Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди
Синтезовано сполуки на основi фосфорильованих карбамiдiв загальної формули RC(O)N(H)P(O)(OCH3)2, де R — 2-амiнотiазол (HL¹) i 2-амiнопiридин (HL²) та їх натрiєвi солi (NaL), якi потенцiйно можна використовувати як полiдентатнi лiганди. Отриманi речовини дослiджено методами IЧ та полiядерної ЯМР спек...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8530 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди / Ю.О. Шатрава, В.А. Овчиннiков, Т.Ю. Слива, В.М. Амiрханов, В.В. Скопенко // Доп. НАН України. — 2009. — № 5. — С. 179-185. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8530 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85302025-02-09T21:35:08Z Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди Phosphorylated carbamides containing 2-aminothiazole and 2-aminopyridine — potential polydentate ligands Шатрава, Ю.О. Овчинніков, В.А. Слива, Т.Ю. Амірханов, В.М. Скопенко, В.В. Хімія Синтезовано сполуки на основi фосфорильованих карбамiдiв загальної формули RC(O)N(H)P(O)(OCH3)2, де R — 2-амiнотiазол (HL¹) i 2-амiнопiридин (HL²) та їх натрiєвi солi (NaL), якi потенцiйно можна використовувати як полiдентатнi лiганди. Отриманi речовини дослiджено методами IЧ та полiядерної ЯМР спектроскопiї, для HL¹ й HL² за допомогою РСтА встановлено кристалiчну будову. The new ligands based on phosphorylated carbamides: HL¹ = C3H2SNN(H)C(O)N(H)P(O)(OCH3)2 — dimethyl [(1,3-thiazol-2-ylamino)carbonyl]amidophosphate and HL² = C6H4NN(H)C(O)N(H)P(O)(OCH3)2 — dimethyl[(pyridin-3-ylamino)carbonyl]amidophosphate and their sodium salts (NaL) have been synthesized. Compounds were investigated by IR-, NMR (¹H, ³¹P)-spectroscopy and X-ray analysis. 2009 Article Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди / Ю.О. Шатрава, В.А. Овчиннiков, Т.Ю. Слива, В.М. Амiрханов, В.В. Скопенко // Доп. НАН України. — 2009. — № 5. — С. 179-185. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8530 546.185+547.235′583.5 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хімія Хімія |
| spellingShingle |
Хімія Хімія Шатрава, Ю.О. Овчинніков, В.А. Слива, Т.Ю. Амірханов, В.М. Скопенко, В.В. Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди |
| description |
Синтезовано сполуки на основi фосфорильованих карбамiдiв загальної формули RC(O)N(H)P(O)(OCH3)2, де R — 2-амiнотiазол (HL¹) i 2-амiнопiридин (HL²) та їх натрiєвi солi (NaL), якi потенцiйно можна використовувати як полiдентатнi лiганди. Отриманi речовини дослiджено методами IЧ та полiядерної ЯМР спектроскопiї, для HL¹ й HL² за допомогою РСтА встановлено кристалiчну будову. |
| format |
Article |
| author |
Шатрава, Ю.О. Овчинніков, В.А. Слива, Т.Ю. Амірханов, В.М. Скопенко, В.В. |
| author_facet |
Шатрава, Ю.О. Овчинніков, В.А. Слива, Т.Ю. Амірханов, В.М. Скопенко, В.В. |
| author_sort |
Шатрава, Ю.О. |
| title |
Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди |
| title_short |
Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди |
| title_full |
Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди |
| title_fullStr |
Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди |
| title_full_unstemmed |
Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди |
| title_sort |
фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Хімія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8530 |
| citation_txt |
Фосфорильовані карбаміди, що містять 2-амінотіазол і 2-амінопіридин — потенційні полідентатні ліганди / Ю.О. Шатрава, В.А. Овчиннiков, Т.Ю. Слива, В.М. Амiрханов, В.В. Скопенко // Доп. НАН України. — 2009. — № 5. — С. 179-185. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šatravaûo fosforilʹovaníkarbamídiŝomístâtʹ2amínotíazolí2amínopíridinpotencíinípolídentatnílígandi AT ovčinníkovva fosforilʹovaníkarbamídiŝomístâtʹ2amínotíazolí2amínopíridinpotencíinípolídentatnílígandi AT slivatû fosforilʹovaníkarbamídiŝomístâtʹ2amínotíazolí2amínopíridinpotencíinípolídentatnílígandi AT amírhanovvm fosforilʹovaníkarbamídiŝomístâtʹ2amínotíazolí2amínopíridinpotencíinípolídentatnílígandi AT skopenkovv fosforilʹovaníkarbamídiŝomístâtʹ2amínotíazolí2amínopíridinpotencíinípolídentatnílígandi AT šatravaûo phosphorylatedcarbamidescontaining2aminothiazoleand2aminopyridinepotentialpolydentateligands AT ovčinníkovva phosphorylatedcarbamidescontaining2aminothiazoleand2aminopyridinepotentialpolydentateligands AT slivatû phosphorylatedcarbamidescontaining2aminothiazoleand2aminopyridinepotentialpolydentateligands AT amírhanovvm phosphorylatedcarbamidescontaining2aminothiazoleand2aminopyridinepotentialpolydentateligands AT skopenkovv phosphorylatedcarbamidescontaining2aminothiazoleand2aminopyridinepotentialpolydentateligands |
| first_indexed |
2025-12-01T01:48:28Z |
| last_indexed |
2025-12-01T01:48:28Z |
| _version_ |
1850268670760058880 |
| fulltext |
УДК 546.185+547.235′583.5
© 2009
Ю.О. Шатрава, В. А. Овчиннiков, Т.Ю. Слива, В.М. Амiрханов,
академiк НАН України В. В. Скопенко
Фосфорильованi карбамiди, що мiстять 2-амiнотiазол
i 2-амiнопiридин — потенцiйнi полiдентатнi лiганди
Синтезовано сполуки на основi фосфорильованих карбамiдiв загальної формули
RC(O)N(H)P(O)(OCH3)2, де R — 2-амiнотiазол (HL
1) i 2-амiнопiридин (HL
2) та їх
натрiєвi солi (NaL), якi потенцiйно можна використовувати як полiдентатнi лiганди.
Отриманi речовини дослiджено методами IЧ та полiядерної ЯМР спектроскопiї, для
HL
1 й HL
2 за допомогою РСтА встановлено кристалiчну будову.
Сучаснi напрями дослiдження в галузi координацiйної хiмiї в основному пов’язанi з по-
шуком нових полiдентатних лiгандних систем. Урахування геометрiї донорних центрiв, їх
взаємне розташування в молекулi лiганду дозволяє прогнозувати можливiсть цiленаправ-
леного синтезу нових комплексiв, у тому числi гетерометальних бi- та полiядерних сполук
(так званий рацiональний дизайн комплексiв).
Гетероядернi комплекси, що мiстять 3d перехiднi метали та iони лантаноїдiв, приверта-
ють велику увагу дослiдникiв у зв’язку з можливiстю виникнення магнiтних взаємодiй
мiж 3d й 4f iонами металiв [1, 2], знаходять застосування як каталiзатори [3] та осно-
ви для нових типiв люмiнесцентних матерiалiв [4]. Тому направлений синтез полiдентат-
них лiгандiв, придатних для створення гетероядерних комплексiв, є, безумовно, акту-
альним.
