Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці

Стаття піднімає питання благоустрою сільських садиб хори Херсонеса Таврійського на прикладі поселення Маслини у Північно-Західному Криму. Завдяки роботі експедиції Харківського університету ім. Каразіна у 1972—1986 рр. стали зрозумілими планування садиби кінця 4 — 2 ст. до н. е. у вигляді 4-баштов...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2011
Main Author:	Котенко, В.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2011
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83863
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці / В.В. Котенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 111-118. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859848351847022592
author	Котенко, В.В.
author_facet	Котенко, В.В.
citation_txt	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці / В.В. Котенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 111-118. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Археологія і давня історія України
description	Стаття піднімає питання благоустрою сільських садиб хори Херсонеса Таврійського на прикладі поселення Маслини у Північно-Західному Криму. Завдяки роботі експедиції Харківського університету ім. Каразіна у 1972—1986 рр. стали зрозумілими планування садиби кінця 4 — 2 ст. до н. е. у вигляді 4-баштового комплексу, динаміка забудови, а також характер відкритих приміщень, що мали багатофункціональне призначення. В статье поднимается вопрос благоустройства сельскохозяйственных усадеб хоры Херсонеса Таврического на примере поселения Маслины в Северо-Западном Крыму. В процессе археологических исследований на памятнике экспедицией Харьковского университета (1972—1986 гг.) стала ясна планировка усадьбы в виде четырехбашенного комплекса. В статье предлагается на основе строительных остатков проследить застройку поселения от первоначального ядра, а также выяснить характер открытых помещений, примыкавших к строению башни. Особенности сооружения всего комплекса и башен в целом позволяет сделать вывод об их полифункциональном назначении. The article raises the issue of arrangement of agricultural sites of chora of Tauric Chersonesos jn the example of Maslyny settlement in North-Western Taurica. In the process of archaeological research on the monument by the expedition of Kharkiv University (1972—1986) became clear the planning of homestead as the four-tower complex. In this article are proposed to trace the development of settlement from the primary core on the basic of building remains and to find the character of premises that are sided to the tower construction. A feature of the building of complex and the tower generally leads to the conclusion about their multifunctional purpose.
first_indexed	2025-12-07T15:40:09Z
format	Article
fulltext	111 Стаття піднімає питання благоустрою сільсь- ких садиб хори Херсонеса Таврійського на прикладі поселення Маслини у Північно-Західному Криму. Завдяки роботі експедиції Харківського університе- ту ім. Каразіна у 1972—1986 рр. стали зрозуміли- ми планування садиби кінця 4 — 2 ст. до н. е. у виг- ляді 4-баштового комплексу, динаміка забудови, а також характер відкритих приміщень, що мали багатофункціональне призначення. К л ю ч о в і с л о в а:.хора Херсонеса, поселення Маслини, башта, садиба. Хора Херсонеса Таврійського значно відріз- няється від сільськогосподарських околиць ін- ших північнопричорноморських полісів, перш за все, своєю організацією. Специфіка херсонеських поселень полягає у способі їх планування та забу- дови, де садиби постають як укріплені поліфун- кціональні комплекси з наявною баштою. Таке планування дало привід для тривалої дискусії стосовно призначення таких об’єктів, яка особ- ливо розквітла у 1990-ті рр. і не виключала ідей про військову колонізацію Херсонесом Північно- Західної Таврики [Кутайсов, 1994, с. 8]. Ця дис- кусія продовжується й дотепер. У зв’язку з цим доцільно буде розглянути будівельні рештки з поселення Маслини за окремими комплексами і з’ясувати їх функціональне призначення. Відповідно організації простору поселення поді- ляється на укріплену західну та неукріплену схід- ну частини. Укріплена частина розташовувалася на природному підвищенні і мала форму прямо- кутника з розмірами 50 × 80 м (рис. 1). Аналоги такій забудові В.О. Латишева знаходить у Східно- му Середземномор’ї, де подібні комплекси відно- сять до τετραπυργίαι [Латышева, 2010, с. 42—43]. Основною планувальною одиницею на Маслинах виступала башта, до якої прилягав внутрішній двір з групою приміщень, що розташовувалися В. В. К о т е н к о (К и ї в) БАШТОвІ КОМпЛЕКСи пОСЕЛЕННЯ МАСЛиНи у пІвНІЧНО-ЗАХІДНІЙ ТАвРиЦІ по його периметру. Подібна структура забудови характерна для грецького домобудівництва у всь- ому Середземномор’ї та Причорномор’ї [Буйских, 2008], прослідковується вона і на інших сільсь- когосподарських садибах херсонеської хори. Такі баштові блоки були автономними в господарсько- му плані, але входили до єдиної системи укріп- лення. На думку В.