Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи

У роботі розглядаються історія появи, становлення, та методичні витоки сучасного розвитку просторово-екологічного напрямку у вітчизняній археологічній науці. Аналізуються основні результати історико-археологічного та просторово-екологічного дослідження Східної Волині V—XIII ст. та подальша с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Томашевський, А.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2010
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Роботи співробітників відділу
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83445
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 174-206. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83445
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-834452025-02-09T22:04:02Z Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи Пространственные и палеоэкологические исследования южнорусских земель: результаты, новые подходы, перспективы Spatial and paleoecological investigations of southern Old Russ Lands: results, new ways of looking and outlooks Томашевський, А.П. Роботи співробітників відділу У роботі розглядаються історія появи, становлення, та методичні витоки сучасного розвитку просторово-екологічного напрямку у вітчизняній археологічній науці. Аналізуються основні результати історико-археологічного та просторово-екологічного дослідження Східної Волині V—XIII ст. та подальша стратегія спеціального вивчення двох давніх історичних утворень, що сформувалися на території колишньої території древлянського союзу племен — Болохівської Землі та Овруцької волості в межах Київської Землі — князівства. Розглядаються основні результати, методичні особливості, дослідницькі програми, стратегія вивчення обох відповідних комплексних дослідницьких проектів — Овруцького та Болохівського. Окреслюються методологічні та методичні засади та необхідність використання поняття історико-соціального організму давнини (ІСО), та розглядається науковий потенціал та стратегія комплексних історико-археологічних просторово-екологічних досліджень ІСО середньовіччя на основі проектного підходу. Рассматриваются различные аспекты в истории появления, становления, методических истоков современного развития пространственно-экологического направления в отечественной археологической науке и роль отдельных учёных в этих процессах (археологи В.П. Петров, Н.М. Кравченко, отечественные географы и ландшафтоведы). The paper reviews different aspects of appearance, coming into being, and development methods of modern spatial and ecological direction in native archaeology science. Also, the role some of the researchers in these processes is determined. These are such archaeologists as V.P. Petrov, N.M. Kravchenko, our physiogeographers and landscape researchers. 2010 Article Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 174-206. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83445 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу
spellingShingle	Роботи співробітників відділу Роботи співробітників відділу Томашевський, А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи Археологія і давня історія України
description	У роботі розглядаються історія появи, становлення, та методичні витоки сучасного розвитку просторово-екологічного напрямку у вітчизняній археологічній науці. Аналізуються основні результати історико-археологічного та просторово-екологічного дослідження Східної Волині V—XIII ст. та подальша стратегія спеціального вивчення двох давніх історичних утворень, що сформувалися на території колишньої території древлянського союзу племен — Болохівської Землі та Овруцької волості в межах Київської Землі — князівства. Розглядаються основні результати, методичні особливості, дослідницькі програми, стратегія вивчення обох відповідних комплексних дослідницьких проектів — Овруцького та Болохівського. Окреслюються методологічні та методичні засади та необхідність використання поняття історико-соціального організму давнини (ІСО), та розглядається науковий потенціал та стратегія комплексних історико-археологічних просторово-екологічних досліджень ІСО середньовіччя на основі проектного підходу.
format	Article
author	Томашевський, А.П.
author_facet	Томашевський, А.П.
author_sort	Томашевський, А.П.
title	Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи
title_short	Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи
title_full	Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи
title_fullStr	Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи
title_full_unstemmed	Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи
title_sort	просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Роботи співробітників відділу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83445
citation_txt	Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 174-206. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT tomaševsʹkiiap prostorovítapaleoekologíčnídoslídžennâpívdennorusʹkihzemelʹrezulʹtatinovípídhoditaperspektivi AT tomaševsʹkiiap prostranstvennyeipaleoékologičeskieissledovaniâûžnorusskihzemelʹrezulʹtatynovyepodhodyperspektivy AT tomaševsʹkiiap spatialandpaleoecologicalinvestigationsofsouthernoldrusslandsresultsnewwaysoflookingandoutlooks
first_indexed	2025-12-01T07:08:02Z
last_indexed	2025-12-01T07:08:02Z
_version_	1850288776631287808
fulltext	174 В роботі розглядаються історія появи, станов- лення, та методичні витоки сучасного розвитку просторово-екологічного напрямку у вітчизняній археологічній науці. Аналізуються основні результати історико-ар- хеологічного та просторово-екологічного дослід- ження Східної Волині V—XIII ст. та подальша стратегія спеціального вивчення двох давніх істо- ричних утворень, що сформувалися на території колишньої території древлянського союзу пле- мен — Болохівської Землі та Овруцької волості в межах Київської Землі — князівства. Розгля- даються основні результати, методичні особли- вості, дослідницькі програми, стратегія вивчення обох відповідних комплексних дослідницьких проек- тів — Овруцького та Болохівського. Окреслюються методологічні та методичні засади та необхідність використання поняття історико-соціального організму давнини (ІСО), та розглядається науковий потенціал та стратегія комплексних історико-археологічних просторово- екологічних досліджень ІСО середньовіччя на основі проектного підходу. К л ю ч о в і с л о в а: просторово-палеоеколо- гічні дослідження, комплексний, міждисциплінар- ний, проект, Овруцький, Болохівський, історико- соціальний організм (ІСО), ступінь дослідженості, екофакт, геоінформаційні системи (ГІС). Історія вивчення просторово-господарських умов виникнення та розвитку Давньої Русі сягає початків самої давньоруської історіогра- фічної традиції. Тоді ж сформувалися основ- ні історіографічні концепції щодо характеру давньоруської економіки, як базису всього сус- пільного устрою — торгівельна, промислова, аграрна, які в той чи іншій спосіб пов’язували господарські уклади з виробничими власти- востями природного середовища. Інша справа, що саме це середовище, освоєне давньоруською людністю (теж строкатою за своїм етнокультур- ним походженням) було безмежно широким, різноманітним і різно-властивим, охоплюючи фактично 6 величезних ландшафтно-кліма- тичних поясів, від степу до притайгової тундри. Проблематика дослідження просторово-госпо- дарських умов розвитку Давньої Русі була спер- шу тісно пов’язана з початками історико-гео- графічного вивчення Русі, яке тривалий період було відокремлене від наукового археологіч- ного картування. Перші серйозні зміни відбу- лися лише після виходу з друку синтетичних Археологічних карт Київської та Волинської губерній родоначальника вітчизняної наукової археології професора В.Б. Антоновича. Згодом до цих фундаментальних розробок додалися археологічні карти інших південноруських регіонів, створених його учнями та молодши- ми колегами на основі розроблених В.Б. Анто- новичем ідейних і методичних засад. Зібрана В.Б. Антоновичем джерельна база дуже довго залишалася фактично єдиним і найширшим зібранням археологічних пам’яток. Вона й досі залишається основою для будь-якого новітньо- го зведення, а зібрані в ній дані при числен- них перевірках, як правило, підтверджуються. Більше того, в роботах В.Б. Антоновича міс- титься інформація про археологічні пам’ятки, які до цього часу залишаються ще не відвіда- ними, не перевіреними і не документованим археологами протягом століття. З цього часу історико-географічні розробки в найкращих своїх зразках почали базуватися на наявних в той час археологічних картах. Але це лише один бік справи, так би мовити, — базові умови постання та наукового розвитку просторово-па- леоекологічного напрямку досліджень. Тема появи, історії становлення, історич- ної долі, методичних витоків сучасного роз- А. П. Т о м а ш е в с ь к и й (К и ї в) пРОСТОРОВІ ТА пАЛЕОЕКОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ пІВДЕННОРУСЬКиХ ЗЕМЕЛЬ: РЕЗУЛЬТАТи, НОВІ пІДХОДи, пЕРСпЕКТиВи 175 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель витку просторово-екологічного напрямку у вітчизняній археологічній науці і, зокрема, у слов’яно-руській археології безумовно потребує свого спеціального докладного вивчення і роз- лого викладу. Це має бути методично сучасне історіографічне та історико-наукознавче моно- графічне дисертаційне дослідження. Тут лише зауважимо, що сучасний стан розвитку віднос- но молодого наукового напрямку просторово- палеоекологічного вивчення слов’яно-руських старожитностей Русі-України віддзеркалює специфічну історію та умови його формуван- ня впродовж ХХ століття. В основному, маємо, поки що, поодинокі, територіально — регіо- нальні роботи в цьому напрямку, певні мето- дичні неузгодженості, низку термінологічних та понятійних проблем, іноді не достатньо чітке усвідомлення завдань, інформаційних можли- востей та перспектив просторово-палеоеколо- гічних досліджень. Ці вади і проблемні ситу- ації, пов’язані з відносно коротким терміном розвитку самого напрямку, є закономірними. Але є й інший аспект, історичний, пов’язаний із серйозними патологічними ідеологічними деформаціями, які спіткали нашу науку і особ- ливо гуманітарні дисципліни в ХХ ст. В істори- ко-археологічній науці чи не найбільшу шкоду завдав так званий «географічний детермінізм», який в самому загальному вигляді відкидав не- обхідність і можливість аналізувати і врахову- вати взаємний вплив природного середовища і давнього соціуму, який в ньому зароджуєть- ся і розвивається. Псевдо-марксистська (а не справжня економічно орієнтована) вітчизняна гуманітарна науково-освітня галузь відкинула фактично всі теоретичні та практичні спроби поставити дослідження умов помешкання і господарювання давніх суспільств на реальні комплексні наукові рейки. Паростки нової со- ціологічно-економічної школи 20—30-х років, серед яких формувався й просторово-палео- екологічний підхід були морально, ідеологіч- но та фізично знищені. Всупереч здоровому глузду, догматам політекономії і вченню про продуктивні сили і виробничі відносини, госпо- дарський базис та соціальну надбудову, землю як об’єкт та предмет праці, палеоприродні умо- ви господарювання лишалися або взагалі поза увагою, або підпадали під зловісне тавро «гео- графічного детермінізму». Ця ситуація була настільки ж методологічно дивною, на скільки й парадоксальною, але й одночасно драматич- ною, як для розвитку даного наукового напрям- ку, так і його представників. Ще одним, на перший погляд, парадоксаль- ним фактом є та обставина, що саме «буржуазна реакційна наука», як її називали тоді радянсь- кі ідеологи, отримавши ідейний поштовх від нових економічних підходів силами реально марксистські мислячих інтелігентів Заходу (та- ких як Г. Чайлд, Д. Кларк та інші) почала роз- вивати теоретичне осмислення, науковий апа- рат, методику та практичні навички різновидів просторового палеоекологічного аналізу. Різ- кий якісний стрибок у розвитку цілого спектру просторово-екологічних досліджень стався піс- ля появи «нової географії» і її прямого впливу на виникнення «нової археології». Загальні сві- тові зустрічні тенденції екологізації суспільної свідомості та гуманітарної сфери з одного боку, та гуманітаризації природничої сфери з друго- го активізували увагу до палеоекологічних до- сліджень, зробили їх актуальними і модними. Цьому сприяли також наростаючі прояви гло- балізації світових процесів, в тому числі, — клі- матичних та економічних, а також розгортання інформаційної технологічної революції. В результаті, практично будь яке сучасне зарубіжне скільки-небудь серйозне вичерпне комплексне археологічне дослідження якогось регіону чи пам’ятки важко уявити без розгор- нутих та змістовних просторових та палеоеко- логічних викладок. Тепер цей блок інформації став неодмінною і невід’ємною складовою нор- мального наукового проекту та науково мето- дичним стандартом де-факто. Досвід надзви- чайно плідних та різноманітних зарубіжних просторово-екологічних досліджень і проектів теж потребує свого узагальнення, постійного осмислення. Це також є гостро актуальним і злободенним окремим науковим завданням, темою спеціального дослідження 1. Зарубіж- ний та вітчизняний досвід потребує не тіль- ки узагальнення, але й адаптації до наших джерельних, організаційних умов і наукових традицій. Це ще більше стосується нагальної потреби розробки та створення спеціальних курсів та посібників для знайомства та нав- чання наукової молоді (таких, наприклад, як: Jankuhn 1983; Сычева, Леонова, Александ- ровский и др. 2004). Необхідно розробити від- повідну уніфіковану термінологію, викласти опис дослідницького інструментарію, показати апробовані способи аналізу та репрезентації їх результатів, навести передові приклади. Про- ведення якісного і досконалого просторово- екологічного дослідження вимагає попередньо усвідомленого відбору всіх необхідних проб та зразків відповідних екофактів, їх подальшого опрацювання та аналізу. Знання про викорис- товувані для таких завдань прийоми і способи подібних досліджень теж потрібно сформулю- вати та спеціально викласти. Це тим більш актуально і необхідно, оскільки певна мода на екологічно-господарські роботи стимулювала крім змістовних досліджень появу і поширення також поверхневих профанованих компіляцій та некоректних, невиправдано спрощених по- пуляризацій на цю тему. 1. На сьогодні є лише єдине, поки що, дослідження 1988 р., яке по суті реферативно оглядає та стисло аналізує серед інших деякі найбільш змістовні за- рубіжні роботи подібного спрямування (Колесников 1988, 2003). Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 176 Повертаючись до історії становлення просто- рово-екологічних досліджень у вітчизняній на- уці не можна оминути постать Віктора пла- тоновича петрова. Цей вчений — універсал, знаний лінгвіст, філолог, фольклорист, семіо- тик, фаховий етнолог та археолог усвідомив і сформулював положення, згідно яких саме система, спосіб і потенціал заселення, прийоми господарського освоєння ландшафтно різних територій окремим соціумом є найбільш важ- ливими, фундаментальними та ідентифікую- чими. При роботі з класичним та непересічним «Подсечным земледелием», створеним ще у першій половині 1930-х років і не виданій ще й досі у своєму повному обсязі, не полишає від- чуття, що В.П. Петров збирав і аналізував ве- личезний обсяг спеціалізованої етнологічної інформації про лісопольове господарство, маю- чи на увазі аналогії археологічної давнини. І лише епізодично він висловив це над-завдан- ня: «…ясно, що будь-яке з відзначених явищ може бути проектованим на глибоке минуле, дозволяючи відтворювати зв’язки, які не сприй- маються безпосередньо в уривчастих згадках писемних джерел чи з конкретних спостере- жень, отриманих у результаті археологічних розкопок. Припустимість подібних співстав- лень цілком очевидна» (Петров 1968, с. 49). Вчений практично впровадив необхідність вивчення просторового відображення суспіль- них і господарських явищ. Він ввів у науковий обіг розуміння господарської діяльності, адек- ватної конкретним природним властивостям, як умови стійкого успішного заселення й функ- ціонування конкретних соціальних організмів давнини. В.П. Петров фактично заклав підва- лини до вивчення давніх систем заселення, еколого-господарських умов заселення та їх впливу на способи господарювання і природо- користування. Для цього він блискуче апробу- вав і застосував етнологічний підхід. Причому хронологічно це сталося тоді, коли закордонні марксистсько — орієнтовані вчені ще тільки опановували самі теоретичні основи, які згодом через десятиріччя призведуть їх до формулю- вання засад нової географії і археології, проце- суальної археології, і в цих рамках — просто- рового та палеоекологічного підходу. Одним з найважливіших висновків вченого є дефініція комплексного характеру лісового господарства східних слов’ян. Актуальним і важливим є ро- зуміння системи підсічного лісопольового зем- леробства, як складової частини складного і стрункого багатогалузевого лісового і річкового господарства поруч з неземлеробськими занят- тями: мисливством, бортництвом, рибалкою, лісовими промислами та ремеслами (Петров 1968, с. 10, 33). В.П. Петров вивів також не- розривний зв’язок процесів розселення — ос- воєння, як синхронного пошуку угідь, сировини, місць помешкання, визначив населений пункт, як основу системи заселення та її дослідження. Вчений постулював нерозривний територіаль- ний зв’язок і суміщення місця помешкання і відповідних угідь (Петров 1968, с. 10, 35). Під- креслена потенційна нерентабельність оброб- ки ділянок за межами 5 верст від селитьби, що на півстоліття випередило загальновживаний тепер дослідниками 5-кілометровий радіус РЗНП. Розгляд етнографічних і археологічних матеріалів показав взаємозв’язок рельєфно- топографічного положення поселень і навко- лишніх угідь з формами господарства, перш за все — його аграрними галузями (Петров 1968, с. 40—49, 61—63). Створена ландшафтно-то- пографічна модель та її складові — рельєф, відношення до водної артерії, експозиція, ґрунтовий та рослинний покрив були визна- чені як основні чинники та індикатори способу заселення і господарювання. Відокремлений рельєф, відкрита мисова прирічкова схилова топографія ділянки, вкритої мішаним лісом, як вирішальні системоутворюючі умови при доборі місця підсіки — селища (Петров 1968, с. 41). В свою чергу, вже у наш час це спонукало нас до спеціального виділення специфічних ознак неукріплених селищ, як категорії населених пунктів, найбільш наближених до аграрно- промислової діяльності селянського населення (Томашевський 1992, с. 54—55; 2003в, с. 22—26; 2003б). Спостереження вченого мікрорегіональ- ного рівня свідчать, що причини особливостей топографії та експозиції селищ і навколишніх аграрно-господарських палеоугідь слід шукати саме в сукупній дії мікрокліматичних чинни- ків (Петров 1968, с. 52—53, 57; Щербань 1984, с. 65). На основі проаналізованого етнологічно- го і статистичного матеріалу вчений уклав чис- лові моделі, вихідні рамкові умови вибору гос- подарських ділянок, їх урожайності, термінів і способів використання, тощо. В.П. Петрову притаманне застосування наукового підходу, що передбачав вивчення палеоекологічних та палеогосподарських проблем через діяль- ність, розподіл часо-енергетичних витрат, їх цифрове вираження і в цьому вчений практич- но і блискуче використовував і розвивав ідеї О.В. Чаянова. В.П. Петров випередив також Л.М. Гумільова в ідеї складних зв’язків гене- зису конкретного етносу і ландшафтів, в яких цей процес починався і проходив. Звісно, та- кож, що до створення етнологічної археології Л. Бінфорда, розробки засад та практики site catchment analysis (ресурсних зон НП), моде- лювання ємності ландшафтів та багатьох су- часних методів і підходів передової світової на- уки залишалися ще багато десятиліть пошуків і прозрінь Г. Чайлда, Д. Кларка та їх наступ- ників (Томашевський 2005а; 2008а). Очевидно, в багато чому під впливом ідей та ерудиції свого наукового вчителя та стар- шого колеги В.П. Петрова Надія Михайлів- на Кравченко започаткувала в 1960-х роках 177 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель впровадження просторово-екологічних під- ходів в своїх дослідженнях слов’яно-руських старожитностей Постугняння. Вона розпочала цикл багато десятилітніх польових розвідок пам’яток в басейні літописної річки Стугни від гирла до витоків. Покоління за поколінням студентів — членів археологічного гуртка та ранньослов’янської археологічної експедиції продовжували наукову традицію та розши- ряли зону достатньо детальної археологічної розвіданості басейну Стугни. Паралельно були розпочаті тривалі багато сезонні розкопки різ- ночасових слов’янських пам’яток Обухівського територіального комплексу. Зараз ми назвали б це дослідження Постугнянським науковим іс- торико-археологічним проектом. Для пояснен- ня причин та умов складних змін регіональних систем заселення різних східнослов’янських етнокультурних угрупувань на просторах уні- кального київсько-канівського плато в самій серцевині майбутньої Руської землі Н.М. Крав- ченко звернулася, в тому числі, й до методик просторово-екологічного аналізу. Для порів- няння синхронних та діахронних старожит- ностей різного етнокультурного забарвлення визначалися та оцінювалися такі ключові ха- рактеристики як топографія пам’яток, їх лан- дшафтна приуроченість, внутрішня планігра- фічна структура, територіальні співвідношення між сусідніми синхронними та різночасовими пам’ятками, досліджувалися їх територіальні скупчення — гнізда (Кравченко 1980). Впер- ше саме на матеріалах Обухівських пам’яток Н.М. Кравченко у співпраці з Г.О. Пашкевич була розроблена та апробована концепція па- леоботанічних спектрів пам’яток та палеобо- танічних комплексів археологічних культур (Кравченко, Пашкевич 1985). В середині 70-х років ХХ ст. вітчизняні вчені фізико-географи та ландшафтознавці фактич- но першими підійшли до розробки найбільш складних проблем реконструкції палеолан- дшафтів, історії формування антропогенних ландшафтів, оцінки ролі і вивчення механіз- мів взаємодії давнього населення і синхронних йому конкретних природних умов. Тут слід на- звати новаторську для свого часу спільну стат- тю українського географа В.С. Давидчука та російського археолога І.К. Фролова, присвя- чену історії заселення басейну Оки в I тис. н. е. та аналізу його палеоландшафтних умов (Давидчук, Фролов 1976). Також, надзвичайно цікавими, методично і практично корисними були і залишаються роботи С.п. Романчука, які відкрили шлях до створення комплексних діахронних палеоекологічних та палеогоспо- дарських реконструкцій доби становлення та розвитку історичних суспільств на території давньої України (Романчук 1975, 1976, 1979, 1981, 1992, 1998). Новаторські розробки Сергія Павловича, присвячені історико-ландшафт- ним дослідженням давніх господарських сис- тем та динаміці змін давніх антропогенних ландшафтів фактично утворили свій власний розгорнутий науковий понятійний та дослід- ницький апарат та широкий спектр методич- них прийомів. Дуже цікаво і симптоматично, що значна частина дослідницького інструмен- тарію С.