Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття

Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття

Стаття присвячена вивченню та інтерпретації трипільської археологічної культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття. Показано, як в умовах становлення теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки, формувалося наукове уявлення про історико-культурний зміст трипільської культури. Статья...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Археологія і давня історія України
Datum:2011
1. Verfasser: Толочко, Д.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут археології НАН України 2011
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83948
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття / Д.В. Толочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 103-110. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-83948
record_format dspace
spelling Толочко, Д.В.
2015-06-29T11:27:37Z
2015-06-29T11:27:37Z
2011
Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття / Д.В. Толочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 103-110. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
XXXX-0122
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83948
Стаття присвячена вивченню та інтерпретації трипільської археологічної культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття. Показано, як в умовах становлення теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки, формувалося наукове уявлення про історико-культурний зміст трипільської культури.
Статья посвящена изучению и интерпретации трипольской археологической культуры в конце ХХ — начале XXI века. Показано, как в условиях становления теоретико-методологических основ отечественной исторической науки, формировалось научное представление об историко-культурное содержание трипольской культуры.
The article is devoted to the study and interpretation of Trypillian culture of the end of the 20th — early 21st century. Shown, in conditions of formation theoretical and methodological foundations of the national historical science, process of accumulation of knowledge about the historical and cultural content of Trypillian culture.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія і давня історія України
Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття
Влияние эволюции теоретико-методологических принципов отечественной исторической науки на интерпретацию трипольской культуры в конце ХХ — начале ХХІ века
Influence of the evolution of theoretical and methodological foundations of national historical science on interpretation of Trypillian culture of the end of the 20th — early 21st century
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття
spellingShingle Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття
Толочко, Д.В.
title_short Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття
title_full Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття
title_fullStr Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття
title_full_unstemmed Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття
title_sort вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці хх — початку ххі століття
author Толочко, Д.В.
author_facet Толочко, Д.В.
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Археологія і давня історія України
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt Влияние эволюции теоретико-методологических принципов отечественной исторической науки на интерпретацию трипольской культуры в конце ХХ — начале ХХІ века
Influence of the evolution of theoretical and methodological foundations of national historical science on interpretation of Trypillian culture of the end of the 20th — early 21st century
description Стаття присвячена вивченню та інтерпретації трипільської археологічної культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття. Показано, як в умовах становлення теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки, формувалося наукове уявлення про історико-культурний зміст трипільської культури. Статья посвящена изучению и интерпретации трипольской археологической культуры в конце ХХ — начале XXI века. Показано, как в условиях становления теоретико-методологических основ отечественной исторической науки, формировалось научное представление об историко-культурное содержание трипольской культуры. The article is devoted to the study and interpretation of Trypillian culture of the end of the 20th — early 21st century. Shown, in conditions of formation theoretical and methodological foundations of the national historical science, process of accumulation of knowledge about the historical and cultural content of Trypillian culture.
issn XXXX-0122
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/83948
citation_txt Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки на інтерпретацію трипільської культури в кінці ХХ — початку ХХІ століття / Д.В. Толочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2011. — Вип. 6. — С. 103-110. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT toločkodv vplivevolûcííteoretikometodologíčnihzasadvítčiznânoíístoričnoínaukinaínterpretacíûtripílʹsʹkoíkulʹturivkíncíhhpočatkuhhístolíttâ
AT toločkodv vliânieévolûciiteoretikometodologičeskihprincipovotečestvennoiistoričeskoinaukinainterpretaciûtripolʹskoikulʹturyvkoncehhnačalehhíveka
AT toločkodv influenceoftheevolutionoftheoreticalandmethodologicalfoundationsofnationalhistoricalscienceoninterpretationoftrypilliancultureoftheendofthe20thearly21stcentury
first_indexed 2025-11-24T15:58:14Z
last_indexed 2025-11-24T15:58:14Z
_version_ 1850850096470556672
