Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
У статті приводяться результати багатолітніх
 археологічних досліджень замчища-садиби Б. Хмельницького у Суботові, які проводились в 70-х і 90-х рр.
 ХХ ст. експедиціями Інституту археології НАН
 України, в тому числі й під керівництвом автора. Стаття за життя автора не пу...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83472 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині / М.П. Кучера // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 541-554. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860031860865761280 |
|---|---|
| author | Кучера, М.П. |
| author_facet | Кучера, М.П. |
| citation_txt | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині / М.П. Кучера // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 541-554. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті приводяться результати багатолітніх
археологічних досліджень замчища-садиби Б. Хмельницького у Суботові, які проводились в 70-х і 90-х рр.
ХХ ст. експедиціями Інституту археології НАН
України, в тому числі й під керівництвом автора. Стаття за життя автора не публікувалась.
В публикации приводятся результаты многолетних археологических исследований замчища-усадьбы Б. Хмельницкого в Суботове, которые проводились в 70-х и 90-х гг. ХХ ст. экспедициями
Института археологии НАН Украины, в том числе и
под руководством автора. Статья при жизни автора не публиковалась.
The paper sums up results of long-term investigations
on castle-manor of B. Hmelnytskyj. These researches
were realized in 70—90 years of 20th cent. by expeditions
of Archaeology Institute of Ukraine including the author’s
leadership. The paper published for the first time.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:52:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
541
В статі приводяться результати багатолітніх
археологічних досліджень замчища-садиби Б. Хмель-
ницького у Суботові, які проводились в 70-х і 90-х рр.
ХХ ст. експедиціями Інституту археології НАН
України, в тому числі й під керівництвом автора.
Стаття за життя автора не публікувалась.
К л ю ч о в і с л о в а: Суботів, садиба, замчи-
ще, оборонні укріплення, рів, вал, конструктивні
особливості, культурний шар, пізньосередньовічна
кераміка, кахлі.
Садиба Б. Хмельницького в Суботові, яку
заснував його батько, займає під прямокут-
ний мис, обмежений з півночі і сходу заплавою
р. Тясмин, а з заходу — яром (рис. 1). Схил по
північному краю, висотою 12 м ескарпований
(з метою підсилення обороноздатності штучно
зрізаний для надання йому більшої стрімкості)
двома ярусами. Посередині схилу, між верх-
нім (висота 4,5—5 м) і нижнім (7,5 м) ярусами,
лишилась горизонтальна тераса, шириною
8—10 м. Очевидно схили були ескарповані з
заходу і сходу, вони зараз поруйновані: з за-
ходу обірвались до яру, а зі сходу знищені за-
будовою села. З півдня, з напільного боку, мис
був відрізаний ровом від продовження плато і
по його внутрішньому краю, з боку укріпленої
площі, було насипано вал. Зараз в западині на
місці рову проходить вулиця, а вал не зберіг-
ся. Площа замчища дорівнює близько 2 га. По
східному і південному краях воно забудоване
сучасними садибами з городами, а в північній
частині — задерноване. За свідченням місце-
вих жителів, на їх пам’яті замчище було забу-
доване і в центральній частині.
На сусідньому мису з заходу, за яром, збе-
реглася кам’яна Іллінська церква, побудована
1653 р. на замовлення Б. Хмельницького і в
якій його й було поховано 1657 р.
Попередні дані про садибу Хмельницьких в
Суботові узагальнив Г.Н. Логвин (Логвин 1954,
с. 52—60). Він першим провів на замчищі по-
шуки гетьманського палацу, про який зберег-
лися легендарні відомості в аматорській літе-
ратурі. Г.Н. Логвин користувався траншейним
методом досліджень, місця його розкопок не за-
фіксовано Наслідком їх було встановлення міс-
цеположення фундаментів кам’яної споруди
на західному краю садиби, руїни якої у XIX ст.
ще були помітні на поверхні.
Співробітниками Інституту археології АН
України дослідження замчища розпочато
1970 р. і з перервами вони тривали до 1993 р.
У 1970 р. експедицію очолював Р.О. юра (юра
1970/28). Тоді було закладено в різних частинах
замчища 14 траншей і 1 шурф з метою пошуків
монументальних споруд. Однією з траншей
(№ 16) було перерізано вулицю на місці рову
з напільного південного боку і одна траншея
(№ 11) знаходилась на терасі північного схи-
лу. Оскільки план замчища складено 1971 р.,
то на ньому було відновлено місцеположення
лише останніх двох траншей, а місця розкопок
1970 р. всередині замчища не були графічно
зафіксовані. Розкопки провадились переважно
в західній половині замчища. В його південно-
західній частині відкрито залишки кам’яної
кладки у вигляді прямокутного стовпа.
В 1971 р. Суботівську середньовічну ек-
спедицію очолював П.А. Горішній (Горіш-
ній 1971/16). Біля південного кута замчища до-
слідження провадились на площі 12 × 10—16 м.
Було відкрито дві кам’яні кладки у вигляді
квадратних у плані стовпів і землянку-погріб
ХVII ст. Поруч на північний захід від розкопу
культурний шар на площі 30—35 × 16—22 м
зрізували за допомогою бульдозера. Було вияв-
М. П. К у ч е р а
ЗАМЧиЩЕ-САДиБА Б. ХМЕЛЬНиЦЬКОГО
В СУБОТОВІ НА ЧЕРКАЩиНІ
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
542
лено напівземлянкове житло ІХ—Х ст. і кіль-
ка заглиблень у культурному шарі, проте їх не
розчищали й не фіксували, частково вони були
поруйновані бульдозером.
У 1972 р. експедицію очолював Р.О. юра
(юра, Горішній 1972/25). Розкоп 1 (10 × 10 м)
було закладено безпосередньо на північ від
розкопу 1971 р.; розкоп 2 (34 × 20 м) — на пів-
нічний захід (на місці зачистки бульдозером
1971 р.); розкоп 3 (15 × 5 м) — впритул до східної
стінки розкопу 1971 р.; розкоп 4 (10 × 5,5 м) —
північніше розкопу 3. Було відкрито два напів-
землянкових житла ІХ—Х ст.(в тому числі одне
на місці зачистки бульдозером 1971 р.) і кілька
заглиблень очевидно недавнього часу. Дослід-
жувалась також тераса на північному схилі за-
мчища (розкоп 5 — 4 × 2,2 м; шурф 1 — 7 × 1 м;
траншея № 1 — 20 × 1 м).
У 1973 р. Р.О. юрою було закладено розкоп
площею 14 × 7 м за 3 м на північ від розкопу 2
попереднього року (юра 1973/21в).
Дослідження Суботівського замчища було
відновлено 1990 р. в зв’язку з підготовкою до
400-річчя (1995 р.) з дня народження Б. Хмель-
ницького. Вони проводились у складі Чиги-
ринської експедиції начальником Суботівсь-
кого загону В.Л. Клочко (розкоп 1) і учасником
експедиції ю.В. Павленко (розкоп 2) (Горішній
1990/17, с. 10—17). В розкопі 1 (32 × 4 м) в пів-
нічній частині садиби відкрито долівку зем-
лянки ХVІІ ст. з піччю і піч від налівземлян-
кового житла ІХ—Х ст. В розкопі 2 (11 × 12 м)
на західному краю садиби роз-
чищено фундаменти кам’яної
споруди, яку частково дослі-
див Г.Н. Логвин у 1953 р.
Суботівський археологіч-
ний загін Чигиринської екс-
педиції (начальник експедиції
П.А. Горішній) у 1991 р. очо-
лював М.П. Кучера. Було за-
кладено розкоп розміром 10 ×
20 м біля північно-західного
кута замчища і виявлено ве-
лику напівземлянкову спору-
ду ХVІІ ст. невідомого призна-
чення (Кучера 1991/8а).
У 1992 р. Суботівський за-
гін (начальник М.П. Кучера)
Чигиринської експедиції (на-
чальник П.А. Горішній) про-
довжував дослідження спо-
руди, відкритої 1991 р.; було
також розрізано рів на місці
вулиці біля південно-західно-
го кута замчища та край тера-
си на північному схилі (Куче-
ра 1992/31).
У 1993 р. для продовження досліджень на
садибі-замчищі Б. Хмельницького було ство-
рено Суботівську експедицію Інституту архе-
ології АН України. Начальник Суботівської
експедиції П.А. Горішній здійснював фінан-
сово-організаційне забезпечення експедиції, а
сам знаходився в Чигирині й приймав участь
у розкопках експедиції Черкаського обласного
краєзнавчого музею. Дослідження в Суботові
тривали лише 20 днів, їх проводив ст. науко-
вий співробітник експедиції М.П. Кучера з
двома місцевими лаборантами-робітниками. В
зазначеному складі експедиція виконала такі
роботи: невеличкими траншеями розрізано
краї замчища в трьох місцях; розрізано терасу
на північному схилі; досліджено площу 8 × 8 м
в центральній частині замчища, де планува-
лося спорудити пам’ятник Б. Хмельницькому
(Кучера 1993/15); тут було відкрито напівзем-
лянкове житло IX—X ст., наземну господарську
споруду недавнього часу і частину заглибленої
господарської споруди ХVІІ ст.
