Філософія права як наука і навчальна дисципліна
Философия права есть самостоятельная наука, одновременно соответствующая и всем параметрам научной дисциплины. В Украине философия права переживает интенсивное развитие, что с необходимостью предполагает глубокое исследование таких ее составляющих, как правовая онтология, правовая гносеология, право...
Saved in:
| Date: | 2003 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8487 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Філософія права як наука і навчальна дисципліна / М.В. Костицький // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 17-21. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859670314532732928 |
|---|---|
| author | Костицький, М.В. |
| author_facet | Костицький, М.В. |
| citation_txt | Філософія права як наука і навчальна дисципліна / М.В. Костицький // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 17-21. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Философия права есть самостоятельная наука, одновременно соответствующая и всем параметрам научной дисциплины. В Украине философия права переживает интенсивное развитие, что с необходимостью предполагает глубокое исследование таких ее составляющих, как правовая онтология, правовая гносеология, правовая аксиология, философско-правовая антропология и, конечно же, методология правоведения.
Philosophy of law is an independent science, concurrently meeting all requirements expected of an academic
subject. The philosophy of law in Ukraine is characterized by the intensive development, which presupposes
profound research in such its areas as legal onthology, legal gnoseology, legal axiology, philosophical
anthropology of law and, certainly, methodology of legal studies.
|
| first_indexed | 2025-11-30T13:29:38Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 17
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА
© 2003 р. М. В. Костицький
Коституційний Суд України
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА
І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
1. Сучасний стан розвитку філософії права
в Україні є логічним продовженням майже
трьохтисячолітнього періоду любомудрству-
вання на тему правди і неправди, добра і зла,
справедливості й несправедливості, свободи
і рабства, порядку й анархії тощо. Філософсь-
ко-правові ідеї, які автономно зародилися
в трьох різних цивілізаціях (Індії, Китаї, Елла-
ді) або синтезувалися із теологічними концеп-
ціями та стали цементуючою основою релігій-
них догм і правил (в індуїзмі), або стали осно-
вою соціальної етики ритуалу і суспільної іє-
рархії (в Китаї), або послужили насінням,
з якого виросла європейська філософія права зі
всім її різноманіттям.
Уже впродовж майже століття ми спостері-
гаємо щонайменше дві тенденції в розвитку
європейської філософії права. В країнах кон-
тинентальної Європи проявляється синтез ем-
піричного і теоретичного начал, в результаті
чого філософія права, з одного боку, є верши-
ною теоретичної юриспруденції, а з другого –
містком, зв'язковою ланкою із загальною філо-
софією та філософськими науками: етикою, ес-
тетикою, тощо.
В той же час в англосаксонських країнах
(Великій Британії та неєвропейських – США,
Канаді, Австралії) простежувався крен у бік по-
зитивізму з домінуванням підходу до права
з прагматичних і раціоналістичних позицій та
витіснення філософії права з юридичних наук,
а при розростанні політології – і з філософсь-
ких теж.
Українська філософія права як різновид єв-
ропейської філософії права має свою специфіку
й особливості розвитку. В ній є місце і чіткій
європейській філософській системі, і, власне,
українському "душевному" компоненту. Попри
те, що європейська філософія права від Плато-
на і Аристотеля до сьогодення відзначалася
зльотами і падіннями, про українську фі-
лософію права як науку можна говорити, почи-
наючи із середини другої половини XVIII ст. Її
розвиток пов'язаний з такими іменами, як Яків
Козельський, Петро Лодій, Микола Реннен-
кампф, Памфіл Юркевич, Максим Ко-
валевський, Богдан Кістяківський, Станіслав
Дніпрянський та ін. Найвищого розвитку укра-
їнська філософія права досягла наприкінці ХІХ
– в першій третині ХХ ст.
