Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права
В статье автор утверждает, что для адекватного понимания и исследования конкретных правовых доктрин принципиальное значение имеет определение именно философской парадигмы права. Ответ на вопрос, что есть право, по мнению автора, составляет содержание конкретной философской парадигмы права. In the ar...
Gespeichert in:
| Datum: | 2003 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8501 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права / О.О. Гайдулін // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 86-88. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860244900663001088 |
|---|---|
| author | Гайдулін, О.О. |
| author_facet | Гайдулін, О.О. |
| citation_txt | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права / О.О. Гайдулін // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 86-88. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | В статье автор утверждает, что для адекватного понимания и исследования конкретных правовых доктрин принципиальное значение имеет определение именно философской парадигмы права. Ответ на вопрос, что есть право, по мнению автора, составляет содержание конкретной философской парадигмы права.
In the article the author approves, that for adequate comprehension and examinations of the concrete legal
doctrines the key value has determination philosophical paradigm of the law. The answer to a question, that is the
right, in opinion of the author, compounds the contents concrete philosophical paradigm of law
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:35:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЗАГАЛЬНОФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА
86 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
© 2003 р. О. О. Гайдулін
Міжнародний науково-технічний університет, м. Київ
КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ФІЛОСОФСЬКОЇ ПАРАДИГМИ ПРАВА
У структурі правознавства (юриспруденції)
виділяються такі види правового знання:
Філософія права – вищий рівень узагальнення
правової системи (сукупності норм права, право-
відносин і правосвідомості), яка розглядається
у найбільш широкому контексті суспільного буття.
Правова (юридична) наука – сукупність знань
про систему права (сукупності норм права і пра-
восвідомості) як підсистему правової системи
суспільства.
Юридична практика – сукупність емпіричних
знань і уявлень про систему законодавства (норм
права) в контексті конкретної системи права [2].
Особливості різних структурних рівнів право-
знавства надаються у наступній таблиці:
СТРУКТУРНИЙ
РІВЕНЬ ПРА-
ВОЗНАВСТВА
ОБ’ЄКТ
ПІ-
ЗНАННЯ
ПРЕДМЕТ
ПІ-
ЗНАННЯ
ПРОВІДНІ МЕ-
ТОДИ ПІ-
ЗНАННЯ
(ПАРАДИГМА)
ФІЛОСОФІЯ
ПРАВА
суспільне
буття
правова
система
синтезу, абст-
рагування і деду-
кції
ПРАВОВА
(ЮРИДИЧНА)
НАУКА
правова
система
система
права
аналізу, специфі-
кації та індукції
ЮРИДИЧНА
ПРАКТИКА
система
права
система
законо-
давства
безпосереднього
узагальнення та
порівняльної ана-
логії
Особливості кожного методу правового пізнання
визначаються певною парадигмою мислення.
Парадигма – це вузлове поняття соціокульту-
рного методу, фундаментальна категорія куль-
тури, яка визначає той чи інший пануючий у су-
спільстві тип мислення (менталітет) на всіх рів-
нях пізнання: філософському, науковому, прак-
тичному.
“Парадигма” походить від давньогрецьких
слів “para” – проти і “digma” – проба, взірець,
зразок, відмінний знак. Парадигма у давніх гре-
ків – знак на щиту воїна, який позначав як його
приналежність певному роду, так і його індиві-
дуальні відмінності. Сама етимологія цього тер-
міна свідчить про подвійність виміру парадигми,
який має соціальний та індивідуальний параметр.
Це загальний ідеал, який втілюється в кон-
кретному. (Наприклад, у Платона парадигма – це
ідея-даймон, що втілюється у конкретну річ).
