Вивчення історії дослідження Білгорода Київського

Стаття присвячена історії дослідження Білгорода Київського, де розглядаються результати, проблеми та перспективи подальшого вивчення історії та археології давньоруського міста. Статья посвящена истории исследования Белгорода Киевского, где рассматриваются результаты, проблемы и пер...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія і давня історія України
Дата:	2010
Автор:	Непомнящих, В.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2010
Теми:	Роботи співробітників відділу
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83336
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського / В.Ю. Непомнящих // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 144-150. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860063980628738048
author	Непомнящих, В.Ю.
author_facet	Непомнящих, В.Ю.
citation_txt	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського / В.Ю. Непомнящих // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 144-150. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена історії дослідження Білгорода Київського, де розглядаються результати, проблеми та перспективи подальшого вивчення історії та археології давньоруського міста. Статья посвящена истории исследования Белгорода Киевского, где рассматриваются результаты, проблемы и перспективы последующего изучения истории и археологии древнерусского города. The article is devoted to the history of research of Belgorod Kievan, where results, problems and prospects of subsequent study of history and archaeology of the ancient Rus towns are considered in an effort to study them in future.
first_indexed	2025-12-07T17:06:03Z
format	Article
fulltext	144 Стаття присвячена історії дослідження Біл- города Київського, де розглядаються результати, проблеми та перспективи подальшого вивчення іс- торії та археології давньоруського міста. К л ю ч о в і с л о в а: літописне місто, ремесла, опорний пункт, історіографія, осередок, матеріаль- на культура, вал, розкопки, етап дослідження, ха- рактеристика. Білгород помітно вирізняється на фоні стро- катої мозаїки міст Південної Русі, як з точки зору історії, так і археології. Літопис називає його серед найбільших давньоруських градів. Заснований як князівське місто-фортеця, опор- ний пункт на південних підступах до Києва, він згодом набуває всіх рис, притаманних се- редньовічному місту, стає осередком ремесла та торгівлі. Зокрема, результати досліджень дають змогу реконструювати роль цієї пам’ятки як фортеці в загальній системі оборонних дав- ньоруських укріплень в кінці Х — початку ХІ ст. Крім цього, на археологічному матеріалі, здобутому за час більш ніж ста років розкопок пам’ятки, стало можливим реконструювати ремісничу діяльність мешканців міста, куль- тове будівництво за різних київських князів та намісників града. Матеріальна культура міс- тить інформацію, що розкриває деякі невідомі раніше аспекти, які характеризують розвиток торгівельного осередку, врешті решт — як один із центрів єпископату. Строката історія града привертала ува- гу дослідників ще за часів В.М. Татіщева та М.М. Карамзіна (Карамзин 1989, с. 149; Та- тищев 1963). Певні аспекти історії Білгорода були опубліковані фахівцями в ряді статей та повідомлень (Антонович 1877; Хвойка 1913; Бліфельд 1952, с. 29—36; Кирпичников 1959, с. 21—32; Мезенцева 1968, с. 114—118). Проте, увага була зосереджена в першу чергу на вій- ськово-політичному аспекті, щодо інших фун- кцій цього давньоруського міста, зокрема, як центру єпархії, то вони зазвичай розглядалися побіжно. Першими дослідниками давньоруського гра- да у 1877 році були викладачі Київського уні- верситету св. Володимира, одні з фундаторів Історичного товариства Нестора-Літописця — І.П. Хрущов та В.Б. Антонович (Антонович 1877; Хрущов 1877). За рішенням товариства ними був знятий перший план городища, про- ведені невеликі розкопки. Отримані матеріали засвідчили існування кам’яної церкви та бага- тої матеріальної культури часу Київської Русі. Найбільш цікавою та унікальною знахідкою був — золотий змійовик. Знайдений і опубліко- ваний І.П. Хрущовим у книзі «Чтения в Исто- рическом общесетве Нестора-летописца» (кн. 1, 1879). У 1895 р. В.Б. Антонович видав «Архе- ологічну карту Київської губернії», де багато уваги приділяє необхідності ведення розкопок у Білгороді. М. Бережков у праці «Святий Вла- димир — строитель городов» (1888) особливо зупиняється на історії Білгорода, висловлюю- чи цілком справедливу, але забуту наступни- ми дослідниками думку, що вже у Х ст. місто було значним центром Київської Русі. Про ви- нятковий випадок заснування єпархії у 992 р. і білгородських єпископів пишуть дослідник іс- торії церкви Є. Голубовський та М. Приселков, щоправда вони пояснюють виникнення її лише зовнішніми причинами, також відкривають значимість цього міста за часів князя Володи- мира (Приселков 1913, с. 49, 75). Особливу увагу приділяли Білгороду війсь- кові інженери-спеціалісти: А. Савельєв, Л. Льо- В. Ю. Н е п о м я щ и х (К и ї в) ВиВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ БІЛГОРОДА КиЇВСЬКОГО 145 Непомнящих В.