Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)

Стаття присвячена питанням історіографії, сучасного стану та актуальним перспективам подальшої розробки теми вивчення кочових народів південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя. Статья посвящена вопросам историографии данной темы, современного состояния разработки и перспективам ее д...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія і давня історія України
Datum:	2010
1. Verfasser:	Квітницький, М.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schlagworte:	Роботи співробітників відділу
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83349
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження) / М.В. Квітницький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 116-123. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859742997106655232
author	Квітницький, М.В.
author_facet	Квітницький, М.В.
citation_txt	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження) / М.В. Квітницький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 116-123. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена питанням історіографії, сучасного стану та актуальним перспективам подальшої розробки теми вивчення кочових народів південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя. Статья посвящена вопросам историографии данной темы, современного состояния разработки и перспективам ее дальнейшего изучения. Несмотря на более чем столетние исследования историками- археологами древностей кочевников на территории Украины на сегодня остаются актуальными вопросы картографирования и типологии раскопанных погребений, а также разработки хронологии вещевых комплексов. Неудовлетворительной остается оперативность введения новых данных в научный оборот. Наиболее остро необходимость разработки вопросов хронологии и картографирования кочевнических комплексов стала ощутимой после охранных работ 1960—1980-х гг. на южных территориях Украины и соответствующего накопления новых материалов. The paper is devoted to questions of historiography, current state of working up and to perspectives of discovering this theme. In spite of more than 100 years of investigations of nomads’ sites on a territory of Ukraine, problems of mapping and typology making of excavating graves still are topical. The question of chronology nomads’ artifacts is also in a focus. Author emphasizes on a problem of slowly introduction of new archaeological artifacts in a science literature. The most actively this problem became shown up after fenced-off work in 1960—80 years on a southern territory of Ukraine and after accumulation of new artifacts.
first_indexed	2025-12-01T19:29:29Z
format	Article
fulltext	116 Стаття присвячена питанням історіографії, сучасного стану та актуальним перспективам по- дальшої розробки теми вивчення кочових народів південно руського степу за доби розвинутого серед- ньовіччя. К л ю ч о в і с л о в а: кочовики, розвинуте серед- ньовіччя, історіографія, свої погани, південнорусь- кий степ, хронологія. Вивчення кочових народів південноруського степу доби розвинутого середньовіччя (кінець ІХ — ХІV ст.) стало актуальною темою відразу зі становленням історії, а згодом і археології як наукових історичних дисциплін. Історіографія ХVІІІ-ХІХ ст., котра пов’язана з окресленою темою, свого часу була ґрунтов- но розглянута Р.М. Мавродіною (Мавродина 1983). Проведений дослідницею аналіз основ- них праць, написаних істориками у період з XVIII по середину 60-х років ХХ ст., компакт- но охоплює найзначніші роботи попередників і надає чітке історіографічне уявлення про роз- виток наукової думки щодо кочових спільнот середньовіччя. Перші уявлення істориків XVIII ст. щодо сте- повиків відображені в «Истории Российской» В.М. Татіщева, де присвячено розділ печенігам, половцям та торкам. Р.М. Мавродіна підкрес- лила, що на основі іноземних джерел вказаним автором була зроблена спроба визначення по- ходження назв кочових народів, встановлення їх місцеперебування, шляхи кочувань, суспіль- ний устрій тощо. Разом з тим історик вбачав у цих народах лише ворогів і намагався зменши- ти їх роль і значення у русько-кочових відно- синах (Татищев 1962, с. 271—274, Мавродина 1983, с. 11, 12). Наступне ХІХ ст. було позначене зароджен- ням та розвитком перших історичних шкіл, основною з яких була «державницька». Її пред- ставниками розвиток історичних процесів роз- глядався через призму становлення та еволю- ції держави, а всі історичні події трактувалися як такі, що допомагали чи заважали виник- ненню та розвитку держави. Відносини Русі з кочовиками також не уникли цього підходу. Кочові народи — печеніги, торки та половці — відносилися до розряду неісторичних, була укріплена думка, що вони не можуть займати високого місця у всесвітній історії (Мавродина 1983, с. 12). Прикладом поглядів представни- ків цієї школи є праця М.М. Карамзіна «Исто- рия государства Российского» (Карамзин 1892). На думку цього вченого взаємовідносини між Руссю та кочовиками полягали лише у постій- них війнах. Причина військових дій поясню- валась варварством і злочинністю номадів, які заважали розвитку Русі. Позитивним був ви- сновок про Чорних Клобуків, під якими вірно вбачались печеніги і торки. Дещо іншу думку висловив М.П. Погодін в «Исследованиях, за- мечаниях и лекциях о русской истории» (Пого- дин 1857). Проаналізувавши літописні джере- ла, автор дійшов висновку, що в постійних та безкарних набігах кочовиків були винні руські князі, котрі використовували номадів у міжу- собицях. Робився наголос на тому, що половці, начебто, зруйнували торгівельні відносини Русі та Візантії. М.П. Погодін погоджувався з попередниками щодо історичної ролі та місця Чорних Клобуків. Загалом для ХІХ ст. Р.М. Мавродіна від- значає закріплення двох основних напрямків сприйняття історичного процесу відносин між кочовиками та слов’янами. Перший полягав у протиставленні лісу та степу, другий відоб- ражав сприйняття історії через призму ста- М. В. К в і т н и ц ь к и й (К и ї в) КОЧОВиКи пІВДЕННОРУСЬКОГО СТЕпУ ЗА ДОБи РОЗВиНУТОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (історіографія, стан та перспективи дослідження) 117 Квітницький М.