Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини

В IX ст. на заселеній сіверянами території Середнього Подесення виникають племінні центри, що мали характерну міську структуру. В статті характеризуються найбільш крупні з них — Радичів, Любеч, Новгород-Сіверський, Седнів і Чернігів....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Казаков, А.Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2010
Series:	Археологія і давня історія України
Subjects:	Роботи співробітників відділу
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83348
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини / А.Л. Казаков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 109-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83348
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-833482025-02-23T20:08:15Z Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини Летописные «Сивера» и летописные города Чернигово-Северщины Annalistic «Sivera» and annalistic towns of Chernihovo-Siverschyna Казаков, А.Л. Роботи співробітників відділу В IX ст. на заселеній сіверянами території Середнього Подесення виникають племінні центри, що мали характерну міську структуру. В статті характеризуються найбільш крупні з них — Радичів, Любеч, Новгород-Сіверський, Седнів і Чернігів. В ІХ в. на заселённой северянами территории Среднего Подесенья возникают племенные центры, имевшие характерную городскую структуру. В статье характеризуются наиболее крупные из них — Радичев, Любеч, Новгород-Северский, Седнев и Чернигов. The tribal centers which had a characteristic urban structure appeared in IX cen. on the territory of Middle Podesennya inhabited by siveriany. The largest of them — Radichev, Lyubich, Novgorod-Siverskiy, Sedniv and Chernihiv are characterized in the article. 2010 Article Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини / А.Л. Казаков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 109-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83348 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу
spellingShingle	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу Казаков, А.Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини Археологія і давня історія України
description	В IX ст. на заселеній сіверянами території Середнього Подесення виникають племінні центри, що мали характерну міську структуру. В статті характеризуються найбільш крупні з них — Радичів, Любеч, Новгород-Сіверський, Седнів і Чернігів.
format	Article
author	Казаков, А.Л.
author_facet	Казаков, А.Л.
author_sort	Казаков, А.Л.
title	Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини
title_short	Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини
title_full	Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини
title_fullStr	Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини
title_full_unstemmed	Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини
title_sort	літописна «сівера» і літописні міста чернігово-сіверщини
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Роботи співробітників відділу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83348
citation_txt	Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини / А.Л. Казаков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 109-115. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kazakoval lítopisnasíveraílítopisnímístačernígovosíverŝini AT kazakoval letopisnyesiverailetopisnyegorodačernigovoseverŝiny AT kazakoval annalisticsiveraandannalistictownsofchernihovosiverschyna
first_indexed	2025-11-24T23:26:34Z
last_indexed	2025-11-24T23:26:34Z
_version_	1849716160149323776
