Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні

Сформована у попередні роки система видачі документів дозвільного характеру характеризується наявністю великої кількості таких документів, складними процедурами їх отримання (в тому числі необхідністю щороку їх оновлювати), відсутністю чіткої системи нормативно-правових актів, якими була б регламент...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Адамов, Б.І., Ляшенко, В.І., Сорокін, Б.А., Толмачова, Г.Ф.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8293
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні / Б.І. Адамов, В.І. Ляшенко, Б.А. Сорокін, Г.Ф. Толмачова // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 3-15. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8293
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-82932025-02-09T17:56:31Z Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні Состояние и перспективы развития разрешительной системы в Украине Consisting and prospects of development of the permission system is of Ukraine Адамов, Б.І. Ляшенко, В.І. Сорокін, Б.А. Толмачова, Г.Ф. Наукові статті Сформована у попередні роки система видачі документів дозвільного характеру характеризується наявністю великої кількості таких документів, складними процедурами їх отримання (в тому числі необхідністю щороку їх оновлювати), відсутністю чіткої системи нормативно-правових актів, якими була б регламентована процедура отримання дозволів (нині це закони та підзаконні акти, які іноді прямо суперечать один одному), відсутністю чіткої та повної інформації про суб’єктів господарювання. Наявність такої системи перешкоджає здійсненню ефективного державного управління у сфері будівництва, земле- та природокористування, охорони здоров’я тощо. Сформированная в предыдущие годы система выдачи документов разрешительного характера характеризуется наличием большого количества таких документов, сложными процедурами их получения (в том числе необходимостью ежегодно их обновлять), отсутствием четкой системы нормативно правовых актов, которыми была бы регламентирована процедура получения разрешений (в настоящее время это законы и подзаконные акты, которые иногда прямо противоречат друг другу), отсутствием четкой и полной информации о субъектах ведения хозяйства. Наличие такой системы препятствует осуществлению эффективного государственного управления в сфере строительства, земле — и природопользование, здравоохранения и тому подобное. The system of delivery of documents of permission character formed in previous years is characterized the presence of plenty of such documents, difficult procedures of their receipt (including by a necessity annually to renew them), by absence of the clear system normatively legal acts which procedure of receipt of permissions (presently it is laws and подзаконные acts which sometimes straight conflict with each other) would be regulated, by clear and complete null information about the subjects of menage. The presence of such system hinders realization of effective state administration in the field of building, earth — and nature using, health protections and others. 2009 Article Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні / Б.І. Адамов, В.І. Ляшенко, Б.А. Сорокін, Г.Ф. Толмачова // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 3-15. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8293 uk application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Адамов, Б.І. Ляшенко, В.І. Сорокін, Б.А. Толмачова, Г.Ф. Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні
description	Сформована у попередні роки система видачі документів дозвільного характеру характеризується наявністю великої кількості таких документів, складними процедурами їх отримання (в тому числі необхідністю щороку їх оновлювати), відсутністю чіткої системи нормативно-правових актів, якими була б регламентована процедура отримання дозволів (нині це закони та підзаконні акти, які іноді прямо суперечать один одному), відсутністю чіткої та повної інформації про суб’єктів господарювання. Наявність такої системи перешкоджає здійсненню ефективного державного управління у сфері будівництва, земле- та природокористування, охорони здоров’я тощо.
format	Article
author	Адамов, Б.І. Ляшенко, В.І. Сорокін, Б.А. Толмачова, Г.Ф.
author_facet	Адамов, Б.І. Ляшенко, В.І. Сорокін, Б.А. Толмачова, Г.Ф.
author_sort	Адамов, Б.І.
title	Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні
title_short	Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні
title_full	Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні
title_fullStr	Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні
title_full_unstemmed	Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні
title_sort	стан та перспективи розвитку дозвільної системи в україні
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8293
citation_txt	Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні / Б.І. Адамов, В.І. Ляшенко, Б.А. Сорокін, Г.Ф. Толмачова // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 3-15. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT adamovbí stantaperspektivirozvitkudozvílʹnoísistemivukraíní AT lâšenkoví stantaperspektivirozvitkudozvílʹnoísistemivukraíní AT sorokínba stantaperspektivirozvitkudozvílʹnoísistemivukraíní AT tolmačovagf stantaperspektivirozvitkudozvílʹnoísistemivukraíní AT adamovbí sostoânieiperspektivyrazvitiârazrešitelʹnojsistemyvukraine AT lâšenkoví sostoânieiperspektivyrazvitiârazrešitelʹnojsistemyvukraine AT sorokínba sostoânieiperspektivyrazvitiârazrešitelʹnojsistemyvukraine AT tolmačovagf sostoânieiperspektivyrazvitiârazrešitelʹnojsistemyvukraine AT adamovbí consistingandprospectsofdevelopmentofthepermissionsystemisofukraine AT lâšenkoví consistingandprospectsofdevelopmentofthepermissionsystemisofukraine AT sorokínba consistingandprospectsofdevelopmentofthepermissionsystemisofukraine AT tolmačovagf consistingandprospectsofdevelopmentofthepermissionsystemisofukraine
first_indexed	2025-11-29T04:42:53Z
last_indexed	2025-11-29T04:42:53Z
_version_	1850098462564024320
fulltext	2009/№1 3 НАУКОВІ СТАТТІ Сформована у попередні роки система видачі до- кументів дозвільного характеру характеризується наяв- ністю великої кількості таких документів, складними процедурами їх отримання (в тому числі необхідністю щороку їх оновлювати), відсутністю чіткої системи нор- мативно-правових актів, якими була б регламентована процедура отримання дозволів (нині це закони та підза- конні акти, які іноді прямо суперечать один одному), відсутністю чіткої та повної інформації про суб’єктів господарювання. Наявність такої системи перешкоджає здійсненню ефективного державного управління у сфері будівництва, земле — та природокористування, охоро- ни здоров’я тощо. Підприємці переконані, що саме та- кий стан речей практично зводить нанівець бажання працювати легально і сприяє тінізації економіки та роз- витку корупції. Аби змінити ситуацію, у 2003 році була започаткована повномасштабна реформа дозвільної си- стеми в Україні. Власне, процес почався ще в 1999 році з прийняттям Указу Президента «Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності», яким були зафіксовані основоположні норми державної політики з питань дозвільної системи. Однак цей доку- мент був виконаний наполовину (на його розвиток в 2000 році прийнято Закон «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який визначив чітку процедуру отримання ліцензії). Усвідомлюючи нагальну необхідність у встановленні єдиних критеріїв і до об’єктів, на експлуатацію яких потрібно отримувати різноманітні дозволи, погодження, висновки та інші дозвільні документи, і безпосередньо до процедур їх отримання, Верховна Рада прийняла розроблений Держкомпідприємництвом законопроект «Про дозвільну систему у сфері господарської діяль- ності», яким пропонувалось визначити основні вимоги до дозвільної системи. Законом, який набрав чинності в січні 2006 року, визначалися організаційні та правові засади державної політики у цій сфері, встановлювали- ся вимоги до згаданої системи, окреслювалися нові підходи до процедури видачі дозволів. Ним також було визначено послідовне запровадження європейських принципів започаткування бізнесу. Вказаним документом вперше було затверджено норму щодо встановлення виключно законами необхі- дності отримання того чи іншого дозволу, а також ок- ремі вимоги до порядку їх отримання (що змусило як центральні органи виконавчої влади, так і органи місце- вого самоврядування переглянути дозвільні документи, запроваджені підзаконними актами та рішеннями місце- вих рад, з метою їх скасування). Запроваджено деклара- тивний принцип започаткування бізнесу, принцип організаційної єдності отримання документів. Уведено посаду адміністратора, який організовує видачу дозволів без участі суб’єктів господарювання (це значно спрощує процедуру та зменшує витрати підприємців для їх отри- мання). Встановлено адміністративну відповідальність посадових осіб дозвільних органів за порушення проце- дур видачі документів. Крім того, дозвільний закон встановив правову основу для впровадження «єдиного вікна» щодо видачі потрібних дозволів — так званих дозвільних центрів, в яких одночасно працюють представники всіх органів, що приймають рішення. Введена посада адміністратора, який організовує видачу дозволів без участі суб’єктів господарювання (це значно спрощує процедуру і змен- шує витрати підприємців для їх здобуття). Такий підхід до видачі дозволів, за задумом авторів закону, повинен був обмежити контакти чиновників з підприємцями, а також можливість поборів та хабарів. Серед переваг «єдиного вікна» фахівці називають: швидкість (термін видачі більшості дозволів — п’ять днів), зручність (всі чиновники дозвільних органів зібрані в одному місці і приймають одночасно) і дешевизна (жодних хабарів і не передбачених законами платежів за дозволи). Встанов- лена адміністративна відповідальність посадових осіб дозвільних органів за порушення процедур видачі доку- ментів. Тобто, в практику видачі дозвільних документів упроваджується європейський досвід за «принципом організаційної єдності». Дозвільні центри створені прак- тично в кожному районі і місті обласного значення. Проте менше половини з них працює відповідно до певних завдань (багато центрів забезпечують надання консультацій, не обтяжуючи себе видачею дозволів). Впровадження закону передбачало здійснення низ- ки заходів як нормативно-правового, так і організацій- но-методологічного характеру. На жаль, такі заходи здійснювалися вкрай неефективно і практично саботу- валися центральними органами виконавчої влади. Так, станом на 1 січня 2008 року центральними органами влади з 56 необхідних законопроектів щодо приведення законодавчих актів у відповідність до вимог Закону «Про Б.