Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології
У статті проаналізовано основні аспекти ідеології нацизму як тоталітарної та расистської за своїм змістом. Зокрема, підкреслено її етатизм, антигуманізм та антидемократизм. Особливу увагу звернено на кримінально-злочинну природу нацизму....
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Series: | Наука. Релігія. Суспільство |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85535 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології / А.А. Абдуллін, О.М. Ситник, Л.І. Суюсанов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 3. — С. 3-9. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85535 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-855352025-02-09T16:54:28Z Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології Преступная сущность нацизма как тоталитарной и расистской идеологии The Criminal Essence of Nazi Ideology as a Totalitarian and Racial One Абдуллін, А.А. Ситник, О.М. Суюсанов, Л.І. Історія У статті проаналізовано основні аспекти ідеології нацизму як тоталітарної та расистської за своїм змістом. Зокрема, підкреслено її етатизм, антигуманізм та антидемократизм. Особливу увагу звернено на кримінально-злочинну природу нацизму. В статье проанализированы основные аспекты идеологии нацизма как тоталитарной и расистской по своему содержанию. В частности, подчеркнуты ее этатизм, антигуманизм и антидемократизм. Особое внимание обращено на уголовно-преступную природу нацизма. The article analyses the main aspects of Nazi ideology in its totalitarian and racial content. In particular, its etatism, antihumanism, and inherited antidemocratic tendencies are shown. Special attention is focused on the criminal nature of Nazism. 2011 Article Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології / А.А. Абдуллін, О.М. Ситник, Л.І. Суюсанов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 3. — С. 3-9. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85535 316.752.4:341.231.14 uk Наука. Релігія. Суспільство application/pdf Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Абдуллін, А.А. Ситник, О.М. Суюсанов, Л.І. Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології Наука. Релігія. Суспільство |
| description |
У статті проаналізовано основні аспекти ідеології нацизму як тоталітарної та расистської за своїм
змістом. Зокрема, підкреслено її етатизм, антигуманізм та антидемократизм. Особливу увагу звернено на
кримінально-злочинну природу нацизму. |
| format |
Article |
| author |
Абдуллін, А.А. Ситник, О.М. Суюсанов, Л.І. |
| author_facet |
Абдуллін, А.А. Ситник, О.М. Суюсанов, Л.І. |
| author_sort |
Абдуллін, А.А. |
| title |
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології |
| title_short |
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології |
| title_full |
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології |
| title_fullStr |
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології |
| title_full_unstemmed |
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології |
| title_sort |
злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85535 |
| citation_txt |
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології / А.А. Абдуллін, О.М. Ситник, Л.І. Суюсанов // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 3. — С. 3-9. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| series |
Наука. Релігія. Суспільство |
| work_keys_str_mv |
AT abdullínaa zločinnasutnístʹnacizmuâktotalítarnoíjrasistsʹkoíídeologíí AT sitnikom zločinnasutnístʹnacizmuâktotalítarnoíjrasistsʹkoíídeologíí AT suûsanovlí zločinnasutnístʹnacizmuâktotalítarnoíjrasistsʹkoíídeologíí AT abdullínaa prestupnaâsuŝnostʹnacizmakaktotalitarnojirasistskojideologii AT sitnikom prestupnaâsuŝnostʹnacizmakaktotalitarnojirasistskojideologii AT suûsanovlí prestupnaâsuŝnostʹnacizmakaktotalitarnojirasistskojideologii AT abdullínaa thecriminalessenceofnaziideologyasatotalitarianandracialone AT sitnikom thecriminalessenceofnaziideologyasatotalitarianandracialone AT suûsanovlí thecriminalessenceofnaziideologyasatotalitarianandracialone |
| first_indexed |
2025-11-28T04:56:58Z |
| last_indexed |
2025-11-28T04:56:58Z |
| _version_ |
1850008747267588096 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 3
IСТОРIЯ
УДК 316.752.4:341.231.14
А.А. Абдуллін, О.М. Ситник, Л.І. Суюсанов
Донецький юридичний інститут МВС, Україна
ЗЛОЧИННА СУТНІСТЬ НАЦИЗМУ
ЯК ТОТАЛІТАРНОЇ Й РАСИСТСЬКОЇ ІДЕОЛОГІЇ
У статті проаналізовано основні аспекти ідеології нацизму як тоталітарної та расистської за своїм
змістом. Зокрема, підкреслено її етатизм, антигуманізм та антидемократизм. Особливу увагу звернено на
кримінально-злочинну природу нацизму.
