Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака)

14 червня 2015 р. виповнюється 80 років від дня народження видатного українського мовознавця, фахівця з історії та діалектології східнослов’янських мов, етногенезу східних слов’ян, академіка НАН України Григорія Петровича Півторака....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Вісник НАН України
Datum:	2015
1. Verfasser:	Скопненко, О.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Schlagworte:	Люди науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/84902
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака) / О.І. Скопненко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 6. — С. 102-108. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-84902
record_format	dspace
spelling	Скопненко, О.І. 2015-07-16T18:02:58Z 2015-07-16T18:02:58Z 2015 Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака) / О.І. Скопненко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 6. — С. 102-108. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/84902 14 червня 2015 р. виповнюється 80 років від дня народження видатного українського мовознавця, фахівця з історії та діалектології східнослов’янських мов, етногенезу східних слов’ян, академіка НАН України Григорія Петровича Півторака. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака) Path and vocation (to the 80th anniversary of Academician of NAS of Ukraine G.P. Pivtorak) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака)
spellingShingle	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака) Скопненко, О.І. Люди науки
title_short	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака)
title_full	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака)
title_fullStr	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака)
title_full_unstemmed	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака)
title_sort	шлях і покликання (до 80-річчя академіка нан україни г. п. півторака)
author	Скопненко, О.І.
author_facet	Скопненко, О.І.
topic	Люди науки
topic_facet	Люди науки
publishDate	2015
language	Ukrainian
container_title	Вісник НАН України
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
title_alt	Path and vocation (to the 80th anniversary of Academician of NAS of Ukraine G.P. Pivtorak)
description	14 червня 2015 р. виповнюється 80 років від дня народження видатного українського мовознавця, фахівця з історії та діалектології східнослов’янських мов, етногенезу східних слов’ян, академіка НАН України Григорія Петровича Півторака.
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/84902
citation_txt	Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака) / О.І. Скопненко // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 6. — С. 102-108. — укр.
work_keys_str_mv	AT skopnenkooí šlâhípoklikannâdo80ríččâakademíkananukraínigppívtoraka AT skopnenkooí pathandvocationtothe80thanniversaryofacademicianofnasofukrainegppivtorak
first_indexed	2025-11-24T16:28:06Z
last_indexed	2025-11-24T16:28:06Z
_version_	1850485170845515776
fulltext	102 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 ШЛЯХ І ПОКЛИКАННЯ До 80-річчя академіка НАН України Г.П. Півторака 14 червня 2015 р. виповнюється 80 років від дня народження видатного українського мовознавця, фахівця з історії та діалектології східно слов’ян- ських мов, етногенезу східних слов’ян, академіка НАН України Григорія Пе- тровича Півторака. 14 червня цього року святкує своє 80-річчя видатний укра- їнський учений, заступник академіка-секретаря Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, член комітету Міжнародної асоціації білорусистів, президент Укра- їнської асоціації білорусистів, лауреат премії ім. І.Я. Франка НАН України, премії президентів академій наук України, Біло- русі та Молдови, премії ім. О.О. Потебні НАН України, автор майже 300 праць з історії та діалектології східнослов’янських мов, етногенезу східних слов’ян, завідувач відділу загальносла- вістичної проблематики та східнослов’янських мов Інституту мово знавства ім. О.О. Потебні НАН України, академік НАН України Григорій Петрович Півторак. Праці Г.