Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення
З метою зміцнення економічного положення підприємства на ринку його підприємницька діяльність підприємства в умовах зростаючої конкурентної боротьби потребує постійної уваги до підвищення рівня якості продукції з урахуванням потреб і вимог споживачів. В даному разі обов’язково повинні враховуватися...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8252 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення / В.Л. Корінєв // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 85-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8252 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Корінєв, В. Л. 2010-05-20T09:34:28Z 2010-05-20T09:34:28Z 2008 Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення / В.Л. Корінєв // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 85-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8252 З метою зміцнення економічного положення підприємства на ринку його підприємницька діяльність підприємства в умовах зростаючої конкурентної боротьби потребує постійної уваги до підвищення рівня якості продукції з урахуванням потреб і вимог споживачів. В даному разі обов’язково повинні враховуватися конкурентні переваги як самого підприємства, так і та його продукції. С целью укрепления экономического положения предприятия на рынке его предпринимательская деятельность предприятия в условиях растущей конкурентной борьбы нуждается в постоянном внимании к повышению уровня качества продукции с учетом потребностей и требований потребителей. В данном случае обязательно должны учитываться конкурентные преимущества как самого предприятия, так и и его продукции. With the purpose of strengthening of economic position of enterprise at the market of him entrepreneurial activity of enterprise in the conditions of growing competitive activity needs permanent attention to the increase of level of quality of products taking into account necessities and requirements of users. In this case the competitive edges of both enterprise must be taken into account necessarily and and to his products. uk Інститут економіки промисловості НАН України Наукові статті Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення Учет конкурентоспособности продукции в процессе ценообразования An account of competitiveness of products is in the process of pricing Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення |
| spellingShingle |
Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення Корінєв, В. Л. Наукові статті |
| title_short |
Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення |
| title_full |
Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення |
| title_fullStr |
Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення |
| title_full_unstemmed |
Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення |
| title_sort |
урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення |
| author |
Корінєв, В. Л. |
| author_facet |
Корінєв, В. Л. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Учет конкурентоспособности продукции в процессе ценообразования An account of competitiveness of products is in the process of pricing |
| description |
З метою зміцнення економічного положення підприємства на ринку його підприємницька діяльність підприємства в умовах зростаючої конкурентної боротьби потребує постійної уваги до підвищення рівня якості продукції з урахуванням потреб і вимог споживачів. В даному разі обов’язково повинні враховуватися конкурентні переваги як самого підприємства, так і та його продукції.
С целью укрепления экономического положения предприятия на рынке его предпринимательская деятельность предприятия в условиях растущей конкурентной борьбы нуждается в постоянном внимании к повышению уровня качества продукции с учетом потребностей и требований потребителей. В данном случае обязательно должны учитываться конкурентные преимущества как самого предприятия, так и и его продукции.
With the purpose of strengthening of economic position of enterprise at the market of him entrepreneurial activity of enterprise in the conditions of growing competitive activity needs permanent attention to the increase of level of quality of products taking into account necessities and requirements of users. In this case the competitive edges of both enterprise must be taken into account necessarily and and to his products.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8252 |
| citation_txt |
Урахування конкурентоспроможності продукції в процесі ціноутворення / В.Л. Корінєв // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 85-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT korínêvvl urahuvannâkonkurentospromožnostíprodukcíívprocesícínoutvorennâ AT korínêvvl učetkonkurentosposobnostiprodukciivprocessecenoobrazovaniâ AT korínêvvl anaccountofcompetitivenessofproductsisintheprocessofpricing |
| first_indexed |
2025-11-27T01:19:59Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:19:59Z |
| _version_ |
1850790599068745728 |
| fulltext |
2008/№2 85
буде достатньою для ухвалення рішення, у той же час вит-
рати залишаться керованими і не перейдуть до категорії без-
поворотних, що і забезпечує актуальність оперативного ко-
ректування планів у відношенні ймовірних витрат.
