Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр.

Стаття присвячена археологічним дослідженням у Верхньому Києві. Розглядаються матеріали по структурі планування міста, житлові, господарські і ремісничі споруди. Статья посвящена археологическим исследованиям Верхнего Киева. Рассматриваются материалы по структуре планирования города, жилые сооруже...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія і давня історія України
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Козловський, А.О., Ієвлев, М.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schlagworte:	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83439
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. / А.О. Козловський, М.М. Ієвлев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 299-307. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83439
record_format	dspace
spelling	Козловський, А.О. Ієвлев, М.М. 2015-06-19T17:02:06Z 2015-06-19T17:02:06Z 2010 Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. / А.О. Козловський, М.М. Ієвлев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 299-307. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83439 Стаття присвячена археологічним дослідженням у Верхньому Києві. Розглядаються матеріали по структурі планування міста, житлові, господарські і ремісничі споруди. Статья посвящена археологическим исследованиям Верхнего Киева. Рассматриваются материалы по структуре планирования города, жилые сооружения и их конструктивные особенности, хозяйственные и ремесленные постройки. The article deals with archaeological researches which were carried out in the area of Upper Kyiv from 1999 to 2009 by Starokyivska expedition of Institute of Archaeology of Ukrainian National Academy of Science. During this work were specified building’s planning of this Ancient Kyiv’s part, obtained new data of Western palace planning and construction, detected separate housings, household and production complexes. For the first time were explored boyar’s estates. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дослідження проблем середньовічної археології та історії Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. Археологические исследования Верхнего Киева в 1999—2009 гг. Archaeological researches of Upper Kyiv in 1999—2009 Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр.
spellingShingle	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. Козловський, А.О. Ієвлев, М.М. Дослідження проблем середньовічної археології та історії
title_short	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр.
title_full	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр.
title_fullStr	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр.
title_full_unstemmed	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр.
title_sort	археологічні дослідження верхнього києва 1999—2009 рр.
author	Козловський, А.О. Ієвлев, М.М.
author_facet	Козловський, А.О. Ієвлев, М.М.
topic	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
topic_facet	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Археологические исследования Верхнего Киева в 1999—2009 гг. Archaeological researches of Upper Kyiv in 1999—2009
description	Стаття присвячена археологічним дослідженням у Верхньому Києві. Розглядаються матеріали по структурі планування міста, житлові, господарські і ремісничі споруди. Статья посвящена археологическим исследованиям Верхнего Киева. Рассматриваются материалы по структуре планирования города, жилые сооружения и их конструктивные особенности, хозяйственные и ремесленные постройки. The article deals with archaeological researches which were carried out in the area of Upper Kyiv from 1999 to 2009 by Starokyivska expedition of Institute of Archaeology of Ukrainian National Academy of Science. During this work were specified building’s planning of this Ancient Kyiv’s part, obtained new data of Western palace planning and construction, detected separate housings, household and production complexes. For the first time were explored boyar’s estates.
issn	XXXX-0122
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83439
citation_txt	Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. / А.О. Козловський, М.М. Ієвлев // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 299-307. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kozlovsʹkiiao arheologíčnídoslídžennâverhnʹogokiêva19992009rr AT íêvlevmm arheologíčnídoslídžennâverhnʹogokiêva19992009rr AT kozlovsʹkiiao arheologičeskieissledovaniâverhnegokievav19992009gg AT íêvlevmm arheologičeskieissledovaniâverhnegokievav19992009gg AT kozlovsʹkiiao archaeologicalresearchesofupperkyivin19992009 AT íêvlevmm archaeologicalresearchesofupperkyivin19992009
first_indexed	2025-11-26T21:08:48Z
last_indexed	2025-11-26T21:08:48Z
_version_	1850775254261039104