І. Адамов д�р екон. наук В.І. Ляшенко д�р екон. наук Б.А. Сорокін канд. екон. наук Г.Ф. Толмачова канд. екон. наук, м. Донецьк СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДОЗВІЛЬНОІ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ4 дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розроблено лише 28, з яких до Верховної Ради подано 10, а прийнято лише 1. Відповідно до дозвільного закону урядом має за- тверджуватися порядок видачі документів дозвільного характеру та розмір тарифів на проведення обстежень і експертиз, які є підставою для отримання дозволу. З метою реалізації цього положення міністерства та відом- ства мали розробити відповідні проекти постанов. Од- нак протягом двох років дії закону на погодження до Держкомпідприємництва надійшов 31 проект щодо по- рядків видачі документів дозвільного характеру, у т. ч. безпосередньо щодо затвердження таких порядків (з них погоджено — 19, урядом прийнято — 9), 9 проектів про затвердження вказаних тарифів, з яких погоджено — 5, прийнято урядом — 4. Фактично проігноровано запровадження деклара- тивного принципу започаткування бізнесу. Відповідна робота була проведена лише у сфері пожежного нагля- ду, продовжується робота у цьому напрямку в Держгір- промнагляді та СЕС, однак з об’єктивних причин відповідні проекти нормативно-правових актів досі по- годжуються. Не скасовано й дозвільні документи, за- стосування яких є економічно необґрунтованим або які прямо не передбачені законами. Органи влади лише обмежуються призупиненням їхньої видачі (переважно на розміщення об’єктів торгівлі). Найефективніше закон впроваджується на місцево- му рівні, де запроваджено дію принципу організаційної єдності, тобто налагоджена робота дозвільних центрів. За статистикою в кожному районі та місті обласного значення прийнято рішення про створення відповідних центрів (загалом їх 677). Однак, на жаль, менше поло- вини з них працює відповідно до визначених завдань (багато центрів забезпечують надання консультації, не обтяжуючи себе видачею дозволів). Щоправда, пробле- ма відсутності ефективно працюючих дозвільних центрів полягає не лише в небажанні керівників місцевої влади забезпечувати їх роботу, а й з причин банальної відсут- ності коштів для забезпечення вказаної роботи. Якщо міські ради ще можуть виділити кошти для забезпечен- ня матеріально-технічної бази дозвільних центрів, то районні державні адміністрації цього зробити не можуть, оскільки їхні бюджети затверджуються згори. Саме з метою розв’язання цієї ситуації Держком- підприємництво в плідній співпраці з Мінфіном підго- тували пропозиції до проекту Держбюджету-2008, яки- ми передбачили 10 млн грн на покриття витрат, пов’я- заних із забезпеченням функціонування дозвільних центрів: Вказані кошти передбачені в Державному бюд- жеті на поточний рік у повному обсязі, причому ці кош- ти матимуть виключно цільовий характер і не можуть бути використані на інші цілі. За офіційною інформа- цією місцевих органів влади, протягом 2007 року до до- звільних центрів звернулися 573 785 підприємців. За ре- зультатами цих звернень було надано 507 653 консуль- тації, видано 382 862 дозволи. Варто зазначити, що ці показники вдвічі більші порівняно з 2006 роком. Згідно з дослідженнями, проведеними Проектом USAID/ ВІZPRО, ті центри, що діяли відповідно до поставлених завдань, дали змогу в середньому зменшити тривалість проходження процедури отримання дозволу та кількість відвідувань у три рази, а кількість документів, які по- трібно подавати, та матеріальні витрати — вдвічі. Найактивнішими інспектуючими органами залиша- ються Державна податкова адміністрація України, Дер- жавний департамент пожежної безпеки і Державна сан- ітарно-епідеміологічна служба. Прийнятий Верховною Радою Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» покликаний вирішити численні проблеми, що існують в цій сфері. Закон спрямований на захист прав суб’єктів господарювання від неправомірних дій посадових осіб органів державного нагляду (контролю). Він є надзви- чайно важливим для створення європейських умов для розвитку підприємництва в Україні. Цей Закон є кінце- вим в низці законодавчих актів, а саме: законів України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців» та «Про дозвільну систему у сфері госпо- дарської діяльності». Закон концептуально змінює організацію держав- ного контролю за господарською діяльністю в Україні, оскільки передбачає створення єдиного правового поля, яким повинні керуватися контролюючі органи та поса- дові особи при здійсненні заходів нагляду (контролю) за господарською діяльністю. Положеннями Закону встановлюються загальні вимоги до здійснення держав- ного нагляду (контролю) та регулюється порядок про- ведення планових та позапланових заходів. Таким чи- ном, головна мета Закону — зменшити кількість пере- вірок, унеможливити корупційні дії перевіряючих, які спричиняє безсистемність у цій сфері. На разі запрова- дження в дію Закону відбувається вкрай складно, адже цілий ряд міністерств та відомств втрачають в зв’язку з цим право практично безконтрольно, шляхом організації численних перевірок суб’єктів господарювання, здійснювати вплив на діяльність останніх, а часто і спо- нукати їх до хабарництва. Запровадження в дію Закону зустріло супротив з боку контролюючих органів. Приведення ними діючого зако- нодавства та власних нормативно-правових актів у відповідність до Закону мало в більшості випадків фор- мальний характер, а такі досить вагомі контролюючі орга- ни влади, як Державна податкова адміністрація та Мінтранс України, свої зусилля спрямували на вихід з- під сфери його дії. На жаль, з прийняттям Закону Украї- ни «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», з-під сфери дії Закону було виведено органи державної податкової служби, чим знач- но послаблено положення контрольного закону та постав- лено під зрив реформування системи перевірок. Запровадження Закону України «Про основні заса- ди державного нагляду (контролю) у сфері господарсь- кої діяльності» повинне відбуватися без будь-яких ви- нятків і має бути поєднане з наступними кроками: — розробка всіма (без виключення) контролюючи- ми органами критеріїв поділу видів господарської діяль- ності на групи за ступенем небезпеки для суспільства та/ або довкілля з тим, щоб спрямувати роботу контролю- ючих органів насамперед на об’єкти підвищеної небез- пеки (підвищеного ризику); АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. 2009/№1 5 — визначення з урахуванням груп ризику підстав для проведення перевірок кожним контролюючим ор- ганом, а також розробка контрольних списків питань для перевірок, завдяки чому, процедура призначення, про- ведення та оформлення результатів перевірок стане чіткішою і прозорішою як для контролюючих органів, так і для підприємств; — спрощення або скасування всіма контролюючи- ми органами застарілих, важко виконуваних і безпідстав- но дорогих вимог, що дозволить скоротити витрати дер- жави на підтримку системи контролю, а також витрати бізнесу на виконання безпідставних вимог. При цьому можливості для зловживань і корупції суттєво зменшать- ся; — зосередження уваги контролюючих органів не стільки на виявленні порушень у діяльності господарю- ючих суб’єктів і застосуванні до них штрафних санкцій, скільки на організації консультацій і профілактиці сто- сунків міждержавними органами та суб’єктами госпо- дарювання. З метою належного впровадження Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» можна запропонувати: 1) відновити попередню редакцію Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (щодо поширення його дії на органи державної податкової служби); 2) внести до кон- трольного Закону коригуючі зміни з метою уточнення сфери дії Закону України «Про основні засади держав- ного нагляду (контролю) у сфері господарської діяль- ності», усунення неузгодженостей серед норм Закону, визначення серед органів державної влади спеціально уповноваженого органу з питань здійснення державної політики при проведенні державного нагляду (контро- лю) у сфері господарської діяльності. Реалізація зазначених кроків дасть можливість: зни- зити безпідставні витрати підприємств і реінвестувати зекономлені кошти у підтримку економічного зростан- ня; оптимізувати бюджетні витрати на здійснення регу- ляторної політики; звузити можливості для зловживань і корупції. 3 липня 2008 р. на пленарному засіданні форуму «Влада і бізнес — партнери» виступив Президент Украї- ни В. А. Ющенко. Президент України досить детально проаналізував ситуацію щодо вирішення проблемних питань розвитку підприємництва та поліпшення умов ведення бізнесу в Україні. Зокрема, Президент зазначив, що система технічного регулювання потребує нагальних реформ, оскільки в нинішньому її стані вона гальмує розвиток бізнесу. За словами Глави держави, за рік по- над 20 % підприємств України змушені проходити про- цедуру обов’язкової сертифікації своїх* товарів та послуг. Час на підготовку підприємством всіх документів та на очікування видачі необхідних сертифікатів у середньо- му становить понад 30 днів, а для 10 % підприємств необхідні процедури тривали від 3 місяців до року. Стан- дартизація і сертифікація тягнуть за собою значні фінан- сові збитки для підприємців. За даними досліджень, понад 60 % підприємств України повинні дотримувати- ся обов’язкових стандартів та/або технічних умов, а в галузях промисловості і будівництва цей показник ста- новить 81 %. Навіть у сфері послуг, для більшості підсек- торів якої у міжнародній практиці зазвичай відсутні обов’язкові вимоги, 46 % українських підприємств му- сять дотримуватися обов’язкових технічних вимог. За словами Президента, обов’язкова стандартизація і сертифікація є одним з основних бар’єрів на шляху інно- ваційного розвитку України. Він нагадав, що за підсум- ками переговорів із СОТ Україна домовилась про реко- мендаційний характер стандартів та скасування сертиф- ікації продуктів харчування. Ця позиція