Гончарні майстерні балки Канцерка

Гончарні майстерні балки Канцерка

У роботі проаналізовано, в тому числі статистичними методами, матеріали гончарного осередку VII—VIІI ст. у балці Канцерка. Виділені двори гончарів. Мастерні разглядаються за характером розвитку робочого місця. Подано цикл виробництва посуду, варіанти реконструкції гончарних кругів. Приведені анало...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2011
1. Verfasser: Володарець-Урбанович, Я.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2011
Schriftenreihe:Археологія і давня історія України
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83872
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Гончарні майстерні балки Канцерка / Я.В. Володарець-Урбанович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 177-185. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83872
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-838722025-02-23T20:25:55Z Гончарні майстерні балки Канцерка Гончарные мастерские балки Канцерка Pottery workshops of Kancerka beam Володарець-Урбанович, Я.В. У роботі проаналізовано, в тому числі статистичними методами, матеріали гончарного осередку VII—VIІI ст. у балці Канцерка. Виділені двори гончарів. Мастерні разглядаються за характером розвитку робочого місця. Подано цикл виробництва посуду, варіанти реконструкції гончарних кругів. Приведені аналогії із черняхівської та салтівської культур, культури карпатських курганів. В статье подана характеристика мастерских выявленных в балке Канцерка. Выделены дворы гончаров. Мастерские рассматриваются по характеру развития рабочего места. Проанализирован цикл производства посуды. Даны варианты реконструкции гончарных кругов. Комплексы проанализированы при помощи статистических методов, что позволило выделить ряд особенностей «дворов». Приведены аналогии с черняховской, салтовской и культурами карпатских курганов. Description of master Kancerka exposed on a beam is given in the article. The courts of potters are selected. Workshops are examined in grain development of workplace. The cycle of production of tableware is analysed. The variants of reconstruction of potter’s wheels are Given. Complexes are analysed through statistical methods, that allowed to select the row of features of «courts». Analogies are resulted from Shernaicov, Saltov cultures and Carpathian Barrows Culture. 2011 Article Гончарні майстерні балки Канцерка / Я.В. Володарець-Урбанович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 177-185. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. XXXX-0122 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83872 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description У роботі проаналізовано, в тому числі статистичними методами, матеріали гончарного осередку VII—VIІI ст. у балці Канцерка. Виділені двори гончарів. Мастерні разглядаються за характером розвитку робочого місця. Подано цикл виробництва посуду, варіанти реконструкції гончарних кругів. Приведені аналогії із черняхівської та салтівської культур, культури карпатських курганів.
format Article
author Володарець-Урбанович, Я.В.
spellingShingle Володарець-Урбанович, Я.В.
Гончарні майстерні балки Канцерка
Археологія і давня історія України
author_facet Володарець-Урбанович, Я.В.
author_sort Володарець-Урбанович, Я.В.
title Гончарні майстерні балки Канцерка
title_short Гончарні майстерні балки Канцерка
title_full Гончарні майстерні балки Канцерка
title_fullStr Гончарні майстерні балки Канцерка
title_full_unstemmed Гончарні майстерні балки Канцерка
title_sort гончарні майстерні балки канцерка
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2011
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83872
citation_txt Гончарні майстерні балки Канцерка / Я.В. Володарець-Урбанович // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 5. — С. 177-185. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv AT volodarecʹurbanovičâv gončarnímajsterníbalkikancerka
AT volodarecʹurbanovičâv gončarnyemasterskiebalkikancerka
AT volodarecʹurbanovičâv potteryworkshopsofkancerkabeam
first_indexed 2025-11-25T06:08:04Z
last_indexed 2025-11-25T06:08:04Z
_version_ 1849741424407347200
fulltext 177 у роботі проаналізовано, в тому числі статис- тичними методами, матеріали гончарного осеред- ку VII—VIІI ст.  у  балці Канцерка. Виділені  двори  гончарів. Мастерні разглядаються за характером  розвитку  робочого  місця.  Подано  цикл  виробниц- тва  посуду,  варіанти  реконструкції  гончарних  кругів. Приведені аналогії  із черняхівської та сал- тівської культур, культури карпатських курганів. К л ю ч о в і  с л о в а: Канцерка, гончарний круг,  гончарна майстерня, статистичний метод. З усіх трьох гончарних традицій VII—VIІI ст. (Пастирське городище, балка Канцерка-Ма- чухи, волинцевська культура) сліди безпосе- реднього виробництва посуду зафіксовані на канцерських осередках. Особливу цінність при цьому становлять поселення на балці Канцер- ка, адже саме там зафіксовані як виробничі майстерні, так і горни. Визначення форм організації виробництва являє собою певний індикатор економічної ролі гончарного виробництва в культурно-госпо- дарській діяльності людських колективів. Звіс- но, організаційні форми напряму не пов’язані з економічними формами виробництва. Але зі зростанням економічної ролі гончарних ви- робництв відбувається скорочення числа мож- ливих організаційних форм, хоча технічне оснащення може і не відповідати рівню еконо- мічних форм, що відомо за даними етнографії [Бобринский, 1991, с. 28—35]. Завдяки тому, що на балці Канцерка вияв- лено і майстерні, і горни можна прослідкува- ти весь виробничий цикл, починаючи від під- готовки сировини і до випалу продукції. Дана стаття присвячена аналізу майстернь. Як зазначає О.