В. Кочовики Південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя новлення держави (Мавродина 1983, с. 15). Поглядів про антагонізм між кочовиками та землеробами дотримувалися В.О. Ключевсь- кий, С.М. Соловйов, М.Д. Затиркевич; позиції «державницької» школи відстоювали М.І. Кос- томаров, П.В. Голубовський, Д.І. Багалій. Тривалий час вивчення кочовиків та їхніх від- носин зі слов’янами відбувалося шляхом пере- рахування письмових даних та підтримки тієї чи іншої думки з цього питання. Рубіж ХІХ — ХХ ст. позначився активними дослідженнями і використанням у якості пов- ноцінного джерела з історії степових народів курганних старожитностей кочовиків. Пер- шими, хто проводив повномасштабні дослід- ження кочівницьких старожитностей у кінці ХІХ — на початку ХХ ст., в межах територій, котрі на той час відносилися до українських, були І.Я. Стемпковський, І.О. Хойновський, М.ю. Бранденбург, Є.П. Тріфільєв, О.А. Спі- цин, М.О. Макаренко, також вивчали похо- вання кочовиків Д.Я. Самоквасов, Д.І. Явор- ницький та В.В. Хвойка. Разом з тим низький науковий рівень розкопок, революція та по- дальша громадянська війна призвели до втра- ти великого обсягу накопиченого матеріалу. Незначна частина колекцій І.О. Хойновсько- го наразі перебуває у Польщі (Кирпичников 1997, с. 76, 77), про дослідження В.В. Хвой- ки та Д.Я. Самоквасова відомо лише як факт розкопок понад 300 курганів з кочівницькими похованнями. Із 103-х розкопаних курганів та «майданів» Д.І. Яворницьким було опублікова- но матеріали лише з 58 курганів (Лесничий, Шалобудов 2003, с. 103—106). Результати робіт М.ю. Бранденбурга, щоденник з польовими кресленнями та описом, були опубліковані його учнями після смерті дослідника, а опрацюван- ня та публікація речей здійснена С.О. Плет- ньовою тільки в 1973 р. (Плетнева 1973). Лише у 1986 р. А.О. Добролюбським була введена до наукового обігу частина з колекцій І.Я. Стемп- ковського (Добролюбский 1986). З поміж напра- цювань вказаних археологів виділяється лише доробок Є.П. Тріфільєва та О.А. Спіцина, котрі відразу намагались осмислити нові матеріали та перевести їх в повноцінне історичне джере- ло (Спицын 1899, с. 156—160; 1927, с. 43—46; Трифильев 1901; 1904). З 1925 та 1927 рр. відбулося відновлення археологічних досліджень кочівницьких кур- ганних старожитностей степового Подніпров’я. Поховання кочівників Дніпропетровщини до- сліджувалися В.А. Грінченком, Ф.М. Сап’яном, М.А. Міллером та Т.Т. Теслею (Лесничий, Ша- лобудов 2003, с. 111). В межах Донеччини розко- пки проводилися П.М. Піневичем, М.О. Мака- ренком та В.М. Євсеєвим (Усачук, Полидович, Цимиданов, Литвиненко 2004, с. 68—71). Характеризуючи першу половину ХХ ст. вар- то відзначити, що в цей період найбільш пов- но збирається та осмислюється письмовий і, вперше, археологічний матеріал, що стосується історії пізніх кочовиків. Публікуються ґрун- товні переклади іноземних письмових дже- рел, визначаються межі розселення кочових народів, їх державний і політико-соціальний устрій. Вартими уваги є роботи В.Г. Тізенгау- зена, Д.Я. Расовського, А.П. Ковалевського та К.В. Кудряшова, присвячені кочовикам. Зна- чення доробку В.Г. Тізенгаузена та А.П. Кова- левського полягає у ретельному перекладі та публікаціях нотаток і хронік арабських істори- ків та мандрівників Х—ХV ст., які висвітлюва- ли історію і сучасність кочових народів Вели- кого Степового поясу (Тизенгаузен 1884; 1940; Ковалевський 1956). По можливості об’єктивно розглянуті кочовики та їхні взаємовідносини з осілими сусідами Д.Я. Расовським, що було новим для тогочасної історичної науки (Расов- ский 1927, с. 94; 1933, с. 1—66). К.В. Кудряшов у праці «Половецкая степь» вперше детально торкнувся питання історичної географії при- чорноморських степів (Кудряшов 1948). Автор на основі письмових джерел та обробки на той час новітніх географічних даних визначив гео- графічні місця, де відбувалися найважливіші битви русичів та половців. Значення роботи дослідника залишається актуальним і на сьо- годні, адже вона допомагає визначити геогра- фічний ареал розташування певних половець- ких груп Надчорноморщини, а також провести етноінтерпретацію досліджених на сьогодні по- ховань кочовиків. У повоєнний час археологічних матеріалів стає достатньо для розгляду дослідниками певних питань історичного розвитку кочових народів. До теми вивчення кочовиків на ос- нові досліджених старожитностей звернулися Л.П. Зяблін та Н.Д. Мец (Мец 1948, с. 45—49; Зяблин 1955, с. 83—96). Однак належного про- довження результати їхніх робіт не отримали. Повністю використання даних археології у поєднанні з письмовими джерелами стало мож- ливим у кінці 1950-х рр. після виходу роботи С.О. Плетньової «Печенеги, торки и половцы в южнорусских степях» (Плетнева 1958, с. 151— 226). Надалі дослідницею було опубліковано низку робіт, присвячених ґрунтовному аналізу та розгляду письмових даних і археологічних матеріалів з історії кочовиків Надчорноморщи- ни та лісостепу Київського Подніпров’я періоду ІХ—ХІІІ ст. (Плетнева 1973; 1974; 1982; 1990). Так, у праці «Древности чёрных клобуков» було узагальнено і оброблено пізньокочівницький археологічний матеріал з району Поросся, що був отриманий у кінці ХІХ — на поч. ХХ ст. роз- копками М.ю. Бранденбурга, Д.Я. Самоквасова та інших дослідників. Дослідницею розроблена класифікація та типологія розкопаних комп- лексів і зроблена продуктивна спроба етноат- рибуції кочівницьких поховань. У цій роботі на- решті було узагальнено великий і маловідомий масив кочівницьких старожитностей, дослідже- Квітницький М.