Як категорію культури “парадигму” обгрун-
тував американський історик і філософ науки То-
мас Семюел Кун (Kuhn). Відповідно до його
вчення, процес розвитку науки, як й іншого тео-
ретичного знання, складається з послідовних
“стрибків” – наукових революцій. Періоди від-
носно спокійного розвитку між науковими рево-
люціями йменуються періодами “нормальної на-
уки”. Кожна з цих “революцій” змінює уявлення
про “нормальну” наукову діяльність, тобто змі-
нює парадигму. Парадигму Т. Кун розуміє роз-
ширено – як певну субкультуру, деяку культуру
замкненої корпорації, якою й є те чи інше нау-
кове співтовариство (спільнота), як “усю сукуп-
ність переконань, цінностей, технічних засобів
і таке інше, яка є характерною для членів пев-
ного співтовариства” [3, c. 220]. У сучасному фі-
лософському і науковому обігу цей термін вжи-
вається значно звужено ніж за Т. Куном – або як
духовна субкультура (без матеріальної складової
– “технічних засобів”) або як ядро цієї корпора-
тивної духовності – певна настанова або ціннісна
орієнтація конкретної спільноти. Проте, слід під-
креслити, що американський філософ вірно по-
мітив надісторичну сутність парадигми, хара-
ктерну для будь-якого її історичного чи діяльні-
сного інваріанту: якщо “парадигма – це те, що
поєднує членів наукового співтовариства”, то
“наукове співтовариство складається з людей,
які визнають цю парадигму” [3, c. 221].
В основі кожної з парадигм знаходиться певна
філософська настанова (ціннісна орієнтація), яка
виступає у якості аксіоми, що має метатеоре-
тичне, соціокультурне походження і не виво-
диться з самої теорії, напряму, науки. Така со-
ціокультурна, світоглядна настанова все частіше
називається філософською парадигмою. Різні
правові культури, напрями, школи, теорії право-
вої науки і практики також мають у своєму під-
грунті відповідні філософські парадигми права.
Філософська парадигма права – це пануюча
у суспільстві світоглядна настанова індивідуальної
та соціальної оцінки права. Вона має такі властивості:
О.О. Гайдулін
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 87
Культурно-історично зумовлена. Кожна з фі-
лософських парадигм права має ядро, яке від-
повідає пануючої у суспільстві основної світо-
глядної парадигмі (східної чи західної) і варіант
тлумачення цієї центральної ідеї у відповідних
історичних умовах.
Змістовно звужена. Філософська парадигма
права існує незалежно від того наскільки сфор-
мована філософська система права. Тому вона
мінімальна за змістом, формою філософського
знання про право.
Розширена за обсягом. Будь-яка філософська
парадигма права претендує на максимальну уні-
версальність свого застосування. Вона охоплює
не тільки загальну ідею права (як будь-яка філо-
софсько-правова система), а й кожне з окремих
правових явищ.
Філософська парадигма права має міцний
зв’язок з пануючим соціокультурним та історич-
ним типами загальної філософської парадигми.
У підгрунті певного соціокультурного типу
філософської парадигми знаходиться основне
філософське питання: “Що є причиною розумної
цілісності світу”?
В залежності від варіанту відповіді на це за-
питання розділяються два основних соціокуль-
турних типи філософської парадигми:
Східний варіант, який розумність світу вва-
жає внутрішньою і умоглядною (інтровертова-
ність), а цілісність світу – у заздалегідь завданої
тотожності людини і природи (синтезованість).
Процес розвитку світу є самоціллю, колоподіб-
ним самовдосконаленням всесвіту. Так в будди-
змі справжні право і справедливість знаходиться
у паралельному матеріальному бутті (сансарі),
ідеальному світі (нірвані). Тобто справжній при-
пис права – не в писаних юридичних законах, а у
внутрішньому морально-психологічному просві-
тленні, інтуїції окремого індивіду.
Західний варіант, який розумність світу ба-
чить у зовнішньому світі, з якого людина й набу-
ває свій розум, а цілісність світу – у взаємодії
людини і природи. Процес розвитку світу – це
цілеспрямована еволюція світу, його лінійний
прогрес. Тому європейська філософсько-правова
традиція полягає у спробах пошуку раціонально-
сті права, зовнішнього абсолютного закону, “чи-
стої” правової норми як “атома” права, всезага-
льного юридичного еквіваленту.
