Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр.
Стаття присвячена вивченню процесу формування мережі та внутрішньої побудови системи педагогічної освіти в УСРР впродовж 1920-х рр., які будувались на основі власної української радянської концепції та моделі освіти. Показано етапи формування мережі інститутів народної освіти, трирічних педагогічн...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85539 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. / В.В. Липинський, Н.О. Аксакова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 3. — С. 23-30. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859813564196323328 |
|---|---|
| author | Липинський, В.В. Аксакова, Н.О. |
| author_facet | Липинський, В.В. Аксакова, Н.О. |
| citation_txt | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. / В.В. Липинський, Н.О. Аксакова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 3. — С. 23-30. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука. Релігія. Суспільство |
| description | Стаття присвячена вивченню процесу формування мережі та внутрішньої побудови системи педагогічної
освіти в УСРР впродовж 1920-х рр., які будувались на основі власної української радянської концепції та
моделі освіти. Показано етапи формування мережі інститутів народної освіти, трирічних педагогічних
курсів, педагогічних технікумів, процес оптимізації мережі та структури педагогічних ВНЗ.
Статья посвящена изучению процесса формирования сети и внутреннего построения системы педагогического
образования в УССР в течение 1920-х гг., которые создавались на основе собственной украинской
советской концепции и модели образования. Показаны этапы формирования сети институтов народного
образования, трехгодичных педагогических курсов, педагогических техникумов, процесс оптимизации сети
педагогических вузов.
The article is devoted to the study of process of network formation and internal construction of the system of
pedagogical education in USSR during the 1920s. This network was created on the basis of own Ukrainian
Soviet conception and model of education. The stages of institute for folk education, three-year pedagogical
course, pedagogical tekhnikum network formation and the process of optimization of pedagogical institute for
higher education networks are shown.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:20:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 23
УДК 37.477
В.В. Липинський, Н.О. Аксакова
Донецький національний технічний університет, Україна
СТАНОВЛЕННЯ МЕРЕЖІ ТА СТРУКТУРИ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УСРР У 1920-і рр.
Стаття присвячена вивченню процесу формування мережі та внутрішньої побудови системи педагогічної
освіти в УСРР впродовж 1920-х рр., які будувались на основі власної української радянської концепції та
моделі освіти. Показано етапи формування мережі інститутів народної освіти, трирічних педагогічних
курсів, педагогічних технікумів, процес оптимізації мережі та структури педагогічних ВНЗ.
Аналіз розвитку мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. свід-
чить про те, що цей процес був складним і суперечливим. У ці роки в Україні була
створена система педагогічних ВНЗ, яка здійснювала підготовку фахівців вищої квалі-
фікації. Ця система будувалась на базі власної української радянської концепції та моделі
освіти, спиралась на так званий «матеріальний» напрямок у підготовці фахівців і була
протилежна системі підготовки фахівців у РСФРР.
Проблема розвитку педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. має велику історіографію.
Але переважна більшість публікацій розглядає лише окремі питання цієї проблеми [1-4].
Найбільший внесок у розширення знань стосовно розвитку мережі та структури педаго-
гічної освіти у зазначений період зроблено у працях Г.І. Ясницького [2] та В.В. Липин-
ського [5]. Проте спеціальних робіт щодо вказаної проблеми на сьогодні немає.
Метою даної статті є виявлення провідних тенденцій розвитку мережі та структури
педагогічних ВНЗ УСРР впродовж 1920-х рр. та вивчення досвіду щодо оптимізації ме-
режі педагогічної освіти у 1922 – 1924 рр.
Концепція модернізації освіти, розроблена наркомом освіти УСРР Г.Ф. Гриньком,
безпосередньо впливала на побудову освітньої моделі та мережу навчальних закладів.
До революції на території майбутньої УСРР діяло 27 ВНЗ, у тому числі три універ-
ситети – у Києві, Харкові та Одесі, які вважались вищими навчальними закладами
загальноосвітнього циклу без педагогічної підготовки. У галузі середньої педагогічної
освіти існувало 44 вчительських семінарії, які у 1920 р. були перетворені на педагогічні
школи [6, арк. 184]. Нова модель освіти передбачала реформування університетів і ство-
рення на їх навчально-матеріальній базі невеликих спеціальних вищих навчальних за-
кладів: соціально-економічного, педагогічного та медичного спрямування.
На основі наказу НКО УСРР від 2 червня 1920 р. на базі історико-філологічних
та фізико-математичних факультетів були утворені тимчасові вищі педагогічні курси.
