Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель

У статті розглядається питання появи та конструктивні особливості оборонних конструкцій городища Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської обл. Найбільш ранні з давньоруських укріплень городища складалися з ровиків та частоколу. Майже відразу після їх встановлення будуються укріплення малого, а...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія і давня історія України
Дата:	2010
Автори:	Коваленко, В.П., Ситий, Ю.М., Скороход, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2010
Теми:	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83441
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель / В.П. Коваленко, Ю.М. Ситий, В.М. Скороход // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 316-327. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83441
record_format	dspace
spelling	Коваленко, В.П. Ситий, Ю.М. Скороход, В.М. 2015-06-19T17:03:46Z 2015-06-19T17:03:46Z 2010 Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель / В.П. Коваленко, Ю.М. Ситий, В.М. Скороход // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 316-327. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83441 У статті розглядається питання появи та конструктивні особливості оборонних конструкцій городища Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської обл. Найбільш ранні з давньоруських укріплень городища складалися з ровиків та частоколу. Майже відразу після їх встановлення будуються укріплення малого, або внутрішнього городища, що в середині — у другій половині Х ст. розширюється за рахунок посаду. В статье рассматривается вопрос появления и конструктивных особенностей оборонительных конструкций городища Коровель возле с. Шестовиця Черниговской обл. Наиболее ранние из древнерусских укреплений городища состояли из ровиков и частокола. Почти сразу же после их установки строятся укрепления малого, или внутреннего городища, которое в середине — второй половине Х ст. расширяется за счет посада. The question of appearance and constructive peculiarities of the fortifications Korovel near the village Shestovitsa in Chernihiv region are considered in the article. The earliest Old Russ fortifications of the site consisted of ditches and paling. Fortifications of the small, inner site were built strait after their setting, and were modernized with widening of the square of the site at the expense of the trading quarter in the middle — second half of the X cent. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дослідження проблем середньовічної археології та історії Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель Исследование оборонительных конструкций городища Коровель Research of defensive constructions of the ancient site of Korovel Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель
spellingShingle	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель Коваленко, В.П. Ситий, Ю.М. Скороход, В.М. Дослідження проблем середньовічної археології та історії
title_short	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель
title_full	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель
title_fullStr	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель
title_full_unstemmed	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель
title_sort	дослідження оборонних конструкцій городища коровель
author	Коваленко, В.П. Ситий, Ю.М. Скороход, В.М.
author_facet	Коваленко, В.П. Ситий, Ю.М. Скороход, В.М.
topic	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
topic_facet	Дослідження проблем середньовічної археології та історії
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Исследование оборонительных конструкций городища Коровель Research of defensive constructions of the ancient site of Korovel
description	У статті розглядається питання появи та конструктивні особливості оборонних конструкцій городища Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської обл. Найбільш ранні з давньоруських укріплень городища складалися з ровиків та частоколу. Майже відразу після їх встановлення будуються укріплення малого, або внутрішнього городища, що в середині — у другій половині Х ст. розширюється за рахунок посаду. В статье рассматривается вопрос появления и конструктивных особенностей оборонительных конструкций городища Коровель возле с. Шестовиця Черниговской обл. Наиболее ранние из древнерусских укреплений городища состояли из ровиков и частокола. Почти сразу же после их установки строятся укрепления малого, или внутреннего городища, которое в середине — второй половине Х ст. расширяется за счет посада. The question of appearance and constructive peculiarities of the fortifications Korovel near the village Shestovitsa in Chernihiv region are considered in the article. The earliest Old Russ fortifications of the site consisted of ditches and paling. Fortifications of the small, inner site were built strait after their setting, and were modernized with widening of the square of the site at the expense of the trading quarter in the middle — second half of the X cent.
issn	XXXX-0122
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83441
citation_txt	Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель / В.П. Коваленко, Ю.М. Ситий, В.М. Скороход // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 316-327. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kovalenkovp doslídžennâoboronnihkonstrukcíigorodiŝakorovelʹ AT sitiiûm doslídžennâoboronnihkonstrukcíigorodiŝakorovelʹ AT skorohodvm doslídžennâoboronnihkonstrukcíigorodiŝakorovelʹ AT kovalenkovp issledovanieoboronitelʹnyhkonstrukciigorodiŝakorovelʹ AT sitiiûm issledovanieoboronitelʹnyhkonstrukciigorodiŝakorovelʹ AT skorohodvm issledovanieoboronitelʹnyhkonstrukciigorodiŝakorovelʹ AT kovalenkovp researchofdefensiveconstructionsoftheancientsiteofkorovel AT sitiiûm researchofdefensiveconstructionsoftheancientsiteofkorovel AT skorohodvm researchofdefensiveconstructionsoftheancientsiteofkorovel
first_indexed	2025-11-25T22:46:16Z
last_indexed	2025-11-25T22:46:16Z
_version_	1850572404004225024