fulltext	299 Стаття присвячена археологічним досліджен- ням у Верхньому Києві. Розглядаються матеріали по структурі планування міста, житлові, госпо- дарські і ремісничі споруди. К л ю ч о в і с л о в а: Верхній Київ, садиба, ук- ріплення, будівля, багатоярусна конструкція, спо- руда, житло, ремісничі споруди. Під час археологічних розкопок, проведених на території Верхнього Києва за останні 10 років, було виявлено і досліджено значну кіль- кість житлових та виробничих об’єктів кінця Х — першої половини ХІІІ ст., могильників та окремих поховань. Найбільш цікаві результа- ти дали розкопки по вул. Артема, Великій Житомирській, Десятинній, Кудрявській, на Рильському та Десятинному провулках, які дозволили уточнити історичну топографію цієї частини давнього Києва, початок та характер його забудови і планування, виділити окремі житлові та виробничі комплекси. Результати археологічних досліджень протя- гом останніх років, як і дослідження, проведені у попередні роки, підтвердили те, що забудо- ва Верхнього міста була розпочата наприкінці Х — початку ХІ ст. Масова забудова Верхнього міста, на нашу думку, пов’язана із зведенням великих храмо- во-палацових будівель — Десятинної церкви, Західного, Південного та Східного палаців на- прикінці Х — початку ХІ ст., та Софіївського собору в першої половині ХІ ст. Вірогідно, на перших етапах цього масштабного за розміра- ми будівництва з’являються майстерні та при- міщення для будівельників та майстрів, які були пов’язані з будівництвом. З часом навко- ло збудованого храмово-палацового комплексу починає формуватися Верхнє місто, виникають вулиці. Вірогідно, саме в цей час відбувається будівництво фортифікаційних споруд «міста Володимира». За межами цих оборонних спо- руд на початку ХІ ст. виникає окольне місто та ряд укріплених боярських садиб. За останні десять років на території Верхнього міста було досліджено чотири такі укріплені садиби : на Рильському провулку, на вул. Ярославів вал., та ще дві на вул. Артема. Крім того, під час до- сліджень була відкрита частина рядової забу- дови, яка знаходилася як в межах оборонних споруд «міста Володимира», так і поза ними. З побудовою фортифікаційних споруд «міста Ярослава» весь окольний град «міста Володи- мира» входить до його складу. Одним з найцікавіших об’єктів, досліджених в останні роки, виявилися залишки південної частини Західного палацу. Під час цих дослід- жень було встановлено, що до будівництва па- лацу на цьому місці розташовувався курган- ний та ґрунтовий могильник Х ст. Два з них були досліджені у 1977 та 1978 рр. (Килиевич 1982, с. 142—143), та ще одне у 2008 р. Усього на дослідженій ділянці було відкрито три кур- ганних поховання з кремацією. Два з них були досліджені у 1977 та 1978 рр. (Килиевич 1982, с. 142, 143), та ще одне у 2008 р., та одинадцять ґрунтових поховань того часу. При розкопках південно-західної сторони палацу були зафіксовані залишки підмур- кового рову східної стіни палацу, відкритої В.О. Харламовим у 1988 р. (Харламов 1995). Було відкрито південний поперечний підмур- ковий рів між східною та західною стінами палацу. З південної сторони перетину цього поперечного підмурку і залишків південної стіни палацу знаходилось поховання Х ст., яке перерізав підмурковий рів (рис. 1). На дні цьо- А. О. К о з л о в с ь к и й, М. М. І є в л е в (К и ї в) АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕРХНЬОГО КиЄВА 1999—2009 рр. Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. 300 го поховання були зафіксовані кілочки від «ло- патки» в місці з’єднання південного та східного підмурків. Були також досліджені залишки підмуркового рову південно-західної стіни, а також відкрита, до цього часу невідома, захід- на галерея. Рів цієї галереї було заглиблено у материк на глибину 0,5 м. На дні рову, шири- на якого складала у цьому місці до 1,3 м, чітко простежувалися сліди від чотирьох повздовж- ніх лежнів, які мали ширину 0,15—0,3 м і були частково заглиблені у материк. На дні підмур- кового рову були зафіксовані сліди від п’яти рядів кілочків, забитих у материк на глибину до 0,4—0,5 м. Більша частина кілочків мала прямокутну форму розмірами 0,04 × 0,4; 0,04 × 0,06 м, частина — круглу форму, їхній діаметр складав 0,05—0,06 м. Відстань між кілочками складала 0,20—0,25 м. Заповнення рову скла- далося з темного ґрунту без домішку вапна або фрагментів плінфи. Розглядаючи результати досліджень відкри- тих підмуркових ровів, необхідно відмітити те, що в частинах, які збереглися, заповнення яв- ляло собою дуже пухку масу, що складалася з цем’яночного розчину, уламків плінфи, неве- ликих шматків каміння, головним чином квар- циту, граніту, вапняку і пірофіліту, фрагментів давньоруської кераміки, кісток тварин і про- шарків землі. Необхідно відмітити відсутність знахідок цілої плінфи у заповненні дослідже- них підмуркових ровів. Знайдена плінфа була переважно жовтого, помаранчевого і червоного кольорів, товщиною від 1,5 до 4 см. Найбільша частина цих уламків мала товщину 1,5—2,5 см. Враховуючи те, що не було знайдено фрагмен- тів кладки, можна припустити, що підмурки Західного палацу розібрали, вірогідно в кінці ХІ ст. — на початку ХІІ ст. На користь цього припущення також може свідчити відсутність відбитків лежнів в розчині при наявності слідів від кілочків. Така ж картина засипки підмур- кових ровів при відсутності відбитків лежнів і наявності слідів кілочків, була зафіксована і дослідженнями, проведеними В.