Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром

Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром

Статтю присвячено аналізу стану та перспектив дослідження археологічних пам’яток Х— ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром. В статье рассматриваются проблемы и перспективы исследования археологических памятников Х—ХІV вв. на территории между Верхним Сиретом и Средним Днестр...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Археологія і давня історія України
Дата:2010
Автор: Возний, І.П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2010
Теми:
Дослідження проблем середньовічної археології та історії
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83449
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром / І.П. Возний // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 238-244. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83449
record_format dspace
spelling Возний, І.П.
2015-06-19T17:09:27Z
2015-06-19T17:09:27Z
2010
Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром / І.П. Возний // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 238-244. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
XXXX-0122
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83449
Статтю присвячено аналізу стану та перспектив дослідження археологічних пам’яток Х— ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром.
В статье рассматриваются проблемы и перспективы исследования археологических памятников Х—ХІV вв. на территории между Верхним Сиретом и Средним Днестром. Указанная территория находилась на периферии Древнерусского государства, что отразилось в слабом освещении в письменных источниках историко-культурных процессов происходивших тут. Поэтому немаловажное значение для раскрытия этих процессов имеют археологические памятники. Важность и необходимость исследования указанной территории состоит в изучении проблем «белых пятен» в истории Древнерусского государства на примере одного из таких регионов.
The article considers the problems and perspectives of investigation of the archeological sculptures of the 10th — 14th on the territory between upper Siret and middle Dnestyr. The studied territory was located on the suburb of the Ancient Rus State which was the reason of poor elucidation of historical and cultural processes that took place there in written sources. That’s why archeological sculptures have an essential meaning in study of these processes. Therefore the aim of the research is to study the «blind spots» in the history of Ancient Rus state in general on the given territory.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія і давня історія України
Дослідження проблем середньовічної археології та історії
Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром
Проблемы и перспективы исследования археологических памятников Х—ХІV вв. на территории между Верхним Сиретом и Средним Днестром
The problems and perspectives of investigation of the archeological sculptures of the 10th—14th centuries on the territory between Upper Siret and Middle Dnestyr
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром
spellingShingle Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром
Возний, І.П.
Дослідження проблем середньовічної археології та історії
title_short Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром
title_full Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром
title_fullStr Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром
title_full_unstemmed Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром
title_sort проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток х—xiv ст. на території між верхнім сіретом та середнім дністром
author Возний, І.П.
author_facet Возний, І.П.
topic Дослідження проблем середньовічної археології та історії
topic_facet Дослідження проблем середньовічної археології та історії
publishDate 2010
language Ukrainian
container_title Археологія і давня історія України
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt Проблемы и перспективы исследования археологических памятников Х—ХІV вв. на территории между Верхним Сиретом и Средним Днестром
The problems and perspectives of investigation of the archeological sculptures of the 10th—14th centuries on the territory between Upper Siret and Middle Dnestyr
description Статтю присвячено аналізу стану та перспектив дослідження археологічних пам’яток Х— ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром. В статье рассматриваются проблемы и перспективы исследования археологических памятников Х—ХІV вв. на территории между Верхним Сиретом и Средним Днестром. Указанная территория находилась на периферии Древнерусского государства, что отразилось в слабом освещении в письменных источниках историко-культурных процессов происходивших тут. Поэтому немаловажное значение для раскрытия этих процессов имеют археологические памятники. Важность и необходимость исследования указанной территории состоит в изучении проблем «белых пятен» в истории Древнерусского государства на примере одного из таких регионов. The article considers the problems and perspectives of investigation of the archeological sculptures of the 10th — 14th on the territory between upper Siret and middle Dnestyr. The studied territory was located on the suburb of the Ancient Rus State which was the reason of poor elucidation of historical and cultural processes that took place there in written sources. That’s why archeological sculptures have an essential meaning in study of these processes. Therefore the aim of the research is to study the «blind spots» in the history of Ancient Rus state in general on the given territory.