Для планування ймовірних витрат можливе використан-
ня гнучкого бюджетування у вигляді сукупності пов’язаних
форм, рухливих середніх й адаптивного згладжування (сто-
совно неконтрольованих витрат), кореляційно-регресійного
аналізу з наступним використанням стохастичних залежно-
стей. Для планування витрат з низьким ступенем визначе-
ності можливе використання методів експертної оцінки. При
цьому, однак, діапазон достовірних значень може бути занадто
великий для його практичного використання.
Говорити про планування невизначених витрат некорек-
тно, тому що вони є або неконтрольованими, або не можуть
бути заздалегідь вірогідно визначені. Тому для планування
сукупності витрат підприємства в цілому стосовно до невиз-
начених витрат можливе застосування таких методів прогно-
зування як прогнозна екстраполяція, аналогія й експертні
оцінки. Меншою мірою можливе використання моделюван-
ня. Більшість видів моделювання є складними і тому далеко
не завжди економічно виправдане їхнє використання в про-
гнозуванні невизначених витрат. Якщо умови діяльності
підприємства відносно стабільні, то будь-яка прогнозна ек-
страполяція дає досить надійне значення невизначених ви-
трат, яке можна використовувати для прийняття рішень. Поза
залежністю від використовуваного методу кінцевий резуль-
тат буде представлений інтервалом можливих значень з не-
обхідним ступенем вірогідності. При цьому, чим вище затре-
бувана вірогідність, тим ширше одержуваний інтервал.
Висновки. Структура витрат підприємства за ряд пе-
ріодів за критерієм їхньої визначеності дозволяє судити
про стабільність управління витратами. Чим вище частка
ймовірних і невизначених витрат, тим за інших рівних
умов менш надійним є фінансовий стан підприємства, ос-
кільки існує імовірність, що в будь-який момент невиз-
начені і ймовірні витрати перевищать плановану, що за-
безпечує беззбитковий рівень діяльності величину, навіть
залишаючись регульованими і релевантними.
Література
1. Абрамов А. И., Аксененко А. Ф., Эйдинов А. М.
Себестоимость продукции в социалистическом произ-
водства. — М.: Мысль, 1977. — 165 с.
2. Голов С. Управленческий учет: концепция и орга-
низация // Бухгалтерский учет и аудит. — 1997. — №3. —
С. 11–19; №4. — С. 5–12.
3. Голов С. Ф. Управленческий бухгалтерский учет. —
К.: Скарби, 1998. — 384 с.
4. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. — К.:
Лібра, 2003. — 703 с.
5. Горфинкель В. Я. Научно-технический прогресс и
себестоимость продукции машиностроения. 2-е изд.,
перераб. и доп. — М.: Машиностроение, 1988. — 184 с.
6. Друри К. Введение в управленческий и производ-
ственный учет. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. — 412 с.
7. Карпова Т. П. Основы управленческого учета: Учеб-
ное пособие. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 392 с.
8. Карпова Т. П. Управленческий учет: Учебник для
вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000. — 350 с.
9. Организация, планирование и управление деятель-
ностью промышленного предприятия / Под ред. С. М-
. Бухало. — К.: Вища школа, 1978. — 472 с.
10. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 16
«Расходы» (утверждено приказом Министерства финан-
сов Украины от 31.12.1999 №318)// Офіційний вісник
України. — 2000. — №3. — Ст. 102, С. 181.
11. Савчук В., Троян И. Расчет себестоимости — про-
блема выбора // Фінансовий директор. — 2004. — №4. —
С. 56–61.
12. Савчук В. П. Финансовый менеджмент предпри-
ятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуа-
ций. — К.: Максимум, 2001. — 600 с.
13. Сметанко О. Класифікація витрат і їх облік в орган-
ізаціях, що займаються туристською діяльністю // Схід. —
2002. — №3 (46). — С. 19–24.
14. Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р. Ван-
дер Вила. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 480 с.
КОРІНЄВ В.Л.
