Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України
У статті розглядається проблема трансформації соціальної сфери життя південноукраїнського селянства кінця ХІХ – початку ХХ ст., розкривається сутність асоціативних ринково-капіталістичних форм соціальної самоорганізації селянства регіону. Аналізуються такі асоціативні форми, як кумпанія, селянське...
Saved in:
| Published in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85441 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України / О.М. Приймак // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 81-88. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85441 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Приймак, О.М. 2015-08-05T11:41:45Z 2015-08-05T11:41:45Z 2011 Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України / О.М. Приймак // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 81-88. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85441 94(477.7)–058.232.6:316.77«18/19» У статті розглядається проблема трансформації соціальної сфери життя південноукраїнського селянства кінця ХІХ – початку ХХ ст., розкривається сутність асоціативних ринково-капіталістичних форм соціальної самоорганізації селянства регіону. Аналізуються такі асоціативні форми, як кумпанія, селянське товариство, а також позикове та кредитне товариства. В статье рассматривается проблема трансформации социальной сферы жизни южноукраинского крестьянства конца ХІХ – начала ХХ вв., раскрывается сущность ассоциативных рыночно-капиталистических форм социальной самоорганизации крестьянства региона. Анализируются такие ассоциативные формы, как кумпания, крестьянское товарищество, а также ссудное и кредитное товарищества. The article is devoted to the problem of transformation of social sphere of life of the South Ukrainian peasantry at end of the ХІХth – at the beginning of the ХХth century. The purpose of the article consists in opening of essence of associative market-capitalist forms of social organization of peasantry of the region. It contains the analysis of such associative forms as cumpania, peasant association and also loan and credit associations. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Історія Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України Ассоциативные рыночно-капиталистические формы самоорганизации крестьянства Степной Украины Associative market and capitalist forms of organization of peasantry of Steppe Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України |
| spellingShingle |
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України Приймак, О.М. Історія |
| title_short |
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України |
| title_full |
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України |
| title_fullStr |
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України |
| title_full_unstemmed |
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України |
| title_sort |
асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства степової україни |
| author |
Приймак, О.М. |
| author_facet |
Приймак, О.М. |
| topic |
Історія |
| topic_facet |
Історія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Наука. Релігія. Суспільство |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ассоциативные рыночно-капиталистические формы самоорганизации крестьянства Степной Украины Associative market and capitalist forms of organization of peasantry of Steppe Ukraine |
| description |
У статті розглядається проблема трансформації соціальної сфери життя південноукраїнського селянства
кінця ХІХ – початку ХХ ст., розкривається сутність асоціативних ринково-капіталістичних форм соціальної
самоорганізації селянства регіону. Аналізуються такі асоціативні форми, як кумпанія, селянське товариство, а
також позикове та кредитне товариства.
В статье рассматривается проблема трансформации социальной сферы жизни южноукраинского крестьянства
конца ХІХ – начала ХХ вв., раскрывается сущность ассоциативных рыночно-капиталистических форм
социальной самоорганизации крестьянства региона. Анализируются такие ассоциативные формы, как кумпания,
крестьянское товарищество, а также ссудное и кредитное товарищества.
The article is devoted to the problem of transformation of social sphere of life of the South Ukrainian peasantry
at end of the ХІХth – at the beginning of the ХХth century. The purpose of the article consists in opening of
essence of associative market-capitalist forms of social organization of peasantry of the region. It contains the
analysis of such associative forms as cumpania, peasant association and also loan and credit associations.
|
| issn |
1728-3671 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85441 |
| citation_txt |
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України / О.М. Приймак // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 81-88. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT priimakom asocíativnírinkovokapítalístičníformisamoorganízacííselânstvastepovoíukraíni AT priimakom associativnyerynočnokapitalističeskieformysamoorganizaciikrestʹânstvastepnoiukrainy AT priimakom associativemarketandcapitalistformsoforganizationofpeasantryofsteppeukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T21:36:25Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:36:25Z |
| _version_ |
1850559666121080832 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 81
УДК 94(477.7)–058.232.6:316.77«18/19»
О.М. Приймак
Запорізький національний університет, Україна
АСОЦІАТИВНІ РИНКОВО-КАПІТАЛІСТИЧНІ ФОРМИ
САМООРГАНІЗАЦІЇ СЕЛЯНСТВА СТЕПОВОЇ УКРАЇНИ
У статті розглядається проблема трансформації соціальної сфери життя південноукраїнського селянства
кінця ХІХ – початку ХХ ст., розкривається сутність асоціативних ринково-капіталістичних форм соціальної
самоорганізації селянства регіону. Аналізуються такі асоціативні форми, як кумпанія, селянське товариство, а
також позикове та кредитне товариства.