закладена у по- даному Главою держави до парламенту законопроекті «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо обов’язкової стандартизації та сертифікації)», який перед- бачає відмову від обов’язкової стандартизації і сертифі- кації продукції та послуг, які не містять загрози безпеці людей. Але цей законопроект не був підтриманий у пар- ламенті. «Проект був завалений у Верховній Раді за «підтримки» Держспоживстандарту. Цей орган, замість захисту національних інтересів, проводить свою внутрі- шню, кон’юнктурну лінію», — зазначив В. А. Ющенко. Він наголосив, що цей законопроект цілком відповідав «духу і положенням, які на себе взяв уряд України в рам- ках Протоколу СОТ, підписаного на 1100 сторінках». «Я не відхилився від жодної норми», — наголосив Президент, зазначивши, що ці нові правила відповідають очікуван- ням українського бізнесу та є світовою практикою. Для виправлення цієї ситуації Глава держави доручив уряду наступного тижня на своєму засіданні заслухати звіт го- лови Держспоживстандарту. Першочерговими кроками реформування системи технічного регулювання мають стати: — скорочення переліку товарів, які підлягають обо- в’язковій сертифікації, і скасування обов’язкової серти- фікації Держспоживстандартом харчової продукції та послуг; — усунення суперечностей в законодавстві, перехід до європейських стандартів і запровадження ризик- орієнтованого підходу до контролю за відповідністю то- варів вимогам безпеки; — запровадження в Україні системи ринкового нагляду, який має бути відділений від контролю над виробництвом. Перевірятися має виключно безпечність товарів, розміщених на ринку. Характерною особливістю сучасного ринку праці є проблема кількісного і якісного дисбалансу між попи- том і пропозицією на робочу силу. В умовах зростання економіки особливо великого значення набуває питан- ня кадрового забезпечення галузей економіки — значна частина підприємств має потребу в кваліфікованих ро- бітниках. Протягом 2007 року роботодавці надали службі зайнятості інформацію про наявність 2,2 млн. вільних робочих місць. Найбільша кількість вакансій поступи- ла від підприємств переробної промисловості, торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, галузі будівництва. Серед незайня- тих громадян, які в 2007 році шукали роботу за спри- яння служби зайнятості, кожний четвертий мав вищу освіту, кожний третій — професійно-технічну, а решта громадян (майже 40 %) — повну, початкову та базову загальну середню освіту, тобто мали обмежені можли- вості щодо працевлаштування через відсутність необ- хідних професійних знань. АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ6 Розвиток гнучкої, орієнтованої на подальше пра- цевлаштування, системи профорієнтації серед молоді, орієнтування її на здобуття професій та спеціальностей, актуальних на ринку праці, повернення престижу ро- бітничих професій є складовою активної політики зай- нятості з метою досягнення нашими співгромадянами продуктивної праці, засобом запобігання безробіттю. Проведення інформаційно-роз’яснювальної робо- ти, надання профорієнтаційних послуг учнівській мо- лоді — пріоритетні напрями роботи державної служби зайнятості. У будь-якому центрі зайнятості можна от- римати інформацію про стан ринку праці, перспективи працевлаштування за конкретною професією або спе- ціальністю, ознайомитися із змістом професій та мож- ливостями профнавчання, пройти профдіагностичне те- стування, відвідати інформаційний захід тощо. До про- форієнтаційної роботи залучаються соціальні партнери, навчальні заклади, роботодавці, ветерани праці. У 2007 році службою зайнятості надано майже 7 млн. проф- орієнтаційних послуг. З метою подолання дисбалансу на ринку праці, у 2007 році 229 тисяч осіб пройшли профнавчання за направленням служби зайнятості. Кожний четвертий з них підвищив свою кваліфікацію завдяки стажуванню у роботодавця на конкретному робочому місці. Біля тре- тини з тих, хто навчався, отримали знання щодо основ підприємницької діяльності та відкрили власну справу. На меті поставлено досягнення сеоедньоєвропейських стандартів щодо рівня охоплення професійним навчан- ням і перенавчанням незайнятого населення і до 2010 року до такого навчання планується залучати 20 %. Дієвою формою підтримки молодіжної зайнятості є працевлаштування безробітних шляхом надання робо- тодавцеві дотацій за рахунок коштів Фонду загально- обов’язкового державного соціального страхування Ук- раїни на випадок безробіття. Це стимулює роботодавців взяти на роботу молоду людину, яка згодом стане по- справжньому кваліфікованим фахівцем. Протягом 2007 року в Україні у такий спосіб з числа безробітних отри- мали роботу 37,4 тис. молодих людей віком до 35 років. Для забезпечення додаткових гарантій зайнятості молоді з 1 січня 2008 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професій- но-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю». З метою інтеграції в суспільство, забезпечення рівних можливостей осіб з інвалідністю у навчанні і зайнятості, інвалідам, які не мають роботи та готові і здатні приступити до підходящої роботи, надаються всі соціальні послуги, передбачені чинним законодавством, зокрема, з профорієнтації та профнавчання. Фахівці служби зайнятості допомагають здійснити професійний вибір з урахуванням медичних показань, програми реа- білітації, особистих нахилів та здібностей, набути додат- кових професійних навичок або одержати нову про- фесію. Тільки за п’ять місяців поточного року чи- сельність осіб з інвалідністю, які скористалися послуга- ми державної служби зайнятості, порівняно з відповід- ним періодом минулого року, збільшилась на 67,7 % і становила 16,4 тис. осіб. З них працевлаштовано 4,1 тис. осіб (на 42,1 % більше, ніж у відповідному періоді ми- нулого року), або кожного четвертого з тих, хто виявив бажання працювати. На професійне навчання направ- лено 1,1 тис. осіб, що майже в п’ять разів більше, ніж у відповідному періоді минулого року. З метою удосконалення професійно-технічного навчання, наближення його до вимог сучасного вироб- ництва Міністерством праці та соціальної політики Ук- раїни і Міністерством освіти і науки України розробле- но ряд відповідних положень. Результатом спільної ро- боти також стало збільшення планів на підготовку ква- ліфікованих робітників для промисловості та будівниц- тва при формуванні Державного замовлення на 2008 рік. Відпрацьовуються нові підходи до формування механі- зму державного замовлення кваліфікованих робітників з урахуванням довгострокових пріоритетів соціально- економічного розвитку певного регіону. Подолання дис- балансу на ринку праці можливе лише за умов тісної співпраці Міністерства освіти і науки України та держав- ної служби зайнятості з метою створення максимально сприятливих умов для навчання та зайнятості населен- ня, представників соціально вразливих груп, підвищен- ня їхньої конкурентоспроможності на вітчизняному ринку праці. 7–18 квітня 2008 р. (м. Штуттгарт, Німеччина) — відбулося вже четверте засідання Німецько-української управлінської ради Програми заходів з перепідготовки управлінських кадрів дл сфери підприємництва «Україн- ська ініціатива». Програма перепідготовки управлінсь- ких кадрів «Українська ініціатива» була започаткована 2000 року зцілями посилення процесу реформ на підприємствах, підтримкиструктурних змін, пришвид- шення економічного розвитку країни. Програмою пе- редбачена щорічна перепідготовка 1500 менеджерів, що створить кадрові передумови для сучасного ринкового управління підприємствами. Адже лише люди зі знан- нями ринкової економіки спроможні успішно організо- вувати та реорганізовувати діяльність підприємств. Од- ночасно, Програма сприяє відкриттю української еко- номіки Європейському Союзу, ознайомленню із захід- ним менеджментом, а також установленню контактів і підтримці кооперації із закордонними фірмами. Найбільш активні учасники програми перепідготовки управлінських кадрів проходять стажування на західних підприємствах. На прохання українського уряду ідею про стажуван- ня підтримує Європейський Союз і низка промислово розвинених держав. Найбільший внесок робить Німеч- чина. До середини 2007 року лише на німецьких підприємствах пройшли практичну перепідготовку 335 менеджерів з України. В рамках програми німецького уряду ТRANSFORM Федеральне Міністерство еконо- міки і технологій надало на ці цілі три мільйони євро. Німецькі підприємства взяли на себе фінансування у розмірі майже 3,8 млн. євро. За дорученням Федераль- ного Міністерства економіки і технологій координацію Німецького внеску до «Української ініціативи» на пра- вах генерального менеджера здійснює Товариство «Інтернаціонале Вайтербільдунг унд Ентвіклунг гГмбХ». В рамках «Української ініціативи» дев’ять провідних вузів України пропонують курси з сучасного управління підприємством. Після успішного навчання випускники знову повертаються на свої підприємства. Всі випуск- ники можуть також подати заявки на проходження ста- АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. 