Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля
Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав. The author asserts that works of Ch...
Збережено в:
| Дата: | 2003 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2003
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8543 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля / М.В. Цюрупа // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 103-106. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859938110718083072 |
|---|---|
| author | Цюрупа, М.В. |
| author_facet | Цюрупа, М.В. |
| citation_txt | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля / М.В. Цюрупа // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 103-106. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав.
The author asserts that works of Ch.-L. Montesquieu and G. W. F. Hegel laid a foundation to the understanding of international law as a special branch of law, founded on humane attitudes between the peoples, each being a holder of the collective will and sovereign rights.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:10:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗЕВИХ ЮРИДИЧНИХ НАУК
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 103
© 2003 р. М. В. Цюрупа
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО
ПРАВА У ТВОРАХ Ш. МОНТЕСК’Є ТА Г. ГЕГЕЛЯ
У переважній більшості праць з філософії
права таких сучасних теоретиків як Х. Л. Харт,
Т. Оноре, Л. Фуллер, Р. Ціппеліус класичним
представникам цієї галузі знання не знаходиться
місця. На нашу думку, небагатьом мислителям
в історії духовного осягнення міжнародного пра-
ва вдалось створити власне самостійні, ори-
гінальні, цілісні концепції філософського дослі-
дження міжнародного права. Тому філософія пра-
ва класиків цієї галузі знання, безперечно, на-
лежить до нескороминущих досягнень філософ-
сько-правової думки. У нашій статті ми зосереди-
мось на вченнях Ш.Л. Монтеск’є та Г.В.Ф. Гегеля.
Історичне значення найбільш відомого в науці
міжнародного права теоретичного доробку Ге-
геля у цій галузі ще й у тому, що він синтезував
попередні досягнення європейських мислителів
нового часу і насамперед Шарля Луї Монтеск’є.
Яскравий представник французького Просві-
тництва – Шарль Луї Монтеск’є був юристом,
філософом і політичним діячем, а у полі його
зору знаходились ще й історія, соціологія, релі-
гія, етика, природничі науки. Такий широкий
науковий світогляд мислителя віддзеркалився
і на його підходах до створення філософсько-
правової системи. Загальним поняттям закону він
охопив усі імовірні закони у природному світі,
суспільстві, міжнародному житті, внутрішньому
світі людини, вселенському житті. Закон у ці-
лому – це людський розум, який керує людьми,
а конкретні закони – окремі прояви цього загаль-
нолюдського закону.
В літературі останніх декількох десятків років
доробку цього мислителя у галузі філософії між-
народного права не приділялось достатньої ува-
ги. Так, у чотирьохтомній "Історії філософії"
(Т. II. – М., 1957. – с. 533-535) він узагалі проіг-
норований. У одному з нових навчальних посіб-
ників "Вступ до політології" (Київ, 1996. – с. 184-
190) автори зосередились лише на політико-
правових поглядах Монтеск’є з погляду відпові-
дності внутрішнього законодавства "духу наро-
ду". Не обминули деякі автори і суттєвих помил-
кових трактувань положень Монтеск’є: так,
у "Історії філософії у короткому викладі" (М.,
1991) Вл. Чехак пише, що згідно із Монтеск’є,
"закони, які регулюють відносини між людьми, –
міжнародне право" [6, c. 432]. Враховуючи, що й
інші посилання цього автора збігаються з цита-
тами з чотирьохтомної "Історії філософії" випус-
ку 1957 р., можна припустити, що Чехак безпо-
середньо не звернувся до першоджерела. А у
праці "Про дух законів" міжнародне право трак-
тується Монтеск’є як таке, що випливає з відно-
син між народами (курсив наш). У змістовній
главі підручника "Історія політичних і правових
вчень" (М., 1998), присвяченій вченню Мон-
теск’є, його погляди на специфіку міжнародного
права майже не розкриті. Такий стан аналітичної
літератури примушує нас більш уважно постави-
тись до першоджерел французького теоретика.