fulltext	316 В статті розглядається питання появи та кон- структивні особливості оборонних конструкцій горо- дища Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської обл. Найбільш ранні з давньоруських укріплень городища складалися з ровиків та частоколу. Майже відразу після їх встановлення будуються укріплення малого, або внутрішнього городища, що в середині — у другій половині Х ст. розширюється за рахунок посаду. К л ю ч о в і с л о в а: Шестовиця, городище, оборонні споруди, рів, вал, частокіл, стрілка мису, піч,дерев’яні укріплення, кераміка. Дослідження всесвітньо відомого археологіч- ного комплексу в ур. Коровель, поблизу с. Шес- товиця, що час від часу, починаючи з ХІХ ст., відновлювалися в тих чи інших його частинах, з 1998 р. набули сталого характеру завдяки зусиллям Міжнародної українсько-російсько- норвезької експедиції за участі ряду наукових установ з різних країн світу, університетів, му- зейних закладів та академічних інституцій. В окремі сезони у складі експедиції працю- вало водночас близько 150 осіб. Така концент- рація сил дозволила упродовж 1998—2009 рр. розкрити на городищі 2 369 м2 (рис. 1), на по- саді та подолі — близько 0,5 га. Роботи велися широкими площами: щороку новий розкоп при- різався до вже досліджених ділянок з метою от- римання якомога більш повної інформації про структуру забудови як городища, так і посаду, та хронологічні межі їх існування. Однією з головних проблем, що їх мала вирі- шити експедиція, було питання про час споруд- ження городищенських укріплень, оскільки в процесі досліджень виявлено кілька смуг валів, ровів і частоколів у різних частинах мису. Ос- кільки більшість з них споруджені за відносно короткий хронологічний період (кінець ІХ — Х ст.), спочатку усі вони сприймалися як син- хронні. Проте поступове розширення досліджу- ваних площ на городищенському майданчику надавало нові дані, що суперечили інтерпрета- ції комплексу оборонних споруд як синхронній системі, що змушує нас ще раз повернутися до розгляду структури оборонних споруд городи- ща та їх хронологічного співвідношення (Кова- ленко, Моця, Ситий 2003, с. 55—57). Городище в ур. Коровель, поблизу с. Шесто- виця займає південну ділянку стрілки вузько- го, сильно витягнутого по лінії північ — південь мису, що більше, ніж на 600 м виступає в запла- ву правого берега р. Десна. Із заходу до самого підніжжя мису підходить р. Жердова (права при- тока Десни), що біля городища трьома рукавами впадає в широку деснинську старицю (відому ще за описом О.Ф. Шафонського як «озеро Коровель, вступное из Десни»), з’єднану протоками з основ- ним річковим руслом (Шафонський 1851, с. 212). Поверхня городища являє собою досить рів- ний майданчик, з невеликим ухилом з півночі на південь — до стрілки мису. Це зумовлено природними особливостями мису, що утворив- ся при зіткненні двох потоків води часів та- нення льодовика. Мис складається виключно з піску алювіального походження і лише на рів- ні його підошви зустрічаються прошарки глею, характерного для заплави р. Десна. Саме цією особливістю утворення мису пояснюється ухил ділянки південної частини мису та його форма. Мис, завширшки близько 100—110 м на його південній оконечності, починає стрімко звужу- ватися і закінчується підтрикутною ділянкою, яка плавно понижується до рівня заплави, що робило її абсолютно непридатною для оборони. Як неодноразово відзначалося, перші архео- логічні дослідження городища були проведені 1925 р. П.І. Смолічевим, який заклав два неве- В. П. К о в а л е н к о, Ю. М. С и т и й, В. М. С к о р о х о д (Ч е р н і г і в) ДОСЛІДЖЕННЯ ОБОРОННиХ КОНСТРУКЦІЙ ГОРОДиЩА КОРОВЕЛЬ 317 Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель ликі шурфи і зробив опис пам’ятки (Смолічев 1925, с. 5). 1946 р. Я.В. Станкевич дослідила ділянку валу (62,5 м2) в південно-західній час- тині городища (Станкевич 1946а, лл. 14—30; 1946б, лл. 1—8; 1946в, № 3562—3565). Д.І. Блі- фельд у 1948 р. провів дослідження на городищі загальною прощею 398 м2 (Бліфельд 1948/11, с. 1—22). У 1983 р. В.П. Коваленко розрізав ді- лянку напільного зовнішнього валу (Ковален- ко, Моця, Шекун 1985, с. 287—288). Ф.О. Андро- щук 1993 р. заклав розкоп (близько 90 м2), який потрапив на насип внутрішнього (другого) валу (Андрощук 1993/84, с. 21—23) (рис. 1). З 1998 р. укріплення городища та східна части- на його площадки цілеспрямовано досліджуються Шестовицькою Міжнародною археологічною екс- педицією під керівництвом О.П. Моці та В.П. Ко- валенка (Коваленко, Моця, Ситий, 1998/84, с. 13—14). Роботи охопили усі елементи оборонних конструкцій городища в ур. Коровель, опис яких ми розпочнемо зі стрілки мису (з півдня). Стрілка мису, відрізана ровом від городи- щенського майданчика, має підтрикутну фор- му, розмірами 20 × 30 м. Схили зі сходу та півдня — досить похилі, із заходу дещо більш стрімкі, що пояснюється підрізкою схилу про- титанковим ровом 1941 р. 2006 р. траншеєю № 4, закладеною з метою дослідження рову, який відрізає стрілку мису, на ділянці траншеї, що вийшла на останець, було зафіксовано два ровика, розташованих паралельно один до одного, на відстані 0,4— 1,0 м. Південний ровик дещо ширший (2 м на рівні материка і звужується до ширини 0,6 м на рівні дна). Південна стінка його більш по- хила, північна — більш крута. Глибина ровика сягає 1,1 м від рівня материка. Північний ро- вик вужчий за попередній і має ширину 1,6 м та звужується до 0,4—0,8 м на рівні дна. Стін- ки — круті, дно відносно рівне і знаходиться на глибині 1,5 м від рівня материка (Веремейчик, Моця, Коваленко, Ситий 2005—2007, с. 105— 107; Коваленко, Моця, Ситий 2006, с. 18—26). В сезонах 2007, 2009 рр. були продовжені до- слідження цих ровиків ще на 10 м у західному напрямку. На нових ділянках також просте- Рис. 1. План горо- дища Коровель з розкопами Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель 318 жується їх паралельність та фіксуються вищез- гадані параметри (рис. 2, ІІ). Знахідок у запов- ненні ровиків досить мало, але вони датуються кінцем ІХ — початком Х ст. За 90 м на північ від зафіксованих 2004 р. ро- виків (вже на майданчику городища) у розкопі № 1 (2000 р.) фіксувалася подібна конструкція, що обмежувала ділянку мису з півночі. Північ- ний ровик (рів № 1, за матеріалами досліджень) мав ширину до 3 м і глибину 0,8—1,1 м від рів- ня материка. Стінки ровика похилі. На відстані 0,1 м від попереднього знаходився ще один ровик (рів № 2), шириною до 1 м і глибиною 0,9 м від рівня материка. По дну його фіксуються круг- лі ямки діаметром близько 0,2 м, розташовані впритул одна до одної, посередині ширини ро- вика. Зафіксовано рештки згорілих вертикаль- них стовпів, після встановлення яких ровик був засипаний піском. Все це дозволяє стверджува- ти, що