Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів
У статті досліджено вплив політичних інститутів та розкрито роль парламентських правил і процедур в ухваленні приватизаційних програм з позиції теорії суспільного вибору. Обґрунтовано чинники, які мають визначальний вплив на формування пріоритетів приватизації в Україні та можливості здійснення пода...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8267 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів / В.С. Федорейко, О.П. Процків // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 149-152. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859774430335467520 |
|---|---|
| author | Федорейко, В.С. Процків, О.П. |
| author_facet | Федорейко, В.С. Процків, О.П. |
| citation_txt | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів / В.С. Федорейко, О.П. Процків // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 149-152. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті досліджено вплив політичних інститутів та розкрито роль парламентських правил і процедур в ухваленні приватизаційних програм з позиції теорії суспільного вибору. Обґрунтовано чинники, які мають визначальний вплив на формування пріоритетів приватизації в Україні та можливості здійснення подальшого реформування державного сектору економіки.
В статье исследовано влияние политических институтов и раскрыто роль парламентских правил и процедур при принятии приватизационных программ с позиции теории общественного выбора. Обосновано факторы ко торые могут существенно повлиять на формирование приоритетов приватизации в Украине и возможности проведения реформирования государственного сектора экономики.
In the article influence of political institutes is investigational and the role of parliamentary rules and procedures is exposed at acceptance of the privatization programs from position of theory of public choice. The factors of which can grounded substantially influence on forming of priorities of privatization in Ukraine and possibility of leadthrough of reformation of state sector of economy.
|
| first_indexed | 2025-12-02T08:37:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
2008/№2 149
ФЕДОРЕЙКО В.С., ПРОЦКІВ О.П.
В.С. Федорейко
академік АЕН України
О.П. Процків
канд. екон. наук,
м. Тернопіль
ТЕОРІЯ СУСПІЛЬНОГО ВИБОРУ ТА РЕАЛІЇ ПРИВАТИЗАЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ
Постановка проблеми. Cеред прихильників власне
ринкової економічної системи та консультантів з питань
її розбудови в реформованих країнах нема однозначної
думки щодо подальшого її ефективного розвитку. Так,
президент Всесвітнього банку, професор Дж. Стінгліц,
аналізуючи концепцію Вашингтонського консенсусу, на
основі якого Міжнародний Валютний Фонд розробляє ре-
комендації для країн, які будують ринкові відносини,
дійшов висновку, що вона не є комплексною, і вказав на
суперечності лібералізації торгівлі, на необхідність ство-
рення механізму регулювання фінансової системи [1].
Критично оцінює «ринковий фундаменталізм» Дж. Со-
рос, вважаючи його небезпекою для відкритого суспіль-
ства, навіть більшою, ніж тоталітарна ідеологія [2].
Важливою обставиною сьогодення є відсутність те-
оретичних концепцій, які пояснюють природу і механізм
реалізації трансформаційних процесів з урахуванням пріо-
ритетів суспільного вибору. Тому для дослідників еволю-
ційного процесу трансформації — це нескінченна
кількість невирішених економічною теорією проблем.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджен-
ня проблематики реформування власності у межах ок-
ремого напряму економічної науки, що грунтується на
теорії суспільного вибору, здійснили такі російські учені,
як Р. Капелюшников, А. Радигін, вітчизняні — Й. За-
вадський, М. Корецький. Проблеми реформування дер-
жавної власності в Україні висвітлено в працях україн-
ських науковців В. Голикова,С. Дорогунцова, П. Єщен-
ка, Г. Ключикова, В. Ларцева, О. Пасхавера, В. Черно-
іванова, М. Чечетова, В. Чижової та ін.
Аналіз наукових публікацій з визначеної проблема-
тики підтверджує існування певних відмінностей у погля-
дах учених щодо проблеми трансформації як власності так
і суспільства в цілому. Відсутність теоретичної концепції
виходу суспільства із стану економічної кризи, на думку
Д. Чистиліна, «дуже впливає на можливість теоретично-
го аналізу сучасних процесів трансформації» [3, с. 32].