У знаменитому творі "Про дух законів" (1748)
Шарль Луї Монтеск‘є висловив низку плідних
думок, у тому числі й ту, що частину правової
системи, до якої ми відносимо галузь міжнарод-
ного права, належить розглядати тільки у відно-
шенні до цілого. Таким цілим французький мис-
литель вважав універсальну закономірність, яка
панує в світі. "Закони у найширшому сенсі, – пи-
сав французький теоретик права, – суть необ-
хідні відносини, яки виникають із самої природи
речей; у цьому сенсі все, що існує, має свої за-
кони: вони є у божества, і у світі матеріальному,
і у істот з надприродного розуму, і у тварин, і у
людини" [7, c. 163]. Залишаючи поза увагою за-
кони, що керують природним буттям людини ("як
істота фізична, людина подібно іншим плотям, ке-
рується незмінними законами"), він звертається до
законів людського суспільного буття, бо "як істоти,
що живуть у суспільстві, існування котрих потре-
бує охорони, вони мають закони, які визначають
відношення між правителями та тими, якими керу-
ють: це право політичне. Є ще в них закони, кот-
рими визначаються відносини громадян між со-
бою: це право цивільне…" [8, c. 540-541].
Необхідність міжнародного права, на думку
Монтеск’є, випливає з усвідомлення суспільст-
вами своєї сили – "звідси стан війни між наро-
дами", який необхідно обмежити законами. "Як
жителі планети, розміри якої роблять необхід-
ними існування на ній різних народів, люди ма-
ють закони, що визначають відношення між ци-
М.В. Цюрупа
104 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
ми народами : це міжнародне право" [8, c. 540-
541]. Останньому він відводить, знов-таки в дусі
широкого наукового підходу, найширше поле
регуляції – вселенську спільноту людей і наро-
дів. Не зрозуміло однак, як знайти спільну ос-
нову для правових приписів у міжнародному
праві, адже "тільки у рідких випадках закони од-
ного народу можуть бути в нагоді і для іншого
народу". Отже, загальна теоретична і філософ-
ська позиція Шарля Монтеск’є щодо детерміна-
ції "духу законів" умовами життя народів, усе-
осяжної закономірності універсуму, відбилась
і на його підході до права міжнародного. Його
ідеї щодо чіткого розмежування поля дії різних ти-
пів законів з метою визначення, "до якого з назва-
них розрядів переважно відносяться ті чи інші пи-
тання, які підлягають визначенню закону, з метою
не вносити безладдя і ті начала, які повинні керу-
вати людьми", мають методологічне значення для
формування галузей міжнародного права.
Наостанок зауважимо, що метод Ш. Мон-
теск’є у дослідженні систем права критично-іс-
торичний – він ретельно досліджує римське за-
конодавство, історію права багатьох країн, похо-
дження й еволюцію цивільних законів у Франції.
Особливий і незмінний науковий інтерес для
розуміння природи міжнародного права спричи-
нює філософія права Георга Гегеля, в якій сфера
міждержавних відносин виступає сферою прояву
ідеї зовнішнього державного права.
Ми цілком погоджуємось з тезою Б. Рассела,
що гегелівська філософія суспільних сфер (істо-
рії, релігій, моралі, права) дуже складна, а він –
найважчий для розуміння з усіх видатних філо-
софів [1, c. 608]. Тому не обійтись без попередніх
загальних зауважень.
У критичній літературі, доступній вітчизня-
ному читачеві, загальна філософія права Гегеля
стисло висвітлена, однак це майже не стосується
питань міжнародного права [5, c. 415-431; 9, c.
370-401; 1, c. 603-612].
Спробуємо докладно проаналізувати гегелів-
ську філософсько-правову концепцію. По-перше,
первинний матеріал для побудови гегелівського
філософсько-правового вчення відноситься до пев-
ного ступеня розвитку духу і є його об‘єктивацією,
зовнішній прояв абсолютної ідеї виступає у праві
як "прояв суб‘єктивної волі" [3, c. 328]. По-друге,
"наука про право є частина філософії. Вона тому
повинна розвинути ідею, яка представляє собою
розум предмета", а не вказувати, якою має бути
правова система всередині та зовні держав. По-
третє, розрізнюючи право та законодавство, Ге-
гель проти їх різкого протиставлення, хоча й ви-
знає, що зміст права може бути викривленим
у законодавчому процесі. Зовнішнє державне
право за Гегелем випливає із взаємного визнання
держав одна одної як "вільних народних індиві-
дуумів", які стримують дії одних народів по від-
ношенню до інших, оскільки до цього вони ні-
чим не стримувались [3, c. 365].