2009/№1 7 жування за кордоном. Попит на Програму постійно зростає. Кандидати на стажування за кордоном пред- ставляють всю країну — великі міста і сільську місцевість. Підприємства, що відряджають кандидатів, все більше використовують Програму перепідготовки для розвитку свого персоналу: понад половину випуск- ників отримує по завершенні Програми підвищення по службі. Дві третини з них активно застосовують набуті під час навчання знання для реструктуризації своїх підприємств та підвищення їх конкурентноздатності. Після проходження теоретичного курсу в Україні спеціальна комісія відбирає найбільш кваліфікованих та мотивованих слухачів для проходження стажування в Німеччині. Пропонується два формати стажування: для управлінців вищої ланки зі знанням англійської або російської мови — зорієнтований на практику фаховий тренінг тривалістю один місяць, під час якого слухачі презентують своє підприємство, знайомляться з мож- ливостями залучення інвестицій з Німеччини та вста- новлюють ділові контакти з німецькими партнерами; для управлінців середньої ланки та управлінського резерву зі знаннями німецької мови — «Тгаіning оn the jоb» (ста- жування на робочому місці) на підприємствах Німеччи- ни. Стажери проходять фахову перепідготовку, знайом- ляться з культурою підприємництва в Німеччині, роз- робляють підходи до вирішення питань реструктуризації своїх підприємств, а також установлюють контакти з німецькими фірмами. Стажери, що прибувають до Німеччини для прохо- дження практичної перепідготовки, є представниками середньої та вищої управлінської ланки на своїх підпри- ємствах. Багато хто з них є кандидатами на підвищення. Як правило, підприємства, що відряджають кандидатів, представляють малий та середній бізнес і зацікавлені або у підвищенні своєї конкурентноздатності, або перебу- вають на стадії розвитку і бажають розвинути ділові контакти з німецькими фірмами. Поряд з хорошим знан- ням економіки підприємства слухачі мають за плечима тривалий досвід практичної роботи. В залежності від типу програми, в якій вони беруть участь, стажери во- лодіють німецькою або англійською мовами, але їм не вистачає досвіду роботи за кордоном. Після повернення в Україну випускники Програми «Українська ініціатива» створили в багатьох регіонах власні мережі та асоціації з метою надання взаємної допомоги у реалізації здобутих під час стажування знань. Як правило, німецькі підприємства, що приймають ста- жерів з України, зацікавлені у контактах з українськими фірмами та мають намір розвивати свою економічну діяльність в Україні. Це — малі, середні та великі підприємства, що представляють усі галузі та усі феде- ральні землі Німеччини. Беручи участь у програмі та приймаючи на стажування молодих управлінців з Украї- ни, вони сподіваються встановити особисті контакти для розвитку у майбутньому ділового партнерства та еконо- мічних відносин. Програма фінансується Федеральним Міністер- ством економіки і технологій, а також із внесків деяких федеральних земель та німецьких підприємств. За раху- нок коштів, які направляються на фінансування Про- грами, ц учасники отримують стипендію та забезпечу- ються помешканням. На час перебування в Німеччині вони застраховані на випадок захворювання, нещасно- го випадку та настання цивільної відповідальності. Німецькі навчальні центри спільно з підприємствами та об’єднаннями німецьких підприємців організують зор- ієнтовану на практику перепідготовку у відповідних галу- зях економіки. Після проходження перепідготовки на- вчальні центри направляють слухачів для проходження стажування на зацікавлені підприємства. Навчальні цент- ри спільно з відповідним підприємством та самим стаже- ром складають план проходження стажування та забезпе- чують фаховий супровід. Під час засідання управлінської ради обговорено результати реалізації Програми за 2007 рік та намічено напрямки реалізації Програми на 2008 рік. Основні засади регуляторної політики в Україні в сфері дозвільної діяльності визначає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади функціонуван- ня дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, упов- новажених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів. Відповідно до цього закону — дозвільна система у сфері господарської діяльності розглядається як сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку з видачею доку- ментів дозвільного характеру. Дія цього Закону поширюється на дозвільні орга- ни, адміністраторів, уповноважений орган та суб’єктів господарювання, які мають намір провадити або прова- дять господарську діяльність, і не поширюється на відно- сини у сфері ліцензування господарської діяльності, захисту економічної конкуренції, а також на дозвільну систему, яка поширюється на операції зі зброєю, бойо- вими припасами, вибуховими матеріалами і речовина- ми, сильнодіючими отруйними речовинами, дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії. Основними принципами державної політики з пи- тань дозвільної системи у сфері господарської діяльності проголошено: 1) захист прав, законних інтересів сус- пільства, територіальних громад та громадян, життя гро- мадян, охорона навколишнього природного середови- ща та забезпечення безпеки держави; 2) розвиток кон- куренції; 3) прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру; 4) додержання рівності прав суб’єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру; 5) відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб’єктів госпо- дарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру; 6) зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності; 7) установлення єдиних вимог до порядку видачі доку- ментів дозвільного характеру. На загально державному рівні стан речей в цій сфері відслідковує Департамент дозвільної системи, який є структурним підрозділом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. До складу Департаменту входять: відділ нормативно-право- вого забезпечення законодавства з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності; відділ коор- динації діяльності дозвільних органів; відділ методології дозвільної системи; відділ контролю за дотриманням порядку видачі документів дозвільного характеру. АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ8 Метою створення Департаменту є: формування та реалізація єдиної державної політики у сфері підприєм- ництва, державної політики з питань дозвільної систе- ми у сфері господарської діяльності дозвільної системи тощо; забезпечення додержання вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру; забез- печення впровадження положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Основними напрямами діяльності визначено такі: 1. Забезпечення координації і взаємодії діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самовря- дування (виконавчих органів) пов’язаної з розроблен- ням та здійсненням заходів щодо проведення державної політики з питань дозвільної системи у сфері госпо- дарської діяльності. 2. Розробка та участь у розробці нормативно-пра- вових актів, проведення експертизи проектів норматив- но-правових актів з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, в тому числі передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері госпо- дарської діяльності». 3. Здійснення аналізу, узагальнення практики за- стосування законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру та внесення пропозицій щодо удосконалення процедур отримання документів дозвіль- ного характеру, необхідних для здійснення господарсь- кої діяльності. 4. Здійснення в межах компетенції контролю за до- держанням вимог законодавства з питань видачі доку- ментів дозвільного характеру адміністраторами, доз- вільними органами (у тому числі через дозвільні центри) шляхом проведення планових і позапланових перевірок. 5. Методологічне забезпечення діяльності дозвіль- них органів та адміністраторів. 6. Впровадження позитивного досвіду окремих ре- гіонів України щодо реалізації за принципом організа- ційної єдності видачі дозволів, необхідних для започат- кування господарської діяльності. 7. Координація та надання методичної допомоги представництвам Держпідприємництва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах компетенції Департаменту. 8. Формування пропозицій щодо наближення зако- нодавства України до законодавства ЄС та вимог СОТ. 9. Підготовка відповідних роз’яснень щодо поряд- ку застосування норм законодавства з питань, що нале- жать до компетенції Департаменту. До місцевих дозвільних органів віднесено — міські ради та їх виконавчі органи, районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації, територіальні (місцеві) органи центральних органів виконавчої влади, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру від свого імені, а також підприємства, установи, організації, що у випад- ках, передбачених законом, уповноважені видавати до- кументи дозвільного характеру і можуть залучатися до проведення експертизи та обстеження, необхідних для видачі документів дозвільного характеру, у межах відпо- відної адміністративно-територіальної одиниці. Адміністратор — посадова особа міської ради, рай- онної та районної у містах Києві і Севастополі держав- них адміністрацій, яка організовує видачу суб’єкту гос- подарювання документів дозвільного характеру та забез- печує взаємодію місцевих дозвільних органів щодо ви- дачі документів дозвільного характеру. Кількість адмі- ністраторів визначається рішенням відповідної міської ради або районної державної адміністрації. Адміністра- тор повинен мати вищу освіту та стаж роботи на дер- жавній службі або стаж служби в органах місцевого са- моврядування не менше одного року або стаж роботи в інших сферах управління не менше трьох років. Основними завданнями адміністратора є: надання суб’єкту господарювання вичерпної інфор- мації щодо вимог та порядку одержання документа доз- вільного характеру; прийняття від суб’єкта господарювання документів, необхідних для одержання документів дозвільного харак- теру, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним місцевим дозвільним органам; видача суб’єкту господарювання документів доз- вільного характеру; забезпечення взаємодії місцевих дозвільних органів та документообігу; організаційне та інформаційне забезпечення про- ведення представниками місцевих дозвільних органів спільного обстеження об’єкта, на який видається доку- мент дозвільного характеру; контроль за додержанням посадовими особами місцевих дозвільних органів строків розгляду та видачі документів дозвільного характеру; формування та ведення реєстру документів дозвіль- ного характеру; інформування посадової особи, якій він підпоряд- ковується, а також територіального органу уповноваже- ного органу про порушення вимог законодавства з пи- тань видачі документів дозвільного характеру посадовою особою місцевого дозвільного органу; підготовка пропозицій щодо удосконалення проце- дури видачі документів дозвільного характеру. Адміністратор має право безоплатно одержувати у триденний строк з моменту запиту інформацію від місцевих дозвільних органів, пов’язану з видачею доку- ментів дозвільного характеру, за винятком інформації, що становить державну таємницю. Виконавчі органи міських рад, районні та районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації за- безпечують адміністраторів повною інформацією щодо порядку видачі документів дозвільного характеру місце- вими дозвільними органами, зокрема переліку доку- ментів, необхідних для одержання документів дозвіль- ного характеру, зразків заяв та необхідних бланків, строків видачі документів дозвільного характеру, розміру плати за їх видачу (у разі її встановлення). Типове положення про адміністратора, порядок взаємодії адміністратора з місцевими дозвільними орга- нами, суб’єктами господарювання та територіальним органом уповноваженого органу затверджується уповно- важеним органом. Порядок взаємодії місцевих дозвіль- них органів, адміністратора, суб’єкта господарювання та територіального органу уповноваженого органу в місті обласного значення затверджується міською радою на підставі типового положення, за погодженням з тери- торіальним органом уповноваженого органу. Порядок взаємодії місцевих дозвільних органів, адміністратора, АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. 