Право у дзеркалі філософії
В статье определяются этапы и методы формирования юриспруденции в современных украинских условиях с использованием не только специального формально-юридического инструментария, но и посредством общесоциологических и социально-философских подходов к правотворчеству и целей государственного строительс...
Saved in:
| Date: | 2003 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8497 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Право у дзеркалі філософії / В.М. Селіванов// Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 67-71. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859610885363859456 |
|---|---|
| author | Селіванов, В.М. |
| author_facet | Селіванов, В.М. |
| citation_txt | Право у дзеркалі філософії / В.М. Селіванов// Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 67-71. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | В статье определяются этапы и методы формирования юриспруденции в современных украинских условиях с использованием не только специального формально-юридического инструментария, но и посредством общесоциологических и социально-философских подходов к правотворчеству и целей государственного строительства. Основным социальным источником права рассматривается человек, который одновременно есть также эпицентром изучения в философии права.
The article defines stages and methods of formation of jurisprudence in the contemporary Ukrainian conditions
applying not only special formal legalistic toolkit, but also means of general sociological and social-philosophical approaches to the law-making and purposes of the state-formation. Person (man) is viewed as a
basic social source of law, being simultaneously an epicenter of study in philosophy of law.
|
| first_indexed | 2025-11-28T11:54:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 67
ЗАГАЛЬНОФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА
© 2003 р. В. М. Селіванов
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
ПРАВО У ДЗЕРКАЛІ ФІЛОСОФІЇ
Проблема взаємодії права та філософії давно
стала предметом наукового дослідження. Йдеться
про час, коли людина усвідомила, що всі соціальні
явища, в тому числі влада, право, держава, законо-
давство, політика, управління тощо, які її оточу-
ють, не тільки мають багатофункціональні, багато-
аспектні структури, а й знаходяться у певному вза-
ємозв’язку, комбінація якого впливає на місце і
роль людини в конкретно-історичній соціальній
взаємодії. Саме тому людина починає вивчати не
тільки самі явища, зокрема правові, що її оточу-
ють, а й зв’язки як між ними, безпосередньо, та
ними й іншими соціальними явищами, насамперед,
людиною. Причому процес пізнання не обмежується
розумінням сутності права і його зв’язків з людиною
й іншими соціальними явищами, а й передбачає ро-
зуміння значень, які містяться в ідеях, концепціях,
теоріях щодо досліджуваної правової дійсності. І в
цьому свою важливу функцію відіграє філософія, яка
має свою логіку розвитку, свою історію, що ха-
рактеризується певними злетами і падіннями [9].
В умовах демократичної трансформації україн-
ських суспільних відносин, передусім державно-
владних і юридичних, конституційної переорієнта-
ції української держави на утвердження і забезпе-
чення прав і свобод людини, на задоволення по-
треб соціуму в цілому особливої актуальності на-
буває проблема одержання нових знань про право
не тільки як нормативний чинник організації сус-
пільного життя, а як певний момент суспільного
буття, результат розвитку суспільної культури, ци-
вілізації. Проголошення в Конституції України лю-
дини найвищою соціальною цінністю і водночас
конституційний наголос, що кожна людина має
право на вільний розвиток своєї особистості, якщо
при цьому не порушуються права і свободи інших
людей, обов’язки перед суспільством, в якому ста-
вить знання про право на новий методологічний і
теоретичний рівень. Ідеться про рівень, необхід-
ний, зокрема, для пізнання і побудови вітчизняної
системи права, яка “успадкувала” від колишнього
СРСР публічно-правовий характер. Побудова
української демократичної системи права, методо-
логічним підґрунтям якої має бути, зокрема, діале-
ктика взаємозв’язку приватно і публічно правових
засад побудови і функціонування соціальних сис-
тем [10, c. 79, 83; 8, c. 83], розмежування і взаємо-
дії права і держави, політики і державного управ-
ління, робить нагальною проблему гармонізації
всіх галузей суспільствознавства щодо комплекс-
ного пізнання соціальних явищ, які оточують лю-
дину, в тому числі і права. Ця потреба робить жи-
вотрепетною проблему наукового розроблення не
тільки спеціальних формально-юридичних, а й за-
гальносоціологічних і соціально-філософських ас-
пектів правотворення і державотворення. Нині все
більше суспільно усвідомленим стає розуміння, що
лише через теоретичне і філософське осмислення
державно-правових інститутів і процесів якнайпо-
вніше можуть реалізуватися гуманістична природа
юридичної науки, той людський вимір, що посту-
пово перетворює вітчизняну юриспруденцію з
“науки приказних справ” на могутню інтелектуа-
льну силу, гостру зброю в боротьбі за прогресивні
демократичні перетворення [1, c. 9].