південний ровик був викопаний для за- кріплення в ґрунті нижньої частини частоколу. На ділянці розкопу 2000 р. вдалося зафіксувати також залишки споруди № 4. Сліди її руйна- ції знаходяться над ровом № 2 і водночас май- же на дні рову № 1. В середині решток споруди фіксуються залишки печі, що мала потужний п’ятишаровий черінь. Повний діаметр череня печі міг дорівнювати приблизно 1,5 м, а піч у такому випадку мала діаметр близько 2,1 м, що значно перевищує середній розмір давньоруської печі. Руйнація частини цієї печі утворила шар глини з печиною у заповненні рову № 1. Загаль- на товщина п’яти черенів печі становить близь- ко 0,2 м і являє собою зцементований моноліт значної міцності та щільності. Саме завдяки цій міцності центральна ділянка печі і збереглася в більш-менш задовільному стані, незважаючи на просадку шарів до котловану рову № 2, над яким вона знаходиться. Між нижнім черенем та влас- не тілом печі, в її центрі знаходиться шар сірого піску з включенням вугликів, який утримує под- рібнені уламки від кількох горщиків. Навколо центру печі в цьому ж шарі зафіксована значна кількість кісток тварин (половинки щелеп та под- рібнені кістки), це робилося з метою підвищення тепловіддачі печі (Ситий 2008, с. 115—119). Су- дячи з пропеченості шару в нижній частині тіла печі, вона стояла на якомусь дерев’яному помості на певній висоті, а під час пожежі впала. З півдня від рову № 2 фіксується яма № 19. Вона має округлі обриси (верхній діаметр 0,8 м, нижній — 0,5 м) і глибину 0,7 м від рівня мате- рика. Заповнення ями свідчить, що вона була ос- новою для потужного стовпа, який вигорів під час пожежі. Яма № 16 розташована з півночі від рову № 1. Вона має овальну в плані форму розмірами 0,75 × 0,95 м у верхній частині, й 0,5 × 0,6 м — у нижній. Стінки ями у верхній частині пропечені внаслідок пожежі. Не виникає сумнівів, що горі- лий прошарок над піччю, в ямах № 16 та № 19 і наявність вугликів під шаром руйнації печі (у рові № 1) є наслідком однієї пожежі. Ями № 16 та № 19 утворюють лінію, перпен- дикулярну до лінії ровів № 1 та № 2 і є західною межею споруди № 4. Наявність шарів пожежі під завалом печі (на дні ровика № 1) свідчить про те, що останній на час пожежі залишався порожнім і, ймовірно, перед пожежею був почи- Рис. 2. Етапи розвитку Шестовицького городища: І — забудова слов’янського періоду; ІІ — забудова початку Х ст. 319 Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель щений. Тому залишки споруди № 4 та печі пот- рапляють на дно рову № 1; в той же час, рів № 2 був засипаний і залишки споруди № 4 лише просідають у верхню частину його заповнення. Знахідки зі споруди № 4 представлені дво- ма уламками кістяного однобічного гребінця з бронзовими заклепками, уламком сланцевого оселка з боріздками на поверхні, уламком за- лізної скоби, фрагментом бронзового кільця та фрагментами кераміки Х ст. Судячи із залиш- ків горілих прошарків, та, враховуючи відстань між ямами № 16 та № 19, розмір споруди № 4 становить приблизно 4,5 × 4,5 м (рис. 2, ІІ). Споруда № 4 може бути інтерпретована як залишки проїзної брами городища з приміщен- ням для сторожі над ворітьми. Його підлога спиралась на потужні стовпи, впущені в стов- пові ями № 16 та № 19. Саме для обігріву цього приміщення і слугувала описана вище велика піч (Ситий 2008, с. 115—119). У рові № 2 знайдено залізний ніж, кістяну про- колку, обпиляний ріг, уламок обробленої кістки та уламок ковзана з кістки, а також нечисленні фрагменти посудин кінця ІХ — початку Х ст. Конструкція проїзду через оборонні споруди доповнюється двома рівчачками, що служать основою двох огорож. Західний рівчачок має орієнтацію по лінії північний захід — півден- ний схід і майже дотикається до північно-захід- ного кута конструкції воріт. Східний рівчачок має орієнтацію північний схід — південний за- хід. Від нього фіксується лише окрема ділянка, але він, судячи з усього, мав доходити до північ- но-східного кута проїзду. Таким чином, простір перед брамою звужується з півночі на південь (у бік воріт). На обмеженому огорожами просторі знайдені як окремі вироби з кістки (ріг обпиля- ний, окремі пластини тощо), так і значна кіль- кість кісток тварин. Конструкція укріплень та брами в цілому датується початком Х ст. У сезоні 2001 р. дослідження ровиків від обо- ронної лінії частоколу було продовжено в роз- копі № 7, де фіксувалася ділянка укріплень, довжиною 24 м (разом з розкопами у сезоні 2000 р. досліджено 35 м довжини конструкції). Напрямок ровиків дещо відхиляється від лінії захід — схід до півдня, що пояснюється дуго- подібною формою цієї оборонної конструкції, що майже доходить до східного краю мису, де була повністю зруйнована ерозією північного краю більш пізнього рову. Відзначимо кілька цікавих знахідок: з вер- хнього заповнення ровиків походять паличко- подібне кресало з кільцем, частина лодійної заклепки, фрагмент астрагалу з насічками; з середнього і нижнього заповнення — залізний браслет, кістяна проколка, половинка свердле- ного астрагалу та велика залізна лопатка для чистки вогнища з тордованою ручкою (рис. 3, І). Кераміка з нижніх шарів представлена виключ- но до манжетними формами вінець горщиків кінця ІХ — початку Х ст. (рис. 3, ІІ). Таким чином, можна дійти висновку, що пер- ші давньоруські укріплення на городищі Коро- вель складалися з двох ліній — частоколу та ро- вика перед ним, які були збудовані від західного до східного країв мису зі слабо вигнутою назовні середньою частиною, що надавало укріпленням дещо округлих обрисів. Північна ділянка часто- колу була значно довшою за південну, що пояс- нюється особливістю форми південної частини мису. Південна ділянка частоколу відокремлю- вала ділянку стрілки мису з похилими схилами і малопридатною для забудови площею. Північна ділянка частоколу приблизно посередині ширини мису мала проїзну вежу з ворітьми та піднятим над нею на потужних стовпах приміщенням («сто- рожкою»), що опалювалося великою глинобитною піччю. До вежі вела дорога, обмежена із заходу та сходу легкою огорожею, що поступово звужу- валась по мірі наближення до воріт (рис. 2, ІІ). Не вирішеним залишається питання наявності чи відсутності укріплень на схилах мису. Теоре- тично уявити собі, щоб схили, заввишки 8—10 м, до того ж, зовсім не урвисті, були залишені від- критими — важко, навіть враховуючи стислі терміни спорудження укріплень: останні просто не мали сенсу. На жаль, наступні неодноразо- ві