Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Author:	Орлюк, О.П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2008
Subjects:	Світ інновацій
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/841
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні / О.П. Орлюк // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 1. — С. 68–73. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860265166148468736
author	Орлюк, О.П.
author_facet	Орлюк, О.П.
citation_txt	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні / О.П. Орлюк // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 1. — С. 68–73. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-07T18:59:54Z
format	Article
fulltext	68 Забезпечення конкурентоспроможності еко� номіки в цілому і окремих галузей та регіонів зокрема в умовах глобалізації і посилення конкуренції можливе лише на основі активі� зації інноваційної діяльності. Саме тому вико� ристання науково�інноваційних розробок сьо� годні є каталізатором економічного розвитку господарства країни. Як результат впровад� ження інновацій повинно відбутися якісне зростання, підвищення ефективності вироб� ництва і конкурентоспроможності вітчизня� ної продукції, що посприяє підвищенню тем� пів економічно�соціального розвитку. Інтеграція економіки України до міжнарод� ного господарського комплексу, особливо із врахуванням сучасних процесів входження до СОТ, неминуче ставить вітчизняні підприєм� ства перед неминучістю жорсткої конкуренції з іноземними виробниками. Однак високий рівень витрат на виробництво, навіть при по� рівняно невисокому рівні вітчизняного опо� даткування, може стати причиною втрати кон� курентних позицій та негативних перспектив банкрутування. Запобігти цим негативним наслідкам можна через активне залучення інвестицій (як вітчизняних, так і іноземних) та активне запровадження інноваційних про� ектів до конкурентоспроможних виробництв. Необхідність підвищення ролі регіонів у соціально�економічному розвитку країни ви� магає посилення їх відповідальності за реалі� зацію наявного і перспективного потенціалу. При цьому актуальність проблеми стимулю� вання інноваційної діяльності обумовлює необхідність пошуку та обґрунтування шля� хів інноваційного розвитку окремих регіонів України. Відсутність помітних результатів загально� державних програмних заходів, прийнятих за останні десять років, та їх законодавчого за� безпечення щодо посилення інноваційної складової соціально�економічного розвитку України зумовлена насамперед декларатив� ністю, неконкретністю цих програм, їх неза� безпеченістю фінансовими та організаційни� ми ресурсами і, головне, неготовністю органів державного управління на різних рівнях чітко сформулювати стратегію інноваційного роз� витку, його цілі, завдання, засоби. Особливості процесу економічних транс� формацій впливають на процеси формування і реалізації інноваційної політики. Розвиток економіки України у цих умовах безпосе� редньо пов'язаний з формуванням ефективної державної інноваційної політики, яка повин� на орієнтуватися на різні моделі інноваційно� го розвитку в залежності від стану науково� технічного потенціалу і конкретних проблем, що постають перед суспільством. Означимо основні причини необхідності створення ефективної правової бази щодо інноваційної діяльності в Україні. Наука та інновації. 2008. Т 4. № 1. С. 68–73. О.П. Орлюк Науково�дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук, Київ ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ © О.П. ОРЛЮК , 2008 1. За підрахунками спеціалістів, в Україні діють 14 законодавчих актів, близько 50 нор� мативно�правових урядових актів, понад 100 різноманітних відомчих документів, що рег� ламентують інноваційну діяльність за такими важливими аспектами, як визначення науко� во�технологічних та інноваційних пріорите� тів, фінансове забезпечення інноваційної дія� льності, функціонування технологічних пар� ків тощо. Проте відсутність сформованого системного підходу, науково обґрунтованих концептуальних засад, визначених структуро� ваних цілей державної науково�технологічної та інноваційної політики не компенсується збільшенням кількості законодавчих і норма� тивно�правових актів, численними змінами та доповненнями до них. Існує низка прогалин та колізій у правово� му регулюванні інноваційної сфери, що часто призводить до унеможливлення ефективного застосування механізму реалізації права як на стадії формування інноваційного