issn XXXX-0122
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83449
citation_txt Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром / І.П. Возний // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 238-244. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT vozniiíp problemitaperspektividoslídžennâarheologíčnihpamâtokhxivstnateritoríímížverhnímsíretomtaserednímdnístrom
AT vozniiíp problemyiperspektivyissledovaniâarheologičeskihpamâtnikovhhívvvnaterritoriimežduverhnimsiretomisrednimdnestrom
AT vozniiíp theproblemsandperspectivesofinvestigationofthearcheologicalsculpturesofthe10th14thcenturiesontheterritorybetweenuppersiretandmiddlednestyr
first_indexed 2025-11-25T20:25:31Z
last_indexed 2025-11-25T20:25:31Z
_version_ 1850523253146124288
fulltext 238 Статтю  присвячено  аналізу  стану  та  перс- пектив  дослідження  археологічних  пам’­яток  Х— ХІV ст.  на  території  між  Верхнім  Сіретом  та  Середнім Дністром.  К л ю ч о в і      с л о в а:  Сірето-Дністровське ме- жиріччя, археологічні пам’­ятки, селища, відкриті  поселення, городище, давньоруське місто, житлобу- дування.  Вітчизняна історична наука приділяє значну увагу проблемі формування і розвитку держав- ної території Давньої Русі, що відкриває нові перспективи у вирішенні таких важливих пи- тань, як час освоєння теренів, міграційні проце- си, демографічні зміни населення. Тому до важ- ливих завдань сучасної археології належить обґрунтована соціально-історична інтерпрета- ція досліджуваних пам’яток. Від його успішного вирішення багато в чому залежить об’єктивність реконструкції закономірностей історичного роз- витку далекого минулого. Необхідною переду- мовою всебічного вивчення історії Давньорусь- кої держави є поглиблене дослідження регіонів та князівств періоду феодальної роздробленості, що був закономірним етапом розвитку країни, і у яких чітко простежується руська історико- культурна спадщина. Формування феодаль- них відносин призвело до розподілу території Русі на окремі князівства. У цьому відношенні для істориків важливим є встановлення їхньо- го взаємозв’язку із старожитностями суміжних територій, вивчення соціально-економічних та етнокультурних процесів, які не знайшли сво- го комплексного вирішення і аналізу на сторін- ках писемних джерел. Одним із таких регіонів є територія середньої течії Дністра та Верхнього Посіреття, яка у X—XIV ст. була південно-захід- ною прикордонною зоною Давньої Русі, а згодом Галицько-Волинського князівства, яке стало безпосереднім спадкоємцем Давньоруської де- ржави, продовжувачем її культурних та еконо- мічних традицій. Таке географічне розміщення зумовлювало певну специфіку у соціально-еко- номічному і політичному розвитку, матеріаль- ній і духовній культурі населення регіону, а його геополітичне розташування змушувало князівську владу проводити політику активного освоєння цих теренів. Тут споруджувалися фор- теці, які ставали перешкодою для ворожих втор- гнень і під прикриттям яких розвивалося міське та сільське життя. Однак, зазначені процеси слабо висвітлені в писемних джерелах. Їхні відомості з досліджу- ваної проблеми скупі й уривчасті, а щодо ок- ресленої території вони практично відсутні. У зв’язку з обмеженістю повідомлень писемних джерел стосовно зазначених теренів, вагомого значення набувають матеріали археологічних розкопок. На сучасному етапі археологічних досліджень саме вони надають дослідникам вагомі матеріали для детального вирішення широкого спектру проблем. Важливість і необхідність дослідження за- значених теренів полягає у вивченні проблеми регіональних «білих плям» в історії Давньо- руської держави на прикладі одного із таких регіонів. Дані писемних джерел не дають від- повіді на численні питання відносно госпо- дарського та культурного життя населення до- сліджуваної території. Інтерес до вивчення вказаної території пояс- нюється тим, що, Південно-Східне Прикарпат- тя є одним із найбагатших регіонів України за ступенем збереженості археологічних пам’яток. Більшість із них являють собою законсервовані об’єкти, оскільки на їх площі після припинення І. П.  В о з н и й  (Ч е р н і в ц і) пРОБЛЕМи ТА пЕРСпЕКТиВи ДОСЛІДЖЕННЯ АРХЕОЛОГІЧНиХ пАМ’ЯТОК Х—ХІV ст. НА ТЕРиТОРІЇ МІЖ ВЕРХНІМ СІРЕТОМ ТА СЕРЕДНІМ ДНІСТРОМ 239 Возний І.П.  Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—ХІV ст. активного життя, у більшості випадків, не від- значається пізніша забудова. Водночас в інших регіонах Давньоруської держави багато архео- логічних пам’яток знищено в процесі польових сільськогосподарських та будівельних робіт. Окрім наукового інтересу, ця проблема набу- ває ще й гострого політичного забарвлення. За- гальновідомо, що територія Південно-Східного Прикарпаття тривалий час входила до складу ряду іноземних держав, правлячі кола яких не були зацікавлені в об’єктивному відтворенні її історичного минулого. Більш того, користу- ючись відсутністю писемних та археологічних джерел, представники австрійської та румунсь- кої офіційної історіографії прагнули принизити роль слов’янського населення краю в давнину (Каindl 1888, с. 14; Noll 1974, с. 4; Onciul 1887, с. 3; Nistor 1933, с. 4). Захоплення пам’ятками руської старовини в цей час тут не тільки не зустрічало урядової підтримки, а розглядалося як вкрай небажане явище, як нелояльне став- лення до існуючої влади. Слід відзначити, що проблема етнічної приналежності краю і сьо- годні досить гостро стоїть у зв’язку з