П. Романчука, по суті, об’єктивно вия- вилася співставною і аналоговою по відношен- ню до розробок зарубіжних колег. Хоча автор в момент створення своїх власних робіт був незнайомим з відповідною іноземною літерату- рою, яка була і, нажаль, досі залишається важ- кодоступною в наших умовах. Таке паралельне невимушене дублювання є ознакою їх актуаль- ності, злободенної необхідності і, одночасно, — підтвердженням правильного методологічно- го, тематичного та методичного спрямування подібних досліджень. У вітчизняній слов’яно-руській археології початок свідомих і цілеспрямованих просторо- во-екологічних досліджень можна віднести до кінці 80-х років ХХ ст. Джерельною основою початку цих досліджень стали дані про архео- логічні пам’ятки слов’яно-руської доби, зібрані в ході підготовки Зводу пам’яток історії та культури по Житомирській області. Складан- ня реєстрів та верифікація даних про пам’ятки проходила паралельно з укладанням перших варіантів діахронних археологічних карт цього регіону. Їх картографічною основою стали єди- но доступні в ті часи фізико-географічні карти (масштабів 1 : 400 000 та 1 : 200 000), а також спеціальні тематичні карти ґрунтів, рослин- ності, ландшафтів. Паралельно розшукувалася та накопичувалася максимально повна інфор- мація про властивості місцевих різноякісних природних умов і основних компонентів, які утворюють ландшафти Правобережжя Серед- нього Подніпров’я. Це було пов’язане з опрацю- ванням значних масивів інформації про склад і виробничі властивості ґрунтового покриву і рос- линності, річкову мережу, рельєф, геоморфоло- гію, геотектоніку, геологічну будову, поверхневі мінерально-сировинні поклади тощо. Освоєння відповідної спеціальної літератури та докумен- тації проходило одночасно та у взаємозв’язку зі встановленням наукових контактів з фа- хівцями багатьох природничих дисциплін, які працюють в різноманітних наукових, науко- во-освітніх та музейних закладах і установах. Одночасно розпочалися археологічні розвідки регіону (Див. підрозділ в розділі про польові експедиційні дослідження, присвячений Ов- руцькій експедиції). В ході робіт відпрацьову- валися необхідні методичні засади, різновиди аналізу та способи репрезентації отримуваних результатів (Томашевський 1990, 1991). Вже на початкових етапах досліджень була усвідомлена методична необхідність син- хронного та діахронного порівняння зібраних баз даних по пам’ятках та результатів аналі- зу для різних, в природничо-географічному та Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 178 етнокультурному плані, територій, — сусідніх та більш взаємно віддалених. Зокрема, одно- часно з картографуванням пам’яток Східної Волині — Житомирщини проводилася така ж за змістом робота для території Східно- го поділля в басейновій системі Південного Бугу (Томашевський 1989б; 2003а; 2008б). В процесі збору, перевірки та аналізу даних про пам’ятки виявилася суттєва різниця у якості та обсязі відповідної джерельної бази, пов’язана з історію досліджень обох цих регіонів. Все ж, в результаті були реконструйовані відповідні поетапні системи заселення Східної Волині та Східного Поділля і був здійснений їх порів- няльний аналіз (Томашевський 1989а; 1989б). Процедура найбільш повноцінного, широ- кого і глибокого комплексного просторового, палеоекологічного та палеогосподарського аналізу була реалізована для території Східної Волині, яка була обрана не випадково. Потріб- но спеціально зазначити, що саме Східна Во- линь — Житомирщина виділяється з поміж інших Південноруських територій рідкісним поєднанням кількох дуже важливих для нау- кового дослідження історико-культурних та іс- торико-археологічних особливостей. Однією з таких особливостей є наяв- ність на цій території гнізд найдавніших ранньослов’янських пам’яток празько-корчак- ської та Луки Райковецької культур ІІІ та IV чвертей І тис. н. е. Саме тут спостерігається найбільш виразні і доказові факти переростан- ня і спадкової наступності не тільки в розвитку власне матеріальної культури безпосереднього життєзабезпечення (тип та спосіб поселення, житла, поховання, керамічні комплекси, гос- подарський реманент, оздоблення одягу тощо), але й у безпосередній традиції спадкового засе- лення і освоєння відповідних регіонів. Основні первинні ареали розселення слов’ян на Серед- ньому Тетереві, середній Случі та Верхньому і середньому Ужі виникають на рубежі IV — V ст. н. е. і розвиваються, поступово розширю- ючи ареал своєї ойкумени — прабатьківщини. Іншою особливістю цього регіону є його чіт- кий історичний та територіальний зв’язок з конкретним літописним племінним сою- зом древлян. Це історичне утворення з усіх східнослов’янських (з південноруських — точ- но) найбільш широко представлене у наших літописах, які фіксують картину послідовної боротьби тільки-но утвореної Київської держа- ви з сусіднім потужним племінним союзом і входження підкореного населення колишньої племінної території до складу земель молодої давньоруської держави. Це означає, що на ма- теріалах Східної Волині можливо максималь- но детально прослідкувати не тільки всі ос- новні стадії становлення і розвитку окремого племінного союзу, але й визначити і дослідити археологічне відображення процесу «окняжін- ня», коли ці терени стають основною складовою Великого Київського князівства — Київської землі. Історико-культурний розвиток древлянської племінної землі не припинявся фактично пів тисячоліття. До середини Х ст. на цій території сформувалася традиційна система племінного заселення зі своїми центрами, складною ко- мунікаційною мережею, населенням були ви- роблені і апробовані поколіннями відповідні строкатим і контрастним місцевим природним умовам специфічні системи господарювання. Підкорення і наступне входження до складу Київської Русі припинило власне племінну історію території та її населення і розпочало якісно новий етап у подальшому розвитку іс- торії та географії місцевого заселення, його культурному та економічному житті. Наслідки цих змін археологічно простежуються не тіль- ки і не стільки безпосередньо з середини Х ст. (літописне взяття і спалення Іскоростеня), скільки протягом другої половини Х та фак- тично всього ХІ ст. За цей час сталися суттєві зміни у розташуванні та конфігурації основ- них зон та ланок заселення, перегрупування у зонально-ландшафтному розподілі основних масивів населення. Занепала більшість старих басейнових регіональних центрів племінного заселення, натомість виникли нові адміністра- тивно — територіальні державні центри, пов’язані як зі своїми округами так й між собою складними просторово-ієрархічними зв’язками і комунікаціями. Змінилися господарські типи, утворилися виробничо-спеціалізовані райони, де розвивалися, в залежності від природних та соціально-адміністративних умов, комплексне лісове господарство, високотехнологічні сиро- винно-видобувничі та переробні промисли або комплексне аграрно-тваринницьке лісостепове господарство. Сталися рішучі зміни у розподілі населення в різних природних ландшафт- них зонах. Переважна маса давньоруського населення змістилася на простори лісостепо- вих ландшафтів (Томашевський 1989а; 1992; 1993а; 1993б; 1996). На півдні колишньої древлянської території в зоні строкатого мозаїчного екотону сконцент- рувалися потужні демографічно протоагломе- раційні райони, в межах яких вперше фіксуєть- ся відносно масовий вихід населення власне в прирічкові ділянки Лісостепу і, відповідно, його господарське аграрне, адміністративне і оборонне освоєння. Тут формується, почина- ючи з ХІ ст., територія майбутньої літописної Болохівської Землі, демографічний, полі- тичний та господарський розвиток якої набуває найбільшого розквіту в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. На півночі колишньої Деревської землі, починаючи з Х ст., утворюється літописна Ов- руцька волость. Овруч стає новим великок- нязівським адміністративним центром тіль- ки-но підкореної Деревської Землі. Волость 179 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель обіймає фактично всю північну частину колиш- нього племінного утворення і сучасної Жито- мирщини. Територіальним ядром і серцевиною волості стає унікальне природне утворення — Овруцький лесовий кряж. На підвищених гео- тектонічними рухами просторах видовженого в широтному напрямку сильно розчленовано- го та еродованого плато кряжу (довжиною до 70 км з заходу на схід) розвинулися лісостепові по своїм агро-виробничим властивостям ланд- шафти з відповідним ґрунтовим та рослинним покривом. Особлива геотектонічна та геологіч- на історія формування кряжу обумовили наяв- ність на південному та північному краях кряжу ексклюзивних покладів унікальної мінеральної сировини — овруцького пірофілітового слан- цю та овруцького червоного кварциту. Виходи родовищ цих мінералів на поверхню почали активно розроблятися відкритими кар’єрами саме в Х ст. синхронно з постанням великок- нязівської Овруцької волості. Тут сформува- лася унікальна виробнича інфраструктура ов- руцької пірофілітової індустрії, яка включала розгалужену територіально-виробничу систему з кар’єрів, місць первинної переробки сирови- ни і напівфабрикатів, цілої мережі пов’язаних з кар’єрними розробками спеціалізованих ремісничих поселень та транспортних комуні- кацій та адміністративних вузлів. Навколо місць розробок покладів пірофіліту утворилися густозаселені промислові мікрорегіони, окремі виробничі поселення яких спеціалізувалися на виробництві різних або кількох споріднених га- лузей овруцької пірофілітової індустрії — нап- риклад — масове виробництво високо-стандар- тизованих пірофілітових прясел, ювелірних прикрас, іконок, жорен, ливарних формочок, виготовлення різноманітних за своїм кінцевим призначенням великих за розмірами, площею та вагою декоративних різьблених плит для спорудження та оздоблення кам’яних споруд і саркофагів в столичних давньоруських містах. Іншою, надзвичайно потужною галуззю міс- цевої овруцької спеціалізації була чорна ме- талургія. Плавка та виробництво заліза були ще більш територіально поширені і чітко фік- суються масовими артефактами на абсолютній більшості поселень Овруцької волості, як на Овруцькому кряжі, так і поза ним в усіх ба- сейнових регіонах — на Ужі, Уборті, Жереві, Норині. На більшості пірофілітообробних по- селень паралельно фіксуються також подвійна спеціалізація: обробка пірофіліту та сліди кіль- кісно потужного виробництва заліза. Історично та методично важливо, що засе- лення, врядування, господарське керівниц- тво Овруцької волостю здійснювалося велико- князівською адміністрацією з Києва. Київський князь, Рюрик Ростиславич не тільки володів Овруцької волостю як правлячий київський князь (умовне тримання в межах концеп- ції державного феодалізму), але й, можливо, розцінював цю волость або її частину як свою власну (та своїх нащадків) спадкову отчину і «жизнь». Багаторазово втрачаючи Київсь- кий стіл, він зберігав свій Овруч, укривався в ньому від ворогів і ворожих обставин, їздив в Овруч по справах «Рюрикъ ѣхалъ Вроучии своихъ дѣлѧ ѡроудѣи»(Ипатьевская 2001, стб. 669). Внутрішня логіка вже проведених дослід- жень визначила закономірне розповсюдження дослідницьких інтересів по обох цих напрям- ках — до спеціального вивчення (повного про- сторово-палеоекологічного циклу) обох давніх історичних утворень — Болохівської Землі та Овруцької волості, їх взаємовідносин та подаль- шої історичної долі (Томашевський 1993б). Реалізація такого ґрунтовного комплексного деталізованого історико-археологічного про- сторово-екологічного дослідження подібних, внутрішньо складних, територіально і демог- рафічно потужних, історично зафіксованих ут- ворень, вимагає відповідного методологічного та методичного осмислення. Що складає об’єкт та предмет таких досліджень, який їх понятій- ний апарат? Очевидно, об’єктами виступають конкретні історично відомі середньовічні про- сторово-хронологічні адміністративно-політич- ні, культурно-господарські утворення — різні типи волостей (городові та великі регіональні), удільні, доменіальні території, отчини та «жиз- ни» князів, окремі князівства, літописні істори- ко-географічні та історико-культурні області, великі давньоруські Землі — княжіння. пред- метом — їх реальне і максимально деталізо- ване історико-археологічне відображення; ди- наміка процесів територіального складання, структурування та історичного розвитку; ре- конструкція конкретного природного середови- ща, в яких постало та існувало дане утворення; визначення еколого-господарського, палеоде- мографічного потенціалу населення відповід- ної території. Мова йде про ключові характе- ристики відповідного соціуму і відповіді на найбільш важливі питання: хто були ці люди, яку територію вони займали, скільки їх було в певний період, як і скільки вони жили, як осво- ювали, господарювали та перетворювали від- повідне конкретне довкілля? Вияснення цих питань становить предмет палеоекологічного, палеодемографічного та палеогосподарського дослідження. Такі дослідження по самій свої суті не можуть не бути міждисциплінарними і комплексними. Поки що, в робочому порядку, ми називаємо такі утворення історико-соціальними ор- ганізмами давнини (ІСО). Історичними, тому що вони 1) були зафіксовані історичними джерелами і тому, що 2) існували в певні визна- чені історичні періоди, а їх історико-культурна, еколого-господарська, історико-ландшафтна спадщина збереглася, подекуди, й до сьогоден- ня. Соціальними, оскільки мова йде про люд- ські спільноти, соціуми. І, нарешті, організма- Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 180 ми, для того щоб виразити та підкреслити їх головні найсуттєвіші ознаки — живий харак- тер (біологічне існування; відтворення та по- пуляційний ріст населення), цілісність (тери- торіально-просторову, культурну, господарську, складну систему різноякісних зв’язків і об- міну (речовинами, енергією, інформацією) між взаємопов’язаними складовими та зовнішнім середовищем; спадковістю найважливіших властивостей та традицій 1. Теорія соціальних організмів має свою іс- торію та історіографію. В свій час, розробці тео- рії та проблемам виділення давніх соціальних організмів присвятив своє дисертаційне до- слідження ю.В.Павленко (Павленко 1985). На жаль, ці актуальні розробки не були поглиблені і продовжені. Основна увага приділялася саме суспільним аспектам існування соціальних ор- ганізмів, суспільним структурам і відносинам таких архаїчних утворень. В подальшому до- слідник сконцентрував свою увагу на іншому, більш глобальному цивілізаційному аспекті історичного та культурного розвитку. Багато понять, теоретичних та методичних проблем, пов’язаних з теорією і практикою виділення, дослідження та інтерпретації соціальних ор- ганізмів давнини були і залишаються фактич- но мало або зовсім не розробленими. Тут мо- жемо навести лише деякі, найбільш цікаві та злободенні з таких численних питань. Чим відрізняються ІСО і що їх об’єднує, в якості загальних базових властивостей? В чому суспільна, еколого-господарська, адміністра- тивна, військова, етнокультурна специфіка кожного такого ІСО? Відповідь на ці питан- ня має скласти основу для порівняння синх- ронних ІСО різних територій та різночасових ІСО, що існували на певній окремій території. На скільки сильними і якими (кількісно та якісно), взагалі, були зв’язки всередині ІСО; між різними територіально та за своїм люд- ським, господарським потенціалом, культур- ною, соціально-адміністративною, феодальною приналежністю ІСО в складі більш широких об’єднань. Які індикатори та прояви цих сис- темних зв’язків є найбільш важливими та по- 1. Організм — в широкому, найзагальнішому зна- ченні живий організм — будь-яка біологічна сис- тема або цілісна біокісна система, що складається з взаємозалежних і супідрядних елементів, взаємовід- ношення яких і особливості будови детерміновані їх функціонуванням як цілого. В цьому значенні в поняття «організму» входять не тільки особини (ін- дивіди), але і колонії, сім’ї, популяції, біогеоценози. Кожний організм, взаємодіючи з навколишнім сере- довищем, виступає як цілісна система. Організми мають клітинну будову, володіють специфічними властивостями: безперервним обміном речовин з навколишнім середовищем, здібністю до зростання, розмноження, мінливістю, спадковістю та ін. (Сло- варь-справочник по агрофитоценологии… 1991, с. 21—22; Словарь-справочник по экологии 1994, с. 63—64). казовими? Як співвідносяться територіальні системи ІСО? Чи існувала між ними певна ієрархія і як вона співвідноситься з історич- ним, генеалогічними, джерелами та з еколо- го-господарськими якостями їх територій? Яка роль місцевих локальних традиційних чинни- ків та зовнішніх військово-політичних, етно- соціальних, адміністративних чи екологічних факторів у формуванні, розвитку та історичній долі ІСО? На скільки, в якій мірі, на якому ета- пі і в чому саме проявляється вплив і значення конкретного природного середовища в народ- женні, розвитку та подальшій долі кожного з ІСО? Як саме методично та практично слід найбільш результативно, вірогідно та виразно досліджувати конкретні ІСО, реконструювати їх внутрішні зв’язки та системний характер? Перелік таких питань можна продовжувати. Шляхи їх подальшого вирішення лежать, на нашу думку, в кількох площинах. Одним з них, імовірно, стане постійне вдосконалення самих методик та практики спеціальних досліджень конкретних ІСО. З іншого боку, необхідні спе- ціальні теоретичні розробки, особливо, так зва- ної середньої ланки, що поєднують загально наукові і філософські узагальнення з конкрет- ними практичними дослідженнями та первин- ними узагальненнями їх результатів. Двоєдина природа ІСО, суспільна та при- родна його проекції, змушують більш глибоко придивлятися до теоретичного та методичного арсеналу, який використовують природничі екологічні науки, тим більше, що цей арсенал набагато більш розвинений, ніж в суто гумані- тарних дисциплінах. Мова не йде про пряме запозичення, а про відповідно обґрунтовану і апробовану адаптацію дослідницьких прийо- мів та підходів. Тим більше, що досвід плідного взаємного поєднання соціальних та природ- ничих досліджень нараховує вже більше ніж сторіччя. Тут слід згадати ґрунтовні роботи засновника органічної школи в соціології ан- глійського філософа ХІХ ст. Герберта Спенсера, який розвиваючи ідеї О. Конта, визначив спе- цифічні риси соціального організму і виявив загальні системні принципи, які роблять його схожим на біологічні системи. Серед цих рис схожості найголовніші такі: Суспільство, як і біологічний організм, нарощує масу (чисель- ність населення, матеріальні ресурси тощо. Як і в біологічній еволюції, зростання маси приз- водить до ускладнення структури, яке супро- воджується диференціацією функцій, викону- ваних окремими частинами. В обох випадках має місце поступове посилення взаємозалеж- ності і взаємодії частин. Подібно до біологіч- них організмах, ціле завжди більш стійке, ніж окремі частини, стабільність забезпечується збереженням функцій і структур. Одночасно, Г. Спенсер критикував органіцизм, звертаю- чи увагу на низку істотних відмінностей со- ціального і біологічного організмів. На відмі- 181 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель ну від біологічного організму, що створює тіло з конкретною формою, елементи суспільства розсіяні в просторі і мають значно більшу ав- тономію. Ця просторова розсіяність елементів робить необхідною символічну комунікацію. В суспільстві немає єдиного органу, що концен- трує здатність відчувати і мислити. Суспільс- тво відрізняє просторова мобільність елементів структури. Вчений зазначав, що в біологічному організмі частини служать для цілого, тоді як в суспільстві ціле існує заради частин (Спенсер 1866; Коломийцев 2004). В сучасній соціології поняття суспільного організму означає, що всі елементи суспільс- тва або суспільного організму мають функцію, яка підтримує стабільність і внутрішні зв’язки організму. Вивчення СО тісно пов’язане з ак- туальними ідеями системного підходу, який означає вивчення будь-якого рівня організації саме як систем, виходячи із сутнісних рис сис- темних утворень. Сучасна епоха взаємної зус- трічної екологізації суспільного життя та сус- пільних наук та гуманітаризації природничих наук і технічних галузей створює сприятливі теоретичні та практичні умови для розвитку низки «прикордонних» суміжних наукових на- прямків та дисциплін, які розглядають суспіль- ні та природні процеси і явища комплексно і в системній єдності. Соціальна екологія синтезує знання про компоненти і взаємозв’язки в су- персистемі суспільство — людина — техніка — природне середовище. Вона розглядає довкіл- ля як універсальний наслідок історичних форм природокористування та предметний резуль- тат взаємодії людини і природи. Соціоекологія користується поняттям соціоекосистеми, як територіальної соціоприродної саморегульова- ної системи, яка включає соціально-економіч- ні та природні підсистеми (Бачинский 1991). Нам видається, що поняття соціоекосистеми давнини, а також історичного соціобіоор- ганізму достатньо близькі за змістом до ІСО, і теж можуть використовуватися при виконанні відповідних ланок досліджень та узагальнень. Певне методичне і практичне значення в до- слідженні конкретних ІСО мають поняття та дослідницький інструментарій, які пов’язані із виділенням та дослідженням геобіоценозів та геобіотичних (екологічних) систем 1. Крім суто науково-дослідницького застосу- вання, міждисциплінарні підходи та пробле- 1. Існує багато підходів до визначення цих понять. Зведене формулювання можливо представити на- ступними чином. Геобіоценоз є закономірним про- сторово обмеженим комплексом або системою форм, історично, екологічно і фізіологічно зв’язаних в одне ціле спільністю умов існування і створює стійку, ди- намічну систему. Елементи такої системи характе- ризуються певними відносинами і взаємодією (обмін речовиною і енергією), як між собою, так і з абіотич- ними (приземний шар, атмосфера, ґрунти, сонячна енергія тощо) факторами оточуючого сереовища. матика, про яку ми ведемо мову, пов’язані, крім всього іншого, з практичними завдання- ми охорони та заповідання природної та іс- торико-культурної спадщини регіонів і тери- торій. Мова йде про неподільну територіально і по суті історико-археологічну палеоприродну спадщину окремих історичних утворень — ІСО, таких як історичні волості, округи дав- ніх міст, поселень і курганів, зони історичних, археологічних, культурних ландшафтів тощо. По аналогії з всесвітньою стратегією охорони біорізноманіття можемо констатувати необ- хідність розробки програми збереження істо- рико-культурного різноманіття та традицій- ної ідентичності, принаймні, — національної. Тим більше, що як показують спеціальні при- кладні дослідження, в умовах України фак- тично всі ландшафти впродовж тисячоліть є багаторазово антропогенно перетвореними, тобто культурними і історичним одночасно. У величезній кількості випадків археологічні пам’ятки і навколишні