fulltext 103 Д. В.  Т о л о ч к о (К и ї в) впЛив ЕвОЛюЦІЇ ТЕОРЕТиКО-МЕТОДОЛОГІЧНиХ ЗАСАД вІТЧиЗНЯНОЇ ІСТОРиЧНОЇ НАуКи НА ІНТЕРпРЕТАЦІю ТРипІЛьСьКОЇ КуЛьТуРи в кінці ХХ — початку ХХІ століття Стаття присвячена вивченню та інтерпрета- ції  трипільської  археологічної  культури  в  кінці  хх — початку ххІ століття. Показано, як в умо- вах становлення теоретико-методологічних засад  вітчизняної історичної науки, формувалося науко- ве уявлення про  історико-культурний зміст три- пільської культури. К л ю ч  о  в  і    с л  о  в а: трипільська культура,  історія становлення, давнє суспільство, етноісто- ричні моделі. Історія становлення та розвитку трипіл- лєзнавства. Вивчення пам’яток трипільської культури бере початок з кінця ХІХ століття. В історії становлення та розвитку трипіллєзнав- чих студій можна умовно виокремити два ета- пи, в межах яких можна виділити п’ять пе- ріодів. Більшість дослідників в історії вивчення трипільської культури виділяють підготовчий етап, що тривав з кінця ХІХ — до середини ХХ ст. В межах першого етапу можна виділити два періоди. У дореволюційний період (кінець ХІХ — початок ХХ ст.), що характеризувався накопиченням джерелознавчої бази, дослідни- ками були зроблені перші спроби історичної ін- терпретації трипільської культури. Перехідний період, що датується кінцем 20-х — першою по- ловиною 40-х рр. ХХ ст., характеризувався по- дальшим накопиченням нових методологічних засад й принципів дослідження. У 20-ті рр., у відносно сприятливих суспільно-політичних умовах, над збільшенням джерелознавчої бази продовжували працювати П. Курінний, В. Коз- ловська, С. Гамченко. Результатом їх активної діяльності були розкопки трипільських посе- лень майже на всій території України та публі- кація результатів польових досліджень у І томі «Трипільська культура на Україні» [Трипільсь- ка культура на Україні]. Виділені дослідниками періоди в історії по- дальших досліджень трипільської культури, можна об’єднати в основний, другий етап, що бере початок в другій половині 30-х рр. ХХ ст. та триває досьогодні [Черныш, 1982, с. 166— 347; Дергачев, 1991,с. 3—9]. В межах другого етапу можна виділити три періоди. Насампе- ред, довоєнний та післявоєнний період, що тривав з другої половини 30-х до кінця 50-х рр. ХХ ст. Для цього періоду характерним було утвердження марксистської методології, що продовжувалося і у повоєнний період, коли проводилися роботи з відновлення польових та теоретичних досліджень. Наступний період охопив 60-ті — 80-ті рр. ХХ ст. та характеризу- вався змінами наукової думки в межах марк- систської філософії. В сучасний період (90-ті рр. ХХ — початок ХХІ ст.), процес накопичення джерельної бази загальмувався, через зменшення фінансуван- ня, що стало поштовхом для узагальнення результатів досліджень попередніх років. В результаті теоретичного осмислення фактич- ного матеріалу здобутого у попередні роки логічною стала поява фундаментальних пра- ць «Давня історія України», «Україна крізь віки», «Етнічна історія давньої України». Крім того, протягом зазначеного періоду у розвитку трипіллєзнавчих студій, спираючись на спів- відношення кількості експедицій та публіка- цій, присвячених вивченню та дослідженню пам’яток трипільської культури, можна виді- лити 3 фази (діаграма). Перша фаза тривала з 1991 по 1995 рр., друга — з 1995 по 2000 рр., третя — з 2000 по 2004 рр. Вони відрізняють- ся масштабами польових робіт та видавничою Толочко Д.В. Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки ... 104 діяльністю в цьому напрямку досліджень. Крім того, ці фази відображають взаємозалежність знаходження нових археологічних артефактів, оновлення джерельної бази та теоретичного осмислення фактичного матеріалу, тобто ін- терпретації результатів польових досліджень трипільської культури. Таким чином, розвиток трипіллєзнавства, як окремого напряму архе- ологічних досліджень і складова національної історичної науки, залежить від співвідношен- ня цих двох важливих складових. Вивчення історфографії трипільської куль- тури дуже складне завдання, оскільки трипіл- лєзнавство, мабуть найбільш скомпрометована галузь археології на сьогоднішній день. Не в останню чергу завдяки державній політиці в гуманітарній сфері. Пасивний характер гу- манітарної політики призводить до знецінення знань, поширення та утвердження в суспіль- стві псевдонаукових ідей, зниження кількості польових досліджень і є шляхом наукового рег- ресу. Тому питання вивчення та інтерпретації трипільської культури необхідно розглядати на тлі суспільно-політичного розвитку України. Основні підходи щодо інтерпретації трипільської культури та аналіз поглядів на місце трипільської культури в давній історії. Кожне покоління трипіллєзнавців переглядало свої підходи до питання істори- ко-культурного змісту трипільської культури. Так, у другій половині ХІХ ст. ще не існувало визначення «трипільської археологічної куль- тури», дані археологічні знахідки називали старожитності культури мальованої кераміки, які визначали як «домікенські» та відносили до широкого кола культур Середземномор’я. Проте вже у кінці ХІХ ст., а саме після від- криття у 1896—1897 рр. в околицях містечка Трипілля Київського повіту (нині село Трипіл- ля Обухівського району Київської області) кіль- кох посел ень з матеріалами, аналогічними до київських знахідок, В.В. Хвойка запропонував для археологічних пам’яток наукове визначен- ня «трипільська культура». Власне назва «трипільська культура» закрі- пилася за пам’ятками після доповіді В.В. Хвой- ка на ХІ Всеросійському археологічному з’їзді, що відбувся в серпні 1899 року в Києві [Хвой- ка, 1901, с. 736—812], а також публікації праці В.