Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання
Збережено в:
| Дата: | 2001 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2001
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83263 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання / С.П. Шендрикова, Л.Й. Корольова // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24. — С. 104-108. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83263 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-832632025-02-09T13:29:39Z Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання Корольова, Л.Й. Шендрикова, С.П. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 2001 Article Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання / С.П. Шендрикова, Л.Й. Корольова // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24. — С. 104-108. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83263 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Корольова, Л.Й. Шендрикова, С.П. Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Корольова, Л.Й. Шендрикова, С.П. |
| author_facet |
Корольова, Л.Й. Шендрикова, С.П. |
| author_sort |
Корольова, Л.Й. |
| title |
Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання |
| title_short |
Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання |
| title_full |
Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання |
| title_fullStr |
Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання |
| title_full_unstemmed |
Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання |
| title_sort |
ісмаїл муфтій-заде- депутат державної думи російської імперії ііі скликання |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2001 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83263 |
| citation_txt |
Ісмаїл Муфтій-заде- депутат Державної Думи Російської імперії ІІІ скликання / С.П. Шендрикова, Л.Й. Корольова // Культура народов Причерноморья. — 2001. — № 24. — С. 104-108. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT korolʹovalj ísmaílmuftíjzadedeputatderžavnoídumirosíjsʹkoíímperííííísklikannâ AT šendrikovasp ísmaílmuftíjzadedeputatderžavnoídumirosíjsʹkoíímperííííísklikannâ |
| first_indexed |
2025-11-26T06:08:13Z |
| last_indexed |
2025-11-26T06:08:13Z |
| _version_ |
1849832035398451200 |
| fulltext |
Корольова Л.Й., Шендрикова С.П.
ІСМАЇЛ МУФТІЙ-ЗАДЕ – ДЕПУТАТ ДЕРЖАВНОЇ ДУМИ РОСІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ ІІІ СКЛИКАННЯ
У політичній історії кримськотатарського народу відома плеяда видатних громадських діячів кінця
ХІХ –початку ХХ ст. Серед них одне з почесних місць посідає постать полковника, військового історика,
мецената, просвітителя Ісмаїла Муфтій-заде (1841-1917). Багато в чому його діяльність визначила шляхи
розвитку кримськотатарського суспільства на початку ХХ ст.
І. Муфтій-заде народився в Євпаторії 3 травня 1841 р. у родині офіцера російської армії (у майбутньо-
му генерал-майора) Батира-Челебі Муфтій-заде та його дружини Хакімє. Пристойну освіту він отримав у
одній із столичних гімназій.
Довгі роки віддано військовій службі, яка почалася з 16 липня 1857 р., коли молодий унтер-офіцер був
зарахований до лейб-гвардії кримськотатарського напівескадрону, пізніше його переведено до лейб-
гвардії 3-го Кавказького козачого ескадрону власного його Величності конвою. Кілька разів І. Муфтій-
заде служив у штабі Одеського військового округу та у 1-ій зміні лейб-гвардії команди кримських татар.
Наприкінці служби його прикомандировано до штабу 7-го Армійського корпусу. 20 квітня 1893 р. висо-
чайшим наказом І. Муфтію-заде присвоєно звання полковника й звільнено від служби з дозволом корис-
туватися армійським мундиром. Була призначена пенсія [1].
Під час військової служби І. Муфтія-заде було кілька разів нагороджено. Він став кавалером ордена
Св. Станіслава 2-го й 3-го ступеня. Сумлінну службу відзначили присвоєнням позачергових офіцерських
звань. За вправні дії йому були подаровані цінні речі: рушниця з імператорським вензелом та шашка у срі-
бній оправі конвойного його Величності зразка.
Вже після звільнення з військової служби за активну громадську роботу його також кілька разів наго-
роджували. Серед цих нагород слід виокремити орден Св. Анни та срібну медаль на пам’ять про імперато-
ра Олександра ІІІ.
Після відставки з військової служби І. Муфтій-заде активно зайнявся громадською роботою. На цій
ниві йому також вдалося досягти значного успіху. У першу чергу він намагався розглядати питання, які
безпосередньо торкалися нагальних проблем кримських татар і Криму.
На той час це була людина досить високого інтелекту, з уже достатньо сформованим світоглядом, ста-
лою моральністю й громадською позицією. Очевидно, що І. Муфтій-заде був глибоко віруючою людиною
й поділяв усі догмати мусульманського віровчення суннитського напрямку.