історико-археологічні ландшафти територіально співпадають з міс- цезнаходженням різноманітних пам’яток при- роди різного значення, реліктовими урочища- ми та інше. Такий територіальний імператив дозволяє потенційно впровадити комплексну систему охорони і заповідання історико-куль- турних, археологічних та природних пам’яток і об’єктів (Томашевський 1998б; 2004а). Є вже і певний початковий практичний досвід в ре- алізації таких підходів, ідейно близьких до положень відомої конвенції юНЕСКО 1972 р. про неподільне всесвітнє природне та куль- турне надбання (Томашевський 1998а; 2002а; 2004а). Повертаючись до проблем дослідження конк- ретних ІСО минулого, таких як волості і Землі, ще раз підкреслимо, що вони можливі сьогод- ні тільки на основі спеціального поглибленого вивчення і реконструкції системи заселення на базі детально зібраної та спеціально проаналі- зованої археологічної карти. Спираючись на та- кий багатоланковий аналіз можливо визначи- ти чисельність, склад та динаміку розміщення населення такого ІСО, оцінити господарський потенціал та економічну специфіку, геополітич- ну позицію та окреслити його історичну долю. Археологічно-географічну проекцію та хроно- логічну структуру кожного з цих історичних ут- ворень стає можливим порівняти і синхронізу- вати з наявними історичними свідченнями про ці ІСО, даними про генеалогію, династичне по- ходження, політичні, військово-дипломатичні зв’язки, династичні уподобання, історичні долі їх безпосередніх володарів та верховних сюзе- ренів, сусідів, ворогів та союзників. Таке наскрізне дослідження окремого ІСО проводиться послідовно через усі історичні і сус- пільно-економічні етапи розвитку відповідного літописного утворення, від глибини першопо- чатків розселення послідовно через усі основні Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 182 стадії розвитку племінного періоду і до вход- ження його до складу давньоруської держави з подальшими трансформаціями, утворенням і розвитком волостей і складного адміністратив- но-територіального поділу території. Проблема вірогідної реконструкції адміністративно- територіального поділу та складу території Південної Русі та її окремих земель давньорусь- кої та литовсько-руської доби, набуває, таким чином, обрисів реальної перспективи. Наскріз- ний хронологічний та конкретно просторовий підхід, висока детальність польових археоло- гічних пошуків та комплексний історико-архе- ологічний характер дослідження дозволяють простежувати долю населення окремого ІСО і після монголо-татарської навали в литовський час, литовсько-польську добу аж до сьогодення (Томашевський 2008г). Зазначимо, що на нашу думку, ці підходи означають максимальне додержання і впро- вадження в практиці досліджень принципу історизму, як з точки зору просторово часової кількісно-якісної динаміки генезису і наступ- ного розвитку явищ і процесів (Толочко 1987), так і в аспекті дослідження принципово більш значимих і широких закономірностей самого історичного процесу. На наш погляд, проектний підхід є най- більш ефективним способом реалізації таких складних завдань по комплексному міждис- циплінарному історико-археологічному про- сторово-екологічному дослідженні ІСО серед- ньовіччя. На відміну від звичайних регулярних або періодичних розкопок якоїсь однієї пам’ятки чи комплексу пам’яток якогось регіону проект утворюється для реалізації осмисленого, цілес- прямованого, спланованого, розгалуженого ком- плексного дослідження певного ІСО давнини. Ознаки та критерії, що вирізняють проек- тний підхід серед інших форм реалізації нау- кових досліджень. предмет і об’єкт дослідження — відповід- ний давньоруський ІСО різного територіально- го масштабу та його основні історико-археоло- гічні, еколого-господарські, палеодемографічні, історико-культурні особливості і специфічні, часто — унікальні ознаки, а також спільні за- гальнопоширені риси, притаманні утворенням та явищам такого типу. В нашій практиці просторово-тери- торіальний принцип формування проекту є визначальним, хоча можуть реалізовуватися й проекти іншого типу, присвячені спеціальним тематичним завданням, наприклад, дослід- женню певних виробничих процесів, окремим категоріям артефактів тощо. Цілі, завдання і відповідні їм дослідни- цькі програми попередньо продумуються і обговорюються майбутніми виконавцями, фор- мулюються та друкуються. В розумінні проекту, як окремого типу і спо- собу дослідження, ключовим за змістом понят- тям є діяльність, в даному разі — наукова. Планування та реалізація проекту, як циклу діяльності, вимагає усвідомлення та розрахун- ку сил, які необхідно прикласти та відповідних затрат часу, енергії, організаційно-фінансових ресурсів, інтелектуального фахового потенціа- лу тощо. Проект — це свідома концентрація та поєднання сил певного числа дослідни- ків для вирішення поставлених комплексних завдань. Проект, як спосіб і форма наукової діяльності, передбачає паралельну сумісну працю колег — учасників на всіх етапах нау- кових робіт (польові, лабораторні, презентація результатів тощо). Спираючись на сукупний обсяг накопиченої інформації учасники пос- тійно здійснюють напрацювання та приріст нового знання та інформаційного потенціалу, його систематизацію та визначають шляхи по- дальшого застосування. Напрацьовуються не тільки нове знання, але й досвід, методики, практичні навички. Співпраця в межах творчо- го наукового колективу відкриває можливість розвитку вертикальних і горизонтальних наукових зв’язків між науковцями всіх ві- кових і науково-освітніх категорій; забезпечує плідний обмін інформацією, дослідницькими підходами, навичками, прийомами та мето- диками, що дуже важливо саме для істори- ко-археологічних та просторово-екологічних досліджень. Теж саме ще в більшій мірі сто- сується можливостей міждисциплінарної спів- праці. Довгостроковий характер таких комп- лексних проектів, крім вирішення конкрет- них наукових завдань, дозволяє паралельно, в плідній науковій атмосфері реального на- укового пошуку плекати та готувати молоді кадри дослідників. В процесі спільних на- укових досліджень і спілкуванні з інши- ми вченими формуються принципові засади та власний науковий почерк, визначаються та формулюються тематичні та методичні спря- мування нових наукових шкіл і новітніх напрямків міждисциплінарних комплексних досліджень. Здобута інформація про конкрет- ні пам’ятки і способи їх відкриття, обстеження, фіксації та опрацювання, перевірка робочих наукових гіпотез та припущень мають в межах проекту значно більше шансів і можливостей бути представленими, апробованими та зафік- сованими у науковому середовищі, ніж в межах одноосібних окремих розробок та публікацій. Нарощування, накопичування інформації та результатів досліджень йде в межах проекту у форматі живої естафети досвіду, знань, на- вичок, реального спілкування, взаємодії та взаємозбагачення думок. Спілкуючись в межах виконання програм проекту молоді науковці успішно просуваються в окремих напрям- ках проекту і вирішують складні об’ємні нау- кові завдання та проблеми дисертабельного 183 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель рівня 1. Таким чином, гармонійно і ефективно вирішуються як проблеми особистого науково- го і посадового зростання конкретних науков- ців, так і колективні завдання всього наукового проекту через успішну реалізацію запланова- них взаємопов’язаних дослідницьких програм, які постійно розвиваються і розгалужуються. Для проектів притаманний спеціальний на- уково — процесуальний аспект, який передба- чає розробку, планування та реалізацію пос- лідовностей науково-дослідницьких процедур та циклів різновидів наукової діяльності. Так, історико-археологічні просторово-екологічні проекти передбачають проведення польових археологічних досліджень, в ході яких з дато- ваних археологічно об’єктів і комплексів відби- раються серії відповідних природничих проб, зразків та екофактів. Потім розпочинається їх (іноді тривале) спеціальне лабораторне опра- цювання за участю фахівців відповідних галу- зей природознавства, які на підставі аналізів дають наукові визначення, з якими знайом- лять учасників проекту. Результати вводять- ся до спеціально розроблених інформаційних реєстрів, за допомогою яких здійснюється їх сортування, порівняння з уже отримуваними аналогічними даними в проекті та поза ним, осмислення і науковий синтез. Паралельно продовжуються цілеспрямовані польові дослід- ження, зона проведення та конкретні об’єкти яких, спеціально корегуються в залежності від результатів вже проаналізованих раніше відібраних проб та зразків. Утворюються нові та розширюються існуючі колекції артефактів та екофактів, які знову потребують свого опра- цювання. Такі цикли практично безперервні в межах таких тривалих комплексних науко- вих проектів, як наприклад Овруцький (То- машевський 2008в; Пашкевич, Томашевський 2008). польова діяльність є практичною серце- виною таких проектів. В ході реалізації всіх етапів проекту ця над-програма визначає пос- тійне генерування, уточнення, деталізацію та вдосконалення багатошарової діахронної архе- ологічної карти, як універсальної основи для реконструкції відповідних територіальних сис- тем заселення в конкретних природних умовах будь якого просторового рівня, в тому числі — оперативно і безпосередньо в ході триваючих польових робіт. Цьому сприяє вже напрацьо- ваний попередньо потужний, інформаційно- поєднаний географічно-археологічний каркас і відповідні розроблені бази даних (БД). Такий підхід дозволяє здійснювати сфоку- совану, прораховану заздалегідь, прогнозова- 1. За роки реалізації Овруцького проекту в межах тематики його історико-археологічних та природ- ничих програм успішно захищено декілька магіс- терських дисертацій, ще декілька перспективних робіт успішно розробляються зараз. Готуються до за- хисту докторська та кандидатська дисертації. ну різними засобами спеціалізовану локалі- зацію кожного етапу розвідкових пошукових робіт та розкопок. З цим прогнозним аспектом пов’язана також необхідність і методична мож- ливість реалізовувати багатоваріантну поль- ову та на моделях перевірку — верифікацію результатів польових та аналітичних дослід- жень Очевидно та закономірно, що інформацій- ний підхід є абсолютно необхідною та неод- мінною складовою тривалих історико-археоло- гічних просторово-екологічних проектів. Обсяг та зміст вже зібраної, постійно отримуваної та накопичуваної різноманітної наукової інфор- мації в усіх можливих її різновидах та форма- тах такого проекту як Овруцький є вражаюче об’ємним. Сучасні науковий пошук, збір, збере- ження, сортування, обробка, аналіз інформації та її оприлюднення можуть виконуватися нині лише на засадах інформаційного підходу. Від- повідні науковим програмам та конкретним етапам вирішення наукових завдань, спеціаль- но побудовані та заповнені необхідною інфор- мацією бази даних охоплюють, супроводжують та допомагають здійснювати всі стадії науко- вого процесу. Серцевиною і основним системо- утворюючим об’єктом баз даних в Овруцькому проекті є археологічні пам’ятки і реконструйо- вані на їх основі (за допомогою процедур аналі- зу систем заселення) давні населені пункти (НП). Всі бази даних взаємно ув’язані і утворю- ють систему — інформаційний каркас проекту, який забезпечує взаємозв’язки та обмін даними між науковими програмами. Тематичні про- грами проекту, його дослідницькі особливості, а також технічні та кадрові умови визначають ступінь інформатизації кожного конкретного проекту (Томашевський 2002б; 2005б). Досвід реалізації подібних проектів свідчить про важливе значення глибокого і детального вивчення історії, історичних обставини архео- логічних та природничих досліджень відповід- ної території, історії дослідників, історії та долі їх документації і виявлених матеріалів. З часом з’являється необхідність формулювати історію наукових досліджень власне свого наукового проекту, осмислювати здійснені дослідження, зібрані дані і матеріали. Без цього не можливе подальше спрямування і планування наступ- них досліджень, визначення нових завдань і вибір відповідних методик та джерел. Для розгорнутих діючих комплексних три- валих проектів необхідна своя публікаційна програма і продумані інші сучасні засоби оп- рилюднення результатів і перспектив розвитку конкретного наукового проекту (Томашевський 1998а). Так, за роки реалізації Овруцького про- екту на момент написання цих рядків вийшло з друку вже більше 30 публікацій, авторами яких є 13 науковців. Практика та досвід реалізації тривалих об’ємних комплексних дослідницьких проектів Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 184 останніх років: Овруцького проекту комплексно- го вивчення Овруцької Волості на однойменно- му кряжі (А.П. Томашевський, С.В. Павленко), роботи В.О. Петрашенко в регіоні Трахтеми- рів — Бучак — Григорівка — Канев, багатолітні стаціонарні роботи І.А. Готуна на території Хо- досівського археологічного комплексу 1 та деякі інші показують нагальну необхідність, можна сказати — невідворотність поєднання науково- дослідницької та заповідно-охоронної діяль- ності. Природно, що фахівці, що працюють у відповідних проектах та експедиціях, тривалий час глибоко і дуже детально вивчають пам’ятки природи або археології певної території у їх не- 1. Дивись роботи І.А. Готуна та В.О. Петрашенко в цій збірці. розривному зв’язку і знають сучасний реаль- ний стан їх збереження, більш ніж хто-небудь вболівають за охорону і заповідання цих об’єктів для науки, нащадків, світової цивілізації. В ме- жах програм Овруцького проекту, не дивлячись на численні значні об’єктивні та суб’єктивні труднощі, послідовно здійснюється система спеціальних охоронно — заповідних заходів у кількох основних напрямках. Для просторово- екологічних проектів дослідження таких ІСО як середньовічна Овруцька волость одним з самих важливих таких завдань і, власне, — їх ознакою є наукове визначення, вивчення, реконструкція та збереження не тільки окремих пам’яток ар- хеології чи природи, але й охоронюваних тери- торій різно-датованих історико-археологічних та культурних ландшафтів. Рис. 1. Картосхема просторового розташування комплексних історико-археологічних просторово-палео- екологічних дослідницьких проектів на території південно-руських земель (картооснова: фрагмент карти «Східна Європа до кінця ХІІІ ст. за Літописом руським», створеної Л.І. Махновцем): 1 — Східноволинський проект по дослідженню історії системи заселення території древлянського союзу племен з V по XIII ст. н. е.; 2 — Овруцький проект; 2а — Територіальне ядро літописної Овруцької волості на Овруцькому кряжі; 3 — Болохівський проект; 4 — Східно-подільський («улицький») проект; 5 — Райковецький проект; 6 — Проект дослідження комплексу пам’яток та мікрорегіону біля с. Городище Шепетівського р-ну Хмельницької облас- ті; 7 — Поросський проект; 8 — Чорнобильський проект; 9 — Нобельський проект 185 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель Історія Овруцького проекту та віхи його розвитку, проаналізовані в різних аспектах, дозволяють визначити провідні чинники та умови, що визначають поступовий просторо- вий, кількісно-якісний розвиток даного науко- вого проекту. Серед них назвемо: появу нових знань, висновків, робочих гіпотез та їх застосу- вання; появу нових наукових кадрів молодих дослідників; появу нових та поглиблення вже налагоджених наукових контактів, розширен- ня галузей міждисциплінарної співпраці; от- римання відповідних мінімально необхідних фінансово-організаційних можливостей; впро- вадження та застосування нових технічних, програмно-апаратних, інформаційних засобів та можливостей. Наукове мислення та планування в ме- жах обох логічно, методологічно та методично взаємопов’язаних підходів — дослідження ІСО середньовіччя спеціальними комплексними просторово-екологічними проектами пере- дбачає розробку спеціальної територіально- тематичної стратегії та часової послідовності започаткування та розвитку конкретних до- слідницьких проектів. Суть цієї стратегії поля- гає у поступовому суцільному зімкнутому пок- ритті території великих ІСО дослідницькими проектами і зонами відносно високоякісної іс- торико-археологічної та географічної дослідже- ності (рис. 1). На цій спеціально організованій джерельній базі та єдиній уніфікованій мето- дичній основі стане можливою, в перспективі, комплексна просторова, еколого-господарська та історико-географічна реконструкція півден- норуських земель — князівств, наприклад — всього великого київського князівства — Київської землі. На сьогоднішній день можемо констатувати фактичне складання певної географічної та тематичної системи комплексних історико-ар- хеологічних просторово-екологічних проектів дослідження південноруських земель. Початок був покладений реалізацією комплексного про- сторово-палеоекологічного дослідження Схід- ної Волині, результати якого сприяли остаточ- ному усвідомленню необхідності спеціального, деталізованого і розгорнутого вивчення двох іс- торичних соціальних організмів — Овруцької волості та Болохівської Землі. Ці літописні утворення територіально і генетично пов’язані з попереднім розвитком Східної Волині, ко- лишнього древлянського племінного союзу і входили до складу Київської землі (рис. 1). Від- повідно в 90-х роках ХХ ст. були розроблені Ов- руцький та Болохівський проекти. Овруцький проект і його перші польові до- слідження, розпочалися в 1996 році спеціально створеною Овруцькою експедицією ІА НАНУ 1. 1. Дивись про діяльність Овруцької експедиції в роз- ділі, присвяченому експедиційній діяльності спів- робітників відділу. Мета, завдання, наукові програми, дослідни- цька стратегія були сформульовані ще до по- чатку реалізації проекту, але технічно вийшли з друку дещо пізніше (Томашевський 1998а). За 15 років історії досліджень в межах програм «Проекту комплексного вивчення та збережен- ня історико-археологічної та палеоприродної спадщини Овруцького кряжу та однойменної волості» його учасниками опубліковано кілька десятків наукових публікацій, що висвітлю- ють результати польових робіт, дослідження окремих пам’яток, виробничих галузей міс- цевої промисловості, аналізу реалізованих палеокологічних досліджень, проблемам охо- рони унікальної історико-культурної та при- родної спадщини регіону тощо. В тому числі, декілька публікацій спеціально присвячені розгляду якісних особливостей даного проекту (власне об’єкта та предмета досліджень), струк- турі, науковим програмам, інформаційним та методичним підходам, які застосовуються, міждисциплінарній співпраці, практиці пла- нування та проведення окремих дослідниць- ких процедур та іншим (Томашевський 2002б; 2005б). Така об’ємна і всебічна публікаційна представленість Овруцького проекту звільняє нас від необхідності ґрунтовно висвітлювати його методологічну основу, результати вико- нання основних дослідницьких програм. Тут є сенс спеціально зупинитися лише на кількох важливих наукових та методичних аспектах розвитку Овруцького проекту та його якісних особливостях. Сьогодні після п’ятнадцятирічних дослід- жень Овруцької волості можемо стверджува- ти, що сукупно накопиченими багатолітніми цілеспрямованими зусиллями учасників про- екту, досягнуто безпрецедентно високого рівня польової археологічної дослідженості території цього історичного організму середньовіччя. Ясно, що цей висновок слід розуміти за умови відносного порівняння отриманих нами ре- зультатів зі станом дослідженості середньовіч- них пам’яток інших південноруських земель. Близькі за територіальним масштабом та обся- гом виявлення давньоруських пам’яток дослід- ження були проведені на теренах Чернігівсь- кого Полісся у межиріччі Дніпра та нижньої течії Десни О.В. Шекуном, О.М. Веремейчик та іншими дослідниками (Див. статтю О.М. Ве- ремечик в даному виданні). Подібні детальні достатньо довготермінові польові дослідження, започатковані в свій час В.В. Седовим (Седов 1960), проводяться зараз на території Російсь- кої Федерації (Макаров 2008; Чернецов 2008а; 2008б; Чернов 2008). Принагідно зазначимо, що наші російські колеги перебувають в значно кращому (прин- ципово іншому за якістю) джерелознавчому положенні. В їх розпорядженні є плани гене- рального межування російських губерній та комплекси писемних актів (дарчих грамот, Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 186 описів володінь, судових документів тощо), які хоч і не повністю, але покривають значні за площею і важливі за своїм історико-політичним значенням території північної та центральної Русі. Саме на базі цих комплексів джерел там розгорнулися в останні часи комплексні істори- ко-археологічні та історико-географічні дослід- ження відповідних земель і волостей. Іншою важливою відмінністю умов розвитку просторо- вих та історико-географічних досліджень, ба- зованих на синхронізації та локалізації даних археологічних та історичних джерел, є та обста- вина, що в центральних і північних регіонах Русі процеси масової і демографічно потужної колонізації розгортаються в ХІІІ ст., імовірно після приходу монголо-татар. Характер внут- рішньої і зовнішньої колонізації визначають вже інші, ніж в Південній Русі, соціально-еко- номічні фактори, зокрема нові адміністратив- но-територіальні одиниці з їх залюдненням ут- ворюються як домени та землі місцевих князів і бояр. (Чернов 2008, с. 21). Питання визначення та наукової оцінки ступеню археологічної та природничої до- слідженості не буде органічним, своєчасним і актуально необхідним, поки проект і наукова діяльність в межах його спеціальних програм, не досягне певних результатів і кількісно-якіс- них значень. Мова йде про польові дослід- ження, картографування їх результатів, вико- ристання спеціальних пошукових технологій і засобів, постійно поновлювані та деталізовані варіанти просторової, функціонально структу- рованої реконструкції різночасової системи за- селення відповідної території окремого ІСО та його територіальних складових. На даному етапі в межах Овруцького району за роки реалізації програм Овруцького проекту обстежено та документовано близько 300 архео- логічних пам’яток. Слід спеціально наголосити, що сукупно це в декілька разів перевищує кіль- кість пам’яток, відомих в межах району до почат- ку наших спеціальних досліджень. Підрахунки, проведені за спеціальними процедурами засвід- чують, що кількість розвіданих та документова- них давньоруських пам’яток і реконструйованих на їх основі давньоруських населених пунктів збільшилася фактично на порядок 1. В щільній системі заселення Овруцького кряжу виявлено та досліджено низку взаємопов’язаних густозасе- лених виробничих регіонів, територіально скон- центрованих на оптимальних комунікаційних шлях від видобувничих мінерально-сировинних кар’єрів до місць первинної обробки сировини і гнізд спеціалізованих потужних ремісничих по- селень. Вперше проведенні археологічні дослід- 1. Зауважимо, що процес ущільнення й деталізації археологічної карти та відповідної реконструкції системи заселення давнини має, за визначенням, свій початок, але не має і не повинен мати кінця. Є лише певні етапи і підсумки цього процесу. ження таких виявлених нами спеціалізованих поселень, окремих майстерень і давньоруських кар’єрів відкрили картину існування на просто- рах Овруцької волості розгалуженої високоспе- ціалізованої технологічно досконалої і потужної овруцької пірофілітової індустрії, територіаль- но і функціонально поєднаної з надзвичайно потужно розвиненою тут чорною металургією. Паралельно з цими унікальними об’єктами детально вивчалися своєрідні палеоекологічні умови давнього природокористування і сільсь- когосподарські особливості місцевої культури безпосереднього життєзабезпечення. Ще остаточно неясні всі кінцеві можливості та перспективи подальших досліджень, які відкриває досягнутий і постійно вдосконалю- ваний рівень наукової дослідженості в межах Овруцького проекту, оскільки вони практично унікальні і вражаючі. Високий рівень польо- вої та аналітичної дослідженості території ІСО відкриває якісно нову потенційну можливість та практичну здатність перейти до вивчення багатьох історичних, суспільних, економічних, культурних процесів на принципово іншому, за глибиною та шириною, рівні. В Овруць- кому проекті тепер, на основі результатів 15 річних досліджень ми отримали потенційну можливість і, власне, перейшли до суцільного мікрорегіонального за рівнем детальності дослідження значних територіально регіонів. Вперше, завдяки високому ступеню комплек- сної археологічної і природної дослідженості, всі ключові спеціальні процедури мікрорегіо- нальних досліджень застосовуються для вив- чення системи заселення в цілому. Система регіональних просторових моделей заселення зімкнулася і дозволила побудувати унікаль- ну в свої деталізації та конкретності загальну модель заселення волості з виробничими осе- редками, поселенськими агломераціями, ад- міністративними центрами різних рангів та розгалуженими шляхами сполучення. Мікрорегіональні підходи, застосовані в ар- хеологічних розвідках Овруцького проекту, були поєднані в польовій практиці з організа- цією комплексних мікроісторичних, мікрото- понімічних та мікрогідронімічних досліджень певних регіонів і історичних населених пун- ктів. Вже перші отримані в результаті цього результати відкрили принципово нові можли- вості у вивченні дуже давньої та складної історії заселення і освоєння Овруцької волості. Поряд з формуванням виразних археологічних комп- лексів матеріальної культури давньоруського та середньовічного часу для кожного з насе- лених пунктів утворилася деталізована різно- часова археологічна і зведена мікроісторична карта. Поєднання цих даних на деталізованій фізико-географічній основі і залученням спе- ціально зібраних та проаналізованих історич- них відомостей дозволило визначати динаміку розвитку історичної топографії та забудови від- 187 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель повідних поселень, починаючи з Х ст. і аж до сьогодення. Таким чином вперше були здобуті вагомі археологічні, етнологічні та історичні підстави аргументовано підтвердити висунуте колись професором В.