Позбавившись тоталітарних обмежень, масова
свідомість і вітчизняне суспільствознавство, зок-
рема правознавство, намагаються перебороти наяв-
ний дисбаланс між важливістю феномену права
в суспільному житті і обсягом знань щодо нього,
який був здобутий відповідними методами за умо-
ви радянського політичного тоталітарного режиму.
Задоволення зазначених суспільних пізнавальних
потреб, які значно зросли в умовах демократичної
трансформації всіх сфер українського суспільства,
зумовлює, зокрема, тенденцію до синтезу філософ-
ського і конкретно-наукового підходів до пізнання
сутності природи і змісту права, правової дійснос-
ті, до подальшого розвитку методології і теорії віт-
чизняної юридичної науки, її важливих складових
– правознавства і державознавства. Суспільно ус-
відомленим стає той факт, що вітчизняна юриспру-
денція зможе здобути своє фундаментальне зна-
чення для людського буття в Україні лише тоді,
коли вона зв’яже свою концептуальну мету з пра-
вовою філософією, філософським правовим світо-
глядом. Філософію права не цікавить конкретна
юридична практика сама по собі в її відособленому
існуванні, навпаки, її цікавить правова дійсність
в цілому. А отже, її цікавить у кожному суб’єкті
В.М. Селіванов
68 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
права те, що відрізняє його від інших суб’єктів або
об’єднує з ними: їхня роль і місце в соціальній іє-
рархії серед інших суб’єктів тощо. Прагнення фі-
лософії права розглядати право як цілісність
пов’яза-не з тим, що ряд конкретних юридичних
явищ є тільки фрагментом, до котрого необхідно
домислити реальність, що його доповнює. Напри-
клад, правова система конкретної країни здається
чимось закінченим і достатнім. Вона складається із
суб’єк-тів права, об’єднаних певними юридичними
відносинами, системи права, її інститутів, галузей,
юридичних норм, законодавства в цілому і т.д.
Проте завжди поряд з певним уявленням про чин-
ну систему права, законодавство, систему правово-
го регулювання тощо немовби неявно, приховано
є присутнім загальний фон – світовий правовий
простір, відсутності якого в даний конкретний час,
навіть в умовах самоізоляції, не можна припус-
тити. Тобто, наприклад, українське право навіть
при безпосередньому розгляді завжди доповню-
ється більш загальним, транснаціональним, зага-
льнолюдським правовим розвитком. Тому
й вирішення сучасних проблем державотворення
і правотворення в Україні, які стоять, зокрема, пе-
ред вітчизняною юриспруденцією можливе лише
на основі, як слушно зазначає директор інституту
філософії НАНУ імені Григорія Сковороди, акаде-
мік НАН України Попович Мирослав, самостій-
ного мислення філософського рівня самих правни-
ків [9, c. 12].