П. Півторака вивчають студенти-філологи вітчиз- няних університетів, ідеї мовознавця істотно впливають на загальний рівень світової славістики, змушуючи дослідників переглядати деякі глотогенетичні концепції, що панували до- тепер. Про мову та лінгвістику, про свій шлях у науці Григорій Петрович розмірковує під час інтерв’ю. — Григорію Петровичу, без Ваших праць не можна уявити ані вітчизняної україністики, ані славістики. Ваші моно- графії з глотогенезу українців, білорусів, росіян увійшли до національного філологічного фонду. Проте будь-яка велика річка починається з маленького струмка, а кожен поет ро- дом із дитинства. Напевне, це доречно сказати й щодо на- уковців. Які джерела Вас живили? Як починався Ваш шлях у науку? — Наукою я зацікавився ще в студентські роки. Навчаючись на історичному відділі історико-філологічного факультету Академік НАН України Григорій Петрович Півторак СКОПНЕНКО Олександр Іванович — кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу загальнославістичної проблематики та східно- слов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 103 ЛЮДИ НАУКИ Полтавського педінституту ім. В.Г. Короленка, я прагнув долучитися до роботи в науковому студентському товаристві, проте декан нашого факультету вважав, що першочерговим завдан- ням інституту є підготовка учителів середньої школи, а не вчених, тому наукова робота серед студентів ледве жевріла. Нав’язана мені най- перша робота «Використання місцевого мате- ріалу на уроках історії з теми “Революційний рух на Полтавщині 1905—1917 рр.”» до науки не мала жодного стосунку. Справа зрушила- ся з місця, коли на 3-му курсі внаслідок про- веденої М.С. Хрущовим реформи вищої осві- ти нам розширили спеціалізацію і додали ще фах «учитель української мови та літератури». Молодий завідувач кафедри української мови П.С. Дудик 1 організував науковий мовознав- чий гурток і викладав нам факультативно поль- ську мову, поступово залучаючи до наукової роботи. Моя перша наукова праця «Фразеоло- гія роману М. Стельмаха “Кров людська — не водиця”» дістала досить високу оцінку і разом з іншими найкращими студентськими праця- ми (зокрема, з біології, фізики, математики) увійшла до збірника, розмноженого на ротато- рі накладом 25 примірників на правах рукопи- су. Він не зберігся, бо я не вважав це видання вартим уваги. Загалом же мушу сказати, що мені як майбутньому філологові педагогічний інститут дав дуже мало, й довелося потім усе здобувати самоосвітою, особливо в аспірантурі в Білорусі. — Чи можете назвати людей, які най- більше вплинули на Ваше становлення як науковця? — На моє становлення як науковця протягом першого року навчання в аспірантурі Інститу- ту мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР вплинув діалектолог Ф.Т. Жилко 2 (він мене 1 Дудик Петро Семенович (1926–2013) – український мовознавець, автор праць із синтаксису сучасної української літературної мови, посібників для педа- гогічних вишів і підручників для середньої школи. 2 Жилко Федот Трохимович (1918–1995) – відомий український діалектолог. Розробив концепцію та ке- рував підготовкою «Атласу української мови», уклав карту українських говорів, підготував програму й вразив тим, що під час першої зустрічі відразу визначив мою рідну говірку, точно назвавши не тільки область, район, а й декілька спорідне- них між собою сіл, одне з яких було моїм) і мій перший науковий керівник О.Б. Ткаченко 3, а також І.Г. Матвіяс 4, О.С. Мельничук 5. Проте як науковець я остаточно сформувався в Біло- русі протягом 1962—1964 рр. під час аспірант- ської підготовки й написання кандидатської дисертації під керівництвом А.Й. Журавсько- го 6. Найбільший вплив мали науковці сектору історії білоруської мови Інституту мовознав- ства ім. Якуба Коласа АН БРСР та колеги- аспіранти з Інституту літератури ім. Янки Ку- пали АН БРСР. — Сфера Ваших наукових інтересів по в’я- зана як з українською, так і з білоруською мовою. Це випадковий збіг? Чи, може, тут спрацьовує якась логіка Вашої долі? — Моє зацікавлення білоруською мовою можна назвати випадковим, бо для мене воно було несподіваним (Інститут мовознавства перший підручник з української діалектології для фі- лологічних спеціальностей. 3 Ткаченко Орест Борисович (1925 р.н.) — визнаний фахівець у галузях українського, слов’янського, фіно- угорського та загального мовознавства. Досліджує проблеми історичної типології мов, соціолінгвістики, інтерлінгвістики, мовних контактів, еколінгвістики. Автор численних наукових праць, присвячених про- блемі мовної стійкості. 4 Матвіяс Іван Григорович (1925 р.н.) — український мовознавець, фахівець з граматики української мови, історії української літературної мови, українських діалектів. Автор багатьох наукових праць, співавтор і відповідальний редактор «Атласу української мови». 