О. Латишевої, будівництво укріплення було багатоактним процесом. Так, на початку існування поселення з’являється одно- баштова садиба, за прикладом якої в подальшому вибудовуються інші комплекси [Латышева, 2010, с. 40]. Ймовірно, у напрямку виявлення такого початкового ядра мають відбуватися дослідження подібних античних поселень. Крім того, розбудова укріплення, ймовірно, відбувалася за єдиним по- переднім планом, про що свідчить логічна завер- шеність конструкцій, регулярний характер внут- рішньої забудови, єдина система орієнтації всієї планувальної структури [Латишева, 2010, с. 42]. За час розкопок на поселенні було відкрито три баштових комплекса, які зосереджені у за- хідній, південній та східній частинах укріплен- ня. Північна башта з частиною прилеглих при- міщень вже на час проведення польових робіт була знищена морем. Її рештки неодноразово були зафіксовані у морі членами експедиції та під час підводних археологічних обстежень [Назаров, 2003, с. 75—76]. Комплекс південної башти ймовірно був ядром, з якого почалася розбудова всього ук- ріплення. Башта з двором та прилеглими до нього будівлями знаходилася у південно-захід- ній частині поселення. З південного та захід- ного боків комплекс ув’язувався із зовнішніми стінами укріплення (рис. 2). Маючи підпрямо- кутну форму, садиба займала площу близько 750 м2 (25 × 30 м). Котенко В. В. Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-західній Тавриці 112 Башта займала південно-східний кут комп- лексу з виходом у двір з південно-західного боку (рис. 3). Планувальний аналіз південної баш- ти неодноразово з’являвся в науковій періодиці [Латышева, 1978; 1985; 1999]. В узагальнюючій статті 1999 р. В.О. Латишева [Латышева, 1999, с. 79—89] детально описала споруду та будівель- ні деталі, що відносилися до неї. Не повторюю- чи змісту публікації, слід згадати основні риси будівлі. Башта була збудована з потужних блоків (2,0 × 0,8 × 0,45 м) місцевого жовтого понтійського вапняку і сягала площі 64 м2 (квадрат 8 × 8 м). В давнину споруда, ймовірно, мала декілька повер- хів (рис. 4), про що свідчить потужний фундамент, значно заглиблений в землю, та рештки кам’яної основи сходів, що розташовувалися справа від входу. Кам’яні блоки були ретельно обтесані та покладені насухо, для міцності всієї споруди засто- совувалися металеві скріпи. Ззовні кам’яні блоки були майстерно оброблені під руст. За слідами на камені у будівництві застосовувався металевий тесак з шириною леза 0,7 см, допоміжним зна- ряддям, ймовірно, був циліндричний свинцевий важок. Дверний отвір мав аркове перекриття, про що свідчать зафіксовані деталі конструкції. Двері були дерев’яними і, швидше за все, двостулковими (ширина отвору 1,05 м). Вони кріпилися до дерев’яних брусів на підп’ятниках і зачинялися на засув. Поріг, ймовірно, був дерев’яним, а підлога у вестибюлі башти вимо- щена з каменю. Інша частина першого поверху поділялася внутрішньою кам’яною стіною на два рівних між собою приміщення, в одному з яких, ймовірно, містилося святилище. Всі внут- рішні стіни залишили сліди глиняної обмазки. Міжповерхові перекриття та зовнішня крівля були дерев’яними, що свідчило про достаток мешканців башти. Проблема освітлення вирі- шувалася на першому поверсі дверним отво- ром, а на верхніх поверхах могли бути невеликі вікна. У вечірній час застосовувалися світиль- Рис. 1. Укріплена частина поселення Маслини. Взає- морозташування приміщень (за В.О. Латишевою) Рис. 2. Забудова комплексу південної башти: 1 — будівлі, включені до першопочаткового пла- ну; 2 — приміщення, добудовані до основних в ході внутрішньої розбудови комплексу; 3 — господарські добудови останнього етапу Рис. 3. Макет комплексу південної башти [Латише- ва, 1985] 113 Котенко В. В. Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-західній Тавриці ники, що масово виокремлюються з керамічно- го комплексу башти. Центральна частина комплексу була відведе- на під двір площею близько 150 м2 (15 × 10 м), який був вимощений з різносторонніх вапняко- вих блоків. Вимостка підходила безпосередньо до башти, закриваючи її цоколь. З розкопок двору походить значний масив посуду господарського призначення [Латышева, 1972, л. 7]. Через нього проходив водогін, що був прокладений під вимос- тку і виходив назовні через приміщення Ч. Навпроти входу до башти, у дворі знаходилася криниця, закладення якої В.О. Латишева відно- сить до кінця ΙV ст. до н. е. Її горловина представ- лена масивним каменем з отвором 0,5 м у діамет- рі, яма мала глибину 3,5 м з верхнім діаметром 1 м та нижнім — 1,6 м [Латышева, 1999, с. 84]. Стінки криниці були обкладені грубо сколотим каменем та розширювалися до дна ями. Площа двору по периметру, окрім східного кута, де роз- ташовувалася башта, була забудована шістнад- цятьма невеликими приміщеннями (рис. 1). Південно-західна група приміщень (О1, Ш, Ч, ч) мала господарський характер (рис. 2), де, зок- рема, приміщення Ш ймовірно було коморою, маючи завузький як для житлового будинку прохід 0,5 м та містив численні фрагменти пі- фосів [Латышева, 1975, л. 27]. Приміщення О1 та Ч можливо певний час були житловими, маючи вогнища, а в останньому були знайдені світильники, протомаДеметри, свинцеві гирі, цвяхи, срібна сережка, намисто, астрагали, то- чильні камені, кремені, пряслиця [Латыше- ва, 1974, л. 21]. Приміщення ч займало досить малу площу — 1,4 × 0,8 м і могло слугувати сто- рожовою кімнатою, про що свідчить розміщення будівлі біля воріт фортеці та відсутність речово- го матеріалу [Латышева, 1974, л. 17]. Характер- ною особливістю групи приміщень була масив- ність зовнішньої стіни, яка ймовірно на період зведення комплексу була оборонною. З південного кута будівлі О1 витягувалася група приміщень Н1—В1—Б1, надаючи комплек- су завершеності з західного боку (рис. 2). Як і в попередньому випадку, вони мали спільну сті- ну, що відзначалася масивністю і слугувала на початковому етапі будівництва капітальною. Це підтверджується технікою побудови середнього приміщення В1, стіни котрого йдуть не в перепліт зі стіною, а добудовані до неї впритул.