В. Кочовики Південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя 118 них на початку ХХ ст., та зібрана джерельна база для подальшого вивчення історії чорних клобуків. Важливим кроком у вивченні степо- вих матеріалів став вихід монографії, присвя- ченої половецькій кам’яній скульптурі. Означе- на робота і на сьогодні залишається найбільш повним зводом кочівницької скульптури пів- денноруського степу. У монографії «Кочевники Средневековья», на основі історії Хозарського, Киргизького, Уйгурського каганатів і держави Ателькузи, було запропоновано реконструкцію трьох соціально-економічних моделей розвитку кочових суспільств. На думку дослідниці, кож- на модель має чіткі характеристики, пов’язані з періодами становлення кочових суспільств. Для першого етапу розвитку кочового суспіль- ства виділено такі риси: а) перша стадія кочу- вання; б) нашестя; в) військова демократія; г) рихла багатоетнічна та багатомовна спіль- нота; д) релігія у формі шаманізму та культу предків; є) відсутність стабільних археологічних пам’яток. Другий етап характеризується: а) дру- гою стадією кочування; б) набігами; в) розпадом родового устрою, військової демократії і, як ре- зультат, — становленням ранньокласового сус- пільства; г) формуванням державних об’єднань, етносу і єдиної мови; д) релігією у формі культу вождів і вершників, космогонією; є) археологіч- ними пам’ятками — могильниками без сусідніх постійних поселень, а також слідами сезонних кочувань. Заключний третій етап виражений у наступному: а) третій стадії кочування; б) вій- нах за політичне панування; в) феодалізмі; г) державі; д) постійній етно-спільноті, яка пе- ретворюється в народ, єдиною мовою; є) розви- нутою культурою — торгівля, міста, писемність; ж) появою світових релігій; з) археологічними пам’ятками як у землеробських народів. На ос- нові проведеного аналізу автор робить висновок про те, що володіючи даними хоча б про одне чи два явища-ознаки можна відновити картину суспільно-економічного життя будь-якого мало- відомого кочового суспільства. Ґрунтовна робота «Половці» на основі арабських, візантійських і давньоруських письмових джерел та археоло- гічного матеріалу висвітлює історичний розви- ток найбільшого і яскравого об’єднання кочови- ків південноруського степу — половців. У 1966 р., після виходу роботи Г.О. Федоро- ва-Давидова «Кочевники Восточной Европы под властью Золотоордынских ханов», історія кочових народів була доповнення археологіч- ними джерелами ХІІІ—ХІV ст. (Федоров-Да- выдов 1966). Праця стала єдиним на сьогодні (для території України — М. К.) серйозним узагальненням, класифікацією, типологією та хронологією пізньокочівницького археологіч- ного матеріалу. У ній розроблено оригінальну, але, на наш погляд, громіздку і не завжди вір- ну методу обробки кочівницьких старожитнос- тей. Важливим було встановлення вченим, на основі письмових джерел, розміщення племен печенігів Надчорноморщини, а також прослід- ковано історію монголо-татарських завоювань у половецьких степах. На довгий час висновки і розробки у працях С.О. Плетньової та Г.О. Федорова-Давидова стали беззаперечними та авторитетними при розгляді кочовиків середньовіччя. Проте варто зауважити, що роботи С.О. Плетньової носять скоріш загальноісторичне ніж археологічне спрямування. Дослідниця так і не вирішила нагальних питань класифікації, типології та хронології кочівницьких старожитностей. Оп- рацьовані нею чорноклобуцькі та старожит- ності золотоординського періоду з Кам’янки охоплюють невеликий мікрорегіон. Звичайно, для всього масиву кочівницьких матеріалів цьо- го недостатньо, до того ж хронологія старожит- ностей Поросся не була чітко прокоментована. Крім цього, зроблена класифікація половець- кої кам’яної скульптури, як це аргументовано довела Л.С. Гераськова, виявилася не зовсім вірною. Відносно роботи Г.О. Федорова-Дави- дова необхідно відзначити, що відсутність на той час у нього кваліфікованих опонентів на- клала свій відбиток на якість хронологічних інтерпретацій матеріалу. Звертає на себе увагу і неякісна проробка ілюстративного матеріалу. Окремо, на тлі робіт радянської історич- ної школи, виділяється праця Л.М. Гумільо- ва «Древняя Русь и Великая степь» (Гумилев 1989). Дослідник один з перших акцентував увагу на вивченні давньоруської історії у світлі і через призму загальносвітової та європейської історії. Крім цього, він намагався розглядати кочовиків не як агресивний руйнівний фактор, а через площину рівнозначних відносин. Проте, торкаючись проблеми взаємовідносин кочови- ків з руськими князями, автор висловив досить сумнівні висновки, які виражені в тезах про не- активність боротьби між кочовиками та Руссю, а також про відсутність значних втрат і навіть виграш Русі після монгольських завоювань. Проведення у СРСР масштабних новобудов- них та меліоративних робіт у 1960—80-х роках, особливо на території південної частини Украї- ни, дозволило накопичити вагому джерельну базу з історії пізніх кочовиків. Саме в цей пе- ріод стали відчутними прогалини у розробці кочівницької тематики та нестача спеціалістів в Україні з цієї теми. Адже експедиціями Інс- титуту археології АН УРСР та низкою вчених з профільних навчальних і музейних установ було досліджено і зафіксовано великий масив пізньокочівницьких святилищ та поховань — основний тип археологічних пам’яток, зали- шених степовиками. Результати цих новобу- довних досліджень частково відразу вводилися до наукового обігу (Черненко, Симоненко 1977, с. 5—33; Черненко, Бунятян 1977, с. 45—93; Те- легин, Круц, Братченко, Смирнов, Корпусова 1977, с. 43—83; Отрощенко, Савовский, Тома- шевский 1977, с. 16—60; Шапошникова, Бочка- 119 Квітницький М.В. Кочовики Південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя рев, Корпусова 1980, с. 17—70). Частина була опублікована лише за останні 15 років (Кли- менко, Усачук, Цымбал 1994; Клименко 1997; 1998; Привалова 2003, с. 153—177; Ляшко, Попандопуло, Дровосекова 2004; Ковпаненко, Гаврилюк, Евдокимов 2005, с. 363—388). Проте переважна більшість знайденого матеріалу на жаль досі залишається невідомою для широ- кого кола науковців. У 1970-х рр. з’являються окремі роботи російських дослідників, присвя- чені кочівницьким матеріалам із залученням знахідок з території України. У вітчизняній науці з 1970-х рр. вивченням степових народів Х-ХІV ст. починають займатися Л.С. Герась- кова, А.О. Добролюбський та М.Л. Швецов. У 1980-х рр. до цієї теми долучається В.В. Доро- фєєв, а з початком 1990-х рр. О.В. Євглєвський та Т.М. Потьомкіна. Крім цього, кочівницькі матеріали активно розглядаються і вивчають- ся у 1980—1990-х рр. В.М. Шалобудовим. У 1974 р. виходить робота Н.В. Маліновської, присвячена колчанам з кістяними орнаменто- ваними накладками золотоординського часу, в тому числі з території України (Малиновская 1974, с. 132—175). Ця праця по суті стала пер- шою з направлених на вивчення конкретного археологічного матеріалу, а не розробки за- гальних історичних концепцій чи питань роз- витку номадів. Підсумком роботи А.