Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)

В другій частині статті йдеться про конкретні спроби науковців-гуманітаріїв академічних інститутів і вузів УРСР дослідити проблему походження східнослов’янських народів, зокрема, українського. Показано зв’язок цих досліджень з ідеологічними директивами і кон’юнктурою, а та...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика
Date:	2011
Main Authors:	Юсов, С., Юсова, Н.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2011
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85697
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень) / С. Юсов, Н. Юсова // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2011. — Вип. 16. — С. 219-231. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860091484932407296
author	Юсов, С. Юсова, Н.
author_facet	Юсов, С. Юсова, Н.
citation_txt	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень) / С. Юсов, Н. Юсова // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2011. — Вип. 16. — С. 219-231. — Бібліогр.: 78 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика
description	В другій частині статті йдеться про конкретні спроби науковців-гуманітаріїв академічних інститутів і вузів УРСР дослідити проблему походження східнослов’янських народів, зокрема, українського. Показано зв’язок цих досліджень з ідеологічними директивами і кон’юнктурою, а також з етнонаціональними теоріями Й.Сталіна і М.Марра. Во второй части статьи рассматриваются конкретные попытки ученых-гуманитариев академических институтов и вузов УССР исследования проблемы происхождения восточнославянских народов, прежде всего, украинского. Внимание уделено связям этих исследований с идеологическими директивами и коньюнктурой, а также с этнонациональными теориями И.Сталина и Н.Марра. In the second part of the article the concrete endowers of the researchers from the academic institutions and universities of the Soviet Ukraine to examine the problem of the origin of Eastern Slavic peoples, including the Ukrainian one are highlighted. The connection of these researches with the ideological doctrines, the Stalin’s and Marr’s ethnonational theories is shown.
first_indexed	2025-12-07T17:23:29Z
format	Article
fulltext	Юсов Святослав, (Київ) УДК 001.316.75. 94 (4777) «1945/1950» ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧЕНИХ-ГУМАНІТАРІЇВ УРСР ЗА ІДЕОЛОГІЧНИХ УМОВ другої половини 1940-х рр.* (На прикладі етногенетичних досліджень) В другій частині статті йдеться про конкретні спроби науковців- гуманітаріїв академічних інститутів і вузів УРСР дослідити проблему походження східнослов’янських народів, зокрема, українського. Показано зв’язок цих досліджень з ідеологічними директивами і кон’юнктурою, а також з етнонаціональними теоріями Й.Сталіна і М.Марра. Ключові слова: вчені, етногенез, східні слов’яни, ідеологія, Й.Сталін. Проблематика «Походження української народності і формування її в націю» була включена в 1940 р. до академічного п’ятирічного плану (1941– 1945 рр.) як міжінститутська комплексна науково-дослідна тема. Вона визна- валася однією «з найбільш важливих в області історії України»1. Вказана проблематика була виразно віднесена саме до компетенції історичної галузі. Однак, враховуючи ту обставину, що виконання цього планового завдання визнавалося можливим лише «на основі вивчення історичних, археологіч- них, мовних, літературних і фольклорних стародавніх джерел», досліджен- ням відповідних аспектів питання, крім ІІУ АН УРСР, зобов’язані були зайнятися й інші інститути ВСН АН УРСР (Інститут археології, Інститут мовознавства, Інститут української літератури ім. Т.Г.Шевченка, Інститут українського фольклору)2. У зв’язку з тим, що тема була фактично не розв’язана (що константував, наприклад, К.Гуслистий на засіданні ідеологічної наради від 31 березня 1946 р.3), то її продовжили й на наступний п’ятирічний термін4, оскільки проблематика етногенезу слов’ян (зокрема — українців), як вже йшлося, залишилася гостроактуальною й після завершення війни. Спочатку тему розробляв лише ІІУ. Втім, у звіті Інституту за 1945 р. вказувалося: «У майбутньому потрібна комплексна розробка всіма Інститутами суспільних наук проблеми «Походження українського народу»»5. Про це ж під час наради в ЦК КП(б)У в квітні 1947 р. висловився К.