Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема
Человек традиционно не воспринимался одним из объектов исследования государства и правоведения, как это присуще философии. В то же время утверждение человека как высшей социальной ценности как в теории и философии права, так и в «действительности» права выступает определяющей целью исследований чело...
Saved in:
| Date: | 2003 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8540 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема / В. С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 126-128. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860071309272154112 |
|---|---|
| author | Бігун, В.С. |
| author_facet | Бігун, В.С. |
| citation_txt | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема / В. С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 126-128. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Человек традиционно не воспринимался одним из объектов исследования государства и правоведения, как это присуще философии. В то же время утверждение человека как высшей социальной ценности как в теории и философии права, так и в «действительности» права выступает определяющей целью исследований человека в праве. Вводимые понятия общего человекопонимание и специфического правового человекопонимания призвано содействовать теоретическому и практическому осуществлению этих задач, в особенности на современном этапе.
Traditionally, man has not been considered one of the objects of state and law studies, this being to the opposite with philosophy. Still, the affirmation of man as the highest social value both in theory and philosophy of law, and in “reality” of law determines the objective of studies of man in law. The introduced notions of “manunderstanding” (understanding of man) and specific legal understanding of man are expected to facilitate the
theoretical and practical realisation of the set goals, especially in the present time.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:11:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА АНТРОПОЛОГІЯ
126 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
© 2003 р. В. С. Бігун
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
ЛЮДИНА В ПРАВІ.
ПРАВОВЕ ЛЮДИНОРОЗУМІННЯ ЯК
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМА
Хоча не кожна людина стикається з правом
щодня, право, так чи інакше, впливає на неї по-
стійно, можливо, щомиті. Якщо це твердже-
ня правильне, то йдеться вже не тільки про конс-
татацію наявності об’єктивної природи права, а й
про необхідність постійного та послідовного нау-
кового дослідження відношення „людина – пра-
во”, виведення його на якісно вищі рівні абстрагу-
вання та конкретизації. Втім, відкритим видається
питання про те, в яких наукових формах має здій-
снюватися таке дослідження. Особливо актуаль-
ним воно стає нині, коли відбувається ста-
новлення української науки та водночас трансфо-
рмація її методологічних засад.
1. Людина традиційно не вважалася одним із
об’єктів дослідження праводержаво-знавства, як
це було та є у випадку філософії. Це яскраво де-
монструє поширена нині система галузей та ін-
ститутів позитивного („юридичного”) права –
елементів правової системи та системи права зок-
рема. Внутрішня форма (структура) системи галу-
зей та інститутів формувалася історично. Загаль-
новідомо, що передумовою виникнення „галузей
права” та визначення їхніх меж у період розвою
римського права стала потреба в організації сис-
тематичного викладу правових знань. Початково
виступаючи „методичними інструментами”, вони
поставали як певна сукупність знань (радше ніж
система юридичних норм, як це уявляється нині)
про певну сферу суспільних відносин (говорячи
сучасною мовою). Цим, набуваючи системності,
викладання права полегшувалося, полегшувалося
й сприйняття інформації. Галузі та інститути
з часом закріпилися внаслідок систематизації рим-
ського права, навіть стали джерельною базою
Corpus Civilis. У такий спосіб галузі права транс-
формувалися із педагогічних інструментів у еле-
менти правової системи.
Закріпилася і зросла і педагогічна роль галузей
та інститутів права. Це яскраво демонструє зміс-
товна частина юридичної освіти та науки. Студе-
нти-правники вивчають право за галузями, за га-
лузями вчені-правники проводять свої дослі-
дження. Відтак у дійсності (в уяві багатьох) галузі
права – це дещо більше, ніж система юридичних
норм, які регулюють певну сферу юридичних від-
носин специфічним методом правового регулю-
вання. Це ще й сфера правових знань. Водночас
процес вивчення та викладання права зазвичай не
є (і не повинен бути) відірваним від конкретно-
історичних умов та ідеалів своєї епохи. Звідси
й зумовленість структури правового знання, змін-
ними наголосами позитивного права, правозасто-
сування та практикуючих правників. А ця струк-
тура, також формує ідеї та погляди, які впливають
на здатність самого права бути інструментом со-
ціальних змін. Відтак, система галузей та інститу-
тів права несе ще й ідеологічне навантаження, ві-
діграє політико-правову роль.