Б. Антоновичем припу- щення про руське, точніше — давньоруське походження такого унікального і локального історичного феномену як овруцька околична шляхта (Томашевський 2008г). Взагалі, Овру- цький проект, на даному етапі його розвитку і з огляду на накопичену нами сукупну між- дисциплінарну інформацію, дозволяє якісно по новому конкретно досліджувати і оцінюва- ти багатогранні зв’язки між давньоруським та наступним періодами розвитку місцевого населення, його системами заселення, госпо- дарським природокористуванням, культурни- ми традиціями та їх трансформаціями. Болохівський проект. Інформаційну осно- ву та первинну археологічну карту для реалі- зації цього проекту було складено ще під час комплексного просторовоекологічного дослід- ження Східної Волині та Східного Поділля (То- машевський 1989б; 1992; 2003а). Тоді ж стало зрозумілим, що Болохівська Земля, точніше, — її система заселення, охоплювала три річкових басейни: межиріччя західної частини верхньої течії південного Бугу, Бужка та Ікви (літопис- не Побожжя); верхньої та середньої течії Случі з її допливами та верхньої і середньої течі Те- тереву. Дослідницька прямокутна просторова рамка, в яку вміщується картографовані по ба- сейнах пам’ятки Болохова охоплює 42 000 км2. Площа щільного заселення на середину ХІІІ ст. складала 30 000 км2. Вся територія, яка в полі- тичному сенсі входила в середині ХІІІ ст. до про-татарської коаліції Болохова і галицьких бояр, що протистояла Данилу Галицькому, могла сягати 40—45 000 км2. Обриси реконструйованої карти заселення достатньо компактні і відокремлені від інших сусідніх синхронних ІСО фактично незаселе- ними територіями. Виключення складають комунікаційні ланки, утворені давньоруськи- ми населеними пунктами на заході в міжріччі Верхньої Горині та Случі, а також на вододілі між Гуйвою — Тетеревом та витоками Ростави- ці, Унави та Ірпеня на сході. Археологічні кар- ти окреслюють, таким чином, основні широт- ні зв’язки Болохова з галицько-волинськими землями та Київщиною. На сьогодні сукупна база картографованих даних по давньоруських пам’ятках Болохівської землі складає більше 400 позицій, з них на Побужжі — більше 80, на Случі — біля 240 і на Тетереві — більше 80 пам’яток. Хронологічний аналіз показує, що початок формування цієї системи заселен- ня відноситься до ХІ ст., відносно нечисленні матеріали якого знайдені вздовж ландшафт- ного кордону між лісом і лісостепом на деяких пам’ятках в басейнах Середнього Тетерева та верхньої Случі. Абсолютна ж більшість упевне- но датуються розвідковими матеріалами в ши- роких межах ХІІ—ХІІІ ст. Аналіз матеріалів з розкопок археологічних пам’яток болохівської території дає більш вірогідну вузьку дату в діа- пазоні з рубежу ХІІ — ХІІІ до середини ХІІІ ст. Спеціально проведений історико-археологіч- ний просторово-палеоекологічний аналіз пока- зує, що болохівська система заселення не була пов’язана з попереднім племінним (древлянсь- ким, улицьким) історичним етапом розвитку південноруських земель. Більша частина Бо- лохівських земель була заселена практично вперше і дуже стрімко, наскільки можливо судити з археологічних матеріалів. Фактично, ми спостерігаємо в даному випадку виразну картину т. зв. демографічного вибуху кінця ХІІ — першої половини ХІІІ ст. Реконструйована на підставі археологічної карти система заселення Болохівщини засвід- чує, що рівень просторового і якісного розвитку самої системи місцевого заселення був самим максимально високим для давньоруських зе- мель до-татарської доби. Тут спостерігається найвищі прояви розвитку щільних і розгалу- жених внутрішньо — басейнових та між-ба- сейнових комунікацій. Очевидна просторова ієрархія давніх населених пунктів, провідна роль найбільш потужних демографічно і пе- реважно — літописних міст, як центрів тяжін- ня відповідних округ і прото-агломераційних ядер. Саме на Болохівщині відомі найбільші за площею комплекси давньоруських археоло- гічних пам’яток, сукупна площа культурного шару яких перевищували сотні гектарів: Рай- ки, Возвягль, Городище Шепетівського р-ну та інші. Найбільш цікавим є факт утворення поде- куди на Случі, Хоморі, Тетереві дуже щільних суто сільських агломераційних зон фактично безперервного, суцільного територіально, засе- лення. Для Болохівської землі притаманна відносно велика кількість фортифікованих поселень — городищ (90 на даний момент). Фактично, кожний четвертий населений пункт був горо- дищем, навколо якого розміщувалися посади, численні селища і могильники. На території Болохівської Землі у першій половині XIII ст. існували кріпосні споруди, що мають найбільш складнішу систему земляних зміцнень. Пот- рійна, а іноді, — четверна лінія валів і ровів, ускладнена своєрідними розгалуженнями цих валів, захищає з напільної сторони болоховські городища. Найбільш складні варіанти фортець мають кілька захищених майданчиків (Губин) (Кучера 1979, с. 68—69). Геополітичне значення Болохівської землі для Південної Русі та Орди середини ХІІІ ст. визначається її просторово — географічним положенням. Фактична просторова рівновід- даленість Болохівщини від Києва, Галича і Волині сприяла утворенню і політичному зміц- ненню цієї Землі. Вийшовши в зону Лісостепу Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 188 на вододіл Случі — Південного Бугу, у верхів’я Тетерева і простори Авратинської височини бо- лохівці опинилися без прикриття великих лісів на масивах різновидів степових чорноземів в зоні ландшафтно строкатого і через-смуж- ного екотону. З одного боку, це стимулювало значний якісний ривок у розвитку традиції аграрного освоєння степів, а з іншого робило болохівське населення відкритим для кочів- ницьких нападів. Освоївши смугу Лісостепу і конкретно перекривши степові коридори, вони зайняли стратегічне положення на розвилці кочівницького шляху з півдня та південного сходу степової зони до Великого Київського Князівства на сході і Галича та Волині на за- ході. Рівновіддаленість Болохова від центрів сусідніх князівств сприяла появі, зростанню і накопиченню людських та матеріальних сил цієї землі. Це ж саме стратегічне положення визначило історично сумну долю Болохівської землі в час перших татарських походів. Адже супротив татарам в степу був неможливим, а давня конфронтація з Данилом, здавалося, мала своїм вирішенням союз із татарами проти Русі. Монголо-татари отримували в болохівцях не тільки потужну продуктову базу «...ѡставили бо ихъ Татарове . да имъ ѡрють пшеницю и проса» (Ипатьевская 2001, стб. 792), але й важливий стратегічний плацдарм в лісостеповій серце- вині правобережних південно-руських земель і геополітичний контроль над Галицько-Волин- ським і Київським князівствами. Данило Галицький провів дві військові ка- ральні кампанії 1241 та 1257—1258 рр. проти болохівських князів, які виступили проти ньо- го у змові з татарами, галицькими боярами та іноземними сусідами. Перша кампанія була направлена проти центрів і основних осеред- ків заселення болохівців в басейнах південно- го Бугу та Случі. Були спалені міста Божский, Городець, Губин, Деревич, Дядьков, Кобуд, Кудин, розкопані греблі (вали) цих міст. Дру- га військова кампанія була спрямована про- ти територій на зовнішній окрузі і периферії болохівських територій на Случі, Побужжі і по Тетереву. В цей час згадуються взяті Да- нилом, Васильком, Шварном і Левом: Белобе- режье, Болохов, Возвягль, Городеськ, Городок, Же(і)д(і)ечев, Межибожье, Полонний, Семоць, Чернятин. Такі міста як Бакота не входили до складу Болохівської землі, але були їх політич- ними союзниками. Поєднання археологічно реконструйованої карти системи заселення Болохівської Землі з відтвореною на підставі літописних джерел іс- торико-географічною картиною дозволило ви- явити ще одну цікаву і унікальну особливість цієї землі. Ще в момент складання давньорусь- кої системи заселення на просторах підкореної колишньої древлянської племінної території між Овруцької волостю на півночі та Болохівсь- кою Землею на півдні формується фактично незаселене широтне видовжене лісове пасмо, шириною від кількох до десяти — двадцяти кілометрів. Саме вздовж цієї лісової лінії, що читається на картах і сьогодні, йшла одна з державних давньоруських доріг з Києва на захід. Навколо цієї дроги уздовж екотону і лі- сового пасма ми припускаємо можливість існу- вання державного київського територіального анклаву поза політичними межами Болохова. Саме цим шляхом йдуть з Києва на захід вій- ська Батия, руйнуючи і грабуючи Колодяжин, Каменец, Ізяслав і не чіпаючи болохівців, що вступили з ними в угоду. Возвягль і навколиш- нє населення Новоград-Волинського лесового острова, що в останній момент, скоріше за все, політично стали на сторону болохівців, таким чином, відділялися від основного масиву засе- лення на Случі і Тетереві малозаселеною сму- гою земель, які належали великокнязівській адміністрації. Поза орбітою політичних доль болхівців залишаються і деякі місцеві території і міста: населення численних сіл і городків на р. Хомора — допливі Случі і «столиця» засе- лення по Хоморі — Полоний, город Пресвятої Богородиці. Ще раніше літописом фіксуються напади і спустошення болохівців на Хоморі. Не згадуються як болохівські й інші місцеві, судя- чи з літописного і археологічного контексту, літописні міста: Гольско, Житомель, Корчеськ, Котельнич(-ца), Куниль, Микулин, Мунарев, Перемиль, Прилук. Питання походження болохівського населен- ня, його етно-соціального складу і, окремо, — походження та генеалогічних зв’язків його вождів — бояр і князів має тривалу, об’ємну, складну і суперечливу історіографію, яка пот- ребує свого спеціального дослідження. Нажаль, останнім часом, окремі регіональні (переваж- но на Поділлі) праці, присвячені болохівській проблематиці, все більше набувають ознак спекулятивності та псевдо-науковості. Шляхи реального аргументованого дослідження цих непростих проблем лежать сьогодні в площині розгортання і реалізації новітніх комплексних проектів на основі проведення узгоджених ар- хеологічних, антропологічних, лінгвістичних та історико-географічних досліджень. Феноменальне положення Болохова на від- критих степових чорноземних масивах зумо- влює особливий дослідницький інтерес до цього історико-географічного утворення, ос- кільки це практично єдиний чорноземний ре- гіон Русі з масовим повнофункціональним за- селенням давньоруської доби. Саме ці природні особливості Болоховської Землі визначили гео- політичне положення цього регіону та його іс- торію. Особливо потрібно підкреслити, що пер- ший досвід потужного системного болохівського заселення і господарського освоєння степових чорноземів в епоху Давньої Русі практично пе- редував майбутньому українському заселенню степової зони більш пізньої доби. 189 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель Існують ще певні, специфічні історико-ар- хеологічні особливості болохівської проблема- тики, які визначають особливі дослідницькі завдання та програми Болохівського проекту, його найбільш цікаві і актуальні потенційні наукові перспективи, пов’язані з особливостя- ми датуванням та характером утворення архе- ологічних пам’яток Болохівщини. Ми вже зазначали, що для більшості давньо- руських пам’яток Болохівської землі характер- не відносно вузьке датування і відповідно — до- сить нетривале функціонування. Ця обставина дозволяє цілеспрямовано дослідити весь ком- плекс матеріальної культури безпосереднього життєзабезпечення населення і спосіб життя відповідного соціуму на дуже вузькому хроно- логічному зрізі тривалістю в одне-два людсь- ких покоління. В свою чергу, такі дослідження відкривають шлях для проведення важливих, в методичному та практичному аспектах, спос- тережень над хронологією пізнього давньорусь- кого періоду. Утворюється можливість розро- бити вузькі шкали одночасного синхронного існування та побутування різних категорій та видів артефактів в окремих закритих археоло- гічних комплексах та пам’ятках в цілому. Інший дослідницький аспект, тематично близький до попереднього, пов’язаний з об- ставинами загибелі населених пунктів Бо- лохівської землі, визначеними і датованими як літописними так і археологічними даними. Матеріали розкопаних болохівських археоло- гічних пам’яток дозволяють дослідити і відтво- рити деталізовані картини уречевлення (архе- ологізації) однократного погрому і загибелі конкретного давнього населеного пункту і всіх наступних стадій утворення відповідної архе- ологічної пам’ятки. В свою чергу, відтворення обставин погрому здатне прояснити питання про час, причини, сторони конфлікту, а також про механізми і чинники уречевлення подіб- них унікальних ситуацій. Раптова загибель без пізнішого розбору знищених решток і пізніших культурних нашарувань дозволяє в деталях прослідкувати особливості господарської та по- бутової організації життя, важливі конструк- тивні та технологічні нюанси функціонуван- ня населеного пункту середини ХІІІ ст., спосіб життєдіяльності його мешканців, насиченість житлових та господарських комплексів різно- видами артефактів. Є можливість отримати структуровану функціонально та типологічно хронологічну модель матеріальної культури окремого давньоруського осередку ХІІІ ст. Для розгортання подальших комплексних до- сліджень в цьому напрямку була сформульова- на спеціальна програма вивчення Типології, ідентифікації та археологічного відобра- ження погромів XIII ст. (Томашевський, Ко- зак, Павленко та ін. 2007, с. 119). В цій програмі визначаються спеціальні завдання, пов’язані з дослідженням загибелі закритого комплексу та його інформаційного потенціалу. Основні з них такі. Вивчення планіграфічної та страти- графічної структури завалу; просторового роз- повсюдження залишків; насиченості, потуж- ності та складу культурного шару. Іншим за- вданням є визначення типів хронологічних ін- дикаторів катастрофи у зв’язку з фенологічним спостереження. Спеціально слід детально вив- чати майново-речові деталі погрому: наявність та склад прикрас, особистих коштовних речей при загиблих; наявність слідів пограбування і мародерства; клади, їх планіграфію, склад та умови знаходження. Необхідне також про- ведення детального вивчення типологічних і хронологічних особливостей знайдених на зни- щених штурмом населених пунктах різновидів зброї та військового спорядження, предметів імпорту в поєднанні з детальним досліджен- ням вузько датованого керамічного комплексу. Окрему тематичну підпрограму складає ком- плексний аналіз наявних графічних та фон- дових матеріалах для виділення анатоміч- них деталей та індикаторів катастрофи. Крім традиційних стандартних антропологічних, палеодемографічних та краніологічних визна- чень спеціально слід досліджувати типи травм; стан та збереженість кістяків; терміни збері- гання їх цілісності і анатомічні пози загиблих. Поряд з цим, має бути визначена наявність піз- нішого перезахоронення тіл, та час і обставини його по відношенню до моменту погрому. З цим пов’язане визначення дії конкретних зовніш- ніх біологічних факторів збереження решток та тривалості і особливості процесу археологі- зації даної пам’ятки. В перспективі реалізація сформульованої наукової програми дозволить провести комплексну диференціацію погромів 1240 та 1241/1257 рр., встановити їх «почерк», специфічні особливості та деталі. Практична реалізація Болохівського проек- ту та викладених вище його спеціальних на- укових програм означила започаткування ще одного окремого наукового напрямку. Мова йде про новітні дослідження відомих історико- археологічних комплексів, які колись раніше вже піддавались археологічним розкопкам. Мається на увазі повторне звернення і опрацю- вання збережених в різних місцях матеріалів цих експедицій, вивчення їх історії і всіх об- ставин робіт, спеціального розшуку відсутніх частин документації тощо. Одночасно такий історико-науковий підхід поєднується з су- часними, новітніми методично комплексними дослідженнями самих цих пам’яток і, особли- во, — їх супутніх археологічних комплексів. Необхідність повернення до колись стаціонар- но досліджених пам’яток, як основи розгортан- ня новітніх дослідницьких проектів, зумовлена низкою взаємопов’язаних факторів: • Фінансово-організаційна неможливість на сучасному етапі проведення подібних масш- табних розкопок; Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 190 • Поява спеціального науково-тематичного зацікавлення до отриманих в ході колишніх розкопок унікальних або важливих науко- вих матеріалів; • Наявність особливих специфічних геополі- тичних, просторових, палеоекологічних, біоархеологічних, хронологічних, етнокуль- турних особливостей відповідного комплексу пам’яток, які потребують свого спеціального поглибленого вивчення; • Виникнення актуального сьогодні науко- знавчого інтересу до методичного досвіду, способу організації та проведення самого процесу колишніх досліджень, долі дослід- ників, матеріалів та документації; • Можливість утворення максимально широ- кої і глибокої синтетичної міждисциплінар- ної реконструкції умов помешкання, жит- тєдіяльності та історичної долі населення відповідного НП давнини із залученням всіх можливих для кожного з випадків кола дже- рел і сучасних методик. В рамках наукових завдань і територіальної структури Болохівського проекту заплановані і розробляються декілька таких мікрорегіо- нальних (в територіальному сенсі) проектів, орієнтованих на повторне поглиблене новітнє дослідження вже відомих в науці комплексів археологічних пам’яток. Найбільш розробленим на даний момент є Райковецький проект. Необхідність повер- нення, новітнього дослідження і переосмислен- ня всієї сукупності інформації та багатьох сут- нісних аспектів історіографічного висвітлення результатів дослідження в Райках Бердичівсь- кого району Житомирської області виникла ще під час збирання та опрацювання даних про слов’яно-руські пам’ятки Східної Волині на початку 90-х років минулого століття (Тома- шевський 1993б). Детальне просторове зведення та картогра- фування всієї сукупної інформації про всі дав- ньоруські об’єкти і пам’ятки, знайдені в окрузі Райковецького городища в 30—50-их роках ХХ ст. відкрило картину існування потужного давньоруського населеного пункту, сукупна площа культурного шару якого оцінюється на підставі зведених даних в широких межах від 60 до 100—150 га. Визначення збережених в фондах ІА НАНУ решток палеоботанічних матеріалів, здійснене д. б. н. Г.О. Пашкевич (Пашкевич 1991, с. 10— 15) спонукало до перегляду раніше опубліко- ваних даних про видовий склад обвугленого зерна з розкопок городища та створення палео- ботанічного спектру Райковецького комплексу. На городищі в Райках знайдено десятки ме- талевих частин фактично всіх, поширених в той час, типів орних знарядь — вузьколезових і широколопатевих наконечників, плужних лемешів, черешкових наральників та чересел. Співіснування на одному поселенні таких фун- кціонально різних знарядь пояснювали їх пос- лідовним застосуванням для виконання таких різних операцій як оранка, розпушення, загор- тання ріллі (Довженок 1961, с. 84), або май- новим розшаруванням господарств і дрібним розміром земельних ділянок бідноти (Гончаров 1950, с. 65). Така рідкісна наявність представницьких комплексів орних знарядь та екофактів — ін- дикаторів культурних рослин стимулювала проведення спеціального аналізу палеоланд- шафтного оточення райковецького комплексу та складу ґрунтового покриву його ресурсної зони. Виявилося, що Райковецький археологіч- ний комплекс розташований в зоні ландшафт- ного екотону на стику лісових та відкритих степових ландшафтів. Ця обставина зумовила значну строкатість ландшафтного складу ос- воєних аграрних угідь його ресурсної зони, різ- номанітність ґрунтового покриву та контрастні властивості (механічний склад та родючість) місцевих ґрунтів. Така очевидна строкатість різно-властивих угідь співпадає і корелюються з вражаючим різноманіттям синхронно співісну- ючого місцевого аграрно-виробничого давньо- руського інструментарію та відповідних зем- леробських технологій. Найбільш імовірним поясненням наявності різнотипних орних зна- рядь у мешканців Райковецького комплексу є еколого-технологічна доцільність застосування функціонально різних орних знарядь у різно- якісних грунтово ландшафтних умовах угідь просторово об’ємної ресурсної зони цього насе- леного пункту (Томашевський 1999б). Вже згадані ландшафтні особливості визна- чили також важливе стратегічне військове та комунікаційне місцеположення цього пункту, його значення в загальній системі заселення та оборони. Разом з потужним палеодемогра- фічним потенціалом Райків, зазначені нами виразні еколого-господарські, просторові та ландшафтні особливості докорінно змінюють попередні уяви про Райки, як типовий фео- дальний двір (Довженок 1961, с. 17), або неве- личке вартове прикордонне містечко — фор- тецю (Гончаров 1950, с. 19). До цього слід додати, що вже початкові етапи обробітку матеріалів з Райків, зокрема, — ке- рамічних форм показали, що за профілюван- ням верхніх частин кухонного посуду, тістом, оздобленням та іншими ознаками, керамічний комплекс може бути датованим в дуже вузь- ких хронологічних межах початку — середи- ни ХІІІ ст. Парадоксально, що ці 60 профілів стали фактично першими прорисованими та надрукованими зображеннями райковецької кераміки, на противагу кільком дрібним фото- графіям цілих форм у виданні В.