Як бачимо, з перших же кроків свого дослі-
дження природи міжнародного права німецький
мислитель ототожнює міжнародне і міждержавне
право, що випливало з таких його принципових
позицій як:
невизнання за народом права на міжнародні
дії та стосунки між народами;
– абсолютизація ролі держави в історичному
житті на міжнародній арені;
– підхід до взаємин між державами переважно
з позицій боротьби (війни), а не миру.
Отже, у Гегеля головним і, мабуть, що єдиним
суб'єктом міжнародного права виступала дер-
жава, адже "ідея держави володіє а) безпосеред-
ньою дійсністю… б) вона переходить у відно-
шення окремої держави до інших держав – зов-
нішнє державне право… с) вона є абсолютна
влада, покладаючою проти себе інші індивідуа-
льним державам…" [2, c. 285].
Держави, за гегелівською думкою у «Філосо-
фії права» та "Енциклопедії філософських наук",
ставляться одна до одної як самостійні, незале-
жні індивідуальності і тільки станом війни само-
стійність держав ставиться "на карту", тобто під
сумнів. У цьому випадку міжнародне право ре-
гулює їх конфронтаційність. Держави як такі –
незалежні одна від одної, тому відносини між
ними можуть бути тільки зовнішніми. При цьому
зовнішні відносини не змінюють їх незалежний
статус, а лише свідчать про взаємне визнання
"так званим міжнародним правом" [3, c. 365].
Правда, декілька держав можуть утворити між-
державні об'єднання, як наприклад, союзи та коалі-
ції, але вони, на думку Гегеля, відносні й обмежені
в історичному часі. Критику Б. Рассела позиції Ге-
геля про негативне ставлення до утворення
об‘єднань держав "на кшталт Ліги Націй" (стор.
616 "Історії західної філософії") ми вважаємо не-
справедливою, адже німецький мислитель лише
вказує на нестабільність таких союзів, бо згідно
з невблаганним законом діалектичного розвитку
подібне об‘єднання переходить до своєї протилеж-
ності – розрізненості самостійних держав.
Внутрішні державні владні елементи, у тому
числі армія та органи воєнно-політичного керів-
ництва, – несамостійні, бо вони виступають ор-
ганічними моментами державного цілого (суве-
Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’е, Г. Гегеля
Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 105
ренітету держави) [2, c. 336]. А між державами,
вважав німецький мислитель, немає претора,
в кращому випадку їх відносини регулюються
третейськими суддями і посередниками, до того
ж від випадку до випадку [2, c. 366]. Тому найча-
стіше держави звертаються до війни.
З цього особливого статусу суверенних дер-
жав випливають і особливості їх правових відно-
син. Незалежність (суверенність) держав нерідко
перетворює суперечки між ними у «питання си-
ли, у стан війни», – відзначав Гегель. Держави –
не приватні особи, їх відносини складаються ін-
акше, ніж «чисто приватновласницькі відносини»
[2, c. 364]. Регуляція останніх полегшена тим, що
над ними стоїть суд і влада, котрі реалізують
право. Безумовно, і відносини між державами
повинні бути правовими, та оскільки не існує
влади, яка б здійснювала виконання міжна-
родного права і правову регуляцію, то міждер-
жавні відносини залишаються відносинами «зо-
бов’язання» [2, c. 365]. Цю думку німецького фі-
лософа права ми розуміємо як принципово важ-
ливу для встановлення природи міжнародного
права – взаємного зобов'язання, договірного ста-
влення до суверенних суб‘єктів, а також необ-
хідною для розуміння обмеженої ролі третейсь-
кого суду при вирішенні міждержавних супере-
чок. Останнє важливе у зв`язку з давньою мрією
народів щодо утворення міжнародного органу,
який регулює міждержавні відносини і запобігає
міждержавним війнам.
З позицій сьогодення характеристика третей-
ського суду як обмеженого у правосильності
виглядає актуальною з огляду на неефектив-
ність суду в Гаазі при регуляції африканського,
сербсько-боснійського конфліктів, регулювання
складних міжнародних відносин. Крім того, са-
ма ідея особливого міжнародного суду при-
ймається далеко не всіма членами спільноти.
