Експериментальна археологія та моделювання

Статтю присвячено використанню експериментальної археології та моделювання як джерела археологічних досліджень. Висвітлюються напрямки експериментального моделювання. Розкривається зміст поняття «скансен», приводиться історія та розповсюдження музеїв під відкритим небом. Статья посвящена использов...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2010
Main Author:	Петраускас, А.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2010
Subjects:	Роботи співробітників відділу
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83444
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Експериментальна археологія та моделювання / А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 167-173. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859756488501755904
author	Петраускас, А.В.
author_facet	Петраускас, А.В.
citation_txt	Експериментальна археологія та моделювання / А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 167-173. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	Статтю присвячено використанню експериментальної археології та моделювання як джерела археологічних досліджень. Висвітлюються напрямки експериментального моделювання. Розкривається зміст поняття «скансен», приводиться історія та розповсюдження музеїв під відкритим небом. Статья посвящена использованию экспериментальной археологии и моделирования как источника для археологических исследований. Освещаются направления экспериментального моделирования. Раскрывается содержание понятия «скансен», приводится история и распространение музеев под открытым небом. Paper is devoted to using experimental archaeology as a source in archaeological investigations. It is widely covered directions of experimental modelling. Author provided an explanation for the term «scansen». It is also shown a history and popularization of museums in the open air.
first_indexed	2025-12-02T01:59:57Z
format	Article
fulltext	167 Статтю присвячено використанню експеримен- тальної археології та моделювання як джерела ар- хеологічних досліджень. Висвітлюються напрямки експериментального моделювання. Розкривається зміст поняття «скансен», приводиться історія та розповсюдження музеїв під відкритим небом. К л ю ч о в і с л о в а: експеримент, моделюван- ня, артефакт, скансен, музей під відкритим не- бом. Експеримент (від лат. ехреrіmentum) у су- часній науці — це метод пізнання, за допомо- гою якого в умовах, які дослідник може конт- ролювати та скеровувати, досліджується певне явище. Вони поділяються на якісні, кількісні та ін. типи. Існують напрямки наукового знан- ня, побудовані на використанні експерименту: експериментальна фонетика, криміналістика та ін. (БСЭ 1978, с. 6; 1974, с. 3). Для приклад- них наук, з якими, певною мірою, співвідно- ситься археологія, характерне використання модельного експерименту, який ставиться на матеріальних моделях. Експериментальна археологія становить один із напрямків розвитку археології. Тра- диційно її початок відносять до XVII ст., коли німецький дослідник Андреас Альберт Роде (1682—1724) зробив копію кам’яної сокири, для підтвердження думки про її виготовлення людиною (Малинова, Малинов 1982). Вже на цьому прикладі виразно видно використання моделювання як основного методу для підтвер- дження висловленого теоретичного припущен- ня. Власне моделювання полягає у досліджен- ні об’єктів пізнання на їх моделях, побудові та вивченні моделей реально існуючих предметів та явищ (живих та неживих систем, різноманіт- них фізичних, хімічних процесів, інженерних конструкцій) (БСЭ 1974, с. 3). Однією з характерних ознак експеримен- тальної археології є використання наукових методичних принципів та наукових методів проведення експериментів, що відрізняє її від прикладного мистецтва і поширеного в наш час створення різного кшталту копій не тільки ар- хеологічних предметів, але й об’єктів, процесів, тощо. Під час створення останніх головною ме- тою є вирішення декоративно-прикладних, ви- робничих, торгівельних та інших завдань, які не мають на меті наукового дослідження архео- логічних об’єктів. Кількість створюваних на сьогоднішній день копій старовинних виробів (часто виготовлених на високому професійному рівні) постійно збільшується, створюються на- віть крупні суспільні творчі колективи, які не тільки моделюють предмети, але й процеси, чи навіть облаштовують комплекси із використан- ням археологічних прототипів. Відповідно, стає актуальним питання — де проходить межа між науковим експериментом та декоративно-при- кладним мистецтвом, що виготовляє предмети «під старовину». Саме таким питанням було присвячено декілька наукових міжнародних конференцій «Експериментальна археологія — шлях до наукової істини чи профанація науко- вих знань?» (Опішня, 28—30 травня 2008 р.) та «Експериментальна археологія: завдання, методи, моделювання» (Коростень, 6—9 серпня 2009 р.). До методичних засад експериментальної ар- хеології відносяться, перш за все, використання певного археологічного прототипу, створення його науково обґрунтованої теоретичної реконс- трукції, проведення натурного моделювання із дотриманням відповідних методик проведення експериментальної частини та подальше нау- кове опрацювання отриманих результатів. Ек- А. В. П е т р а у с к а с (К и ї в) ЕКСпЕРиМЕНТАЛЬНА АРХЕОЛОГІЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ Петраускас А.