О. Бобринський, гончар- не виробництво являє собою систему взаємо- пов’язаних навичок праці, що діє в рамках пев- ної організаційної форми [Бобринский, 1991, с. 26]. Розвиток гончарного виробництва, на думку дослідника, це розвиток організації пра- ці, спеціалізація [Бобринский, 1989, с. 10]. Ви- ходячи з цього, можна визначити два основних компоненти, що входять у систему гончарної технології, що визначає особливості організа- ційних форм таких виробництв: 1 — робоче міс- це гончара (РМ), 2 — теплотехнічний пристрій (ТП), що використовується для випалу виробів. Дослідник виділив кілька етапів розвитку да- них компонентів, що характеризуються різним ступенем їх спеціалізації та співвідношення [Бобринский, 1991, с. 26—27]. У своїй монографії А.Т. Сміленко згрупува- ла виявлені горни, житла та господарські спо- руди за планіграфічним методом у майстерні. В той же час використання цього терміну не зовсім коректне, адже, наявність горнів ще не означає присутності спеціалізованих майсте- рень [Бобринский, 1991, с. 49]. Тому, за нашими підрахунками кількість майстерень дещо відріз- няється від даних А.Т. Сміленко. В разі, якщо розкопками зафіксовано горн, то ми вважаємо недоцільним використання для нього термі- ну «майстерня», його слід вживати виключно для характеристики теплотехнічних пристроїв. Якщо виявлено поруч інші будівлі, можна за- стосовувати термін «двір гончара». Так, на пер- шому поселенні досліджено лише шість горнів, хоча вони дійсно утворюють три групи, на дру- гому — можна виокремити один двір гончара, що включав три горни та одну напівземлянку, та окремо розташований горн. Для третього поселення виділено три окремих горна та дві групи, які складалися з кількох горнів, жител та господарських приміщень. Слід зазначити, що А.Т. Сміленко розділяла ці групи на дві май- я. В.  В о л о д а р е ц ь - у р б а н о в и ч (К и ї в) ГОНЧАРНІ МАЙСТЕРНІ БАЛКи КАНЦЕРКА Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка 178 стерні, однак, враховуючи той факт, що даних щодо синхронності об’єктів у нас немає, нам цей поділ видається занадто умовним. Тому нами виділено три двори гончарів (один на другому поселенні та два — на третьому). На поселенні ІІ розкопано єдину напівзем- лянку. Будь-яких слідів, які можна було б пов’язати з гончарством не виявлено (табл. 1). Окрім того, наявність печі-кам’янки та форма житла, що істотно вирізняється від інших жи- тел, виявлених на поселенні ІІІ, наводить на думку про можливу належність до іншої куль- тури чи хронологічного горизонту. Вона являла собою споруду неправильної форми. Слід зазна- чити, що за певними конструктивними особли- востями вона нагадує споруди господарського призначення, досліджені на третьому поселен- ні, зокрема споруди № 2 та 3 (табл. 2). Окрім того, подібну споруду виявлено на черняхівсь- кому поселенні Глеваха [Терпиловський, 1989, с. 234—237] та на поселенні Печеніжин куль- тури карпатських курганів [Вакуленко, 1977, рис. 16; 17], інтерпретованих дослідниками як гончарні майстерні. Однак, для культури кар- патських курганів ці об’єкти виконували роль передгорнових ям. Подібна ситуація зафіксо- вана і для пам’яток Закарпаття [Дзембас, 1993, с. 160—165]. Таблиця 1. Житла-майстерні балки Канцерка. Житла-май- стерні Форма Розміри, м Глиби- на, м Конструк- ція стін Опалювальний пристрій Локалізація робочого місця Місце просушу- вання посуду Розташування сировини Напівзем- лянка № 1 Неправиль- на округла форма 3,8 × 3 0,2— 0,28 — Піч-кам’янка — — — Напівзем- лянка № 2 Прямокут- ної форми 5 × 3,7—4 0,5— 0,6 Стовпові ямки Відкрите заглиб- лене вогнище В центрі, біля вогнища 2 ямки Південно- східна та пів- денно-захід- на частини — Напівзем- лянка № 3 Прямокут- ної форми 5,5— 5,6 × 4—4,2 0,6 — Відкрите заглиб- лене вогнище В центрі, біля вогнища 1 ямка — — Напівзем- лянка № 4 Прямокут- ної форми 5,4 × 4,2 0,35 Стовпові ямки Відкрите заглиб- лене вогнище В центрі, біля вогнища 1 яма — Північно-за- хідний кут, 2 великі ями Напівзем- лянка № 5 Квадратної 3,3 × 3,6 0,35 Стовпові ямки Відкрите заглиб- лене вогнище В центрі, біля вогнища 3 ями — — Напівзем- лянка № 6 Квадратної 4,4— 4,8 0,4 — Відкрите заглиб- лене вогнище В центрі, біля вогнища 3 ями — — Таблиця 2. Споруди поселення ІІІ балки Канцерка. Об’єкт Форма Розміри, м Глиби- на, м Конструкція стін Локалізація робочого місця Запаси сировини Інше Споруда № 1 Округла 0,6 0,6 — — — Шматки за- лізної руди Споруда № 2 Неправильної овальної форми 1,65 × 1,3 Загальна 2,5 × 2 0,25 9 ямок діаметром 0,07—0,2 м — + — Споруда № 3 Неправильної овальної форми 3 × 2 × 5 0,45— 0,62 4 ямки діаметром 0,15—0,25 м + 2 діаметром 0,3—0,5 м 2+ 2 гальки Споруда № 4 Прямокутної 1,55 × 1,3 0,3— 0,45 5 ямок діаметром 0,15—0,2 м + — — Споруда № 5 Неправильної прямокутної форми 1,7 × 1,9 0,55— 0,65 6 ямок — + — Споруда № 6 Неправильної овальної форми 1,55 × 1,2 0,4 2 ямки діаметром 0,1 та 0,15 м — — — Напівзем- лянкова господарська споруда № 1 Прямокутна 6,8 × 4,6 — — — 2 гальки 179 Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка Майже в усіх інших будівлях, виявлених на третьому поселенні, зафіксовані сліди, пов’язані з гончарством. На цьому поселенні зафіксовані як стаціонарні житла, так і гос- подарські споруди. Тому вважаємо доцільним розглядати робоче місце для