О. Харламо- вим у 1987—1988 рр. у північній частині пала- цу (Харламов 1995). Серед знахідок, отриманих при досліджен- ні зруйнованих частин підмуркових ровів, та серед археологічного матеріалу, знайденого у культурному шарі на території Західного пала- цу, необхідно відмітити наявність досить вели- ких шматків цем’яночного розчину з відбитка- ми дерев’яних конструкцій, плінфи та каміння. Серед знахідок кераміки у культурному шарі безпосередньо на території палацу переважали фрагменти кераміки ХІ ст. На даний час встановити точну дату розби- рання підмурків видається неможливим через відсутність як письмових джерел цього періо- ду, у яких би згадувався Західний палац, так і археологічного матеріалу, який би дозволив точно встановити цю дату. Так, якщо датою за- снування палацу більшість дослідників вважає кінець Х ст., то дата його руйнації залишається Рис. 1. Загаль- ний план роз- копу 2009 р. 301 Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. відкритою. Враховуючи отримані нами дані — перекриття південного поперечного підмур- кового рову згорілим об’єктом, який за кера- мічним комплексом датується ХІ — максимум початком ХІІ ст., можемо припустити, що па- лац було зруйновано до цього часу. Підтверд- женням цієї дати може служити і той факт, що житло ХІІ—ХІІІ ст. перерізало і повністю зни- щило підмуркові рови палацу в його південної частині. Усього на території палацу було зафік- совано чотири будівлі, та дві господарчі ями кінця ХІ — початку ХІІІ ст. Не досить ясними є також і деякі особливості спорудження підмуркових ровів палацу. Так, у підмурковому рові поперечної південної стінки нами не було зафіксовано слідів від вапняко- вого розчину, яким заливалися лежені на дні рову. Також незвичним є факт, що сліди від кілків були зафіксовані не на дні підмуркового рову в материку, а в темному заповненні, над материком. Таким чином, результати дослідження доз- волили нам уточнити ряд питань щодо пла- нування Західного палацу та часу його існу- вання. Було зафіксовано і досліджено частину південної поперечної стіни, відкрито раніше невідому західну стіну і східний кут палацу з пілястрами. Але одночасно виникло і багато питань, на які поки що не можна дати остаточ- ної відповіді. Після того як Західний палац припинив своє існування на рубежі ХІ—ХІІ ст. його тери- торія забудовується. На його місці, судячи з ре- зультатів досліджень, виникає досить велика садиба, яка з деякими перебудовами існує до першої половини ХІІІ ст. До її складу входило вісім будівель досліджених на території як са- мого Західного палацу так і поряд з нею. Су- дячи з отриманих результатів, ця садиба заги- нула під час взяття Києва монголо-татарами. Про це свідчить той факт, що всі будівлі, які входили до її складу, гинуть внаслідок сильної пожежі. Майже у всіх цих будівлях фіксується досить потужний шар горілого дерева і обпале- ної глини. Після побудови Західного палацу храмово- палацового комплексу чи під час його будів- ництва, навколо нього починають виникати садиби та формуватися вулиці. Головна вули- ця проходила на схід від Західного палацу, і знаходилася на місці сучасної вул. Володи- мирської. Саме на цій вулиці поряд з Західним палацом була досліджена садиба яка існувала тут з початку ХІ ст. до першої половини ХІІІ ст. На основі аналізу археологічних матеріалів, конструктивних особливостей житлових і гос- подарчих будівель, а також враховуючи данні стратиграфії можливо встановити, що плану- вальна структура даної садиби протягом ХІ— ХІІІ ст. практично не змінювалася. Загальна площа дослідженої ділянки становила близько 220 м2. Треба зазначати, що на Подолі площі малих садиб дорівнювала 250—350 м2, у давнь- ому Новгороді досліджені двори садиб ремісни- ків, та купців дорівнювали 280—500 м2 (Толоч- ко 1981). Садиба розташовувалася на центральній вулиці Давнього Києва, яка йшла від Золотих воріт на Поділ, навпроти металообробних майс- терень, досліджених В.