В. Експериментальна археологія та моделювання 168 сперимент може вважатися виконаним лише у разі отримання даних, що відповідають постав- леним цілям та дають результати, що поточ- нюють і доповнюють наші уявлення відносно використаного археологічного прототипу. Екс- периментальна археологія саме і починається там, де ми маємо повернення результатів ек- сперименту для пояснення питань у роботі з археологічними старожитностями. Під час моделювання дослідник зустрічаєть- ся з проблемою створення діючої натурної мо- делі процесу, предмету чи об’єкту, який надалі буде використовуватись для дослідів. На цьому етапі використовуються дані та методи природ- ничих наук (геології, фізики, біохімії, біології та ін.), технологічні напрацювання відповід- них технічних виробництв (наприклад, чорної та кольорової металургії), етнографічні дані. У деяких випадках очікувані результати дослід- ник отримує після багаторазових випробувань, процес може займати у часі декілька років (Колчин, Круг 1965, с. 198—209; Konieczny, Weker 2007, s. 47—54; Готун, Петраускас 2005, с. 243—252). У ході проведення моделювання використо- вуються відповідні методи фіксації експери- ментального процесу. Найбільш поширеним є хронометраж відповідних етапів, використання кіно та фотофіксації. У деяких випадках прово- диться графічна фіксація у вигляді креслень, замальовок (Малінова, Малінов 1988; Очерки 1997; Колчин, Круг 1965). Отримані результати моделювання опра- цьовуються із застосуванням статистичних та порівняльних методів, візуального спостере- ження та ін. У деяких випадках можуть засто- совуватися методи, які використовуються для роботи з археологічними прототипами. Так, у випадку з копіями металевих виробів — мета- лографічні методи, рентгеноскопія. Ефективність проведеного експерименту може бути підтверджена можливістю вико- ристання його результатів у роботі з археоло- гічними прототипами, для вирішення проблем, задля яких власне і проводилось моделюван- ня. На даному етапі найбільш поширеним є порівняння характеристик натурної моделі та її прототипу. Так, у лабораторії природничих методів дослідження ІА РАН було створено ко- лекцію експериментальних зразків кераміки з різним складом гончарної маси, з відбитка- ми поверхні, які відповідають використанню різних гончарних інструментів (Бобринський 1978, с. 226). Співробітниками ІА НАНУ шля- хом створення діючої моделі давньоруського гончарного горна, встановлено призначення та особливості використання вітро-волого за- хисних пристосувань навколо теплотехнічних споруд (Довганіч, Готун, Петраускас 2006, с. 105—112). У науковій літературі добре висвітлено різ- ні напрямки натурного модулювання в екс- периментальній археології. Найбільш масо- вим можна вважати моделювання предметів. Дослідники виготовляють копії керамічних посудин для вивчення їх технічних показни- ків, вологопоглинання, міцності, особливостей впливу складу гончарної маси на властивості посудин (Готун, Петраускас, Петраускас 2005, с. 70—79; Wasilczyk 2007, s. 23—34). Для вивчення функціональних особливос- тей крем’яних виробів вченими виготовляють- ся репліки кам’яних знарядь первісної доби. Подібних прикладів виготовлення посуду, зброї, прикрас, інструментів та ін. — безліч і в нашій країні й за кордоном. Цілком зрозумілі переваги використання моделей для дослід- ження технічних властивостей археологічних прототипів. На відміну від артефактів їх копії відтворюються у необхідній кількості, і ми має- мо змогу вивчати предмет дослідження без на- несення йому шкоди чи його повного знищен- ня. Не менш розповсюдженим є моделювання стародавніх процесів. Слід назвати роботи анг- лійських, німецьких, бельгійських учених — з моделювання сиродутного процесу (Malinovi R. а J. 1982; Малинова, Малина 1988), поль- ських дослідників — від добування сировини до отримання заліза (Konieczny, Weker 2007, s. 47—54), російських фахівців — з відтворен- ня всіх ланок чорної металургії (Колчин, Круг 1965; Очерки по истории древней железообра- ботки 1997, с. 5—284). Відоме проковування се- редньовічних криць (Город Болгар 1996, с. 95), ковальське зварювання (Гурин 1982, с. 16, 17). Спеціалістами ставились також експерименти з дослідження кольорової металургії та ювелір- ного виробництва (Бровендер 2007, с. 84; Гошко, Трачук 2010). Не менш цікаві результати отри- мують під час моделювання вирощування сіль- ськогосподарських культур (Пашкевич 2010). В останні роки українськими дослідника- ми ставляться досліди з експериментального відтворення сільськогосподарських та про- мислових занять стародавнього населення. Г.