цих категорій спо- руд окремо. Перш за все, слід визначити, які ознаки можна вважати такими, що вказують на гон- чарне виробництво. Насамперед це відбитки від основ гончарних кругів. Іншими ознаками є наявність запасів сировини та інструментів гончара [Бобринский, 1989, с. 22—25]. Перша ознака зафіксована в усіх житлах третього поселення. Так, в житлі № 2 виявлені дві ями, житлі № 3 — одна яма, а в житлах № 4, 5, 6 їх було по три. Ямки фіксувалися поб- лизу вогнищ, що вказує на те, що житла вико- ристовувалися в якості майстерень у холодну пору року або для зігріву рук гончара. В госпо- дарській споруді № 3 також виявлено дві такі ямки, а в споруді № 4 — одна (табл. 1; 2). Отже, з 13 об’єктів, досліджених на балці Канцерка (житла та споруди), в п’ятьох не було зафіксовано відбитків круга, в двох об’єктах зафіксовано по одному відбитку, в трьох — по два, та ще в трьох — по три. Судячи з їх будови, гончарні круги стояли на долівці на дерев’яних підставках-плахах. Ці пла- хи мали здебільшого прямокутну форму, розміра- ми 0,4 × 0,6 м, або інколи округлу, діаметром 0,3— 0,5 м. Через плаху проходила вісь круга, яка на глибину 0,3—0,4 м, а інколи ще глибше, закопу- валась в земляну долівку будівлі. Для закріплен- ня осі в долівці викопувалась яма 0,25 × 0,38 м, яка навколо осі забивалась твердим матеріа- лом — грудочками глею, печини, черепками. При розкопках подібні ями мають вигляд триступін- частих в розрізі: верхня широка і неглибока час- тина є місцем, де стояла плаха; середня частина є ямою, заповненою твердим матеріалом; третя частина ями — найменша і найглибша — слід від кінця основи круга. Ями, що збереглись гірше, мають вигляд двоступінчастих або конусовидних в розрізі [Сміленко, 1975, с. 142—144]. Дослідження ям (відбитків основ кругів в долівці) дозволило А.Т. Сміленко припустити використання ручного гончарного круга з не- рухомою частиною на масивній підставці-пласі [Магомедов, Смиленко, 1990, с. 399]. Цьому відповідає стрічкова техніка виготовлення по- суду, наявність клейм, закраїнок на денцях, відбитків підсипки піску під денця. Знайдено 10 клейм, здебільшого у вигляді хреста у крузі, на одному з клейм зображено гребінець, на другому — коло з променями. На багатьох де- нцях помітні сліди підсипки піску. Про стрічко- ву техніку свідчать деякі із стінок канцерських глеків, на яких простежуються «стрічки» і «шви» між ними [Сміленко, 1975, с. 142]. Однак, в літературі існує й інша точка зору. На підставі вивчення етнографічних матеріалів О.О. Бобринський дійшов висновку, що згадані оз- наки характерні не лише для ручного гончарного круга, а й для ножного [Бобринский, 1962, с. 39— 54]. Дослідник зазначає, що конструкція ножного круга зі спицями може фіксуватися наступним чином. Вісь кріпилася в материковому ґрунті, для чого зазвичай викопувалася невелика ямка (діа- метром 30—40 і глибиною 30—40 см), в центрі її злегка вбивався загострений кіл (майбутня основа круга), після чого яма забутовувалася глиною чи камінням, для того щоб придати вісі тверде вер- тикальне положення. Подібна система фіксації виявлена і на балці Канцерка. О.О. Бобринський також вказує, що за етнографічними матеріала- ми такі системи фіксації характерні не лише для ручних кругів [Бобринский, 1991, с. 41—42]. Втім, залучення етнографічних матеріалів для даної гончарної традиції досить проблематичне, адже не визначено точне походження традиції та існує доволі значний хронологічний розрив між етног- рафічними даними та існуванням виробничого центру на балці Канцерка. Визначити з певністю, яким типом кругів ко- ристувались канцерські гончарі — ручним чи ножним, — важко. Масивні плоскі підставки — плахи, аналогічні канцерським, відомі з етногра- фії в групі ручних кругів з грибовидним диском і нерухомою віссю [Сміленко, 1975, с. 144]. Більш переконливою все ж видається реконструкція у вигляді однодискового ручного круга з нерухомою віссю, що була закріплена в ґрунті. Нерухома вісь канцерських кругів глибоко закопувалась в зем- лю і додатково закріплювалась глиною і тверди- ми предметами, мабуть, для більшої стійкості і у зв’язку зі значними розмірами та вагою виготов- люваних глеків. Підтвердженням того, що круг все ж був однодисковий з нерухомою віссю може слугувати наявність плоских підставок. Проте не слід відкидати і варіант реконструкції ножного круга з нерухомою віссю (рис. 1). Однак за дани- Рис. 1. Варіанти реконструкції гончарного круга Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка 180 ми етнографії невідомо, щоб такий круг фіксував- ся за допомогою плахи-підставки [Бобринский, 1991, рис. 15]. Хоча це можна пояснити значною вагою глеків. У той же час В.П. Петров, розгляда- ючи питання гончарного круга в черняхівському гончарстві, зазначає, що ножний круг характер- ний при значних стимулах ринку [НА ІА НАНУ, ф. № 16, № 145, л. 251]. Таких явних стимулів ми не вбачаємо. Отже, можна стверджувати, що конструкція гончарного круга була приблизно такою, як це запропоновано на реконструкції. За класифікацією технічних прийомів виго- товлення кераміки О.О. Бобринського гончар- не виробництво Канцерки відповідає V етапу розвитку функцій гончарного круга [Бобринс- кий, 1978, с. 27, 36], характерному для досить розвинутого в економічному відношенні реміс- ничого виробництва [Магомедов, Смиленко, 1990, с. 400]. Однак, враховуючи пришлість канцерської традиції, слід зазначити, що в та- кому розвиненому вигляді вона вже з’являється в Подніпров’ї. За визначенням О.