Нинішня структура галузей та інститутів права
може правити за приклад відображення інтересу
правників до людини. Зникнення „права особис-
того статусу” як окремої колись існуючої галузі
правознавства применшує роль ролі людини
в праві загалом. Це також може призвести та при-
зводить до нівелювання ролі та потенціалу права
як явища у широкому та вузькому розуміннях, як
щодо визнання нових форм правового статусу
людини, так і значення людини в праві загалом.
Применшенню значення людини в праві можуть
сприяти і ряд індивідуальних теоретичних і прак-
тичних чинників. Це, серед іншого, і надмірне за-
хоплення теоретизацією, абстрагуванням права,
інституційні трансформації у напрямах вузько-
спеціалізованості, прагматизації, політичної ідео-
логізації та упередженого заангажування право-
державознавства політичними інтересами тощо.
Внаслідок цього людина в праві поступово має усі
шанси перетворитися із предмета загального ін-
ституційного в предмет індивідуального (тобто
окремих науковців) інтересу. Успадковані сучас-
ною українською юриспруденцією „людський ви-
мір права”, „людський фактор” фразеологічно та
змістовно демонструють цей аргумент. На перший
погляд, вони нейтральні, однак насправді показу-
ють другорядність місця людини в царині теорії та
практики права, її інструментальне, а не фундаме-
нтальне значення. Натомість заперечення чи зніве-
В.С. Бігун
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 127
лювання значення взаємозв’язку людини та права
– значить заперечення всієї людської природи пра-
ва як явища та об’єкта наукового інтересу.
Це яскраво продемонструвала філософія, з лю-
диною – її традиційним об’єктом філософству-
вання. Людина – вважалася і вважається якщо не
головним, то, щонайменше, одним із ключових
інтересів філософії. Розроблено чимало філософ-
ських концепцій щодо людини, які, з одного боку,
відображають багатоманітність самої людини, а з
іншого – способів її інтерпретації. Різні способи
представлення людини філософією, як-от: де-
скриптивний (через описання усіх ознак), атрибу-
тивний (через якусь одну постійну, обов’язкову чи
вибрану ознаку) чи сутнісний (через визначення її
сутності, природи) у сукупності прагнуть сформу-
вати якомога цілісніше відображення та уявлення
про людину.
Нині в Україні відроджується „філософія пра-
ва” як особлива сфера міждисциплінарного науко-
вого знання філософських та юридичних наук,
їхня „спільна територія”. Формально стає можли-
вим надати людині статус об’єкта, а різно-
манітним аспектам відношення права та людини –
статус предмета філософсько-правового дослі-
дження. Відтак поєднання відповідних здобутків
філософії та праводержавознавства може слугу-
вати евристичному просуванню дослідженості
теми людини в праві. Тут також не слід забувати
і про чинник всесторонньо розвинутого „науко-
вця”, як наприклад, у випадку з правником, що
втілює та розвиває в собі як інтерес до права, так
і до філософії. Проявами зрушень на цьому шляху
є такі сучасні тенденції в українській та світовій
правової думці, як „олюднення права”, „антропо-
логізація” філософії права, розвиток правової ан-
тропології (антропології права), тривалий інтерес
до прав людини.
Загалом вивчення філософією права „людина –
право взаємовідношення” створює передумови
для вивчення права як людського феномена, тобто
як права людини. Підкреслимо: йдеться не про
права людини, а про право людини, тобто не лише
про людський вимір права, а про право як загаль-
нолюдський феномен з людиною в її проявах як
його філософського осердя, основи та орієнтиру.
2. „Людина – право” – це складне, поліпробле-
мне відношення. Воно є потенційно еластичним
і може охоплювати та породжувати чимало питань
та проблем фундаментального значення. Одне із
них – це питання про відображення людини в пра-
ві, її уявлення, „образ”, яке можна визначити як
питання правового людинорозуміння. Питання
правового людинорозуміння покликане відповісти
на запитання: „що таке людина в праві, і як вона
ним розуміється?”. При цьому під „правом” ма-
ється на увазі не лише „юридичне” право чи його
логічна конструкція, форма (адже сприйняття
права виключно як логічної конструкції, спричи-
няє сприйняття людини як фікції, відтак її зна-
чення нівелюється; натомість правова реальність
корегує місце і значення людини як фактично, так
і потенційно). Також мається на увазі й право як
загальносоціальне явище, право в його здійсненні.