О. Пашкевич провела низку експериментів з вирощування архаїчних сортів злаків в умо- вах, наближених до відповідних археологічних періодів (Пашкевич 2010). На базі Північної археологічної експедиції у с. Ходосівка змодельовано майже у повному обсязі бортний промисел (Готун, Коваль, Пет- раускас 2008, с. 76—86). Цікавим напрямком є спостереження за розвитком процесів руйнації об’єктів (Malinovi R. a J. 1982; Малинова, Ма- лина 1988). Моделювання процесу дозволяє нам спос- терігати за перебігом усіх ланок техніко-техно- логічних, сільськогосподарських, біохімічних та інших процесів. В роботі ж із артефактами ми маємо лише окремі матеріальні елементи залишків певних етапів процесу. Археологічні старожитності представляють у повному обсязі технологічні процеси дуже і дуже рідко. Відо- 169 Петраускас А.В. Експериментальна археологія та моделювання мі майстерні стародавніх ремісників і навіть потужні виробничі комплекси. Проте вони ста- новлять незначний відсоток по відношенню до інших археологічних артефактів, пов’язаних із стародавніми технологічними процесами. По- яснення призначення вказаних артефактів, відшукування їх місця у технологічних ланках, дослідження їх особливостей за умови фраг- ментарності, поганої збереженості, відсутності у ряді випадків етнографічних паралелей без використання моделювання неможливе. До пе- реваг моделювання процесів слід віднести вже згадувану можливість повторення експеримен- ту в практично необмеженій кількості. Перспективним є й напрямок поєднання до- слідження та експонування давніх об’єктів (Ві- дейко 2002, с. 89—94; Кепін 2002, с. 78—89; Ти- това, Кепін 2002, с. 49—71). Цінність розробок полягає в отриманні позитивних результатів, що переконує у правильності й доцільності да- них робіт. Одним із напрямків моделювання можна вважати створення крупних відтворених ком- плексів просто неба. Музеї просто неба (скансе- ни) — форма експонування, яка дає змогу де- монструвати пам’ятки матеріальної і духовної культури в умовах, максимально наближених до природних, відтак вони репрезентують одну з найцікавіших музейних форм. Пізнаваль- не значення і емоційний вплив таких музеїв є дуже значними. Вони формуються на основі нерухомих пам’яток і архітектурно-ландшафт- них комплексів, створюваних пам’ятками та їх природним оточенням. Як місце збереження та експонування таких об’єктів виступає музейна територія. Скансени можуть поєднувати різні види пам’яток: археологічні, дерев’яної архітек- тури, побутові, виробничі, етнографічні тощо. Досвід створення та функціонування музеїв просто неба свідчить про їх значну роль у збе- реженні та популяризації історико-культурної спадщини, розвитку туризму. Тому створення археологічних парків, скансенів, археодромів та експериментальних поселень називається у числі найактуальніших серед нових підходів до тематико-експозиційних комплексів, а скан- сенологія — наука про музеї під відкритим небом — була запропонована до виділення в окремий розділ музеєзнавства (Відейко 2002, с. 89—94; Кепін 2002, с. 78—89; 2007, с. 132; Ти- това, Кепін 2002, с. 49, 50; 2003, с. 145—155). За спостереженнями фахівців, створення, становлення та розвиток музеїв просто неба відбувались у кілька етапів: І. Зародження ідеї створення музею просто неба — кін. ХVІІІ — ІІ пол. ХІХ ст.; ІІ. Перша реалізація ідеї музею- «скансена» — 1885—1891 рр.; ІІІ. Розповсюд- ження музеїв просто неба у скандинавських країнах — 1894—1918 рр.; ІV. Розвиток музеїв просто неба у Європі — 1919—1957 рр.; V. «Бум» у будівництві музеїв просто неба у Європі та світі — 60—80 рр. ХХ ст. (Недков 2000, с. 19). Ідея подібних музеїв втілилась у 1891 р. у Стокгольмі на острові юргорден (швед. Djurgården), де, за назвою маєтку місцевого торговця «Skansen» (шведською skans — фор- теця), вченим-етнографом А. Газеліусом був створений етнографічний комплекс — перший у світі музей просто неба. Згодом у кінці ХIХ ст. у Європі майже одночасно виникла ціла ме- режа подібних музеїв, які одержали назву «скансени», набувши загального змісту як си- нонім поняття «музеї просто неба» (Czajkowski, Olszansky 1981). Принагідно варто відзначити, що власне музей просто неба створено ще до по- яви терміну «скансен». У 1922 р. на берегах Бо- денського озера у Швейцарії були відновлені поселення кам’яної та бронзової доби (Малино- ва, Малина 1988, с. 14). Музеєзнавцями розроблена класифікація музеїв просто неба у відповідності до їх спе- цифіки. Зокрема, за видами вони поділяються на загальнотематичні і спеціалізовані. Загаль- нотематичні відображають культуру: 1) села; 2) міста та окремих місцевостей; 3) у селах та районах міста. Спеціалізовані репрезенту- ють: 1) сільські заняття та техніку; 2) міські заняття та технічні засоби; 3) технічну куль- туру (а — довиробничі форми, б — виробничі форми); 4) окремі види діяльності (скотарство, рибальство, бджільництво); 5) археологічні та змішані археологічно-етнографічні експона- ти. Виділяється три типи музеїв: А) за типом матеріалів та експонатів: 1) сільські; 2) міські; 3) з міським та сільським сектором; 4) сіль- ські та міські, в т. ч. екомузеї; 5) археологічні та археологічно-етнографічні; Б) музеї типу «скансен»: 1) музеї архітектури та будівниц- тва; 2) заповідники будівництва (сільські, місь- кі); В) за географічно-етнографічною чи ад- міністративною ознакою: 1) центральні музеї в т. ч. національні; 2) обласні; 3) регіональні; 4) місцеві (Czajkowski, Olszansky 1981). Серед підходів до класифікації — за територіальним охопленням виділення Г.