Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції
У роботі представлена спроба реконструкції рослинності на території Верхнього Києва у X—XIII ст.
 Висновки базуються на результатах палінологічного, палеоботанічного, геоморфологічного аналізів, а
 також даних археології та письмових джерел. Територія міста розбита на ряд зон (рядові...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2011
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83844 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції / С.П. Тараненко, В.В. Янченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 227-230. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860154873277841408 |
|---|---|
| author | Тараненко, С.П. Янченко, В.В. |
| author_facet | Тараненко, С.П. Янченко, В.В. |
| citation_txt | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції / С.П. Тараненко, В.В. Янченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 227-230. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У роботі представлена спроба реконструкції рослинності на території Верхнього Києва у X—XIII ст.
Висновки базуються на результатах палінологічного, палеоботанічного, геоморфологічного аналізів, а
також даних археології та письмових джерел. Територія міста розбита на ряд зон (рядові садиби, феодальний двір, монастирські та міські землі тощо), у яких, на думку авторів, повинні простежуватись спільні риси рослинного ландшафту.
В работе представлена попытка реконструкции
растительности на территории Верхнего Киева
X—XIII вв. Выводы основываются на результатах палинологического, палеобатанического, геоморфологического анализов, а также данных археологии и письменных источников.
This article presents the attempt of reconstruction
of vegetation in of Upper Kiev X—XIII ct. Conclusions
are based on results of palynological, paleobatanic, geomorphologic
analyses, and also on the archaeological
information of and writing sources.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:53:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
227
у роботі представлена спроба реконструкції рос-
линності на території Верхнього Києва у X—XIII ст.
Висновки базуються на результатах палінологічно-
го, палеоботанічного, геоморфологічного аналізів, а
також даних археології та письмових джерел. Тери-
торія міста розбита на ряд зон (рядові садиби, фе-
одальний двір, монастирські та міські землі тощо),
у яких, на думку авторів, повинні простежуватись
спільні риси рослинного ландшафту.
К л ю ч о в і с л о в а: Київ, садиба, монастирські
землі, оригінальний рослинний покрив, городні
культури, садові культури.
Питання щодо рослинного ландшафту давньо-
го Києва довгий час залишалося не просто від-
критим, а й навіть знаходилося поза увагою нау-
ковців. За останні десятиріччя були опубліковані
декілька статтей з результатами палінологічних
та палеоботанічних аналізів, в яких безпосеред-
ньо мова йшла про рослинність Верхнього Киє-
ва X—XII ст. як природного так і антропогенного
походження [Безусько, 2000, с. 279—283; 2000а,
389—391; Пашкевич, 1991, с. 3; 1997, с. 40—41;
2002, с. 211—213]. Була спроба об’єднати всі існую-
чі дані з цієї проблематики, враховуючи результа-
ти вищеназваних аналізів, а також дані геоморфо-
логії, археології, писемних та наративних джерел.
При проведенні порівняльного аналізу між різни-
ми джерелами дослідження даної проблематики
автори дійшли висновку, що найбільша кількість
збігів припала на наступні види дерев: дуб, со-
сна, липа, ясен, вільха, волоський горіх, ялина;
садових — яблуня, слива та вишня; чагарни-
ків — малина, терен; городніх — буряк, горох; лі-
карських — валеріана, материнка, конвалія зви-
чайна, гірчак зміїний; декоративних — волошка
синя, рутвиця орликолиста; велика кількість зер-
нових культур та безліч бур’янових рослин [Тара-
ненко, Янченко, 2011].
С. П. Т а р а н е н к о, В. В. я н ч е н к о
(К и ї в)
РОСЛиННиЙ ЛАНДШАФТ ДиТиНЦЯ
вЕРХНЬОГО КиЄвА у ДАвНЬОРуСЬКиЙ ЧАС.