проекту, так і на стадії його виконання. Саме тому доцільними є, на наш погляд, пропозиція щодо систематизації чинного за� конодавства, що регулює суспільні відносини у сфері інноваційної діяльності, і розробка Інноваційного кодексу. Слід зауважити, що в рамках Академії правових наук України є відповідні науково�теоретичні розробки, де визначаються ідея, принципи, основні зав� дання Інноваційного кодексу. За умови виз� нання доцільним розробку Інноваційного ко� дексу на рівні державної політики не по� трібно починати таку діяльність спочатку. З урахуванням того, що в Україні продекларо� вана інноваційна модель розвитку економі� ки, така ідея не просто має право на життя, але й економічно та політично обґрунтована. Раціонально залучити учених�юристів та фахівців науково�дослідних установ Академії правових наук України для всебічної роботи над зазначеним кодифікованим актом з ме� тою уникнення в майбутньому колізій, що бу� ли закладені свого часу при прийнятті одно� часно двох кодексів — Цивільного та Госпо� дарського. 2. Вибір шляху інноваційного розвитку та формування державної інноваційної політики для уряду будь�якої держави починається з визначення основоположних, базових пріори� тетів як елементів державної політики, з яких починається її формування і якими визнача� ються її магістральні напрямки. У цьому ас� пекті створення нового механізму визначення науково�технічних та інноваційних пріорите� тів є головним при формуванні і реалізації ефективної інноваційної політики в Україні. Законодавчу базу у цій сфері крім базових законів — "Про наукову і науково�технічну діяльність", "Про інноваційну діяльність", "Про наукову і науково�технічну експертизу", "Про спеціальний режим інвестиційної і інно� ваційної діяльності технологічних парків", Концепції науково�технологічного та інно� ваційного розвитку України — складають прийняті спеціальні закони, положення яких спрямовані на регулювання відносин саме на стадії розробки програм. Це Закони України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 р., "Про пріори� тетні напрями інноваційної діяльності в Ук� раїні" від 16 січня 2003 р., "Про державні ціль� ові програми" від 18 березня 2004 р., а також ряд підзаконних актів, якими протягом ос� танніх років затверджувалися програми інно� ваційного розвитку. Прикладом таких актів можуть служити постанови Кабінету Мініст� рів України "Про затвердження переліку дер� жавних наукових і науково�технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002–2006 рр.", "Про затверджен� ня Положення про державну наукову і науко� во�технічну програму" тощо. Зазначимо, що сьогодні більшість страте� гічних пріоритетних напрямків інноваційної діяльності в Україні орієнтовані на розвиток третього та четвертого технологічних укладів. Крім того, віднесення всіх середньострокових напрямків інноваційної діяльності до пріори� Світ інновацій Наука та інновації. № 1, 2008 69 тетних призводить до поглиблення диспро� порції розвитку економіки і до подальшої її орієнтації на функціонування в третьому та четвертому технологічних укладах. Виникає необхідність уточнення зазначених пріори� тетів з метою розвитку високоукладної еко� номіки. Внаслідок цього відсутній налагод� жений механізм проведення детальних прог� нозно�аналітичних досліджень, які б дали можливість чітко і обґрунтовано визначати науково�технологічні та інноваційні пріори� тети, що мали б реальний зиск для вітчизня� ної економіки. Відсутні і систематичні дослі� дження фундаментального характеру щодо правового забезпечення інноваційної складо� вої економіки. 3. Вказані нормативно�правові акти визна� чають також правила відбору на конкурсних засадах державних наукових та науково� технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, окреслюють функції державного замовника (зазвичай Міністерст� во освіти і науки України або інший уповно� важений галузевий орган держави), визнача� ють засади програмно�цільового фінансуван� ня тощо. Практика їх застосування свідчить, що механізм відбору та експертизи з метою визначення форм та напрямків використання продукції, створеної в результаті виконання програм, недосконалий. Відсутня і широка практика передачі науково�технічної продук� ції користувачам з метою її практичного вико� ристання, а також укладання відповідних договорів щодо передачі науково�технічної продукції між замовником, виконавцем і ко� ристувачем такої продукції. Постановою КМУ від 14 березня 2007 р. № 445 