В. Борисевичем фе- деративних, національних, зональних, регіо- нальних, локальних музеїв з виокремленням меморіальних. За особливостями тематичного змісту — за розробками З.С. Гудченко, Є. Чай- ковського, А. Ціппеліуса — поділ на загально- тематичні комплекси, які демонструють народ- ну культуру в межах тих чи інших етнічних утворень (села, міста, того й іншого одночасно) і спеціалізованих, які мають специфічний про- філь, присвячені окремим видам ремесел, про- мисловим формам, окремим галузям господар- ства (рибальству, чабануванню, бджільництву), а також пам’яткам археології. З.С. Гудченко та ін. пропонувалось музеї народної архітектури та побуту за змістом ділити на музеї «містечок», села, зонального типу, за територіальним охоп- ленням — на багатонаціональні, національні, зональні, регіональні, локальні, за тематич- ною спрямованістю — на історико-архітектурні Петраускас А.В. Експериментальна археологія та моделювання 170 й архітектурно-художні. Фахівцями виділя- лись у окремий тип етнографічні парки-музеї; дослідниками, зокрема О.О. Харьковою, пропо- нувалось при експонуванні керуватись низкою принципів: територіально-етнічним, архітек- турно-функціональним, соціально-майновим, історико-хронологічним, типологічним (Бо- рисевич 1969; Гудченко 1971, с. 4, 5; Zippelius 1974; Шмелев 1983, с. 71, 79, 97; Czajkowski 1984; Гнедовский, Добровольская 1987, с. 8; Харькова 1989; Прибєга 1997, с. 43; Скрипник 1998, с. 29, 30; Кепін 2007, с. 132—134). У результаті музеї під відкритим небом пос- тають у різних (з певними варіантами) фор- мах: 1) музеї рухомого типу — «скансени», які експонують на спеціально підібраній території пам’ятки історії та культури, перевезені із ін- ших місць («Скансен» у Швеції; музей у Рож- нові-під-Радгоштем у Чехії); 2) музеї «in situ», які покликані зберегти споруди на історичних місцях перебування (село Холлоко в Угорщині; музей Арбер в Ісландії, музей в Коуржимі у Чехії); 3) музеї змішаного типу, де у середови- ще зі збереженими пам’ятками перевозяться нові споруди (музейний комплекс «Астра» в Ру- мунії). Розвиток даного підходу — запропоно- вана ю.С. Ушаковим ідея комплексного музею- заповідника: підпорядкована єдиному центру розгалужена система з архітектурно-етногра- фічного музею, створеного на новій території і заповідної зони з унікальними пам’ятками, збереженими на місці їх побутування та вклю- ченими до складу музеєфікованих об’єктів. На- разі у європейських країнах нараховується біль- ше 2000 музеїв просто неба. Серед них є такі, що мають 100, 200 та більше об’єктів експонування, є і місцеві, які демонструють один чи декілька об’єктів. Тільки на Скандинавському півострові нараховується більше 50 таких музеїв; у них зберігається біля 710 об’єктів, з яких 560 пере- несені зі своїх місць, а 150 перебувають у пер- винному оточенні (Ушаков 1973, с. 24—26; Гуд- ченко 1981, с. 105—112; Sevan 2008; докладніше про класифікацію див: Кепін 2007, с. 134). Помітне місце у системі розвитку європейсь- ких скансенів займають музеї на території СНД. За кількістю музеїв просто неба пострадянсь- кий простір відстає від більшості європейських країн, але саме тут ця група музеїв розвиваєть- ся найбільш стрімко та сучасно. Значна час- тина цих установ володіє унікальним природ- ним та культурним надбанням та має статус «музею-заповідника». Часто музеї просто неба є складовою великих музеїв-заповідників (му- зей народної архітектури — філіал Новгород- ського історико-архітектурного та художнього музею-заповідника, «Музей історії архітектури та побуту народів нижегородського Поволжя «Щеликівський хутір» у складі Нижегородсь- кого історико-архітектурного та художнього музею-заповідника тощо). Так, на території ко- лишнього Радянського Союзу діє понад 100 та- ких музеїв: 50 — у Російській Федерації, 18 — у Латвії та Естонії, по 2 — у Литві та Грузії (Пав- люк, Заславець 2007). В Україні сім великих та середніх за площею музеїв просто неба і декілька менших; біль- шість із них — у західних областях. Найбіль- ші розташовані в Ужгороді, Львові, Чернівцях, Галичі. У нас їх називають музеями народної архітектури та побуту. Одним із перших на радянському просторі такий музей було ство- рено у Переяславі-Хмельницькому в 1965 р.; нині — Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (Титова, Кепін 2003, с. 145—155). Найбільшим за площею (150 га) в Україні, Європі, а можливо — й у світі є музей народної