перебудови оборонних споруд та ерозія країв Рис. 3. Очажна лопатка і керамічний матеріал з ро- виків та частоколу Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель 320 мису, що складається з піску, практично повніс- тю стерли їхні сліди. В розкопі № 17 стратигра- фії, що фіксують розріз укріплень, містять про- шарок сірого плямистого супіску з включенням вугликів, який західним краєм дотикається до ряду стовпових ямок, розташованих паралельно до краю східної тераси на відстані близько 5 м від переламу в бік заплави. Цей шар підстелений шаром сіро-коричневого супіску, потужністю до 0,3 м, що спирається на материк. Стовпові ямки мають діаметр 0,1—0,2 м і глибину 0,3—0,4 м від рівня материка. І все ж, на одній ділянці на східному схилі тераси ці сліди вдалося зафіксувати. Конструкції часто- колу та воріт з північного боку мають виразні ознаки загибелі в пожежі. Конструкції частоколу не вимагали великих затрат праці та часу на їх спорудження, але не були й надійними, що і призвело до швидкої загибелі цієї лінії в полум’ї військової пожежі. Власне, саму їх появу можна пояснити тільки одним: зайнявши стратегічно важливий пункт, яким є зазначений мис, прибульці не мали часу на розгортання масштабних будівельних робіт. Вірогідно, ситуація була настільки напруже- ною, що вимагала негайного спорудження будь-яких захисних споруд. І найпростішими з них (як за часом спорудження, так і за затрата- ми праці) був частокіл з ровиком перед ним. Безперечно, тимчасовий характер цих пер- ших давньоруських укріплень вимагав від мешканців городища подальшого його укріп- лення. Тому з внутрішнього боку від лінії час- токолу викопуються рови та будуються нові, потужніші укріплення, які вимагали значно більше часу на їх побудову. Вже згадана траншея № 4 (2006 р.) на стріл- ці мису з північного боку від північного ровика частоколу фіксувала рів, шириною 17 м і глиби- ною 3,3 м від рівня материка. При цьому стра- тиграфічно простежено, що ровики частоколу були замиті ґрунтом до появи нового рову. Рів остаточно відрізав стрілку мису, яка в районі рову мала ширину близько 30—35 м (Ковален- ко, Моця, Ситий 2006, с. 18—26). Ґрунт з рову був переміщений в бік площадки городища, що додало висоти його південній ділянці та зроби- ло більш крутими його схили. Південна стінка рову в траншеї № 4 плавно понижується до найглибшої точки і починає пос- тупово підніматися в бік валу, але приблизно за 4 м від його дна плавний підйом стінки рову пе- реривається западиною, ширина якої становить близько 2 м. Не виключено, що це — залишки більш раннього рову. Глибина його сягала 1,9 м, а ширина до відкопування нового рову могла становити на рівні материка до 7 м. Цей більш ранній рів знаходився за 9 м північніше від конс- трукції південного частоколу, описаного вище. Стратиграфічні спостереження дозволяють упев- нено стверджувати, що цей рів значною мірою був замитий ґрунтом. З шарів замиву походить ліпна кераміка, подібна до кераміки зі споруд, досліджених 1948 р. Д.І. Бліфельдом та 1993 р. Ф.О. Андрощуком. Усадка заповнення рову про- довжувалася і після викопування на його місці нового, що і спричинило часткове просідання уламків горщиків Х ст. до верхньої частини його заповнення. Протилежної (з боку поля) ділянки слов’янського рову виявити досі не вдалося. В розкопі № 1 (1998 р.), що розрізав укріп- лення напільного валу, виявлені сліди кількох частоколів з різною орієнтацією. Є кілька рів- чачків з орієнтацією південний схід — північ- ний захід, розташованих за 10—12 м від краю рову, та кілька рівчачків, орієнтованих майже по лінії схід — захід, за 8 м від краю рову. Стра- тиграфічно усі вони пробивають похований шар та залишки старого дерну і фіксуються на рівні першої пожежі. Регулярні реконструкції цієї ділянки укріплень майже повністю знищи- ли залишки укріплень попереднього часу (Ко- валенко 1999, с. 36—41). Відмінності в орієнтації та кількості рівчаків, в які встановлювалися вертикальні конструк- ції (на окремих ділянках до 8 шт.), дозволяють висловити думку про існування щонайменше однієї лінії укріплень, що передували укріп- ленням давньоруського часу (рис. 2, І). Скоріш за все, рів слов’янського часу співпав з ровом давньоруських укріплень, оскільки під внутрішнім валом малого городища, майже впритул до краю його рову, в розкопі 1993 р. ви- явлено житло з ліпною керамікою волинцевсь- ко-сахнівських старожитностей (Андрощук 1993/84, с. 1—22). На користь цього свідчить і розташування ще одного житла цього періоду з півдня від напільного валу. Припущення про існування на мисі Коровель слов’янського го- родища (кола волинцевсько-сахнівських старо- житностей) не змінює погляди на етапи розвит- ку пам’ятки. По-перше, це лише припущення, оскільки наявного матеріалу (датуючих знахі- док і навіть житлово-господарських комплексів, виявлених на практично повністю розкопаній східній половині городища) явно замало для остаточних висновків. По-друге, навіть якщо це припущення вірне, між часом існування слов’янського городища і дружинного табору була певна перерва, про що свідчить замитість рову на стрілці мису. Але відкидати можливість такої послідовності подій все ж не варто. Водночас із ровом, що відрізав стрілку мису, з напільного боку був споруджений не менш потужний оборонний рубіж (рис. 4, І). Розкопами № 6 (2000 р.), № 7 (2001 р.) та № 8 (2008 р.) досліджувався рів, розташований за 6 м на південь від ровика № 2 (з частоколом) розкопу № 1 2000 р. На ділянці, наближеній до середини ширини мису (розкоп № 6), рів, викопаний у суцільному шарі піску, має шири- ну близько 8 м і глибину до 3 м від рівня ма- терика. Ближче до країв тераси ширина рову збільшується до 24 м і його глибина на виході 321 Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель сягає 7—8 м. Не можна виключати, що рів у районі розкопу № 6 був дещо вужчий, ніж на схід та захід від цієї ділянки. Скоріш за все, в районі розкопу № 6 чи поряд з його західною стінкою знаходились в’їзна брама та міст че- рез рів, бо саме це місце розташоване навпро- ти воріт, зафіксованих у конструкції частоколу (розкоп № 1, 2000 р.) та проїзду через вал (роз- коп № 9, 2003 р.). При цьому ерозія піщаного материка з часом збільшувала ширину рову та його глибину. Особливості материкового ґрунту були враховані мешканцями городища під час обладнання рову: південний схил рову (з боку укріплень) одразу був укріплений підпірною дерев’яною конструкцією, від якої виявлені залишки коричневого гумусу та стовпові ями, зафіксовані на значній глибині вздовж півден- ного схилу рову. Скоріш за все, дерев’яні стов- пи встановлювалися до рівня дна рову, а по- дальша ерозія стінок змістила його центр дещо на північ і значно його поглибила. Південний край рову в розкопі № 6 орієнтований приблиз- но по лінії, перпендикулярній до країв тера- си, а на ділянці, розташованій на схід (розкоп № 8 (2002 р.) та розкоп № 2 (1998 р.) — дещо відхиляється до півдня. Подібна картина від- значена і в західному напрямку (залишки рову фіксуються в північно-західному куті розкопу 1993 р.). Западина цього рову і сьогодні доб- ре помітна в західній частині городища, а на світлині П.