2009/№1 9 суб’єкта господарювання та територіального органу уповноваженого органу в районах та районах у містах Києві і Севастополі затверджується відповідною район- ною державною адміністрацією на підставі типового положення, за погодженням з територіальним органом уповноваженого органу. На жаль, дозвільна система у сфері господарської діяльності в Україні — одна з найбільш корумпованих і проблемних сфер для вітчизняних підприємців. Складність реформування дозвільної системи зумов- люється тим, що основні повноваження дозвільних органів та контролюючих органів визначені саме в зако- нах. Держкомпідприємництва має повний реєстр усіх дозволів, які видаються починаючи від Кабінету Міністрів і закінчуючи місцевими органами влади, районними ад- міністраціями, що містить близько 1200 дозволів. Їх аналіз говорить про те, що близько 480 із них узагалі не потрібні. Ці дозволи практично надумані. Приблизно 20 % з реш- ти 60 % дозволів є необґрунтованими [3]. Міжнародний досвід свідчить, що за останні 15 років Європейський Союз прийняв 14 чітких жорстких директив, котрі регламентують національне законодав- ство країн-членів у сфері реєстрації суб’єктів підприєм- ницької діяльності, але за цього не було прийнято жод- ної директиви в сфері дозвільної системи. У 2006 році під час Всеукраїнської наради з питань розвитку малого та середнього бізнесу Президент України поставив зав- дання реформувати дозвільну систему. Держкомпідприє- мництва підготував відповідно до доручення Президен- та рамковий закон «Про дозвільну систему в сфері гос- подарської діяльності», котрий запроваджує головні принципи та умови, на яких має бути реформована дозвільна система. Виділено 9 принципів здійснення держаного регулювання та видачі дозволів. Головний із них наголошує, що всі дозволи повинні визначатися виключно законами. Порядок видачі дозволів має вста- новлювати Кабінет Міністрів України. На даний момент видача дозволів регламентується 167 законами, 150 по- становами КМУ та 1500 нормативними актами міністерств і місцевих органів влади. Можете собі уяви- ти, що собою представляє ця дозвільна система з погля- ду єдиної нормативно-правової бази! Наступний спосіб, у який реформується дозвільна система — це послідовні кроки на шляху впровадження єдиних офісів з видачі дозволів. Це єдиний шлях, який ми бачимо, до того, щоб якимось чином протистояти корумпованій системі в цій сфері. Тобто потрібно реа- лізувати принцип дистанціювання підприємця від чи- новника. Принцип єдиного вікна передбачає саме по- дання попередньо сформованих пакетів документів для того, щоб самі чиновники далі їх обробляли. На цьому етапі зустрічаються найбільші складнощі з підготовкою пакета документів. Тому що наперед підприємець має знати, які документи слід подавати. Підприємець має знати, що він повинен виконати для того, щоб отрима- ти даний дозвіл. До речі, є певні складнощі й у сфері статистики, а саме зі з’ясуванням кількості суб’єктів господарської діяльності щодо отриманих дозволів. Адже для отриман- ня такої цифри необхідно кількість зареєстрованих ми- нулого року суб’єктів підприємницької діяльності по- множити на 28. Отримана таким чином цифра дуже близька до реальної кількості виданих дозволів, а це мільйони дозволів та погоджень, що фактично гальму- ють розвиток бізнесу, а значить, і економіки країни. Тому найголовніше питання — це досягнення таких цілей та знаходження таких механізмів у сфері національного законодавства, які б реально працювали, і перш за все запровадження принципу «єдиного вікна». Реформування почалося з процедури реєстрації суб’єктів господарської діяльності. Застосовували кілька нових для України механізмів, відомих у Європі як прин- цип «єдиного вікна». У законі «Про державну реєстра- цію юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприєм- ницької діяльності» вже автоматично передбачається єдине вікно для реєстрації. Тобто із запровадженням Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізич- них осіб підприємців єдине вікно у сфері реєстрації вже буде реалізоване. Наступна важлива сфера для бізнесу — це ліцензу- вання. В цій сфері вже більш-менш наведено порядок завдяки введенню в дію закону «Про ліцензування дея- ких видів господарської діяльності». Принаймні зробле- но найголовніше — визначено ліцензійні умови на 62 із 64 видів діяльності, що ліцензуються — це 800 сторінок, де описано все те, що повинен робити підприємець для здійснення відповідного виду господарської діяльності. Дозвільна сфера — це третій етап. Загалом сфери ліцензування, реєстрації та видачі дозволів дуже спорі- днені, тому наступний етап — це реформування разом із реєстрацією, ліцензуванням і дозвільної системи за принципом єдиного офісу. Тільки так можна добитися позитивного результату, тому що в основному дозволи видаються місцевими органами влади або представниц- твами центральних органів влади на місцевому рівні. Основна тенденція ліцензування в подальшому — пере- дача його на місцевий рівень. І реєстрація бізнесу зако- нодавчо визначена тільки на місцевому рівні. Деякі міністерства та відомства вже усвідомили необхідність реформування системи видачі дозволів. Потрібно віддати належне Державному комітету з нагля- ду за охороною праці, в якому вже визначилися, що дозволи на охорону праці видаються лише на особливо небезпечні об’єкти та види робіт. Саме на даний час в Україні склалась унікальна ситуація — ці три сфери на- разі готові до реформування за допомогою застосуван- ня принципу «єдиного офісу». Найголовніше тепер, на останньому етапі, що стосується дозволів, — це визна- чення законодавчої бази. Протягом 2007 року було продовжено роботу по реформуванню дозвільної системи у сфері господарської діяльності, яка розпочалась з набранням чинності в січні 2006 року Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі — Закон). Зазначена ро- бота зокрема. передбачала приведення чинного законо- давства (як на центральному та місцевому рівнях) у відповідність до вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»: забезпечення заходів щодо удосконалення діючої нормативно-право- вої бази з питань дозвільної системи у сфері господарсь- кої діяльності; проведення заходів щодо ефективного функціонування мережі дозвільних центрів. Приведення чинного законодавства у відповідність до вимог Закону. Одним із основних напрямів діяльності з АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ10 реалізації Закону є приведення чинного законодавства у відповідність до його вимог, що передбачає розробку відповідних проектів нормативно-правових актів. Ста- ном на початок 2008 рокуцентральними органами ви- конавчої влади розроблено і подано на розгляд та по- годження до Держкомпідприємництва: — 28 проектів законів України щодо приведення законодавчих актів у відповідність до вимог Закону, з них погоджено Держкомпідприємництвом — 24 законопро- екти (Держгірпромнагляд — 1; Держкомлісгосп — 1. Держмитслужби — 2. Мінприроди — 3; Мінагрополіти- ки — 6, ДКЦПФР — 1, МКТ — 2, Мінекономіки — 3. НАЕР — 2, Укравтодор — 1, НКРЗ — 1: Державний ко- мітет рибного господарства — Г), якими вносяться зміни до 29 законів України щодо врегулювання 45 документів дозвільного характеру. З них подано до Верховної Ради України — 9 законопроектів. Окрім того, на розгляді у Верховній Раді України знаходяться 6 законопроектів, які розроблялись не на виконання відповідних доручень Уряду щодо приведен- ня у відповідність до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», та, суб’єкта- ми законодавчої ініціативи яких були народні депутати України. Зазначеними законопроектами вносяться зміни до 7 законів України та 2 кодексів України. Із законо- проектів, що були подані до Верховної Ради України прийнято у першому читанні за основу — 5 законопро- ектів, відкликано — 10 законопроектів. Відповідно до § 142 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, законопроекти, що були відкликаними відповідно до Регламенту Верховної Ради, повернуті головним розробникам для вивчення їх на предмет актуальності. Подано на розгляд до Кабінету Міністрів України — 5 законопроектів: (Мінприроди — 1, ДКЦПФР — 1, МКТ — 2, Укравтодор — 1). Інші за- конопроекти знаходяться на доопрацюванні та пого- дженні з урахуванням зауважень та пропозицій відпо- відних центральних органів виконавчої влади (Держком- лісгосп, НКРЗ, МКТ, Мінприроди). Із розроблених про- ектів лише 1 проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (зокрема, до Закону Украї- ни «Про альтернативні джерела енергії» (розробник НАЕР) передбачає скасування дозволів па провадження діяльності у сфері альтернативних джерел енергії та ін., встановлених ст.6 цього Закону). На сьогодні в чинному законодавстві України існує 2 закони України, які повністю відповідають вимогам Зако- ну України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» («Про пожежну безпеку» та «Про карантин рослин»), частково — Закон України «Про ветеринарну медицину» — за винятком виключного переліку підстав у відмові експлуатаційного дозволу). (Також зазначаємо, що Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну систему біобезпекн при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікова- них організмів» (від 31.05.2007 № 1103-У), яким передба- чено видачу дозволів на ввезення незареестрованих гене- тично модифікований організмів, якщо вони використо- вуються виключно для науково-дослідних цілей у замкне- них системах та відкритих системах, а також з метою їх державних випробування; на ввезення продукції, отрима- ної з використанням генетично модифікований організмів, призначеної для науково-дослідних цілей; на вивільнення генетично модифікований організмів у відкритій системі; на транзитне переміщення незареестрованих в Україні генетично модифікований організмів). — 31 проект постанов Кабінету Міністрів України про