Найбільше по цій лінії приміщення використовувалося в давнину як комора, де зберігалися продукти та побутові речі. Про це свідчать численні знахід- ки фрагментів амфор, глеків, каструль [Латы- шева, 1977, л. 5—6]. Це приміщення, ймовірно, було функціонально пов’язане з сусідньою будів- лею Н1, яка за характером отриманого матеріалу може трактуватися як кухня. У приміщенні було влаштоване вогнище з перекриттям у вигляді керамічної жаровні, а посуд представлений пе- реважно формами для зберігання їжі та сервіру- вання столу: фрагменти трьох амфор, глечики (всі — херсонеського виробництва), сіролощені рибні блюда, чорнолаковий канфар. Побутовий матеріал представлений прясельцями, світиль- никами, цвяхами, залізним ножем, точильними каменями [Латышева, 1977, с. 8]. Важливе значення для розуміння організації життя на поселенні має влаштування приміщен- ня Б1. У 1976—1977 рр. на його території, в кут- ку, було зафіксоване кам’яне корито зі зливом (довжина 1,45 м; ширина 0,85 м; висота 0,4 м; глибина 0,2 м). Конструкція нагадувала давиль- ний майданчик, проте її злив був направлений назовні та дещо вбудований у стіну. Подібний тарапан був відкритий insitu на поселенні Чай- ка, але там він влаштовувався під кутом, а під зливом була вкопана посудина для збору вмісту «ванни» [Попова, Коваленко, 2005, с. 47]. Тому її з великою вірогідністю пов’язують з виноробним процесом. В.О. Латишева пропонувала тракту- вати приміщення з Маслин зі зливом як баню [Латышева 1999, с. 85]. На користь цього висту- пає наявність в приміщенні опалювального при- строю — вогнища. Звісно, це не був лаконікум, влаштований за правилами грецької бані, проте наявність такого елементу еллінської вжиткової культури на далекій хорі Херсонеса підтверджує традиційність побуту греків, його мешканців. Із західного кута приміщення Б1 тяглася на- ступна група будівель комплексу А1—Ц—Х— Ф—У—Т (рис. 2). Саме з ними було пов’язане розширення комплексу в південно-західному напрямку і будівництво приміщень Ш—О1— Н1—В1—Б1 та в північно-західному, пов’язаному зі спорудженням західної башти і будівель, що мали її обслуговувати. Першопочатково комп- Рис. 4. Реконструкція будівлі південної башти (за В.О. Латишевою) Котенко В. В. Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-західній Тавриці 114 лекс південної башти закінчувався з західного боку стіною лінії приміщень А1—Ч, сліди розбо- ру якої зафіксовані розкопками 1976 р. [Латы- шева, 1976, л. 10]. Про включення приміщень північно-західної межі комплексу до початково- го плану будівництва свідчать стіни будівель А1, Х, Ф, споруджені в перев’язь із зовнішньою, на той час капітальною стіною. Складна система ви- ходів орієнтувала більшість приміщень на внут- рішній двір комплексу, інші були пов’язаними між собою. Досить цікаво було влаштоване при- міщення Ц. Воно безпосередньо з’єднувалося дверним отвором з сусіднім приміщенням А1, а також з двором та вулицею за межею комплексу південної башти. Таке планування можна по- яснити характером самого приміщення. У його північному кутку містилася кам’яна ступа, яка, ймовірно, використовувалася суспільно меш- канцями комплексів як південної, так і західної башт [Латышева, 1976, л. 8]. Це говорить про те, що комплекси були пов’язані між собою, між тим будучи функціонально самостійними. Приміщення Х, Ф, Т носили також госпо- дарський характер, про що свідчать знайдені в них під час розкопок фрагменти тарного по- суду. Останнє з них, приміщення Т, містило 2 кам’яні ступи та 3 господарські ями, які мож- ливо використовувалися як зерносховища. Крім того, у приміщенні містилися фрагменти амфор ІІ — поч. І ст. до н. е., ліпного та гончарного чор- нолакового посуду [Латышева, 1975, л. 17]. По- бутовий матеріал представлений 3 світильни- ками, 7 прясельцями, керамічними товкачами, точильними каменями, астрагалами, цвяхами, залізним ножем [Латышева, 1975, л. 18]. Між приміщеннями Ф та Т знаходилося при- міщення У. З аналізу будівельних решток відомо, що воно було добудоване до приміщення Т. Його північно-західна стіна (спільна з приміщеннями Т і Ф) була розібрана ще в давнину, що, ймовірно, було пов’язано з розширенням укріплення. В се- редині приміщення У виявлена кам’яна плита (частина інтер’єру), синопська черепиця, фраг- менти амфор, мисок та чорнолакового посуду. З металевих речей відомі залізний ніж та наконеч- ник стріли [Латышева, 1975, л. 20]. Про те, що будівництво було спрямоване не лише на розширення комплексу, свідчить група будівель φ, П, t (рис. 2). Приміщення φ було збудо- ване на вимостці внутрішнього двору, а його стіни підходили в притул, та не йшли в перев’язь з сусід- нім приміщенням Ф. У подібній техніці збудовані й приміщення П та t, прибудовані відповідно до У та Т. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ці будівлі є хронологічно пізнішими за ті, що пов’язані з першою зовнішньою стіною і демонс- трують один з напрямків розбудови комплексу. Враховуючи той факт, що у кожному з добудова- них приміщень міститься кам’яна ступа, доцільно говорити про активізацію господарської діяльності на поселенні Маслини на час будівництва другої лінії приміщень комплексу південної башти. Ке- рамічний матеріал з цих приміщень досить фраг- ментований і датується в межах ІІІ ст. до н. е., коли і відбувалася перебудова комплексу. Таким чином, південна башта як першопочат- кове ядро укріпленої частини поселення Мас- лини та прилеглі до неї перші 6—7 приміщень постали на рубежі ІV — ІІІ ст. до н. е. В цей час, ймовірно, виникло і вимощене подвір’я з кри- ницею, на території якого добудовуються госпо- дарські будиночки. Пізніше, внаслідок розбудо- ви і розбору капітальних