розробкою нової «концепції походження румунського на- роду», а також територіальними претензіями окремих громадських організацій і державних діячів сусідньої країни (Teodor 1981, с. 5). На досліджуваній території археологічні пам’ятки X — XIV ст. вивчаються уже більше століття. За цей час матеріали розкопок дозво- лили значно розширити джерелознавчу базу наукової інтерпретації локальних особливостей і спільних явищ в історії місцевого населення. Під час розкопок відкрито руїни давньоруських міст, досліджено залишки монументальних ар- хітектурних споруд, дерев’яні оборонні спору- ди, рештки феодальних замків. Ці матеріали не тільки підтвердили приналежність означе- ної території до Давньоруської держави, але й засвідчили високий рівень соціально-економіч- ного розвитку населення. На жаль, донині не робилося спроби всебіч- ного вивчення матеріальної та духовної куль- тури, військової справи населення вказаного регіону загалом, що дозволило б отримати нові джерела для розробки питань етнічного й со- ціального розвитку населення Сірето-Дніст- ровського межиріччя. Слід зазначити, що при всіх досягнутих ре- зультатах у вивченні матеріальної й духовної культури населення зазначеної території існує ряд невирішених проблем. У більшості випадків зі згаданої теми опуб- ліковані праці є першим етапом системати- зації матеріалів розкопок. По суті, це окремі статті, що торкаються того чи іншого боку до- сліджуваної проблеми, але наявність яких доз- воляє звести воєдино археологічні матеріали, доповнити їх новими даними, а потім на якіс- но новому рівні проаналізувати їх у повному об’ємі. Крім того, з часу виходу основної час- тини археологічної літератури з різних кате- горій давньоруських пам’яток досліджуваного регіону пройшло майже півстоліття. За цей час накопичені й потребують систематизації знач- ні матеріали, які дозволяють переглянути де- які питання стосовно досліджуваного регіону: територія поширення, типологія й хронологія відкритих поселень, рівень заселеності окремих районів тощо. Детальний аналіз отриманих матеріалів дозволить в майбутньому провести порівняльне вивчення матеріальної культури населення Сірето-Дністровського межиріччя в широкому хронологічному діапазоні, що спри- ятиме більш чіткому виявленню спільних рис і відмінностей на окремих територіях. Як відомо, найважливішу і всеохоплюючу археологічну інформацію несуть у собі залиш- ки поселень. Тому проблема дослідження їх- ніх характерних рис, особливостей, типології надзвичайно важлива як для археологів, так і для істориків. Річ у тім, що до останнього часу фактично відсутня єдина універсальна типо- логія, яка б використовувалася стосовно всіх типів поселень. Сьогодні існують паралельно дві типології поселень: археологічна, яка ба- зується на наборі формальних ознак археоло- гічних пам’яток, та соціально-історична, яка використовує дані писемних джерел, і на їхній основі поділяє пам’ятки на різні соціальні ка- тегорії (Археология 1997, с. 39). Вітчизняними та зарубіжними науковцями робилися спроби уніфікувати ці дві типології, але результатом була ще більш розгалужена класифікація. Важливою категорією давньоруських архео- логічних пам’яток, матеріали яких дозволяють повніше охарактеризувати специфіку общини та побут населення, є неукріплені поселення, оскіль- ки на них проживала основна маса сільського на- селення Давньоруської держави. Значення села в соціально-економічному розвитку суспільства зу- мовлюється його місцем у становленні та розвитку феодальних відносин. Історія сільських поселень Середньовіччя нерозривно пов’язана з історією селян як соціального прошарку. Відомо, що серед- ньовічне село було головним джерелом людських ресурсів. Як відзначав Ф. Бродель, навіть у XV— XVIII ст. «світ являв собою все ще велику селянсь- ку країну, де від 80 до 90 % людей жили плодами землі, і тільки ними» (Бродель 1995, с. 60). На селі проживав основний прошарок середньовічного суспільства — селянство, а його праця забезпечу- вала отримання додаткового продукту (Південно- руське село 1997, c. 3). Тому можна погодитися з думкою М.М. Вороніна про те, що в ряді проблем економічної історії феодалізму проблема сільсь- кого поселення і його еволюції якщо не є цент- ральною, то все ж стосується суттєвого боку серед- ньовічної економіки (Воронин 1935, с. 7). Вагоме наукове значення вивчення села Давньої Русі неодноразово підкреслювалося багатьма дослід- никами (Археология 1997, с. 97—99; Седов 1960, с. 92; Толочко 1988, с. 51—56). Возний І.П.  Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—ХІV ст. 240 Археологічний характер селищ можна виз- начити тільки після розкопок всієї площі, коли виявляться типологічні відмінності її від інших категорій поселень. Тому проблема відкритих поселень може бути вирішена остаточно тіль- ки в результаті розкопок суцільними площами пам’яток даного типу і навколишніх територій. Це дозволить відновити картину життя на те- риторії поселень, з’ясувати їхнє планування, господарство і побут їхніх мешканців (Археоло- гия 1997, с. 99). На жаль, у наш час відкриті поселення за ступенем вивченості значно поступаються порівняно з іншими категоріями археологічних пам’яток. Це пов’язано з рядом об’єктивних при- чин. По-перше, вони не мають на поверхні ґрун- ту зовнішніх ознак, тому їх важко виявити під час розвідок. По-друге, дослідники не завжди однаково оцінюють соціальний зміст термінів, якими у писемних джерелах