Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України
У статті аналізуються знахідки палеоетноботанічних матеріалів (обвуглені зернівки та насіння) на поселеннях давньоруського часу на території України. Виділено палеоетноботанічний комплекс (ПБК) Давньої Русі, який складався з жита посівного, голозерних пшениць, проса звичайного, плівчастого ячменю,...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83471 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України / Г.О. Пашкевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 477-483. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859695711263653888 |
|---|---|
| author | Пашкевич, Г.О. |
| author_facet | Пашкевич, Г.О. |
| citation_txt | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України / Г.О. Пашкевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 477-483. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті аналізуються знахідки палеоетноботанічних матеріалів (обвуглені зернівки та насіння) на поселеннях давньоруського часу на території України. Виділено палеоетноботанічний комплекс
(ПБК) Давньої Русі, який складався з жита посівного, голозерних пшениць, проса звичайного, плівчастого ячменю, вівса посівного (зернові), гороху, сочевиці (бобові), конопель, льону (технічні культури).
В статье анализируются находки палеоэтноботанических материалов на поселениях древнерусского
времени на территории Украины. Установлен палеоэтноботанический комплекс (ПБК) древнерусского времени в пределах территории Украины. Исходя из него, можно говорить о составе выращивавшихся
культурных растений. Преобладающими зерновыми культурами были рожь, голозерные пшеницы,
просо. Меньшее значение имели, очевидно, ячмень
пленчатый, овес посевной. Возделывались в некоторых местах пленчатые пшеницы — двузернянка,
спельта. Бобовые культуры — горох, чечевица —
также были в составе выращивавшихся растений.
В Х—ХІІІ вв. наибольшее распространение имели
рожь и голозерные пшеницы, происходит переход
к ним от пленчатых пшениц, хотя последние в некоторых местах (поселения Григоровка, Березанка)
сохраняют свое доминирующее значение.
Palaeoethnobotanical complex (PBK) of Old Russian
time is established within the limits of territory
of Ukraine. Proceeding from it is possible to speak
about structure of cultivated plants. Prevailing grain
crops were Secale cereale, Triticum aestivum s.l., millet.
Smaller value had hulled barley Hordeum vulgare,
Avena sativa and pulses Pisum sativum, Lens culinaris.
Hulled wheats Triticum dicoccon and Triticum spelta
were cultivated in some places (settlements Grigorivka,
Berezanka). In structure of cultivated plants in X—ХШ
centuries were flax, hemp and opium poppy also. The
greatest distribution had rye and naked wheats.
|
| first_indexed | 2025-12-01T00:59:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
477
В статті аналізуються знахідки палеоетнобо-
танічних матеріалів (обвуглені зернівки та насін-
ня) на поселеннях давньоруського часу на території
України. Виділено палеоетноботанічний комплекс
(ПБК) Давньої Русі, який складався з жита посівно-
го, голозерних пшениць, проса звичайного, плівчас-
того ячменю, вівса посівного (зернові), гороху, соче-
виці (бобові), конопель, льону (технічні культури).
К л ю ч о в і с л о в а: палеоетноботанічні до-
слідження, палеоетноботанічний комплекс (ПБК),
Давня Русь, злакові культури.
Свідоцтва про заняттям землеробством у
Давній Русі та середньовіччі є в літописах, тек-
стах давніх авторів, юридичних документах.
Вивчення давнього землеробства ґрунтувало-
ся довгий час саме на них та на археологічних
матеріалах, що відбивають аграрну діяльність.
Відомості про культурні рослини не були під-
кріплені професійними визначеннями. Нап-
риклад, часто в літописах ХІІ—ХІІІ ст. зустрі-
чається слово «жито». Вживалась ця назва по
відношенню до хлібних злаків взагалі, тобто
не тільки до жита, а й до пшениці, ячменю. У
зверненні князя Святослава Ольговича Чер-
нігівського до юрія Довгорукого (1152 р.): «а
сяко еси волость мою погубил, а жита еси око-
ло города потравил». При нападі на Переяс-
лавль у 1142 р. Ігор Ольгович «много пакости
створища, села пожгоша и жита попасоша»
(цит. за В.П. Левашовою, с. 59). Вона ж відзна-
чила (с. 50): «Под житом в письменных источ-
никах подразумевают различные виды зерно-
вых культур» (Левашова 1956).
З «Житія Феодосія Печерського» відомо, що
монахи Києво-Печерського монастиря за вируч-
ку від продажу своїх виробів купували жито. На
таке використання слова «жито» звернув ува-
гу відомий у ХІХ ст. етнограф С.В. Максимов. У
книзі «Куль хлеба» читаємо (с. 78): «Хлеба эти в
своих местах (где их много) настоящими име-
нами не называются, а слывут под общим про-
звищем жита. На юге, по черноземным мес-
там, житом называют рожь, за рекой Волгой к
Сибири всякое яровое зерно жито (и греча,
и пшеница, и ячмень, и овес); на севере по
Волге и Архангельской губернии жито — толь-
ко один ячмень, а в Твери и по верхней Вол-
ге это только яровая рожь, как уже и сказано»
(Максимов 1985).
Встановити, які ж то були зернові культури,
«розшифрувати» літописне «жито», виділивши
серед цієї узагальнюючої назви ячмінь, пшени-
цю, просо, овес, разом з їх видовою або попу-
ляційною приналежністю, дають можливість
палеоетноботанічні матеріали 1. Найчастіше
це — обвуглені зернівки та насіння або відбит-
ки їх на глиняному посуді і в обмазці жител.
Саме вони є об’єктивними свідками, і з появою
таких матеріалів відбувся якісний стрибок у
вивченні давнього землеробства. Перші такі
«розшифровки» зробила молдавський палео-
етноботанік З.В. Янушевич. Вивчаючи давньо-
руські матеріали вона встановила наявність
серед решток Райковецького городища та го-
родища Ізяславль не просто пшениці, а голо-
зерної пшениці двох видів, визначила також
популяції, до яких належать зернівки ячменю
(Янушевич 1976, с. 86, 124).