Ідеологія нацизму є одним із найбільш антигуманних і тоталітарних ідейно-політич-
них напрямів в історії людства. Відтак тема формування та розвитку ідеології нацизму
є досить важливою для вивчення, насамперед у зв’язку із сучасними окремими спро-
бами реанімації нацистської ідеології. Саме це і визначає актуальність даної статті.
Проблемам ідеології нацизму присвячена значна кількість праць. Насамперед це
роботи західних авторів: Х. Арендт [1], М. Баумайстера [2], Е. Гобсбаума [3], Ю. Еволи [4],
К. Зонтгаймера [5], Д. Зюccа [6], К. Кестерса [7], А. Нольцена [8], Д. Шварцмантеля [9]
та ін. Проте слід зауважити, що зазначена тема навіть західноєвропейськими вченими роз-
глядалася доволі ситуативно, тобто без ґрунтовного аналізу витоків і джерел ідеології
нацизму. Це і визначає наукову новизну статті.
Мета даної статті – виявити і проаналізувати основні закономірності й тенденції
становлення ідеології нацизму.
Процес формування ідеології фашизму на початку 1920-х років стосувався багатьох
країн Європи, Америки та Азії. Але найбільш виразно він проявився в Італії, Іспанії та
Німеччині.
В усіх своїх формах фашизм характеризувався певними ключовими рисами. Насам-
перед, фашистська ідеологія була найбільш радикальним варіантом всебічної ревізії
основних цінностей, пов’язаних із гуманістичною, раціоналістичною й оптимістичною
спадщиною Просвітництва, що виникла значно раніше й набула значного поширення.
Саме це заперечення цінностей Просвітництва, пристосоване до умов масового суспіль-
ства, що до того ж переживало глибокі кризові явища, породило фашистську ідеологію.
Головним в ідеології фашизму було абсолютне верховенство держави, з котрого випли-
вають: підкорення індивідуальної волі уніфікованій волі народу, що виражається дер-
жавою, і повна покора лідеру, звичайно харизматичному, який репрезентує собою силу
держави (принцип фюрерства) [10, с. 169, 170]. Найбільш сприятливі умови для розвитку
фашистської ідеології склалися в Німеччині.
Духовний і соціальний вакуум, що утворився в Німеччині після Першої світової
війни, не лише сприяв успіху Гітлера та посиленню його політичного впливу, що розпо-
чався в ситуації світової економічної кризи, але й фактично породив його [11, с. 27, 28].
Саме в роки економічної кризи почалося перетворення НСДАП (Націонал-соціалістичної
робітничої партії Німеччини) на масову партію [12, с. 47]. Відтак слід зауважити, що явище
економічної кризи може стати суттєвою передумовою приходу до влади тієї політичної
кризи, яка вміло використовує демагогічні й популістські гасла задля власного само-
А.А. Абдуллін, О.М. Ситник, Л.І. Суюсанов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 4
ствердження. На швидкий і легкий вихід із складного соціально-економічного становища
й була розрахована ідеологія націонал-соціалістів. Обіцянки народним масам роздавалися
нацистами незалежно від того, наскільки реальним було їх виконання. Проте за це все,
зрештою, довелося дорогою ціною розплачуватися самому німецькому народу.
У Німеччині 1920-х років фашизм просто не міг не виникнути. Це був абсолютно
адекватний рефлекс на повоєнний і революційний безлад, рефлекс, спрямований на орга-
нізацію та самозбереження нації. Разом із тим у прагненні знайти для своєї батьківщини
гідне геополітичне місце гітлерівці наробили безліч трагічних помилок, головними з яких
були фанатичне протиставлення німців усім іншим народам і прагнення розв’язувати всі
проблеми збройним шляхом [13, с. 47]. Основні принципи нацистської ідеології були
сформульовані А. Гітлером у його книзі «Майн Кампф» (1925). Він у цій роботі ствер-
джував, що далеко не кожний етнос здатний на найвищий успіх у боротьбі з оточенням.
