Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки
Продовольча безпека нації по праву посідає одне із центральних місць у системі внутрішньої та зовнішньої політики держави, оскільки пов’язана із рівнем задоволення найуразливішої фізіологічної потреби людей, громадян країни, — потреби у їжі. Перебуваючи під впливом найрізноманітніших чинників, усе ж...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8331 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки / В.С. Уланчук, Р.П. Мудрак // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 169-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860198806453223424 |
|---|---|
| author | Уланчук, В.С. Мудрак, Р.П. |
| author_facet | Уланчук, В.С. Мудрак, Р.П. |
| citation_txt | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки / В.С. Уланчук, Р.П. Мудрак // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 169-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Продовольча безпека нації по праву посідає одне із центральних місць у системі внутрішньої та зовнішньої політики держави, оскільки пов’язана із рівнем задоволення найуразливішої фізіологічної потреби людей, громадян країни, — потреби у їжі. Перебуваючи під впливом найрізноманітніших чинників, усе ж її базис формується на етапі внутрішнього виробництва продовольчої сировини та найнеобхідніших продовольчих товарів.
Продовольственная безопасность нации по праву занимает одно из центральных мест в системе внутренней и внешней политики государства, поскольку связанная с уровнем удовлетворения наиболее уязвимой физиологичной потребности людей, граждан страны, — потребности в еде. Находясь под воздействием самых разнообразных факторов, все же ее базис формируется на этапе внутреннего производства продовольственного сырья и самых необходимых продовольственных товаров.
Food safety of nation legally occupies one of central places in the system of domestic and external policy of the state, as related to the level of satisfaction of the most vulnerable physiology necessity of people, citizens of country, are requirements in a meal. Being under act of the most various factors, however formed its base is on the stage of internal production of food raw material and most necessary food stuffs.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:09:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
2009/№1 169
механізму формування індивідуальної агресивної діяль-
ності за детермінантами та визнаною місією державно-
го утворення; 4) використанням важелів впливу підтрим-
ки власних резервів у разі діяльності в межах наддержав-
них об’єднань; 5) системній мотивації функціонування
виробництв в енергетичній сфері; 6) за результатами
ранжування цілей функціонування РФМРСЕБД; 7) при
обґрунтуванні пріоритетів реалізації функцій механізму
саморегуляції; 8) за результатами добору ключових чин-
ників впливу для досягнення орієнтирів та адаптації
нового інструментарію до історичних умов; 9) при реа-
лізації функцій механізму забезпечення ціннісно-оріє-
нтаційної єдності суспільства при побудові СЕБД; 10)
при розробці методів проектування державно-політич-
ного механізму розвитку СЕБД; 11) за результатами
побудови ієрархії складових юридичного-правового ме-
ханізму та визначення складу інструментів і ресурсів для
запровадження механізму структурно-функціональної
оптимізації СЕБД; 12) при оптимізації та визначені об-
сягу ресурсів шляхом формування пар: «методи форму-
вання РФМРСЕБД — ресурси, інструменти», «чинники
впливу — ресурси, інструменти»; 13) при забезпеченні
контролю за виконанням функцій СЕБД та концентрації
зусиль на певних об’єктах тощо.
Висновки. Таким чином, основою для корегування
складу РФМРСЕБД за принциповими позиціями з ура-
хуванням різноспрямованих впливів виступають запро-
поновані в дослідженні методологічні схеми оцінюван-
ня щільності взаємозв’язку сукупних можливостей еко-
номіки та її енергетичного потенціалу, що базуються на
урахуванні аллокаційної ефективності перероз-поділу
стратегічних ресурсів між секторами національного гос-
подарства, контурів та моделей бізнес-процесів, які за-
безпечують реалізацію цільового функціоналу, виконан-
ня стратегічних цілей функціонування та надійність
системи економічної безпеки держави.
Література
1. Забезпечення енергетичної безпеки України / Рада
національної безпеки і оборони України, Нац. ін-т про-
блем міжнародної безпеки. — К.: НІПМБ, 2003. - 264 с.
2. Коновалюк В. И. Роль монополий топливно-энергети-
ческого комплекса в экономике Украины: монография /
В. И. Коновалюк. — К.: Наукова думка, 2004. — 278 с.
3. Концепція Державної енергетичної політики Украї-
ни на період до 2020 року. — УЦЕПД, Прес-реліз. 23
лютого 2001 р., м. Київ.
4. Концепція Державної промислової політики Украї-
ни / М. Г. Чумаченко, О. І. Амоша, М. І. Іванов та ін. —
2000. — 424 с.