зовнішніх стін, виникає ряд приміщень О1—Н1—Б1—В1, які об’єднує нова оборонна стіна. Також до окремого будівельного етапу належить перебудова північно-західної стіни і розширення поселення, внаслідок чого виникає комплекс західної башти. Комплекс західної башти характеризуєть- ся меншою регулярністю у забудові аніж комп- лекс південної башти (рис. 1). Дослідження цієї частини поселення відбувалося протягом 1972— 1976 рр. Будівля західної башти трималася на міцному фундаменті, що був заглиблений в ма- териковий ґрунт на 0,60—0,80 м. Від стін зберіг- ся лише перший ряд кладки, покладений на фундамент на сухо. Підлога у приміщенні була глинобитною, збереглися рештки обмазки білого та рожевого кольорів. В центрі приміщення зна- ходилося відкрите глиняне вогнище квадратної форми (0,80 × 0,80). В центрі вогнища було спе- цифічне заглиблення зі слідами обпеченої гли- ни, сажі, вугілля. Сама конструкція була покри- та обмазкою того ж кольору, що й підлога. Поруч з вогнищем знаходилася чаша, вмазана підлогу [Латышева, 1972, л. 7]. Можливо таке розміщен- ня вогню мало культове значення і використову- валося для вшанування богів мешканцями баш- ти. Крім того, в кожному куті приміщення, окрім південно-східного, також містилися вогнища, які могли використовуватися для обігріву будівлі. Керамічний матеріал з башти був представле- ний чорнолаковим та сіролощеним столовим по- судом (рибні блюда, канфари), що свідчить про заможність її мешканців. Досить широко пред- ставлений і тарний та кухонний посуд (амфори та глеки), ліпні посудини, грузила, прясельця. До особливих знахідок відноситься глиняна жі- ноча статуетка в одязі та без голови. За клей- мами астиномів Агасікла та Аполло на ручках амфор будівлю можна датувати початком ІІІ ст. до н. е.(группа 2В; тут і далі визначення і дату- вання херсонеських клейм за В.І. Кацем: [Кац, 1994, с. 51—52]). Саме в цей час можливо роз- ширюється будівництво на поселенні, розпочате з сусіднього південного комплексу. Вихід з приміщення А під час розкопок за- фіксувати не вдалося. Ймовірно, башта була зорієнтована на північ, куди розвивалося будів- ництво комплексу. Із заходу будівля межувала з вимосткою (двором), що, в свою чергу, була обмежена господарськими приміщеннями. На її території містилися заглиблені в землю конструкції, що нагадували кам’яні скрині та, 115 Котенко В. В. Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-західній Тавриці швидше за все, виконували функції комор. Під час їх розчисток був вилучений керамічний ма- теріал, представлений амфорами херсонесько- го виробництва [Латышева, 1972, л. 13]. Під вимосткою була влаштована також гос- подарська яма розмірами 1,60 × 1,20 × 0,45 м. Вона була заповнена золою без супроводжу- ючого речового матеріалу. Поруч з ямою під час зачистки вимостки були знайдені фраг- менти амфори з клеймом херсонеського асти- номаСіріска кінця ІІІ — початку ІІ ст. до н. е. [Латышева, 1972, л. 14]. Ймовірно в цей час відбувалося влаштування комплексу західної башти, адже прокладення вимостки проходило на початкових етапах будівництва. Слідуючи за капітальною стіною від при- міщення А, на час розкопок вдалося простежи- ти прилеглу до неї лінію приміщень Н—Р—Щ. Приміщення Н, до якого добудовано сусідню будівлю h, на думку В.О. Латишевої було пере- дбачене першопочатковим планом будівництва і виникло одночасно зі зведенням зовнішньою оборонної лінії, адже камені будівлі Н лежать в перепліт із зовнішньої капітальною стіною [Латышева, 1975, л. 6]. Разом з тим, за межами приміщення фіксується розрив оборонної лінії, яка за відсутності значного розвалу каменю, можливо, була розібрана, а відповідне місце було засипане піском, характерним для вер- хнього шару ділянки [Латышева, 1976, л. 7]. Приміщення Н також було господарським, про що свідчить влаштована всередині нього кам’яна ступа, синопська та херсонеська амфо- ри, каструлі, сіролощені рибні блюда. Приміщення Р та Щ також мали господарський характер, про що свідчить наявність всередині них кам’яних ступ і тарної та кухонної керамі- ки — амфор, ліпних горщиків, глеків, мисок пе- реважно херсонеського виробництва [Латышева, 1976, л. 7]. Будівлі стояли на земляній підлозі, не перекриваючи кладку двору, а також ймовірно були зв’язані із зовнішньою оборонною стіною, що свідчить про їх побудову на початку спорудження комплексу [Латышева 1976, л. 6—7]. Інша група приміщень представляє пізніший в часі будівельний період. Перш за все, це при- міщення Б, h та С, що стоять на вимостці дво- ру. Вони мали господарський характер, про що говорить вилучений на місці керамічний комп- лекс — амфори з Херсонеса та Синопи, лутерій, ліпні горщики та каструлі, глеки. У приміщенні Б також було влаштоване вогнище і кам’яний відсік вздовж однієї зі стін, що, мабуть, застосо- вувався в господарстві [Латышева, 1972, л. 15]. Саме на добудову, а не на початкове планування вказує техніка їх спорудження, коли стіни прибу- довувалися впритул до вже існуючих приміщень Враження єдиної будівлі складає група при- міщень Е—Ю—Я, розташованих біля при- міщень С та Щ у південному куті комплексу. Перш за все, вони, ймовірно, з’явилися одночас- но і пізніше за приміщення Щ, що виникло одно- часно із зовнішньою стіною. Про це свідчить до- будова їх стін до існуючого приміщення, а також орієнтація трьох виходів на одну точку, з якої можна було потрапити на центральну, проміжну між комплексами вулицю. Ці приміщення також мали господарський характер. Тут в давнину зберігалися продукти в амфорах, використовува- лися глеки, горщики, миски. До нерядових знахі- док з приміщень