fulltext	109 В IX ст. на заселеній сіверянами території Се- реднього Подесення виникають племінні центри, що мали характерну міську структуру. В статті характеризуються найбільш крупні з них — Ради- чів, Любеч, Новгород-Сіверський, Седнів і Чернігів. К л ю ч о в і с л о в а: Чернігово-Сіверщина, сіве- рянські племена, дитинець, посад, поділ, окольний город, некрополь, курганна група, роменський посуд, ліпний посуд, ранньогончарний посуд. На теренах VІІІ—ІХ ст. Чернігово-Сіверщи- на являла собою досить цікаве в етнокультур- ному плані явище. Південно-східна її частина була своєрідною контактною зоною, де співісну- вали різноманітні елементи, включаючи кочо- виків. Зовсім інша ситуація простежується в її північній частині, зокрема в басейні середнь- ої течії Десни. Починаючи з VІІІ ст. ця тери- торія опиняється в сфері культурного пануван- ня сіверянських племен. Це досить потужне східнослов’янське угрупування швидко розпов- сюджувалось по всій зазначеній території. У другій половині VІІІ ст., як і в усій Схід- ній Європі, відбуваються певні зміни в госпо- дарському укладі сіверянських племен. Вони пов’язані з формуванням класових та товар- но-грошових відносин, а фактично з генезисом феодалізму. У сіверянському середовищі виді- ляється своя родоплемінна знать. З іншого боку, сіверяни швидко потрапляють під протекторат Хазарського каганату, оскіль- ки там процес становлення класового суспіль- ства відбувся дещо раніше. Останнє, певною мірою пов’язане з античною спадщиною, яку мали деякі народи, що увійшли до складу Ха- зарського каганату. Однак, як уявляється, цей вплив, особливо на останніх стадіях існування каганату, був досить умовним. Так чи інакше, між сіверянами та хазарами стосунки розвива- лись впродовж тривалого часу, і, скоріше за все, вони мали відносно цивілізований характер. У всякому разі, забігаючи вперед, звернемо увагу на те, що саме на Чернігівщині, після остаточ- ного падіння Хазарського каганату, оселяються окремі вихідці з нього, котрі заснували ряд на- селених пунктів з відповідною назвою — Біла Вежа, Козарки, Козаровичі. І це зазначимо, не викликає заперечень з боку місцевого населен- ня, яке дозволяє їм жити поруч. На рубежі VІІІ — ІХ ст. сіверяни мешкають, головним чином, родоплемінними центрами. То були фортеці, що вже в ІХ ст. мали харак- терну міську структуру, причому як у топогра- фічному, так і соціальному відношенні — ди- тинець + посад. Деякі з них були центрами розвинутої сільської етнічної інфраструктури, а інші навпаки, виникали на незаселеній те- риторії та зовсім не мали відповідного культур- ного оточення. Вивчення таких родоплемінних організмів дозволяє нам дійти висновку, що немає жодних причин вважати ці центри яки- мись недорозвинутими протоміськими осеред- ками, а не повноцінними містами. У всякому разі їх наявність у Середньому Подесенні та Посейм’ї, а також їх єдиний етнокультурний вигляд, говорять про те, що ІХ ст. у сіверян вже окреслилась своя етнічна територія. Саме тут, у басейні Середньої течії Десни, відбувається кристалізація сіверянської спільності, і саме тут формуються найбільші родоплемінні цент- ри, котрі потім перетворюються на міста Черні- гово-Сіверської землі. Одним з найдавніших сіверянських центрів регіону був Радичів (корінь «рад» — трансфор- мація від давньоруського «род»). Нажаль міс- А. Л. К а з а к о в (К и ї в) ЛІТОпиСНА «СІВЕРА» І ЛІТОпиСНІ МІСТА ЧЕРНІГОВО-СІВЕРЩиНи Казаков А.Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини 110 то не згадується в писемних джерелах. Воно розташоване на правому високому корінному березі Десни, навпроти озера Хотинського, що власне є лівою притокою Десни. У свою чергу, в озеро впадає розгалужена система невели- ких річок, які, судячи з рельєфу сучасної міс- цевості, в давнину мали значні розміри. Таким чином, Радичів замикав і контролював не тіль- ки Десну нижче Новгорода-Сіверського, але й обширний вододіл. Цей досить значний за розмірами (понад 16 га) сіверянський центр мав не просту топог- рафічну структуру та складався з п’яти плато, які поєднувались між собою. З усіх боків місто оточували глибокі природні яри, по дну яких протікали невеликі річки і ручаї, що впадали в Десну (рис. 1). Дитинець розташований безпосередньо по- над Десною. Частина його постраждала від ерозії ґрунту. При спорудженні дитинця (перше плато) «сівера» використала городище юхнівсь- кої доби з ескарпованими краями. Подекуди зберігся вал, а також глибокий рів з боку го- ловного посаду (друге плато). Решта території, скоріше за все, була оточена частоколом. До го- ловного посаду з напільної сторони прилягають ще два пагорби (третє та четверте плато), край- нє з яких виконувало функцію форпосту. Воно поєднувалось з корінною терасою вузьким, до 3-х метрів шириною пандусом. Це був єдиний прохід, через який можна було потрапити в місто з поля. Інший в’їзд розташовувався з боку Десни та вів у місто по краю дитинця. З основного посаду (п’яте плато), також на урвистий берег Десни, прямувала вузька тро- па. На цьому окремому останці, котрий, як і дитинець, виступав у заплаву Десни, розташо- вувався курганний некрополь, рештки якого і було досліджено у вигляді напівосипаних кур- ганів. Як можна встановити, це був не просто могильник — тут знаходилось і святилище, про що свідчать розкопані рештки ритуальних ям та спалень. Нажаль, більша частина гори зруй- нована Десною. Хронологія цього родоплемінного центру в своїй основі має три головні етапи. Перший, власне сіверянський, починається приблизно в другій половині VІІІ ст. В цей час та на по- чатку ІХ ст. ми зустрічаємо виключно ліпний посуд характерного роменського типу. Досить рано, в ІХ ст., у сіверян з’являється гончарне коло. Про це свідчать житлові будів- лі, в печах яких знайдено одночасно ліпний та ранньокруговий посуд. У другій половині ІХ — на початку Х ст. гончарне ремесло відокремлюється від іншого господарства. Кілька гончарних горнів дослід- жено на схилі головного посаду, що виходив у рів дитинця. Наступний етап, розквіт міста, доводиться на Х — середину ХІ ст. У цей час вся територія поселення забудована. Але вже у кінці ХІ — на початку ХІІ ст. спостерігається його загальний занепад, після чого життя в ньому триває лише на дитинці і незначній прилеглій смузі основ- ного посаду. Ці події, скоріше за все, пов’язані Рис. 1. Стародавній Радичів: І — дитинець; ІІ—IV — посади; V — могильник 111 Казаков А.Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини із загальнодержавними політичними кінця ХІ ст., а саме — Любецьким з’їздом 1097 р. Як відомо, згідно з ним Новгород-Сіверський «де юре» і «де факто» стає стольним містом та сто- лицею Сіверщини. Враховуючи ці обставини, сам за себе на- прошується висновок, що до цього, головним і найстарішим містом регіону був саме Радичів. Цьому сприяло і його більш вигідне географіч- не положення. Про це свідчить і площа міста в сіверянські часи, котра була набагато більша, ніж у Новгороді-Сіверському. Цікавими є і етнографічні спостереження, згідно з якими ще в другій половині ХХ ст. населення Радичіва називало Новгород-Сі- верський — «Новим городком», обов’язково під- креслюючи слово «новий». Еволюція самого Новгород-Сіверського має також кілька стадій розвитку. Він, як і Ради- чів, бере свій початок від родоплемінного цент- ру сіверян. Але на кінець Х ст., коли експансія Києва має далеко сягаючі плани, значення цього населеного пункту, що розташовувався практично на кордоні, було набагато більшим, ніж Радичіва. Окрім цього, не останню роль тут відігравала і відома політика центральної влади, «змістити акценти». Тобто зробити став- ку не на головну родоплемінну верхівку, а на другорядну, наділяючи її верховними повнова- женнями. Проте, якщо Новгород-Сіверський з ро- доплемінного центру перетворюється лише на фортецю, Радичів певний час залишається го- ловним містом Сіверщини. Подальший розви- ток цих двох центрів виявився не на користь останнього. Новгород-Сіверський вже в ХІ ст. являв собою досить потужну фортецю, котра складалась з дитинця, який займав високий мис правого берега р. Десни і мав площу 2 га, а також окольного міста (рис. 2). Судячи з подій 1078—1079 рр. («Повчання Володимира Мономаха»), що містяться в Лав- рентіївському літописі під 1096 р., власно коли вперше і згадується Новгород-Сіверський, його окольний град в цей час вже повністю оформ- люється та має площу близько 30 га. У 60-ті роки ХХ ст. укріплення окольного міс- та досліджувались І.