5. Представление общественности энергетической стра-
тегии Украины на период до 2030 г.: Департамент Комму-
никаций власти и общественности Секретариата Кабине-
та Министров Украины. — К.: 22 марта 2006 г. — 2 с.
6. Прейче Д. К. Нефтяные резервы в мировой энерге-
тической практике / Д. К. Прейчер, И. Е. Корнилов //
Нефть и газ. —2004. —№ 6. — С. 80–96.
7. Экономический механизм стратегии развития топ-
ливно-энергетичес-кого комплекса Украины /
А. И. Амоша, С. В. Янко, Н. С. Сургай и др.: НАН Ук-
раины, Институт экономики промышленности. — До-
нецк, 2002. — 140 с.
8. Ященко Ю. П. Стратегія енергетичної безпеки Ук-
раїни: методоло-гічні пропозиції щодо опрацювання /
Ю. П. Ященко // Економіка промисловості, 2002. —
№ 1 (15). — С. 3–8.
Продовольча безпека нації по праву посідає одне із
центральних місць у системі внутрішньої та зовнішньої
політики держави, оскільки пов’язана із рівнем задово-
лення найуразливішої фізіологічної потреби людей, гро-
мадян країни, — потреби у їжі. Перебуваючи під впли-
вом найрізноманітніших чинників, усе ж її базис фор-
мується на етапі внутрішнього виробництва продоволь-
чої сировини та найнеобхідніших продовольчих товарів.
Природно і те, що зернопродуктовий підкомплекс
АПК — основа продовольчого забезпечення населення
країни. Підтвердженням цьому є використання абсолют-
них та відносних показників виробництва зерна, які
експерти ФАО використовують для аналізу рівня про-
довольчої безпеки, що обумовлено надто чутливою ре-
акцією громадськості на цінові коливання хліба, як
продукту першої необхідності, а також використанням
хлібного еквіваленту заробітної плати для аналізу змін в
рівнях доходів у ретроспективі та співставленні порівню-
вальних об’єктів дослідження.
Метою статті є дослідження стану та розробка на-
уково-практичних підходів щодо нарощування вироб-
ництва зерна, як базового чинника національної про-
довольчої безпеки.
Із зрозумілих причин зернопродуктовий підкомп-
лекс АПК традиційно відноситься до найбільш дослід-
жуваних теоретиками і практиками об’єктів, тому немає
потреби перелічувати усіх вітчизняних та зарубіжних
науковців, які вивчали окремі аспекти функціонування
В.С. Уланчук
академік АЕН України
Р.П. Мудрак
канд. екон. наук,
м. Умань
ВІТЧИЗНЯНЕ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВО, ЯК БАЗОВИЙ ФАКТОР НАЦІОНАЛЬНОЇ
ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
УЛАНЧУК В.С., МУДРАК Р.П.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ170
ринку зерна та хлібопродуктів. Проте варто відмітити,
що не зважаючи на суттєвий вклад вітчизняної науки у
вирішення теоретичних та практичних завдань сталого
розвитку досліджуваного сектору економіки, функціо-
нування зернопродуктового підкомплексу АПК, при-
наймні в Україні, далеке від його потенційних можли-
востей. Підтвердженням цьому є невисокий рівень рен-
табельності, що пов’язано із низькою продуктивністю
праці в галузях, нестабільною ціновою динамікою на
ринку, незадовільним станом наповнення та викорис-
тання державних зернових резервів, періодичними адм-
іністративними заборонами на експорт зерна тощо.
У 2007 році у структурі добового раціону пересічно-
го українця майже третина (28,4 %) енергетичного екві-
валенту спожитих продуктів харчування припадало на хліб
та хлібні продукти — 989 із 3482 ккал, а для малозабезпе-
ченої частини нашого населення ця частка була більша
50 %. Тому цінові потрясіння 2008 року, в тому числі і на
ринку хліба та хлібобулочних виробів, особливо відчут-
ними були у незаможному кластері вітчизняного соціу-
му — бідні стали ще біднішими, так як попит на хліб є
нееластичний по ціні. Отже, стабільне нарощування об-
сягів виробництва зерна вітчизняним АПК є запорукою
економічної та соціальної стабільності України.
В сучасних умовах, нарощування обсягів виробниц-
тва зерна та зернобобових українськими аграріями роз-
глядається уже не просто як чинник продовольчої ста-
більності України. Володіючи четвертою частиною світо-
вих чорноземів, наша країна здатна відігравати ключову
роль у вирішенні глобальної продовольчої проблеми.