В. Хвойки про розкопки поселень 1901 року біля міст Канева та Ржищева на Київщині [Хвойка, 2006, с. 95—104]. До сучасної інтерпретації трипільської куль- тури як ранньоземлеробські племена мідно- кам’яного віку наблизив відомий радянський археолог Т.С. Пассек, яка присвятила усі свої праці вивченню трипільської культури [Пас- сек, 1940, с. 9—37; 1949; 1961 та ін.]. Розроб- лення проблеми інтерпретації трипільської культури у радянській археології припадає на другу половину 1950-х рр., що свідчило про перехід на новий рівень теоретичних засад археології, а також окремого її напряму три- піллєзнавства. Стимулом в цьому відношен- ні стала наукова дискусія, яка розгорнулася на сторінках фахового періодичного видання «Вестник Древней истории», між Т.С. Пассек та С.М. Бібіковим [Пассек, 1954, с. 70—74; Би- биков, 1955, с. 209—214]. Гіпотезу, про «примі- тивне мотичне землеробство» та панування на ранніх етапах розвитку трипільської культури матріархальних відносин, яка була доміную- чою до середини 50-х рр. ХХ ст. [Пассек, 1961, с. 100], С.М. Бібіков переглянув та довів її по- милковість, насамперед, з методологічної точ- ки зору. Бо дана гіпотеза спиралася на еконо- мічну модель розвитку ірокезів Америки і не враховує принципову відмінність трипільсько- го господарства у вирощуванні культивованих рослин та природно-кліматичних умов в яких вони існували. Спираючись на результати по- льових досліджень, палеоботанічні підрахунки та ретроспективний метод С.М. Бібіков інтер- претував трипільське землеробство вже як тип польового орного, із системою залежи та від- стоював думку про панування патріархальних відносин починаючи з ранніх етапів трипільсь- кої культури. Діаграма. Кількість археологічних експедицій, наукових публікацій та дисер- таційних досліджень, присвячених вивченню трипільської культури впродовж 1991—2004 рр.: 1 — археологічні експедиції, 2 — наукові видання, 3 — дисер- таційні дослідження (джерело: наукові звіти про археологічні розкопки в Ук- раїні за 1991—2004 рр., фонд експедицій НА ІА НАН України; бібліографіч- ний покажчик «Історія України» за 1991—2004 рр.) 105 Толочко Д.В. Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки ... Стан вивчення археологічних пам’яток три- пільської культури у радянський період періо- дично аналізувався сучасниками [Черныш, 1982, с. 166—347; Дергачев, 1991, с. 3—9; Збе- нович, 1989, с. 7—11]. Проте творча спадщина археологів радянського періоду залишається недооціненою. До кінця 80-х рр. ХХ ст. в іс- торіографії радянського періоду панувала єди- на методологія дослідження історії, якою був марксизм-ленінізм, основою якої було вчення про суспільно-економічні формації, революцій- ні шляхи їх зміни, про класи і класову бороть- бу, що надавало науковим працям, підручни- кам та посібникам політичного та ідеологічного спрямування. У працях провідних дослідників основні аспекти вивчення трипільської культу- ри висвітлювалися посилаючись, насамперед, на роботи Л. Моргана, Ф. Енгельса та К. Мар- кса. Безумовно, такі умови розвитку історичної науки в Україні обмежували та гальмували історіографічний процес, бо багато історичних розвідок, наукових праць та підручників з іс- торії не публікувалися, зберігалися у спецсхови- щах і були недоступні. Але необхідно розуміти і враховувати той факт, що пізнавальний науко- вий історичний матеріалізм відрізняється від пропагандистського марксизму-ленінізму. Тоб- то, упереджене ставлення до матеріалістичного розуміння історії призведе до хибних висновків та оцінок зроблених сучасними дослідниками по відношенню до праць написаних вченими радянського періоду. Саме таке ставлення пе- реважає протягом останніх років у свідомості представників сучасної історичної науки. Нез- важаючи на зрозумілу апологетику, праці ар- хеологів-трипіллєзнавців 20—80-х рр. ХХ ст. мають велике значення з огляду на величезну джерелознавчу базу, на яку вони спираються. Тобто, наукові праці є носієм оригінальних ві- домостей, оскільки носії первинної інформації (культурний шар та археологічні об’єкти) втра- чені в результаті археологічних розкопок. В кінці ХХ ст. в умовах створення незалеж- ної держави, в методології історії спостерігаєть- ся тенденція до відмови від старих методоло- гічних засад. Але в той же час, науковцями не було запропоновано нових методів та принци- пів дослідження. Це стало причиною методоло- гічної невизначеності серед дослідників, зни- ження вимог до наукових праць та не завжди мотивованих запозичень з західноєвропейської історіографії. Нехтуючи значенням соціально- економічної основи в житті давніх суспільств сучасні дослідники прийшли до хибного визна- чення їх рівня розвитку. У зв’язку з цим деякі археологічні культури, що існували в добу ене- оліту, були штучно підняті на цивілізаційний або протоцивілізаційний рівень розвитку. Так, Ю.В. Павленко вважав, що трипільська куль- тура знаходилась на передцивілізаційному рів- ні розвитку, хоч і не дає пояснення, чим саме цей рівень характеризується [Павленко, 2000; 2002]. Крім того Ю.В. Павленко переконаний у необхідності рішучої та послідовної відмови від марксистського формаційного бачення іс- торичного процесу. На нашу думку, справед- ливими є критичні зауваження П.П. Толочка, який на основі аналізу праці Ю.В. Павленка, переконливо довів непридатність та супере- чливість його поглядів та переконань [Толоч- ко, 2005, с. 3—11; 2007, с. 21]. Цитати з праці Ю.В. Павленко, які наводить П.П. Толочко є яскравим прикладом непослідовності думок автора. У визначені передумов та умов форму- вання перших цивілізацій Ю.