Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури

Володіючи монополією на виробництво найсучасніших видів зброї, маючи чисельну перевагу над сусідами, трипільці в період енеоліту були на території У країни домінуючою військовою силою. Не може бути жодної мови про виключно «мирний» характер давніх хліборобів та виняткову «войовничість» так званог...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія і давня історія України
Дата:	2011
Автор:	Відейко, М.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2011
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83855
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 53-65. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83855
record_format	dspace
spelling	Відейко, М.Ю. 2015-06-26T16:15:06Z 2015-06-26T16:15:06Z 2011 Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 53-65. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83855 Володіючи монополією на виробництво найсучасніших видів зброї, маючи чисельну перевагу над сусідами, трипільці в період енеоліту були на території У країни домінуючою військовою силою. Не може бути жодної мови про виключно «мирний» характер давніх хліборобів та виняткову «войовничість» так званого степового населення. Владея монополией на изготовление самых современных видов вооружения, имея численное преимущество над соседями, трипольцы в период энеолита были на территории Украины доминирующей военной силой. Не может быть и речи об исключительно «мирном» характере древних хлеборобов и исключительной воинственности так называемого степного населения. Having a monopoly on the production of advanced weapons, having numerical superiorityover its neighbors, Trypilians neolithic period in the territory of Ukraine were the dominant military force betveen 5000—3000 BC. Here we consider issues related to the development of armaments and military affairs in the cultural community representatives Tripoli-Cucuteni, detail focusing on the major components of complex military weapons that were the basis of military power Trypilians for nearly two thousand years. Details will focus on the potential reconstruction of armamentand armor protection with regard to archaeological and ethnographic materials. We can consider development of weapons, such as hammer-axes, daggers, spreading of effective copper weapons. The appearance of armor and shields led to the development of offensive weapons suitable for destruction of well protected enemy. So we can observe that, as well as inthe following century, the copper age was endless race of attack and defense. The study and reconstruction of armament from Copper Age now looks promising if the use of not only the data of archeology, but also arheometrychnyh studies, involving a wide range of ethnographic data, including the adequate understanding and evaluation of materialsderived from archaeological research. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури Реконструкция основных элементов комплекса вооружения носителей трипольской культуры Reconstructions of the main elements of trypillia culture warfare Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури
spellingShingle	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури Відейко, М.Ю.
title_short	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури
title_full	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури
title_fullStr	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури
title_full_unstemmed	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури
title_sort	реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури
author	Відейко, М.Ю.
author_facet	Відейко, М.Ю.
publishDate	2011
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Реконструкция основных элементов комплекса вооружения носителей трипольской культуры Reconstructions of the main elements of trypillia culture warfare
description	Володіючи монополією на виробництво найсучасніших видів зброї, маючи чисельну перевагу над сусідами, трипільці в період енеоліту були на території У країни домінуючою військовою силою. Не може бути жодної мови про виключно «мирний» характер давніх хліборобів та виняткову «войовничість» так званого степового населення. Владея монополией на изготовление самых современных видов вооружения, имея численное преимущество над соседями, трипольцы в период энеолита были на территории Украины доминирующей военной силой. Не может быть и речи об исключительно «мирном» характере древних хлеборобов и исключительной воинственности так называемого степного населения. Having a monopoly on the production of advanced weapons, having numerical superiorityover its neighbors, Trypilians neolithic period in the territory of Ukraine were the dominant military force betveen 5000—3000 BC. Here we consider issues related to the development of armaments and military affairs in the cultural community representatives Tripoli-Cucuteni, detail focusing on the major components of complex military weapons that were the basis of military power Trypilians for nearly two thousand years. Details will focus on the potential reconstruction of armamentand armor protection with regard to archaeological and ethnographic materials. We can consider development of weapons, such as hammer-axes, daggers, spreading of effective copper weapons. The appearance of armor and shields led to the development of offensive weapons suitable for destruction of well protected enemy. So we can observe that, as well as inthe following century, the copper age was endless race of attack and defense. The study and reconstruction of armament from Copper Age now looks promising if the use of not only the data of archeology, but also arheometrychnyh studies, involving a wide range of ethnographic data, including the adequate understanding and evaluation of materialsderived from archaeological research.
issn	XXXX-0122
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83855
citation_txt	Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 53-65. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT vídeikomû rekonstrukcíâosnovnihelementívkompleksuvíisʹkovogoozbroênnânosíívtripílʹsʹkoíkulʹturi AT vídeikomû rekonstrukciâosnovnyhélementovkompleksavooruženiânositeleitripolʹskoikulʹtury AT vídeikomû reconstructionsofthemainelementsoftrypilliaculturewarfare
first_indexed	2025-11-24T16:28:06Z
last_indexed	2025-11-24T16:28:06Z
_version_	1850485133427081216