затвердження Порядків видачі документів дозвіль- ного характеру, з них погоджено Держкомпідприємниц- твом — 19, та вже прийнято Урядом 10 постанов; з них затверджено у 2007 році — 5 постанов (Мінприроди — 2; МОЗ — 1; МНС — 1; Мінагрополітики — 1). — 9 проектів постанов Кабінету Міністрів України про затвердження розміру тарифів, у тому числі їх гра- ничних розмірів, на проведення дозвільними органами обстежень (експертиз), які є підставою для видачі доку- ментів дозвільного характеру, погоджено Держкомпідп- риємництвом — 5, прийнято Урядом — 4 постанови. Заходи щодо удосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Практика застосування норм Закону показала, що він не є оптимальним. На- слідком стала можливість неоднозначного тлумачення його положень та небажання окремих центральних органів виконавчої влади приводити нормативно-пра- вові акти, що відносяться до сфери їх правового регу- лювання, у відповідність до вимог цього Закону, моти- вуючи це не розповсюдженням його положень на сферу їх діяльності. Зважаючи на вищевикладене, та з метою ефективного провадження дозвільної реформи у сфері господарської діяльності Держкомпідприємництвом були підготовлені та подані Уряду пропозиції, спрямо- вані на упорядкування нормативної бази щодо функц- іонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності та на удосконалення дозвільної системи, за результатами розгляду яких, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 511-р затверджено План заходів на 2007 рік щодо удосконалення дозвіль- ної системи у сфері господарської діяльності (далі — План заходів). На виконання вказаного Плану заходів Держком- підприємництвом розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про дозвільну си� стему у сфері господарської діяльності», який було пого- джено з зацікавленими центральними оргазми виконав- чої влади, та подано до Уряду. Законопроектом, зокрема, уточнюються терміни: «дозвільна система у сфері господарської діяльності», «документ дозвільного характеру», «місцеві дозвільні органи», конкретизовано сферу дії Закону. Окрім того, додається визначення термінів «регіональні дозвільні органи», «дозвільний центр», «декларація відповідності матеріально-технічної бази». Законопроектом запропоновано суттєве унормування основних вимог щодо видачі документів дозвільного ха- рактеру, а саме, визначення єдиних вимог до порядку ви- дачі дозвільних документів, визначення основних підстав для відмови у видачі документів дозвільного характеру, їх переоформлення, видачі дублікатів, анулювання або зупи- нення дії документа дозвільного характеру. Задля підви- щення статусного рівня посади адміністратора підвищуєть- ся кваліфікаційні вимоги до нього. Також проектом за- проваджено норми щодо створення та ведення Загально- державного реєстру документів дозвільного характеру. АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. 2009/№1 11 Окрім того, Держкомпідприємництвом України було підготовлено проект Закону України «Про внесен- ня змін до деяких законодавчих актів України», яким вносяться зміни до деяких законодавчих актів, що ре- гулюють видачу документів дозвільного характеру, у тому числі, до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Законопроект було схвалено Урядом та подано до Верховної Ради України (реєстра- ційний № 3651 від 07.06.2007). Законопроект запрова- джував норми щодо удосконалення процедур видачі до- кументів дозвільного характеру, впроваджував євро- пейські принципи їх видачі (принцип «мовчазної зго- ди»). Також, в законопроекті враховані пропозиції Міністерства охорони здоров’я та ряду незалежних ек- спертів щодо внесення змін до Законів України «Про відходи» та «Про забезпечення санітарного та епідеміч- ного благополуччя населення» в частині скасування обов’язкової сертифікації відповідних видів сировини, продуктів, а також матеріалів, обладнання і виробів. Держкомпідприємництвом було розроблено проект Закону України «Про перелік документів дозвільного ха� рактеру у сфері господарської діяльності», розробка яко- го розпочалась у 2006 році. Метою розробки вказаного законопроекту є затвердження па законодавчому рівні ви- черпного переліку документів дозвільного характеру, що дозволить попередити зловживання з боку дозвільних органів щодо одержання документів дозвільного харак- теру, необхідність одержання яких не передбачена зако- ном, або документів, які не віднесені до документів доз- вільного характеру, у визначенні Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Функціонування мережі дозвільних центрів. Загаль- на кількість дозвільних центрів на початок 2008 року становила 677 одиниць, призначено адміністраторів (або покладено обов’язки щодо виконання функцій адміні- стратора) — 778 чол. З метою проведення моніторингу функціонування дозвільних центрів, оперативного реа- гування, вирішення питань та проблем, що виникають в їх роботі, територіальними представництвами Держ- компідприємництва здійснюються перевірки їх діяль- ності шляхом паспортизації. Практично у всіх районах та містах обласного значен- ня у роботі дозвільних центрів задіяні: відділи архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства, земельних ресурсів райдержадміністрацій (міськвикон- комів), територіальні органи санепідемстанції, державно- го пожежного нагляду МНС, УМВС, управління екології та природних ресурсів (окремими центральними органа- ми виконавчої влади прийняті відповідні рішення, якими посадові особи цих органів було зобов’язано брати участь у роботі вказаних центрів, — МНС (пожежна служба), МОЗ (санітарно-епідеміологічна служба). Найпоширенішими документами дозвільного харак� теру, які видаються дозвільними центрами, є: 1) дозвіл від органів пожежного нагляду на початок роботи підприємств та оренду приміщень; 2) попереднє пого- дження місця розташування об’єкта нового будівництва, його реконструкцію або розширення існуючого об’єкта; 3) погодження проекту відведення земельних ділянок; 4) дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки; 5) дозвіл на розміщення зовнішньої реклами; 6) дозвіл на розміщення малої архітектурної форми. За час роботи дозвільних центрів протягом січня- листопада 2007 року по країні у вказаних структурах було зареєстровано: — 517 677 звернень суб’єктів господарю- вання; 346 984 виданих документів дозвільного характе- ру; 460 796 наданих консультацій; 5039 зареєстрованих декларацій. Це приблизно в 2 рази перевищує аналогічні показники протягом 2006 року. З метою забезпечення ефективного функціонуван- ня діяльності дозвільних центрів, центральними органа- ми виконавчої влади: МНС, Мінприроди, МВС (Депар- тамент ДА1), Держгірпромнагляду, Держводгоспу Дер- жземагенство, Держкомлісгоспу зобов’язано керівників своїх територіальних підрозділів вжити відповідних за- ходів для забезпечення участі їх представників у роботі дозвільних центрів. За результатами співпраці Держком- підприємництва та Мінфіну при доопрацюванні проек- ту Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» Мінфіном повністю враховано пропозиції Держкомпід- приємництва України щодо передбачення у Державно- му бюджеті на 2008 рік видатків на матеріально-техніч- не забезпечення дозвільних центрів у сумі 10 019,6 тис. грн.: на матеріально-технічне забезпечення дозвільних центрів, створених при районних державних адмініст- раціях було передбачено кошти у сумі 7281,6 тис. грн.; на матеріально-технічне забезпечення дозвільних центрів створених при виконавчих комітетах міських рад (міст обласного значення) — 2738,00 тис. грн. Протягом 2007 року на виконання ст.9 Закону Держкомпідприємництвом, у т. ч. за підтримки міжна- родних громадських організацій (Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, Проект Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток підприємництва в Україні», Проект сприяння торгівлі та інвестиціям «USAID/ТІВА») було «організовано та проведено семі- нарії — тренінги для адміністраторів, а також представ- ників місцевих дозвільних органів щодо впровадження норм Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у всіх регіонах. Спільно з Державним підприємством «Інформа- ційно-ресурсний центр» проведено семінари-тренінги по навчанню адміністраторів щодо ведення та функці- онування Реєстру документів дозвільного характеру у 10 регіонах (у АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Пол- тавській, Сумській, Харківській, Херсонській областях), а Державним підприємством «Інформаційно-ресурсний центр» у всіх регіонах. Впродовж року Комітетом підго- товлено, проведено та взято участь у низці нарад, круг- лих столів, конференцій, виїзних семінарів з питань реформування дозвільної системи за участю народних депутатів, представників Секретаріату Президента Украї- ни, Секретаріату Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, представ- ників громадськості, підприємницьких кіл та міжнарод- них організацій, зокрема: — Круглий стіл на тему: «Оптимізація взаємодії представників місцевих дозвільних органів, адміністра- торів та суб’єктів господарювання при видачі документів дозвільного характеру за принципом організаційної єдності», у тому числі питання щодо доцільності ство- рення дозвільних центрів на обласному рівні, за участю міських голів міст обласного значення, представників АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ12 органів місцевого самоврядування, адміністраторів (1 листопада 2007 року); — Конференція на тему: «Бар’єри і можливості розвитку малого і середнього бізнесу в Україні», в рам- ках реалізації Національної програми розвитку підприємництва на 2007 рік (на якій презентовано за- конодавчі ініціативи Держкомпідприємництва щодо першочергових заходів, необхідних для ефективного провадження дозвільної реформи у сфері господарської діяльності (від 15 листопада 2007 року); — Круглий стіл (конференція) спільно з ГО «Діло- ва рада України» (26 листопада 2007 р.) на тему: «Урегу- лювання функціональних конфліктів у діяльності органів виконавчої влади: поєднання контрольно-доз- вільних та господарських функцій» (п.15 Плану заходів щодо реалізації Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» на період до 2010 року (затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.08.07 № 657-р), за результатами якої на- дані пропозиції Кабінету Міністрів України. Окрім того, в рамках виконання робочого плану Проекту сприяння торгівлі