архітектури і побуту НАН України в с. Пирогів. Найменшим же європейським скансеном є му- зей у Зубрницях, Чехія. Окрім етнографічних скансенів світом ши- риться мода на тематичні: Black Country Living Museum в місті Дадлі (Великобританія), експо- зиція якого присвячена життю шахтарського містечка кінця ХІХ ст.; музей мореплавства під відкритим небом у Роттердамі; музей авіації; музей човнів вікінгів у Норвегії; музей «плане- та казок» тощо (Britain’s; Люба, Салій, Бабій). Окремим напрямком реконструкції минулого та демонстрації результатів його студіювання можна вважати т. зв. «Kölner Versuchen» — відтворення походу легіонерів (Spuren 2002, s. 55—57) і подібні йому заходи. Музеї open air у Європі та світі набувають шаленої популярності. В них можна здійснити подорож у двох вимірах: по мальовничій місце- вості та вглиб історії і матеріальної культури минулого, яку в них ретельно зберігають. Показовий «Археопарк» у Празі, де на місці пізньогальштатського поселення доби ранньо- го заліза демонструється реконструкція паліса- ду, культової споруди, трьох жител. Археодром з реконструкціями давніх жител і поховань експонується у складі унікального природно- го музею-заповідника «Томська писаниця», що включає святилище доби бронзи, музей на- скального мистецтва та ін. Археологічні об’єкти поруч з етнографічними демонструються в На- ціональному історико-етнографічному заповід- нику «Переяслав». Функціонує «Етнографічний музей народів Забайкалля» з археологічною складовою та відтвореними інтер’єрами давніх споруд, створюється «Музей історії культури народів Сибіру і Далекого Сходу» з археоло- гічними і етнографічними зонами. Розроблено концепцію створення експозиції «Давньоруське зодчество» та музейно-заповідного комплексу «Давня Україна» в Музеї народної архітектури та побуту України. Поєднання археологічної та етнографічної експозицій з використанням об’єктів давнього побуту чи їх реконструкцій практикується в Ескімоському музеї м. Черчілл у Канаді, Державному музеї Аляски, Музеї 171 Петраускас А.В. Експериментальна археологія та моделювання культури та побуту малих народностей Півночі в с. Ловоозеро на Кольському півострові, низ- ці музейних закладів скандинавських країн. Поселення доколумбівських індіанців племені памункі відтворено у Вірджинії (Останін 1984, с. 57—60; Малинова, Малина 1988, с. 248—252; Кепін 2002, с. 83, 84; 2007, с. 135—138; Вер- говський 2004, с. 26—31). Яскравим прикладом експонування і попу- ляризації минулого може слугувати один із найвідоміших у Центральній і Західній Європі археологічний заповідник у Біскупіні. Тут до- сліджено залишки міста, побудованого близько 2700 років тому та реконструйовані оборонні споруди, житлові будівлі тощо. Комплекс вклю- чає експозицію з автентичними знахідками та макетами вивчених об’єктів. Організовано продаж сувенірів: копій давнього посуду, ви- робів з кременю, прикрас, зброї, макетів будов міста. Періодично проводяться фестивалі істо- ричних реконструкцій, де відвідувачі можуть спробувати себе в стрільбі з лука чи арбалета, формуванні та випалюванні посуду, випіканні хліба, поуправлятись у науково обґрунтовано- му ритуальному розфарбовуванні обличчя. Є можливість спостерігати процес залізоробного виробництва, ковальства, виготовлення брон- зових прикрас за давніми технологіями, фар- бування ниток, тканин, чеканку монет, ловлею риби із використанням копій давніх знарядь, військовими вправами, виконанням балад і пі- сень. Можна прийняти купіль у реконструйо- ваній лазні, спробувати зварене тут пиво, юшку зі щойно виловленої риби, одягнути костюм ми- нулих століть і тисячоліть (Малинова, Малина 1988, с. 14, 15; Відейко 2002, с. 89—94). У 1986 р. в Чехії було створено унікальний дитячий «скансен» — табір первісності «Алта- міра» з брамами, кельтською напівземлянкою, доісторичним житлом, ткацькою і керамічною майстернями, пекарнею, вівчарнею, госпо- дарським приміщенням, кузнею, гутою, спору- дами металургійного та бронзоливарного ремес- ла, дровником, палісадом, вуликами, човнами, експериментальним полем. Діти мають змогу провести відпочинок «первісним» способом, пізнати процес виготовлення тієї чи іншої речі, переглянути науково-популярні фільми. Дано- му закладу передували аудіовізуальні та теат- ралізовані програми з реконструкціями стилю життя чи певних виробів минулого в Брюсселі, Празі, поблизу Лос-Анжелеса й Орландо та ін. (Кепін 2002, с. 82, 83; 2007, с. 148, 149). Попри безсумнівно позитивне значення експонування досліджених та відтворених об’єктів чи виробів більш виграшними здають- ся реконструкції моделі життя у давніх суспіль- ствах, які не лише демонструють певний со- ціум на певному етапі історичного розвитку, а й виконують низку дослідницьких завдань. Групою датських ентузіастів було створене ек- спериментальне село, яке жило життям заліз- ної доби. Спочатку воно функціонувало на пі- вострові Богнаес в Роскілле-фіорді для зйомки дитячих телепередач, а з 1962 р., під керівниц- твом