У 1970—1973 рр. дослідження в Суботові
фінансував Інститут археології, а в 1990—
1993 рр. — Міністерство культури України
через Чигиринський Історико-культурний му-
зей-заповідник, який був замовником археоло-
гічних робіт.
Розкопки в Суботові мали архітектурно-ар-
хеологічний характер, переслідували мету
дослідження укріплень та монументальних
споруд ХVІІ ст. і проводились у співпраці з Інс-
Рис. 1. План замчища-садиби
Б. Хмельницького в Суботові з
місцями розкопок
543
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
титутом Історії архітектури та теорії будівниц-
тва України, У 1970—1973 рр. на розкопках
постійно перебував представник цього Інсти-
туту — кандидат архітектури С.К. Кілесо, а в
1990—1993 рр. згаданий представник періо-
дично відвідував розкопки і визначав місця їх
приведення. У 1970-х роках було реставрова-
но Іллінську церкву, а дослідженнями 1990-х
років планувалось продовжити пошуки об’єктів
для їх відновлення до 400-річчя з дня народ-
ження Б. Хмельницького. Але як у Чигирині
на Замковій Горі, так і на садибі-замчищі в Су-
ботові ці плани не було здійснено, і з 1994 р.
дослідження в Суботові припинились.
* * *
На Замчищі, крім матеріалів ХVІІ ст., є речі
доби бронзи, в тому числі так званої культури
багатоваликової кераміки; ранньозалізного
віку, зокрема, чорноліської культури; слов’ян-
уличів ІХ—Х ст. Ці знахідки трапилися в різ-
них частинах замчища, найбільше з них при-
падає на слов’янську кераміку. Відкрито кілька
напівземлянкових жител IX—X ст. Археологіч-
но досліджена з графічною фіксацією більша
частина напівземлянки в розкопі 1993 р. (Ку-
чера 1993/15). В ній знаходилась глиняна піч,
викладено всередині невеликими каменями.
Крім гончарного посуду X ст. в напівземлянці
знайдено кераміку роменської культури. З не-
рухомих пам’яток ранішого часу зустрічалися
заглиблення від господарських споруд.
НЕРУХОМІ пАМ’ЯТКи ХVІІ ст.
Від наземних жител ХVІІ ст. на площі роз-
копів 1972—1973 рр. і 1993 р. зустрічались не-
великі скупчення уламків цегли та кахлів від
печей, руїни яких, певно, були розібрані для
власних потреб місцевими селянами. інших
слідів від наземних жител не було виявлено.
До архітектурних пам’яток належить фунда-
мент кам’яної споруди, розчищений у 1990 р.
на західному краю замчища, за 20 м на південь
від його північного краю. Споруда майже квад-
ратна, зовні 11 × 9,7 м, всередині 8,3 × 5 м, ви-
довжена перпендикулярно до обриву (рис. 2).
Відомості про неї в звіті дуже обмежені, а два
ескізні креслення один з одним в деталях не
співпадають (Кучера 1993/15, с.9—10). Фунда-
менти складено з оброблених плит і природних
кам’яних брил пісковику та цегли на цемен-
тівці. Товщина стін: північної — 2,8 м; півден-
ної — 2,2 м; західної та східної — по 1,3—1,4 м.
У північній стіні є дві перерви — в східній
частині та посередині. Зовні від середньої пе-
рерви збереглися сліди прибудови, можливо,
від входу. Зсередини в західній стіні симетрич-
но розташовані два прямокутні заглиблення
розміром 1,2 × 0,8 м кожне, в цих місцях стіна
має товщину лише 0,5 м. Судячи з креслення,
подібні заглиблення очевидно були і в півден-
ній стіні. Крім того, в південній стіні в нижній
частині фундаменту знаходилось чотири чо-
тирикутні ніші шириною і висотою 0,4 м, гли-
биною 1,4—1,5 м, Судячи з креслення, фунда-
мент зберігся на висоту 1,2—1,4 м.
Призначення струди не з’ясоване, архітекто-
ри припускають, що це могла бути башта-дон-
жон, тобто житлова башта. Речі з заповнення
споруди також не дають уяви, щодо її призна-
чення, тим більше, що вони потрапили до за-
повнення з культурного шару. В цьому запов-
ненні були речі як ХVІІ ст., так і ранішого часу.
З речей ХVІІ ст., судячи з інвентарного опису,
заслуговує на увагу черепиця з зеленою поли-
вою — 24 уламки. Кахлі від печей представ-
лені в опису лише 8 уламками, глиняний по-
суд ХVІІ ст. — 71 уламком, в тому числі 14-ма
полив’яними. Це звичайні за кількістю знахід-
ки для культурного шару замчища, причому,
на інших розкопах кахлі трапляються значно
частіше. Можливо, що відкритий фундамент
належить центральній багатоповерховій час-
тині споруди; з одного чи й з двох довших боків
(з півночі та півдня) кам’яної частини могли
знаходитись дерев’яні приміщення.
Кам’яний фундамент у вигляді прямокут-
ного стовпа відкрито в південно-західній час-
тині замчища у 1970 р, Розміри його: довжина
1,75 м, ширина 1 м зверху і 1,2 м внизу, висота
0,9—1,2 м (рис. 3), фундамент викладено з не-
великих брил пісковику на глиняному розчині.
На відстані 13 см від південного торця фунда-
менту на рівні його верхнього зрізу, лежало 5
цеглин ХVІІ ст. Під час розкопок фундаменту
Рис. 2. Фундамент кам’яної споруди (план і про-
філі)
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
544
виявлено уламки пізньосередньовічної керамі-
ки, що дає підставу його датувати ХVІІ ст. (юра
1970/28, с. 9). Фундамент відкрито біля погреба
місцевого жителя (це приблизно на відстані
15 м від західного краю замчища і 25 м — від
південного). За його словами, під час споруд-
ження погреба, він вибрав одну кладку, що
мала форму квадратного стовпа.
У 1971 р. розчищено кам’яні фундаменти
біля південного кута замчища у вигляді квад-
ратних у плані стовпів, місцеположення яких
було встановлено 1970 р. за вказівкою місце-
вих жителів (юра 1970/28, с. 8). Збереглося два
стовпи — північний і південний, а два інші —
західний і східний були розібрані колишнім
господарем городу, але їх сліди зафіксовано роз-
копками. Стовпи розміром 2 × 2 м кожний роз-
ташовувались на кутах прямокутника з довжи-
ною сторін: північної — 7 м, південної — 6,85 м,
західної — 6,85 м, східної — 6,25 м. Відстань
між парними стовпами з заходу на схід — 3 м, з
півночі на південь — 2,5 і 2,7 м (рис. 4). Висота
стовпів — 0,5—0,6 м. Вони складені з кам’яних
брил на цементівці. На цементівці південного
стовпа збереглися відбитки двох деревин у виг-
ляді перехрестя. На обидвох стовпах є по одно-
му округлому заглибленню діаметром зверху
близько 70 см, глибиною 25 см.
Фундамент з стовпів орієнтований перпен-
дикулярно до південного краю замчища, на
відстані приблизно 12 м від нього. Архітектори
вважають, що фундаменти належать до в’їздної
брами на замчище.
Східніше стовпів відкрито погріб з залишка-
ми спалених дерев’яних конструкцій. Розміри
погреба: 5,5 × 6,5 м, глибина — 2,3 м від сучас-
ної поверхні (рис. 4). На північному куті спору-
ди відкрито вхід шириною 2,3 м довжиною 3 м
з похилим дном, яке поступово підвищувалось
назовні. На дні погреба на початку входу ви-
явлено дві ямки від стовпів, що належали до
Рис. 3. Кам’яна кладка (план і профілі)
Рис. 4. Кам’яні фундаменти і погріб (план і розріз)
545
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
конструкції дверей, На земляній долівці спо-
руди знайдено великий уламок тарелі ХVІІ ст.
Відстань між погребом і стовпами за креслен-
ням 1,7—2 м, а за текстом звіту — 3 м.
Погріб орієнтований паралельно до стовпо-
вих фундаментів і розташований з ними в одну
лінію. Обидва об’єкти знаходились безпосеред-
ньо перед валом.
На розкопі 1990 р. в східній частині замчи-
ща виявлено долівку землянки з піччю. Стінки
землянки виявилися зруйнованими сучасни-
ми перекопами. Піч мала вигляд ями-підбою
під долівкою. Судячи з креслення, довжина
її 1,2 м, ширина 0,9 м, висота 0,6 м, глибина
від рівня долівки — 0,7—0,75 м. Устя перед
піччю, довжиною 0,7 м, шириною посередині
близько 0,8 м, було заглиблене на 0,3 м ниж-
че рівня долівки (рис. 5). Глибина череня печі
від сучасної поверхні — 2 м, устя — 1,3 м (юра
1970/28, с. 5; Горішній 1971/16, с. 4—10). Стін-
ки та склепіння печі були досить сильно про-
палені. Всередині печі знаходився попіл з вуг-
линками, що походять від соломи та хмизу, а
також невелика кількість уламків середньовіч-
ної кераміки (Горішній 1990/17, с. 10—11). Не
виключено, що піч і долівка споруди належать
до різного часу.
