Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу
У даній статті автор досліджує реалізацію можливостей людини через постійний розвиток та вдосконалення
 індивідуальності засобами музичної освіти. Аналізує формування нових механізмів емоційної адаптації
 вищого рівня на прикладі діалогічного підходу методом «спроб-помилок». В данной...
Saved in:
| Published in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85447 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу / Т.І. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 153-163. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860063033142804480 |
|---|---|
| author | Кірєєва, Т.І. |
| author_facet | Кірєєва, Т.І. |
| citation_txt | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу / Т.І. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 153-163. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука. Релігія. Суспільство |
| description | У даній статті автор досліджує реалізацію можливостей людини через постійний розвиток та вдосконалення
індивідуальності засобами музичної освіти. Аналізує формування нових механізмів емоційної адаптації
вищого рівня на прикладі діалогічного підходу методом «спроб-помилок».
В данной статье автор исследует реализацию человеческих возможностей через постоянное развитие и
совершенствование индивидуальности средствами музыкального образования. Анализирует формирование
новых механизмов эмоциональной адаптации высокого уровня на примере диалогического подхода
методом «проб-ошибок».
In this article the author explores the realization of human capabilities through continuous development and
improvement of an individual way of music education. She analyzes the development of new mechanisms of
high-level emotional adaptation by the example of the dialogic approach with the help of trial and error method.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:05:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 153
УДК 78.07
Т.І. Кірєєва
Донецька державна музична академія ім. С.С. Прокоф’єва, Україна
МУЗИЧНА ОСВІТА СЬОГОДЕННЯ:
ВІД ЯРОСЛАВА МУДРОГО ДО НОВІТНЬОГО ЧАСУ
У даній статті автор досліджує реалізацію можливостей людини через постійний розвиток та вдосконалення
індивідуальності засобами музичної освіти. Аналізує формування нових механізмів емоційної адаптації
вищого рівня на прикладі діалогічного підходу методом «спроб-помилок».
Обрана тема статті обумовлена певними обставинами. Першою з них можна вва-
жати необхідність подальшого розвитку музичної освіти Східної України.
На межі третього тисячоліття формується образ нової культурної людини – вільно
мислячої, яка усвідомлює себе і своє місце у світі, тому метою даної статті є роз-
глянути реалізацію можливостей людини через постійний розвиток її індивідуальності і
особистості. Це потребує нових підходів, ідей у сфері музичної освіти.
На цей час існує значна кількість праць різних рівнів узагальнення, що присвячені
регіонам, ще в більшій кількості робіт розглядається музичне життя окремих міст, твор-
чих колективів, діяльність видатних митців.
Друга обставина – специфіка східного регіону. Зі стародавніх часів він був тери-
торіально відділений від інших земель, що дозволило Л.Н. Гумільову у його відомій
книжці протиставити Стародавню Русь і Великий степ [1], та значна етнічна насиче-
ність краю, постійний діалог культур, що приносить цікаві яскраві особливості.
Сьогодні роз’єднаний світ як ніколи потребує єдності в культурі, взаєморозуміння
і спілкування. Культура людства багата і різноманітна. Найважливішою ознакою її є все-
проникливість і обов’язкове включення у всі сфери життя суспільства і особистості. В ній
об’єднуються традиції і новаторство, стійкість і змінність, які створюють неперервний
процес історичної спадкоємності, збереження культурного наслідку і творчого віднов-
лення. Діють творчі союзи, асоціації, численні соціологічні інституції, музеї, бібліоте-
ки, заклади культури і мистецтв, організації дозвілля, які сприяють духовному розвитку
людини. Культурологічний і загальнотеоретичний підходи до цієї проблеми стали
одними з домінуючих, оскільки аналіз стану культури сучасного суспільства викликає
надзвичайну стурбованість і свідчить про глибоку духовну кризу, загублення ціннісних
орієнтирів, моральну ваду, жорстокіші міжнаціональні конфлікти, агресивність, ду-
ховну деградацію людини. Дефіцит культури проявляється в обмежуванні духовних
потреб, невихованості, соціальній апатії, відсутності інтелігентності, національних за-
бобонах і анархічній вседозволеності. Доконче потрібне сходження духовних сил, які
оздоровлять суспільство, змінять духовну атмосферу. Тому є потреба у трансляції куль-
турної світової спадщини. Вона виявляє інваріантні структури культурних феноменів,
наприклад:
1. Диференціація феноменів культури для виявлення їх соціальної і культурної
ознаки, символічної і знакової цінності.
2. Інтеграція вивчення явищ у контексті культури, системного і цілісного аналізу.
3. Порівняння і зіставлення феноменів, теоретичне забезпечення компаративісти-
ки для розуміння культур різних народів і регіонів.
Т.І. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 154
Кожна з них має свій ареал і предмет дослідження, терміни, методи та джерело-
знавчу базу. Процес зараз іде прискореними темпами, трохи хаотично. Відбувається дру-
гий важливий процес, коли із загальної культурології відокремлюються галузі знання,
які мають самостійний науковий статус. Наприклад, із філософії виділилася аксіологія
культури, із теорії культури – семіотика культури, із культурної антропології – етно-
культурологія, а також екологія культури, регіональна культурологія, історична куль-
турологія, історична персонологія. Поперед неї відкриваються великі перспективи для
творчого пошуку й ініціатив.
На початку ХХІ сторіччя концертне життя східного регіону в усьому своєму різ-
номанітті апелює до глибинних якостей самої музики, організовуючи перш за все інтер-
претацію її художнього вираження, переломлюючись у все нових ракурсах і площинах
через рефлексію виконавців і підготовлених слухачів. Програми концертів приховують
у собі невичерпні багатства широкого діапазону почуттів і естетичної значущості. Змі-
стовна сфера творів, що актуалізується композиторами і виконавцями, живе за художні-
ми законами і через особистість слухача суттєво впливає на загальну суспільну систему
естетичних уявлень.