Дискусії щодо цього призводять до значних еконо-
мічних втрат, соціальної напруженості в суспільстві,
посилення політичної боротьби, розшарування суспіль-
ства за рівнем доходів та рівнем життя населення. «По-
трібна політична воля законодавчої та виконавчої вла-
ди для швидкого вирішення цієї проблеми і здійснення
трансформації власності в інтересах народу» [3, с. 19].
Постановка завдання. Аналіз діяльності інститутів, які
затверджували програми реформування державної влас-
ності, засвідчує, що реалізація цього вибору відбувалася не
шляхом вивчення альтернативних програм приватизації, а
через протистояння між гілками законодавчої та виконав-
чої влади, тому процеси формування приватизаційної
політики певною мірою не були позбавлені політичного
суб’єктивізму, і як результат політичної торгівлі, часто були
комплексно не виваженими та неєдиними, відображаючи
строкату сукупність багатьох складових, сформованих на
вимогу різних суспільних прагнень.
Сьогодні суспільство потребує значно більшої ефек-
тивності використання державної власності, послідовно-
го впровадження принципу політичної відповідальності
й зростання ролі інститутів громадянського суспільства.
Проте зазначені рішення, зрештою, приймаються не на-
уковцями та експертами, а політиками.
Відсутність на сьогоднішній день нової державної про-
грами приватизації не має економічного смислу. Так, ідейні
суперечності, різне бачення пріоритетів, тобто суб’єктивні
чинники, політична торгівля тощо перешкоджають досяг-
ненню компромісу. Не береться до уваги той факт, що за
умов, насамперед, наявних політичних обмежень із широ-
кого кола заходів, запропонованих науковцями щодо роз-
витку приватизаційних процесів, лише окремі з них можуть
бути реалізовані, якщо вони є політично привабливими под-
війно: мають не тільки суспільну підтримку, а й відповідають
пріоритетам вищих ешелонів влади.
Проблема реформування державної власності у дер-
жаві залишається невирішеною, що актуалізує виокремлен-
ня таких основних завдань цього процесу: визначення його
масштабів, тривалості; спрямованості фінансових надход-
жень від приватизації (фіскальна чи інвестиційно-іннова-
ційна); підстав для закріплення корпоративних прав у
власності держави та ефективності управління такими
правами; встановлення межі державної власності з метою
забезпечення економічної безпеки держави.
З огляду на зазначене, на нашу думку, всебічного
наукового аналізу заслуговують окремі аспекти право-
творчої діяльності з розроблення законодавчих актів,
спрямованих на забезпечення ефективності та гармо-
нійності правового поля України у сфері здійснення
трансформаційних процесів.
Основний матеріал статті. В умовах демократії про-
цес ухвалення державної програми приватизації є спро-
бою визначення загальноприйнятих орієнтирів трансфор-
мації власності та завершальною ланкою суспільного
вибору [4]. Згідно з вихідними принципами і положен-
нями теорії суспільного вибору [5, 6] можна стверджува-
ти, що приватизаційні рішення є результатом взаємодії
таких складових: учасників суспільного вибору, правил і
процедур, за якими відбувається ухвалення найважливі-
ших рішень та об’єктів, за якими здійснюється вибір.
Безперечно, що суспільний вибір є результатом взає-
модії його учасників. Характеризуючи природу мотивації
учасників суспільного вибору, згідно з вихідними поло-
женнями теорії суспільного вибору, розглянуто результати
суспільного вибору, що отримуються при формуванні пред-
ставницької гілки влади, на основі аналізу передвиборних
програм партій та ступеня їх підтримки серед населення.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ150
ФЕДОРЕЙКО В.С., ПРОЦКІВ О.П.
Одночасно це дозволяє прогнозувати відповідну політику
парламенту стосовно даної проблеми, оскільки, результат
є фактично характеристикою сформованої парламентсь-
кої структури та підтримки у даній проблемі. Такий аналіз,
звичайно не позбавлений суттєвих недоліків: 1) на вибір
виборців між партійними програмами впливають не лише
фінансові міркування, але й інші — політичні, ідеологічні,
культурні, релігійні питання тощо; 2) голосування відбу-
вається не за окрему пропозицію, а за програму дій у ком-
плексі, що робить можливим виникнення ситуації, коли
окремі її положення, за які проголосувала особа не зовсім
її влаштовують; 3) раціональність вибору обмежується тим,
що іноді домінуючим при голосуванні є особистість ліде-
ра, а не конкретна пропозиція програми.
