Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст.
У статті йдеться про діяльність археолога, пам’яткоохоронця, спеціаліста в галузі епіграфіки Юлія Юлійовича Марті, який залишив помітний слід в історії Керченського музею....
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Series: | Археологія і давня історія України |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83741 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. / А.Ю. Баукова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 2. — С. 219-221. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83741 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-837412025-02-09T23:45:47Z Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. Science activities of Ulya Marti in the second half of 40 years at the beginning 50 years XX c. Баукова, А.Ю. У статті йдеться про діяльність археолога, пам’яткоохоронця, спеціаліста в галузі епіграфіки Юлія Юлійовича Марті, який залишив помітний слід в історії Керченського музею. At the article is showed activities of archaeologist and defender of monuments who leaved visible track in history of Kerchynsky’s museum. 2010 Article Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. / А.Ю. Баукова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 2. — С. 219-221. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83741 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті йдеться про діяльність археолога,
пам’яткоохоронця, спеціаліста в галузі епіграфіки
Юлія Юлійовича Марті, який залишив помітний слід в історії Керченського музею. |
| format |
Article |
| author |
Баукова, А.Ю. |
| spellingShingle |
Баукова, А.Ю. Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. Археологія і давня історія України |
| author_facet |
Баукова, А.Ю. |
| author_sort |
Баукова, А.Ю. |
| title |
Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. |
| title_short |
Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. |
| title_full |
Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. |
| title_fullStr |
Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. |
| title_sort |
наукова діяльність юлія марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. хх ст. |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2010 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83741 |
| citation_txt |
Наукова діяльність Юлія Марті у другій половині 40-х — на початку 50-х рр. ХХ ст. / А.Ю. Баукова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 2. — С. 219-221. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT baukovaaû naukovadíâlʹnístʹûlíâmartíudrugíipoloviní40hnapočatku50hrrhhst AT baukovaaû scienceactivitiesofulyamartiinthesecondhalfof40yearsatthebeginning50yearsxxc |
| first_indexed |
2025-12-01T21:27:38Z |
| last_indexed |
2025-12-01T21:27:38Z |
| _version_ |
1850342860423954432 |
| fulltext |
219
В статті йдеться про діяльність археолога,
пам’яткоохоронця, спеціаліста в галузі епіграфіки
Юлія Юлійовича Марті, який залишив помітний
слід в історії Керченського музею.
К л ю ч о в і с л о в а: епіграфіка, некрополь, ан-
тичні городища.
В історії археологічної діяльності Керченсь-
кого музею, як і загалом в історії античної
археології Північного Причорномор’я, одне з
помітних місць займає постать Юлія Юлійови-
ча Марті. Творчий доробок цього археолога та
його доля, з огляду на його «політичну неблаго-
надійність», нечасто ставали предметом уваги
істориків. Лише в умовах державної незалеж-
ності України співробітниками Керченського
історико-культурного заповідника М. Федосєє-
вим [Федосеев, 2001; 2002] та С. Шестаковим
[Шестаков, Шестакова, Боровкова, 2003; Шес-
таков, Шестакова, 2006] опубліковано кілька
повідомлень про Ю. Марті. Статті цих авторів
переважно стосуються діяльності археолога на
посаді директора Керченського історико-архе-
ологічного музею. Проте неоднозначність еко-
номічних та політичних умов, у яких довелось
працювати Ю. Марті, особливо у післявоєнний
період, вимагають ще раз підсумувати основні
здобутки його наукових пошуків. Тому метою
даного повідомлення є зазначення внеску Юлія
Юлійовича у відновлення Керченського де-
ржавного історико-археологічного музею (далі
КДІАМ), його пам’яткоохоронну діяльність, а
головне висвітлення наукової діяльності у ос-
танні роки життя.
Основою запропонованого дослідження ста-
ли документи і матеріали, що зберігаються у
фондах Керченського історико-культурного за-
повідника. Архівні справи у зазначений період
містять низку неточностей. Зокрема привертає
увагу той факт, що у звітах про роботу музею за
1948—1951 рр. вказано, що Ю. Марті працю-
вав у КДІАМ з 1923 р. [НА КДІКЗ, Од. зб. 140,
141]
Слушно зазначав С. Шестаков, що «у блис-
кучій плеяді директорів Керченського музею
Ю. Марті був останнім з тих, хто однаковою
мірою був і керівником, і науковцем» [Шеста-
ков, Шестакова, 2006, с. 155]. Нагадаємо, що
традиційно, з часу заснування Керченського
музею старожитностей до початку 1920-х рр.