5 Мельничук Олександр Савич (1921—1997) — відо- мий український лінгвіст, член-кореспондент АН СРСР, академік НАН України, фахівець зі славісти- ки, загального та порівняльно-історичного мовознав- ства. Створив київську етимологічну школу. 6 Журавський Аркадій Йосипович (1924—2009) — ві- домий білоруський мовознавець, член-кореспондент АН БРСР. Вивчав історію білоруської мови та біло- руського мовознавства, питання нормалізації сучас- ної білоруської літературної мови, першим довів іс- нування білоруського варіанта церковнослов’янської мови, досліджував мову видатних культурних діячів Білорусі ХVІ — початку ХVІI ст. (Ф. Скорини, С. Будного, В. Тяпинського та ін.). 104 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 ЛЮДИ НАУКИ ім. О.О. Потебні АН УРСР потребував фахів- ця з білоруської мови, і тодішній заступник ди- ректора К.К. Цілуйко загітував мене вступати до аспірантури з цього фаху), але спрацювала, як Ви сказали, і якась логіка моєї долі. Річ у тім, що білоруська мова привертала мою увагу ще з раннього дитинства: майже щодня я вдо- ма бачив на коробочці сірників під червоно- оранжевим зображенням сонця напис «БССР. Запалкавая фабрыка імя Кірава, г. Барысаў». Я здогадувався, що «запалкавая фабрыка» — це «сірникова фабрика», але чому саме так її називають, залишалося таємницею. Крім того, приблизно 9-річним школярем я якось слухав радіо у двоюрідної сестри — вчительки почат- кової школи, і вона, шукаючи для мене цікаву передачу, натрапила на Мінськ, де якраз зву- чали «апошнія паведамленні», тобто «останні вісті». Мене буквально ошелешила та мова — здалася якоюсь чудернацькою, навіть гуморис- тичною, але цілком зрозумілою, дуже мило- звучною й цікавою. Під час наступних відвідин я хотів слухати тільки білоруську мову. Відтоді я і полюбив її на все життя. — Як Ви оцінюєте сучасний стан укра- їнської та білоруської мов? Що Вас триво- жить і що тішить? — Сучасний стан української та білоруської мов оцінюю як незадовільний і не відповідний статусу державних мов наших суверенних дер- жав. Звичайно, тішить те, що сфера викорис- тання цих мов значно розширилася порівняно з тим, що було в епоху тоталітаризму, і люди вже не соромляться розмовляти своєю рідною мовою. Тривожить те, що цей процес відбува- ється аж надто повільно. Хотілося б, щоб наші мови, крім гуманітарної сфери, поширилися на медицину, техніку, спорт, бізнес тощо. Тільки тоді вони стануть повноцінними державними мовами. Обурює те, що деякі наші недобро- зичливці із сусідньої північно-східної держави (навіть високопосадовці!) уперто заперечують існування українців та, очевидно, й білорусів як окремих народів і їхніх мов, що на початку ХХІ ст. сприймається як вияв повного невігла- ства й політичного шарлатанства. — У якому стані перебуває зараз укра- їнська білорусистика? Як би Ви окреслили основні напрями її розвитку? — Сучасна українська білорусистика пере- буває не в найкращому стані через брак достат- ньої кількості висококваліфікованих кадрів: більшість фахівців старшого покоління віді- йшли в інший світ, а повноцінної заміни поки що немає. Покладаю великі надії на молоді ка- дри, адже в Київському національному універ- ситеті імені Тараса Шевченка вже впродовж п’яти років готують, серед багатьох інших, і фахівців з білоруської мови та літератури. Перспективними напрямами білорусистики на цьому етапі вважаю білорусько-українську лексикологію і лексикографію (насамперед білорусько-український фразеологічний слов- ник) та історію білорусько-українських етно- мовних взаємозв’язків ХІV—ХVІІ ст. — Українці кажуть: «На віку — як на до- вгій ниві». Які події Вас найбільше вразили? Чи були якісь поворотні моменти у Вашому житті? — На моєму віку ще в дитинстві трапилися події, дуже протипоказані дитячій психіці. Це війна 1941—1945 рр. з усіма труднощами на- цистського окупаційного режиму та Голодомор Г.П. Півторак (крайній ліворуч у верхньому ряду) серед колег з відділу загального та слов’янського мовознав- ства Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні. У пер- шому ряду другий справа — О.С. Мельничук, крайній праворуч у другому ряду — А.П. Непокупний, другий справа в другому ряду — В.Г. Скляренко, третій право- руч у верхньому ряду — О.