fulltext	53 Володіючи монополією на виробництво найсу- часніших видів зброї, маючи чисельну перевагу над сусідами, трипільці в період енеоліту були на те- риторії україни домінуючою військовою силою. Не може бути жодної мови про виключно «мирний» характер давніх хліборобів та виняткову «войов- ничість» так званого степового населення. К л ю ч о в і с л о в а: трипільська культура, ене- оліт, сокира-молот, клевець, булава. Коли почалися війни? На це питання від- повісти досить складно. Але те, що вони вели- ся на території сучасної України вже за часів трипільської культури, тобто сім—п’ять тисяч років тому, нині не викликає сумнівів. Тери- торія України в мідному віці була заселена людьми, які залишили після себе кілька ар- хеологічних культур, найвизначнішою та най- відомішою з яких була трипільська культура, а фактично — етнокультурна спільність Три- пілля-Кукутень. Власне, ця «спільність» була лише культурною, усередині неї, як свідчать археологічні дані, точилися війни. Окрім того, велися зовнішні війни — з носіями культур, що оточували цю єдність. Нижче ми розглянемо питання, пов’язані з розвитком озброєння та військової справи у представників культурної спільності Трипілля- Кукутень, докладно зупинившись на основних компонентах комплексу військового озброєння, які були основою військової могутності трипіль- ців впродовж майже двох тисяч років. Доклад- но зупинимося на можливостях реконструкції зразків озброєння і захисних обладунків із вра- хуванням археологічних та етнографічних ма- теріалів. Джерелами для вивчення історії військової справи є знахідки предметів озброєння, давніх укріплень, слідів військових дій на поселен- М. Ю. В і д е й к о (К и ї в) РЕКОНСТРуКЦІЯ ОСНОвНиХ ЕЛЕМЕНТІв КОМпЛЕКСу вІЙСЬКОвОГО ОЗБРОЄННЯ НОСІЇв ТРипІЛЬСЬКОЇ КуЛЬТуРи нях, антропологічному матеріалі, іконогра- фічні матеріали, отримані в результаті архео- логічних досліджень, та випадкові знахідки з пам’яток доби енеоліту та раннього бронзового віку на території України, а також дані про їх планиграфію, картографування. Оскільки археологічні джерела є, як прави- ло, досить фрагментарними, для проведення аналізу наявного матеріалу та його подальшої інтерпретації важливим є розуміння специфіки розвитку військової справи у так званих первіс- них суспільствах, яке можливе із залученням історико — етнографічних аналогів. 1. пРОБЛЕМи ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА РЕКОНСТРуКЦІЙ ЗБРОЇ ТА вІЙСЬКОвОЇ СпРАви у НОСІЇв ТРипІЛЬСЬКОЇ КуЛЬТуРи Стислий огляд найважливіших праць з до- сліджуваної теми, зроблений нами свого часу [Відейко, 2004, с. 480—483], свідчить, що, не- зважаючи на наявність значного числа праць, присвячених як окремим знахідкам, так і вій- ськовій справі трипільців в цілому, вони все ще лишаються поза увагою істориків, які продов- жують відтворювати уявлення про виключно «мирний характер давніх хліборобів». З іншо- го боку, відсутня систематична реконструкція комплексів озброєнь, типових для різних пе- ріодів існування Трипілля-Кукутень, які за- галом охоплюють понад 2000 років. Не менш складною є ситуація з ілюстративним матеріа- лом. У монографіях В.І. Клочка, які містять огляд озброєнь з території України від неоліту до фі- налу доби бронзи та охоплюють період від 5000 Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури 54 до 700 рр. до н. е. [Klochko,2001; Клочко, 2006] привертає увагу велика кількість ілюстрацій, а також графічні реконструкції зовнішнього виг- ляду воїнів різних епох та культур, створені у співробітництві з художницею З. Васіною. 2003 р. була випущена велика праця З. Васі- ної, присвячена реконструкціям одягу доіс- торичних та історичних часів на території України, в якій окремі розділи присвячено три- пільській культурі та добі бронзи. У цій праці можна знайти кольорові версії згаданих вище графічних зображень [Васіна, 2003, с. 50—123]. Оскільки подібні реконструкції є досить рідкіс- ним явищем, ми дозволимо собі зупинитися на них докладніше, тим більше, що вони опублі- ковані як «науково-художні реконструкції». Для трипільської культури у згаданій праці немає окремих зображень воїнів, зброя подана як частина чоловічого костюма, причому на малюнку, де представлені чоловіки у вбранні раннього етапу, за поясом одного з них зобра- жено мідний клевець типу Аріушд, типовий для середнього етапу Трипілля [Васіна, 2003, с. 73]. Озброєні трипільські чоловіки показані у вбранні, яке, на думку авторки, є «ритуальним для обряду ініціацій», а саме у нараменних пов’язках, з перев’язями та поясами [Васіна, 2003, с. 90—91]. Ці зображення досить дотепно реконструй- овано за даними орнаментованої антропо- морфної пластики. Однак дорослих чоловіків зображено зі зброєю, тобто атрибутами, що при- таманні саме воїнам, а не підліткам, які мають проходити обряд ініціацій. Хоча можна припус- тити, що тут саме й зображено дорослих воїнів, які збираються проводити обряд з підлітками (останні, можливо, лишилися «за кадром»). Цими двома малюнками, власне, й обмеже- не зображення чоловіків зі зброєю, на решті реконструкцій у праці З. Васіної представлено лише жіноче вбрання. Таким чином презен- тований нею зображувальний ряд ніби під- креслює широко розповсюджену думку про суто мирний характер трипільського суспільства. На жаль, передусім фрагментарність ар- хеологічного матеріалу не дає змоги повною мірою реконструювати військову сферу дав- ніх племен території України. Зрозуміло, що до наших днів зброя дійшла не зовсім у тому вигляді, який вона мала, коли її використову- вали трипільські воїни. Найкраще збереглися частини знарядь, виготовлені з «вічного» ма- теріалу, — каменю, кременю. Що стосується виробів з кістки та міді, то вони зберігаються не так добре. Оздоблення, деталі зброї, вироби з органічних матеріалів — дерева, шкіри тощо від таких давніх часів зберігаються лише у ви- няткових умовах, наприклад у торф’яниках або під кригою. Саме подібні випадки, а також аналіз етнографічних матеріалів дають змогу повніше та достовірніше реконструювати зброю населення мідного віку. В попередніх розробках нами було визна- чено, що можна віднести до числа зброї для мідного віку та перелічено основні її категорії [Відейко, 2002; Відейко, 2004, с. 484—486]. Перелік основних категорії озброєння для різ- них періодів Трипілля дано також у працях Н.Б. Бурдо та В.І. Клочка [Бурдо, 2003, с. 64— 62; Клочко, 2006, с. 21—53]. Іноді пропонують розрізняти «спеціалізоване озброєння» — тобто створене виключно для ведення бойових дій і яке не застосовується на полюванні та озброєн- ня мисливське. Обидва види озброєння потре- бують для ефективного застосування певних специфічних навичок та досвіду. Виділяють також категорію речей «подвійного застосуван- ня» з числа господарського реманенту — для мідного віку це сокири, мотики, ножі тощо. Відзначимо, що принаймні один з видів спе- ціалізованого озброєння з’являється ще в не- оліті — наприклад, кам’яні сокири — молоти. Однак саме мідний вік можна вважати добою поширення та вдосконалення спеціалізованої зброї, насамперед — металевої. Метал і ка- мінь застосовували паралельно. Перші зразки спеціалізованої зброї — бойові сокири — моло- ти та клевці виготовляли як з твердих порід каменю, так і з металу. У той же час досить широко використовувався набір мисливської зброї — лук із стрілами, дротики, кинджали з лезами із кременевих вкладишів. Новинкою стали трикутні наконечники стріл та дротиків з двобічною ретушшю, що прийшли на зміну мікролітичній техніці, яка була домінуючою в мезоліті та неоліті. Як свідчать археологічні дані, мисливська зброя широко застосовувала- ся під час військових сутичок. Аналіз трипільської зброї свідчить про те, що традиції виготовлення предметів озброєн- ня Трипілля етапу А—ВІ — Прекукутені-Ку- кутені А пов’язані переважно з балканськими культурними традиціями карановсько-гумель- ницького кола [Бурдо, 2002]. На етапах Три- пілля ВІ—ІІ змінюється напрям культурно — історичних контактів, відбувається вплив на трипільську зброю традицій населення Трансільванії та Карпатського басейну, особ- ливо культури Бодрогкерегстур, звідки похо- дять прототипи найкращих зразків металевої зброї. 2. КОМпЛЕКСи вІЙСЬКОвОГО ОЗБРОЄННЯ МІДНОГО вІКу Комплекс військового озброєння (КВО) ви- никає на території України в енеоліті з поши- ренням культур Трипілля та Болград—Ал- день. Він включає вдосконалені зразки зброї з мисливського комплексу (кинджали, сокири), які трансформуються відповідно до військо- вих завдань і виготовляються як з каменю та кременю, так і з нового матеріалу — міді. Ене- оліт — час появи на території України метале- 55 Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури вої зброї. Це сталося в першій половині V тис. до н. е. Поява спеціалізованих видів зброї вже на початку мідного віку дала поштовх до якісно нового явища — формування систем (комплек- сів) військового озброєння — КВО, розрахова- них на різні способи ведення бойових дій. У той же час у всіх культурах зберігався комплекс мисливського озброєння — КМО (лук, дротик), який теж з часом зазнав певних змін. Типоло- гія КВО може бути побудована на основі виді- лення та зіставлення наборів зброї, технічних засобів, типових для тієї чи іншої культури. КВО 1 — система озброєння, яка включає, крім засобів КМО, кинджал, сокиру, клевець, сокиру — молот, булаву, а також елементи за- хисного озброєння для рук та верхньої частини тіла. КВО 2.1 — система озброєння, крім КМО, включає кинджал, сокиру (1—2), сокиру — мо- лот. КВО 2.2 — КМО + комплекс кинджал і соки- ра-молот. Поява на початку енеоліту трипільської культури з практично повним набором спе- ціаліазованого озброєння відбулася на тлі виключно мисливського комплексу аборигенів. Абсолютно новою для останніх мали бути так- тика і стратегія ведення бойових дій, застосо- вані прибульцями. Можна вважати, що одним з наслідків такої переваги у військовій справі, а також більшої чисельності стало поширення трипільського населення на величезній тери- торії від Карпат до Дніпра впродовж тисячі років. Для наступних етапів енеоліту та почат- ку раннього бронзового віку характерним стало співіснування суспільств, які стояли на різно- му рівні розвитку систем озброєння ти військо- вої справи. Так, для суспільств, які залишили пам’ятки дніпро-донецької та ямково-гребінцевої кера- міки, характерним є комплекс мисливського озброєння при майже повній відсутності спе- ціалізованих зразків зброї. Усі інші культури цього часу мали повний набір останньої. Як бачимо, період, який ми розглядаємо у на- шій праці, став переломним в історії військової справи, адже саме з ним пов’язана поява спе- ціалізованих видів зброї, яка не призначена для використання в господарстві та на полюванні. Практично одночасно починає формуватися прошарок людей, для яких володіння спеціалі- зованою зброєю та пов’язана з її практичним застосуванням військова справа стає професій- ним заняттям. Володіння (і протистояння за- стосуванню за умови майже повної відсутності захисних обладунків) такими видами спеціалі- зованої зброї, як металевий кинджал, клевець, сокира-молот, вимагало знання певних прийо- мів рукопашного бою і відповідних тренувань. Актуальним є питання повноцінної реконс- трукції окремих зразків зброї доби трипільсь- кої культури. Якщо питанням реконструкції метальної зброї далекої дії, а саме луків та стріл кам’яного віку присвячено спеціальну працю Д. Нужного [Нужний, 2008], то розроб- ки стосовно інших видів відсутні. Слід роз- глянути питання про те, як могли виглядати бойові сокири, кинджали виготовлені з різних матеріалів. Насамперед йдеться про визначення конс- трукції та кріплення робочих частин до руків’їв. Важливим є також питання про способи носін- ня зброї, а в перспективі — відтворення при- йомів її застосування. Нижче ми зупинимося на таких питання, як відтворення різновидів бойових сокир(клевців) та кинджалів як основи трипільського КВО. Реконструкція зазначених вище виробів може бути проведена із використанням архе- ологічних джерел та етнографічних аналогів. Оскільки йдеться переважно про вироби з ор- ганічних матеріалів, то доведеться залучати інформацію з розкопок не лише на території України, але й за її межами, а також, в окре- мих випадках, розширити хронологічний діа- пазон пошуків. В якості етнографічних анало- гів ми вважаємо за можливе розглянути зразки озброєння, виготовленого із застосуванням бой- ових частин близьких за формою та виготовле- них з тих самих матеріалів (кремінь, камінь, кістка або ріг, метал), що ї трипільські. 