Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі

Стаття знайомить з проторемісничим процесом виготовлення глиняного посуду скіфського часу, починаючи від заготовки глини і кінчаючи його декоруванням та випалом....

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2011
Main Author:	Гейко, А.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2011
Series:	Археологія і давня історія України
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83861
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі / А.В. Гейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 97-101. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83861
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-838612025-02-09T14:54:35Z Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі Технология изготовления глиняной посуды в VII — начале III в. до н. э. в Днепровском лесостепном Левобережье The technology of making the pottery of Hand-Modelled Earthenware of VII — III Tribes of Dnipro Left-Bank Forest-Steppe Region Гейко, А.В. Стаття знайомить з проторемісничим процесом виготовлення глиняного посуду скіфського часу, починаючи від заготовки глини і кінчаючи його декоруванням та випалом. Статья посвящена технологии изготовления лепной посуды скифского времени в Днепровском лесостепном Левобережье. Прослежены все этапы ее изготовления — от подбора глины до обжига. Экономические условия, домашнее изготовление, натуральное хозяйство и натуральный обмен, отсутствие специализации в гончарстве не давали существенных стимулов для ускоренного перехода гончарного производства от домашнего изготовления к ремеслу. Этот процесс затянулся и был прерван многочисленными потрясениями в начале ІІІ в. до н. э. The article deals with the investigations is devoted to the complex studying of the hand-modelled pottery of the Scythian epoch of the tribes of Dnipro Left-Bank Forest-Steppe Region. The author traces out all the phases of pottery-making, beginning with the selection of clays and concluding with firing. The author determines the economic level of pottery craft. It was ascertained, that the domination of natural economy and barter, the absence of specialization in pottery craft did not provide any stimuli for the development of pottery craft in the direction of its rapid conversion from home manufacture to the handicraft. This process has been delaying and was ceased in the early third century BC by the different changes and upheavals in the social and economic life of the tribes of Dnipro Left-Bank Forest-Steppe Region. 2011 Article Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі / А.В. Гейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 97-101. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83861 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Стаття знайомить з проторемісничим процесом виготовлення глиняного посуду скіфського часу, починаючи від заготовки глини і кінчаючи його декоруванням та випалом.
format	Article
author	Гейко, А.В.
spellingShingle	Гейко, А.В. Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі Археологія і давня історія України
author_facet	Гейко, А.В.
author_sort	Гейко, А.В.
title	Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі
title_short	Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі
title_full	Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі
title_fullStr	Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі
title_full_unstemmed	Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі
title_sort	технологія виготовлення глиняного посуду у vіі — на початку ііі ст. до н. е. в дніпровському лісостеповому лівобережжі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2011