Історичний тип філософської парадигми
є інваріантом певного соціокультурного типу
парадигми і обумовлюється реальним рівнем
розвитку суспільного буття і суспільної свідомо-
сті. Зміна ж історичних типів філософської пара-
дигми зумовлює послідовні зміни філософських
уявлень про генезис (виникнення) права. Так
сформувалися три основних концепції похо-
дження права:
“Природничого права∗” (лат. – ius naturale)
або природничого походження права від фізич-
ного природи (від давньогрецького “фюзис”
природа). Закони, які встановлені людьми, лише
недосконала подоба законів природи.
“Божого права” (лат. - ius divinum), суть якої
полягає у визнанні походження права від вищого
об’єктивного духовного начала, Вищого Духу –
Логосу як абсолютного Розуму. Ідея права по-
надприродна і еманує в природу соціальну.
“Людського права” (лат. – uis humanum), яка
визнає, що право походить виключно від при-
роди соціальної і є особливим винаходом людей,
вищим продуктом людського розуму. Найдоско-
наліший закон той, що максимально точно від-
повідає людській природі.
Східна філософська парадигма зумовлює пе-
вний синтез усіх трьох концепцій походження
права, що більше відповідає пануючій на Сході
космологічній концепції Бога-людини (Даосизм,
брахманізм, зороастризм, буддизм, раннє хрис-
тиянство). Відмінною ознакою східних концеп-
цій походження права є те, що окрема людина
ніколи не розглядається як активний творець
права (див. давню китайську концепцію “неді-
яння”), а традиційно є об’єктом правового регу-
лювання (концепція “легізму”) або носієм соціа-
льності (конфуціанська концепція “жень”).
Західна “еволюціоністка” філософська пара-
дигма на відміну від “синтезуючої” і “застійної”
східної парадигми постійно змінює ракурс філо-
софського осмислення походження права – від
пошуків універсальної й елементарної першоос-
нови (архе) правопорядку – найголовнішого за-
кону (досократики) [природниче право] до визна-
чення ідеї права як форми форм (Сократ, Платон,
Аристотель), а від цього тлумачення права як ема-
нації Бога у соціальну природу (середньовічна хри-
стиянська філософія) [боже право] і наре-
шті розуміння права як певного механізму, “ма-
шини” для суспільного регулювання (раціоналісти-
чна філософія Нового часу) [людське право].
Поряд з соціокультурною і історично-філо-
софською існує і власне філософсько-правова
типологізація основних парадигм права.
∗ Термін „природне право” використовується як
альтернатива терміна „природне право”, який має в
правознавстві інший зміст.
Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права
88 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
Парадигма права похідна від основного пи-
тання філософії права. Питання про те, що таке
право і як воно співвідноситься з законом, має
для філософії права фундаментальне значення.
Саме той чи інший варіант відповіді на це запи-
тання і складає зміст конкретної філософської
парадигми права.
Ототожнення або розрізнення права і закону зу-
мовлює принципову відмінність між двома проти-
лежними типами праворозуміння, які B.C. Нерсе-
сянц пропонує назвати відповідно юридичним (від
ius - право) і легистським (від lex – закон) [4].
Ми дотримуємося традиційної позиції,
в рамках якої:
– розрізнення права і закону складає суть па-
радигми природного права;
– ототожнення права і закону – філософської
парадигми юридичного позитивізму.
По суті тільки для концепції природного пра-
ва питання "що таке право?" є справжнім питан-
ням, дійсною проблемою. Для позитивістського
підходу такого питання просто не існує, оскільки
для нього право – це вже офіційно дане, чинне
законодавство, позитивне право. Для юридично-
го позитивізму існує інша проблема як побудува-
ти універсальну дефініцію права.
