Маленький астрономічний трактат ХІ ст.
У статті публікується астрономічний трактат, вміщений в Ізборнику 1073 р. чернігівського князя Святослава Ярославича. До тексту трактату додаються коментарі автора. Стаття раніше не публікувалась. В статье публикуется астрономический трактат, вмещенный в Изборнике 1073 г. черниговского князя Святос...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83467 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. / М.Ю. Брайчевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 529-533. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859764276727644160 |
|---|---|
| author | Брайчевський, М.Ю. |
| author_facet | Брайчевський, М.Ю. |
| citation_txt | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. / М.Ю. Брайчевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 529-533. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті публікується астрономічний трактат, вміщений в Ізборнику 1073 р. чернігівського
князя Святослава Ярославича. До тексту трактату додаються коментарі автора. Стаття раніше не публікувалась.
В статье публикуется астрономический трактат, вмещенный в Изборнике 1073 г. черниговского князя Святослава Ярославича. Текст трактата сопровождается комментариями автора публикации. Статья публикуется впервые.
An astronomic treatise that was a part of «Izbornic»
(annals of year 1073) is published in this paper. You
can find the author’s comment attached to the text of
this treatise that is publishing for a first time.
|
| first_indexed | 2025-12-02T04:50:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
M E M O R I A
529
В статті публікується астрономічний трак-
тат, вміщений в Ізборнику 1073 р. чернігівського
князя Святослава Ярославича. До тексту трак-
тату додаються коментарі автора. Стаття
раніше не публікувалась.
К л ю ч о в і с л о в а: астрономічний трактат,
зодіак, зодійне коло, сонячний та місячний цикли,
календар, Ізборник.
Предметом пропонованої публікації є не-
великий астрономічний трактат, вміщений у
славнозвісному Ізборнику 1073 р. Під кутом
свого змісту цей твір не належить до числа
найвидатніших, але особливий інтерес його по-
лягає в тому, що він дійшов до нас в автографі
другої половини ХІ ст.; отже це — аутентична
пам’ятка давньоруської наукової думки й пи-
семності, що належить до першого, найдав-
нішого періоду в історії вітчизняної книжної
культури.
Ізборник 1073 року був переписаний в Києві
для чернігівського князя Святослава Ярос-
лавича, що саме того літа захопив був вели-
кокнязівський престол. Правда, в літературі
поширена й інша думка, висловлена ще в
середині минулого століття С. Шевирьовим,
за якою книга була написана для старшого
Ярославича — Ізяслава Київського, але після
захоплення престолу Святославом 22 березня
1073 р. переадресована новому зверхнику. Тоді
на початку тому, оформленого дуже розкішно,
було вміщено знаменитий сімейний портрет
Святослава — визначний твір давньоруського
образотворчого мистецтва.
Знайдено Ізборник в 1817 р. П.М. Стоєвим та
К.Ф. Калайдовичем у книгозбірні Воскресенсь-
кого (Ново-Ієрусалимського) монастиря. Харак-
тер книги — дуже типовий для домонгольської
доби. В той час «ізборники» (тобто, збірники)
становили собою чи не найпоширеніший тип
видання. Вони включали до свого складу твори
найрізноманітнішого кшталту — різних жан-
рів, різного змісту, різного розміру і т. д. Часом
списки, з яких складався конкретний том, на-
лежали до різного часу і писалися в різних міс-
цях, але були й збірники переписувані одразу,
за один прийом (хоча, може, й кількома писця-
ми) і часто-густо з одного оригіналу. До таких
«одноразових» творів книжного мистецтва на-
лежать обидва Ізборники Святослава, перепи-
сані в 1073 і 1076 рр., які дійшли до нас.
Ізборник 1079 року складається з ряду про-
нумерованих параграфів. Астрономічний трак-
тат, про який іде мова, займає шість парагра-
фів (184—189), дуже різних за обсягом (від цілої
сторінки на два стовпця до кількох рядків), що
займають аркуші 250, 250 зв., 251 та 251 зв.
Членування структури продиктовано змістом.