О. Бобринського денця глеків Канцерки можуть бути віднесені до «на- чину» III типу, а «начин», знайдений на долівці майстерні № 3 — до І типу. При виготовленні посуду за способом «начину» III типу, характер- ним для південних областей Причорномор’я і Середземномор’я, нижня частина посудини виліплювалась догори дном шляхом спіраль- ного наліпу глиняних джгутів, а потім перевер- талась [Бобринский, 1970, с. 22]. Цією технікою посудини виготовлялись частинами: на донну частину нарощувалась по спіралі середня час- тина до плічок, потім посудина підсихала і ви- водилося горло, після чого до виробу доліплю- вались ручки наскрізним кріпленням [Михеев, 1985, с. 82]. Місця, де стояли круги, траплялись при роз- копках інших поселень. Наприклад, слід круга відкрито в керамічних майстернях III—IV ст. н. е. на черняхівських поселеннях в Журавці та Глевасі [Бобринский, Гусакова, 1973, с. 153; Терпиловский, 1989]. В Журавці це була розта- шована під стінкою циліндрична яма діаметром 0,62 м, в центрі якої знаходилось прямокутне заглиблення розмірами 0,15 × 0,1 м. Яма цієї майстерні була залишком від підп’ятника нож- ного круга [Сымонович, 1966; Бобринский, Гу- сакова, 1973]. А от у Глевасі в центрі північної частини будівлі розташовувалася «подушка» зеленої глини діаметром 0,5 і товщиною 0,12 м. В центрі її збереглися сліди від квадратного в розрізі кілка. Гончарний круг тут кріпився на нерухомій осі, яка була зафіксована «подуш- кою» з глини [Терпиловский, 1989, с. 237]. Слі- ди від кругів виявлено на Дмитрівському та Маяцькому поселеннях салтівської культури. В долівках деяких жител збереглись круглі ямки діаметром 0,15 м із заглибленням в цен- трі від вбитого масивного квадратного кілка. На думку С.О. Плетньової, це були місця під- ставок примітивних ручних кругів [Плетнева, 1989, с. 113—114; Винников, Плетнева, 1998, с. 139—157]. Отже, наведені аналогії також свідчать на користь того, що круг все ж був ручний з неру- хомою віссю. За кількістю відбитків кругів на долівках на- півземлянок та кількістю горнів, що належали до майстерень, А.Т. Сміленко вираховувала кількість гончарів, що працювали в майстер- ні. Так, на думку дослідниці, в майстерні № 8 працював один гончар, що мав один горн, в житлі № 2 — два гончаря, які мали два горни, в житлі № 5 та 6 — по три гончаря, які мали один горн, в майстерні № 4 — три гончара, що мали два горни. Отже, дослідниця вважала, що всього на трьох поселеннях працювало близько 30 гончарів [Сміленко, 1975, с. 141]. Однак, чи працювали вони одночасно, залишається нев- становленим. Майстер міг просто переносити своє робоче місце. Про синхронність груп комп- лексів говорити не доводиться через відсутність хроноіндикаторів. Іншим доказом того, що будівлі третього поселення являли собою майстерні, є запаси глини. Так, в житлі № 4 простежено три ями, в яких виявлено глину. Крім того, у цьому ж житлі виявлено і четверту яму, призначення якої не з’ясоване, яка теж могла використову- ватися для зберігання сировини. Купку глини виявлено на долівці напівземлянки № 5 та навколо вогнища простежено шар сірої глини. Очевидно, остання була відходом від виробниц- тва глеків. Підтвердженням цього є наявність відбитків гончарного круга поблизу вогнища. Наявність глини навколо робочого місця гонча- ра зафіксовано і в майстерні на черняхівсько- му поселенні Журавка [Бобринский, Гусакова, 1973, с. 151—154] та на Маяцькому поселенні [Винников, Плетнева, 1998, с. 144]. Сліди зберігання та підготовки сировини ви- явлено і в спорудах № 2, 3 та 5. В споруді № 3 виявлено два скупчення глини, а в спорудах № 2 та 5 — по одному. Причому в споруді ви- явлено і компактне скупчення розвалів готової продукції. Сліди підготовки сировини були ви- явлені і в майстерні на поселенні черняхівсь- кої культури Журавка [Бобринский, Гусакова, 1973] та в майстернях на Маяцькому поселенні [Винников, Плетнева, 1998, с. 144]. Отже, з 13 об’єктів (жител та споруд), зафік- сованих на балці Канцерка, в дев’яти випадках скупчення не були зафіксовані, в двох випад- ках були зафіксовано по одному скупченню і один раз — по три. Велику увагу майстри приділяли підготовці сировини. Різні сорти глини зберігалися в кри- тих господарчих приміщеннях або всередині жител-майстерень — це свідчить про початко- ву стадію її підготовки до замішування — «ле- жання» або «витримування» [Сміленко, 1975, с. 141; Магомедов, Смиленко, 1990, с. 399]. 181 Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка На поселеннях у Канцерці глину відмулю- вали (розмішували у воді та відстоювали), про що свідчить дуже дрібна і однорідна структура зламів черепків. Великі глеки, що вироблялись в канцерських майстернях, неможливо було зберегти від деформації і тріщин, не додавши в їх тісто спеціальних домішок. У глиняну масу, з якої виготовляли глеки, додавали дрібно тов- чений шамот, грудочки сухої подрібненої гли- ни, пісок, дрібні рослинні домішки. На тери- торії поселення знайдена обпалена грудочка сірої глини з відбитками нігтів. Цю знахідку пояснює практика сучасних гончарів, які у та- кий спосіб визначають пластичність і м’якість підготовленої для виробництва глини [Смілен- ко, 1975, с. 142]. Запаси глини були виявлені на черняхівсь- ких поселеннях Журавка [Бобринский, 1973], Обухів [Кравченко, Петраускас О., Шишкин, Петраускас А., 2007, с. 191—195], Комарово [Щапова, 1974] та салтівському Маяцькому по- селенні [Винников, Плетнева, 1998, с. 144]. Ще одним показником наявності робочого місця є знахідки гончарних інструментів. Так, у напівземлянках № 4 та 6, у споруді № 3 та напівземлянковій господарській