Проблема ця в основному полягає в тому, що
визначення позитивного права:
– з одного боку, має бути вільним від супе-
речностей, винятків, багатозначності, що істотно
для чинного законодавства, є мовби ідеалом для
позитивного права;
– з іншого боку, таке визначення повинно
водночас відповідати об'єкту, мінливому і супе-
речливому емпіричному матеріалу законодав-
ства, що постійно змінюється.
Про це свідчить відоме положення давньо-
римського юриста Яволена: "У цивільному праві
всяке визначення небезпечне, тому що не мало
випадків, коли воно не може бути спростоване".
Концепція природного права логічніше за
юридичний позитивізм саме тому, що визначає
право не через його внутрішній зміст (через ме-
нші за обсягом поняття), а через щось зовнішнє
(через підведення під більш загальні категорії
культури) [1].
Для адекватного дослідження конкретних
правових доктрин принципове значення має ви-
значення саме філософської парадигми права,
адептом якої є автор поглядів, що аналізуються.
Список літератури
1. Ильин И.А. Философия права. Нравствен-
ная философия. – М., 1993.
2. Карташов В.Н. Введение в общую теорию
правовой системы общества. – Ярославль, 1995.
3. Кун Т. Структура научных революций /
Под ред. С.Р. Микулинского, Л. А. Марковой. –
М.: Прогрес, 1975.
4. Нерсесянц B.C. Из истории правовых уче-
ний: два типа правопонимания // Политические
и правовые учения: проблемы исследования
и преподавания. – М., 1978.
А. А. Гайдулин
КУЛЬТУРНО-ИСТОРИЧЕСКИЕ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ
ФИЛОСОФСКОЙ ПАРАДИГМЫ
В статье автор утверждает, что для адекватного понимания и исследования конкретных правовых
доктрин принципиальное значение имеет определение именно философской парадигмы права. Ответ на
вопрос, что есть право, по мнению автора, составляет содержание конкретной философской парадигмы права.
О. О. Gaydulin
CULTURAL AND HISTORICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE
PHILOSOPHICAL PARADIGM OF LAW
In the article the author approves, that for adequate comprehension and examinations of the concrete legal
doctrines the key value has determination philosophical paradigm of the law. The answer to a question, that is the
right, in opinion of the author, compounds the contents concrete philosophical paradigm of law.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8501 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:35:06Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гайдулін, О.О. 2010-06-04T14:21:54Z 2010-06-04T14:21:54Z 2003 Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права / О.О. Гайдулін // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 86-88. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8501 В статье автор утверждает, что для адекватного понимания и исследования конкретных правовых доктрин принципиальное значение имеет определение именно философской парадигмы права. Ответ на вопрос, что есть право, по мнению автора, составляет содержание конкретной философской парадигмы права. In the article the author approves, that for adequate comprehension and examinations of the concrete legal
 doctrines the key value has determination philosophical paradigm of the law. The answer to a question, that is the
 right, in opinion of the author, compounds the contents concrete philosophical paradigm of law uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Загальнофілософські проблеми права Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права Культурно-исторические и методологические основы философской парадигмы Cultural and historical and methodological foundations of the philosophical paradigm of law Article published earlier |
| spellingShingle | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права Гайдулін, О.О. Загальнофілософські проблеми права |
| title | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права |
| title_alt | Культурно-исторические и методологические основы философской парадигмы Cultural and historical and methodological foundations of the philosophical paradigm of law |
| title_full | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права |
| title_fullStr | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права |
| title_full_unstemmed | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права |
| title_short | Культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права |
| title_sort | культурно-історичні і методологічні основи філософської парадигми права |
| topic | Загальнофілософські проблеми права |
| topic_facet | Загальнофілософські проблеми права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8501 |
| work_keys_str_mv | AT gaidulínoo kulʹturnoístoričníímetodologíčníosnovifílosofsʹkoíparadigmiprava AT gaidulínoo kulʹturnoistoričeskieimetodologičeskieosnovyfilosofskoiparadigmy AT gaidulínoo culturalandhistoricalandmethodologicalfoundationsofthephilosophicalparadigmoflaw |