Біля північно-західного кута замчища у
1991—1992 рр. розкопано велику напівземлян-
кову споруду ХVІІ ст. (Горішній 1990/17, с. 13).
Розкопки було проведено на місці старого бу-
динку (школи-інтернату, а раніше — попівсь-
кого будинку), розібраного кілька років тому.
Завдяки цьому культурний шар на розкопі ви-
явився найменше поруйнованим селянськими
господарчими роботами. Споруда мала оваль-
ну в плані форму, її південний і східний краї не
досліджені, оскільки в цих напрямках споруда
продовжувалась за межі розкопу (рис. 6). Спо-
руда орієнтована з південного заходу на пів-
нічний схід. В цьому напрямку її відкрито на
довжину 15 м. По ширині вона займала щонай-
менше 7—8 м. Котлован споруди викопаний у
світло-жовтому материковому лесі. Стінки кот-
ловану не вертикальні, а дещо нахилені на-
зовні. Земляна долівка споруди заглиблена на
1—1,7 м від сучасної поверхні. В розкритій час-
тині по північно-західному краю споруди вияв-
лено чотири входи, вирізані в ґрунті на відстані
1,5—2 м один від одного. З них три західні в
плані півовальні. Розміри їх в напрямку з захо-
ду на схід: довжина 1,4; 1,2; 0,5 м; ширина 1,2;
1,8; 0,9 м; глибина від рівня сучасної поверхні
0,8—0,85 м Четвертий вхід з’єднується з іншою
спорудою, розташованою поруч північніше.
Ширина входу 1,5 м зверху, 1,2 внизу, глиби-
на 1,1 м від сучасної поверхні (Кучера 1991/8а,
с. 3—10). Споруда, до якої вів цей вхід, в плані
прямокутна, з дещо дугоподібними та похили-
ми, як і в основній споруді, стінками. Розміри
її: з заходу на схід 4,4 м, з півночі на південь
3,6 м. Долівка додаткової споруди знаходилась
на тому ж рівні, що і в основній споруді, по кра-
ях вона підвищена. В східній частині споруди
безпосередньо біля східної стіни розташована
яма овально-трикутної форми з рівним дном і
похилими стінками. Розміри ями по дну 1,7 ×
1,25 м, глибина 0,6 м від рівня долівки (2 м від
сучасної поверхні).
В східній частині розкопу, за межами ко-
лишнього будинку школи-інтернату, споруду
поруйновано двома траншеями: № 6 1970 р.,
закладеною Р.О. юрою вздовж східної стіни бу-
динку школи-інтернату, і (невідомою нам ши-
рокою траншеєю перпендикулярно до Східної
стіни колишнього будинку школи-інтернату,
прокопаною, очевидно, Г.Н Логвиним у 1953 р.
Дещо далі, у північно-східному куті розкопу
споруду зрізано пізнішими ямами. В приріз-
ці зі сходу збереглася лише незначна ділянка
долівки споруди на південному краю прирізки.
Інша частина зруйнована ямами з будівельни-
ми і речовими залишками сучасного типу.
Рис. 5. Землянка XVII ст. План і розріз
Рис. 6. План споруди
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
546
На дослідженій площі в споруді виділяються
дві загальні частини: південно-східна (серед-
ня) — з підвищеним рівнем долівки, і найбільш
заглиблена — північно-західна вдовж краю.
Середня частина має з боків прямолінійні
обриви. З заходу її прямолінійний край стано-
вить у довжину близько 1 м; північний край
відкрито на відтинку близько 3 м (він виходить
на схід за. межі розкопу). Прямолінійні відріз-
ки по периметру центральної частини утворю-
ють не стиках тупі кути.
Долівка центральної частини заглиблена на
1—1,2 м від рівня сучасної поверхні. Поблизу
північно-західного кута на долівці помітне не-
значне підвищення з рівною поверхнею майже
квадратної форми розміром 1,3 × 1,6 м, начеб то
.на цьому місці щось стояло і прикрита ним час-
тина долівки не була витоптана. Тут же в долів-
ці знаходились дві ями: одна підпрямокутної
форми 2,3 × 1,5 м зверху і овальним дном 1,5 ×
0,7 м, глибиною 0,3 м; друга — овальної форми
2,3 × 1,7 м зверху і 1 × 0,8 м на дні, глибиною
0,75 м. Ями, очевидно, мали господарське при-
значення (правили як льохи).
На площі вдовж краю споруди виділяєть-
ся дві частини, які умовно назвемо секціями.
Перша з них прилягає до західного, краю цен-
тральної частини, а друга — до північно-захід-
ного і північного країв цієї ж частини. Довжина
першої секції 7,5 м, ширина 2,5 м. Вона, в свою
чергу, поділяється за рівнем долівки на дві час-
тини: у південній частині долівка заглиблена
посередині на 1,3 м, а по краях — на 1,1—1,2 м;
у північній частині, довжиною 4 м, долівка за-
глиблена посередині на 1,5 м, а по краях — на
1,1—1,35 м від рівня сучасної поверхні. Кожна
з цих двох частин має свій вхід і, отже, може
розглядатись як окреме приміщення.
Друга секція по північному краю споруди
також має нерівну долівку. У західній частині
її глибина 1,2—1,3 м, а у східній — 1,5—1,7 м
від рівня сучасної поверхні. На межі між цими
двома рівнями впритул до північного краю цен-
тральної частини споруди виявлено яму, по-
руйновану згадуваною траншеєю 1970 р. Яма
майже округла, поперечником 1,5 м зверху та
1 м на дні, глибиною 2,1 м від рівня сучасної
поверхні (0,4—0,7 м від рівня долівки). Ця час-
тина споруди з’єднувалась входом з сусідньою з
півночі спорудою. Невеликий вхід знаходився
посередині між двома секціями.
Контури споруди в західній половині чітко
позначились на глибині 0,4 м, а в східному на-
прямку — нижче. В західній частині споруди
знаходилась темно-сіра земля із знахідками
пізнього середньовіччя (уламки посуду, кахлів,
черепиці), керамікою IX—X ст. і поодинокими
уламками кераміки доби бронзи-раннього за-
ліза. В середній частині заповнення на висоті
0,3 м від дна знаходився дрібно структурний
(на зразок попелу) коричневий зотлілий шар
рослинного походження товщиною 25—45 см
без знахідок. В східному напрямку на всій пло-
щі розкопу продовжувалось заповнення спору-
ди з темні-сірої землі комковато-розсипчастої
структури. Вибираючи це заповнення, вдало-
ся визначити край споруди у північно-східній
частині, де край поруйновано ще в давнину:
з північного боку до котловану споруди було
звалено різні будівельні залишки пізнього се-
редньовіччя — уламки цегли, каміння, жовту
глину. В нижній частині та на дні додаткової
(північної) споруди знаходилось те ж саме за-
повнення з уламками цегли, каміння та світло-
жовтою глиною, що і по північному краю основ-
ної споруди та у вході. У заповненні північної
споруди також знаходився коричневий проша-
рок рослинного походження, характерний для
основної споруди.
Заповнення споруди в непоруйнованих міс-
цях залягає не глибині 25 см від сучасної по-
верхні. На більшій частині його перекривав го-
ризонтальний прошарок глини, що утворився
під час будівництва згадуваної попівської хати.
Отже, можна вважати, що давня поверхня на
площі споруди була приблизно на 25 см ниж-
чою від сучасної поверхні.
Всі речі з заповнення споруди слід датувати
не пізніше, як другою половиною ХVII ст.
Споруда до кінця не досліджена (замовни-
ка вона не цікавила) і для визначення її при-
значення ми не маємо достатніх підстав. Тим
більше, що аналогів до неї невідомо. Яких-не-
будь ознак опалювальних пристроїв у споруді
не зафіксовано. У заповненні було чимало різ-
них речей (крім численних уламків глиняного
посуду, знайдено 170 уламків черепиць, 158
уламків кахлів), але вони потрапили до котло-
вану під час його засипання культурним ша-
ром. Знахідок, які належать безпосередньо до
споруди, тобто які залишились на долівці спо-
руди під час її функціонування, не виявлено. У
ямах в долівці також не трапилося певних ре-
чей, які могли знаходитись у них напередодні
руйнування споруди. Отже, речовий матеріал
не дає відомостей про призначення споруди.
З другого боку, наявність і характер заглиб-
лень на долівці свідчать, що вони утворились
під час функціонування споруди відповідно до
її внутрішнього планування. Судячи з оваль-
ної форми, наявності кількох входів та незвич-
ного внутрішнього планування, це була спору-
да типу куреня. Вона мала призначатись для
перебування осіб, які несли вартову службу чи
виконували інші обов’язки, пов’язані з існуван-
ням гетьманської садиби.
Не маємо також відповідних даних про
конструкцію споруди. Не дивлячись на уваж-
ні пошуки, ямок від стовпів на площі спору-
ди не знайдено. Згадувана прямолінійність
у плануванні країв середньої частини вказує
на існування стіни-перегородки по периметру
цієї частини. У конфігурації зовнішнього краю
споруди також простежувались прямолінійні
547
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
відрізки; вони з’єднуються під тупим кутом і
розташовані по дузі. Ця особливість краще про-
стежувалась по краю долівки, оскільки вище
від долівки земляні стінки котловану зберег-
лися гірше.