СпРОБА РЕКОНСТРуКЦІЇ
До недавнього часу досить важко було уяви-
ти, що в наші дні така інформація зацікавить не
тільки дослідників середньовічних міст, а й на-
буде більш конкретного, прикладного застосу-
вання. Мова йде про проект В.В. Янченко парк
«Київська Русь». Мета цього проекту — відтво-
рення культурної столиці східнослов’янських
держав, стовпа світової культури, відтворен-
ня, з максимальною історичною достовірністю
культурного і архітектурного образу дитинця
Києва V—XIII ст. у масштабі 1 : 1 і створення
атмосфери Київської Русі. Проект реалізується,
як будівництво дитинця Києва (місто Володи-
мира) в його історичних розмірах і історичному
оточенні, а саме будівель і споруд, що існували
в V—XIII ст.: оборонних споруд, палацу князя
Володимира, палацу княгині Ольги, Десятин-
ної церкви, ротонди, гридниці тощо. На основі
всіх знань сучасної науки, з урахуванням істо-
ричних, етнографічних й археологічних даних.
Вражає не тільки масштабність проекту, а й
принципова точка зору на абсолютну науковість
проекту. При робочій групі, що створює цей
проект, заснований історичний клуб, до складу
якого входять провідні спеціалісти слов’яно-
руської археології України та Росії: В.О. Бул-
кін, М.М. Ієвлєв, С.В. Бєлєцкій, А.І. Ганжа,
Г.Ю. Івакін, О.М. Іоанісян, А.О. Козловський,
А.М. Кірпічніков, В.К. Козюба, О.В. Комар,
О.І. Кутовой, Ю.А. Лівшиць, В.І. Лук’янченко,
М.І. Мільчик, С.Я. Ольговський, В.Ф. Отче-
нашко, М.А. Сагайдак, Р.В. Терпиловський
Така потужна група гарантує своєю участю в
проекті науковість висновків щодо запланова-
них реконструкцій.
Спроба відтворення рослинного ландшафту
Верхнього Києва, безумовно, має базуватися
на історико-топографічній основі [Асєєв, 1982,
Тараненко С.П., янченко В.В. Рослинний ландшафт дитинця Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції
228
с. 160; Толочко, 1972] з обов’язковим ураху-
ванням соціальних характеристик об’єктів.
Не викликає сумніву те, що насадження на
рядових садибах відрізнялися від насаджень
боярських та монастирських дворів, не кажучи
вже про площі майданів та навколишній про-
стір біля палаців і сакральних споруд.
Для детального розгляду запропонуємо роз-
бити історико-топографічні райони міста, що
могли мати оригінальний рослинний покрив,
на наступні групи: рядові садиби, боярські са-
диби, територія монастирів, простір навколо
сакральних споруд, простір навколо князівсь-
ких палаців та вільний від будь якої забудови,
простір (торгові площі, можливо, парки-сади).
Рядові садиби. Найбільша кількість дослід-
жених садиб відкрита у «місті Володимира», на те-
риторії деяких з них зафіксовано ювелірні та кос-
торізні майстерні [Килиевич, 1982]. Але в зв’язку
з тим, що ці дослідження проводилися на досить
невеликих ділянках, встановити площу і струк-
туру їх забудови досить складно [Козловський,
2008, с. 241]. Для аналогії ми можемо скористати-
ся даними для цього періоду з Київського Подо-
лу, де площа рядових садиб складала за А.І. Ку-
товим — 120—250 м2 [Кутовий, 1981, с. 66] і за
П.П. Толочком 250—350 м2 [Толочко, 1981, с. 90].
Для того, щоб гіпотетично уявити можливість на-
саджень на території рядових садиб, необхідно
чітко уявляти, яка площа залишалася вільною
від забудови та господарських комплексів. Можна
скористатися підрахунками дослідників Новго-
рода, які, аналізуючи масову забудову, викорис-
товували коефіцієнт щільності забудови садиби.