Б. Ткаченко. Київ. 1982 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 105 ЛЮДИ НАУКИ 1947 р. Вони закарбувалися в пам’яті назавжди. А поворотним моментом у своєму житті вва- жаю початок студентства — навчання в педа- гогічному інституті. На відміну від недавнього педучилища, де щодня треба було готуватися до 6—7 уроків з різних предметів, зокрема й до нелюбих мені фізико-математичного профілю, в інституті настало райське життя: було по три пари лише з трьох гуманітарних предметів, не опитували щодня й не ставили оцінок, на се- мінарських заняттях студенти виступали за власним бажанням. Усе це здавалося розкіш- шю, майже казкою, про яку й не мріялося. — Захисту Вашої докторської дисертації передував досить складний період у Вашому житті. Чи є у Вас бажання про нього зга- дувати? — Так, аж до горбачовської перебудови я мав досить складні стосунки з тодішнім тоталітар- ним режимом, хоча ніколи не був ні дисиден- том, ні ворогом радянської влади. Проте ще з дитинства ми, сільські діти, бачили разючу відмінність між тим, що писали газети, говори- ли нам у школі про наше щасливе й заможне життя, і реальністю, у якій ми жили в злид- нях. Крім того, батьки й односельчани відвер- то й детально розповідали нам про Голодомор 1932—1933 рр. та про репресії 1937—1938 рр. з відповідними коментарями й оцінками. І ми швидко зрозуміли жорстокість, брехливість, облудність і лицемірство тодішнього антина- родного режиму на чолі з Й. Сталіним, служи- ти якому я вважав аморальним. Тому ніколи не був членом партії, у своїй діяльності не під- лаштовувався під віяння поточного моменту. Звичайно, режиму це не подобалося, і він, хоч і не переслідував мене відкрито, проте блоку- вав шляхи до професійного зростання, заборо- няв викладацьку роботу в університеті, після захисту кандидатської дисертації аж 13 років тримав мене на посаді молодшого наукового співробітника. Однак дирекція Інституту й колеги завжди ставилися до мене прихильно й доброзичливо, за що я їм вельми вдячний. Згадувати той час не маю ані потреби, ані ба- жання, але я задоволений, що пройшов його гідно й безкомпромісно, не зрадивши ні друзів і колег, ні свою совість. — Вашу першу монографію присвячено історії східнослов’янського дієслова. На- скільки складно було працювати над «Мор- фологією інфінітива в східнослов’янських мовах»? Чи лишилися в пам’яті якісь осо- бливі емоції, пов’язані з виходом у світ праць «Формування і діалектна диференціація давньоруської мови», «Українці: звідки ми і наша мова»? Яка з Ваших праць має най- щасливішу долю? — Вихід нової книжки завжди викликає радість і задоволення. Але кожній моногра- фії передувала щоденна праця для свого за- доволення, причому поряд з виконанням планових завдань із зовсім іншої проблема- тики. Найщасливішу долю має, мабуть, моя науково-популярна книжка «Українці: звідки ми і наша мова» (1993). Вона готувалася до друку ще за тих часів, коли книгарні робили замовлення на нову літературу за наявними тематичними каталогами різних видавництв. Завдяки цьому моя книжка вийшла накладом 17 тисяч примірників і потрапила до майже всіх бібліотек країни, охопила широке коло читачів, через що має досить гучний резонанс, особливо серед викладачів і студентів гумані- тарних факультетів. — Ви працюєте в галузі східнослов’ян- сько го глотогенезу. У цій царині в сучасно- Г.П. Півторак на ХІІ Міжнародному з’їзді славістів у Кракові. 1998 р. 106 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 ЛЮДИ НАУКИ му мовознавстві співіснують кілька діа- метрально різних концепцій, закорінених у різних традиціях. Крім того, тут циркулює дуже багато наукоподібних міфів. Акаде- мічній науці доводиться ставати на герць як зі скостенілими концепціями російської імперської науки, так і з дилетантськими «розвідками», що вкладають українську мову в уста прабатька Адама. Чи не було Вам страшно братися за таку тему? — Братися за проблему східнослов’янського етно- і глотогенезу мені було не страшно, а дуже цікаво. Як історик і філолог, я міг легко відді- лити зерно від полови в різних, але, як правило, однобічних і упереджених концепціях цієї про- блеми й глибоко переконався в необхідності застосовувати при її дослідженні комплексний підхід, тобто залучати не лише мовознавчі, а й історичні, археологічні, антропологічні та інші матеріали. Наскільки переконливо мені це вда- лося, нехай судять фахівці. — Григорію Петровичу, який найголовні- ший висновок Ви зробили у своїх глотогене- тичних дослідженнях? — Якщо Ви маєте на увазі найголовніший висновок стосовно походження українців та української мови, то я можу сказати, що ми не кращі й не гірші від усіх інших слов’янських народів, бо є частиною всього слов’янства. Українці як окремий етнос і його мова почали формуватися після розпаду праслов’янської етномовної спільності у V—VІ ст. н.