Про те, що світовий ринок зерна переживає не найк-
ращі часи свідчить зафіксований найнижчий історичний
мінімум перехідних запасів зерна на початок 2007 року.
З даних табл. 1 видно, що виробничі та фінансові
показники діяльності мають спадну динаміку. Попри
незначні коливання посівних площ валові збори на про-
тязі досліджуваного періоду знижувалися, досягнувши у
2007 році лише 57,7 % рівня 1990 року. Головною причи-
ною цього стало різке падіння урожайності, яка у звітний
період становила лише 55,8 % базового, що разом із зро-
станням цін на енергоносії викликало обвал рівня рента-
бельності — передостанні два роки зернове господарство
країни балансувало на межі збитковості. Проте в 2007 році
через складні погодні умови мав місце недобір зернових
як в Україні, так і в країнах, які традиційно експортують
зернові, на що зовнішній, а за ним і внутрішній ринки
відреагували зростанням цін. Це й зумовило стрімке
збільшення рівня рентабельності у 2007 р. до 28,7 %.
З рис. 1 видно, що спади і піднесення валових зборів
зернових та зернобобових і їх урожайності співпадають.
Це вказує на те, що низька урожайність залишається
одним із головних обмежуючих факторів нарощування
обсягів виробництва.
З рис. 2 видно, що спади та піднесення посівних
площ та валових зборів зернових та зернобобових в ціло-
му також співпадають.
Як справедливо відмічає Б. Пасхавер: «Занижена
оплата праці, недостатні амортизаційні нарахування,
брак технологічно необхідних ресурсів — форми страте-
гічно невиправданого зменшення питомих затрат, здат-
них лише тимчасово підвищувати прибутковість вироб-
ництва» [1].
Очевидно й те, що природна родючість ґрунтів на
якій фактично утримувалося зернове господарство краї-
ни впродовж останніх півтора десятка років поступово
вичерпується. Це проявляється в прогресуючій дегра-
дації ґрунтів, втраті їх родючості. В першу чергу через
кількаразове зменшення внесення мінеральних та орган-
ічних добрив (табл. 2). Часткове покриття дефіциту
органіки, в умовах скорочення поголів’я великої рога-
тої худоби, повинне здійснюватися за рахунок сидераль-
них парів, оскільки мінеральні добрива, навіть за умови
їх повного збалансованого внесення, не здатні повністю
замінити органічні.
Таблиця 1
Діяльність вітчизняного АПК у галузі виробництва
зернових та зернобобових
Рис. 1. Графічна інтерпретація зв’язку урожайності
зернових та зернобобових і їх валових зборів у період
1990–2007 рр.
Рис. 2. Графічна інтерпретація зв’язку посівних площ під
зерновими та зернобобовими та їх валових зборів у
період 1990–2007 рр.
Урожайність, ц/га
Рік Посівні
площі, тис. га
Валовий збір (у
вазі після
доробки), тис. т щорічна середня
Рентабельність
виробництва, %
1990 14583 51186 35,1 275,1
1991 14671 38878 26,5 166,2
1992 13903 38789 27,9 346,0
1993 14305 45919 32,1 361,1
1994 13527 35252 26,8
29,6
214,1
1995 14152 34389 24,3 85,6
1996 13248 25966 19,6 64,6
1997 15051 36875 24,5 37,5
1998 13718 28633 20,8 1,9
1999 13154 25913 19,7
21,9
12,0
2000 13646 26473 19,4 64,8
2001 15586 42238 27,1 43,3
2002 15448 42173 27,3 19,3
2003 12495 22741 18,2 45,8
2004 15434 43678 28,3
24,4
20,1
2005 15005 39013 26,0 3,1
2006 14515 34981 24,1 7,4
2007 15074 29545 19,6
23,2
28,7
2007 до
1990,
у %
103,4 57,7 55,8 х -246,4 п. п.
УЛАНЧУК В.С., МУДРАК Р.П.
2009/№1 171
Технологія вирощування порушується і у частині
недотримання вимог науково-обґрунтованої сівозміни.
Практика довела, що найкращими попередниками, на-
приклад, для озимої пшениці є горох та багаторічні тра-
ви. Але за останніх 16 років площі під горохом скороти-
лися на 74 %, а під багаторічними травами — на 61 %.