З метою зміцнення економічного положення підпри-
ємства на ринку його підприємницької діяльності в умовах
зростальної конкурентної боротьби вимагає постійної ува-
ги до підвищення рівня якості продукції з урахуванням
потреб і вимог споживачів. В даному разі обов’язково по-
винні враховуватися конкурентні переваги як самого
підприємства, так і та його продукції. Реально це виражаєть-
ся в його можливостях постійно підвищувати рівень конку-
рентоспроможності продукції відповідно до вимог ринку та
збільшувати її випуск з урахуванням попиту на неї.
За своєю сутністю конкурентоспроможність продукції
характеризує зовнішню конкурентну перевагу підпри-
ємства. Вона базується на відмінних якостях товару, які
створюють цінність продукції для споживача за рахунок
зменшення його витрат чи підвищення ефективності його
діяльності [7]. Відносно цінової політики підприємства така
продукція збільшує його «ринкову силу», що відповідає
максимальній ціні реалізації, яка приймається ринком. Це
примушує ринок прийняти більш високу ціну продажу
порівняно з цінами конкурентів [3].
В.Л. Корінєв
академік АЕН України,
м. Запоріжжя
УРАХУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ПРОЦЕСІ
ЦІНОУТВОРЕННЯ
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ86
Аналіз взаємозв’язку ціни та конкурентоспроможності
продукції свідчить, що ціна з позиції конкурентного рин-
ку потребує кропіткого її вивчення з метою розуміння того,
скільки може заплатити споживач за ту чи іншу продук-
цію залежно від рівня її якості [5]. Розглянута особливість
потребує проведення відповідного дослідження рівня спо-
живчих характеристик продукції як підприємства, так і
конкурентів, а також співвідношення ціна/якість.
В даному разі необхідно враховувати види продукції з
точки зору динаміки змін загальнодержавного споживання
та попиту, а також причин, що їх зумовлюють. Особлива
увага повинна приділятися загальнодержавній програмі
щодо збільшення або скорочення споживання конкретних
видів продукції, а також мати на увазі тенденцію зміни вимог
споживачів до якісних характеристик продукції відповідно
до досягненнь науково-технічного прогресу в сфері її ви-
робництва, реалізації та сервісного обслуговування [1].
Розглянутий підхід в процесі ціноутворення на
підприємстві дозволяє з більш об’єктивних позицій
підійти до проблеми формування ціни, яка при задано-
му прогнозному рівні якості продукції сприятиме зрос-
танню попиту на неї.
Зрештою, ціни на конкретні товари компанії ви-
значаються під впливом трьох груп факторів:
— витрат, пов’язаних із виробництвом та збутом (які
компанія має повністю компенсувати для продовження
діяльності в довгостроковій перспективі);
— стану попиту та пропозиції на ринку (для даного
товару, аналогічних товарів, товарів-субститутів);
— рівня конкуренції на ринку (ціноутворення знач-
ною мірою залежить від типу ринку, на якому функціо-
нує компанія).
Залежно від сили впливу зазначених груп факторів на
систему ціноутворення компанії розрізняють, відповідно, три
альтернативні підходи до ціноутворення (рис. 1). Викорис-
тання методів ціноутворення, заснованих на калькуляції вит-
рат, не дозволяє враховувати особливості купівельної актив-
ності покупців, рівня конкуренції, а, отже, й визначити оп-
тимальну ціну для кожного конкретного товару компанії [1;
2]. Суттєвим недоліком ціноутворення даного методу є
відсутність прямого (безпосереднього) зв’язку між цінами на
товари та витратами на їх виробництво і збут в умовах ринку.
Використання граничного аналізу в процесі ціноу-
творення, полягає у наступному. При забезпеченні обсягів
продажу товарів, необхідних для покриття всіх витрат, ціни
можуть бути знижені (при цьому необхідно тільки забез-
печити покриття витрат на продаж кожної додаткової оди-
ниці виробу). Зниження цін повинно сприяти стимулю-
ванню попиту, залученню додаткових клієнтів (тобто ком-
панія в даному разі прагне забезпечити прибутковість
діяльності за рахунок нарощування обсягів продажу).