К. Гончаровим у 1955 р. (Гончаров 1955). Як показали дослідження, на цьому місці продовжувався курганний мо- гильник зафіксований на території ділянки на котрій розташовувався Західний палац. Одне з курганних поховань цього могильника було до- сліджено під час проведення розкопок садиби. На даний час найбільша кількість садиб у Верхньому місті давнього Києва була відкрита саме у «місті Володимира». На більшості з них зафіксовано металообробні та косторізні майс- терні (Килиевич 1982). В цей період ювелірні майстерні зафіксовані майже в усіх дослідже- них давньоруських містах (Гончаров 1950; Лы- сенко 1974; Седова 1978; Гуревич 1981). Під час розвитку міста його забудова стає більш щільною. Про це свідчить те, що до ХІ ст. до садиби відносяться тільки дві будівлі, а в ХІІ — та на початку ХІІІ ст. на території сади- би існує вже 6 будівель. Планувальна структура садиби на протязі ХІІ — першої половини ХІІІ ст., майже не змінюється. Всі будівлі садиби, окрім одно- го житла, яке мало зрубну конструкцію стін, були двоярусними та мали каркасно-стовпову конструкцію стін, котра була досить поширена у Верхньому місті, що підтверджується резуль- татами досліджень у цьому районі (Толочко 1980). Судячи з наявного матеріалу на початку ХІІІ ст. всі будівлі першої половини ХІІ — по- чатку ХІІІ ст. загинули внаслідок пожежі. Од- нак вони швидко відбудовуються майже на тому ж місці. В першій половині ХІІІ ст. на цій території розміщувалась садиба, на території якої, як і в попередній період, знаходилось 4 житлові, та 2 господарчі споруди. Виявлені при дослідженні садиби матеріали всього періоду її існування пов’язані з ювелірним та косторіз- ним ремеслами. У центральній частині садиби на початку ХІІІ ст. розташовувався двоповерховий буди- нок, зведений на місці одноповерхового будин- ку ХІІ ст. Підкліт двоповерхового будинку був приблизно на 1 м глибше, ніж у його попере- дника. Всі інші житла, навпаки, мали менш за- глиблені підкліти — приблизно на 0,4—0,6 м в порівнянні з попередніми. Знахідки, отримані при дослідженні жител, та будівель садиби, свідчать про те що всі вони, окрім централь- ного житла, використовувалися як виробничі приміщення. В житлах садиби, на останньому етапі її існування, в якості виробничих при- міщень використовувалися їх підкліти. Архео- логічними дослідженнями об’єктів давньорусь- кого часу в Києві встановлено, що в багатьох Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. 302 житлах такого типу знаходилися різноманітні майстерні. Треба зазначати, що у багатьох дав- ньоруських містах виробничі комплекси, як і досліджена садиба, складалися з декількох будівель (Толочко 1980). У 1240 р. садиба загинула в результаті по- жежі під час штурму «города Володимира» монголами, що підтверджується знахідками ос- танків мешканців Києва, які були виявлені по- верх горілого заповнення одного з котлованів житлових будівель (Козловський, Ієвлев 2008). В подальшому Верхнє місто починає розбу- довуватися в південному і західному напрям- ках. Як і у більшості середньовічних міст, за- будова «міста Володимира» була щільною. Це підтверджують археологічні дослідження на площі близько 1000 м2, яки були проведені по вул. В. Житомирській, 2—2а. До кінця Х ст. на цій ділянці розташовував- ся курганний могильник що підтверджується знахідкою шести курганних поховань. Перше відкрите чоловіче поховання вірогід- но належало князівському дружиннику, про що свідчить супроводжуючі небіжчика речі, зокрема меч, лук, стріли. Знахідки мідних хер- соно-візантійських монет у гаманці небіжчика дають можливість датувати це дружинне похо- вання 20-ми роками Х ст. (рис. 2, 1—4). Жіноче курганне поховання датується цим же часом. Воно було пограбоване, про що свід- чить положення кістяка небіжчиці. В ньому було знайдено кілька намистин та срібні лун- ницю і бубонець (рис. 2, 5—6). До цього ж мо- гильника також відносяться ще чотири курган- них поховання Х ст., відкритих на прилеглий ділянці у 1988—1989 роках (Боровський, Ка- люк 1993, с. 8—10). Ця територія починає забудовуватися на рубежі Х—ХІ ст. Дослідження проведені у 1988—1989 рр. встановили, що тут формується посадибно-вулична забудова з вулицями за- вширшки від 1,8 до 3,5 м (Боровський, Калюк 1993, с. 3—12). У 2002 р. була відкрита частина вулиці ХІ ст. завширшки до 3 м, на якій роз- ташовувалося 13 будівель — 12 каркасно-стов- пової конструкції, одна — зрубної конструкції (Мовчан та ін. 2004). Культурні шари ХІ— ХІІІ ст. потужністю 0,2—0,3 м збереглися май- же повністю і зафіксовані з позначки 0,3—0,4 м від рівня сучасної денної поверхні. Знахідки з давньоруського шару представлені, в основ- ному, фрагментами гончарного посуду ХІ— ХІІІ ст., фрагментами амфор, скляних брас- летів, шиферними прясельцями. У верхньому горизонті культурного шару першої половини ХІІІ ст. знайдено фрагменти тиглів, шмат- ки свинцю, міді, бронзи. На двох фрагментах тиглів збереглися залишки полив’яної маси, забарвленої оксидом срібла. Ці знахідки свід- чать про широке розповсюдження ювелірного виробництва в «місті Володимира» в ХІ ст. У ХІІ ст. у цій частині міста відбуваються значні зміни у плануванні. Тут частково зни- кає вулична забудова, замість неї з’являється цвинтар. На дослідженій ділянці було відкри- то усього кілька будівель початку ХІІ ст. Біль- шу частину дослідженої території займають 27 поховань християнського кладовища середини ХІІ — першої половини ХІІІ ст., які є продов- женням могильника з 94 похованнями, дослід- жених у 1988—1989 рр. (Боровський, Калюк 1993, с. 29, 41). Наявність плінфи в значній кількості досліджених поховань є свідченням приналежності небіжчиків до монастирського кліру, вірогідно, Федорівського монастиря, який був побудований князем Мстиславом Володи- мировичем у 1129 р. Згідно з даними Іпатіївсь- кого літопису, він був фамільним монастирем Мстиславовичей (Каргер 1961, c. 428—430). Фундаменти Федорівського монастиря були від- криті проф. А.