Значення цього художнього, гуманістичного, естетичного, етичного руху в наші
дні все зростає, оскільки знаменує зв’язок поколінь і традицій з сьогоденням, а їх вплив
на культуру регіону надзвичайно великий.
Аналіз виконавської творчості виявляє широкі перспективи для дослідників най-
різноманітніших напрямків, для творчих пошуків інтерпретацій, що мають велику істо-
рію в музичному мистецтві.
Відродження сторінок музичного життя, освіти, повернення із забуття компози-
торських, виконавських, творчих персоналій, науковий інтерес до питань історії, теорії
розвитку музичної культури, дослідження еволюції щодо створення матеріальних, ду-
ховних, інтелектуальних основ у галузі реконструкції культурного, освітнього процесу,
повертають до ІХ сторіччя.
За усталеною традицією освіту у педагогіці визначають як сукупність знань, умінь
та навичок. Впродовж сторіч нагромаджувалися засоби і методи передачі людського
досвіду, які відокремились в особливу науку – педагогіку. «Освіта є категорія буття, а не
знання та переживання… Освіта є образ сукупного людського буття» [2, с. 21]. Освіта
розглядається не як нескінченне накопичення дедалі нових знань, а як створення люди-
ни за образом і подобою кращих. З одного боку, засіб «олюднення» культури, з іншого –
«втілення культури в людину, що проростає в бутті людини, як “его” її власної свобо-
ди, як неспокій. І якщо, ваша ласка, цей неспокій можна розглядати як шумування, зав-
дяки якому дух підноситься до нового життя з тліну відмерлої освіти й відроджується в
оновленому юному образі» [3, с. 281].
Розвиток мистецької освіти в Україні сягає своїм корінням у глибоку давнину.
У часи родового суспільства діяли «будинки молоді», де досвідчені старійшини переда-
вали вихованцям моральні норми і традиції, використовуючи для цього обрядову пісен-
ну творчість. Тому серед усіх мистецтв викладання музики набуває пріоритетного зна-
чення. Музика входила до складу обов’язкових предметів у школах Ярослава Мудрого
та його онуки Анни Всеволодівни. Високий рівень у церковному співі дає підстави вва-
жати, що саме з цією традицією пов’язані усталені, історичні уявлення про типові риси
національної художньої культури та вокальну обдарованість українського народу. В цей
період відбувається значне піднесення громадської та філософської думки, розквіт нау-
ки та мистецтва, прагнення відстояти свої духовні цінності, національну культуру, само-
свідомість. Все помітніше стають тенденції збагачення різними видами музичної діяль-
Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 155
ності, розширення навчального репертуару творами вітчизняних і західноєвропейських
авторів. Історичні факти свідчать, що від учнів вимагалось не тільки гарно співати, а й
знати теорію, нотну грамоту, основи диригування та композиції.
Завдяки фундаментальній всебічній підготовці хори братських шкіл виконували
досить складні музичні твори-багатоголосні партесні концерти (початок ХVІІ ст.). Були
у них школи вокальної музики й церковного співу, кобзарі-бандуристи, лірники, україн-
ська шкільна драма. В постановках вертепу брали участь хори та інструментальні ан-
самблі: сопілка, скрипка, бубен, цимбали, басоля тощо. У ХVІІІ столітті в Києво-Мо-
гилянській академії, яка відіграє значну роль у розвитку музичної культури України,
готували музикантів-регентів, кваліфікованих півчих, вчителів музики, теоретиків, ком-
позиторів. Історичні документи зафіксували навчання вихованців інструментального
виконавства. Типовою для академії була орієнтація не лише на професійну музичну
освіту, а й на використання музики з метою загального розвитку особистості. Розквіт
Києво-Могилянської академії припадає на ХVІІІ ст., яке стало ерою тріумфу Просвіт-
ництва, епохою Розуму, науки, їх практичної реалізації в інтелектуальному житті су-
спільства. Просвітництво створює культуру Нового часу, в якій домінує ідеал енцикло-
педично освіченої людини. Освіта у навчальних закладах ґрунтується на «семи вільних
мистецтвах», тут чільне місце посідають предмети мистецького циклу, зокрема музика,
піїтика, риторика. З музичних інструментів найпоширенішими були скрипка, флейта і віо-
лончель. Вважалося, що саме ці інструменти є максимально наближеними до людського
голосу, а тому можуть ефективно використовуватися в школах у роботі з дітьми.
В наш Новітній час не втрачають актуальності висновки, яких дійшов німецький
філософ І. Гердер у працях «Ідеї до філософії історії людства» та «Листи щодо заохо-
чення гуманності». Він стверджує, що освіта та виховання сприяють передачі духовних
традицій і цінностей від покоління до покоління, забезпечуючи таким чином наступ-
ність в історії культури, перспективи духовного удосконалення людини і суспільства.
«Мені хотілось б словом гуманність охопити все, що я до цього говорив про людину,
виховання її благородства, розуму, свободи, високих помислів і стремлінь, волі і здо-
ров’я, панування над силами Землі» [4, с. 636].
У вітчизняній традиції морально-етичної проблеми людини розроблялися в «Поу-
ченні» Володимира Мономаха, відомих концепціях «філософії серця» П. Юркевича,
Г. Сковороди, трактовках «краси людини» Ф. Прокоповича, сучасних дослідженнях з пе-
дагогіки, психології, філософії.
Останнім часом все більше у сфері просвіти людина відтворюється не стільки як
професіонал, скільки як носій цілісного культурного потенціалу. Особистість навіть за
професійними ознаками не може вміститися у вузькі рамки професії. Особистість завж-
ди ширше за свою професію. Отже, освіта, музична освіта, що розуміється нами як роз-
ширення можливостей кожного, допомагає нам зробити в житті найскладніший вибір
бути Людиною.
Коли Сократ проводив бесіди з учнями, то він завжди допомагав своєму співроз-
мовникові «народити» власну істину. Він ніколи не нав’язував готового знання. Саме у
пізнавальній активності та розвитку творчої культури учня він вбачав найголовніші
передумови успіху педагогічного процесу. Таким чином, якщо простежити динаміку
розвитку освіти як інституту відтворення культури, то можна дійти висновку, що її ос-
новними рисами є:
1. Випереджаючий розвиток людини, особистісно орієнтований характер освіти.
2. Розуміння необхідності розгляду проблем формування активної та спеціальної
культури.
Т.І. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 156
«Актуальна культура… є загальна для усіх громадян вимога суспільства, класу до
їх культурного рівня, вибору ними цінностей вітчизняної й світової культури сучасного
і минулого…Над актуальною культурою “надбудовується” спеціальна, професіональна
культура… між ними відбувається неперервний обмін цінностями: одні навички і знан-
ня переходять із актуальної культури у спеціальну, інші навпаки, із спеціальної у ак-
туальну» [5, с. 48].
Історико-музичний масив наявної та зростаючої літератури середини ХІХ – по-
чатку ХХ століття стали фундаментом для освіти східного регіону. Проте вони не на-
були тенденції до незворотного процесу розвитку музичної і наукової думки, оскільки
не досягли стадії самостійної інституалізації й комплексу, що фронтально розвивається.
У той же час парадигмальний склад всесвітнього музичного мистецтва служить найго-
ловнішим фактором, що стимулює появу і розвиток музичної освіти. Її формування по-
в’язане з тенденціями і напрямками, що охопили усю Європу на початку XХ століття:
1. Фольклорний рух.
2. Складно-комбінаційні пласти, полістадіальність професійних традицій різних
епох.
3. Еволюція композиторських шкіл.
4. Взаємозв’язок професійної та народної музики.
5. Спадковість у музичному мистецтві – потужній опорі нового Відродження і т.п.
Рукописи музичних лекцій, опубліковані брошури, книги, статті в газетах, журна-
лах, доповіді на наукових, методичних конференціях є новою формою трансляції куль-
турних традицій, способів організації передачі зразків знань, шляхів і методів його удо-
сконалення.
Як відомо, писемна культура стала основою збереження традицій. Завдяки письмо-
вій фіксації оживає минуле, забуте актуалізується, стає важливою умовою творчої ро-
боти. Безписемні культури, фольклорно-міфологічна свідомість, втративши велику кіль-
кість фактів історичного минулого, пішли безповоротно, оскільки, не відбившись ні
матеріально, ні словесно, вони не здатні до відродження. Проте без них неможливо поно-
вити повністю весь еволюційний ряд у цілісному ланцюгу явищ. Ці факти, які існували,
але нам невідомі, вимагають відновлення за побічними музично-історичними джерелами
чи уламками археологічних, геологічних знахідок, які випадково збереглися. Дивінація
набуває творчого характеру в схематизації історичного музичного процесу. До «прихо-
ваних фактів» можна віднести існування бібліотек нотної літератури, книг, збірок музич-
них статей, рукописів у маєтках князів Голіциних, Орлових, Потьомкіних, Куракіних,
інших вельмож на території краю, які мають для музичної освіти східного регіону велике
значення. До числа існуючих фрагментів відноситься нотна література барона М.О. Кор-
фа у будинку-музеї в селі Нескучному, старий рояль фірми «Шнейдер», на якому вчився
грати маленький Сергійко Прокоф’єв, клавір опери «Євгеній Онєгін» П.І. Чайковського,
клавір прокоф’євської дитячої опери «Велет», нотні видання кінця ХІХ століття, гра-
мофон в селі Сонцівка й багато інших речей, що нагадують про далеке минуле великих
людей, які відіграли значну роль у розвитку культури краю.
Становлення музичної освіти було пов’язане з певними завоюваннями ліберально-
буржуазного спрямування. Перебуваючи у союзі з аристократичним дворянським това-
риством, воно поступово займає провідне положення у житті краю, активно включається
у процес його історичного розвитку. Музика, входячи в суспільне життя, багато в чому
завдяки підтримці ліберально-буржуазного напрямку, вимагала від виконавців і крити-
ків більш глибоких трактувань творів і теоретичного осмислення. У ранніх статтях у
пресі простежується ледь помітний зв’язок між окремими музичними подіями і потре-
Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 157
бою показати музичне життя краю як єдиний послідовний процес. Ця тенденція багато
в чому визначила наступний розвиток музичної освіти. Але українська музична історія
периферійних регіонів (невеликих міст), селищ не була дослідженою, оскільки культу-
ра Малоросії не передбачала відкриття нового простору з врахуванням автономних
локальних моделей розвитку. Схід України був надзвичайно складним через специфіч-
ність загальної історії розвитку, демократичної структури, способів життя, матеріальної
та духовної культури населення.