За об’єкти дослiдження використовували лiганди на основi фосфорильованих карбамi-
дiв, що мiстять п’яти- й шестичленнi нiтрогеновмiснi гетероцикли: 2-амiнотiазол (HL
1 — ди-
метил[(1,3-тiазол-2-iламiно)карбонiл]амiдофосфат) та 2-амiнопiридин (HL
2 — диметил[(пi-
ридин-3-iламiно)карбонiл]амiдофосфат):
Лiганди такого типу, подiбно до β-дикетонiв та карбациламiдофосфатiв, здатнi коорди-
нуватися як в молекулярнiй, так i в депротонованiй формах з утворенням шестичленних
хелатних циклiв [5, 6]. Наявнiсть фосфорильної групи, яка має велику спорiдненiсть до iонiв
рiдкiсноземельних елементiв та присутнiсть додаткового донорного центру координацiї ато-
ма нiтрогену гетероциклу дає принципову змогу отримання в подальшому гетерометальних
комплексiв.
Експериментальна частина. Як вихiдну сполуку для синтезу лiгандiв HL
1 й HL
2
було використано диметиловий естер iзоцiанатофосфатної кислоти (III), отримання яко-
го проводили за модифiкованою методикою А.В. Кiрсанова (1959; Т. 29, № 7). Замiсть
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №5 179
метилуретану було взято етилуретан (I). Замiна вихiдного реагенту призвела до збiль-
шення tкип естерiв уретанфосфатних кислот, внаслiдок чого легше проходить роздiлення
диметилового естеру iзоцiанатофосфатної кислоти (IV) вiд естерiв уретанфосфатних кис-
лот (III):
Етиловий естер трихлорофосфазокарбонатної кислоти (II). У двогорлу кругло-
донну колбу об’ємом 500 мл з термометром та холодильником з гiдравлiчним затвором
з H2SO4конц помiщали 22,8 г (0,26 моль) етилуретану. При ретельному перемiшуваннi та
охолодженнi льодом (оптимальна температура сумiшi +5 ◦С, яка не повинна перевищу-
вати +10 ◦С(!)) додавали 53,36 г (0,26 моль) PCl5, при цьому iнтенсивно видiлявся НCl.
Реакцiя ендотермiчна, температура розчину знижувалася через 5 хв пiсля початку реак-
цiї до –25 ◦С. Перемiшування продовжували до утворення сиропоподiбного розчину. При
атмосферному тиску етиловий естер трихлорофосфазокарбонатної кислоти утримує значну
кiлькiсть НCl (близько 15%), тому щоб позбутися залишкiв НCl розчин дегазували у ваку-
умi масляного насосу при кiмнатнiй температурi.
Диметиловий естер етилуретанфосфатної кислоти (III) (tкип = 80 ◦С/1 мм рт.
ст.). У круглодонну колбу об’ємом 1000 мл при перемiшуваннi та охолодженнi (температура
не повинна перевищувати +10 ◦С(!)) вливали 156 мл (0,76 моль) метилового спирту. При
перемiшуваннi додавали маленькими порцiями етиловий естер трихлорофосфазокарбонат-
ної кислоти (II). Перебiг реакцiї бурхливий, з сильним розiгрiвом. Пiсля додавання всього
розчину етилового естеру трихлорофосфазокарбонатної кислоти реакцiйну сумiш нагрiвали
до +20 ◦С i залишали при кiмнатнiй температурi на 1 год, температура реакцiйної сумiшi не
повинна перевищувати +25 ◦С. Через 1 год розчин упарювали у вакуумi водоструминного
насосу з приймачем, охолодженим сумiшшю льоду та солi. Пiсля упарювання до розчину
додавали 15%-й розчин амонiаку в метанолi до зникнення кислої реакцiї, далi метанол
вiдганяли у вакуумi.
Диметиловий естер iзоцiанатофосфатної кислоти (IV) (tкип = 36 ◦С/1 мм рт. ст.).