Перехід від традиційної до ринкової економічної системи, що мав місце в Україні
у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., обумовив значні зміни в соціальній сфері
життя сільського населення. Найбільш інтенсивним цей процес був на території Півден-
ного Степового району, що сприяло виникненню нових для того часу форм самоорганізації
місцевого селянства. Поряд із домінуванням общинної корпорації в регіоні виникли нові й
функціонували звичаєві соціальні спільності асоціативного характеру. Дослідження історич-
ного досвіду їх функціонування дозволить не лише розкрити маловідому сторінку з нашого
минулого, а й використати його у процесі реформування сучасного села.
Мета даної статті полягає у розкритті сутності асоціативних ринково-капіталіс-
тичних форм соціальної самоорганізації селянства Степової України.
У розвитку історіографії досліджуваної теми можна виокремити три етапи.
Хронологічні межі першого охоплюють 90-і рр. ХІХ ст. – 1917 р. Роботи цього періоду
мали, головним чином, прикладний характер. Їх автори переслідували декілька завдань,
серед яких збирання інформації про існуючі в державі та регіонах форми організації
селянства, виявлення серед них найбільш прогресивних та розробка рекомендацій щодо
оптимізації розвитку останніх. Значний внесок у розкриття досліджуваної теми зробили
М.П. Огановський, В.Є. Постніков, А.А. Ізмайлов, І.В. Мозжухін, С.С. Маслов, Ф. Щербина
та інші. У публікаціях цих дослідників міститься інформація про сільськогосподарську
кооперацію, селянські артілі та сільські спілки, що існували в регіоні у передрево-
люційну добу. Всі вони, на думку науковців, мали схожу асоціативну основу, але різні
принципи диференціації праці та розподілу кінцевого продукту.
У першій половині 20-х рр. ХХ ст. мав місце другий етап розвитку історіографії
теми. Науковці цього періоду реалізували можливість проведення більш детального
ретроспективного аналізу історичних форм селянської самоорганізації. Але, готуючи
ідеологічну основу для проведення непу, вони зосередилися на пошуку проявів ко-
операції в селянському житті. Тому будь-яка форма об’єднання сільського населення,
що не була общинною, характеризувалася як кооперативна. Як передумови виникнення
останньої підлягли опису й деякі традиційні та товарні типи асоціативної організації
селян Півдня України. Серед низки публікацій того часу фундаментальністю відрізняються
дослідження таких авторів, як О.М. Челінцев, С.М. Прокопович, О. Погребинський,
П.М. Першин. Але вже з 1930-х й до початку 1990-х рр. визначене питання не отримало
розкриття в радянській історичній науці.
Третій етап у розвитку історіографії проблеми розпочався у 90-і рр. ХХ ст. й
триває дотепер. Початок його пов’язаний із виникненням незалежної України, поступовою
перебудовою її економічної системи на ринкові засади та суттєвими змінами у соціаль-
О.М. Приймак
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 82
ній сфері життя суспільства. Але в сучасній літературі асоціативні форми самоорганізації
південноукраїнського селянства кінця ХІХ – початку ХХ ст. також не стали предметом
окремого наукового дослідження. Лише деякі з них отримали певну увагу в контексті
розкриття проблем розбудови у досліджуваний час позикової системи, інфраструктури
збутової кооперації, реалізації заходів земської агрономічної допомоги. У цьому контексті
заслуговують на увагу публікації І.І. Бутенко, І.А. Фареній, Г. Губенка, Г. Цибуленко,
В. Власенко.