Прогресуюче вибуття, а відтак дефіцит, рухомого
складу сільськогосподарської техніки стає головною при-
чиною порушення строків сівби та збирання зернових і
зернобобових. Зернові колосові збираються не за 10–12
днів, а за 30–40 і більше, що зумовлює значні втрати
(табл. 3), які щорічно становлять до 4 млн. тонн зерна [3]
або 2,06 млрд. грн. (у фактичних цінах 2006 року).
В 2006 році парки тракторів та зернозбиральних
комбайнів сільськогосподарських підприємств станови-
ли відповідно 40,6 % та 41 % рівня 1990 р. Для порівнян-
ня — сумарна потужність енергоозброєності вітчизняних
сільгоспвиробників за такої кількості тракторів становить
біля 0,55 к. с. на 1 га орних земель, натомість енергооз-
броєність французьких фермерів — 5,5 к. с. [4] на 1 га
орних земель, або у 10 разів більше. В 2000 р. у США на
1 га ріллі припадало 0,03 одиниці тракторного та комбай-
нового парку, у Бразилії — 0,02, в Україні — 0,01 [5].
З 1996 по 2006 рр. середні ціни реалізації зернових
та зернобобових зросли у 3,1 рази, а ціна трактора Т-150К
за цей же період росла швидше майже у 1,5 рази (табл. 4).
В результаті кількість зерна необхідного для купівлі
однієї машини збільшилася наполовину, що означає
поглиблення диспаритету цін. І лише в 2007 р. цінові
диспропорції частково вирівнялися завдяки загальнос-
вітовій тенденції зростання цін на продовольство та
продовольчу сировину. Однак ця тенденція є нестабіль-
ною. Так, уже в 2008 р. українські аграрії виростили
понад 50 млн. тонн зернових, однак через низьку якість
зерна ціни на вітчизняне збіжжя зменшилися із 1093
грн./т в червні, до 915 в серпні. Для того, щоб наведе-
ний приклад «ножиць» цін не виглядав як висмикуван-
ня окремих фактів із загального контексту, необхідно
дослідити загальну динаміку індексів цін промислової та
сільськогосподарської (рослинницької) продукції у вка-
заному часовому інтервалі (табл. 5). Отже:
— загальний базовий індекс цін промисловості
4,49�
HI = ;
— базовий індекс цін коксу та нафтопродуктів
6,83�
HI = (ціни на нафтопродукти зросли іще більше:
якщо у 1996 році 1 л бензину А-76 та 1 л дизелю коли-
валися у межах 0,3–0,35 грн., то у 2007 році — 4,9–5,3
грн.);
— базовий індекс цін продукції машинобудування
3,03
HI = ;
— базовий індекс цін реалізації продукції сільсько-
го господарства сільськогосподарськими підприємства-
ми 4,16��
HI = ;
— базовий індекс цін реалізації продукції рослин-
ництва сільськогосподарськими підприємствами
3,98
HI = .
Таким чином, динаміка ланцюгових індексів цін
промисловості вища аналогічного показника продукції
сільського господарства: базовий індекс цін промисло-
вості у 1,1 рази вищий від показника сільського госпо-
дарства. А ціни на нафтопродукти зросли у 1,7 більше,
ніж на рослинницьку продукцію сільськогосподарських
підприємств у цілому.
Таблиця 2
Внесення добрив у сільськогосподарських підприємствах
Таблиця 3
Осипання зерна різних культур залежно від строків
збирання [2]
Таблиця 4
Співвідношення середніх цін реалізації зернових
та зернобобових трактора Т�150К
Таблиця 5
Індекси цін виробників промислової продукції та індекси цін
реалізації рослинницької продукції сільськогосподарськими
підприємствами [8]
Роки Показник
1990 1996 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006
Мінеральні добрива
Внесено у поживних
речовинах – всього, тис. т
4241,
6 524,7 278,8 400,9 399,2 378,9 518,9 557,9 639,3
Внесено у поживних
речовинах на 1 га
посівної площі, кг
141 21 13 19 21 22 29 32 40
Органічні добрива
Внесено – всього, млн. т 257,1 80,6 28,4 26,5 22,7 17,4 15,1 13,2 13,0
Внесено на 1 га посівної
площі, т 8,6 3,2 1,3 1,3 1,2 1,0 0,8 0,8 0,7
Озиме жито Озима
пшениця Яра пшениця Ярий ячмінь Овес Тривалість
жнив, днів
ц/га % ц/га % ц/га % ц/га % ц/га %
4-7 1,0 3,2 1,4 4,1 1,0 6,7 0,7 2,8 4,4 16,1
8-10 2,4 8,4 3,0 9,1 2,1 10,5 0,8 3,0 5,9 21,6
11-13 3,0 14,2 4,9 16,2 2,7 17,1 2,2 8,7 7,3 26,8
14-16 3,8 15,2 5,0 17,3 3,3 29,7 4,0 15,7 7,8 28,6
17-20 5,5 18,4 8,5 27,3 5,4 32,1 5,6 24,2 8,4 30,8
Ціна трактора Т-150К
Рік
Середні ціни реалізації
зернових та зернобобових,
грн/т [6]
грошова, тис. грн.