Довгий час в археологічній літературі при
описі знахідок рослин протиставлялись полба
1. З іншого боку, відомості про ті чи інші рослини,
в деяких випадках, можуть надати тільки літописи.
Наприклад, про вирощування капусти, редьки, мор-
кви. Ці дворічні рослини утворюють насіння на дру-
гий рік, до того ж воно неїстівне, отже знайти його у
викопному стані практично неможливо.
Г. О. П а ш к е в и ч
(К и ї в)
пАЛЕОЕТНОБОТАНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ДАВНЬОРУСЬКОГО ЧАСУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
НА ТЕРиТОРІЇ УКРАЇНи
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України
478
і пшениця. Полба — це теж пшениця, тільки
пшениця не голозерна, а плівчаста, а саме
пшениця двозернянка (Triticum dicoccon). До
полб відносять ще одну плівчасту пшеницю —
пшеницю спельту (Triticum spelta). Слово
«пшениця» вживали частіше до пшениці, та не
плівчастої, а голозерної. Голозерні і плівчасті
пшениці відрізняються між собою морфоло-
гічними ознаками і мають різні агробіологічні
характеристики, тобто потребують різних умов
для вирощування, збирання, обробки зібрано-
го збіжжя, його використання. Масова поява
голозерних пшениць на території України, які
замінили примітивні плівчасті пшениці, відбу-
лась саме за часів Давньої Русі. Зміни в асорти-
менті вирощуваних рослин свідчать про значні
техніко-економічні досягнення.
Залишки обвуглених рослинних решток у
матеріалах Давньої Русі досить значні, що, бе-
зумовно, пов’язано з великою кількістю пожеж
під час монголо-татарської навали. У північних
і північно-західних частинах відомо біля 40
пунктів з обвугленим зерном (Кирьянов 1969;
Кирьянова 1992, Чернецов, Куза, Кирьянова
1985). У південних районах у свій час В.Й. Дов-
женок нарахував 13 пунктів (Довженок 1961).
Зараз їх кількість значно збільшилась. На
жаль, дослідник обмежувався простим перелі-
ком рослин. На сучасному рівні знань знахідки
зерен потребують обов’язкової вказівки видової
назви рослини.
В Інституті археології НАНУ з появою у 70-
х роках ХХ ст. такого наукового напрямку як
палеоетноботанічні дослідження з’явилась
можливість вивчити ті колекції обвуглених
рослинних решток, що зберігаються у фондах
Інституту археології, Державного Ермітажу, а
також отримати нові матеріали під час польо-
вих робіт. Збільшенню кількості викопних ма-
теріалів сприяло використання під час розко-
пок так званої флотації, тобто промивки вмісту
культурних шарів.
Палеоетноботанічні дані періоду Давньої Русі
на території України отримано на цей час для
таких пунктів: міста Київ, Чернігів, малі міс-
та юр’їв (сучасна Біла Церква), Воїнь, Чучин,
літописний Угровськ, городища Райки, Городи-
ще, Новотроїцьке, Іван, Колодяжин, Чорнівка,
Недобоївці, поселення Березанка, Шестовиця,
Григорівка, давньоруські поселення літопис-
ної Овруцької волості (сучасна Житомирська
область): Овруч, Городець, Норинськ, Листвин,
Нагоряни, Прибитки (Янушевич 1976, с. 13,
86, 89; Пашкевич 1984, с. 94—96; 1988, с. 131—
134; 1991; 1993, с. 87—91; 1998, с. 40—41; 2001,
с. 184—187; Pashkevich 1991, p. 249—268;
Пашкевич, Петрашенко 1982, c. 46—62; Петра-
шенко, Пашкевич 1992, с. 198—210; Беляєва,
Пашкевич 1990, с. 40—45; Пашкевич, Мазурик
2002; Михайлина, Пашкевич, Пивоваров 2007,
с. 57—66; Пашкевич, Томашевський 2008,
c. 61—72).
На території Києва археологічні роботи три-
вають більш як 100 років. Завдяки знайденим
матеріалам є можливість скласти палеоетно-
ботанічний комплекс (ПБК) Києва ХІ—ХІІІ ст.
(Методика ПБС і ПБК сформульована і апробо-
вана у роботі: Кравченко, Пашкевич 1985).
Вперше про знахідки обвугленого зерна
подав відомості В. Хвойко. М.К. Каргер поси-
лається на щоденники дослідника, у яких гово-
риться про знахідки обвугленого зерна на роз-
копі VI садиби Петровського у 1907—1908 рр.:
«Обгорелые зерна пшеницы» найдены в полу-
землянке «на дне сгоревшей деревянной кад-
ки» та «Обгоревшие зерна проса, высыпавши-
еся из деревянной кадушки», обнаружены в
северо-восточном углу землянки» (Каргер 1953,
с. 290).
Корчага, заповнена обгорілим зерном, була
відкрита у 1938 р. під час роботи експедиції
Інституту археології Академії Наук УРСР під
керівництвом М.К. Каргера на схилі Михай-
лівської гори в «землянці-майстерні київського
художника», XII—XIII ст. (Каргер 1945, с. 7—8).
На думку дослідника, це було зерно пшениці. У
1949 році поруч було відкрито другу землянку,
теж заповнену обгорілим зерном пшениці, про-
са, гороху та ін. У 1946 р. в одній з двох напів-
землянок XII—XIII ст. при розкопках по вули-
ці В. Житомирська, 4 знайдено зернівки проса
(Каргер 1953, с. 65—66). У 1986 р. до Інституту
археології НАНУ з Державного Історичного му-
зею, де зберігається зерно з розкопок М.К. Кар-
гера, було передано зразки із «землянки-май-
стерні художника». Аналіз показав, що це зерно
належить не пшениці, а житу (Secale cereale).