Відтак, тема нашої статті має не лише практичну, а й наукову актуальність. Роз-
криття її потребує, насамперед, формулювання визначення соціальної асоціації як історич-
ної форми самоорганізації селянства, проведення класифікації селянських асоціацій,
характеристики принципів та напрямів функціонування останніх на території Степової
України на зламі ХІХ – ХХ ст. При цьому досягнення мети стає можливим, на нашу
думку, у разі використання міждисциплінарного підходу в історичній науці. Когнітивний
зонт дослідницького пошуку, за таких умов, складається з соціальної історії, історії се-
лянства, історичного краєзнавства та історичної соціології.
Використання ретроспективного методу дозволяє визначити асоціативні форми
самоорганізації, що існували у південноукраїнському селі наприкінці ХІХ – початку
ХХ ст. як добровільні об’єднання селянства, які створювалися з метою взаємного спів-
робітництва при збереженні самостійності і незалежності членів. Ці соціальні організації
являли собою найбільш м’які форми об’єднання спільних дій взаємодопомоги сільських
мешканців. Соціальна місія їх переважно полягала у задоволенні побутових, господарсь-
ких та економічних потреб невеликих спільностей селян. При цьому для досліджуваного
періоду можна виокремити наступні головні принципи існування асоціативних форм
самоорганізації селянства. По-перше, члени їх мали бути повноправними розпоряд-
никами придбаної землі, ресурсів, реманенту або створеної сільськогосподарської продукції.
По-друге, заробітна плата була не обов’язковим видом винагороди за працю. Кінцевий при-
буток розподілявся між усіма членами такого об’єднання відповідно до внеску кожного.
По-третє, кожен з членів селянської асоціації залишався індивідуальним приватним влас-
ником майна чи ресурсів, привнесених задля її створення. Приватною власністю ставали
також майно чи ресурс, що були придбані селянином через членство в товаристві. По-
четверте, як самі ці асоціативні форми, так і члени в них перебували у стані перма-
нентної конкурентної боротьби, що передбачало поразку або перемогу.
Визначені принципи реалізувалися у південноукраїнських асоціативних формах
селянської самоорганізації через низку рис. Як правило, в них у незначному обсязі, з
високим рівнем поміркованості, використовувалися формальні правила та процедури
адміністративного характеру. Обмеженість окремих селян в ресурсах чи діяльності компен-
сувалася в цих соціальних організмах створенням умов для вільного пошуку можливостей.
Розвиток внутрішньоасоціативного комерційного прагматизму дозволяв розширити цей
пошук. Побутова або господарська виваженість членів об’єднань обумовлювала наявність
в останніх децентралізованої моделі прийняття рішень, що поєднувалася з розмитістю
індивідуальної відповідальності. Внаслідок відсутності чітких критеріїв оцінки та стан-
дартів діяльності для останніх поштовхом до праці слугувала самомотивація та внутрішня
винагорода, а не чітко розроблена система формального контролю з боку товариства.
Виходячи з цього, виробничі потреби окремих родин, які входили до складу досліджу-
ваних об’єднань, знаходилися у прямій залежності від реалізації першими репродуктивної
функції. Асоціація, будь то товариство, кооператив чи артіль, надавала окремому госпо-
дарству реальну можливість самозабезпечення та саморозвитку. За таких умов індивідуа-
лізм ставав основою моралі та субкультури членів спільності.
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 83
Існуючі на території Степової України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. асоціативні
форми самоорганізації селянства умовно можна поділити на дві групи – традиційні та
товарні. Життєздатність їх в умовах трансформації тогочасного суспільства була цілком
природною.
До традиційних форм асоціативної діяльності південноукраїнського селянства
досліджуваного періоду відносилися толока, супряга та артіль. Втім, розвиток ринкових
відносин в аграрному секторі обумовив звуження соціальної основи їх використання.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. останні зберегли в регіоні натуральний характер, але
застосовувались переважно незаможними та бідними селянами. Нестача землі, реманенту,
коштів стала причиною використання сільськими мешканцями визначених форм соціаль-
ної самоорганізації для збереження мінімальної самодостатності їх родинних господарств.