Виявилося, що на новгородських розкопах площа
споруд ніколи не перебільшувала 50 % від площі
садиби [Петров, Сорокін, 1997, с. 54—63]. Тобто
ми можемо уявити, що більша половина території
садиби була не забудована, але треба враховува-
ти вірогідність існування наземних легких гос-
подарських будівель (які погано фіксуються під
час розкопок), відхоже місце (або компосна яма),
місце під транспортний засіб та можливі фуражні
заготовки, переходи між об’єктами у внутрішньо-
му просторі садиби, та місце для можливих спе-
цифічних для господаря потреб (наприклад, якщо
це ремісник тоді необхідно більше площі для ви-
робництва — місце для заготовки сировини для
його продукції тощо). Після цих врахувань вільна
територія зменшиться щонайменше вдвічі. Також
дуже важливим для майбутньої реконструкції є
чітке уявлення основних прийомів планувальної
організації садиб: розміщення основних груп спо-
руд у тильних стосовно вулиці ліній частоколів;
уздовж червоних ліній; уздовж бокових ліній час-
токолів; з житлами в тильних лініях і допоміж-
ними спорудами — в бокових; «Г» і «П»-образне
планування споруд, що переходить в суцільну пе-
риметральну; вільне планування [Кутовой, 1981,
с. 66].
Дані палінологічного та палеоботанічного
аналізів підтверджують наявність на садибах
городніх культур — буряка, гороху. Виходячи
з представлених вище цифр можливої вільної
площі садиб, можна вважати, що рядовий ки-
янин мав невеликий город, але виключно для
власних потреб. Оскільки за літописними дан-
ними городи киян могли розташовуватися за
межами міста, на північний захід від Подолу,
в районі р. Либідь [Тараненко, Янченко, 2011].
Більш вірогідною нам здається присутність
окремих плодових та ягідних дерев — яблуні,
груші, вишні, сливи, волоського горіха та ягід-
них чагарників — терну, малини, залишки зе-
рен яких зафіксовані на давньоруських садибах
[Пашкевич, 1997, с. 41]. Власне кажучи, присут-
нім на садибі було те, що може бути в нагоді в
господарстві, але не в промислових масштабах.
Боярські садиби. Свідчення про існування
боярських садиб (або феодальних дворів) у Вер-
хньому Києві неодноразово трапляються в літо-
писах та підтверджені дослідниками [Богусевич,
1957, с. 14; Каргер, 1959, 263—284]. Більшою
мірою великі феодальні двори були характерні
для Верхнього міста, що було осередком земель-
ної знаті і багатого купецтва. На жаль, прослід-
кувати їх розміри також не вдалося. На Подолі
виявлено середні садиби (600—700 м2), в яких,
судячи з розкопок на Червоній площі, прожива-
ли представники купецького стану. Садиб вели-
ких, площею 1000 м2 і більше, добре відомих по
розкопках Новгорода, на Подолі не знайдено. Це
не означає що їх не було [Толочко, 1981, с. 91].
Також П.П. Толочко, використовуючи літопис-
ну статтю 945 року про дитинець Києва часів
княгині Ольги, припустив, що на «территории
древнейшего детинца, занимавшего площадь
около 2 га, во второй половине XI в. находились
четыре боярские усадьбы. Если предположить,
что примерно половина этой площади отошла к
расположившимся здесь усадьбам Десятинной
церкви, «Деместника» и Мстислава, то и тогда
можно считать, что на одну боярскую усадьбу
прийдется болем чем 2000 м2. Конечно же, здесь
проживали не только семьи названых бояр, но и
многочисленная челядь, а также ремесленники»
[Толочко, 1981, с. 91—92]. Всього за підрахунка-
ми П.П. Толочка з 16 дворів міського патріціату
Києва, які називає літопис, близько десяти, що
належали боярам та воєводам, можна локалі-
зувати у Верхньому місті (Никифора, Коснячка
Чудіна, Гордятина, Воротислава, Путяти, Гліба,
Ратши, Борислава і Василька) [Толочко, 1972,
с. 119].