Серед жита були поодинокі зернівки ячменю
плівчастого (Hordeum vulgare) та вівса (Avena
sativa), змішані з насінням та зернівками сеге-
тальних (тобто тих, що зустрічаються в посівах)
бур’янів.
На території Михайлівського Золотовер-
хого монастиря зернівки пшениці все ж таки
були знайдені, але вже через п’ятдесят років
при розкопках 1997—1998 рр. Інститутом ар-
хеології НАНУ під керівництвом Г.ю. Івакіна
(Івакін та ін. 1998, с. 79—80). Більш як 4 тисячі
зернівок голозерної пшениці заповнювали яму
№ 5 з незначною домішкою зернівок плівчас-
тих пшениць однозернянки та двозернянки,
проса, вівса та насінин бобових — вики ервілії,
сочевиці. Крім того, у 20 заглибленнях різного
часу — від XI—XIII ст. до XVII—XVIII ст., та в
спорудах 1 та 2 знайдено декілька грудок, утво-
рених із спечених разом зернівок проса та жита.
Серед них були також розсипчасті зернівки тих
же злаків з невеликою домішкою зернівок пше-
ниці м’якої (Triticum aestivum s. l.) (Пашкевич
1998, с. 40—41).
Знайдені зернівки пшениці мають варіації у
розмірах. Можливо, що тут зберігались зернівки
пшениці двох видів — пшениці м’якої (Triticum
aestivum s. l.) та пшениці твердої (Triticum
479
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України
durum). На думку палеоетноботаніків, розділи-
ти зернівки в обвугленому стані на два цих ок-
ремих види неможливо (van Zeist 1995, p. 198),
як складно це зробити і на «живому» матеріалі.
Тому, звичайно, таким викопним зернівкам
дають подвійну назву Triticum aestivo/durum
(Zohary, Hopf 1988, p. 46).
Таку ж узагальнюючу назву Triticum aestivum
s. l. (s. l. = sensu lato, тобто, у широкому розумін-
ні) для невеликих округлих зернівок голозерних
пшениць запропонували палеоетноботаніки Єв-
ропи. Сюди запропоновано включати наступні
види: Triticum vulgare Vill., T. compactum Host,
T. vulgare antiquorum Heer, T. aestivum grex
aestivo-compactum Schiem. (Wasylikowa et all
1991, p. 209). Морфологічні ознаки зернівок цих
пшениць в обвугленому стані дуже схожі, тому
віднести їх до певного виду неможливо.
У ямі № 2 (розкопки 1998 р.) знаходилось
тільки насіння бузини чорної (Sambucus nigra)
у досить великій кількості — 3720 шт. (НА
НАНУ 1997/103, с. 123—126).
Палеоетноботанічні дослідження виявили,
що насіння бузини на території України най-
частіше зустрічається в матеріалах розкопок
давньогрецьких міст та Давньої Русі. У деяких
випадках кількість насіння настільки велика,
що можна з впевненістю говорити про спеціаль-
ній збір ягід бузини. Можливо, що і прислів’я:
«На городі бузина, а в Києві — дядько» виник-
ло не випадково. Ягоди бузини вживають у їжу,
готуючи з них желе, киселі, компоти, начинку
для пирогів. Відома також лікарська дія не
тільки ягід, а й кори, листя, квітів. Сік із ягід
є добрим фарбником червоного та фіолетового
кольорів, його додають у яблучні вина.
Крім уже згаданої знахідки, маємо ще насін-
ня бузини (75 шт.) у заповненні розкопу № 1 по
Десятинному провулку № 5 (матеріал 14 ст.),
знайдене у 1977 році під час роботи Київсь-
кої експедиції Інституту археології НАНУ під
керівництвом С.Р. Кілієвич.
На території «міста Ярослава» значні палеоет-
ноботанічні матеріали виявлено під час розко-
пок Старокиївської експедиції під керівництвом
І.І. Мовчана (див. табл. 1 та детальну інформа-
цію у польових звітах НА ІА НАН України).
Перші об’єктивні дані про вирощування на
території України гречки отримано також за-
вдяки палеоетноботанічним дослідженням.
У 1994 році на території Києво-Печерського
історико-культурного заповідника розкопка-
ми музейного об’єднання «Киево-Печерський
державний історико-культурний заповідник»
(керівник С.О. Балакін) було відкрито вигріб-
ну яму першої половини XVI ст. (Балакин
Т а б л и ц я 1. Знахідки обвугленого зерна з розкопок стародавнього Києва (ххх — переважаюча кількість;
хх — друге місце за кількістю; х — третє місце за кількістю; + — незначна домішка).
Місце знахідки
Рослина, назва
Пшениця
(Triticum
aestivum)
Жито (Secale
cereale)
Ячмінь
(Hordeum
vulgare)
Просо (Panicum
miliaceum)
Овес (Avena
sativa) Інші зернові Бобові
Михайлівський Золотоверхий монастир:
Споруда 1 ххх ххх
Споруда 2 х ххх
Яма 5 ххх х
7 обєктів 1998 р. х х х
Десятинна, в. 1/3
Яма 1 х
Яма 5 + хх х + +
Яма 5, ІІ-ий
шар
х х + +
Житомирська, 2
Яма 1 х хх х + +
Яма 2 хх х х + +
Яма 3 ххх +
Рильський пр., 4
Житло 2 хх +
Горілий шар ххх х х хх +
Под печі 2 ххх
Яма 2 х
Десятинна церква
ххх
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України
480
1994/127). Серед сміття різного походження
знайдені зернівки культурних рослин — пше-
ниці, проса, кісточки винограду, насіння бузи-
ни, кісточка терену та три кісточки персика.
Розкопки продовжено у 1997 році на цій же те-
риторії і знайдено декілька обвуглених грудок,
утворених із щільно спечених зернівок гречки.
