Заповідники Канівщини очима археолога
У статті розглядаються заповідники Канівщини. Подається характеристика заповідних зон, їх
 природного середовища та археологічних пам’яток,
 а також порушується питання програми охорони
 та збереження природи та ландшафту. В статье рассматриваются заповедники Каневщины. Даетс...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83473 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Заповідники Канівщини очима археолога / В.О. Петрашенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 555-558. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860209738493460480 |
|---|---|
| author | Петрашенко, В.О. |
| author_facet | Петрашенко, В.О. |
| citation_txt | Заповідники Канівщини очима археолога / В.О. Петрашенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 555-558. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті розглядаються заповідники Канівщини. Подається характеристика заповідних зон, їх
природного середовища та археологічних пам’яток,
а також порушується питання програми охорони
та збереження природи та ландшафту.
В статье рассматриваются заповедники Каневщины. Дается характеристика заповедных зон,
их естественной среды и археологических достопримечательностей, а также затрагивается вопрос
программы охраны и сохранения природы и ландшафта.
The paper views Kaniv Region reserves. Author describes
reserves restricted areas, archaeological places
of interest. It is also raised a question about preservation
of the environment, nature and landscapes.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:13:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
555
У статті розглядаються заповідники Канівщи-
ни. Подається характеристика заповідних зон, їх
природного середовища та археологічних пам’яток,
а також порушується питання програми охорони
та збереження природи та ландшафту.
К л ю ч о в і с л о в а: географічна зона, слов’яни,
природне середовище, історичний ландшафт,
Канівщина, феодальні замки, природа.
Останнім часом у науковому середовищі все
частіше порушується питання необхідності
збереження ландшафту як цілісної природно-
культурної системи і ціннісної категорії, без
якої людина не може відчувати себе гармоній-
ною особистістю, здоровою духовно і фізично.
Зрозуміло, що на духовний розвиток людини
впливає багато факторів: мова, система ціннос-
тей, вироблена суспільством, релігія, мистец-
тво, але ці впливи опосередковані і доступні
кожній особистості далеко не в рівній мірі.
Природне ж середовище сприймається кожною
людиною незалежно від того, усвідомлює вона
естетику оточуючої природи чи ні; воно знач-
ною мірою впливає на підсвідомість, створюючи
настрій людини, її життєвий тонус, психічний
стан, формуючи зрештою ментальність народу,
що тут проживає.
З прадавніх часів слов’яни селились в пев-
них місцях, як правило, на межі різних гео-
графічних зон, — там, де існувало найбільше
ландшафтне різноманіття. Саме ці географіч-
ні фактори сприяли її фізичному виживанню.
Поступово змінюючи навколишній краєвид
і змінюючись сама, людина створювала істо-
ричний ландшафт, де поряд з природними
рисами співіснують і історико-культурні, які
стають невід’ємним елементом ландшафту.
Саме на такому розумінні ландшафту, його
охороні і збереженні наполягають археологи,
які добре усвідомлюють цінність не лише куль-
турного шару давнього поселення, а й оточую-
чого середовища, в якому проживала давня лю-
дина.
Інтегроване розуміння ландшафтної про-
блеми знаходить все більше прибічників як в
середовищі природників, так і гуманітаріїв, що
знайшло відображення в Європейській ланд-
шафтній конвенції, яка розробляється Радою
Європи (Гродзинський, Шищенко 1998, с. 3—
8).
Звичайно в умовах тотальної індустріалі-
зації, розростання міст, широкомасштабних
меліораційних робіт і будівництва штучних
морів і супроводжуючих різних ГАЕС, ТЕЦ і
атомних електростанцій, природне середови-
ще дуже важко, часом просто неможливо, збе-
регти.
Проте навіть в центрі України, на щастя,
збереглися невеликі острівки такої благосло-
венної землі, і саме про них йтиме мова у цій
статті. До таких регіонів відноситься Канівське
Придніпров’я, унікальність якого як природно-
го явища постійно породжувала в науковому
середовищі ідеї про створення тут заповідни-
ків, заказників, національних парків.