На його політичні погляди дуже сильно вплинули родинні традиції старої кримськотатарської шля-
хетської верстви й багаторічні гвардійська та військова служби. Можна сказати, що він був поміркованим
монархістом, який чекав змін еволюційного спрямування. Безперечно, І. Муфтій-заде поділяв погляди
свого друга І. Гаспринського й часто був солідарним із ним у питаннях організації й проведення громадсь-
ких акцій, які були спрямовані на розвиток культури й освіти кримськотатарського народу.
І. Муфтій-заде користувався величезним авторитетом серед губернського дворянства. Шляхта Бер-
дянського повіту знала про його енергійність та організаторські здібності. Саме тому вона знайшла мож-
ливість висунути кандидатуру І. Муфтія-заде до органів станового самоврядування. Так, наприкінці 1893
р. його було обрано представником від цього регіону у Таврійське губернське депутатське зібрання термі-
ном на три роки[2].
У тому ж році І. Муфтій-заде запропонував ідею створення Кримської мусульманської благодійної
громади “Джемієт хайріє”. У 1896 р. ним опрацьовано статут, який затверджено міністром внутрішніх
справ І.Л. Горемикіним. Після тривалої процедури “Джемієт хайріє” було відкрито 7 липня 1897 р., при
наявності 62 членів, котрі внесли 975 карбованців, І. Муфтія-заде обрано головою, помічником голови
став А.М. Тайганський, членами правління -С.А. Омеров, С.М. Ібрагімов [3]. “Джемієт Хайріє” не тільки
надавала допомогу бідним мусульманам, а і сприяла духовному та культурному розвитку народу. Очоли-
вши цю громадську організацію, Муфтій-заде доклав багато зусиль та власних матеріальних статків для
розвитку благодійної справи, брав участь у вдосконаленні народної просвіти, національної культури, без-
посередньо формував нове покоління кримськотатарської інтелігенції. Наприклад, за рахунок коштів очо-
люваного І. Муфтієм-заде “Джемієт хайріє” сплачувалися одноразові й щомісячні допомоги бідним мусу-
льманам, ремонтувалися старі й будувалися нові мектебе, виділялися гроші на стипендії талановитим уч-
ням Сімферопольської татарської вчительської школи тощо [4].
І. Муфтій-заде розумів важливість друкованого слова рідною мовою. Свого часу він, серед небагатьох
інших, підтримав ідею І. Гаспринського про створення мусульманської друкарні, ставши одним з перших
передплатників газети “Переводчик-Терджиман” [5]. Це визнавав й зазначав власне сам І. Гаспринський у
редакційній статті першого числа газети “Переводчик-Терджман” [6]. Разом з іншими І. Муфтій-заде до-
помагав видавництву й матеріально[7]. Він завжди був бажаним гостем на святах річниць створення вида-
вництва І. Гаспринського. У пору розвитку своєї політичної кар’єри був навіть дописувачем цієї авторите-
тної газети, де ставив питання про розвиток благодійної справи, просвітянства і про становище кримсько-
татарського народу [8].
Багато років був почесним попечителем Сімферопольської татарської вчительської школи, займався
організацією благоустрою цього навчального закладу, надавав великі грошові внески на її утримання,
сприяв покращенню навчального процесу, вникав у суть змін навчальних програм тощо. Татарська вчи-
тельська школа вимагала збільшення не тільки класних кімнат, але й розширення шкільного подвір’я. До-
вгі роки гроші на цю справу не виділялися. На допомогу цьому горю прийшов попечитель школи полков-
ник Ісмаїл Мурза Муфтій-заде, який на особисті кошти купив за 5000 крб. сусіднє подвір’я Степанова і
передав його школі[9].
Активну участь брав І. Муфтій-заде у роботі науково-краєзнавчої організації, яка називалася Таврій-
ська вчена архівна комісія [10]. Найбільш вагомим внеском в історичне кримознавство стала його цікава
наукова розвідка-дослідження “Очерк столетней службы крымских татар с 1783 по 1889 год”[11]. Пізніше
він доповнив її, кілька разів перевидавав, у тому числі з ілюстраціями й у перекладі А. Чергєєва рідною
мовою[12].