І. Ставровським у 1838 р., дослід- жені С.Р. Кілієвич та В.О. Харламовим у 1983— 1985 рр. (Кілієвіч, Харламов 1989, с. 180—187). Рис. 2. Речі з поховання дружинника Х ст.: 1 — ре- конструкція гаманця; 2 — бронзові литі херсоно- візантійські монети: Василія І, Лева і Олександра, Констянтина Багрянородного; 3 — меч; 4 — бронзо- вий наконечник піхов меча. Речі з поховання знат- ної киянки Х ст.: 5 — срібна з позолотою прикраше- на зерню лунниця; 6 — срібний з позолотою ґудзик 303 Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. У ХІІІ ст. на цій території знаходився комп- лекс з двох жител і однієї будівлі господарсько- го призначення, відкритих на території церкви св. Олександра Невського, та льох, розташова- ний за 20 м на захід від неї. Ці відкриті спо- руди найімовірніше відносилися до території Федорівського монастиря яка була обнесена парканом. Рівчак від огорожі монастирської са- диби, першої половини ХІІІ ст. був простежений на довжину 8 м, його ширина — 0,4 м, глибина 0,3 м від рівня материка. Траса рівчака йшла з північного заходу на південний схід майже па- ралельно до північно-східних стін котлованів будівель ХІІІ ст. за 1,5—2,0 м від них. Перше виявлене житло було заглиблено у материк на 1,1 м, розміри підкліту 4,25 × 4,40 м, з ямками по кутах та вздовж бортів. Загальна площа підкліту становила близько 19 м2, та мала каркасно-стовпову конструкцію стін. Подібного типу будівлі ХІІ — першої по- ловини ХІІІ ст. відкриті в різних частинах Дав- нього Києва, площа їх підклітів становила 16— 20 м2 (Толочко 1980, c. 79). У західному куті котловану містилася глинобитна піч, а в його південно-східній стінці простежено вхід до під- кліту, що свідчить про те, що підкліт, вірогідно, був житловим приміщенням. Згідно з виявле- ними матеріаломи, житло датується першою половиною ХІІІ ст. Судячи з конструктивних особливостей об’єкту, він складався з жилого підкліту та житлового приміщення з галереєю із північного боку житла. Виходячи з наявності на дні підкліту залишків лаг, можна зробити висновок, що підкліт мав дерев’яну підлогу. На глибині 0,35 м поряд з південно-східною стіною підкліту на материковому виступі знайдено кам’яний казан. На вінцях казана лежав заліз- ний скобель із залишками тліну від дерев’яних ручок, а всередині казана — гострильний бру- сок. Казан виготовлений з сірого каменю, до- сить складного хімічного складу, аналогії та- ким казанам відомі в Середній Азії, Ірані та Волзькій Булгарії. Датується ХІІ—ХІІІ ст. (Ар- харов 1965; Архипова 2005). Подібних знахідок за весь час археологічних досліджень Києва не траплялося. Наявність залишків двох глинобитних пе- чей свідчить про ремонтні роботи у цій споруді. Декілька жител цього часу досліджені у «місті Володимира» в районі вулиць Володимирської, В. Житомирської та Десятинної (Толочко 1981, c. 79—80). Залишки котловану другого житла (перша половина ХІІІ ст.) були виявлені у західній частині притвору церкви Олександра Нев- ського на глибині 1,5 м від рівня підлоги. Це була зрубна будівля, площею 20 м2. У західно- му куті знайдені залишки глинобитної печі на дерев’яному каркасі. Контури котловану господарської будів- лі першої половини ХІІІ ст. розмірами: 2,10 × 2,25 м були орієнтовані стінами за сторонами світу. Котлован був заглиблений у материк на 0,6—0,7 м, перерізаючи при цьому трасу рус- ла ровика другої половини ХІ ст. Виходячи зі знахідок фрагментів тиглів, шматків кольоро- вого металу в культурному шарі навколо буді- вель ХІІІ ст. та в заповненні, можна зробити припущення, що цей комплекс був пов’язаний з ювелірним виробництвом. Найбільш цікавою господарчою будівлею на цій ділянці був льох, відкритий 2002 року, який вірогідніше за все, належав до подвір’я Фе- дорівського монастиря. На це вказують знахід- ки, виявлені під час його дослідження. Треба відмітити, що такого типу споруди на території Верхнього Києва, за виключенням ще двох (по вул. Артема, 12 та пер. Десятиний, 3), майже невідомі. Льох мав у плані хрестоподібну фор- му, орієнтовану за віссю схід-захід. Довжина головного коридору становила 7,9 м, ширина 1,60—1,75 м. Дно східної частини простежено на глибині 4 м від рівня материка, від давнь- ої поверхні — на глибині 4,5—5,0 м. Загаль- на площа льоха складала близько 18—19 м2 (рис. 3). Судячи з наявного матеріалу, льох заги- нув під час взяття Києва монголо-татарами у 1240 г. На це, в першу чергу, вказує скарб, який складався з золотих жіночих прикрас (Мовчан 2003). Він був схований за північним стовпом від прорізу дверей, біля входу до льоху. Серед численних речей, виявлених під час дослід- Рис. 3. План та розріз льоху кінця ХІІ — початку ХІІІ ст. (1); тарна кераміка з льоху (2) Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. 