Ю. Вивчення історії дослідження Білгорода Київського кін та І. Зимін (Савельев 1890, с. 219; Лекин 1909; с. 23—42; Зимин 1909, с. 55—56). В іс- торіографії дореволюційного часу формується думка, що Білгород є виключно прикордонним укріпленням і військово-стратегічним пунктом на підступах до столиці Київської Русі (Ключев- ский 1883, с. 30). Згодом більшість радянських дослідників дотримувалися цієї думки. Так, на- приклад з цього приводу С.В. юшков писав про військово-фортифікаційне «замкове» значення Білгорода в історії Київської Русі. В.В. Мав- родін пояснював появу Білгорода необхідністю боротьби з печенігами. На думку М.Н. Тихоми- рова Білгород в значній мірі мав характер одно- го з перших князівських замків на підступах до Києва (юшков 1939, с. 46, 47; Мавродин 1945, с. 304, 312; Тихомиров 1956, с. 298, 299). Таким чином, перший етап досліджень Білгорода ха- рактеризується зацікавленістю ним більше як фортецею, що відображає доволі упереджене ставлення дослідників до цієї пам’ятки. В історії археологічних досліджень на дру- гому етапі ставиться акцент на вивчення ста- новлення давньоруського міста. Влітку 1909, 1910 та 1911 рр. розкопки Білгорода проводив В.В. Хвойка. Велику увагу дослідник приділив розрізам валів, їх конструкціям з сирцевою кладкою, на той час це було сенсаційним від- криттям. Для вивчення цих споруд В. Хвойка запросив військового інженера Б. Стеллецько- го (Стеллецкий 1909, с. 24). Креслення та знят- тя планів було виконано інженер-кондуктором М.І. Кобзіковим (Колеснікова 2007, с. 74). Крім досліджень фортифікаційних укріп- лень В. Хвойка дослідив дві церкви, гончарні горна, житла, печі, легендарні колодязі, без- ліч давньоруських виробів. Відомі публікації влітку 1909—1910 рр. в газетах «Киевлянин» та «Новое время», що відображають хроніку розкопок В.В. Хвойки, вони дали можливість тогочасній громадськості бути в курсі процесу археологічних досліджень та інформували про виявлені об’єкти і найбільш значні знахідки (Новое время 1909; Киевлянин 1909). Пам’ятка та її культурно-історична цінність стала відома для широкого загалу суспільс- тва. Провідні спеціалісти-історики, археологи, мистецтвознавці, архітектори консультува- ли В.В. Хвойка: А.В. Прахов, Д.В. Айналов, Б.В. Фармаковський, К.В. Болсуновський, Б.І. Ханенко, Н.Ф. Біляшевський, Д.В. Мілєєв. Голова Імператорської археологічної комісії граф А.А. Бобринський виділив додаткові кош- ти на реставрацію і консервацію фрагментів давньоруських фресок. Фінансувало розкопки «Киевское отделение Императорского русского военно-исторического общества.» Результати розкопок в с. Білогородка Київської губернії були опубліковані Б.С. Стеллецьким (1909 р.), Н.Д. Полонською (1911 р.), В.В. Хвойкою (1913 р.) (Хвойка 1911; Хвойка 1913; Стелец- кий 1909; Колеснікова 2007, с. 68—75). За радянських часів, після Великої вітчиз- няної війни, дослідження проводилися не дуже часто. Здебільшого це були розвідки та невели- кі розкопки. В 1947 р. Д.І. Бліфельд досліджу- вав північно-західну частину дитинця, на пів- ніч від розкопів В. Хвойки. Під час робіт було виявлено напівземлянку давньоруського часу першої половини ХІІ ст. та два житла після монгольського періоду (Блифельд 1952, с. 29— 36; Линка 1947, с. 13). Безпосередньо на тери- торії Білгорода проводилися наукові розвідки під керівництвом П.П. Єфіменко під час експе- диції «Большой Киев» в 1947 році. Було зроб- лено обміри території дитинця (площа 9 га) та посаду (90 га), але не було знято топографічно- го плану (Линка 1947, с. 13). У 1958 р. під час розвідок у центральній частині сучасного с. Бі- логородка на східному схилі яру, який відділяв дитинець стародавнього міста від його посаду, було виявлено яму, в ній знайдено фрагменти керамічного посуду, що ідентифіковані дослід- ником VII-IX ст. Певною мірою, це дало змогу стверджувати, що місто-фортеця було закладе- не Володимиром Святославичем не на пустому місці, а на території що тривалий час була за- селена (Дяденко 1962). У другій половині 60-х років у с. Білогород- ці археологічні дослідження проводилися під керівництвом Б.О. Рибакова. Під час розкопок було виявлено і досліджено «Малий храм» кін- ця ХІІ ст., знайдено плінфи, плитки з поли- вою, на дитинці було виявлено декілька жител ХІІ ст., господарські ями з великою кількістю керамічних виробів та горн пізньосередньовіч- ного часу для обпалу кераміки. В самому храмі виявлено білокам’яний саркофаг, в якому зна- ходилося поховання єпископа Максима в пар- чевому одязі (Рыбаков 1969, с. 331—332; Рыба- ков, Николаев 1970, с. 285—287). Початок якісно новому етапу було покладе- но дослідженнями літописного міста, що роз- почалися у 1966 році. Очолені систематичні розкопки під керівництвом професора кафедри археології, етнології та музеєзнавства Київсь- кого державного університету ім. Т.