[7]
натуральна, тонн
зерна
1996 168,4 44,0 261
1997 176,1 42,9 244
1998 154,2 39,0 253
1999 200,4 46,4 232
2000 443,8 109,2 246
2001 381,3 118,1 310
2002 312,5 134,9 432
2003 535,1 124,9 233
2004 453,1 155,0 342
2005 417,8 180,0 431
2006 515,2 198,0 384
2007 833,5 220,0 264
Різниця цін:
2006р. до
1996р.
більші у 3,1 рази більша у 4,5 рази більше у 1,5 рази
Різниця цін:
2007р. до
1996р.
більші у 4,9 рази більша у 5,0 разів 1,01
Роки Галузі виробництва
1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Промисловість
(грудень до грудня
попереднього року,
%), в т. ч.:
105,0 135,3 115,7 120,8 100,9 105,7 111,1 124,1 109,5 114,1 123,3
виробництво коксу та
продуктів
нафтоперероблення
108,7 97,7 108,7 119,0 106,6 125,5 122,9 177,9 103,3 109,4 150,4
машинобудування 111,5 123,5 115,0 118,1 104,7 102,8 105,8 113,7 105,6 106,0 111,9
Сільське
господарство (у % до
попереднього року), в
т. ч.
105,1 110,0 129,2 155,8 105,0 87,4 120,6 105,7 108,1 102,4 138,0
продукція
рослинництва 101,7 97,7 137,0 168,2 92,4 87,8 133,7 93,3 95,5 114,1 157,7
УЛАНЧУК В.С., МУДРАК Р.П.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ172
Серед чинників, які негативно впливають на при-
бутковість а відтак, стабільність вітчизняного зернови-
робництва — низька якість зерна. Україна традиційно
відноситься до десятки найбільших світових експортерів
зерна — 6 % у 2005/06 маркетинговому році [9], проте
наша ніша на світовому ринку — фуражні зернові, де
ціни на порядок нижчі від продовольчого сегменту.
Наприклад, у січні 2007 року європейська пшениця
(ФОБ Руан) продавалася по 200 дол./т, а українська —
170. Причиною виробництва переважно фуражної пше-
ниці вітчизняними аграріями є примітивізація технології
вирощування. Як відмічає Поперелі Ф., в кращому разі
вноситься близько 50 кг азоту на 1 га. Це забезпечує в
40 % випадків одержання зерна 4-го і тільки 20 % — 3-
го класу. Для одержання більшої питомої ваги пшениці
3-го класу, і тим більше 2-го і 1-го класів, норми вне-
сення азоту треба збільшити до 200 кг/га. Це оптимальні
дози азоту для Західної Європи. Використання таких доз
добрив дає змогу на території усієї України одержувати
кращої якості зерно, ніж яра пшениця Казахстану чи
Канади. Істотною причиною стримування внесення
підвищених доз добрив є неможливість продати зерно
1-го та 2-го класів в Україні через високу ціну [10].
Спосіб встановлення заставної ціни на зерно в Ук-
раїні відрізняється від світової практики. Наприклад, у
США заставна ціна встановлюється не нижче рівня се-
редньої ринкової ціни на продукцію протягом останніх 5
років. В Україні ж вона «має відшкодовувати прогнозо-
вані нормативні витрати на виробництво, транспортуван-
ня та зберігання зерна на заготівельних підприємствах, а
також забезпечити мінімальний рівень рентабельності»
[12]. Як видно з даних таблиці 6, середня ринкова (світо-
ва) ціна продовольчої пшениці (3 клас), виходячи із цін
за останніх 5 років, – 804 грн/т. Отже, державні закупі-
вельні ціни на зерно даного класу — вищі від тих, які б
могли бути при використанні американської методики
розрахунків. Однак, як засвідчує практика останніх років,
попри сприятливий рівень закупівельних цін, плани із
державних заготівель продовольчого зерна із різних, пе-
реважно суб’єктивних, причин не виконувалися навіть на
третину [13]. Селяни змушені продавати збіжжя зерно-
трейдерам у період найнижчих цін на зерно — в першій
половині маркетингового року відразу після жнив, тому
що мають гостру потребу в обігових коштах для прове-
дення передпосівного обробітку ґрунту, посіву та інших
осінньо-польових робіт. Це є основною причиною відсут-
ності інтересу в зерновиробників до вирощування пше-
ниці високого класу (1, 2 і 3) – вони знають, що понісши
значні витрати, не зможуть продати продукцію за прий-
нятними цінами. Окрім цього, не меншою проблемою є
незадовільний розвиток виробничої інфраструктури зер-
нового господарства. Зокрема дефіцит сховищ для зерна
та насіння змушує більшість аграріїв збувати свою про-
дукцію відразу після жнив.