та інвестиціям (USAID/ TIBA) Підкомпоненту 4.2 Компоненту 4: «Реформа доз- вільної системи у сфері будівництва, муніципальних послуг і гармонізація процедур землекористування та реєстрації прав на нерухоме майно» (виконання Поро- гової програми Корпорації «Виклики тисячоліття» щодо зниження рівня корупції у державному секторі) в Держ- компідприємництві України створено робочу групу за участю представників Мінрегіонбуду, Держземагснства, МОЗ, МНС. Проекту Міжнародної Фінансової Корпо- рації «Розвиток підприємництва в Україні»; Проекту сприяння торгівлі та інвестиціям (USAID/TIBA) з підго- товки пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до вимог Закону та стосовно спрощення дозвільних процедур щодо відведення земельної ділянки під нове будівництво для підприємницьких цілей, отримання дозвільних документів на початок роботи підприємств (у сферах пожежної безпеки, забезпечені санітарно-епі- деміологічного благополуччя, в галузі охорони праці). Відповідальність посадових осіб дозвільних органів та адміністраторів, впровадження системи перевірок їх діяльності щодо дотримання вимог законодавства при видачі документів дозвільного характеру. З метою реал- ізації положень Закону щодо адміністративної відпов� ідальності посадових осіб дозвільних органів та адміні� страторів розроблено та прийнято Закон України «Про внесення змін до статті 255 Кодексу України про адмі- ністративні правопорушення» щодо уповноваження посадових осіб Держкомпідприємництва складати про- токоли про адміністративні правопорушення, відпові- дальність за які передбачена ст. 166–10 цього Кодексу, розроблений Держкомпідприємництвом України. На виконання вимог зазначеної вище норми КпАП Держ- компідприємництвом України розроблено Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопору- шення за порушення вимог ст. 166 Кодексу України про адміністративні правопорушення, затверджений наказом Держкомпідприємництва України від 05.04.2007 № 44 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 20.04.2007 за № 397/13664. Держкомпідприємництвом впроваджена система пе� ревірок дозвільних органів та адміністраторів щодо до� тримання вимог законодавства при видачі документів доз� вільного характеру. Протягом 2007 року Держком- підприємництвом як самостійно, так і разом із працівни- ками територіальних представництв проведено 16 плано- вих перевірок дозвільних органів, адміністраторів та дозв- ільних центрів (у тому числі 5 центральних органів вико- навчої влади, 8 адміністраторів і дозвільних центрів та 3 місцевих дозвільних органа). При перевірках центральних органів виконавчої влади (Державна служба кінематографії та Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України) порушень вимог законодавства про дозвільну систему не виявлено. В той же час, результати перевірок місцевих доз- вільних органів свідчать про такі порушення вимог за- конодавства: місцевим дозвільним органом видаються документи дозвільного характеру, необхідність отриман- ня яких не встановлена законом (частина перша статті 4 Закону); при прийомі від заявників заяв та документів, що додаються до неї, на отримання документу дозвіль- ного характеру адміністратором не складається опис прийнятих документів, копія якого повинна видаватись заявникові з відміткою про дату та номер їх реєстрації (частина третя статті 7 Закону); адміністратором не інформується посадова особа, якій він підпорядковуєть- ся, та відповідне представництво Держкомпідприємниц- тва про порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру місцевими доз- вільними органами (частина 4 статті 5 Закону); не ви- діляються приміщення для забезпечення прийому пред- ставниками місцевих дозвільних органів та адміністра- тором заяв на отримання тих чи інших документів доз- вільного характеру, отримання документів дозвільного характеру або рішень про відмову у їх видачі (стаття 4 Закону та Типове положення про адміністратора та по- рядок його взаємодії з місцевими дозвільними органа- ми, суб’єктами господарювання та територіальним ор- ганом спеціально уповноваженого органу з питань доз- вільної системи у сфері господарської діяльності, за- тверджене наказом Держкомпідприємництва від 05.12.2005 № 116 (зареєстроване в Мін’юсті 10.01.2006 за № 1/11875). За результатами перевірок місцевих дозвільних органів, адміністраторів та дозвільних центрів, проведе- них Держкомпідприємництвом, в актах перевірок були встановлені строки усунення виявлених під час перевірок порушень. Інформація про усунення порушень надходить до Держкомпідприємництва та його територіальних пред- ставництв у строки, встановлені в актах перевірок. Загальна чисельність перевірок місцевих дозвільних органів, адміністраторів та дозвільних центрів, які були проведені представництвами Держкомпідприємництва протягом 11 місяців 2007 року, складало 474 перевірки, з яких: місцевих дозвільних органи — 140; адміністра- торів — 188; дозвільних центрів — 146. За результатами перевірок, проведених представництвами Держкомпід- приємництва в Івано-Франківській, Миколаївській і Полтавській областях, за порушення строків прийняття рішень про видачу документів дозвільного характеру (частина перша статті 16610 КпАП) на посадових осіб місцевих дозвільних органів, якими були припущені АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. 2009/№1 13 зазначені вище правопорушення, було складено 6 про- токолів про адміністративні правопорушення. При цьому, за результатами розгляду судовими орга- нами двох справ про адміністративні правопорушення, були прийняті рішення щодо визнання посадових осіб, стосовно яких були складені протоколи, винними та притягнення їх до адміністративної відповідальності і застосування адміністративних стягнень у вигляді штрафів (340 гривень у кожному з випадків). Здійснення цих заходів дозволило скоротити тимча- сові і фінансові витрати підприємців на проходження доз- вільних процедур. Вибіркові дослідження показали, що тривалість процедур здобуття дозвільних документів ско- ротилася в середньому в 2,4 разу, а витрати підприємців — в 2 рази [7]. Проте, як заявив голова Держкомпідприєм- ництва К. Ващенко «В 2008 р. удалося завершити створен- ня мережі дозвільних центрів, але реально з них працю- ють не більше 20 %. Ситуація, коли можна отримати дозвіл за 20 хвилин, а потім 2 місяці збирати довідки — це не «єдине вікно» [10]. Причини ситуації, що склалася, поля- гають не лише в небажанні керівників місцевої влади за- безпечувати їх роботу, але і з великим фінансовим наван- таженням для створення нових робочих місць, налагоджен- ня зв’язку і технічного супроводу. Якщо міські ради ще можуть виділити кошти для забезпечення матеріально- технічної бази дозвільних центрів, то районні державні адміністрації цього зробити не можуть, оскільки їх бюдж- ети затверджуються зверху. Менше половини дозвільних центрів працює відповідно до визначених для них завдань (багато центрів забезпечують надання консультацій, не обтяжуючи себе видачею дозволів). За офіційною інформацією місцевих органів влади, протягом 2007 року в дозвільні центри звернулися 573785 підприємців. За результатами цих звернень були надані 507653 консультацій, видано 382862 дозволи. Потрібно відзначити, що ці показники удвічі більше в порівнянні з 2006 роком [4]. Згідно дослідженням, проведеним Проектом USAID/ ВІZPRО, ті центри, які діяли відповідно до поставлених завдань, дали можливість в середньому зменшити три- валість проходження процедури здобуття дозволу і кількість відвідин в три рази, а кількість документів, які потрібно подавати, і матеріальні витрати, — удвічі. Наприклад, в Закарпатській області зареєстрована найбільша кількість дозвільних центрів (18), і вони досить повно забезпечені оргтехнікою. «Але працюють вони лише теоретично, а насправді займаються лише держреєстра-цієй суб’єктів підприємницької діяльності», відзначила М. Мощак, упов- новажена Держкомпідприємництва щодо питань захисту прав підприємців в Закарпатській області. І пояснила це, по-перше, браком кваліфікованих адміністраторів, по-дру- ге, відмовою представників дозвільних органів, із заслан- ням на неузгодженість відомчих документів і спеціальних законів з «дозвільним» Законом, брати участь в діяльності цих центрів. Те, що «отказники» такі є, визнає і О. Андрєєв, директор департаменту дозвільної системи Держкомпідп- риємництва. Хоча, що стосується нормативних актів, є і переміщення. Наприклад, згідно постанові Головної сан- ітарної лікарки України №7 від 14.02.08 р., працівники СЕС зобов’язані брати участь в роботі дозвільних центрів. У регіонах же, про це доки не знають. «У різних районах існують свої проблеми з різними службами: все залежить від позиції начальства», — відзначає М. Мощак. За дани- ми підприємців з різних регіонів, найчастіше ухиляються від роботи представники територіальних органів містобу- дування і архітектури, земельних ресурсів, екології, ДАІ, СЕС і інші тамошні чиновники. По питаннях же земле- відведення, узгодження проектів і початку будівельних робіт дозвіл в «єдиному вікні» отримати доки неможливо в принципі. «До етапу здобуття дозволу на початок буді- вельних робіт головний архітектор 9 разів підписує доку- менти поодинці і тому ж об’єкту», — відзначив В. Дон, уповноважений Держкомпідприємництва в Дніпропет- ровській області. «Немає такого, щоб віддати в дозвільний центр документи — і тобі всі зроблять. Принаймні, в Чер- нігові і області — це дуже складне питання», — додає Бо- рис Бойправ, уповноважений Держкомпідприємництва по питаннях захисту прав підприємців в Чернігівській області [11]. Неузгодженість законодавчих норм приводить і зовсім до неочікуваних «відкриттів», так би мовити, на місцевому рівні. Наприклад, Д. Віноградов, уповноваже- ний Держкомпідприємництва по питаннях захисту прав підприємців в Черкаській області, відзначає, що власті обласного центру, посилаючись на Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» і в цілях «піднімання значу- щості видаваного дозволу», розглядують можливість вве- дення плати за користування послугами адміністратора, а також планують ввести «гербовий збір», що «дозвіль- ним» Законом заборонено. «Вони вже порахували, що за рахунок введення плати зможуть поповнити міський бюджет на 15 млн грн.», повідомляє Д. Віноградов [11]. Як заявив засобам масової інформації керівник про- екту «Ділове середовище і розвиток підприємництва в