Усі нації умовно поділяються на три категорії: нації – творці культури, нації – носії
культури і нації – руйнівники культури. Перша група нібито створила переважну біль-
шість культурних і суспільних цінностей, включаючи державу як вищу форму самоорга-
нізації нації. Друга група здатна лише запозичувати. До третьої групи – руйнівників –
належать євреї і цигани, які, з огляду на власні інтереси, готові нищити цивілізацію, що
стала надбанням першого типу націй. Не маючи власної державності, вони вороже став-
ляться до чужих держав і законів, не хочуть приносити жертви заради спільного блага,
наживаються на труднощах [14, с. 289]. Ідеологічним твором «Майн Кампф» Гітлера
можна вважати доволі умовно. У більшій своїй частині це автобіографія нацистського
лідера та стисла історія самого нацистського руху. Лише окремі розділи являють собою
узагальнений виклад ідей, на котрих ґрунтувався нацизм [15].
Німеччина початку 1920-х роках знаходилася в досить нестабільному стані, причому
це було не стільки результатом ліворадикальної пропаганди 1918 – 1919 років, скільки
наслідком розколу між поміркованими, які, не дивлячись на Версальський договір, під-
тримували демократичні цінності Веймарської революції, і радикалами, які вірили в ідею
«ножа в спину». У той час як більшість парамілітаристських організацій пішла в підпілля,
виникло багато радикальних організацій, відповідальних за значне число політичних
замахів і вбивств провідних фігур офіційної влади [16, с. 53]. Спроба націонал-соціалістів
захопити владу в умовах післявоєнного безладу провалилася. І хоча поразка, революція,
радянська республіка, насилля повсталих і гіперінфляція створили в Німеччині сприятли-
вий ґрунт для зростання праворадикальних сил, проте Гітлеру тривалий час не вдавалося
захопити владу силою [2, с. 26]. Відтак нацисти розпочали легальну діяльність, спрямо-
вану на захоплення влади також і парламентським шляхом.
Проте насильницька сутність нацизму давала про себе знати й надалі. НСДАП праг-
нула з допомогою вуличного терору та постійних публічних нападок на бюрократію,
вермахт й економіку розширити свій вплив. Після виборів у рейхстаг 5 березня 1933 року
цей процес було визначено як «партійна революція знизу». Під цим виразом малися на
увазі три різних напрямки діяльності нацистів: по-перше, терор, розв’язаний активістами
партії, штурмовими загонами (СА) та охоронними загонами (СС) проти опозиції; по-друге,
узурпація державних посад націонал-соціалістами; і по-третє, уніфікація союзів, органі-
зацій і товариств, котрі або повністю включалися в НСДАП, або пристосовувалися до її
механізмів, для чого до їх статутів вписувалися «принцип фюрерства», або вождизму, і
«параграф про арійців» [8, с. 54, 55]. Е. Нольтке висловив припущення, що центральною
рушійною силою ідеології Гітлера було проникнуте страхом і ненавистю ставлення до
комунізму. При цьому фюрер лише з особливою інтенсивністю артикулював те, що почу-
вали та висловлювали багато його німецьких (і не лише) сучасників [17, с. 18]. Доречно
також зауважити, що, прагнучи в історіографії позбавити тему Третього рейху ізоляції,
Е. Нольтке намагався це зробити, поставивши його в ряд ініційованих промисловою ре-
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 5
волюцією переворотів, кризових явищ, страхів тощо. Проте Нольтке ігнорує всі основні
аспекти, пов’язані із проявами тоталітаризму в Німеччині.
Прихід націонал-соціалістів до влади ознаменувався проникненням їхньої ідеології
практично у всі сфери суспільно-політичного життя. Особлива увага приділялась армії.
А. Васильченко звернув увагу на установку Гітлера керівництву Вермахту щодо протидії
поширенню серед солдатів ідей пацифізму, більшовизму та марксизму. Цій настанові
слугував і безпрецедентний терор, котрий розв’язали в 1933 р. СА, СС і поліція. Саме тоді
десятки тисяч антифашистів опинилися в концентраційних таборах і тюрмах. Багато з
них так і не вийшли на свободу [18, с. 15, 16]. У сфері ідеології наріжним каменем став
націонал-соціалістичний расизм. Він складав основу нацистського світогляду і слугував
одночасно і метою дій німецьких фашистів, і засобом їх досягнення [7, с. 126]. Націонал-
соціалісти вже в період боротьби за владу виступили з расистськими гаслами «вищості
німецької раси», положеннями про залежність фізичних, розумових і моральних якостей
від «раси», тобто національного походження [19, с. 33]. При цьому вони прагнули під-
порядкувати життя в країні власній політичній ідеології.