Отже, серед матеріалів з розкопок на тери-
торії Києва періоду ХІ—ХШ ст. найчастіше зус-
трічаються зернівки жита, потім — проса, на
третьому місці — зернівки голозерної пшени-
ці. До списку культурних рослин, які були ві-
домі мешканцям міста, входили із зернових ще
ячмінь плівчастий, овес, з бобових — горох та
сочевиця, з технічних культур — льон (табл. 1).
Знахідки насіння малини, бузини, кісточок ви-
шень, сливи, терену, винограду є безпосередні-
ми свідченнями вживання у їжу цих рослин і
підтвердженням існування садів та виноград-
ників на території та в околицях міста.
Серед палеоетноботанічних матеріалів, від-
критих на давньоруських землях Чернігів-
щини, також переважну більшість складають
зернівки жита. Переважають зернівки жита у
знахідках з розкопок валу дитинця в м. Черні-
гові (ХІІ—ХІІІ ст.) (розкопки В.П. Коваленка):
біля завалу кладки, біля жорна, у заповненні
горщика, у вушці замка та в ямах № 77, 103,
104. Домішок до зернівок жита складають зер-
нівки пшениці голозерної та пшениці двозер-
нянки. Доповнюють список зернівки проса,
спечені у грудки, та насіння бобових рослин,
перш за все, гороху посівного і сочевиці, а ще
насіння конопель (Cannabis sativa) (Пашкевич
1993, с. 100). Велику кількість насіння коно-
пель (більше 400 насінин) знайшла О.Є. Чер-
ненко у споруді 28, ХІІІ ст. під час розкопок
валу у 2006 р. Тут же було декілька грудок із
спечених у щільну масу насінин льону (Linum
usitatissimum). На одній із грудок залишились
шматочки тканини. Жито переважало і в се-
редньовічних знахідках ХV—ХVI ст. (розкопки
2006 р., керівник О.Є.Черненко). У ямі 5 знахо-
дилась мідна посудина з соломинами і зернів-
ками жита. Зерна, зібрані з окислу на великих
металевих предметах, теж належать житу. У
матеріалах ХІІІ ст. з розкопок Новгород-Сі-
верького Спасо-Преображенського монастиря
теж переважає жито (розкопки О.Є. Черненко).
Доповнюють список знахідки зернівок пшени-
ці голозерної, проса та насіння льону.
Розкопками Чернігівської археологічної екс-
педиції у 1992 році на території «окольного міс-
та» Чернігова в будівлі ХV ст. знайдено горщик
з насінням гороху (357 горошин).
Палеоетноботанічний комплекс (ПБК) горо-
дища доби Київської Русі Шестовиця на Чер-
нігівщині встановлено за результатами ба-
гаторічних досліджень (розкопки О.П. Моці,
В.П. Коваленка). У його складі — голозерна
пшениця, на другому місці (за кількістю знахі-
док) — жито, на третьому — ячмінь плівчастий.
Велику кількість зернівок (біля 5000 зернівок)
пшениці голозерної знайдено у 2006 році на
розкопі 14. Доповнюють список зернівки двох
плівчастих пшениць — пшениці двозернянки і
пшениці однозернянки, а також вівса посівно-
го, проса та насіння сочевиці.
Ще одне поселення з Чернігівщини, а
саме — Овраменкiв Круг, що біля с. Березанка
(ХІ—ХІІІ ст.), має своєрідний склад рослинних
решток, який значно відрізняється від типо-
вого давньоруського (Веремейчик, Пашкевич
2004, с. 273, 278). Найбільшу кількість (40%)
обвуглених зернівок складають зернівки трьох
плівчастих пшениць — пшениці однозернянки
(Triticum monococcum), пшениці двозернянки
(Triticum dicoccon) та пшениці спельти (Triticum
spelta). Останні дві мають тут перевагу. Майже
вдвічі менше (23 %) зернівок голозерної пше-
ниці. Ячмінь плівчастий та жито знайдені май-
же порівну (16,7 та 19 %). Звичайно ж в ПБС
Давньої Русі переважають голозерні пшениці
та жито з домішкою ячменю плівчастого та по-
декуди вівса посівного. О. Веремейчик вважає,
що причина такого складу зернівок полягає в
строкатості населення селища. Вона встанови-
ла, що на поселенні жили вихідці з південно-
го сходу і, очевидно, вони принесли з собою в
Середнє Подесення традиції вирощування не-
типових для цього району зернових культур, а
саме плівчастих пшениць.
Плівчасті пшениці відомі як «надійні» зер-
нові культури, тобто такі, що легко пристосо-
вуються до ґрунтових та кліматичних умов.
Дещо раніше, у VIII—Х ст., в деяких місце-
востях плівчасті пшениці переважали. Так,
на поселенні Монастирок у зерновій ямі № 15
знайдено біля 20 кг обвугленого зерна пшени-
ці двозернянки з невеликою домішкою спельти
(Пашкевич 1988, с. 131). Спельта знайдена у
великій кількості в матеріалах з напівземлян-
ки № 11 Новотроїцького городища (VIII—Х ст.).
Її зернівки складають 50 % по відношенню до
зернівок інших злаків (Пашкевич, Петрашенко
1982, с. 49, 52—53). Саме для періоду з VІІІ по
ХІІ ст. характерний дуже нестійкий клімат із
значною кількістю аномалій (посухи, пожежі,
повені) при високому рівні сонячної активності
(Турманіна 1976, c. 127—129).
Та вже починаючи з ХІІІ ст., як показують
палеоетноботанічні дослідження давньорусь-
ких матеріалів території України, переважає
у більшості ПБС жито, подекуди поступаючись
голозерним пшеницям.
Так, у знахідках з давньоруського міста
юр’єва переважають зернівки голозерних
пшениць. Знайдені тут також жито та просо.
У 1978 р. під час роботи експедиції Інституту
археології АН УРСР під керівництвом Р.С. Ор-
лова у житлі біля жорен в розкопі 1 знайдено
850 мл зернівок голозерної пшениці з пооди-
нокими зернівками інших культурних рослин.