належить ліпний гуттус, лагінос та рибне блюдо [Латышева, 1976, л. 17—21]. Досить вдало було влаштовано північно- західну частину комплексу. Тут між госпо- дарським приміщенням Б до сусідніх В та Г проходила вузька вимощена «вулиця», через яку проходив водогін, бокові борти якого були облицьовані кам’яними плитами. Зверху він перекритий пласкими плитами і направле- ний у бік моря. Під час розчистки водогону був вилучений масовий керамічний матеріал, представлений фрагментами амфор, глеків, лутерія, ліпного посуду. Такі знахідки можуть свідчити про господарський характер прилег- лих приміщень [Латышева, 1972, л. 17]. Зокрема приміщення В в давнину використо- вувалося для переробки зерна, про що свідчить влаштована кам’яна ступа та знайдене біля неї кам’яне корито, а також фрагменти значної кількості ліпних горщиків. Серед гончарного посуду в приміщенні переважали амфори хер- сонеського виробництва, зокрема одна з них за клеймом астинома Істрона датується ІІ ст. до н. е. [Латышева, 1972, л. 18]. Приміщення Г більшою своє частиною затоплене морем, як і прилеглі будівлі з півночі, заходу та сходу. Тому забудова північно-східної сторони комп- лексу західної башти залишається невідомою. Досить складною виявилася конфігурація приміщень, збудованих по периметру вимост- ки Д-VІІ — одного з дворів комплексу. За польо- вою документацією ця ділянка визначається як Центральна, бо розташовувалася приблизно по- середині всієї укріпленої частини поселення Мас- лини. Розташовані тут приміщення — Е2, Ж2, З2, И2, К2, Л2, М2 об’єднує, передусім, техніка дворяд- ної постелистої кладки з використанням в основі стін масивних сплощених каменів, поставлених на ребро, що утворюють зовнішній та внутрішній панцири із забутовкою [Латышева, 1980, л. 6]. Ці приміщення були пов’язані між собою складною системою виходів зорієнтованих головним чином, на внутрішнє подвір’я, і межували з будівлями та двором комплексу північної башти. Приміщення К2 та И2 обмежували подвір’я з північного заходу. Вони були дещо більшими за площею (близько 10 м2) та мали обмазку стін з середини, глинобитні вогнища, що може свід- чити про те, що це були житлові будівлі. Під час їх розчистки був вилучений різноманіт- ний побутовий матеріал — посуд, у тому числі столовий, світильники, жорна. За клеймами херсонеських астиномів Аполлонія, Дамотела, Героксена на амфорах, функціонування при- Котенко В. В. Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-західній Тавриці 116 міщень відбувалося на початку ІІІ ст. до н. е. [Кац, 1994, с. 51—52]. Логічно припустити, що їх обслуговували господарські будівлі З2, М2. Вони значно менші за площею, а керамічний матеріал, вилучений в ході розкопок 1980 р., представлений пере- важно тарним посудом — амфорами Херсоне- са, Синопи, Фасоса та інших центрів. За клей- мами на херсонеській та фасоській амфорах приміщення З2 датується ІІІ ст. до н. е. Прилегле до нього приміщення М2, на думку В.О. Латишевої, виконувало функцію коридо- ру, що з’єднував житлові приміщення Е2 та Ж2 з господарськими будівлями та двором, розміще- них всередині комплексу. Вилучений з його території матеріал був мало чисельним та не- виразним, представлений переважно стінками херсонеських амфор, глеками, ліпним посудом. Тому це приміщення, ймовірно, не використову- валося для постійного зберігання продуктів, як господарські комори. Таким чином, група буді- вель Е2, Ж2, М2, З2 представляє єдиний блок, що забезпечував житлові та господарські функції однієї сім’ї [Латышева, 1980, л. 21]. Про характер приміщення Л2 та ряд інших будівель, розміщених північніше лінії Ж2 — Е2, говорити неможливо у зв’язку з їх затопленням морем. Під час розчистки центрального подвір’я Д- VІ був вилучений характерний для слідів жит- тєдіяльності давніх греків матеріал — фраг- менти амфор з Херсонеса та Синопи, глеки херсонеського виробництва, ліпні горщики, одиничні фрагменти парадного посуду. Чис- ленним виявився остеологічний матеріал — рештки корови, коня, птахів, зайця [Латыше- ва, 1980, л. 14]. Таким чином, комплекс західної башти, на кшталт сусіднього комплексу південної баш- ти, складався з блоків приміщень житлового та господарського призначення, що, ймовірно, належали окремим сім’ям. Внутрішні подвір’я (Д-І, Д-VІ) об’єднували виходи цих будівель, де члени сімей могли об’єднуватися для спільних господарських справ. Для облаштування ком- плексу було проведено водогін, налагоджено зв’язок з сусідніми комплексами та, ймовірно, був обладнаний вихід до моря, але північна частина комплексу зруйнована морем. За вилученим матеріалом, що піддається датуванню, комплекс функціонував на межі ІІІ — ІІ ст. до н. е. і був пов’язаний з розширен- ням поселення у північно-західному напрямку від комплексу південної башти. Характеризуючи комплекс західної башти, необхідно пов’язати з ним блок приміщень Э1, Ю1—Я2, Я1. Вони представляють собою єдиний будівельний комплекс, збудований одночасно. На думку В.