В. Павленко ціл- ком підтверджує положення марксизму. «Тра- диционное для марксистской историографии положение — пише він — о том, что решающей предпосылкой выхода на уровень цивилиза- ции является получение достаточного объема прибавочного продукта, отчуждаемого эксплу- ататорской верхушкой у массы рядовых… со- храняет свое значение и сегодня» [Павленко, 2000; 2002]. В кінцевому результаті запропонована Ю.В. Павленком цілісна наукова концепція цивілізаційного підходу до аналізу історичного розвитку людства, що мала замінити застарі- лу п’ятиформаційну схему, виявилась дуже складною для розуміння. Розроблена автором методологія взаємодоповнення принципів стадійності, поліваріантності та цивілізаційної унікальності соціокультурного розвитку людс- тва досить суперечлива. А головне, що поси- лаючись на ідеї А.Дж. Тойнбі відсутнє логічне обґрунтування пріоритетності «творчого на- чала» про, що автор говорив на початку праці [Тойнбі, 1995, с. 24]. Варте уваги, фундаментальне академічне видання «Цивілізаційна історія України», в якому авторський колектив застосовуючи пе- редусім історичний підхід, висвітлює цивіліза- ційний процес і його специфіку, притаманну виключно Україні. Особливо важливим є той факт, що автори досліджують становлення та розвиток «цивілізації» і «держави» — фено- менів не тотожних, але взаємопов’язаних, які характеризують різні сторони одного й того ж процесу: переходу від первісних суспільств до соціально-диференційованих суспільств з наявністю станів. Докладне визначення цих феноменів подано у вступі до книги. Основну частину дослідження складає пояснення та де- монстрація всього розмаїття, що притаманне Україні, через призму цивілізаційних та де- ржавотворчих процесів в історичній послідов- ності від енеолітичної доби до сьогодення. Варто погодитися з критичними коментарями на цю працю в рецензії О.Г. Корвіна-Піотровського, що «шукати характерні ознаки цивілізаційних процесів в енеолітичну добу складне завдання, бо їх прояви у цей давній період відсутні» [Кор- він-Піотровський, 2006, с. 96—98]. Так, назва розділу «Перша протоцивілізація землеробів» Толочко Д.В. Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки ... 106 має кон’юктурний характер, бо стилістично пов- торює поширені серед політиків та літераторів терміни, що утверджують Міф про Трипільсь- ку цивілізацію. До речі, автори у своїй книзі відстоюють саме цю наукову концептуальну позицію, демонструючи всі характерні ознаки пізнього первісного суспільства для населення енеолітичної та більшої частини бронзової доби в Україні. І хоча дослідники в цілому справед- ливо розглядають рівень розвитку населення пізньобронзової доби, для розділу більш вда- лою була б назва «Наслідки неолітичної ре- волюції на території України як передумова цивілізаційних процесів». Дослідники ретель- но проаналізували давні суспільства, зокрема, трипільську культуру, і прийшли до виснов- ку, що перші цивілізаційні та державотворчі процеси на території України починаються з ранньозалізною добою, що докладно висвітле- но в розділах «Скіфське царство» та «Антична цивілізація». Достатньо лише порівняти руї- ни античних міст Херсонеса з археологічними залишками поселень трипільської культури і стає одразу зрозумілою різниця між первісним та цивілізаційним рівнем розвитку. Висвітлювати трипільську культуру в кон- тексті давньої історії України необхідно не як окрему археологічну культуру чи процес гене- зису матеріального та суспільного життя, а як органічно самостійне, оригінальне культурне явище у світовій цивілізації. На кожному його хронологічному зрізі діяли загальностадіальні закономірності, але водночас постійними були й генетичні процеси та умови культурного роз- витку, що відрізняє її від інших енеолітичних ранньоземлеробських культур. Генезис три- пільської культури відзначався складністю й багатовекторністю взаємозв’язків з археологіч- ними культурами як Північно-Західного, так і Південно-Східного регіону Східної Європи, що підтверджено наявністю імпортів та появою нетрадиційних для трипільської культури еле- ментів в оздоблені кераміки та поховального ритуалу. А подібність окремих елементів ук- раїнської культури з трипільською — це лише результат тривалого генезису людського життя на наших землях, спадковість від попередніх народів, котрі власними зусиллями сформува- ли специфічний спосіб життя, світогляд, а та- кож господарсько-культурний тип. Враховую- чи усю складність проблеми етнічних процесів (міграції, асиміляції тощо) виникає необхід- ність у комплексному підході дослідження, що передбачає використання, окрім археологічних джерел, ще й історично-етнографічні, лінгвіс- тичні та антропологічні дані. Зокрема, розгля- даючи цю проблему, М.І. Гладких визначив такі основні вихідні положення для сучасних етноісторичних реконструкцій. По-перше, «не можна прямолінійно шукати історичне корін- ня сучасних народів у конкретних племенах первісного суспільства, відомості про які дуже обмежені» [Історія Укарїни, 2006, с. 25—42]. За палеодемографічними реконструкціями, навіть якщо брати максимальні показники на етапі розквіту трипільської культури, то за- гальна кількість населення не перевищувала мільйона осіб. А сучасні народи та нації, зок- рема українці, значно більші за чисельністю та територією (держава), яку вони займають. По- друге, «спільні риси культури різних соціаль- них об’єднань формуються під впливом різних чинників. З одного боку, це вплив навколиш- нього середовища, яке зумовлює спосіб госпо- дарювання. Так виникають господарсько-куль- турні типи» [Історія Укарїни, 2006, с. 25—42]. На прикладі підсічно-вогневого землеробства і скотарства лісової зони, до якого належали різ- ні етноси, серед яких і слов’яни , і балти, і гер- манці, М.