У 1980 р. знайдені запечені у грудки зернівки
481
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України
проса та світло-жовта маса з лусок проса (Паш-
кевич 1984, с. 94—96). Втім, у другому об’єкті
переважало жито. Його зернівки (300 мл) з
поодинокими зернівками пшениці голозерної,
проса, вівса, насіння гороху та маку посівного
(Papaver somniferum) знайдено у 1998 році під
час розкопок Білоцерківським археологічним
музеєм під керівництвом О.В. Сиволапа котло-
вану на розі вул. Гагаріна та Нечуя-Левицько-
го в об’єкті № 12 (XI—XVIII ст.).
У західних районах спостерігається пере-
важання жита. В межиріччі Верхнього Пруту
та Середнього Дністра, згідно з матеріалами
з городищ Чорнівка та Недобоївці, на першо-
му місці серед знахідок стоїть жито, на друго-
му місці в обох городищах — зернівки ячменю
плівчастого (Пашкевич 2003, с. 221; Михайли-
на, Пашкевич, Пивоваров 2007, с. 64).
При розкопках давньоруського городища
12—13 ст. (літописний Угровськ) біля села Но-
вогрузьке Любомльського району Волинської
області (розкопки ю. Мазурика) було виявлено
біля 5 л. обвуглених зернівок, серед яких 60 %
належить зернівкам вівса посівного (Avena
sativa). Зернівки жита складають 17,2 %, зер-
нівки ячменю плівчастого — 14,5 %. Інші зер-
нові: просо, пшениця м’яка, пшениця двозер-
нянка, пшениця однозернянка — представлені
зовсім незначною кількістю (Пашкевич, Мазу-
рик 2002, с. 143—144).
Перевага вівса у цій знахідці очікувана.
Адже овес — рослина помірного клімату, доб-
ре почувається на супіщаних, суглинистих та
глинистих ґрунтах. Завдяки таким властивос-
тям посіви вівса на території України були пе-
реважно у більш вологих областях Полісся та
заходу лісостепової зони. Значні знахідки вів-
са в давньоруських матеріалах інших районів
пов’язані з соціально-історичною специфікою.
Так, на пам’ятці Чучин — фортеці з лінії Дніп-
ровської оборони, — переважають овес посів-
ний, льон та коноплі. Остеологічні матеріали
виявили на цій пам’ятці велику кількість кіс-
ток коней (Беляєва, Пашкевич 1990, с. 45). У
Середній Наддніпрянщині овес знайдено ще
на поселенні Григорівка. Його зернівками була
заповнена яма-овин, віднесена до 12 ст. (Пет-
рашенко, Пашкевич 1992, с. 202—203). Цікаво,
що на пам’ятках лісової частини території Дав-
ньої Русі знахідки вівса у післямонгольський
період зростають більше ніж у 2,5 рази (Кирья-
нова 1992, с. 17—26).
Дослідження Овруцькою експедицією Інсти-
туту археології НАНУ в 1996—2002 роках дав-
ньоруських пам’яток Городець, Листвин, При-
битки, Норинськ, Нагоряни, Овруч (керівник
А.П. Томашевський) дозволили отримати па-
леоетноботанічний комплекс (ПБК) Овруцького
кряжу — ядра заселення давньоруської Овру-
цької волості. Тут спостерігається строкатість у
складах ПБС, що, можливо, пов’язано з нерівно-
мірністю дослідження поселень та випадковістю
знахідок. У ПБС городища Листвин абсолютну
перевагу мають зернівки вівса посівного, на се-
лищі Городець переважало просо звичайне, в
ПБС з Норинська головним було жито звичай-
не, в Овручі — ячмінь плівчастий, на поселенні
Прибитки 1 — пшениця голозерна та жито.
У ПБК Овруцького кряжу переважають у на-
ступній послідовності: зернівки вівса посівно-
го, проса звичайного, жита посівного, пшениці
голозерної, ячменю плівчастого. До злакових
культур ще слід додати зернівки плівчастих
пшениць — однозернянки та двозернянки,
ячменю голозерного. Їх знахідки дуже незнач-
ні, тому важко сказати, чи були ці культури в
посівах. Можливо, що вони лише засмічували
посіви інших зернових культур. Бобові росли-
ни представлені насінням гороху та сочевиці
(переважає). Знайдено ще поодиноке насіння
льону культурного та винограду культурного.
Якщо льон відповідно до кліматичних умов
району міг бути серед вирощуваних рослин, то
кісточка винограду культурного безумовно пот-
рапила до культурного шару внаслідок торгі-
вельних зв’язків.
Отже, палеоетноботанічний комплекс (ПБК)
Давньої Русі складався (перераховано у поряд-
ку зменшення) з жита посівного, голозерних
пшениць, проса звичайного, плівчастого яч-
меню, вівса посівного, серед бобових — горо-
ху, сочевиці, з технічних — конопель, льону.
Перевагу мали жито, просо та голозерні пше-
ниці. За масовістю та кількістю знахідок най-
більше значення належить зернівкам жита. Та
в окремих районах переважали або голозерні
пшениці, або просо, що, можливо, пояснюється
випадковістю знахідок, певними ґрунтовими
умовами або певним хронологічним зрізом.
Голозерні пшениці найбільш поширені в
посівах на наш час по всьому світу (90% посівів).
На території України вони, починаючи з кінця
I тисячоліття, поступово займають провідне
місце і в масовій кількості з’являються у часи
Давньої Русі (Пашкевич 1988, с. 172). До появи
голозерних пшениць на території України пе-
ревагу мали давні плівчасті пшениці — одно-
зернянка, двозернянка та спельта. Ці пшениці
були в посівах з неоліту, тобто з часу приходу
сюди перших землеробських племен (Пашке-
вич 1991, с. 17—22). Агробіологічні особливості
голозерних пшениць більш сприятливі, ніж
пшениць плівчастих. Вони стійкі до поляган-
ня, вирощують їх як яровими, так і озимими, на
відміну від переважно ярових плівчастих пше-
ниць. Зернівки легко звільнюються від плівок
і не вимагають таких великих зусиль, які необ-
хідні при обмолочуванні плівчастих пшениць.