Україні» Міжнародної фінансової корпорації (IFC) Фло- рентін Бланк, в Україні за останні декілька років не відбу- валося якихось серйозних позитивних змін в частині ство- рення сприятливих умов для роботи малого і середнього бізнесу. При цьому, сказав він, якщо зростання бізнесу і спостерігався, то зовсім не унаслідок підтримки з боку держави. По словах Ф. Бланка, за підсумками 2006 р. 54 % всіх українських підприємств було вимушено отримува- ти які-небудь дозволи (у Білорусії — 45 %, Узбекистані — 33 %, Грузії — 6 %). Крім того, за словами Ф. Бланка, в 2006 р. збільшилася кількість дозволів, отриманих підприємствами. Так, якщо раніше підприємство зверта- лося за здобуттям 3–4 дозволів, то за підсумками 2006 року вже за 4–5 дозволами. У 2006 р. українські підпри- ємства витратили близько 67 млн. грн. на оплату робочо- го часу, витраченого їх співробітниками на виконання процедур для здобуття дозволів [12]. Процедура оформлення документації для ведення підприємницької діяльності в Україні з року в рік складні- ша. За оцінкою Держкомпідприємництва, до двох третин дозволів, що існують сьогодні, мають бути скасовані за непотрібністю, а кількість зайвих документів у сфері підприємництва «дорівнює сотні» [13]. Радник з юридич- них питань проекту IFC «Розвиток підприємництва в Ук- раїні» Санжар Ібрагімов в одному з інтерв’ю відзначив: «Починаючи бізнес в Україні, підприємець часто не може навіть передбачити, скільки і яких конкретно дозволів йому доведеться отримувати. До ухвалення Закону «Про дозвіль- ну систему у сфері господарської діяльності» в 2005 році таких дозволів налічувалося близько 1200. В даний час — АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ14 ледве менше 400. Це лише ті дозволи, які згадуються в ук- раїнських законах, а не в підзаконних актах, постановах, наказах або інструкціях» [6]. При адміністративних бар’є- рах, що існують сьогодні, спільна тривалість всієї процеду- ри здобуття дозволів для будівництва міні-готелю (від здо- буття землевідведення до узгодження з головним архі- тектором міста) складає біля 3-х років (дані опитування підприємців, по матеріалах журналу «Кореспондент» № 16, 2007 р.) [8]. Як відзначив в одному з інтерв’ю керівник про- екту «Ділове середовище і розвиток підприємництва в Ук- раїні» МФК Ф. Бланк, система дозволів, сертифікації і стан- дартизації, що існує в Україні гальмує використання підприємствами інноваційних технологій і нових підходів у виробництві, знижує їх конкурентоспроможність і підвищує собівартість продукції. Крім того, система здобуття дозволів, що діє в Україні, сертифікації не відповідає умовам Все- світньої торгівельної організації, і якщо Україна все-таки стане членом СОТ, то яка-небудь країна — член організації зможе пред’явити претензії щодо неврегульованості даного питання [12]. Для успішної реалізації Закону «Про дозвільну си- стему у сфері господарської діяльності» необхідно на ос- нові встановлених ним принципів і норм реформувати законодавчу базу (близько 167 законів і підзаконних актів, які регулюють діяльність конкретних державних дозвільних структур). Тому складність реформування дозвільної системи зумовлюється тим, що основні по- вноваження дозвільних органів і контролюючих органів визначені саме в законах. Фактично проігноровано впровадження деклара- тивного принципу установи бізнесу. Не скасовані дозвільні документи, вживання яких є економічно не- обгрунтованим або які прямо не передбачені законами. Органи влади лише обмежуються припиненням їх ви- дачі (переважно на розміщення об’єктів торгівлі). Реформа системи надання адміністративних послуг, що таким чином проводиться в країні, до числа яких входять дозволи і узгодження, поки що не привела до очікуваних результатів. Як показує досвід адміністратив- ної реформи революційні зміни в системі державного управління не можуть бути досягнуті за допомогою так- тики «бліцкригу» [14]. Система надання адміністратив- них послуг, що діє, має високий ступінь інертності. В цілому результати проведеного дослідження свідчать, що за час впровадження дозвільної реформи певні зрушення відбулися, хоча і не на тому рівні, який очіку- вався. Тому існуючий стан реформування свідчить про необхідність кардинальних змін як у законодавстві, так і в усвідомленні посадовими особами дозвільних органів (цен- тральних/місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками господарюючих суб’єктів, що є монополістами на ринку) необхідності змін у системі видачі дозволів, перегляду вимог до об’єктів, на які вони видаються, з точки зору диференціації таких об’єктів за ступенями ризику залежно від ступеня небез- пеки для навколишнього середовища. Першочерговим кроком на шляху вдосконалення процедури має бути за- конодавче становлення єдиних підстав для відмови у ви- дачі дозволів, їх переоформлення, призупинення, надан- ня дубліката, анулювання. При цьому, враховуючи спе- цифічність кожної сфери економіки, треба дати можливість встановлювати додаткові вимоги спеціальними законами. Також паралельно центрам (на рівні району та міста об- ласного значення) варто створити й регіональні, через які видавали б «обласні» дозвільні документи. Стосовно доцільності запровадження ризик-мене- джменту у сфері видачі дозвільних документів, то на підтримку необхідності такого кроку слід згадати запро- вадження його в контрольно-наглядовій діяльності органів влади. З прийняттям Закону «Про засади держав- ного нагляду (контролю) у сфері господарської діяль- ності» практично всі контролюючі органи розробили критерії, за якими визначалася періодичність проведен- ня перевірок суб’єктів господарювання. Наслідком тако- Рис. 1. Кількість дозволів, виданих суб’єктам господарювання в 2007 р., од. [11]. АДАМОВ Б.І., ЛЯШЕНКО В.І., СОРОКІН Б.А., ТОЛМАЧОВА Г.Ф. 2009/№1 15 го розмежування стане суттєве зменшення витрат держав- них коштів на проведення перевірок, а у суб’єктів госпо- дарювання — на їхнє обслуговування (відволікання пра- цівників від виконання своїх посадових обов’язків). Що ж до дозвільної системи, то тут усе залежатиме від рівня небезпеки, яку спричиняє своєю діяльністю суб’єкт господарювання, здійснюючи її на конкретному об’єкті. Якщо він високий — дозвіл потрібен, але з чітким визначенням вимог до таких суб’єктів та об’єктів (з можливістю застосування принципу «мовчазної зго- ди» при отриманні дозвільних документів). У разі низь- кого рівня небезпеки потрібно або взагалі відмовитись від зобов’язання суб’єктів господарювання отримувати дозвіл, або обмежитись вимогою щодо подання до відпо- відних дозвільних органів декларацій відповідності об’єктів (матеріально-технічної бази) вимогам законо- давства з чітким визначенням вимог до них. Таким чином, запровадження такого принципу дасть змогу, по-перше, структурувати законодавство, яке стане зрозумілим та доступним для широкого загалу, по-друге, суттєво знизити бюрократичне навантаження на бізнес- середовище, по-третє, налагодити повноцінний діалог між владою та бізнесом, що, в свою чергу, призведе до опти- мізації діяльності органів влади в частині державного уп- равління у відповідних сферах економіки, по-четверте, мінімізувати підґрунтя для корупційних діянь і насамкінець поверне довіру громадськості до органів влади як струк- тур, основним завданням яких є служіння народу. Література 1. Закон України «Про дозвільну систему у сфері гос- подарської діяльності» // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2005. — № 48,. — Ст.483. 2. Звіт про діяльність Держкомпідприємництва Ук- раїни у 2007 році. — К.: Держкомпідприємництва, 2008. — 162 с. 3. Третьяков С. Реформування дозвільної системи у сфері господарської діяльності — необхідна умова ство- рення сприятливого бізнес-клімату в Україні // http:// www. vlasnasprava. info/ua/dozvil/publications. html? _m=publications&_t= rec&id=1394 4. Андрєєв О. Реформування дозвільної системи: ета- пи і проблеми // Урядовий кур’єр. — 2008. — № 105,. — 10 июня. — С. 4. 5. Алексеев А. Не ту страну назвали… // Зеркало гне- дели. — 2008. — № 34. — С. 1,8. 6. Як розвивається малий бізнес в Україні // http:// www. prostobiz. com. ua. 7. Виступ заступника Голові Держкомпідпріємніцтва Г. - Білоуса «Політика розвитку підприємництва в Україні: кра- щий досвід для можливого використання країнами-члена- ми ОЧЕС» (березень 2008 р.) // http://www. dkrp. gov. ua. 8. Бізнес-середовище в Україні. Проект «Розвиток підприємництва в Україні» // www. ifc. org/SME_Ukraine. 9. Діяльність малих підприємств. Статистічній збірник. — Київ: Державній комітет статистики Ук- раїні. — 2008. — 210 с. 10. Вступне слово Голові Держкомпідпріємніцтва Ко- стянтіна Ващенка на прес-конференції 14 січня 2008 р. в інформагентстві УНІАН // ttp://www. dkrp. gov. ua. 11. Неспроста // Бизнес — 2008. — № 13. — С. 51–54. 12. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) відзначає зайву зарегульованність діяльності бізнесу в Україні // http://www. dkrp. gov. ua. 13. Кабмін намітив план дій із спрощення дозвільної системи // ЛігабізнесІнформ, 05.03.2008 // http://news. liga. net/news/N0810911. html. 14 Єхануров Ю. І. Дозвільна система Україні потребує реформування // Пріоритети. — 2004. — №12. — С. 5. 15. Ведення бізнесу 2009: Україна не змогла покра- щити загальний рейтинг, тоді як інші країни СНД на- полегливо рухаються вперед // www. doingbusiness. org. Чтобы жить, человек должен ежедневно питать- ся, одеваться, обуваться, выполнять все жизнеобеспе- чивающие функции. В связи с этим и возникло про- изводство. И чем больше у человека потребностей, тем сложнее становилось производство. Но между произ- водством и потреблением имеются еще и такие необ- ходимые процессы, как обмен и распределение. То есть жизнедеятельность человека зависит от производ- ства, обмена, распределения и потребления изготов- ляемой продукции. Следует заметить, что человече- ство на протяжении веков все время совершенствова- ло эти процессы. Н.Г. Белопольский д�р экон. наук, профессор, вице�президент АЭН Украины В.С. Волошин д�р техн. наук, профессор, г. Донецк ПРОИЗВОДСТВО, ОБМЕН, РАСПРЕДЕЛЕНИЕ И ПОТРЕБЛЕНИЕ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ КРИЗИСА Из столиц каждый час Весть доходит до нас Про какой�то финансовый кризис Н. Некрасов, 1860 БЕЛОПОЛЬСКИЙ Н.Г., ВОЛОШИН В.С.

Стан та перспективи розвитку дозвільної системи в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси