Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу
Дослідження присвячено ролі уявлення про цивілізаційну подібність як фактора сприяння становленню
 російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу.
 Автором розглянуто уявлення про ідентичність політичних, соціально-економічних і...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85443 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу / Д.Д. Семенов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 94-101. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859990981550538752 |
|---|---|
| author | Семенов, Д.Д. |
| author_facet | Семенов, Д.Д. |
| citation_txt | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу / Д.Д. Семенов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 94-101. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука. Релігія. Суспільство |
| description | Дослідження присвячено ролі уявлення про цивілізаційну подібність як фактора сприяння становленню
російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу.
Автором розглянуто уявлення про ідентичність політичних, соціально-економічних і духовно-культурних
процесів, які проходили в Росії (СРСР) та країнах Латинської Америки починаючи з середини 1980-х років,
а також уявлення про культурно-цивілізаційну спорідненість між ними.
Исследование посвящено роли представления о цивилизационном сходстве как факторе содействия рос-
сийско-латиноамериканскому сотрудничеству в 1990-е годы в условиях формирования многополюсного
мира. Автором рассмотрены представления об идентичности политических, социально-экономических и
духовно-культурных процессов, проходивших в России (СССР) и странах Латинской Америки начиная с
середины 1980-х годов, а также представления о культурно-цивилизационном родстве между ними.
Th article is devoted to the research the role of ideas about the similarity of civilization as a factor in promoting
Russian and Latin-American cooperation in the 1990s in the formation of multipolar world. The author has
examined the ideas of the identity of political, socio-economic, spiritual and cultural processes that took place in
Russia (USSR) and Latin America since the mid 1980s, as well as concthtions of cultural and civilizational
kinship between them.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:31:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 94
УДК 94(470+8)«1992/1999»
Д.Д. Семенов
Донецький національний університет, Україна
УЯВЛЕННЯ ПРО ЦИВІЛІЗАЦІЙНУ ПОДІБНІСТЬ ЯК ФАКТОР
СПРИЯННЯ СТАНОВЛЕННЮ РОСІЙСЬКО-ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА У 1990-і роки
В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ БАГАТОПОЛЮСНОГО СВІТУ
Дослідження присвячено ролі уявлення про цивілізаційну подібність як фактора сприяння становленню
російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу.
Автором розглянуто уявлення про ідентичність політичних, соціально-економічних і духовно-культурних
процесів, які проходили в Росії (СРСР) та країнах Латинської Америки починаючи з середини 1980-х років,
а також уявлення про культурно-цивілізаційну спорідненість між ними.
Становлення і розвиток російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і
роки відбувалися в контексті загальних всесвітньо-історичних процесів, пов’язаних із
зникненням двополюсної системи світового устрою і встановленням умовної однопо-
люсної системи з тенденцією перетворення у багатополюсну. Безальтернативне затвер-
дження політичної демократії та соціально орієнтованого капіталізму як фундамен-
тальних основ розвитку людського суспільства зробило світ умовно єдиним. Одночасно
розпочався пошук багатьма країнами свого місця в новому світі, їх спроби домогтися
вирішення власних цілей, часто відмінних від цілей і задач інших учасників міжнарод-
них відносин. Це призвело до своєрідної фрагментації умовно єдиного людського суспіль-
ства. По-перше, посилився процес регіональної інтеграції (СНД, ЄС, НАФТА, Мерко-
сур), яка об’єднувала передусім близькі в культурно-історичному сенсі країни і народи.
По-друге, ці об’єднання на чолі з яскраво вираженими регіональними лідерами почали
виступати під гаслами захисту регіональних інтересів. Продовженням цього процесу
став пошук точок збігу інтересів між цілими регіонами. І Росія, і провідні країни
Латинської Америки (наприклад, Бразилія) також включилися у цей процес. Оскільки
сторони не були одна для одної традиційно пріоритетними партнерами, вони виходили
із наявності спільних завдань і пріоритетів на міжнародній арені. В свою чергу уявлення
про наявність такої спільності випливало з тези про загальну культурно-цивілізаційну
спорідненість регіонів та ідентичність політичних, соціально-економічних і духовно-
культурних процесів, які проходили в Росії (СРСР) та Бразилії починаючи з середини
1980-х років. Ця теза стала одним з ключових аргументів на користь необхідності роз-
витку найтіснішого російсько-бразильського співробітництва. Тому актуальність ро-
боти полягає в можливості на прикладі конкретного російсько-латиноамериканського
співробітництва більш повно осягнути зміст і сутність тих всесвітньо-історичних про-
цесів, які розпочалися на рубежі 1980 – 1990-х і тривають донині.