Поступово проявляється інтерес до відображення у статтях особистих рис авторів,
географічного фактора, соціального середовища і конкретних життєвих обставин. Саме
вони диктували умови спілкування. Просвітництво виступало в ролі об’єднання людей
незалежно від їх приналежності до того чи іншого середовища, закликало до ідеї «при-
родної рівності» через мистецтво. Статті були у спокійному оповідному тоні, готували
простий народ до розмови про мистецтво. Підписувалися замітки першими заголовни-
ми літерами, або псевдонімом типу «Фігаро», або були зовсім без підпису. Звичайний,
малоосвічений народ не потребував самозаглибленої думки, довгих і професійних мір-
кувань, оцінок музичних подій, що відбуваються, конкретних авторів статей. Критична
думка могла відлякувати простолюд. Неглибокі музичні знання навіть в інтелектуаль-
них колах поєднувалися із сильним потягом до музики, поезії, літератури. У духовних
пошуках вони ближче були до Л.М. Толстого, М.В. Гоголя, А.П. Чехова.
Ідеологічні проблеми часу та гра громадських настроїв, мистецтво, люди мистец-
тва, освіти, у тому числі й музичної, постійно цікавлять населення регіону і його керів-
ництво. Досить часті відвідування концертів артистів, поетів, письменників, контакти з
ними давали публіці великий запас вражень. Про це свідчить газетний матеріал, що
зберігся, відгуки, аналізи, оцінки в невеликих, скромних публікаціях.
Зовнішні обставини життя сприяли розширенню горизонтів просвітництва. Під-
сумки аматорських музичних захоплень, вивчення музичної грамоти, пісень, постанов-
ки музичних вистав, опер, поява хорів, оркестрів народних інструментів, симфонічних,
духових, приватних музичних шкіл спонукали до більш цілеспрямованої діяльності в
культурі й мистецтві. Еволюційно-просвітницька діяльність виявилася історично плід-
ною. У газетах миготіли короткі повідомлення про сольні, ансамблеві виступи, благо-
дійні концерти. У будинках, маєтках аристократів і новоявленої буржуазії відбувається
закріплення концертних і камерних жанрів, з’являються виконавські традиції. Продов-
жується колекціонування книжкових раритетів, нововведенням можна вважати зібран-
ня нотної літератури, музичних інструментів і художніх картин1. Це перший напрямок
у становленні музичної освіти краю.
У наступному напрямку однією з найважливіших тенденцій є критика у музичних
статтях. Тут, нехай і невиразно, силуетно, приховуються окремі національні джерела
наукової музичної думки, що спирається на джерела, документи, писемні свідчення,
нотний, книжковий матеріал тощо. Відзначимо окремі виразні фрази у статтях «Фіга-
ро» М.Ф. Гнесіна: «Критика була не безпідставною і зробила плідний вплив...», «...ми
далекі, щоб захоплюватися своєю роботою...» і таке інше, що свідчили про спорідне-
ність з майбутньою високою науковою музичною думкою. Всі означені особливості за-
гального розвитку регіону породжують певні труднощі не тільки в науковій інтерпре-
тації подій мистецько-культурного життя краю в історичній ретро- і перспективі, але й
1
З 1880-х років родина Немировичів-Данченко-Корф зуміла зробити місце свого перебування у
селі Нескучному Катеринославської губернії справжнім світочем загальнокультурної і художньої думки.
Протягом десятиріч сюди йшли листи і книги від А.П. Чехова, К.С. Станіславського, О.М. Горького й ін-
ших діячів вітчизняної культури, звідси велося листування з редакціями столичних газет і журналів.
Т.І. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 158
в реальному пошуку і відродженні інформації про музичну культуру. Методологічні
пошуки в галузі реконструкції виконавської діяльності дають нове бачення системи
цінностей, традицій, динаміки руху.
Більш ретельне вивчення і виконання шедеврів світового мистецтва приводить до
виходу концертування за межі маєтків і приватних будинків [6-8]. Постановки вистав,
сільські концерти1, виконання українських, російських, німецьких, грецьких, єврей-
ських, циганських, болгарських пісень, романсів, варіацій, жартівливих частівок на
теми міських і сільських наспівів сприяли стилістичній інтеграції фундаментальних кла-
сичних і романтичних форм з «національними елементами побуту» [9], [10].
Характерною тенденцією стає мережа загальноосвітніх шкіл, що швидко збільшу-
ється, з викладанням музики, співу, гімназій з укомплектованими класами, де музичні
інструменти не рідкісне явище, а брати участь у хоровому колективі, виступати з вико-
навськими програмами неабияк почесно. Подібні зміни характеру і масштабу функціо-
нування музики справили величезний вплив не тільки на формування нового музичного
життя регіону, а й істотно оновили механізми, що визначали його динаміку. Зростаюча
потреба в освіті, у тому числі й музичній, визначила суть громадської діяльності барона
М.О. Корфа у регіоні. За його сприянням були відкриті понад 40 початкових шкіл. Ви-
значний педагог, мислитель К.Д. Ушинський у листі до свого духовного друга і послі-
довника М.О. Корфа пише чудові слова, які висловили те величезне значення і велику
місію, що припала на долю талановитого діяча добра: «Читаючи кожну вашу статтю,
відчуваєш, що Ви говорите про справу, у якій самі обертаєтеся і якій віддалися безко-
рисно і прямодушно. О, якби Вас можна було б помножити на число наших губерній,
не говорячи уже повітів, через 10 років Росія була б уже іншою. Але Ви і так робите
багато тільки одним своїм прикладом: і ім’я Ваше пробуджує не одне сонне земство…».
В цей час активізується інтерес до теоретичного осмислення проблем музичного і
культурного життя. В одному зі своїх листів до К.С. Станіславського із Нескучного ви-
словлена істотна думка В.І. Немировича-Данченка: «...Нові постановки ... мені усе це
здається і важливим і дуже своєчасним. Ми, безсумнівно, на порозі репертуарної рефор-
ми»2. Він глибоко відчуває нові віяння, не обмежує їх історико-стилістичні горизонти.