Основною домінантою визначення (розрахунку) ціни є
оцінка інтегрованої корисності товару, пропонованого спо-
живачам. Причому, оцінка корисності може бути як об’єктив-
ною (що грунтується на аналізі, співставленні функціональ-
них характеристик товару), так і суб’єктивною (що грунтуєть-
ся на сприйняті покупцями товару, його характеристик).
Корисність товару (як комплекс його корисних властивос-
тей — системна якість товару) повинна бути відносною із
ціною на нього, яку покупці згодні заплатити.
За використання такого підходу в процесі ціноут-
ворення припускають, що покупці оцінюють співвідно-
КОРІНЄВ В.Л.
Рис. 1. Базові альтернативні підходи до ціноутворення
на підприємстві
шення між цінністю продукції підприємства та його
ціною, а також порівнюють це співвідношення для ана-
логічних товарів, що представлені на ринку. Залежність
ціни товару від його якісних характеристик (показників)
називається параметричною. Розрахунок цін на основі
такої залежності здійснюється за параметричними ме-
тодами, основними з яких є метод аналізу суб’єктивних
характеристик товару, аналіз цінової еластичності [4].
Якщо підприємство функціонує на ринку з висо-
ким рівнем конкуренції, то визначення (розрахунок)
ціни на її товари значною мірою залежить від відносної
привабливості товарів, цін на них. Вплив рівня конку-
ренції на ціни на товари компанії залежить значною
мірою й від типу ринку, тобто кількості конкурентів, їх
можливості впливати на ринкове середовище.
Як правило, ціноутворення здійснюється на основі так
званої «еталонної» ціни на товар. В ролі провідної ціни може
розглядатися (це відбувається найчастіше) ціна на товар-
лідер ринку (за обсягами продажу, за функціональними
характеристиками тощо), а також (що буває рідко) серед-
ньогалузевий рівень ціни. Найбільш поширеними метода-
ми ціноутворення, орієнтованими на рівень конкуренції, є
наступні: поточні ціни; «слідування» за лідером; аналіз ре-
акції конкурентів на зміну рівня ринкової ціни.
На практиці, як правило, використовується не якийсь
один метод ціноутворення, а певний їх набір. Наприклад,
підприємство може здійснювати розрахунок базових цін на
товари за методом «середні витрати + прибуток», а надалі
коригувати його в залежності від існуючого ринкового
попиту з метою управління прибутками від продажу.
В цілому, ціни на продукцію підприємства повинні
встановлюватися таким чином, аби надходження коштів
від їх продажу було більшим (або принаймні рівним) ве-
личині реальних (фактичних) витрат на виробництво, збут.
У цьому випадку ціна товару містить в собі величину за-
гальної собівартості, а також величину розрахункового
прибутку (у вигляді певної торгової націнки). Величина
торгової націнки може бути як фіксованою для всіх товарів
компанії (наприклад, 15 % від рівня собівартості), так і
диференційованою для різних товарів компанії (залежно
від обсягів продажу, іміджу товару тощо) [5; 7].
Реалізація політики ціноутворення з урахуванням
конкурентоспроможності продукції (в тому числі, й ви-
користання того чи іншого методу ціноутворення), що
прийнятий на підприємстві, повинно здійснюватися за
рахунок використання відповідних стратегій ціноутво-
рення. Основними з них є такі:
— стратегії використання гнучких цін на товари
компанії;
— стратегії зниження цін на товари компанії;
2008/№2 87
— стратегії підвищення цін на товари компанії;
— стратегії цінового лідерства на ринку;
— стратегії встановлення цін на товари в рамках
«товарної лінії»;
— стратегії встановлення цін для гами (сукупності)
товарів компанії.