ХІ—ХІV ст. поз- начаються ці поселенські структури (весь, село, погост, слобода. Інколи зустрічаються назви сільце, селище, починок). Особливо великі роз- біжності викликає характеристика села, яка до- сить часто зустрічається в літописах, актових ма- теріалах та інших джерелах (Археология 1997, с. 97; Свердлов 1981, с. 97—109; Александров 1981, с. 78—96). Іншими словами, село протягом всієї історії Давньої Русі було основним типом поселення. По-третє, тривалий час дослідники не приділяли належної уваги відкритим посе- ленням. Як результат, до цих пір практично не розкопане повністю жодне неукріплене поселен- ня. Це пов’язано, певною мірою, з необхідністю довготривалих досліджень навіть невеликого за площею поселення і значними матеріальними затратами. Крім того, тривалий час вважалося, що матеріальна культура сільських поселень значно бідніша у порівнянні з міською і куль- турою укріплених поселень-городищ, тому існу- вала думка про безперспективність цих дослід- жень. І все ж у даному напрямку велися певні наукові пошуки. Стосовно теренів Сірето-Дністровського ме- жиріччя в археологічній літературі відсутнє спеціальне дослідження відкритих поселень Х—ХІV ст. У працях Б.О. Тимощука, Л.П. Ми- хайлини та М.А. Филипчука висвітлено, в основному, період VІІІ—Х ст., а питання від- критих поселень розкрито частково (Тимо- щук 1976, с. 114—115; 1990, с. 12, 21—24, 154, 157; Михайлина 1997; 2007; Филипчук 2004, с. 290—294). Вони лише констатують факт знахідок залишків жител і не розглядають таку важливу проблему, як забудова селищ. Лише у статі М.А. Филипчука приділено певну увагу планувальній структурі поселень та їх просто- рово-ландшафтному розміщенню. Тому одним із завдань майбутніх досліджень на основі ши- рокого залучення археологічних матеріалів, необхідно провести хронологічну класифікацію і розглянути динаміку формування відкритих поселень у часі та просторі, приділити увагу питанням площі та способів забудови селищ, проаналізувати стан економіки та соціальні відносини на селі. Як видно, науковцями здійснена певна ро- бота з дослідження питань типологічної і стра- тиграфічної класифікації поселень. Однак на більшості виявлених пам’яток проводились невеликі за обсягом розкопки і в результаті вивчено порівняно незначну кількість об’єктів, щоб можна було робити більш-менш виважені висновки стосовно даної проблеми. Тож, як і багато років тому, доводиться констатувати, що «і сьогодні цей розділ археології продовжує від- ставати. Зроблені, по суті, тільки перші кроки» (Толочко 1990, с. 3—6). Попри всі наявні досягнення дослідників у вивченні давньоруського села, на сьогоднішній день відсутня їхня чітка соціальна типологія, яка базується на сукупності археологічних оз- нак. Причиною цього є нерозробленість методо- логічних прийомів її складання, загальноприй- нятих і найсуттєвіших критеріїв для соціальної диференціації поселень. Тому часто одне і те ж селище археологи відносять до різних типів (Археология 1997, с. 98). Розвиток продуктивних сил Давньої Русі в Х—ХІV ст., який виражався також у чисельно- му рості городищ-феодальних центрів, не міг не торкнутися і її південно-західних територій. Науковці постійно приділяють увагу питан- ням соціальної типології городищ. Як відомо, соціально-економічна структура останніх у процесі розвитку суспільства поступово усклад- нювалася, що знайшло відображення в класи- фікації їх типів. Розшифрувавши соціальний зміст кожного окремого типу городищ можна отримати важливу інформацію про рівень роз- витку суспільних відносин східних слов’ян на тому чи іншому історичному етапі. Хоча стосовно теренів межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра є ряд монографій Б.О. Тимощука, які стосуються городищ Х— ХІV ст., проте у них, в основному, зосереджено увагу на розгляданні укріплених поселень че- рез призму соціальної типології (Тимощук 1969, с. 77—112; 1976, с. 60—93; 1978; 1982; 1990; 1992; 1995, с. 60—123). Крім того, з часу виходу праць Б.О. Тимощука пройшло майже чверть століття. За цей час накопичилися нові матеріа- ли, які потребують певного узагальнення. У 80—90-і роки ХХ ст. на теренах краю про- довжували справу Б.О. Тимощука його послі- довники. Серед них можна виділити дослід- ження Л.П. Михайлини, М.А. Филипчука, С.В. Пивоварова, Б.П. Томенчука, І.П. Возного (Михайлина 1997, с. 21—31; 2007, с. 57—68;  Тимощук, Филипчук 1982/58; Пивоваров 2004, с. 70—80; Пивоваров, Чеховський 2000; Томен- чук 2008, с. 19—142; Возний 2009, с. 65—140). Але всі дослідники давньоруських городищ ре- гіону, в основному, вивчали пам’ятки з точки 241 Возний І.П.  Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—ХІV ст. зору їхнього функціонального призначення. При цьому соціальний бік даної проблеми вони не зачіпали або ж торкалися побіжно. Вітчизняні й зарубіжні науковці приділяють певну увагу проблемам соціальної інтерпретації давньоруських городищ. Однак серед археологів існують розходження в баченні соціальної суті окремих груп цієї категорії пам’яток. Однією з причин відсутності чіткої соціальної типології давньоруських городищ, основаної на сукуп- ності археологічних ознак, є нерозробленість методологічних прийомів її складання, загаль- ноприйнятих і найбільш суттєвих критеріїв для їхньої соціальної диференціації. Не завжди вра- ховується той факт, що окремо взяте городище може бути лише частиною великого феодаль- ного центру, що інколи приводить