Разом з цим капіталізація аграрного сектору поставила перед селянством південно-
українських губерній комплекс вимог щодо інтенсифікації та оптимізації господарюван-
ня. Обтяженість общини адміністративною, фіскальною, соціально-зрівняльною функціями,
обмеженість земельних та фінансових ресурсів перешкоджали використанню її селянами
як дієвої форми самоорганізації в конкурентному оточенні. Звичаєві асоціації могли забез-
печити умови лише для виживання, а не підвищення добробуту. Визначені чинники, а
також зростання запитів щодо якості життя, бачення соціальних та економічних перс-
пектив спричинили пошук найбільш прогресивними селянами Півдня України нових
форм самоорганізації. Відповідно до вимог часу останні повинні були функціонувати,
виходячи з принципів непорушності приватної власності, зростання зовнішньооргані-
заційної конкурентоздатності та внутрішньогосподарської товарності, відповідності по-
требам їх членів щодо обсягів залучення чи вкладення капіталу.
Передумовами для виникнення таких нових форм на території Південного Степо-
вого району були в досліджуваний період можливість щодо оренди чи купівлі придатних
для землеробства земель, інституціоналізація ринку сільськогосподарської продукції, роз-
гортання інфраструктури іпотечних установ, наочність ефективної діяльності крупних
приватновласницьких та колоністських господарств, проникнення товарно-грошових від-
носин в селянське середовище. Важливими стимулюючими чинниками при цьому було
бажання придбати свою частку у боротьбі за такий ресурс, як земля, а також відмежу-
ватися від спекулятивної діяльності лихварів тощо. Неабияку роль в цьому контексті
відігравала самомотивація селян, економічний потенціал господарств та підприємливість
яких виступали основою для втручання в конкурентний простір аграрного сектору. Недо-
статня ефективність одноосібного конкурування була також важливим чинником для
виникнення на Півдні України наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. товарних асоціативних
форм самоорганізації селянства. Серед останніх ми виокремлюємо такі різновиди, як
кумпанії, а також селянські, сільськогосподарські, збутові та позикові товариства.
У сільській місцевості південноукраїнських губерній кумпанія являла собою до-
статньо широко розповсюджену форму товарної асоціації. Сутність її полягала в об’єднан-
ні представників заможної верстви селянства для складання угоди оренди значної ділянки
землі, що належала казенному відомству, общині або крупному приватному власнику.
Отримана в тимчасове користування придатна для хліборобства площа, таким чином,
підлягала поділу між «компаньйонами» залежно від суми грошового внеску кожного.
Такі соціальні об’єднання складалися з мешканців не лише одного села, а й інколи двох
і більше. В досліджуваний період зустрічалися випадки, коли кумпанія одного населеного
пункту передавала в суборенду частку отриманої від власника ділянки іншій кумпанії [1,
с. 151]. Тобто створювалася не інтегрована, а дворівнева товарна асоціація, засновники
якої отримували від суборендаторів ще й додаткову плату. Якщо, наприклад, за змістом
О.М. Приймак
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 84
первинної орендної угоди платня складала 3,2 – 3,7 крб. за десятину в рік, то в суборенд-
ній угоді містилася сума 3,5 – 3,9 крб. [1, с. 153]. Отже, першозасновники асоціації
отримували додатковий прибуток комерційного характеру, розмір якого коливався від
20 до 50 коп. за десятину в місяць.
Засновниками кумпаній в регіоні були заможні селяни й зрідка – представники
середняцького прошарку. Як правило, вони належали до общинної верхівки й мали у
своєму розпорядженні надільну землю розміром від 25 дес. на господарство [2, с. 7].
Створення кумпанії дозволяло їм взяти в оренду або віддалені від села наділи бідняків,
або прилеглі до общинних земель казенні оброчні статті чи ділянки приватновласниць-
кого характеру. Вступ до такої селянської асоціації дозволяв додати до існуючої посівної
площі в середньому на господарство від 5,7 дес. в Дніпровському до 34,9 дес. в Меліто-
польському повіті [1, с. 150]. Кумпанія в цьому контексті являла собою добровільну
асоціацію селян, господарство яких мало товарний характер. Вона створювалася на
пайових засадах для отримання додаткової посівної площі, прибуток з якої був не спожив-
чим, а надлишковим. Слід також додати, що вирощування зернових було не єдиною госпо-
дарською основою створення цих соціальних об’єднань. Орендовані кумпанією землі
могли використовуватись під сінокіс або для випасу худоби. Останній тип найбільш часто
зустрічався у досліджуваний період на території степових повітів Таврійської губернії,
де товарне вівчарство існувало ще з середини ХІХ ст. [2, с. 7].