К. Гончарова. Долі дослідників і документації розкопок, архівних, фондових матеріалів, колекцій Рай- ків і публікацій пам’ятки складні і драматич- ні, вони потребують уточнення та деталізації. 191 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель Сама організація робіт експедиції, застосовані тут елементи комплексної методики розкопок та фіксації даних, власне історія польового до- слідження пам’ятки з одного боку, та спосіб і міра введення їх результатів до наукового обігу з іншого боку, не проаналізовані досі в потріб- ному обсязі на підставі сучасних наукознавчних методик. Наукова, інтелектуальна, фізична праця, вкладена у розкопки та сукупний обсяг інформації, накопиченої в ході робіт та обробки отриманих в Райках матеріалів, потребує дбай- ливого збереження та спеціального висвітлен- ня. Порівняння масивів і змісту створених та лише частково опублікованих Т.М. Мовчанівсь- ким робіт та виданих В.К. Гончаровим праць засвідчило значні суттєві розбіжності і диспро- порції як в обсязі і форматі представлення ре- зультатів робіт, так і в їх історичній інтерпре- тації. За час розробки Болохівського проекту цілеспрямованими зусиллями його учасників вдалося виявити, систематизувати, описати, оцифрувати і вже частково опрацювати збере- жені фрагменти різноманітних типів докумен- тації експедиційних робіт 1929—1935 років, прослідкувати рух і визначити теперішні місця перебування на Україні і в Російській Федера- ції окремих частин документації, археологіч- них і антропологічних матеріалів з розкопок і розвідок на території Райковецького археоло- гічного комплексу. Введення до наукового обігу цих матеріалів в даний період зараз готується Л.В. Павленко, С.В. Павленком та В.А. Колес- ніковою. На порядку денному зараз детальне опрацювання основних категорій матеріальної культури Райків, введення їх до сучасного за вимогами наукового обігу, по суті, ре-публіка- ція всіх наявних матеріалів, проведення нових археологічних розвідок в райковецькому мікро- регіоні, в разі можливості — розгортання розко- пок з метою перевірки численних нез’ясованих проблем і питань, відбору додатково необхід- них археологічно датованих природничих проб тощо. Цим питанням присвячене спеціальне дисертаційне дослідження Л.В. Павленко, яке розпочалося в 2007 році. В територіальних та наукових межах Бо- лохівського проекту розробляється ще один мікрорегіональний комплексний проект, який по своїй тематиці, змісту та науковим завдан- ням близький до Райковецького. Мова йде про окремий проект, присвячений дослідженням комплексу пізніх давньоруських пам’яток біля с. Городище Шепетівського району Хмель- ницької області на лівому березі р. Гуска в річковій системі Цвітоха — Горинь. У 1957— 1964 рр. стаціонарні дослідження у межах ук- ріпленої площі городища «Вали» проводились Галицько-Волинською археологічною експеди- цією Ленінградського відділення Інституту ар- хеології АН СРСР під керівництвом М.К. Кар- гера, який назвав цю пам’ятку стародавнім Ізяславом (Каргер 1965). В результаті фактич- но повного розкриття площі городища була відкрита картина миттєвого повного погрому укріплення і загибелі всіх живих істот та спо- руд, так же як і в Райках. Такий закритий ком- плекс дозволяє провести не тільки не бувало детальну реконструкцію самої події штурму та взяття фортеці, але й відтворити спосіб життя його мешканців, визначити важливі деталі та нюанси господарства і побутової культури без- посереднього життєзабезпечення, зробити важ- ливі хронологічні спостереження тощо. Слід зазначити, що об’ємні матеріали цих важливих розкопок залишилися не введеними автором до повноцінного наукового обігу. Г.О. Пєскова опрацювала доступні збережені матеріали в своїй дисертації (Пескова 1988а). Окремі ка- тегорії знахідок з городища біля с. Городища розглядаються і аналізуються окремими до- слідниками в спеціальних, відносно невеликих за обсягами публікаціях (Пескова 1988б, 2001; Миролюбов 1983, 1995, 2004; Кирпичников 1971, 1975, Овсянников, Пескова 1982). Як і в випадку з Райками, історичні, істо- рико-географічні, хронологічні, етносоціальні інтерпретації результатів досліджень та самої цієї пам’ятки є взаємно суперечливими і аль- тернативними. Одним з найважливіших і найцікавішим аспектом досліджень городища «Вали» є уні- кальна анатомічна антропологічна картина погрому, зафіксована розкопками. Збережені фотографії та креслення фіксують не тільки повсюдне in situ місцезнаходження одиночних та групових скелетів загиблих, але й зібрані не- вдовзі після погрому скупчення кісток і черепів, які М.К. Каргер назвав костищами. Антрополо- гічні матеріали, очевидно, — якусь їх частину, опрацьовував Д.Г. Рохлін, який згадав в своїй книжці про матеріали з «Ізяславу» лише епі- зодично (Рохлин 1965, с. 208—211). Натомість, такі унікальні матеріали могли б дати безцінну інформацію не тільки з точки зору загальної ан- тропологічної, демографічної, палеопатологіч- ної характеристики населення, але й дозволити відтворити всі можливі анатомічні особливості погрому і загибелі людей на основі методик ар- хеології катастроф, або полів битв (Козак 2008). Адже інформативний дослідницький потенціал комплексного вивчення таких не-похованих ос- танків раптово і одночасно загиблих мешканців конкретного поселення (усіх поколінь окремої популяції) принципово якісно відрізняється від досліджень звичайних довго-існуючих кладо- вищ — могильників. Пошуки сучасного місцез- находження антропологічних матеріалів з цієї пам’ятки і визначення їх долі, які ми за допо- могою вітчизняних та російських колег ведемо вже кілька років в наукових і музейних закла- дах на Україні і в Російській Федерації поки що, нажаль, жодних успіхів не мали. Іншим науково важливим завданням є збирання і відтворення археологічної карти Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 192 оточуючого городище мікрорегіону. Це питан- ня раніше фактично не підіймалося і навко- лишній археологічний контекст залишався практично нез’ясованим. Зрушення в цьому напрямку почалися декілька років тому, фор- мальною нагодою для проведення перших ар- хеологічних розвідок навколишнього регіону і відвідання археологами самого городища стали зафіксовані органами охорони істори- ко-культурної спадщини та правоохоронцями свідомі порушення площі археологічного комп- лексу бездумними злочинними діями місцевих господарників (Демидко 2008). Паралельно було сплановано і розпочато новітнє поглиб- лене практичне польове дослідження широкої округи городища та збирання максимально глибокої і детальної інформації (на основі вже відомих архівних та публікаційних матеріалів) для укладання регіональної археологічної кар- ти цієї території. Ці узгоджені цілеспрямовані дослідження стали фактично міжнародними, оскільки в них приймали участь археологи з Хмельницького обласного краєзнавчого музею (С.ю. Демидко), Санкт-Петербургу (Г.О. Пєс- кова) та Києва (О.В. Манігда). Першим резуль- татом цієї діяльності стала добірка спеціальних публікацій в рамках однієї збірки фактичної, сукупно створеної, територіально телескопічної різнорівневої археологічної карти давньорусь- ких пам’яток даного регіону (Демидко 2008; Пескова 2008; Манігда 2008). Питання історико-археологічної інтерпрета- ції та історико-географічної ідентифікації цієї пам’ятки не можна вірогідно вирішувати без врахування результатів археологічних дослід- жень, які проводилися на городищі «Рогнеда» у центрі сучасного м. Ізяслав Хмельницької об- ласті. З цими непростими питаннями пов’язана проблема датування Городища, яка має певну історіографію. Тут також є певні фактичні зру- шення, оскільки крім спостережень над ха- рактером керамічного комплексу, наявністю речей західноєвропейського походження і вже відомими раніше особливостями деяких видів зброї (гак для натягування арбалету і шпори із зірчастим коліщатком), в останні роки дода- лися нові опубліковані матеріали з колишніх розкопок городища біля с. Городище, які мають датування в межах 1256—1272 рр. (Медведєв, Пескова 2008). Ці матеріали фактично зніма- ють можливість вважати розкопану пам’ятку Ізяславом, що був взятий Батиєм. Для городища біля с. Городище на Шепетів- щині також є дуже актуальною необхідність повноцінної, зведеної, методично досконалої ре-публікації здобутих тут матеріалів. Звісно, таке завдання неодмінно мусить бути поєд- нане з результатами сучасних археологічних досліджень всього археологічного комплексу, визначенням його просторової структури, ре- конструкцією всієї мікрорегіональної та ре- гіональної системи заселення та її зв’язків, а також, з реалізацією програми комплексних палеоекологічних і палеогосподарських дослід- жень оточуючого довкілля. В територіально-тематичних межах Бо- лохівського проекту знаходяться ще декілька археологічно досліджуваних давньоруських пам’яток, які потенційно можуть стати опорни- ми і базовими для розгортання комплексних мікрорегіональних просторово-палеоекологіч- них, деталізованих хронологічних та матеріа- лознавчих досліджень. Перш за все, мова йде про дослідження літописних міст Возвягля, Губина, Старокостянтинова та Городська. Археологічні пам’ятки літописного Возвяг- ля — Звягеля неподалік сучасного Новоград- Волинського вперше науково обстежив, склав звітну документацію та дав культурно-хроноло- гічне визначення М.П. Кучера. Впродовж кіль- кох польових сезонів археологічні дослідження на Південному городищі проводила експедиція під керівництвом Б.А. Звіздецького. В ході цих робіт була розкопана приблизно 1/10 частка пло- щі пам’ятки, досліджені оборонні споруди, жит- лові та господарські споруди, виявлено численні різноманітні археологічні знахідки (Звіздецький 2008). Ці дослідження продовжив після смерті Б.А. Звіздецького А.В. Петраускас, який розгор- нув паралельні дослідження на обох городищах і навколишній території (Коваль, Петраускас, Польгуй 2008). Сьогодні, сукупну розвідану пло- щу давньоруських культурних шарів звягельсь- кого археологічного комплексу з двох городищ (Північного та Південного), неукріпленого по- саду між городищами та окольного поселення навколо території городищ дослідник оцінює в межах 170 га. Така значна площа відобра- жає велелюдність місцевого населення і значно підвищує науковий інтерес до цього населеного пункту, до вивчення місцевих палеоекологічних умов господарювання. В ході проведення дослід- жень в Звягелі зібрано і опрацьовано певний об- сяг палеоботанічних та остеологічних матеріалів (Журавльов 2008). Було б більш методично пра- вильним, аби ці матеріали надалі відбиралися систематично і цілеспрямовано. Перспективи подальших досліджень, в тому числі і комплексних проектних просторово-еко- логічних, звягельського археологічного ком- плексу лежать, на нашу думку, в реалізації кількох дослідницьких аспектів. Окремого дослідження потребує Звягельсь- кий мікрорегіон, оточуюча синхронна система заселення, яка була, імовірно, пов’язана з те- риторіальним освоєнням Новоград-Волинсь- кого лесового острова. Звягель був, очевидно, столицею всього цього історико-соціального утворення (волості — повіту). Етнокультурний склад місцевого населення є досить строкатим, і історично складався в результаті пошарового накладання і міксування древлянських, древ- ніх балтійських, дністро-дунайських та інших складових (Рудич 1999). 193 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель Для різних територіальних складових звя- гельського археологічного комплексу необ- хідно розробити деталізовану історико-то- пографічну та хронологічну характеристики, оцінити значення присутніх тут комплексів не-давньоруських періодів (древлянські, доби раннього заліза, пізньосередньовічні) на фор- мування культурних шарів пам’яток Звягеля. Нез’ясованим остаточно залишається проблема наявності, територіального місцезнаходження, характеру і умов збереження слідів погрому, обставини якого чи не найширше описані літо- писом. (Ипатьевская 2001, стб. 838—839). Кобудь (Старокостянтинів?). Історико- археологічні дослідження, проведені Л.І. Ви- ногродською в 2002—2008 рр. в м. Старокос- тянтинові Хмельницької області на території замку К. Острозького показали, що на тери- торії півострова при злитті рр. Ікопоті та Случі існувало укріплене давньоруське поселення ХІІ—ХІІІ ст. Ці ж дослідження продемонстру- вали, що давньоруські шари сильно пошкод- жені пізнішою будівельної активністю, а також значну технічну складність проведення тут археологічних розкопок (Виногродська 2008). Якщо цей різночасовий комплекс і є залиш- ками літописного Кобудя, то, на сьогоднішній день, розгортати навколо нього процедуру ком- плексного просторово-екологічного аналізу не має сенсу і практичної можливості. Губин. Унікальність цієї пам’ятки випливає з кількох її взаємопов’язаних ознак. Губин — практично єдине літописне чітко і безсумнівно локалізоване і датоване місто Болохівської зем- лі, а його фортифікаційна система вважаєть- ся еталонною для подібних давніх населених пунктів. Напрочуд конкретно та однозначно літопис вказує на причини, час та обставини одномоментної загибелі Губина у 1241 р. Це означає, що саме в Губині археологічна наука має справу із закритим комплексом артефактів, які мають найбільш тверду літописну верхню дату. Ця давньоруська, стратиграфічно одно- шарова, пам’ятка також позбавлена виражених пізньосередньовічних шарів та комплексів, як руйнівних чинників. Сюди ж слід додати уні- кальний, до 1997 року, стан збереження площі культурного шару та мінімальний антропоген- но-господарський вплив на цей об’єкт культур- ної спадщини національного та європейського рівня. Відповідно організоване комплексне дослідження Губина потенційно мало зробити його еталонною пам’яткою і взірцем в прове- денні детальних хронологічних, типологічних, палеогосподарських, палеодемографічних га- лузях середньовічної археології України. Археологічні дослідження експедиції Кам’янець-Подільського державного універси- тету, що розпочалися у 1997 році на одному з кількох укріплених майданчиків складної обо- ронної структури літописного Губина за участю І.С. Винокура, В.І. Якубовського, О.І. Журка та В.П. Мегея тривають і тепер, після фактичного повного розкриття всієї, обраної дослідниками, ділянки, смерті І.С. Винокура та конфліктів між її учасниками. На превеликий жаль, муси- мо констатувати, що методичний арсенал цих розкопок і рівень їх звітної документації не є відповідними науковому та культурному зна- ченню цієї пам’ятки. Основний об’ємний масив здобутих матеріалів та інформації залишається не введеним до повноцінного наукового обігу. Не існувало осмисленої необхідності реалізо- вувати в ході розкопок спеціальну програму по збору та аналізу палеоекологічних матеріалів, вести детальні хронологічні спостереження тощо. Одним з самих гостро актуальних науко- вих завдань і досі залишається детальна роз- відка і наступне дослідження посаду Губина і його навколишнього регіону. В свій час нами була представлена первинна реконструкція оточуючої Губин локальної сис- теми заселення, як фрагменту загальної систе- ми заселення басейну Случі в складі Болохівсь- кої землі. Аналіз показав, що літописний Губин був центром відповідної потужної і щільної протоагломерації. Також був здійснений орієн- товний аналіз палеоландшафтних, ґрунтових умов сукупної ресурсної зони Губина, при- близні демографічні підрахунки та визначена потенційна екологічна ємність ресурсної зони давньоруського Губина (Томашевський 2004б). Ці розрахунки ще раз підкреслили виняткове значення Губина, як непересічної, з усіх точок зору, пам’ятки і важливість його всебічного, комплексного, міждисциплінарного подальшо- го дослідження. Комплекс археологічних пам’яток літопис- ного Городська на Тетереві досліджувався в середині 30-х років Т.М. Мовчанівським, а піс- ля війни — В.К. Гончаровим, М.ю. Брайчевсь- ким, Р.І. Виєзжевим, А.В. Дмитревською. Цей археологічний комплекс складається з трьох городищ, великого посаду — селища та 4 кур- ганних груп (Древнерусские поселения 1984, с. 37—38) Доля і реальний обсяг звітної доку- ментації та матеріалів цих робіт неповністю відомі. Не має і узагальнюючої зведеної публі- кації проведених досліджень. Існують лише ок- ремі публікації результатів розкопок окремих комплексів та знахідок. Історична топографія та культурно-хронологічна характеристика цього комплексу з’ясовані недостатньо. Спе- ціальний аналіз археологічних матеріалів з повністю розкопаного Малого городища, зокре- ма, керамічного комплексу дозволив Б.А. Звіз- децькому виділити два періоди існування городища: давньоруський ХІІ—ХІІІ ст. та піс- лямонгольський — кінця ХІІІ—ХIV ст. Остан- ні помилково сприймалися авторами розкопок як ранньослов’янські (Звиздецкий 1990). Знай- дені на городищах кістяки загиблих людей, сільськогосподарські знаряддя і палеоботаніч- ні матеріали, ремісничі майстерні та інстру- Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 194 менти, предмети імпорту роблять Городський археологічний комплекс привабливим для спе- ціального комплексного проектного досліджен- ня. Ландшафтно-екологічна позиція Городська на лесовому острівному масиві (також як і Ов- руцького кряжу, Новоград-Волинського лесо- вого острова) також є дуже цікавою і стимулює в майбутньому проведення циклу мікрорегіо- нальних просторово-екологічних спеціальних досліджень. Колодяжин. Літописне місто на Случі, яке загинуло внаслідок монголо-татарського штур- му орд Батия в 1240 році. На городищі площею 1,4 га розкопками В.К. Гончарова в 1948—1950 і 1952—1953 рр. досліджено 0,3 га. На цій площі відкриті оборонні споруди, залишки 24 згорілих клітей і 21 напівземлянкове житло. Знайдено різноманітні різнофункціональні сільськогосподарські знаряддя, обвуглені зер- на різних злаків, інструменти ковальського та ювелірного ремесла, предмети озброєння, побутовий інвентар (юра 1962). В культурно- му шарі і будівлях виявлено кістки загиблих жителів, проте масштаби погрому та характер анатомічної картини залишилася в публікації Р.О. юри достатньо нез’ясованими. Городи- ще датоване в публікаціях в широких межах ХІІ—ХІІІ ст. Імовірно, що збережені в фондах ІА НАНУ матеріали розкопок при спеціаль- ному детальному опрацюванні дозволять виз- начити більш детальну хронологію пам’ятки. Комбінований палеоландшафтний та палеопе- дологічний аналіз ресурсної зони Колодяжина показав, що цей населений пункт знаходиться на локальному контрастному екотоні у віднос- но неширокій смузі широколистих і мішаних лісів, яка відділяє південну лісостепову час- тину системи заселення Верхньої Случі від лісостепового Новоград-Волинського лесового острова і Звягельського вузла заселення на Се- редній Случі. Ця смуга тягнеться фактично від витоків річок Кам’янки та Унави на сході і до Горині на заході. На цій вісі і давній півден- ній дорозі з Києва на захід знаходиться, крім Колодяжина, й Полоний на Хоморі, який, оче- видно, не входив до Болохівської Землі. Крім свого геополітичного та ландшафтного поло- ження Колодяжин цікавий також можливістю порівняння особливостей погромів власне мон- голо-татарських та каральних операцій Дани- ла Галицького. В цьому аспекті звертає на себе увагу та обставина, що на Колодяжині, серед численних і різноманітних категорій побутової, аграрної, ремісничої матеріальної культури фактично відсутні цілі коштовні речі і прикра- си з дорогоцінних металів (юра 1962). Нато- мість, під час досліджень в Райках, Городищі на Шепетівщині, Губині, Теліженцях, Городи- щі на р. Згар виявлено значну кількість таких коштовних предметів на загиблих, в житлових та господарських приміщеннях, схованках і в якості скарбів. Матеріали розкопок городища Теліжен- ців (1973—1978 рр.) та Городища на р. Згар (1968—1972 рр.), поведених В.І. Якубовським, залишилися недостатньо опрацьованими, не належно зафіксованими і не введеними до пов- ноцінного наукового обігу. Деревич (с. Великі Деревичі). З цим до- статньо надійно ідентифікованим та локалі- зованим літописним містом пов’язані цікаві дослідницькі перспективи. На городищі «Зам- чисько», (одному з двох місцевих городищ, інше — «Городиско») П.