На полях розгортки (арк. 250 зв. та 251) вміще-
но кольорові зображення дванадцяти знаків
зодіаку, розташованих в такому порядку (пере-
лік проти годинникової стрілки згори вниз, злі-
ва на право та знизу вгору): Стрілець, Водолій,
Овен, Телець, Близнята, Лев, Терези, Рак, Діва,
Скорпіон, Риба, Козерог. Як бачимо, послідов-
ність розташування довільна і не відповідає
астрономічному порядку. Художник свідомо ке-
рувався чисто композиційними, а не змістовими
міркуваннями. Конкретні зображення прагнуть
адекватно передати відтворювані реалії — за
винятком Скорпіона, трактованого досить фан-
тастично: митець, що, мабуть, ніколи не бачив
справжнього живого скорпіона, мав про цю істо-
ту надто приблизне уявлення.
Вибір ілюстрацій, звичайно, не був випад-
ковим. Трактат, про який йдеться, становить
М. Ю. Б р а й ч е в с ь к и й
МАЛЕНЬКиЙ
АСТРОНОМІЧНиЙ ТРАКТАТ ХІ ст.
Брайчевський М.Ю. Маленький астрономічний трактат ХІ ст.
530
собою «зодіологій»; він присвячений зодіаку —
одній з найпопулярніших астрономічних тем
стародавньої науки. Цей сюжет безпосередньо
пов’язаний з обліком часу (проблема місяця,
як структурної частини року). Взагалі, вимір
часу був одним з головних практичних завдань
астрономічних студій: суворо детермінований
рух небесних тіл здавна, ще від неолітичної ре-
волюції, коли землеробство висунулось в ролі
провідної господарської сфери, вважалося за
найбільш надійну основу хронологічних обчис-
лень.
Підвалиною для переведення безперервного
плину часу в дискретну форму вважався рух
Сонця та Місяця. Як відомо, Сонце проходить
свій цикл протягом приблизно 365 днів з чвер-
тю; Місяць — протягом близько 30 днів. Пер-
ший цикл дає поняття року, другий — місяця
як дванадцятої частини року. Несумірність усіх
трьох інтервалів (дня, місяця, року) породжува-
ла надзвичайно складні проблеми, подолання
яких становило один з найважливіших розділів
математики та астрономії. Безліч календарів,
вироблених різними народами в різний час,
є безпосереднім відображенням того процесу.
Остаточного, цілком задовільного розв’язання
проблеми немає й посьогодні: реформа кален-
даря залишається поважним завданням між-
народного життя нашого часу.
Київська Русь мала в своєму розпорядженні
багатий досвід у розробці хронологічної пробле-
матики і добре орієнтувалася в тогочасній аст-
рономічно-календарній спадщині. Вироблені
світовою цивілізацією календарі поділяються
на три основних категорії: місячні, сонячні та
місячно-сонячні. Перші в основу клали рух Мі-
сяця, другі — Сонця, а треті намагалися поєд-
нати і те, й інше. З останніх в стародавні часи
(античність та середньовіччя) найбільшої по-
пулярністю користувався так званий «Метонів
цикл», добре знаний і на Русі.
Традиційно поділ року на Місяці був
пов’язаний з поняттям зодіаку (послідовність
сузір’їв, через які проходить Сонце в своєму ви-
димому русі протягом року). Протягом річного
циклу Сонце проходило повне коло зодіаку в
напрямку, протилежному до добового руху Сон-
ця та небесної сфери. Зодіак (в даньоруській
мові — «зодій» або «зодійне коло») був поділе-
ний на дванадцять приблизно рівних частин —
знаків. Останні були позначені сузір’ями, які
давали назву знакам. Перехід Сонця з одного
знаку до іншого фіксувався досить приблизно
через відсутність чітко визначених границь по-
між знаками. Відправним пунктом вважався
день весняного рівнодення (21 березня), коли
Сонце вступало в сузір’я Овна; відтак, цей
знак вважався першим. З ним був пов’язаний
березневий календар, найбільш поширений в
середньовічній ойкумені, в тому числі й на Русі
(правда, був ще вересневий рік та ультрабе-
резневий, який починався теж навесні, але з
відставанням на цикл). Стародавні астрономи
знали явище прецесії, внаслідок якого спостері-
гається відставання руху Сонця від теоретично
стверджуваної схеми. Але традиція брала гору,
і Овен вважався першим знаком незалежно від
того, що фактично Сонце 21 березня перебува-
ло ще в сузір’ї Риб. Цією розмитістю границь
поміж знаками пояснюється й те, що позначен-
ня хронологічних рамок місяців (коли Сонце
входить в межі того чи іншого знаку) в старо-
давніх текстах коливається в інтервалі кількох
днів.