О. Латишевої, він виник не раніше другої половини ІІІ ст. до н. е. як добудова до західної башти в результаті розширення посе- лення в цілому [Латышева, 1979, л. 10]. Розбудова Маслин фіксується і в східно- му напрямку. Тут розташовувався комплекс східної башти (рис. 1), досліджений у 1973— 1978 рр. Будівля башти, подібно до аналогічних споруд поселення, відзначалася монументаль- ністю. Ширина її стін сягала 0,8 м, фундамент був заглиблений в материковий ґрунт на 0,08 м [Латышева, 1974, с. 298]. Саме приміщення складалося з двох суміжних кімнат, в яких знайдений характерний для житлових буді- вель матеріал — чорнолакова кераміка, заліз- ні знаряддя праці [Латышева, 1976, л. 23]. Вихід з башти був зорієнтований на внутрішнє подвір’я, яке, на відміну від сусідніх комплексів, було вимощене лише частково, що, можливо, є свідченням незавершеної роботи [Латышева, 1976, л. 23]. По периметру двір був забудований приміщеннями господарського призначення. Лінія приміщень Г1, Д1, Ж1, З1, И1проекційно про- довжувала ряд будівель Б1, А1, Ц, Х, Ф, У, Т, що говорить про існування єдиного плану побудови укріплення, адже різночасовість побудови комп- лексів підтверджує археологічний матеріал. Приміщення Г1, маючи спільну стіну з при- міщенням Т сусіднього комплексу, не зважаю- чи на невелику площу, ймовірно було житло- вим, про що говорять знайдені в ньому побутові речі — протома Деметри, ліпний світильник [Латышева, 1976, л. 27]. Група сусідніх приміщень Д1, Ж1 та Е1, що виникли як добудова по лінії φ—t, мали гос- подарське призначення, про що свідчить від- повідний речовий комплекс — амфори херсо- неського виробництва, кам’яна ступа, знаряддя праці [Латышева, 1976, л. 26]. В приміщеннях Ж1 та Е1 були влаштовані вогнища, а в остан- ньому — ще й кам’яна ступа. Цю лінію приміщень продовжували подібні будівлі З1 та И1. Враховуючи їх наближеність до башти, вони ймовірно обслуговували її мешкан- ців. У приміщенні З1 була влаштована кам’яна ступа та вогнище, в сусідньому був споруджений кам’яний відсік ймовірно господарського при- значення. Керамічний матеріал з приміщень представлений фрагментами амфор з Херсоне- са та Синопи, глеків, ліпного посуду. Остеоло- гічний матеріал представлений зубами бика, коня, вівці [Латышева, 1977, л. 24—25]. Навпроти описаних приміщень,з південно-за- хідної сторони двору знаходився аналогічний ряд приміщень, що був пов’язаний, як і в попереднь- ому випадку, з лінією будівель О1—Ш—Ч сусід- нього комплексу. Приміщення М1—Л1—К1 мали одну спільну стіну, що певний час, можливо, була зовнішньою для всього укріплення. Вони були взаємопов’язаними між собою і мали єдиний вихід через приміщення Л1 на подвір’я. Не зважаючи на їх невеликі розміри, вилучений з них кераміч- ний матеріал свідчить про те, що вони, можливо, були житловими. Це, зокрема, фрагменти чорно- лакової кераміки, миски, лутерії, фляга, глиняне прясельце [Латышева,1977, л. 17]. 117 Котенко В. В. Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-західній Тавриці Для благоустрою комплексу було передбаче- но влаштування водогону та криниці (рис. 3). Водогін був створений двома рядами сплощено- го каміння, поставленого на ребро і виведений за межі подвір’я, тобто відносився до простих водогонів відкритого типу [Латышева, 1977, л. 18]. Горло криниці було утворено каменем- монолітом неправильної форми (рис. 4). Вона була прочищена на глибину 2,15 м; вилучений матеріал був представлений фрагментами ам- фор херсонеського та синопського виробництва, уламками кухонного та столового посуду, кіст- ками свійських тварин [Латышева, 1977, л. 21]. На схід від башти були виявлені рештки ще чотирьох приміщень, пов’язаних з комплексом. Цікаво, що одне з них — приміщення С1 стояло на лінії приміщень комплексу південної башти і його зовнішня стіна відповідала монументаль- ності стін башт та капітальної стіни [Латышева, 1978, л. 6]. Можливо ця будівля була житловою та господарською одночасно, про що свідчить його площа, рештки перегородки основного приміщен- ня на дві частини та різноманітний побутовий ма- теріал — жорна, фрагменти амфор, глеків, мисок, чорнолакового та сіро лощеного столового посуду [Латышева, 1978, л. 7—8]. Інші приміщення — Р1, Ф1, П1 збереглися значно гірше. Вилучений матеріал говорить про господарський характер приміщень — амфори та глеки херсонеського ви- робництва, миски, кухонний гончарний та ліпний посуд [Латышева, 1978, л. 9—11]. Між приміщен- нями Р1 та Ф1 був зафіксований черговий водогін, що також виходив за межі поселення. Подвір’я, до якого виходили описані приміщення, містило матеріал 2-ї пол. ІІІ ст. до н. е. (за клеймами хер- сонеських астиномів на ручках амфор). Враховуючи те, що комплекс південної баш- ти був сполучений з сусіднім комплексом за- хідної башти спільними приміщеннями, а ряд будівель комплексів південної та східної башти мали спільну стіну, В.О. Латишева пропону- вала розглядати всі будівельні комплекси як взаємопов’язані, такі, що входили в єдину сис- тему укріплення [Латышева, 1976, л. 27]. Таким чином, східна частина укріплення була освоєна в кінці ІІІ — ІІ ст. до н. е., вже після того, як було завершене будівництво комплексів пів- денної та західної башт, звідки походить більш ранній матеріал (кін. ІV ст. до н. е. — перша половина — середина ІІІ ст. до н. е.). Крім того, цей комплекс мав менш щільну забудову, що, можливо, говорить про незавершеність будів- ництва. [Латышева, 1978, л. 16—17]. Також очевидно, що частина комплексу за приміщен- ням П1 зруйнована морем, тому складно повніс- тю оцінити його будівельні особливості. Не збереглася на час розкопок і північна баш- та, до якої відносився також окремий комплекс. Про нього можна говорити, виходячи з характеру прилеглих приміщень (рис. 1). Північна частина укріплення Маслин мала досить щільну забудо- ву. Враховуючи лише часткову його збереженість, складно говорити про взаємовідношення окремих будівель. Як і в сусідніх комплексах, тут був внут- рішній двір, до якого прилягали будівлі різного призначення. Так приміщення Т1, Ш1, А2, Г2, В2, Б2 були зорієнтовані до нього своїми виходами. Будівлі Б2 та В2 мали господарський характер, бо переважна більшість отриманого матеріалу була представлена тарними амфорами переважно