Для реконструкції необхідно враховувати до-
свід дослідників Новгорода, які прослідкували
тенденцію зменшення коефіцієнта площі забу-
дови при збільшенні розміру садиби, при цьому
«середні» та «більші» садиби характеризують-
ся виключно розрідженою щільністю забудови
[Петров, Сорокин, 1991, с. 56]. Таким чином, мен-
ша експлуатація території під забудову та госпо-
дарські об’єкти, дозволяє розміщення об’єктів, не
пов’язаних з господарською діяльністю, а більше
229
Тараненко С.П., янченко В.В. Рослинний ландшафт дитинця Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції
з естетичним навантаженням. Треба враховува-
ти, що соціальна стратифікація накладала свій
відбиток і на таку сторону побуту, як внутрішнє
планування садиби-двору. Тому можливим може
бути розміщення, як плодових дерев (вишня,
слива, яблуня) в вигляді невеликого саду, так і
квіткого палісаднику (волошка синя, рутвиця
орликолиста) та дерев, які не обов’язково були
корисними з-за своїх плодів, а несли естетичне
задоволення своїм виглядом чи могли відповіда-
ти своєрідній моді, законодавцем якої міг бути,
звичайно, князь та його найближче оточення.
Монастирські землі. Серед відомих на
X—XIII ст. монастирів Києва, що базували-
ся у Верхньому місті, нам відомі Янчин, Фе-
дорівський (місто Володимира); Георгіївський,
Ірининський (місто Ярослава); Михайлівський
Золотоверхий (Дмитріївський) (місто Ізяслава-
Святополка); Семенівський (Копирів кінець)
[Толочко, 1972, с. 128—129; рис. 36]. Врахову-
ючи те, що територія Києва, безумовно, була
розпланована, і, напевно, дуже рідкими були
випадки змін в планувальній структурі, площа
монастирських господарств не зазнавала змін.
Монастирі традиційно мали своє господарс-
тво, але ж в основному за межами міста, на
землях, подарованих чи виділених князем; як
правило, там було присутнє городництво. В
центрі міста звичайно важко через брак землі
розбити великий сад, парк чи палісадник, як
наприклад, в Києво-Печерській Лаврі.
Зелені насадження на території Києво-Пе-
черської Лаври є своєрідним композиційним
елементом пам’яток архітектури. Вони відігра-
вали важливу роль у їхньому образному спри-
йманні. Прямих картографічних джерел цього
періоду майже не збереглося. Дуже скупі літо-
писні згадки про монастирські сади. Не забез-
печують достатньої інформації поодинокі зоб-
раження рослин в іконографічних джерелах.
На прохання дирекції заповідника, Ботаніч-
ний сад Академії наук України ім. М.М. Гриш-
ка, розробив проект реконструкції насаджень
на території Києво-Печерського заповідника.
Загальновідомо, що крім дуба, акації, ялини,
тополі, кленів традиційними для лаврської
флори були плодові дерева, такі як яблуня,
вишня, горіх грецький; з декоративних: липа
серцелиста, клен гостролистий, а також гра-
бові та ільмові. Садове квітникарство вважа-
лося однією із особливостей Києво-Печерського
монастиря. Серед квітів, що часто згадуються в
монастирських книгах, — примули, незабудки,
лілії. Особливого значення мала така квітка,
як барвинок. Розквітала вона на цвинтарях і
на територіях монастирів ранньої весни. В ста-
ровину монастирі буквально були засаджені
цією синьою квіткою. Рослина не вигабаглива,
багаторічна, з нею пов’язано багато цікавих ле-
генд [Толочко Л., 2007, с. 35, 36].
Досвід проекту відродження рослинності
Києво-Печерської Лаври може бути корисним
і для нашого проекту, оскільки проектанти пе-
редбачають вирощування у кожному секторі
окремої деревної породи. Автори дають реко-
мендації, як висаджувати плодові, на якій від-
стані одне від одного. Той перелік рослин, що
пропонується для висадки, відповідає деревно-
чагарниковим насадженням монастирських
садів на рівні видів [Лазайкін, 1995, с. 128].