А з липня 1920 р. на їх базі були засновані Академії теоретичних знань. 15 серпня 1921 р.
ЦК КП(б)У надіслав листа всім партійним комітетам про початок прийому до Академії
соціального виховання. Набір складав 120 осіб. Академія готувала педагогів-новаторів
марксистського напрямку у галузі соціального виховання у дошкільних та шкільних
навчальних закладах. При академії існував робітничий факультет, куди приймались
особи за рекомендацією партійних організацій «не молодше 18 років, які знали чотири
дії з цілими числами та мали елементарну письменність» [7, арк. 76]. Майже через рік у
червні 1921 р. розпочався процес їх поступового перетворення на інститути народної
освіти (далі ІНО). Згідно з «Положенням про управління ІНО», яке було прийняте на
засіданні Вищої наукової ради при управлінні вищих шкіл, інститут очолювало бюро,
В.В. Липинський, Н.О. Аксакова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 24
до складу якого включались ректор, політкомісар, заступник політкомісара, проректор,
секретар, декани факультетів та два представники студентського комітету [8, с. 10]. Восени
1921 р. на базі колишнього історико-філологічного факультету та вчительського інституту
у Полтаві було створено Полтавський інститут народної освіти, де навчались 490 сту-
дентів, 300 з яких були селянами [9, с. 120].
Ліквідацію університетів і заміну їх академіями та інститутами теоретичних знань
в українському освітньому середовищі сприйняли по-різному. Впродовж 1920-х років у
періодичних освітянських виданнях точились дискусії щодо доцільності руйнування
українських університетів. Так, у 1922 р. журнал «Студент революції» проголошував
«…що гуманітарний, який не дає конкретного фахівця університет існувати не пови-
нен» [10, с. 75]. Проте у другій половині 1920-х рр. почали з’являтись цілком проти-
лежні погляди на роль і місце університетів зокрема у підготовці педагогічних кадрів.
У березні 1929 р. професор О. Глаустерн в газеті «Наука і освіта» піддав критиці Наркомос
УСРР за руйнацію українських університетів і створення на їх матеріальній базі вузько-
профільних інститутів. Автор підкреслював той факт, що у РСФРР такого не відбу-
валось і запропонував готувати педагогів не в інститутах педагогічної освіти, а в уні-
верситетах, що дозволить підвищити їх кваліфікацію і допоможе створити загін вчених-
гуманітаріїв для вищої школи [11].
У березні 1921 р. відбулась І Всеукраїнська нарада з питань освіти, яка поставила
за мету реформування вищих навчальних закладів у бік професійної підготовки студен-
тів. Тому 1921 р. пройшов під гаслом створення технікумів, а в педагогічній галузі роз-
почався процес побудови трирічних педагогічних курсів [12, с. 5]. У цьому ж році були
створені Київські трирічні педагогічні курси ім. Б. Грінченка, які ще у 1917 р. були пере-
творені на вчительську школу, а у 1920 р. – на педагогічну школу [13, c. 83]. Слід зазна-
чити, що склад слухачів та викладачів цих курсів змінився повністю.
У серпні 1922 р. колегія Укрголовпрофосу затвердила «Тимчасове положення про
трирічні педагогічні курси», згідно з яким вони не розглядались як вищий ступінь у
підготовці педагогічних кадрів. Проте вже у наступному 1923 р. у зв’язку з відсутністю
вчителів ці курси були перетворені на вищі навчальні заклади і дорівнювались до
технікумів [14, c. 41].
У процесі реформування мережі педагогічної освіти в УСРР за новою українською
радянською концепцією та моделлю педагогічної освіти до кінця 1921 р. було створено
17 інститутів народної освіти, де навчалось 5530 студентів та працювало 1784 викладачі,
103 трирічні педагогічні курси (відповідно 7500 слухачів та 850 викладачів). Крім того
була створена мережа короткострокових педагогічних курсів зі строком навчання до
трьох місяців, які займались перепідготовкою та підвищенням кваліфікації вчителів.
Наприкінці 1921 р. було створено 130 короткострокових педагогічних курсів [14, c. 30].