Зокрема, концепція національного парку
«Канівські гори» була сформована співробітни-
ками Інституту геологічних наук АН УРСР на
науково-практичній конференції «Використан-
ня, охорона і меліорація природного комплексу
Канівське Придніпров’я» (1980 р.), а також у
розробці «Геологічні та структурно-геоморфо-
логічні критерії попередження катастрофічних
явищ у районі канівських дислокацій» (срібна
медаль ВДНГ СРСР 1982 р.) і на республі-
канському семінарі «Участь громадськості в
В. О. П е т р а ш е н к о
ЗАпОВІДНиКи КАНІВЩиНи
ОЧиМА АРХЕОЛОГА
Петрашенко В.О. Заповідники Канівщини очима археолога
556
справі охорони надр і геологічних пам’яток»
(м. Черкаси, 1984). В цей же період 80-х років
розпочалась робота по створенню заповідних
територій з археологічними об’єктами. Саме
Канівщина поєднує в собі як пам’ятки приро-
ди, уособленням якої виступає канівська дис-
локація — «гірська країна в мініатюрі», так і
пам’ятки історії, в першу чергу, археологічні
об’єкти.
Канівський район Черкаської обл. належить
до найбільш багатих на пам’ятки археології та
історії регіонів України. Тут зосереджені міс-
цезнаходження майже всіх провідних архео-
логічних культур від стародавнього кам’яного
віку до пізнього середньовіччя. Саме на Канів-
щині знаходиться всесвітньо відома пізньопа-
леолітична стоянка в с. Межиріч із залишка-
ми житла, збудованого 10—12 тис. років тому,
на Канівщині виявлено близько 20 поселень
трипільської культури (середній етап) першої
половини III тис. до н. е. Деякі з них розко-
пувались широкою площею. Це поселення в
с. Пекарі, Ігнатенкова гора і ур. Хатище побли-
зу Григорівки. Досить добре вивчені на Канів-
щині пам’ятки доби бронзи, завдяки бага-
торічним роботам кафедри археології КДУ під
керівництвом М.М. Бондаря (Бондарь 1974).
Зокрема, досліджувались могильники серед-
ньодніпровської культури кінця III — початку
II тис. до н. е. поблизу сіл Казарівка і Грищин-
ці. Починаючи з 1957 р., Канівська експедиція
Київського університету провела на Канівщині
розкопки поселень в ур. Ісковщина, біля під-
ніжжя Великого скіфського городища, в с. Пе-
карі.
Не менш вагомими для наукового дослід-
ження та історії краю є скіфські поселення.
Вони представлені городищами, поселення-
ми, земляними валами і ровами, курганни-
ми могильниками. Особливе місце серед цих
пам’яток посідає Трахтемирівське городище
площею більше 500 га, частково досліджене
Г.Т. Ковпаненко, яка розкопала площу близь-
ко 8500 тис. м2. Серед досліджених курганів
виділяються могили знаті, в яких зустрічаєть-
ся зброя, предмети кінської збруї, посуд, при-
краси.
Територія Канівщини в ранньослов’янський
час була місцем активного розселення слов’ян.
Про це говорять знахідки скарбів так звано-
го антського періоду V—VI ст. н. е. Саме спи-
раючись на ці знахідки, Б.О. Рибаков вважав
Канівщину центром антів-русів. Серед пам’яток
ранньослов’янської доби виділяються городи-
ща і могильники зарубинецької культури, які
ланцюгом тягнуться уздовж усього канівсь-
кого узбережжя. Серед них широкою площею
досліджені Є.В. Максимовим городища Пили-
пенкова гора, Монастирок і могильник Дідів
Шпиль. На Канівщині виявлено близько 20 по-
селень черняхівської культури, останнім часом
досліджено могильник і в самому Каневі.
Напередодні утворення Давньоруської де-
ржави Канівщина була густо заселеним райо-
ном, поселення VII—IХ ст. відомі як в самому
Каневі, так і вздовж всього канівського узбере-
жжя. Це, в першу чергу, Канівське поселення
полян і городище Монастирок, матеріали роз-
копок яких опубліковані в монографіях (Ме-
зенцева 1965; Максимов, Петрашенко 1988).