І. Єдомахою. Вони склада- лися з рову та валу. Рів мав глибину 4,5—5,0 м та ширину 11 м у верхній частині. У ХІІ ст. площа міста неуклінно зростає і за межами окольного граду з’являється відкритий посад, включаючи Заруччя та частину Покрівщини, що охоплювали територію понад 30 га. У під- ніжжі Замку і окольного міста, уздовж Ручая, котрий впадав у Десну, знаходився поділ. Нов- город-Сіверський неодноразово згадується у писемних джерелах, головним чином у зв’язку з військовими подіями. Завдяки ним відомо, що з міста виводили кілька воріт, зокрема Чер- нігівські, Курські та Острожні. Ми знаходимо їх на сторінках літопису під 1146 р. Загалом Новгород-Сіверський непогано досліджений археологічно. Серед вчених, які звертали свої наукові погляди до нього — Д.Я. Самоквасов, І.І. Єдомаха, А.В. Куза, О.П. Моця, В.П. Кова- ленко та інші. Окрім Радичева та Новгорода-Сіверського в Середньому Подесенні існувала ціла гру- па й інших сіверянських центрів, котрі також перетворюються у давньоруські міста і згаду- ються в літописах. Серед них Путивль, Вщиж, Стародуб, Трубецьк, Дебрянськ, Сосниця. Але всі вони були значно меншими і відігравали другорядну роль у соціально-економічному та політичному житті як власне сіверян, так і дав- ньоруської держави. Надзвичайно цікавою є західна гілка сі- верян, котра утворила кілька потужних ро- доплемінних центрів у західній частині сі- верянської землі. Характерно, що всі вони розташовані поза межами етнічної сіверянсь- кої території, якою в цьому напрямку була р. Снов (права притока р. Десни). Одним з най- більших центрів являвся Сновськ, який виник безпосередньо на високому корінному правому березі р. Снов (нині селище Седнів Чернігівсь- кого району Чернігівської області). Комплекс пам’яток складається з двох городищ, кількох селищ, курганних груп, а також ґрунтових не- Рис. 2. Літописний Новгород-Сіверський: А — ди- тинець; Ш — укріплений посад; В—Г — поділ; Д — відкритий посад; Е — Спасо-Преображенський монастир Казаков А.Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини 112 крополів (рис. 3). Сновськ безперечно можна вважати одним з найбільших міських центрів всієї сіверянської землі. Яскраво виражені оз- наки роменської культури виявлені не тільки в ур. Орішня та Коронний Замок, де розташову- вались городища з посадами, але й на природ- них пагорбах, що оточують ур. Коронний Замок із заходу і північного заходу. У давньоруські часи площа міста зростає і сягає понад 30 га. У підніжжя ур. Коронний Замок остаточно оформлюється поділ, райони котрого і сьогодні мають характерні назви — Корозамка, Кожевники, Пекурі. Широкомас- штабні розкопки останніх років підтвердили плавне переростання роменської культури в загальноруську. Житлова забудова в південно- східній частині посаду вже в Х ст. має порядово- вуличну планіграфію. Цікаво, що серед знахі- док суто місцевого давньоруського походження, котрі безумовно переважають у загальній масі артефактів, зустрічаються й імпортні, зокрема фіно-угорського кола (гребінь з високою напів- круглою спинкою, декорованою геометричним орнаментом). Численні дружинні поховання малюють Сновськ як значний дружинний центр. Він перший приймав на себе удар ворога, захи- щаючи підступи до Чернігова з півночі. Не ви- падково саме біля Сновська 1068 р. Святослав Ярославич приймає бій з переважаючими в кілька разів силами половців і отримує блиску- чу перемогу: «… и видевъ Святославъ множест- во ихъ, и рече дружине своїй: « потягнемо, уже намъ нельзе камо ся дети», и удариша в коне; и одоле Святославъ в трехъ тысящах, а