Подаємо текст трактату 1079 року в пере-
кладі на літературну українську мову. За-
стосована при цьому термінологія подекуди
відмінна від сучасної, бо враховує особливості
давньоруської мови (зокрема, слововживання
та семантики); найбільш суттєві відмінності
оговорено в коментарях.
184. Іо. Дамаскина 1 про македонські 2 місяці
од церковного преданія 3.
Кажуть бо чи ні, існують на небесах дванад-
цять істот 4, представлених зірками, що руха-
ються в напрямку, протилежному, аніж Сонце
і Місяць та інші п’ять планет 5, які проходять
тих 12 істот 6. Тим же семи планетам суть такі
імена: Сонце, Місяць, Зеус 7, Єрміс 8, Арис 9,
Афродити 10, Кронос 11. Названі планети руха-
ються на сторонах неба, і кожна з семи має свій
пояс 12, в якому стоїть нерухомо (обертаючись
разом з ним) 13.
І. 14 На першому (поясі) і найвищому — Крон;
на другому же Дий 15. 3. На третьому же Арей 16,
4. На четвертому же Сонце 17, На п’ятому же
Афродити 18, 6. На шостому же Єремій, 7. На
сьомому же, найнижчому, Місяць 19.
Сонце бо покоєм входить до кожної істоти на
один місяць і протягом дванадцяти місяців ми-
нує всі дванадцять істот. Тим 12 істотам і тим
місяцям суть імена: 1. Овен місяця марта 20 в 21
день приймає Сонце; Телець місяця априля в 23
(день), / … 21, 4. Рак — іюня 24, 5. Лев — іюля в
25, 6. Діва — аугуста в 25, 7. Ярмо 22 — сетебря
в 25, 8. Скорпіон — октобря 25, 9. Стрілець —
ноября в 25, 10. Козерог — декабря в 25, 11 Во-
долій — януарія в 20, 12. Риби — февроара 20.
Місяць же покоєм вже протягом менше, як
місяця, нижчий рух маючи і швидко оберта-
ючись, творить ніби коло всередині іншого
кола — внутрішнє, мале коло. Таким чином,
місячний рух є нижчим і незначнішим 23, але
швидшим.
185. Римляни про різні місяці 24.
1. 31 марта солодке їж і пий. 2. Априля 30
(дня) ріпи 25 не їж. 3. 31 мая поросяти не їж 26.
4. 30 іюня в час другий пий води менше 27.
5. 11 іюня утримуйся від кохання 28. 6. В аугус-
ті кров’янки не їж 29. 7. 30 сетембря молока не
їж. 8. 31 октобря не вживай оцту. 9. 30 октобря
не мийся часто. 10. 31 декабря не їж капусти.
31 януаря в другий час 30 не пий багато нерозве-
деного 31 вина. 12. 28 феуруаря не їж буряка.
531
Брайчевський М.Ю. Маленький астрономічний трактат ХІ ст.
186. Місяці за іудеями 32.
1. Нісан, 2. Парс, 3. Сіуан, 4. Фамуз, 5. Аб,
6. Ілум, 7. Ферсі, 8. Марсуан 33, 9. Хаслев,
10. Тивиф, 11. Сават, 12. Адар.
187. Місяці за македонянами 34.