Його внесок у розвиток земського руху Криму був досить помітним. Так, у грудні 1906 р. Євпаторій-
ське повітове земство висловило щиру вдячність Муфтію-заде за опікування проблемами місцевого само-
врядування [13].
Навіть у досить похилому віці І. Муфтій-заде не полишав громадської роботи на благо кримськотата-
рського народу. Відомо, що у 1917 р.,незадовго до смерті, він працював на посаді присяжного повіреного
у мусульманському виконавчому комітеті[14].
Досить яскраво розкрився І. Муфтій-заде на політичній ниві. Разом з І. Гаспринським та іншими гро-
мадськими та релігійними діячами кримських татар брав активну участь у роботі повноважної делегації
кримських татар у Санкт-Петербурзі навесні 1905 р. [15]. Зокрема, І. Муфтій-заде очолив делегацію на
прийомі у військового міністра Російської імперії генерала В.В. Сахарова для подання прохання від крим-
ськотатарського народу[16]. Безперечно, І. Муфтій-заде суттєво вплинув на розробку цього цікавого до-
кумента. Використовуючи величезний досвіт військової служби, саме він мав право опрацювати основні
положення петиції кримських татар, що торкалися релігійно-національних питань проходження військової
служби мусульманами взагалі й кримськими татарами зокрема. По-перше, новобранці з числа кримських
мусульман повинні були групуватися таким чином, аби вони мали змогу користуватися послугами мулли.
Це стосувалося, насамперед, тих місцевостей, де не було парафіяльного мулли. По-друге, виходячи з осо-
бливостей ісламського релігійного культу, кримськотатарські делегати просили міністра дозволити солда-
там-мусульманам мати окремий військовий казан[17].
І. Муфтій-заде стояв біля витоків створення “Бутюнрусіє мусульманларнен іттіфаке”. Його знали як
активіста кримського відділення цієї політичної організації[18]. Зокрема, він брав участь у роботі так зва-
ного “кримсько-мусульманського зібрання”, на якому фактично було створено кримську філію партії “Іт-
тіфак ель муслімін”. У ході роботи цього національного форуму делегати виявили І. Муфтію-заде неаби-
яку повагу й висловили визнання його величезного впливу й авторитету серед одновірців[19]. Тоді ж він
увійшов до складу членів Кримського відділення “Іттіфак ель муслімін”, очолюваного І. Гаспринсь-
ким[20].
Найвищим досягненням політичної кар’єри І. Муфтія-заде можна вважати його обрання депутатом ІІІ
Державної Думи Російської імперії [21].
Як відомо, Державна Дума ІІІ скликання працювала з 1 листопада 1907 р. по 9 червня 1912 р., була
єдиною, що працювала весь відведений законом термін. Протягом 5 сесій Державна Дума розглянула
2432 законопроекти. Із 442 депутатів, обраних до її складу, мусульманами було тільки 10 осіб. Безперечно,
це було наслідком нового виборчого законодавства, яке мало дискримінаційний характер.
З 10 депутатів-мусульман тільки вісім об’єдналися у мусульманську фракцію. Ібрагім бек Гайдаров
спочатку приєднався до соціал-демократів, але потім все ж таки повернувся до мусульман. З іншого боку,
відмовився приєднатися до мусульманської фракції І. Муфтій-заде[22]. Як і І. Гаспринський, він був пере-
конаним прибічником поступового прогресу й еволюційних форм розвитку суспільства, обрав лави найпо-
тужнішої думської право-ліберальної партії “17 октября”[23].
І. Муфтій-заде усі питання, які торкалися мусульман, підтримував спільно із депутатами відповідної
фракції. До того ж, хоча самі депутати мусульманської фракції спочатку підтримували кадетів, однак, з
плином часу, стали голосувати разом із октябристами[24].
У складі октябристської фракції він досить активно працював у думських комісіях. Протягом всіх
п’яти сесій перебував у складі “Комісії з віросповідчих справ”. Крім цієї, під час роботи першої й другої
сесії, працював ще й у “Комісії з переселенської справи”. На другій сесії його додатково включили до
“Комісії за виконанням державного розпису прибутків та видатків”. На останній сесії працював ще у
“Продовольчій комісії”[25].