Історіографія. У російській історіографії дана проблема представлена у роботах
В.М. Давидова, Б.Ф. Мартинова, Н.Г. Зайцева, К. Майданика, А.Н. Глінкіна, А.І. Сизо-
ненко, А.А. Сосновського, Я.Г. Шемякіна, А.В. Харламенко, В.П. Сударєва, Л.С. Поско-
ніної, В.П. Тоцького тощо. Українська латиноамериканістика є досить молодою і на сьо-
годні проблема російсько-латиноамериканського співробітництва 1990-х років в ній не
представлена. Ряд досліджень [1-3] виконано автором даної роботи.
Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 95
Мета даного дослідження – висвітлити роль уявлення про цивілізаційну подіб-
ність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва
у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу. Відповідно до мети автором
поставлено такі задачі: 1) розглянути уявлення про ідентичність політичних, соціально-
економічних і духовно-культурних процесів, які проходили в Росії (СРСР) та країнах
Латинської Америки починаючи з середини 1980-х років; 2) розглянути уявлення про
культурно-цивілізаційну спорідненість між Росією та Латинською Америкою.
Новизна роботи полягає у ретроспективному авторському аналізі уявлення про
цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамерикан-
ського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу.
Методологію дослідження складають методи аналізу та синтезу, а також описо-
вий та порівняльний. Автор дотримується принципів об’єктивізму та історизму.
Передусім необхідно відзначити, що для дослідників характерні різнопланові по-
рівняння при дослідженні тих самих процесів: Росія (СРСР) – Бразилія, Росія (СРСР) –
Латинська Америка, Східна Європа – Латинська Америка, Євразія – Латинська Америка.
Це пов’язано як з тим, що Росія (СРСР) відноситься до числа «країн-континентів», так і
з тим, що вона виступає центром спочатку східнослов’янського регіону, потім – євра-
зійського, у ХХ ст. – ядром СРСР і соціалістичної співдружності. У будь-якому разі мо-
ва йде про два нечітко визначені (внаслідок незавершеності розробки цивілізаційного
підходу до історії людства) культурно-історичні типи. На жаль, обсяг однієї статті не
дозволяє максимально повно розкрити сутність проблеми, тому дослідження має мак-
симально узагальнюючий характер.
Порівняння Радянського Союзу з Латинською Америкою (або окремо з Бразилією)
набуло «популярності» з початком перебудови. Порівняльний аналіз двох сторін пред-
ставляв не тільки пізнавальний, але глибоко практичний інтерес. Наше суспільство, пере-
живаючи складний і часто болючий процес самопізнання, шукало оптимальні моделі
розвитку в економічній, соціальній, політичній та інших сферах життя. Звідси виплива-
ла необхідність всебічного порівняльного аналізу власного досвіду розвитку з досвідом
інших країн, груп країн або навіть цілих регіонів. Такий аналіз традиційно і, на жаль,
найчастіше досить тенденційно робився радянськими дослідниками на західному на-
прямку: зіставлялися, перш за все, результати розвитку СРСР і країн – членів РЕВ, з
одного боку, і США, ЄЕС і Японії, з іншого. Проте в умовах зростаючої взаємозалеж-
ності та цілісності світу, а також з урахуванням специфіки історичного досвіду розвитку
нашої країни не тільки доцільно, на думку К.Л. Маданика, а й необхідно було прагнути
до виявлення загальних і особливих рис у зіставленні з окремими групами країн світу,
що розвивається, перш за все, з найбільш розвиненою його частиною – Латинською
Америкою: «У 80-х роках суперечності і альтернативи розвитку двох регіонів збли-
жуються і, головне, синхронізуються. В останні рік-два це стало фактом теоретичної і –
зростаючою мірою – масової свідомості. На Заході нам – вчорашньому “другому світу” –
пророкують “латиноамериканізацію” (причому маючи на увазі лише негативні моменти
її нинішньої ситуації)» [4, с. 20].