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83861
citation_txt	Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі / А.В. Гейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 97-101. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gejkoav tehnologíâvigotovlennâglinânogoposuduuvíínapočatkuííístdonevdníprovsʹkomulísostepovomulívoberežží AT gejkoav tehnologiâizgotovleniâglinânojposudyvviinačaleiiivdonévdneprovskomlesostepnomlevoberežʹe AT gejkoav thetechnologyofmakingthepotteryofhandmodelledearthenwareofviiiiitribesofdniproleftbankforeststepperegion
first_indexed	2025-11-27T02:11:32Z
last_indexed	2025-11-27T02:11:32Z
_version_	1849907740315484160
fulltext	97 Стаття знайомить з проторемісничим проце- сом виготовлення глиняного посуду скіфського часу, починаючи від заготовки глини і кінчаючи його де- коруванням та випалом. К л ю ч о в і с л о в а: Більське городище, формуваль- на маса, пластичність, усадка, органічна домішка. У скіфський час у Дніпровському лісосте- повому Лівобережжі виготовлення глиняного посуду базувалося на місцевих запасах бурих і строкатих глин, які майже повсюди зустріча- ються в межиріччі Дніпра та Сіверського Дінця. Очевидно, глини добувалися відкритим спосо- бом у кар’єрах, у відшаруваннях берегів річок, струмків, балок, ярів, озер. Глини добували не на одному родовищі, а в різних місцях неподалік городищ та селищ. Це стосується навіть глиня- ного посуду, знайденого на одному поселенні (Книшівське, Свиридівське, Стасівське городи- ща, селище в урочищі Гришків Ліс та ін.). Майстри досліджуваного регіону були обізнані з фізичними й технологічними властивостями глин (пластичність, усадка при сушінні та ви- палюванні тощо) і обов’язково враховували їх у процесі виготовлення посуду. Гончарі свідомо й цілеспрямовано здійснювали відбір сировини, на- даючи перевагу пластичним залізистим глинам. На Книшівському та Східному Більському городищах, селищі Пожарна Балка-2 знайде- но шматки сирої глини, які очевидно служили сировиною для приготування формувальної маси. Наприклад, на Книшівському городищі гончарна глина мала рожевий колір. У куль- турному шарі селища Пожарна Балка-2 вияв- лено шматки зеленої пластичної глини вагою 10—100 г [Андрієнко, 1978, с. 4]. На Східному Більському городищі майстри застосовували червону глину [Шрамко Б.А., 1987, с. 103]. Для того, щоб зробити посуд, потрібно було приготувати формувальну масу. Вона складалася з глини чи суміші кількох глин з природними до- мішками, штучно введеними майстром. Готуючи формувальні маси, тогочасні гончарі підбирали найбільш оптимальні рецепти для виготовлення посуду, тому що глини по-різному реагують на процеси формування, сушіння та випалювання. З’ясовано, що основними технологічними прийомами підготовки глини до роботи були: 1) вилежування (Книшівське та Східне Більсь- ке городища); 2) розминання та перебивання (селища Мачухи-1, Лісовий Кут). Очевидно, що дані прийоми існували й на інших пам’ятках скіфського часу досліджуваного регіону. Після видобування глина часто не має висо- ких технологічних властивостей, малопластич- на. Під землею за тисячі років вона ущільнилась, у ній утворились тверді частини, шматки різного розміру й форми, нерідко досить великі. Завдан- ня гончаря перед початком формування — зруй- нувати структуру глини й утворити однорідну, рівномірно зволожену, перемішану масу. Цього досягали, як це робиться і зараз, розминанням, розбиванням руками чи якимись предметами, на зразок палиці. У Поворсклі (селище Мачухи- 1) виявлено шматки залізистої гини зі слідами пальців гончаря. Можливо, це засвідчує факт перебивання глини, адже на ньому помітно, що глину розривали на шматки, а потім з’єднували. Подібні знахідки виявлено на поселеннях Вели- кого Більського городища, зокрема в ур. Лісовий Кут [Мурзин, Ролле, Херц и др., 2002, с. 17—19] та під час розкопок попелища № 3 в урочищі «Царина» [Черненко, Ролле, Скорый и др., 2004, с. 24]. Сучасні гончарі для кращої підговки фор- мувальної маси також розривають шматки гли- ни руками, а потім різко, із силою, їх з’єднують, А. В. Г е й к о (О п і ш н я) ТЕХНОЛОГІЯ виГОТОвЛЕННЯ ГЛиНЯНОГО пОСуДу в VІІ — НА пОЧАТКу ІІІ ст. до н. е. в ДНІпРОвСЬКОМу ЛІСОСТЕпОвОМу ЛІвОБЕРЕЖЖІ Гейко А.В. Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. 98 ударяючи один об одний, у результаті цього вона ущільнюється, а наявні повітряні порожнини зникають [Пошивайло, 1993, с. 35, мал. 19]. Формувальна маса, з якої виготовляли по- суд, складалася із суміші глини чи кількох глин і штучно введених гончарем домішок. Для отримання необхідної пластичності глин, оптимізації процесу сушіння та випалювання застосовували опіснюючі домішки (глини, ша- мот, пісок, жорства), а також екскременти до- машніх тварин і птахів. З’ясовано, що слабкозалізисті глини викорис- товували не завжди. Частіше вони слугували домішками. Глини, окрім одного зафіксованого випадку (Свиридівське городище), змішували в сухому стані. Зі штучними домішками вони також перемішувалися в сухому вигляді (Сви- ридівське городище). Шамот виявлено в усіх досліджених зразках посуду. Широке використання шамоту пов’язане не тільки з тим, що уламки кераміки завжди були під рукою гончаря, а й з тим, що за своєю при- родою він ближчий до формувальної маси, адже сам був виготовлений із глини. Шамот поліпшує якість посуду. Він найкраще зчіплюється із гли- ною, оскільки мав багато граней. Цю домішку вводили в пропорції 1 : 3 — 1 : 5. Значно рідше використовували пісок і жорству в пропорції 1 : 2 — 1 : 3 (Свиридівське, Книшівське городища, селища Мачухи-1, Опішне-10 та ін.). Досліджено, що у формувальну масу посу- ду вносилися екскременти травоїдних тварин і птахів. Вони додавалися в рідкому вигляді. Екскременти птахів зафіксовано в глиняній масі горщика зі Свиридівського городища. Під бінокулярним мікроскопом добре видно за- лишки подрібнених рослин, а також пух птаха. На всіх досліджуваних поселеннях (Глинське, Свиридівське, Книшівське городища, селище Мачухи-1, Опішне-10 та інших) зафіксовано використання у кераміці екскрементів різної концентрації від 1 : 2 до 1 : 4 — 1 : 5. Головним аргументом на користь того, що ви- роби робилися в теплу пору року є аналіз форму- вальних мас зі Свиридівського та Книшівського городищ. У глиняному посуді виявлено вигорілі залишки екскрементів травоїдних тварин, га- даємо що коней. Вони випасалися неподалік рі- чок Сули та Псла навесні—влітку на заплавних луках, бо під мікроскопом видно уламки мушель молюсків, які живуть та розмножуються на рос- линах саме в цей період [Гейко, 1997, с. 108]. Хоча домішки органіки зменшували міцність, збільшували пористість виробів та водопоглинан- ня їхніх стінок, проте одночасно прискорювали перебіг сушіння і випалювання і зменшували кількість браку. Уведення до формувальної маси органіки було необхідним для виробів, які випалю- вали у багатті, де важко регулювати температуру. Автором встановлено, що рецепт «залізиста глина (суміш глин) + шамот + органіка» був найбільш типовим для всього досліджуваного регіону. Ліплення глиняних виробів за скіфського часу починали з так званого почину. Він міг бути найчастіше денцево-ємнісним, коли з одно- го шматка глини робили дно і низ посудини на висоту 3—7 см. Його наявність простежено на всіх пам’ятках скіфського часу. Почин міг бути і денцевим, коли спершу робили дископодібне дно, а далі до нього кріпили стінки. Такий при- йом фіксується на Книшівському городищі. Із формуванням посуду пов’язані відбитки на зовнішній поверхні денець горщиків. На денцях посудин зафіксовано відбитки землі, попелу, піс- ку, полови і зерен злакових: проса, ячменю, пше- ниці, а також тканини, рогожі, тонких паличок, зрізу дерева. На інших типах посуду (черпаки, кухлі, миски, кубки тощо) вони, крім поодиноких випадків, не виявлені, оскільки денця цих гли- няних виробів старанно загладжувалися. Твердження окремих учених про те, що під- сипку робили нібито для того, щоб виготовлений посуд не приставав до поверхні, на якій сушився, не підтверджено. Проведені автором експери- менти свідчать, що гончарі робили підсипку ще під час формування виробів, для того щоб денце не приставало до поверхні на якій виготовляв- ся посуд. З’ясовано, що впродовж VІІ — початку ІІІ ст. до н. е. для підсипання використовували частіше полову злакових культур. Місцеві майстри, хоча й були ознайомлені з високоякісним античним посудом, виготовле- ним на гончарному крузі, власні глиняні ви- роби формували винятково вручну. Посудини виліплювали в процесі обертання спеціально- го обертового столика — дерев’яної підставки, шматка тканини, рогожі (Більське городище, селища Снопове-1, Саранчівка-1, Геюсів Яр та ін.), — а також, можливо, ще й перевернутої до- гори дном посудини (Книшівське городище). У скіфський час деякі малі посудини висотою до 10 см (довжина пальців гончара) на зразок келихів, чарок, маленьких горщиків, кубків тощо, могли робити за допомогою видавлюван- ня пальцями двох рук з округлого шматка гли- ни [Гейко, 1995, с. 55]. Їх почин не виготовляли, а дно могли формувати шляхом тиску виробу до твердого плоского предмета. Подібні горщечки знайдено на Книшівському городищі. Таким способом з одного шматка глини ро- билися мілкі черпаки на Західному Більсь- кому городищі. У глибоких черпаках з одного шматка глини виготовлялася лише чашечка, а потім стрічками нарощувалися стінки [Шрам- ко І.Б., 1999, с. 19]. Великі вироби формували спірально-клап- тиковим наліпленням, при якому стінки наро- щували окремими великими довгастими шмат- ками-стрічками за спіральною траєкторією. Обробка поверхні виробів мала технічне (надання міцності, водонепроникності) і деко- ративне призначення (втілення етнічних сві- тоглядних, естетичних уявлень). Усі виявлені способи обробки посуду автором розподілено на 99 Гейко А.В. Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. 5 видів: 1) орнаментування; 2) обмазування; 3) ангобування; 4) лискування; 5) чорніння. Для кухонних виробів характерним було за- стосування таких прийомів декорування: вдав- лення, защипування, проколювання, наколю- вання, наліплювання чи відтягування валиків. Столовий, рідше тарний, посуд декорували ритуванням, яке часто поєднували із заповнен- ням заглиблень орнаменту білою пастою, штам- пуванням, фарбуванням. Дуже рідко миски або корчаги мали пальцеві вдавлення, проколи, на- коли, валик. Згадані способи декорування зник- ли разом зі столовим посудом у місцевих племен у V ст. до н. е. Пізніший столовий і тарний посуд, окрім поодиноких випадків, не був декорованим. У Посуллі та Попсіллі виявлено й регіональ- ну особливість: менше поширення столового по- суду (окрім мисок) та його орнаментації. Таке явище пов’язано не стільки із регіональними особливостями, як з пізнішим датуванням біль- шості знахідок. Але, незважаючи на це, можна говорити про історико-культурну близькість племен, які мешкали в Дніпровському Лісосте- повому Лівобережжі. Одним із прийомів обробки поверхні виробів було обмазування їх стінок рідкою глиною шаром завтовшки 1—3 мм (частіше Стасівське та Кни- шівське городища, селище Мачухи-1 та ін.). За- вдяки цьому посуд ставав менш водопроникним, міцнішим, а його поверхня — більш гладкою. Ангобування також вирівнювало