1. Таурос, 2. Дідум, 3. Каркин, 4. Лев, 5. Пар-
тенос, 6. Зігос, 7. Скорпіос, 8. Токсотіс, 9. Єго-
кер, 10. Удріхоос, 11. Іхфус, 12. Кріос.
188. Місяці за елінами 35.
1. Ксанфік, 2. Артемісій, 3. Десій, 4. Панем,
5. Лоос, 6. Горпієос, 7. Уперверетеї, 8. Діос,
9. Апілеос, 10. Дуострос, 11. Апілеос, 12. Дуос-
трос.
189. Місяці за єгиптянами 36.
1. Фармуфі, 2. Пахон, 3. Пауні, 4. Єпіфі,
5. Меорі, 6. Фоф, 7. Фаофі, 8. Афур, 9. Хуак,
10. Туві, 11. Мехир, 12. Фаменоф.
КОМЕНТАРІ
1. Іоан Дамаскин — один з найвидатніших
мислителів раннього середньовіччя, учений ен-
циклопедист, автор узагальнюючих філософсь-
ких компендіїв (бл. 676 — бл. 777 рр.). Його
твори користувалися величезною популярніс-
тю за доби середньовіччя, зокрема і в Київській
Русі. Тут маємо посилання на головне джерело
публікованого трактату.
2. Македонським календарем (див. нижч.
прим. 34) в коментованому тексті названо
олександрійський, усталений в елліністичному
Єгипті олександрійською астрономічною шко-
лою (до якої належав славетний Клавдій Пто-
ломей). Оскільки елліністичні держави, а серед
них і Птоломеїв Єгипет, утворилися внаслідок
розпаду імперії Олександра Македонського,
як успадкована від політична система, давнь-
оруський книжник застосовує термін «маке-
донський» як умовне позначення, протиставле-
не більш узагальненому «еллінський».
3. Давньоруський термін «прѣданіє» звичайно
перекладається словом «переказ», але в старо-
давній літературі має набагато ширше значен-
ня (зокрема, в розумінні «заповіт», «традиція»
і т. п.). Отож, в нашому випадку вважаємо за
доцільне зберегти термін оригіналу.
4. В оригіналі — термін «животъ», «животы»
(відповідає грецьк. zoon). Це слово вживалось в
давньоруській мові в значенні «життя», «май-
но», «тварина». Коментатори астрономічних
текстів звичайно приймають третє тлумачен-
ня, маючи на увазі, що більшість знаків зодіаку
(сім з дванадцяти) справді тварини. Але така
інтерпретація здається надто прямолінійною і
знижує філософський сенс; тому вважаємо до-
цільним застосувати більш узагальнене понят-
тя «істота», семантично пов’язане з терміном
«істотний».
5. Нерухоме небо (в тому числі й зодіак) має
добовий рух з сходу на захід; річний рух планет
(в тому числі й Сонця — відповідно до геоцен-
тричної системи) — в зворотному напрямку, з
заходу на схід. За доби раннього середньовіч-
чя були відомі лише п’ять планет: Меркурій,
Венера, Марс, юпітер, Сатурн. Уран, Нептун
і Плутон були відкриті набагато пізніше, після
винайдення телескопу.
6. Оскільки орбіти всіх великих планет ле-
жать приблизно в одній площині, їх зоровий
рух по нерухомому небу теж пролягає через
зодіак.
7. В давньоруській літературній практиці за-
стосовувалися грецькі (а не римські, як нині)
імена планет, — за винятком двох: Сонця і Мі-
сяця (які насправді не є планетами); для них
існували власні, слов’янські назви. В нашому
перекладі зберігаємо термінологію оригіналу;
перелік подається безвідносно до космогонічної
схеми (див. нижче, прим. 14, сл.).
Зевс — верховне божество старогрецького
пантеону, бог блискавки та грому. Римський
юпітер.
8. Гермес, бог торгівлі та мандрів. Римський
Меркурій.
9. Арес, бог війни. Римський Марс.
10. Афродита, богиня краси і кохання. Рим-
ська Венера.
11. Кронос, один з титанів, батько Зевса (бог
хліборобства ?). Римський Сатурн.