Розглядаючи явище ідеології, Д. Шварцмантель вказав, що вона являє собою бачення
«хорошого», об’єднуючи розрізнені політичні концепти у зв’язну картину з метою –
здобути підтримку в натхненних цими ідеями людей [9, с. 53]. Дослівно перекладаючи
назву НСДАП як Націонал-соціалістична партія німецьких робітників, Ю. Евола зауважив,
що свою пропагандистську діяльність Гітлер спрямовував на те, щоб завоювати маси
німецьких робітників і відволікти їх від інтернаціонального марксизму, запропонувавши
замість нього «національне», «німецьке» вирішення їх проблем. Значною мірою Гітлеру
вдалося досягти успіху й створити велику масову партію завдяки поєднанню «націо-
нального» та «соціалістичного». Проголошуючи націонал-соціалізм, Гітлер закликав до
расово-національної німецької гордості [4, с. 366, 367]. Досить швидко ця расово-націо-
нальна гордість переросла в гординю та зневагу до інших націй. Особливо така тенденція
проявилася під час Другої світової війни.
К. Зонтгаймер стверджує, що ідеологія націонал-соціалізму ніколи не була цілісною
доктриною, її лише віддалено можна порівняти з довершеністю марксистської ідеології.
Можна говорити про конгломерат різнорідних ідей, серед яких домінували ті, котрі могли
претендувати на широку народну підтримку. Неоднозначність націонал-соціалістської
ідеології не в останню чергу посприяла масовості партії. Вона пропонувала виборцям
можливість знайти власну точку зору всередині націонал-соціалізму. Така мозаїчність
побудови ідеологічних засад виказувала масову спрямованість націонал-соціалістського
руху. Адже жодна партія, що претендує на загальнонародну підтримку, не може дозволити
собі бути занадто однозначною в ідеологічному плані, позаяк це автоматично виключає
певний сектор виборців. Націонал-соціалісти від самого початку враховували це. Підкрес-
люючи важливість свідомості, вони вгадали загальну вимогу часу, але це була свідомість
для всіх. Основою ж гігантської популярності НСДАП була несамовита агітація проти
республіки та сміливі обіцянки дати кожному, хто бажає її падіння, те, чого він очікує від
такого перевороту [20, с. 126, 127]. Провідним принципом соціальної політики націонал-
соціалізму була політизація суспільного життя під знаком расової ідеології. Широкі маси
під впливом соціальних обіцянок втілювали завдання націонал-соціалізму, в тому числі
беручи участь в переслідуваннях і терористичних акціях [6, с. 7]. Ці дії поступово пере-
ростали в злочинну діяльність нацистів, котра у період Другої світової війни вилилася в
масові злочини перед людством.
Вже наприкінці Другої світової війни гітлерівці прагнули винищити всіх уцілілих
в’язнів концтаборів – свідків нацистських злочинів, щоб світ ніколи не дізнався про їхні
фабрики смерті. Але всіх знищити не встигли. Свідки залишились, що було дуже важли-
во під час суду над катами в Нюрнберзі [21, с. 85]. У своєму звинуваченні в Нюрнберзі
А.А. Абдуллін, О.М. Ситник, Л.І. Суюсанов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 6
В. де Ментон, головний обвинувач від французької сторони, наголошував на ідеологічних
вимірах злочинів нацистів: «Будь-яка організована і масова злочинність випливає з того,
що я хотів би назвати злочином проти духу; маю на увазі доктрину, яка, заперечуючи
будь-які духовні, національні чи моральні вартості, на підставі яких люди протягом бага-
тьох тисячоліть намагалися здійснювати розвиток людського існування, прагне відкинути
Людство до варварства, не до природнього і спонтанного варварства первісних народів,
але до варварства демонічного, оскільки воно свідоме самого себе і використовує для
досягнення своєї мети усі матеріальні засоби, які дала сучасна наука у розпорядження
людини. Гріх проти духу – ось головна вина націонал-соціалізму, з якого випливають
усі інші злочини. Ця страхітлива доктрина є доктриною расизму» [22, с. 27]. Та демо-
нічно-сатанинська ідеологічна доктрина, що була створена лідерами націонал-соціалізму,
означала приниження не лише людського духу, але й цинічне ігнорування духовних,
християнських цінностей.