О. Раппопорт в 1953 р. провів шурфування для з’ясування культурно- хронологічної стратиграфії та характеристи- ки пам’ятки. На городищі крім кераміки були знайдені чересло, уламки скляних браслетів. Разом з керамікою ХІІ—ХІІІ ст. в підйомному матеріалі зустрічалися також поодинокі фраг- менти кераміки Х—ХІ ст., а також фрагменти посуду ХVII ст. Й досі залишається остаточно нез’ясованим наявність, потужність та площа поширення пізньосередньовічних нашарувань на «Замчиську», ступінь збереження давньо- руського шару та об’єктів, їх характер, наяв- ність свідчень погрому тощо. Нез’ясованим є також культурно-хронологічне визначення го- родища «Городиско», де зустрічалися матеріали енеоліту — бронзи, скіфської доби та нечислен- ні знахідки давньоруського часу (Раппопорт 1953/12; 1955, с. 54—56). Не проводилися й спеціальні розвідки оточуючого мікрорегіону з метою деталізації локального сегменту археоло- гічної карти і вияснення конфігурації та складу Деревицького археологічного комплексу. По- тенційно тут можливе започаткування окремого мікрорегіонального комплексного дослідження, яке за умов належної організаційної підтрим- ки, може розгорнутися на сучасній методичній і технічній базі фактично без попередньої пере- дісторії, так би мовити, — з «чистого листа». Для розуміння системи заселення та історичної географії Болохівської землі важливим є прове- дення спеціальних розвідок в міжріччі верхів’їв Гнилоп’яті — Росі-Роставиці та Собу. Необхідно визначити, на скільки в південно-східному на- прямку (в степову місцевість) було висунуте засе- лення болохівців, яким саме воно було за характе- ром і потужністю. Перші кроки в цьому напрямку вже починають реалізовуватися. Зокрема, вже підтверджене існування найбільш південного в цьому регіоні давньоруського городища в Жеже- леві Козятинського р-ну Вінницької області. Нарешті, необхідним є продовження спеціаль- них досліджень ділянки системи заселення на Середньому Тетереві, в центрі якої знаходиться історичний Житомель, — сучасний Житомир (Томашевський 1992; Томашевский, Гавриту- хин 1992; Безусько, Пашкевич, Тимченко та ін. 1994). Тут постійно поповнюється археологічна карта, яка демонструє формування потужного давньоруського протоагломераційного регіо- ну, який імовірно, був пов’язаний з літописним 195 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель повідомленням про дружинників, що сидять по Тетереву (Ипатьевская 2001, стб. 413). Спеціальне детальне дослідження плануєть- ся провести навколо Старої Котельні, вірогід- ного літописного Котельнича — Котельниці, де зафіксовані давньоруські пам’ятки (Древне- русские поселения 1984, с. 41). Розвідка округи городища повинна дослідити відповідну дав- ньоруську структуру заселення мікрорегіону, який складав, вірогідно, серцевину історичної городової волості Котельнича. Просторова ор- ганізація такої окремої, відносно ізольованої територіально городової волості, її палеоланд- шафтна підоснова, палеодемографічний потен- ціал, істотко-культурні особливості надзвичай- но цікаві і важливі для розуміння механізмів утворення і функціонування подібних ІСО. Крім Овруцького та Болохівського великих проектів існує ще декілька науково-дослідни- цьких потенційних комплексних проектів, які можуть бути розгорнутими за сприятливих організаційних та кадрових умов. Принаймні вихідні археологічні карти відповідних регіонів і мікрорегіонів, орієнтовні палеоландшафтні, палеоекологічні, природничі матеріали та те- матичні картосхеми для реалізації ключових ланок просторово — палеоекологічного аналізу відповідних ІСО вже створені. Необхідне про- ведення нових сучасних польових археологіч- них досліджень, організація відбору та аналізу природничих проб, деталізація археологічної ситуації, вивчення особливостей місцевого за- селення в конкретних природних умовах тощо. В межах Київської землі мова йде про відомі комплекси археологічних пам’яток літописних Вишгорода та Білгорода. Накопичений про- тягом тривалого періоду досліджень значний обсяг давньоруських матеріалів, в тому числі аграрних та виробничо-ремісничих комплексів, артефактів та екофактів, а також їх розлоге та багатократне висвітлення писемними джере- лами, робить Вишгород та Білгород потенційно дуже привабливими опорними об’єктами для ре- алізації їх комплексного еколого-господарського історико-археологічного дослідження. В останній час розгортаються нові регіональ- ні дослідження територій і пам’яток деяких пів- денноруських історичних організмів, які мають всі можливості стати повноцінними комплек- сними історико-археологічними просторово-па- леоекологічними проектами. Це дослідження системи заселення давньоруського поросся і вивчення середньовічного Чорнобиля та його округи. Перші результати та перспективи цих досліджень подані у статтях А.В. Борисова та С.В. Переверзєва, які друкуються в цій збірці. В поросському проекті на підставі ретельно зібраної, перевіреної і значно доповненою су- часними польовими роботами археологічної кар- ти регіону планується відтворити давньоруську систему заселення Поросся. На основі рекон- струйованої системи заселення та комплексно- го картографування ландшафтно-природничих особливостей даного регіону в результаті повин- на утворитися синтетична картина виникнення та розвитку цього історико-культурного та ад- міністративно-соціального утворення. В такому комплексному природничо-історичному контек- сті можливим стане дослідження зв’язків міс- цевої системи заселення (власне — населення) з Поросською оборонною лінією та існуванням тут письмово зафіксованих феодальних уділів. Спеціального просторово-екологічного дослід- ження та аналізу потребує вивчення географії, природних умов, механізмів та деталей процесу осідання кочовиків та включення цих місць до складу всієї регіональної системи заселення. Новітні археологічні дослідження пам’яток лі- тописного Чорнобиля розпочалися з 2003 року силами окремої експедиції Державного нау- кового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Вже отримані дані свідчать про досить щільну давньоруську забу- дову ділянки, яка досліджується стаціонарними розкопками. Культурний шар та об’єкти містять цікаві, репрезентативні численні знахідки кіль- кох періодів з Х по ХVІІ ст. Зараз на порядку де- нному стоять завдання детального обстеження та визначення всіх складових історико-топогра- фічної структури Чорнобиля, територіально-іс- торичного розвитку його території. Також над- звичайно актуальним завданням є проведення цілеспрямованих розвідок широкої округи дав- нього Чорнобиля для створення деталізованої археологічної карти регіону і визначення в по- дальшому обрисів та потенціалу його городової волості. Чорнобиль займав надзвичайно вигід- ну і важливу комунікаційну позицію на кіль- кох широтних та меридіональних суходільних і річкових шляхах. Таке положення могло визна- чати його функціональне значення в загально- руських комунікаційних мережах і формувати особливості його матеріальної культури. При- родно-географічна вивченість цього регіону, за- вдяки спеціальним дослідженням, проведеним фахівцями після аварії на ЧАЕС, дуже висока. Під час перших розкопочних сезонів експеди- цією були відібрані палеоботанічні і остеоло- гічні матеріали, обробка яких вже дала цікаві і важливі результати. Наявність добре вивчених природничих умов і проаналізовані результа- ти обробки екофактів утворюють методично необхідні умови для проведення комплексного палеоекологічного та палеогосподарського до- слідження Чорнобильського історико-археоло- гічного комплексу та реконструкції давнього довкілля, в тому числі, — й для створення за- повідних та музейно-рекреаційних об’єктів. Принципово важливо, що стратегія плану- вання та реалізації польових та аналітичних робіт в обох цих проектах будується на уніфіко- ваних і апробованих методичних засадах ком- плексних просторово-екологічних досліджень ІСО середньовіччя. Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 196 Протягом останніх десятиліть подібні до- слідження проводяться і на території інших південноруських земель, зокрема, на території Чернігівської Землі. Багатолітні польові дослід- ження давньоруських пам’яток у межиріччі Дніпра та нижньої течії Десни дозволили реконструювати місцеву систему заселення і визначити палеоприродні умови її формування (див. статтю О.М. Веремейчик в даному виданні). Поставлена ціль дослідити таким же чином й те- риторію Чернігівського Задесення (ю.М. Ситий). Дуже важливо, щоб результати цих комплексних досліджень були співставленні з реконструйова- ною історико-географічною адміністративно-те- риторіальною структурою відповідних регіонів, з межами і центрами місцевих волостей, які, не виключено, могли, як і в Овруцькій волості, мати свій подальший розвиток в більш пізні часи. Результати багаторічних стаціонарних до- сліджень давньоруського селища Автуничі та його безпосередньої округи на півночі літопис- ної Сновської тисячі стимулювали проведення на основі отриманих матеріалів і природничих проб та зразків комплексної палеоекологічної палеогосподарської реконструкції Автуниць- кого мікрорегіону (Моця, Томашевський 1997). На підставі аналізу екофактів та археологічних індикаторів господарського природокористуван- ня вдалося визначити екологічні умови появи, функціонування на занепаду окремого селища, визначити і синхронізувати динаміку змін со- ціально-господарської спеціалізації поселення і похідних антропогенних перетворень відповід- них природно-господарських угідь давнього дов- кілля Автуничів. В цій же роботі вперше були апробовані деякі нові підходи до визначення сировинно-ресурсного потенціалу певних вироб- ничих процесів і моделювання потенційної ан- тропогенно-екологічної ємності ландшафтних комплексів місцевої ресурсної зони поселення (Моця, Томашевський 1997, с. 36—41). Дослідження унікального археологічного комплексу пам’яток біля с. Шестовиця, су- купна історія вивчення яких нараховує вже багато десятиліть, не можуть не приваблювати науковців з точки зору реалізації на цій базі також комплексного просторово-екологічного і палеогосподарського аналізу. Тим більше, що за час розкопок археологічних пам’яток тут на- копичено значний обсяг матеріалів, які потен- ційно можуть дозволити реконструювати особ- ливості місцевого давньоруського ландшафту і відтворити конкретні загальнопоширені та специфічні способи господарювання, які вико- ристовувалися місцевим населенням. Незви- чайний склад цього населення, його виразні варязькі ознаки, роблять ще більш цікавим та актуальним подібне комплексне досліджен- ня. Цікавим є і синхронізація динаміки змін в складі місцевого населення, змін функціональ- ного призначення цього населеного пункту та змін в господарсько-екологічному використан- ні довкілля протягом Х—ХIV ст. Розташування тут спеціалізованого військового континген- ту в ранньодержавну добу відкриває особливі перспективи у дослідженні тих господарських властивостей місцевого довкілля (пасовиська і сінокоси для великих кінських табунів, мис- ливські і рибальські угіддя, землеробські угід- дя тощо), які дозволяли утримувати тут такий військовий табір, митний і торгівельний пункт. Програма і завдання проекту такого комплек- сного дослідження в свій час вже були розроб- лені. Для успішної реалізації Шестовицького палеоекологічного проекту найбільше потріб- не зведення, опрацювання і проведення аналі- зу документованих палеоботанічних проб, остеологічних, антропологічних матеріалів і проведення додаткових спеціальних польових досліджень, детального визначення сучасних ботанічних, ґрунтових, ландшафтних та і ін- ших природничих комплексів безпосереднього довкілля Шестовицьких пам’яток, визначен- ня їх потенційної ресурсної зони на підставі детальної різночасової археологічної карти мікрорегіону. Також потрібно скласти зведену поетапну історико-топографічну картину само- го Шестовицького археологічного комплексу. Майбутнє осмислення результатів тривалого історико-археологічного дослідження та карту- вання території літописних переяславської волості і погорини дозволить, як ми споді- ваємося, проаналізувати і реконструювати їх просторову адміністративно-територіальну структуру і визначити палеоекологічні та па- леогосподарські особливості цих історичних ор- ганізмів давньоруської доби. Як видно з огляду діючих та потенційних проектів комплексного просторово-екологічного і палеогосподарського аналізу територій окре- мих ІСО, абсолютна більшість їх територіально- тематично зорієнтована на відповідні історико- археологічні комплекси, для яких вже існує проведений первинний цикл археологічних досліджень. Просторово закономірно також, що діючі проекти сконцентровані, переважно, в межах Київської землі (рис. 1) і сусідніх тери- торій прилеглих земель, оскільки розгортання і проведення подібних комплексних проектів потребує не тільки опрацювання всього обсягу публікаційних, звітних, фондових, картогра- фічних джерел, але й проведення новітніх ком- плексних тривалих польових археологічних та палеоекологічних досліджень на місці. А це, в свою чергу, за сучасних несприятливих фінан- сово-організаційних умов, робить фактор тери- торіальної близькості і відносно простої досяж- ності (від Києва до місця імовірних робіт) одним з вирішальних при виборі об’єкту таких проце- суально складних досліджень. Втім, ці обстави- ни зовсім не означають заперечення принци- пової необхідності і можливості інших підходів до пошуку об’єктів та місць розташування про- ектів комплексного просторово-екологічного і 197 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель палеогосподарського аналізу. Ще на початку 90-их років в середовищі українських та росій- ських археологів обговорювалися можливості і потенційна наукова необхідність планування і проведення спеціальних узгоджених і скоор- динованих досліджень давньоруських старо- житностей в межах всієї території поширення Давньоруської культури. Дуже цікавими, з ме- тодичної і культурологічної точок зору, можуть стати паралельні порівняльні міжнародні до- слідження поселенських структур, міст і сіл на широтних та меридіональних вісях величезної давньоруської ойкумени. Наприклад, вивчен- ня крайніх давньоруських осередків в рязансь- ких і курських землях на сході і поселень на Західному Бузі або в історичній Холмській, Червенській чи Перемишльській землях на за- ході. Теж саме стосується найбільш північних давньоруських пунктів в новгородських зем- лях і на Білоозері та най-південніших ланок давньоруського заселення в Посуллі, Пороссі, Надпоріжжі. Типологічні, хронологічні, етно- культурні порівняння способів заселення та господарського освоєння відповідних регіонів, розвитку місцевих промислово-виробничих комплексів, культури безпосереднього життє- забезпечення місцевого населення мають дати значно більш яскраву багатобарвну динамічну картину становлення та розвитку Русі в куль- турній єдності її антрополого-демографічних, господарсько-культурних, історико-географіч- них варіантів. Фактично, елементи цієї над- програми так чи інакше виконуються вже в наш час, завдяки дослідженням, які проводяться цілими колективами науковців в районах Бі- лоозера, Рязанській і новгородській землях, на Пороссі, Посуллі та в інших регіонах. З такими комплексними просторово-еколо- гічними дослідженнями територій окремих ІСО територіально та тематично пов’язане цільове вивчення давньоруських способів заселення, господарського освоєння та природокористу- вання в окремих, нетипових або унікальних по відношенню до основних територій заселення, природних умовах. Відповіді на питання як жила, захищалася, господарювала, спілкува- лася давньоруська людина в умовах гірських зон Карпат, чи, наприклад, як і ким освою- валися не тільки річки але й природні давні озера і плавні на сьогодні є більш ніж нечіт- кою та умоглядною. Адже питання так власне спеціально фактично не ставилося. Вирішення таких питань має не тільки власне історико- археологічне значення з точки зору розуміння розмаїття давньоруської господарської і побу- тової культури, але й в аспекті дослідження першопочатків місцевого слов’яно-руського заселення, започаткування багатовікового гос- подарського освоєння місцевої природи та її антропогенного перетворення, формування не- повторних місцевих історико-культурних лан- дшафтів. Тому в сій час були сформульовані мета, за- сади та завдання кількох проектів по спеціаль- ному дослідженню слов’яно-руського заселен- ня природних озер на території Волинської Землі. Були зібрані всі наявні в публікаціях та звітах дані про археологічну карту давньорусь- кого періоду для території системи Шацьких озер і окремо озера Нобель. Останнє являє собою, імовірно, приклад відносно ізольованої природно, окремої літописної городової волості. Інша справа, що тут ми маємо справу з відносно слабкою археологічною дослідженістю регіону, що має бути першочерговим практичним за- вданням потенційного Нобельського проекту. Говорячи про перспективні просторово-еко- логічні проекти дослідження історико-соціаль- них організмів давньоруської доби не можна не торкнутися теми столиці давньоруської держа- ви — Києва. Київ — перспективи палеоекологічних динамічних реконструкцій. Масштабні до- слідницькі роботи, що проводилися в Києві в кінці 90-х років на місці відновлення зруйно- ваних давньоруських храмів (Михайлівський Золотоверхий собор, Успенська церква Києво- Печерської Лаври, Софійський майдан, церква Богородиці Десятинної) дозволили сформувати принципово нову джерельну базу для реалі- зації в майбутньому програми реконструкції палеоприродних умов виникнення та розвитку давньоруського Києва. Тоді з серій чітко дато- ваних археологічно об’єктів були відібрані та проаналізовані комплексні палеоботанічні та палінологічні проби (Томашевський, Безусько, Івакін 1999; Томашевський, Безусько, Безусько та ін. 2000; Bezusko et al. 2000; Безусько, Тома- шевський, Івакін 2001). Вже перші результати аналізу серій екофак- тів, датованих раннім та розвиненим давньо- руським часом і добою середньовіччя показали очевидні і дуже цікаві результати з точки зору можливостей реконструкції палеоприродно- го середовища Києва на початку становлення давньоруської держави; за часів максимально- го територіального, господарського та культур- ного розвитку напередодні монголо-татарської навали, в часи занепадів та відновлення пов- ноцінного існування столичного міста протя- гом середньовіччя. Вперше конкретно окрес- лилися напрямки і тенденції у зміні місцевих ландшафтних комплексів і їх типів, що дозво- ляє аргументовано вести мову про зрушення не тільки у господарській діяльності тодішнього населення і антропогенні перетворення син- хронного довкілля, але й будувати вірогідні, розшифровані в природних деталях, моделі просторового розвитку окремих територій древ- нього міста, динаміку та характер функціо- нального використання певних міських і поза- міських ділянок. Наприклад, колишні позаміські території з ландшафтними ділянками пусток, чагарників Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 198 і молодих лісів навколо курганних могильників входять до складу території міста і стають сели- тебною зоною з інтенсивно перетвореним ант- ропогенним довкіллям (Софійський майдан). З іншого боку, вперше документовано постала картина формування та функціонування в місті монастирської території, де очевидно існував спеціально культивований монастирський сад як центр інтродукції культурних лікарських, специфічних технічних рослин, лани і городи, можливо, навіть ставок. Ці вражаючі реконс- труйовані картини тисячолітньої давнини ніби є вікнами — зондажами для проникнення в минуле, а їх дослідницький науковий потен- ціал важко переоцінити. До сказаного слід додати, що саме в останні роки, теж вперше, здійснені комплексні біоар- хеологічні дослідження кількох давньоруських київських могильників (в тому числі й — монас- тирських), де за допомогою спеціальних палеопа- толоічних методик О.Д. Козак вдалося виявити і виділити, крім інших ознак — маркерів різно- манітних соціальних, професійно-виробничих, епідемічних стресів і навантажень на відповід- ні людські колективи, комплекс різноманітних ознак, пов’язаних з впливом конкретного того- часного оточуючого природного середовища. (Козак 2005; 2010). Дія цих чинників безумов- но пов’язана з якісними характеристиками то- гочасних умов проживання і безпосереднього життєзабезпечення, дієтологічними режимами, якостями води і повітря, мікрокліматичними, мікротопографічними, санітарно-гігієнічними умовами, способами господарської діяльності, асортиментами вирощуваних рослин та тварин, рівнем і глибиною антропогенних навантажень на безпосереднє довкілля. Дослідження рівня антропогенного перетво- рення території історичного Києва, основних етапів та результатів цього тривалого процесу за допомогою комплексних міждисциплінар- них досліджень є, очевидно одним з нагальних і дуже важливих завдань не тільки для власне для київської археології, але й для всієї давнь- оруської історико-археологічної науки. Крім всього іншого, комплексні палеоеколо- гічні і палеогосподарські дослідження Києва на новітній джерельній та методичній основі, імовірно, здатні перевести тлумачення певних стратиграфічних особливостей Подолу зі сфери екзотичних квазі-локальних геотектонічних рухів до не порівняно більш аргументованих і доказових досліджень хронології, глибини, по- тужності та спрямування антропогенного (сели- тебного, аграрного, промислового) перетворен- ня київських гір давньоруської доби. Зведення лісів, інтенсивне розорювання ланів і городів, водна ерозія і змив значних прошарків руше- ного ґрунту на горах, інтенсивна реміснича та будівельна діяльність, водовідведення та каналізація, розширення селитебних та кла- довищенських ділянок не могли не сприяти утворенню на Подолі і в прилеглих ярах по- тужних змивних селевих ерозійних прошарків. Проблема виділення ознак, проявів, динаміки та масштабів локальних природно-антропоген- них криз тісно пов’язана з дослідженнями дав- ньої урбоекології давньоруських міст і, звісно, їх столиці — Києва. Реалізація всіх перерахованих вище акту- альних завдань стикається з певними пробле- мами в площині проведення необхідних для цього відповідних історико-археологічних до- сліджень і узагальнень. Не розробленим зали- шається, поки що, нажаль, детальна сучасна новітня картина археологічної дослідженості території давньоруського Києва, історичних міст Володимира, Ярослава на Старокиївській горі. За десятиліття, що минули з часів остан- нього монографічного зведення інформації про розкопані ділянки і знайдені на них археологіч- ні комплекси (Килиевич 1982) в результаті про- ведених масштабних (за площею та значенням виявлених об’єктів) археологічних розкопок, накопичені значні за обсягами та важливіс- тю матеріали і колекції. Вкрай актуальною та злободенною сьогодні є необхідність створення детальною сучасної карти як власне археоло- гічних досліджень території Давнього Києва, так і зведеної єдиної карти — схеми відкритих розкопками давньоруських і середньовічних споруд, монументальних об’єктів, виявлених планувальних структур, комплексів забудо- ви, поховальних сакральних зон в їх складній часо-просторовій динаміці. Очевидно, що таке складне комплексне, досить тривале завдан- ня слід планувати і розробляти обов’язково на базі сучасних інформаційних засадах та з вико- ристанням новітніх програмних засобів. Адже для території історичного і сучасного Києва існують декілька варіантів вже створених де- тальних карт, в тому числі — й тривимірних масштабованих і прив’язаних орографічних моделей складної топографічної структури міс- та. Існують і необхідні базові карти компонен- тів природного середовища — геотектонічна та геологічна будова, ґрунтовий, ботанічний пок- рив, ландшафтні схеми, тощо. Цікаві розроб- ки по реконструкції ландшафтного освоєння території Києва і антропогенним перетворен- ням його історичних ландшафтів, розроблені С.П. Романчуком потребують значного онов- лення та кореляції на основі об’ємних та зміс- товних даних нових археологічних досліджень давнього Києва. Отже, завдання якомога більш точного та детального картування всіх колись досліджених археологічно ділянок Києва є не- розривно пов’язаним з паралельним укладан- ням спеціальної просторово прив’язаної бази даних по всіх розкопах і всіх знайдених на них археологічних об’єктах та артефактах з їх хро- нологічним діапазонами та всіма необхідними кількісно-якісними, функціональними, ма- теріалознавчими визначеннями. 