12. Ідея небесних сфер розроблена старо-
грецькими астрономами, за якою довкола Зем-
лі оберталися не дискретні тіла (планети й зір-
ки), а сфери в яких ці тіла стояли нерухомо.
13. Далі йде перелік небесних сфер, поданий
в тому порядку, який передбачала Птоломеєва
космогонічна система.
14. Перелік йде від периферії до центру, від
найвіддаленішого Сатурна-Кроноса до найб-
лижчого Місяця.
15. Дий — грецьк. Dios, лат. Deus — «бог». Те
саме, що Зевс (римський юпітер).
16. В тексті є зображення умовного знака
планети (E).
17. Цифра 5 (Е) пропущена.
18. В тексті є знак планети (R).
19. В тексті є знак небесного тіла (W).
20. В оригіналі послідовно застосовано римсь-
ку номенклатуру місяців, докорінно відмінну як
від старогрецької, так і від давньослов’янської.
Зберігаємо термінологію оригіналу, зокрема
й характер транскрипції, подекуди відмінний
від сучасного.
21. Третій знак зодіаку — Близнята — про-
пущений.
22. Замість терміну «Терези» («Вѣсы») в ко-
ментованому тексті застосовано назву «Ярмо»
(«Яремъ»). Ця заміна пояснюється близькістю в
написанні грецьких слів zugÒj (терези) та zugon
(ярмо).
23. Співвідношення сонячного та місячного
циклів, як уже відзначалося, становило одну з
найскладніших проблем стародавньої астроно-
мії. На добу раннього середньовіччя існувало
багато різних календарів (вавилонський або
Брайчевський М.Ю. Маленький астрономічний трактат ХІ ст.
532
халдейський, єгипетський, іудейський, кілька
грецьких, римський, мусульманський та ін.).
Численні спроби найраціональніше узгодити
обидва цикли активно впливали на свідомість
давньоруських книжників, що прагнули осмис-
лити закономірність тої двоїстості та її несумір-
ний характер.
24. В Київській Русі загалом негативно ста-
вилися до астрології (в сучасному значенні того
терміну) і заперечували активний вплив небес-
них тіл на долю людини і взагалі на реальний
хід земних справ. Але певні відлуння тих уяв-
лень (як на сучасний рівень знань, далеко не у
всьому безглуздих) мали місце і в творах давнь-
оруської літератури. Особливе місце в астроло-
гічних побудуваннях відводилося саме зодіаку
та його знакам. Головну роль у конструюванні
тої системи відіграло абстрактне поняття «су-
перроку» або «надроку», причому (це особливо
слід підкреслити) ця тенденція виразно про-
ступає у різних народів, в тому числі — надто
віддалених один від одного географічно, де не
маємо шукати жодного взаємовпливу і де збіги
чи відповідності можуть пояснюватися лише в
рамках конвергенції.
Йдеться про проекцію дванадцятидільного
циклу вгору, на більш високий рівень, вислов-
лену пропорцією: С : Р = Р : М; тобто, суперрік
так відноситься до звичайного року, як звичай-
ний рік — до місяця. Отже, суперрічний цикл
дорівнює дванадцяти річним циклам (три ви-
сокості). В ньому звичайний рік ніби перетво-
рюється на місяць, прибираючи його властиво-
сті, і пов’язується з певним знаком зодіаку.
Нині великої популярності, зокрема, набула
«суперрічна» схема, вироблена в країнах Пів-
денно-Східної Азії (Китай, В’єтнам, Японія та
ін.), за якою кожний рік має свого «стража» з
числа тварин і позначається його іменем. Від-
криває черговий суперрічний цикл «Рік миші»,
що завжди припадає на високосне літо (1960,
1972, 1984, 1996 і т. д.). Далі йдуть: «Рік корови»
(1961, 1973, 1985 і т. д.), «Рік тигра» (1962, …),
«Рік зайця» (1963, ...), «Рік дракона» (1964, …),
«Рік змії» (1965, …), «Рік коня» (1966, …), «Рік
барана» (1967, …), «Рік мавпи» (1968, …), «Рік
півня» (1969, …), «Рік собаки» (1970, …); завер-
шує цикл «Рік свині» (1971, …). Аналогічні схе-
ми (тільки з відмінною номенклатурою назв)
існували й в інших країнах.