було розроблено Порядок використан� ня у 2007 р. коштів, передбачених у державно� му бюджеті для надання кредитів на реалі� зацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки. На виконання цієї поста� нови був затверджений Порядок конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних про� ектів для надання кредитів на їх реалізацію за рахунок коштів, передбачених у Держбюджеті на 2007 р. Водночас аналіз положень зазначених до� кументів свідчить про надзвичайно ускладне� ну процедуру конкурсного відбору. Пропо� нується надання більше 30 позицій докумен� тів, необхідних для розгляду питання щодо конкурсного відбору. Підготовка значної кіль� кості з них потребує значних витрат і часу, і фінансів. При цьому ніяких гарантій щодо от� римання кредитних ресурсів для інноваційно� го проекту не існує. Ускладнення процедур конкурсного відбору призводить фактично до того, що немає реальних можливостей опра� цювати ті фінансові ресурси, які передбача� ються у поточному фінансовому році з бюд� жету. Відповідно втрачається економічна ви� года такої пільгової підтримки інноваційних проектів державою. 4. Слід підкреслити необхідність припинен� ня практики розпорошування розгляду та по� годження інвестиційних та інноваційних про� ектів різноманітними органами виконавчої влади. Якщо вже на рівні держави було визна� но за доцільне створення єдиного органу — Державного агентства з інвестицій та інно� вацій України (далі — Агентством) з передан� ням йому відповідних функцій, то абсолютно раціональним буде і зведення у рамках одного органу державної влади, що мав би відповідну спеціальну компетенцію повноважень щодо розгляду та кінцевого прийняття рішень сто� совно таких проектів. Зазначений захід призведе не лише до уніфі� кації підходів при проведенні державної полі� тики у галузі інноваційної діяльності, а й до під� вищення ефективності контролю з боку держа� ви (особливо якщо мова йде про залучення до таких проектів державних ресурсів, тим більше, що для цього створені і певні правові підстави). Тобто врегулювання зазначеного питання може вирішуватися навіть на рівні розробки і удоско� налення наявних підзаконних актів. У цьому напрямку фахівці Академії право� вих наук України готові співпрацювати з Світ інновацій Наука та інновації. № 1, 200870 Агентством щодо розробки правових актів, регулятивна дія яких спрямована на здійснен� ня інноваційної політики (у тому числі — на створення і розвиток інноваційної інфраст� руктури в Україні), оскільки прийняття від� повідних розпорядчих актів щодо створення регіональних центрів інноваційного розвитку лише закладає основу для запровадження інноваційної державної політики на регіо� нальному рівні. 5. Ефективна реалізація інноваційної полі� тики значною мірою залежить від створення розвиненої інноваційної інфраструктури, яка в Україні представлена лише окремими типа� ми інноваційних інститутів. Показовими що� до цього є технологічні парки, хоча не всі во� ни працюють з високою віддачею: майже 98 % інноваційної продукції, виробленої технопар� ками, забезпечуються лише двома з восьми за� реєстрованих. Інші типи інноваційних струк� тур, зокрема бізнес�інкубатори та венчурні фонди, не впливають відчутно на впровад� ження інновацій у вітчизняну економіку. Так, із семи венчурних фондів та об'єднань чотири спрямовують ресурси на фінансове забезпе� чення традиційних інвестиційних проектів, три вкладають кошти в розвиток технологій у сфері використання комп'ютерної техніки та техніки матеріального світу і жоден не інвес� тує розвиток нанотехнологій, що визнані пріоритетними розвиненими країнами ще від середини 90�х років ХХ ст. Отже, необхідно формувати інфраструкту� ру регіонального ринку інновацій із забезпе� ченням преференцій у межах компетенції місцевої влади, державних замовлень на вико� нання інноваційних проектів і програм на конкурентних засадах. У цьому контексті по� зитивним є утворення регіональних центрів інноваційного розвитку, що віднесені згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 травня 2007 р. № 255�р. до сфери уп� равління Державного агентства з інвестицій та інновацій. Утворення таких центрів насам� перед у регіонах, які мають найпотужніший інноваційний потенціал, забезпечить інфор� маційно�аналітичну, методичну, організацій� ну підтримку інноваційному розвитку провід� них галузей економіки. Тому створені регіо� нальні центри інноваційного розвитку будуть сприяти поліпшенню інноваційної