І. Смолічева 1925 р. він взагалі фік- сується досить чітко. Відстань між внутрішні- ми краями ровів на стрілці мису і напільного, по лінії південь — північ становить 64 м. Саме на цьому просторі й розмістилися потужні ук- ріплення та забудова городища. В розкопі № 6 (2000 р.) на південь від південного краю рову збереглися залишки розораного валу (шири- на 6—7 м), обмеженого з внутрішнього боку ще одним ровом. Цей внутрішній рів являв собою смугу перекопаного материка, шириною до 4 м, яка складається з окремих ям різних розмірів та глибини. Найглибші ділянки ям (рову) сягають до 1,4 м. Внутрішній рів продов- жується на захід у розкопі № 9 (2003 р.) й роз- копі 1993 р. та на схід у розкопах № 2 (1948 р.), № 5 (2000 р.), № 4 (1999 р.) в північній частині розкопу 1946 р. (південно-східна ділянка горо- дища). Майданчик, обмежений внутрішнім ро- вом, має овалоподібну форму, шириною 40 м (по лінії північ—південь) та довжину 65 м (по лінії захід—схід), тобто приблизно 0,25 га (рис. 4, І). На дні внутрішнього рову в розкопі № 5 (2000 р.) зафіксовані сліди пожежі, розташо- вані безпосередньо на материковому дні рову. Стратиграфія східної стінки розкопу містить розріз внутрішнього краю валу, повздовжній розріз округлого в плані внутрішнього рову, а перпендикулярна бровка фіксує перекриття ровом котловану житла (споруда № 3, розкопи № 3, (1999 р.) та № 5 (2000 р.) (рис. 5, І). Заповнення внутрішнього рову, дослідженого на більш, ніж 65 м розкопаної довжини, містило ряд знахідок, які дозволяють скласти уявлення Рис. 4. Етапи розвитку Шестовицького городища: І — забудова першої половини Х ст.; ІІ — забудова другої половини Х — початку ХІ ст. Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель 322 про час його заповнення. Зокрема, в розкопі ІІ 1948 р. на дні житла ХІІ ст., біля печі було ви- явлено моливдовул логофета генікона Лева, що, на думку В. Булгакової, датується в рам- ках 900—912 рр. (Булгакова 1999, с. 109—117) (скоріш за все, після 907 р.). Знахідка зазначе- ної вислої печатки в житлі ХІІ ст. викликала різноманітні судження в літературі. До житла зі сходу та заходу дотикаються дві ями з матеріа- лами Х ст. Після робіт 2000 р. на розкопах № 5, 6 стало зрозуміло, що вказані ями є частками внутрішнього рову городища. Житло проріза- ло ділянку цього рову, і виявлення печатки на дні його котловану, скоріш за все, відноситься до нижньої частини заповнення внутрішнього рову, повністю не знищеного житлом. Але це не єдина річ візантійського поход- ження, знайдена в заповненні внутрішнього рову. Під час досліджень на розкопі № 5 були виявлені п’ять уламків кругової посудини, вкритої світло-зеленою, зеленою, жовто-зеле- ною та жовтою поливою. Один із фрагментів з рову склеївся з уламком із заповнення споруди № 3 (2000 р.) та один — з уламком зі споруди № 5. Загалом, в розкопах 2000 р. було знайде- но 13 дрібних уламків від керамічної чаші на круговому піддоні. На двох уламках піддону є отвори чи фігурні прорізи. Кольорова гама по- ливи (від жовтого до зеленого) та перехідні від- тінки дозволяють висловити припущення, що усі фрагменти відносяться до однієї кераміч- ної чаші, яка і була графічно реконструйована (рис. 5, ІІІ). Виявлення фрагментів полив’яної візантійської чаші підтверджують невипад- ковість місця знаходження молівдовула на дні внутрішнього рову — під житлом ХІІ ст., а да- тування знахідок візантійського походження, як і об’єктів, де вони виявлені, відноситься до часу після 907—912 рр. Внутрішній рів, пере- критий двома горілими прошарками на знач- ній довжині, можна вважати закритим ком- плексом, заповнення якого сформувалося за досить короткий проміжок часу (це зумовлено особливостями культурного шару та материко- вої породи алювіального походження) (Ситий, Скороход 2009, с. 220—221). Крім того, із заповнення внутрішнього рову (розкоп № 5, 2000 р.) походять два уламки слан- цевих оселків, два залізні ножа, невеликий кам’яний поганський ідол, бронзовий бубонець з одним прорізом, ціла та половинка вічкастих на- мистин. З рову походять також три вістря стріл. Перше вістря маркує шар пожежі з включенням попелу і відноситься до типу 47 — ромбічні без Рис. 5. Стратигра- фія та керамічний матеріал з внутріш- нього рову та спору- ди № 3: І — стратиг- рафія внутрішнього рову та споруди № 3; ІІ — кераміч- ний матеріал зі спо- руди № 3; ІІІ — по- ливна візантійська чаша із внутріш- нього рову 323 Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель упору (за типологією О.П. Медвєдєва), що були розповсюджені з VII до IX ст. на території Пів- нічно-Східної Європи. Друге та третє вістря маркують шар пожежі, що відклався на дні рову. Вони належать до типу 41 — ромбовидні гньоздівського типу. На думку О.П. Мєдвєдєва, подібні наконечники були широко розповсюд- жені з VII—IX ст. до середини XI ст. на території Східної Європи (Медвєдєв 1966, с. 65, 68). На дні рову в шарах пожежі також знайдені: уламок кресала, металева оковка із заклепкою (можли- во, фрагмент оковки сагайдака) та п’ять улам- ків поливного візантійського посуду. Перший з них (з двох фрагментів) — вище рівня пожежі з попелом, другий та третій — в шарах пожежі з попелом, четвертий потрапив до заповнення споруди № 2 з нижньої частини рову (Ситий, Скороход 2009, с. 220—222). Враховуючи, що пожежний прошарок ле- жить безпосередньо на дні внутрішнього рову, який ще навіть не почав замулюватися чи оси- патися, ця спроба знищення нових укріплень на городищі відбулася практично відразу після їх спорудження. Внутрішній рів городища, в свою чергу, про- різав заповнення котловану житла (споруда № 3, розкопу № 5, 2000 р.), в якому знайдена доманжетна кераміка кінця ІХ — початку Х ст. (рис. 5, ІІ). До часу