Не зважаючи на певну опозиційність щодо мусульманської фракції, діяльність І. Муфтія-заде прохо-
дила у відповідності із рішенням кримської філії “Іттіфак ель муслімін”. Цей депутат Державної Думи
проводив численні та корисні зустрічі із співвітчизниками та одновірцями. Основною їх метою було вияв-
лення нагальних потреб кримських татар, координація власних дій, пошук можливостей політичного
впливу.
Наприклад, І. Муфтій-заде розгорнув досить напружену боротьбу за збереження власності кримських
вакуфів. Перед Державною Думою та виконавчою владою він кілька разів ставив питання про повернення
кримським татарам вакуфного нерухомого майна і особливо грунтів.
Відомо, що у березні 1908 р. І. Муфтій-заде звернувся до голови Комітету міністрів П.А.Столипіна з
проханням про залишення керівництва вакуфами у віданні Таврійського губернського й повітових земств.
Після цього, 10–11 березня у Сімферополі під головуванням губернатора В.В.Новицького відбувся з’їзд
кримськотатарської шляхти й духовенства. Головним питанням на порядку денному було майбутнє ваку-
фного майна. Після бурхливої дискусії прийнято рішення про передачу вакуфних грунтів Криму під кері-
вництво і контроль ТМДП. Тоді ж до складу правління введено окремих членів, які репрезентували інте-
реси кримськотатарської мусульманської громади міста й села.
Ще одним важливим напрямком роботи І. Муфтія-заде у Державній Думі була боротьба за реформи
системи національної освіти кримських татар. Він безпосередньо опікувався розвитком мережі навчальних
закладів нового типу – мектебе-руштіє. До речі, саме І. Муфтій-заде ще на громадській посаді голови сім-
феропольського “Джемієт хайріє” організував у місті одну з перших шкіл такого типу. Це була проміжна
ланка між конфесійним мектебе й конфесійним медресе. На думку кримськотатарської громадськості саме
мактебе-руштіє мало вибудувати чітку систему світської національної освіти. Спочатку традиційні макте-
бе мали перетворитися на світські початкові навчальні заклади: мектебе-руштіє - на прогімназії; відповід-
но, медресе – у гімназії. З плином часу вони планували підвищити статус цих шкіл. Мектебе залишилися
початковою школою, мектебе-руштіє перетворювалося б на середню, медресе – на вищу[26]. Колоніальна
влада Таврійської губернії з 1908 р. почала активно противитися розвитку цієї системи реформованих
шкіл кримських татар і особливо мережі розповсюдження мектебе-руштіє. Вже як депутат Державної Ду-
ми І. Муфтій-заде переймався цією складною проблемою. Він і його однодумці намагалися зберегти цей
унікальний тип національної школи, зверталися до високих урядовців, брали участь у роботі численних
нарад різних рівнів, висловлювали протести. Намагаючись зберегти мектебе-руштіє від остаточного розг-
рому, І. Муфтій-заде спробував винести це питання на розгляд Державної Думи[27].
Відома його промова, яку він виголосив у стінах Таврійського палацу 8 березня 1910 р.[28]. Ніщивній
критиці піддалася політика, яку проводило міністерство народної просвіти Російської імперії[29]. З болем
у серці він закликав депутатів підтримати права мусульман на освіту рідною мовою. І.Муфтій-заде, зокре-
ма, сказав, що з усіх російських підданих тільки мусульмани є найбільш відсталими за своїм розвитком.
Велику провину поклав на Міністерство народної освіти. На його думку, воно штучно затримувало розви-
ток мусульманської освіти. І. Муфтій-заде навів приклад, що в мектебе й медресе до 1907 р. мусульмани
мали право займатися тільки релігією й богослов’ям. На неодноразові прохання мусульман про дозвіл вве-
сти грамоту й загальноосвітні дисципліни у мектебе вони отримували брутальну відповідь: “Вивчайте ва-
шу релігію, зубріть ваші молитви, а інші науки вчіть у російській школі й російською…”[30].
Важливим питанням, яке намагався вирішити І. Муфтій-заде у Державній Думі Російської імперії, бу-
ло скасування застарілого закону, що надавав виключне право мусульманському духівництву розв’язувати
усі духовні проблеми кримських татар. Справа у тому, що з часом духівництво у Криму набуло спадково-
го станового характеру, тобто воно перетворилося у соціальне, класове й навіть, певною мірою, кастове
явище. На варті привілеїв цієї верстви мусульманського духівництва стояв закон. Цей стан речей, як відо-
мо, йшов у розріз із одвічними ісламськими традиціями.