Враховуючи такі недоліки, ми виходимо з того, що
кожна із пропозицій у програмах партій є виваженою,
обґрунтованою і обдуманою, а сама програма — само-
достатній документ відповідальності перед суспільством.
Аналізу підлягали передвиборні програми партій, що
набрали більше 3 % голосів виборців на виборах до пар-
ламенту починаючи з 2002 року (рік в якому повинна
була бути прийнята нова програма приватизації).
Оцінюючи передвиборні програми партій на виборах
до парламенту у 2002 р., зроблено висновок про те, що із
7 партій, що пройшли до парламенту, 2 пропонували ви-
борцям припинення приватизаційних процесів, націона-
лізацію стратегічних об’єктів, перевірку законності прива-
тизації (КПУ, Блок Ю. Тимошенко). СПУ пропонувала
спрямувати кошти на повернення втрачених заощаджень,
решта (Виборчий блок «Блок В. Ющенка «Наша Україна»»,
блок політичних партій «Блок Н. Вітренко») висловили
нейтральне ставлення до даної проблематики.
У 2006 р. із 5 партій, що набрали більше 3 % голосів
виборців, тільки передвиборна програма комуністів пе-
редбачала націоналізацію стратегічно важливих галузей і
підприємств та пропонувала повернення у державну
власність бюджетонаповнювальних галузей, а у решти
програм партій пропозицій щодо комплексного вирішен-
ня питання подальшого реформування власності не було.
Намагаючись оцінити домінанти суспільного вибору в
цьому питанні ми наштовхуємось на певний парадокс. На
рівні суспільного волевиявлення починаючи з 2002 р. існува-
ли передумови до припинення приватизаційних процесів в
Україні. Проте вітчизняна парламентська практика свідчить,
що протягом досліджуваного періоду (починаючи з 2003 р.)
такі рішення не ухвалювались. Щорічно парламентом про-
довжувались встановлюватись планові надходження коштів
від приватизації державного майна до Державного бюджету
на рівні: 2003 р. — 2 млрд. грн., 2004 р. — 5,2 млрд. грн.,
2005 р. — 6,9 млрд. грн., 2006 р. — 20,7 млрд. грн., 2007 р. —
10,6 млрд. грн., 2008 р. — 8,6 млрд. грн. [7–12].
З метою реалізації поставлених завдань із надходжен-
ня коштів до Державного бюджету до процесу привати-
зації залучались і продовжують залучатися підприємства
стратегічних галузей економіки, які на цьому етапі транс-
формаційних перетворень визначають майбутнє нації.
Поряд з цим, для вирішення актуальних проблем
реформування власності, відповідності приватизації цих
об’єктів вимогам забезпечення національної безпеки
держави, парламентом не було переглянуто принципів
та підходів до процесу приватизації і не прийнято нової
програми приватизації.
Іншою важливою складовою механізму суспільно-
го вибору є правила і процедури, за якими відбувається
прийняття рішень.
Представники теорії суспільного вибору висунули тезу
про процедурну справедливість, коли те, що справедливо
(спрямованість перерозподілу) визначається на основі
колективного погодження — ухвалення колективних
рішень [13]. Теоретичні підходи, що випливають з методо-
логії суспільного вибору, базуються на договірній концепції
держави. Відповідно до неї застосовують єдиний практич-
ний механізм визначення того, що є справедливим з по-
гляду суспільства на даному історичному відрізку та щодо
конкретних проблем загалом. На практиці інструментом
визначення оптимальних перерозподільних пропорцій,
прийнятних для суспільства, є демократичні інститути,
зокрема, функцію пошуку справедливості та її забезпечен-
ня виконує парламентаризм. Оскільки дана проблематика
стосується інтересів кожного, то вирішення питання транс-
формації державної власності має відбуватись колективним
шляхом. Залежно від правил колективної взаємодії, що за-
стосовується, значною мірою залежить сам її результат.
Особливість правил колективного контрактування поля-
гає у тому, що вони можуть різною мірою сприяти реалі-
зації інтересів окремих учасників суспільного вибору.