директор музею був головним і часто єдиним
археологом-дослідником пам’яток Керченсько-
го та Таманського півостровів. Проте з другої
половини минулого століття директори Кер-
ченського історико-археологічного музею стали
виконувати суто адміністративні функції.
Коротко слід окреслити результати діяль-
ності Ю. Марті у 1920—30-х рр. Він очолив
музей у складний час економічної та політич-
ної нестабільності. Ю. Марті став останнім
директором музею старожитностей та першим
керівником державного історико-археологіч-
ного музею. З огляду на віддаленість Керчі від
центру та насиченість східнокримських земель
пам’ятками культури, Ю. Марті одночасно
виконував обов’язки завідувача Керченським
повітовим комітетом по справах музеїв, очо-
лював Керченське відділення ОХРІСу, брав
участь в діяльності відділення РОПИК. За-
вдяки цьому КДІАМ перетворився на центр
пам’яткоохоронної роботи. У першу чергу на об-
лік були поставлені усі художні та археологічні
цінності, що перебували у приватній власності
або не належали нікому. Із стабілізацією еконо-
мічної та політичної ситуації в країні, Ю. Мар-
ті провів низку археологічних розвідок. Він
А. Ю. Б а у к о в а
НАУКОвА ДІЯЛьНІСТь юЛІЯ МАРТІ У ДРУГІЙ ПОЛОвиНІ
40-х — НА ПОчАТКУ 50-х рр. хх ст.
Баукова А.Ю. Наукова діяльність Юлія Марті
220
першим поставив питання складання карти
археологічних пам’яток Керченського півостро-
ва. Результати розвідок та розкопок Ю. Марті
пізніше використовували В. Гайдукевич та
В. Блаватський. Завдяки старанням директо-
ра музею на території Керченського півострова
створено кілька археологічних заповідників, а
видатні пам’ятки боспорського мистецтва — ка-
такомби на схилах гори Мітридат частково на-
ціоналізовані. Головним здобутком діяльності
Ю. Марті як археолога, на нашу думку, слід
вважати дослідження Тіритаки, Кітею, Киз-
аульського некрополя та пагорбів Опука.
Під час Великої Вітчизняної війни 1941—
1945 рр. цей видатний вчений перебував у ева-
куації, працював вчителем, але одразу ж після
закінчення військових дій звертався у різні му-
зеї з проханням працевлаштування. Завдяки
цьому отримав запрошення від Херсонеського
музею, де трохи більше року (до початку сер-
пня 1947 р.) працював завідувачем античного
відділу [Шестаков, Шестакова, 2006, с. 165]. У
зв’язку із скороченням штатів був звільнений,
проте не полишав надії повернутися в Керч,
адже він, як ніхто інший, мав великий досвід
музейної роботи.
У перші післявоєнні роки Керченський му-
зей перебував у скрутному становищі. його
приміщення та колекції були майже повністю
знищені. Археологічні матеріали, які з різних
причин не були вивезені до Німеччини залиша-
лися депаспортизованими. Втрата архівних до-
кументів, польових щоденників та інвентарних
книг паралізувала роботи по розбору колекцій.
Яскраво змальовує положення речей цитата із
звіту про роботу КДІАМ за 1944 р.: «неукомп-
лектованість штату позначається на роботі му-
зею і є нетерпимою»[КДІКЗ, Од. зб. 140, 1-зв.].
Головним було те, що чекати допомоги не було
звідки, а повністю знищене місто стояло руїною
практично до початку 1950-х рр.
З метою відновлення археологічних роз-
копок античних городищ музей звернувся до
Інституту археології АН СРСР та Інституту іс-
торії матеріальної культури. Таким чином, на
території півострова відновились дослідження
Пантікапея, Тіритаки, Мірмекія, Ілурата, од-
нак Керченський музей в наслідок вищезазна-
чених причин втратив головну роль в цьому
процесі. Натомість усі сили колективу було
зосереджено на впорядкуванні фондів, офор-
мленні археологічної документації та прове-
денні рятівних розкопок. Відновлення роботи
музею стало можливим лише завдяки тому,
що тут підібрався колектив висококваліфіко-
ваних співробітників, серед яких були А. Іва-
нова, М. Мерперт, В. Юдін. Не применшуючи
здобутків решти, треба зауважити, що в ті часи
працівники КДІАМ опановували археологіч-
ну та музейну науку безпосередньо під час
роботи. Підтвердженням цього можуть слугу-
вати відомості про стаж музейної роботи, які
зазначались у річних звітах. За умови браку
кваліфікованих антиквознавців у Комітеті по
справах культурно-просвітніх установ при Раді
Міністрів РФРСР лише у 1947 р. «згадали» про
Ю. Марті.