до невірних висновків стосовно соціальної приналежності пам’ятки. Тому у майбутніх дослідженнях на теренах краю дослідникам необхідно буде про- вести класифікацію городищ за особливостями планування оборонних споруд, розглянути ди- наміку еволюції давньоруських укріплених по- селень. У світлі нових історичних досліджень необхідно приділити належну увагу проблемі соціальної стратифікації мешканців городищ. Серед відомих пам’яток, одним із головних об’єктів вивчення давньоруської археології було і залишається місто, що пояснюється не тільки багатством археологічних матеріалів у культурному шарі, але й надзвичайно широ- ким спектром проблем, які дозволяють вирі- шувати ці джерела. До 60-х років XX ст. дав- ньоруські міста розглядалися виключно як феномен історико-культурного розвитку дав- ньоруського суспільства. Останнім часом виз- начилися нові завдання. Стало очевидним, що давньоруське місто необхідно розглядати не тільки як зосередження вищих духовних і матеріальних цінностей суспільства, але і як важливу соціально-економічну структуру, що впливала на характер і темпи державного і суспільного розвитку (Толочко 1988, с. 3—6). Науковцями було дане визначення окремих характерних елементів матеріальної і духовної культури міст Русі, особливостей їхньої соціаль- ної топографії. Разом з тим залишаються неви- рішеними або дискусійними питання  поход- ження міст, їх єдиного поняття і конкретних, а не загально-історичних ознак. Тому на сьо- годнішній день відсутня єдина думка про ди- наміку змін чисельності міст на Русі загалом і в окремих історико-географічних регіонах, їхні локальні особливості та конкретну роль у про- цесі феодалізації і зміцненні державності на Русі в X—XIII ст. (Куза 1984, с. 62). Крім того, в дослідженнях не завжди розмежовуються за- вдання з’ясування умов виникнення найдавні- ших східнослов’янських міст, які зароджували- ся разом з давньоруською державністю і були її структурними елементами, а також становлен- ня міст у системі сформованого державного ор- ганізму. Не розробленою залишається соціаль- на модель раннього міста. Як засвідчують археологічні дослідження формування міст як історичного явища почи- нається на досліджуваній території наприкінці X ст. у перехідний період соціально-економічно- го та політичного розвитку східнослов’янського суспільства. Розвинулося міське життя, коли досліджувані терени входили до складу Гали- цько-Волинського князівства. Міста виникли в добре розвинених землеробських районах. Як і на всій території Давньої Русі вони складалися з двох основних частин: дитинця і посаду. В око- лицях знаходилися феодальні двори і селища, які теж входили до складу міської території. Археологічні матеріали свідчать про те, що торгово-ремісничі посади-общини, як головні складові частини давньоруських міст, мали свою територію, часто укріплення, торгово-ві- чові майдани, общинні об’єднання-братчини згруповані навколо християнських храмів. По- сади забудовувалися, головним чином, садиба- ми дрібних виробників. У результаті розвитку соціальної диференціації, тут з’являлися са- диби багатих людей: професійних купців, ве- ликих землевласників тощо. На сьогоднішній день, на жаль, посади міст регіону залишають- ся практично не дослідженими. У майбутньому необхідно буде зосередити увагу на розкопках посадів широкими площами, що дасть змогу детальніше визначити планувальну структуру цієї важливої частини давньоруського міста, вияснити характер забудови, соціальний склад їх мешканців. Важливою залишається пробле- ма локалізації літописних міст зазначеного ре- гіону, в першу чергу Хмелева. На сьогодні залишається невирішеною про- блема хронології пам’яток на вказаній тери- торії, не виділені характерні типи кераміки для окремого часового відрізку. Досліджені закриті керамічні комплекси дозволяють виді- лити певні типи посуду і на цій основі датува- ти археологічні пам’ятки. Кераміка є найваж- ливішою категорією археологічних джерел, які дозволяють без особливих погрішностей порів- няти між собою як різні терени, так і різні епо- хи (Бобринский 1978, с. 3). Важливою, на наш погляд є розробка про- блеми історичної демографії. Значні якісні зміни у всіх галузях життя давньоруського сус- пільства — соціально-економічній, політичній, етнічній, культурній — неможливо зрозуміти без вивчення демографічних процесів, дина- міки чисельності населення і його природного руху в часових і територіальних рамках Давньо- руської держави. Також не визначені торгывельні зв’язки цих земель з іншими територіям Давньоруської де- ржави та сусідніми країнами. Про такі зв’язки дозволяє судити наявність нетипового для старожитностей регіону посуду. Залишаються невиясненими питання розвитку внутрішньо- Возний І.П.  Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—ХІV ст. 242 го ринку, міжрегіональної торгівлі, які товари проходили транзитом або якими товарами тор- гували місцеві купці, чи були торгові квартали у містах регіону. На сьогоднішній день є від- критим питання і про напрямки мережі торго- вельних сухопутних та річкових шляхів краю, хто був основним торговим партнером. У сучасній археологічній, етнографічній та історичній науках надзвичайно цікавою і, в той же час, мало розробленою залишається проблема еволюції житлобудування. Житла ХІІ — першої половини XІІІ ст. вивчені значно менше, ніж ранньослов’янські та пізньосеред- ньовічні. Перспективним видається вивчення питання житлового будівництва, конструкцій ремісничих майстерень різних хронологічних відрізків. За період досліджень нагромадже- но значний матеріал, що стосується, зокрема, давньоруського дерев’яного будівництва. Але під час археологічних досліджень жител на пам’ятках регіону науковці (за виключенням Л.