Аналізуючи причини низького рівня прибутковості
зерновиробництва, не можна обійти і факт наявності
тіньового сектору в зернопродуктовому сегменті націо-
нальної економіки. Тіньові схеми проходять через увесь
технологічний ланцюжок — від виробництва продукції
до її реалізації у вигляді сировини на експорт, чи для
подальшої переробки всередині країни. Це означає, що
показники низького рівня рентабельності в офіційному
звіті насправді не завжди дійсні (див. табл. 1). Усе почи-
нається з того, що, по-перше, орендарі намагаються
приховати реальні обсяги виробництва сільськогоспо-
дарської продукції. Причиною такої ганебної практики
є не фіскальне навантаження, оскільки розмір фіксова-
ного сільськогосподарського податку залежить лише від
розміру та видів угідь, а механізм виплати орендної
плати. Законом України „Про оренду землі» встановле-
но мінімальний розмір орендної плати — 1,5 % від вар-
тості орендованої ріллі. Це невиправдано низька плата
за користування одними із найродючіших ґрунтів у світі.
Наприклад, у Черкаській області у 2007 р. згідно із ви-
щезгаданим законом мінімальна орендна плата стано-
вила 181 грн. (за 1 га):
2,551 1,5%
100
J.�
+.�
⋅ ⋅= ,
де МОП — мінімальна орендна плата за 1 га ріллі;
ГОР — грошова оцінка 1 га ріллі (для Черкаської об-
ласті — 4727 грн.); 2,551 – поправочний коефіцієнт;
1,5 % — законодавчо встановлена мінімальна орендна
плата за землю.
А далі усе, що виплачується понад цю мізерну
суму орендарі прив’язують до результатів виробницт-
ва. Тому і виникає спокуса занижувати фактичну уро-
жайність та валовий збір. У результаті селяни, влас-
ники земельних паїв, отримують на увесь пай (? 2,5
га) в середньому не більше 1 тонни фуражного зерна
та іноді незначну кількість цукру, олії, круп. Для по-
рівняння — у «кукурудзяному поясі» США, де агро-
кліматичні умови дуже подібні до наших, середня ціна
землі та споруд (на 01.01.1997 р.) — 4198 дол./га, а
плата за оренду орної землі — 225,45 дол./га [14], або
за офіційним курсом (на 01.01.2008 р.) 1138,52 грн./
га. Отже, навіть приблизні підрахунки показують, що
орендна плата в Україні за 2,5 га землі мала б бути 2846
грн., а фактично ≈ 1000 грн. (орієнтовна вартість 1 т
фуражного зерна на кінець 2007 р.), тобто майже у
тричі нижча.
По-друге, з метою мінімізації ПДВ, виробники зер-
на та його покупці в документах офіційної звітності мо-
жуть ставити узгоджену ціну, яка нижча, ніж реально
сплачена, або ж занижувати фактичний торговий оборот.
Таблиця 6
Ціна європейської продовольчої пшениці в середині
маркетингового року (січень), (ФОБ Руан) [11]
Таблиця 7
Введення в дію зернонасіннєсховищ, тис. тонн
одночасного зберігання
Рік Вид продукції
2003 2004 2005 2006 2007
В
середньому
Ціна в іноземній валюті, дол./т 112 200 144 124 200 156
Ціна в національній валюті,
грн/т* 597 1061 727 626 1010 804
Роки
1990 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006
Україна 486,6 73,1 42,8 53,2 46,0 60,2 53,2 52,6
Черкаська область 23,7 0,9 0,6 1,5 - - - -
* за офіційним курсом НБУ
УЛАНЧУК В.С., МУДРАК Р.П.