304 ження треба відмітити розвали двох великих корчаг, амфор, великих горщиків та глеків. На належність цього льоху до садиби Фе- дорівського монастиря вказують численні знахідки різноманітних культових предметів. Серед них треба виділити дві бронзові на- кладки на книги у вигляді розп’ять, одне по- золочене із штифтами для кріплення (рис. 4), подібне розп’яття було знайдено в Чернігові (Пуцко 1998, с. 227, рис. 3, 3), знахідки части- ни дерев’яних обкладинок книг; частини брон- зового складня; досить цікаві також бронзова та стеатитова іконки. Окремо треба відмітити литу бронзову позолочену підвіску арханге- ла Михайла з чотирма скляними намистина- ми з обох боків. Подібного типу підвіска була знайдена при дослідженні сусідньої ділянки у 1988 р. у великій будівлі, яка також загинула від пожежі, і в якій знайдено два фрагмента від стеатитової і кам’яної іконок (Боровський, Калюк 1993, с. 17— 18, рис. 10—12). Особливістю досліджуваного льоху є те, що в його західному приміщенні площею 4,5 м, містилася велика зернова яма. Тут вірогідно, мололи зерно на муку, на це вказують жорна, виявлені як у самому приміщенні, так і в за- повненні цієї ями. Можливо, в ній зберігався монастирський запас зерна на випадок різних надзвичайних подій, які часто траплялися у той час. Таким чином, на дослідженій ділянці по вул. Великій Житомирській в Х ст. містився курганний могильник. З кінця Х — початку ХІ ст. вона починає забудовуватися. В середині ХІІ ст. на місці забудови ХІ ст. розташовують кладовище, яке, вірогідно, можна пов’язати з Федорівським монастирем. На користь цього свідчить те, що час будівництва монастиря і час виникнення кладовища майже збігаються. У ХІІІ ст. частина території кладовища ХІІ ст. знову частково забудовується, зафіксовано три будівлі. З них два житла: двоповерхове кар- касно-стовпової конструкції і зрубне (наявні матеріали не дають змоги встановити кіль- кість поверхів) та будівля господарського при- значення. Можна зробити припущення, що ці будівлі, як і будівлі першої половини ХІІІ ст., досліджені в 1988—1989 рр., входили до скла- ду садиби Федорівського монастиря, який був частково зруйнований і пограбований під час захоплення Києва монголо-татарами у 1240 р., на що вказують сліди пожежі в будівлях. Усі досліджені вулиці та будівлі ХІ ст., а потім і садиба Федорівського монастиря та кладовища, розташовувалися в південно-за- хідній частині «міста Володимира», практично Рис. 4. Фрагмент стеатитової ікони (1); медальйон бронзо- вий позолочений з намисти- нами (2); фрагмент бронзово- го позолоченого розп’яття (3); бронзове розп’яття (4) 305 Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. прилягаючи до його оборонних споруд, част- ково досліджених у 2000 р. Причиною таких змін в забудові цієї частини «міста Володими- ра», можливо, був перенос політичного центру міста, який відбувся у середині ХІ ст. при князі Ярославі. Археологічні дослідження проведені в районі Рильського провулка, свідчать, що наприкінці Х ст. ця територія не входила до складу «міста Володимира». Дослідженнями по Рильському провулку № 1, 3, 4, 6, які проводилися напри- кінці ХХ — початку ХХІ ст., було виявлено два яри, які існували тут у давньоруський час і роз- ходились звідси в різних напрямках. При про- веденні досліджень було встановлено, існуван- ня постійного джерела в яру, який знаходився з західної сторони сучасного провулку Риль- ського. У верхів’ях цього яру, наприкінці Х ст. знаходилися залізообробна майстерня та майс- терні з виготовлення виробів з міді та бронзи, які без постійного джерела води не змогли би існувати. На користь існування постійного дже- рела води також свідчить гарна збереженість фрагментів дерева, які зустрічалися у будів- лях досліджених на верхів’ях яру, що загалом нехарактерне для об’єктів давньоруського часу верхнього міста. Це могло бути зумовлене воло- гістю ґрунту, спричиненою ґрунтовими водами. Саме тому в цьому місці і виникають майстерні по виробництву металів, а пізніше скла, які без постійного джерела води не могли функціону- вати. На початку ХІ ст. поблизу цих майстерень на схилах яру виникає цілий виробничий ком- плекс з виготовлення різноманітних будівель- них матеріалів, зокрема скла, голосників, поли- вної плитки для долівки, вапна. Він складався з численних печей та різноманітних господар- чих будівель. Поряд з поливною плиткою також виготовлялася різноманітна поливна кераміка та смальта. Тут також вироблялися архітектур- ні деталі з каменю. Про це свідчать знахідки не лише ділянок, засипаних уламками шиферу, кварциту та граніту, а також знахідки обробле- них фрагментів шиферних плит. Виникнення цього виробничого комплек- су, безумовно, має відношення до масштабних будівельних робіт початку ХІ ст., пов’язаних із спорудженням численних кам’яних культових та світських будівель давнього Києва. Дослід- жений виробничий комплекс, без сумніву, мож- на пов’язати з початком будівництва Софіївсь- кого собору. В 1979 р. на території якого з його північного боку, були відкриті залишки декіль- кох печей для виробництва скла (Тоцкая 1980). Найкраще збереженим об’єктом в цій частині Рис. 5. Цент- ральна частина боярської сади- би початку ХІ ст. Реконструкція Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. 