Вважалося, що кожний рік має свою характе-
ристику і є сприятливим (чи, навпаки, неспри-
ятливим) для тих або інших людських якостей
та проявів людської діяльності. Враховували-
ся як рік, так і місяць народження; їхні знаки
збігалися порівняно рідко (за теорією ймовір-
ності — один випадок з 144); отже, кожна лю-
дина могла мати два знаки, від яких залежала
її доля та її вдача.
Включений до складу коментованого трак-
тату уривок з давньоримського астрологічного
твору, має дієтично-гігієнічний зміст і стано-
вить собою досить наївну спробу врахувати біо-
логічні ритми — проблема, яку навіть сучасна
наука ще тільки намацує.
25. Ріпа в давній Русі становила один з ос-
новних харчових продуктів. Вона займала в
тогочасному раціоні приблизно таке місце, як
нині картопля (що з’явилася в нашій країні
лише у ХVIII ст.).
26. На травень, звичайно, вже закінчувалося
вибраковування свинячого приплоду.
27. В гарячу пору року спрага мучила людину
(особливо під час сільськогосподарської стради)
особливо сильно; отож, фіксована в тексті пора-
да справді набувала актуального характеру.
28. Проти цього пункту на полях додано: «і
від багатої їжі».
29. В оригіналі «слѣза не яждъ». В давньо-
руській мові термін «слѣзъ», «слѣзина» має два
значення: 1) рослина алтей (проскурник або
мальва) та 2) селезінка. Оскільки мальва в їжу
не вживалася, напевно, йдеться про якісь наїд-
ки з крові (найімовірніше, про кров’яну ковба-
су). Слід відзначити, що на Русі споживання
спущеної крові, як харчового продукту, вважа-
лося гріхом і заборонялося, хоча народна прак-
тика, звичайно, цю заборону ігнорувала.
30. Secunda vigilia («друга сторожа») — вечір
та ніч.
31. Греки пили вино, змішане з водою. Спо-
живання нерозведеного вина уважалося за пи-
яцтво. В нашій країні нахил до міцних напоїв
фіксувався ще в скіфські часи.
32. Іудейський місячно-сонячний календар
мав такі місяці: Тішрі (починався 7 жовтня),
Хешвон або Хешван, Кислев, Тевет, Шват,
Адар, Нісан, Іяр, Сивон або Сиван, Тамуз або
Фамуз, Ов або Ав, Елул. Високосний рік мав
(після Авара) додатковий місяць Веадар. Ні-
сан — весняний місяць, що відповідає знаку
Овна.
33. Місяць, названий «Марсуаном», відпові-
дає Хешвону.
34. Під назвою «македонського» автор має
на увазі олександрійський календар (див.
прим. 2). Наведена тут номенклатура місяців
включає більш-менш справні транскрипції
грецьких назв знаків зодіаку: Таурос (Taupoj) —
Телець; Дідімс (Didumoj) — Близнята; Кар-
кимос (Kark…noj) — Рак; Леон (Lšwn) — Лев;
Партенос (Parqšnoj) — Діва; Зігос (Zugoj) — Те-
рези; Скорпіос (Skorp…oj) — Скорпіон; Токсотіс
(ToxÒtij) — Стрілець; Єгокер (Aigokšroj) — Ко-
зерог; Гідрохеіс (‘UdrocoeÝj) — Водолій; Іхтіс
(IcqÝj) — Риба; Кріос (KriÒj) — Овен. Перший
знак тут завершує перелік.
35. В стародавній Греції існувало безліч ка-
лендарів; трохи не кожне велике місто мало
свій власний. В коментованому трактаті «ел-
лінський» розділ — найменш справний, що,
очевидно, пояснюється відсутністю надійної,
вивіреної основи. Одинадцятий і дванадцятий
місяці тут дубльовані з дев’ятого та десятого; в
533
Брайчевський М.Ю. Маленький астрономічний трактат ХІ ст.