Нова модель побудови педагогічної освіти в УСРР передбачала підготовку в інсти-
тутах народної освіти вчителів для єдиних трудових шкіл другого ступеню, викладачів
для професійних шкіл, які поряд із загальною середньою освітою надавали певну про-
фесію у ранньому віці, а також викладачів для шкіл фабрично-заводського учнівства,
кустарно-промислових шкіл, гірничопромислових шкіл, шкіл учнівства на транспорті,
які також у ранньому віці надавали семирічну освіту та робітничу професію. Трирічні
педагогічні курси готували вчителів для початкових класів єдиної трудової школи та
викладачів для шкіл з подолання неписьменності. Короткострокові педагогічні курси зай-
мались перепідготовкою та підвищенням кваліфікації вчителів єдиних трудових шкіл
та шкіл з подолання неписьменності, які не мали вищої освіти. У цей же час модель
педагогічної освіти в РСФРР складалась з наступних ланцюгів: університети та педа-
гогічні інститути готували вчителів для шкіл другого ступеню та старшого концентру
Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 25
семирічки. Університетська педагогічна освіта передбачала поглиблену теоретичну підго-
товку і надавала більші можливості для навчання в аспірантурі. Педагогічні технікуми,
на відміну від українських, готували вчителів з середньою спеціальною освітою, які потім
працювали у початкових класах семирічки та дошкільних навчальних закладах; вищі
педагогічні курси створювались при індустріально-технічних та сільськогосподарських
ВНЗ та готували викладачів для технікумів [2, с. 195].
Порівнюючи моделі педагогічної освіти в УСРР і РСФРР, можна дійти висновку,
що російська модель давала змогу отримати більш глибоку теоретичну підготовку педа-
гогам в університетах, проте українські технікуми надавали вищу кваліфікацію своїм
випускникам на відміну від російських, які готували фахівців з середньою спеціальною
освітою. Досвід створення на базі індустріально-технічних та сільськогосподарських ВНЗ
вищих педагогічних курсів, що готували викладачів для технікумів, згодом був викорис-
таний і в УСРР, де на базі профільних інститутів були відкриті педагогічні відділення,
які займались підготовкою викладачів для технікумів та профшкіл.
На початку 1920-х рр. відбувався процес розгортання та становлення мережі інститу-
тів народної освіти. У 1921 – 1922 навчальному році працювало 14 інститутів народної
освіти (у Харкові, Києві, Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові, Кам’янці-Подільському,
Миколаєві, Житомирі, Вінниці, Херсоні, Ніжині, Глухові та Кременчуку) [15, арк. 79].
В цей час чисельність трирічних педагогічних курсів досягла 72 [16, арк. 145]. Але це були
невеликі навчальні заклади з обмеженою кількістю студентів. Наприклад, Єлісаветські
трирічні педагогічні курси у 1922 р. мали лише 250 студентів і невелику 3-поверхову
будівлю. Ще меншими за розмірами були трирічні педагогічні курси у Сумах – 40 сту-
дентів, Катеринославі – 162, Токмаківці – 99, Звенігородці – 172, Таганрозі – 155, Ко-
зельці – 93, Кролівці – 73, Тиврові – 41, Хмельнику – 135 [17, арк. 85].
На початку 1920-х років розвиток мережі інститутів народної освіти і трирічних
педагогічних курсів, які у 1922 р. отримали статус технікуму, відбувався стихійно без
урахування потреб освітньої галузі у педагогічних працівниках, а головне – без економіч-
ного забезпечення та фінансових можливостей держави. Започатковані у всіх губерніях
УСРР місцевими партійними осередками та радянськими освітніми установами вищі педа-
гогічні навчальні заклади з самого початку існування стикнулися з великою кількістю
невирішених проблем. Це, насамперед, відсутність фінансування, слабка навчально-мате-
ріальна база, незабезпеченість кваліфікованими педагогічними кадрами, низький рівень
освітньої підготовки абітурієнтів. Впродовж 1920 – 1922 рр. поряд зі стихійним розгор-
танням мережі інститутів народної освіти відбувався процес її стихійного скорочення.
Якщо до 1921 р. було створено 17 ІНО, то 1922 р. їх лишилось вже 14. Тому ще у грудні
1922 р. Наркомос ухвалив рішення про розвиток вищої школи та утворення нових
навчальних закладів, виходячи з потреб економіки та матеріальних можливостей держави.