В.І. Немирович-Данченко – один з найбільших діячів театральної культури XX століття,
визначний режисер, драматург, письменник, педагог, критик; у садибі на березі річки
Мокрі Яли, у спокої сільського життя, степу і садів, зустрічаючись з духовно близькими
йому людьми, пише повісті й оповідання: «Губернаторська ревізія», «У степу», «Пек-
ло»; п’єси «Соколи і ворони», «Нова справа», «Ціна життя», «У мріях».
Садиба по-своєму уособила сплеск хвилі просвітництва в українському побуті, се-
ред українського фольклору, пісень, казок, билин і байок. Такі діячі, як Корф, Немиро-
вич-Данченко, стояли біля джерел піднесення просвітницької хвилі й стимулювали її.
Поряд з Нескучним перебували грецькі поселення, які з часом перетворилися у селище
міського типу Велика Новосілка. Грецькі пісні, вокальні ансамблі, танці, гра на музич-
них інструментах надихали визначного діяча мистецтв. Судження В.І. Немировича-Дан-
ченка були безумовно авторитетними в колі письменників, поетів, музикантів, артистів
і серед простих людей. І в той же час кожний з них знаходив відгук в душі талановитої
людини. Він порушує питання про створення грецької школи. Разом з дружиною
1
29 років щороку у літній час В.I. Немирович-Данченко приїздив у Нескучне. Тут він відпочивав і
напружено працював, готувався до постановок вистав на сцені Художнього театру, приймав гостей:
письменників, акторів, музикантів, художників; допомагав селянам, займався справами народної освіти,
співробітничав з місцевою інтелігенцією, влаштовував вистави і концерти.
2
Лист В.І. Немировича-Данченка до К.С. Станіславського від 8 серпня 1916 р.
Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 159
К.М. Немирович-Данченко-Корф задумав і здійснив побудову приміщення початкової
школи для нескучнянських дітей. У 1917 році В.І. Немирович-Данченко і К.М. Немиро-
вич-Данченко передали садибу у дарунок селянам Нескучного під школу. Багато поко-
лінь місцевого населення вчилися у цих навчальних закладах. Мета Корфів, Немиро-
вичів-Данченків: благодійність, просвітництво у будь-якій формі, у тому числі й музичній.
Концерти, численні музикування, ряд творчих благодійних акцій на допомогу селянсь-
ким дітям, колекціонування творів мистецтва, книг, нотної літератури, створення шкіл –
не повний перелік їх діянь, що відповідають загальним процесам і тенденціям, характер-
ним для епохи кінця XIX століття з перспективами маргіналії, меншості.
Однією з яскравих тенденцій другого напрямку становлення музичної історіографії
краю є висвітлення значення виконавського мистецтва. Талановиті артисти розвивають
музичні смаки української публіки, популяризуючи і зміцнюючи у громадській свідо-
мості впливові у Європі художні напрямки. У репертуарі артистів, виконавців твори
І. Баха, Й. Гайдна, Г. Генделя, Л. Бетховена, Д. Скарлатті й інших композиторів. Вони
заново для себе і слухачів відкривають інструментальний світ В. Моцарта, Р. Шумана,
Ф. Шопена, С. Рахманінова, О. Скрябіна та інших видатних композиторів. Розвиваючи
естетичні уявлення, виконавські й стилістичні традиції, вітчизняні музиканти внесли
свій цінний вклад в українське музичне мистецтво. Послідував нестримний потяг до за-
нять з вивчення гри на різних інструментах. Настав час створення посібників, підруч-
ників, хрестоматій, розробок з вивчення музичної грамоти, сольфеджіо, гри на інстру-
ментах, хорової справи, вокалу. Музична думка прийшла в рух. Місцева музична інте-
лігенція передплачує нотну літературу, книги, збирає домашню бібліотеку. Сучасники
відзначають почуття динаміки естетичних процесів, вони з радістю відкривають для
себе місцевих віртуозів, міцно укомплектованих xopошими класичними програмами [7],
[11, c. 2], [12]. Інтерес до теоретичного осмислення музичного життя знаходимо у ряді
статей [13], [14]. Спостерігаються тенденції другого напрямку у становленні музичної
освіти краю, продовжуються дослідження в історико-етнографічному, етнічному, гео-
графічному, літературному русі.
В умовах демократичних перетворень музика – активний двигун соціально-про-
світницьких устремлінь. Приймається рішення про відкриття Вищого музично-драма-
тичного навчального закладу «Донська Філармонія» і Консерваторії Російського музич-
ного товариства [15]. Після неодноразових обговорень Катеринославське відділення
Російського музичного товариства відкриває безкоштовні курси для бажаючих навча-
тися музиці. Одночасно з’являються оголошення про курси, класи для музичних занять
у професійних педагогів на дому [16]. Таким чином були зроблені найважливіші кроки
у музично-педагогічній справі.
Наступний напрямок – більш широке впровадження у міський і сільський побут
хорових, інструментальних, вокальних творів місцевих українських, російських, бол-
гарських, грецьких, німецьких, єврейських композиторів, а також західноєвропейських
авторів; збільшення числа концертів, приватних шкіл з викладачами, випускниками
столичних консерваторій. Зростає інтенсивність збору фольклору.
Третій напрямок, виражаючи типове і характерне для даного регіону, пов’язаний
із загальними процесами світової музичної практики, символами епохи, що спираються
на індивідуальність, фундаментом якої є яскраво визначена тенденція емансипації ви-
конавської діяльності від композиторської творчості. Прагнення знайти зв’язок між
періодами, прослідкувати поступове зростання музичних знань, виділяючи основні
віхи, певні грані, приводить до потреби у музичних джерелах, пам’ятниках – найхарак-
тернішої риси музичної історіографічної епохи. У зв’язку з цим виникає необхідність
Т.І. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 160
з’ясувати мету використання музичних знань, ким писалася музична історія, як скла-
далася і видозмінювалась форма музичних творінь, статей, доповідей, лекцій. Пам’ят-
ники музичної думки, її розвиток з історіографічних позицій дуже цікаві й корисні.