Г. Шевчен- ка Г.Г. Мезенцевої, проводилися до 1976 року включно. Протягом десяти років було розкопа- но і досліджено 5230,8 м² (5 %) всієї території давнього Білгорода. За цей час Г.Г. Мезенцева вперше за весь період вивчення пам’ятки до- слідниками, зробила нові обміри та зняла то- пографічний план території посаду з окольним містом, площа яких близько 80 га, а також те- риторію дитинця, яка займала площу приблиз- но 12,5 га. Розкопки на дитинці Білгорода дали нові данні про побутове та культове будування періоду кінець Х — ХVIII-ХІХ ст. Споруди, які датуються давньоруським часом складають 67 об’єктів, та комплекси, що відносяться до пізнь- осередньовічної доби і виявлені виключно на території дитинця — 21. На території городи- ща давньоруських жител ідентифіковано — 18, Непомнящих В.Ю. Вивчення історії дослідження Білгорода Київського 146 виробничих й господарських приміщень — 7; на території посаду — 30 жител та 12 виробни- чих й господарських приміщень. Неподалік від них знаходилися погреби і господарські ями. На посаді Білгорода, серед зазначених вище будівель, було відкрито майстерні-житла та майстерні ремісників — ковалів та гончарів (Непомящих 2008, с. 41—54). Особливий ін- терес становить відкриття району гончарного осередку в південно-східній частині посаду, де було виявлено 9 гончарних горнів і багато керамічних виробів. Горни двокамерні, двох форм: грушоподібні та круглі. Поблизу горнів і на всій площі посада знайдено уламки посу- ду, цеглин, плиток, підсвічників, дитячих ігра- шок та інших керамічних виробів, датованих Х—ХІІІ ст. Було проведено розкопки храму дванадця- ти Апостолів, що був збудований в ХІІ ст. В результаті виявлено його західну частину та залишки підлоги, що покрита кольоровими ке- рамічними плитками. Архітектор ю.С. Асєєв створив його графічну реконструкцію (рис. 1). За результатами розкопок та на аналізі архі- тектурного стилю він підтвердив думку попе- редніх дослідників Білгоро- да, що цей храм, збудований відомим Петром Мілонегом, який поклав початок ново- му архітектурному стилю в Подніпров’ї (Асеєв 1970, с. 32—33). Серед виявлених знахі- док основну масу скла- дав великий масив серед- ньовічного керамічного комплексу, що датується VII—VIII — XVIII ст. Він представлений гончарним посудом: корчагами, горщи- ками, глечиками, амфорами київського типу, сковорідка- ми, мисками, покришками, середньовічними амфорами тощо. Цей масив доповню- ють глиняні вироби: кера- мічні розписані поливою з орнаментом геометричних дужок писанки, керамічна плитка з поливою різно- манітних кольорів та візе- рунків, іграшки. Гончарне виробництво Х—ХІІІ ст. відрізняється великою кіль- кістю форм і високим тех- нічним рівнем. Вироби з чорного металу представлені знаряддями праці, предметами побуту і озброєння. Значний масив складають ювелірні вироби з бронзи та міді, головним чином наконечники та накладки з поясного набору, тільні хрестики, сережки тощо. Зустрі- чались уламки круглого віконного скла і скля- них браслетів, намистини. Знайдено кістяні проколки, оброблений ріг, астрагали, кістяні пластини, деякі з отворами та гребінці з вічко- вим орнаментом. Кам’яні виробі представлені у вигляді пряслиць із пірофіліту, плит для під- логи в храмах, жорен тощо. За валами посаду знаходився могильник. По поховальному обряду і характеру знахі- док він датується ХІ—ХІІ ст. Великий інтерес представляють знайдені тут залишки жіночого парчевого одягу із золототканим орнаментом плетіння, що має схожі особливості з орнамен- тами на ювелірних виробах Київської Русі. Пам’ятки, що були відкриті при археологічних дослідженнях в с. Білогородка, свідчать про високий економічний і культурний розвиток цього міста в Х—ХІІ ст. та підтверджують взає- мовплив і культурні зв’язки Київської Русі з ін- шими країнами середньовічної Європи. Рис. 1. Храм дванадцяти Апос- толів в Білгороді. Реконструк- ція плану та малюнка підлоги за ю.С. Асєєвим 147 Непомнящих В.Ю. Вивчення історії дослідження Білгорода Київського В 1973 році проводилися археологічні розвід- ки на території Білгорода М.П. Кучерою, який зняв ситуаційний план та обміри граду. Дослід- ником було зроблено зачистку розрізу валу поса- ду із його східного боку, що, очевидно, була про- ведена Г.Г. Мезенцевою. М.П. Кучера виявив важливу деталь будови городень, яку раніше не було зафіксовано жодним дослідником оборон- них споруд Білгорода. Він з’ясував, що ця зруб- на конструкція складалася з чотирьох стін, двох повздовжніх та двох поперечних. До цього часу існувала думка сформована П.