На засіданні Центральної методичної комісії у липні 1923 р. було затверджене рішення
про планове скорочення мережі вищих навчальних закладів [18, арк. 38]. 19 листопада
1923 р. його підтримала комісія Політбюро ЦК КП(б)У з просвіти, на засіданні якої
були присутні В. Затонський, Е. Квірінг, О. Шумський. На засіданні комісії з доповіддю
«Про перегляд мережі ВНЗ, робітфахів і технікумів» виступив голова Укрголовпрофосу
Я. Ряппо, який виклав детальний план скорочення мережі ВНЗ по кожному інституту і тех-
нікуму [19, арк. 1]. 20 листопада 1923 р. на засіданні колегії Наркому було розглянуто
питання «Про узгодження мережі ВНЗ у загальносоюзному масштабі», де були про-
раховані планові відсотки скорочення мережі ВНЗ для УСРР у межах СРСР [19, арк. 7].
У 1923 – 1924 навчальному році розпочався другий етап формування мережі пе-
дагогічних ВНЗ, який було завершено у 1929 р., коли мережа педагогічних інститутів і
технікумів була поступово уніфікована на зразок моделі педагогічної освіти, що існувала
В.В. Липинський, Н.О. Аксакова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 26
у РСФРР. На другому етапі відбувався процес оптимізації мережі педагогічної освіти,
коли за рахунок злиття, об’єднання та закриття невеликих і таких, що не мали розвитку,
вищих навчальних закладів, перерозподілялись фінансові ресурси держави у бік збе-
реження та становлення мережі найбільш перспективних та сталих навчальних закладів,
які мали відповідну матеріальну базу та якісне кадрове забезпечення. Впродовж 1923 –
1924 навчального року було закрито п’ять індустріально-технічних, чотири медичні, п’ять
художніх, три соціально-економічні, шість транспортних ВНЗ. Загалом було об’єднано,
злито або закрито 40 вищих навчальних закладів, де навчалось 6548 студентів. Але най-
більше втрат серед ліквідованих інститутів і технікумів серед усіх профільних вертика-
лей зазнала вертикаль педагогічної освіти. Серед закритих у цьому навчальному році були
інститути народної освіти в Глухові (120 студентів) та Вінниці (225). Педагогічний інс-
титут в Одесі, який готував шкільних педологів, було злито з Одеським ІНО на правах
відділення. Суттєвого удару зазнала мережа педагогічних технікумів, яка була скорочена
майже на 15%. Закритими виявилися педагогічні технікуми у Сумах, Катеринославі, Ток-
маківці, Скривах, Звенігородці, Таганрозі, Козелці та Кролевці (Чернігівська губернія),
Тиврові та Хмільнику (Подільська губернія). Загалом у педагогічній галузі освіти було
закрито 13 ВНЗ, де навчалось 1770 студентів [18, арк. 85].
Найбільші втрати педагогічної вертикалі освіти були цілком логічно обґрунтова-
ними. Насамперед це було пов’язано з тим, що саме педагогічна вертикаль освіти на
1 травня 1923 р. мала найбільш розгалужену мережу ВНЗ. Політика радянської держави
була спрямована у цей час на подолання як функціональної, так і технічної неписьмен-
ності, а також поступове залучення до навчання усіх дітей шкільного віку. До 1922 р.
йшов процес постійного збільшення мережі соціального виховання, де відбувалося на-
вчання та виховання дітей шкільного віку. Так, у 1922 р. у єдиних трудових школах
навчалось 1,804 тис. учнів, 104,7 тис. дітей виховувались у дитячих будинках, 18,1 тис. –
у навчальних дитячих будинках, 7 тис. – у закладах охорони дитинства, 2 тис. – у на-
вчальних закладах для дітей з дефектами здоров’я. Загалом у цей час закладами соці-
ального виховання було охоплено більш ніж 1,8 млн дітей шкільного віку, які потребували
відповідної кількості кваліфікованих педагогічних працівників [2, с. 49].
Якщо порівняти мережу педагогічних інститутів напередодні її планового скоро-
чення з мережею інших профільних вертикалей, то на 1 травня 1923 року вона складала
14 ІНО і в 3,5 раза перевищувала чисельність мережі індустріально-технічної освіти,
удвічі – мережу сільськогосподарської і майже в 10 разів – мережу соціально-економіч-
ної освіти. Педагогічні технікуми (72) у 24 рази перевищували кількість медичних, більш
ніж ушестеро – кількість соціально-економічних та більш ніж удвічі – сільськогоспо-
дарських та індустріально-технічних технікумів [20, арк. 145].