Так, лише при прийнятті рішень з питань трансфор-
мації власності за правилом одноголосного схвалення
забезпечується повне врахування інтересів усіх учасників
процесу прийняття колективного рішення.
За всіх інших правил прийняття рішень мають не-
гативні ефекти для тих чиї уподобання не збігаються із
єдиним для кожного рішення. «Безперечно, суттю про-
цесу колективного вибору за правилам більшості є при-
мус меншості до дій, які вона не може попередити і за
збитки від яких не може вимагати компенсації» [6: 122].
Окрім того, «демократична процедура постатейно-
го голосування і прийняття поправок ефективна у ви-
падку вироблення звичайного законодавства, у випадку
ж обговорення зв’язного плану економічного розвитку
вона стає нонсенсом» [14: 54].
Нині участь у парламенті громадян, які мають висо-
кий рівень достатку, не може не відобразитись на управ-
лінських рішеннях щодо політики використання держав-
ної власності. Захист інтересів бізнесу для отримання еко-
номічної ренти за допомогою урядових і парламентських
структур (лобіювання інтересів галузей, окремих суб’єктів
господарювання) — це явище, яке спостерігаємо в Україні,
немає нічого спільного із представницькою владою в її
демократичному ідеалі. Це зумовлює перерозподіл ресурсів
на користь обраних членів суспільства, будучи тягарем для
інших, а тому є паразитичним за суттю.
Фінансові проблеми, які нагромаджуються в парламенті
та уряді, підпорядковано приватним інтересам, відмінним за
суттю та способом вираження від інтересів виборців. Ідеться
про групові, галузеві та регіональні сили впливу, які спроможні
змінити спрямованість приватизаційних процесів, забезпечу-
ючи корисливість для вузького кола осіб.
За природою групові лобістські інтереси (narrow
interests) є антагоністичними до загальнонародних (broad
interests), оскільки передбачають контроль за процесом
формування фінансової політики в суспільстві [15, с. 6].
За таких обставин, недоліки базових політичних та
інституційних умов суспільного вибору внаслідок того, що
2008/№2 151
ФЕДОРЕЙКО В.С., ПРОЦКІВ О.П.
сформований парламент, бюрократичні органи оптималь-
но не представляють інтересів населення, мають визначаль-
ний вплив на визначення пріоритетів приватизації в Україні.
Політичні інститути та конституційне право, які виконують
функцію активного коригування розподільчих процесів (як
правило, на користь тих суспільних сил, що перебувають при
владі), ускладнюють ухвалення такої державної програми
приватизації, яка б забезпечила суспільну довіру до прива-
тизаційних процесів та оптимально поєднувала інтереси
всього суспільства, забезпечуючи сприятливий стабіліза-
ційно-регулюючий вплив на ринковий сектор.
Все це вимагає усвідомлення того, що «більша ча-
стина державних дій, які могли б бути раціонально
підтримані за допомогою деяких правил прийняття
рішень, не можуть бути раціонально підтримані при
будь-якому правилі прийняття рішень» [6, с. 117].
Як зазначалося вище, альтернативи, об’єкти, з яких
відбувається вибір теж визначають якість прийнятих рішень.
Для здійснення ефективного суспільного вибору в питан-
нях трансформації власності потрібна наявність достатньої
кількості альтернатив і можливості їх порівнювати. Пріори-
тети, умови та механізми приватизації, передбачені програ-
мами, їх обґрунтованість, придатність до оцінювання за
економічними критеріями відіграє важливу роль в опти-
мізації управління приватизаційними коштами.
Поставивши перед собою завдання оцінити спрямо-
ваність суспільного вибору в Україні в питаннях стратегії
приватизації державного майна, слід зазначити, що на
сьогоднішній день Указом Президента України від 6.03.2008
№ 200 затверджені Концептуальні засади забезпечення
реалізації національних інтересів у сфері приватизації, які
передбачають перехід на програмні принципи ринкової
трансформації стратегічних галузей економіки, привати-
зація об’єктів яких має здійснюватися відповідно до зат-
верджених у встановленому порядку галузевих програм
розвитку. Також, оприлюднено проект закону «Про Дер-
жавну програму приватизації на 2008–2010 роки».