Фашистські рухи мали елементи революційних рухів, оскільки вони охоплювали
людей, що хотіли основоположної перебудови суспільства, часто з виразним антикапі-
талістичним й антиолігархічним ухилом. Проте і рішуча розправа Гітлера з тими, хто
сприймав елемент «соціалістична» у назві Націонал-соціалістичної німецької робітничої
партії всерйоз, і дієвість й конструктивність у подоланні Великої економічної депресії
свідчили, що нацизм був скоріше перелицьованим і воскрешеним старим режимом, аніж
фундаментально новим і відмінним ладом. Подібно до імперсько-мілітаристської Японії
тридцятих (котру ніхто б не назвав революційною системою), то була неліберальна
капіталістична економіка, що домоглася разючої динамізації своєї промислової систе-
ми [3, с. 121, 122]. Е. Гобсбаум звернув увагу на ідеологічну близькість нацистів та їх
союзників у Другій світовій війні – японців. Останні були неперевершені в переконаності
стосовно власного расового верховенства, потреби расової чистоти, віри у воєнні чесноти
самопожертви, абсолютного сприйняття наказів, самозречення й стоїцизму. Кожний саму-
рай підписався б під девізом гітлерівського СС «Meine Ehre ist Treue», що переклада-
ється як «Честь – це сліпа субординація». Це було суспільство жорсткої ієрархії, тоталь-
ної відданості індивіда нації та її божественному Імператору й абсолютного відкидання
принципів Свободи, Рівності й Братерства [3, с. 121, 125].
Досліджуючи становлення тоталітарних ідеологій як міфів масової свідомості,
Х. Арендт стверджувала, що тоталітарні рухи націлені на маси й досягли успіху в орга-
нізації мас, – а не класів, як колишні партії інтересів у континентальних національних
державах; і не громадян, які мають свої погляди щодо управління суспільними справами
та свої інтереси в цьому, як партії англосаксонських держав. Хоча всі політичні угрупо-
вання залежать від співвідносної чисельності, тоталітарні рухи залежать від масовості
до такої міри, що тоталітарні режими, імовірно, неможливі (навіть за інших сприятливих
умов) у державах з відносно малим населенням [1, с. 357]. «Тоталітаризм прагнув не
так влади над людьми, як системи, за котрої люди не потрібні взагалі», – ця формула
Х. Арендт допомагає збагнути суть найжахливіших тираній в історії людства, нацистської
та сталінської (беручи до уваги й суттєві відмінності між ними, котрі Арендт аж ніяк не
ігнорує). Тоталітарний лад, на думку дослідниці, страшний насамперед тим, що він спочат-
ку розкладає, а потім і знищує людське в Людині; це – спосіб дій і мислення, який веде
людство в нікуди, являючи собою, по суті, механізм самознищення людства [23, с. 7].
На думку Х. Арендт, тоталітаризм був насамперед цілеспрямованою ідеологічною атакою
на цілісність особистості [24, с. 119]. Тоталітаризм знищує право як гарантію державою
визначених прав особи і заміняє його моралізаторством, замішаним на етичному ути-
літаризмі, просякнутому духом класової боротьби або такому, що стверджує пріоритет
національних інтересів. Відбувається принципове змішання сфер права та моралі, і
навіть їх повне ототожнення. Така мораль принципово імперсоналістична й автоматично
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 7
перетворює людину на частину більш онтологічно реального і «правомірного» цілого,
наприклад, держави. Людина в усіх випадках починає розглядатися як засіб для здійс-
нення більш глобальних цілей, зникає як особистість, остаточно втрачає риси індивіду-
альності [25, с. 39]. Як і для тоталітаризму загалом, для нацистської ідеології характерним
було зневажання людської гідності, особливо це стосувалося представників «неарійських»
націй. Згідно зі свідченнями очевидців, навіть до своїх союзників із дивізії «Галичина»
німці ставилися з почуттям расової зверхності, що іноді переростало у відверте презир-
ство та ненависть [26, с. 102, 105, 114, 115].