Пiсля обробки розчину диметилового естеру етилуретанфосфатної кислоти (III) амонiаком
та вiдгону метанолу залишок переганяли у вакуумi масляного насосу та збирали фракцiю,
що кипить при 50–90 ◦С/1 мм рт. ст. Пiсля першої перегонки отримали сумiш диметилового
естеру iзоцiанатофосфатної кислоти (III) та вихiдного естеру (IV). При повторнiй перегон-
цi отримали двi фракцiї: перша — tкип = 36 ◦С, друга — tкип = 80 ◦С. Рiдина, що кипить
при 36 ◦С/1 ммрт. ст., є чистим диметиловим естером iзоцiанатофосфатної кислоти. Друга
фракцiя — сумiш чистого диметилового естеру iзоцiанатофосфатної кислоти та диметило-
вого естеру уретанфосфатної кислоти — фракцiонована повторно, пiсля чого було видiлено
ще диметиловий естер iзоцiанатофосфатної кислоти (IV). Трикратне фракцiонування дає
вихiд реакцiї близько 80%.
180 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №5
Лiганди синтезували за такими схемами:
Синтез лiганду HL
1. У двогорлий реактор об’ємом 250 мл вливали 4,3 г (0,04 моль)
2-амiнотiазолу, який розчиняли в 40 мл дiоксану, та охолоджували до +5 ◦C. Далi при iн-
тенсивному перемiшуваннi та охолодженнi розчину по краплях додавали 5,0 мл (0,04 моль)
диметилового естеру iзоцiанатофосфатної кислоти, розчиненого в 40 мл дiетилового етеру,
регулюючи швидкiсть додавання по краплях таким чином, щоб температура в реакцiйнiй
сумiшi не перевищувала + 10 ◦С. Пiсля додавання всього розчину, перемiшування продов-
жували протягом 2 год i залишали сумiш на 1 год. З розчину викристалiзовувався осад
сполуки HL
1 у виглядi бiлого кристалiчного порошку (вихiд 85%), що був перекристалiзо-
ваний з етанолу. tпл = 140 ◦C. Сполука є розчинною в спиртах, ацетонi, водi та бензолi.
Синтез лiганду HL
2 аналогiчний синтезу лiганду HL
1: до сумiшi 1,72 г (0,018 моль)
2-амiнопiридину, розчиненої в 40 мл дiоксану, при iнтенсивному перемiшуваннi та охоло-
дженнi по краплях додавали розчин 2 мл (0,018 моль) диметилового естеру iзоцiанатофо-
сфатної кислоти в 40 мл дiетилового етеру. Вихiд 80%; tпл = 155 ◦C. Сполука є розчинною
в спиртах, ацетонi, водi та бензолi.
Сполуки HL
1 й HL
2 є слабкими NH-кислотами, тому їх було використано для отрима-
ння натрiєвих солей за реакцiєю:
HL + NaOCH3 = NaL + CH3OH.
0,23 г (1 ммоль) натрiю розчиняли в 10 мл метанолу, до розчину додавали 3,0 г (1 ммоль)
HL у 20 мл метанолу. Розчин NaL упарювали у вакуумi досуха. Обидвi солi плавляться
з розкладом: для NaL
1 tпл = 250 ◦С, для NaL
2 tпл = 200 ◦С. Натрiєвi солi розчиняю-
ться при нагрiваннi в ацетонi, спиртах i є зручними об’єктами для синтезу координацiйних
сполук за реакцiєю обмiну в розчинах.
IЧ-спектри синтезованих сполук в областi 400–4000 см−1 записували на приладi UR-20
(зразки у виглядi таблеток в KBr); зйомку ЯМР-спектрiв 1Н (ТМС внутрiшнiй стандарт;
робоча частота 400 МГц) та 31Р (Н3РО4 зовнiшнiй стандарт; робоча частота 162,1 МГц)
здiйснювали на iмпульсному спектрометрi “Mercury 400” фiрми Varian при кiмнатнiй тем-
пературi для розчинiв лiгандiв, їх натрiєвих солей у ДМСО-D6.
Рентгеноструктурний експеримент проводили на дифрактометрi “Xcalibur-3” (MoKα-ви-
промiнювання, ССD-детектор, графiтовий монохроматор, ω-сканування). Всi розрахунки
виконано з використанням комплексу програм SHELXTL (Sheldrick, 1998) [7].