О. Раппопортом, що городні у внутрішній конструкції валів Біл- города були тристінними, тобто дві поперечні та одна повздовжня, що зводилася впритул до сир- цевої кладки (Кучера, звіт, 1973, с. 1—4). Наприкінці 70-х років археологічні розвідки проводилися в с. Білогородці С.О. Біляєвою та Н.В. Блажевич. Під час цих робіт на північно- західних околицях села на природному підви- щенні в ур. «Дот» виявлено археологічний підйомний матеріал на земельній ділянці пло- щею 80 × 180 м. Археологічний матеріал реп- резентований фрагментами гончарного посуду давньоруського часу ХІІ—ХІІІ ст., післямон- гольського періоду ХІV ст. та фрагментом скля- ного браслета. Під час шурфування пам’ятки, яка до того ж сильно поруйнована внаслідок Великої Вітчизняної війни, виявлено культур- ний шар потужністю 0,2 м від денної поверхні слабо насичений археологічним матеріалом. Заключні дослідження, що є невід’ємною част- кою третього етапу історії досліджень на території давньоруського міста Білгорода проводилися від кафедри археології та музеєзнавства Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, під керівництвом Є.А. Ліньової в 1982—1983 рр. та 1991 року, дали нові матеріали та інформацію про дану пам’ятку. В першу чергу були проведені розкопки на території окольного града, де раніше вони жодного разу не проводились попередніми дослідниками. Встановлено було, що життя там існувало не раніше кінця Х — першої половини ХІ ст. Тобто ця територія, як складова структури міста, була сформована в результаті розширен- ня меж міста в кінці Х — на початку ХІ ст., що засвідчує літописне повідомлення під 992 роком будівництва граду за князювання Володимира Святославича. Зафіксовано залишки гончарного комплексу та майстерні, що можливо, на думку автора розкопок, була косторізною. Досліджен- ня проводились в 1991 році, але нажаль звітна документація з тих чи інших обставин відсутня, натомість існує тільки археологічний матеріал, що зберігається в фондах кафедри археології та музеєзнавства Київського Національного універ- ситету імені Тараса Шевченка. На сьогоднішній день можна назвати чет- вертий період історії досліджень пам’ятки, що пов’язаний з охоронними дослідженнями тери- торії Білгорода. Вони проводяться з 2001 року і тривають до сьогоднішнього дня. Зосереджені здебільшого навколо давньоруського міста за ме- жами його укріплень, та на території окольного града. Під час досліджень залишків матеріаль- ної культури давньоруського часу чи інших ар- хеологічних періодів виявлено не було (Солтис 2001, с. 3—5). Під керівництвом В.К. Козюби в тому ж 2001 році проводилися археологічні роз- відкові роботи навколо території Білгорода. Ви- явлено було шість поселень, що в основному ін- терпретовані як багатошарові, де археологічний матеріал представлено фрагментами кераміч- ного посуду доби бронзи, слов’янського часу (?) та давньоруського часу (Козюба 2004, с. 4—8). Підсумовуючи результати більш ніж сторіч- них досліджень Білгорода Київського наго- лосимо, що вони проводилися здебільшого перманентно, за виключенням археологічних розкопок В.В. Хвойки (1909—1910 рр.), Г.Г. Ме- зенцевої (1966—1976 рр.) та Є.А. Ліньової (1982—1983, 1991 рр.). Інший проміжок часу займають археологічні розвідки, що заслуговує на окрему увагу, не менш важливої роботи до- слідників пам’ятки. Всі ці етапи дослідження Білгорода Київського розділяються в хроноло- гічному та тематичному контексті. На даний момент здобуто значний корпус археологічного матеріалу, що дозволив вагомо доповнити повідомлення письмових джерел. За результатами розкопок було опубліковано інформацію щодо фортифікаційної системи дав- ньоруського міста, розвитку ремесла (гончарної, металургійної і металообробної галузі), існуван- ня в Білгороді храму «Дванадцяти Апостолів» та «Малого храму» тощо. Проте, значна части- на археологічних матеріалів, що були здобуті протягом 1960—90-х рр. не введено належним чином у науковий обіг. Якщо матеріали дослід- жень 1960—80-х років певною мірою опрацьо- вані і хоча б частково опубліковані, то відомості про розкопки 1991 року не опрацьовані на рів- ні звітної документації. Залишається актуаль- ним необхідність комплексного опрацювання належним чином та введення у науковий обіг значного масиву археологічного матеріалу, що зберігається в фондах «мертвим вантажем». Дослідження Білгорода знайшли відоб- раження в тематично диференційованої іс- торіографії. Вона являє другу проблему і за- лишає відкритим питання монографічного історико-археологічного дослідження самого міста в цілому, яке базувалося б на порівняль- ному аналізі всіх груп джерел (писемні, топог- рафічні, археологічні, лінгвістичні). На сьогоднішній день автором проаналізовано та систематизовано історіографію, як невід’ємну складову комплексного дослідження давньо- руського міста. Власне, більше половини робіт, які тим чи іншим чином розкривають історію Білгорода здебільшого статті, що вміщені в пуб- лікаціях та збірниках присвячених археології та історії періоду Київської Русі. Основну части- ну історіографії порушеної проблеми представ- Непомнящих В.