Сімдесятирічний період більшовицької вла-
ди в Україні пов'язаний із невпинною бороть-
бою спочатку із "буржуазними" філософами
і юристами (звичайно, не шляхом дискусій),
а потім із самою наукою філософії права. На
довгі десятиріччя в юриспруденції запанував
"соціалістичний" позитивізм, коли право трак-
тувалося як воля пануючого класу, розведе-
на в закон. Однак протистояти об’єк-тивно-
му розвитку науки навіть у радянських умовах
"наглядачі" за "теоретичною" та "ідейною" чис-
тотою правової науки не змогли. Більше того,
вони вимушені були самі стати "філософами
права". На початку 70-х рр. в Академії суспіль-
них наук при ЦК КПРС виходять, після півсто-
літнього мовчання, на цю тему публікації, при-
свячені "філософським проблемам права". Ці
публікації закріплювали філософію права як
один з напрямів загальної теорії держави і пра-
ва, визначали її "душею" методології право-
знавства. Фундаментом такої філософії права,
звичайно, була марксистсько-ленінська матері-
алістична діалектика. Характерно, що і через
тридцять років ці автори залишаються на тих
же "філософсько-правових позиціях". Сказане
стосується далеко не всіх. Більшість пред-
ставників радянської теорії держави і права, які
теоретично обґрунтовували впродовж десяти-
літь концепцію про те, що соціалістичне право
є верхом демократії, фактором моралі
і культури, що соціалістичному суспільству
непритаманні беззаконня і свавілля, починаючи
з початку 90-х рр. водночас стали лібералами,
прихильниками невідчужуваних природних
прав людини, критиками соціалістичної дер-
жави і права, а дехто з них стали в ряди прихи-
льників та фундаторів філософії права. Звичайно,
ніякий учений не застрахований від помилок, тим
М.В. Костицький
18 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
більше, коли на певну теоретичну позицію
є імперативна заявка тоталітарного режиму. Од-
нак, коли одні й ті ж люди в старій системі висту-
пали глашатаями соціалістичного права,
а сьогодні вони виступають поборниками прав
людини і претендентами на світоглядних учителів
у правознавстві і навіть "філософів права", це не
тільки викликає здивування, але й пересторогу [6,
с. 76].
Окремі фрагментарні дослідження філософ-
сько-правових проблем у радянський період ще
якось жевріли в Інституті держави і права АН
СРСР. В інших навчальних та науково-дослідни-
цьких закладах учені вище досліджень проблем
методології правознавства підніматися не сміли.
Та й то надворі вже були 80-ті роки…
Тільки після ліквідації ідеологічного конт-
ролю за наукою філософія права змогла відро-
дитися і розвиватися. Дещо швидше пішов цей
процес у Росії. Але вже в середині 90-х рр. ХХ
ст. В Україні вийшли друком роботи В.М. Бачи-
ніна, Л.В. Петрової, В.О. Чефранова, В.В. Шкоди
та ін. В цей же час при Національній Академії
внутрішніх України справ була створена рада
з філософії права, де здобувачі могли захищати
дисертації на отримання наукового ступеня ка-
ндидата філософських чи юридичних наук.
Відбувалися захисти дисертацій з філософії
права і в інших наукових і навчальних закла-
дах. На сьогодні захищені з філософії права кі-
лька десятків кандидатських і докторських ди-
сертацій (у тому числі під керівництвом авто-
ра), видано низку навчальних посібників і під-
ручників, проведено ряд конференцій, де були
представлені секції з філософії права, або ці
наукові форуми безпосередньо мали філософ-
сько-правовий напрям. Тому можна стверджу-
вати, що філософія права в Україні відродилася
й успішно розвивається.
2. Попри багатолітню історію філософії пра-
ва у зв'язку з її забороною та відродженням,
мали місце непоправимі втрати, і сьогодні (вже
в котре) нам приходиться починати все спочат-
ку та вести дискусію про самостійність цієї нау-
ки, її об'єкт та предмет дослідження, методоло-
гію і методику, систему та ін.