Аргументи на користь порівняння двох регіонів наводилися наступні: 1) прита-
манна обом сторонам «єдність у різноманітті» (величезна територія з багатим природ-
ним потенціалом, кількість населення, об’єднання національних і культурних традицій
спільною історичною долею); 2) необхідність більш активної інтеграції у світові госпо-
дарські зв’язки та глобальні політичні процеси в умовах зниження ролі відмінностей у
соціально-економічних системах; 3) спільні риси сучасного розвитку (кризовий стан
економіки; складність внутрішніх структурних перетворень, включаючи децентраліза-
цію та роздержавлення економіки, впровадження нових важелів економічної політики;
Д.Д. Семенов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 96
збереження переважно сировинної спеціалізації експорту і різке погіршення умов тор-
гівлі, їх загальна «маргіналізація» у світовій торгівлі; труднощі з обслуговуванням зов-
нішнього боргу; наростання інфляційних процесів і падіння життєвого рівня населен-
ня). Причиною ж, на думку дослідників, було збереження в економіці (включаючи її
зовнішній сектор) та соціальній сфері регіонів ряду характеристик, притаманних суспіль-
ству, що розвивається. Так, аналізуючи причини політичної поразки лівих сил в країнах
Латинської Америки в 1980-і роки (фактично, одночасного з крахом соціалізму в СРСР
і країнах Східної та Центральної Європи), К.Л. Майданик прийшов до досить цікавих
висновків: витоки невдач крилися не в недоліках самої лівої ідеології, а у прихильності
до моделі наздоганяючого розвитку, яку реалізовували як в СРСР, так і країнах Латин-
ської Америки [4, с. 21]. Інший вітчизняний латиноамериканіст А.В. Харламенко також
прийшов до подібних висновків, аналізуючи причини поразки соціалізму. Він відзначав,
що «другий світ» ніколи не був експлуататором «третього світу», навпаки, вони пере-
важно займали місце експортерів сировини і страждали від «ножиць цін»: «В цілому
кризові явища в країнах Східної Європи чималою мірою обумовлені підлеглим стано-
вищем у світовому капіталістичному поділі праці, який цим країнам не вдалося подо-
лати» [5, с. 59-60]. А латиноамериканський дослідник К. Горостіага прямо попереджав,
що «у більшості країн Східної Європи може відбутися стрімка латиноамериканізація,
яка перетворить їх на сировинний придаток і постачальника дешевої робочої сили для
Західної Європи і Півночі» [6, с. 42].
Щодо порівняння політичних процесів і досвіду розвитку громадянських інсти-
тутів у Радянському Союзі та країнах Латинської Америки показовою є дискусія, яка
розгорнулася в Інституті Латинської Америки у 1990 році. Вона показала, що одні дослід-
ники були схильні ідеалізувати стан розвиненості латиноамериканської політичної куль-
тури. Так, на думку Я.Г. Шемякіна, у вітчизняній латиноамериканістиці достатньо довго
проявлялася тенденція до недооцінки ступеня вкоріненості в країнах регіону (особливо
найбільш розвинених) демократичних інститутів [7, с. 47]. Еміль Дабагян наголошував
на неоднаковому рівні розвитку інститутів громадянського суспільства, що становлять
базу демократичних змін на користь латиноамериканських країн: «Характерно, що на-
віть при диктатурах правого спрямування в Латинській Америці об’єктивно існували
набагато більш сприятливі умови і можливості для розвитку громадянського суспільст-
ва, ніж у нас в період застою, не кажучи вже про сталінську добу» [7, с. 49]. Відносячи
латиноамериканські країни до західної цивілізації, капіталістичного світу, дослідниця
Л.С. Окунєва-Посконіна також цю якість (в умовах кризи соціалізму) вважала умовною
перевагою [8, с. 56]. У противагу С.А. Мікоян вказував на те, що у латиноамериканців
більше досвіду формальної демократії, в той час як наше суспільство було більш підго-
товлене до реальної демократії [7, с. 50-51]. А Б.І. Коваль вважав, що в країнах Латин-
ської Америки зміни відбувались в основному на політичному рівні, а в СРСР і Росії
охопили всі сфери життя, тому механічні порівняння не є доцільними [9, с. 52]. Втім,
ідеалізація іншої сторони, посилена переживанням гострих проблем у власній країні,
була характерною не тільки для вітчизняних дослідників. Показовою є оцінка бразиль-
ського дослідника Жерсона Моури, який вважав, що стан справ у Радянському Союзі
був набагато кращим, ніж на його батьківщині: «Певна схожість є, і перш за все в тому,
що обидві країни перебувають на етапі переходу від авторитарної системи до демокра-
тичної, але це лише один бік справи. У Бразилії, як і в багатьох країнах третього світу,
дуже гостро відчувається соціальна нерівність, що, очевидно, відрізняє її від Росії; крім
того, від нашого рабовласницького колоніального минулого ми успадкували авторитарне
суспільство не тільки в політиці, але і в соціальному плані» [10, с. 33].
Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 97
Теза про ідентичність політичних, соціально-економічних і духовно-культурних
процесів, які проходили в Центральній і Східній Європі та Латинській Америці почи-
наючи з середини 1980-х років, стала одним з найважливіших аргументів на користь
розвитку російсько-латиноамериканського співробітництва. Проте мова йшла не тільки
про порівняння кризових явищ, які стали наслідком вже згадуваної прихильності країн
«другого» і «третього» світів концепції «наздоганяючого розвитку» та неможливості від-
повісти на виклики нової епохи. Серед російських та латиноамериканських вчених була
поширена точка зору саме про культурно-історичну, цивілізаційну спорідненість Євра-
зії (і Росії як унікальної євразійської країни) з Латинською Америкою. В перспективі це
привело до ідеї про можливість найтіснішого співробітництва, яке б базувалось саме на
цій спорідненості, в тому числі в справі формування багатополюсного світового порядку.