Ханса Оле-Хансена — учасника поперед- нього експерименту — як Історико-археоло- гічний дослідницький центр в Лейрі. Останнє місце обживали близько 90 чоловік протягом двох років. У результаті було освоєно площу 1500 м2. Поселення оточене невеликими, при- мітивно обробленими ділянками, домашні тва- рини в ньому шляхом зворотного схрещування доведені до виду, приблизно відповідного тва- ринам тієї епохи. Спочатку всім цим займа- лись археологи з найближчими помічниками, згодом — кілька сімей добровольців. Мешкан- ці поселення під керівництвом фахівців жили там життям предків, тисячоліттями віддалених від них. Споруджену репліку давнього будинку використовували і в січні—лютому та березні— квітні. Реконструкції здійснені тут на підставі археологічних матеріалів. У побуті використа- но виготовлений з глини, дерева, лози посуд, зітканий на вертикальному верстаті шерстя- ний одяг, пофарбований рослинними барвни- ками. Обробку землі виконували дерев’яним ралом з використанням як тяглової сили пари волів. Мешканці експериментального поселен- ня розводили крупну рогату худобу, коней, сви- ней, кіз, овець, птицю. М’ясо готували в ямах із використанням розжареного каміння. Метал виплавляли у печах, кераміку виготовляли як у багаттях, так і в склепінчастих печах різних типів. Вироби місцевого коваля включали інс- трументи, зброю, побутовий інвентар. На ньо- го було покладено і низку магічних функцій. Підхід до експонування матеріалів минулого в Лейрі багатоструктурний. Крім залізної доби можна познайомитись з особливостями народ- ної архітектури і побуту XIX ст. Паралельно з постійною експозицією центру його співробіт- никами організовано пересувні виставки; за два роки п’ять таких виставок об’їздили всю Данію. Низку висновків про давній побут було зроблено дослідниками, які спробували пожи- ти в реконструйованому неолітичному поселен- ні в Аллерслеве, також побудованому Хансом Оле-Хансеном. Експериментальне поселення кам’яної доби на польдері Флево в Голлан- дії — організовані у 1975 р. групою із десяти дорослих і чотирьох дітей під керівництвом Роелофа Горреуса де Хааза будівництво жител та господарських споруд із лози та глини з оче- ретяною покрівлею, утримання тварин (у тому числі і бджолиного рою), молотьба урожаю без ціпа, помел зерна із застосуванням кам’яної зернотерки, приготування їжі із вирощених продуктів, використання одягу із шкур та виго- товлених власноручно тканин, білування здо- бичі крем’яними ножами, виготовлення кор- зин, човнів, крем’яних знарядь, керамічного посуду тощо. Перебування в умовах, наближе- них до моделі життя в давнину, суттєво допо- Петраускас А.В. Експериментальна археологія та моделювання 172 магає зрозуміти об’єкт досліджень. Поселення доби раннього заліза в Батсер-Хіллі в графстві Гемпшір в Англії моделює кельтське селище двадцять три століття тому. Його мешканці під керівництвом археолога Петера Дж. Рейноль- дса розташувались у двох круглих будинках з допоміжними спорудами, вирощували давні види культур, утримували птицю і худобу, схо- жу на кельтську, жили у дерев’яних будинках і носили власноруч виготовлений одяг із шерс- ті. Крім домашнього господарства в активі ек- спериментаторів — керамічне виробництво, металургія, ливарна справа та ін. В Дюппелі (Німеччина) Адріан фон Мюллер зі своїми спів- робітниками відтворив життя у слов’янському і германському поселеннях другої половини XII — початку XIII ст. з використанням реп- лік середньовічних інструментів, зроблених із застосуванням давніх технологій. Одночасно велась селекція рослин і тварин, виготовля- лись шерстяні тканини, дерев’яний інвентар. Значний досвід у означеному напрямку на- копичено також чеськими колегами. Після теоретичних розробок з експериментальної археології (Pleiner 1961, s. 621) у 1981 р. у Бр- жезно під керівництвом І. Плейнерової копія- ми старослов’янських деревообробних знарядь із відповідних матеріалів було зведено реконс- трукції жител VI та IX ст. Протягом 13 діб сім’я із п’яти чоловік (батьки з трьома дітьми) екс- периментувала з реконструкцією домашньо- го господарства (Pleinerova 1986, s. 104—176; Малинова, Малина 1988, с. 15, 98, 210—237, 241—247, 253—255; Кепін 2002, с. 82). Цікавий приклад створення музейного комплексу під відкритим небом становить «Гетьманська столиця» у м. Батурин. Дослід- ження археологічних старожитностей з 1995 р. дозволило отримати унікальні дані для відтво- рення ймовірного вигляду оборонних, житло- вих та культових споруд середньовічного міста (Коваленко, Моця, Ситий 1996, с. 39—41; Кова- ленко, Моця, Ситий 1999, с. 4—8; Коваленко, Мезенцев, Ситий 2004, с. 16—18; Моця, Кова- ленко, Мезенцев, Ситий 2005, с. 234—237). У результаті створено комплекс, який поєднує відтворені об’єкти, залишки оригінальних ар- хітектурних споруд, та музейну експозицію археологічних знахідок, виявлених в ході бага- торічних розкопок. Бобринский А. А. Гончарство Восточной Европы. Источники и методы изучения. — М.: Наука, 1978. Большая советская энциклопедия. — Т. 16. — М.: СЭ, 1974. Большая советская энциклопедия. — Т. 30. — М.: СЭ, 1978. Борисевич Г.