В Україні, як і за її межами, є досить багато
вчених, які не визнають самостійність філо-
софії права, вважаючи її частиною теорії дер-
жави і права, соціальної філософії чи методоло-
гією юриспруденції. На нашу думку, філософія
права зі своїм специфічним об'єктом, предме-
том і методом дослідження є самостійною нау-
кою, яка розвинулася на стику філософії
і правознавства. Наведене вище стосується рів-
нів взаємодії філософії та юриспруденції, а не
відносин філософії права та теорії держави
і права як частини і цілого.
Взаємодія філософії і права як передумова ви-
никнення філософії права проявляється на трьох
рівнях: використання філософських знань у "чис-
тому" вигляді, адаптація (трансформація) філо-
софського знання до потреб юриспруденції та си-
нтез філософського і юридичного знання.
Перший рівень взаємодії полягає у безпосе-
редньому використанню філософських знань
у правознавстві через застосування філософсь-
ких категорій, понять, законів для забезпечення
розвитку правової науки та узагальнення емпі-
рики.
Другий рівень – це розгалуження, уточ-
нення, удосконалення юридичних понять та ін-
ститутів за рахунок залучення філософських
категорій, застосування юристами філософсь-
ких методів у наукових дослідженнях або
в практичній діяльності (наприклад, логічних
методів у судочинстві). Завдяки цьому уточню-
ються такі поняття, як "юридична (правова)
свідомість, "осудність", "правоздатність", "діє-
здатність", "позбавлення свободи" тощо.
Третій рівень взаємодії філософії та юрис-
пруденції має більш виражений, ніж попередні,
двосторонній характер. Потреба юриспруденції
у філософському знанні спричиняє виникнення
філософії права, яка є водночас наукою і філо-
софською, і юридичною. Її розвиток стимулює
розвиток і філософії, і юриспруденції.
Філософія права як самостійна наука відпо-
відає тим вимогам, які стоять перед будь-якою
наукою. Вона виступає формою знань про пра-
во в культурі, є системою понять про правові
явища, закономірності, виникнення і розвитку
права, зв'язок його проявів із людським суспі-
льством, має на меті пізнання з допомогою пе-
вних методів суті і проявів права. Філософія
права є найвищим ступенем осмислення права,
при якому виявляються історія становлення
права, понять права, його внутрішня логіка,
визначення того, чим є право в житті людства,
конкретного народу, прояв права в людському
бутті. Філософія права відрізняється від теорії
держави і права, яка вивчає загальні закономір-
ності винесення, становлення і розвитку держави
і права як таких і дає світоглядне пояснення пра-
ва, виявляє його роль і місце поряд із іншими
видами соціальних норм, розкриває його суть
і значення для всіх і кожного, виявляє місце пра-
ва в розвитку людства тощо [1, с. 395].
Філософія права як наука і навчальна дисципліна
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 19
З наведеного випливає, що при співпаданні
об’єкту дослідження теорії держави і права
і філософії права, предмет останньої значно
ширший і якісно інший – якщо однією сторо-
ною він "стоїть" на землі, стосується повсяк-
денних проблем нормотворення, нормозасто-
сування, нормоохорони, то іншою "сягає неба",
з'єднує земні будні із суттю і формами буття.
Тому, коли лунають голоси про філософію
права як частину теорії права, то хочеться спи-
тати, а як буде в одній упряжці небесному кри-
латому жеребцю Пегасу та земній клячі Росі-
нану? Куди ця знаменита пара повезе воза? Не
хотілося б, щоб появлялася і про-тилежна дум-
ка – про підпорядкованість теорії держави і
права філософії права. Як уже неодноразово
підкреслювалося, між ними є зв'язок, але не час-
тини і цілого, а загального і особ-ливого. І цей
останній носить діалектичний (за Гегелем), а не
механістичний характер.
3. Визначення змісту, структури, предмета
і методу філософії права на базі логічних за-
конів і правил можливе понятійно або дефіні-
тивно, але такому визначенню має передувати
достатньо глибоке і тривале дослідження. Тоб-
то має пройти немалий проміжок часу
у вітчизняній науці, перш ніж будуть чітко
сформульовані поняття, категорії та закономі-
рності філософії права як окремої, неповторної,
оригінальної науки.