Успіх тоталітарних рухів у масах означав кінець двох ілюзій демократично керо-
ваних країн загалом та європейських національних держав і їхньої партійної системи
зокрема. Перша ілюзія полягала в тому, що народ у своїй більшості брав активну участь
в управлінні, а кожний індивід співчував чи то власній, чи якійсь іншій партії. На проти-
вагу цьому рухи показали, що політично нейтральні та байдужі маси легко можуть
стати більшістю в демократично керованій країні і що демократія функціонувала за прави-
лами, котрі активно визнавала тільки меншість. Друга демократична ілюзія, спростована
тоталітарними рухами, була пов’язана з тим, що ці політично байдужі маси начебто не
відіграють жодної ролі, що вони справді нейтральні й утворюють не більш ніж неви-
разне, відстале тло для політичного життя нації. Тепер рухи зробили очевидним те, що
ніколи не був здатний показати жоден орган громадської думки, а саме, що демокра-
тична влада тією ж мірою трималася на мовчазному схваленні та терпимості байдужих
і невиразних частин населення, як і на виразних і видимих інституціях та організаціях
країни [1, с. 361, 362]. Х. Арендт звернула увагу на парадоксальну річ: європейські тота-
літарні режими поставали саме завдяки утвердженню демократії. Громади, які позбува-
лися влади відсторонених монархій, невблаганно набували тоталітарної спрямованості
на помилку, котра, зрештою, нічого не визначає, – місця авторитаризму немає. Коли ж
біле проголошується сумішшю кольорів, а чорне – передумовою існування білого, коли
питання істини стає непристойним, бо немає критерію, за яким встановлюється, що є
істина, тоді виникає авторитаризм. Авторитаризм – вихід із невизначеності. Фашизм являв
собою своєрідне домінування громади над державою. Навіть А. Гітлер стверджував, що
вся біда Німеччини полягає в пануванні самодостатньої денаціоналізованої державної
клітки над народом, відтак нацисти прагнули усунути відстань між народними воліннями
й державною владою, повернути владу народові [27, с. 595]. Однак це була лише чер-
гова демагогічна ілюзія. Насправді ж народ слугував у цій тоталітарній системі лише
засобом для досягнення утопічно-маячних цілей.
Е. Фромм звернув увагу на існування двох протилежних точок зору на природу
нацизму. Перша з них розглядає нацизм або як результат суто економічного розвитку,
тобто як результат експансіоністських тенденцій німецького імперіалізму, або як суто
політичне явище, тобто захоплення державної влади політичною партією, що спиралася
на промисловців і юнкерів. Іншими словами, перемога нацизму пояснюється як ре-
зультат обману й подавлення більшості народу віроломною меншістю. Згідно з іншою
точкою зору, нацизм може пояснити лише психологія, точніше, психопатологія. Гітлер
вважається маніяком, або «невротиком», а його послідовники – безумцями чи психічно
неврівноваженими людьми. Одна частина прихильників нацизму була надзвичайно за-
хоплена новою ідеологією й фанатично віддана тим, хто її проголошував. Інша частина
німецького народу (робітники, ліберальна та католицька буржуазія) відносилася до наци-
зму досить вороже від самої його появи й до 1933 року. І хоча робітничий клас мав досить
чудову організацію, він не проявив належного опору нацизму. Готовність підкоритися
нацистському режиму була психологічно обумовлена станом внутрішньої стомленості
й пасивності, характерної для індивіда тієї епохи. Після приходу Гітлера до влади ло-
яльність більшості населення нацистському керівництву була посилена додатковим сти-
А.А. Абдуллін, О.М. Ситник, Л.І. Суюсанов
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 8
мулом: мільйони людей почали ототожнювати уряд Гітлера з «Німеччиною». У його руках
тепер знаходилася державна влада, і тому боротьба з ним означала самовиключення з
суспільства; коли всі інші партії були розпущені й нацистська партія стала асоціюватися з
Німеччиною, опозиція цій партії стала рівнозначною опозиції Німеччині [28, с. 175-177].
Цілком очевидним є те, що фашизм у Німеччині прийшов до влади під чужим прапором,
маскуючи свою справжню сутність, спекулюючи на популярності ідей соціалізму в ма-
сах – партію назвали «націонал-соціалістичною». Широко використовуючи масовий терор
і поліцейський репресивний контроль, наці спиралися на соціальну демагогію, здійс-
нюючи її через засоби масової інформації та пропаганди (спеціально було створено
міністерство пропаганди). Серед інших розвивалася ідея класової гармонії – теорія «народ-
ного співробітництва» і теорія «корпоративності» [10, с. 170]. У сфері політики домінувала
доктрина соціального патерналізму.
У 1935 році указом Г. Гімлера було утворено «Аненербе» (Ahnenerbe) – «Німецьке
товариство з вивчення давньої німецької історії та спадщини предків». Його мета поля-
гала у вивченні німецької духовної історії та науково-ідеологічного забезпечення функ-
ціонування державного апарату Третього рейху. У 1937 році «Аненербе» перейшло під
повний контроль СС, що надало йому безмежні можливості. Поряд із численними різно-
плановими дослідженнями, «спеціалісти» цього товариства проводили й експерименти
антигуманного характеру над людьми. Цинічно ігноруючи права та свободи громадян,
націонал-соціалісти розвивали ідеологію, пронизану расизмом та ідеями на кшталт
«месіанської ролі арійської раси».