споруді № 1 виявлено гальку, яка, як правило, знаходи- лася на долівках, біля вогнища. Причому, це знаряддя є поширеним навіть в тих об’єктах, де інших слідів виробництва посуду не було за- фіксовано. Галькою наносились на поверхню глеків ор- наментальні лисковані лінії [Воеводский, 1930, с. 57]. Рельєфні смуги, що також часто трапля- ються на канцерських глеках, не наліплюва- лись зверху, а наносилися тим самим камін- цем. Рельєфна смуга утворювалась посередині між двома заглибленими лощеними лініями, проведеними камінцем, який тримали трохи навскіс. Невеликі рельєфні шишечки, очевид- но, наліплювались. Крім того, галька як інс- трумент гончара зафіксована у майстернях на поселеннях Журавка [Сымонович, 1966, с. 119], Воскресенське 1 [Терпиловський, 2010, с. 81] та Глибокому [Вакуленко, 1969, с. 46]. Після виготовлення посуд просушували в житлах-майстернях на стелажах-дошках, що кріпились до опорних стовпів і стін будівель. Скупчення уламків від розчавлених посу- дин, поставлених для просушки, виявлено, на долівці в житлі № 2. Вогнища також буди за- фіксовані в майстернях Маяцького поселення [Винников, Плетнева, 1998, с. 144]. Вогнище в будівлі допомагало тримати певну температу- ру та сухість, необхідну для висушування ви- робів. Отже, в житлі № 4 та споруді № 3 присутні всі три ознаки, що характеризують наявність робочого місця гончара. В житлах 5 (відбитки кругів та запаси сировини) та 6 (відбитки кругів та інструменти) — дві, в житлах 2 та 3 — одна (відбитки кругів). В споруді № 4 присутній від- биток круга, в спорудах 2 та 5 — запаси глини (табл. 3). Слід зазначити, що на долівці в житлі № 2 виявлено скупчення уламків від розчавле- них посудин, поставлених для просушки. Відбитки гончарних кругів виявлено разом з запасами сировини та інструментами по три рази, на той час як запаси сировини та інстру- менти виявлені на одних об’єктах лише 2 рази. Це вказує на те, що відбитки гончарних кругів є більш характерною ознакою, хоча в спорудах № 2 та 5 окрім запасів сировини не зафіксова- но інших ознак (табл. 3). Для більшого унаочнення взаємоспівпадінь ознак, таких як відбитки круга, запаси сиро- вини та наявність інструментів, доцільне за- стосувати розрахунки, запропоновані Г.О. Фе- доровим-Давидовим [Федоров-Давыдов, 1970, с. 123—131]. Отже, нас цікавить сукупність трьох ознак: відбитків круга (А), запасів глини (В) та інстру- ментів (С) — в комплексах балки Канцерка. Причому вважаємо недоцільним вказувати у цих розрахунках кількість відбитків кругів (А) та куп глини (В). Це, на наш погляд, лише за- плутає розрахунки. У такому разі: А — є умовою того, що відбитки кругів були за- фіксовані; В — є умовою того, що запаси глини були за- фіксовані; –А + В — є умовою того, що відбитки круга не були зафіксовані, а запаси глини були зафік- совані; +А – В — є умовою того, що відбитки круга були зафіксовані, а запаси глини не були за- фіксовані; АВ — є умовою того, що зафіксовані відбитки круга та запаси глини; –АВ — є умовою того, що не зафіксовано ні від- битків круга, ні запасів глини. Тепер розглянемо дані отримані під час до- слідження об’єктів на балці Канцерка. В тако- му випадку: подія АВ відбулася Х11 рази; подія –А + В відбулася Х12 рази; подія + А – В відбулася Х21 рази; подія –АВ відбулася Х22 рази. Тоді ми можемо скласти таблицю 2/2, що буде характеризувати спряженість ознак [Фе- доров-Давыдов, 1970, с. 123]. Можна припустити, що зв’язку між цими подіями немає (нульова гіпотеза Н0). Якщо між цими подіями немає ніякого зв’язку, то має виповнитися рівняння Х11 / Х12 = Х21 / Х22 [Федоров-Давыдов, 1987, с. 95]. 3/4 = 0,75 2/4 = 0,5 0,75 > 0,5 Однак, проведені підрахунки вказують, що ця гіпотеза спростована. Отже, можна припус- тити, що між подіями А та В існує зв’язок. Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка 182 Для встановлення залежності між подіями А та В необхідно вирахувати приблизний критерій х2. х2 = (Х11 × Х22—Х12 × Х21)2 × N/A × (–A) × B × (–B) = (3 × 4—4 × 2)2 × 13 / 5 × 8 × 7 × 6 = 0,12. Отримане значення не перевищує критичне значення довірчого рівня 0,95 [Федоров-Давы- дов, 1987, табл. II]. Відповідно, можна стверд- жувати, що зв’язок для об’єктів балки Канцер- ки між наявністю відбитків круга та запасів сировини існує. Однак, цей критерій не вказує на ступінь єд- ності цього зв’язку. Коефіцієнт зв’язку вирахо- вується по формулі Q = X11 × X22—X21 × X12 / X11 × X22 + X21 × X12 = 3 × 4—2 × 4 / 3 × 4 + 2 × 4 = 0,2. За безумовною наявністю зв’язку, цей зв’язок виявляється слабо вираженим. Наступні розрахунки проведемо з відбитка- ми круга та інструментами. При цьому використаємо такі означення: А — є умовою того, що відбитки кругів зафік- совані; С — є умовою того, що інструменти зафіксо- вані; –А + С — є умовою того, що відбитки круга не зафіксовані, а інструменти зафіксовані; +А – С — є умовою того, що відбитки круга за- фіксовані, а інструменти не зафіксовані; АС — є умовою того, що були зафіксовані від- битки круга та інструменти; –АС — є умовою того, що не було зафіксовано ні відбитків круга, ні інструменти. Отже, згідно даних отриманих під час до- слідження об’єктів на балці Канцерка, можна зробити висновок, що: подія АС відбулася Х11 рази; подія –А + С відбулася Х12 рази; подія +А – С відбулася Х21 рази; подія –АС відбулася Х22 рази. Тоді ми можемо скласти так звану таблицю 2/2, що буде характеризувати спряженість оз- нак. Припустимо, що зв’язку між цими подіями немає (нульова гіпотеза Н0). Тоді виповниться рівняння: Х11 / Х12 = Х21 / Х22 [Федоров-Давыдов, 1987, с. 95]. 