Єдиної концепції не існує. Для різних вчених, як російських, так і латиноамерикан-
ських, характерні різні погляди: від тези про периферійність до тези про цивілізаційну
самобутність Росії та Латинської Америки відносно євроамериканського світу.
Це пов’язано з тим, що на початку 1990-х років у зв’язку з кардинальною транс-
формацією світового порядку та зміною світоглядних парадигм проблема цивілізацій-
ної самоідентифікації також виявилась спільною для розглядуваних сторін: і Росія, і
держави Латинської Америки, незважаючи на історично тісний взаємозв’язок із країнами
традиційного Заходу, змушені були враховувати регіональні особливості при інтеграції
до фактично однополюсного в останньому десятиріччі ХХ століття панзахідного світу.
В більш широкому сенсі поставало питання про те, чи можна тенденцію до багатопо-
люсності розглядати як складовий процес посилення незахідних цивілізацій, про який
писав славнозвісний С. Хантінгтон. Адже і Росія, і провідні країни Латинської Америки
(особливо Бразилія) пропонували можливість власного шляху розвитку для кожного
регіону (цивілізації), засновану на концепції багатополюсного світу, на противагу ідеї
панамериканського лідерства з боку США, та прийнятті ліберальних цінностей. Можна
говорити про те, що опозиція однополюсному світовому порядку мала «тактичний» ха-
рактер і не пов’язана напряму з опозицією культурно-цивілізаційною. Проте остання,
підриваючи монопольний авторитет євроамериканської ідеї про універсальну природу
ліберальних цінностей та західний шлях розвитку, мала характер «стратегічний» і пре-
тендувала на цивілізаційну багатополюсність. Ідея багатополюсності, таким чином, тіс-
но пов’язана з ідеєю цивілізаційної різноманітності. А оскільки головним стратегічним
завданням російсько-латиноамериканського співробітництва виступало сприяння фор-
муванню багатополюсного світу в контексті опозиції однополюсному світовому устрою,
дана проблема набуває наукового та практичного інтересу.
Концепція цивілізаційної спорідненості між Росією як євразійською країною та
Латинською Америкою базувалась на уявленні про культурно-історичну самобутність
цього величезного регіону Нового Світу. На думку російського дослідника Ю.І. Гиріна,
який намагався дати відповідь на те, в чому особливість латиноамериканської менталь-
ності, справа полягала в тому, що латиноамериканський світ, що володіє власним етно-
психологічним складом, являє собою цивілізаційне утворення, яке не має аналогів і по
відношенню до якого як європейська (західна), так і східна парадигматика, що відпові-
дає світовим цивілізаційним типам, виявляються неефективними. Світ Латинської Аме-
рики – це особлива багаторівнева сукупність безлічі етнічних, культурних, цивілізацій-
них і формаційних типів, механізм інтегрування яких настільки складний, а головне,
різнобічний за принципами функціонування, що його опис та інтерпретація виявля-
ються нездійсненними в системних поняттях ані західної, ані східної онтологій. Будучи
екстрапольовані на латиноамериканську землю, цінності і поняття інших культур за-
знали і продовжують зазнавати таке перекодування, що практично в новому контексті
повняться особливими властивостями, набувають специфічну конотацію [11, с. 56].
Д.Д. Семенов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 98
Показово, що в 1994 р. у Інституті Латинської Америки (Москва) відбувся круг-
лий стіл, присвячений проблемі спільних рис у минулому та сучасному Євразії та Ібе-
роамерики. Участь брали як російські суспільствознавці, так і їх колеги з Латинської
Америки, які дотримувались різних, навіть протилежних поглядів. Наприклад, відомий
мексиканський філософ Леопольдо Сеа відзначав, що обговорювана тема – схожість
Євразії з Ібероамерикою – має важливе значення: «Між ними лежить регіон, званий
Європою, або Західним світом. Тому як Євразія, так і Америка є маргінальними по від-
ношенню до західного світу. Те ж можна сказати і про маргінальність історії по відно-
шенню до Західної Європи, де проживають два великих народи – слов’яни та іберійці.