Ю. Вивчення історії дослідження Білгорода Київського 148 ляють роботи археологів та військових фахівців- інженерів. Свою частку в розвиток історіографії внесли дослідники краєзнавці другої половини ХІХ ст. Київської губернії, але праць істориків, присвячених Білгороду небагато. Відомий масив матеріалу дозволяє констатува- ти чимале значення Білгорода в історії Київської Русі. Місто мало поважний політичний статус, що зазначається писемними джерелами, та вражає своєю унікальністю, про що свідчать матеріали археологічних розкопок Білгорода. Основна увага зверталася на специфічну і до того невідому для того часу конструкцію валів, що утворювали обо- ронно-захисну систему міста. Згодом радянські до- слідники підтримують думку попередників. Вис- ловлюються упереджені твердження, що Білгород був фортецею, військово-стратегічним пунктом. Інколи були спроби звести питання ролі давньо- руського міста до більш важливого його значення, але в повній мірі це вдалося А.М. Кірпічнікову. На основі літописних свідчень дослідник аргу- ментовано довів, що Білгород виник на місці по- селення, яке передувало йому. В свою чергу, його аргументи базуються здебільшого на інформації письмових джерел та топографічних даних щодо розмірів пам’ятки, і на момент виходу його роботи мали невелику кількість археологічних підтверд- жень. За А.М. Кірпічніковим бурхливий розвиток міста припадає на період Х — початку ХІ ст., а та- кож за розмірами Білгород належить до найбіль- ших міст Київської Русі ХІ ст. В.Д. Дяденко зазна- чив цікаву і неоднозначну думку, що на території посаду, де дослідником було виявлено розвал та фрагменти горщиків VII—IX ст., ще до виникнен- ня міста-фортеці, існувало слов’янське поселення сільського типу (Дяденко 1962). Систематичні розкопки під керівництвом Г.Г. Мезенцевої стали якісно новим етапом не тільки в історії археологічних досліджень пам’ятки, але й в історіографії Білгорода. За- вдяки публікаціям Г.Г. Мезенцевої було дове- дено неоднозначний статус цього міста. Нові матеріали археологічних розкопок розширили знання про роль давньоруського міста. Було опубліковано інформацію щодо розвитку ремес- ла, зокрема — гончарного виробництва та мета- лообробної галузі. Побіжно і не повноцінно, але було присвячено увагу житлобудуванню в дав- ньоруський час на території Білгорода. На окре- му увагу заслуговує білгородський могильник, результати розкопок якого дали цінні матеріа- ли з поховального обряду та деяких особливос- тей мистецтва. Проте, археологічний матеріал оброблений не повністю, за результатами його повного дослідження можна розкрити ще не одну сторінку історії цієї унікальної пам’ятки. Не можна оминути однієї з специфічних рис Білгорода — храми. Серед них визначною пам’яткою архітектури Київської Русі є храм святих Апостолів, матеріали досліджень якого опубліковані архітектором ю.С. Асєєвим. Не меншої уваги заслуговує і так званий «Малий храм», що в 1968—1969 рр. був розкопаний під керівництвом академіка Б.О. Рибакова. Саме в ньому знайдено білокам’яний саркофаг з похо- ванням одного з єпископів Білгорода. Сучасни- ми дослідниками історії та археології давньо- руського періоду відзначається роль Білгорода в загальноісторичній системі існування та фун- кціонування Південної Русі. Таким чином, дослідники пам’ятки розгля- дали роль граду у політичній та церковній історії, різноманітні питання історичного роз- витку міста, побуту його мешканців тощо. Про- те кожного з дослідників цікавили окремі ас- пекти вивчення пам’ятки, а це, в свою чергу, спричинило формування тематично диферен- ційованої історіографії. Автором була зроблена спроба прослідкувати динаміку різних думок фахівців дослідників пам’ятки та створено варіант історіографічного доробку, де зібрано, узагальнено та проаналізовано весь доробок (Непомящих 2005, с. 314—319). Третя, головна ланка в дослідженні поруше- ної проблематики — це джерельна база, яка в свою чергу репрезентована сукупністю джерел. По-перше, писемні джерела, вони представлені літописами часів Київської Русі; по-друге, це картографічні джерела, що складаються з карт і планів міста та місцевості, де воно розташову- валось; по-третє, це результати археологічних розкопок Білгорода. Кожна група джерел містить інформацію, яка дає змогу реконструювати історію становлення та розвитку давньоруського міста, процеси, які відбувалися протягом його існування. Зокрема, маємо першу літописну згадку про Білгород — 980 рік, коли він являв собою городище, яке за вказівкою князя Володимира 992 року збіль- шує