Напрошується висновок, що стіна по краю
споруди в плані також була багатокутною.
Таким чином, встановлюється наявність двох
стін: зовнішньої покраю споруди і внутрішньої
по периметру середньої частики. Слід вважа-
ти, що ці стіни мали каркасну конструкцію. Ос-
новою їх могли бути лежні, в яких на певній
відстані закріплювались стояки. Зверху стояки
також закріплювались у горизонтальній пере-
кладині. У такому разі проміжки між стояка-
ми доцільно було влаштовувати з легких конс-
труктивних матеріалів. Не слід заперечувати й
можливість членування споруди поперечними
простінками на окремі приміщення.
Крім перерахованих залишків споруд, від-
критих на площі замчища, досліджувався ха-
рактер укріплень по його краю. З напільного
(південного) боку за 30 м від західного краю
1970 р. (Кучера 1991/8а, с. 7) за допомогою
траншеї (№ 16) було розрізано впоперек сучас-
ну вулицю, під якою виявлено оборонний рів,
заповнений землею та темно-сірим і жовтим
лесом. Досліджено внутрішній схил рову на
протязі 4,75 м глибиною 3 м від сучасної повер-
хні. В нижній половині стрімкість стінки рову
близько 40°, а вище вона має досить незначну
похилість (рис. 7. 1).
У 1992 р. досліджено цей же рів за 4—5 м від
західного краю (юра 1970/28, с. 10). За допомо-
гою траншеї (№ 1) довжиною 7,4 м розрізано
основну частину рову, за винятком країв. Рів
у перетині майже трикутний, з вузьким (0,7 м)
дном, глибиною 3,3 м. Внизу на висоту 2 м стін-
ки стрімкі; з них зовнішня нахилена під кутом
40°, а внутрішня — під кутом 45°. Ширина рову
на цьому рівні близько 6 м. Рів заповнений на-
шаруваннями сірого та жовтого лесу, а частко-
во — темно-сірою землею. У заповненні трап-
лялися уламки посуду ХVII ст., окремі уламки
черепиці та кахлів. Знахідки залягали не різ-
них глибинах, за винятком самої нижньої час-
тини, товщиною 0,5 м. Вони переконливо свід-
чать, що рів функціонував за козацьких часів.
Щодо напрямку рову, то він продовжувався
прямо до обриву в створі сучасної вулиці.
Важливі дані одержано дослідженнями пів-
нічного схилу замчища у 1993 р. Траншеєю
(№ 4) довжиною 16 м було розрізано схил з
терасою в середній частині північного краю
замчища, за 65 м від його північно-західного
кута (рис. 1) (Кучера 1993/15, с. 4—5). Край
замчища на місці траншеї виявився поруйно-
ваним недавньою ямою, дно якої на 0,5—0,7 м
заглиблене в материку з жовтого леса і знахо-
диться на глибині 1,7 м від сучасної поверхні
(рис. 7, 2). Материк на краю замчища залягає
на глибіні 1 м від сучасної поверхні. Схил до
тераси має стрімкість 45° і перекритий зверху
на. товщину близько 1 м, як і край замчища,
гумусованою землею. Висота схилу — 4,5 м
(по вертикалі) від сучасної поверхні. Біля під-
ніжжя схилу, по внутрішньому краю тераси,
розрізано рів, шириною 4,5 м, глибиною 2 м
від сучасної поверхні, заповнений нашаруван-
нями гумусованої землі. Від середини рову до
краю замчища — 5 м (по горизонталі), а висо-
та між ними по вертикалі (тобто висота схилу
від краю замчища до дна рову) — 5,8 м. Від
гострого й дещо заокругленого дна зовнішня
стінка рову під кутом майже 45° підвищується
на 1,45 м до поверхні материка. Зверху мате-
рик перед ровом перекритий тонким (25 см) де-
рновим шаром. Такий різкий перехід дерново-
го шару безпосередньо до материкового ґрунту
свідчить, що дерновий шар утворився на місці
Рис. 7. Профіль рову в східній стінці
траншеї № 16, 1970 р. (1). Профіль стін-
ки траншеї № 4, 1993 р. (2): 1 — світло-
жовтий материковий лес з темно-сірими
плямами; 2 — світло-жовтий материко-
вий лес; 3 — нашарування гумусованої
землі. Профіль західної стінки траншеї
№ 1, 1972 р. (3): 1 — сіра земля; 2 — сіра
земля з білою глиною; 3 — темно-сіра
земля; 4 — білувата глина; 5 — гуму-
сована земля з домішкою жовтого лесу;
6 — сіро-жовта перемішана глина;
7 — темно-сіра земля з жовтим лесом;
8 — жовтий лес. Профіль західної стін-
ки шурфу 1972 р. (4): 1 — темно-сіра
земля; 2 — жовтий лес; 3 — темно-жов-
тий лес; 4 — чорна земля; 5 — жов-
тий лес з вкрапленнями чорної землі.
Профіль ями в західній стінці траншеї
№ 11, 1970 р. (5): 1 — темно-сіра земля;
2 — темно-коричнева земля
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
548
материкового ґрунту, який початково підно-
сився значно вище. Крім того, зверху на ньому
знаходився ще викид з рову. Отже, зовні перед
ровом знаходилось підвищення на зразок валу.
За розповіддю місцевого жителя, раніше він на
терасі садив картоплю, тобто її поверхню давно
знівельовано.
Через 4 м від виявленого зовнішнього краю
рову знаходиться зовнішній край тераси, яка
переходить у достатньо стрімкий, очевидно та-
кож штучно підрізаний, схил, висотою 7,5 м.
На краю тераси траншеєю перерізано яму гос-
подарського призначення глибиною 2,6—2,8 м
від сучасної поверхні, діаметром 1,2 м. Стінки
ями збереглися на висоту 1,6—1,8 м (до верха
материка).
У заповненні рову траплялися уламки по-
судин ХVII ст., кахлі, кістки тварин. Один
уламок стінки горщика ХVII ст. знайдено в
найглибшій частині рову, на висоті 15 см від
його дна (1,35 м від сучасної поверхні). Це не-
заперечно свідчить про те, що рів належить до
ХVII ст. У заповненні ями, біля самого дна (на
глибині 2,3—2,65 м від рівня сучасної поверх-
ні) знайдено три уламки горщика X ст. і стінку
посудини доби бронзи, тобто яма, відноситься
до ранішого часу, ніж рів.
Матеріали траншеї свідчать, що тераса на
схилі існувала задовго до ХVII ст. Зокрема, у
X ст. на ній будували господарські споруди. Але
вона була, очевидно, вужчою. У ХVII ст. під час
укріплення садиби Хмельницьких, схил у верх-
ній частині, що спадає до тераси, штучно зрізано
і він став крутішим, а для того, щоб збільшити
висоту схилу, безпосередньо під зрізом викопа-
ли рів. При цьому, ґрунт зі схилу та з рову наси-
пали на край тераси у вигляді валу, за рахунок
якого збільшувалась висота нижньої частини
схилу (зараз його висота, як згадувалось, дорів-
нює 7,5 м — від рівня тераси до підніжжя). Це
звичайний прийом двоярусного ескарпування
схилів фортець, що застосовувався як за доби се-
редньовіччя, так і в більш ранні часи.
Розрізом нього ж, північного, схилу в 1972 р.
за допомогою траншеї (№ 1) одержано дещо від-
мінні відомості про обробку тераси (юра, Горіш-
ній 1972/25, с. 9—10). Траншея, довжиною 20 м,
була закладена за 45 м на схід від північно-за-
хідного кута замчища (рис. 1). Материковий
лес в траншеї на краю замчища знаходився на
глибині 1,6 м, на ньому залягала сіра земля з
культурними залишками (рис. 7, 3). На схилі
материковий жовтий лес перекритий шаром
білуватої глини товщиною 30—45 см, на якій
знаходився тонкий (10—60 см) шар сірої землі
з білою глиною. Цей верхній ґрунт, безумовно,
з’їхав донизу на терасу і про початкову стрім-
кість схилу судити важко. Шар білуватої глини
і верхній рівень материкового жовтого лесу в
нижній половині схилу понижуються під кутом
25°, тобто стрімкість схилу в цій частині була не
меншою. Але в самій нижній частині, на висо-
ту 1,6 м (по вертикалі) материкова стінка схилу
зрізана під кутом 60°, хоча рову біля підніжжя
схилу не було. Зрізана поверхня материкового
жовтого лесу вдовж схилу утворює майже го-
ризонтальну площину шириною 3,7 м. Далі на
ширину 3,6 м рівна поверхня материка пони-
жується під кутом 20°, а по зовнішньому краю
тераси вона знову займає майже горизонтальне
положення. На краю першої (верхньої) гори-
зонтальної площини, на Відстані 2,3 м від під-
ніжжя схилу, розрізано рівчак з рівним дном,
викопаний в материковому лесі вдовж тераси.