Маргінальні народи, перебуваючи на прикордонних територіях з іншим світом, –
слов’яни на кордонах з Азією, іберійці на кордонах з Африкою, – змішалися з ними, а
значить, змішалися і культури. Саме ця здатність до взаємопроникнення робить схожи-
ми народи, народжені Іспанією по іншу сторону Атлантики і Євразією – на Сході. Ще
вчора це розцінювалося як негативне явище, але в дійсності це – позитивний історич-
ний факт» [9, с. 50-51]. Тобто він розглядав Росію та Латинську Америку як перифе-
рійні цивілізаційні утворення відносно західноєвропейського світу. Інший мексикан-
ський вчений Енріке Дуссель дотримувався протилежної точки зору: «Можна ствер-
джувати, що Європа ніколи не була центром історичного розвитку: з моменту заро-
дження вона створювала ніби вторинні форми культури. Римська імперія не могла бути
центром, бо мала дуже периферійну культуру. Середземномор’я займало незначне міс-
це в усьому стародавньому світі. Таким чином, тільки в результаті відкриття Америки,
приходу Португалії в Африку та Росії – на Камчатку Європа зробила свою культуру
всесвітньою і перетворила інші народи в колонії» [9, с. 53].
Уявлення про «периферійний» характер Східної Європи та Латинської Америки
відносно Західної Європи та Північної Америки було надзвичайно поширеним серед
російських та латиноамериканських науковців. Цей надзвичайно цікавий феномен по-
требує окремого дослідження, у даній статті доречно назвати імена С.І. Семенова [12],
І.Г. Яковенко [13, с. 123-125], В.Б. Земскова [14], які розробили концепцію «прикордон-
них культур». На базі цієї концепції російський історик Я.Г. Шемякін розробив більш
широку концепцію «прикордонних цивілізацій» [15]. Для цих концепцій характерне
уявлення про євроамериканський світ як такий, що характеризується внутрішньою ста-
більністю та динамізмом, що забезпечує його цілісність та здатність більш вдало, якщо
скористуватися термінологією А.Дж. Тойнбі, відповідати на виклики історії. І навпаки,
для прикордонних цивілізацій характерні протилежні якості, що робить їх більш враз-
ливими. «Усі цивілізації тією чи іншою мірою неоднорідні, – писав Я.Г. Шемякін, – скла-
даються з різноманітних культурних, в тому числі етнокультурних елементів, і разом з
тим будь-яка з них являє собою цілісність, єдину при всьому різноманітті її складових.
Однак співвідношення цілісності і гетерогенності, єдності і різноманіття зовсім по-
різному в цивілізаціях, які можуть бути умовно позначені як “класичні”, і в цивіліза-
ційних спільнотах “прикордонного” типу. До перших належать виниклі на базі світо-
вих релігій цивілізації, такі як західнохристиянська, південноазіатська, індо-буддійська,
східноазіатська, конфуціансько-буддійська, ісламська. Всі вони являють собою історико-
культурні макросуспільства планетарного рівня. Образ “класичних” цивілізацій визна-
чає початок цілісності, Єдине. Субекумени мають цільну основу – монолітний релігійно-
світоглядний “фундамент” всієї будівлі цивілізації. У “прикордонних” цивілізаціях, на
відміну від “класичних”, переважає початок різноманіття, гетерогенності. Цілісна, мо-
нолітна духовна основа в цьому випадку відсутня, релігійно-цивілізаційний фундамент
складається з декількох якісно різних частин, розділених глибокими тріщинами, а вся
цивілізаційна конструкція нестійка» [15, с. 9]. До «прикордонних цивілізацій» дослід-
ник відносить ібероєвропейську, балканську, російсько-євразійську. І.Г. Яковенко вважав,
Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 99
що якісні і стадіальні характеристики «російської» («російсько-сибірської») і «латино-
американської» (за його класифікацією) цивілізацій багато в чому збігаються: «Перш за
все, це величезний об’єм “довісьового” людського матеріалу, широка палітра синкре-
тичних форм (феноменів) язичницько-монотеїстичної свідомості. Включення значних
територій цивілізацією периферії, варварства і архаїки, де існують додержавні або ран-
ньодержавні моделі, а юрисдикція держави мінімальна і має формальний характер. Під-
вищений рівень ентропії. Проблеми з освоєнням моделей правової демократії. Епічний
характер художнього мислення. “Зависання” на переході від екстенсивних до інтенсив-
них цивілізаційних стратегій. Все це обумовлює особливий інтерес російського та латино-
американського світів один до одного» [13, с. 123]. Щоправда, В.Б. Земсков розглядав
«класичні» цивілізації як завершені, а «прикордонні» – як ті, що знаходяться у стадії
формування: «Західноєвропейські культури, що утворюють центр європейської цивіліза-
ції, до певного історичного рівня володіли всіма основними характеристиками прикор-
донних утворень, включаючи розколоту ідентичність, фрагментарність системи культур-
них цінностей, інверсійну циклічність розвитку, напругу бінарних глобальних опозицій
(Реформа – Контрреформа), внутрішні конфлікти, неоднорідність цивілізаційної основи,
нарешті, підвищену роль симбіозу як культуроформуючого механізму (з часів експансії
християнства до середніх віків та Ренесансу і далі)» [14, с. 97]. Проте і в цьому сенсі
Росію і Латинську Америку об’єднувала приналежність до цивілізацій, що формуються.