е. синхрон- но з іншими слов’янськими етносами та мова- ми задовго до виникнення державності й появи писемності. З плином часу наша мова зміню- валася, поступово позбавляючись архаїчних рис та особливостей і набуваючи нових — так само, як і окрема людина, переживаючи різні періоди свого буття: немовля — дошкільний вік — підліток — юність — зрілість, при цьому залишається тією самою особистістю. — Чи не складно було Вам поєднувати на- укову й педагогічну діяльність? — Ні, зовсім не складно. Навпаки, я мав якусь внутрішню потребу спілкуватися з мо- лоддю, розуміти її, передавати їй свої знання, а на практичних заняттях вчити думати, аналі- зувати, робити узагальнення та висновки. — Майже 20 років Ви очолюєте відділ за- гальнославістичної проблематики і схід но- слов’янських мов Інституту мово знавства ім. О.О. Потебні НАН України, який свого часу перейняв естафету укладання «Ети- мологічного словника української мови» від колишнього відділу загального та слов’ян- ського мовознавства. Ви починали працю- вати над Словником одразу після закінчення аспірантури в 1964 р. під керівництвом ака- деміка НАН України О.С. Мельничука. Про- тягом 1983—2012 рр. у світ вийшло шість томів цієї фундаментальної праці, три вже після того, як О.С. Мельничук відійшов у вічність. Наступного року завершиться укладання сьомого (довідкового) тому. Ба- гато хто з етимологів називає цей словник найкращим серед етимологічних словників слов’янських мов. Власне, майже вся Ваша наукова діяльність була пов’язана з цим Етимологічним словником. Чому взагалі етимологічні словники мають таку трива- лу історію укладання і чому вони такі важ- ливі для мовознавчої науки й національної гуманітаристики? — Укладання етимологічних словників справді потребує тривалого часу й роботи не одного покоління лексикографів. Мало кому Г.П. Півторак з дружиною, доктором мистецтвознав- ства, професором Л.П. Корній на ХІV Міжнародному з’їзді славістів у м. Охриді (Македонія). 2008 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 107 ЛЮДИ НАУКИ зі слов’янських етимологів вдавалося довести розпочату справу до кінця. Це пояснюється надзвичайною складністю такої роботи. Адже укладачеві доводиться оперувати сотнями мов — споріднених і не споріднених, живих і мертвих, літературних і діалектів, а також ви- користовувати величезний обсяг наукової літератури: словників (етимологічних, тлу- мачних, перекладних, термінологічних та ін.), монографій і статей, які розкривають етимо- логію, історію форми та розвиток семантики окремих слів чи їх груп протягом десятиліть і століть. За тривалим процесом підготовчої роботи й укладання тексту словника, який, як правило, розростається в кілька томів, багато часу й зусиль потребує його редагування, ро- бота з видавництвом. На все це йдуть роки, а іноді й десятиліття. Важливість етимологіч- них словників визначається тим, що вони є не тільки лексикографічними довідниками, а й невичерпним джерелом для галузевих ети- мологічних словників (наприклад, діалектної, ботанічної, медичної, запозиченої лексики), а також діалектологічних, історичних, етноло- гічних та інших досліджень. — Ваші наукові праці широко відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. А чи підтримуєте Ви особисті контакти з про- відними іноземними мовознавцями? — Так. Серед моїх добрих знайомих, напри- клад, директор Інституту славістики Зальц- бурзького університету (Австрія) професор Герман Бідер, директор Українського науко- вого інституту Гарвардського університету (США) Майкл С. Флаєр, професор Ягеллон- ського університету (Краків), академік Поль- ської академії наук Вітольд Маньчак, директор Інституту славістики філософського факуль- тету Університету ім. Масарика у м. Брно (Че- хія) Іво Поспішіль та ін., а також чимало сла- вістів із Білорусі, Санкт-Петербурга, Москви. — Що Ви найбільше цінуєте і чого катего- рично не сприймаєте в людях? — Найбільше ціную компетентність, інтелі- гентність, професіоналізм, доброту й людську порядність. Категорично не сприймаю дурість, підлість, підступність, брехливість, зраду, над- мірне грошолюбство. — Щиро дякую, Григорію Петровичу, за інтерв’ю. Колектив Інституту мовознавства ім. О.