Висота внутрішньої стінки рівчака (з боку схи-
лу) 65 см, зовнішньої — 45 см, ширина зверху
45 см, на дні — 36 см. Заповнення рівчака скла-
далось з темно-сірої землі, перемішаної з жов-
тим лесом. Верхня материкова горизонтальна
площина між підніжжям схилу і рівчаком була
перекрита шаром, товщиною 45 см, гумусованої
землі з домішкою жовтого леса, а ближче до рів-
чака — сіро-жовтою перемішаною глиною. Вище
залягав шар темно-сірої землі товщиною 40 см з
культурними залишками ХVII ст. Зовні від рів-
чака материк був перекритий темно-сірою зем-
лею товщиною 1,35 м (біля рівчака) — 2,4 м (на
краю тераси). Походження рівчака не з’ясоване.
На нашу думку, він призначався для закріплен-
ня стовпів частоколу.
Подібні відомості одержано в шурфі 1
1972 р., довжиною 7 м, шириною 1 м, що зна-
ходився за 16 м західніше розглянутої вище
траншеї (рис. 1). Шурфом розрізано поперек
більшу половину тераси з нижньою частиною
схилу (рис. 7, 4). Материк на терасі залягає на
глибині 1,4 м від сучасної поверхні й перекри-
тий темно-сірою землею. Біля підніжжя мате-
рикового схилу, стрімкість якого в розрізаній
нижній частині становить 30°; виявлено рів-
чак глибиною 55—60 см, шириною зверху 60,
на дні — 50 см. Стінки рівчака нахилені в бік
замчища, але дно горизонтальне. Рівчак був
заповнений чорною землею, а зверху — гуму-
сованим жовтим лесом. У заповненні рівча-
ка знайдено уламки кераміки ХVII ст. (юра,
Горішній 1972/25, с. 9).
За 1,5—2 м західніше траншеї 1972 р. на те-
расі було закладено траншею (№ 2) у 1992 р.
Довжина, траншеї 6 м, ширина (зверху) 1,5 м
(рис. 1). В південній частині траншеї виявле-
но яму, глибиною 5,4 м від, сучасної поверхні
на східній стінці траншеї і глибиною 4,8 м від
сучасної поверхні на західній стінці (Кучера
1992/31, с. 3—8). Яма поглиблювалась з заходу
на схід. Дно ями в розрізі заокруглене і з зов-
нішнього краю розмите водою. Внизу на тов-
щину 0,8—1,1 м яма заповнена чорнію землею,
а вище на товщину 1—1,2 м — темно-сірим гу-
мусованим лесом з намитими прошарками та
прожилками чорної землі, світло-сірого та біло-
го лесу. В цьому заповненні на глибині 3,6—
4 м від сучасної поверхні знайдено 6 уламків
глиняного посуду ХVII ст. А в верхній частині
549
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
цього заповнення знайдено уламок ручки ам-
фори, очевидно, X ст., уламок миски та уламок
горщика ХVII ст. На цьому рівні (3,1—3,2 м від
сучасної поверхні) і глибше траплялись уламки
кісток тварин. Вище залягає прошарок світло-
жовтого намитого лесу з прожилками темно-
сірої землі товщиною 15—30 см без знахідок.
Загальна товщина перерахованих нашарувань
заповнення на східній стінці траншеї 2,55 м,
а на західній — 2,1 м. Це заповнення пере-
крите прошарком чорного лесу з численними
культурними рештками ХVII ст. товщиною
25—30 см., на якому знаходився шар темно-
сірого лесу також з численними культурними
рештками ХVII ст. товщиною 20—40 см. Рівень
попереднього прошарку чорного лесу відпові-
дає давній поверхні тераси, на зовнішньому
краю якої знаходився валоподібний насип з
світло-жовтого та сіро-жовтого лесу. Траншеєю
розрізано внутрішній схил цього насипу, який
безпосередньо переходить до ями. На східній
стінці траншеї чітко простежувався низ на-
сипу, а самий насип зберігся на висоту 60 см.
Натомість на західній стінці траншеї добре
зберігся верх насипу, перекритий прошарком
темно-сірого лесу. Товщина насипу в цій час-
тині близько 90 см. В східній стінці траншеї
під насипом відкрито гнилу поперечну дубову
деревину, в цьому насипу були й рештки поз-
довжніх деревин.
Після того, як яма замулилась, в ній вдовж
тераси було прокопано рівчак шириною 30-
40 см внизу, 70 см зверху, глибиною 90 см.
Рівчак заповнений сірою землею з вкраплен-
нями світло-жовтого лесу. Ним прорізано два
верхні нашарування з культурними рештками
ХVII ст. і нижній намитий шар світло-жовтого
лесу, а дно знаходиться в темно-сірому запов-
ненні ями. Після цього по зовнішньому краю
тераси утворився новий насип з горизонталь-
них шарів світло-жовтого та сірого лесу. Цей
насип по краю тераси розсунувся, але на внут-
рішньому схилі його нашарування збереглися
на товщину 2 м. В ньому зустрічалися культур-
ні рештки ХVIІ ст. (уламки кераміки, уламки
цегли). В останню за часом чергу було приси-
пано сірим лесом внутрішній схил насипу і,
таким чином, терасу знівельовано. В цій при-
сипці також знаходились культурні залишки
ХVII ст., але окремих прошарків в ній не по-
мітно. Очевидно вона утворилась як штучним,
так і природним шляхом після припинення іс-
нування гетьманської садиби. Якщо раніше в
місці перерізу по краю тераси знаходився вало-
подібний насип, що споруджувався двічі, то за-
раз край тераси розсунувся і на 1 м нижчий від
рівня поверхні на її середині. Від краю тераси
схил поступово понижується до підніжжя мису,
на якому знаходилась садиба. Висота схилу (по
вертикалі) 7,5 м. Яма розрізана поперек не пов-
ністю, але судячи з нахилу стінок в нижній час-
тині, зверху яма мала ширину близько 6—7 м.
Як видно з дуже вологого заповнення ями,
намитих горизонтальних прошарків ґрунту та
почорнілих великих кісток тварин, що трапи-
лися в одному місці в нижній частині запов-
нення, в яму періодично стікала дощова та сні-
гова вода.
Будівельні роботи, залишки яких виявлено
в траншеї, проводились в такій послідовності.
Спочатку на терасі було викопано яму і по зов-
нішньому краю тераси споруджено насип. По-
ходження ями лишається не з’ясованим. Оче-
видно з неї вибирали ґрунт для якихось потреб.
Замулилась яма за рахунок намитого ґрунту
на товщину 2,5 м в той час, коли садиба вже іс-
нувала. У заповненні ями на глибині 3,6—4 м
від сучасної поверхні (на висоті 0,8—1,2 м від
дна ями) знайдено звичайні для культурного
шару речі ХVII ст.
Верхній шар намуленого заповнення — світ-
ло-жовтий лес товщиною 15—30 см утворився
під час якихось будівельних робіт, коли на за-
мчищі накопичувався материковий ґрунт. Цей
шар перевідкледений у воді, він не вміщує
жодних знахідок і був насипаний, чи сповзав
випадково, з краю замчища. Але відразу під
ним, в самій майже його основі у внутрішній
поперечній (торцевій) стінці знайдено вкрап-
лення кількох невеликих уламків цегли. Ни-
жче в ямі жодних ознак на наявність цегли не-
має, а вище вкраплення цегли поширюються
до самого верха.
Два шари землі з культурними залишками
ХVII ст., що перекривають стерильний шар
світло-жовтого лесу, також було скинуто до ями
зверху. Очевидно це сталося після певного руй-
нування й планування на садибі. За другого
будівельного періоду верхні шари з культурни-
ми залишками, що перекривали заповнення
ями, були прорізані рівчаком.
Подібну яму розрізано траншеєю (№ 11) в
1970 р., її було сприйнято як рів (юра 1970/28,
с. 9). Глибина ями від сучасної поверхні 3,3 м,
ширина зверху 7 м, внизу — 4,4 м. Дно ями
майже рівне, горизонтальне (рис. 7, 5). На зов-
нішньому краю ями в траншеї розрізано внут-
рішній схил насипу з темно-коричневої землі,
поверх якої лежала вдовж тераси зотліла ду-
бова деревина діаметром 12 см. Через 0,9 м на
схід виявлено рештки аналогічної деревини,
яка лежала в поперечному напрямку до краю
тераси.
Не відомо, чи ця яма є продовженням ями,
розрізаної траншеєю 1992 р, чи це дві різні
ями. В усякому разі, вони не є залишками рову,
оскільки продовження їх відсутнє в східному
напрямку (траншея 1972 р.), так і в західному
(розкоп і шурф 1972 р.)
Отже, початково на терасі існували ями, які
не мали оборонного значення, хоч з’ясування
походження їх вимагає дальших досліджень. У
певний період існування садиби, коли на ній
уже утворився культур ний шар, яму було зніве-
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
550
льовано, а схил ескарповано, і на спланованій
до материкового ґрунту терасі прорито рівчак
для встановлення, очевидно, стіни з частоколу.