В. Историко-теоретические основы ор- ганизации музеев народного деревянного зодчества (на примере музея в Новгороде).: Автореф. дис. … канд. арх. — М., 1969. Бровендер Ю. М. Экспериментальное моделиро- вание производственной деятельности на базе руд Картамышского рудопроявления (предварительные результаты исследований) // Проблеми гірничої ар- хеології (матеріали VI-го міжнародного Картамись- кого польового археологічного семінару). — Алчевск: Дон. ДТУ, 2007. Верговський С. До пропозицій створення Національ- ного музейно-заповідного комплексу «Давня Ук- раїна» // Матеріали до української етнології. — К., 2004. — Вип. 4 (7). — С. 26—31. Відейко М.Ю. Заповідник та археологічний фести- валь в Біскупіні (Польща) // Ржищівський архео- дром. Археологічні дослідження та експерименталь- ні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 89—94. Гнедовский Г.В., Добровольская Э.Д. Музеи под от- крытым небом в СССР: развитие принципов фор- мирования структуры. Обзорная информация /\| Музейное дело и охрана памятников. — М., 1987. — Вып. 2. Город Болгар: Ремесло металлургов, кузнецов, ли- тейщиков. — Казань, 1996. Готун І.А., Петраускас А.В. Експериментальна археологія в роботі Північної експедиції // Наукові записки з української історії: Зб. наук. статей. — Пе- реяслав-Хмельницький, 2005. — Вип. 16 — С. 243— 252. Гошко Т.Ю., Трачук О.В. Дослідження металургій- ного процесу виплавлення міді методом моделюван- ня (друкується). Гудченко З.С. Архитектурно-планировочные про- блемы создания музеев на открытом воздухе в Укра- инской ССР.: Автореф. дис. … канд. арх. — Харьков, 1971. Гудченко З.С. Музеї народної архітектури Украї- ни. — К., 1981. Гурин М.Ф. Древнее железо белорусского Поднепро- вья (I тысячелетие н. э.). — Минск, 1982. Довганіч О.О., Готун І.А., Петраускас А.В. Охорон- ні реставраційно-відновлювальні роботи на вишго- родському давньоруському гончарному осередку // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре (Материалы ІІІ Судакской международной научной конференции (18—21 сентября 2006 г.)). — Т. ІІ. — Киев; Судак: Академпериодика, 2006. — С. 105— 112. Кепін Д.В. «Археопарки»: проблеми та перспективи // Ржищівський археодром. Археологічні дослідження та експериментальні студії 2000—2001 років. — К., 2002. — С. 78—89. Кепін Д.В. Типологічна характеристика музеїв прос- то неба // ПЦП. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 131— 155. Коваленко В., Моця О. Ситий Ю. Садиба Мазепи на Гончарівці в Батурині // Людина, суспільство, культура: історія та сучасність. — Чернігів, 1996. — С. 39—41. Коваленко В., Моця О., Ситий Ю. Археологічні дослідження Батурина в 1995—1997 рр. // Нові до- слідження козацької доби в Україні. — Вип. 8. — К., 1999. — С. 4—8. Коваленко В.П., Мезенцев В., Ситий Ю.М. Археоло- гічні дослідження Батурина в 2001—2002 рр. // АВУ 2002—2003 рр. — К., 2004. — С. 16—18. Колчин Б.А., Круг О.Ю. Физическое моделирование сыродутного процесса производства железа // Археоло- гия и естественные науки. — М., 1965. — С. 198—209. Люба О., Салій І., Бабій Л. Віртуальна екскурсія по музеях світу // http://www.lib.if.ua. Малинова Р., Малина Я. Прыжок в прошлое: Эк- сперимент раскрывает тайны древних эпох. — М., 1988. 173 Петраускас А.В. Експериментальна археологія та моделювання Моця О., Коваленко В., Мезенцев В., Ситий Ю. Ар- хеологічні дослідження Батурина в 2003—2004 рр. // АДУ 2003—2004 рр. — Запоріжжя, 2005. — С. 234— 237. Недков С. Музеи на открито. — София, 2000. Останін В.І. Принципи формування експозиції «Давньоруське зодчество» в музеї народної архітек- тури та побуту України // Музеї народної архітекту- ри та побуту, принципи створення, проблеми розвит- ку в світлі Постанови ЦК КПРС «Про поліпшення ідейно-виховної роботи музеїв». Наук. конф. (6—7 вересня 1984 р., м. Київ). Тези доп. — К., 1984. — С. 57—60. Очерки по истории древней железообработки в Восточной Европе / Н.Н. Терехова, Л.С. Розанова, В.И. Завьялов, М.М. Толмачева. — М.: Металлур- гия, 1997. Павлюк В., Заславець Г. Скарбниця просто неба // День. — № 133. — 2007. — 10 серпня. Пашкевич Г. А. Роль палеоботанических исследова- ний в экспериментальной археологии (друкується). Прибєга Л.В. Методика охорони та реставрації пам’яток народного зодчества України — К., 1997. Скрипник А.А. Українське етнографічне музейниц- тво: становлення та розвиток.: Автореф. дис. … д-ра іст. наук — К., 1998. Титова О.М., Кепін Д.В. Музеї просто неба на Київ- щині // Від Трипільської культури до сучасності (Від- почивайте в селах Київщини): Путівник-довідник / Упорядник О.В. Трачук. — К., 2003. — С. 145—155. Титова О.М., Кепін Д.В. Музейний показ давніх жител Українського Полісся (за археологічними ма- теріалами) // ПЦП. — К., 2002. — Вип. 4. — С. 49— 71. Ушаков Ю.С. Памятники деревянного зодчества. Принципы организации музеев-заповедников // Ар- хитектура и строительство Ленинграда. — 1973. — № 6. — С. 24—26. Харькова А.