199 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель В Києві, на базі тих самих масштабних но- вобудовних розкопок кінця 90-х років, пара- лельно з відбором палеоекологічних проб, була започаткована й інша дослідницька програма. З вірогідних, в плані автентичності та датуван- ня, частин стін і фундаментів розкритих перед «бетонною реконструкцією» давньоруських мо- нументальних споруд були відібрані зразки мінеральною сировини, що використовувалася під час будівництва та оздоблення конкретних київських храмів та їх частин. Паралельно в ході реалізації Овруцького проекту реалізову- валася програма по збору зразків геологічних мінеральних порід, які видобувалися і оброб- лялися у відповідних мінерально-сировинних кар’єрах і на спеціалізованих виробничих посе- леннях овруцької волості. Ця програма триває й досі, розширюючись територіально і хроно- логічно. В результаті утворюється принципово нова наукова можливість за допомогою низки мінералогічних петрографічних методик та новітніх технічних засобів порівнювати та іден- тифікувати зразки артефактних мінералів, які походять з місць їх споживання - застосовуван- ня в давньоруських містах та зразків сировини з безпосередніх місць їх видобутку і первин- ної переробки. Для реалізації такого міждис- циплінарного проекту нами була спеціально розроблена і апробована спеціальна програма дослідження мінерально-сировинного комп- лексу Давньої Русі і вивчення мінерально-си- ровинної бази південноруської промисловості (Томашевський 1999а; 2001; 2005в). Методичні засади, розробки, вдоскона- лення і апробації новітніх підходів. Мето- дичні розробки і їх постійне удосконалення є фактичною квінтесенцією просторово-палекое- кологічних досліджень і тією новаційною сер- цевиною, яка додатково робить наукову діяль- ність в цьому напрямку особливо цікавою. Можемо ще раз повторити, що найціннішим надбанням є навіть не стільки окремі мето- дики, а власне, сама відпрацьована система і послідовність дослідницьких операцій та взаємна узгодженість у реалізації блоків ком- плексних міждисциплінарних досліджень пов- ного циклу: 1. просторовий аналіз розселення і реконструк- ції його як системи; 2. палеоекологічна реконструкція цього розсе- лення; 3. визначення способів життєдіяльності і госпо- дарювання відповідного населення за конк- ретних природних та суспільних умов. Тільки реалізація всіх етапів — складових ланок аналізу (система заселення — палеоеко- логія — господарство) забезпечує кінцевим по- ложенням і всьому дослідженню ознак та якос- тей довершеності, системності, повноцінності у характеристиці конкретного ІСО в його довкіл- лі. Методичні і методологічні засади такого до- слідження вже не одноразово були апробовані та опубліковані (Томашевський 1989а; 1990; 1991; 1993б; 2003в). Основні дослідницькі процедури досліджен- ня та реконструкції системи заселення в їх сти- слому викладі: • Картографування пам’яток здійснюється на базовій та інших різномасштабних картогра- фічних основах. Карти поетапного заселення території мають бути сумісними з тематични- ми картами відповідного природного середо- вища (ландшафтними, ґрунтового покриву, ботанічними тощо). • Вся зібрана інформація про пам’ятки заноситься в спеціальні по-басейнові реєст- ри — бази даних, де виділяються групи оз- нак, найсуттєвіших для аналізу системи заселення та чіткої географічної, адміністра- тивної та хронологічної прив’язки. • Динаміка кількості пам’яток і відповідних реконструйованих НП визначається за ета- пами заселення та по басейнах і регіонах. Співвідношення (просторове, поетапне і кількісне) між пам’ятками різних типів виз- начає напрямки структурних змін в складі НП території в цілому та в її окремих скла- дових регіонах. • Поетапний діахронний аналіз системи за- селення окремої території та її елементів виділяє райони традиційної заселеності та відносно менше або майже незалюднені ді- лянки. Визначаються скупчення населе- них пунктів з різним рівнем інтеграції, які аналізуються в межах методик дослідження давніх протоагломерації і протоагломерацій- них районів. • Дослідження традицій заселеності, історії та особливостей складання окремої системи заселення пов’язане з аналізом та оцінкою фактів наступного, спадкового продовження життя в мікрорегіонах впродовж послідовної зміни хронологічних етапів. Вимірюється частка кожного з типів пам’яток (городища, селища, посади, могильники) у вибірках пунктів, які існували протягом двох і більше етапів. • Для аналізу кількісно якісних характеристик системи заселення та ієрархічних зв’язків між її складовими вузлами та ланками за- стосовується спеціальна процедура визна- чення та оцінки розмірів площ культурного шару виявлених НП з їх подальшим ранжи- руванням. На цій основі потім застосовуєть- ся методика побудови гравітаційної моделі тяжіння, яка дозволяє визначати величини зв’язків між ієрархічно ранжированими (за сукупною площею культурного шару, тобто імовірним демографічним потенціалом) на- селеними пунктами. • Здійснення попередніх операцій і визначен- ня центральних місць, як вузлів відповідної СЗ, дозволяє переходити до поетапної ре- конструкції мережі шляхів сполучення між Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 200 давніми НП, центрами територій, мікроре- гіонами і басейновими структурами заселен- ня. Для цього на основі карт системи засе- лення кожного з етапів відтворюються схеми комунікаційної мережі у вигляді специфіч- них графів, де реконструйовані ймовірні до- роги становлять ребра, які з’єднують верши- ни графів — населені пункти. • На підставі даних про середні відстані між синхронними НП визначаються показники територіальної концентрації населення та інші математичні вирази ступеню щільності, організованої структурованості заселення і просторової моделі організації населення. • На основі та фоні синхронних, археологічно зафіксованих, систем заселення та реконс- труйованих комунікацій аналізується істо- рична географія території з опорою на карту локалізованих та ідентифікованих археоло- гічно літописних НП • В межах мікрорегіональної методики при розгляді конкретних періодів аналізується просторова динаміка розвитку окремих НП та їх скупчень різного рівня. Крім цього, до аналізу залучаються ситуаційні схеми і пла- ни основних мікрорегіонів і протоагломера- цій, створені на основі суміщення кількох різних джерел. • Враховуючи встановлений взаємозв’язок рельєфно-топографічного положення по- селень і навколишніх угідь з аграрно-про- мисловими формами господарства визна- чаються типи топографічного положення селищ, їх експозиція, просторові відношення до найближчої водної артерії. На наш погляд, до викладеного слід дода- ти декілька додаткових методичних моментів, пов’язаних з новітньою практикою реалізації таких досліджень. Ми вже наголошували, що археологічна карта є одночасно об’єктом — предметом по- чаткових фаз дослідження та фундаменталь- ним інструментом подальших, на багато більш складних та глибоких, аналітичних розробок. Проблема картування пам’яток на перший погляд достатньо проста і не повинна виклика- ти якихось змістовних та методичних питань. Втім, все не так однозначно, оскільки аналіз раніше створених і сучасних публікацій пока- зує, що археологічні карти, які є одночасно і продуктом і формою демонстрації результатів досліджень, дуже часто репрезентують роз- повсюдження лише окремих неповних вибірок окремих категорій археологічних пам’яток — городищ, поселень, могильників, різновидів артефактів та й ще на фактично білих папе- рових поза-масштабних картоосновах. Слід підкреслити, що саме питання про суцільне картування всіх пам’яток усіх категорій для певної визначеної території і хронологічного діапазону практично не ставилося і не реалі- зовувалося. З проблемами сучасного електрон- ного картування пов’язане гостро актуальне питання наявності детального різномасштаб- ного та різновидового картопокриття, в тому числі — якісного цифрового. Відсутність таких матеріалів виступає одним з найсильніших об’єктивних стримуючих чинників для розвит- ку всієї науки, що вивчає історію та географію походження східнослов’янської цивілізації і України—Русі 1. Ще раз наголосимо що проблема вірогідного, порівнюваного визначення ступеню польо- вої археологічної дослідженості вимагає розробки відповідних методик та їх практич- ної апробації. Одним з таких способів є цільо- ве багатоваріантне, тематично багатошарове комп’ютерне картографування. Такий підхід дозволяє отримувати картину покриття певної території маршрутними, радіальними суціль- ними розвідками, визначати на цьому тлі на- явність пам’яток, досліджених стаціонарними розкопками, шурфуванням, поверхневим ог- лядами; утримувати інформацію про кількість і якість багаторазових та однократних обсте- жень; виділяти зони та хронологічні етапи ар- хеологічної діяльності окремих дослідників та експедицій. Тут доречно сказати декілька слів про за- стосування новітніх комп’ютерних технологій, зокрема про географічні інформаційні сис- теми (ГІС) та спеціальні бази даних (БД). Програмні засоби ГІС, як інструменти бага- тошарового картування і багатоваріантного просторово-географічного багато-тематичного аналізу постійно і стрімко вдосконалюються. Наявні алгоритми обробки просторової інфор- мації, її багато-аспектного аналізу, моделю- вання та прогнозування різноманітних про- сторово проявлених явищ і процесів створюють безпрецедентні дослідницькі можливості для історико-археологічних досліджень принципо- вого нового вищого наукового рівня. Тенденції розвитку ГІС і їх прикладних застосувань в сві- товій археології потребують постійних аналізу і узагальнення. Для цього ми намагаємося за- лучати молодих або майбутніх науковців. Брак сучасної, перш за все — іноземної, літератури з цього питання (як і з інших сучасних напрям- ків також) можливо зараз досить успішно ком- пенсувати аналізом численних і різноякісних Інтернет ресурсів. Науковий аналіз історії, те- оретичних засад, практики реалізації та змісту отримуваних результатів застосування просто- рових підходів в історико-археологічних еколо- гічно-господарських дослідженнях суспільств минулого є на сьогодні дуже актуальним, до- 1. Неприродна штучна навмисна недоступність для науковців таких картоматеріалів суперечить світо- вим і європейським нормам. Безглузда по суті в епо- ху Інтернет-ресурсів, вона є атрибутом колишнього тоталітаризму і свідченням нерозвиненості суспіль- ства. 201 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель речним і цілком дисертабельним на магіс- терському і кандидатському рівнях. Розвиток ГІС технологій тісно пов’язаний з розвитком т. зв. космічної археології, яка пе- редбачає активне залучення на всіх етапах польових та аналітичних археологічних та палеоекологічних досліджень матеріалів кос- мічних та аеро зйомок поверхні землі, а та- кож даних дистанційного зондування земної поверхні (ДЗЗ). Пошук нових та перевірка даних про вже відкриті раніше археологічні пам’ятки проводиться в рамках такого підходу паралельно з побудовою і точною настройкою прогнозних моделей розповсюдження потен- ційних пам’яток і зворотною перевіркою моде- лей в ході польових досліджень. В такому бага- тофакторному комп’ютерному аналізі сукупно взаємопов’язаної інформації обробляються дані про всі ключові археологічні та географічні па- раметри окремих пам’яток — вузько сфокусо- ване датування, розміри, конфігурацію, площу та потужність та кількість культурних шарів пам’яток, детально структуровану топографію та мікро топографію пам’ятки, експозицію, рельєф і висоту, відстані до річкових артерій, відстані до найближчих сусідніх синхронних пам’яток, ієрархічну позицію пам’ятки (НП) в загальній і локальній системах заселення та комунікаційній мережі тощо. Фактично ця інформація разом з блоками детальної просто- рової прив’язки (адміністративної, географіч- ної, GPS, мікро топонімічної), блоком архео- логічних даних про склад та хронологічний і функціональний характер артефактів, блоком даних про екофакти та палеоприродний склад ресурсної зони цього давнього НП, блоком ін- формації про історію виявлення, дослідження, документованості робіт; даними для оцінки су- часного стану збереження, визначення сучас- ної адміністративної і майнової приналежності та фіксацією існуючих та потенційних ризиків для збереження відповідного об’єкту археоло- гічної спадщини утворює ключову базу даних (або систему зв’язаних баз даних). Археологічна пам’ятка є основним об’єктом такої БД і власне для кожної пам’ятки і для їх територіальних археологічних комплексів утворюється від- повідний археолого — геоінформаційний пас- порт (Томашевський, Вовкодав 2007). Розробка і апробація такого археолого — геоінформаційного паспорту для пам’яток археології і археологічних ареалів — одне з найактуальніших завдань сьогодення. В бага- то-віконному режимі цієї БД має розміщува- тися і представлятися вся база реєстраційних та аналітично отриманих геопросторових да- них, візуальні файли ДДЗ, карт, планів, схем мікрорегіонів, цифрових моделей місцевостей різного масштабу, зображень відповідних РЗ НП з тематичними шарами (ґрунтовий, ланд- шафтний, ботанічний покрив), варіантами зо- нування, координатами і т.п. Такий комплек- сний археолого — геоінформаційний паспорт пам’ятки, звісно, має містити в собі всі необхідні складові компоненти інформації, передбачені законодавством для сучасного затвердженого варіанту паспорту пам’ятки історико-культур- ної спадщини. Застосування інформаційного підходу в рамках проектного комплексного всебічно- го дослідження ІСО означає переведення всіх різновидів наукової інформації в цифрову форму і відповідні формати. Це дозволяє не тільки зберігати і накопичувати необхідну ін- формацію, створювати цифрові архіви джерел, звітів, карт і планів, публікацій, фотографій, малюнків тощо але й розробляти відповідні БД для структурування та управління масивами накопичених даних. Це є не тільки формою збереження відповідних давніх, унікальних, малодоступних погано збережених джерел ін- формації, але й введенням їх до наукової об- робки, аналізу і осмислення учасниками від- повідних комплексних науково-дослідницьких проектів, таких як Овруцький чи Болохівський. (Томашевський 2002б; 2005б; Томашевський, Вовкодав 2007). Слід зазначити, що повноформатна реаліза- ція інформаційних та геоінформаційних ком- плексних завдань можлива сьогодні в межах організації цілісних складно структурованих внутрішньо взаємопов’язаних систем, таких як «Гньоздово», «АГИС Кисловодська котловина», чи АГІС «Овруцький проект» (Жуковський, Пушкина 2005; Афанасьев, Савенко, Коробов 2004; Томашевський, Вовкодав 2007). Інтегральним принципом для проведення синтетичних палеоекологічних досліджень нами був обраний палеоландшафтний під- хід 1. Саме він дозволяв теоретично і методич- но найбільш коректно та ефективно поєднати і синтезувати дані про суму властивостей при- родного середовища і оцінити їх палеогоспо- дарський потенціал. Такому вибору сприяв успішний розвиток українського ландшафтоз- навства. Ландшафтний підхід дозволяє прово- дити якісний палеоекологічний аналіз на всіх необхідних просторових рівнях, від зонального до мікрорегіонального. Вся необхідна для спе- ціальних поглиблених досліджень інформація про властивості ґрунтового покриву, флорис- тичних асоціацій відповідних угідь та інші природні особливості певної ресурсної зони від- повідного НП давнини поєднуються і співстав- ляються на картографічній основі в межах іс- нуючих ландшафтних визначень. Практика 1. Зарубіжні розробки з даної проблематики ба- зуються на різних методичних засадах і за основу відтворення оточуючого природного середовища та його палеогосподарського потенціалу використову- ються різні, часто — лише окремі природні компо- ненти, наприклад — ґрунтові різновиди, рослинні асоціації тощо. Ландшафтний підхід не є широко поширеним. Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 202 реалізації мікрорегіональних досліджень, про яку ми вже вели мову вище при розгляді Овруцького та Болохівського проектів, свід- чить, що при ретельно продуманому зацікав- леному ставленні до таких мікрорегіональних комплексних проектів дослідник отримують унікальні можливості деталізувати свої визна- чення на рівні ландшафтних урочищ і окремих фацій, як в археологічному вивченні пам’яток, так і в географічній їх прив’язці. Чим більш детальними, сфокусованими, конкретними в своїх об’єктах, методично вишуканими, прак- тично апробованим є такі мікрорегіональні до- слідження, тим більш широкими і змістовними є їх інформаційні результати. Наприклад, ретельне вивчення структури, складу культурного шару окремих спеціалі- зованих пірофілітообробних металургійних поселень овруцького кряжу та детальне карто- графування його поверхневих ознак дозволило зрозуміти закономірності формування і при- родно-антропогенних трансформацій культур- ного шару, як специфічної речовини, та віро- гідно прогнозувати, на цій основі, залягання у відповідних місцях специфічних археологічних об’єктів. Подальші археологічні розкопки, про- ведені на визначених таким чином об’єктах, відкрили на поселеннях Прибитки-І та Наго- ряни-І залишки двох майстерень, де обробля- лася пірофілітова сировина і виготовлялися високо стандартизовані пірофілітові прясла та прикраси. Заповнення майстерень, насичене рештками виробництва та екофактами було ретельно розібрано, класифіковано, піддано просіванню та багато етапній промивці (Тома- шевський, Павленко 2003). В результаті були сформовані колекції з багатьох тисяч окремих одиниць заготовок, напівфабрикатів, брако- ваних екземплярів, уламків, відходів виготов- лення пірофілітових пряслиць, бракованих хрестиків, намистин із пірофілітового сланцю, їх заготовок та решток інструментарію. Весь масив стружки, шматків породи та артефак- тів різноманітних відмін пірофілітового слан- цю було обраховано, обміряно за багатьма по- казниками, замальовано, сфотографовано і описано у відповідних базах даних (Павленко 2005, 2008). Поряд і паралельно з артефакта- ми з розібраного та промитого заповнення цих та інших досліджених об’єктів було виділе- но, відібрано та проаналізовано відповідними фахівцями всі знайдені в датованих археоло- гічно спорудах групи екофактів. Були визна- чені остеологічні комплекси, палеоботанічні та палінологічні спектри з цих об’єктів, виділені групи рудеральних та сегетальних бур’янів, які в поєднанні з палеоботанічним та пилкови- ми спектрами, сучасними флористичними про- бами довкілля і ландшафтними визначеннями відповідних ресурсних зон даних пунктів доз- волили безпрецедентно детально реконструю- вати палеоландшафтні умови існування даних поселень та встановити рівень і господарську спрямованість антропогенного перетворення оточуючого довкілля (Томашевский 2008в; Без- усько 2000; Пашкевич, Томашевський 2008). Згадаймо, як учні чи іноземці знайомлять- ся з особливостями і потенціалом відповідних країн та територій? З вивчення і всебічної ха- рактеристики населення, демографічного по- тенціалу, характеру його розміщення і ступені системності його просторової суспільної органі- зації, характеристики господарського комп- лексу в усіх його аспектах, і в першу чергу — у відповідності до просторового розміщення кон- кретних різно-властивих природних умов. Це базові поняття і універсальний спосіб отри- мати реальну уяву про будь який суспільний організм — країну, область, провінцію тощо. Такий же механізм включається, коли ми ста- вимо перед собою завдання уявити давньорусь- кі реалії, наприклад знайомимося з окремим князівством, волостю, історико-культурною областю. Але для того щоб реконструювати неіснуючі сьогодні історико-соціальні організ- ми минулого, ми повинні попередньо пройти складні і багатоетапні процедури складання відповідної археологічної карти та організува- ти вірогідне перетворення такої карти пам’яток на карту реконструйованих населених пунктів і відтворення відповідної системи заселення в її основних іпостасях та проекціях. Далі на- селення, об’єднане в просторову систему, слід поєднати з відповідним тогочасним довкіллям через реконструкцію господарських систем, зав- дяки яким людина використовувала та зміню- вала своє довкілля. Звісно, що це над-завдання потребує осмисленого планування та концен- трації максимальних фізичних, розумових, ча- сових та організаційних зусиль. Ми намагалися в цій роботі на конкретних прикладах показати, що найбільш цікаві і пе- редові на сьогодні просторово-палекоекологіч- ні дослідження і відповідні, застосовані в них методичні підходи, найбільш повно і ефектив- но реалізуються в межах комплексних між- дисциплінарних проектів, які спеціально вив- чають конкретні історико-соціальні організми давнини. Афанасьев Г.Е., Савенко С.Н., Коробов Д.С. Древ- ности Кисловодской котловины. — М.: Научный мир, 2004. — 240 с. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты / Академия наук Украинской ССР. Львовское отделение Института экономики. — К.: Наукова думка, 1991. — 152 с. Безусько Л.Г., Пашкевич Г.О., Тимченко Т.В., То- машевський А.П. Палеоботанічні дослідження від- кладів ранньослов’янського поселення Тетерівка- ІІІ (Житомирська область, Україна) // Український ботанічний журнал. — 1994. — Т. 51. — № 2/3. — С. 157—164. Безусько Т.В. До питання про природні умови іс- нування середньовічних поселень на Овруцькому 203 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель кряжі (за палінологічним даними) // Наукові запис- ки Києво-Могилянської академії. — Т. 18. — Спе- ціальний випуск. — Част. ІІ. — К., 2000. — С. 291— 294. Безусько Т.В., Томашевський А.П., Івакін Г.Ю. Нові дані про флору та рослинність стародавнього Киє- ва (за матеріалами палінологічних досліджень) // Наукові записки. Києво-Могилянська академія. — Том 19. Спеціальний випуск у двох частинах. — Час- тина ІІ. — К., 2001. — С. 389—391. Виногродська Л.І. Болохівське місто Кобудь за ма- теріалами археологічних досліджень // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка наукових праць. — Коростень, 2008. — Т. 1. — С. 41—46. Гончаров В.К. Райковецкое городище. — К., 1950. — 216 с. Давыдчук В.С., Фролов И.К. К истории заселения Орловского течения Оки в I тысячелетии н. э. // КСИА АН СССР. — 1976. — Вып. 146. — С. 11—17. Демидко С.Ю. Давньоруський «Ізяславський» мікро- регіон // Стародавній Іскоростень і слов’янські гра- ди. Збірка наукових праць. — Коростень, 2008. — Т. 1. — С. 105—112. Довженок В.Й. Землеробство Древньої Русі. — К.: Наукова думка 1961. — 267 с. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. — К., 1984. — 196 с. Жуковський М.О., Пушкина Т.А. Цифровой архив материалов исследований Гнёздовского археологи- ческого комплекса // РА. — № 1. — 2005. — С. 50— 63. Журавльов О.П. Остеологічні матеріали з давньо- руського Звягеля // Літописний Возвягль: дослід- ження 1988—2008 рр. — К., 2008 — С. 79—109. Звиздецкий Б.А. О времени существования летопис- ного Городеска // СА. — 1990. — № 1. — С. 42—56. Звіздецький Б.А. Південне городище літописного Вовягля: дослідження 1988—1998 рр. // Літописний Возвягль: дослідження 1988—2008 рр. — К., 2008 — С. 8—9, 14—15. Ипатьевская летопись // ПСРЛ. — Т. ІІ. — М.: Язы- ки славянской культуры, 2001. — 648 с. Каргер М.К. Древнерусский город Изяславль в све- те археологических исследований 1957—1964 гг. // Тезисы докладов советской делегации на междуна- родном конгрессе славянской археологии в Варша- ве. — М., 1965. — С. 39—41. Килиевич С.