3. РЕКОНСТРуКЦІЯ ОКРЕМиХ ЗРАЗКІв СпЕЦІАЛІЗОвАНОЇ ЗБРОЇ Бойові сокири-молоти. Це спеціалізова- на зброя ближнього бою (може застосовувати- ся також як метальна зброя), один кінець якої має лезо сокири, а протилежний є молотом, виготовлена з твердих порід каменю (рис. 1, 1—2). Враховуючи ширину леза та відсутність заточки, сокирою могли наносити переважно дроблячий, а не рублячий удар. Ефективність забезпечувалася значною вагою виробу, що складала від 0,4 до 1,2 кг (а часом і більше), яка може бути порівняна з вагою металевих бойових сокир доби середньовіччя. Зауважимо, що вагою робочі частини сокир-молотів в кілька разів переважають робочі частини звичайних клиноподібних сокир, виготовлених з каменю або кременю. Дані про довжину руків’їв бойових сокир — молотів у трипільських матеріалах на разі відсутні. З цієї причини скористаємося інфор- мацією для бронзового віку, на початку якого сокири-молоти були одним із найпоширеніших видів зброї. У курганних похованнях на тери- торії України зафіксовано ряд подібних знахі- док, інформація про які систематизована у до- слідженнях С.І. Ляшко [Ляшко, 1994, с. 149]. За її даними, руків’я сокир-молотів були прямими, круглими в перетині Їх довжина складала від 15 до 50 см. Виявлено випадки розклинювання Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури 56 руків’я металевими (бронзовими) чи кістяними клинами [Ляшко, 1994, с. 149, рис. 45, 2—4]. Даних про використані породи дерева дослід- ниця не наводить, однак є підстави вважати, що найбільш придатними були б такі тверді породи дерева, які б витримували сильні уда- ри і не тріскалися (рис. 1, 1). Для захисту від вологи руків’я могли просочувати олією. У стародавніх епічних творах можна знайти описи використання сокири (молота) в якості метальної зброї, окремі зразки якої мали ще й чарівні властивості — найвідомішим, ма- буть, є молот, який застосовував бог Тор. Його молот мав не лише надзвичайну потужність, але і повертався щоразу до свого господаря і, до речі, мав коротке руків’я. Вірогідно, корені Рис. 1. Бойові сокири та клевці трипільської культури, V- початок III тис. до н. е.: 1—2 — сокири-молоти; 3—4 клиноподібні сокири (3 — мідь, 4 — кремінь); 5—9 — клевці (5 — камінь, 6—9 — мідь) 57 Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури цієї легенди сягають неоліту та певною мірою відображають мрії тогочасної військової еліти про досконалу зброю. Досліди показали, що як метальна зброя сокира-молот може бути ефек- тивна на відстані до 40 м, однак прицільне за- стосування не перевищує, як правило, 7—10 м, і особливо ефективне на відстані до 4 м. Віро- гідно, для подібного використання признача- лися переважно вироби невеликих розмірів та ваги, з коротким руків’ям. У ближньому бою сокира-молот викори- стовувалася як зброя ударно — дроблячої дії. Враховуючи відсутність відповідних захисних обладунків в енеоліті — ранньому бронзово- му віці, це був один з найефективніших видів зброї ближнього бою. Скіс леза посилює дроб- лячу дію сокири. Застосування в бою сокири-молота та її так- тико-технічні характеристики передбачають володіння певними навичками фехтування цією зброєю. Скоси леза сокир — молотів у різ- ні боки свідчать про існування сокир для лівої та правої руки та застосування «вісімок» у фех- тувальній техніці під час завдання ударів по верхній частині тіла супротивника. Врівнова- женість сокир в ділянці руків’я полегшує чер- гування ударів лезом і обухом. Однак подібна техніка бою сокирою — молотом вимагає пев- ного вільного простору, що неможливе при дії у щільних лавах. Клевець. Ударна зброя колючо-дроблячої дії, різновид бойової сокири з одним загостре- ним кінцем та вузьким лезом (рис. 1, 5—8). Особливо ефективна ця зброя проти жорстких обладунків (метал, шкіра, дерево), які необ- хідно пробивати. Ударом клевця в ділянці кріплення руків’я щита можна поранити руку супротивника. У середні віки цей вид зброї був особливо популярним в період після появи су- цільнометалевих обладунків на початку XV ст. Для трипільського часу найдавніші зразки клевців виготовлено із каменю (рис. 1, 5), почи- наючи з другої половини V тис. до н. е. відомі мідні вироби (рис. 1, 6—8). Більшість має лезо з обох сторін, розташоване перпендикулярно до іншого (рис. 1, 6, 8), хоча трапляються і вироби з рублячим та протилежним колючим кінцем (рис. 1, 6, 7 ), є і подібні до середньовічних че- канів. Довжина руків’я для цих виробів може бути визначена в діапазоні від 0,6 до 1 м, якщо зважати на середньовічні аналоги (рис. 1, 8). Поява подібної зброї у другій половині V тис. до н. е. навряд чи була випадковою. Вона може опосередковано свідчити про поширення захис- ного озброєння, якому слід було знайти належ- ну протидію. Одним із вірогідних різновидів подібного захисту міг бути щит, який був ефек- тивним як проти стріл та дротиків, так і мета- льних сокир-молотів, про які йшлося вище. З іншого боку поширення клевців може свідчити про зростання значення у військових діях ру- копашного бою, який прийшов на зміну масо- ваному застосуванню метальної зброї, якій, на- решті, було знайдено більш-менш ефективну протидію у вигляді щитів. Сокири. Трипільці використовували у гос- подарстві багато типів сокир, вони могли засто- совуватися також як бойові, але ми зупинимося тільки на тих сокирах, які найбільш вірогідно могли бути на озброєнні. Робоча частина сокир виготовлялася з твердих порід каменю, кре- меню та міді й мала вигляд плаского клина, трапецієподібного у плані (рис. 1, 3, 4). Власне, ці вироби можна розглядати, як речі, що мали подвійне призначення. Вони мали достатньо гостре лезо, аби нанес- ти відповідні пошкодження. Водночас вагою ці вироби, навіть металеві, значно поступалися сокирам-молотам і тому їх доводилося осна- щувати досить масивними у передній частині руків’ями, відомими за археологічними знахід- ками у європейських озерних поселеннях та торф’яниках. Однак при подібному варіанті закріплення клиноподібної сокири вона роз- ташована на певній відстані від кінця топори- ща, який може перешкодити нанесенню ударів супротивнику. Подібний недолік може бути усунений за ра- хунок використання відповідної форми руків’я, яке добре відоме за етнографічними матеріала- ми, особливо у індіанців Північної Америки та широко представлені у музейних експозиціях (рис. 2, 5). Власне йдеться про різновид бойо- вої палиці, посилений рублячим елементом. Подібні палиці як правило виготовлені з дере- ва( рис. 2, 4), часто в якості додаткових бойових вставок могли бути використані вироби з кре- меню Зауважимо, що не лише у суспільствах, які мали неолітичний комплекс знарядь праці, а навіть і у середньовічі широко використову- валася зброя, виготовлена із твердих порід де- рева. Отож цілком вірогідним є використання подібної зброї і носіями трипільської культури, які мали всі необхідні для її виробництва зна- ряддя, в тому числі і металеві. Кинджали. Кинджал — колючо-рубляча зброя ближнього бою, що має двосічний клинок, невелика за розмірами (довжина леза — 30 см). В енеоліті кинджали виготовляли з кістки, кре- меню та міді, у ранньому бронзовому віці — з кременю, бронзи (рис. 3). На початковому етапі Трипілля А та ВІ презентовано єдиним виро- бом з кременю — лезом кинджала, який похо- дить з поселення Дрегушень [Crişmaru,1977, Fig. 11, 1]. Лезо довжиною 15 см виготовлене з великої пластини, обидва його боки оброблено ретушшю, в перерізі виріб ромбоподібний. У працях Г.