хер- сонеського виробництва. Приміщення Г2, що було розташоване по цій же осі, використовувалося в давнину як погріб, про що свідчить його невеликі розміри, заглиблена підлога та характер матеріа- лу — фрагменти амфорної тари, кухонного посу- ду, незначна кількість інших форм [Латышева, 1980, л. 10—11]. Ймовірно ці приміщення обслуго- вували житлові будівлі Т1—Ш1—А2, розташовані навпроти. Приміщення Ш1 та А1, не зважаючи на значну площу (15—18 м2), були господарськими і використовувалися для зберігання продуктів у тарних амфорах [Латышева, 1978, л. 25—26]. Приміщення Т1, можливо, було житловим, де мешканець поселення зберігав зернотерки, посуд різного типу, серед якого переважає тарний та ліпний, але зустрічається і столовий посуд з гра- фіті власника [Латышева, 1978, л. 24]. Територія між приміщеннями Г2 та А2 не містить будівельних решток. Тут зафіксовано лише розвал каміння та незначний кераміч- ний матеріал, а також велику кількість кісток та зубів тварин. Це дало В.О. Латишевій під- стави зробити припущення, що ця зона була відведена під внутрішній двір, де утримува- лась худоба [Латышева, 1980, л. 12]. На північний захід від описаних приміщень розташовувались пов’язані між собою будів- лі Ч1—Д—Х1—Щ1. У цьому блоці приміщен- ня Ч1 за якістю внутрішньої обробки стін, наявністю вогнища, великого набору посуду ви- користовувалося як житлове [Латышева, 1979, л. 19]. Інші будівлі з рештками жорен, фраг- ментами тарного та кухонного посуду викорис- товувалися мешканцями для господарських потреб, зокрема переробки зерна. Приміщення Ц, розташоване південніше опи- саної групи, теж використовувалося для збері- гання речей, необхідних для ведення господарс- тва — тут була влаштована невелика комора, заглиблена в землю. Серед отриманого матеріа- лу переважав тарний гончарний та ліпний ку- хонний посуд. Територія на північний схід від цього приміщення залишилася не дослідженою з причини пророслих на поселенні дерев. У південно-західному кутку комплексу пів- нічної башти розміщувалося невелике внутріш- нє подвір’я та блок пов’язаних між собою при- міщень О—Ж—З. Будівля О мала влаштоване вогнище та відзначилася великим набором керамічного посуду, серед якого переважали амфори з Херсонеса та Синопи, глеки, миски, чорнолакові предмети, фрагменти піфоса, че- репиця, ліпні горщики. Серед інших предметів тут було вилучено глиняне прясельце, рештки Котенко В. В. Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-західній Тавриці 118 жорна, керамічний товкач, точильна плита. Ці речі говорять одночасно про житловий та гос- подарський характер будівлі. Приміщення Ж цікаве наявністю скупчен- ня свинцевого лому, шматків залізного шлаку, тигеля для розм’якшення металу. Можливо в давнину воно належало майстру з ремонту по- суду і слугувало майстернею. Приміщення З використовувалося для збері- гання продуктів переважно в амфорній тарі, тут було знайдено також велику кількість ліп- них горщиків та гончарних глеків і мисок, що говорить про його господарських характер [Ла- тышева, 1979, л. 15]. Виходячи з різного при- значення описаних будівель, що були об’єднані виходами, можна припустити, що тут в давни- ну проживала окрема сім’я майстра. Далі з північного заходу комплекс північної башти відійшов у море. Але судячи зі щільності забудови збереженої ділянки, можна припус- тити, що він був облаштований поступово за комплексом західної башти, а його подальше розширення вплинуло на утворення комплексу східної башти. До початку ущільнення забудо- ви через поселення, можливо, проходила цент- ральна вулиця, що була паралельна зовнішній оборонній лінії по осі приміщень О1—С1 та роз- діляла комплекси південної та західної башт. Таким чином, укріплену частину поселення Маслини доречно уявляти як пов’язані між со- бою чотири будівельні комплекси з баштами, що мають внутрішні двори, досконалу систе- му водопостачання та численні приміщення житлового та господарського призначення. За планувальною структурою укріплення Маслин знаходить найближчі аналоги на поселеннях Беляус [Щеглов, 1978] та Чайка [Попова, Кова- ленко, 2005, с. 135]. Буйских А.В. Пространственное развитие Херсо- неса Таврического в античную эпоху // МАИЭТ. — 2008. — Вып. 5. Латышева В.А. Маслины — античное поселение в Северо-Западном Крыму: Статьи и воспомина- ния. — Харьков, 2010. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1972 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 2. Латышева В.А. Раскопки в Северо-Западном Кры- му // АО 1973 года. — 1974. — С. 298—299. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1974 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 4. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1975 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 5. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1976 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 6. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1977 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 7. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1978 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 8. Латышева В.А. Раскопки поселения Маслины в Северо-Западном Крыму // АО 1978 года. — 1979. — С. 357—358. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1979 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 9. Латышева В.А. Отчеты об археологических иссле- дованиях за 1980 год // Архив МАЭСУ. — Ф. 1. — Оп. 4. — Д. 10. Латышева В.А. Развитие земледелия на терри- тории херсонесской хоры (по данным поселений Маслины и Гроты) // Археологические памятники Юго-Восточной Европы: железный век и эпоха сред- невековья. — 1985. — С. 68—86. Латышева В.