О. По- тебні, колеги, учні та послідовники щиро віта- ють шановного ювіляра і зичать йому добро- го здоров’я, натхнення та реалізації багатьох творчих планів. Нехай не буде у Вашому житті нездоланних наукових вершин, а тимчасово нездолані верховини завжди приваблюють і спонукають до пошуків! Основні праці Григорія Петровича Півторака 108 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2015, № 6 ЛЮДИ НАУКИ Висловлювання дослідників про праці Г.П. Півторака Г. Бідер, доктор філологічних наук, професор Зальцбурзького університету (Австрія): «На відміну від багатьох інших славістів, у профе- сора Півторака надзвичайно широкий науко- вий профіль, що охоплює всі східнослов’янські і частково навіть усі слов’янські мови. Численні праці професора Півторака з історичної грама- тики та зовнішньої історії східнослов’янських мов, їхньої історичної діалектології, історичної типології, етногенезу слов’ян, етимології укра- їнської мови, а також з лексикографії, соціолінг- вістики та стилістики належать до класичних праць європейської славістики, їх використову- ють і цінують експерти й студенти». В.М. Мокієнко, доктор філологічних наук, професор Санкт-Петербурзького державно- го університету (РФ), заслужений професор Грайсвальдського університету (Німеччи- на): «Багато хто зі славістів нині дивиться на слов’янський етногенез очима професора Г.П. Півторака, у чому автор цих рядків мав нагоду пересвідчитися на ХІV Міжнародному з’їзді славістів в Охриді (2008, Македонія)». М. Флаєр, професор, директор Українсько- го наукового інституту Гарвардського універ- ситету (США): «Визначальною рисою наукової діяльності Г.П. Півторака є об’єктивне і все- бічне опрацювання ним конкретних проблем історичного розвитку слов’янських, зокрема східнослов’янських, мов. Особливо яскраво це виявилося в його фундаментальній монографії «Формування і діалектна диференціація дав- ньоруської мови», а також у книжці «Українці: звідки ми і наша мова» — адресованому широко- му читацькому загалові вступі до проблемати- ки історії української мови та її діалектів». М. Алексієнко, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри перекладознав- ства та зіставної лінгвістики Щецинського університету (Польща): «Монографічні пра- ці професора Г.П. Півторака рекомендуються студентам як обов’язкова література, вони становлять канон багатьох навчальних про- грам, зокрема курсу сучасної української літе- ратурної мови, історії української мови з еле- ментами історичної граматики, порівняльної лексикології та фразеології польської, російської й української мов, порівняльно-історичної гра- матики слов’янських мов, лінгвокультурології, а також монографічних доповідей». В. Маньчак, професор Ягеллонського уні- верситету (Польща), дійсний член Польської академії наук: «Я завжди був дуже здивований великою ерудицією і багатогранною науковою діяльністю, яку протягом багатьох років про- водить професор Григорій Петрович Півто- рак. З його книжок особливо ціную синтетичне опрацювання «Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов». Крім того, великої по- ваги заслуговує його співучасть у виданні «Ети- мологічного словника української мови». Г.К. Тичко, доктор філологічних наук, про- фесор, завідувач кафедри білоруської філо- логії та світової літератури Білоруського дер- жавного університету культури і мистецтв (Білорусь): «У Білорусі добре знають Г.П. Пів- торака як видатного вченого й педагога. Його професійні й доброзичливі поради, зацікавлена підтримка сприяли становленню наукового по- шуку багатьох білоруських науковців. У Білору- сі також добре знають і всіляко вітають діяль- ність Г.П. Півторака, спрямовану на розвиток білорусознавчих досліджень в Україні». В.В. Лучик, доктор філологічних наук, про- фесор, завідувач кафедри загального і сло в’ян- ського мовознавства Національного універ- ситету «Києво-Могилянська академія»: «Гри- горій Петрович Півторак належить до кола провідниx українських мовознавців, яких харак- теризує широкий діапазон філологічних знань. Його наукове надбання становлять численні праці з найрізноманітніших проблем україн- ської, білоруської та загальнославістичної про- блематики. Вони отримали високу оцінку з боку вітчизняних і зарубіжних фахівців».

Шлях і покликання (до 80-річчя академіка НАН України Г. П. Півторака)

Institution

Ähnliche Einträge