У цьому зв’язку визначальною, видається, по-
треба визначитися з формами правового людино-
розуміння. Адже за кожним терміном стосовно
людини стоїть певна мисленна форма – поняття,
уявлення, котре має як теоретичне, так і практичне
значення. Характерним для сучасної правової лі-
тератури є спорадичне використання термінології
людинорозуміння без визначення змісту конк-
ретних термінів. Ідеться про використання, зна-
чення та розрізнення уживаної як в науковій літе-
ратурі, так і в нормативно-правових документах
такої термінології людинорозуміння загалом та
в юриспруденції загалом, як: (1) людина, (2) чоло-
вік, (3) індивід (індивідуум), (4) індивідуальність,
(5) особа, (6) суб’єкт права, (7) особистість, (8) гро-
мадянин, (9) персона, (10) ніхто, (11) кожен тощо.
Постає питання, якою уявляється людина
у кожному з цих теоретичних та практичних вимі-
рів права. Іншими словами. По-перше, що є лю-
дина у філософських і теоретичних конструкціях,
що лежать в основі теорії права. По-друге, що
є людина у правореалізації (у найширшому розу-
мінні цього слова як здійсненні права, „права
в дії”), коли це здійснення відбувається за участю
різноманітних суб’єктів, уособлених окремими
людьми. Для вирішення цього питання необхідно
дослідити процес відображення людини, яке від-
бувається через усвідомлення та втілюється в ідеї
та інші теоретичні форми й кульмінує в одиноч-
них поглядах, їх сукупності чи системі.
Правовою думкою вироблено кілька концепцій
відображення людини. Наприклад, стосовно уяв-
лення про людину в концепції прав людини, звер-
тає на себе увагу формула В. Брюґґера, за якою
права людини мають на меті забезпечити „само-
визначальний, значущий, відповідальний спосіб
ведення життя” кожній людині. Таке уявлення про
людину сформована на основі п’яти рівнозначних
елементів: автономність, значущість, відповідаль-
ність, повага до життя, спосіб (стиль) життя.
Таким чином, людинорозуміння – це усвідом-
лення людини через призму філософських концеп-
цій, поглядів, уявлень. Правове людинорозуміння –
це усвідомлення людини через призму філософсь-
Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема
128 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
ких та правових, філософсько-правових концепцій,
доктрин, поглядів, уявлень. Індивідуально (для
будь-якої людини, вченого тощо) правове люди-
норозуміння – процес усвідомлення сутності, сен-
су та значення людини в праві. Структурно право-
ве людинорозуміння – це система понять, катего-
рій, концепцій, поглядів, підходів, тлумачень, уяв-
лень, ідей щодо людини в праві, які формують і
відображають зміст і форму розуміння людини в
праві. Інструментально (методологічно) правове
людинорозуміння – це один з елементів антропо-
логічного підходу до права, з допомогою якого
розкривається зміст людської природи права як її
засади.
3. Наукове дослідження відношення „людина –
право” та, зокрема, правового людинорозуміння,
на нашу думку, має здійснюватися на суво-
рих методологічних засадах. Це дасть можливість
максимально результативно, „прозоро” та доці-
льно наповнити теоретичну та практичну частини
цієї сфери наукового дослідження. Це, відповідно,
також применшить рівень її еклектичності та вод-
ночас не позбавить синтетичності та інтегралізму.