Основними ознаками нацистської ідеології слід вважати: міфологічність, апріорність
і ненауковість вихідних положень, брак їх системної єдності (внутрішня суперечливість),
месіанізм, експансіоністська спрямованість, етатизм, антигуманізм, антидемократизм і
расизм. При цьому зневаженими були релігійно-духовні та морально-етичні цінності.
Натомість нацистські вожді насаджували німецькому народу міфологічну арійську ідео-
логію, котра була фактично лише прикриттям кримінальної природи діянь гітлерівців.
Результатом всього цього стали масові злочини нацистів перед людством, що й про-
демонстрували тоталітарну й злочинну сутність націонал-соціалістської ідеології.
Подальше дослідження даної теми передбачає аналіз ідеології нацизму та її проявів
у період окупації гітлерівською Німеччиною України і зокрема Донбасу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт ; пер. з англ. В. Верлока, Д. Горчаков. – [2-е вид.]. – К. :
ДУХ І ЛІТЕРА, 2005. – 584 с.
2. Баумайстер М. На пути к диктатуре. Фашистские движения и кризис европейских демократий / М. Бау-
майстер // Зюcc Д. Третий рейх. Расцвет и крах империи / Д. Зюcc, В. Зюcc ; пер. с нем. Е. Жирновой,
М. Лебединского. – Харьков : Книжный клуб «Клуб Семейного Досуга» ; Белгород : ООО «Книжный
клуб «Клуб семейного досуга», 2009. – С. 9-30.
3. Гобсбаум Е. Вік естремізму. Коротка історія ХХ віку 1914 – 1991 / Е. Гобсбаум ; пер. з англ. – К. :
Видавничий дім «Альтернативи», 2001. – 544 с.
4. Эвола Ю. Люди и руины. Критика фашизма : взгляд справа / Ю. Эвола ; пер. с исп. В.В. Ванюшкиной. –
М. : АСТ : АСТ МОСКВА : ХРАНИТЕЛЬ, 2007. – 445, [3] с. – (Philosophy).
5. Зонтгаймер К. Як нацизм прийшов до влади / К. Зонтгаймер ; пер. з нім. Н. Проскура, О. Межевікіна,
Ю. Півторак. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2009. – 320 с.
6. Зюcc Д. Третий рейх. К введению / Д. Зюcc, В. Зюcc // Третий рейх. Расцвет и крах империи / Д. Зюcc,
В. Зюcc ; пер. с нем. Е. Жирновой, М. Лебединского. – Харьков : Книжный клуб «Клуб Семейного
Досуга» ; Белгород : ООО «Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2009. – С. 5-8.
7. Кестерс К. Христианские церкви и национал-социалистическая диктатура / К. Кестерс // Зюcc Д. Третий
рейх. Расцвет и крах империи / Д. Зюcc, В. Зюcc ; пер. с нем. Е. Жирновой, М. Лебединского. – Харьков :
Книжный клуб «Клуб Семейного Досуга» ; Белгород : ООО «Книжный клуб «Клуб семейного досуга»,
2009. – С. 120-143.
Злочинна сутність нацизму як тоталітарної й расистської ідеології
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 9
8. Нольцен А. Фюрер и его партия / А. Нольцен // Зюcc Д. Третий рейх. Расцвет и крах империи / Д. Зюcc,
В. Зюcc ; пер. с нем. Е. Жирновой, М. Лебединского. – Харьков : Книжный клуб «Клуб Семейного
Досуга» ; Белгород : ООО «Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2009. – С. 53-76.
9. Шварцмантель Д. Идеология и политика / Д. Шварцмантель ; пер. с англ. Е.В. Пызиной. – Харьков :
Изд-во «Гуманитарный Центр», 2009. – 312 с.
10. Орлова Т.В. Історія сучасного світу : навч. посіб. / Т. В. Орлова. – К. : Знання, 2006. – 551 с. – (Серія
«Вища освіта ХХІ століття»).
11. Линденберг К. Технология зла. К истории становления национал-социализма / К. Линденберг ; пер. с нем.
А. Розанова. – М. : Энигма, 1997. – 112 с.