поверхню. Його товщина в середньому становила 0,5 мм. Ангоб був більш якісним, без сторонніх домішок, нерідко з іншої глини, ніж сам виріб. Виявлено, що частіше ангобували зовнішній бік черпаків, кубків, мисок, корчаг або лише їх вінця (Стасівсь- ке городище, селища Снопове-1, Мачухи-1 та ін.). Це підтверджує висновок, що ангобування засто- совували також як декоративний прийом. Ангобовані вироби поширилися впродовж VІІ — першої половини VІ ст. до н. е. в Серед- ньому і Нижньому Поворсклі та поселеннях басейнів лівих приток середньої течії Псла. Подібні вироби виявлено й серед поховального інвентаря курганів Посулля (Попівський, Го- родищенський могильники та ін.). Гладку, однотонно забарвлену поверхню ан- гобованих виробів ще декорували ритованим орнаментом, заповненим білою, зрідка червоною речовинами (селище Шевченки-1, Західне Біль- ське городище та інші поселення). Виявлено таку закономірність: вироби іноді ангобували після першого випалювання, а потім знову піддавали термічній обробці (черпак із селища Мачухи-1). Лискування виконували натиранням підсо- хлої поверхні посудини, частіше лише зовніш- ньої, лощилом з каменю чи кістки. Лискований посуд (черпаки, кубки, рідше — миски, корчаги) був поширений у VII—VI ст. до н. е. На пам’ятках ворсклинської групи (Шевчен- ки-1, Снопове-1, Мачухи-1, Диканька-1 та ін.) кількість таких виробів у поєднанні з чорнінням сягала до 30 % від загальної кількості виявлених посудин. З другої половини VІ ст. до н. е. лиску- вання та ангобування виходять з ужитку. Лискуванням ущільнювали, зміцнювали зов- нішні шари посуду. Його основна функція — збіль- шення вологостійкості. Воно запобігало розтріску- ванню виробів під час сушіння та випалювання й виконувало певну декоративну функцію. Чорніння мисок, черпаків, корчаг, кубків за- фіксовано на багатьох пам’ятках VII—V ст. до н. е. досліджуваного регіону. Очевидно, його здійснювали шляхом натирання стінок посуду органічними речовинами. Зачорнені вироби були більш міцні, водо- стійкі, але основною мотивацією застосування цього прийому було досягнення декоративного ефекту. Адже посуд набував однотонного коль- ору, зникала плямистість, що була результатом нерівномірності випалювання у багатті. Метою повітряного сушіння є видалення во- логи шляхом її випаровування із сирих глиня- них виробів і надання їм механічної міцності для проведення з ними наступних операцій: 1) прикріплення окремих деталей (наприклад, ручок). У великих посудин (корчаги або горщики) стінки могли робитися в кілька етапів, коли до підсушеної частини доліплювалася наступна); 2) декорування (нанесення проколів, на- колів, вдавлень, ритування, лискування); 3) транспортування до випалювальних при- строїв; 4) сушіння здійснювалося з метою випалю- вання виробів. Якщо глиняні вироби недостатньо висушені, інтенсивне виділення з них пари під час випа- лювання призводить до розтріскування стінок, що автором підтверджено експериментально. Уламки виробів, які випалювали недостатньо просушеними, знайдено на Книшівському го- родищі. Добре висушені посудини витримують прискорене підвищення температури в почат- ковий період випалювання, що дуже важливо при використанні для цього багать, у яких важ- ко регулювати температуру. Сушіння посуду в скіфський час залежало від сприятливих погодних умов і здійснювало- ся переважно в теплу пору року (травень—ве- ресень). Беручи до уваги сказане вище, можна стверджувати, що заняття гончарством мало сезонний характер і не виходило за рамки до- машнього виробництва. Випалювання — одна з головних операцій у виготовленні посуду, яка закріплювала його форму, надавала міцності, перетворювала на новий штучний кам’яноподібний матеріал, який був готовий для використання. Випа- лювання — незворотний процес: якщо після сушіння глиняний виріб ще можна розмочи- ти, то після випалювання глина стає іншим матеріалом, що змінює свою питому масу, по- ристість тощо. Саме виникнення гончарства пов’язане з освоєнням людиною нової техно- Гейко А.В. Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. 100 логії, в основі якої лежить термічна обробка глини шляхом фізико-хімічних перетворень у новий штучний матеріал — кераміку. Встановлено, що посуд випалювали у багат- ті, яке могло знаходитися на поверхні землі, у ямі, у печах (кухонних або дещо збільшених роз- мірів, які слугували для обігрівання приміщен- ня та приготування їжі). Іноді таку піч з проти- пожежною метою виносили за межі житла. Деякі дослідники вважають, що, так звані, попелища зі значною кількістю попелу можуть свідчити про випалювання посуду на спеціаль- них майданчиках [Бобринський, Волкова, Гей, 1993, с. 15—19]. Цієї думки щодо попелищ скіфського часу дотримується й В.П. Білозор. Він, спираючись на археологічні та етнографіч- ні дані, пов’язує існування деяких попелищ із процесом виготовлення лискованої кераміки чорного кольору. В.П. Білозор допускає, що на спеціальному майданчику товщиною 0,1—0,2 м, який виготовлявся з глини, випалювалася кера- міка. Чорного кольору їй надавали, обкладаючи посуд сухим кізяком, великою кількістю попелу та черепками [Білозор, 1998, с. 17—20]. П.Я. Гавриш заперечує припущення В.П. Бі- лозора і пише, що культурні нашарування на попелищах Західного Більського городища не можна пов’язати з виробничою діяльністю (ви- палювання кераміки, металургія) мешканців городищ чи селищ [Гавриш, 2002, с. 72]. Під час розкопок С.С. Бессонової та С.А. Скорого центрального попелища на Мотронинському городищі випалювання посуду не зафіксовано. Попелище було місцем відправлення релігій- них культів [Бессонова, Скорый, 2000, с. 29]. У кожній оселі тогочасних жителів, де знахо- дилася піч для приготування їжі та обігрівання приміщення, також міг випалюватися посуд. Крім того, такі печі могли бути не в приміщен- ні, а надворі. Їх середні розміри — 0,5 × 0,5 м. У житлах Книшівського городища виявлено печі збільшених розмірів (1,3 × 0,65 м), які мали пе- редпічну та підпічну ями [Гавриш, 1992, c. 62]. Іноді надвірні печі обкладалися череп’ям, щоб вони довше й краще тримали температуру. Біля таких печей виявлено уламки кераміки — браку з ознаками крихкотілості стінок. Надвірні печі зі склепінням та розміром череня 0,7 × 0,9 м, а також із передпічною ямою, як зазначає Петро Гавриш, використовувалися не тільки для при- готування їжі, а й для випалювання посуду та кераміки виробничого призначення [Гавриш, 1991, с. 63—64]. З цим можна погодитися. Випалювання посуду могли здійснювати й у однокамерній гончарній печі, призначеній винятково для випалювання виробів — це дозволяло не залежати від погодних умов, на- самперед вітру. Вони подібні до хатніх печей. Б.А. Шрамко з’ясував, що в печі зі Східного Більського городища одночасно могли випа- лювати 10—12 горщиків [Шрамко, 1987, с. 113, рис. 53, 2]. Печі спеціальної конструкції для випалю- вання глиняних виробів являли собою одно- камерну технічну споруду, що мала постійне перекриття над внутрішнім об’ємом самої ка- мери. В одній камері одночасно згоряло паливо і випалювався посуд. Перед випалюванням по- суд ставився на дрова. Ймовірно, вони клалися і між посудом, а тріски — навіть у середину. Не важко побачити спільні риси між такими спеціалізованими спорудами та простими печа- ми для обігрівання і приготування їжі. Відмін- ність між ними лише в розмірах. Тобто, можна припустити, що виникнення гончарних печей пов’язане із хатніми чи надвірними печами. Очевидно, причиною появи спеціальних пе- чей у