306 яру була піч № 1 для випалу вапна, яка зна- ходилася на глибині 3,6 м від сучасної повер- хні і заглиблювалася у материк на 1,25 м. Від печі збереглося 9 рядів кладки в одну цегли- ну з південного боку. Цегла мала розміри 36 × 15 × 5,5—6 см. Піч кругла в плані, її внутріш- ній діаметр сягав 2,5 м. Дно печі було вкрито шаром обпаленого вапна завтовшки 4—6 см. Піч була споруджена на схилі яру, її челюсті орієнтовано на схід. Вхід до топочного каналу закривала великоформатна плінфа завширш- ки 42 см, товщиною 5,8 см, збережена довжина складала 54,5 см (Мовчан та ін. 2001, с. 166— 167). Подібного типу плінфа була знайдена при дослідженні підлоги Софіївського собору (Тоцька, Єрко 1976). Існування склоробних майстерень в верхів’ях яру було підтверджено знахідками великої кількості скляних шлаків та решток бракова- ного скла; було також знайдено декілька цілих і фрагментованих фрит (скляних заготовок для смальти). Залишки будівельних матеріалів, представ- лені уламками кварциту, шиферу, граніту, фрагментами плінфи та смальти також були знайдені при розкопках в будинку Митрополи- та, що знаходиться на південь від Софіївського собору. Серед уламків шиферу був знайдений фрагмент плити з рослинним різним орнамен- том, подібним до знайденого в культурному шарі дослідженого яру. Декілька шиферних плит з такого типу орнаменту були знайдені при дослідженні Софіївського собору (Каргер 1961). Виробничі комплекси подібного типу, пов’язані з будівництвом, були відкриті при дослідженні території поблизу Десятинної цер- кви (Килиевич 1982). та Успенського собору (Богусевич 1954). Проведення цих будівельних робіт в яких без сумніву приймали участь ві- зантійські майстри, сприяло розвитку будівель- ної справи і особливо скляного виробництва не лише в Києві, а і на теренах всієї Київської Русі (Щапова 1972). Робітники, які працювали в цих майстер- нях, мешкали на північному боці дослідженого яру, на місці сучасного пров. Рильського, про що свідчать результати археологічних дослід- жень, проведених у 1998 р. Тут було відкрито декілька житлових комплексів ХІ ст. Пізніше виникає вулиця. На цій же ділянці була досліджена частина боярської садиби. Ця садиба була укріплена ро- вом та валом, на її території зафіксовані залиш- ки ювелірного виробництва. Відкрита частина садиби розташовувалася на північній стороні дослідженого яру. Вона мала досить потужну систему захисту, яка складалася з частоколу перед ровом, рову завширшки 6 м і глибиною 2—2,5 м, валу висотою 2—2,5 м та розташова- ним на ньому частоколом заввишки 3—3,5 м, який був укріплений земляною підсипкою по- тужністю до 2,5 м шириною до 3,5 м. На цій підсипці в 0,5 м від частоколу знаходилася будівля прямокутної форми довжиною (вздовж частоколу) 3 м і шириною до 2 м, заглиблена у материк на 2,2 м. У заповнені цієї будівлі було знайдено фрагменти горщиків та амфор ХІ ст., тиглів діаметром до 6 см зі слідами плавленої бронзи, два фрагменти товстостінної посудини з білого скла із зеленим відтінком, фрагмент зе- леного імпортного тонкостінного кубка. Судячи з виявлених горілих дерев’яних конструкцій та шматків печини, ця будівля загинула внаслі- док пожежі. За своїми розмірами вона схожа на будівлі господарчого призначення. Ще один об’єкт ХІ ст. був відкритий в межах дослідженої частини садиби в 6 м від рову. Ця будівля разом з господарчою ямою, яка зна- ходилась поряд, складали єдиний комплекс. Від цієї будівлі збереглася тільки її південна частина, в заповнені якої знаходилося багато фрагментів оплавленої бронзи, частина товс- тостінного келиха з бірюзового скла, бронзова шпилька, ливарна форма, виготовлена з астра- гала. Заповнення господарчої ями аналогічне матеріалу будівлі, до якої вона відноситься. Се- ред знахідок треба відмітити бронзову ливарну форму для лиття хрестів, на зовнішньому боці якої простежується відбиток матерії. Ці знахід- ки свідчать про можливе існування ювелірно- го виробництва на території відкритої садиби. Найбільш цікавою знахідкою в її культурному шарі є свинцева печатка, яка належала сину Ярослава Мудрого Ізяславу (Дмитру) Яросла- вичу. Ще три подібного типу укріплені садиби були досліджені по вул. Ярославів Вал, 24, Артема, 12 (рис. 5) та Кудрявській 3. Усі вони мали дуже схожі оборонні споруди і на їх тери- торії були зафіксовані залишки металообробки та косторізного виробництва. Треба зазначити, що оборонні споруди на