пожежі, що відклалася на дні внут- рішнього рову і знищила частокіл, відносяться залишки забудови, представленої видовжени- ми котлованами споруд з уламками зруйнова- них печей. Подібна забудова чітко фіксується в південній частині площадки городища. Це за- лишки будівель наземного типу, які мали лише окремі заглиблені в ґрунт ділянки (рис. 2, ІІ). Забудова раннього періоду відрізняється від більш пізнього, для якого характерні квадрат- ні котловани жител, подібні до забудови давнь- оруських міст Х ст. (рис. 4, І). Враховуючи наведені вище знахідки, відбу- лося це незабаром після переможного походу 907 р. на Візантію. Літопис під 913 р. повідом- ляє, що після смерті Олега і початку правлін- ня в Києві Ігоря: «…Деревляне затворишася от Игоря по Олгове смерти». І вже наступно- го, 914 р. «…иде Игорь на Деревляны, и побе- дивъя, и возложи на нь дань болши Олговы» (ПСРЛ 1962, ст. 42). Про непокору лівобережного населення лі- тописець не згадує, проте, враховуючи, що після смерті чи не кожного київського князя «добровільно об’єднані» слов’янські племена пов- ставали (принаймі, до середини ХІ ст.), намага- ючись позбавитись зверхності Києва, є підстави припускати, що і в даному випадку розігрувався той самий сценарій. Тим більше, що прагнення свободи підігрівало й бажання перерозподілити привезене з Візантії шестовицькими учасника- ми походу добро. В усякому разі, хронологічно обидві події практично співпадають у часі. Конструкції північної ділянки укріплень малого (чи внутрішнього) городища досліджу- валися в розкопах 1993 р, № 6 (2000 р.) та № 9 (2003 р.). Вал, майже повністю розораний, зай- має простір між південним краєм зовнішнього і північним краєм внутрішнього ровів і роз- міщується в рамках смуги, завширшки 6,5— 8,0 м. При цьому, по зовнішньому краю валу частина простору між валом та ровом відводи- лася під берму. Ширину останньої можна виз- начити за матеріалами розкопу № 2 (1998 р.), в якому зафіксовано рівчачок, 0,3—0,4 м завшир- шки, паралельний до краю рову і розташова- ний на відстані 0,2 (біля краю тераси) — 1,1 м (далі, вглиб тераси) вздовж рову. Саме відстань в 1,0—1,5 м (з урахуванням ерозії краю рову) і слід вважати шириною берми (Коваленко, Моця, Ситий 1998/84, с. 32—39). В розкопі № 13 (2005 р.) над рівнем матери- ка фіксувалися кліті, засипані материковим піском. Кліті мали підтрапецієподібну форму, розмірами 2,0—2,2 × 2,0 м (Коваленко, Моця, Ситий 2004—2005, с. 18—25). Розкоп знаходив- ся в місці повороту напрямку укріплень, що і пояснює підтрапецієподібну форму та різну довжину сторін клітей. У східній стінці розкопу знаходяться лінзи, котрі дозволяють висловити припущення, що за межі клітей, у бік схилу те- раси, були випущені кінці поперечних деревин зрубу. Якщо це припущення вірне, то верхня частина схилу тераси могла мати дерев’яну конструкцію, подібну до укріплень схилу рову, яка для стійкості була перев’язана з конструк- ціями клітей. Зазначимо також, що зовнішня стінка кліті знаходиться на відстані в 1 м від переламу материкового краю тераси. Цей про- стір також слід вважати за берму, а її основою могли бути залишки дерев’яних кінців зрубу. На відстані 1—2 м від зовнішнього краю внут- рішнього рову досліджений рівчачок, шириною 0,2—0,3 м, у дні якого фіксуються ямки від зіт- лілих вертикально поставлених деревин. Така конструкція відзначена в розкопах 1993 р., № 9 (2003 р.), № 6 (2000 р.) та в північно-східному куті розкопу № 5 (2000 р.). У розкопі № 5 рівча- чок від вертикально поставлених деревин зна- ходиться за 0,9 м від краю внутрішнього рову. В розкопі № 13 (2005 р.) фіксуються ямки від вер- тикальної конструкції, яка одним боком дотика- лася до валу, а іншим — до внутрішнього рову. В розкопі № 9 (2003 р.) простежується розрив у тілі насипу валу; на цій ділянці відсутній і внутрішній рів (Моця, Коваленко, Ситий 2005, с. 233—234). Це може свідчити про існування саме тут проїзду через вал. На користь цього побіжно свідчить і той факт, що саме тут і прохо- дить дорога на городище з території посаду (з пів- ночі), що традиційно пролягала через напільний в’їзд. Сучасний стан збереженості зазначеної ді- лянки валу не дозволяє більш детально охарак- теризувати особливості облаштування проїзду. Вірогідно, тут стояла дерев’яна вежа з шириною Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель 324 проїзду біля 3 м, що в цілому відповідає розмірам подібних конструкцій зазначеної доби. За 45 м північніше валу внутрішнього горо- дища (з напільного боку) фіксуються рештки ще однієї смуги укріплень, що також неоднора- зово перебудовувалися. Як і вище описані фор- тифікаційні споруди, вони також датуються в межах Х ст., а відсутність знахідок з вузькими датами тривалий час ускладнювала спроби з’ясувати етапність різних ліній укріплень на городищі чи підтвердити їхню синхронність. Проте стратиграфічні спостереження дозволя- ють все ж зробити певні висновки. Зокрема, під насипом напільного валу зов- нішнього городища в розкопі № 10 (2003 р.) частково досліджені 2 котловани підквадратної форми (споруди № 1, 2), що, судячи з форми та розмірів, були житлами кінця ІХ — першої по- ловини Х ст. (рис. 4, І). Окрім численних улам- ків кераміки, оселків та ряду маловиразних залізних предметів, з заповнення споруди № 2 походить кістяне вістря із зображенням голо- ви дракона із отвором у пащі (рис. 6, І). Подібні вістря знайдені в 5 курганах шестовицького мо- гильника (№ 24, 46, 61/4, 84 та 141 за Д.І. Блі- фельдом). Усі вони належать до дружинних по- ховань з конем, здійснених за обрядом кремації на місці (окрім поховання № 61/4, здійсненого за обрядом інгумації) (Бліфельд 1977, с. 86—87), що, на думку, Ф.