Дніпровському Лісостеповому Лівобере- жжі було використання місцевими племенами технічних досягнень з видобутку заліза або плавлення бронзи. Гончарні печі з’явилися піз- ніше залізодобувних і бронзоплавильних, але вони були подібні до них за формою. Саме такою є піч із Полковомикитівського городища. Вона була багатофункціональною і використовувала- ся для випалювання глиняного посуду, цемента- ції залізних виробів і плавлення бронзи. Можна стверджувати, що у скіфський час місцеві пле- мена були на початковому етапі використання гончарних печей як спеціального обладнання. Гончарні горни знайдено на городищах, які були не тільки релігійними, торговельними, а й ремісничими центрами (Східне Більське, Книшівське, Полковомикитівське). У Посуллі таких гончарних печей не виявлено. Можли- во, це свідчить не стільки про нижчий рівень розвитку гончарного виробництва, скільки про недостатню вивченість пам’яток у даному мікрорегіоні. Спеціальні печі для випалювання кераміки з’явилися в V ст. до н. е., коли господарство, а разом з тим і гончарство племен Дніпровсько- го Лісостепового Лівобережжя досягли найви- щого рівня розвитку. Поява гончарних печей свідчить про початок переходу від домашнього виробництва до ремесла. Встановлено, що посуд випалювали здебіль- шого без попередньої температурної витримки, нетривалий час, за низької температури (500— 650 °С). Зовнішні стінки глиняних виробів мог- ли зазнавати більших температур, свідчення тому — дво- чи триколірний злам їх стінок чи денця. Це ще раз підтверджується домашній характер гончарства. Під час археологічних розкопок важко, або й узагалі неможливо виявити, а потім атрибу- тувати гончарні інструменти. Одні з них виго- товляли з недовговічних матеріалів, інші мали універсальний характер, а отже, їх використо- вували й для інших господарських потреб. Оче- видно, глину видобували за допомогою поши- рених тоді тесел-сокир, а розбивали на шматки звичайними або ж дещо пристосованими пали- цями. Про інші знаряддя, застосовані для де- 101 Гейко А.В. Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. корування (дерев’яні палички, тріски, уламки кісток) або загладжування поверхні виробів (пучки трави, ганчірки), можна лише здогаду- ватися за їхніми відбитками на виробах. З’ясовано організаційні форми гончарства. Перша з них була непостійною: робочі місця та теплотехнічні споруди розташовували залежно від погодних умов у будівлях або просто неба. Вона набула поширення на всій дослідженій те- риторії. Друга форма характеризується постій- ним робочим місцем у житловому приміщенні, яке фіксується за наявністю гончарної печі та запасів глини (Східне Більське та Книшівське городища). Гончарювання здебільшого було сезонним, малопродуктивним: посуд виготов- ляли кілька разів на рік для задоволення сі- мейних потреб. З огляду на рівень розвитку тогочасного гос- подарства, вважаємо, що гончарство скіфської доби дослідженого регіону в V—ІV ст. до н. е. досягло найвищого рівня розвитку. Панування натурального господарства та натурального об- міну, відсутність спеціалізації в гончарстві не давали стимулів для розвитку гончарства в на- прямку переходу його швидкими темпами від домашнього виробництва до ремесла. Процес переходу від проторемісничого виготовлення посуду в ремесло затягнувся в часі і був зупине- ний на початку ІІІ ст. до н. е. численними змі- нами та потрясіннями в суспільно-економічно- му житті племен Дніпровського Лісостепового Лівобережжя. Андриенко В.П. Отчет о археологических раскопках и разведках археологической экспедиции Донецкого Гос. университета в Полтавской обл. в 1977 г. // НА ІА НАН України. — Ф. е. № 1977/117. Бессонова С.С., Скорый С.