В практичній діяльності підприємства може використо-
вувати для одного й того ж товару не одну (фіксовану) ціну,
а певний набір цін для різних ситуацій. Використання такого
підходу до ціноутворення можливе за умови неоднакової
чутливості різних груп покупців до ціни товару. Гнучкість цін
може виявлятися в різний (диференціації) цін для різних те-
риторій, періодів часу, форм представлення товарів тощо.
Розглянемо типологію стратегій використання гнуч-
ких цін з урахуванням рівня конкурентоспроможності
продукції:
— гнучкість цін залежно від ринку. Така стратегія
використовується у разі, коли компанія має можливості
збільшити обсяги виробництва, продажу товарів за ра-
хунок нових сегментів ринку без зростання рівня пос-
тійних витрат і без ризику скорочення обсягів продажу
на вже існуючих сегментах ринку;
— сезонна гнучкість цін. Важливою умовою вико-
ристання зазначеної стратегії є регулярність надання
знижок, з урахуванням яких споживачі планують прид-
бання конкретних товарів;
— несподівані (раптові) знижки. Таку стратегію
доцільно застосовувати у разі, якщо різні групи спожи-
вачів по-різному сприймають рівні цін з позиції опти-
мального співвідношення з якістю).
Використання цих стратегій доцільно в тих випадках,
коли попит на запропоновані товари зростає. Це дозволяє
збільшити частку ринку підприємства за рахунок залучення
порівняно більшої в порівнянні з конкурентами кількості
нових клієнтів. В той же час, за умов загального зростання
попиту, зниження ціни одним із операторів ринку не при-
зводить до аналогічних дій конкурентів, оскільки і їх частка
ринку при цьому може зростати (хоча й меншими темпами).
При використанні в процесі ціноутворення стратегій
зниження цін зростання прибутку від збільшення обсягів
продажу товарів підприємства повинно перевищувати втра-
ти від зниження цін (тобто втрати у вигляді недоотриман-
ного прибутку). Виняток складають тільки ситуації, коли
метою застосування зазначених стратегій є зростання час-
тки ринку, що повинно сприяти підвищенню прибутковості
компанії в перспективі. Втрати від зниження цін можуть
бути достатньо суттєвими (особливо у тих випадках, коли
високим є рівень змінних витрат). Необхідне збільшеня
обсягів продажу товарів компанії (з метою збереження гра-
ничного прибутку) розраховується за формулою:
∆Q = (∆k/ (П
гр
– ∆k))100 %, (1)
де: ∆Q — необхідне (розрахункове) збільшення обсягів
продажу, %;
∆k — зниження ціни на товари компанії, %;
П
гр
— граничний прибуток до зниження ціни, %.
На основі розрахунку необхідного збільшення об-
сягів продажу товарів компанії може бути також обчис-
лений рівень цінової еластичності попиту, за якого при-
буток компанії залишиться незмінним при зниженні ціни:
∆E
ц
= ∆Q/∆k, (2)
де: ∆E
ц
— рівень цінової еластичності попиту.
Якщо розрахований рівень цінової еластичності по-
питу на товари компанії, не відповідає дійсному (тобто
або дорівнює йому, або більший за нього), то зниження
ціни не є виправданим (виходячи з критеріїв збережен-
ня, зростання прибутковості).
Рішення про підвищення ціни на товари компанії
повинно враховувати можливі наслідки дій основних
конкурентів (що може виражатися або ж в аналогічно-
му підвищенні цін, або ж в утриманні цін на поперед-
ньому рівні). Загалом використання стратегій підвищен-
ня цін є доцільним у випадках, коли:
— основні конкуренти наслідуватимуть дії підпри-
ємства з підвищення цін на товари (в цьому разі при-
бутковість кожної компанії підвищиться, а частки ж
ринку залишаться незмінними);
— попит на ринку товарів, що їх пропонує підпри-
ємство, зростає (в цьому разі розширюється загальна
пропозиція товарів, зростає диференціація між окреми-
ми товарами);
— виробничі, збутові можливості підприємства
використовуються повністю (збільшення обсягів прода-
жу продукції, й, відповідно, прибутку, є неможливим).