П. Михайлини для VIII—X ст.) в основному фіксували увагу на окремих аспектах та дета- лях конструкцій стін, опалювальних споруд, внутрішнього обладнання не вдаючись до їх типологічної класифікації та конструктивних особливостей тощо. Тому нові дані здобуті в результаті новітніх археологічних досліджень дозволять переосмислити погляди на дерев’яну архітектуру і детальніше простежити складний шлях її розвитку. Матеріали подальших роз- копок дадуть можливість вивчити архітектур- но-будівельні прийоми і методи спорудження дерев’яних будівель, провести типологізацію та на її основі будівельно-планувальну реконс- трукцію жител і господарських споруд місцево- го населення з X по XIV ст. При розробці цієї проблеми дослідники без- перечно зіткнуться з рядом труднощів. У пер- шу чергу, це погана збереженість будівель, ос- кільки більшість з них знаходиться на полях, де стародавня поверхня пошкоджена оранкою. Окрім того, ґрунти регіону погано зберігають дерев’яні частини будівель. Через це немож- ливо повністю дослідити планову структуру житлових споруд. У зв’язку з тим, що відкриті поселення практично не досліджувалися, тому про характер домобудування ми, в більшості випадків, можемо судити за розвалами печи- ни, черенів та темних плям з культурним ша- ром (залишків жител). Аналіз основних прийомів спорудження дерев’яних будівель поглибить наші знання у питанні будівництва рядового житла, а також дасть цінний матеріал для відтворення істори- ко-архітектурного вигляду дерев’яної забудови території Сірето-Дністровського межиріччя. Схема еволюції поховального обряду, розроб- лена О.П. Моцею для південно-руських земель, цілком узгоджується з трансформацією його і на  території Сірето-Дністровського межиріч- чя. Збільшення фондів джерел, пов’язаних з вивченням могильників ставить перед нау- ковцями нові завдання. Перш за все необхідно визначити межі інформативних можливостей цих джерел: якою мірою в них відобразилися реалії земного життя і як на їх основі можна вирішувати питання реконструкції різних структур давньоруського суспільства (Толочко 1990, с. 5). Вивчення могильників широкими площам на регіональному рівні дасть змогу в подальшому відповісти на ряд невирішених проблем у галузі духовної культури місцевого давньоруського населення, допоможе з’ясувати його етнічний склад. На порядку денному пос- тає проблема антропологічних досліджень мо- гильників, які на території регіону практично не велися. Важливим завданням залишається визначення причинності переходу від тіло- пального поховального обряду до тіло покла- дення, яку слід шукати в області ідеологічних і етнопсихологічних уявлень, що сформувалися під впливом різноманітних факторів. На досліджуваних теренах на високому рівні розвитку знаходилися сільське господарство, та ремісниче виробництво. В результаті розкопок у попередній період встановлено, що тут у дав- ньоруський час сформувався передовий комп- лекс зернового господарства, який сягнув саме найвищого рівня хліборобства за доби розвине- ного феодалізму. Якщо в загальному для Дав- ньоруської держави питання про рівень зем- леробства можна вважати вирішеним, то, що стосується конкретних регіонів (у тому числі в Сірето-Дністровському межиріччі) та специфіки різних систем землеробства на місцях — воно за- лишається відкритим. Нажаль залишки злаків зустрічається мало на відкритих поселеннях (внаслідок малої вивченності), а це не дає мож- ливості детально розкрити проблему співвідно- шення видів вирощуваних культур, простежити певну регіональну специфіку їх культивування. І сьогодні цей розділ давньоруської археології продовжує відставати. При суцільному дослід- женні території регіону в подальшому, зрос- танню кількості розкопаних поселень, можливо вдасться вирішити і цю проблему. Ремісниче виробництво на теренах Сірето- Дністровського межиріччя являло складний багатогранний процес, який включав у себе як технологічні, так і соціальні ознаки. Але на сьо- годнішній день ми можемо констатувати від- носно високий рівень розвитку лише гончарної справи та металургії. Ясно, що на теренах Сіре- то-Дністровського межиріччя успішно функціо- нували й інші традиційні ремісничі промисли як косторізний, деревообробний, ткацький, ка- менерізний, шкіряний тощо. Проте варто дода- ти, що рівень дослідження пам’яток та наявний археологічний матеріал дозволяють судити про розвиток цих видів виробництва не більше як хатніх промислів. Особливо це стосується ос- таннього. Він добре простежений на пам’ятках культури Луки-Райковецької в той час як у 243 Возний І.П.  Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—ХІV ст. XI—XIV ст. чинбарські майстерні в регіоні поки не відомі. Не розробленими проблемами зали- шаються рівень розвитку посадського ремесла, його соціальної організації, існування ремісни- чих об’єднань у давньоруських містах регіону (на що свого часу вказував Б.