Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема
Противоречие между естественным и позитивным правом является проблемой философского значения, поскольку отражает глубинные уровни познания и понимания сущности права. Дихотомия естественного и позитивного права наиболее ярко проявляется в онтологическом, гносеологическом, логическом, этическом, а...
Saved in:
| Date: | 2003 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8500 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема / Є.В. Бурлай // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 83-85. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859903605633449984 |
|---|---|
| author | Бурлай, Є.В. |
| author_facet | Бурлай, Є.В. |
| citation_txt | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема / Є.В. Бурлай // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 83-85. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Противоречие между естественным и позитивным правом является проблемой философского значения,
поскольку отражает глубинные уровни познания и понимания сущности права. Дихотомия естественного и
позитивного права наиболее ярко проявляется в онтологическом, гносеологическом, логическом, этическом, а также инструментальном аспектах проблемы. Социолого-правовой подход, расположенный на границе
естественного и позитивного правопониманий, требует особенного внимания исследователей, поскольку
предполагает объективный и реалистический подход к праву.
The contradiction between natural and positive law is a problem of philosophical importance, because it reflects profound levels of cognation and comprehension of the nature of law. The dichotomy of natural and positive law is manifested at most in the ontological, gnoseological, logic, ethical, as well as in instrumental aspects of the problem. The social-legal approach, positioned on the border between the natural and positive approaches to the understanding of law requires special attention on the part of researchers, for the objective and realistic approach to the law is presupposed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:58:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЗАГАЛЬНОФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 83
© 2003р. Є. В. Бурлай
Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
ДУАЛІЗМ “ПРИРОДНОГО” ТА “ПОЗИТИВНОГО”
В ПРАВІ ЯК ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА
Нині у вітчизняній юриспруденції, як теоретич-
ній, так і, що цікаво, практичній, відчутно посилив-
ся інтерес до питань принципового правосприйнят-
тя, розуміння сутності права, бачення докорінних
рис права як особливого явища соціальної реаль-
ності. В чому вони? В тому, що право є, зокрема,
проявом та дією природних закономірностей, влас-
тивостей та залежностей або певних об’єктивно
чинних імперативів, які зумовлюють порядок на-
лежної поведінки людей? Чи у визначенні такого
порядку повноважним суб’єктом – можливо навіть
безвідносно до змісту та сенсу того, що встановле-
но? Ці загадки завжди хвилювали юристів, особливо
тих, кого цікавили загальні засади ефективного пра-
вового регулювання; в моменти ж великих соціаль-
них трансформацій, коли правова система і система
моральних координат суспільства розбалансовані,
увага до цих питань природно посилюється, що ми
і спостерігаємо на сьогодні в Україні.
Щоб підкреслити, наскільки шанованою і важ-
ливою для нормального життя суспільства є зазна-
чена проблема, згадаємо, що її започаткування
приписується стародавнім грекам, а конкретніше –
софістам, які ще в V ст. до н.е. розрізняли явища
(в тому числі й вимоги до людської поведінки), що
з’являються згідно з природою (вони мали назву
phisei, або nomo, що найкраще передається як “згі-
дно зі звичаєм”), і такі, що виникають у результаті
свідомого рішення (thesei). У II ст. н.е. латинський
граматик Авл Гелій передав грецькі терміни phisei
та thеsei як, відповідно, naturalis та positivus, які
у більшості європейських країн і стали використо-
вуватися для позначення двох видів права [2, с. 19].
Відтоді в рамках західної правової традиції трива-
ють дискусії з приводу того, як у принципі розу-
міти і визначати право з погляду згаданої дихото-
мії. Попри певні оптимістичні твердження щодо
наявності методологічної основи для подолання
протиріччя між природно-правовим і позитивно-
правовим аспектами загального праворозуміння,
воно, як бачимо, продовжує хвилювати філософів
і юристів, породжуючи нові способи бачення права
в його найбільш адекватному і досконалому вигля-
ді. Отже, перед нами проблема філософського зна-
чення, оскільки йдеться про найбільш глибинні
рівні пізнання і розуміння сутності права, його
природи.
Стисло окреслимо декілька конкретних аспек-
тів цієї проблеми.
1. Аспект онтологічний. Сенс антиномії приро-
дного і позитивного права полягає, головним чи-
ном, в тому, щоб визначитися, як право реально
існує та діє, яким воно постає перед нами як факт
соціальної дійсності. На це питання непросто від-
повісти, беручи до уваги, що право, як і будь-який
елемент цілісного людського життя, є явищем діа-
лектично суперечливим, таким, що об’єднує у
своє-му реальному бутті матеріальне та ідеальне,
об’єктивне і суб’єктивне, іманентне і привнесене.