І. Гладких доводить, що «спільність господарства не визначає спільності етносу. З іншого боку, на формування спільних рис істо- ричних об’єднань впливають історико-етногра- фічні спільності, скажімо, східні слов’яни, до яких належать різні народи, зокрема українці». А це, в свою чергу, дозволило досліднику дати відповідь на основне запитання «чи правомір- но виводити безпосередньо український етнос, скажімо, від носіїв трипільської культури доби міді (ІV—ІІІ тис. до н. е.) на підставі тільки того, що і ті й інші були землеробами-скотарями? Очевидно, що ні, оскільки тоді треба врахову- вати ще і місце формування трипільської куль- тури, і процес розселення її носіїв, і контакти з іншими культурами, і тривалий час (дві тисячі років), який розділяє зникнення трипільської культури і появу давніх слов’ян, у середовищі яких згодом сформувалися українці» [Історія Укарїни, 2006, с. 25—42]. Таким чином, М.І. Гладких визначив голо- вний принцип етноісторичних реконструкцій, а саме, «корені сучасних народів треба шукати у протилежному напрямі: від відомого (сучасного стану) до невідомого (колишнього стану), до тієї пори, коли ці корені вже неможливо простежи- ти. Скажімо, більш менш очевидно, що сучас- ні українці сформувались на певній території ранньофеодальної держави Київська Русь. Ос- тання виникла в масі східно-слов’янських пле- мен. Слов’яни раннього залізного віку успадку- вали культури населення доби бронзи лісової і лісостепової зони Східної і Центральної Єв- ропи, які належали східним предкам слов’ян, балтів і германців. Таким чином стає очевидно, що чим більше заглиблюємося в історію, тим ширшими стають територія пошуків історич- них коренів українців і коло давніх народів, які до цього дотичні» [Історія Укарїни, 2006, с. 25—42]. Саме під цим кутом зору варто шу- кати, яке місце трипільська культура займала в давній історії України. Методи та основні принципи інтерпре- тації результатів польових досліджень пам’яток трипільської культури. На різних 107 Толочко Д.В. Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки ... етапах розвитку історичної науки провідну роль відігравати наукові школи. В історіографії на- укову школу розглядають як загальновизнанні методи та підходи, що започаткували або ста- ли базою для подальшого розвитку основних напрямів досліджень і розуміння історії. Саме тому, огляд процесу становлення та розвитку української історичної школи дозволить про- слідкувати еволюцію методологічних засад вітчизняної історичної науки. Так само, зміна методологічних засад вітчизняної історичної науки впливає на теоретичне осмислення ар- хеологічного матеріалу, тобто інтерпретацію результатів польових досліджень. Спроби виокремлення серед сучасних до- слідників послідовників тої чи іншої школи є досить умовними, бо на практиці більш ран- ні школи продовжували співіснувати з більш пізніми, тому розвиток історичної науки являє собою скоріше за все злиття різних наукових шкіл, а ніж послідовну зміну одна одної. А це в свою чергу призвело до запозичення та синтезу методів дослідження не лише між науковими школами, а й різними галузями науки. В сучасній археології співіснують різні нау- кові школи. Відсутність єдиного загальновиз- наного методу дослідження залишає право ви- бору за археологами та дозволяє їм одночасно використовувати методологічні прийоми різ- них наукових напрямів. А синтез методів доб- рий тим, що дозволяє досліджувати фактичний матеріал з різних точок зору. Слід відзначити, що в 90-ті рр. ХХ ст. наукові теми по трипільській культурі, які розробляли співробітники відділу енеоліту—бронзи Інсти- туту археології НАН України, досить вдало до- повнювали одна одну і визначили напрями для подальших досліджень. Було захищено вісім кандидатських дисертацій, в яких вирішува- лися важливі питання трипільської культури. Крім того, проблеми трипільської металургії розглянуті в докторській дисертації Н.В. Рин- діної. Така кількість дисертаційних праць стала своєрідним рекордом за всю історію до- слідження Трипілля і, разом з тим, логічним підсумком його наукового вивчення у ХХ ст. Серед цих робіт були регіональні дослідження, в яких вивчалися різні локально-хронологічні прояви Трипілля раннього (Н.Б. Бурдо), серед- нього та початку пізнього етапів (С.О. Гусєв, С.М. Рижов, І.В. Палагута). Кременевій індус- трії трипільської культури присвятила дисер- таційне дослідження А.В. Енговатової, зоомор- фній пластиці — В.І. Балабіна. В сучасних дослідженнях трипільської куль- тури переважає соціокультурний напрям, започаткований С.М. Бібіковим. Глибокий аналіз матеріалів та узагальнення результатів досліджень лягли в основу палеоекономічного моделювання. А комплексний аналіз археоло- гічних, геологічних, етнографічних та інших джерел дозволив дослідникам реконструюва- ти окремі елементи побуту та інтерпретувати важливі процеси розвитку племен трипільсь- кої культури. Проаналізувавши господарсько- економічний комплекс трипільської культури, дослідники дійшли висновку про його високий рівень. Усе це дало змогу віднести трипільсь- ке суспільство до початку розпаду первісного суспільства. Сьогодні таке визначення сприй- мається більшістю дослідників. Специфіка вивчення та дослідження три- пільської культури визначає панівну роль археологічних джерел. Тому вітчизняне три- піллєзнавство існує та розвивається, у першу чергу, як галузь археології. Сьогодні фахівців з дослідження трипільської культури близько 30 осіб, зокрема дві третини із загальної кіль- кості — це працівники Інституту археології НАН України. Інститут археології Національ- ної академії наук України є провідною устано- вою з дослідження та вивчення трипільської культури. Його науковий потенціал та інф- раструктура забезпечили появу монографій, колективних та періодичних видань. В цих виданнях висвітлюються такі актуальні пи- тання як періодизація, походження, рівень розвитку та зникнення трипільської культури. Проблема цивілізаційних та державотворчих процесів в українській історіографії вияви- лась найменш розробленою. Тому важливими в цьому напрямку є результати досліджень колективу науковців відділу енеоліту-бронзо- вого віку (В.