В інших місцях тераси біля підніжжя ескар-
пованого схилу було викопано рів (траншея
1993 р.), при цьому, слід від рівчака біля рову
не виявлено (важко припустити, що рівчак є
залишками військової траншеї). Лишається не
з’ясованим питання про походження насипу по
зовнішньому краю ям в траншеї № 11 1970 р і
в траншеї № 2 1992 р. з залишками дубових де-
ревин. Можливо, це частина, землі, викинутої
з ям, а точніше — залишки валу, скріпленого
дерев’яними конструкціями.
Не викликає сумніву знаходження валу з
південного, напільного боку замчища по внут-
рішньому краю рову. У 1993 р. на краю вулиці
було закладено поперечну траншею, довжиною
3 м. Траншея знаходилась за 40 м на схід від
траншеї, якою був перерізаний рів у 1992 р.,
чи за 18 м на схід від траншеї через рів 1970 р.
(рис. 1). З’ясовано, що на місці траншеї сіро-
жовтий материковий ґрунт залягає на глибині
1 м від сучасної поверхні. Його перекриває шар
переважно однорідної сірої землі товщиною в
середньому 20 см, що є залишками колишнь-
ої (давньої) поверхні. Вище не досить виразно
виділялись два нашарування товщиною по
35—40 см: нижнє з них — сіра земля з жовтува-
тим відтінком, а верхнє — з темно-сірої землі.
Обидва ці нашарування неоднорідні за коль-
ором, переплетені коріннями дерев, якими за-
ріс край замчища. Вони є залишками нижньої
частини валу. Культурного шару в траншеї не
було (Кучера 1993/15, с. 2).
Сучасна вулиця на лінії траншеї проходить в
западині, дно якої на 1,5 м нижче краю замчи-
ща і на 2,5 м нижче протилежного краю вулиці.
Ширина западини з вулицею на місці рову 6 м
зверху і 5 м внизу. При цьому, краї западини
підрізані бульдозером під час підчистки вулиці,
до цього вона була вужчою як зверху, так і вни-
зу. Проте, виникає запитання, чому південний
край вулиці вищий за північний? Не виключе-
ним є , що це пояснюється наявністю залишків
насипу валу, який знаходився по зовнішньому
краю рову і був менше спланований, ніж вал
на інтенсивніше використовуваній площі по
внутрішньому краю замчища. Звертає на себе
увагу й той факт, що рів у розрізі 1970 р. знахо-
диться не під вулицею, а далі на південь від неї;
вулиця проводить по внутрішньому краю рову
(рис. 7, 1). Судячи з нахилу нашарувань ґрунту
в розрізі рову 1992 р , він заповнювався не лише
з одного північного краю, а й з південного, що
також свідчить про наявність по південному
краю насипу, аналогічного тому, що знаходився
по північному краю, тобто валу. Це припущення
має значення для встановлення часу виникнен-
ня перших укріплень на замчищі.
Як свідчить Павло Алепський, садиба
Б. Хмельницького була укріплена двома ря-
дами валів і ровів. Виходячи з археологічних
досліджень 1970 р., коли в траншеї № 11 було
відкрито залишки насипного ґрунту між ямою
і зовнішнім краєм тераси на північному схилі
замчища (юра 1970/28, с. 1, 9), виникла думка
про те, що один вал проходив по краю тераси, а
другий — по північному краю замчища. Даних
для заперечення наявності валу по краю тера-
си ми не маємо. Щодо думки про знаходження
валу перед терасою, по північному краю за-
мчища, то вона помилкова. За рекомендацією
замовника, північний край-замчища 1993 р.
було розрізано траншеями в трьох місцях: біля
північно-західного кута, через 52 м далі на схід
і за допомогою згадуваної траншеї № 4 в схід-
ній половині замчища (рис. 1). В жодній з цих
траншей, як і в траншеї № 1 1972 р., ознак на-
явності нижніх нашарувань валу не виявлено.
Крім того, 1992 р., в прирізці до розкопу 1991 р.
біля північно-західного кута замчища, дослід-
жено північний край замчища, на довжину 8 м.
До самого краю поширюється звичайний куль-
турний шар. Жодних ознак насипу валу немає.
Відкрита в прирізці споруда ХVII ст. віддалена
від краю всього на 1,5 м, тобто місця тут для
валу взагалі не було (Кучера 1992/31, с. 9).
Таким чином, твердження про два вали з
ровом, залишки яких ще зберігались за часів
П. Алепського, відноситься до напільного, пів-
денного боку замчища. Тут могли знаходитись
два вали з ровом між ними. Але подібні обо-
ронні лінії — з двох валів і ровом між ними, за
часів середньовіччя, починаючи з давньорусь-
кого періоду, не застосовувались. Натомість
вони характерні для городищ ранньозалізного
віку, звичайно вал по зовнішньому краю рову
на городищах скіфської доби в літературі має
назву «глазіс» (Фукс 1930).
Як свідчить траншея 1993 р. (№ 4), тераса по
північному схилу замчища існувала задовго до
заснування на ньому садиби Хмельницьких:
траншеєю розрізано господарську яму X ст.,
тобто в цей час тераса використовувалась для
господарських потреб. Наявність на замчи-
щі кераміки ранньозалізного віку та інших
речей цього часу (юра 1973/21в, с. 4; Кучера
1991/8а, с. 12) дозволяє припустити, що перші
укріплення на замчищі виникли саме в цей
час, вірогідно, вони збудовані мешканцями
чорноліської культури. Це городище ранньо-
залізного віку було обране в IX ст. східними
слов’янами (очевидно уличами) для заселення.
На цьому ж городищі була заснована садиба і
батьком Богдана — сотником Михайлом (за іс-
торичними відомостями її засновано 1616 р.).
Правдоподібно, що до часів господарювання
батька Богдана належать ями, відкриті на те-
расі на північному схилі. Земляні укріплення,
що існували на городищі, очевидно не онов-
лювалися. Фортифікаційні роботи було про-
ведено Богданом не пізніше кінця 40-х — по-
чатку 50-х років ХVII ст., коли садиба стала
551
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
осередком гетьманської влади (1664 р. садиба
була зруйнована). Відомо, що 1653 р. було збу-
довано Іллінську церкву, яка збереглася на
сусідньому пагорбі. Цим часом слід датувати
і кам’яну споруду, фундаменти якої відкрито
біля північно-західного кута замчища. Черепи-
ця, уламки якої досить часто трапляються на
садибі, ідентична до черепиці, якою була пе-
рекрита Іллінська церква. Цегла з замчища і
Іллінської церкви також тотожна, жолобчаста.
Значну увагу було приділено реконструкції ук-
ріплень — спорудженню (чи оновленню) валу
та рову з напільного боку, будівництву в’їздної
брами на кам’яних стовпах-фундаментах. Ук-
ріплювались також схили замчища, але вони
по західному і східному краях, як уже згадува-
лось, поруйновані. Зберігся схил по північному
краю з терасою. Відкриті на ньому залишки ес-
карпування, рову та валу і, можливо, частоко-
лу належать до часу гетьманства Богдана.
АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКи ХVII ст.
Серед археологічних знахідок основне місце
займає керамічний матеріал — глиняний по-
суд, кахлі, черепиця, цегла.
Відомості про глиняний посуд та кахлі з
розкопок 1970—1973 рр. опубліковано (Віног-
родська, Горішній, юра 1985). Нижче подаємо
загальну характеристику кераміки.
Глиняні вироби представлені уламками,
тому немає можливості розрізнювати їх в ме-
жах певного типу за цілими формами. Наво-
димо характеристику цих виробів за найбільш
суттєвими відмінами в профілі їх частин, голо-
вним чином, вінець (для посуду) та особливос-
тей орнаменту (для посуду та кахлів).
Най поширеними є кухонні горщики (тип І)
з низькою шийкою і незначно відігнутими на-
зовні вінцями, профільованими зовні виїмкою
І валикоподібним потовщенням, які утворюють
рельєфний манжет, що оперізує верхню части-
ну вінець (рис. 8, 1—4). На меншій частині гор-
щиків виділяється зсередини різкий злам при
переході вінець до плічок (рис. 8, 4). Значна
частина горщиків орнаментована. Вживались
різні прийоми орнаментування: кілька за-
глиблених горизонтальних прямих чи зигзаго-
подібних ліній на плічках, розпис червоною чи
брунатною фарбою у вигляді суцільних гори-
зонтальних смужок різної ширини, рядів маз-
ків, утворених дотиком квачика, в тому числі
поверх заглибленого лінійного орнаменту, сму-
ги відтисків штампа з ромбовидних заглиблень
на плічках, різної форми защипи по верхньо-
му краю вінець, насічки по валикоподібному
потовщенні на вінцях. Оригінальний прийом
оздоблення — пальцьові защипи-вдавлення по
зовнішньому краю вінець, які надавали остан-
нім хвилеподібний вигляд. Траплялись уламки
горщиків, з вушком, яке кінцями з’єднувалось з
вінцем і плічком. Знайдено кілька десятків ок-
ремих уламків вушок, виготовлених з глиняної
стрічки шириною 2—3 см, товщиною 5—8 мм.
Проте, очевидно не на всіх горщиках знаходи-
лись вушка.