Ф. Коробкової згадуються також кре- меневі вкладиші до мисливських кинджалів [Коробкова, 1987]. Кинджали з мідними лезами з’являються тільки в Трипіллі ВІ — ВІІ. Кинджали типу Бод- рогкерестур мають видовжено — листоподібний клинок, лінзоподібний у перерізі, характерний Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури 58 для Трипілля етапів ВІ — ВІІ, ВІІ, СІ, але зус- трічаються і в пізньому Трипіллі на пам’ятках софіївського типу (рис. 4, 5). Дещо змінюється їх форма, лезо трохи вкорочене. Вважається, що кинджали цього типу тривалий час виготовля- лися місцевими майстрами, спочатку цей процес міг бути стимульований бодрогкерестурським впливом виробів Карпатського басейну. Споряджені виготовленими з кременю клинками, кинджали трипільців, зрозуміло, мали руків’я, однак до наших днів вони або їх сліди у більшості випадків не дійшли. Виня- ток становлять кинджал із кістяним руків’ям з усатівського поховання, виявлений біля с. Огородне [Шмаглий, Черняков, 1970, С. 30, 34] на території Одеської області (рис. 4, 8) та Рис. 2. Предмети озброєння населення Північної та Центральної Америки (Експозиція Природничого му- зею, м. Нью-Йорк) 59 Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури сліди дерева на мідному лезі з трипільського поховання на поселенні Більшівці. Дерев’яне руків’я кріпилося трьома мідними штифта- ми [Ткачук, 2001—2002, с. 214; рис. 23, 119]. Це змушує звернутися до найближчих в часі аналогів. Одним із них є унікальна знахідка в Альпах — так званого Отці, мисливця і вої- на, який жив близько 3200 р. до н. е. [Spindler, 2000] (рис. 4, 1—3). В даному випадку зберегло- ся руків’я, виготовлене з дерева і припасоване до обробленого з обох боків кременя. Останній затиснуто між двома пластинами довжиною Рис. 3. Кинджали з пам’яток трипільської культури кінця IV — початку III тис. до н. е. та реконструкція руків’їв: 1—2 — кремінь; 3, 5—9 — мідь; 4 — антропоморфна статуетка Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури 60 10—12 см, кінці яких замотано шнуром — до 6—8 обертів біля леза і два — вгорі. Довжина леза при цьому не перевищує 5—6 см, однак воно заточене за допомогою ретуші з обох боків, що і дає можливість віднести виріб саме до чис- ла кинджалів (рис. 4, 2). Інший варіант руків’я — обойма, виготовле- на з кістки або рогу, відома за археологічними знахідками, зокрема з поховання усатівського типу у кургані біля Огородного (рис. 4, 8). В даному випадку на металевому лезі невели- кої довжини руків’я затиснуте за допомогою мідних клепок, розташованих у два ряди Як варіант можливе кріплення на клеючій суміші, фіксація за допомогою шнура або смужки шкі- ри біля основи (рис. 4, 4, 6). Однак у випадку з металевим лезом подібне кріплення може вия- витися недостатньо надійним. Найпростіша версія руків’я — обмотування верхньої частини кремінного чи металевого ви- Рис. 4. Кинджали та спорядження: 1—3 — реконструкція одягу та спорядження «Отці» в експозиції Природ- ничого музею, м. Нью-Йорк; 2 — ліворуч — копія кинджала та піхов до нього, праворуч — кинджал, знай- дений поруч із загиблим близько 3200 р. до н. е; 4 — реконструкція кинджала з мідним клинком (руків’я з дерева), за Jeroen Zuiderwijk; 5 — мідний кинджал з трипільського поховання, початок ІІІ тис. до н. е. (Красний Хутір); 6—7 — реконструкція мідного та кремінного кинджалів (за Bodgbend); 8 — мідний кинджал з кістяним руків’ям з похо- вання усатівського типу (Огородне), кінець IV — початок III тис. до н. е. 61 Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури робу шнуром з текстилю або шкіряним у декіль- ка шарів, з наступним включенням в руків’я елементів з дерева або шкіри (рис. 4, 5, 6). Вона є досить вразливою для пошкодження навіть затупленими гранями основи клинка і тому, як нам видається, більш придатна для побутових ножів, аніж зброї. Як відомо, при сучасних ек- спертних оцінках холодної зброї, в тому числі кинджалів, важливим параметром вважається саме надійність кріплення леза, що забезпечує відповідні бойові якості [Самусь, 2004]. Знахідка вище в Альпах дає підставу за- пропонувати версію реконструкції піхов для зброї — в’язаних, із рослинних волокон (рис. 4, 2). Вони достатньо великі, аби вмістити більшу частину кинджала разом із руків’ям. У цьому є сенс, адже лезо чи не удвічі коротше і якби піхви були розраховані лише на нього, кинд- жал міг би загубитися. Піхви були прив’язані до пояса Отці. Пояси показано на багатьох ант- ропоморфних статуетках Трипілля—Кукутень, переважно чоловічих, де виразно позначено оз- наки статі. Інший варіант піхов — зшиті зі шкіри твари- ни — відомі за етнографічними матеріалами і презентовані в багатьох музейних експозиціях. Цікаво, що у деяких випадках у них можна схо- вати увесь ніж або кинджал, як у описаному вище випадку. Подібні піхви рясно прикраша- ли бісером, аплікацією зі шкіри, тощо (рис. 2, 1, 2) У багатьох випадках ці піхви кріпилися ремінцями до пояса. Водночас відомі варіанти носіння кинджалів на грудях, коли піхви підві- шувалися на ремінці на шиї або кріпилися до перев’язі (рис. 3, 4). Поява кинджала, як виду спеціалізова- ної зброї, означає початок розробки бойового мистецтва його застосування, тобто фехтуван- ня. Застосування кинджала (пари кинджалів) розраховане на швидкі, короткі рухи. Це зброя ближнього бою. Двобічна заточка леза дає змогу проводити рублячо-ріжучі рухи без роз- вороту кисті, що економило час для завдання наступного удару. Для більш пізнього часу за- документоване застосування кинджала для лі- вої руки як допоміжної зброї в доповнення до сокири. Вживання пари кинджалів дає змогу відбивати напади супротивника із древковою зброєю [Бережинський, 2001, с. 180—181]. 