Як і будь-яка інша сфера соціальної практики, пра-
во органічно об’єднує те, що вкорінене в “природі
речей”, і те, що людина привносить до неї своєю
активністю, здатністю до пізнання, бажанням змі-
нювати світ на свій розсуд. Наприклад, на-
сильницьке позбавлення майна, що належить конк-
ретній людині, є для останньої нестерпним, абсо-
лютно неприпустимим; її прагнення захистити
своє майно в разі зазіхання – інстинктивне. Звідси
висновок: відчуття власності – від природи, вла-
сність – природна, отже – священна; ніхто – ані
інша людина, ані держава – не можуть довільно
зазіхати на чуже майно. Вважатимемо це зафіксо-
ваною природною закономірністю, а людське очі-
кування недоторканності майна – природним пра-
вом людини. Але зважимо й на те, що і наявна
практика реального захисту власності в різноманіт-
них організованих формах, і відповідні імперативні
формулювання у вигляді правових приписів чи
моральних максим – це позитивно описані і зафік-
совані факти; право визначене, тим більше – ви-
тлумачене є вже правом позитивним. Погодимось,
що йдеться про субстанційну єдність і про різно-
планові характеристики одного й того ж явища. До
речі, якщо належно зважати на такого роду
життєву діалектику права, то для нього потрібно
шукати відповідного загального визначення; в
усякому разі розповсюджене однозначне ро-
зуміння права як системи встановлених
і підтримуваних державою правил обов’язкової
Є.В. Бурлай
84 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
(належної) поведінки виявляється з цього погля-
ду абсолютно непридатним.
2. Аспект гносеологічний, пов’язаний, по-пе-
рше, з адекватним пізнанням в рамках права
(в рамках практичного процесу правового регулю-
вання), по-друге, з адекватним усвідомленням,
сприйняттям самого феномену права. Навряд чи
бажаної адекватності можна досягти бажаною мі-
рою. Вічність проблеми “природного” і “пози-
тивного” в праві (і не тільки в праві) значно по-
яснюється саме тим, що об'єктивна реальність пі-
знається і репрезентується як пізнана суб’єктивно.
Користуючись універсальними засобами пізнання
(вербальний апарат, граматика, логіка), суб’єкт
пропонує при цьому особливе бачення того, що
відбувається, пропонує продукт власного сприй-
няття, власного мислення, своєї особистої розу-
мової діяльності. Закони логіки та мислення
об’єктивні, а конкретний результат їх застосування
суб’єктивний. Стан речей, що потребує регулю-
вання, різні суб’єкти описуватимуть
і визначатимуть по-різному, по-різному вони уяв-
лятимуть і бачення того, як зробити ситуацію
більш раціональною, доцільною, впорядкованою.
Уявлення про об’єктивну дійсність приречене по-
стати перед суспільством у вигляді, сформованому
конкретним суб’єктом (індивідуальним чи консо-
лідованим). Чим переконливішим виявиться
суб’єкт і його засоби аргументації, тим більше йо-
го бачення світу претендуватиме на значення іс-
тинного, тим швидше воно знайде відображення
в обов’язкових правилах загального характеру,
і тим активніше його опоненти шукатимуть в цих
правилах докази свавілля і невідповідності “при-
роді речей”. З гносеологічного погляду “природне”
ніколи не збіжиться з “позитивним”.
3. Аспект логічний. Навіть якщо отримане при-
йнятне уявлення про закономірності, тенденції,
сталі чи перспективні відносини або раціональні
критерії, які мають бути трасформовані у вимоги
бажаної поведінки, відповідне знання потрібно
адекватно подати, тобто втілити в логічні концеп-
туальні схеми, максимально точно використавши
при цьому наявний граматичний апарат. Згаданий
же логічний аспект розпадається щонайменше на
дві складові: формально-логічну, яка передбачає
граничну послідовність в описі об’єктивних при-
чинно-наслідкових зв’язків; та модально-логічну,
пов’язану з адекватним формулюванням позитив-
ної вимоги, з обранням належного модального опе-
ратора для того, щоб вимога виявилася належно
сприйнятою і реалізованою.
4. Аспект етичний. Його сенс у найбільш спро-
щеному розумінні може бути представлений добре
відомим питанням: кому вигідно? Де
об’єктивність, а де – зацікавленість? Де “натура-
льність”, а де – “позитивність”? Чий інтерес за-
кладається в правило, оголошене обов’язковим?