Разом з цим поряд з господарською комерційна складова також відігравала важ-
ливу роль в діяльності південноукраїнських селянських кумпаній. Актуалізація її була
пов’язана із загостренням конкуренції за пропоновані до оренди ділянки. Пайовий капітал
останніх, порівняно з селянським індивідуальним чи общинним, був більш ефективним
засобом у відстоюванні інтересів під час торгів за казенні чи приватновласницькі орендні
землі. Для досліджуваного часу характерними були випадки використання селянськими
кумпаніями грошей як чиннику для доведення переваги своїх прав у змаганні за землю
з німцями-колоністами чи лихварями-євреями. Асоційований капітал використовувався
й у вигляді «відступного» для конкуруючих селянських об’єднань.
Схожим на кумпанійський за сутністю та функціями був на Півдні України ще
один різновид асоціацій товарного типу, який отримав назву селянського товариства.
Виникнення та поширення його в регіоні припало на міжреформенний період. Разом з цим
визначальна відмінність останнього полягала у відношенні членів до головного сільсько-
господарського ресурсу – землі. Якщо кумпанія створювалася як орендна асоціація, то
селянське товариство – як соціальна спільність господарів-власників.
Коротка, або середньострокова земельна оренда, поряд із вірогідністю отримання
ситуативного прибутку, містила у собі елемент ризику. Зростання в регіоні в останній
чверті ХІХ ст. попиту на орендні площі підсилило конкуренцію за них не тільки між селя-
нами, а й між колоністами та міщанами-десятинниками. Купівля землі в цьому відношенні
забезпечувала господарю умовну стабільність. Тому створення товариства розглядалося
південноукраїнськими селянами не лише як основа у відстоюванні економічних інтересів,
як можливість позбутися впливу общини, а й як умова для вдалого вкладення своїх
грошових накопичень. До того ж власна ділянка, хоч і в асоційованому вигляді, дозво-
ляла інтенсифікувати та раціоналізувати господарювання. Розповсюдження на території
південноукраїнських губерній цього різновиду соціальної самоорганізації було свідчен-
ням вкорінення у свідомості селянства норм та цінностей інституту приватної власності.
Найбільш часто товариства створювалися з мешканців одного або декількох селищ
після отримання інформації про продаж ділянки з маєтностей місцевого приватного
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 85
власника або казни. При цьому специфіка Степової України полягала в існуванні у до-
сліджуваний період не лише селянських, а й селянсько-міщанських товариств [3, с. 44].
Для купівлі останньої в межах однієї фінансово-правової операції складалася спільна каса.
Після підписання угоди садиба та городня земля поділялись відповідно до розміру гро-
шового внеску. Орна земля наділялася смугами пропорційно до паю кожного товариша.
У спільному користуванні залишалися тільки толока, вигін, озеро, ліс тощо [2, с. 12].
Якщо метрополія знаходилася на значній відстані від купленої ділянки у степовій зоні,
то товариство відводило також місце під поселення. Від останнього з часом могло утво-
ритися нове селище, й члени товариства ставали сусідами. Слід також додати, що до
середини 80-х рр. ХІХ ст. товариства купували землю переважно за власні кошти. Але з
відкриттям відділень Херсонського Земського та Селянського поземельного банків почали
користуватися позиками.
Внаслідок дещо вищого рівня розвитку аграрного капіталізму, відносно пізнього
часу заселення та господарського освоєння, наявності більш численного середняцького
й заможного прошарків селян кількісні покажчики розповсюдження товариств останніх
на Півдні України були майже в два рази вищими, ніж в інших регіонах Російської імперії.
Вони були схожими лише з відповідними даними Середнього та Нижнього Поволжя.
Всього на 1905 р. на території Південного Степового району існувало 2077 селянських
товариств, з яких 688 (33%) на Херсонщині, 1206 (58%) на Катеринославщині та 183 (9%) в
Таврійській губернії. При цьому у власності членів останніх знаходилося 798 087 дес., що
становило 10% від загального приватновласницького земельного фонду в регіоні [4, с. 67].