Результати та їх обговорення. При вiднесеннi смуг поглинання в IЧ-спектрах лiган-
дiв та їх натрiєвих солей використано порiвняльний аналiз спектрiв з урахуванням лiтера-
турних даних [8].
В IЧ-спектрах сполук лiгандiв HL
1 й HL
2 та натрiєвих солей (табл. 1) присутнi шиpокi
смуги поглинання ν(N−H). Смугу поглинання υ(СО) в IЧ-спектрах вiльних лiгандiв вiдзна-
чено при 1635 см−1 для лiганду з амiнотiазольним замiсником та при 1730 см−1 для лiганду
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №5 181
Рис. 1. Таутомернi форми лiгандiв HL
1 (а) та HL
2 (б )
з амiнопiридиновим замiсником. Суттєва рiзниця в значеннях положення смуг поглинан-
ня υ(СО) лiгандiв обумовлюється iснуванням лiгандiв HL
1 й HL
2 у рiзних таутомерних
формах (рис. 1). При депротонуваннi вiдбувається зсув смуг поглинання СО-груп у бiльш
низькочастотну область на 15–20 см−1. Положення смуг поглинання фосфорильної групи
в IЧ-спектрах виявились малоiнформативними щодо депротонованих лiгандiв.
У ПМР-спектрах для сполук HL
1, HL
2 та NaL
1, NaL
2 (див. табл. 1) спостерiгаються
сигнали протонiв метоксигруп в областi 3,73, 3,72 та 3,54, 3,62 м. ч. вiдповiдно: дублет вiд
двох метоксигруп з константою спiн-спiнової взаємодiї JP−H = 11,6 Гц (6Н) для лiгандiв
та JP−H = 10 Гц (6Н), JP−H = 10,8 Гц (6Н) для NaL
1 й NaL
2 вiдповiдно. У ПМР-спект-
рi HL
1 спостерiгаються два дублети вiд двох протонiв гетероциклу при 7,38 та 7,15 м. ч.
з константою JH−H = 3,6 Гц (2Н) та уширенi синглети вiд амiдних протонiв при 8,69 та
10,57 м. ч. У ПМР-спектрi HL
2 спостерiгається уширений синглет при 7,51 м. ч. вiд α-про-
тонiв пiридинового замiсника, дублет дублетiв при 7,75, 7,05 м. ч. вiд β-протонiв, дублет вiд
γ-протонiв при 8,27 м. ч. та уширений сигнал вiд двох амiдних протонiв при 9,78 м. ч. При
порiвняннi ПМР-спектрiв натрiєвих солей з вiдповiдними спектрами лiгандiв HL
1 й HL
2
спостерiгається зсув сигналiв протонiв метоксигруп у бiльш сильне поле (∆δ = 0,19 м. ч.
й ∆δ = 0,12 м. ч. вiдповiдно). У спектрах 31Р натрiєвих солей NaL
1 й NaL
2 спостерiгається
Таблиця 1. Положення деяких характеристичних смуг поглинання в IЧ-спектрах та значення хiмiчних
зсувiв 1Н й 31Р у ЯМР-спектрах лiгандiв та їх солей
Сполука
Частота коливання, см−1 Хiмiчний зсув, δ, м. ч.