У давньоруський період Канівське Подніп-
ров’я разом з Переяславщиною стають буфер-
ною зоною між кочовими племенами Степу і
землеробським населенням Русі. Справжнього
розквіту набувають міста-фортеці і феодальні
замки, розташовані на Дніпрі: Канів, Княжа
гора, Заруб і інші. Археологічні розкопки дав-
ньоруських пам’яток, особливо Княжої гори,
поселень поблизу с. Григорівка дали великий
матеріал, що дозволяє повністю реконструюва-
ти цей історичний період Канівщини. Частка
давньоруських пам’яток найбільша серед ста-
рожитностей інших періодів. Про розквіт жит-
тя і бурхливий ріст міст свідчать знахідки скар-
бів давньоруського часу. З Канівського району
відомо 24 скарби, з них 12 знайдено на Княжій
горі. Вони складаються в основному з жіно-
чих прикрас, виготовлених із золота та срібла
(шийні гривни, браслети, скроневі кільця, пер-
сні, місяцеподібні підвіски).
Найменш дослідженими виявились пізньосе-
редньовічні пам’ятки регіону, хоч, їх значення
для історії краю важко переоцінити. Зокрема,
серйозного археологічного вивчення вимагає
середньовічний Канів, де фактично зовсім не
проводились розкопки цього періоду.
В зв’язку із зміною земельної власності в
Україні особливої ваги набуває паспортиза-
ція і облік пам’яток археології. Завдяки бага-
торічним науковим дослідженням по Канівсь-
кому району зібрана інформація про близько
160 місцезнаходжень археологічних пам’яток.
Правда, якість цієї інформації неоднорідна, ос-
кільки суцільне обстеження було проведене у
90-х роках лише на території Трахтемирівсько-
го заповідника, де виявлено і картографовано
близько 70 пам’яток.
Саме тому Інститут археології разом з Ук-
раїнським товариством охорони пам’яток історії
і культури ще у 80-ті роки почав опікуватись
проблемою збереження і охорони археологіч-
ної спадщини Трахтемирівського заповідни-
ка. З ініціативи Є.В. Максимова у 1986 р. була
створена заповідна територія «Трахтемирів»,
що охоплювала землі навколо колишніх сіл
Трахтемирова, Зарубинців, Монастирка, з на-
шої ініціативи до цієї території приєднали око-
лиці села Бучак, де зосереджені багатошарові
пам’ятки різних епох.
У 90-і роки розпочато роботу по перетворен-
ню цієї заповідної території у ландшафтно-іс-
торичний (археологічний) заповідник.
Влітку 1994 р. був підписаний Указ Кабіне-
ту Міністрів України про створення історико-
557
Петрашенко В.О. Заповідники Канівщини очима археолога
культурного заповідника «Трахтемирів» об-
ласного підпорядкування. Діяльність по його
створенню досі триває, заповідник народжуєть-
ся в муках, що цілком зрозуміло з огляду на
економічну кризу і неузгодженість дій владних
структур та відсутність розробленої правової
бази. Але це тема окремої непростої розмови,
саме в процесі розробки основних критеріїв у
розбудові заповідника виникла необхідність
ще раз наголосити на нерозривності ландшаф-
ту і пам’яток археології як цілісної структури.
Саме Трахтемирівський заповідник ідеально
підходить для еталонної реалізації цієї ідеї.
Адже села, що існували на побережжі, висе-
лені, і це дає можливість відновити історич-
ний ландшафт цієї території, принаймні киє-
во-руської пори, пам’ятки якої найбільш густо
зосереджені на узбережжі. Це чотири давньо-
руські фортеці, серед яких чільне місце займає
літописний Заруб, давні могильники, ціла низ-
ка поселень, розташованих на плато і на ниж-
ніх терасах Дніпра.
Надзвичайно цікава історія сіл заповідни-
ка. Село Монастирок походить від православ-
ного Успенського Зарубського монастиря, що
виник ще в ХI ст. Після ХIII ст. монастир був
деякий час занедбаний, але десь з кінця ХV ст.
почав відроджуватись вже під новою назвою
Трахтемирівського. Поселення біля монастиря
виникло близько ХVII ст. Зарубський монас-
тир був досить значним культурно-релігійним
центром, з боку Дніпра він мав штучні укріп-
лення у вигляді рову та валу. В ХI—ХII ст. тут
функціонувало два кам’яні храми, прикрашені
фресковим розписом та полив’яними плитка-
ми. В храмах та навколо них здійснювали по-
ховання визначних церковних та цивільних
осіб, археологами знайдені шиферні саркофа-
ги давньоруського часу. На захід від монас-
тиря розміщувались печери, з яких, напевне,
і почалось монастирське життя. Про існуван-
ня печер в ХI—ХIII ст. свідчить назва одного
з давньоруських повчань, відомого по списку
ХIII ст, в якому згадуються зарубські печери.