Половец 12 тысящь, и тако изби я, и друзии потопиша в Снъви, а князя ихъ руками яша, в 1 день нояб- ря, и възвратися с победою в градъ свой Черни- говъ» (ПВЛ с. 272). Іншим значним осередком сіверян, що являв собою крайню західну точку, був Любеч. Цей сіверянський центр контролював значну ді- лянку головної водної артерії Східної Європи, одночасно маючи можливість виходу на між- народні ринки, як у північно-західному, так і південно-східному напрямках. Вперше Любеч згадується в літописі під 882 р. у зв’язку зі взят- тям його Олегом (ПСРЛ т. II, стб. 16). Потім він неодноразово фігурує на сторінках писемних джерел. Деякі події, які бачили його стіни, ста- ли доленосними для Київської держави. Комплекс археологічних пам’яток Любеча розташований на пагорбах лівого корінного берега Дніпра, які простяглися з південного заходу на північний схід (рис. 4). У центрі цієї череди у гирлі р. Гончарівки розташовувався дитинець стародавнього міста — Замок (100 × 30 м). На її правому березі, на північний схід від нього, височить городище «Лисиця», яке, напев- но, виконувало роль форпосту на підступах до міста. На південь і захід від Замку знаходився окольний град, котрий був оточений валом (ви- сотою до 12 м) та глибоким ровом. Централь- ний в’їзд до нього розташований з південно-за- хідної сторони. До Замку по глибокій западині прямувала дорога, що розділяла окольне місто Рис. 3. Літописний Сновськ: А — дитинець; Б, С, Д — посади Рис. 4. Літописний Любеч: I — замок; II — перший укріплений посад; III — другий укріплений посад; IV — городище «Лисиця»; V—VIII — посади; IX — поділ; 1 — Троїцька церква; 2 — Миколаївська цер- ква; 3 — Спасо-преображенська церква; а — зона розповсюдження давньоруського культурного шару; б — залишки валів; в — додаткова посадська лінія укріплень 113 Казаков А.Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини на дві частини — прибережну і внутрішню. За валами розташовувався великий посад, який також мав свою лінію оборони у вигляді валу та рову. Західніше знаходились Воскресенсь- кий монастир, печера Антонія і урочище Ко- раблище. На південний схід від другої частини окольного граду є урочище Гончарі, пов’язане з наявністю тут гончарної глини. У підніжжі Замку та посадів розкинувся поділ. Таку розвинуту структуру Любеч мав вже в ХІ—ХІІ ст. Проте на ранніх стадіях свого роз- витку, в роменські часи, його топографія була дещо простішою. Сіверянське поселення, хоча і значних розмірів, займало Замок, а також плато прибережної частини окольного міста і посаду (територія сучасного стадіону) у на- прямку з північного сходу на південний захід. Б.О. Рибаковим роменський посуд виявлений і в урочищі Пристанище. Судячи з усього, тут мешкало одне з найпотужніших сіверянських племен. Серед досліджених у 1989—90 рр. комплек- сів виділяються роменські землянки ІХ ст., в печах котрих, як і в Радичеві, знайдено поруч ліпний і ранньогончарний посуд. За своїми технологічними ознаками, зокрема формуваль- ною масою, вони аналогічні. Очевидно процес удосконалення виробництва відбувався в усіх регіонах Сіверянської землі одночасно. Як показали розкопки Б.О. Рибакова, пер- ші укріплення в Любечі з’являються ще в сі- верянські часи. Потім вони перебудовуються, створюються значно потужніші. Як на дитинці, так і на посадах оборонні споруди були комп- лексними і включали в себе вали, дерев’яні сті- ни та башти, а де це було необхідно ще й рів. 882 р. це ще сіверянський період, коли Лю- беч було взято Олегом: «… Оттуда поиде внизъ, и пришедъ взя Любечъ, и посади мужъ свой» (ПВЛ с. 32—34). Отже, без сумніву, Любеч — перший сіве- рянський родоплемінний центр, що опинився у складі Київської держави, яка тільки народ- жувалась. Найбільшим племінним об’єднанням у за- хідній частині сіверянського ореолу був Чер- нігів (рис. 5). Скоріше за все, він опиняється у сфері державних інтересів Києва одразу після Любеча. Не випадково, вже в 907 р. Чернігів посідає друге місце після Києва на п’єдесталі молодої держави : «…и потом даяти уклады на Русские городы: первое на Кіевъ, таже и на Черниговъ… по темь бо городомъ седяху кня- зья подъ Олегомъ суще…» (ПВЛ с. 44). Вже більше ніж 150 років місто знаходиться в полі зору дослідників. Першим, хто звернув увагу на археологічні старожитності Черні- гова, був Д.