ν(N−H)
υ(C=O)
ν(P=O) 1Н 31Р
амiд I амiд II
HL
1 3150 1635 1480 1220, 1240 СН3: (6Н) 3,73 г 1,89;
(JP−H = 11,6 Гц) (3JP−H = 11,6 Гц)
С3Н2SN: (2Н) 7,38, 7,15
(JH−H = 3,6 Гц)
(1Н) 8,69 (1Н) 10,57
NaL
1 3200, 3280 1620 1450 1200 СН3: (6Н) 3,54 м 14,08
(JP−H = 10 Гц)
С3Н2SN: (2Н) 7,17,
6,64 (1Н) 10,48
HL
2 3195 1730 1490 1210, 1190 СН3: (6Н) 3,72 г 1,90;
(JP−H = 11,6 Гц) (3JP−H = 11,6 Гц)
С6Н4 N: (Hα) 7,51 (Hβ)
7,05, 7,75 (Hγ) 8,27
(JH−H = 4 Гц) (2Н) 9,78
NaL
2 3210, 3250 1710 1480 1200, 1190 СН3: (6Н) 3,62 Уширений
(JP−H = 10,8 Гц) сигнал 10,8
С6Н4N: (Нα) 7,86
(Нβ) 7,57, 7,83 (Нγ) 8,16
(JH−H = 4 Гц) (1Н) 9,04
182 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №5
Рис. 2. Фрагмент структури HL
1
значний зсув сигналiв у порiвняннi з аналогiчними в нейтральних лiгандах у бiльш слабке
поле (∆δ = 12,19 м. ч. й ∆δ = 8,20 м. ч. вiдповiдно).
Зсуви 1Н й 31Р, що спостерiгаються в спектрах, обумовлюються перерозподiлом елект-
ронної густини у фрагментi C(O)NP(O) при депротонуваннi: зменшенням на атомах фо-
сфору (сигнал змiщується в слабке поле) i пiдвищенням на атомах гiдрогена метоксигруп,
що призводить до зсуву даних сигналiв у бiльш сильне поле.
Методом повного рентгеноструктурного аналiзу нами було встановлено будову HL
1 й
HL
2. У випадку HL
1 молекули лiганду зв’язуються у центросиметричний димер. Молекула
зв’язана водневим зв’язком через атом оксигена фосфорильної групи та атом нiтрогена
гетероциклу. Другий водневий зв’язок утворюється через атом нiтрогена амiдогрупи та
атом гiдрогена фрагмента – C(O)N(H)P(O)< (рис. 2).
За даними РСтА, для лiганду HL
1 атом гiдрогена локалiзується (з рiзницевого синте-
зу Фур’є) бiля атома нiтрогена гетероциклу. Така дислокацiя атома гiдрогена вiдповiдає
будовi лiганду (див. рис. 1, а), що пiдтверджується аналiзом довжин зв’язкiв у структурi
(значення довжини зв’язку C(4)−N(2) 0,1332 нм ближче до подвiйного (стандартне значен-
ня C=N 0,127 нм), нiж довжина зв’язкуC(4)−N(3) 0,1342 нм.
Молекула HL
2 зв’язується в нескiнченний ланцюг мiжмолекулярними водневими зв’яз-
ками через оксиген фосфорильної групи та гiдроген карбамiдної групи 2-амiнопiридинового
фрагмента. Також у молекулi присутнiй внутрiшньомолекулярний водневий зв’язок типу
N(1)H(1N)−N(3) (рис. 3). В обох структурах фосфорильна та карбонiльна групи знахо-
дяться в антиположеннi одна до одної, що характерно i для карбациламiдофосфатiв [9].
Торсiоннi кути дорiвнюють O1PN1C 178,8◦ та N3C4N2C1 179,5◦ для HL
1, O1PN1C 177,5◦ та
N3C4N2C1 7,5◦ для HL
2. У молекулi HL
2 зменшення значення ∠N3C4N2C1 до 7,5◦ пов’яза-
но з тим, що частина молекули (нiтрогеовмiсний гетероцикл) повернена приблизно на 180◦
вiдносно iншої частини молекули по зв’язку C(1)−N(2).
Таким чином, нами синтезовано вперше два нових представника сполук типу
RC(O)N(H)P(O)(OCH3)2, де R — 2-амiнотiазол i 2-амiнопiридин та їх натрiєвi солi. Дослiд-
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №5 183
Рис. 3. Фрагмент структури HL
2
ження будови синтезованих сполук та аналiз донорних груп показали принципову можли-
вiсть їх координацiї до двох металоцентрiв, що може бути використано для синтезу нових
координацiйних сполук, в тому числi гетерометальних.