Про сам монастир повідомляється у літопи-
сах під 1147 р., коли київський князь Ізяслав
Мстиславич запросив на посаду митрополита
Зарубського монаха Клима Смолятича, що мав
славу книжника і філософа, рівного якому не
було в Руській землі.
Після деякого занепаду у другій половині
ХIII—ХV ст., коли зруйнувався кам’яний мона-
стирський храм, монастир почав відроджува-
тись, але під новою назвою — Трахтемирівсь-
кого.
Черкаський і Канівський староста Остафій
Дашкевич одержав ці землі від держави і пок-
лав початок відбудові наземного монастиря на
початку ХVI ст. Розквіт монастиря наступив у
1578 р. після рішення польського короля Сте-
фана Баторія віддати його у власність запо-
розьким козакам. Монастир почав готувати ду-
ховні кадри для козацьких потреб. При ньому
був організований шпиталь для старих і хворих
запорожців. В кінці ХVI — першій половині
ХVIII ст. монастир неодноразово переходив у
власність від козаків до поляків, поки остаточ-
но не був втрачений запорожцями.
Українське козацтво не змирилось з втратою
Трахтемирова. Ще за часів Б. Хмельницького
його повернення складало один з пунктів дого-
вору з поляками, затвердженого королем Яном
Казиміром 1652 р. Після Гадяцької угоди Ви-
говського у 1659 р. козацькі посли в сеймі Речі
Посполитої знову просять затвердити Трахте-
мирів за козаками. Пам’ять про Трахтемирів,
як козацьку столицю, збереглась і у ХVIII ст.,
про що свідчить Трахтемирівська сотня у
складі Переяславського полку 1781 р. Хоч саме
містечко було на польській стороні Дніпра, а
села сотні на лівій, російській.
По суті цей заповідник мав стати ландшафт-
но-археологічним, де однаковою мірою повинні
оберігатись як пам’ятки археології, так і геоло-
гії і природи в цілому.
Такий підхід наукового дослідження, охо-
рони і використання пам’яток археології та
геології вже реалізований нами в публікації
(Петрашенко, Радзівіл, Куделя 1997). Проте
виникла необхідність повернутись до цього
питання, оскільки на землях заповідника ор-
ганізовано «заказник» по розведенню диких
тварин на базі аграрно-екологічного товарис-
тва «Трахтемирів». Звичайно, спорудження
вольєрів і проживання тут тварин не завдасть
непоправної шкоди ландшафту — порівняно з
будівництвом ігрових майданчиків або котед-
жів це, можливо, оптимальне вирішення вико-
ристання заповідної території.
І все ж бути спокійним за майбутнє Трах-
темирівської ділянки Подніпров’я ще рано.
Хочеться наголосити на тій простій істині, що
будь-яка господарська діяльність на канівсь-
ких дислокаціях повинна супроводжуватись
серйозними природо- і пам’яткоохоронними за-
ходами. Ця робота завжди була недостатньою,
можна сказати мінімальною, але в радянські
часи все ж таки держава виділяла для цього
кошти на збереження земельного фонду і на
наукові цілі.
Новим розпорядникам цієї землі необхідно
усвідомити відповідальність за весь комплекс
проблем, що існують в канівському регіоні.
І справа тут не лише в тому, що науковці не
мають фінансової можливості проводити тут
рятувально-охоронні роботи, проблема значно
глибша. Вона лежить у сфері вищої духовної
етики по відношенню до використання Землі.
Земля — це жива розумна «думаюча» істота,
її можливості як будь-якої природної субстанції
не безмежні. Не можна безкарно брати нічого,
не даючи взамін, не відтворюючи її гармонійно-
го існування. Діяльність людини на канівських
дислокаціях нараховує тисячоліття, саме поєд-
Петрашенко В.О. Заповідники Канівщини очима археолога
558
нання «волі Землі» і прагнень давньої людини,
яка відчувала себе лише тимчасовим гостем на
ній, створило тут своєрідну духовну атмосферу,
де людина найбільш гостро відчуває естетичну
досконалість живої природи і своє поєднання з
нею.