цих садибах існували тільки до часу побудови загально міських фор- тифікаційних споруд «міста Ярослава» а потім вони стають непотрібними (Мовчан та ін. 2005, с. 110). Таким чином, дослідження, проведені на території Верхнього міста, дозволили значно уточнити планувальну структуру цього району Стародавнього Києва, виявити основні етапи його розвитку та забудови на протязі з кінця Х до першої половини ХІІІ ст. Проведені роз- копки на протязі останніх 10 років дали досить цікаві результати. Було виявлено і частково досліджено чотири боярських садиби з їх обо- ронними спорудами. Вдалося відтворити особ- ливості їх планування і конструктивні особ- ливості будівель різноманітного призначення на їх території. Було встановлено, що навколо центральної споруди знаходилися господарчі споруди, та житла ремісників. Виявлено що всі укріплення садиб були знесені в першій поло- вині ХІ ст. і на їх місці споруджуються житла та господарчі об’єкти. 307 Козловський А.О., Ієвлев М.М. Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр. Архаров И. Каменные котлы средневековой Ферга- ны // Из истории культуры народов Узбекистана. — Ташкент, 1965. — С. 9—12. Архипова Е.И. О происхождении среднеазиатского каменного котла из Киева // РА. — 2005. — № 2. — С. 132—137. Богусевич В.А. Мастерские ХІ ст. по изготовлению стекла и смальты в Киеве // КСИА АН УССР. — 1954. — № 3. Боровський Я.Є., Калюк О.П. Дослідження київсь- кого дитинця // Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984—1989. — К.: Наукова думка, 1993. — С. 3—42. Гончаров В.К. Райковецкое городище. — К.: Из-во АН УССР, 1950. Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок. — Л.: Наука, 1981. Каргер М.К. Древний Киев. — М.; Л.: Изд-во Акаде- мии Наук СССР, 1961. Килиевич С.Р. Детинец Киева ІХ—ХІІІ веков. — К., 1982. Килиевич С.Р., Харламов В.А. Исследования хра- ма Федоровского монастыря ХІІ в. в Киеве // Древ- ние славяне и Киевская Русь. — К.: Наукова думка, 1989. — С. 180—187. Козловський А.О., Ієвлев М.М. Садиба першої поло- вини ХІІІ ст. в «місті Володимира» Давнього Києва // ДЬИѢСЛОВО, — К., 2008. — С. 241—257. Лысенко П.Ф. Города Туровской Земли. — Минск: Наука и Техника, 1974. Мовчан І.І., Боровський Я.Є., Клімовський С.І. До- слідження «Граду Ярослава» стародавнього Києва // АВУ 1999—2000 рр. — К., 2001. — С. 166—167. Мовчан І.І., Козловський А.О., Ієвлев М.М. Локальні оборонні споруди Верхнього Києва Х—ХІ ст. // Нау- кові записки з Української історії. — Вип. 16. — Пе- реяслав-Хмельницький, 2005. — С. 105—115. Мовчан І.І., Гончар В.М., Ієвлев М.М. Археологічні відкриття в Києві 2002 року // Український архео- графічний щорічник. — Вип. 7. — К.; Нью-Йорк: Вид. М.П. Коць, 2003. — С. 504—506. Мовчан І.І., Козловський А.О., Ієвлев М.М. Рядова забудова верхнього Києва в кінці Х — на початку ХІІ ст. (по результатам досліджень останніх років) // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII— X ст. — К., 2004. — С. 192—205. Пуцко В.Г. Архаїчний стиль у Київському художнь- ому ремеслі ХІІІ ст. // Історія Русі-України (історико- археологічний збірник). — К., 1998. — С. 222—229. Седова М.В. Ярополч Залесский. — М.: Наука, 1978. Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху фео- дальной раздробленности ХІІ—ХІІІ веков. — К.: На- укова думка, 1980. Толочко П.П. Массовая застройка Киева Х— ХІІІ вв. // Древнерусские города. — М., Наука, 1981. — С. 63—94. Тоцкая И.Ф. Производственные комплексы на под- ворье Софии Киевской // АИУ. 1978—1979. — К., 1980. Тоцька І.Ф., Єрко О.Ф. До історії північної галереї Софії Київської // Археологічні дослідження Старо- давнього Києва. — К., 1976. — С. 119—130. Харламов В.О. Дослідження найдавніших палаців стародавнього Києва // Архітектурна спадщина Ук- раїни. Національні особливості архітектури народу України. — К., 1995. — № 2. — С. 185—189. Щапова Ю.Л. Византийское стекло. Очерки исто- рии. — М., 2004. Щапова Ю.Л. Стекло Киевской Руси. — М., 1972. А. О. К о з л о в с к и й, М. М. И е в л е в АРХЕЛОГиЧЕСКиЕ иССЛЕДОВАНиЯ ВЕРХНЕГО КиЕВА В 1999—2009 гг. Статья посвящена археологическим исследовани- ям Верхнего Киева. Рассматриваются материалы по структуре планирования города, жилые сооружения и их конструктивные особенности, хозяйственные и ремесленные постройки. A. O. K o z l o v s k i y, M. M. I e v l e v ARCHAEOLOGICAL RESEARCHES OF UPPER KYIV IN 1999—2009 The article deals with archaeological researches which were carried out in the area of Upper Kyiv from 1999 to 2009 by Starokyivska expedition of Institute of Archaeology of Ukrainian National Academy of Sci- ence. During this work were specified building’s plan- ning of this Ancient Kyiv’s part, obtained new data of Western palace planning and construction, detected separate housings, household and production complex- es. For the first time were explored boyar’s estates.

Археологічні дослідження Верхнього Києва 1999—2009 рр.

Institution

Ähnliche Einträge