Роботу виконано за пiдтримки Державного фонду фундаментальних дослiджень МОН Укра-
їни (проект Ф25/193–2008).
1. Yamaguchi T., Sunatsuki Yu. et al. Ferromagnetic Ni(II) – Gd(III) interactions in complexes with NiGd,
NiGdNi and NiGdGdNi cores supported by tripodal ligands // Chem. Com. – 2000. – 9. – P. 1048–1049.
2. Kido T., Nagasato Sh., Sunatsuki Yu. et al. A cyclic tetranuclear Cu2Gd2 complex with an S = 8 ground
state derived from ferromagnetic spin-coupling between copper (II) and gadolinium (III) ions arrayed
alternately // Ibid. – 2000. – 21. – P. 2113–2114.
3. Zazybin A., Osipova O., Sokolov F. et al. Addition of tetrachloromethane to alkenes catalyzed by copper
(I) complexes with N-thioacylamidothiophosphate Ligands // J. Mol. Catal. A: Chemical. – 2006. – 253. –
P. 234–238.
4. Zhu W., Jiang Q., Lu Zh. et al. Novel binuclear europium β-diketone chelate used as red emitter in organic
electroluminescent device // Thin Solid Films. – 2000. – 363. – P. 167–169.
5. Скопенко В.В., Амирханов В.М., Слива Т.Ю. и др. Различные типы металлокомплексов на основе
хелатообразующих β-дикетонов и их структурных аналогов // Успехи химии. – 2004. – 73, № 8. –
С. 797–814.
6. Знов’як К.О., Овчиннiков В.А., Шишкiна С.В. та iн. Новий спосiб координацiї карбациламiдо-
фосфатiв з донорними замiсниками: синтез та будова [Ni(HL)2(H2O)2]Cl2 // Доп. НАН України. –
2006. – № 9. – С. 151–155.
7. Sheldrick G.M. SHELXL98. A System of Computer programs for X-ray structure determination. – Gutti-
ngen; Univ. of Guttingen, 1998.
184 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2009, №5
8. Амирханов В.М., Скопенко В. В., Слива Т.Ю. Синтез и исследование анионных комплексов лан-
танидов с диизопропиловым эфиром бензоиламидофосфорной кислоты // Журн. неорган. химии. –
2000. – 45, № 2. – С. 341–345.
9. Amirkhanov V.M., Ovchynnikov V.A., Glowiak T., Kozlowski H. Crystal and molecular structures of
N,N′-diphenyl-N′′-trichloroacetyl-phosphorictriamide and N,N′-tetraethyl-N′′-benzoylphosphorictriamide.
The effect of various substituents on the structural parameters of the [C(O)N(H)P(O)] moiety // Z.
Naturforsh. – 1997. – 52 b. – P. 1331–1336.
Надiйшло до редакцiї 05.11.2008Київський нацiональний унiверситет
iм. Тараса Шевченка
Yu.O. Shatrava, V. A. Ovchynnikov, T.Yu. Sliva, V.M. Amirkhanov,
Academician of the NAS of Ukraine V.V. Skopenko
Phosphorylated carbamides containing 2-aminothiazole and
2-aminopyridine — potential polydentate ligands
The new ligands based on phosphorylated carbamides: HL
1 =
= C3H2SNN(H)C(O)N(H)P(O)(OCH3)2 — dimethyl [(1,3-thiazol-2-ylamino)carbonyl]ami-
dophosphate and HL
2 = C6H4NN(H)C(O)N(H)P(O)(OCH3)2 — dimethyl[(pyridin-3-ylami-
no)carbonyl]amidophosphate and their sodium salts (NaL) have been synthesized. Compounds were
investigated by IR-, NMR (1H, 31P)-spectroscopy and X-ray analysis.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2009, №5 185
|