Міжнародне право, за Гегелем, – це не дійсне
право, а лише зобов’язання, тому що дійсним
виступає внутрішньодержавне право – позитивне
право і законодавство, разом з тим, він не відки-
дає сам принцип міжнародного права як право-
вих, договірних відносин. «Принцип міжнарод-
ного права як всезагального, яке в собі і для себе
повинно бути значущим у відносинах між дер-
жавами, є, на відміну від особливого змісту по-
зитивних договорів, той, що договори, на котрих
засновані зобов’язання держав по відношенню
одне до одного, повинні виконуватись». [2,
c. 365]. Водночас війна у нього є цілком природ-
ним засобом врегулювання відносин, хоча, як
уже відзначалось, це стан безправ’я, випадково-
сті та беззаконня. Ще раз наголосимо на форму-
люванні принципу міжнародного права Гегелем
– виконання взаємних зобов‘язань.
Важливим нам видається той момент, що ні-
мецький мислитель підтверджує міжнародно-
правовий суспільний, а не індивідуально-приват-
ний характер війни, який до нього влучно визна-
чив Ж.-Ж. Руссо [10]. Але і Г.Гегель вказував:
«...Війна взагалі не ведеться проти внутрішніх
інститутів і мирного сімейного та приватного
життя, не проти приватних осіб» [2, c. 368].
На нашу думку, мусимо достатньо високо
оцінити гегелівські основи філософської конце-
пції міжнародного права війни. По-перше, була
визнана історична роль війни у міждержавних
стосунках: війна не є випадковим чи стихійним
явищем, а виступає моментом взаємин між дер-
жавами, коли їх суверенні волі не доходять до
згоди і тому стає необхідним рухом у розвитку
цих відносин.
По-друге, вказувалось, що нерідко виникає
такий етап розвитку відносин, в якому держави
не приходять і не можуть взагалі прийти до зго-
ди, мир стає неможливим, тоді суперечка між
державами може бути вирішена тільки війною [2,
c. 367], яка виступає кульмінацією розвитку
конфлікту-суперечки.
По-третє, саму війну, або збройну боротьбу,
Гегель розглядає у контексті таких відносин, що
спрямовані «назовні», а також і тих, що спрямо-
вані «всередину». Тому легітимність держави
доповнюється визнанням такого ж стану іншої
держави і зумовлює невтручання в чужоземні
внутрішні справи, навіть коли там і ведеться
громадянська війна. Виходить, з огляду на тео-
рію Гегеля, що гуманітарне втручання у будь-
яких формах у справи інших держав: від спосте-
реження до інтервенції не має класичної правової
підстави.
Важливою з огляду на морально-юридичні за-
сади міжнародного права війни є думка про ос-
нови моральної регуляції взаємин на війні. Такі
регулятори як: недоторканість послів, полонення
тих, хто добровільно здається, заборона вести
насильницькі дії проти мирного сімейного і при-
ватного буття, проводяться на засадах переважно
"нравів націй" (курсив Гегеля) як на внутрішній
основі поведінки на війні [2, c. 369]. Але він за-
стерігав від спрощення розуміння моральних за-
сад міждержавного права, тому, що благо держави
відрізняється від блага приватної особи. Те, що є
благом і добром у масштабі суспільства часто-
густо не збігається з благом окремого його члена.
М.В. Цюрупа
106 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1.
Норови націй же засновані на морально-філо-
софському і правовому розумінні справедливо-
сті. Справедливість, як одна з основ побудови
норм міжнародного права, основується не на во-
єнній силі і могутності країн, а на загальнолюд-
ських уявленнях справедливості.
Справедливе застосування норм права вима-
гає від тих, хто їх застосовує, – поліції, посадо-
вих осіб, – щоб вони були безсторонніми, вислу-
ховували обидві або всі сторони справи, зали-
шаючи осторонь свої особисті інтереси, вважає
Тоні Оноре. Перефразовуючи Гегеля, можна стве-
рджувати: «вся справа в справедливості», а вона
відсутня, якщо розглядати її суб’єктивно [4, c. 413].
Врешті-решт, важливою є ідея німецького
філософа про високий статус права – «в світі не-
має нічого вищого за нього» , хоча в ньому є рі-
зні можливості для суспільства й особи: право на
життя священне, однак від нього доводиться від-
мовлятись у зв’язку з війною. Відзначаючи такий
статус права, він реалістично вказував, що хоча
право на землі і на небесах святе, але на землі
право може бути порушене, тому завданням нау-
ки постає аналіз того, чим є насправді міжна-
родне право. Продовжуючи логіку міркувань ми-
слителя, можна стверджувати, що завданням
міжнародного права є збереження міжнародної
етики й універсального права, які складались
упродовж тисячоліть та подальший розвиток їх
гуманістичних основ.