Втім на повітовому рівні визначена частка була різною. Так, наприклад, в Бердянському
повіті вона складала 12%, у Мелітопольському – 1% [5, с. 10], в Олександрівському –
15% [6, с. 12], в Херсонському – 17% [7, с. 11]. Активізація діяльності селянських това-
риств мала місце в роки Столипінської аграрної реформи. Саме з використанням цієї
форми асоціативної самоорганізації сільське населення Півдня України спромоглося прид-
бати в місцевих відділеннях Селянського поземельного банку понад 40% земельного
фонду [8, с. 51].
В середньому на одне товариство в регіоні припадало 384 дес., що було на 128 дес.
більше відповідних покажчиків по 50 губерніях європейської частини Російської
імперії. Втім, особливість регіону полягала у досліджуваний період ще й у домінуванні
групи значних за площею поземельних селянських об’єднань. Якщо у більшості регіонів, в
тому числі на Правобережній та Лівобережній Україні, переважали три групи селянсь-
ких товариств з площею ґрунту від 10 до 25, від 25 до 50 й від 50 до 100 десятин, то на
Півдні України ситуація у кількісному та якісному значенні була кращою. В сільській
місцевості регіону товариства з площею від 50 до 100 й від 100 до 1000 дес. складали
80% від всієї їх кількості. При цьому значною була питома вага селянських товариств з
площею землі від 100 до 1000 дес. Так, наприклад, в Херсонській губернії 484 (70%)
товариствам цієї групи належало 196 076 (50%) дес.; у Таврійській – 124 (68%) това-
риства володіли 417 86 (50%) дес.; в Катеринославській – у власності 735 (61%) круп-
них товариств знаходилося 239 431 (61%) дес. землі [4, с. 60].
Щоб отримати членство в селянському товаристві, необхідно було зробити грошовий
внесок, еквівалентом якого після здійснення покупної операції ставав власний земельний
пай. Фактично селянин проходив фінансовий та майновий ценз, доводив свою купівельну
або позикову спроможність. Виходячи з такого стану речей, переважна більшість товаришів
належали до заможної або стійкої середняцької верств південноукраїнського селянст-
ва [2, с. 15]. Місцеві чиновники, агрономи, колишні ревізори відзначали факт наявності
О.М. Приймак
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 86
у членів товариств покращеного реманенту та сільськогосподарської техніки, достатньої
кількості худоби, добротних будинків й господарських споруд. Поширеними були
випадки використання останніми багатопілля та органічних добрив [9, с. 18]. Незаможні
селяни, сільський пролетаріат до складу цього типу асоціації ввійти не могли.
Асоціативний принцип заснування кумпаній та селянських товариств мав продов-
ження на Півдні України у формах землекористування. Оскільки в основі їх знаходилися
одноосібні господарства, власники яких прагнули до оптимізації та інтенсифікації ос-
танніх, то в регіоні виникла передумова щодо розповсюдження покращених типів сіль-
ськогосподарської діяльності. Тобто поширеність селянських асоціацій, у поєднанні з
іншими природними та економічними чинниками, стала причиною розповсюдження у
степовій зоні України ділянкової системи землеробства. При цьому як відрубний, так і
хутірський варіанти останньої місцеві селяни традиційно використовували з середини
ХІХ ст. В досліджуваний період селянські кумпанії та товариства виступали, як правило,
засновниками груп ділянок покращеного типу, що розташовувалися на значній площі.
Поряд з кумпаніями та селянськими товариствами на території південноукраїнсь-
ких губерній протягом досліджуваного періоду існували ще й поліфункціональні селянські
спільності асоціативного типу.
Поліфункціональні об’єднання, що існували на території Півдня України протягом
досліджуваного періоду, можна умовно поділити на дві групи. По-перше, це сільськогос-
подарські громади та спілки, які засновувалися земством або Імператорським товариством
сільського господарства Півдня Росії. Вони діяли на кошти останніх, переслідували про-
світницьку та агрокультурницьку мету й майже нічого спільного з селянською самооргані-
зацією не мали. По-друге, це кредитні та позиково-ощадні товариства, напрямки діяльності
яких у досліджуваний період виходили далеко за зафіксовані у формальній назві межі. Саме
вони набули рис самокерованої селянської спільності – асоціації кооперативного виду.