Стратегії цінового лідерства на ринку характерні для
олігополістичних ринків (на яких одна з компаній є яв-
ним лідером, інші ж — її переслідувачами). Як правило,
лідер ринку займається розробкою цінової політики,
визначає рівень цін на пропоновані товари, інші ком-
панії встановлюють ціни на власні товари на їх основі.
На сьогоднішній день багато компаній (як великих, так
і малих) здійснюють виробництво, продаж не одного, а
принаймні декількох товарів; до того ж деякі товари можуть
випускатися під однією торговою маркою, відрізняючись
тільки функціональними характеристиками, дизайном,
тощо. При цьому формується взаємозв’язок, взаємоза-
лежність між товарами однієї компанії. Це проявляється або
у формі взаємодоповнюваності, або у формі взаємозамін-
ності («канібалізму»). Встановлюючи ціни на різні товари
компанії таку взаємозалежність необхідно враховувати.
Залежно від цін на товари, які встановлює
підприємство, ситуація на ринку може розвиватися на-
ступним чином:
— перша ситуація (найгірша): частка на ринку но-
вого товару компанії формується за рахунок частки
ринку товару вже існуючого (така ситуація допустима
тільки у випадку, якщо прибутковість нового товару
значно перевищує прибутковість існуючого);
— друга ситуація: обсяги продажу нового товару
збільшуються переважно за рахунок нових сегментів
ринку, попит в межах яких не задовольняється наявни-
ми товарами;
— третя ситуація: обсяги продажу нового товару
компанії збільшуються як за рахунок зменшення обсягів
продажу вже існуючого товару компанії, так і за раху-
нок частки ринку конкурентів;
— четверта ситуація («ідеальна»): частка на ринку
нового товару компанії формується за рахунок частки
ринку конкурентів, за рахунок залучення нових клієнтів
(які до цього віддавали перевагу іншим товарам).
Використання стратегій встановлення цін на товари
підприємства в рамках «товарної лінії» ускладнюється ще
й тим, що окрім взаємозалежності попиту існує ще й взає-
мозалежність витрат (наприклад, при зміні обсягів вироб-
КОРІНЄВ В.Л.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ88
ництва того чи іншого товару компанії). За наявності в
товарному асортименті компанії взаємозамінних, взаємо-
доповнюючих товарів (товарів-субститутів) ціна для кож-
ного з них має бути встановлена такою, аби максимізува-
ти прибуток від продажу в цілому (а не окремого виробу).
Якщо в товарному асортименті компанії присутні
взаємодоповнюючі товари, то з’являється можливість
пропонувати їх не тільки окремо, але й в сукупності (на-
борі). При цьому ціни на такі набори можуть бути знач-
но нижчими, ніж у разі розподільного продажу (вико-
ристання цих стратегій ціноутворення, зокрема, поши-
рене на ринку програмного забезпечення).
Таким чином, вибір методу ціноутворення для вста-
новлення (розрахунку) цін на запропоновані товари з ура-
хуванням їх конкурентоспроможності є однією з найваж-
ливіших проблем управління ціновою діяльністю підпри-
ємства. Від правильності такого вибору залежить прибут-
ковість компанія (як в короткостроковій, так і в довгост-
роковій перспективі), так і успішність товарів компанії на
ринку (особливо щодо питань просування товарів, їх
підтримки, перспектив розвитку в подальшому, тощо).
Оскільки на ціну продукції підприємства реально впли-
ває велика кількість чинників (як внутрішніх, так і
зовнішніх), то при встановленні (розрахунку) цін необхідно
враховувати їх в обраній стратегії ціноутворення. В ситуації,
коли фактори ціноутворення часто змінюються, важливим
є також використання системи знижок на товари (роботи,
послуги) компанії, що пропонуються на ринок.