Російський публіцист та історик Б.Ю. Кагарлицький називає Росію і Латинську
Америку «двома не-Європами»: «Бурхливий розвиток капіталістичної Європи на по-
чатку нового часу не міг не втягнути до своєї орбіти країни і народи, що опинилися на
периферії європейського світу. Так само, як Греція колись дала поштовх виникненню
елліністичних культур в Єгипті та Передній Азії, нова Європа створила культурні
образи і архетипи, без яких неможливим був би розвиток Росії і Латинської Америки.
Але виникнувши на периферії європейського світу, ці культури так ніколи і не стали
його частиною» [16, с. 38]; порівнює Східну Європу і Латинську Америку з варварською
периферією Римської імперії, називаючи ці два регіони «новими варварами»: «Якщо
західноєвропейці та північноамериканці – нові римляни, то східноєвропейці та латино-
американці, що живуть на кордоні, на периферії західного світу, – як видно, нові вар-
вари» [17, с. 55]. В цілому ця точка зору на євроамериканський світ як ядро, а Східну
Європу та Латинську Америку як периферію глобальної західної цивілізації стала пере-
важно загальноприйнятою.
Уявлення про цивілізаційну подібність Росії та країн Латинської Америки ґрунту-
валось також на тезі про їх приналежність до дуалістичних культурно-історичних фор-
мувань – Євразії та Ібероамерики. «Як у структурі термінів “Євразія” та “Ібероамерика”,
так і в змісті обох понять спочатку присутня очевидна роздвоєність, яка не усувається
ходом історії, а знову і знову виявляється в різних поворотах двох цивілізаційних форму-
вань. Накладення іберійського субстрату на американський, а західного – на азіатський
породило ту гетерогенність, яка одночасно стала джерелом багатьох можливостей, а ра-
зом з тим – причиною нерозв’язних суперечностей», – відзначав сходознавець Б.С. Єра-
сов [9, с. 57]. «Євроазіатський характер російського суспільства стає у дослідників загаль-
новизнаним підходом, важливою методологією. Коріння цього характеру йдуть вглиб
тисячоліть, у взаємодію Київської Русі і Великого Степу», – пояснював дуалістичний
характер східнослов’янських держав В.С. Глаголєв [9, с. 55]. А.В. Харламенко навіть спро-
бував прослідити прямі паралелі в історії формування Євразії та Ібероамерики: східно-
слов’янські та іберійські народи, як ініціатори процесу формування кордонів в ході
Реконкісти проти тюрксько-монгольських та арабсько-берберських завойовників, перетво-
рення на периферію західноєвропейського світу під час формування світової капіталістич-
ної системи [9, с. 61-62]. В даному випадку важливим є не правомірність і правильність
Д.Д. Семенов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 100
такого ототожнення, а сама спроба віднайти максимальну культурно-історичну спорід-
неність між двома географічно віддаленими регіонами, чиї політичні, економічні та
культурні контакти ніколи (за поодинокими виключеннями типу радянсько-кубинського
співробітництва) не були тісними і не мали визначального характеру.
Так чи інакше, але саме уявлення про цивілізаційну подібність стало важливим
фактором сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у
1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу. Теза про перспективність
російсько-латиноамериканського партнерства у політичній та торгово-економічній сфе-
рах, збігу їх інтересів, цілей та задач на міжнародній арені стала типовою. Заклики до
найтіснішого співробітництва лунали і за доби перебудови, коли Радянський Союз взяв
курс на диверсифікацію міжнародних зв’язків [18], і після розпаду СРСР, коли перед
Росією постало завдання пошуку нових союзників і партнерів [19], і в середині 1990-х
років, коли з приходом Є.М. Примакова на пост міністра іноземних справ офіційною
Росією було взято курс на формування багатополюсного світу [20]. Проте реалії 1990-х
років відзначалися незначним обсягом російсько-латиноамериканського співробітниц-
тва внаслідок нерозвиненості взаємозв’язків у минулому. В цих умовах уявлення про
цивілізаційну подібність, яка максимально зближує два регіони, стала додатковим і важ-
ливим фактором зближення.