О. Круц, Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відей- ко, В.В. Отрощенко, С.М. Рижов, Ю.Я. Расса- макін, О.Г. Корвін-Піотровський та ін.). Праці, підготовлені авторськими колективами Інсти- туту археології НАН України, а саме, фунда- ментальна тритомна «Давня історія України», «Україна крізь віки» і «Давня історія України» (у 2-х книгах) [Давня історія України, 1994, с. 47—49; Давня історія України, 1997, с. 234— 260; Україна крізь віки, 1998, с. 59—73], а та- кож праці Л.Л. Залізняка [Залізняк, 1994; 1999] стали синтезом найновіших досліджень в галузі давньої історії України, зокрема три- пільської культури. Автори названих праць, застосувавши комплексні методи досліджень джерельної бази, намагалися відтворити істо- ричний процес на території України у всій його багатогранності, простежити не тільки еволю- цію матеріальної культури, а й складні етнічні, соціальні та культурні процеси. В археологічній науці протягом 80—90-х рр. було сконцентровано великий за об’ємом фак- тичний матеріал, що значною мірою був ос- мислений і синтезований у ряді спеціальних узагальнюючих досліджень, серед яких ака- демічне видання «Давньої історії України» у трьох томах. Ідея створення даного науково- го видання належить С.М. Бібікову. Але за її реалізацію взявся колектив науковців Інсти- туту археології НАН України. Так, «Давня іс- торія України» стала першою узагальнюючою Толочко Д.В. Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки ... 108 працею вітчизняної історіографії, в якій було сконцентровано всі результати досліджень та стисло висвітлено історико-культурний зміст трипільської археологічної культури. Зокре- ма, в другій частині першого тому «Енеоліт та Бронзовий вік», на основі глибокого й систем- ного аналізу археологічних джерел, території поширення пам’яток трипільської культури та їх культурного, соціального та економічного розвитку, представлено результати досліджень етнокультурних процесів у V—IV тис. до н.е. [Давня історія України, 1997, с. 229—544]. На особливу увагу заслуговує проблема по- ходження ранніх трипільських пам’яток ета- пу А, яку автор розділу В.О. Круц подає мак- симально достовірно, враховуючи величезний джерельний матеріал та застосовуючи сучасні методи наукового дослідження. Загалом, зміст розділу добре обґрунтований як на теоретико- методологічному, так і на фактологічному рів- нях, що дозволило створити цілісну картину давньої історії України впродовж V—IV тис. до н. е. Ще однією їх загальною особливістю ста- ла значна увага до географічного чинника іс- торичного процесу, висвітлення вирішального впливу природного середовища на еволюцію господарських і суспільних форм життя. На сучасному етапі трипіллєзнавчі студії як окремий напрям археологічних досліджень і складова національної історичної науки пере- живає перехідний етап, що відбився на історич- них реконструкціях у вигляді методологічного плюралізму та синтезі методів. Вітчизняним дослідникам не завжди вдається досягти пос- тавленої мети. Інколи їх праці лише наголошу- ють на необхідності вивчення тієї чи іншої про- блематики. Однак поява таких робіт свідчить про суттєве розширення кола досліджуваних проблем, застосування нових методів та здобут- ків європейської історіографії. А метод реконс- трукції в значній мірі визначатиме подаль- ший розвиток та успіхи сучасних досліджень трипільської культури, бо дозволить сучасним дослідникам шляхом відтворення етноісторич- них моделей цього археологічного феномену повноцінно вивчати наявний археологічний матеріал, а також перевірити й критично про- аналізувати вже існуючі концепції та теорії. Цей метод сприятиме розвитку трипіллєзнав- чих студій як з теоретичної так і з практичної сторони. Висвітлення трипільської культури в кінці ХХ — на початку ХХІ ст. стало обов’язковим атрибутом усіх узагальнюючих праць з історії України. Проте у цих працях історія трипільсь- кої культури висвітлена фрагментарно. Майже не акцентується увага на походженні істори- ко-культурної спільності Кукутені-Трипілля, її генезисі та культурних взаємозв’язках. На мою думку, ряд аспектів вимагають аргументації, яка більше спиралася б на результати останніх археологічних досліджень. А окремі питання, зокрема, розвиток та поширення трипільської культури детальнішого висвітлення. Натомість, велика увага приділяється висвітленню даного археологічного феномену з точки зору цивілі- заційного підходу. Цивілізаційне розуміння терміну «цивілізація» було штучно перенесено дослідниками на трипільську культуру та до- повнено стадіальними критеріями, що стало причиною неадекватної інтерпретації трипіль- ської культури в сучасній історіографії. Варто зазначити, що цивілізаційний підхід не полемізує з формаційним. Суть формацій- ного підходу в тому, що він виходив з револю- ційного розвитку, тобто зміна однієї формації іншою відбувається шляхом революційного стрибка. А цивілізаційний підхід, це абсолютно самостійна методологічна історіософська схема історичного розвитку, яка дає просто ширший простір для аналізу різних епох, в тому числі і мідно-кам’яної епохи. Віднесення ранньоземлеробських