Кримськотатарські ліберали, інші прогресивні сили спробували змінити цю ситуацію. У липні 1910 р.
І. Муфтій-заде та його однодумці від імені кримськотатарського народу направили до міністерства внут-
рішніх справ документ, у якому заявили про нагальну потребу зміни 1368 статті закону про духовне прав-
ління мусульман Таврійської губернії.
Більше того, вже 16 грудня 1911 р. І. Муфтій-заде підготував і запропонував на розгляд Комісії у
справах релігії Державної Думи відповідний законопроект[31]. Він був підтриманий як депутатами, так і
Державною Радою, які, у свою чергу, направили його на затвердження імператору Миколі ІІ. 9 лютого
1912 р. він затвердив цей закон, що стало реальною та наочною перемогою у депутатській діяльності Му-
фтія-заде.
На посаді депутата Державної Думи І. Муфтій-заде опікувався й суто кримськотатарськими пробле-
мами, які виникали безпосередньо у Таврійській губернії. Він ставив конкретні й гострі питання про ста-
новище мусульман у Криму перед губернатором й іншими чиновниками краю [32].
Таким чином, можна з упевненістю сказати, що вся суспільно-політична діяльність І. Муфтія-заде бу-
ла спрямована на реалізацію нагальних потреб кримськотатарського народу, зокрема й мусульманського
населення Російської губернії взагалі. Особливо яскраво вона виявилася під час роботи депутатом Держа-
вної Думи. Діяльність у фракціях характеризує його як послідовного ліберала, який чітко виконував свої
громадські, партійні й фракційні обов’язки. Напрямки депутатської служби І. Муфтія-заде свідчать про
реальну реалізацію національно-ліберальної ідеології, апологетом якої він був. І.Муфтій-заде виступав ви-
разником право-ліберальної політичної ідеї кримськотатарського шляхетства.
Отже, треба зазначити, що І. Муфтій-заде був видатною фігурою у кримськотатарській історії кінця
ХІХ–початку ХХ ст. Його громадська, меценатська, просвітянська й політична діяльність відбивала світо-
глядні принципи та національно-ліберальну ідеологію, яка була, безперечно, йому притаманна.
Джерела та література
1. Аирчинская Р. Муфтий-заде и меценаты // Голос Крима. - 1997, 10 января. - № 2.
2. Аирчинская Р. Муфтий-заде и меценаты // Голос Крима.- 1997, 10 января.- № 2; Абибуллаева Д. Ис-
маил Муфтий-заде и Симферопольское благотворительное общество пособия бедным мусульманам
Крыма // Голос Крыма. - 2000, 11 февраля. - № 7.
3. Крымское мусульманское благотворительное общество //Терджиман.– 1322, 08 муххарам (1904, 12
марта.– № 21).
4. Абибуллаева Д. Исмаил Муфтий-заде и Симферопольское благотворительное общество пособия бед-
ным мусульманам Крыма // Голос Крыма. - 2000, 11 февраля. - № 7.
5. Исмаил Гаспринский (1851–1914) // Сборник документов и материалов/ сост. В.Ю. Ганкевич. – Хер-
сон: Отделение историко-культурных проблем юга Украины института искусствоведения, фолькло-
ристики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины, 1994. - С. 74, 77; // Терджиман. - 1310, 21
шаабан (1893, 25 февраля. - № 7).
6. От редакции // Терджиман. - 1300, 15 джумада-аль-ахира (1883, 10 апреля. - № 1).
7. Дорогой подарок // Терджиман. - 1305, 01 мухаррам (1887, 06 ноября. - № 26).
8. Муфтий-заде И. Идаре мектюп // Терджиман. - 1912, 06 листопада.
9. Аирчинская Р. Муфтий-заде и меценаты // Голос Крима. - 1997, 10 января. - № 02; Обычный вечер //
Терджиман. - 1315, 25 шаабан (1898, 06 января. - № 1); По словам газеты «Крым» // Терджиман. -
1316, 11 реби аль-аваль (1898, 16 августа. - № 32).
10. Филимонов С.Б. Хранители исторической памяти Крыма. - Симферополь: Таврия, 1996. - С. 78.