Проте, ні Президентом, ні урядом не аргументовано
політичні рішення щодо приватизації стратегічних
підприємств, що є основою національної економіки та
можливі результати позитивної зміни рівня добробуту сус-
пільства у зв’язку з їх приватизацією. Це свідчить про те,
що і надалі продовжується реалізовуватись поширений
підхід, згідно з яким першочергово встановлюють завдан-
ня з надходження коштів від приватизації до Державного
бюджету та визначається перелік підприємств, що підля-
гають приватизації для забезпечення його виконання.
Таким чином, до розгляду парламентом пропонуєть-
ся програма приватизації без урахування суспільних ви-
мог, оскільки остання розроблена органами влади сфор-
мованими парламентом, у депутатів якого, в переважній
більшості, на виборах не було пропозицій щодо подаль-
шого реформування державного сектору економіки
Реалізація такої урядової політики, з точки зору по-
ложень теорії суспільного вибору, має цілком раціональне
пояснення. У межах цієї наукової доктрини виникла кон-
цепція політичного циклу. Дослідженню таких політичних
циклів значну увагу приділив В. Нордхауз [16], визначив-
ши концепцію, за якою спрямованість уряду на утриман-
ня влади впливає на його політику. Уряд намагається ство-
рити певні економічні умови, що відповідають інтересам
виборців, завдяки наближенню чергових виборів. Це ство-
рює найкращі шанси для переобрання. В. Нордхауз ствер-
джує, що уряд орієнтується на майбутні вибори з перших
днів діяльності і використовує для цього кон’юнктурні еко-
номічні коливання. Такий вплив політичних чинників на
прийняття рішень може відобразитись на своєчасності
ухвалення відповідних приватизаційних рішень або пере-
шкоджати здійсненню приватизації.
Тому, окремі вітчизняні науковці стверджують, що
демократичні інститути можуть справляти як позитив-
ний, так і негативний ефект на суспільно-економічні
процеси. Зокрема, В. Дементьєв зазначає, що парламент
як найважливіший інститут демократії при недостатньо
ефективному інституційному регулюванні може сприя-
ти дестабілізації, бути причиною суспільного «хаосу»,
економічної депресії. Тобто йому властиві специфічні
недоліки — «невдачі парламенту» [17].
Отже, суспільна конфронтація, конфліктність полі-
тичної боротьби, значна відчуженість населення від
влади, оскільки за період незалежності відбулося його
розшарування за доходами і зменшення рівня соціаль-
ної захищеності, свідчить про відсутність конституцій-
ної підтримки процесів, які сьогодні реалізуються.
Висновки. Отже, ми дійшли висновку, що основни-
ми чинниками, що впливають на визначення пріоритетів
приватизації, є: 1) політичні інститути та конституційне
право, які виконують функцію активного коригування
розподільчих процесів (як правило, на користь тих сус-
пільних сил, що перебувають при владі); 2) недоліки
базових політичних та інституційних умов суспільного
вибору, які є наслідком того, що сформований парла-
мент, бюрократичні органи оптимально не представля-
ють інтересів населення.
Питання приватизації, зокрема продовження цьо-
го процесу в Україні, є важливими і складними, потребу-
ють ґрунтовного аналізу й вивчення, а також співпраці
між всіма гілками влади. Теоретичними аргументами
можна вважати державну програму приватизації, як
своєрідний акт суспільної домовленості, в якому опти-
мально відображено інтереси окремих політичних сил,
органів виконавчої влади, регіонів, галузей, з урахуван-
ням загальносуспільного балансу інтересів.
У своєрідній, специфічній формі вона повинна
поєднати широкий спектр суперечливих матеріальних
(фінансових) інтересів з політичною мотивацією.
Вважаємо, що масштаби цього процесу та прогноз-
не надходження коштів від приватизації державного
майна до Державного бюджету мають визначатися після
того, як буде сформована оптимальна межа державного
сектора в економіці країни, яка створить сприятливі
умови для виконання державою, властивих винятково
для неї, іманентних функцій.