археоло- гічних культур Південно-Східної та Централь- ної Європи V—IV тис. до н. е. до групи ранніх цивілізацій з методологічної точки зору є по- милковим, оскільки ці археологічні культури являють собою лише початковий етап форму- вання передумов цивілізаційних процесів. За своєю суттю енеолітичні археологічні культу- ри Балкано-Карпатських земель несли бага- то спільного для нерозчленованої Євразії і не сильно відрізнялися від культур Чатал-Хююк, Хаджілар чи Янь Шао. [Андреев, 1995, с. 97; Мерперт, 1980, с. 69]. Насправді, фактів, які доводили б вихід трипільського суспільства на цивілізаційний рівень розвитку, немає. Населення цієї культури практично не знало індустрії металу, усі його знаряддя праці виго- товлені з каменю і кістки. Поселення, навіть і найбільші, в яких жили трипільці, нічого спіль- ного з містами перших цивілізацій не мали. У них немає монументальних громадських буді- вель-палаців, храмів тощо. Не знали вони і писемності, як немає жодних даних і про їхню державно-політичну організацію. Ми можемо лише констатувати, що спираючись на вироб- ничий фактор дослідниками було доведено факт відсутності цивілізаційного або держав- ного рівня розвитку серед носіїв трипільської культури [Етнічна історія давньої України, 2000, с. 83—91]. Створені політиками України кінця ХХ — початку ХХІ ст. несприятливі суспільно-полі- тичні умови є причиною появи псевдонаукових праць проти яких виступають і які критику- ють провідні дослідники трипільської куль- тури впродовж 20 років. На основі аналізу псевдонаукових публікацій та критиці з боку фахових археологів, встановлено, що в сучас- ній історіографії спостерігається тенденція до невиправданої актуалізації історичного мину- лого, а часом і відвертої фальсифікації. Статті М.Ю. Відейка, Л.Л. Залізняка, В.В. Отрощен- 109 Толочко Д.В. Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки ... ка та інших фахівців [Відейко, 2005, с. 89—104; Залізняк, 2004, с. 95—103], що базуються на науково обґрунтованих фактах, спростовують основні положення публіцистики, в якій неа- декватно висвітлено трипільську культуру. Відбулась певна профанація досліджень давньої історії України і трипільської куль- тури. Авторами псевдонаукових публікацій є Ю. Шилов, Ю.М Канигін, І.В. Каганець та ін. [Шилов, 2004; Канигін, 2003 та ін.]. В спроще- ному і фальсифікованому вигляді трипільська культура та інші події історії України стають зручними для маніпуляцій та служіння полі- тичній кон’юнктурі. Практично всі псевдона- укові концепції розглядають трипільську куль- туру як цивілізаційне утворення, що заклало фундамент української культури. Для них характерна свідома маніпуляція науковими термінами, безперервний пошук сенсації, до- ступний виклад матеріалу, який друкується великими тиражами. Це обумовлює їх пере- вагу над науковими виданнями, які переобтя- жені термінологією та складні для розуміння пересічної людини. висновки. Становлення та розвиток ук- раїнської археологічної школи є складовою частиною процесу формування національної історичної науки та національної самосвідо- мості загалом. Відношення у суспільстві до іс- торичних та археологічних пам’яток, свідчить про рівень його освіти, культури, цивілізова- ності. Але визначальним чинником в розвит- ку гуманітарної сфери суспільства є держав- на політика. Сучасна державна політика у гуманітарній сфері не задовольняє суспільної потреби у знаннях про давнє минуле України. В 90-х рр. ХХ — на початку ХХІ ст. домінуючою тенденцією стає розходження процесу науко- вого дослідження і висвітлення трипільської культури в навчальній літературі. Висвітлю- ючи трипільську культуру, автори підручни- ків не спиралися на наукові праці провідних дослідників даної археологічної культури, а орієнтувалися на сенсаційний характер пропо- нованих «відкриттів». Активність у напрямку популяризації неадекватної точки зору на три- пільську культуру простежується у переважній більшості навчальних посібників. Навчальна література часто перенасичена псевдонауко- вими гіпотезами у вигляді науково доведених фактів, що приховувалися в радянські часи. Зміни, що відбулися в Україні на початку 90- х рр. ХХ ст. дали можливість науковцям вільно обирати методи дослідження, концептуальні підходи та принципи, на які спиратиметься їх наукова праця. Крім того, на інтерпретацію трипільської культури впливають низка фак- торів ситуативного й економічного характеру та рівень кваліфікації археологів та істориків, які спираючись на результати археологічних досліджень висвітлюють різні аспекти вивчен- ня даної археологічної культури. Загалом у про- аналізованих узагальнюючих працях фіксується високий рівень дослідження і концептуального осмислення вітчизняної історії, якого історики НАН України досягли наприкінці 90-х років. Теоретичні пошуки та вплив методології на інтерпретацію трипільської культури не були першопричинами конфліктів. Конфлікт у віт- чизняній історичній науці кінця ХХ — початку ХХІ ст. має комплексний характер. По-перше, критика концептуальних підходів радянського періоду та методологічна невизначеність сучас- них дослідників. По-друге, домінування праць кон’юктурного характеру призвело до поєднан- ня різних підходів та розбіжностей у розумінні шляхів популяризації історії України. Вітчиз- няні історики намагалися відмовитися від фор- маційної концепції і на основі синтезу поглядів створили власне бачення історичного процесу. По-третє, сильна залежність історичної науки від суспільно-політичних умов, дозволила неа- декватним припущенням остаточно перетвори- тися на історіографічний міф, поданий на рівні звинувачення у цензурі та приховувані