3 / 1 = 3 4 / 5 = 0,8 3 > 0,8. Проведені підрахунки вказують, що ця гіпо- теза спростована. Отже, можемо припустити, що між подіями А та С існує зв’язок. Для встановлення залежності між подіями А та С необхідно вирахувати приблизний кри- терій х2. х2 = (Х11 × Х22—Х12 × Х21)2 × N / A × (–A) × С × (–С) = (3 × 5—1 × 4)2 × 13 / 7 × 6 × 4 × 9 = 1,04. Отримане значення значно перевищує кри- тичне значення довірчого рівня 0,95 [Федо- ров-Давыдов, 1987, табл. II]. Вірогідно можна стверджувати, що для об’єктів балки Канцерка зв’язок між наявністю відбитків круга та інс- трументами існує. Однак, цей критерій не вказує міру цього зв’язку. Коефіцієнт зв’язку вираховується по формулі Q = X11 × X22—X21 × X12 / X11 × X22 + X21 × X12 = 3 × 5—1 × 4 / 3 × 5 + 1 × 4 = 0,58. При безперечній наявності зв’язку, він вияв- ляється не сильно. Наступні розрахунки проведемо з запасами сировини та інструментами. В такому разі використаємо такі позначен- ня: В — є умовою того, що зафіксовані запаси си- ровини; С — є умовою того, що зафіксовані інструмен- ти; –В + С — є умовою того, що запаси сировини не були зафіксовані, а інструменти були зафіксо- вані; +В – С — є умовою того, що запаси сировини були зафіксовані, а інструменти не були зафік- совані; ВС — є умовою того, що були зафіксовані запа- си сировини та інструменти; –ВС — є умовою того, що не було зафіксовано ні запаси сировини, ні інструменти. Отже, будемо розглядати дані отримані під час дослідження об’єктів на балці Канцерка. В такому випадку: подія ВС відбулася Х11 разів; подія –В + С відбулася Х12 разів; подія +В – С відбулася Х21 разів; подія –ВС відбулася Х22 разів. Тоді ми можемо скласти так звану таблицю 2/2, що буде характеризувати спряженість оз- нак. Якщо між цими подіями немає ніякого зв’язку (нульова гіпотеза Н0), то має виповни- тися рівняння Х11 / Х12 = Х21 / Х22 [Федоров- Давыдов, 1987, с. 95]. 2 / 2=1 3 / 6=0,5 1 > 0,5. Проведені підрахунки вказують, що ця гіпо- теза спростована. Отже, можна припустити, що між подіями В та С існує зв’язок. Для встановлення залежності між подіями В та С необхідно вирахувати приблизний кри- терій х2. х2 = (Х11 × Х22—Х12 × Х21)2 × N / В × (–В) × С × (–С) = (2 × 6—2 × 3)2 × 13 / 4 × 9 × 5 × 8 = 0,33. Отримане значення не переважає критич- ного значення довірчого рівня 0,95 [Федоров- 183 Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка Давыдов, 1987, табл. II]. Відповідно, можна стверджувати, що для об’єктів балки Канцерки зв’язок між наявністю запасів сировини та інс- трументів існує. Однак, цей критерій не вказує, до якої міри існує цей зв’язок. Коефіцієнт зв’язку вирахо- вується по формулі: Q = X11 × X22—X21 × X12 / X11 × X22 + X21 × X12 = 2 × 6—2 × 3 / 2 × 6 + 2 × 3 = 0,33. При безперечній наявності зв’язку, цей зв’язок виявляється слабо вираженим. Цікаво зазначити, ще статистичні дані, які отри- муємо при порівнянні. Так, найбільше співпадінь дають саме відбитки кругів (по три з запасами си- ровини та інструментами). А от запаси сировини та інструменти співпадають лише два рази. Запаси сировини без відбитків кругів за- фіксовані частіше (4), ніж інструменти без відбитків кругів (1). Це зрозуміло, адже відму- лення могло відбуватися не обов’язково поруч з робочим місцем. Так, в споруді № 2 та № 5 зафіксовано лише запаси сировини. На чер- няхівському поселенні Комарово поруч з гор- ном зафіксовано скупчення глини діаметром 2 м. Навколо відмічені круглі плями із слідами дерев’яного тліну. Автор розкопок, Ю.Л. Щапо- ва висловила припущення, що це залишки від легкого навісу [Щапова, 1974, л. 12—13]. А от знахідка інструменту без відбитків круга (напівземлянкова господарська споруда № 1) лише одна, адже, наносили орнамент саме на робочому місці. Відбитки кругів без запасів сировини зафік- совані два рази, а без інструментів — чотири. Ймовірно, це слід пояснити перш за все тим, що інструменти гончара представлені лише річковою галькою, та й взагалі, інструментів могло бути не так і багато. До того ж, як ми знаємо за даними ет- нографії, більшість інструментів гончара виготов- лені з дерева. Запаси сировини без інструментів зафіксовані тричі. Як вже згадувалося, сировина могла вилежуватися не лише в приміщенні з ро- бочим місцем. Також слід додати, що найбільше випадків, коли в комплексі не виявлено ані за- пасів сировини, ані інструментів (9 випадків). Крім того, слід порівняти отримані результати щодо характеристики залежності та зв’язків між ознаками. Для запасів сировини та інструментів виходить однакове значення (0,33) для харак- теристики залежності та зв’язку між ознаками. Найбільша залежність проявляється для від- битків кругів та інструментів (1,04). Між цими ж ознаками проявляється і найбільший коефіцієнт зв’язку (0,58). Найменші значення отримані для відбитків круга та запасів сировини (рис. 1). Так, щодо залежності отримано показник (0,12) — найменший з усіх розрахунків. Коефіцієнт за- лежності 0,2 також найменший в порівнянні з ін- шими (рис. 2). Отже, залежність між відбитками круга та запасами сировини найменша. Глину могли відмулювати і в підсобних приміщеннях. Найбільший зв’язок з’ясовуємо для відбитків круга та інструментів. Ці показники і слід вва- жати основними при характеристиці майстерень зі слідами гончарного виробництва. Оскільки для зберігання глини необхідно во- логе та прохолодне приміщення, а для просушки посудин — сухе, то саме різні умови і були голо- вним чинником появи приміщень для підготов- ки глини. А наявність глини в приміщеннях з відбитками круга свідчить, що ця глина