Р. Детинец Киева ІХ — первой полови- ны ХІІІ веков. По материалам археологических ис- следований. — К.: Наукова думка, 1982. — 176 с. Кирпичников А.Н. Крюк для натягивания самостре- ла (1200—1240 гг.) // КСИА. — 1971. — Вып. 125. — С. 100—102. Кирпичников А.Н. Мечи из раскопок древнего Изяс- лавля // КСИА. — 1975. — Вып. 144. — С. 30—54. Коваль А.О., Петраускас А.В., Польгуй В.І. Пів- нічне городище літописного Вовягля: розкопки 2007 р. // Літописний Возвягль: дослідження 1988— 2008 рр. — К., 2008 — С. 45—53. Козак О.Д. Кияни княжої доби. Біоархеологічні студії. — К., 2010. — 392 с. Козак О.Д. До питання про дослідження погромів та полів битв в антропології. Методика та програма вивчення антропологічного матеріалу з загиблих давньоруських градів // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка наукових праць. — Корос- тень, 2008. — Т. 1. — С. 226—236. Козак О.Д. Населення Києва Х—ХІІІ ст. за даними палеопатології.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. — К., 2005. — 20 с. Колесников М.А. Греческая колонизация Средизем- номорья (опыт анализа миграционного механиз- ма). — К., 2003. — 158 с. Колесников М.А. Методы реконструкции хозяйс- твенной деятельности в англо-американской «Но- вой археологии» // Дисс. ... канд. ист. наук. — К., 1988. — 256 с. Коломийцев В.Ф. Социология Герберта Спенсера // Социологические исследования. — 2004. — № 1 (Ян- варь). — С. 37—43. Кравченко Н.М. Исследование славянских памят- ников на Стугне // Славяне и Русь /на материалах восточнославянских племен и Древней Руси/. — К.: Наукова думка, 1980. — С. 88—111. Кравченко Н.М., Пашкевич Г.А. Некоторые пробле- мы методики палеоботанических исследований (по материалам Обуховской территориальной группы памятников I тыс. н. э.) // Археология и методы ис- торических реконструкций. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 177—190. Кучера М.П. Дослідження городищ на Волині і Поділлі // Археологія. — 1979. — Вип. 29. — С. 62— 72. Макаров Н.А. Археологическое изучение северорус- ской деревни: пути, подходы, результаты // Сель- ская Русь в ІХ—XVI веках / Отв. ред. Н.А. Макаров, С.З. Чернов; сост. И.Н. Кузина; Ин-т археологии РАН. — М.: Наука, 2008. — С. 5—15. Манігда О. Формування поселень в середній течії р. Горинь // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка наукових праць. — Коростень, 2008. — Т. 2. — С. 14—19. Медведєв М., Пескова А. Геральдическая накладка из раскопок М.К. Каргера на городище у с. Городи- ще близ Шепетовки (к вопросу о времени гибели по- селения // Наукові записки з української історії. Зб. наук. статей. — Переяслав-Хмельницький, 2008. — Вип. 20. — С. 305—318. Миролюбов М.А. Древнерусский город Изяславль. Каталог выставки. — Л., 1983. Миролюбов М.А. Кузнечные изделия древнего Изяс- лавля из собрания Государственного Эрмитажа // У истоков русской культуры XII — XVII века. — СПб., 1995. — С. 33—40. Миролюбов М.А. Памятники письменности и рели- гиозного культа из раскопок древнего Изяславля // Труды ГЭ. — Вып. 5. — СПб., 2004. — С. 5—24. Моця О.П., Томашевський А.П. Просторові та еко- лого-господарські аспекти дослідження давньорусь- кого селища Автуничі // Археометрія та охорона історико-культурної спадщини. — 1997. — Вип. 1. — С. 28—42. Овсянников О.В., Пескова А.А. Замки и ключи из раскопок Изяславля // КСИА. — 1982. — Вып. 171. — С. 93—99. Павленко С.В. Исследование производственных комплексов овручской средневековой индустрии пирофиллитового сланца в 2002 году // Наукові за- писки з української історії. Збірник наук. статей, присвячений пам’яті В.В. Седова. — Переяслав- Хмельницький, 2005. — Вип. 16. — С. 194—208. Павленко С.В. Исследования древнерусских специа- лизированных поселений по обработке пирофилли- тового сланца (на примере поселения Прибытки-І) // Сельская Русь в ІХ-XVI веках / Отв. ред. Н.А. Мака- ров, С.З. Чернов; сост. И.Н. Кузина; Ин-т археологии РАН. — М.: Наука, 2008. — С. 241—252. Павленко Ю.В. Категория социальный организм и её роль в историко-археологическом исследовании (на материалах раннеклассовых обществ, примени- Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 204 тельно к изучению истории населения Украинской Лесостепи в эпоху железного века).: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. — К., 1985. — 16 с. Пашкевич Г.А. Палеоботанические находки на тер- ритории Украины. Древняя Русь. Каталог. Препри- нт. — К., 1991. — 44 с. Пашкевич Г.О., Томашевський А.П. Палеоботаніч- ний комплекс давньоруської Овруцької волості // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. Збір- ка наукових праць. — Коростень, 2008. — Т. 2. — С. 59—73. Пескова А.А. Большое и малое древнерусские горо- дища у села Городище близ Шепетовки // Стародав- ній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка наукових праць. — Коростень, 2008. — Т. 2. — C.74—79. Пескова А.А. Древнерусский город Изяславль ХІІ— ХІІІ вв. (по материалам городища у с. Городище близ Шепетовки) / Автореферат на стиск. уч. ст. канд. ист. наук. — Л., 1988а. — 18 c. Пескова А.А. Древнерусский Изяславль в истории юго-западной Руси (по материалам городища у с. Городище близ Шепетовки) // Историко-археоло- гический семинар «Чернигов и его округа в IX — XIII вв.». — Чернигов, 1988б. — С. 32—34. Пескова А.А. Паломнические реликвии Святой земли в древнерусском городе // Пилигримы. Сбор- ник ГЭ к XX конгрессу византинистов (Париж, 2001 г.). — СПб., 2001. — С. 113—126. Петров В.П. Подсечное земледелие. — К.: Наукова думка, 1968. — 228 с. Раппопорт П.А. Города Болоховской земли // КСИ- ИМК. — 1955. — Вып. 57. — С. 52—59. Раппопорт П.А. Отчёт о раскопках 1953 г. // Науко- вий архів ІА НАНУ. — 1953/12. Романчук С.П. До використання природних ре- сурсів Подніпров’я в епоху Київської Русі // Фізич- на географія та геоморфологія. — К.: Вища школа, 1975. — Вип. 13. — С. 27—34. Романчук С.П. Историко-ландшафтный анализ древних систем хозяйства // Физическая география и геоморфология. — К., 1979. — Вып. 22. — С. 67—75. Романчук С.П. Історичне ландшафтознавство (Те- оретико-методологічні засади та методика антро- погенно-ландшафтних реконструкцій давнього природокористування) — К.: РВЦ «Київський уні- верситет», 1998. — 147 с. Романчук С.П. Локализация, структура и динамика антропогенных ландшафтов прошлого (методы ис- следования) // Взаимодействие природы и общества в процессе общественной эволюции. — М., 1981. — С. 69—79. Романчук С.П. Методика антропогенно-ландшафт- ных реконструкций территории древнего освоения.: Автореф. дисс. … канд. географ. наук — К., 1992. Романчук С.П. Про використання археологічних матеріалів в історико-ландшафтних дослідженнях // Фізична географія і геоморфологія. — К.: Вища шко- ла, 1976. — Вип. 16. — С. 88—94. Рохлин Д.Г. Болезни древних людей — М.: Наука, 1965. — 303 с. Рудич Т. До питання про антропологічний склад населення України (за матеріалами розкопок міс- та Возвягель) // Народознавчі зошити. — 1999. — № 6. — С. 794—803. Седов В.В. Сельские поселения центральных райо- нов Смоленской земли (VIII—XV вв.) // МИА. — М.: Изд-во АН СССР, 1960. — № 92. — 158 с. Словарь-справочник по агрофитоценологии и лу- говедению / Гродзинский А.М., Злобин ю.А., Мир- кин Б.М., Наумова Л.Г. Отв. ред. Гродзинский А.М., Шеляг-Сосонко ю.Р.; ЦРБС АН УССР.— К.: Науко- ва думка, 1991. — 136 с. Словарь-справочник по экологии / Сытнык К.М., Брайон А.В., Гордецкий А.В., Брайон А.П.; Инсти- тут ботаники им. Н.Г. Холодного — К.: Наукова дум- ка, 1994. — 668 с. Спенсер Г. Социальный организм // Г. Спенсер. Научные, политические и философские опыты. — Т. I. — Раздел 7. — СПб., 1866. Сычева С.А., Леонова Н.Б., Александровский А.Л. и др. Естественно-научные методы исследования культурных слоёв древних поселений. — М.: НИА- Природа, 2004. — 162 с. Толочко П.П. Основні досягнення та перспективи розвитку давньоруської археології України // Архе- ологія. — 1987. — Вип. 57. — С. 51—57. Томашевський А.П. Археологічне пам’яткознавство Житомирщини: історія, потенціал, проблеми та перспективи // Історія міст і сіл Великої Волині. На- уковий збірник «Велика Волинь». — Т. 25 (частина 2). — Житомир, 2002а. — С. 69—77. Томашевський А.П. Вклад В.П. Петрова у становлен- ня вітчизняних еколого-господарських досліджень слов’яно-руської доби // Вісник Київського націо- нального університету ім. Т.Г. Шевченка. Філосо- фія. Політологія. 73—75. — К., 2005а. — Вип. 74. — С. 72—74. Томашевський А.П. Вклад В.П. Петрова у станов- лення вітчизняних еколого-господарських дослід- жень слов’яно-руської доби // Українська біогра- фістика. Збірник наукових праць. — Вип. 4. — К., 2008а.— С. 436—442. Томашевський А.П. Джерельна база для до- слідження історії та екології заселення Східно- го Поділля слов’яно-руської доби // Археологічні студії. — Вип. 3. — Київ; Чернівці: Прут, 2008б. — С. 132—160. Томашевський А.П. До методики застосування комплексного підходу в історико-географічному до- слідженні слов’яно-руських пам’яток // Проблеми історичного і географічного краєзнавства Чернігів- щини: Тези доповідей обласного наукового семіна- ру. — Чернігів, 1991. — С. 40—43. Томашевський А.П. Дослідження територіально- господарської структури пам’яток Східної Волині другої половини І тис. н. е. // Проблеми історії та ар- хеології давнього населення Української РСР: Тези доповідей XX Республіканської конференції (Одеса, жовтень 1989 р.). — К.: Наукова думка, 1989а. — С. 233—234. Томашевський А.П. Дослідницькі програми і особ- ливості Овруцького проекту вивчення і збереження спадщини середньовічної Овруцької волості // Нау- кові записки з української історії. Збірник наукових статей присвячений пам’яті В.В. Седова. — Пере- яслав-Хмельницький, 2005б, — Вип. 16. — С. 186— 194. Томашевський А.П. Еколого-господарський фактор в розвитку заселення Східної Волині слов’яно-русь- кого часу // Велика Волинь. Минуле і сучасність: Тези доповідей міжнародної науково-краєзнавчої конференції. — Житомир, 1993а. — С. 25—26. Томашевский А.П. Изучение систем заселения Ов- ручской волости в Овручском проекте // Сельская Русь в ІХ—XVI веках / Отв. ред. Н.А. Макаров, С.З. Чернов; сост. И.Н. Кузина; Ин-т археологии РАН. — М.: Наука, 2008в. — С. 50—73. Томашевський А.П. Карта з легендою «Гірничі розробки Давньої Русі — України (VII—XIV ст. н. е.)» в карті «Історія гірничорудної справи» // Ат- 205 Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель лас «Геологія і корисні копалини України». Масш- таб 1 : 5 000 000; НАНУ, МінЕкології та природних ресурсів України. — К.: ДП «Такі справи», 2001. — С. 154—155. Томашевский А.П. К методике микрорегиональных исследований раннего средневековья // Археологи- ческое изучение микрорегионов. Итоги и перспекти- вы (Тезисы докладов научной конференции). — Во- ронеж, 1990. — С. 15—16. Томашевський А.П. Комплексне збереження іс- торико-археологічної та природної спадщини: те- риторіальний імператив // Екологічний вісник. — 2004а. — № 6 (28), листопад-грудень. — С. 2—5. Томашевський А.П. Нарис історії та екології засе- лення Східного Поділля слов’яно-руської доби // Ар- хеологічні студії. — Вип. 2. — Київ; Чернівці: Прут, 2003а. — С. 132—160. Томашевський А.П. Населення Східної Волині V—ХIII ст. н. е. (Система заселення, екологія, гос- подарство).: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. — К., 1993б. — 18 с. Томашевський А.П. Овруцький кряж: комплексне вивчення та збереження історико-археологічної і палеоприродної спадщини (Завдання, перспективи, структура проекту) // Археологія. — 1998а — № 2. — С. 151—155. Томашевський А.П. Овруцький проект і досвід реалі- зації комплексного міждисциплінарного вивчення і збереження історико-археологічної та палеоприрод- ної спадщини середньовічної Овруцької волості // Нові технології в археології. Міжнародна конферен- ція. — Львів, 2002б. — С. 170—176. Томашевський А.П. Палеоекологічні перспективи дослідження давнього Губина // Літописний Губин в контексті історії Болохівської землі ХІІ—ХІІІ ст. — К.; Старокостянтинів, 2004б. — С. 232—238. Томашевский А.П. Палеоприродные особенности южнорусских систем заселения Х — ХІІІ вв. // Тези доповідей української делегації на VІ Міжнародно- му конгресі слов’янської археології (Новгород, Росія, 1996 г.). — К., 1996. — С. 108—111. Томашевський А.П. Перспективи та проблеми комплексного вивчення та збереження історико- культурної та палеоприродної спадщини на зламі тисячоліть // Матеріали конференції «Людина в лан- дшафті ХХІ століття». — К., 1998б. — С. 130—135. Томашевський А.П. Порівняльний аналіз слов’янських пам’яток другої половини І тис. н. е. Східної Волині та Східного Поділля // Тези допові- дей VIII Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. — Вінниця, 1989б. — С. 21—22. Томашевський А.П. Природно-господарський аспект заселення басейну р. Тетерів у середньовічні часи // Археологія. — 1992. — № 3. — С. 46—59. Томашевський А.П. Проблеми, перспективи та про- грама вивчення мінерально-сировинного видобув- ничо-переробного комплексу Давньої Русі-Украї- ни // Матеріали першої міжнародної конференції «Коштовне і декоративне каміння». — К., 1999а. — С. 92—93. Томашевский А.П. Программа изучения минераль- но-сырьевой базы южной Руси Х—ХІІІ вв. н. э.: задачи, результаты, перспективы // Археоминера- логия и ранняя история минералогии. Материалы международного семинара (Сыктывкар, Республика Коми, Россия; 30 июня — 4 июля 2005). — Сыктыв- кар: Геопринт, 2005в. — С. 136—137. Томашевський А.П. Райковецький археологічний комплекс та перспективи сучасних науково-інфор- маційних технологій // Бердичівська земля в кон- тексті історії України. Науковий збірник «Велика Волинь». — Т. 19. — Житомир, 1999б. — С. 57—61. Томашевський А.П. Регіональна (територіальна) спеціалізація селянського господарства // Село Київської Русі (за матеріалами південноруських зе- мель). — К.: Шлях, 2003б. — Розділ ІІ. — С. 63—70. Томашевський А.П. Середньовічна Овруцька во- лость і феномен Овруцької околичної шляхти // Наукові записки з української історії. Зб. наук. статей. — Переяслав-Хмельницький, 2008г. — Вип. 20. — С. 466—489. Томашевський А.П. Система заселення. Правобе- режне Полісся // Село Київської Русі (за матеріала- ми південноруських земель). — К.: Шлях, 2003в. — Розділ І. — Гл. 1. — С. 4—25. Томашевський А.П., Безусько А.Г., Безусько Т.В., Безусько Л.Г., Івакін Г.Ю. Перші відомості про фло- ру та рослинність Києва у Х ст. н. е. (за матеріала- ми палінологічних досліджень) // Наукові записки. Києво-Могилянська академія. — Том 18. Спеціаль- ний випуск у двох частинах. — Частина ІІ. — К., 2000. — С. 279—283. Томашевський А.П., Безусько Л.Г., Івакін Г.Ю. Попе- редні результати палінологічних досліджень 1998 р. у Києві // АВУ 1998—99 рр. — К., 1999. — С. 59—60. Томашевский А.П, Вовкодав С.М. Археолого-геоин- формационная система «Овручский проект» // Архе- ология и геоинформатика. — Вып. 4. [Электронный ресурс]. CD-ROM. — М., 2007. Томашевский А.П., Гавритухин И. О. Славянское поселение Тетеревка І. Препринт ИА АНУ. — К., 1992. — 91 с. Томашевський А.П., Козак О.Д., Павленко Л.В., Пав- ленко С.В., Чекановський А.А. Завдання, дослідницькі програми і особливості Райковецького проекту // «Бер- дичівська земля у плині часу». Матеріали Міжнародної науково-краєзнавчої конференції, присвяченої 150-річ- чю від дня народження класика англійської літератури Джозефа Конрада (26—29 вересня 2007 року, м. Бер- дичів). Науковий збірник «ВЕЛИКА ВОЛИНЬ». — Вип. 37. — Житомир, 2007. — Т. 2. — С. 116—122. Томашевський А.П., Павленко С.В. Археологічні дослідження в Овруцькому районі Житомирської області у 2002 році // АВУ: Зб. наук. праць. — К., 2003. — Вип. 5.— С. 279—281. Чернецов А. Исследования в Старой Рязани и про- блемы историко-археологического изучения Ве- ликого княжества Рязанского // Наукові записки з української історії. Зб. наук. статей. — Переяслав- Хмельницький, 2008а. — Вип. 20. — С. 411—425. Чернецов А.В. О некоторых общих проблемах истори- ко-археологического изучения средневековой Руси // Дьнѣслово: Зб. праць на пошану дійсного члена На- ціональної академії наук України Петра Петровича Толочка з нагоди його 70-річчя. — К.: Корвінпрес, 2008б. — С. 58—66. Чернов С.З. Микрорегиональные исследования сельской Руси XIII—XVI веков как форма сопря- женного изучения археологических и письменных источников: возможности, проблемы, перспективы // Сельская Русь в ІХ-XVI веках / Отв. ред. Н.А. Мака- ров, С.З. Чернов; сост. И.Н. Кузина; Ин-т археоло- гии РАН. — М.: Наука, 2008. — С. 16—28. Щербань М.И. Микроклиматическое районирова- ние // Природа Украинской ССР. Климат. — К.: На- укова думка, 1964. — С. 202—213. Юра Р.О. Древній Колодяжин // АП УРСР. — 1962. — Т. ХII. — С. 67—130. Bezusko А.G., Ivakin G.Ju., Tomashevsky A.P., Bezusko T.V. First results of palynological research Томашевський А.П. Просторові та палеоекологічні дослідження Південноруських земель 206 of the early medieval settlements the Kiev territory // Abstracts 10th International Palynological Congress, June 24—30, China. — Najing, 2000. — Р. 11. Jankuhn H. Wprowadzenie do archeologii osadnictwa. Osrodek dokumentacji zabytkow. — Warszawa, 1983. — 96 s. А. П. Т о м а ш е в с к и й пРОСТРАНСТВЕННЫЕ и пАЛЕО- эКОЛОГиЧЕСКиЕ иССЛЕДОВАНиЯ ЮЖНОРУССКиХ ЗЕМЕЛЬ: РЕЗУЛЬ- ТАТЫ, НОВЫЕ пОДХОДЫ, пЕРС- пЕКТиВЫ Рассматриваются различные аспекты в истории появления, становления, методических истоков сов- ременного развития пространственно-экологическо- го направления в отечественной археологической науке и роль отдельных учёных в этих процессах (археологи В.П. Петров, Н.М. Кравченко, отечест- венные географы и ландшафтоведы). Начало сознательных и целеустремленных исто- рико-археологических и пространственно-экологи- ческих исследований относится к концу 80-ых годов ХХ в. Это исследование было реализовано на матери- алах Восточной Волыни, которая выделяется среди других южнорусских территорий редкостным соче- танием нескольких очень важных для научного ис- следования историко-культурных и историко-архео- логических особенностей. Одним из результатов этого исследования стало закономерное территориальное распространение последующих исследовательских интересов в двух направлениях — специальному изучению (полного пространственно-палеоэкологи- ческого цикла) двух древних исторических образова- ний, которые сформировались на территории Восточ- ной Волыни (бывшей территории древлянского союза племен) — Болоховской Земли и Овручской волости в пределах Киевской Земли — княжества. Отдельно рассматриваются два комплексных ис- следовательских проекта, — Овручский и Болохов- ский, их основные результаты, методические осо- бенности, исследовательские программы, стратегия изучения. Вводится понятие историко-социального организ- ма древности (ИСО), очерчиваются методологичес- кие и методические основы его использования, как исследовательского инструмента. Специально рассматриваются условия и основы внедрения в теорию и практику проектного подхода для комплексных междисциплинарных историко- археологических пространственно-экологических исследований ИСО средневековья. Формулируются основные признаки и особенности проектного подхо- да и демонстрируется его эффективность на примере действующих Овручского и Болоховского проектов. Рассматривается территориально-тематическая стра- тегия таких научных проектов, суть которой заклю- чается в постепенном сплошном сомкнутом покрытии территории больших ИСО исследовательскими про- ектами и зонами относительно высококачественной историко-археологической и географической исследо- ванности. Особо отмечается необходимость разработ- ки методики определения и оценки степени исследо- ванности территории ИСО. Очерчиваются новейшие исследовательские и методические перспективы раз- вития комплексных микрорегиональных исследова- ний. Приводится обзор базовых апробированных ме- тодик пространственно-экологических исследований и выделяются новые тенденции, связанные с внедре- нием геоинформационного подхода. Отдельно формулируются перспективы про- странственно-палеоэкологических исследования древнерусского Киева и определяются необходимые научные условия для его успешной реализации. A. P. T o m a s h e v s k y j SPATIAL AND PALEOECOLOGICAL INVESTIGATIONS OF SOUTHERN OLD RUSS LANDS: RESULTS, NEW WAYS OF LOOKING AND OUTLOOKS The paper reviews different aspects of appearance, coming into being, and development methods of mod- ern spatial and ecological direction in native archaeol- ogy science. Also, the role some of the researchers in these processes is determined. These are such archae- ologists as V.P. Petrov, N.M. Kravchenko, our physi- ogeographers and landscape researchers. The beginning of purposive investigation in a field of archaeological and spatial and ecological directions dates from end of 80-s of 20th cent. Such research was embod- ied on the ground of artifacts and seats of Eastern Volyn. This region is marks from other Southern Old Russ terri- tories out because of unique combination of historical and cultural and historical and archaeological peculiarities. One of the results of this investigation was territorial division into two directions with purpose of complete in- vestigation of spatial and ecological cycle. First of them is Bolokhiv Land. The second is Ovruch volost (pricipality) in borders of Kyiv Princedom. These two ancient forma- tions arose on the territory of Eastern Volyn (which was former territory of tribes Drevlyane Unit). Paper is separately reviews two investigative projects Ovruch and Bolokhiv, main results, particu- larly methods, research programs, and investigation strategy of these subjects o study. Author is put into use the term «historical and so- cial organism» of ancient time (HSO). It is also outlineв methods and methodology of using HSO as investiga- tive instrument. As special items author reviews use conditions of project approach and using it in interdisciplinary in- vestigations. It is formulated main characters and spe- cifics of project approach and it effect is demonstrated by the example of functioning Ovruch and Bolokhiv projects. Author also reviews territorial-topic strategy of such scientific projects. The point is to cover step by step territories of large HSO by investigative projects and to create zones of high quality archaeological and geographical investigations. Especially, emphasized on a necessity of working up methods which could determine and evaluate an in- vestigation degree of HSO territory. It is also outlined newest research and methodical outlooks of develop- ment in a field of micro regional investigations. It is reviewed approved basic methods of spatial and ecological researches, new tendencies connected with using new geoinformative approach. As special points, author formulated outlooks of spa- tial and paleoecological investigation of ancient Kyiv and determined necessary scientific conditions for it successfully implementation.

Просторові та палеоекологічні дослідження південноруських земель: результати, нові підходи та перспективи

Institution

Ähnliche Einträge