Виконання обов’язків державою щодо забезпечен-
ня потреб суспільства й створення умов для його роз-
витку, де на першому місці визначено питання екосес-
тейту нації, як найголовнішої складової національної
безпеки, а також забезпечення нею можливості вплива-
ти на суспільні процеси, має грунтуватися на соціаль-
ному підході до формування макросистеми. Рівень, на
якому держава може забезпечити соціальні гарантії за-
лежить від загального рівня добробуту даного суспіль-
ства. Наскільки та чи інша форма власності створює (або
не створює) сприятливі умови для вирішення загально-
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ152
ХОДАК О.В.
державних проблем визначається добробутом кожного
члена суспільства. Це є висхідною умовою для вирішен-
ня питань щодо темпів та обсягів приватизації, а відпо-
відно й формування державного сектора економіки.
З огляду на вищенаведене, на нашу думку, сьогодні
актуальним є завершення приватизації державного май-
на як широкомасштабного проекту трансформації дер-
жавної власності та відмова від приватизації об’єктів
стратегічних галузей, що складають основу національ-
ної економіки держави.
Максимальний ефект від приватизації наявний тоді,
коли для країни характерна стабільність. Це головний
чинник, що сприяє залученню значних інвестицій. В
умовах політичної нестабільності та нагнітання пристра-
стей можна «спалити» будь-які об’єкти при найдоско-
наліших схемах продажу, крім цього, це відштовхує інве-
сторів. Тому умовою досягнення зазначених результатів
мають бути баланс сил, який складеться в Парламенті,
політика Президента та Уряду України.
В умовах української дійсності потрібно буде немало
часу, щоб оптимізувати взаємозв’язок населення та влад-
них органів, вдосконалити політичний механізм. Необхі-
дно обмежити маніпулювання суспільною свідомістю з до-
помогою відпрацьованих технологій, привчити громадян
відсіювати псевдо інформацію, яку постійно виробляє та
впроваджує у свідомість і підсвідомість політичний ринок.
Література
1. Стинглиц Дж. Куда ведут реформы? // Вопросы
экономики. 1999.– № 7.– С. 4.
2. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое
общество в опасности. – М. ИНФА, 1999. — с. XYII-XXIII.
3. Чистилін Д. До питання теорії суспільного розвит-
ку: аспект самоорганізації // Економіка України. —
2002. — № 2. — С. 30–35.
4. Процків О. Приватизація в Україні: соціально-еко-
номічний ефект та пріоритети суспільного вибору //
Держ. інфор. бюл. про приват. — 2006. — № 6. — С. 7–10.
5. Бьюкенен Дж. Политическая экономия государства
благосостояния // МЭМО — 1996. — № 5. — С. 46–52.
6. Бьюкенен Дж. Сочинения: Пер. с анг. Т. 1 / М.:
Таурус Альфа, 1997. — 560 с.
7. Закон України «Про Державний бюджет України
на 2003 рік» від 26.12.2002 р. № 380-IV // Відомості Вер-
ховної Ради України. — 2003. — № 10 — ст.86.
8. Закон України «Про Державний бюджет України
на 2004 рік» від 27.11.2003 р. № 1344-IV // Відомості
Верховної Ради України. — 2004. — № 17–18 – ст. 250.
9. Закон України «Про внесення змін до Закону Ук-
раїни «Про державний бюджет України на 2005 рік» та
деяких інших законодавчих актів України» від
25.03.2005 р. № 2505-IV //Інвестиційна газета. — 2005. —
№ 15 (494) – ст. 3–98
10. Закон України «Про Державний бюджет України
на 2006 рік» від 20. 12. 2005 р. №3235-ІV //Відомості
Верховної Ради України. — 2006. — № 9. — ст. 96.
11. Закон України «Про Державний бюджет України
на 2007 рік» від 19. 12. 2006 р. № 489-Y.
12. Закон України «Про Державний бюджет України
на 2008 рік» від 28. 12. 2007 р. № 107-YI.
13. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в ХХ
столітті: (теоретична концептуалізація і наукова про-
блематика державних фінансів).– Львів: Каменяр,
2000. — 303 с.
14. Хайек Ф. Л. Дорога к рабству. — М.: Экономика,
1992. –176 с.
