Реконструкция головных уборов населения Волго-Камья раннего железного века

• Veröffentlicht in: Археологія і давня історія України
• Datum: 2011
• 1. Verfasser: Файзуллина, Д.Ф.
• Format: Artikel
• Sprache: Russisch
• Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2011
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83862
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Реконструкция головных уборов населения Волго-Камья раннего железного века / Д.Ф. Файзуллина // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 102-110. — Бібліогр.: 32 назв. — рос.

Статья посвящена анализу женских головных
 уборов ананьинской культурно-исторической области Волго-Камья ХІ—VІ вв. до н. э. Женский головной убор являлся маркером половозрастного и социального статуса женщины. Выделено три
 типа головных уборов: головные повязки, круглые
 шапочки и конусовидные головне убор, которые изготавливались из кожи, ткани, луба и бересты,
 возможно, волока, и украшались металлическими элементами, бисером, бусами. У населення Волго-Кам’я XI—VI ст. до н. е. побутували різноманітні за формою і непрості за складом
 головні убори. Вони виготовлялися із шкіри, тканини, лубу і бересту, можливо, повсті і прикрашалися
 металевими елементами, бісером, намистом, іклами
 тварин. Чоловіки носили головні убори типу башликів конусоподібної або усічено-конусоподібної форми, з зав’язками.
 Виділяються три типи жіночих головних уборів:
 головні пов’язки, круглі шапочки і конусоподібні
 головні убори. Найбільш поширеним типом були
 складені віночки різного композиційного ладу. Най-
 більш стійким і типовим є композиція з центральної бляхи, вісімковидних накладок і пластинчастих
 скроневих кілець, закріплених на шкіряній основі.
 Вперше реконструюється головний убір у формі
 невеликого усіченого конуса, виконаний з берести
 і тканини (з поховання Луговського могильника).
 Високі берестяні головні убори широко відомі за етнографічним матеріалом фінно-угорських народів
 Середнього Поволжя і мають своїм прототипом саме
 ананьїнські форми, продовжуючи єдину лінію розвитку. Жорсткі берестяні головні убори з’являються,
 ймовірно, під впливом скіфської культури або продовжують традиції андронівського світу. The population of the Volga-Kama region of the XI—VI centuries
 BC had worn headwear differing by its form. It was primarily
 made of the leather and cloth and bark. It was also decorated
 by the metal elements, beads, animal tusks. Men used to wear
 headwear of conical or frusto-conical shape with laces.
 There are distinguished three types of women headwear:
 leather head belts; round caps; conical shaped headwear. The
 most common type was composite aureole of different compositional
 structure. The most stable is the composition of the
 central plate, еight-like-shaped elements and plate temple rings,
 attached to a leather base.
 The article presents for the first time reconstructed headdress
 in the form of a small truncated cone, made of birch bark
 and cloth (Lugovskoi burial ground). High bark hats are commonly
 known by the ethnographic material on the Finno-Ugric
 peoples of the Middle Volga region. This headwear has its
 prototypes in Ananyino culture thus continuing a single line of
 development. Hard hats made of birch bark appear under the
 influence of Scythian culture or a tradition of Andron culture.