4. пиТАННЯ НАЯвНОСТІ ТА РЕКОНСТРуКЦІЇ ЗАХиСНиХ ОБЛАДуНКІв В зв’язку з викладеним вище матеріалом ак- туальним є питання про наявність захисного обладунку у трипільців. Вже висловлювалися припущення, що для захисту могли викорис- товуватися щити та широкі перев’язі, мета- леві браслети [Відейко, 2004]. Знайомство із етнографічними матеріалами дозволяє ствер- джувати, що щити, а в ряді випадків і досить розвинені бойові обладунки, були майже не- одмінним елементом спорядження більшості воїнів з країн Океанії, Америки, Африки, зброя яких у більшості випадків виготовлена без ви- користання металевих деталей — кременю, ка- меню, кістки і навіть зубів акули (рис. 5). Щити були виготовлені переважно з дерева і в багатьох випадках мали розміри достатні, аби прикрити більшу частину тулуба воїна. Зовні ці щити були багато прикрашені — ма- люванням, пір’ям тощо (рис. 5, 2, 3). Певний інтерес становлять захисні обладун- ки для тіла, виготовлені з кількох шарів різ- номанітного текстилю, переважно рослинного походження, іноді — набивні. У Європі вони застосовувалися до пізнього середньовіччя включно і були досить ефективним захистом навіть від металевої зброї. За матеріалами часів конкісти, а також більш ранніми відомо про широке застосування набивних захисних обладунків у Центральній Америці. Комплект повних обладунків, включаючи шолом, який походить з островів Гілберта (Тихий океан) і виготовлений з волокон фібри, можна побачи- ти в експозиції Природничого Музею у Нью- Йорку (рис. 5, 5). Відбитки подібного грубого плетіння з воло- кон рослинного походження широко представ- лені на денцях посудин із розкопок на усатівсь- ких поселеннях Маяки та Усатове, які відносять до пізнього етапу трипільської культури. Це означає, що у розпорядженні трипільців були і матеріали і уміння, потрібні для виготовлення подібних обладунків, які практично дублюють щоденний одяг, але з посиленими захисними властивостями. Привертає увагу той факт, що верхній одяг вже згадуваного вище Отці було виготовлено з соломи, а деякі деталі спорядження, зокрема піхви кинджала — сплетено. Це може свідчити про більш широке використання подібних рос- линних матеріалів для спорядження мислив- ців та воїнів у Європі, ніж вважалося раніше. Набивні обладунки в Центральній Америці були ефективним захистом не лише від стріл, але і мечів з обсидіановими лезами (рис. 2, 3). Леза у вигляді прямих платівок було закріп- лено смолою в пазах дерев’яної оправи. Свого часу Н.М. Скакун виділила на трипільському поселенні Бодаки майстерню у якій з місцевого кременю виготовляли у великій кількості ве- ликі пластини. На думку дослідниці, місцевих майстрів цікавила насамперед рівна середня частина пластин, яка йшла на виготовлення вістрів дротиків [Скакун, …]. Цілком вірогід- но використання подібних заготовок також і у якості вкладнів до рублячо-ріжучої зброї, в тому числі і досить масивної. Це припущення може бути підкріплене тією обставиною, що між Карпатами та Дніпром зброя з кремене- вими вкладнями відома за похованням біля с.Джурджулешть у Молдові, яке датують близь- Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури 62 ко середини V тис. до н. е. [Клочко, 2006, с. 31, рис. 6, 1]. Саме проти подібної зброї непоганим захистом могли бути обладунки з текстилю, або плетені з рослинних волокон. Подібні обладунки були ефективними не лише проти ріжучо-колючої зброї та стріл з вістрями із кременю та зубів акули, але, за свідченнями європейців, на певній відстані Рис. 5. Захисні обладунки народів Центральної (1), Північної Америки (5) та басейну Тихого Океану (2, 3, 5): 1 — голова статуетки із зображенням зооморфного шолома (Центральна Америка; 2—3 — щити (дерево), 4 — фрагмент гравюри 1612 р. із зображенням індіанського воїна зі щитом, луком та стрілами; 5 — захис- ні обладунки, виплетені з волокон фобри, острови Гілберта. 1, 2, 3, 5 — Експозиція Природничого музею, м. Нью-Йорк 63 Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури могли захистити навіть від мушкетних куль — так само, як і щити з шкіри бізонів у індіан- ців Північної Америки [Котенко,1997]. В свою чергу поява обладунків та щитів привела до розвитку наступального озброєння — клівців, придатних для ураження захищеного ворога. Отож можемо спостерігати, що, так само як і в наступні століття, у мідному віці відбувалося безконечне змагання засобів нападу і захисту. 5. ЗБРОЯ, вІЙСЬКОвА СпРАвА, вІЙНА: пОРІвНЯЛЬНиЙ АСпЕКТ Історія розвитку зброї та військової справи в енеоліті — ранньому бронзовому віці на тери- торії України є яскравим підтвердженням дум- ки американського антрополога Дж. Гааза про те, що складність розвитку озброєнь пов’язана із складністю суспільства, яке їх створює, а також того, що війна — інтегральна складова владних структур, починаючим з доби існуван- ня перших вождівств [Haas, 2003]. Виникнення осілості на базі відтворюючого господарства стало передумовою війн та роз- витку озброєнь. Якщо в палеоліті та мезоліті стосунки з’ясовували із застосуванням мис- ливської зброї, переважно лука і стріл, то на- прикінці неоліту на Європейському континен- ті входять в обіг перші зразки спеціалізованої військової зброї — виготовлені з каменю соки- ри-молоти. Наступна епоха, мідно-кам’яний вік, енеоліт, подарувала Європі перші зразки металевої зброї, судячи з усього, розроблені та створені місцевими ремісниками. Знадобилося півтори тисячі років, щоб ці вироби поширили- ся не лише в Європі, але й в Азії. Наявні факти дають усі підстави стверджува- ти, що вже в неоліті війна поряд з відтворюючим господарством стає однією з галузей економіки. Ведення війн не лише для загарбання територій чи встановлення контролю над угіддями, але й з метою захоплення військової здобичі у вигляді продовольства, худоби, рабів, престижних речей стає сенсом військової активності. Війна стала засобом підвищення престижу окремих осіб, які спеціалізувалися у даній галузі економіки. Про значення війни для ведення господарства свід- чить поява, так би мовити, відповідних засобів виробництва, а також їх постійне та невпинне вдосконалення впродовж енеоліту та раннього бронзового віку. Вдосконалюються також способи ведення бойових дій, виробляються військово-організа- ційні заходи, спрямовані на здобуття стратегіч- ної переваги над супротивником. Розвивається воїнська культура, виробляються певні зов- нішні відзнаки вояків, прикраси та амулети, що знаходить відображення в іконографії та знахідках відповідних артефактів. Менш важливими, ймовірно, могли бути конфлікти з оточенням трипільської культури. Носії неолітичних культур зосередилися в ре- гіонах, які не цікавили трипільське населення або лишалися поза межами його досяжності. Поширені