інфраст� руктури у регіонах та формувати сприятливі умови для збереження, розвитку і викорис� тання вітчизняного науково�технічного та інноваційного потенціалу. Слід відзначити, що цілком обґрунтова� ною є теза про утримання центрів інновацій� ного розвитку за рахунок бюджетних коштів (через Міністерство фінансів та Державне агентство з інвестицій та інновацій). Світова практика діяльності аналогічних структур свідчить про перспективу запровадження ко� мерційної компоненти в діяльності центрів (через участь в інноваційних проектах, що мають комерційний попит), коли поступово частка фінансування від зацікавленого при� ватного сектора перекриває бюджетне фінан� сування. Крім того, необхідно на державному рівні забезпечити всебічну підтримку ініціатив ор� ганів місцевого самоврядування щодо розроб� ки інноваційних програм і проектів у межах регіональних стратегій інноваційного розвит� ку, у тому числі шляхом підтримки ініціатив стосовно розробки та затвердження норма� тивно�правової бази для стимулювання інно� ваційної діяльності економічних агентів, нау� ковців та інноваторів, елементів інфраструк� тури регіонального ринку інновацій. 6. Надзвичайно проблемним є застосування положень законодавства у сфері трансферу технологій. Досі не розроблений належною мірою комплекс підзаконних актів, що дадуть можливість застосовувати положення даного закону. Крім того, фахівці неодноразово наго� лошували (із поданням відповідних виснов� ків до уряду, парламенту, Фонду державного майна, РНБО) на неможливості якісного ви� конання положень закону в зв'язку із супе� речливістю його норм та неврегульованістю Світ інновацій Наука та інновації. № 1, 2008 71 багатьох питань, стосовно яких необхідне дер� жавне регулювання. 7. При здійсненні інноваційної політики — впровадженні інноваційних проектів у вироб� ництво з метою отримання доходів — часто ви� никає ситуація, коли розробники не знають, не вміють або не можуть адекватно оцінити інтелектуальну власність, що є невід'ємною складовою інноваційних проектів. Не завжди забезпечуються і вимоги правової охорони створюваних об'єктів інтелектуальної влас� ності. Вельми актуальним стає це питання при інвестуванні інноваційних проектів, особливо при залученні іноземних інвестицій, оскільки занижена оцінка створюваних об'єктів права інтелектуальної власності призводить до знач� них втрат для національного розробника, національних виробників, бюджету держави. Слід зауважити, що у складі Академії пра� вових наук України, зокрема в НДІ інтелекту� альної власності, працюють фахівці по оціню� ванню нематеріальних активів, які мають значний досвід проведення зазначених експе� ртних досліджень, атестовані в установлено� му законодавством порядку та постійно про� ходять підвищення кваліфікації. На підставі національного законодавства та міжнародних стандартів вони надають висновки, що мають високу підтверджену репутацію на ринку інтелектуального капіталу. 8. Інноваційна політика — це складний і не завжди позбавлений ризику процес, хід якого визначається багатьма вихідними передумо� вами: технічними, фінансовими, економічни� ми і соціальними. На етапі функціонування і реалізації перехідної економіки, яка характе� ризується нестабільністю економічних відно� син та інституційною й інфраструктурною недовершеністю, реалізація повного іннова� ційного циклу вельми складна та потребує значних витрат. Основою механізму реалізації державної інноваційної політики має стати програмно� цільовий метод управління, ефективність якого підтверджена світовою практикою. У 2006 р. лише за рахунок коштів державного бюджету реалізовувалося 52 державні цільові програми (ДЦП) соціально�економічного спря� мування (40 % з них містять наукові складові) і 28 державних наукових і науково�технічних програм (ДНТП) з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Але проведенню науково�дослідних робіт значною мірою заважає застосування тендер� них процедур державних закупівель у тому вигляді, у якому вони нині здійснюються. Фактично на практиці відбувається надзви� чайне ускладнення і витрачання зайвих коштів (у першу чергу, бюджетних) на забез� печення виконання вимог чинного законодав� ства щодо організації тендерних процедур для НАН України, галузевих академій та науково� дослідних установ, що працюють у їх складі. Крім того, і донині залишається утрудне� ним порядок використання фінансових ре� сурсів, що надходять до спеціальних фондів кошторисів