В історичній перспективі розвиток юридичного
теоретичного знання завжди являє собою процес
діалектичного переходу від кількісного накопи-
чення інформації, серед неї і наукової, про право
і державу, їх загальній й особливі (відносно до ча-
су, місця) властивості й закономірності, що зов-
нішньо зумовлюються, зокрема потребами та інте-
ресами пануючих соціальних сил до якісних змін
у змісті і структурі самої юридичної науки, яка по-
кликана забезпечувати ці інтереси. Цей інтеграцій-
ний процес нерозривно пов’язаний з якісними пе-
ретвореннями у змісті і формі юридичної науки,
процесами диференціації юридичної науки, з виді-
ленням нових галузей як форм упорядкування від-
носно самостійних нових правових знань. Безумо-
вно, це не означає сліпе відкидання всього конс-
труктивно напрацьованого попередніми генераці-
ями вченими, політиками і державними службов-
цями, якщо це відповідає сучасним суспільним по-
требам. Саме тому те, що було талановито створе-
но світовою і національною суспільними науками,
в тому числі предтечами української вітчизняної
філософії і правознавства, що відповідає істинному
суспільному розвитку, соціальному і правовому
прогресує і не втратило свого значення в сучасний
період має бути вивчене, узагальнене і використа-
не в процесі сучасного суспільствотворення, зок-
рема державотворення і правотворення [13, c. 7].
Філософія і процес її застосування займають
у людській культурі, а також в правовій культурі
особливе місце, бо у центрі її уваги завжди явно
або неявно перебувала і перебуває Людина, яка
живе, мислить, вірить, оцінює, має свою світогля-
дну орієнтацію, прагне до обґрунтування оптима-
льного варіанту своєї поведінки. Результатом філо-
софського пізнання об’єктивної дійсності, в якій
знаходиться Людина, стає, зокрема, формулювання
концептуально-узагальненого цілісно-системного
знан-ня щодо неї, яке по суті може і має розгляда-
тися як теоретична база, методологічний орієнтир
(загально-методологічна основа) для усіх суспіль-
них наук стосовно правових і державно-управлін-
ських досліджень [3, c. 9; 4, с. 5]. Людина в цих до-
слідженнях має розглядатися як основне соціальне
джерело права і, водночас, головна мета розвитку
державно упорядкованого суспільства, серед нього
правового. Філософія ж по відношенню до людини
виступає в першу чергу як наука гуманітарна, тоб-
то наука про людину в її духовній специфіці, а не
наука про певне природне явище, біологічну істо-
ту. В цьому розумінні філософські знання в будь-
якому суспільстві мають слугувати духовному роз-
виткові людини як особистості взагалі, так і фахі-
вця-професіонала, формуванню суспільного світо-
гляду, який у певний спосіб визначає характер по-
ведінки як окремої людини, так і суспільства в ці-
лому. Що ж до юриспруденції як різновиду суспі-
льних, гуманітарних наук, то, відображаючи
об’єктивні закономірності свого об’єкта (предмета)
пізнання і впливаючи на хід його історичного ру-
ху, вона завжди і в будь-якому суспільстві розвива-
ється складним нелінійним шляхом, переходячи від
однієї парадигми юридичних знань до іншої, від од-
ного рівня знань до іншого, паралельно з розвитком
свого світоглядного підґрунтя, яке теж змінюється в
залежності від зміни історичних матеріальних
і духовних обставин, і чинників. Саме на ґрунті істо-
ричного суспільного, зокрема правового, світогляду
по суті формується правова культура суспільства,
певними формами якої є юридична наука і освіта.
Одним із важливих методологічних аспектів
розвитку національної юридичної науки, зокрема
правознавства, як важливого засобу наукового за-
безпечення державної правової політики, є за-
стосування філософських підходів і методів ося-
гнення ідей щодо правової дійсності, в тому числі
закономірностей самої юридичної науки, загальної
теорії права. Йдеться про застосування методів
Право у дзеркалі філософії
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 69
абстракції, узагальнення, класифікації закономір-
ностей діалектики суспільного розвитку для всієї
системи юридичних знань про закономірності
державної організації суспільного буття на право-
вих засадах, виокремлення в цій системі особливої
світоглядної структури знань про право, його сут-
ність, форми здійснення, логіку і методи пізнання
істини правової дійсності. Мова йде про розвиток
самостійної наукової дисципліни – філософії пра-
ва, яка разом із соціологією права починає стано-
вити сьогодні важливу складову структури юрис-
пруденції і має бути віднесена до важливих науко-
вих напрямів розвитку вітчизняної юридичної нау-
ки. Філософія права є, з одного боку, передумовою
наукового юридичного дослідження, що визначає
рух наукової думки до істини правового буття. А з
іншого – сама є підсумком пізнавального процесу,
результатом дослідження правової дійсності. При
цьому гносеологічний зміст філософії права не
менш значний, ніж інформація щодо конкретних
онтологічних знань реального буття права, які здо-
буваються нині соціологією права [5, с. 4; 6, с. 85;
7, c. 85, 72].