простір навколо сакральних споруд та
князівських палаців. Ми об’єднали ці дві
групи об’єктів, тому, що, на наш погляд, саме
навколо них рослинність могла бути ідентич-
ною — величною, розкішною, неординарною.
Минулі роки існували звичаї та традиції у
використанні насаджень біля храмів, княжих
палаців і інших споруд. Зв’язок природи з ар-
хітектурним ансамблем є частиною національ-
ного колориту. Архітектурні споруди, об’єднані
в одне гармонійне ціле з зеленими насаджен-
нями, створюють неповторні за своєю красою
комплекси [Толочко Л., 2007, с. 32].
На сьогоднішній день існуючі результа-
ти аналізів, звичайно, не зможуть дати чітку
відповідь про те, що саме могло рости біля чи
навколо найбільших, найвеличніших споруд в
місті. Але, напевно, найкрасивіші, наймогут-
ніші дерева, що можуть асоціюватися з владою.
Серед дерев, зафіксованих аналізами, могли
бути дуб, ясень, ялини і т. д. Але при всій по-
вазі до результатів аналізів, екстер’єр комп-
лексу князівського палацу міг, наприклад,
прикрашатися вічнозеленими рослинами, які
асоціюються з вічним життям. Це може бути
туя, кипарис. Київ протягом всього свого існу-
вання був великим торговим центром, до яко-
го з’їжджалися купці з різних країн. Цілком
ймовірно, що вони серед іншого товару приво-
зили з собою і рідкісні рослини та їх насіння.
Крім цього, найдивовижніші рослини могли
потрапляти до Києва в якості військових тро-
феїв. Підтвердженням цьому є згадка в лі-
топису про повернення князя Олега з походу
на Константинополь, де серед військових тро-
феїв — «золота, павалок, вина і всякого узороч-
чя», згадуються «овочі». Очевидно, що йдеться
не лише про овочеві культури, а й про різно-
манітні, і в першу чергу вічнозелені рослини,
які культивували у Візантії.
Але для того, щоб прикрасити територію са-
диби вічнозеленими рослинами не обов’язково
завжди імпортувати. Оскільки навіть в наші
дні в Києві на території національного природ-
ного парку «Голосіївський» росте представник
вічнозелених рослин — ялівець звичайний —
Juniperus communis з родини кипарисових —
Cupressaceae. Ми можемо вважати, що у Києві
в давньоруські часи могли рости місцеві види
вічнозелених рослин.
Ідея оздоблення вічнозеленими рослинами
була також запропонована спеціалістами Бо-
танічного саду НАН України ім. М.М. Гришка
в проекті реконструкції рослинності Києво-
Тараненко С.П., янченко В.В. Рослинний ландшафт дитинця Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції
230
Печерського заповідника. Для вертикального
оздоблення стін вони пропонують використо-
вувати плющ звичайний — Hedera helix — віч-
нозелений чагарник, який своїм численним
присоскоподібним корінням чіпляється до
дерев, каміння й інколи сягає до 30 м висоти
(лист № 5).
вільний міський постір. В цю групу мо-
жуть входити торгові площі, майдани, мож-
ливо, парки. Ця соціально-топографічна
категорія виявляється найбільш складною, ос-
кільки археологічних даних не існує, єдине, на
що ми можемо спиратися, це писемні джерела,
які свідчать про існування Бабиного Торжка —
торгової площі навпроти Десятинної церкви
[Літопис Руський, 1989, с. 531].