викорис- товувалася одразу для формовки посудин. Отже, маємо кілька варіантів майстерень за кількістю та поєднанням ознак. Це варіант А (наявність відбитків круга), зафіксований три- чі, варіант В (наявність купки глини) зафік- сований двічі, варіант С (наявність інстру- ментів) — один раз, варіант АВ — один раз, варіант АС — один раз, варіант АВС — два рази. Три об’єкти з балки Канцерка не мають якихось слідів виробництва посуду. Варіант ВС не зафіксований жодного разу. Співставимо ці дані з планіграфічними да- ними. Так, житла № 2 та 3, складають єдину групу із спорудами № 1—6. Причому, в самих житлах запасів сировини не виявлено, адже вона зберігалася в спорудах 2, 3 та 5. Саме на- явність спеціалізованих споруд для зберігання глини і вказує на відсутність в житлах запасів глини. Споруда № 3, яка поєднує всі три озна- ки, є спеціалізованою майстернею, що могла використовуватися в теплу пору року. Для жител № 4—6 зафіксована дещо інша си- туація. Так, поруч з житлом № 4 розташована на- півземлянкова господарська споруда № 1, в якій виявлено лише наявність гальки, що використо- вувалася для нанесення орнаменту, але могла туди потрапити і випадково. Для житла № 4 за- фіксовані всі ознаки, що вказує на використання цієї будівлі як спеціалізованої майстерні. В жит- лах № 5 та 6 зафіксовано лише по дві такі озна- ки. Причому, в житлі № 5 зафіксовані відбитки круга та запаси глини, а в житлі № 6 — відбит- ки круга та галька. Саме відсутність споруд для зберігання глини змушувала гончарів зберігати сировину в житлі. Отже, можемо припустити існування двох моделей дворів гончарів. Перша з них включа- ла житла, де лише виготовляли посуд (табл. 3). Поруч знаходилися споруди, в яких іноді та- кож виготовляли посуд, а також зберігали си- Рис. 2. Граф зв’язків між відбитками кру- га (А), запасами си- ровини (В) та інстру- ментами (С) Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка 184 ровину. Інша модель включала в себе житла, де зберігали сировину та виготовляли посуд. Всі ці моделі також включали в себе горни, але про це йтиметься далі. Таким чином, для двору гончаря № 2 слід визнати подвійну ситуацію щодо розташуван- ня робочого місця. Це РМ2 та РМ3 за класифі- кацією О.А. Бобринського [Бобринский, 1991, с. 26]. Ймовірно споруди № 3 та 4 слугували майстернями в теплу пору року, в той час, як в холодну майстер працював в житлі поруч з Таблиця 4. Зведена характеристика взаємоперети- ну ознак та характеристика залежності та зв’язків між ознаками. АВ АС ВС Х11 3 3 2 Х12 4 1 2 Х21 2 4 3 Х22 4 5 9 X2 0,12 1,04 0,33 Q 0.2 0,58 0,33 П р и м і т к и: АВ — відбитки круга та запаси глини, АС — відбитки круга та інструменти, ВС — запаса- ми сировини та інструменти, подія АВ відбулася Х11 рази, подія –А + В відбулася Х12 рази, подія +А – В відбулася Х21 рази, подія –АВ відбулася Х22 рази, подія АС відбулася Х11 рази, подія –А + С відбулася Х12 рази, подія +А – С відбулася Х21 рази, подія –АС відбулася Х22 рази, подія ВС відбулася Х11 рази, подія –В + С відбулася Х12 рази, подія +В – С відбулася Х21 рази, подія –ВС відбулася Х22 рази; х2 — приблизний критерій залежності між подіями, Q — коефіцієнт зв’язку. вогнищем. Для двору № 3 — РМ2. Причому, для двору № 3 ми спостерігаємо концентрацію виробництва в житлах. Можна висловити гіпотетичне припущення, що двір № 2 є більш розвиненим в ремісничо- му відношенні, ніж двір № 3. З одного боку, це можна пояснити поступальним розвитком гончарного виробництва, однак, враховуючи той факт, що традиція не прижилася, можна припустити, що ці моделі можуть вказувати на поступове згортання виробництва. Слід зазначити, що для черняхівської культу- ри, де простежено ремісничі форми виробництва кераміки, три ознаки, що характеризують май- стерні, зафіксовані лише на поселенні Журавка Вільшанська [Бобринский, Гусакова, 1973]. Для інших поселень, де, зафіксовані майстерні, най- більш характерним є наявність запасів сирови- ни (4 випадки) та ще в одному випадку — від- битка круга. Це вказує на те, що центр на балці Канцерка був більш спеціалізований, ніж гон- чарство племен черняхівської культури, хоча сліди виробництва посуду зафіксовані в різних ареалах черняхівської культури. Доцільність виділення двору гончара вба- чаємо можливим при порівнянні з матеріалами черняхівських поселень Рипнів ІІ, Завадівка І, Журавки Вільшанської та Обухів І. Так на посе- ленні Рипнів ІІ житло № ХІ, імовірно пов’язане з гончарним виробництвом, зафіксоване поруч з гончарним горном [Баран, 1964, с. 230, 235]. На поселенні Завадівка І поруч з трьома горна- ми розташовувалася майстерня [Бидзиля, Ко- ляник, Гошко 1981, с. 113—130]. На поселенні Журавка поруч з майстернею виявлено гончар- ний горн [Бобринский, 1991, с. 56—67]. На по- Таблиця 3. Розподілення ознак та моделі майстерень для об’єктів балки Канцерка. Об’єкт Варіант Наявність від- битків круга (А) Запаси си- ровини (В) Наявність інс- трументів (С) Всього ознак Етап розвитку робочого місця Двір 1 Житло № 1 — —- — — 0 — Двір 2 Житло № 2 А А = 2 — — 1 РМ2 Житло № 3 А А = 1 — — 1 РМ2 Споруда № 1 — — — — 0 — Споруда № 2 В — В = 1 — 1 — Споруда № 3 АВС А = 2 В = 2 С = 3 3 РМ3 Споруда № 4 А А = 1 — — 1 РМ3 Споруда № 5 В — В = 1 — 1 — Споруда № 6 — — — — 0 — Двір 3 Житло № 4 АВС А = 3 В = 3 С = 1 3 РМ2 Житло № 5 АВ А = 3 В = 1 — 2 РМ2 Житло № 6 АС А = 3 — С = 1 2 РМ2 Напівземлянкова господарська споруда № 1 С — — С = 1 1 — В с ь о г о 7 5 4 185 Володарець-урбанович я.