О. Добролюбського ста- ла серія статей і публікацій, присвячених кочо- викам Нижнього Подністров’я та лівобережжя Нижнього Подунав’я, котрі у 1986 р. були увін- чані монографією «Кочевники Северо-Западно- го Причерноморья в эпоху средневековья» (Доб- ролюбский 1986). У книзі було розглянуто понад 160 поховань із вказаного регіону та зроблена спроба їхньої класифікації, етнічної і хроноло- гічної інтерпретації. Найбільш вагомим у вка- заній роботі було введення до наукового обігу частини матеріалів з розкопок І.Я. Стемпковсь- кого. Відчутним доробком із вивчення степових старожитностей стала праця Л.С. Гераськової «Скульптура середньовічних кочовиків степів Східної Європи» (Гераськова 1991). Дослід- ницею був проведений детальний розгляд по- ходження кам’яної скульптури на теренах пів- денноруського степу, порівняння з тюркською скульптурою азіатського регіону та петрогра- фічні співставлення з виходами кам’яної поро- ди. У кінцевому результаті, на думку вченого, це дозволило паспортизувати місце виготов- лення більшості знахідок із музейних зібрань та виділити масиви скульптури, котрі мають різну хронологічну та культурну атрибуцію. Тривалий час кам’яна скульптура кочовиків розглядалася як окремий, завершений елемент семантики половецького суспільства, що відоб- разив культ предків. Г.О. Федоров-Давидов, розглядаючи кам’яну скульптуру південнорусь- кого степу, відзначив, що фіксовані дослідника- ми сліди культових дій — жертвоприношень, виявлених поблизу деяких зображень, вірогідно можуть бути пов’язані зі святилищами (Федо- ров-Давыдов 1966, с. 191—193). С.О. Плетньова за аналогіями з курганних старожитностей тюр- ків Сибіру припустила, що це придорожні жер- товники (Плетнева 1974, с. 72—74), щоправда відзначивши можливість кам’яних конструкцій навколо «баб». М.Л. Швецов за результатами археологічних досліджень розглянув дані про виявлені кам’яні конструкції, пов’язані зі скуль- птурою на курганах. Дослідник першим звер- нув увагу на те, що це і є половецькі святили- ща, та запропонував їхню типологічну побудову (Швецов 1979, с. 199—209). Ним же було розпо- чато детальний хронологічний та типологічний розгляд різних категорій речей, зокрема таких знахідок як бронзові казани (Швецов 1980, с. 192—202). Крім цього, розглядалися пробле- ми заселення Донецького регіону за доби се- редньовіччя та характеризувалися могильники золотоординського часу (Швецов 1987, с. 96—98; Кравченко, Швецов 1990, с. 22—24). Однак, на жаль, логічного продовження подальше вив- чення степових старожитностей Х—ХІV ст. цим дослідником не отримало. Вчений переключив- ся на вивчення більш раннього періоду історії. Так само не отримало продовження і вивчен- ня матеріалів кочовиків В.В. Дорофєєвим. Те- зисні праці щодо складу інвентарю трьох мо- гильників Надазовщини, переліку видів зброї з 300 воїнських поховань, типології колчанів і методики досліджень кочівницьких поховань у степу стали підсумком результатів його робо- ти (Дорофеев 1981, с. 125, 126; 1985, с. 81; 1986, с. 48, 49; 1987, с. 187—193). У різний час певні проблеми з вивчення культових споруд та реші- тчастих гробовищ у поховальних пам’ятках роз- глядали Н.М. Купрій та ю.Г. Колосов (Куприй 1989, с. 122; Колосов 1990, с. 21, 22). На тлі вка- заних дослідників особливо яскраво виділяється серія робіт В.М. Шалобудова та його співавторів, котрі, на жаль, залишилися непоміченими ши- роким загалом вчених, оскільки виходили в ма- ловідомих регіональних виданнях. Яскравими є роботи, присвячені публікаціям кочівниць- ких поховань, особливо Х—ХІІ ст. та золотоор- динського часу на теренах Дніпропетровщини (Шалобудов, Кудрявцева 1980, с. 90—97; 1981, с. 94—100; Шалобудов 1982, с. 60—68; Шалобу- дов, Яремака 1985, с. 138—154). Варто також відзначити аналітичні роботи, присвячені розп- рямленим гривнам та глиняному посуду зі сте- пових комплексів (Шалобудов, Яремака 1987, с. 128—135; Шалобудов 1993, с. 91—104). Окремі питання, пов’язані з кочовиками, також висвітлювалися істориками, зокрема слід виділити роботу Є.Ч. Скржинської, котра торкається етимології давньоруського слова «половці» (Скржинская 1986, с. 255—276). Від- повідно до аргументованих висновків вчено- го, походження цього слова варто пов’язувати не зі значенням «половий» — «жовтий», а зі Квітницький М.В. Кочовики Південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя 120 слов’янським «он-пол, онополовець» — той, що живе по інший бік річки. З 1990-х років з’являється низка робіт О.В. Євглєвського та Т.М. Потьомкіної, при- свячених вивченню окремих категорій та ти- пів речей з поховального інвентарю кочовиків. Зокрема цими дослідниками було розглянуто типологію та хронологію таких речей як глиня- ний посуд, гривни, кресала та шаблі (Евглевс- кий, Потемкина 1994, с. 78—96; 1996, с. 20—62; 1997, с. 47—76; 2000, с. 117—180; Евглевский 1998, с. 141—156). Крім цього дослідниками було звернуто увагу на семантичне значення поховального інвентарю. Певний підсумок накопиченим степовим кочівницьким матеріалам новобудовними екс- педиціями Інституту археології НАН України відображений у роботі П.П. Толочка «Кочевые народы степей и Киевская Русь». В праці роз- глянуто історію кочових суспільств на тери- торії надчорноморських степів у період з VІІ по ХІV ст. (Толочко 1999). Характеризуючи кожен період, автор додатково наводить яскравий ілюстративний фактичний матеріал із дослід- жених степових поховань. Також попереднє опрацювання новобудовних степових комплек- сів разом з письмовими джерелами дозволило зробити узагальнюючі нариси з історії кочових народів південноруського степу (Квітницький 2008, с. 124—143). Сучасний стан вивчення кочівницької про- блематики представлений розробкою окреми- ми дослідниками регіональної класифікації, типології та визначення хронологічних рамок кам’яної скульптури степовиків (Красильни- ков, Тельнова 2000, с. 227—246). Публікацією зведених таблиць по окремих категоріях ма- теріалів з чітко стратифікованих міських сте- пових пам’яток, досліджених у 1-й пол. ХХ ст. (Флёрова 2000, с. 101—116). Повноцінно ви- даються матеріали досліджених великих сте- пових некрополів золотоординського часу та