О. Андрощука, датуються 900— 950 рр. (Андрощук 1995, с. 120), і, таким чином, підтверджують дату спорудження напільного валу зовнішнього городища — середина — дру- га половина Х ст. (рис. 6, ІІ). На час існування Рис. 6. Кістяне вістря та керамічний матеріал зі споруди під напільним валом: І — кістяне вістря; ІІ — керамічний матеріал зі споруди під напіль- ним валом; ІІІ — горщики від забудови із внутріш- нього боку від напільного валу 325 Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель споруд № 1 та № 2 вони знаходилися на північ від валу внутрішнього городища, тобто фактич- но на території його посаду. Конструкції напільного валу зовнішнього го- родища досліджувалися 1983 р. (траншея № 1, 20 × 4 м) та 1998 р. (розкоп № 1 1998 р). Тран- шея 1983 р. була закладена майже впритул до стародавнього в’їзду на городище з напіль- ного боку, там, де, вірогідно, розташовувалась центральна в’їзна брама. Враховуючи складну багаторядну систему природних перепон, що оточували городище з боку заплави, саме цей, північний, напрямок був, вірогідно, найбільш вразливим під час нападу. Не випадково, саме на цій ділянці досліджень було виділено 8 будівельних горизонтів — свідчень числен- них перебудов укріплень, що набагато гірше фіксуються в інших місцях. Кожна така пере- будова супроводжувалась нівелюванням реш- ток пошкоджених конструкцій брами ледь не до материка та спорудженням нових, що запов- нювались ґрунтом, взятим безпосередньо по- ряд. Внаслідок цього, в заповненні дерев’яних конструкцій брами був зібраний матеріал різ- них епох — від слов’янської доби до ХІІ ст., що і спричинило свого часу помилкове датування часу спорудження всього напільного валу. Проте вже роботи 1998 р. (розкоп № 1) вия- вили в тілі напільного валу зовнішнього горо- дища сліди досить складних конструкцій, типу двох каркасно-плотових стін, розташованих на відстані близько 3 м одна від одної, причо- му, кожна з них мала подвійний контур (від- стань між цими стінами становить 0,3—0,5 м) (Коваленко 1999, с. 36—41). Поряд із ямками від невеличких кілочків плотової конструкції, розташованими на відстані 0,08—0,2 м одна від одної, через кожні 2,0—2,5 м у складі цих конструкцій зафіксовані ямки від більш потуж- них стовпів, діаметром 0,3—0,5 м. Враховуючи, Рис. 7. Забу- дова Шесто- вицького го- родища кінця ХІ — середи- ни ХІІІ ст. Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель 326 що вал насипався із сипучого піщаного ґрунту, присутність у його тілі подібних посилюючих конструкцій була необхідною. Можливо, вони додатково скріплювалися й певними горизон- тальними зв’язками. Виходячи із розташуван- ня та кількості стовпових ямок, не виключено, що з внутрішньої сторони валу вони підсилю- вались додатково ще якимись захисними спо- рудами (типу літописного «столпія» чи додатко- вих зрубів-городень). З напільного боку ширина укріплень сягає 10—12 м при висоті до 2 м. Перед напільним валом зовнішнього горо- дища з півночі проходив рів, параметри якого були зафіксовані в ході робіт 1998 р.: ширина близько 12 м при можливій глибині до 3 м. Як і в системі укріплень внутрішнього (малого) го- родища, з боку майданчика до його підніжжя прилягав т.зв. «внутрішній рів», зафіксований в розкопах 1998, 2001 та 2003 рр. Фактично він і в цьому випадку являв собою низку окремих ям, завширшки до 2,4 м і завглибшки до 1,2 м, викопаних безсистемно, з метою швидкого от- римання ґрунту для підсипки тіла валу. Цей «внутрішній рів» відсутній на ділянці, що зна- ходиться перед ймовірним в’їздом на городище і, таким чином, є додатковим аргументом на користь його розташування саме тут. У подальшому саме ця ділянка оборонних споруд, як найбільш вразлива, в ході численних штурмів городища неодноразово перебудовува- лась і реконструювалась, аж до появи в тілі на- пільного валу в ХІІ ст. типової для цієї доби систе- ми взаємопов’язаних городень і клітей, причому останні, судячи з деяких спостережень, могли бути щонайменше двоповерховими (рис. 4, ІІ). Їхні конструктивні особливості та етапи пе- ребудови досить детально описані в ряді попе- редніх авторських публікацій, що позбавляє нас необхідності звертатися до цього питання ще раз (рис. 7) (Коваленко 1999, с. 36—41). Подальша доля напільної лінії укріплень внутрішнього городища вимагає перегляду. Якщо наші припущення про час спорудження напільних смуг укріплень внутрішнього (поча- ток — перша половина Х ст.) і зовнішнього (се- редина — друга половина Х ст.) городища вірні, то після розширення площі майданчика рови внутрішньої лінії ставали не просто зайвими, а й створювали загрозу відносно легкого проник- нення штурмуючих по дну цих ровів, що вихо- дили на обидва схили мису, практично в центр городища. Відтак, ця смуга ровів мала бути за- сипана, а ті місця, де вони виходили на край тераси, були додатково укріплені дерево-земля- ними конструкціями. Одна з таких ділянок до- сліджувалася в розкопі № 7 (2001 р.), де рештки валу другої половини Х ст. перекривають ста- рий рів (малого чи внутрішнього городища). Відкритим залишається і питання про при- чини розширення (майже вдвічі) у другій поло- вині Х ст. площі шестовицького городища. Як засвідчують плани, його забудову практично на усіх етапах існування навряд чи можна вва- жати інтенсивною чи навіть щільною: тут на кожному хронологічному етапі водночас співіс- нувало (з урахуванням нерозкопаної західної частини) від семи до десяти жител, зі значни- ми за площею вільними ділянкам між ними (рис. 4). Навіть враховуючи, що значна частина населення комплексу мешкала на посаді і по- долі, все це не пояснює такого нераціонального використання площ в межах укріплень. І пояснення цьому феномену, на наш погляд, може бути дуже простим: саме в таких таборах збирав дружину для масштабних військових акцій Володимир Великий (згадаймо хоча б велетенські розміри князівського Білгорода) (Толочко 1980, с. 137), десь мусив концентрува- ти він загони, оголосивши війну бунтівливому сину Ярославу Мудрому; в таких королівських таборах проживала чисельна дружина дат- ського короля Гаральда Синезубого, надли- шок якої став непотрібний йому після війни з Оттоном ІІ, на датсько-німецько-вендському прикордонні мав знаходитись Йомсборг — на- півнезалежний табір «диких дружин» вікінгів (Шинаков 2002, с. 253—255). Таким чином, подібна практика не була чи- мось новим чи надзвичайним для Русі явищем: подібні табори, в яких концентрувалися війсь- кові контингенти, що незабаром мали бути за- діяні в чергових військових походах, являлися явищем загалом типовим. І все ж певна загад- ка в цьому явищі є: переважна більшість таких таборів знаходилась саме на території Північ- ного Лівобережжя. На стрілці мису після викопування південно- го рову, конструкція частоколу та ровики біля нього проіснували певний період. Сліди пожежі частоколу (як і з північного боку городища) тут не зафіксовані, але навряд чи ця конструкція могла проіснувати досить тривалий час. Під час дослідження стрілки мису фіксува- лися шматки глиняної обмазки та печини, що супроводжувалися керамікою початку ХІ ст. Як з’ясувалося під час подальших досліджень, на місці вже не існуючого частоколу наприкінці Х — на початку