Вибір підприємством найбільш сильної позиції на
ринку на основі співставлення отриманих оцінок конкурен-
тоспроможності продукції підприємства та конкурентів є
підставою для ефективного розподілу його матеріальних та
фінансових ресурсів. В даному разі воно може одержувати
більш високий прибуток, інвестуючи бізнес, який має сильні
позиції в помірковано привабливій галузі, ніж інвестуючи
бізнес зі слабкими позиціями в найбільш привабливій га-
лузі економіки. Враховуючи цю особливість, підприємство
в умовах диверсифікації може концентрувати свою конку-
рентну продукцію в тих галузях, де воно може стати ліде-
ром, або відмовитися від того напрямку діяльності, де не
має шансів зайняти сильні позиції серед конкурентів.
В цілому, при виборі методичного подходу до ціно-
утворення на підприємстві з урахуванням конкурентоспро-
можності його продукції слід враховувати, що споживач
завжди зорієнтований на одержання максимального спо-
живчого ефекту із розрахунку на одиницю його витрат. В
зв’язку з цим при визначенні рівня ціни значна увага по-
винна приділятися мірі задоволеності споживачів даною
продукцією. За умови, коли розглянуті дії не дозволяють
підприємству досягнути поставленої мети, процес співстав-
лення ціни та конкурентоспроможності продукції повинен
або повторюватися, або вибирається новий методичний
підхід до формування цінової політики підприємства.
Література
1. Войчак А. В. Маркетингові дослідження: Навч. —
метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ,
2001. — 119 с.
2. Березин И. С. Маркетинг и исследования рынков/
Издание 2-е доп. Пере раб. — М.: Русская Деловая Ли-
тература, 2006. — 576 с.
3. Иванова О. Реализация принципа обратной связи
маркетингового воздействия на потребителей // Марке-
тинг. — 2002. — №2. — С. 44–52.
4. Кныш. Конкурентные стратегии: Учебн. пособие. —
СПб.: «Любавич», 2000. — 283 с.
5. Корінєв В. Л. Ціноутворення на підприємствах
України // Теорія і практика маркетингу в Україні:
Монографія / А. Ф. Павленко, А. В. Войчак та ін.; За
наук. ред. проф. акад. АПН України А. Ф. Павленка. —
К: КНЕУ, 2005. — С. 283–321.
6. Черчиль Г. А. Маркетинговые исследования. —
СПб.: Питер, 2002. — 752 с.
7. Эффективное ценообразование — основа конку-
рентного преимущества.: Пер с англ. М.: Издательский
дом «Вильямс, 2004. — 304 с.
КОСОВА Т.Д.
Постановка проблеми, її зв’язок з важливими науко�
вими та практичними завданнями. Кожна країна має свою
унікальну модель фінансової системи. Україна, як і
більшість країн Центрально-Східної Європи, пішла шля-
хом створення банківсько-орієнтованої моделі структур-
ної організації фінансової системи, за основу якої взято
німецьку модель універсального фінансування комер-
ційними банками. Проте деякі елементи формувалися на
основі ринково орієнтованої (англосаксонської) моделі,
наприклад, система державного моніторингу учасників
ринку цінних паперів створювалася за американським
типом, а інфраструктурні інститути — за принципами, які
близькі до директив Європейського співтовариства.
Фондовий ринок України виник у 90-ті роки, і останнім
часом потужно розвивається. Але недосконалість інфраст-
руктури ринку цінних паперів і нестабільна макроеконо-
мічна ситуація призводять до певного відриву фондових про-
цесів від реалій економіки. За цих обставин ефективна прак-
тика корпоративного управління є головною передумовою,
що визначає здатність залучати фінансові ресурси, необхідні
для довгострокового інвестування і економічного зростан-
ня. Тому актуальним є дослідження проблем і перспектив
розвитку фінансового ринку України.
Аналіз останніх публікацій. На сучасному фінансовому
ринку виразно проявляються дві генеральні тенденції —
інтеграційна, виразником якої є концепція так званих «за-
Т.Д. Косова
академік АЕН України,
м. Донецьк
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
|