Можна, звичайно, піти шляхом епігонства
чи запозичення. Але запозичувати власне нічо-
го, бо в Європі та за океаном філософія права
не розвивається самостійно, а весь час сходить
на роль "попелюшки" якоїсь новітньої філо-
софської доктрини. А епігонами ми можемо
стати хіба що в російській філософії права,
яка відроджує доробок періоду "срібного віку"
та вчиняє трансформації від "соціалістичної
філософії права" до сучасної науки. Правда,
відродження доробку другої половини кінця
ХІХ – початку ХХ століть іде в певній мірі і за
"українській рахунок", бо ж із прийнятою
у сусідів традицією і П. Юркевич, і М. Кова-
льський, і Б. Кістяківський та ін. подаються як
російські автори.
Філософія права як будь-яка інша галузь фі-
лософського знання є за своїм змістом наукою
без кордонів, інтернаціональним, космо-
політичним, міжнародним чи вселенським гло-
бальним знанням. Але внесок до неї хоча
є національним, розвивається вона на певному
національному грунті конкретними вченими,
представниками конкретної нації чи народу.
З огляду на таку двоєдиність філософії (як об'-
єкта пізнання) і суб'єктів, котрі її досліджують,
українська сучасна філософія права має відбу-
тися через дослідження українських учених, які
не тільки мають привласнити доробок іно-
земних і власних великих попередників, але й
розвинути пізнання в цьому напряму. Мож-
ливо, цей процес буде дещо екстенсивним, але
й результат буде кращим.
Враховуючи вищенаведене, шлях, яким іде
розвиток української філософії права, пов'яза-
ний із дослідженням певних напрямів чи особ-
ливостей філософії права. Так, це були дослі-
дження фундаментальних методологічних про-
блем права [10], гносеологічних меж і мо-
жливостей пізнаня права [6], зв'язку реалізації
права з професійною культурою юриста [11],
філософського осмислення правової реальності
[9], єдності цінності та істини в праві [3], філо-
софії злочину [4], соціальної справедливості як
фундаментального принципу правознав-
ства [12], людини в праві [5], історіографічних
проблем філософії права [2, с. 9-43], феномену
європейського права [8], та ін.
Видається, що в майбутньому українськими
вченими є потреба досліджувати і далі такого
напряму філософії права як методології право-
знавства. Це дасть змогу чіткіше визначити
принципи, засоби, методи пізнання права.
Важливими є дослідження філософії права
як світогляду, що дасть змогу сформулювати
систему принципів, поглядів, цінностей, пере-
конань, котрі забезпечать розуміння і відно-
шення до правової дійсності, розуміння місця
і ролі права в світі, правових позицій людей
і суспільних груп тощо.
На сьогодні є вкрай необхідно досліджувати
такі невід'ємні складові частини філософії пра-
ва, як правову онтологію, філософсько-правову
антропологію, правову гносеологію, правову
аксіологію. Всі ці напрями філософії права
треба ще розвивати, але викладання філософії
права треба вже вести сьогодні. Тому виникає
питання про філософію права як навчальну ди-
сципліну.
4. Основою філософії права як навчальної
дисципліни є філософія права як наука, рівень
її розвитку, школи, які склалися та рівень про-
фесіоналізму спеціалістів, які готові йти
в аудиторію. Важливим є питання про те, кому
потрібно читати курс філософії права? На нашу
думку, в першу чергу цей курс потрібно читати
тим, хто студіює право. Це дасть змогу студен-
ту чи магістранту зрозуміти суть природного
М.В. Костицький
20 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
права, його джерело, зв'язок із світоглядним,
теоретичним і практичним рівнем цивілізації і
життям окремої людини, синтезувати отримані
знання з правознавства і піднятися на вищий
щабель розуміння специфіки свого фаху та
своєї ролі в суспільстві як юриста. Без філосо-
фії права юрист залишився б лише законознав-
цем, і дана ж наука допомагає йому стати пра-
вознавцем у широкому розумінні цього слова,
сприяє "привласненню" віковічних правових
цінностей, допомагає в оволодінні методологією
пізнання права та в проникненні в глибинний
смисл державних і правових явищ.