Історія нагромадження музичних знань східної України починається з народної
творчості – прологу музичної історіографії. У результаті фольклорного руху з’являють-
ся музичні записи народної творчості. Оскільки «письменним станом» були духовенст-
во, дворянство, буржуазія, то весь матеріал знаходився у церквах, монастирях, садибах,
приватних будинках1. Спеціальних наукових досліджень, присвячених вивченню музич-
ної культури не знайдено. Тому бібліографічною базою стають джерела, що додатково
сприяють формуванню загального уявлення про геосоціокультурну динаміку освіти.
До неї можна віднести дореволюційну регіональну періодику.
Час появи невеликих заміток, музичної інформації у пресі, музичної грамоти ста-
новлення музичної історіографії регіону, більш вільне висловлювання у пресі, організа-
ція музичних вечорів, поява статей, рецензій на конкретну діяльність артистів визнача-
ється як суть музичної освіти. Публікацію документів, статей, лекцій, у яких і авторські
враження з приводу музичних подій, можна вважати переходом до власне музичної
історіографії. Зв’язок всесвітніх музичних історичних концепцій з ідеями регіональних
періодів дає зміни у поглядах на завдання і прийоми засвоєння музичної історії. У ре-
зультаті теоретичного вивчення становлення музичної історіографії усвідомлюємо це
явище не як простий реєстратор історичних періодів, а як процес, що постійно розвива-
ється і ускладнюється, зі своїми труднощами, розробкою на місцевому багатонаціональ-
ному ґрунті принципів критичного засвоєння минулого з проблемою історіографічних
тенденцій та напрямків. Як відомо, основне правило історичної науки – йти від зв’язку
до зв’язку між фактами, що спостерігаються, вловити спільність найшвидкоплиннішої
частковості з головною ідеєю епохи і пояснити закон, завдяки якому вони існують. На-
магаючись поновити музичну історіографію східного регіону, співставимо провінцію
України з Києвом, Санкт-Петербургом і знаходимо між протилежними явищами у стані
музичної культури аналогії, що свідчать про загальний рух за появу нового напрямку,
його стилю і вирішальної ідеї. Одне з основних джерел, що привело до формування
нового етапу українського передвідродження, – фольклорний рух, що охопив усю тери-
торію Європи і став важливим фактором музичного розвитку регіону, своєрідною час-
тиною загального історичного удосконалення. У цьому також і прояв ідеї ідентичності
у поєднанні з ідеєю музичної історичної різноманітності.
Музична освіта, як осмислення досвіду, вивчення минулого, творить істину і тво-
рить майбутнє. Минуле захоплює, оскільки воно заключає у собі майбутнє, а традиції
стають передбаченням. Інтерес до старовини захоплює багатьох, тому що багатона-
ціональні особливості провінції, легенди, забобони, місцевий патріотизм, фольклор є
частиною історії, а загальні риси між найрізноманітнішими явищами дають можливість
проникнути в глибини музичної культури. Вивчивши фольклор і культуру, можна перед-
бачити якою буде людина країни, регіону і яку роль регіон буде відігравати в історії,
яку ідею буде представляти у світовій музичній культурі. Ці роздуми впритул підводять
до історіографічної методології, яка відіграла вирішальну роль у вивченні фольклору.
Символічне мислення, міфи, легенди, народні пісні – згусток музичної історії –
все це явища, у яких відбиваються великі та загадкові соціальні процеси. У міфах вмі-
щена стародавня історія людства, у фольклорі – прихована музична символіка, яка
1
Святогірський монастир; садиби князів Потьомкіних, Голіциних, Орлових й ін.; будинки Ілловайських,
Горлових, Підгорних, Мішукових і т.п.
Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 161
розглядається як народна інтерпретація великих змін і руйнувань, глибоких почуттів і
характерів, соціальних та побутових відносин. Музична народна творчість, вгадуючи
зміст минулого, створює його заново, передбачає майбутнє. Пізнавати минуле – озна-
чає, передрікати подальший музичний розвиток регіону, суть його музично-історичного
процесу. Прихильність до традицій стає фундаментом ідеї розвитку. Музичні традиції,
їх вивчення містять в собі джерела майбутнього, спосіб пізнання минулого і майбут-
нього, а, отже, еволюції. Чим енергійніший розвиток, тим глибше зрозуміла своєрід-
ність народу і епохи, більш повно виступає музичний зміст загального в цілому. У ре-
зультаті аналітичного дослідження з’ясовується, що фольклор, як конкретний шар му-
зичної епохи, набуваючи багатозначної форми, завдяки інтернаціональному складу
населення, стає вираженням головної ідеї.
У змішанні генетично взаємозв’язаних один з одним народів, які проживають на
одній території, в ідентичності фольклору і його різноманітності закладено фактор
прогресу у всіх галузях мистецтва. Прояв прогресу виражається дуже яскраво у тому,
що музичні події, породжуючи одна одну, визначають необхідність розвитку і, головне,
визначають місце традиції як засади музичної творчості. У традиціях прихований світ
ідей, тому у дослідженні видається найбільш цікавим виявлення змісту і тим самим
пояснення музичної події, що відбувається, мистецького твору тощо.