До другого типу належать тонкостінні гор-
щики з високими, незначно відігнутими назов-
ні вінцями, досить часто оздобленими по краю
дрібними вдавленнями, а інколи — пальцьови-
ми хвилястими вм’ятинами (рис. 8, 5—6). Час-
то зовнішня поверхня вінець орнаментована
заглибленими вузенькими горизонтальними
лініями, рідко плічка оперізує стрічка з від-
тисків прямокутних зубців штампа. Для цих
горщиків характерний також розпис червоною
чи брунатною фарбою у вигляді різної товщини
паралельних прямих та хвилястих чи зигзаго-
подібних смужок, рядів навскісних та верти-
кальних чи лункоподібних мазків, нанесених
квачиком по вінцях та тулубу.
Серед горщиків переважають з темно-сірою
поверхнею, хоч є і чорні. Більшість з них від
тривалого користування додатково випалені,
закопчені. Проте для другого типу характер-
на темно-рожева та світло-жовта поверхня.
Глиняне тісто добре промішане, — з домішкою
дрібного піску.
Відносно поширеним типом посуду були мис-
ки. Вінця мисок різної форми відігнуті назовні.
В верхній половині стінки незначно нахилені
донизу, майже циліндричні, а в нижній — різ-
ко звужуються до дна. Деякі миски орнаменто-
вані заглибленими лініями на плічках (рис. 8,
7—8).Більша частина мисок розписана всере-
дині, в тому числі по вінцях, червоною та бру-
натною фарбою у вигляді хвилястих та прямих
Ліній, рядів овальних та видовжених мазків.
Тісто цих мисок здебільшого сіре, поверхні —
світло-жовті чи рожеві. Іноді зовні на плічках
розташовані в один ряд пальцьові вм’ятини,
які утворюють зсередини овальні випуклини.
На окремих мисках трапляються овальні вдав-Рис. 8. Глиняний посуд: 1—6 — вінця горщиків, 7—
8 — профілі мисок, 9—10 — тарелі
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
552
лення по рельєфному ребру-зламі між плічка-
ми і нижньою конічною частиною посудини. Є
сіроглиняні миски з зеленою поливою всере-
дині.
Знайдено також уламки неглибоких посудин
типу тарілей. На відміну від мисок, у них вер-
хня частина більш розлога, ніж нижня, і зви-
чайно на зламі цих, двох половин проходить
рельєфне ребро, але не зовні, як у мисок, а все-
редині (рис. 8, 9—10). Вінця на тарелях дуже
коротенькі, у вигляді потовщеного краю посу-
дини. Характерним для цих посудин є чорний
колір як зсередини, так і зовні, та пролощені
вертикальні смуги на внутрішній поверхні чи
суцільне лощіння, яке надає поверхні блис-
кучого кольору. Трапляється й заглиблений
лінійний чи зигзагоподібний орнамент все-
редині. Окремі тарелі розписані всередині
червоною чи брунатною фарбою, поверхня їх
світло-жовта. Іноді внизу зовнішня поверхня
посудини разом з краями дна зрізана у вигляді
широких сегментоподібних заглиблень (рис. 8,
10). Деякі тарелі покриті всередині поливою: в
широкій верхній частині — зеленою, а в ниж-
ній — світло-коричневою. При цьому, поливу
нанесено поверх заглибленого (лінійно-хви-
лястого та штампованого) орнаменту. На денці
однієї тарелі прокреслено шестикутну зірку
(рис. 8, 9).
Знайдено уламки посудин з майже верти-
кальними стінками типу макітер, виготовле-
них, як і значна частина тарелей, з рожевої та
білої глини. Вінця їх короткі, круто відігнуті
назовні. Кілька уламків посуди походить від
кухлів. Чимало знайдено уламків звичайних
покришок біконічної форми.
Цілих кахлів не знайдено. Судячи з улам-
ків, звичайно вони були квадратними, з бо-
ками 19—21,5 см і рівною поверхнею. Кахлі
від карнизів з випуклою лицьовою поверхнею
були меншими. Переважна більшість кахлів
не полив’яна, за мотивами рельєфних візерун-
ків на лицьовій поверхні їх можна, поділити на
кілька груп. До першої групи належать кахлі з
рослинним орнаментом у вигляді стилізовано-
го листя з завитками, стеблинами та бутонами
(рис. 9, 1—2). Деякі з них поєднано з геомет-
ричним узором (рис. 9, 9).
Друга група кахлів орнаментована геомет-
ричними композиціями з прямих, циркуль-
них та петлеподібних ліній у вигляді решітки,
ялинки, квадратів та трикутників, розеток, чо-
тирипелюсткових квіток (рис. 10, 1, 2, 4—7).
Окремо виділяється фрагмент, на якому
зображено предмет, що нагадує різьблену
дерев’яну колону (рис. 10, 3). На цій кахлі по
краю, що зберігся, румпи немає.
Не менше третини уламків кахлів —
полив’яні. Серед них частина має зелену поли-
ву і циркульні чи рослинні рельєфні мотиви. Є
й поліхромні кахлі, з сполученням двох коль-
орів: зеленого і білого, зеленого і чорного, зеле-
ного і червоного, білого і чорного, білого і бла-
китного, білого і синього, чорного і блакитного.
Деякі прикрашені поливою трьох кольорів:
Рис. 10. Кахлі (1—7)
Рис. 9. Кахлі (1—9)
553
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
зеленого, білого й синього і навіть чотирьох
кольорів: світло-жовтого, синього, коричневого
і зеленого. Як правило, рельєфні візерунки (з
рослинних мотивів) покриті білою поливою, а
для фону вживались всі інші кольори. На час-
тині кахлів полива вигоріла і ошлакувалась
у чорне пузирчасте покриття. Набути такого
стану кахлі могли, в сильній пожежі, яка мала
місце на садибі. Полив’яні кахлі відрізняють-
ся від не полив’яних більш твердим та міцним
глиняним тістом, візерунки на них виконані
більш широкими смугами.
Від черепиць з зеленою поливою на нижній
половині (верхня половина перекривалась на-
ступним, верхнім рядом черепиць) походить
дещо більше уламків, ніж від кахлів. У 1991 р.
під час розкопок великої споруди типу куреня
в її заповненні, як уже згадувалось, знайдено
158 уламків кахлів (разом з уламками румп,
які заглиблювались у глиняну стінку печі) в
тому числі 56 уламків полив’яних кахлів, а че-
репиці — 170 уламків.
Черепиця, аналогічна до черепиці (з так
званим бобровим хвістом), якою за часів Бог-
дана було покрито Іллінську церкву (цю че-
репицю знайдено під час розкопок у церкві в
1970—1972 рр.). На уламках черепиці зберігся
вапняний розчин, яким їх скріплювали під час
укладання покрівлі.
Цегла, яку знайдено в комплексах ХVII ст.
на садибі, цілком тотожна до цегли з Іллінської
церкви — світло-рожева, з жолобками на ниж-
ній поверхні. Довжина цеглин — 26—27 см,
ширина — 13—14 см, товщина — 7—8 см.
Від скляних посудин походять нечисленні
уламки келихів кольору аквамарини гутного
виготовлення циліндричної та біконічної фор-
ми діаметром 9—10 см, висотою (в одному ви-
падку) 8 см. Знайдено уламки стінок з відби-
тими вушками та наліпними горизонтальними
пружками, оздобленими насічками, що опері-
зували посудину на зразок обручиків.
З інших речей побутового призначення
знайдено поодинокі уламки звичайних глиня-
них люльок, кілька залізних підковок від чобіт,
залізних ножів, ковані цвяхи. З предметів оз-
броєння знайдено одне ціле і кілька уламків
чавунних ядер.
* * *
Менш ніж за півстоліття існування на садибі
утворився досить виразний культурний шар
ХVII ст. з темно-сірої землі. Наявність в ньому
значної кількості уламків посуду, прошарків
світло-жовтої та білої глини свідчить про знач-
ну чисельність мешканців і проведення знач-
них будівельних робіт, а знаходження кахлів
в різних частинах замчища вказує на належ-
ність жителів до відносно привілейованого ста-
ну. На садибі, безумовно, проживала козацька
старшина, особи з найближчого оточення Бог-
дана. Отже, замчище було не лише родинним
маєтком Хмельницьких, а й виконувало роль
важливого військово-політичного осередку
гетьманської влади.
Проведені в 70-х і 90-х роках археологічні
дослідження в Суботові не мали єдиного пла-
ну. Ставилось завдання пошуків споруд істори-
ко-архітектурного значення, які у разі потреби
можуть бути реконструйовані. Історико-архе-
ологічні дослідження, вивчення культурного
шару, характеру масової житлово-господарської
забудови вважалось другорядним, оскільки за-
мовника ці питання не цікавили. По суті було
проведено дві археологічні кампанії, з них пер-
ша — в 70-х роках зумовлювалась тимчасовим
прагненням відродити героїчні сторінки козач-
чини, а друга — в 90-х роках пов’язувалась з
400-річчям від дня народження Б. Хмельниць-
кого. Не задовольняючись наслідками, в оби-
двох випадках було заблоковано продовження
досліджень.
Методика розкопок, яка диктувалась ви-
могами знайти щось унікальне, призвела до
значного пошкодження культурного шару.