ХІ ст. існувала наземна спору- да, від якої збереглися залишки двох глинобит- них печей. Ділянка, на якій збудовано наземну споруду, нерівна (понижується на південь і має ухил на захід та на схід), тому, скоріш за все, споруду було поставлено на вкопані вертикаль- ні стовпи (чи взагалі вона мала конструкцію з вертикально встановлених деревин) (рис. 4, ІІ). Вірогідно, на стрілці було збудовано оборонну башту, котра дозволяла контролювати підступи до городища з півдня та здійснювати контроль за руслом р. Десни, що протікала безпосеред- ньо під стінами городища. Наявність вугликів та обпаленої обмазки вказують на загибель споруди у вирі подій першої третини ХІ ст. В першій половині ХІ ст. (за часів Мстислава Во- лодимировича) пам’ятка, як і всі подібні дружинні 327 Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель табори, переживає нову військову катастрофу: по- тужний (до 0,2 м) горілий прошарок зафіксовано на зовнішньому схилі валу з напільного боку. Ця пожежа знищила городище, посад і значно ско- ротила забудовані площі на подолі. Відродження життя відбулося на терасі лише наприкінці ХІ ст., але вже ніколи не набуло такого розмаху. Подальша ж доля Шестовицького комплексу досить детально описана в наших публікаціях (враховуючи численні будівельно-пожежні го- ризонти) і додаткового розгляду, на наш пог- ляд, не потребує. Андрощук Ф.О. Звіт про роботи на околиці села Шес- товиця Чернігівського району Чернігівської облас- ті // НА ІА НАН України. — 1993/84. — 25 с. Андрощук Ф.О. Топографія та хронологія Шестови- цького могильника // Археологія. — 1995 — № 3. — С. 99—105. Бліфельд Д.І. Давньоруські пам’ятки Шестовиці. — К., 1977. Бліфельд Д.І. Звіт про роботу Шестовицької архео- логічної експедиції Інституту археології АН УРСР 1948 р. // НА ІА НАН України. — 1948/11. — 48 с. Булгакова В. Византийский моливдовул Х в. из Шестовицы // Андрощук Ф.О. Нормани і слов’яни у Подесенні: (Моделі культурної взаємодії доби ран- нього середньовіччя). — К., 1999. — С. 109—117. Коваленко В.П., Моця О.П., Ситий Ю.М. та ін. Звіт про археологічні дослідження в ур. Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської обл. в 1998 р. — Т. І. — Дослідження городища в ур. Коровель // НА ІА НАН України. — № 1998/84. — 68 с. Коваленко В.П., Моця О.П., Ситий Ю.М. та ін. Звіт про археологічні дослідження в ур. Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської обл. в 2004 р. — Т. І. — Дослідження городища в ур. Коровель // НА ІА НАН України. — 2004. — 53 с. Коваленко В.П., Моця О.П., Ситий Ю.М. та ін. Звіт про археологічні дослідження в ур. Коровель біля с. Шестовиця Чернігівської обл. в 2006 р. — Т. І. — Дослідження городища в ур. Коровель // НА ІА НАН України. — 2006. — 41 с. Коваленко В., Моця О., Ситий Ю. Роботи Шестови- цької експедиції 1998 року // АВУ 1998—1999 рр. — К., 1999. — С. 13—14. Коваленко В., Моця О., Сытый Ю. Археологичес- кие исследования Шестовицкого комплекса в 1998— 2002 гг. // Дружинні старожитності Центрально-Схід- ної Європи VІІІ—ХІ ст. — Чернігів, 2003. — С. 51—83. Коваленко В.П. Нові дослідження Шестовицького археологічного комплексу // АЛЛУ. — Число 1 (5). — Полтава, 1999. — С. 33—43. Коваленко В.П., Моця А.П., Шекун А.В. Работы Шес- товицкой экспедиции // АО 1983 года. — М., 1985. — С. 287—288. Коваленко В.П., Моця О.П., Ситий Ю.М. Дослід- ження Шестовиці в 2005 р. // АДУ 2004—2005 рр. — К.; Запоріжжя, 2006. — С. 105—108. Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие (лук и стрелы, самострел). VII — XIV вв. // САИ. — Вып. Е 1—36. — М., 1966. Моця О.П., Коваленко В.П., Ситий Ю.М. Дослід- ження в Шестовиці в 2003—2004 рр. // АДУ 2003— 2004 рр. — Запоріжжя, 2005. — С. 233—234. Науковий архів Інституту археології НАН Украї- ни. — Особистий фонд П.І. Смолічева. — Ф. 3. — Од. зб. 104. — А. 2 зв., А. 3; Ф. 6. — Од. зб. 25 — С. 5. Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. І. — М.; Л., 1962. Ситий Ю.М. Проїзди та ворота давньоруських ук- ріплень // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка наукових праць. — Т. 2. — Коростень, 2008. — С. 114—121. Станкевич Я.В. Дневник раскопок Шестовицко- го могильника и городища в 1946 г. Приложение к отчету // Архив ИИМК РАН. — Ф. № 35/1946. — № 77. — лл 14—30. Станкевич Я.В. Отчет о работе Шестовицкой ар- хеологической экспедиции летом 1946 г. // Архив ИИМК РАН. — Ф. № 35/1946 — № 67. — лл. 1—8. Станкевич Я.В. Отчет о работе Шестовицкой архе- ологической экспедиции за 1946 г. // НА ИА НАН Украины. — 1946/20. Сытый Ю.Н., Скороход В.Н. Находки изделий из сланца на территории археологического комплек- са в ур. Коровель у с. Шестовица // Средневековый город юго-Востока Руси: предпосылки возникнове- ния, эволюция, материальная культура: Мат. конф., посвященной 100-летию начала археологических исследований Гочевского археологического комп- лекса. — Курск, 2009. — С. 219—231. Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху фео- дальной раздробленности ХII—ХIII вв. — К., 1980. Шафонский А.Ф. Черниговского наместничества то- пографическое описание. — К., 1851. Шинаков Е.А. Образование Древнерусского госу- дарства. Сравнительно-исторический аспект. — Брянск, 2002. — С. 233—235. В. П. К о в а л е н к о, Ю. М. С ы т ы й, В. М. С к о р о х о д иССЛЕДОВАНиЕ ОБОРОНиТЕЛЬНЫХ КОНСТРУКЦиЙ ГОРОДиЩА КОРОВЕЛЬ В статье рассматривается вопрос появления и конструктивных особенностей оборонительных конс- трукций городища Коровель возле с. Шестовиця Черниговской обл. Наиболее ранние из древнерусских укреплений городища состояли из ровиков и частокола. Почти сразу же после их установки строятся укрепления малого, или внутреннего городища, которое в сере- дине — второй половине Х ст. расширяется за счет посада. V. P. K o v a l e n k o, Y. M. S y t y j, V. M. S k o r o k h o d RESEARCH OF DEFENSIVE CONSTRUCTIONS OF THE ANCIENT SITE OF KOROVEL The question of appearance and constructive peculiar- ities of the fortifications Korovel near the village Shesto- vitsa in Chernihiv region are considered in the article. The earliest Old Russ fortifications of the site con- sisted of ditches and paling. Fortifications of the small, inner site were built strait after their setting, and were modernized with widening of the square of the site at the expense of the trading quarter in the middle — se- cond half of the X cent.

Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель

Репозитарії

Схожі ресурси