Філософське праворозуміння, починаючи з ан-
тичних часів, а особливо після видання геге-
лівської “Філософії права” мало й має відчутний
вплив на розвиток окремих філософсько-правових
підходів і концепцій. Включаючи у свій предмет
пізнання основні закономірності розвитку суспіль-
ства як органічної, безумовно, відмінної, складової
природи соціальна філософія розглядає право під
специфічним кутом зору: насамперед, з погля-
ду його онтологічного аналізу, його місця і ролі в
загальному історічно-культурному русі людства,
який і є її безпосереднім об’єктом дослідження.
Все більше поглиблюється суспільне (теоретичне)
усвідомлення, що всебічне пізнання права, його
складових явищ стає неможливим у межах юриди-
чного догматизму. Лише у єдності і діалектичному
взаємозв’язку із закономірностями і тенденціями
суспільного розвитку в цілому можна зрозуміти,
удосконалити і навіть перетворити чинне в Україні
право, існуючу правову систему, зокрема систему
права і законодавство, юридичні інституції і відно-
сини тощо, відповідно до сучасних потреб суспіль-
ного прогресу. Специфіка філософського підходу
до права визначається інтересом до певних універ-
сальних “граничних” проблем: правосвідомість
і буття, суспільне мислення і правове пізнання,
індивідуальна моральність і суспільна правосвідо-
мість тощо. Виходячи з багатоаспектної природи
права, насамперед, з його органічного взаємо-
зв’язку з природою людини, філософію права ціка-
влять зокрема такі питання: Що таке право? Яка
його роль у життєдіяльності суспільства? Джерела
виникнення права і закону. Місце людини
у правовій системі. Взаємозв’язок права і свободи,
права і необхідності, свободи та справедливості,
права і культури, раціонального та ірраціонально-
го, особистого і безособового в праві тощо.
Оскільки право як одна з фундаментальних со-
ціальних основ життєдіяльності суспільства – це
певна соціальна цінність, єдність суб’єктивного
і об’єктивного, то його необхідно розглядати в
конкретно-історичному контексті, у формі конк-
ретно-історичної юридичної діяльності, пов’язаної,
зокрема, з підтримкою, відтворенням і розвитком
особистості людини в усіх сферах життєдіяльності
суспільства. Водночас не можна сплутувати і під-
носити в ранг філософських конкретні економічні,
юридичні, політичні та інші явища та категорії.
Право поряд із загальносоціальними властивос-
тями, що є так званим “творінням суспільства” має
і специфічні, юридичні закономірності розвитку,
“державного походження”, що й зумовлює його
властивості як самостійного об’єкта юриспруден-
ції, науки про право й державу. Тому юриспруден-
ція має не тільки спиратися на теорію і метод соціа-
льної філософії, але й розробляти на її основі власні
конкретно-методологічний і теоретичний фундаме-
нти, які дозволяють заглиблюватися у пізнання пра-
вової дійсності, забезпечують пізнавальні можливості
дослідження правової дійсності, забезпечують пізна-
вальні можливості дослідження, насамперед специфі-
чних закономірностей юридичної форми права.