15. Politics and Policy Making in Developing Countries:
Perspectives on the New Political Economy / ed by Gerald
M. Meier. — San Francisco. California: ICS Press, 1991.
16. Rogoff K. Eguilibrium Political Budget Cycles,
American Economic Review 1990. – Vol. 80: 21–37.
17. Дементьев В. Экномическая теория парламента:
методология анализа. — Донецк: ИЭПИ НАН Украины,
1998. — 48 с.
О.В. Ходак
м. Маріуполь
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ І РЕГІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ
Розвиток економічної системи України на прикінці
ХХ, початку ХХI століття, спонукав наукову спільноту,
практиків господарської діяльності, особисту увагу при-
ділити пошуку принципово нових шляхів та методів
господарювання, зокрема виникла необхідність визна-
чення регіональних особливостей та закономірностей
розвитку промислових підприємств.
Вирішенню даної проблеми свою роботу присвячу-
ють як відомі українські так й зарубіжні вчені. Фунда-
торами наукових вітчизняних шкіл з означеного питан-
ня виступили О. Амоша, М. Білопольський, Н. Брюхо-
вецька, В. Гончаров, М. Іванов, С. Кожушкін, Л. Кузь-
менко, М. Чумаченко та ін. [1–8].
Дослідженням проблем розвитку регіональних про-
мислових систем присвячені наукові розробки провідних
наукових установ України, таких як КНЕУ, ХНЕУ, ІЕП
НАНУ, тому обрана тема дослідження е цілком імовір-
ною та актуальною.
Метою даної роботи є визначення закономірностей
та регіональних особливостей розвитку промислових
підприємств донецького регіону, які виступають систе-
моутворювачами у загальному контексті розвитку.
Економічний розвиток і благополуччя функціонуван-
ня сучасного промислового підприємства безпосередньо
пов’язано з тенденціями розвитку й виішенням проблем
саме в промисловому секторі, тобто в галузевому розрізі.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8267 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T08:37:18Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Федорейко, В.С. Процків, О.П. 2010-05-20T10:01:57Z 2010-05-20T10:01:57Z 2008 Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів / В.С. Федорейко, О.П. Процків // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 149-152. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8267 У статті досліджено вплив політичних інститутів та розкрито роль парламентських правил і процедур в ухваленні приватизаційних програм з позиції теорії суспільного вибору. Обґрунтовано чинники, які мають визначальний вплив на формування пріоритетів приватизації в Україні та можливості здійснення подальшого реформування державного сектору економіки. В статье исследовано влияние политических институтов и раскрыто роль парламентских правил и процедур при принятии приватизационных программ с позиции теории общественного выбора. Обосновано факторы ко торые могут существенно повлиять на формирование приоритетов приватизации в Украине и возможности проведения реформирования государственного сектора экономики. In the article influence of political institutes is investigational and the role of parliamentary rules and procedures is exposed at acceptance of the privatization programs from position of theory of public choice. The factors of which can grounded substantially influence on forming of priorities of privatization in Ukraine and possibility of leadthrough of reformation of state sector of economy. uk Інститут економіки промисловості НАН України Наукові статті Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів Теория общественного выбора и реалии приватизационных процессов Theory of public choice and reality of privatization processes Article published earlier |
| spellingShingle | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів Федорейко, В.С. Процків, О.П. Наукові статті |
| title | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів |
| title_alt | Теория общественного выбора и реалии приватизационных процессов Theory of public choice and reality of privatization processes |
| title_full | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів |
| title_fullStr | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів |
| title_full_unstemmed | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів |
| title_short | Теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів |
| title_sort | теорія суспільного вибору та реалії приватизаційних процесів |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8267 |
| work_keys_str_mv | AT fedoreikovs teoríâsuspílʹnogoviborutarealííprivatizacíinihprocesív AT prockívop teoríâsuspílʹnogoviborutarealííprivatizacíinihprocesív AT fedoreikovs teoriâobŝestvennogovyborairealiiprivatizacionnyhprocessov AT prockívop teoriâobŝestvennogovyborairealiiprivatizacionnyhprocessov AT fedoreikovs theoryofpublicchoiceandrealityofprivatizationprocesses AT prockívop theoryofpublicchoiceandrealityofprivatizationprocesses |