Правові засади діяльності кредитних та позиково-ощадних селянських товариств
були зафіксовані у десятому томі Уложень, Положеннях про установи дрібного кредиту
від 1895 р. та Положеннях про сільський кредит від 1904 р. Головні принципи цих
нормативних актів фіксувалися також в класичному статуті, яким, як прикладом,
повинні були користуватися засновники під час реєстрації визначених добровільних
об’єднань. Згідно із змістом цих документів кредитні та позиково-ощадні товариства
мали достатню кількість спільних рис – однаковою була процедура оформлення норма-
тивних паперів, організаційна структура, напрямки діяльності, розмір позик, відсоток
по них тощо. Ці об’єднання звільнялися урядом від сплати податків та місцевих зборів.
Суттєва відмінність між ними полягала лише у площині заснування та використання
капіталу. На відміну від кредитних позиково-ощадні товариства в основі статутного
фонду мали не загальну суму, а пайові внески окремих селян, що давало можливість
отримувати останнім дивіденди. Розмір їх, як правило, не перевищував 8 копійок з кар-
бованця на рік. Крім того, у першому випадку доказом кредитоспроможності зовнішній
особі слугувала майнова застава, а в другому – оборотні кошти.
Всього на 1911 р. у сільській місцевості Півдня діяло 656 кредитних та позиково-
ощадних товариств, що складало 82% від загальної їх кількості в регіоні та майже 30%
від аналогічного покажчика по всіх українських губерніях. На 1915 р. ця цифра зросла
до 855, тобто на третину. При цьому, за середніми покажчиками по регіону, до складу
визначених поліфункціональних об’єднань входило 64% селянських господарств.
В усіх адміністративно-територіальних одиницях Півдня України чітко простежу-
валася тенденція переваги кредитних товариств над позиково-ощадними. На загально-
Асоціативні ринково-капіталістичні форми самоорганізації селянства Степової України
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 87
регіональному рівні їх співвідношення дорівнювало пропорції 3:1. Але в тих повітах, де
прошарок заможних селян був більш численним, пропорція змінювалася на користь саме
позиково-ощадних кооперативів. Перш за все, такий стан речей мав місце в Бердянсь-
кому – 3:2, Мелітопольському – 2:1 та Дніпровському – 2:1 повітах. Найбільшими в
цьому контексті були Андріївське, Велико-Копанське, Григорівське, Костянтинівське,
Рубанівське та Покровське товариства.
Переважна більшість кредитних та позиково-ощадних товариств виникла на тери-
торії Степової України, як і в цілому в європейських губерніях Російської імперії, лише
на початку ХХ ст. Особливу роль в цьому відношенні відіграла зміна курсу аграрної
політики. Внаслідок такого стану речей селяни отримували досвід кооперування та асо-
ціативної відповідальності виключно в процесі реалізації функцій товариств. Незначний
вік існування останніх обумовив наявність в їх капіталі достатньо великої частки запо-
зичених коштів. Втім, від моменту заснування й до факту поточної ревізії (через 3 – 5 років)
вона поступово зменшувалася та в цілому по регіону на 1910 р. дорівнювала вже 50 від-
соткам. Зародковий характер розвитку сільськогосподарської кооперації мав відображення
в результатах проведеного в той самий рік вибіркового дослідження. З 241 обстеженого
на Півдні України кредитного та позиково-ощадного товариства 186 (77%) мали гостру
потребу в додаткових коштах, а 52 (21,5%) мали недостатній для ефективної діяльності
капітал. Тільки три обстежених селянських позикових товариства мали надлишок фінансів.
При цьому слід додати, що масовість визначених організацій свідчила про членство в
них не лише заможних та середняцьких верств, а також про формування серед півден-
ноукраїнського селянства дрібнопідприємницького світогляду. Суспільна стабільність
та державна підтримка, таким чином, могли виступити головними чинниками подаль-
шого прогресивного розвитку визначених селянських поліфункціональних об’єднань.
Головними напрямками діяльності кредитних та позиково-ощадних товариств були
фінансовий та торговельний. Обидва вони мали безпосередній зв’язок з господарським
життям сільського населення Степової України.
Головною умовою отримання позики був господарський характер її використання.
Тому купівельна складова торговельного напрямку діяльності мала соціальні обмеження.