А. Структура этнографического парка- музея.: Автореф. дис. … канд. арх. — М., 1989. Шмелев В.Г. Музеи под открытым небом: Очерки истории возникновения и развития. — К., 1983. Britain’s friendliest open air museum // http://www. bclm.co.uk. Czajkowski J. Muzea na wolnim powietrsu w Europie. — Preszow, 1984. Czajkowski J., Olszansky H. The museum of folk architecture in Sanok. — Open-air museums in Poland. — Poznan, 1981. Konieczny P., Wladyslaw Weker W. Chodlikowskie zelazo — proba porownania procesu redukcji zelaza z rud darniowych roznymi metodami // Archeologia doswiadczalna w Muzeum Nadwislanskim. Ekspe- rymenty 2003—2006. — Kazimerz Dolny, 2007. — S. 47—54. Malinovi R. a J. Vzpomínky na minulost aneb Experimenty odhalují taemství pravěku. — Ostrava: Nakladatelství Profil, 1982. — 277 s. Pleiner R. Experiment v archeologii // Památky archeologické. — 1961 — R. LII. — Č. 2. Pleinerova I. Brezno: Experiments with building Old Slavic houses and living in them // Pamatky archeologicke. — Praha, 1986. — R. LXXVII. — Č. 1. — S. 104—176. Sevan O. Open Air Museums as Safeguarding and Transmitting the Spirit of Place // 16th General Assem- bly Scientific Symposium ICOMOS. — Quebec City, Canada, 2008. Spuren der Jahrtausende Archaeologie und Geschiehte in Deutschland (Hrhb. U.V. Freeden, S.V. Sehnurbein). Theiss. — Stuttgart. — 2002. — S. 55—57. Wasilczyk M.. Ceramika chodlikowska — rekonstrukcja procesu wytwarzania wczesnosredniowiecznej ceramiki naczyniowej // Archeologia doswiadczalna w Muzeum Nadwislanskim. Eksperymenty 2003—2006. — Kazi- merz Dolny, 2007. — S. 23—34 Zippelius A. Handbuch der europäischen Freilichtmu- seen. — Köln, 1974. А. В. П е т р а у с к а с эКСпЕРиМЕНТАЛЬНАЯ АРХЕОЛОГиЯ и МОДЕЛиРОВАНиЕ Статья посвящена использованию эксперименталь- ной археологии и моделирования как источника для археологических исследований. Освещаются направ- ления экспериментального моделирования. Раскры- вается содержание понятия «скансен», приводится ис- тория и распространение музеев под открытым небом. A. V. P e t r a u s k a s EXPERIMENTAL ARCHAEOLOGY AND MODELLING Paper is devoted to using experimental archaeology as a source in archaeological investigations. It is widely covered directions of experimental modelling. Author provided an explanation for the term «scansen». It is also shown a history and popularization of museums in the open air.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83444
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0122
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T01:59:57Z
publishDate	2010
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Петраускас, А.В. 2015-06-19T17:06:21Z 2015-06-19T17:06:21Z 2010 Експериментальна археологія та моделювання / А.В. Петраускас // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 167-173. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83444 Статтю присвячено використанню експериментальної археології та моделювання як джерела археологічних досліджень. Висвітлюються напрямки експериментального моделювання. Розкривається зміст поняття «скансен», приводиться історія та розповсюдження музеїв під відкритим небом. Статья посвящена использованию экспериментальной археологии и моделирования как источника для археологических исследований. Освещаются направления экспериментального моделирования. Раскрывается содержание понятия «скансен», приводится история и распространение музеев под открытым небом. Paper is devoted to using experimental archaeology as a source in archaeological investigations. It is widely covered directions of experimental modelling. Author provided an explanation for the term «scansen». It is also shown a history and popularization of museums in the open air. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Роботи співробітників відділу Експериментальна археологія та моделювання Экспериментальная археология и моделирование Experimental archaeology and modelling Article published earlier
spellingShingle	Експериментальна археологія та моделювання Петраускас, А.В. Роботи співробітників відділу
title	Експериментальна археологія та моделювання
title_alt	Экспериментальная археология и моделирование Experimental archaeology and modelling
title_full	Експериментальна археологія та моделювання
title_fullStr	Експериментальна археологія та моделювання
title_full_unstemmed	Експериментальна археологія та моделювання
title_short	Експериментальна археологія та моделювання
title_sort	експериментальна археологія та моделювання
topic	Роботи співробітників відділу
topic_facet	Роботи співробітників відділу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83444
work_keys_str_mv	AT petrauskasav eksperimentalʹnaarheologíâtamodelûvannâ AT petrauskasav éksperimentalʹnaâarheologiâimodelirovanie AT petrauskasav experimentalarchaeologyandmodelling

Експериментальна археологія та моделювання

Institution

Similar Items