Процес планового скорочення мережі ВНЗ продовжився і у наступному 1924 –
1925 навчальному році. У травні 1924 р. у доповідній записці Головпрофосу з питань
розвитку мережі ВНЗ і стипендій сповіщалось, що потрібно негайно знову переглянути
мережу інститутів і технікумів відповідно до потреб та матеріальних можливостей їх
утримання з боку держави. З цією метою було створено комісію, куди увійшли представ-
ники Головпрофосу, Агітпропу ЦК КП(б)У, Укрдержплану, Укрбюро ВЦСПС. З правом
дорадчого голосу до складу комісії було включено представника Центрального бюро
пролетарського студентства [18, арк. 20]. Скорочення 1924 – 1925 навчального року не
зачепило мережу педагогічної освіти. За його підсумками в УСРР залишилось 37 інсти-
тутів і 133 технікуми, з яких 60 були педагогічними. Проте відбулось значне скорочення
чисельності студентів інститутів народної освіти і педагогічних технікумів, кількість яких
за 1924 – 1925 навчальний рік зменшилась на 675 осіб [16, с. 24].
Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 27
Наступного 1925 – 1926 навчального року продовжилось скорочення набору сту-
дентів до інститутів народної освіти. Якщо у 1924 – 1925 навчальному році до ІНО
було прийнято 2495 студентів, то наступного навчального року – на 355 осіб менше.
Проте 14 квітня 1925 р. РНК УСРР затвердила план нового набору студентів до ВНЗ на
1925 – 1926 навчальний рік, за яким Харківський ІНО було розділено на два інститути –
Академію соціального виховання та Інститут професійної освіти. Крім того було створено
Інститут політичної освіти. За прикладом РСФРР у складі цілого ряду спеціалізованих
інститутів було передбачено створення педагогічних відділень, які розпочали підготовку
викладачів для спеціалізованих технікумів, професійних шкіл, шкіл фабрично-заводського
учнівства, гірничопромислових шкіл, кустарно-промислових шкіл та шкіл учнівства на
транспорті [21, с. 25-26].
Динаміку розвитку педагогічних ВНЗ впродовж 1920-х рр. можна відстежити, звер-
нувшись до табл. 1 (складено автором за [22], [23]).
Таблиця 1 – Мережа педагогічних інститутів та технікумів системи Наркому
у 1920 – 1929 рр.
Педагогічні
ВНЗ
1920-
1921
1921-
1922
1922-
1923
1923-
1924
1924-
1925
1925-
1926
1926-
1927
1927-
1928
1928-
1929
Інститути
народної освіти
18
14
14
12
12
12
12
12
12
Педагогічні
технікуми
(до 1922 р. –
трирічні
педагогічні
курси)
103
98
72
60
61
59
60
60
61
Табл.1 яскраво свідчить, що після стихійного розгортання мережі педагогічних
інститутів і технікумів на початку 1920-х рр., з 1923 – 1924 навчального року розпо-
чався етап планового скорочення педагогічних ВНЗ, який у наступні два роки супро-
воджувався суттєвим скороченням чисельності студентів. З 1920 до 1924 рр. мережа
інститутів народної освіти скоротилась з 18 до 12 навчальних закладів, а педагогічних
технікумів – з 72 до 60. Проте у наступні роки мережа педагогічних ВНЗ стабілізу-
валась і лишалась майже незмінною до 1929 р. У ці роки поступово зростала кількість
набору студентів. У 1928 – 1929 навчальному році до інститутів народної освіти було
зараховано 3250 студентів, а до педагогічних технікумів – 4100, що майже вдвічі пере-
вищувало кількість набору 1925 – 1926 рр. [24, арк. 1], [25, арк. 1].
Одночасно з формуванням мережі педагогічних ВНЗ розгорталась їх структурна
побудова. У структурі інститутів народної освіти передбачалися факультети соціального
виховання (соцвих), професійної освіти (профос) та політичної освіти (політос). Впродовж
1921 – 1922 навчального року були створені факультети професійної освіти у Київському,
Одеському, Полтавському і Катеринославському інститутах. Факультети професійної
освіти мали кращий склад викладачів, більш досконале обладнання, що забезпечувало
відповідний рівень підготовки студентів. У Полтавському ІНО факультет соціального
виховання поділявся на секції та відділення. З другого курсу йшов розподіл на дошкільне
та шкільне відділення. Останнє мало секції: гуманітарну, фізико-математичну, природно-
географічну [26, с. 120]. Крім того у 1922 р. в Одеському ІНО було створено відділення
політичної освіти, а у 1925 – 1926 навчальному році таке відділення було відкрите і у
В.В. Липинський, Н.О. Аксакова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 28
Харківському ІНО [27, арк. 79]. 25 квітня 1923 р. на засіданні колегії Укрголовпрофосу
«Про розвиток системи педагогічної освіти» було прийнято рішення про розвиток двох
напрямків у ІНО – «комплексного» і «професійного» [28, арк. 37]. Поряд з «соцвихом»,
«профосом» і «політосом» почали створювати і педологічні відділення, перше з яких
з’явилося у 1923 в Одеському ІНО.