Якщо літньої пори ви підете пішки Канівсь-
кими горами, то неодмінно відчуєте на собі цю
силу очищення від усього невартісного, що ни-
щить і робить хворою людину, ви переконає-
тесь, що саме тут вічно живуть добро, істина і
краса.
Тому нам необхідно з новою ідеологією і мо-
раллю підходити до використання цього ку-
точка нашої української землі. В основі цієї
ідеології повинно стати правило гармонійного
поєднання господарських потреб, збереження і
по можливості реставрації пам’яток природи і
археології. При вирішенні будь-яких складних
питань, пріоритет повинен бути на боці збере-
ження ландшафту і природи в цілісності.
А зберігати на території заповідника, не див-
лячись на втрати долинної частини Дніпра, є
що.
Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Збереження та
відтворення ландшафтного різноманіття в контексті
сталого розвитку. — Заповідна справа в Україні. —
1998. — Т. 4. — Вип. 1. — С. 3—8.
Бондарь Н.Н. Поселения Среднего Поднепровья эпо-
хи ранней бронзы. — К.: Вища школа, 1974.
Мезенцева Г.Г. Канівське поселення полян. — К.:
Вид-во КДУ, 1965.
Максимов Е.В., Петрашенко В.А. Славянские па-
мятники у с. Монастырек на Среднем Днепре. — К.:
Наук. думка, 1988.
Петрашенко В.О., Радзівіл А.Я., Куделя Ю.А. Про-
грама наукового дослідження, охорони та вико-
ристання пам’яток археології та геології Трахте-
мирівського заповідника // Археометрія та охорона
історико-культурної спадщини. — 1997. — Вип. 1. —
С. 99—105.
В. А. П е т р а ш е н к о
ЗАпОВЕДНиКи КАНиВЩиНЫ
ГЛАЗАМи АРХЕОЛОГА
В статье рассматриваются заповедники Канев-
щины. Дается характеристика заповедных зон,
их естественной среды и археологических достоп-
римечательностей, а также затрагивается вопрос
программы охраны и сохранения природы и ланд-
шафта.
V. О. P e t r a s h e n k o
RESERVES OF KANIV REGION
THROUGH THE EYES
OF ARCHAEOLOGIST
The paper views Kaniv Region reserves. Author de-
scribes reserves restricted areas, archaeological places
of interest. It is also raised a question about preserva-
tion of the environment, nature and landscapes.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83473 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0122 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:13:47Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Петрашенко, В.О. 2015-06-19T17:38:47Z 2015-06-19T17:38:47Z 2010 Заповідники Канівщини очима археолога / В.О. Петрашенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 1. — С. 555-558. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83473 У статті розглядаються заповідники Канівщини. Подається характеристика заповідних зон, їх
 природного середовища та археологічних пам’яток,
 а також порушується питання програми охорони
 та збереження природи та ландшафту. В статье рассматриваются заповедники Каневщины. Дается характеристика заповедных зон,
 их естественной среды и археологических достопримечательностей, а также затрагивается вопрос
 программы охраны и сохранения природы и ландшафта. The paper views Kaniv Region reserves. Author describes
 reserves restricted areas, archaeological places
 of interest. It is also raised a question about preservation
 of the environment, nature and landscapes. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Memoria Заповідники Канівщини очима археолога Заповедники Канивщины глазами археолога Reserves of Kaniv region through the eyes of archaeologist Article published earlier |
| spellingShingle | Заповідники Канівщини очима археолога Петрашенко, В.О. Memoria |
| title | Заповідники Канівщини очима археолога |
| title_alt | Заповедники Канивщины глазами археолога Reserves of Kaniv region through the eyes of archaeologist |
| title_full | Заповідники Канівщини очима археолога |
| title_fullStr | Заповідники Канівщини очима археолога |
| title_full_unstemmed | Заповідники Канівщини очима археолога |
| title_short | Заповідники Канівщини очима археолога |
| title_sort | заповідники канівщини очима археолога |
| topic | Memoria |
| topic_facet | Memoria |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83473 |
| work_keys_str_mv | AT petrašenkovo zapovídnikikanívŝiniočimaarheologa AT petrašenkovo zapovednikikanivŝinyglazamiarheologa AT petrašenkovo reservesofkanivregionthroughtheeyesofarchaeologist |