Зернівки голозерних пшениць мають невеликі
розміри та більш заокруглу форму, ніж зернів-
ки плівчастих пшениць, завдяки чому вихід
борошна з них більший, а висівок — менший.
Для них також потрібен менший об’єм тари
для зберігання чи транспортування.
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України
482
Дослідники вважають, що заміна плівчастих
пшениць голозерними та збільшення посівів
пшениці голозерної і жита є свідченням підви-
щення техніки обробітку ґрунту, а саме — по-
явою залізних наконечників. Змінились і зна-
ряддя збору збіжжя (поява залізного серпа).
Невеликі осередки плівчастих пшениць, як
пшениць «надійних», залишались у місцях не-
сприятливих ґрунтових та кліматичних умов
(наприклад, гірські райони).
Жито мало велике значення у давньорусь-
кий час по всій території Давньої Русі і поде-
куди домінувало в асортименті, що, ймовірно, у
значній мірі пов’язано з кліматичними зміна-
ми. Численні дані свідчать про те, що в період
від ІV—V ст. по ХV ст. зростає зволоженість у
Європі, в тому числі і на території України. За
даними, зібраними Г.І. Швецем з давньорусь-
ких літописів, особливо багатоводними були
Х—ХІІІ ст. (Швець, 1978). Збільшення воло-
гості призвело до змін у розташуванні поселень.
Відбувається вихід на вододіли та розселення у
басейнах малих річок, що пов’язано із заміною
орного фонду, а саме необхідністю засвоєння
важких для оранки суглинків та чорноземів
вододілів. Жито вважається культурою з висо-
кими пристосувальними можливостями, неви-
багливою до якості ґрунтів, рослиною — піоне-
ром, що використовується при посівах на нових
землях. Для вирощування потребує опадів у
межах 600—700 мм. Найбільш зимостійке се-
ред інших зернових культур, менше потребує
тепла, ніж пшениця, при проростанні. На дум-
ку М.І. Вавілова, жито як культура походить
з бур’яну, що засмічував посіви ячменю та го-
лозерних пшениць у Передній Азії. Найперші
свідоцтва вирощування жита походять з Цент-
ральної Анатолії. У горах воно, як більш зимос-
тійке, замінювало пшеницю. Теж саме відбува-
лось при просування його з Південно-Західної
Азії у північніші райони Європи.
Назва цієї рослини пішла від латинської на-
зви «siligo», тобто «selecto» — вибирати. Здавна
її вибирали з посівів пшениці або ячменю як
злісний бур’ян.
М.І. Вавілов під час своєї подорожі до Пів-
денно-Західної Азії відзначив, що там немає
культури жита: «Ее нет в посевах в Туркестане,
Индии, Иране, Афганистане, Китае. Но везде
в юго-Западной Азии рожь встречается в посе-
вах ячменя и пшеницы как сорное растение… В
работе «О происхождении ржи» (Вавилов, 1917)
я доказываю, что культурная рожь возникла из
ржи — сорняка в ю-З. Азии, и мне представля-
ется не лишено вероятности, что горы Памира
с их убогой старой культурой были одним из
начальных очагов культуры ржи» (Вавилов
1987, с. 23).
Поширенню жита в Європі сприяло також
більш часте використання озимих посівів.
Виділившись із засмічувача полів на рубежі
н. е. в окрему культуру, ця рослина до ХІІІ ст.
зайняла одне з провідних місць серед зернових.
Поступово збільшення культивування жита
привело до того, що цей злак перетворився із
супутньої культури плівчастої пшениці і ячме-
ню в одну з домінуючих культур.
Отже, біологічні особливості голозерних
пшениць та жита сприяли їх виходу у головні
зернові культури за часів Давньої Русі. Озимі
та ярові посіви цих культур давали додатковий
продукт. Цьому ж сприяло засвоєння нових зе-
мель, отримання додаткового орного фонду. Ві-
домі на наш час дані показують, що асортимент,
який склався за часів Давньої Русі, проіснував
тривалий час — до ХІХ ст. Сприяли цьому і
кліматичні умови. Останнє тисячоліття деяки-
ми дослідниками називається «малою льодови-
ковою епохою» з двома фазами — ХІІІ—ХV ст.
та ХVII—ХІХ ст. Вологість повітря була в цей
час вища за сучасну, а температура на 2—3°С
нижча (Кренке и др. 1989).
Незважаючи на існуючий на наш час обсяг
палеоетноботанічних матеріалів давньоруського
часу, бажано продовжувати його накопичувати.
Подальше накопичення даних у результаті
розширення територіальних та хронологічних
меж у комплексі з археологічними джерелами
дозволить отримати вагоме статистичне обґрун-
тування висновків та конкретизувати їх.
Балакин С.А. Отчет об археологических исследо-
ваниях на территории Киево-Печерского историко-
культурного заповедника в 1994 году // НА ИА НАН
Украины. — 1994/127.
Беляєва С.О., Пашкевич Г.О Зернове господарство
Середнього Подніпров’я Х—ХVI ст. // Археологія. —
1990. — № 3. — С. 37—47.
Вавилов Н.И. Происхождение и география культур-
ных растений. — Л., 1987. — 440 с.
Веремейчик О., Пашкевич Г. Своєрідність давнь-
оруського поселення в урочищі Овраменків Круг //
Археологічні дослідження Львівського університе-
ту. — 2004. — Вип. 7. — C. 270—281.
Довженок В.Й. Землеробство Давньої Русі. — К.:
Наукова думка, 1961. — 267 с.
Івакін Г.Ю., Козубовський Г.А., Козюба В.К., Поля-
ков С.Є., Чміль Л.В. Дослідження Михайлівсько-
го Золотоверхого монастиря та прилеглих площ у
1998 р. // АВУ 1997—1998 рр.. — К.: Інститут архео-
логії НАНУ, 1998. — C. 79—80.