12. Віперман В. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922 – 1982) / В. Віперман ; пер. з нім. В. Швед,
Р. Дізер. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2002. – 278 с.
13. Збітнєв Ю. Німецький експеримент [Електронний ресурс] / Ю. Збітнєв. – Режим доступа : http://www.
zbitnev. org/component/content/article/99.html.
14. Гитлер А. Моя борьба / А. Гитлер. – Харьков : ООО «Свитовид», 2003. – 704 с.
15. Майборода О. Ідеологічні засади нацистської політики в національному питанні : тези доповіді [Елект-
ронний ресурс] / О. Майборода. – Режим доступу : kby.kiev.ua›komitet/conference/Majboroda.pdf.
16. Мессенджер Ч. Гладиатор Гитлера. Вторая мировая война глазами генерала СС : [текст] / Ч. Мессенджер ;
пер. с англ. О. Малой. – Харьков : Книжный клуб «Клуб Семейного Досуга» ; Белгород : ООО «Книжный
клуб «Клуб семейного досуга», 2009. – 320 с.
17. Нольтке Э. Европейская гражданская война (1917 – 1945). Национал-социализм и большевизм / Э. Нольт-
ке ; пер. с нем. А. Антоновский, Б. Скуратов, В. Соколова, М. Сокольская, Т. Калашникова. – М. : Логос,
2003. – 528 с.
18. Васильченко А. Штрафбаты Гитлера. Живые мертвецы вермахта / А. Васильченко. – М. : Яуза-пресс,
2008. – 320 с. – (Солдат Третьего Рейха).
19. Банчик Н. Мораль і аморалізм в ідеології і політиці / Н. Банчик // Молода нація : альманах. – К. : Смоло-
скип, 1996. – № 4. – С. 25-50.
20. Зонтгаймер К. Як нацизм прийшов до влади / К. Зонтгаймер ; пер. з нім. Н. Проскура, О. Межевікіна,
Ю. Півторак. – К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2009. – 320 с.
21. Дрогомирецький І. В’язнем під трьома режимами / І. Дрогомирецький. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ,
2003. – 90 с.
22. Куртуа С. Злочини комунізму / С. Куртуа ; пер. з франц. Я. Кравець // Чорна книга комунізму. Злочини,
терор і репресії / [Куртуа С., Верт Н., Панне Ж.-Л. та ін.]. – Львів : «Афіша», 2008. – 712 с., С. 23-46.
23. Сендюков І. На останньому рубежi. «Джерела тоталітаризму» Ханни Арендт : застереження для ХХІ сто-
ліття / І. Сендюков // День. – 2007. – № 195, 10 листопада. – С. 7.
24. Робин К. Страх. История политической идеи / К. Робин ; пер. з англ. А. Георгиева, М. Рудакова. – М. :
Прогресс-традиция ; Издательский дом «Территория будущего», 2007. – 368 с. – (Серия «Университет-
ская библиотека Александра Погорельского»).
25. Работяжев Н.В. Феномен тоталитаризма : полититическая теория и исторические метаморфозы / Н.В. Ра-
ботяжев, Э.Г. Соловьев. – М. : Наука, 2005. – 327 с.
26. Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів / Є. Побігущий-Рен. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2002. – 188 с.
27. Бушанський В.В. Авторитаризм : prо еt contrа / В.В. Бушанський // Держава і право : збірник наукових
праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 36. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН Укра-
їни, 2007. – С. 590-597.
28. Фромм Э. Бегство от свободы / Э. Фромм ; пер. с англ. Г.Ф. Швейника. – М. : «Прогресс», 1990. – 272 с.
А.А. Абдуллин, А.Н. Сытник, Л.И. Суюсанов
Преступная сущность нацизма как тоталитарной и расистской идеологии
В статье проанализированы основные аспекты идеологии нацизма как тоталитарной и расистской по
своему содержанию. В частности, подчеркнуты ее этатизм, антигуманизм и антидемократизм. Особое
внимание обращено на уголовно-преступную природу нацизма.
A.А. Abdullin, A.N. Sitnik, L.І. Suyusanov
The Criminal Essence of Nazi Ideology as a Totalitarian and Racial One
The article analyses the main aspects of Nazi ideology in its totalitarian and racial content. In particular, its etatism,
antihumanism, and inherited antidemocratic tendencies are shown. Special attention is focused on the criminal
nature of Nazism.
Стаття надійшла до редакції 29.08.2011.
|