Про існування подібних об’єктів писав
В.А. Богусевич, який виділив на території «міс-
та Володимира» для XI—XIII ст. крім феодаль-
них та церковних дворів — одну «общественную
площадь» [Богусевич, 1957, с. 19]. Рослинність
в таких місцях, звичайно, має бути організо-
ваною, такою, що підкреслює важливість цьо-
го місця і зв’язок його з владою, оскільки нам
відомо, що саме торгові площі були місцями,
де проголошувалися державні укази, де завж-
ди збиралися люди. Тому навіть від організа-
ції простору цієї площі залежало дуже багато.
Можливо, по периметру могла бути дубова
алея, а по центру, наприклад, — ялина.
Реконструкція рослинного ландшафту Верх-
нього Києва, безумовно, складне питання, що
потребує об’єднаних зусиль археологів, істо-
риків, архітекторів, ботаніків та спеціалістів
з ландшафтного дизайну. Розроблений науко-
вий апарат, що склався з результатів паліноло-
гічного та палеоботанічного аналізів [Таранен-
ко, Янченко, 2011] стане надійним підґрунтям
у вирішенні даної проблеми. Обережне вико-
ристання писемних джерел та останніх розро-
бок спеціалістів Ботанічного саду може закрі-
пити існуючі дані та дозволить втілити в життя
ідею авторів проекту «Парк Київська Русь».
Асеев Ю.С. Архитектура Древнего Киева. — К.,
1982.
Безусько А.Г., Безусько Т.В., Івакін Г.Ю., Тома-
шевський А.П., Безусько Л.Г. Перші відомості про
флору та рослинність Києва у X ст. н. е. (за ма-
теріалами палінологічних досліджень) // Наук. зап.
НаУКМА. — 2000. — Спец. вип. — Т. 18, ч. 2.—
C. 279—283.
Безусько Т.В., Томашевський А.П., Івакін Г.Ю. Нові
дані про флору та рослинність стародавнього Києва
(за матеріалами палінологічних досліджень) // Наук.
зап. НаУКМА. — 2000. — Спец. вип. — Т. 19. —
C. 389—391.
Богусевич В.А. Про феодальні двори Києва X—
XIII ст. // Археологія. — 1957. — Т. XI. — C. 14—20.
Каргер М.К. Древний Киев. — М.; Л., 1959. — Т. I;
1961. — Т. II.
Килиевич С.Р. Детинец Киева IX — первой полови-
ны XIII века. — К., 1982.
Козловський А.О., Ієвлєв М.М. Садиба першої поло-
вини XIII ст. в «місті Володимира» давнього Києва //
Дьнъслово. — 2008 — C. 241—257.
Кутовой А.и. Усадьбы как основные елементы гра-
достроительной структуры древнерусского города //
Древнерусский город. — 1981. — C. 66.
Лазайкін Л.Д. До питання про відновлення зелених
насаджень на території Києво-Печерського заповід-
ника // Архитектурно-археологические исследова-
ния в Киеве и Киево-Печерской Лавре. — 1995. —
C. 124—130.
Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махнов-
ця. — К., 1989.
Пашкевич Г.А. Палеоботанические находки на тер-
ритории Украины. Древняя Русь. Каталог. Препри-
нт. — К., 1991.
Пашкевич Г.О. Палеоботанічні дослідження Киє-
ва. // АДУ. — 1997. — С. 40—41.
Пашкевич Г.О. Палеоботанічні дослідження
2001 року // АВУ 2000—2001 р. — 2002. — C. 211—
213.
Петров М.и., Сорокин А.Н. О размерах усадеб древ-
него Новгорода // Новгород и Новгородская земля.
История и археология. — 1997. — Вып. 11. — C. 54.
Проэктные разработки по теме «Реконструкция
насаждений Киево-Печерского заповедника». —
1986. — Лист № 5.
Тараненко С.П., янченко В.В. До питання про ре-
конструкцію рослинного ландшафту Верхнього Киє-
ва X—XIII ст. як природного, так і антропогенного ха-
рактеру // Лаврський альманах. — 2011. — У друці.
Толочко Л. Зелені насадження на території Києво-
Печерського монастиря і проблема вирішення озе-
ленення у монастирських комплексах // Київська
старовина. — 2007. — № 6. — C. 30—41.