Траншеї, як і невеличкі розкопи, мають сенс
при проведенні попередніх розвідкових дослід-
жень. Щоб розібратись в культурному шарі,
який накопичувався від доби бронзи до сучас-
ності й напівзруйнований господарюванням
місцевих жителів, необхідно провадити дослід-
ження великими ділянками. Для суцільного
розкриття значних площ доцільно щорічні роз-
копи закладати впритул один до одного, можна
їх групувати в двох і трьох місцях; це дозволить
скласти уяву про топографію забудови і її ха-
рактер, одержати максимальну інформацію як
у планіметричному, так і хронологічному від-
ношеннях.
На суботівській садибі-замчищі знаходиться
Історико-краєзнавчий музей, який розміщуєть-
ся в двох старих селянських хатах. Музей
входить до складу Чигиринського Історико-
культурного музею-заповідника і, отже, має в
перспективі можливості самостійно подбати
про археологічні дослідження в Суботові. Без-
перечно, вони мають бути планомірними, про-
вадитись під науковим керівництвом Інституту
археології без втручання впливових інстанцій,
які не розуміють специфіку археологічних роз-
копок.
При майбутніх дослідженнях слід звернути
увагу на коричневий прошарок в культурному
шарі ХVII ст., який трапляється в кількох міс-
цях (місцеві селяни припускають, що це зотлі-
лий кінський гній; тоді він вказує на місцеполо-
ження дворів з конюшнями). На ділянці 1993 р.
під дерновим покриттям відкрито суцільний
шар спаленої соломи, який поширюється на
схід за межі розкопу, а під ним — багато напів-
порожніх ямок (в деяких з них також знаходи-
лась спалена солома) від стовпів господарської
споруди. В спаленизні траплялися, поряд з се-
Кучера М.П. Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині
554
редньовічними, сучасні речі, які не дозволили
віднести споруду до ХVII ст., але не виключе-
ним є, що ці речі пізніше заглибились в м’який
шар спаленизни. Спалену солому було знайде-
но у згадуваній вище печі-підбої на ділянці 1
1990 р., яку автор розкопок В.І. Клочко відніс
до ХVII ст. У першому випадку мала місце по-
жежа, на господарському подвір ї, а в друго-
му — очевидно палили соломою піч. Але чи
застосовували для опалення солому в ХVII ст.,
невже тоді бракувало дров? Прошарки спале-
ної соломи в культурному шарі ще будуть трап-
лятись і на них варто звернути увагу.
В розкопі 1992 р. розміром 5 × 6 м на само-
му західному краю садиби (рис. 1) культурного
шару не виявлено, ґрунт тут твердий — темно-
сірий лес без жодних знахідок. Пояснення цього
факту стане можливим після дальших дослід-
жень. Необхідно фіксувати скупчення уламків
кахлів з уламками цегли — вони позначають
місця печей в наземних житлах. Ці скупчення
невеличкі, оскільки придатні для дальшого ви-
користання будівельні матеріали були вибрані
місцевими селянами.
Необхідно закінчити розкопки великої спо-
руди, основну частину якої досліджено 1991 р.
Лишається не з’ясованим походження ям та
рівчака на терасі північного схилу. Виникнен-
ня цих об’єктів очевидно пов’язане з певними
етапами в існуванні замчища. Нарешті, ви-
магає перевірки припущення про ймовірність
знаходження з напільного боку другого валу —
по зовнішньому краю валу. Бажано перевірити
ще одне міркування: з півдня біля сучасного
замчища, могла знаходитись друга укріплена
частина. На таку думку наводить існування
південніше замчища ще однієї вулиці в гли-
бокій западині, яка може виявитись залиш-
ками оборонного рову. Для з’ясування цього
питання досить перерізати вулицю впоперек.
Якщо сучасному замчищу передувало городи-
ще ранньозалізного віку, то припущення про
наявність на ньому двох укріплених частин
цілком можливе.
Садиба Б. Хмельницького в Суботові нале-
жить до визначних пам’яток історії України,
вона була одним з осередків державотворення
в ході визвольної війни українського народу
1648—1654 рр. Непогана археологічна збе-
реженість замчища ставить його в один ряд з
відомими укріпленими пам’ятками січового ко-
зацтва Подніпров’я.
Віногродська Л.І., Горішній П.А., Юра Р.О. Серед-
ньовічна кераміка із с. Суботів Черкаської обл. // Ар-
хеологія. — 1985. — Вип. 50. — С. 65—74.
Горішній П.А. Звіт про археологічні дослідження
Суботівської середньовічної експедиції Інституту
археології АН УРСР у 1971 р. // НА ІА НАН Украї-
ни. — 1971/16. — 11 с.
Горішній П.А. Звіт про роботу Чигиринської архе-
ологічної експедиції ІА АН УРСР у 1990 р. // НА ІА
НАН України. — 1990/17. — С. 10—17.
Кучера М.П. Звіт про дослідження на садибі-замчи-
щі Хмельницьких в с. Суботів 1992 р. // НА ІА НАН
України. — 1992/31. — 12 с.
Кучера М.П. Звіт про дослідження в Суботові
1993 р. // НА ІА НАН України. — 1993/15. — 12 с.
Кучера М.П. Звіт про розкопки в Суботові 1991 р. //
НА ІА НАН України. — 1991/8а. — 16 с.
Логвин Г.Н. Чигирин, Суботів. — К., 1954.
Фукс М. Про городища скіфської доби на Харківщині //
Записки ВУАК. — 1930. — Вип. І. — С. 91—112.
Юра Р.О. Звіт про роботу слов’янської експеди-
ції ІА АН УРСР в с. Суботові Чигиринського р-ну
Черкаської обл. в 1970 р. // НА ІА НАН України. —
1970/28. — 16 с.
Юра Р.О. Звіт про роботу Суботівського загону се-
редньовічної слов’яно-руської експедиції в 1973 р. //
НА ІА НАН України.— 1973/21в. — 5 с.
Юра Р.О., Горішній П.А. Звіт про роботу Суботівсь-
кої середньовічної експедиції ІА АН УРСР в 1972 р. //
НА ІА НАН України. — 1972/25. — 14 с.
М. П. К у ч е р а
ЗАМЧиЩЕ-УСАДЬБА
Б. ХМЕЛЬНиЦКОГО В СУБОТОВЕ
НА ЧЕРКАЩиНЕ
В публикации приводятся результаты много-
летних археологических исследований замчи-
ща-усадьбы Б. Хмельницкого в Суботове, которые
проводились в 70-х и 90-х гг. ХХ ст. экспедициями
Института археологии НАН Украины, в том числе и
под руководством автора. Статья при жизни автора
не публиковалась.
M. P. K u c h e r a
CASTLE-MANOR
OF B. HMELNYTSKYJ IN SUBOTIV
OF CHERKASY REGION
The paper sums up results of long-term investigations
on castle-manor of B. Hmelnytskyj. These researches
were realized in 70—90 years of 20th cent. by expeditions
of Archaeology Institute of Ukraine including the author’s
leadership. The paper published for the first time.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83472 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0122 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:52:25Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кучера, М.П. 2015-06-19T17:38:33Z 2015-06-19T17:38:33Z 2010 Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині / М.П. Кучера // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 541-554. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83472 У статті приводяться результати багатолітніх
 археологічних досліджень замчища-садиби Б. Хмельницького у Суботові, які проводились в 70-х і 90-х рр.
 ХХ ст. експедиціями Інституту археології НАН
 України, в тому числі й під керівництвом автора. Стаття за життя автора не публікувалась. В публикации приводятся результаты многолетних археологических исследований замчища-усадьбы Б. Хмельницкого в Суботове, которые проводились в 70-х и 90-х гг. ХХ ст. экспедициями
 Института археологии НАН Украины, в том числе и
 под руководством автора. Статья при жизни автора не публиковалась. The paper sums up results of long-term investigations
 on castle-manor of B. Hmelnytskyj. These researches
 were realized in 70—90 years of 20th cent. by expeditions
 of Archaeology Institute of Ukraine including the author’s
 leadership. The paper published for the first time. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Memoria Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині Замчище-усадьба Б. Хмельницкого в Суботове на Черкащине Castle-manor of B. Hmelnytskyj in Subotiv of Cherkasy region Article published earlier |
| spellingShingle | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині Кучера, М.П. Memoria |
| title | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині |
| title_alt | Замчище-усадьба Б. Хмельницкого в Суботове на Черкащине Castle-manor of B. Hmelnytskyj in Subotiv of Cherkasy region |
| title_full | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині |
| title_fullStr | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині |
| title_full_unstemmed | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині |
| title_short | Замчище-садиба Б. Хмельницького в Суботові на Черкащині |
| title_sort | замчище-садиба б. хмельницького в суботові на черкащині |
| topic | Memoria |
| topic_facet | Memoria |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83472 |
| work_keys_str_mv | AT kučeramp zamčiŝesadibabhmelʹnicʹkogovsubotovínačerkaŝiní AT kučeramp zamčiŝeusadʹbabhmelʹnickogovsubotovenačerkaŝine AT kučeramp castlemanorofbhmelnytskyjinsubotivofcherkasyregion |