Висновки
На прикладі російсько-латиноамериканського співробітництв ми маємо змогу спо-
стерігати цікавий феномен: уявлення про ідентичність політичних, соціально-еконо-
мічних і духовно-культурних процесів, які проходили в Росії (СРСР) та країнах Латин-
ської Америки починаючи з середини 1980-х років, а також їх культурно-цивілізаційну
спорідненість між собою, послужили одним з головних факторів, які сприяли розвитку
російсько-латиноамериканського співробітництва. В умовах світу після «холодної
війни», коли затвердились більш-менш єдині фундаментальні основи розвитку людства –
політичної демократії та соціально орієнтованого капіталізму – основою фрагментації
умовно об’єднаного світу стали регіональні інтереси близьких в культурно-історич-
ному сенсі країн. В свою чергу збіг інтересів між окремими регіонами перетворювався
у вагомий фактор їх зближення. На прикладі Росії та Латинської Америки ми спосте-
рігаємо зближення, засноване передусім на їх цивілізаційній спорідненості. Тому даний
процес можна вважати одним з проявів глобальної тенденції до формування багатопо-
люсного світу. Втім, дана проблема потребує подальшого більш детального вивчення.
Адже розуміння глобальних процесів сприятиме більш ясному баченню нашим суспіль-
ством свого місця в об’єднаному після завершення «холодної війни» світі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Семенов Д.Д. Формування латиноамериканського напрямку зовнішньої політики Російської Феде-
рації у 1992 – 1999 роках / Д.Д. Семенов // Вісник Донецького національного університету. – 2009. –
№ 2. – С. 215-224.
2. Семенов Д.Д. Цивілізаційний підхід в історичній регіоналістиці (на прикладі співпраці між країнами
Східної Європи та Латинської Америки в 1990-і рр. / Д.Д. Семенов // Схід. – 2009. – № 9. – С. 93-97.
3. Семенов Д.Д. Цивілізаційний підхід як метод дослідження багатополюсного світу: російсько-латино-
американське співробітництво в умовах багатополюсного світу / Д.Д. Семенов // Наука. Релігія. Сус-
пільство. – 2009. – № 3. – С. 70-76.
4. Майданик К.Л. Есть ли будущее у левых сил? / К.Л. Майданик // Латинская Америка. – 1991. – № 6. –
С. 20-25.
5. Харламенко А.В. Альтернативы капитализму больше нет? / А.В. Харламенко // Латинская Америка. –
1990. – № 12. – С. 57-64.
Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 101
6. Ксавьер Горостиага. Латинская Америка в контексте глобальных изменений / К. Горостиага // Латин-
ская Америка. – 1991. – № 9. – С. 39-44.
7. Тоталитаризм, авторитаризм и демократия в глобальном контексте : [материалы круглого стола] // Ла-
тинская Америка. – 1990. – № 2. – С. 45-73.
8. Окунева-Посконина Л.С. От авторитаризма к демократии: сравнительный анализ советских и бра-
зильских реалий / Л.С. Окунева-Посконина // Латинская Америка. – 1992. – № 1. – С. 55-62.
9. Евразия – Ибероамерика: традиции и модернизация : [материалы круглого стола] // Латинская Аме-
рика. – 1994 – № 3. – С. 48-72.
10. Жерсон Моура. Неолиберализм не в состоянии решить серьезные социальные проблемы / Ж. Моура //
Латинская Америка. – 1993. – № 1. – С. 32-38.
11. Гирин Ю. Н. По ту сторону Востока и Запада / Ю.Н. Гирин // Латинская Америка. – 1994. – № 2. –
С. 55-58.
12. Семенов С.И. Пограничная культура во «Встрече миров» / С.И. Семенов // Латинская Америка. –
1990. – № 8. – С. 79-83.
13. Ибероамерика в мировом цивилизационном процессе : [материалы круглого стола] // Латинская Аме-
рика. – 1999. – № 5-6. – С. 105-136.
14. Земсков В.Б. Культурный синтез в Латинской Америке: культурологическая утопия или культуро-
образующий механизм? / В.Б. Земсков // Латинская Америка. – 1999. – № 4. – С. 94-101.
15. Шемякин Я.Г. Европа и Латинская Америка: Взаимодействие цивилизаций в контексте всемирной ис-
тории / Шемякин Я.Г. – М. : Наука, 2001. – 391 с.
16. Кагарлицкий Б.Ю. Россия и Латинская Америка: две не-Европы / Б.Ю. Кагарлицкий // Латинская
Америка. – 1994. – № 4. – С. 38-40.
17. Кагарлицкий Б.Ю. Новые варвары / Б.Ю. Кагарлицкий // Латинская Америка. – 1996. – № 2. – С. 53-59.
18. Зайцев Н.Г. Перестройка и перспективы советско-латиноамериканских отношений / Н.Г. Зайцев // Ла-
тинская Америка. – 1990. – № 1. – С. 11-24.