11. Муфтий-заде И. Очерк столетней военной службы крымских татар с 1783 по 1889 год // Известия Та-
врической ученой архивной комиссии. - Симферополь. - 1899. - № ХХХ. - С. 1-24.
12. Ени китап //Терджиман. - 1913, 08 грудня.
13. Къырым хаберлери //Терджиман. - 1906, 22 грудня.
14. Муфти-заде Исмаил-Мурза //Керимов И.А. «Живая» история Гаспринского. По материалам газеты
«Терджиман» 1883-1914 гг. - Симферополь: Тарпан, 1999. - С.80. - Прим. 1.
15. Ганкевич В.Ю. Виникнення національно-ліберального суспільно-політичного руху кримських татар
(початок ХХ ст.) // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького
державного університету: Південна Україна ХХ століття.- Вип. 1 (4).- Запоріжжя: РА “Тандем У”,
1998. - С. 116.
16. Ганкевич В.Ю. Къырымтатарларнынъ векялетли депутациясы Санкт-Петербургда (1905 сенесининъ
баари)// Йылдыз. - 1998.-№ 1. - С. 86; // Терджиман. - 1324, 13 раби ас-сани (1905, 04 июля.- № 43).
17. 19 мая // Переводчик-Терджиман.- 1905, 03 июня. - № 43.
18. Исмаил Гаспринский (1851–1914) // Сборник документов и материалов/ сост. В.Ю.Ганкевич. - Хер-
сон: Отделение историко-культурных проблем юга Украины института искусствоведения, фолькло-
ристики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины, 1994. - С. 74, 77.
19. Крымско-мусульманское собрание // Переводчик-Терджиман. - 1905, 25 ноября. - № 97.
20. На собрании мусульман // Переводчик-Терджиман.- 1905, 02 декабря. - № 100.
21. Kırımlı H. Kırım tatarlarında millî kimlik ve millî hareketler (1905-1916). - Ankara: Türk tarih kurumu
basımevi, 1996. - S. 129-133.
22. Усманова Д.М. Мусульманская фракция и проблемы «свободы совести» в Государственной Думе
России (1906-1917). - Казань: Мастер Лайн, 1999. - С. 43.
23. Kırımlı H. Kırım tatarlarında millî kimlik ve millî hareketler (1905-1916). - Ankara: Türk tarih kurumu
basımevi, 1996. - S. 130.
24. Kırımlı H. Kırım tatarlarında millî kimlik ve millî hareketler (1905–1916).– Ankara: Türk tarih kurumu
basımevi, 1996.– S. 130.
25. Таблица № 5. Занятость депутатов-мусульман ІІІ Государственной Думы в комиссиях и фракциях //
Усманова Д.М. Мусульманская фракция и проблемы «свободы совести» в Государственной Думе
Росссии (1906-1917). - Казань: Мастер Лайн, 1999. - С. 144.
26. Ганкевич В.Ю. Джадидистська реформа просвіти кримських татар (межа ХІХ–ХХ ст.: Автореф.
дис…д-ра істор.наук: 07.00.02/ Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ.- К., 2000. - С. 2, 30.
27. Симферополь, 28 сентября // Речь. - 1910, 28 сентября; Ганкевич В.Ю. Очерки истории крымскота-
тарского народного образования (реформирование этноконфессиональных учебных заведений му-
сульман в Таврической губернии в ХІХ–начале ХХ века). - Симферополь: Таврия, 1998. - С. 128.
28. Государственная Дума. Третий созыв. Стенографические отчеты. 1910 год. Сессия вторая, т. ІІІ. -
СПб.: Государственная типография, 1910.- С. 22-23.
29. Kırımlı H. Kırım tatarlarında millî kimlik ve millî hareketler (1905–1916).- Ankara: Türk tarih kurumu
basımevi, 1996. - S. 132.
30. Родной язык (По стенографическому отчету Государственной Думы. Заседание 8 марта) //Керимов
И.А. “Живая” история Гаспринского. По материалам газеты “Терджиман” 1883-1914 гг.– Симферо-
поль: Тарпан, 1999. - С. 204.
31. Муфтий-заде И. Доклад по законопроекту //Приложения к стенографическим отчетам Государствен-
ной Думы. Третий созыв. Сессия пятая. 1911-1912 г.- СПб.: Государственная типография, 1911.- №
196. - С. 1-2.
32. Девлет думасынынъ //Терджиман. - 1911, 15 липня.
|