О. Тимощук (Тимо- щук 1981, с. 116—136), співвідношення міського та сільського ремісничого виробництва. Важливе значення має й вирішення питан- ня еволюції військової справи населення до- сліджуваних теренів. Воно дає змогу говорити про витоки військового мистецтва місцевого населення, про єдність формування військової справи на всій території Давньоруської держа- ви і в той же час виявити локальні особливості, деталізувати різні запозичення і взаємовпли- ви. Вивчення рівня військової справи слов’яно- руського населення краю, в основному, стосу- валося військово-оборонного зодчества, а такий важливий елемент як озброєння характеризу- вався попутно без належного аналізу. Нерів- номірність дослідження пам’яток краю не дає змоги простежити, наприклад різницю у ви- користанні зброї між сільським та міським на- селенням, професійними воїнами і місцевими ополченцями, а також з’ясувати, які види оз- броєння виготовлялося на місці, а які потрап- ляли у вигляді товару, чи трофеїв. Водночас вже відомо, що місцеве населення Сірето-Дністровського межиріччя, крім зви- чайних видів зброї в першій половині ХІІІ ст. познайомилося з використанням каменеме- тальних пристроїв — станкових (фортечних) самострілів. Про це свідчать кам’яні ядра зі спеціальними зрізаними площадками на по- верхні. А наприкінці ХІV ст. на окремих архе- ологічних об’єктах зафіксовано використання ствольної вогнепальної зброї — бомбард. Поява останньої згодом призвела до корінних змін у військовому розвитку регіону, на що раніше науковці не звертали уваги. У подальшому при розширенні масштабів досліджень і знахідках нових артефактів можна буде детальніше ви- яснити масштаби використання цього виду озброєння, конкретизувати час його появи і те- риторію звідки воно поступало. Можливо, вдас- ться з’ясувати хто обслуговував ці види зброї. Серед регіональних проблем особливо виді- ляється з’ясування процесу входження до- сліджуваних теренів до складу Молдавського воєводства. Це один з найперспективніших напрямків досліджень в регіоні. Оскільки на сьогоднішній день, ця проблема практично за- лишається «білою плямою». Археологічні пам’- ятки цього часу на території краю практично не досліджувалися. У цьому відношенні архео- логія регіону стоїть фактично «на старті». Отже результати вивчення проблем істори- ко-культурного розвитку населення на теренах Сірето-Дністровського межиріччя, як незначної ділянки Галицької землі, дозволяють значно ширше і глибше уявити процеси, що відбували- ся тут у період з X по XIV ст. Особливо важливі вони для  реконструкції історії феодального суспільства. Додатковий, а в нашому випадку й основний, матеріал дають археологічні дже- рела, які недостатньо широко досліджені на території краю. Існує диспропорція в ступені вивчення укріплених і відкритих поселень. Зрозуміло, що на основі такого незначного ма- теріалу неможливо вирішити питання загаль- ноісторичного характеру. Тому накопичення й узагальнення аналогічних археологічних свід- чень з інших областей Давньоруської держави продовжує залишатися важливим завданням археологів й істориків Давньої Русі. На сьогоднішній день головною метою нау- ковців є комплексний аналіз писемних, етног- рафічних, нумізматичних, топонімічних та ар- хеологічних джерел. На цій основі можна буде всебічно вивчити характер матеріальної культу- ри населення регіону, її специфічні та загально- руські риси, простежити соціально-економічні, етнічні процеси на теренах Сірето-Дністровсь- кого межиріччя. При цьому необхідно виділити археологічні та соціальні ознаки для  кожного окремого типу поселень: відкритих, городищ, міст; з’ясувати планування поселень, характер забудови та їхній розвиток протягом різних хро- нологічних періодів; розробити у світлі нових археологічних досліджень питання соціаль- но-типологічної структури поселень; провести хронологічну класифікацію пам’яток регіону і визначити їх етнічну приналежність; локалізу- вати населені пункти, що згадуються у писем- них джерелах; простежити еволюцію оборонних споруд городищ; розробити соціально-типоло- гічну класифікацію укріплених поселень; роз- глянути шляхи формування давньоруських міст на досліджуваній території та їх складові частини; простежити розвиток житлобудування у X—XIV ст.; охарактеризувати некрополі та по- ховальний обряд місцевого населення; створи- ти: хронологічну шкалу керамічних комплексів, яка дозволить датувати археологічні пам’ятки в межах століття і більш вузьких часових відріз- ках, ввести до наукового обігу нові матеріали з досліджень старожитностей X—XIV ст.; провес- ти порівняльний аналіз матеріальної культури регіону з аналогічними пам’ятками на сусідніх слов’янських землях; показати генетичне корін- ня старожитностей X—XIV ст. у досліджуваному регіоні; охарактеризувати господарську діяль- ність місцевого населення; показати еволюцію військової справи на досліджуваних теренах; встановити рівень розвитку окремих галузей господарства і їхню роль у виробничому потен- ціалі на різних етапах історичного розвитку місцевого населення; простежити особливості релігійних уявлень, синкретизм у духовній культурі; визначити внутрішні та зовнішні тор- говельно-економічні зв’язки населення регіону в XII—XIV ст.; дослідити розвиток культури на досліджуваних теренах. Возний І.П.  Проблеми та перспективи дослідження археологічних пам’яток Х—ХІV ст. 244 Александров  В.А. Типология русской крестьянс- кой семьи в эпоху феодализма // История СССР. — 1981. — № 3. — С. 78—96. Археология с древнейших времен до средневековья: (у 20 т.) / (отв. ред. Б.А. Колчин, Т.И. Макарова). — М.: Наука, 1997. — 368 с. Бобринский А.А. Гончарство Восточной Европы. Ис- точники и методы изучения — М.: Наука, 1978. — 272 с. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і ка- піталізм ХV—ХVІІІ ст.: в 3 т. (пер. з франц. Г. Філіп- чук) — К., 1995. — Т. 1: Структура повсякденності: можливе і неможливе. — 543 с. Возний І.П. Історико-культурний розвиток населен- ня межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дніс- тра в Х—ХІV ст. Частина 1. Поселення. — Чернівці: Золоті литаври, 2009. — 592 с. Воронин Н.Н. К истории сельского поселения феодаль- ной Руси // ИГАИМК. — 1935. — Вып. 138. — 75 с. Куза А.В. Малые города в древней Руси Х—ХІІІ вв. // Древнерусский город: всесоюзная археологическая конференция, посвященная 1500-летию города Ки- ева, март 1982 г.: материалы. — К.: Наук. думка, 1984. — С. 61−65. Михайлина  Л.П. Населення Верхнього Попруття VІІІ—Х ст. — Чернівці: Рута, 1997. — 144 с. Михайлина Л.П. Слов’яни VІІІ—Х ст. між Дніпром і Карпатами. — К.: Ін-т археології НАН України, 2007. — 300 с. Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материа- лам поселений у с. Григоровка) — К., 2005. — 264 с. Пивоваров С., Чеховський І. На Дністрі на «оукраине Галичьской». — Чернівці: Місто, 2000. — 143 с. Пивоваров  С.В. Дослідження давньоруського горо- дища в с. Недобоївці у 2003 р. // ПССІАЕ. — 2004. — Т. 1 (17). — С. 70—80. Південноруське  село ІХ—ХІІІ ст. (нові пам’ятки ма- теріальної культури) (за ред. О.П. Моці, В.П. Ко- валенка, В.О. Петрашенко). — К.: Інститут змісту і методів навчання, 1997. — 180 с. Свердлов М.Б. Семья и община в Древней Руси // Ис- тория СССР. — 1981. — № 3. — С. 97—109. Седов В.В. Сельские поселения Центральных районов Смоленской земли // МИА. — 1960. — № 92. — 158 с. Тимощук  Б.А. Восточнославянская община VІ— Х вв. н. э. — М.: Наука, 1990. — 192 с. Тимощук Б.А. Восточные славяне: От общины к го- родам. — М.: Изд-во МГУ, 1995. — 261 с. Тимощук  Б.А. Древнерусские города Северной Буковины // Древнерусские города. — М.: Наука, 1981. — С. 116—136. Тимощук Б.А., Филипчук М. Отчет об исследовании городища ХІІ—ХІІІ вв. в с. Черновка Новоселицкого района Черновицкой области // НА ІА НАН Украї- ни. — 1982/58. — 5 с. Тимощук  Б.О. Василів — місто Галицької Русі. — Чернівці: Прут, 1992. — 30 с. Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина (Х — перша половина ХІV ст.). — К.: Наук. думка, 1982. — 206 с. Тимощук  Б.О. Північна Буковина — земля слов’янська. — Ужгород: Карпати, 1969. — 192 с. Тимощук  Б.О. Слов’яни Північної Буковини V— ІХ ст. — К.: Наук. думка, 1976. — 176 с. Тимощук  Б.О. Твердиня на Пруті. З історії виник- нення Чернівців. — Ужгород: Карпати, 1978. — 88 с. Толочко  П.П. Задачи историко-археологического изучения южной Руси // Проблемы археологии юж- ной Руси: Материалы ист.-археолог. семинара «Чер- нигов и его округа в ІХ—ХІІІ вв.», Чернигов, 26—28 сент. 1988 г. — К.: Наук. думка, 1990. — С. 3—6. Толочко  П.П. О социальной структуре древнерус- ского ремесла // Древности Руси и славян: сб. науч. трудов. — М.: Наука, 1988. — С. 51—56. Томенчук Б.П. Археологія городищ Галицької зем- лі. Галицько-Буковинське Прикарпаття. Матеріали досліджень 1976—2006 рр. — Івано-Франківськ: Ви- давець Третяк І.Я., 2008. — 696 с. Филипчук М.А. Планувальна структура поселень Рай- ковецької культури в Прикарпатті // Стародавній Іско- ростень і слов’янські гради VІІІ—Х ст. Збірка наукових праць. — К.: Корвін Пресс, 2004. — С. 290—294. Kaindl  R.F. Zur Geschichte der Stadt Czernowitz und ihrer Umgegend. — Czernowitz: H. Czopp, 1888. — 255 s. Nistor J. Problema ucraineana in lumina istoriei // Codrul Cosminului. — Cernauti, 1933. — Vol. VIII. — 126 p. Noll  R. Vom Altertum zum Mittelalter (Katalog der Antikensamlung). — Wien, 1974. — 92 s. Onciul D. Zur Geschichte der Bukowina. — Cernowitz, 1887. — 98 s. Teodor D. Romanitatea carpato-dunăreană şi Bizanţul în veacurile V — XI e. n. — Iaşi, 1981. — 121 р. И. П.  В о з н ы й  пРОБЛЕМЫ и пЕРСпЕКТиВЫ иССЛЕДОВАНиЯ АРХЕОЛОГиЧЕСКиХ пАМЯТНиКОВ Х—ХІV вв. НА ТЕРРиТОРии МЕЖДУ ВЕРХНиМ СиРЕТОМ и СРЕДНиМ ДНЕСТРОМ В статье рассматриваются проблемы и перспек- тивы исследования археологических памятников Х—ХІV вв. на территории между Верхним Сиретом и Средним Днестром. Указанная территория нахо- дилась на периферии Древнерусского государства, что отразилось в слабом освещении в письменных источниках историко-культурных процессов проис- ходивших тут. Поэтому немаловажное значение для раскрытия этих процессов имеют археологические памятники. Важность и необходимость исследова- ния указанной территории состоит в изучении про- блем «белых пятен» в истории Древнерусского госу- дарства на примере одного из таких регионов. I. P.  V o z n y  THE PROBLEMS AND PERSPECTIVES OF INVESTIGATION OF THE ARCHEOLOGICAL SCULPTURES OF THE 10th—14th CENTURIES ON THE TERRITORY BETWEEN UPPER SIRET AND MIDDLE DNESTYR The article considers the problems and perspectives of investigation of the archeological sculptures of the 10th — 14th on the territory between upper Siret and middle Dnestyr. The studied territory was located on the suburb of the Ancient Rus State which was the rea- son of poor elucidation of historical and cultural proc- esses that took place there in written sources. That’s why archeological sculptures have an essential mean- ing in study of these processes. Therefore the aim of the research is to study the «blind spots» in the history of Ancient Rus state in general on the given territory.

Схожі ресурси