Каргер М.К. Древний Киев // По следам древних
культур. Древняя Русь. — М.: Гос. Изд-во культур-
но-просв. литературы, 1953. — C. 35—74.
Каргер М.К. Древний Киев. — М.; Л.: Изд. АН СССР,
1958. — 574 с.
Каргер М.К. Землянка-мастерская киевского худож-
ника XIII века // КСИИМК. — 1945. — Вып. XI. —
C. 5—15.
Кирьянов А.В. История земледелия Новгородской зем-
ли Х—ХV вв. // МИА. — 1959. — № 65. — C. 306—362.
Кирьянова Н.А. Сельскохозяйственные культу-
ры и системы земледелия в лесной зоне Руси ХI—
ХV вв. — М., 1992. — 162 с.
Кравченко Н.М., Пашкевич Г.А. Некоторые пробле-
мы методики палеоботанических исследований /по
материалам Обуховской территориальной группы
памятников I тыс. н. э. // Археология и методы ис-
483
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України
торических реконструкций. — К.: Наукова думка,
1985. — С. 177—190.
Кренке А.Н., Золотокрылин А.Н., Попова В.В., Чер-
навская М.М. Реконструкция динамик увлажнения
и температуры воздуха за исторический период (по
природным показателям) // Палеоклиматы поздне-
ледниковья и голоцена. — М., 1989. — С. 34—38.
Левашова В.Л. Сельское хозяйство // Очерки по ис-
тории русской деревни Х—ХІІІ вв. — М., 1956. —
С. 19—105.
Максимов С. Куль хлеба и его похождения. — СПб.,
1873 (перевидання 1985 р.). — М.: Молодая гвардия,
1985. — 240 с.
Михайлина Л.П., Пашкевич Г.О., Пивоваров С.В.
Рільництво слов’яно-руського населення межиріччя
верхнього Пруту та середнього Дністра // Археоло-
гія. — 2007. — № 2. — C. 57—66.
Мовчан І.І., Боровський Я.Є., Гончар В.М., Сиром’ят-
ников О.К. Дослідження по провулку Рильському, 4
в Києві у 1997 році // АВУ 1997—1998 рр. — К.: Інс-
титут археології НАНУ, 1998 — C. 31—33.
Науковий звіт № 1997/103 про архітектурно-архео-
логічні дослідження комплексу Михайлівського Зо-
лотоверхого монастиря у Києві у 1996—1997 рр. —
К., 1998. — C. 123—126.
Пашкевич Г., Мазурик Ю. Результати палеоетно-
ботанічного дослідження матеріалів з розкопок го-
родища біля с. Новогрузьке // Минуле і сучасне Во-
лині й Полісся: край на межі тисячоліть. Матеріали
Х Наукової історико-краєзнавчої конференції. —
Луцьк, 2002. — C. 143—144.
Пашкевич Г.А. Находки культурных растений из
раскопок летописного юрьева // Древнерусский го-
род. Материалы Всесоюзной археологической кон-
ференции, посвященной 1500-летию г. Киева. — К.:
Наукова думка, 1984. — C. 94—96.
Пашкевич Г.А. Палеоботанический анализ злаков //
В кн.: Максимов Е.В., Петрашенко В.А. Славянские
памятники у с. Монастырек на Среднем Днепре. —
К.: Наукова думка, 1988. — C. 131—134.
Пашкевич Г.А. Палеоэтноботанические находки на
территории Украины. Древняя Русь. Каталог. Пре-
принт. — К., 1991. — 45 с.
Пашкевич Г.А. Палеоэтноботанические находки на
Черниговщине // Слов’яни і Русь у науковій спад-
щині Д.Я. Самоквасова. — Чернігів: Сіверянська
думка, 1993 — C. 99—100.
Пашкевич Г.О. Палеоботанічні дослідження Киє-
ва // АВУ 1997—1998 рр. — К.: Інститут археології
НАНУ, 1998 — C. 40—41.
Пашкевич Г.О. Палеоетноботанічні дослідження
2002 року // АВУ 2001—2002 рр. Збірка наукових
праць. — К., 2003. — Вип. 5. — C. 220—221.
Пашкевич Г.О., Петрашенко В.О. Землеробство і
скотарство в Середньому Подніпров’ї в VШ—X ст. //
Археологія. — 1982. — № 41. — C. 46—62.
Пашкевич Г.О., Томашевський А.П. Палеоботаніч-
ний комплекс давньоруської Овруцької волості // Ста-
родавній Іскоростень і слов’янські гради. Збірка нау-
кових праць. — Коростень, 2008. — Т. 2. — C. 59—73.
Петрашенко В. А., Пашкевич Г. А. К изучению земле-
делия Руси по материалам поселения у с. Григоровка на
Среднем Днепре // СА. — 1992. — № 1. — С. 198—210.
Турманина В.И. Развитие ландшафтов Восточной
Европы как показатель ритмических изменений
природы в прошлом // Ритмика природных явле-
ний. — Ленинград, 1976. — C. 127—129.
Чернецов А.В., Куза А.В., Кирьянова Н.А. Земле-
делие и промыслы // Древняя Русь. Город, замок,
село. — М., 1985. — С. 219—242.
Швець Г.І. Водність Дніпра. — К.: Наукова думка,
1978. — 84 с.
Янушевич З.В. Культурные растения юго-Запада
СССР по палеоботаническим исследованиям. — Ки-
шинев: Изд. Штиинца, 1976. — 202 с.
Pashkevich G. A. The palaeoethnobotanical examination
of cultivated plants of the Old Russian state //
Palaeoethnobotany and archaeology. International
Work — Group for Palaoethnobotany. 8th Symposium,
Nitra — Nove Vozokany, 1991. — Р. 249—268.
Zohary D., Hopf M. Domestication of plants in the Old
World. — Oxford, 1988. — 250 p.