розпочато розробку проблеми золотоординсь- ких пам’яток лісостепового населення кінця ХІІІ — ХІV ст. (Ельников 2001; 2006; Супру- ненко, Приймак, Мироненко 2004). Робляться спроби визначити та виділити пев- ні особливості поховального обряду та практики окремих етнічних груп кочовиків, зокрема тор- ків (Квітницький 2004а, с. 25—34). Окремо слід відзначити появу уваги до вивчення кочових народів, що мешкали у межах Київської Русі. На основі археологічних та історичних джерел висвітлено кочові спільноти на теренах Русі, а також в історичних кордонах Чернігівського та Переяславського князівств і на північному заході Правобережжя Київського князівства (Толочко 1999, с. 80—107; Квітницький 2004, с. 37—62; Коваленко, Ситий 2004, с. 121—138; Колибенко, Колибенко 2006, с. 111—117). Виз- начається хронологія кочівницьких поховань, досліджених на території Поросся, та аналі- зується значення появи конфедератів і шляхи їхнього закріплення на теренах Київської Русі (Квитницкий 2005в, с. 328—333). Проте, варто відзначити, що на сучасному етапі вивчення територій Поросся кочівницька складова все ж таки розглядається не окремо, а в сукупності за- гальних історичних процесів на територіях пра- вобережжя Київської землі (Квітницький 2006, с. 87—94; 2007, с. 17—50). Крім випадку вивчен- ня ранніх кочівницьких курганів у Яблунівці (Орлов, Моця, Покас 1985, с. 49—60; Моця, По- кас 1998, с. 62—72) цілеспрямовані досліджен- ня чорноклобуцьких могильників, незважаючи на велику перспективність, не відновлюються. Розкопки поховань кочовиків Поросся мають спорадичний або випадковий характер. Тема кочових спільнот залишається акту- альною і в загальноісторичній науці. Новим поглядом на розвиток половецького суспільс- тва та його взаємовідносин з оточуючим земле- робським світом вирізняється стаття О. Осіпя- на «Поширення християнства серед половців у ХІ—ХІV ст.» (Осіпян 2005а, с. 3—28; 2005б, с. 3—22). За допомогою залучення писемних джерел автор зробив максимально повну ре- конструкцію процесів християнізації половців на теренах Надчорноморщини. Характеризуючи роботи, присвячені кочів- ницькій тематиці, не можна обійти увагою значний масив публікацій досліджених комп- лексів, що були висвітлені у різного рівня ре- гіональних та центральних наукових виданнях з 1950-х рр. по сьогоднішній день. Звичайно, в даній роботі, за браком місця, оглядати весь цей масив ми не будемо, вибірково зупинимося лише на тих, де разом з публікаціями прово- дилися, по можливості, хронологічні інтерпре- тації. Загалом можна виділити три типи таких публікацій. Одні відзначаються певною наїв- ністю за відсутності доказової аргументації, інші спираються на розробки С.О. Плетньової або Г.О. Федорова-Давидова, треті дослідники самостійно провели пошук датованих аналогій із залученням широкого кола джерел. Однією з публікацій першого типу є робота І.М. Самой- ловського, в котрій поховання другої полови- ни ХІІ — ХІІІ ст. було датоване ХІ—ХІІ ст. на підставі того, що в степах довгий час панува- ли половці (Самойловський 1972, с. 106—108). Сучасні дослідники, на жаль, також припуска- ються не виважених хронологічних інтерпре- тацій при публікації кочівницьких комплексів. Так, у статті А.М. Балушкіна та В.М. Фоменка поховання Х—ХІ та ХІІ — другої чверті ХІІІ ст. автори датували золотоординським часом (Ба- лушкин, Фоменко 2006, с. 396—409). Аналогіч- ною безпідставністю вирізняється хронологічна інтерпретація В.Ф. Клименка і В.І. Цимбала щодо кінської ремінної розподільної бляшки з кочівницького поховання біля м. Волноваха. Дослідники без пояснень відносять належ- ність комплексу до знатного половецького вої- 121 Квітницький М.В. Кочовики Південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя на кінця ХІІ — початку ХІІІ ст., хоча вказаний виріб, як і пряжка та калачеподібне кресало, знайдені в цьому об’єкті, мають численні пря- мі аналогії серед старожитностей Х—ХІ ст. (Клименко, Цымбал 2005, с. 181, 182). Дату- вання на основі схем Г.О. Федорова-Давидо- ва присутні в роботах А.О. Добролюбського, Н.Г. Доконта, В.О. Посреднікова, Д.П. Крав- ця та М.І. Ткачова (Доконт 1978, с. 193—196; Добролюбский 1981, с. 131—134; Посредников, Кравец, Ткачев 1994, с. 141—168). Системним ґрунтовним підходом у визначенні та пошуку хронологічних інтерпретацій опублікованого матеріалу відзначаються роботи М.Л. Швецо- ва, А.А. Кравченка, В.В. Отрощенка, ю.Я. Рас- самакіна, О.В. Євглєвського та М.В. Квітниць- кого (Швецов 1974, с. 93—97; Кравченко 1978, с. 196—204; Отрощенко, Рассамакін 1986, с. 14—36; Евглевский 1992, с. 107—116; Квит- ницкий, Лысенко, Лысенко 2004, с. 145—152; Квитницкий 2005б, с. 389—392; 2005а, с. 159, 160; Назаров, Квітницький, Шляховий 2005, с. 238—240). Підсумовуючи наш огляд історіографії та стану розробки кочівницької проблематики на Україні зупинимося на подальшій перспективі вивчення даної теми. У період з XVIII по середину XX ст. значна кількість робіт була присвячена чи торкалася проблеми степовиків, а еволюція поглядів на роль та місце кочовиків у історії відбувала- ся майже два з половиною століття. Погляди на проблему як одвічну боротьбу лісу і степу, фактор виникнення чи занепаду держави, констатація як ворожого елементу відійшли у минуле. Друга половина ХХ ст. позначилась ретельною фіксацією та реконструкцією історії появи та розвитку кочовиків у південноруських степах. В той же час опрацюванню матеріаль- ної культури приділялося дуже мало уваги, що на сьогодні накладає свій відбиток у підході до вивчення кочових суспільств. Велика кількість отриманих нових археологічних джерел з пів- денних територій сучасної України насампе- ред вимагає їхнього належного упорядкуван- ня, вираженого у картографуванні і створенні типологічної та культурно-етнічної рядності. Помилки дослідників при атрибуції кочівни- цьких комплексів кінця ІХ — ХІV ст., що дуже помітні у публікаціях, аналітичних роботах та, особливо, наукових звітах, вказують на давно назрілу необхідність і перспективність розроб- ки типології та хронології всіх категорій речей з поховальних пам’яток. Залишаються слабо дослідженими питання розвитку та розчинен- ня на теренах Русі колишнього степового на- селення і його подальшої історичної долі після монгольського нашестя. Дослідження останніх десятиріч виявили багато степових і лісостепо- вих пам’яток монгольського часу, котрі вказу- ють на значну густоту заселення степової час- тини і виникнення міських центрів, пов’язаних із західним улусом Золотої Орди, що також вимагає вивчення та подальшого наукового ос- мислення. Зрештою, актуальною є тема дослід- жень культурних і релігійних взаємовпливів кочового та землеробського світів. А.