У 1927 р. при Дніпропетровському ІНО було відкрите заочне відділення, де навча-
лись вчителі, що не мали вищої освіти. Через рік у Харкові почав роботу Всеукраїн-
ський заочний інститут народної освіти. Загалом у 1928 р. на заочній формі навчання у
педагогічних ВНЗ навчалось 537 студентів [29, с. 58].
Наявність широкої мережі національних шкіл потребувала відповідної системи під-
готовки національних вчительських кадрів. З цією метою при інститутах народної освіти
були створені спеціальні відділення для національних меншин, які готували переважно
вчителів семирічних шкіл. Так, в Одеському і Київському ІНО були відкриті єврейські
відділення, а з 1924 – 1925 навчального року у ІНО почали створювати спеціалізовані
групи національних меншин з викладанням рідною мовою: німецькі, єврейські, польські,
болгарські, угорські та інші [30, с. 300], [31, арк. 11], [32, арк. 143]. Підготовка вчителів
для початкових шкіл національних меншин здійснювалась у педагогічних технікумах.
Структура мережі педагогічних технікумів передбачала створення спеціальних відділень
для підготовки вчителів для національних меншин. У першій половині 1920-х рр. ні-
мецькі відділення були відкриті у Катеринославському, Кам’янець-Подільському, Хотин-
ському педагогічних технікумах [33, арк. 66]. У Маріупольському педагогічному технікумі
було сформоване греко-еллінське відділення, а Преславльському – болгарське [34, с. 34].
Наприкінці 1920-х рр. гостро постала проблема уніфікації систем освіти союзних
республік у межах СРСР. У травні 1927 р. з доповіддю «Чергові завдання ВНЗ» на
другому пленумі Центрального бюро пролетарського студентства УСРР виступив нар-
ком освіти М.О. Скрипник, який закликав поєднати системи освіти в УСРР і РСФРР за
російською моделлю освіти. «Наркомос України, – казав М.О. Скрипник, – ставить перед
собою завдання створити єдину освітню систему у межах усього Союзу. Зараз ми ста-
вимо питання про можливість об’єднання близьких технікумів в один інститут під одним
дахом і єдиним керівництвом» [35, с. 3-4].
Вже у серпні 1928 р. ЦК КП(б)У, проаналізувавши діяльність вищої школи, видав
постанову «Про стан ВНЗ України» [36, с. 407], де поставив завдання подальшої розбу-
дови і удосконалення мережі вищих навчальних закладів. Наркомосу було запропоновано
переглянути мережу і типи ВНЗ. Цією постановою було прискорено процес уніфікації
мережі освітніх установ.
У вересні 1929 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про встановлення єдиної
системи індустріально-технічної освіти», де було остаточно визначено місце технікумів
у підготовці фахівців. Відтепер вони готували фахівців середньої кваліфікації, а інсти-
тути – вищої [37, с. 553]. 25 вересня 1929 р. РНК УСРР видала постанову «Про зміну
положення про технікуми», на основі якого 21 технікум було перетворено на інститут,
а 5 злито з інститутами [38, с. 202].
У 1930 р. на базі ІНО утворюються фізико-математичні інститути для підготовки
викладачів середніх шкіл, технікумів та робітфаків, а також дослідників для різних га-
лузей народного господарства. В цей же час починають створювати інститути професій-
ної освіти, де готували вчителів біології, мови та літератури для технікумів і профшкіл.
Крім того були відкриті окремі ВНЗ для підготовки викладачів іноземних мов, фіз-
культури та інші. Наприкінці 1930 р. в Україні існувало вже 155 ВНЗ, з яких 37 були
педагогічними [4, с. 24-25].
Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр.
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 29
Отже, впродовж 1920-х рр. в УСРР на базі власної концепції та модної освіти була
створена розгалужена мережа педагогічної освіти, яка включала в себе 2 види вищих на-
вчальних закладів – інститути народної освіти та педагогічні технікуми. ІНО готували
викладачів для єдиних трудових шкіл другого концентру, профшкіл, фабрично-заводських
шкіл, гірничопромислових шкіл та шкіл учнівства на транспорті. Педагогічні технікуми
займались підготовкою вчителів початкових шкіл та курсів з ліквідації неписьменності.