2009/№1 173
У першому випадку значний потенціал позитивно�
го вирішення проблеми знаходиться у компетенції
місцевих органів влади. Доводиться визнати, що районні
і обласні (головні) управління агропромислового розвит�
ку державних адміністрацій відповідного рівня, викону�
ють переважно функцію статистів, фіксуючи динаміку
галузевих показників, тоді як мали б виконувати функ�
цію незалежних арбітрів. Наприклад, за ініціативою та
технічною допомогою районних управлінь, сільські гро�
мади власників земельних паїв могли б зобов’язати орен�
дарів проводити контрольні обмолоти, що звело б до
мінімуму можливості шахрайства при виплаті орендної
плати. Крім цього, районні управління мають забезпе�
чити безперервний моніторинг плати за користування
земельними паями за п’ять (як мінімум) останніх років
у розрізі усіх землекористувачів району (сільськогоспо�
дарські підприємства, фермери, приватні орендні
підприємства і т. ін.). Інформація повинна регулярно
доводитись до громадськості.
У другому випадку проблема могла б частково ви�
рішитися шляхом зниження ставки ПДВ з нинішніх 20
до 17 %, а також прописанням прозорої процедуру
відшкодування податку з бюджету.
Висновок. Ефективність господарської діяльності в
зернопродуктовому подкомплексі АПК України зале�
жить від двох груп факторів.
По�перше, умов мікросередовища, де найбільш
помітний вплив належить культурі землеробства. При�
родна родючість ґрунтів, на якій фактично утримувало�
ся зернове господарство країни на протязі останніх
півтора десятка років, поступово вичерпується. Це про�
являється в прогресуючій деградації, зниженні її продук�
тивності. Гострий дефіцит сільськогосподарської техні�
ки, зернонасіннєсховищ, доступних та помірних за
ціною кредитів, зростаючий диспаритет цін на промис�
лову та сільськогосподарську продукцію, зумовлюють
щорічні втрати врожаю і завдають збитків сільськогос�
подарським товаровиробникам.
По�друге, зернопродуктовий підкомплекс, як сек�
тор економіки з надзвичайно високою господарською
активністю, дуже чутливо реагує на правові дисбалан�
си. Виходячи з його ключового значення у формуванні
національної продовольчої безпеки, питання якісного
законодавчого забезпечення господарської діяльності в
АПК повинне розглядатися як пріоритетне стратегічне
завдання соціально�економічного розвитку країни.
Література
1. Пасхавер Б. Ціни виробництва і споживання про�
довольчого ринку // Економіка України. — № 11. —
2007. — С. 56.
2. Войтюк В., Демко А. Чого очікувати хліборобам,
коли жнива — не агрострок, а пора року? // Пропози�
ція. — № 3. — 2005. — С. 120.
3. Лайко П. А., Бабієнко М. Ф. Бузовський Є. А.
Продовольча безпека в Україні й у світі // Економіка
АПК. — № 9. — 2004. — С. 8.
4. Войтюк В., Демко А. До проблем інженерно�техн�
ічного забезпечення АПК // Пропозиція. — № 5. —
2007. — С. 98.
5. Долман Е., Осборн С., Ломар Б. Динаміка сільсько�
господарської конкуренції: уроки політики іноземних
держав (Служба економічних досліджень МСГ США) //
Пропозиція. — № 10. — 2003. — С. 109.
6. Державний комітет статистики. Статистична інфор�
мація. Сільське господарство [Електронний ресурс]. —
Режим доступу до інформації: http://www. ukrstat. gov. ua/
operativ/operativ2007/sg/sg_rik/sg_u/rosl_u. html.
7. За даними прайс�листів вміщених у рекламних
блоках журналу «Пропозиція».
8. Державний комітет статистики. Статистична інфор�
мація. Сільське господарство [Електронний ресурс]. —
Режим доступу до інформації: http://www. ukrstat. gov. ua/
operativ/operativ2008/sg/sg_rik/sg_u/rosl_u. html.
9. Моісеєва М. Світовий ринок пшениці // Пропози�
ція. — № 4. — 2007. — С. 30.
10. Поперелі Ф. Про стандарт на пшеницю і не тільки
про нього… // Пропозиція. — № 8–9. — 2003. — С. 104.
11. Михайлов Ю. ЗерноУкраїни: гадання на кавовій
гущі // Пропозиція. — № 6. — 2007. — С. 37.
12. Чапко І. Кредитування сільського господарства:
проблеми України, досвід США // Пропозиція. —
№ 2. — 2001. — С. 23.