С. (Спицын А.А.) Курганы кіевскихъ торков и берен- деев // Записки Русского Археологического Общества. — СПб, 1899. — Т. ХІ. — Вып. 1, 2. — С. 156—160. Балушкин А.М., Фоменко В.Н. Курган «Ананьина Мо- гила» близ г. Новая Одесса Николаевской обл. // АДУ 2004—2005. — К.; Запоріжжя, 2006. — С. 396—409. Гераськова Л.С. Скульптура середньовічних кочови- ків степів Східної Європи. — К., 1991. Гумилёв Л.М. Древняя Русь и Великая степь. — М., 1989. Добролюбский А.О. Кочевники Северо-Западного Причерноморья в эпоху средневековья. — К., 1986. Добролюбский А.О. Погребение кочевника у с. Плав- ни // Древности Северо-Западного Причерномо- рья. — К., 1981. — С. 131—134. Доконт Н.Г. Кочевническое погребение ХІ в. у с. Мир- ное // Археологические исследования Северо-Запад- ного Причерноморья. — К., 1978. — С. 193—196. Дорофеев В.В. О вооружении кочевников Северно- го Причерноморья ХІ—ХІV вв. // Хозяйство и куль- тура доклассовых и раннеклассовых обществ. — М., 1986. — С. 48—49. Дорофеев В.В. О методике исследования поздне- кочевнических погребений в степной полосе Укра- ины // Древнейшие скотоводы степей юга Украи- ны. — К., 1987. — С. 187—193. Дорофеев В.В. Типология половецких колчанов ХІ—ХІІІ вв. из курганов юга Украины // Актуальные проблемы археологических исследований в Украин- ской ССР. — К., 1981. — С. 125—126. Дорофеєв В.В. Нові пам’ятки пізніх кочовиків (ХІІ— ХІІІ ст.) // Тези доповідей VI Подільської історико- краєзнавчої конференції. — Кам’янець-Подільсь- кий, 1985. — С. 81. Евглевский А.В. Погребения Золотоордынского вре- мени из раскопок новостроечной экспедиции До- нецкого университета // Донецкий археологический сборник. — Донецк, 1992. — Вып. 1. — С. 107—116. Евглевский А.В. Потемкина Т.М. О некоторых видах гончарной керамики у Восточноевропейских номадов развитого средневековья // Донецкий археологический сборник. — Донецк, 1997. — Вып. 7. — С. 47—76. Евглевский А.В. Семантика распрямлённых гривен в контексте погребального обряда кочевников Вос- точной Европы ХІІ—ХІV вв. // Археологический аль- манах. — Донецк, 1998. — № 7. — С. 141—156. Евглевский А.В., Потемкина Т.М. Восточноевропей- ские позднекочевнические сабли // Степи Европы в эпоху Средневековья. — Донецк, 2000. — Т. 1. — С. 117—180. Евглевский А.В., Потемкина Т.М. Кресала в позд- некочевнических погребениях Северного Причерно- морья // Донецкий археологический сборник. — До- нецк, 1996. — Вып. 6. — С. 20—62. Евглевский А.В., Потемкина Т.М. Позднекочев- нические погребения с керамикой древнерусско- го облика из Северо-Восточного Причерноморья // Донецкий археологический сборник. — Донецк, 1994. — Вып. 5. — С. 78—96. Ельников М.В. Средневековый могильник Мамай- Сурка. — Запорожье, 2001. — Т. І. Ельников М.В. Средневековый могильник Мамай- Сурка. — Запорожье, 2006. — Т. ІІ. Квітницький М.В. Кочовики Південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя 122 Зяблин Л.П. О «татарских» курганах // СА. — 1955. — № ХХ. — С. 83—96. Карамзин Н.М. История государства Российско- го. — СПб, 1892. — Т. I—II. Квитницкий М.В. К проблеме закрепления кочев- ников на Руси // Проблеми археології Середнього Подніпров’я: До 15-річчя заснування Фастівського державного краєзнавчого музею. — Фастів, 2005в. — С. 328—333. Квитницкий М.В. Позднекочевнические погре- бения IV курганной группы с. Ковалёвка // АДУ 2003—2004 рр. — К., 2005б. — С. 389—392. Квитницкий М.В., Лысенко С.Д., Лысенко С.С. Пог- ребения кочевой знати в могильнике Малополовец- кое 3 // АВУ 2002—2003 рр. — К., 2004. — С. 145—152. Квітницький М.В. «Свої погані» Фастівської зем- лі // Археологічні пам’ятки Фастівщини: матеріали до археологічної карти Київської області. Прес-му- зей. — № 20—21. — Фастів, 2004 б. — С. 37—62. Квітницький М.В. Етнічні процеси на правобере- жжі Київської землі в ХІ—ХІІІ ст. // Слов’янські об- рії: Міждисциплінарний збірник наукових праць. — Вип. 1. — К., 2006. — С. 87—94. Квітницький М.В. Кочове населення Надчорномор- щини в Х—ХІV ст. (в світлі писемних та археологіч- них джерел) // Надчорномор’я у ІХ ст. до н.е. — на початку ХІХ ст.: студії з історії та археології. — К., 2008. — С. 124—143. Квітницький М.В. Пороська захисна лінія: етапи формування та розвитку (в світлі писемних та ар- хеологічних джерел) // Місце і значення Поросся в історії України (ІХ—ХVІІ ст.): Матеріали науково- практичної конференції. — Корсунь-Шевченківсь- кий, 2007. — С. 17—50. Квітницький М.В. Поховання кочівника ХІІ ст. в с. Зеленьки // АВУ 2003—2004 рр. — К., 2005а. — С. 159—160. Квітницький М.В. Торки. Проблема атрибуції поховальних комплексів // Археологія. — № 4. — 2004а. — С. 25—34. Кирпичников А.Н. Древнерусское вооружение из коллекции И. Хойновского (по материалам поль- ских музеев) // Любецький з’їзд князів 1097 року в історичній долі Київської Русі. — Чернігів, 1997. — С. 76—77. Клименко В.Ф. Курганные древности Северского Донца. — Енакиево, 1997. Клименко В.Ф. Курганы юга Донетчины. — Енаки- ево, 1998. Клименко В.Ф., Усачук А.Н., Цымбал В.И. Курганные древности Центрального Донбасса. — Донецк, 1994. Клименко В.Ф., Цымбал В.И. Украшения сбруи коня из половецких курганов Донбасса // Пробле- ми дослідження пам’яток археології Східної Украї- ни. — Луганськ, 2005. — С. 181, 182. Ковалевский А.П. Книга Ахмед-ибн-Фадлана о его пу- тешествии на Волгу в 921—922 гг. — Харьков, 1956. Коваленко В.П., Ситий Ю.М. «Свої погани» чернігівсь- ких князів // Стародавній Іскоростень і слов’янські гра- ди VІІІ—Х ст. — К., 2004. — С. 121—138. Ковпаненко Г.Т., Гаврилюк Г.А., Евдокимов Г.Л. Курганы у с. Ковалевка (группа IV) // АДУ 2003— 2004 рр. — К., 2005. — С. 363—388. Колибенко О.В., Колибенко О.В. «Свої погани» Пере- яславщини (до проблеми локалізації місць поселень переяславських торків) // Слов’янські обрії. — К., 2006. — Вип. 1. — С. 111—117. Колосов Ю.