його кандидатуру на заміщення посади го-
ловного хранителя музею обговорили у вище-
згаданому комітеті та надіслали пропозицію
в Керч. У офіційній відповіді зазначалось,
що «Музей вважає цю кандидатуру цілком
прийнятою»[КДІКЗ, Од. зб. 137, 2] і з 29 липня
1948 р. Ю. Марті був призначений головним
хранителем установи.
На початку 1950-х рр. у музеї відбулась змі-
на керівництва. Новий директор П. Гусаров та
його заступник Л. Чуїстова провадили в життя
рішення ЦК КПРС та розпочали роботи по пе-
ретворенню КДІАМ у засіб ідеологічної пропа-
ганди. Тому безпартійний представник старої
школи Ю. Марті не міг займати одну з головних
посад в музеї. Можливо, роль в цьому відіграв
той факт, що його зять А. Шевельов під час оку-
пації Керчі співпрацював з німцями та у 1944 р.
разом з родиною виїхав до Німеччини. Так чи
інакше, Ю. Марті наприкінці вересня 1950 р.
перевели на посаду наукового співробітника,
а у березні 1951 р. звільнили за скороченням
кадрів [КДІКЗ, Од. зб. 157, 1]. Цей факт особ-
ливо цікавий тим, що штат установи повністю
був укомплектований лише на початку 1947 р.
[КДІКЗ, Од. зб. 140, 1], а на місце скороченого
Ю. Марті прийняли нову людину.
Не зважаючи на свій поважний вік, уп-
родовж останнього періоду роботи в музеї,
Ю. Марті встиг багато зробити. На нього, як на
знаного епіграфіста, було покладене завдання
упорядкувати лапідарій. Зокрема, у 1949 р. він
переклав біля 200 написів [КДІКЗ, Од. зб. 142,
63-зв.], у 1950 — 606 стел [КДІКЗ, Од. зб. 143,
57]. Яскравим прикладом працелюбності та
внеску Ю. Марті є той факт, що лише за чет-
вертий квартал 1950 р. він переклав написи
та заінвентаризував 106 стел, тоді як С. Не-
чаєва (завідувач античним відділом КДІАМ)
за відповідний період склала лише 50 паспор-
тів на керамічні вироби [КДІКЗ, Од. зб. 143,
71-зв.].
У 1950 р. він відібрав пам’ятки та скомпону-
вав з них «Галерею стародавніх пам’ятників».
У «Галереї» були репрезентовані матеріали
широкого часового проміжку — від V ст. до н. е.
до VІ ст. н. е. Вищезазначена виставка змальо-
вувала історію та побут мешканців Боспору.
Одночасно у музеї проводились роботи із
встановлення археологічних паспортів реш-
ток колекцій. Тут також знадобилась допомога
Юлія Юлійовича, адже він вів польову доку-
ментацію, опрацьовував відомості архіву музею
у передвоєнні роки. Зокрема, Ю. Марті брав
участь у встановленні місцезнаходження роз-
писних склепів на північному схилі Мітридату
та допомагав відновити археологічну докумен-
221
Баукова А.Ю. Наукова діяльність Юлія Марті
тацію на них, провів зйомку планів більше 20
пам’яток [КДІКЗ, Од. зб. 142, 63-зв.].
Ще перебуваючи в евакуації, у 1943 р.
Ю. Марті розпочав пошуки керченських старо-
житностей, вивезених під час військових дій.
йому вдалось з’ясувати, що в серпні 1942 р.
золоті прикраси та срібні монети завідувачем
секретною частиною Армавірського міськви-
конкому А. Авдейкіною були поміщені у міс-
цеве відділення ощадбанку в станиці Спокій-
ній [Державний архів…, Оп 11, 42]. Звідти
вони потрапили до партизанського загону та
їх сліди загубились, хоча й досі висуваються
різного роду припущення про долю цього так
званого «золотого чемодану». Решта ж музей-
них цінностей були розміщенні у приміщеннях
армавірського Міськздраву. Проте, у серпні
1942 р., у зв’язку із нібито прямим потраплян-
ням фугасної бомби, у будівлі виникла поже-
жа і усі ящики з цінностями загинули. У ар-
хіві КДІКЗ міститься відповідь Армавірського
міськвиконкому на запит Ю. Марті, в якій за-
значається, що «…будівлю спалено німцями,
а куди поділось майно невідомо» [Шестаков,
Шестакова, 2006, с. 164].