У можливості юридичної науки опредмечувати
досліджуванні соціальні та природні феномени
справді полягає її сила і запорука практичної реалі-
зованості її результатів (для створення певного
юридичного акта ефективнішим є розуміння юри-
дичної норми, закону, аніж філософські міркуван-
ня про право взагалі). Але в цьому ж полягає і не-
минуча слабкість юридичної науки, пов’язана з
неможливістю цієї науки вийти за межі предметної
сфери. Саме це породжує й певну агресивну експа-
нсію юридичної науки як галузевої в системі суспі-
льствознавства, що спрямована на розв’язання
будь-яких правових проблем, коли їхня нероз-
в’язаність або неможливість розв’язання вирішен-
ня пояснюється лише якимсь одним тимчасовим чин-
ником, наприклад, відсутністю матеріально-техніч-
них умов (фінансових ресурсів, комп’ютерної техніки
і технології тощо). Якщо, наприклад, будь-яка галузе-
ва юридична наука може бути точною усередині
своєї предметної сфери, то вона абсолютно неточ-
на і завжди неповна стосовно дослідження сутності
об’єкта в цілому (права або держави). Тобто при
пізнанні права як феномена людської культури
В.М. Селіванов
70 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
тільки галузевий юридичний підхід просто непра-
вомірний. Тут необхідне застосування соціально-
філософських узагальнень, зокрема філософії пра-
ва.
Наукова об’єктивність і точність (як гранична
характеристика адекватної відповідності предмет-
ної сфери) філософії права реалізується у процесі
багатофакторного підходу до правової дійсності як
досліджуваного об’єкта. Дослідник не тільки ви-
вчає закономірності цілісної внутрішньої сутності
об’єкта, а і його зовнішні взаємозв’язки з іншими
соціальними явищами і процесами.
Філософія права відрізняється від юридичної
науки, зокрема окремих галузевих юридичних на-
ук, не стільки за принципом розрізнення предмета
однієї науки від предмета іншої, скільки за метою
покликання досліджувати найбільш загальні, гра-
ничні закономірності правової форми соціального
буття, чим не займається жодна з юридичних наук.
Вона прагне не стільки до точності визначення
меж свого предмета, як це роблять галузеві юри-
дичні науки, скільки до збільшення ступеня бага-
томірності бачення цього предмета і, природно,
понять, що формулюються і в подальшому вико-
ристовуються. Закиди в тому, що на відміну від
галузевих юридичних наук поняття філософії пра-
ва занадто багатозначні, туманні та невизначені,
справедливі, проте вони відбивають лише її специ-
фіку. “Неточність” філософії права компенсується
її можливостями найбільш широко (тому що її
предметна сфера – це сфера граничних загальних
закономірностей) охоплювати правову форму соці-
ального буття. Цим підтверджується факт віднос-
ності поняття філософської точності із загально-
гносеологічних позицій. Філософські поняття
і категорії права діалектично поєднують у собі мо-
менти визначеності (усталеності) та моменти неви-
значеності (мінливості), що містяться в самій пра-
вовій дійсності. Вони спираються на все багатство
загальнолюдських духовних цінностей, на весь су-
купний духовний досвід людства. Проте вони можуть
охоплювати і сфери ще не пізнаного. Крім того, для
філософії права, що повинна спиратися не тільки на
наукове позитивне знання, але й на ірраціональне,
почуттєве освоєння світу людиною, важливими є
ціннісно-емоційні критерії.
Філософський і юридичний типи праворозу-
міння у взаємодії мають визначити парадигму,
принципи, змістовну модель наукового пізнання
права, предмет і метод відповідних концепцій пра-
ва. Так, як філософія права формується і діє на ме-
жі соціальної філософії і юриспруденції, то її пред-
мет не тільки певною мірою співпадає з пред-
метами соціальної філософії і юриспруденції (зок-
рема, загальної теорії права і теоріями галузевих
наук правознавства), а й відрізняється від них. Фі-
лософське осмислення явищ і процесів правової
дійсності становить певну передумову творчого
розвитку юриспруденції. А система юридичних
наук, насамперед загальна теорія права, забезпечує
соціальну філософію юридичними поняттями, ви-
значеннями, висновками тощо, які виробляються
юриспруденцією з метою загальносоціальних уза-
гальнень, поглиблення правового пізнання соціаль-
ної дійсності.