академічних установ та вузів (не зважаючи на введені від 2007 р. зміни щодо режиму використання таких коштів). Засто� сування до цих коштів режиму бюджетних ре� сурсів (навіть у випадку дотримання вимог тендерних закупівель) не рідко призводить до неможливості належною мірою забезпечувати проголошений інноваційний курс потрібними кадрами та фінансами. І це не зважаючи на те, що вказані незначні ресурси установи отри� мують внаслідок надання установлених зако� нодавством послуг та виконання робіт і вико� ристовують їх виключно на забезпечення власної діяльності — виплати працівникам ус� танов, витрати на оновлення основних фондів тощо, що в цілому призводить до економії ре� сурсів державного бюджету. 9. Найбільш дійовим засобом стимулюван� ня інноваційної діяльності є державне фінан� сування інноваційних проектів, що здійсню� ється шляхом надання пільгових кредитів на інноваційні проекти. Інші стимули — податкові, тарифні, інші пільги — доцільно використовувати або міні� Світ інновацій Наука та інновації. № 1, 200872 Світ інновацій Наука та інновації. № 1, 2008 73 мально, або взагалі відмовитися від них, ос� кільки використання пільг стає кінцевою ме� тою інноваційної діяльності підприємства, а інновації лише виконують функцію пільгового інструмента. Натомість підприємство, що от� римало кредит з державного (або місцевого) бюджету на пільгових умовах для фінансуван� ня інноваційного проекту, буде зацікавлене в позитивному кінцевому результаті, оскільки воно вимушене такий кредит повертати. Залучення фінансового капіталу, що обер� тається у фінансових посередників, можливе лише за умови значного зацікавлення остан� ніх у розміщенні кредитних ресурсів в інно� ваційні проекти. З огляду на сьогоднішній рі� вень попиту на фінансові ресурси та високу їх вартість навряд чи уряд має реальні еко� номічні (а не адміністративні) можливості та� кого зацікавлення. Доцільним є розгляд необхідності запро� вадження регіональної системи страхування ризику інноваційно�інвестиційних проектів за рахунок коштів спеціально створеного га� рантійного фонду страхування інвестицій. Таким чином, формування і реалізація дер� жавної інноваційної політики, спрямованої на надання економічній системі України інно� ваційної орієнтації, потребує нових підходів, які базуються на врахуванні специфічних рис інноваційно�орієнтованої економіки. Така еко� номіка характеризується чітко визначеною спрямованістю відтворювального процесу на досягнення високої технологічної конкурен� тоспроможності країни за рахунок наукових знань, технологій та інформації, а також на� явністю відповідної до цих завдань соціаль� но�економічної інфраструктури. Особливого значення в процесі реалізації інноваційної по� літики набуває формування системи управ� ління і регулювання інноваційного розвитку як на державному, так і на регіональному та галузевому рівнях, а також безпосередньо на рівні підприємств і організацій. Надійшла до редакції 23.10.07.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-841
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1815-2066
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:59:54Z
publishDate	2008
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Орлюк, О.П. 2008-07-02T15:02:05Z 2008-07-02T15:02:05Z 2008 Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні / О.П. Орлюк // Наука та інновації. — 2008. — Т. 4, № 1. — С. 68–73. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin4.01.068 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/841 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Світ інновацій Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні Article published earlier
spellingShingle	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні Орлюк, О.П. Світ інновацій
title	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні
title_full	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні
title_fullStr	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні
title_full_unstemmed	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні
title_short	Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні
title_sort	законодавче забезпечення інноваційної діяльності в україні
topic	Світ інновацій
topic_facet	Світ інновацій
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/841
work_keys_str_mv	AT orlûkop zakonodavčezabezpečennâínnovacíinoídíâlʹnostívukraíní

Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні

Institution

Similar Items