Грані святості Франциска Ассізького: пошук європейської індивідуалізації

• Опубліковано в: : Наука. Релігія. Суспільство
• Дата: 2011
• Автор: Туренко, О.С.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2011
• Теми: Філософія
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85428
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Грані святості Франциска Ассізького: пошук європейської індивідуалізації / О.С. Туренко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 31-40. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

У статті на прикладі ознак харизми Франциска Ассізького досліджуються світоглядні компоненти європейської
 індивідуалізації, культурно-релігійним провідником яких був святий. Спираючись на вчення Іоахіма
 Флорського про розділення на три періоди до того вічно-єдиного часу та історії, Франциск затвердив
 релігійну практику дієвого удосконалення світу та реформування людини, переоцінку особистої свободи
 християнина. Ці новітні світоглядні компоненти Франциск затверджував завдяки відмові від концепту
 фатально-трагічної визначеності долі людини в гріховному світі, містичній практиці, пацифізму та
 буквальному повторенню земного життя Ісуса. В статье на примере признаков харизмы Франциска Ассизского исследуются мировоззренческие компоненты
 европейской индивидуализации, культурно-религиозным проводником которых был святой. Опираясь на
 учение Иоахима Флорского о разделении на три периода до того вечно-единого времени и истории,
 Франциск утвердил религиозную практику действенного усовершенствования мира и реформирования
 человека, переоценку личной свободы христианина. Эти новые мировоззренческие компоненты Франциск
 утверждал благодаря отказу от концепта фатально-трагической определенности судьбы человека в греховном
 мире, мистической практике, пацифизму и буквальному повторению земной жизни Иисуса. In the article by the example of signs Francis of Assisi’s harizma the world view components of European
 individualization, the cultural-religious explorer of which this man of God was, are investigated. Leaning against
 the study of Joachim of Fiore, about the division into three periods, to that eternal-single time and history,
 Francis confirmed religious practice of effective improvement of the world and reformation of a human-being,
 overvalue of the personal freedom of the christian. Francis asserted these new world view components thanks to
 the waiver from the concept of fatal-tragic definiteness of human fate in the sinful world, mystic practice,
 pacifism and literal reiteration of earthly life of Jesus.