19. Руцкой А.В. Латинской Америке должно быть отведено достойное место / А.В. Руцкой // Латинская
Америка. – 1992. – № 10-11. – С. 3-5.
20. «На перспективы отношений с Латинской Америкой смотрим с оптимизмом» : интервью с министром
иностранных дел Е.М. Примаковым // Латинская Америка. – 1996. – № 9. – С. 4-6.
Д.Д. Семёнов
Представление о цивилизационном сходстве как фактор содействия становлению
российско-латиноамериканского сотрудничества в 1990-е годы
в условиях формирования многополюсного мира
Исследование посвящено роли представления о цивилизационном сходстве как факторе содействия рос-
сийско-латиноамериканскому сотрудничеству в 1990-е годы в условиях формирования многополюсного
мира. Автором рассмотрены представления об идентичности политических, социально-экономических и
духовно-культурных процессов, проходивших в России (СССР) и странах Латинской Америки начиная с
середины 1980-х годов, а также представления о культурно-цивилизационном родстве между ними.
D.D. Semenov
Conception of Civilization Similarity as a Factor Promoting Russian and Latin-American Cooperation
in the 1990s in the Conditions of Formation of Multipolar World
Th article is devoted to the research the role of ideas about the similarity of civilization as a factor in promoting
Russian and Latin-American cooperation in the 1990s in the formation of multipolar world. The author has
examined the ideas of the identity of political, socio-economic, spiritual and cultural processes that took place in
Russia (USSR) and Latin America since the mid 1980s, as well as concthtions of cultural and civilizational
kinship between them.
Стаття надійшла до редакції 30.11.2010.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85443 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-3671 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:31:24Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Семенов, Д.Д. 2015-08-05T11:43:03Z 2015-08-05T11:43:03Z 2011 Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу / Д.Д. Семенов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 94-101. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85443 94(470+8)«1992/1999» Дослідження присвячено ролі уявлення про цивілізаційну подібність як фактора сприяння становленню
 російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу.
 Автором розглянуто уявлення про ідентичність політичних, соціально-економічних і духовно-культурних
 процесів, які проходили в Росії (СРСР) та країнах Латинської Америки починаючи з середини 1980-х років,
 а також уявлення про культурно-цивілізаційну спорідненість між ними. Исследование посвящено роли представления о цивилизационном сходстве как факторе содействия рос-
 сийско-латиноамериканскому сотрудничеству в 1990-е годы в условиях формирования многополюсного
 мира. Автором рассмотрены представления об идентичности политических, социально-экономических и
 духовно-культурных процессов, проходивших в России (СССР) и странах Латинской Америки начиная с
 середины 1980-х годов, а также представления о культурно-цивилизационном родстве между ними. Th article is devoted to the research the role of ideas about the similarity of civilization as a factor in promoting
 Russian and Latin-American cooperation in the 1990s in the formation of multipolar world. The author has
 examined the ideas of the identity of political, socio-economic, spiritual and cultural processes that took place in
 Russia (USSR) and Latin America since the mid 1980s, as well as concthtions of cultural and civilizational
 kinship between them. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Історія Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу Представление о цивилизационном сходстве как фактор содействия становлению российско-латиноамериканского сотрудничества в 1990-е годы в условиях формирования многополюсного мира Conception of civilization similarity as a factor promoting russian and latin-american cooperation in the 1990s in the conditions of formation of multipolar world Article published earlier |
| spellingShingle | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу Семенов, Д.Д. Історія |
| title | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу |
| title_alt | Представление о цивилизационном сходстве как фактор содействия становлению российско-латиноамериканского сотрудничества в 1990-е годы в условиях формирования многополюсного мира Conception of civilization similarity as a factor promoting russian and latin-american cooperation in the 1990s in the conditions of formation of multipolar world |
| title_full | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу |
| title_fullStr | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу |
| title_full_unstemmed | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу |
| title_short | Уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу |
| title_sort | уявлення про цивілізаційну подібність як фактор сприяння становленню російсько-латиноамериканського співробітництва у 1990-і роки в умовах формування багатополюсного світу |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85443 |
| work_keys_str_mv | AT semenovdd uâvlennâprocivílízacíinupodíbnístʹâkfaktorspriânnâstanovlennûrosíisʹkolatinoamerikansʹkogospívrobítnictvau1990írokivumovahformuvannâbagatopolûsnogosvítu AT semenovdd predstavlenieocivilizacionnomshodstvekakfaktorsodeistviâstanovleniûrossiiskolatinoamerikanskogosotrudničestvav1990egodyvusloviâhformirovaniâmnogopolûsnogomira AT semenovdd conceptionofcivilizationsimilarityasafactorpromotingrussianandlatinamericancooperationinthe1990sintheconditionsofformationofmultipolarworld |