На основі вивчення музичних традицій, фольклору можна відтворити музичну
еволюцію освіти і вона буде надзвичайно самобутньою. Користуючись протиставлен-
ням музичних фактів, джерел, легенд, казок, народних пісень хотілося б побудувати
більш точну версію життя і творчості народу, створити «Енциклопедію фольклору схід-
ного регіону», пов’язану з його багатонаціональним характером. Високе історичне значен-
ня фольклору не підлягає жодному сумніву, враховуючи, що географічне середовище,
клімат впливають на побут, характер, вдачу народу і їх зміни відповідають змінам
етнічним. Тут спроба визначити роль фольклору у будові музичної культури, освіти,
пов’язаної з етнічними елементами українського народу. Ці музичні осередки представ-
лені носіями різних фаз культурного розвитку, з чого поступово формується музична
Східна Україна.
Риси ці будуть притаманні нашій освіті у тому випадку, коли здійсниться перехід
від знаннєцентричної школи до культуровідної: немає межі навчанню.
«І тут закінчується наука. Починається мистецтво з його розумінням одиничного,
неповторного» [17, с. 161]. Мистецтво пов’язане з конкретною особистістю, є суб’єк-
тивним; твори мистецтва створюються на підставі смаку творця, його поглядів, почут-
тів, переживань, тому індивідуальні і суб’єктивні; формою мистецтва є образи з прита-
манною йому багатозначністю; в мистецтві почуття і творчість, основою творчості у
мистецтві є синтез універсального і повного знання; мистецтво пронизано естетичним
началом, поза яким воно не може існувати. Завдяки цьому в мистецтві людина вихо-
дить за межі раціональної однозначності і пізнає те, що не піддається раціональному,
науковому пізнанню, а саме – загальні форми в максимально широкому вигляді. Ці фор-
ми, як і форми конкретних предметів, містять в собі життєві людські цінності, а сам зміст
будь-якого художнього твору різними особами може розумітися по-різному. Це пов’я-
зано з тим, що естетичний зміст кожного твору багатий, складний і неоднозначний,
оскільки відбиває духовну сферу композитора, його сподівання і почуття. Почуття – це
одиниця взаємодії людини зі світом, що дає людині можливість сприймати і розуміти
світ. Вони «формують мотиви дій, загальні принципи і найвищі ідеали діяльності, є
особливим видом сприйняття речей, які відіграють важливу роль в нашій дії на речі, а
Т.І. Кірєєва
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 162
саме визначають її напрям» [18, с. 167]. З почуттів починається психічна активність
людини, ними вона завершується. «Почуття породжують мотивацію, волю, мислення
людини, її сприйняття, пам’ять, особливо характер і індивідуальність, суспільне життя
народу» [19, с. 6].
На думку сучасних філософів Ю. Борєва, І. Зязюна, Н. Крилової, В. Михальова та
інших, твори мистецтва дають студентам, учням більш багатий за своїм змістом жит-
тєвий досвід, ніж це роблять наукові системи чи теорії. Сприймаючи твори, вони пі-
знають духовні цінності суспільства, які стають надбанням їх власного досвіду. Тим
самим музичне мистецтво залучає до світу художньої реальності.
В контексті ідей гуманізації і гуманітаризації особливе значення має проблема
розвитку особистості засобами музики. Важливо знати три форми уявлень за харак-
тером їх сенсорної організації: зорові, слухові, тактильно-рухові. Слухацька сенсорна
орієнтація, слуховий стиль ставить умовно розвиток музичних здібностей, а в перспек-
тиві забезпечує успішність кар’єри професійного музиканта.
В контексті діалогу зовнішніх та внутрішніх впливів, взаємодії свідомої та поза-
свідомої сфер психіки є риси музичної обдарованості, такі як позасвідома слухова
настройка, ладове відчуття, позасвідоме очікування, що визначає спроможність музич-
ного сприйняття, а також емоційну забарвленість.
Формуються риси усвідомленого та неусвідомленого звукового середовища. Зав-
дяки систематичному музичному вихованню, музичні стилі, історичні, індивідуальні,
національні модуси відповідного налаштування допомагають виявити один з суттєвих
механізмів слухацького діалогу з музичними творами. Спектр музичного ландшафту –
від урбаністичних звучань великого міста, мінливої води, її узорів, руху повітря до
музичної панорами гірських обріїв, звучань невеликих сіл із давніми музичними тра-
диціями. В діалогічному підході вчитель формує, коригує програму музики, розповідає
про твір, композитора, епоху, стиль, форму, елементи музичних уявлень, ремарки
автора, виявляє готовність чи неготовність учнів до сприйняття того чи іншого музич-
ного твору. Протягом діалогу актуалізує доречність звернення до одного із музичних
творів, можливого втілення підходу до музичного навчання. Діалогічні підходи створю-
ють відповідні умови для музичного навчання, актуалізують поведінку людини, забез-
печують повний контакт зі світом, сприяють формуванню нових механізмів емоційної
адаптації вищого рівня. Цілісний підхід до організації емоційного життя є традиційний
для людської культури. Зв’язок емоційного світу із циклами природи, національним
устроєм життя, «соціалізація системи людини приводить до формування почуттів, які є
проявами автоматичної системи реакцій і управляє життям в цілому» [20]. Тобто емо-
ційна сфера проходить шлях культурного розвитку, соціалізації засобами музики. Досягти
реалізації на позитивно-культурних, музичних зразках, здатності до емоційного співпе-
реживання, окультурене виховання засобами музики стає очевидною перспективою
спільної взаємодії учнів і педагогів. Для пошуку нових прийомів регуляції емоційного,
інтелектуального життя засобами музичної творчості українських, західноєвропейських
композиторів використовуються діагностичні методи, які орієнтовані на соціальний
ідеал. «Повертаючи до гармонії з своїм істинним поняттям все те, що в інших формах
існування було спотворене випадковими і зовнішніми особливостями, мистецтво звіль-
няє явище від невідповідних його істинному поняттю рис і створює ідеал лише шляхом
такого очищення» [21].