Г. К вопросу о половецких решетчатых гробовищах // Проблемы археологии Северного При- черноморья. — Херсон, 1990. — С. 21—22. Кравченко А.А. Кочевническое погребение ХІІ в. у с. Флориновское // Археологические исследования Северо-Западного Причерноморья. — К., 1978. — С. 196—204. Кравченко Э.Е., Швецов М.Л. О могильниках зо- лотоордынской эпохи Подонцовья // Проблемы ар- хеологии Северного Причерноморья. — Херсон, 1990. — Ч. 3. — С. 22—24. Красильников К.И., Тельнова Л.И. Половецкие из- ваяния Среднего Подонцовья: типология, эволюция, хронология // Степи Европы в эпоху Средневеко- вья. — Донецк, 2000. — Т. 1. — С. 227—246. Кудряшов К.В. Половецкая степь. — М., 1948. Куприй Н.М. Новые данные о половецких святи- лищах Северного Причерноморья // Проблеми іс- торії та археології давнього населення Української РСР. — К., 1989. — С. 122. Лесничий П.П., Шалобудов В.Н. К истории изуче- ния позднекочевнических древностей Северного Поднепровья // Проблеми археології Подніпров’я. — Дніпропетровськ, 2003. — С. 100—117. Ляшко С.Н., Попандопуло З.Х., Дровосекова О.В. Курганные могильники Днепровского Надпо- рожья. — Запорожье, 2004. Мавродина Р.М. Киевская Русь и кочевники (пече- неги, торки, половцы). — Ленинград, 1983. Малиновская Н.В. Колчаны ХІІІ—ХІV вв. с костя- ными орнаментированными обкладками на тер- ритории Евразийских степей // Города Поволжья в средние века. — М., 1974. — С. 132—175. Мец Н.Д. К вопросу о торках // КСИИМК. — М., 1948. — Вып. ХХІІ. — С. 45—49. Моця О.П., Покас П.М. Яблунівські кургани: хроно- логія та етнічна приналежність населення // Архео- логія. — № 2. — 1998 — С. 62—72. Назаров О.В., Квітницький М.В., Шляховий К.В. Поховання кочівника золотоординського часу біля с. Покрівське // АДУ 2003—2004 рр. — К., 2005. — С. 238—240. Орлов Р.С., Моця А.П., Покас П.М. Исследования летописного юрьева на Роси и его окрестностей // Земли южной Руси в ХI—XIV вв. — К., 1985. — С. 49—60. Осіпян О. Поширення християнства серед половців у ХІ—ХІV ст. // Київська старовина. — К., 2005а. — № 1. — С. 3—28. Осіпян О. Поширення християнства серед половців у ХІ—ХІV ст. // Київська старовина. — К., 2005б. - № 2. — С. 3—22. Отрощенко В.В., Рассамакін Ю.Я. Половецький комплекс Чингульського кургану // Археологія. — Вип. 53. — 1986. — С. 14—36. Отрощенко В.В., Савовский И.П., Томашевский В.А. Курганная группа Рясные могилы у с. Балки // Кур- ганные могильники Рясные могилы и Носаки (пред- варительная публикация). — К., 1977. — С. 16—60. Плетнева С.А. Древности Черных клобуков // САИ. — 1973. — Вып. Е1. Плетнёва С.А. Кочевники Средневековья. — М., 1982. Плетнева С.А. Печенеги, торки и половцы в южно- русских степях // МИА. — М.; Л., 1958. — № 62. — С. 151—226. Плетнева С.А. Половецкие каменные изваяния // САИ. — 1974. — Вып. Е2. Плетнева С.А. Половцы. — М., 1990. Погодин М.П. Исследования, замечания и лекции о рус- ской истории. — М., 1857. — Т. 5. (Период удельный). Посредников В.А., Кравец Д.П., Ткачев Н.И. Из дневников раскопок курганов у с. Великое Орехо- 123 Квітницький М.В. Кочовики Південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя во // Донецкий археологический сборник. — Донецк, 1994. — Вып. 5. — С. 141—168. Расовский Д.А. О роли черных клобуков в истории Древней Руси // Seminarium Kondakovianum. — Praga, 1927. — T. I. — S. 94. Расовский Д.А. Печенеги, торки и берендеи на Руси и в Угрии // Seminarium Kondakovianum. — Praga, 1933. — T. IV. — S. 1—66. Самойловський І.М. Половецький курган на Ниж- ньому Дніпрі // Археологія. — 1972. — Вип. 5. — С. 106—108. Скржинская Е.Ч. Половцы. Опыт исторического истолкования этникона // Византийский времен- ник. — Т. 46. — 1986. — С. 255—276. Спицын А.А. Татарские курганы // Известия Тав- рического общества истории, археологии и этногра- фии. — Симферополь, 1927. — Т. 1. (58). — С. 43— 46. Супруненко О.Б., Приймак В.В., Мироненко К.М. Старожитності золотоординського часу Дніпровсь- кого лісостепового Лівобережжя. — Київ; Полтава, 2004. Татищев В.Н. История Российская. — М.; Л., 1962, — Т. I. — С. 271—274. Телегин Д.Я., Круц В.А., Братченко С.Н., Смирнов С.В., Корпусова В.Н. Вильнянская курганная груп- па // Вильнянские курганы в Днепровском Надпо- рожье. — К., 1977. — С. 43—83. Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — СПб, 1884. — Т. I. Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — М.; Л., 1940. — Т. IІ. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. — К., 1999. Трифильев Е.П. Археологическая экскурсия в Ку- пянский уезд Харьковской губернии летом 1901 г. — М., 1901. Трифильев Е.П. Курганы с каменными бабами Ку- пянского уезда Харьковской губернии. — М., 1904. Усачук А.Н., Полидович Ю.Б., Цимиданов В.В., Литвиненко Р.А. Свод данных об исследованиях курганов на территории Донецкой области в ХХ ве- ке // Археологический альманах. — № 14. — Донецк, 2004. — С. 56—109. Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники Восточной Европы под властью Золотоордынских ханов. — М., 1966. Флёрова В.Е. (Нахапетян) Костяные детали луков, колчанов и налучий Белой Вежи // Степи Европы в эпоху Средневековья. — Донецк, 2000. — Т. 1. — С. 101—116. Черненко Е.В., Бунятян Е.П. Курганная группа Широкое-2 // Курганы южной Херсонщины. — К., 1977. — С. 45—93. Черненко Е.В., Симоненко А.В. Курганная группа Широкое-3 // Курганы южной Херсонщины. — К., 1977. — С. 5—33. Шалобудов В.Н. Позднекочевнические погребения с керамикой (по материалам экспедиций ДГУ) // Про- блемы археологии Поднепровья. — Днепропетровск, 1993. — С. 91—104. Шалобудов В.Н. Позднекочевнический могильник XIV в. у с. Котовка // Древности степного Поднепро- вья (ІІІ—І тыс. до н. э.). — Днепропетровск, 1982. — С. 60—68. Шалобудов В.Н., Кудрявцева И.В. Кочевнические погребения Среднего Приорелья // Курганы степно- го Поднепровья. — Днепропетровск, 1980. — С. 90— 97. Шалобудов В.Н., Кудрявцева И.В. Позднекочевни- ческие погребения Приорелья // Степное Поднепро- вье в бронзовом и раннем железном веках. — Днеп- ропетровск, 1981. — С. 94—100. Шалобудов В.Н., Яремака В.Н. Гривны в погребе- ниях средневековых кочевников // Памятники брон- зового и раннего железного веков Поднепровья. — Днепропетровск, 1987. — С. 128—135. Шалобудов В.Н., Яремака В.