Буде воно працювати на спільне благо, на досяг-
нення гармонійного, зваженого стану суспільного
цілого, на відвернення надмірних, деструктивних
протиріч? Чи воно переслідуватиме відокремлений
інтерес конкретної соціальної групи – адже суб’єкт
нормовстановлення є одночасно суб’єктом конце-
нтрованої влади, здатним видавати за обов’язкове і
“суспільно потрібне” те, що насправді таким не є.
Момент надмірної присутності політики у право-
творенні добре відчувався в усі часи, включаючи
прадавні. Характерний штрих: в античних державах,
як в теорії, так і на практиці, перевага віддавалася
аристократам при владі, причому під аристократами
розумілися не стільки найбільш родовиті, скільки
найбільш достойні, еліта не “по крові”, а “по духу”,
люди честі, що дбають насамперед про громадський
інтерес, забуваючи про власний. В іншій версії оп-
тимальна влада в античні часи уявлялася в по-
єднанні демократичної, аристократичної та мо-
нархічної складових (Цицерон, Полібій та ін.); одні-
єю з найбільш нестерпних варіацій влади вважалося
становище, за якого при владі опинялися найбага-
тші. Логічно припустити, що саме більша чи менша
суперечність між реальними потребами загального
порядку в суспільстві, і зацікавленою, егоїстичною
позицією носія влади, здатного втілити в закон вигі-
дні для нього варіанти масової поведінки людей в
соціумі, є основним життєвим чинником, що поро-
див невмирущу дихотомію “природного” і “позити-
вного” у праві.
5. Філософія – наука абстрактна, але при цьому
практична. Тому варто згадати про ще один істот-
ний аспект проблеми, що розглядається, – аспект
інструментальний, прикладний. Цей аспект також
може бути розкладений на численні складові, але
звернемо увагу лише на одну – буденне викорис-
тання самих термінів “природний” та “позитив-
ний”. Цікаво відзначити, що за сучасних умов, за-
хоплені ідеєю єства в праві та налаштовані крити-
чно до недосконалої правової практики, деякі ав-
тори говорять про природне право у вкрай піднесе-
них тонах; скажемо більше: його починають розрі-
зняти за галузевою ознакою [1] або доходять того,
що відносять до сфери природного права “закони
Всесвіту, закони краси, закони природи” [4, с. 147]
або трактують природне і позитивне право як од-
нопорядкові елементи правової реальності [3]. На-
вряд чи варто зводити питання до подібних спро-
щень. Як об’єкт пізнання, як явище, як макрочин-
ник соціального регулювання право – єдине; в реа-
Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософсько-правова проблема
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 85
льній дійсності не існує ні природного, ні по-
зитивного права; існує просто право у єдності його
суперечливих характеристик, зокрема у єдності
реального і бажаного. Те саме може стосуватися,
до речі, і окремих інститутів у праві; так, життєзда-
тний нормативний акт цілком може бути охарак-
теризований моментом “природності”, якщо він
є науково та експертно вивіреним і відповідає на-
явним очікуванням у суспільстві; з іншого боку, як
уже згадувалося, будь-яке відсторонене “природ-
но-правове” формулювання виступає як позитив-
ний факт у силу того, що воно є артикульованим,
зовнішньо вираженим і приписаним до дії. Значен-
ня термінів не варто перебільшувати; “природне”,
“позитивне” право – це категорії не онтологічного,
а гносеологічного, до певної міри – оціночного
значення. Йдеться не про явища реальної дійсно-
сті, а про позначення різних підходів у пізнанні,
оцінці та визначенні шляхів удосконалення остан-
ніх.
Відповідно до того, який принцип в узагаль-
нюючій доктрині ціннісно-орієнтаційний чи раціо-
нально-конструктвний, етичний чи розумовий –
береться за основу і логічно розвивається, ми має-
мо справу з відповідною школою праворозуміння:
природно-правовою або позитивно-правовою. По-
дібна доктринальна дихотомія, як правило, сприй-
мається як самодостатня, і для цього є підстави:
кожна зі згаданих шкіл абсолютизує одну зі сторін
діалектичного протиріччя, про яке йшлося вище.
Варто, однак, згадати про ще один доктринальний
підхід, що претендує на значення самостійного
і розташований на межі двох згаданих антиподів –
підхід соціологічно-правовий. Як відомо, соціоло-
гічний позитивізм на відміну від позитивізму юри-
дико-догматичного (інколи останній іменується
“легалізмом”) претендує саме на те, щоб з’ясовува-
ти якомога точніше, що існує в дійсності, що є в
житті, в реальній практиці, тобто дослідити соці-
альні форми, які можна припускати як натуральні
і які часто не збігаються з тим, що змодельовано
штучно. Він претендує на те, щоб дивитися на пра-
во “реалістично”. І зовсім не випадково за су-
часних умов соціологічна юриспруденція у вели-
кому спектрі її напрямків отримала інтенсивний
розвиток саме там, де переважає прагматично зорі-
єнтований світогляд (США, Франція, країни Скан-
динавії). З огляду на останнє можна висловити ве-
ликий жаль з приводу того, що традиції та інстру-
ментарій соціологічної юриспруденції недостат-
ньо відомі і дуже мало використовуються при ви-
вченні української правової дійсності. На цю об-
ставину варто було б звернути увагу всім, хто реа-
льно зацікавлений у неупередженій, конструкти-
вній інформації про правову систему України і про
кроки, які потрібно було б здійснити на шляху її
вдосконалення.