Саме таке змістовне навантаження несе в собі образи творів, культурних феноме-
нів, символів, що формує силу, дух, розум та почуття, стверджує духовне начало як дже-
рело творення соціальності життя.
Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу
«Наука. Релігія. Суспільство» № 1’2011 163
В цій єдності найрізноманітніші рівні упорядкованості, надбання теоретичного та
практичного музичного досвіду ведуть до визначення музичного процесу через просто-
рові категорії музичної освіти від ІХ сторіччя до Новітнього часу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь / Гумилев Л.Н. – М., 1997. – 554 с.
2. Шелер М. Формы знания и образования / Шелер М. – М., 1994. – 339 с.
3. Гегель Г. Работы ранних лет / Гегель Г. – М., 1972. – Т. 1. – 472 с.
4. Гердер И. Идеи к философии истории человечества / Гердер И. ; пер. с нем., примеч. А.В. Михайлова. –
М. : Наука, 1974. – 703 с.
5. Коган Л.Н. Всестороннее развитие личности и культуры / Коган Л.Н. – М., 1987. – 348 с.
6. Приазовский край. – 1917. – Ноябрь, 26. – С. 4; Январь, 21. – С. 1.
7. Утро. – 1911. – Октябрь, 30. – С. 9.
8. Исторические концерты // Донецкая жизнь. – 1914. – Март, 19. – С. 2; 1919. – Март, 19. – С. 3.
9. Донецкая жизнь. – 1919. – Март, 19. – С. 3.
10. Приазовский край. – 1917. – Январь, 21.
11. Донецкая жизнь. – 1914. – Март, 19. – С. 2.
12. Приазовский край. – 1916. – Сентябрь, 4; 1917. – Ноябрь, 23.
13. Гнесин М.Ф. Музыкальная библиотека / М.Ф. Гнесин // Приазовский край. – 1916. – Сентябрь, 4. – С. 2.
14. Звезда. – 1911. – Февраль, 12; Март, 5.
15. Приазовский край. – 1919. – Январь, 21.
16. Донецкая жизнь. – 1919. – Январь, 9.
17. Толстой Л. Прогресс и определение образования // Толстой Л. Собрание сочинений : в 22 т. / Толстой Л. –
М., 1983. – Т. 8. – С. 172-245.
18. Грот Н.Я. Значение чувства в познании и деятельности человека // Философия и её общие задачи /
Н.Я. Грот. – М., 1904. – С. 162-194.
19. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – ХХ ст. / Роменець В.А. – К., 1995. – 614 с.
20. Боден М. Теория системы / М. Боден // Вопросы психологии. – 1991. – № 6. – С. 58-60.
21. Гегель Г. Эстетика : в 4 т. / Гегель Г. – М., 1968. – Т. 1.
Т.И. Киреева
Музыкальное образование современности: от Ярослава Мудрого до Новейшего времени
В данной статье автор исследует реализацию человеческих возможностей через постоянное развитие и
совершенствование индивидуальности средствами музыкального образования. Анализирует формирование
новых механизмов эмоциональной адаптации высокого уровня на примере диалогического подхода
методом «проб-ошибок».
T.I. Kireeva
Musical Education of Our Time: from Yaroslav the Wise to Modern Times
In this article the author explores the realization of human capabilities through continuous development and
improvement of an individual way of music education. She analyzes the development of new mechanisms of
high-level emotional adaptation by the example of the dialogic approach with the help of trial and error method.
Стаття надійшла до редакції 18.01.2011.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85447 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-3671 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:05:41Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кірєєва, Т.І. 2015-08-05T13:40:26Z 2015-08-05T13:40:26Z 2011 Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу / Т.І. Кірєєва // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 1. — С. 153-163. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85447 78.07 У даній статті автор досліджує реалізацію можливостей людини через постійний розвиток та вдосконалення
 індивідуальності засобами музичної освіти. Аналізує формування нових механізмів емоційної адаптації
 вищого рівня на прикладі діалогічного підходу методом «спроб-помилок». В данной статье автор исследует реализацию человеческих возможностей через постоянное развитие и
 совершенствование индивидуальности средствами музыкального образования. Анализирует формирование
 новых механизмов эмоциональной адаптации высокого уровня на примере диалогического подхода
 методом «проб-ошибок». In this article the author explores the realization of human capabilities through continuous development and
 improvement of an individual way of music education. She analyzes the development of new mechanisms of
 high-level emotional adaptation by the example of the dialogic approach with the help of trial and error method. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Соціальна філософія Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу Музыкальное образование современности: от Ярослава Мудрого до Новейшего времени Musical Education of Our Time: from Yaroslav the Wise to Modern Times Article published earlier |
| spellingShingle | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу Кірєєва, Т.І. Соціальна філософія |
| title | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу |
| title_alt | Музыкальное образование современности: от Ярослава Мудрого до Новейшего времени Musical Education of Our Time: from Yaroslav the Wise to Modern Times |
| title_full | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу |
| title_fullStr | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу |
| title_full_unstemmed | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу |
| title_short | Музична освіта сьогодення: від Ярослава Мудрого до Новітнього часу |
| title_sort | музична освіта сьогодення: від ярослава мудрого до новітнього часу |
| topic | Соціальна філософія |
| topic_facet | Соціальна філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85447 |
| work_keys_str_mv | AT kírêêvatí muzičnaosvítasʹogodennâvídâroslavamudrogodonovítnʹogočasu AT kírêêvatí muzykalʹnoeobrazovaniesovremennostiotâroslavamudrogodonoveišegovremeni AT kírêêvatí musicaleducationofourtimefromyaroslavthewisetomoderntimes |