свою територію до розмірів давньоруського міста. Топографічні плани і карти дають змогу побачити, що місто розташовувалося на підви- щеному березі р. Ірпінь. Це місце доволі зручне для існування населення і стратегічно вигідне для захисту у випадку облоги чи приступу во- рожих військ. Результати археологічних роз- копок дають матеріали які свідчать, що в місті розвивалося гончарне та металургійне ремесло. Наявність залишків храмів підтверджують літо- писні згадки про призначення в Білгороді єпис- копів та існування тут єпархії. Літописні джерела займають першу і голо- вну роль, тому що за повідомленнями літописця маємо датування, причини, хід та наслідки істо- ричних подій, що пов’язані з Білгородом Київсь- ким. Існує близько сорока згадок про давньо- руське місто, але не всі вони містяться в одному літописному зводі. Серед таких, де представлено повідомлення про досліджувану нами пам’ятку являються «Повість минулих літ», Іпатіївсь- кий, Лаврентіївський, Новгородський п’ятий, Псковський другий, Літопис по Воскресенсько- му списку, Никонівський. Також повідомлення про Білгород і пов’язані з цим літописним міс- 149 Непомнящих В.Ю. Вивчення історії дослідження Білгорода Київського том містить літопис Стрийковського. Таким чи- ном, маємо літописні джерела, в яких міститься інформація про події в Південній, Південно-За- хідній та Північній Русі, в контексті яких тим чи іншим чином відіграв свою роль Білгород. Другою складовою джерельної бази поруше- ної проблематики є дані топографії та картогра- фії. Основна увага відводиться картам та пла- нам, безпосередньо Білгорода та його околиць. Ще задовго до зняття топографічного плану військовим-інженером Б. Стеллецьким, Білго- род було відмічено на карті Гійома Левасара де Боплана. В.І. Ляскоронський, що переклав працю дослідника-картографа, з цього приводу висловився, що це одна з точних і найкращих за своєю правильністю та ретельністю виконання карт середнього Придніпров’я першої половини XVII ст. (Ляскоронський 1901, с. 21, 29). З початком перших систематичних архео- логічних досліджень Білгорода 1909 року під керівництвом В.В. Хвойка, до цих робіт були залучені військові інженери-топографи, зок- рема Б. Стеллецький та надісланий генерал- лейтенантом Холостовим інженер-кондуктор М.І. Кобзіков. Він зняв два топографічні пла- ни міста та один розрізу валу. План креслен- ня Білгорода було знято капітаном Колядо, а опублікований під редакцією Б. Стеллецького (Стеллецький, 1909). Власне він зробив опис зовнішнього вигляду оборонних споруд, а також навколишньої місцевості. До другої половини 60-х років ХХ ст. цим планом користувалися всі дослідники, що займалися вивченням історич- ного минулого пам’ятки. Ситуаційний план Білгорода було знято М.П. Кучерою 1973 року, під час проведення археологічної розвідки на території пам’ятки (Кучера 1973, с. 1—4). Новий і корегований топографічний план Білгорода було знято інженером-топографом ю.С. Каменцовим, під час археологічних дослід- жень Г.Г. Мезенцевої 1966—1976 рр. З’ясовано, що територія міста займає більше 100 га, його північний вал посаду виходив не перпендику- лярно до західного схилу Білгорода, а дещо під кутом в південному напрямку. Крім того, було встановлено і прослідковано динаміку розвитку граду в його найдавнішій частині — дитинці, а також розширення меж території з кінця Х ст. Окремо наголосимо, що проведені обміри різними дослідниками Білгорода Київського відрізняються, але головним чином всі вони до- тримуються єдиної думки в своїх публікаціях, що загальна площа пам’ятки більше 100 га. Загалом дослідники приділяючи всю увагу дослідженню території давньоруського міста жодного разу не звернули увагу на околиці, що прилягають до пам’ятки. Адже Володимир Святославич звів Білгород величезної площі по міркам того часу на кінець Х ст. та заселив його людьми. Вірогідно, це були мешканці сільських поселень супутників Білгорода, які притаман- ні всім великим містам в давньоруський час. Найбільша за об’ємом третя ланка джерельної бази порушеної проблеми, це археологічний ма- теріал. Він накопичений за роки археологічних досліджень Білгорода, найбільш атрактивні та унікальні речі експонуються в Національному музеї України, музеї кафедри археології та му- зеєзнавства Київського Національного універ- ситету імені Тараса Шевченка та Національна історико-культурна пам’ятка-музей «Київська фортеця». Основна частина матеріалу, зокрема масових знахідок, репрезентована фрагмента- ми керамічного посуду, а також плінфи та їх уламки, фрагменти жорен з вулканічної поро- ди, пірофіліту, вапняку (ракушняка), вироби з металу, скла та кістки зберігаються у фондах. За 1909—1910 рр. досліджень В.В. Хвойки архе- ологічні знахідки зберігаються в фондах Націо- нального музею України, матеріали знайдені під час досліджень пам’ятки 1947 року Д.