Як вже згадувалось вище, Керченський му-
зей ініціював відновлення археологічних до-
сліджень. Окрім забезпечення матеріальної
бази для експедицій з Державного музею об-
разотворчих мистецтв (м. Москва) та Інституту
історії матеріальної культури (м. Ленінград),
співробітники КДІАМ брали безпосередню
участь у розкопках. Важливою частиною діяль-
ності експедицій стало проведення наукових
семінарів з історії античних цивілізацій для
студентів з Москви та Ленінграда. У підготовці
тексту лекцій, а також у підборі ілюстративного
матеріалу брав участь Ю. Марті. На нього було
покладено обов’язок ознайомлення майбутніх
археологів із основами епіграфіки та проведен-
ня практичних занять.
Після звільнення Ю. Марті продовжував
мешкати при музеї, брав активну участь у на-
уковому житті Керчі. Проте у травні 1952 р.
директор КДІАМ П. Гусаров наказав Ю. Марті
звільнити квартиру «як непрацюючому в музеї
з огляду на те, що ця квартира потрібна для
наукових співробітників, що працюють в музеї»
[КДІКЗ, Од. зб. 491, 39].
Про останні сім років життя Ю. Марті є до-
волі скупі відомості. Помер у Керчі у 1959 р.,
похований на міському цвинтарі.
Таким чином, Юлій Юлійович Марті зали-
шив помітний слід у історії діяльності Кер-
ченського музею. Певним визнанням його внес-
ку можна вважати увіковічення цього імені на
меморіальній дошці, яка прикрашає фасад
заповідника. Нагальною потребою у зв’язку із
розвитком біоісторичних досліджень стає до-
слідження епіграфічної спадщини вченого. Ок-
рім того, у вітчизняних та зарубіжних архівах і
музеях можуть з часом ще з’явитись матеріали
та артефакти з Керчі, вивезені у 1940-х рр. Це
також може доповнити наше уявлення про на-
укові дослідження Ю. Марті.
Державний архів в Автономній республіці Крим. —
Ф. Р—20. — Оп. 11. — Спр. 1.
Науковий архів Керченського історико-культурного
заповідника (далі НА КДІКЗ). — Оп. 6. — Од. зб.
157.
НА КДІКЗ. — Оп. 6. — Од. зб. 491.
НА КДІКЗ. — Оп. 9. — Од. зб. 137.
НА КДІКЗ. — Оп. 9. — Од. зб. 140
НА КДІКЗ. — Оп. 9. — Од. зб. 141.
НА КДІКЗ. — Оп. 9. — Од. зб. 142.
НА КДІКЗ. — Оп. 9. — Од. зб. 143.
Федосеев Н.Ф. Судьбы керченских археологов //
175 лет Керченскому Музею Древностей: Между-
нар. конф. (Керчь, 27—29 июля 2001 г.). — Керчь,
2001. — С. 18—29.
Федосеев Н.Ф. Керченский музей древностей //
ВДИ. — 2002. — № 1. — С. 154—178.
шестаков С.А., шестакова Н.Д., Боровкова В.Н.
Memoria Керченского музея // ІІІ Таврические науч-
ные чтения, посвященные 160-летию со дня рожде-
ния А.Л. Бертье-Делагарда (Симферополь, 24 мая
2002 г.). — Симферополь, 2003. — С. 48—50.
шестаков С.О., шестакова Н.Д. Юлій Юлійович
Марті (1874—1959) // Сучасні проблеми досліджен-
ня, реставрації та збереження культурної спадщини:
Зб. наук. праць з мистецтвознавства, архітектуроз-
навства та культурології. — К., 2006. — Вип. 3. —
С. 155—175.
А. Y. b a u k o w a
scIence actIvItIes
of ulya martI In the second
half of 40 years at the
beGInnInG 50 years xx c.
At the article is showed activities of archaeologist
and defender of monuments who leaved visible track in
history of Kerchynsky’s museum.
|