Список літератури
1. Анисимова А.В. О необходимости законодательного закрепле-
ния естественного права в экологии // Проблеми законності. Респу-
бліканський міжвідомчий науковий збірник. Вип. 58. – Харків, 2003.
2. Гайєк Ф.А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення
ліберальних принципів справедливості і політичної економії. Т. 1 – Ш.
– К.: Аквілон – Прес, 2000.
3. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского ос-
мысления. – Харьков: «Право», 2002.
4. Сливка С.С. Юридична деонтологія: Підручник. – К.: Атіка,
2001.
Е. В. Бурлай
ДУАЛИЗМ «ЕСТЕСТВЕННОГО» И «ПОЗИТИВНОГО» В ПРАВЕ
КАК ФИЛОСОФСКАЯ ПРОБЛЕМА
Противоречие между естественным и позитивным правом является проблемой философского значения,
поскольку отражает глубинные уровни познания и понимания сущности права. Дихотомия естественного и
позитивного права наиболее ярко проявляется в онтологическом, гносеологическом, логическом, этическом, а
также инструментальном аспектах проблемы. Социолого-правовой подход, расположенный на границе
естественного и позитивного правопониманий, требует особенного внимания исследователей, поскольку
предполагает объективный и реалистический подход к праву.
Y. V. Burlay
DUALISM OF "NATURAL" AND "POSITIVE" IN LAW
AS A PHILOSOPHICAL AND LAW PROBLEM
The contradiction between natural and positive law is a problem of philosophical importance, because it reflects profound levels of cognation and
comprehension of the nature of law. The dichotomy of natural and positive law is manifested at most in the ontological, gnoseological, logic, ethical,
as well as in instrumental aspects of the problem. The social-legal approach, positioned on the border between the natural and positive approaches to
the understanding of law requires special attention on the part of researchers, for the objective and realistic approach to the law is presupposed.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8500 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:58:15Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бурлай, Є.В. 2010-06-04T14:19:00Z 2010-06-04T14:19:00Z 2003 Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема / Є.В. Бурлай // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 83-85. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8500 Противоречие между естественным и позитивным правом является проблемой философского значения, поскольку отражает глубинные уровни познания и понимания сущности права. Дихотомия естественного и позитивного права наиболее ярко проявляется в онтологическом, гносеологическом, логическом, этическом, а также инструментальном аспектах проблемы. Социолого-правовой подход, расположенный на границе естественного и позитивного правопониманий, требует особенного внимания исследователей, поскольку предполагает объективный и реалистический подход к праву. The contradiction between natural and positive law is a problem of philosophical importance, because it reflects profound levels of cognation and comprehension of the nature of law. The dichotomy of natural and positive law is manifested at most in the ontological, gnoseological, logic, ethical, as well as in instrumental aspects of the problem. The social-legal approach, positioned on the border between the natural and positive approaches to the understanding of law requires special attention on the part of researchers, for the objective and realistic approach to the law is presupposed. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Загальнофілософські проблеми права Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема Дуализм «естественного» и «позитивного» в праве как философская проблема Dualism of "natural" and "positive" in law as a philosophical and law problem Article published earlier |
| spellingShingle | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема Бурлай, Є.В. Загальнофілософські проблеми права |
| title | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема |
| title_alt | Дуализм «естественного» и «позитивного» в праве как философская проблема Dualism of "natural" and "positive" in law as a philosophical and law problem |
| title_full | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема |
| title_fullStr | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема |
| title_full_unstemmed | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема |
| title_short | Дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема |
| title_sort | дуалізм “природного” та “позитивного” в праві як філософська проблема |
| topic | Загальнофілософські проблеми права |
| topic_facet | Загальнофілософські проблеми права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8500 |
| work_keys_str_mv | AT burlaiêv dualízmprirodnogotapozitivnogovpravíâkfílosofsʹkaproblema AT burlaiêv dualizmestestvennogoipozitivnogovpravekakfilosofskaâproblema AT burlaiêv dualismofnaturalandpositiveinlawasaphilosophicalandlawproblem |