13. Друженко В. Кому видатки, а кому й статки //
Пропозиція. — № 6. — 2006. — С. 41.
14. Національна служба сільськогосподарської стати�
стики МСГ США // Пропозиція. — № 3. — 1998. — С. 35.
Теоретичний аналіз показує, що в економіці ринко�
вого типу соціально�трудові відносини мають звільняти�
ся від монопольного визначення державою їх змісту, форм
і методів регулювання й розвиватися на основі вільного
волевиявлення суб’єктів цих відносин, що спираються на
економічні інтереси. Проте формування системи соціаль�
но�трудових відносин і їх регулювання лише на принци�
пах волевиявлення роботодавців і найманих праців�
ників — ідеальна модель, яка на практиці практично не
зустрічається. Свобода відносин у соціально�трудовій
сфері є завжди обмеженою як економічними, національ�
ними, соціальними та деякими іншими умовами розвит�
ку виробничих відносин, так і потребою державного ре�
гулювання цих відносин в інтересах розвитку суспільства.
Останнього часу аналізу проблем розвитку та регулю�
вання соціально�трудових відносин в Україні присвячуєть�
ся багато досліджень, зокрема роботи А. М. Колота [1],
Г. Осового, С. Українця, Д. П. Богині [2], та ін. Так,
О.О. Фоміна
м. Донецьк
ІНСТИТУТ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ СТВОРЕННЯ
СОЦІАЛЬНО#ТРУДОВИХ ВІДНОСИН РИНКОВОГО ТИПУ
ФОМІНА О.О.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8331 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:09:57Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Уланчук, В.С. Мудрак, Р.П. 2010-05-21T08:40:11Z 2010-05-21T08:40:11Z 2009 Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки / В.С. Уланчук, Р.П. Мудрак // Вісник економічної науки України — 2009. — № 1(15). — С. 169-173. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8331 Продовольча безпека нації по праву посідає одне із центральних місць у системі внутрішньої та зовнішньої політики держави, оскільки пов’язана із рівнем задоволення найуразливішої фізіологічної потреби людей, громадян країни, — потреби у їжі. Перебуваючи під впливом найрізноманітніших чинників, усе ж її базис формується на етапі внутрішнього виробництва продовольчої сировини та найнеобхідніших продовольчих товарів. Продовольственная безопасность нации по праву занимает одно из центральных мест в системе внутренней и внешней политики государства, поскольку связанная с уровнем удовлетворения наиболее уязвимой физиологичной потребности людей, граждан страны, — потребности в еде. Находясь под воздействием самых разнообразных факторов, все же ее базис формируется на этапе внутреннего производства продовольственного сырья и самых необходимых продовольственных товаров. Food safety of nation legally occupies one of central places in the system of domestic and external policy of the state, as related to the level of satisfaction of the most vulnerable physiology necessity of people, citizens of country, are requirements in a meal. Being under act of the most various factors, however formed its base is on the stage of internal production of food raw material and most necessary food stuffs. uk Інститут економіки промисловості НАН України Наукові статті Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки Отечественное зернопроизводство, как базовый фактор национальной продовольственной безопасности Domestic corn production as base factor of national food safety Article published earlier |
| spellingShingle | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки Уланчук, В.С. Мудрак, Р.П. Наукові статті |
| title | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки |
| title_alt | Отечественное зернопроизводство, как базовый фактор национальной продовольственной безопасности Domestic corn production as base factor of national food safety |
| title_full | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки |
| title_fullStr | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки |
| title_full_unstemmed | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки |
| title_short | Вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки |
| title_sort | вітчизняне зерновиробництво, як базовий фактор національної продовольчої безпеки |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8331 |
| work_keys_str_mv | AT ulančukvs vítčiznânezernovirobnictvoâkbazoviifaktornacíonalʹnoíprodovolʹčoíbezpeki AT mudrakrp vítčiznânezernovirobnictvoâkbazoviifaktornacíonalʹnoíprodovolʹčoíbezpeki AT ulančukvs otečestvennoezernoproizvodstvokakbazovyifaktornacionalʹnoiprodovolʹstvennoibezopasnosti AT mudrakrp otečestvennoezernoproizvodstvokakbazovyifaktornacionalʹnoiprodovolʹstvennoibezopasnosti AT ulančukvs domesticcornproductionasbasefactorofnationalfoodsafety AT mudrakrp domesticcornproductionasbasefactorofnationalfoodsafety |