Н. Кочевнические за- хоронения Х—ХІІ вв. на р. Волчьей // Проблемы ар- хеологии Поднепровья. — Днепропетровск, 1985. — С. 138—154. Шапошникова О.Г., Бочкарев В.С., Корпусова В.Н. Курганная группа у с. Привольное // Археологичес- кие памятники Поингулья. — К., 1980. — С. 17—70. Швецов М.Л. Багате кочівницьке поховання з Дон- басу // Археологія. — Вип. 13. — 1974. — С. 93—97. Швецов М.Л. К вопросу о заселении Подонцовья в IV—XIII вв. // Проблемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе. — Донецк, 1987. — С. 96—98. Швецов М.Л. Котлы из погребений средневековых кочевников // СА. — № 2. — 1980. — С. 192—202. Швецов М.Л. Половецкие святилища // СА. — № 1. — 1979. — С. 199—209. М. В. К в и т н и ц к и й КОЧЕВНиКи ЮЖНОРУССКОЙ СТЕпи В эпОХУ РАЗВиТОГО СРЕДНЕВЕКОВЬЯ (историография, состояние и перспективы исследования) Статья посвящена вопросам историографии дан- ной темы, современного состояния разработки и перспективам ее дальнейшего изучения. Несмотря на более чем столетние исследования историками- археологами древностей кочевников на территории Украины на сегодня остаются актуальными вопросы картографирования и типологии раскопанных пог- ребений, а также разработки хронологии вещевых комплексов. Неудовлетворительной остается опера- тивность введения новых данных в научный оборот. Наиболее остро необходимость разработки вопросов хронологии и картографирования кочевнических комплексов стала ощутимой после охранных работ 1960—1980-х гг. на южных территориях Украины и соответствующего накопления новых материалов. M. V. K v i t n y t s’ k y i NOMADS OF SOUTHERN STEPPE IN PERIOD OF THE MIDDLE AGES (historiography, state and investigation perspectives) The paper is devoted to questions of historiography, cur- rent state of working up and to perspectives of discovering this theme. In spite of more than 100 years of investiga- tions of nomads’ sites on a territory of Ukraine, problems of mapping and typology making of excavating graves still are topical. The question of chronology nomads’ artifacts is also in a focus. Author emphasizes on a problem of slowly introduction of new archaeological artifacts in a science lit- erature. The most actively this problem became shown up after fenced-off work in 1960—80 years on a southern ter- ritory of Ukraine and after accumulation of new artifacts.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83349
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0122
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T19:29:29Z
publishDate	2010
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Квітницький, М.В. 2015-06-18T17:04:36Z 2015-06-18T17:04:36Z 2010 Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження) / М.В. Квітницький // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 116-123. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83349 Стаття присвячена питанням історіографії, сучасного стану та актуальним перспективам подальшої розробки теми вивчення кочових народів південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя. Статья посвящена вопросам историографии данной темы, современного состояния разработки и перспективам ее дальнейшего изучения. Несмотря на более чем столетние исследования историками- археологами древностей кочевников на территории Украины на сегодня остаются актуальными вопросы картографирования и типологии раскопанных погребений, а также разработки хронологии вещевых комплексов. Неудовлетворительной остается оперативность введения новых данных в научный оборот. Наиболее остро необходимость разработки вопросов хронологии и картографирования кочевнических комплексов стала ощутимой после охранных работ 1960—1980-х гг. на южных территориях Украины и соответствующего накопления новых материалов. The paper is devoted to questions of historiography, current state of working up and to perspectives of discovering this theme. In spite of more than 100 years of investigations of nomads’ sites on a territory of Ukraine, problems of mapping and typology making of excavating graves still are topical. The question of chronology nomads’ artifacts is also in a focus. Author emphasizes on a problem of slowly introduction of new archaeological artifacts in a science literature. The most actively this problem became shown up after fenced-off work in 1960—80 years on a southern territory of Ukraine and after accumulation of new artifacts. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Роботи співробітників відділу Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження) Кочевники южнорусской степи в эпоху развитого средневековья (историография, состояние и перспективы исследования) Nomads of southern steppe in period of the middle ages (historiography, state and investigation perspectives) Article published earlier
spellingShingle	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження) Квітницький, М.В. Роботи співробітників відділу
title	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)
title_alt	Кочевники южнорусской степи в эпоху развитого средневековья (историография, состояние и перспективы исследования) Nomads of southern steppe in period of the middle ages (historiography, state and investigation perspectives)
title_full	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)
title_fullStr	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)
title_full_unstemmed	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)
title_short	Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)
title_sort	кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)
topic	Роботи співробітників відділу
topic_facet	Роботи співробітників відділу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83349
work_keys_str_mv	AT kvítnicʹkiimv kočovikipívdennorusʹkogostepuzadobirozvinutogoserednʹovíččâístoríografíâstantaperspektividoslídžennâ AT kvítnicʹkiimv kočevnikiûžnorusskoistepivépohurazvitogosrednevekovʹâistoriografiâsostoânieiperspektivyissledovaniâ AT kvítnicʹkiimv nomadsofsouthernsteppeinperiodofthemiddleageshistoriographystateandinvestigationperspectives

Кочовики південноруського степу за доби розвинутого середньовіччя (історіографія, стан та перспективи дослідження)

Institution

Ähnliche Einträge