у дослідженнях минулих років уявлення про постійний тиск з боку степового населення на осілих хліборобів лісостепової смуги, очевидно, не відповідають дійсності. Уп- родовж мідного віку носії більшості сусідніх з трипільською культур поступово переймають технології виготовлення та застосування нових видів зброї. На початку раннього бронзового віку на тери- торії України вже не залишилося спільностей, які б не мали у своєму розпорядженні повного комплекту спеціалізованого озброєння (сокира, сокира-молот, кинджал). Різниця була лише в кількості найякіснішої та найефективнішої на той час металевої зброї. Слід зауважити, є всі підстави розглядати вже енеоліт на території України як добу металевої зброї. Давні суспільства не лише вдосконалюють комплекси озброєння, але й військову органі- зацію. Концентрація трипільського населення в укріплених протомістах дозволяла створити кількісну перевагу. Для цього часу можна го- ворити про створення значних за чисельністю збройних загонів. Проте дані археології та письмових джерелу повною мірою не здатні, на нашу думку, роз- крити специфіку розвитку військової справи періоду, який ми розглядаємо. Значний потен- ціал має аналіз даних етнографії та антропо- логії, які стосуються суспільств, котрі стояли на відповідному щаблі розвитку й були описані вченими в ХІХ—ХХ ст. Чи не найяскравішим у цьому відношенні є індіанці Великих рівнин (або степів) у США. Зброя, військове мистецтво і навіть військова магія останніх досить докладно були вивчені й описані ще в ХІХ ст., коли військові сутички та війни на «Дикому Заході» точилися практично безперервно [Котенко, 1997; Hoig, 1993; Malone, 1991; Secoy, 1953; Spindler, 2000; Taylor, 2001; White, 1978]. Комплекс озброєнь індіанців 1 нараховував зброю дальнього, середнього і ближнього бою, а також елементи військових обладунків. На- бір зброї включав: лук та стріли, дротики, спис, ніж (кинджал), метальні сокири, різноманітні палиці, в тому числі із вставками з кременю та каменю, із захисної зброї — щит. Усі предмети озброєння виготовлені з каменю, кременю, кіс- тки, дерева, тобто технологічний рівень меш- канців американських степів відповідав рівню європейського неоліту. Широко застосовували види зброї ударної дії, виготовлені з дерева, щити з шкіри — виро- 1. Ми виключили з переліку та огляду вогнепальну та холодну зброю європейського походження, а також застосування коня у військових цілях, елементи, які були принесені ззовні, і, до речі, досить швидко, на високому технічному, тактичному та стратегічному рівні адаптовані аборигенами. Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури 64 би з органічних матеріалів, які майже не збері- гаються в похованнях. Цей приклад свідчить, що комплекси озброєння, реконструйовані виключно за даними археологічних дослід- жень, можуть бути далеко не повними. Зрозуміло, що не лишили жодних матеріаль- них слідів і прийоми рукопашного бою (у ін- діанців відомі до півсотні прийомів), техніка застосування зброї, нарешті, магічна практика, мистецтво танцю та співи, пов’язані з військо- вою сферою. Для комунікації в період бойових дій було розроблено мову жестів, засоби пере- дачі інформації на відстань (рухи, дими тощо). Найбільший інтерес становлять, на нашу думку, дані про військову культуру та характер бойових дій, існування власне поняття “війна” та зміст, який в нього вкладався. Для військо- вої культури індіанців характерна розвинена зовнішня атрибутика — деталі одягу, прикра- си, прикрашання зброї, військові відзнаки й нагороди тощо. Цікаво, що поховання зі зброєю пізнього етапу трипільської культури містять залишки деталей і прикрас одягу [Videiko, 1995, P. 15— 134]. Є відповідні зображення й на пласти- ці [Відейко, 2004, с. 485, 497]. Впадає в око їх подібність до “військової фурнітури” індіанців великих рівнин, у яких, крім того, набула по- ширення традиція бойового фарбування тіла для різних етапів/випадків ведення бойових дій, а також повернення з походу. Варто з цьо- го приводу згадати часті випадки застосування фарби у поховальному обряді доби енеоліту— бронзи на території України, розфарбування антропоморфної пластики. Військова справа та ведення бойових дій у мешканців Великих рівнин були досить до- кладно регламентовані, існували військові то- вариства (які виконували за певних обставин і поліційні функції), військова статево — вікова та родова ієрархія на чолі з вождями різних рівнів. Співвідношення населення і кількості воїнів було дуже високим, на рівні 3 : 1, тоб- то колектив з 300 осіб часом міг виставити до 100 воїнів. Військові підрозділи налічували від кількох десятків до півтисячі воїнів (в окремих випадках — понад тисячу), які були розділені на загони. Існував інститут воїнів — смертників, які прагнули загинути на полі бою. За певних умов доступ до військових товариств був відкритий жінкам. Існував також інститут «тих, що носять щити» — жінок, які прославляли військові под- виги чоловіків та синів та підтримували бойо- вий дух племені. Сформувалася чітка градація військових подвигів, причому в більшості випадків на пер- шому місці стояло не вбивство ворога, а захоп- лення його зброї, дотик до ворога (для цього в комплекті озброєння існувала спеціальна па- личка), викрадення свійських тварин [Котен- ко, 1997, с. 79]. Війни та розвиток військової справи були поштовхом до формування вождівств — струк- тур переддержавного рівня. Війни точилися за розподіл території для полювання і кочівлі, худобу тощо. У ряді випадків для досягнення мети винищувалися не лише воїни супротив- ника, але й вороже плем’я в цілому [Secoy, 1953, Р. 116—120; White, 1978, P. 340—341]. Таким чином, на прикладі індіанців Ве- ликих рівнин ми бачимо, яким розвиненим та яскравим в усіх відношеннях може бути комплекс матеріальної та духовної культури, пов’язаний з військовою сферою вже на ступе- ні суспільства, яке володіє технологіями рівня неоліту і навіть ще не перейшло повністю до відтворюючого господарства. Побіжне зіставлення свідчить, що рівень роз- витку військової справи у населення доби ене- оліту — раннього бронзового віку на території України був не нижчим, а часом, вірогідно ви- щим, ніж у середовищі індіанських племен Ди- кого Заходу. Комплекс військового озброєння як у мідному віці, так і на початку доби бронзи на теренах нашої держави виглядає більш різ- номанітним та досконалішим, адже включає ще й металеву зброю. Відповідно складнішим міг бути характер організації