Предметну сферу сучасної філософії права ви-
значають проблеми зумовленості природи і сутно-
сті права як об’єктивної форми соціальної дійсно-
сті, механізму нормативної регуляції людської по-
ведінки, з властивою праву системою цінностей,
що впливають на формування суспільної правосві-
домості і правової ідеології. Предметна сфера фі-
лософії права охоплює також проблеми співвідно-
шення права з іншими соціальними явищами, зок-
рема соціальними нормами, сутності, місця і зна-
чення права в системі філософського вчення про
природу і людину, методів соціального пізнання
тощо. Враховуючи якість соціальної взаємодії пра-
ва і держави, де остання, на нашу думку, виконує
функцію права, до кола філософсько-правового
інтересу можуть бути віднесені і такі проблеми, як
соціальна взаємодія права і держави, людини – су-
спільства – держави, сутності і змісту правової
держави як форми діяльності державної влади на
основі принципу “верховенство право” тощо.
Своєрідність соціально-філософського аналізу
закономірностей правової дійсності полягає в то-
му, що ці закономірності розглядаються не стільки
під кутом зору суспільних особливостей, як це має
місце в правознавстві, скільки як вузлові характе-
ристики, певний момент конкретно-історичного
суспільства як цілості. Окрім того, філософія права,
на відміну від юридичної науки, має досліджувати не
стільки безпосередню правову дійсність, скільки абс-
трактне відбиття, сприйняття, знання про цю дій-
сність. Саме тому, предметом філософії права мають
бути не стільки реальні правові явища і процеси,
а значення, сенс правових явищ, які, безумовно, не
можна абсолютно відривати від реальних об’єктів.
Філософія права покликана осмислювати сут-
ність права у цих значеннях у його цілості і грани-
чності з позиції його реальності й істини як різно-
бічного соціального явища. Якщо з погляду форма-
льної логіки в процесі пізнання права головним
є визначення дефініції цього поняття, то з погля-
ду філософії головним є визначення необхідності
самого поняття. Саме тому суть розв’язання фун-
даментальних проблем філософії права ґрунту-
Право у дзеркалі філософії
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 71
ється на філософському знанні. Філософія права
у своїй основі – це система філософських знань
про право як соціальну цінність і методи їхнього
одержання. Вона становить спеціальну фі-
лософську дисципліну, так само, як і філософія
культури, релігії, мистецтва і т.д. Проте це твер-
дження, певна річ, не є аксіомою. Воно потребує
аргументованого доказу, який має ґрунтуватися на
певній практиці, зокрема викладання філософії
права, бо не весь зміст проблем філософії права є
філософським.
Питання про правомірність побудови філософ-
ської системи знань про право, що розглядають
суспільні відносини з позиції загальних закономір-
ностей їхньої правової форми, правової організації,
правопорядку, стає особливо актуальним в умовах
необхідності реалізації конституційно закріплено-
го наміру формувати, розвивати і зміцнювати де-
мократичну, правову, соціальну державу, тоді як
суспільна правова свідомість в Україні, як і в ін-
ших пострадянських країнах, характеризується
підвищеною рефлексією. Знання філософії права
або філософські знання про право пов’язані з потре-
бою сучасної людини системно усвідомлювати різ-
нобічну правову дійсність, протилежності і взаємодо-
повнення між правом у собі і для себе і тим явищем,
якому зовнішнє свавілля надає силу права, тим, що є,
і тим, що має бути. По суті йдеться про необхідність
визначення місця права в житті людини і місця лю-
дини в правовій дійсності, пізнання й осягнення ідей і
думок щодо права як реального багатоаспектного
соціального явища та його юридичної форми.
Список літератури
1. Бабкін В.Д., Усенко І.Б. Нарис історії розвитку загальної
теорії держави і права, філософії та енциклопедії права // Ан-
тологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю.С.
Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і
права, філософія та енциклопедія права. – К., 2002.
2. Виндельбанд В. История философии / Пер. с нем. – К., 1997.
3. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. докт.
юр. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1998.
4. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник) /
За заг. ред. докт. юр. наук, проф. В.Б. Авер’янова. – К., 1999.
5. Керимов Д.А. Предмет философии права // Государство
и право. – 1994. – № 7.
6. Керимов Д.А. Социология а правоведение // Государство
и право. – 1999. – № 8.
7. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, про-
блемы философии права / 2 изд. – М., 2001.
8. Мамутов В. До проблеми наукового забезпечення в Україні
// Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1.
9. Монтень М. Опыты // Избр. произв. В 3-х т.–Т.1.–М.,
1992.
10. Підопригора О. Розмежування і взаємодія публічного
і приватного права як методологічна проблема вітчизняного
правознавства // Вісник Академії правових наук України. –
2002. – № 4.
11. Повернення філософських традицій // Юридичний віс-
ник України. – 2003. – № 4, 5-11 квітн.
12. Шемшученко Ю.С. Юридична наука на межі століть //
Правова держава: Щорічник наукових праць. Інститут держави
і права ім. В.М. Корецького НАН України . – Вип. 11. – К., 2000.
13. Шемшученко Ю.С. Слово до читача // Антологія украї-
нської юридичної думки. В 6 т. – Т. 1.
В. Н. Селиванов
ПРАВО В ЗЕРКАЛЕ ФИЛОСОФИИ
В статье определяются этапы и методы формирования юриспруденции в современных украинских
условиях с использованием не только специального формально-юридического инструментария, но и
посредством общесоциологических и социально-философских подходов к правотворчеству и целей
государственного строительства. Основным социальным источником права рассматривается человек,
который одновременно есть также эпицентром изучения в философии права.
V. М. Selivanov
LAW IN THE MIRROR OF PHILOSOPHY
The article defines stages and methods of formation of jurisprudence in the contemporary Ukrainian condi-
tions applying not only special formal legalistic toolkit, but also means of general sociological and social-
philosophical approaches to the law-making and purposes of the state-formation. Person (man) is viewed as a
basic social source of law, being simultaneously an epicenter of study in philosophy of law.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8497 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T11:54:52Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Селіванов, В.М. 2010-06-04T14:09:53Z 2010-06-04T14:09:53Z 2003 Право у дзеркалі філософії / В.М. Селіванов// Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 67-71. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8497 В статье определяются этапы и методы формирования юриспруденции в современных украинских условиях с использованием не только специального формально-юридического инструментария, но и посредством общесоциологических и социально-философских подходов к правотворчеству и целей государственного строительства. Основным социальным источником права рассматривается человек, который одновременно есть также эпицентром изучения в философии права. The article defines stages and methods of formation of jurisprudence in the contemporary Ukrainian conditions applying not only special formal legalistic toolkit, but also means of general sociological and social-philosophical approaches to the law-making and purposes of the state-formation. Person (man) is viewed as a basic social source of law, being simultaneously an epicenter of study in philosophy of law. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Загальнофілософські проблеми права Право у дзеркалі філософії Право в зеркале философии Law in the mirror of philosophy Article published earlier |
| spellingShingle | Право у дзеркалі філософії Селіванов, В.М. Загальнофілософські проблеми права |
| title | Право у дзеркалі філософії |
| title_alt | Право в зеркале философии Law in the mirror of philosophy |
| title_full | Право у дзеркалі філософії |
| title_fullStr | Право у дзеркалі філософії |
| title_full_unstemmed | Право у дзеркалі філософії |
| title_short | Право у дзеркалі філософії |
| title_sort | право у дзеркалі філософії |
| topic | Загальнофілософські проблеми права |
| topic_facet | Загальнофілософські проблеми права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8497 |
| work_keys_str_mv | AT selívanovvm pravoudzerkalífílosofíí AT selívanovvm pravovzerkalefilosofii AT selívanovvm lawinthemirrorofphilosophy |