І. Блі- фельдом зберігаються у фондах Інституту архео- логії НАН України, у фондах кафедри археоло- гії та музеєзнавства Київського Національного університету імені Тараса Шевченка зберігаєть- ся археологічна колекція з розкопок Білгорода в 1966—1976 рр. під керівництвом професора Г.Г. Мезенцевої та з 1982, 1983 та 1991 рр. під керівництвом Є.А. Ліньової, також невелика кількість (142 предмети) з колекцій першої до- слідниці зберігаються в фондах (більша частина в експозиції) Національної історико-культурної пам’ятки-музею «Київська фортеця». Також ар- хеологічні матеріали, що були виявлені під час розкопок на території дитинця Білгорода під керівництвом академіка Б.О. Рибакова за 1968, 1969 рр. зберігаються в фондах ІА РАН. Безпосередньо до цієї групи джерел від- носиться польова документація дослідників пам’ятки (креслення, польові щоденники, зві- ти), в якій містяться всі основні положення та інформація проведених ними робіт. Дуже часто з’ясовуються важливі моменти, які, наприклад, в публікаціях авторів розкопок не знайшли свого відображення. Археологічний матеріал періоду Київської Русі репрезентовано цілими формами та роз- валами горщиків, а також багаточисленними фрагментами вінець, стінок, денець керамічно- го посуду того часу. Цілими формами або фраг- ментами плиток різних форм з поливою (моно-, поліхромною), плінфи та сирцевої цегли. Фраг- ментами плит з підлоги храмів, що зроблені з пірофіліту, фрагментами пірофілітових та з вулканічної породи каменя жорен, цілими або уламками пряслиць із шиферу. Виробами із скла (намистини, браслети, віконне скло), чор- ного металу (свинець від крівлі дахів церков, знаряддя праці, зброя, ремісничі інструменти, домашнього та повсякденного вжитку тощо), кольорового металу (прикраси), кістки та рогу. Залишається завдання здійснення розгорну- тої характеристики археологічних матеріалів, здобутих розкопками 1960—90-х рр. Мова йде Непомнящих В.Ю. Вивчення історії дослідження Білгорода Київського 150 про аналіз решток житлово-побутових та вироб- ничих комплексів. До зазначеного завдання на- лежить характеристика керамічного матеріалу, виробів з металу, скла тощо. Окремої уваги пот- ребує група імпортів, що відомі серед білгородсь- ких матеріалів, адже вона дозволить відтворити напрямки торгівельних зв’язків мешканців міс- та. Результати аналізу археологічного матеріа- лу дадуть можливість реконструювати певні аспекти побуту та виробничої діяльності насе- лення Білгорода у давньоруський час. Вирішення зазначених задач, на нашу дум- ку, дозволить заповнити цілу низку «білих плям» у вивченні історії Білгорода Київського, що існують на даний момент. Відповідно, це надасть можливість реконструювати та пов- ноцінно відтворити роль цього міста, як війсь- ково-політичного, соціально-економічного та церковного осередку Південної Русі. Нарешті, висвітлення проблемних питань дозволить ви- окремити місце Білгорода Київського в загаль- ній історії, більш рельєфно окреслити його спе- цифіку на тлі давньоруських міст. Антонович В.Б. О валах, находящихся на террито- рии древнего Киевского княжества. Труды IV архео- логического съезда. — т. 1. — М. — 1877. — отд. І. Археологические раскопки в местечке Белогородке // Новое время. — № 120. — 20 августа (2-го сентября) 1909. Асєєв Ю. Собор Апостолів у Білгороді // Образотвор- че мистецтво. — № 1. — К., 1970. — С. 32—33. Белогородка — древний Белгород и его раскопки // Киевлянин. — № 170. — 1911. Бліфельд Д.І. Дослідження древнього Білгорода // АП УРСР. — Т. ІІІ. — К., 1952. — С. 29—36. Дяденко В.Д. Раннеславянские памятники на террито- рии древнего Белгорода // КСИА. — № 12. — К., 1962. Зимин И. Поездка в Белогородку // Военно-истори- ческий вестник. — № 5—6. — К., 1909. — С. 55—65. Ипатьевская летопись. — ПСРЛ. — Т 11. — СПб., 1843. — С. 119, 123, 136, 152. К археологическим раскопкам в с. Белогородка // Киевлянин. — № 172. — 1910. К сооружению храма-памятника в Белогородке // Киевлянин. — № 276. — 1911. Кирпичников А.Н. К истории древнего Белгорода в Х—ХІ вв. // КСИИМК. — № 73. — М., 1959. — С. 21—32. Ключевский В. Боярская дума в древней Руси. — М., 1883. — С. 30. Кучера М.П. Звіт про роботу розвідзагону по обсте- женню городищ Київщини у 1973 р. // НА ІА НАН України. — 1973/18а. — 4 с. Лёкин Л. Опыт военно-исторического исследования древнерусских пунктов. // Военно-исторический вес- тник. — № 3—4. — К., 1909. — С. 23—42. Линёва Е.А. Вопросы развития и типология Бел- города Киевского // Древнерусский город. Мате- риалы Всесоюзной археологической конферен- ции посвященной 1500-летию города Киева. — К., 1984. — С. 72—74. Ліньова Є.А. Давньоруське м. Білгород // Археоло- гія. — № 48. — К., 1984. — С. 107—108. Ляскоронский В.Г. Гильом Левассар де Боплан и его историко-географические труды относительно России. — К., 1901. — С. 21—31. Мезенцева Г.