На наш погляд, курс філософії права потрі-
бно викладати і філософам. Оволодівши знан-
ням філософії права, студент-філософ зможе
осягнути ще один аспект соціального буття –
правового, простежити зв’язки між "соціаль-
ним" та "правовим", побачити вплив і взаємо-
зумовленість права й етики, розібратися із си-
стемою "людина-право-соціум". Популярною
і необхідною в Україні стала професія полі-
толога. При підготовці майбутнього аналітика
та прогнозиста політичних подій викладання
філософії права необхідне. Для політолога за-
своєння курсу філософії права дасть змогу по-
бачити "живе право", а не тільки суху догму
закону, перекинути місток між теоретичним
знанням (філософії, політології, психології)
і практичною діяльністю, реаліями політики,
які ув'язуються, мають передумовою чи нас-
лідком державно-правові явища, зокрема, кон-
ституційні та публічно-правові.
Філософія права як навчальна дисципліна
має забезпечити ряд дидактичних завдань – не
тільки передачу студенту, слухачу певної суми
знань, але й вироблення навиків і вмінь працю-
вати із правовою інформацією, адекватно оці-
нювати правові факти і явища, робити правиль-
ний прогноз їх розвитку та впливу на соціальну
дійсність та навпаки – оцінювати і визначати
вплив соціальної дійсності на правове регулю-
вання, правотворчість, правозастосовчу діяль-
ність тощо.
В процесі викладання права має бути вирі-
шено низку гносеологічних завдань. Студент
чи слухач повинні зрозуміти суть та ідею пра-
ва, його роль, у формуванні свободи та сві-
тогляду особи, доктрини, парадигми та істини в
праві, світогляді, методологічні та теоретичні
основи правотворчої, правозастосовчої та пра-
воохоронної діяльності.
Важливе й одночасно проблемне питання
про те, в який час (на якому році навчання) та в
якому обсязі викладати курс філософії права.
На нашу думку, для юристів це має бути під-
сумкова дисципліна наприкінці навчання, для
філософів – дисципліна, яку викладають в се-
редині навчання поряд із філософією історії,
філософією релігії та філософією природо-
знавства.
Для політологів курс філософії права варто
читати не пізніше третього року навчання для
того, що після освоєння соціальної філософії,
політології, основ правознавства студент-полі-
толог міг використати знання філософії права
при вивчанні політичних інститутів і процесів,
зрозуміти право як форму для останніх, з’ясува-
ти прогностичну функцію права в політиці.
Підсумовуючи сказане вище, можна зробити
кілька висновків:
1) філософія права в Україні відродилася,
переживає інтенсивний розвиток, стала своє-
рідною модою;
2) як наука філософія права потребує залу-
чення широких кіл дослідників, особливо моло-
дих; роботи на цій ниві непочатий край;
3) філософію права необхідно викладати
у вузах третього і четвертого рівня акредитації,
і не лише студентам і слухачам на юридичних
спеціальностях, але й філософам і політологам.
Список літератури
1. Алексеев С.С. Право: Азбука – Теория –
Философия. Опыт комплексного исследования.
– М., 1999.
2. Бабкін В.Д., Усенко І.Б. Нарис історії роз-
витку загальної теорії держави і права, філософії
та енциклопедії права // Антологія української
юридичної думки. – К., 2002. – Т. 2. 3.
3. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини
в праві. – К., 2000.
4. Бачинин В.А. Философия права и пре-
ступления. – Х., 1999.
5. Бігун В.С. Правова антропологія. До пи-
тання про дослідження людини в праві // Часо-
пис Київського університету права. – 2002. –
№ 1; № 2; № 4.
6. Керимов Д.А. Методология права. – М.:
Авента, 2000.