провід- ними дослідниками доказів на підтримку кон- цепції про трипільську цивілізацію. Неадекватне висвітлення трипільської культури в контексті давньої історії України, впродовж 90-х рр. ХХ — початку ХХІ ст., було обумовлене підвищеним інтересом до етноге- незу українців. Дезінформація, що міститься у кон’юнктурних працях, перетворилася в іс- торіографічний міф, поданий на рівні звину- вачення «офіційної» науки у цензурі та при- ховувані доказів на підтримку концепції про «стародавнє походження українців». Аналіз псевдонаукових публікацій, що висвітлюють трипільську культуру, не виявив в них науко- вого підґрунтя. Поширення публікацій такого змісту в подальшому може призвести до зни- ження рівня викладання та вивчення давнього минулого України. В умовах нормального функціонування гу- манітарної політики проблема неадекватного висвітлення трипільської культури навряд чи могла з’явитися. Активний характер гумані- тарної політики є основою суспільного прогре- су, а також базою зростання української архео- логічної школи, зокрема трипіллєзнавства. Андреев Ю.В. Между Евразией и Европой: К вопро- су о специфике минойской цивилизации // ВДИ. — 1995. — № 2. — С. 97. бибиков  С.М. О некоторых вопросах истории три- польской культуры (письмо в редакцию по поводу рецензии Т.С. Пассек) // ВДИ. — 1955. — № 3. — С. 209—214. Відейко М.Ю. Тема трипільської культури у сучас- ному «праісторичному» міфотворенні // Археоло- гія. — 2005. — № 2. — С. 89—104. Давня  історія україни: у 3-х т. Т. 1.: Первісне сус- пільство — К.: Наук. думка, 1997. — 345 с. Давня  історія  україни: у 2 кн.: навч. посіб. — К.: Либідь, 1994. — Кн. 1. — 240 с. Толочко Д.В. Вплив еволюції теоретико-методологічних засад вітчизняної історичної науки ... 110 Дергачев В.А.,  Манзура и.В. Погребальные комп- лексы позднего Триполья. — Кишинев: Штиинца, 1991. — 337 с. Етнічна історія давньої україни. — К.: ІА НАН Ук- раїни, 2000. — 242 с. Залізняк  Л.Л. Нариси стародавньої історії Украї- ни. — К.: Абрис, 1994. — 254 с. Залізняк Л.Л. Первісна історія України: навч. посіб. для істор. спец. вищ. навч. закл. — К.: Вища школа, 1999. — 259 с. Залізняк Л.Л. Трипілля очима науковців і політи- ків // Археологія. — 2004. — № 3. — С. 95—103. Збенович В.Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. — К.: Наук. думка, 1989. — 224 с. Історія  укарїни: навчально-методичний посіб- ник для семінарських занять. — К.: Знання-Прес, 2006. — 460 с. Канигін Ю.М. Шлях аріїв: Україна в духовній іс- торії людства: роман-есе. — К.: АСК., 2003. — 5-те вид., доп. — 528 с. Корвін-Піотровський О.Г. [Рец.]: Горєлов М.Є.,  Моця О.П.,  Рафальський О.О. Цивілізаційна іс- торія України. — К., 2005. — 631 с. // Археологія. — 2006. — № 1. — С. 96—98. Мерперт Н.я. Ранние скотоводы Восточной Евро- пы и судьбы древнейших цивилизаций // Studia Praehistorica. — 1980. — № 3 — Р. 69. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. Фи- лософский анализ. — К.: Феникс, 2002. — 760 с. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: Соціо- культурний розвиток людства: навчальний підруч- ник. — К.: Либідь, 2000. — 2-е вид. — 360 с. Пассек T.С. Трипільське поселення Коломійщина // Трипільська культура. — 1940. — T. І. — С. 9—37. Пассек Т.С. Периодизация поселений трипольской культуры (ІІІ — ІІ тыс. до н. э.) // МИА. — 1949. — № 10. — 248 с. Пассек Т.С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья // МИА. — 1961. — № 84. Пассек  Т.С. [Рец.]: бибиков С.Н. Поселение Лука- Врублевецкая на Днестре // МИА. — 1953. — № 38 // ВДИ. — 1954. — № 2. — С. 70—74. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії: у 2-х томах. — К.: Основи, 1995. — Т. 1. — 684 с. Толочко П.П. Археология и древняя история (в за- щиту исторического марксизма). — К.: Академперіо- дика, 2007. — 104 с. Толочко П.П. Теоретичні проблеми вивчення дав- ньої історії України // Археологія. — 2005. — № 2. — С. 3—11. Трипільська  культура на Україні. — К., 1926. — Т. 1. — 211 с. україна крізь віки: в 15-ти томах. Т. 1: бунятян К.П.,   Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії. — К., 1998. хвойка В.В. Каменный век Среднего Поднепро- вья // Tp. XI AС в Киеве в 1899 г. — 1901. — T. I. — C. 736—812. хвойка В.В. Розкопки 1901 р. в області трипільської культури // Дослідження трипільської цивілізації у науковій спадщині археолога Вікентія Хвойки. Ч. 1: Переклади наукових праць та коментарі. — К., 2006. — С. 95—104. черныш Е.К. Энеолит Правобережной Украины и Молдавии // Энеолит СССР. — М., 1982. — С. 272. шилов Ю.А. Истоки славянской цивилизации. — К.: МАУП, 2004. — 704 с. Д. В.  Т о л о ч к о вЛиЯНиЕ эвОЛюЦии ТЕОРЕ- ТиКО-МЕТОДОЛОГиЧЕСКиХ пРиНЦипОв ОТЕЧЕСТвЕННОЙ иСТОРиЧЕСКОЙ НАуКи НА иНТЕР- пРЕТАЦию ТРипОЛьСКОЙ КуЛь- ТуРЫ в конце ХХ — начале ХХІ века Статья посвящена изучению и интерпретации трипольской археологической культуры в конце ХХ — начале XXI века. Показано, как в условиях становления теоретико- методологических основ отечественной историчес- кой науки, формировалось научное представление об историко-культурное содержание трипольской культуры D. V.  T o l o c h k o INfLUENCE Of THE EVOLUTION Of THEORETICAL AND METHODOLOGICAL fOUNDATIONS Of NATIONAL HISTORICAL SCIENCE ON INTERPRETATION Of TRYPILLIAN CULTURE of the end of the 20th — early 21st century The article is devoted to the study and interpretation of Trypillian culture of the end of the 20th — early 21st century. Shown, in conditions of formation theoretical and methodological foundations of the national his- torical science, process of accumulation of knowledge about the historical and cultural content of Trypillian culture.

Ähnliche Einträge