Толочко П.П. Історична топографія стородавнього
Києва. — К., 1972.
Толочко П.П. Массовая застройка Киева X—XIII вв. //
Древнерусские города. — 1981. — C. 63—94.
С. П. Т а р а н е н к о, В. В. я н ч е н к о
РАСТиТЕЛЬНЫЙ ЛАНДШАФТ
вЕРХНЕГО КиЕвА
в ДРЕвНЕРуССКОЕ вРЕМЯ.
пОпЫТКА РЕКОНСТРуКЦии
В работе представлена попытка реконструкции
растительности на территории Верхнего Киева
X—XIII вв. Выводы основываются на результатах
палинологического, палеобатанического, геоморфо-
логического анализов, а также данных археологии и
письменных источников.
S. P. T a r a n e n k o, V. V. J a n c h e n k o
VeGeTabLe Landscape of
upper KieV in oLd russian TiMe.
aTTeMpT of reconsTrucTion
This article presents the attempt of reconstruction
of vegetation in of Upper Kiev X—XIII ct. Conclusions
are based on results of palynological, paleobatanic, ge-
omorphologic analyses, and also on the archaeological
information of and writing sources.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83844 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0122 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:53:11Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тараненко, С.П. Янченко, В.В. 2015-06-26T16:09:27Z 2015-06-26T16:09:27Z 2011 Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції / С.П. Тараненко, В.В. Янченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 227-230. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83844 У роботі представлена спроба реконструкції рослинності на території Верхнього Києва у X—XIII ст.
 Висновки базуються на результатах палінологічного, палеоботанічного, геоморфологічного аналізів, а
 також даних археології та письмових джерел. Територія міста розбита на ряд зон (рядові садиби, феодальний двір, монастирські та міські землі тощо), у яких, на думку авторів, повинні простежуватись спільні риси рослинного ландшафту. В работе представлена попытка реконструкции
 растительности на территории Верхнего Киева
 X—XIII вв. Выводы основываются на результатах палинологического, палеобатанического, геоморфологического анализов, а также данных археологии и письменных источников. This article presents the attempt of reconstruction
 of vegetation in of Upper Kiev X—XIII ct. Conclusions
 are based on results of palynological, paleobatanic, geomorphologic
 analyses, and also on the archaeological
 information of and writing sources. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції Растительный ландшафт Верхнего Киева в древнерусское время. Попытка реконструкции Vegetable landscape of Upper Kiev in Old Russian time. Attempt of reconstruction Article published earlier |
| spellingShingle | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції Тараненко, С.П. Янченко, В.В. |
| title | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції |
| title_alt | Растительный ландшафт Верхнего Киева в древнерусское время. Попытка реконструкции Vegetable landscape of Upper Kiev in Old Russian time. Attempt of reconstruction |
| title_full | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції |
| title_fullStr | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції |
| title_full_unstemmed | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції |
| title_short | Рослинний ландшафт Верхнього Києва у давньоруський час. Спроба реконструкції |
| title_sort | рослинний ландшафт верхнього києва у давньоруський час. спроба реконструкції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83844 |
| work_keys_str_mv | AT taranenkosp roslinniilandšaftverhnʹogokiêvaudavnʹorusʹkiičassprobarekonstrukcíí AT ânčenkovv roslinniilandšaftverhnʹogokiêvaudavnʹorusʹkiičassprobarekonstrukcíí AT taranenkosp rastitelʹnyilandšaftverhnegokievavdrevnerusskoevremâpopytkarekonstrukcii AT ânčenkovv rastitelʹnyilandšaftverhnegokievavdrevnerusskoevremâpopytkarekonstrukcii AT taranenkosp vegetablelandscapeofupperkievinoldrussiantimeattemptofreconstruction AT ânčenkovv vegetablelandscapeofupperkievinoldrussiantimeattemptofreconstruction |