7. Козловський А.А. Право як пізнання:
Вступ до гносеології права. – Чернівці, 1999.
8. Ляшенко В.М. Європейське право як фе-
номен духовно-практичного освоєння дійсно-
сті: Автореферат дисертації на здобуття науко-
вого ступеня кандидата філософських наук. –
К., 1999.
Філософія права як наука і навчальна дисципліна
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 21
9. Максимов С.М. Правовая реальность:
опыт философского осмысления. – Х., 2002.
10. Петрова Л.В. Фундаментальні про-
блеми методології права: філософсько-
правовий дискурс. – Х., 1998.
11. Сливка С.С. Професійна культура юрис-
та (теоретико-методологічний аспект). – Львів,
2000.
12. Сокуренко В.В. Роль соціальної спра-
ведливості в розбудові демократичної соціаль-
ної держави: Автореферат дисертації на здо-
буття наукового ступеня кандидата юридичних
наук. – К., 2001.
М. В. Костицкий
ФИЛОСОФИЯ ПРАВА КАК НАУКА И НАУЧНАЯ ДИСЦИПЛИНА
Философия права есть самостоятельная наука, одновременно соответствующая и всем параметрам
научной дисциплины. В Украине философия права переживает интенсивное развитие, что с необхо-
димостью предполагает глубокое исследование таких ее составляющих, как правовая онтология, пра-
вовая гносеология, правовая аксиология, философско-правовая антропология и, конечно же, методо-
логия правоведения.
M. V. Kostytsky
PHILOSOPHY OF LAW AS A SCIENCE AND SUBJECT OF ACADEMIC STUDY
Philosophy of law is an independent science, concurrently meeting all requirements expected of an aca-
demic subject. The philosophy of law in Ukraine is characterized by the intensive development, which pre-
supposes profound research in such its areas as legal onthology, legal gnoseology, legal axiology, philoso-
phical anthropology of law and, certainly, methodology of legal studies.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8487 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T13:29:38Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костицький, М.В. 2010-06-02T17:36:27Z 2010-06-02T17:36:27Z 2003 Філософія права як наука і навчальна дисципліна / М.В. Костицький // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 17-21. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8487 Философия права есть самостоятельная наука, одновременно соответствующая и всем параметрам научной дисциплины. В Украине философия права переживает интенсивное развитие, что с необходимостью предполагает глубокое исследование таких ее составляющих, как правовая онтология, правовая гносеология, правовая аксиология, философско-правовая антропология и, конечно же, методология правоведения. Philosophy of law is an independent science, concurrently meeting all requirements expected of an academic subject. The philosophy of law in Ukraine is characterized by the intensive development, which presupposes profound research in such its areas as legal onthology, legal gnoseology, legal axiology, philosophical anthropology of law and, certainly, methodology of legal studies. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософія права як наука Філософія права як наука і навчальна дисципліна Философия права как наука и научная дисциплина Philosophy of law as a science and subject of academic study Article published earlier |
| spellingShingle | Філософія права як наука і навчальна дисципліна Костицький, М.В. Філософія права як наука |
| title | Філософія права як наука і навчальна дисципліна |
| title_alt | Философия права как наука и научная дисциплина Philosophy of law as a science and subject of academic study |
| title_full | Філософія права як наука і навчальна дисципліна |
| title_fullStr | Філософія права як наука і навчальна дисципліна |
| title_full_unstemmed | Філософія права як наука і навчальна дисципліна |
| title_short | Філософія права як наука і навчальна дисципліна |
| title_sort | філософія права як наука і навчальна дисципліна |
| topic | Філософія права як наука |
| topic_facet | Філософія права як наука |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8487 |
| work_keys_str_mv | AT kosticʹkiimv fílosofíâpravaâknaukaínavčalʹnadisciplína AT kosticʹkiimv filosofiâpravakaknaukainaučnaâdisciplina AT kosticʹkiimv philosophyoflawasascienceandsubjectofacademicstudy |