реєстрі є два квітня і т. д. Загалом же список
становить дивну мішанину імен, що мають час-
тково давньогрецьке (язичницьке), а частково
візантійське (християнське) походження.
Ксанфік (XanqikÒj) — весняне свято у ма-
кедонян; відповідає квітню. Артемісій (Artem…
sion) — квітень у лакедемонян (спартанців);
місяць, присвячений Артеміді (римська Діа-
на). Десій — очевидно від грецьк. Dšhsij (про-
хання, моління). Панем (P£nemoj) — вересень
у лакедемонян. Лоос, очевидно від грецьк.
LÒgoj (слово)—Християнсько-неоплатонічний
термін. Горпієос (‘Orfe‹j) — місяць, присвяче-
ний Орфею. Упервертеї — мабуть від грецьк.
‘Uperferšthj (всевишній)—Християнський
термін. Діос (DiÒj) — те саме, що Зевс; місяць,
присвячений верховному божеству старогрець-
кого пантеону. Апілеос (Apellhoj) — листопад
у лакедемонян. Діостіос (Diogquoj) — грудень у
лакедемонян.
36. Єгипетський календар мав такі місяці:
Фармуті (Pharmuthi), Пахон (Pachon), Пай-
ні (Payni), Епіфі (Epiphi), Месорі (Mesori), Тот
(Thoth), Фаофі (Phaophi), Атир (Athyr), Хойак
(Chojak), Тибі (Tybi), Мехир (Mechir), Фаменот
(Phamenoth).
М. Ю. Б р а й ч е в с к и й
МАЛЕНЬКиЙ АСТРОНОМиЧЕСКиЙ
ТРАКТАТ ХІ ст.
В статье публикуется астрономический трактат,
вмещенный в Изборнике 1073 г. черниговского кня-
зя Святослава Ярославича. Текст трактата сопро-
вождается комментариями автора публикации. Ста-
тья публикуется впервые.
М. Y. B r a j c h e v s k y j
A SHORT TREATISE IN ASTRONOMY
OF 11th CENTURY
An astronomic treatise that was a part of «Izbornic»
(annals of year 1073) is published in this paper. You
can find the author’s comment attached to the text of
this treatise that is publishing for a first time.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83467 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0122 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T04:50:26Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Брайчевський, М.Ю. 2015-06-19T17:35:32Z 2015-06-19T17:35:32Z 2010 Маленький астрономічний трактат ХІ ст. / М.Ю. Брайчевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 529-533. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83467 У статті публікується астрономічний трактат, вміщений в Ізборнику 1073 р. чернігівського князя Святослава Ярославича. До тексту трактату додаються коментарі автора. Стаття раніше не публікувалась. В статье публикуется астрономический трактат, вмещенный в Изборнике 1073 г. черниговского князя Святослава Ярославича. Текст трактата сопровождается комментариями автора публикации. Статья публикуется впервые. An astronomic treatise that was a part of «Izbornic» (annals of year 1073) is published in this paper. You can find the author’s comment attached to the text of this treatise that is publishing for a first time. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Memoria Маленький астрономічний трактат ХІ ст. Маленький астрономический трактат ХІ ст. A short treatise in astronomy of 11th century Article published earlier |
| spellingShingle | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. Брайчевський, М.Ю. Memoria |
| title | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. |
| title_alt | Маленький астрономический трактат ХІ ст. A short treatise in astronomy of 11th century |
| title_full | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. |
| title_fullStr | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. |
| title_full_unstemmed | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. |
| title_short | Маленький астрономічний трактат ХІ ст. |
| title_sort | маленький астрономічний трактат хі ст. |
| topic | Memoria |
| topic_facet | Memoria |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83467 |
| work_keys_str_mv | AT braičevsʹkiimû malenʹkiiastronomíčniitraktathíst AT braičevsʹkiimû malenʹkiiastronomičeskiitraktathíst AT braičevsʹkiimû ashorttreatiseinastronomyof11thcentury |