Я. Самоквасов. У 20-ті роки мину- лого століття дослідження Спаського собору здійснює М.О. Макаренко. У післявоєнні роки експедиція під керівництвом Б.О. Рибакова дослідила рештки Благовіщенської церкви та провела розкопки в різних частинах міста. У 50-ті роки того ж століття В.А. Богусевич дослідив одну з ділянок окольного міста не- подалік від Катерининської церкви ХVІІІ ст. Протягом 50—60-х років дослідженнями були охоплені чернігівські монументальні пам’ятки архітектури — Спаський, Успенський, Борисо- глібський собори та П’ятницька церква, котрі проводив М.В. Холостенко. Починаючи з кінця ХХ ст. і до нашого часу в місті систематично здійснюються широкомасштабні археологіч- ні дослідження. Можна вважати, що Чернігів являється одним з найдослідженіших міст Київської Русі. На сьогоднішній день у різних його частинах загалом археологічно відкрито понад 50 тис. м2. Враховуючи той факт, що роменський по- суд знайдено в різних частинах стародавнього Чернігова, уявляється, що тут мешкало досить численне плем’я. Воно займало правий берег Стрижня, як у напрямку південний схід — пів- нічний захід, так і в напрямку північний схід — південний захід. Основу складало поселення, яке знаходилось у північно-східній частині дитинця. Роменський посуд знайдено також на Єлецькій горі. Сіверянські духовні святині займали високі пагорби, що простирались від дитинця до Болдиної гори. Центральне святи- лище розташовувалось в районі, де потім було побудовано Спаський собор. Інше — на Єлець- кій горі. Неподалік від Болдиної гори існувало капище Перуна. В епоху нової ідеології на цих місцях побудували православні храми. У другій половині ІХ — на початку Х ст. в Чернігові спостерігається значна концентра- ція населення. Це дає можливість побудувати нові укріплення. Спочатку потужні оборонні споруди виникають на дитинці, а невдовзі і на території окольного міста, що згадується в лі- тописі під 1078 р. Площа останнього становить близько 40 га. Рис. 5. План Чернігова за Б.О. Рибаковим Казаков А.Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини 114 Оборонна система Чернігова складалася з валів та глибоких ровів. Особливої уваги заслу- говують дерев’яні конструкції. То були стіни, в основі яких лежали кліті-городні, котрі запов- нювали землею. В стінах системно чергувались башти, які частково висувалися уперед по від- ношенню до стін. Такий інженерний розраху- нок дозволяв вести обстріл не тільки «в лобо- ву», але й по флангах. У кінці ІХ — на початку Х ст. в Чернігові по- чинає заселятись поділ. Спочатку це було неве- лике поселення у підніжжі дитинця з півдня. Поступово поділ розростається і займає майже всю територію Лісковиці. Згадку про нього ми знаходимо в літописі під 1112 р.: «…погоре по- доли въ Киеве и в Чернигове, и в Смоленсце, и Новгороде» (ПСРЛ т. ІХ—ХІ, с. 143). Більш значним за розмірами було «Перед- городдя», що згадується в літописі під 1152 р., коли юрій Долгорукий штурмував місто: «… половець ехаша к городу биться и отъемше ос- трог зажгоша передгородье все…» (ПСРЛ Т. І, стб. 338). Тут жебрацькі квартали співіснува- ли з великими феодальними господарствами. Але в передгородді жила найбільша кількість ремісників. Саме в межах цього району можна було зустрінути навіть цілі ремісничі квартали. В місті працювали майстри, котрі створювали найрізноманітнішу продукцію, яка репрезен- тує всі сторони матеріальної культури велико- го середньовічного міста. У 60—70-х рр. ХІ ст. при Святославі Яросла- вичі в місті з’являються монастирі — печерний Богородицький (пізніше Троїцько-Іллінський) та Єлецький. Розвиток чернігівської монументальної архі- тектури спостерігається протягом усього домо- нгольського періоду, починаючи з першої поло- вини ХІ ст. У кінці ХІ — на початку ХІІ ст. при Давиді Святославичі в Чернігові формується своя архітектурна школа, котра поєднувала кращі загальноруські архітектурні риси та міс- цеві традиції. Достовірно відомо 12 пам’яток архітектури, що прикрашали місто. Але на- справді їх було набагато більше. В основі пла- нувальної структури міста була вулично-квар- тальна система. Головні вулиці, що виходили з дитинця проходили через все місто і поєднува- лись із магістральними шляхами, котрі пряму- вали до Києва, Любеча, Новгорода-Сіверського. Їх перетинали другорядні вулиці та провулки, в межах яких виникали садиби. Житлова забудова Чернігова спирається на більш давні місцеві традиції. Протягом всього домонгольського часу тут переважає земля- ночний та напівземляночний тип житла. Зви- чайно існували й наземні будинки, особливо в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. Але найбільш розповсюдженим був тип споруд, котрі мали глибокий підліт і стовпову конструкцію. До того ж стіни робились, як у техніці горизонтальної, так і, головним чином, вертикальної закладки. Серед господарських будівель виділяються ста- ціонарні дерев’яні споруди, а також легкі кар- касно-плетені конструкції. Причому останні переважають. Дослідження чернігівських некрополів дозволяє не тільки простежити еволюцію поховального обряду одного з найбільших східнослов’янських міст Київської Русі, але й розглянути цілу низку питань, що давно цікав- лять істориків. Це етнокультурний, соціальний склад населення великого міста, статево-вікова характеристика померлих, етнодемографічна ситуація тощо. Некрополі існували майже в усіх районах міста. Найбільш стародавня курганна група знаходиться неподалік від Спаського собору, на території дитинця. Більш численний кур- ганний некрополь міститься на території Бол- диної гори, де і сьогодні нараховується понад 200 насипів, серед яких найбільшими є Безі- менний та Гульбище. Третя велика курганна група на чолі з Чор- ною Могилою, починається від Єлецького мо- настиря та перетинає все місто за стінами окольного граду у північному напрямку, аж до самого Стрижня. Тут поховання простежують- ся і на лівому березі р. Стрижень — Стрижнев- ська курганна група і так зване «Старе кладо- вище в берізках». Інша череда курганів простежується у пів- нічно-західному та західному напрямках, мож- ливо вздовж дороги, що вела в Любеч. На лівому березі р. Стрижень, в урочищі Ялівщина, розташована ще одна курганна гру- па. Останній курганний масив ще в ХІХ ст. про- стежувався на південно-західній околиці міс- та — «Олегово поле». Як вже добре відомо, головний ґрунтовий некрополь Чернігова займав південно-західну частину міста. Але окрім нього, майже в усіх частинах стародавнього міста, і навіть на лі- вому березі р. Стрижень, виявлені ґрунтові по- ховання. Це рештки приходських кладовищ, котрі постійно відсувались все далі і далі від центру, коли житлові квартали «накривали» їх. Нарешті ще одна категорія поховань — при- церковні цвинтарі. Одне з таких кладовищ досліджено В.П. Коваленком в середині 80-х років на території дитинця. Відомі вони і в ін- ших районах міста. Наявність у християнський період курганів та ґрунтових поховань зі змішаною обрядовіс- тю говорить про те, що чернігівські сіверяни не одразу прийняли нову віру. На відміну від правлячої верхівки, основна маса населення ще довгий час поклонялася богам своїх пред- ків. Це не дивно, оскільки змінити свідомість людини одним актом, або наказом неможливо. У політичному житті чернігівські князі за- вжди займали найактивнішу позицію. Можна 115 Казаков А.Л. Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини сказати, що не було такого князівства або кня- зя, з яким би вони не ворогували, або навпа- ки не товаришували. Тому і місто, і князівство майже постійно знаходились у стані військово- го положення. Від міжусобних чвар Чернігів не- одноразово страждав — горіли монастирі, цілі міські райони — передгороддя, окольне місто, поділ. Найважливішим політичним пріорите- том був Київ. І неодноразово чернігівські князі обіймали головний стіл країни. Підсумовуючи все вищесказане, спро- буємо уявити собі Східну Європу остан- ньої чверті І тисячоліття нової ери. При- близно в середині VІІІ ст. спостерігається виділення із загальнослов’янської спільності окремих східнослов’янських масивів, що було обумовлено певними регіональними особли- востями. Саме в цей час відбувається форму- вання літописних племен. Теж саме стосується і сіверян. Обравши Середнє Подесення, носії роменської культури створили тут свою індиві- дуальну матеріальну і духовну культуру. Яв- ляючись частиною усього східнослов’янського світу, в їх житті органічно поєднувались загальнослов’янські риси, з одного боку, і само- бутні, з іншого. В ІХ ст. у сіверян виникають міські центри, котрі лягли в основу літописних міст Чернігово- Сіверщини. Наприкінці ІХ ст. сіверянське уг- рупування було втягнуто в систему державних відносин. Це прискорило процес консолідації їх племен. Очевидно, що першою до Київської де- ржави увійшла західна частина сіверян на чолі з такими родоплемінними центрами як Любеч, Чернігів та Сновськ, котрі опинились за ме- жами своєї етнічної території. Проте невдовзі і решта сіверянського конгломерату була підко- рена центральною владою. Надзвичайно ціка- вим є те, що на відміну від інших племен, на сі- верян Олег накладає помірну данину. Літопис так розповідає про це під 884 р.: «Іде Олегъ на Северы, и победи Северы, и възложи на нихъ дань легъку…» (ПВЛ с. 34). Можливо це було обумовлено саме тим, що частина сіверян вже входила до складу Київської держави. Можли- во якимись іншими обставинами. Так чи інак- ше, після цього Чернігів на початку Х ст. стає власне другим після Києва містом новоутворе- ної держави. Однак, сепаратистські амбіції сіверянської знаті, як виявляється, завжди були живі. Вре- шті решт вони взяли верх і саме сіверяни ста- ли тими «розкольниками» з яких почалась роз- дробленість на Русі. У протистоянні Ярослава Мудрого і Тмутороканського Мстислава Воло- димировича за Київ, чернігівська верхівка сві- домо підтримала і прийняла зовсім чужого для Чернігова князя. У 1024 р. в битві при Листвені сіверяни беруть активну участь. Незважаючи на те, що Мстислав перемагає і може зайняти Київський престол та без перешкод володіти і Київською, і Чернігівською землею одночасно, що потім і зробив Ярослав, переможець нато- мість залишає Київ Ярославу. Але висуває умо- ву, згідно з якою Дніпровське Лівобережжя на чолі з Черніговом відокремлюються від Києва. Йшлося перш за все про Чернігово-Сіверщину. Очевидно такими були попередні умови місце- вої знаті. Так починається перший розподіл Київсь- кої Русі, так закінчується півторасторічне про- тистояння сіверян і центральної державної влади. Повість врем’яних літ (ПВЛ). — К., 1990. ПСРЛ. — Т. ІІ. — М., 1962. ПСРЛ. — Т. ІХ—ХІ. А. Л. К а з а к о в ЛЕТОпиСНЫЕ «СиВЕРА» и ЛЕТОпиСНЫЕ ГОРОДА ЧЕРНиГОВО-СЕВЕРЩиНЫ В ІХ в. на заселённой северянами территории Среднего Подесенья возникают племенные центры, имевшие характерную городскую структуру. В ста- тье характеризуются наиболее крупные из них — Радичев, Любеч, Новгород-Северский, Седнев и Чернигов. A. L. K a z a k o v ANNALISTIC «SIVERA» AND ANNALISTIC TOWNS OF CHERNIHOVO-SIVERSCHYNA The tribal centers which had a characteristic urban structure appeared in IX cen. on the territory of Mid- dle Podesennya inhabited by siveriany. The largest of them — Radichev, Lyubich, Novgorod-Siverskiy, Sed- niv and Chernihiv are characterized in the article.

Літописна «Сівера» і літописні міста Чернігово-Сіверщини

Institution

Similar Items