Далі доречно викласти деякі методологічні засади
(принципи) наукового дослідження правового лю-
динорозуміння, а саме:
Дослідження від загального до елементного
людинорозуміння. Дослідження правового люди-
норозуміння має відбуватися за схемою: від зага-
льного людинорозуміння до правового людиноро-
зуміння, далі – від правового людинорозуміння до
„системно-галузево-правового” людинорозуміння
(а не навпаки). Відтак, через фундаментальність,
радше ніж елементність характеру такого дослі-
дження на нього може претендувати філософія
права як найбільш абстрактний та фундаменталь-
ний спосіб дослідження права. Підкреслимо:
йдеться насамперед про дослідження „образу” не
індивідуальної, кожної конкретної людини, а „об-
разу” людини загалом. Утім не заперечується
і практичний вимір такого дослідження
Визнання плюралістичності підходів, вихідної
складності та суперечливості джерел. На основі
яких фундаментальних уявлень, ідей тощо, про лю-
дину має ґрунтуватися дослідження та конс-
труювання людинорозуміння? Адже, умоглядні,
радше ніж реальні, дійсно існуючі характеристики
чи окремі переваги таких характеристик, як основи
концепції людини, що лежить в основі права (якщо
вони не дійсні), наперед можуть заперечувати чи
применшувати значення такої концепції. Тут слід
звернути увагу на історичний досвід та тенденції
щодо людини в праві, яка розвивалася за принципом
„від людини поза правом, до права людини”.
В. С. Бигун
ЧЕЛОВЕК В ПРАВЕ. ПРАВОВОЕ ЧЕЛОВЕКОПОНИМАНИЕ
КАК ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВАЯ ПРОБЛЕМА
Человек традиционно не воспринимался одним из объектов исследования государства и правове-
дения, как это присуще философии. В то же время утверждение человека как высшей социальной
ценности как в теории и философии права, так и в «действительности» права выступает определяю-
щей целью исследований человека в праве. Вводимые понятия общего человекопонимание и специ-
фического правового человекопонимания призвано содействовать теоретическому и практическому
осуществлению этих задач, в особенности на современном этапе.
V. S. Bihun
HUMAN BEING IN LAW. THE LEGAL UNDERSTANDING OF MAN AS
A PHILOSOPHICAL AND LEGAL ISSUE
Traditionally, man has not been considered one of the objects of state and law studies, this being to the op-
posite with philosophy. Still, the affirmation of man as the highest social value both in theory and philosophy of
law, and in “reality” of law determines the objective of studies of man in law. The introduced notions of “man-
understanding” (understanding of man) and specific legal understanding of man are expected to facilitate the
theoretical and practical realisation of the set goals, especially in the present time.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8540 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:11:14Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бігун, В.С. 2010-06-08T10:19:58Z 2010-06-08T10:19:58Z 2003 Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема / В. С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 126-128. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8540 Человек традиционно не воспринимался одним из объектов исследования государства и правоведения, как это присуще философии. В то же время утверждение человека как высшей социальной ценности как в теории и философии права, так и в «действительности» права выступает определяющей целью исследований человека в праве. Вводимые понятия общего человекопонимание и специфического правового человекопонимания призвано содействовать теоретическому и практическому осуществлению этих задач, в особенности на современном этапе. Traditionally, man has not been considered one of the objects of state and law studies, this being to the opposite with philosophy. Still, the affirmation of man as the highest social value both in theory and philosophy of law, and in “reality” of law determines the objective of studies of man in law. The introduced notions of “manunderstanding” (understanding of man) and specific legal understanding of man are expected to facilitate the
 theoretical and practical realisation of the set goals, especially in the present time. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософсько-правова антропологія Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема Человек в праве. Правовое человекопонимание как философско-правовая проблема Human being in law. The legal understanding of man as a philosophical and legal issue Article published earlier |
| spellingShingle | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема Бігун, В.С. Філософсько-правова антропологія |
| title | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема |
| title_alt | Человек в праве. Правовое человекопонимание как философско-правовая проблема Human being in law. The legal understanding of man as a philosophical and legal issue |
| title_full | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема |
| title_fullStr | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема |
| title_full_unstemmed | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема |
| title_short | Людина в праві. Правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема |
| title_sort | людина в праві. правове людинорозуміння як філософсько-правова проблема |
| topic | Філософсько-правова антропологія |
| topic_facet | Філософсько-правова антропологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8540 |
| work_keys_str_mv | AT bígunvs lûdinavpravípravovelûdinorozumínnââkfílosofsʹkopravovaproblema AT bígunvs čelovekvpravepravovoečelovekoponimaniekakfilosofskopravovaâproblema AT bígunvs humanbeinginlawthelegalunderstandingofmanasaphilosophicalandlegalissue |