При інститутах і технікумах були відкриті робітничі факультети, крім того підготовкою,
перепідготовкою та підвищенням кваліфікації вчителів займались короткострокові та
довгострокові педагогічні курси. На першому етапі (1920 – 1923 роки) мережа закладів
педагогічної освіти формувалась стихійно за ініціативою місцевих органів влади, без
урахувань потреб і фінансових можливостей держави. На другому етапі (1924 – 1929 роки)
мережа педагогічних ВНЗ зазнала певних планових скорочень та стабілізувалась, а діючі
педагогічні ВНЗ з року в рік нарощували набір студентів та випуск педагогів. Процес
розгалуження внутрішньої структури педагогічних ВНЗ було завершено у першій половині
1920-х рр., коли були сформовані відділення соцвиху, профосу, політосу, заочні, педо-
логічні факультети та відділення і групи з підготовки вчителів для шкіл національних
меншин. З 1929 р. розпочався процес уніфікації системи педагогічної освіти УСРР на
зразок системи освіти РСФРР, який супроводжувався створенням нових форм педаго-
гічних ВНЗ.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гринько Г.Ф. Очерки советской просветительной политики / Гринько Г.Ф. – Харьков : Изд-во Нарком-
проса УССР, 1923. – 194 с.
2. Ясницький Г.І. Розвиток народної освіти на Україні (1921 – 1932 рр.) / Ясницький Г.І. – К. : Вид-во КДІ,
1965. – 256 с.
3. Клицаков И.А. Учительство: Трудная судьба (1917 – 1937 гг.) / Иван Александрович Клицаков. – Луганск :
БИ, 1993. – 186 с.
4. Бистров М.А. Керівна роль КП(б)У у галузі вищої освіти в період будівництва соціалізму / Микола Анд-
рійович Бистров. – Харків : Вид-во Харківського університету, 1974. – 142 с.
5. Липинський В.В. Ставлення та розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-ті рр. / Віталій Володимиро-
вич Липинський. – Донецьк : Рекламно-видавнича агенція при ДонНТУ, 2000. – 247 с.
6. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 3, спр. 281.
7. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 76.
8. Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова. Історичний нарис. 1920 – 2000. – К. : Чет-
верта хвиля, 2000. – 220 с.
9. У вузах України // Студент революції. – 1923. – № 2-3.
10. Ликвидация университетов // Студент революції. – 1922. – № 1. – С. 5-6.
11. Глаустерн О. Університет чи інститут / О. Глаустерн // Наука і освіта. – 1929. – 10 березня.
12. Перша Всеукраїнська нарада з питань освіти // Студент революції. – 1922. – № 1. – С. 4-6.
13. Ряппо Я. Народна освіта на Україні за 10 років революції / Ряппо Я.П. – Харків : Вид-во Наркомосу УСРР,
1927. – 76 с.
14. Грищенко М.С. Розвиток радянської школи на Україні / Грищенко М.С. – К. : Радянська школа, 1958. – 71 с.
15. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1467.
16. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 3, спр. 221.
17. Елизаветские 3-х годичные курсы // Студент революції. – 1924. – № 3-5. – С. 70-72.
18. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1854.
19. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 3, спр. 467.
20. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1777.
21. Ряппо Я. Новый прием студентов в вузы и наши очередные задачи / Я. Ряппо // Студент революції. –
1925. – № 5.
22. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 2703, арк. 1; спр. 1467, арк. 79; спр. 1514, арк. 1; спр. 1778, арк. 85.
23. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 3, спр. 221, арк. 140; спр. 7, арк. 1; спр. 93, арк. 1.
24. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 7, спр. 815.
В.В. Липинський, Н.О. Аксакова
«Наука. Релігія. Суспільство» № 3’2011 30
25. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 8, спр. 93.
26. Производственная программа Укрглавпрофобра на 1922 г. – Харьков : Изд-во НКО Украины, 1922. – 132 с.
27. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1467.
28. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 3, спр. 467.
29. Грищенко М.М. Ленін і народна освіта в Українській РСР / Грищенко М.М. – К. : Радянська школа, 1968. –
164 с.
30. Новые еврейские учебные заведения // Путь просвещения. – 1925. – № 4. – С. 299-301.
31. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 6, спр. 282.
32. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 4, спр. 194, ч. 2.
33. ЦДАВО України, ф. 166, оп. 4, спр. 673.
34. Мариупольский наробраз срывает набор // Студент революції. – 1930. – № 14. – С. 33-34.
35. Скрипник М.О. Чергові завдання ВНЗ / М.О. Скрипник // Студент революції. – 1927. – № 5. – С. 3-10.
36. Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і радянського
уряду (1917 – 1939 рр.) : збірник документів : у 2 т. Т. 1. – К. : Держполітвидав УРСР, 1959. – 883 с.
37. Сборник законов СССР. – 1929. – № 60.
38. ЗУ УСРР. – 1929. – № 27.
В.В. Липинский, Н.А. Аксакова
Становление сети и структура педагогического образования в УССР в 1920-е гг.
Статья посвящена изучению процесса формирования сети и внутреннего построения системы педагогического
образования в УССР в течение 1920-х гг., которые создавались на основе собственной украинской
советской концепции и модели образования. Показаны этапы формирования сети институтов народного
образования, трехгодичных педагогических курсов, педагогических техникумов, процесс оптимизации сети
педагогических вузов.
V.V. Lipinskiy, N.A. Aksakova
Formation of Network and Structure of Pedagogical Education in USSR in the 1920s
The article is devoted to the study of process of network formation and internal construction of the system of
pedagogical education in USSR during the 1920s. This network was created on the basis of own Ukrainian
Soviet conception and model of education. The stages of institute for folk education, three-year pedagogical
course, pedagogical tekhnikum network formation and the process of optimization of pedagogical institute for
higher education networks are shown.
Стаття надійшла до редакції 23.08.2011.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85539 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-3671 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:20:18Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Липинський, В.В. Аксакова, Н.О. 2015-08-07T10:01:42Z 2015-08-07T10:01:42Z 2011 Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. / В.В. Липинський, Н.О. Аксакова // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 3. — С. 23-30. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85539 37.477 Стаття присвячена вивченню процесу формування мережі та внутрішньої побудови системи педагогічної освіти в УСРР впродовж 1920-х рр., які будувались на основі власної української радянської концепції та моделі освіти. Показано етапи формування мережі інститутів народної освіти, трирічних педагогічних курсів, педагогічних технікумів, процес оптимізації мережі та структури педагогічних ВНЗ. Статья посвящена изучению процесса формирования сети и внутреннего построения системы педагогического образования в УССР в течение 1920-х гг., которые создавались на основе собственной украинской советской концепции и модели образования. Показаны этапы формирования сети институтов народного образования, трехгодичных педагогических курсов, педагогических техникумов, процесс оптимизации сети педагогических вузов. The article is devoted to the study of process of network formation and internal construction of the system of pedagogical education in USSR during the 1920s. This network was created on the basis of own Ukrainian Soviet conception and model of education. The stages of institute for folk education, three-year pedagogical course, pedagogical tekhnikum network formation and the process of optimization of pedagogical institute for higher education networks are shown. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Історія Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. Становление сети и структура педагогического образования в УССР в 1920-е гг. Formation of Network and Structure of Pedagogical Education in USSR in the 1920s Article published earlier |
| spellingShingle | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. Липинський, В.В. Аксакова, Н.О. Історія |
| title | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. |
| title_alt | Становление сети и структура педагогического образования в УССР в 1920-е гг. Formation of Network and Structure of Pedagogical Education in USSR in the 1920s |
| title_full | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. |
| title_fullStr | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. |
| title_full_unstemmed | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. |
| title_short | Становлення мережі та структури педагогічної освіти в УСРР у 1920-і рр. |
| title_sort | становлення мережі та структури педагогічної освіти в усрр у 1920-і рр. |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85539 |
| work_keys_str_mv | AT lipinsʹkiivv stanovlennâmerežítastrukturipedagogíčnoíosvítivusrru1920írr AT aksakovano stanovlennâmerežítastrukturipedagogíčnoíosvítivusrru1920írr AT lipinsʹkiivv stanovleniesetiistrukturapedagogičeskogoobrazovaniâvussrv1920egg AT aksakovano stanovleniesetiistrukturapedagogičeskogoobrazovaniâvussrv1920egg AT lipinsʹkiivv formationofnetworkandstructureofpedagogicaleducationinussrinthe1920s AT aksakovano formationofnetworkandstructureofpedagogicaleducationinussrinthe1920s |