Отже, у вченнях Монтеск’є та Гегеля заклада-
вся фундамент розуміння міжнародного права як
особливої галузі права, що має витоки у гуманних
відносинах між народами, кожен з яких є носієм
колективної волі і суверенних прав. А останні мо-
жуть лише узгоджуватись з рівними за значенням
волею та правами інших народів.
Список літератури
1. Рассел Б. Історія західної філософії / Пер.
з англ. – К.: Основи, 1995.
2. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Пер.
с нем. – М., 1990.
3. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских на-
ук. Том 3. Философия Духа / Пер. с нем. – М., 1977.
4. Гегель Г.В.Ф. Приложение ( Новые источ-
ники по «Философии права»). Запись лекции
1819 – 1820 г. – Вказаний твір 1990 р.
5. История политических и правовых учений.
Учебник для вузов / Под общ. ред. проф.
В.С. Нерсесянця. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998.
6. История философии в кратком изложении /
Пер. с чеш. – М., 1991.
7. Монтеск‘є Ш. О духе законов / Избранные
произведения. – М., 1955.
8. Монтеск‘є Ш. О духе законов // Антология
мировой философии. В четырех томах. – Т. 2. –
М., 1970.
9. Нарский И.С. Западноевропейская филосо-
фия XIX века. – М.: Высш. школа, 1976.
10. Руссо Ж. Об общественном договоре. –
Кн. 1. – Гл. IV.
М. В. Цюрупа
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА
В РАБОТАХ Ш. МОНТЕСКЬЁ И Г. ГЕГЕЛЯ
Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания
международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения
между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав.
M. V. Tsiurupa
PHILOSOPHICAL AND LEGAL FOUNDATIONS OF INTERNATIONAL LAW IN WORKS
OF Ch.-L MONTESQUIEU AND HEGEL
The author asserts that works of Ch.-L. Montesquieu and G. W. F. Hegel laid a foundation to the un-
derstanding of international law as a special branch of law, founded on humane attitudes between the peo-
ples, each being a holder of the collective will and sovereign rights.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8543 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:10:07Z |
| publishDate | 2003 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Цюрупа, М.В. 2010-06-08T10:41:52Z 2010-06-08T10:41:52Z 2003 Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля / М.В. Цюрупа // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 103-106. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8543 Автор утверждает, что в работах Ш. Монтескьё Г. Гегеля заложился фундамент понимания международного права как особенной отрасли права, истоками которой есть гуманные отношения между народами, каждый из которых является носителем колективной воли и суверенных прав. The author asserts that works of Ch.-L. Montesquieu and G. W. F. Hegel laid a foundation to the understanding of international law as a special branch of law, founded on humane attitudes between the peoples, each being a holder of the collective will and sovereign rights. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософські проблеми галузевих юридичних наук Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля Философско-правовые основы международного права в работах Ш. Монтескьё и Г. Гегеля Philosophical and legal foundations of international law in works of Ch.-L Montesquieu and Hegel Article published earlier |
| spellingShingle | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля Цюрупа, М.В. Філософські проблеми галузевих юридичних наук |
| title | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля |
| title_alt | Философско-правовые основы международного права в работах Ш. Монтескьё и Г. Гегеля Philosophical and legal foundations of international law in works of Ch.-L Montesquieu and Hegel |
| title_full | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля |
| title_fullStr | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля |
| title_full_unstemmed | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля |
| title_short | Філософсько-правові основи міжнародного права у творах Ш. Монтеск’є та Г. Гегеля |
| title_sort | філософсько-правові основи міжнародного права у творах ш. монтеск’є та г. гегеля |
| topic | Філософські проблеми галузевих юридичних наук |
| topic_facet | Філософські проблеми галузевих юридичних наук |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8543 |
| work_keys_str_mv | AT cûrupamv fílosofsʹkopravovíosnovimížnarodnogopravautvorahšmonteskêtaggegelâ AT cûrupamv filosofskopravovyeosnovymeždunarodnogopravavrabotahšmonteskʹeiggegelâ AT cûrupamv philosophicalandlegalfoundationsofinternationallawinworksofchlmontesquieuandhegel |