Г. Археологические исследования Бел- города Киевского // Тезисы докладов советской деле- гации на IV Международном конгрессе славянской археологии, София, сентябрь 1980 г. — М., 1980. — С. 40—42. Мезенцева Г.Г. Про топографію стародавнього Біл- города // Український історичний журнал. — № 8. — К., 1968. — С. 114—118. Непомящих В.Ю. Білгород Київський: питання історіографії // Проблеми археології Середнього Подніпров’я. До 15-річчя заснування Фастівського краєзнавчого музею. — Фастів, 2005. — С. 314—319. Непомящих В.Ю. Житлобудування Білгорода Київського за результатами археологічних дослід- жень. // Стародавній Іскоростень і слов’янські гра- ди. — Т. 2. — Коростень, 2008. — С. 41—53. Приселков М.Д. Очерки по церковно-политической истории Руси в Х—ХІІ вв. — СПб., 1913. — С. 49, 75. Раскопки в Белогородке // Киевлянин. — № 237. — 26 августа 1909. Раскопки в Белогородке // Киевлянин. — № 239. — 30 августа 1909. Раскопки в Белогородке // Киевлянин. — № 244. — 4 сентября 1909. Раскопки в Белогородке // Киевлянин. — № 248 — 1910. Раскопки в Белогородке // Киевлянин. — № 257. — 17 сентября 1909. Рыбаков Б.А. Раскопки в Белгороде Киевском // АО 1968 г. — М., 1969. — С. 331—332. Рыбаков Б.А., Николаева Т.В. Раскопки в Белгороде Киевском // АО 1969. — М., 1970. — С. 285—287. Савельев А. Следы древней крепости в м. Белого- родке // Инженерный журнал. — № 12. — СПб., 1890. — С. 219. Стеллецкий Б. Белгород — древняя русская кре- пость (историко-топографическаий очерк). — К., 1909. — С. 24. Хвойко В.В. Древние обитатели Среднего Прид- непровья. — К., 1913. Хрущов И.П. Белгородка и найденный в ней змее- вик. Чтения исторического общества Нестора Лето- писца. — Т. 1. — Кн. 1— М., 1877. Юшков С.В. Очерки по истории феодализма в Киев- ской Руси. — М.; Л., 1939. — С. 46, 47. В. Ю. Н е п о м я щ и х иЗУЧЕНиЕ иСТОРии иССЛЕДОВАНиЙ БЕЛГОРОДА КиЕВСКОГО Статья посвящена истории исследования Белго- рода Киевского, где рассматриваются результаты, проблемы и перспективы последующего изучения истории и археологии древнерусского города. V. Y. N e p o m y a s c h i k h STUDY OF HISTORY OF RESEARCH OF BELGOROD KIEVAN The article is devoted to the history of research of Belgorod Kievan, where results, problems and pros- pects of subsequent study of history and archaeology of the ancient Rus towns are considered in an effort to study them in future.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83336
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0122
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:06:03Z
publishDate	2010
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Непомнящих, В.Ю. 2015-06-18T16:31:21Z 2015-06-18T16:31:21Z 2010 Вивчення історії дослідження Білгорода Київського / В.Ю. Непомнящих // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 144-150. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83336 Стаття присвячена історії дослідження Білгорода Київського, де розглядаються результати, проблеми та перспективи подальшого вивчення історії та археології давньоруського міста. Статья посвящена истории исследования Белгорода Киевского, где рассматриваются результаты, проблемы и перспективы последующего изучения истории и археологии древнерусского города. The article is devoted to the history of research of Belgorod Kievan, where results, problems and prospects of subsequent study of history and archaeology of the ancient Rus towns are considered in an effort to study them in future. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Роботи співробітників відділу Вивчення історії дослідження Білгорода Київського Изучение истории исследований Белгорода Киевского Study of history of research of Belgorod Kievan Article published earlier
spellingShingle	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського Непомнящих, В.Ю. Роботи співробітників відділу
title	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського
title_alt	Изучение истории исследований Белгорода Киевского Study of history of research of Belgorod Kievan
title_full	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського
title_fullStr	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського
title_full_unstemmed	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського
title_short	Вивчення історії дослідження Білгорода Київського
title_sort	вивчення історії дослідження білгорода київського
topic	Роботи співробітників відділу
topic_facet	Роботи співробітників відділу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83336
work_keys_str_mv	AT nepomnâŝihvû vivčennâístoríídoslídžennâbílgorodakiívsʹkogo AT nepomnâŝihvû izučenieistoriiissledovaniibelgorodakievskogo AT nepomnâŝihvû studyofhistoryofresearchofbelgorodkievan

Вивчення історії дослідження Білгорода Київського

Репозитарії

Схожі ресурси