А. Мотронинское городи- ще скифской эпохи (по материалам раскопок 1988— 1996 гг.). — Киев; Краков, 2000. Білозор В.П. Про так звані зольники // Музейні чи- тання: М-ли Міжнар. наук. конф., присвяч. 90-літтю з дня народж. видатного укр. археолога О.І. Тере- ножкіна. — 1998. — С. 17—20. Бобринский А.А., Волкова е.В., Гей и.А. Кострища для обжига керамики // Археологические исследова- ния в Поволжье. — 1993. — С. 3—44. Гавриш П.я. Нові археологічні дослідження Книшівського городища скіфського часу на Пслі // Археологія Полтавщини. Частина друга: 100-річчя Полтавського краєзнавчого музею: М-ли ювілей. наук. конф. — 1991. — С. 63—65. Гавриш П.я. Житла Книшівського городища // Ар- хеологічний збірник Полтавського краєзнавчого му- зею. — 1992. — С. 57—68. Гавриш П.А. Краткие итоги исследований Кнышов- ского городища скифского времени на Псле // Исто- рия и архология Слободской Украины: Тез. докл. и сообщ. Всеукр. конф., посвят. 90-летию XII Археол. съезда. — 1992. — С. 97—99. Гавриш П.я. Племена скіфського часу в лісостепу Дніпровського Лівобережжя (за матеріалами При- псілля). — Полтава, 2000. Гейко А.В. Технологія виготовлення кераміки лісо- степовим населенням в скіфську епоху // М-лы III Междунар. конф. студентов и молодых ученых. — 1995. — С. 54—55. Гейко А.В. Кераміка скіфського часу Свиридівського го- родища // Археологія. — 1997. — № 2. — С. 106—111. Мурзин В.Ю., Ролле Р., Херц В., Махортых С., Бело- зор В. Исследования совместной Украинско-Немец- кой археологической экспедиции 2001 г. — К., 2002. Пошивайло О. Ілюстрований словник народної гончарської термінології Лівобережної України (Гетьманщина). — Опішне, 1993. черненко е.В., Ролле Р.А, Скорый С.А., Махортых С., Герц В.Ю., Белозор В.П. Исследования совмест- ной Украинско-Немецкой археологической экспеди- ции 2003 г. — К., 2004. шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). — К., 1987. шрамко и.Б. Техника конструирования черпаков скифского времени // АЛЛУ. — 1999. — № 2. — С. 19—20. А. В. Г е й к о ТЕХНОЛОГиЯ иЗГОТОвЛЕНиЯ ГЛиНЯНОЙ пОСуДЫ в Vii — НАЧАЛЕ iii в. до н. э. в ДНЕпРОвСКОМ ЛЕСОСТЕпНОМ ЛЕвОБЕРЕЖЬЕ Статья посвящена технологии изготовления леп- ной посуды скифского времени в Днепровском ле- состепном Левобережье. Прослежены все этапы ее изготовления — от подбора глины до обжига. Экономические условия, домашнее изготовле- ние, натуральное хозяйство и натуральный обмен, отсутствие специализации в гончарстве не давали существенных стимулов для ускоренного перехода гончарного производства от домашнего изготовле- ния к ремеслу. Этот процесс затянулся и был пре- рван многочисленными потрясениями в начале ІІІ в. до н. э. A. V. G e j k o The TechnoLoGy of MaKinG The poTTery of hand-ModeLLed earThenWare of Vii — iii Tribes of dnipro LefT-banK foresT-sTeppe reGion The article deals with the investigations is devoted to the complex studying of the hand-modelled pottery of the Scythian epoch of the tribes of Dnipro Left-Bank Forest-Steppe Region. The author traces out all the phases of pottery-making, beginning with the selection of clays and concluding with firing. The author determines the economic level of pottery craft. It was ascertained, that the domination of natu- ral economy and barter, the absence of specialization in pottery craft did not provide any stimuli for the de- velopment of pottery craft in the direction of its rapid conversion from home manufacture to the handicraft. This process has been delaying and was ceased in the early third century BC by the different changes and upheavals in the social and economic life of the tribes of Dnipro Left-Bank Forest-Steppe Region.

Технологія виготовлення глиняного посуду у VІІ — на початку ІІІ ст. до н. е. в Дніпровському лісостеповому Лівобережжі

Institution

Similar Items