А. О благоустройстве сельских посе- лений на территории херсонесской хоры (по мат. Поселения Маслины) // Древности 1997—1998. — 1999. — С. 79—89. Назаров В.В. Гидроархеологичекая карта черно- морской акватории Украины (памятники античной и средневековой эпох). — К., 2003. Попова е.А., Коваленко С.А. Историко-археологи- ческие очерки греческой и позднескифской культур в Северо-Западном Крыму (по материалам Чайкин- ского городища). — М., 2005. Северо-Западный Крым в античную эпоху: сб. науч. трудов. — 1994. Щеглов А.Н. Северо-Западный Крым в античную эпоху. — Л., 1978. В. В. К о т е н к о БАШЕННЫЕ КОМпЛЕКСЫ пОСЕЛЕНиЯ МАСЛиНЫ в СЕвЕРО-ЗАпАДНОЙ ТАвРиКЕ В статье поднимается вопрос благоустройства сель- скохозяйственных усадеб хоры Херсонеса Таврическо- го на примере поселения Маслины в Северо-Западном Крыму. В процессе археологических исследований на памятнике экспедицией Харьковского университета (1972—1986 гг.) стала ясна планировка усадьбы в виде четырехбашенного комплекса. В статье предлагается на основе строительных остатков проследить застрой- ку поселения от первоначального ядра, а также выяс- нить характер открытых помещений, примыкавших к строению башни. Особенности сооружения всего комп- лекса и башен в целом позволяет сделать вывод об их полифункциональном назначении. V. V. K o t e n k o ToWer coMpLeXes of MasLyny seTTLeMenT in norTh-WesTern Taurica The article raises the issue of arrangement of agricultural sites of chora of Tauric Chersonesos jn the example of Masly- ny settlement in North-Western Taurica. In the proc- ess of archaeological research on the monument by the expedition of Kharkiv University (1972—1986) became clear the planning of homestead as the four-tower com- plex. In this article are proposed to trace the develop- ment of settlement from the primary core on the basic of building remains and to find the character of premises that are sided to the tower construction. A feature of the building of complex and the tower generally leads to the conclusion about their multifunctional purpose.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83863
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0122
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:40:09Z
publishDate	2011
publisher	Інститут археології НАН України
record_format	dspace
spelling	Котенко, В.В. 2015-06-26T16:21:20Z 2015-06-26T16:21:20Z 2011 Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці / В.В. Котенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 111-118. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83863 Стаття піднімає питання благоустрою сільських садиб хори Херсонеса Таврійського на прикладі поселення Маслини у Північно-Західному Криму. Завдяки роботі експедиції Харківського університету ім. Каразіна у 1972—1986 рр. стали зрозумілими планування садиби кінця 4 — 2 ст. до н. е. у вигляді 4-баштового комплексу, динаміка забудови, а також характер відкритих приміщень, що мали багатофункціональне призначення. В статье поднимается вопрос благоустройства сельскохозяйственных усадеб хоры Херсонеса Таврического на примере поселения Маслины в Северо-Западном Крыму. В процессе археологических исследований на памятнике экспедицией Харьковского университета (1972—1986 гг.) стала ясна планировка усадьбы в виде четырехбашенного комплекса. В статье предлагается на основе строительных остатков проследить застройку поселения от первоначального ядра, а также выяснить характер открытых помещений, примыкавших к строению башни. Особенности сооружения всего комплекса и башен в целом позволяет сделать вывод об их полифункциональном назначении. The article raises the issue of arrangement of agricultural sites of chora of Tauric Chersonesos jn the example of Maslyny settlement in North-Western Taurica. In the process of archaeological research on the monument by the expedition of Kharkiv University (1972—1986) became clear the planning of homestead as the four-tower complex. In this article are proposed to trace the development of settlement from the primary core on the basic of building remains and to find the character of premises that are sided to the tower construction. A feature of the building of complex and the tower generally leads to the conclusion about their multifunctional purpose. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці Башенные комплексы поселения Маслины в Северо-Западной Таврике Tower complexes of Maslyny settlement in North-Western Taurica Article published earlier
spellingShingle	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці Котенко, В.В.
title	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці
title_alt	Башенные комплексы поселения Маслины в Северо-Западной Таврике Tower complexes of Maslyny settlement in North-Western Taurica
title_full	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці
title_fullStr	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці
title_full_unstemmed	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці
title_short	Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці
title_sort	баштові комплекси поселення маслини у північно-західній тавриці
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83863
work_keys_str_mv	AT kotenkovv baštovíkompleksiposelennâmasliniupívníčnozahídníitavricí AT kotenkovv bašennyekompleksyposeleniâmaslinyvseverozapadnoitavrike AT kotenkovv towercomplexesofmaslynysettlementinnorthwesterntaurica

Баштові комплекси поселення Маслини у Північно-Західній Тавриці

Institution

Similar Items