Якщо отримані кошти спрямовувалися заможними селянами та середняками для під-
вищення товарності й прибутковості власних господарств, то бідняки, як правило, викори-
стовували їх для задоволення споживчих потреб. Втім, аналіз використання отриманих
членами південноукраїнських товариств позик дозволяє визначити наступні тенденції.
Понад 88% грошей мали продуктивне призначення. При цьому на операції з купівлі чи
оренди землі на 1910 р. витрачалося 44%. На другому місці знаходилися витрати на
придбання робочої худоби (19,4%) та будівельних матеріалів (8%). Заслуговує на увагу
в цьому контексті питання замовлення через товариство покращених знарядь праці та
сортів посівного матеріалу. За цими статтями члени кредитних та позиково-ощадних
товариств витрачали відповідно лише 1,4% та 3,7% коштів.
Таким чином, в умовах ринково-капіталістичної трансформації серед селянства
Степової України широкого розповсюдження отримали як традиційні, так і товарні
форми самоорганізації асоціативного типу. Серед останніх масовими в регіоні стали
кумпанії, селянські, а також кредитні й позиково-ощадні товариства. Соціальна місія їх
полягала у реалізації можливості підвищення конкурентоздатності об’єднаних у спільність
селянських господарств. При цьому головним предметом конкурентної активності для
ринково-капіталістичних селянських об’єднань виступала на Півдні України земля, й лише
потім покращений реманент, посівний матеріал чи худоба. Такий розподіл пріоритетів був
цілком логічним, оскільки відповідав господарським запитам членів товариств, переважна
більшість яких в регіоні належала до заможних та середняцьких прошарків селянства.
О.М. Приймак
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 88
Розкрита в публікації проблема є складовою більш широкого дослідження, а саме
соціальної історії південноукраїнського селянства. Перспективи розробки останньої можуть
бути пов’язані з питаннями соціальної стратифікації, мобільності, поліструктурності
сільського населення Степової України в умовах ринково-капіталістичної трансформації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Постников В.Е. Южно-русское крестьянское хозяйство / Постников В.Е. – М., 1891.
2. Осадчий Т.И. Крестьянское товарищеское землевладение в Херсонской губернии / Осадчий Т.И. –
Одесса, 1897.
3. Земледельческий Центр и Юг Европейской России. – СПб., 1911.
4. Статистика землевладения. 1905 год. Свод данных по 50-ти губерниям Европейской России. – СПб., 1906.
5. Статистика землевладения. 1905 год. – Вып. XLII. Таврическая губерния. – СПб. : Типолитография
М.Я. Манкова, 1906.
6. Статистика землевладения. 1905 год. – Вып. XIV. Екатеринославская губерния. – СПб. : Типо-
литография М.Я. Манкова, 1906.
7. Статистика землевладения. 1905 год. – Вып. XLIV. Херсонская губерния. – СПб. : Типолитография
М.Я. Манкова, 1906.
8. Приймак О.М. Столипінська аграрна реформа на Півдні України (1906 – 1917 рр.) / Приймак О.М. –
Запоріжжя : РА «Тандем-У», 2002.
9. Логинов А. Краткий очерк земледелия и землепользования в Александровском уезде / Логинов А. –
Александровск, 1906.
О.Н. Приймак
Ассоциативные рыночно-капиталистические формы самоорганизации крестьянства Степной Украины
В статье рассматривается проблема трансформации социальной сферы жизни южноукраинского крестьянства
конца ХІХ – начала ХХ вв., раскрывается сущность ассоциативных рыночно-капиталистических форм
социальной самоорганизации крестьянства региона. Анализируются такие ассоциативные формы, как кумпания,
крестьянское товарищество, а также ссудное и кредитное товарищества.
O.N. Priimak
Associative Market and Capitalist Forms of Organization of Peasantry of Steppe Ukraine
The article is devoted to the problem of transformation of social sphere of life of the South Ukrainian peasantry
at end of the ХІХth – at the beginning of the ХХth century. The purpose of the article consists in opening of
essence of associative market-capitalist forms of social organization of peasantry of the region. It contains the
analysis of such associative forms as cumpania, peasant association and also loan and credit associations.
Стаття надійшла до редакції 17.01.2011.
|