Wasylikowa K., Cârciumaru M., Hajnalová E., Hartyá-
nyi P., Pashkevich G. & Yanushevich Z. East-Central
Europe // Progress in the Old World palaeoethnobotany.
A retrospective view on occasion of 20 years of Inter-
national Work Group for Palaeoethnobotany, eds.
W. Van Zeist, K. Wasylikowa, K.-E. Behre. A.A. Bal-
kema / Rotterdam / Brookfield, 1991. — P. 207—239.
Г. А. П а ш к е в и ч
пАЛЕОэТНОБОТАНиЧЕСКиЕ
иССЛЕДОВАНиЯ ДРЕВНЕРУССКОГО
ВРЕМЕНи и СРЕДНЕВЕКОВЬЯ
НА ТЕРРиТОРии УКРАиНЫ
В статье анализируются находки палеоэтнобота-
нических материалов на поселениях древнерусского
времени на территории Украины. Установлен па-
леоэтноботанический комплекс (ПБК) древнерусско-
го времени в пределах территории Украины. Исходя
из него, можно говорить о составе выращивавшихся
культурных растений. Преобладающими зерновы-
ми культурами были рожь, голозерные пшеницы,
просо. Меньшее значение имели, очевидно, ячмень
пленчатый, овес посевной. Возделывались в неко-
торых местах пленчатые пшеницы — двузернянка,
спельта. Бобовые культуры — горох, чечевица —
также были в составе выращивавшихся растений.
В Х—ХІІІ вв. наибольшее распространение имели
рожь и голозерные пшеницы, происходит переход
к ним от пленчатых пшениц, хотя последние в не-
которых местах (поселения Григоровка, Березанка)
сохраняют свое доминирующее значение.
G. O. P a s h k e v i c h
PALAEOETHNOBOTANICAL
RESEARCH OF OLD RUSSIAN TIME
AND LATER MIDDLE AGES
ON TERRITORY OF UKRAINE
Palaeoethnobotanical complex (PBK) of Old Rus-
sian time is established within the limits of territory
of Ukraine. Proceeding from it is possible to speak
about structure of cultivated plants. Prevailing grain
crops were Secale cereale, Triticum aestivum s.l., mil-
let. Smaller value had hulled barley Hordeum vulgare,
Avena sativa and pulses Pisum sativum, Lens culinaris.
Hulled wheats Triticum dicoccon and Triticum spelta
were cultivated in some places (settlements Grigorivka,
Berezanka). In structure of cultivated plants in X—ХШ
centuries were flax, hemp and opium poppy also. The
greatest distribution had rye and naked wheats.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83471 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0122 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T00:59:36Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пашкевич, Г.О. 2015-06-19T17:37:15Z 2015-06-19T17:37:15Z 2010 Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України / Г.О. Пашкевич // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 477-483. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83471 У статті аналізуються знахідки палеоетноботанічних матеріалів (обвуглені зернівки та насіння) на поселеннях давньоруського часу на території України. Виділено палеоетноботанічний комплекс (ПБК) Давньої Русі, який складався з жита посівного, голозерних пшениць, проса звичайного, плівчастого ячменю, вівса посівного (зернові), гороху, сочевиці (бобові), конопель, льону (технічні культури). В статье анализируются находки палеоэтноботанических материалов на поселениях древнерусского времени на территории Украины. Установлен палеоэтноботанический комплекс (ПБК) древнерусского времени в пределах территории Украины. Исходя из него, можно говорить о составе выращивавшихся культурных растений. Преобладающими зерновыми культурами были рожь, голозерные пшеницы, просо. Меньшее значение имели, очевидно, ячмень пленчатый, овес посевной. Возделывались в некоторых местах пленчатые пшеницы — двузернянка, спельта. Бобовые культуры — горох, чечевица — также были в составе выращивавшихся растений. В Х—ХІІІ вв. наибольшее распространение имели рожь и голозерные пшеницы, происходит переход к ним от пленчатых пшениц, хотя последние в некоторых местах (поселения Григоровка, Березанка) сохраняют свое доминирующее значение. Palaeoethnobotanical complex (PBK) of Old Russian time is established within the limits of territory of Ukraine. Proceeding from it is possible to speak about structure of cultivated plants. Prevailing grain crops were Secale cereale, Triticum aestivum s.l., millet. Smaller value had hulled barley Hordeum vulgare, Avena sativa and pulses Pisum sativum, Lens culinaris. Hulled wheats Triticum dicoccon and Triticum spelta were cultivated in some places (settlements Grigorivka, Berezanka). In structure of cultivated plants in X—ХШ centuries were flax, hemp and opium poppy also. The greatest distribution had rye and naked wheats. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Дослідження проблем середньовічної археології та історії Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України Палеоэтноботанические исследования древнерусского времени и средневековья на территории Украины Palaeoethnobotanical research of Old Russian time and later middle ages on territory of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України Пашкевич, Г.О. Дослідження проблем середньовічної археології та історії |
| title | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України |
| title_alt | Палеоэтноботанические исследования древнерусского времени и средневековья на территории Украины Palaeoethnobotanical research of Old Russian time and later middle ages on territory of Ukraine |
| title_full | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України |
| title_fullStr | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України |
| title_full_unstemmed | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України |
| title_short | Палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території України |
| title_sort | палеоетноботанічні дослідження давньоруського часу та середньовіччя на території україни |
| topic | Дослідження проблем середньовічної археології та історії |
| topic_facet | Дослідження проблем середньовічної археології та історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83471 |
| work_keys_str_mv | AT paškevičgo paleoetnobotaníčnídoslídžennâdavnʹorusʹkogočasutaserednʹovíččânateritorííukraíni AT paškevičgo paleoétnobotaničeskieissledovaniâdrevnerusskogovremeniisrednevekovʹânaterritoriiukrainy AT paškevičgo palaeoethnobotanicalresearchofoldrussiantimeandlatermiddleagesonterritoryofukraine |