військових фор- мувань, військова ієрархія та характер війсь- кової культури в цілому. Не викликає сумніву можливість мобілізації значних людських ре- сурсів для ведення військових дій. Цілком імовірною виглядає можливість іс- нування вже в енеоліті та ранньому бронзо- вому віці військово-грабіжницької економіки. У випадку з трипільською культурою про це може свідчити прагнення захистити насам- перед мирне населення, зосередивши його у поселеннях-гігантах, під захистом потужних укріплень. При цьому епоха напруженості й конкуренції між протомістами та вождівства- ми могла тривати століттями, що свідчить про існування певної моделі взаємовідносин. виСНОвКи Володіючи монополією на виробництво най- сучасніших видів зброї, маючи чисельну пере- вагу над сусідами, трипільці в період енеоліту були на території України домінуючою війсь- ковою силою. Не може бути жодної мови про виключно «мирний» характер давніх хліборобів та виняткову «войовничість» так званого степо- вого населення, яке в цей період ще не являло собою тієї грізної сили, яку ми можемо спостері- гати вже на початку раннього залізного віку і тим більше — у середньовіччі. Однією з при- чин, окрім різниці демографічного потенціалу, рівня суспільного розвитку була і перевага хлі- боробського населення у КВО. Подібного рівня «степовики» змогли досягти лише у бронзовому віці і отримали принаймні рівні з своїми сусі- дами шанси. 65 Відейко М.Ю. Реконструкція основних елементів військового озброєння носіїв трипільської культури Вивчення та реконструкція зразків озброєн- ня доби палеометалу нині виглядає перспек- тивною за умови використання не лише даних археології, але й археометричних досліджень, залучення широкого спектра етнографічних даних, в тому числі для розуміння та адекват- ної оцінки матеріалів, отриманих внаслідок археологічних досліджень. Бережинський В.Г. Зброя Київської Русі. — К., 2000. Бурдо Н.Б. Зброя племен культури Трипілля—Ку- кутень // Військово-історичний альманах. — 2002. — № 2. — С. 64—69. Відейко М.Ю. Три епізоди з трипільських воєн // Військово-історичний альманах. — 2002. — № 3. — С. 48—54. Відейко М.Ю. Озброєння і військова справа у племен трипільської культури // ЕТЦ. — К., 2004. — Т. 1. — Кн. 1. — С. 479—508. Васіна З. Український літопис вбрання. — К., 2003. Клочко В.И. Озброєння та військова справа давнього насе- лення України (5000—900 рр. до Р. Х.). — К., 2006. Коробкова Г.Ф. Хозяйственные комплексы ранних земледе- льческо-скотоводческих обществ Юга СССР. — Л., 1987. Котенко Ю. Индейцы великих равнин. — М., 1997. Ляшко С.Н. Деревообрабатывающее ремесло в епо- ху бронзы // Ремесло эпохи энеолита—бронзы на Ук- раине. — 1994. — С. 133—152. Нужний Д.Ю. Розвиток мікролітичної техніки у кам’яному віці: удосконалення зброї первісних мисливців. — К., 2008. Самусь В. Вдосконалення методики дослідження холодної зброї. Уточнення критеріїв її визначен- ня. — К., 2004. Североамериканские индейцы. — М., 1978. Ткачук Т.М. Конец этапа СI и начало СII триполь- ской культуры Верхнего Поднестровья (на материа- лах поселения Бильшевцы // Stratum plus. — 2001— 2002. — № 2. — С. 196—217. шмаглий Н.М. черняков и.Т. Курганы степной час- ти междуречья Нижнего Дуная и Днестра // Мате- риалы по археологии Северного Причерноморья. — 1971. — Т. ?. Crişmaru A. Dráguşeni. — Butoşani, 1977. Haas J. Warfare and the Evolution of Culture // World Archaeology, 2003. — Vol. 35 (1). — P. 145—165. Hoig S. Tribal Wars of the Southern Plains. — 1993. Klochko V.I. Weaponry of the societies of the North- ern Pontic culture circle: 5000—700 BC // Baltic-Pontic Studies. — 2001. — Vol. 10. Klochko V.I. The weaponry of the pastoral societies in the context of the steppe — forest-steppe communities: 5000—2350 BC // Baltic-Pontic Studies. — 1994. — Vol. 2. — P. 167—195. Malone P. The Skulking Way of War: Technology and Tactics Among the New England Indians. — 1991. Secoy F.R. Changing Military Patterns on the Great Plains. — 1953. Spindler К. Der Mann im Eis. Neue sensationelle Erkenntnisse ьber die Mumie in den Цtztaler Alpen. — Mьnchen, 2000. Taylor C.F. Native American Weapons. — Oklahoma, 2001. White R.A. The Winning of the West: The Expansion of the Western Sioux in the Eighteenth and Nineteenth Centuries // Journal of American History. — 1978. — Vol. 65 — P. 319—343. Videiko M.Yu. Archaeological characteristics of the Sofievka type cemeteries // Baltic-Pontic Studies. — 1995 — Vol. 3. — P. 15—134. M. Ю. В и д е й к о РЕКОНСТРуКЦиЯ ОСНОвНЫХ ЭЛЕ- МЕНТОв КОМпЛЕКСА вООРуЖЕ- НиЯ НОСиТЕЛЕЙ ТРипОЛЬСКОЙ КуЛЬТуРЫ Владея монополией на изготовление самых совре- менных видов вооружения, имея численное преиму- щество над соседями, трипольцы в период энеолита были на территории Украины доминирующей воен- ной силой. Не может быть и речи об исключительно «мирном» характере древних хлеборобов и исключи- тельной воинственности так называемого степного населения. M. Yu. V i d e i k o reconsTrucTions of The Main eLeMenTs of TrypiLLia cuLTure Warfare Having a monopoly on the production of advanced weapons, having numerical superiorityover its neigh- bors, Trypilians neolithic period in the territory of Ukraine were the dominant military force betveen 5000—3000 BC. Here we consider issues related to the development of armaments and military affairs in the cultural com- munity representatives Tripoli-Cucuteni, detail focus- ing on the major components of complex military weap- ons that were the basis of military power Trypilians for nearly two thousand years. Details will focus on the potential reconstruction of armamentand armor pro- tection with regard to archaeological and ethnographic materials. We can consider development of weapons, such as hammer-axes, daggers, spreading of effective copper weapons. The appearance of armor and shields led to the development of offensive weapons suitable for de- struction of well protected enemy. So we can observe that, as well as inthe following century, the copper age was endless race of attack and defense. The study and reconstruction of armament from Copper Age now looks promising if the use of not only the data of archeology, but also arheometrychnyh stud- ies, involving a wide range of ethnographic data, in- cluding the adequate understanding and evaluation of materialsderived from archaeological research.

Реконструкція основних елементів комплексу військового озброєння носіїв трипільської культури

Репозитарії

Схожі ресурси