І. Гончарні майстерні балки Канцерка селенні Обухів І виявлено три об’єкти, пов’язані з гончарним виробництвом, які можна поєдна- ти в двір гончаря [Кравченко, Петраускас О., Шишкин, Петраускас А., 2007, с. 191—195]. Всі ці факти наводять на думку про можливу кон- центрацію виробництва посуду на одному місці. Отже, в балці Канцерка мало місце сезонне виробництво, що існувало впродовж значного періоду. Про це свідчить довготривалість ви- користання даної балки та відсутність постій- них захисних пристроїв, що призначалися для цілорічного гончарного виробництва. Вони ж фіксують найбільш сприятливі умови для ін- теграції споживачів та виробників гончарної продукції [Бобринский, 1991, с. 88]. На балці Канцерка маємо справу з РМ2 та РМ3 + ТП3. Дана організаційна форма вказує на реміс- ничий характер виробництва [Бобринский, 1989, с. 20]. Усього нами було виділено два типи двору гончара. Перший тип включав у себе житла-май- стерні, господарські ями з легкими навісами та горни. Другий тип — житла-майстерні, велике господарське приміщення та горни. Звісно, скла- дається враження, що перший тип більш розвину- тий, ніж другий, однак даних щодо синхронності чи асинхронності цих груп в нас немає. Баран В.Д. Памятники черняховской культуры бас- сейна Западного Буга // МИА. — 1964. — № 116. — C. 213—252. Бидзиля  В.и.,  Коляник  В.К.,  Гошко Т.Ю. Черня- ховская гончарная мастерская из с. Завадовка // Ис- пользование методов естественных наук в археоло- гии. — 1981. — C. 113—130. Бобринский  А.А. К изучению техники древнерус- ского гончарства // Вестник МГУ, сер. «История». — 1962. — № 2. — C. 39—54. Бобринский А.А. О некоторых особенностях формовоч- ной технологии керамики из памятников черняховской культуры // КСИА. — 1970. — № 121. — C. 20—26. Бобринский А.А. Гончарство Восточной Европы. — М., 1978. Бобринский А.А. Методика изучения организацион- ных форм гончарных производств // Керамика как исторический источник. — 1989. — C. 10—43. Бобринский  А.А. Гончарные мастерские и горны Восточной Европы (по материалам II—V вв. н. э.). — М., 1991. Бобринский  А.А.,  Гусаков  М.Г. Реконструкция гончарной мастерской III—IV вв. // СА. — 1973. — № 1. — C. 150—162. Вакуленко  Л.В. Дослідження гончарної майстерні на Глибоцькому поселенні // Слов’яно-руські старо- житності. — 1969. — C. 45—50. Вакуленко Л.В. Пам’ятки підгір’я Українських Кар- пат першої половини І тисячоліття н. е. — К., 1977. Винников А.З., Плетнева С.А. На северных рубежах Хазарского каганата. Маяцкое поселение. — Воро- неж, 1998. Воеводский М.В. К истории гончарной техники наро- дов СССР // Этнография. — 1930. — № 4. — C. 55—70. Дзембас О. Пізньоримські гончарні майстерні в ба- сейні р. Міц Закарпетської області // Українське гон- чарство. — 1993. — Кн. 1. — С. 160—165. Магомедов Б.В., Смиленко А.Т. Гончарство // Славя- не Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. — К., 1990. — C. 393—400. Михеев В.К. Подонье в составе Хазарского кагана- та. — Харьков, 1985. Кравченко  Н.М.,  Петраускас  О.В.,  шишкин  Р.Г.,  Петраускас А.В. Памятники археологии позднеримс- кого времени Правобережной Киевщины. — К., 2007. Петров В.П. Керамика и керамическое производс- тво на Среднем Поднепровье в черняхоский пери- од // НА ІА НАН України. — Ф. № 16. — № 251. Плетнева  С.А. На славяно-хазарском пограничье. Дмитриевский археологический комплекс. — М., 1989. Сміленко  А.Т. Слов’яни та їх сусіди в степовому Подніпров’ї (ІІ—ХІІІ ст.). — К., 1975. Сымонович  Э.А. Гончарная мастерская III—IV вв. н. э. в Журавке // КСИА. — 1966. — Вып. 107. — C. 117—121. Терпиловский Р.В. К проблеме контактов киевской и вельбарской культур // Kultura wielbarska w mlodszym okresie rzymskim. — 1989. — T. II. — C. 231—247. Терпиловський Р.В. Архітектура поселень Середньо- го Подніпров’я ІІ ст. до н. е. — V ст. н. е. // Відейко М. Ю., Терпиловський Р.В., Петрашенко В.О. Давні по- селення України. — К., 2005. — C. 82—113. Терпиловський  Р.В. Дослідження нових пам’яток черняхівської культури у межиріччі Удаю і Сули // Черняхівська культура. Актуальні проблеми дослід- жень. — 2010. — C. 79—83. Федоров-Давыдов Г.А. О статистическом исследова- нии взаимовстречаемости признаков и типов пред- метов в археологических комплексах // СКМА. — 1970. — C. 123—131. Федоров-Давыдов Г.А. Статистические методы в ар- хеологии: Учеб. Пособие для вузов по спец. «Исто- рия». — М., 1987. Щапова Ю.Л. Отчет о раскопках черняховского по- селения у с. Комарово в 1974 году // НА ІА НАН Ук- раїни. — 1974/133. я. В.  В о л о д а р е ц - у р б а н о в и ч ГОНЧАРНЫЕ МАСТЕРСКиЕ БАЛКи КАНЦЕРКА В статье подана характеристика мастерских вы- явленных в балке Канцерка. Выделены дворы гон- чаров. Мастерские рассматриваются по характеру развития рабочего места. Проанализирован цикл производства посуды. Даны варианты реконструк- ции гончарных кругов. Комплексы проанализи- рованы при помощи статистических методов, что позволило выделить ряд особенностей «дворов». Приведены аналогии с черняховской, салтовской и культурами карпатских курганов. я. В.  В о л о д а р е ц ь - у р б а н о в и ч poTTery WorKshops of KancerKa beaM Description of master Kancerka exposed on a beam is given in the article. The courts of potters are select- ed. Workshops are examined in grain development of workplace. The cycle of production of tableware is ana- lysed. The variants of reconstruction of potter’s wheels are Given. Complexes are analysed through statistical methods, that allowed to select the row of features of «courts». Analogies are resulted from Shernaicov, Sal- tov cultures and Carpathian Barrows Culture.

Ähnliche Einträge