Гуслистий6. Він, як свідчать архівні матеріали, очолив (власне він був практично єдиним виконавцем) відповідну науково-дослідну роботу згідно з новим п’ятиріч- ним планом на 1945–1950 рр.7 Юсова Наталія * Продовження. Початок див.: Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — Вип. 15, ч. І. — К., 2009. — С. 235–251. Відзначимо, що К.Гуслистий, спираючись на праці російських вчених, конструював власні концепції етногенезу східних слов’ян і українців, маючи намір уввести їх (концепції) на територію ідеології як взірцеві чи догматичні, а отже стати конструктором нової історичної пам’яті у цій ділянці. Зазначимо, що перебуваючи під особливою увагою комуністичного ідеологічного апарату, українські радянські науковці ще більше, ніж російські, не могли собі дозволити відступів від загальноприйнятих у історичній науці СРСР концепцій і постулатів. Дослідження етногенезу українського народу, відновлені в АН УРСР у повоєнний час, могли розвиватися лише з огляду на провідні тенденції, що панували у Москві. Головний розробник теми К.Гуслистий під час доповідей на наукових форумах (опублікованих праць з теми станом на 1940-і рр. в нього не було) з усіх важливих дискусійних питань займає позиції аналогічні поглядам найбільш авторитетних радянських фахівців (згідно з його висловом: «поки не порадишся з московськими істориками, не знаєш, де стати»8). Цікаво, що навіть після виходу постанови ЦК КП(б)У «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії АН УРСР», К.Гуслистий не спішив визнавати помилки у своїх працях (критикованих у постанові), покли- каючись на те (за свідченням Ф.Лося), що якщо помилковими його положення визнають московські історики, то тоді і він їх визнає9. Взагалі, як видно з неопублікованих етногенетичних праць К.Гуслистого 1946–1947 рр., вони переважно є реферуванням основних поглядів фахівців з проблем східнослов’янського та українського етногенезу10. Також і в галузі термінологічно-понятійної таксономії вчений приєднується до поглядів авторитетів, не наважуючись запропонувати щось своє. Хоча К.Гуслистий зазначає, що вказані аспекти докладно проаналізовані О. Удальцовим11, однак український науковець майже не використовує розробки російського медієвіста-етногенетика в своїх працях — ймовірно, у зв’язку з тим, що теоретичні напрацювання О.Удальцова не отримали відповідного офіцій- ного визнання в політичних і наукових колах СРСР. Як показують матеріали Наукового архіву ІІУ, датувати початок реальної розробки вченим нової теми слід жовтнем 1945 р., коли необхідність такої роботи знову офіційно було підтверджено вченою радою ІІУ. Тоді з ініціати- вою включення теми до науково-дослідного плану виступив К.Гуслистий12. До кінця ж цього року науковець, згідно з представленим звітом, вже частково опрацював літературу питання13. Утім, тема вважалася колектив- ною, оскільки була плановою для всього відділу історії феодалізму. Вона стала перехідною на 1946 р. та й на всю повоєнну п’ятирічку. Однак у планах і звітах, інших документах переважно згадується К.Гуслистий. Хроніка його діяльності з цієї тематики була особливо насиченою у 1946– 1947 рр., поки він не підпав під «опалу». 220 Святослав Юсов, Наталія Юсова За рішенням вченої ради (але — згідно пропозиції К.Гуслистого) він мусив до травня 1946 р. підготувати наукову статтю під назвою «Походження укра- їнського народу», яку планувалося подати до редколегії «Вопросов истории»14. З цим завданням він справився і це було відмічено (що прикметно!) секретарем ЦК КП(б) з ідеологічних питань К.Литвином: «В Інституті історії підготов- лена до друку із запланованих в 1946 р. тільки одна робота — «Про походжен- ня українського народу»»15. Доповідь К.Гуслистого з аналогічною назвою була включена до програми виїзної сесії ВСН АН УРСР, що мала відбутися у травні 1946 р. у Львові16 (чи виступав він на сесії, чи ні — наразі не відомо). Приблизно в однаковий хронологічний проміжок із засіданням вченої ради К.Гуслистий запланував виголосити на відділі таку ж доповідь17, а в ІІ-му півріччі 1946 р. виступити з рядом науково-популярних лекцій (у м. Києві) на теми: «Походження українського народу» та «Київська держава»18. У верес- ні 1946 р. на шпальтах газети «Радянська Україна» була навіть опублікована його популярна стаття, де в контексті висвітлення походження трьох східно- слов’янських народностей була, зокрема, подана одна з перших спроб попу- ляризації концепції про давньоруську народність (у К.Гуслистого терміноло- гічне звучання було таким: «древнєруський народ часів Київської Русі») 19. На наступний рік стаття «Походження українського народу» мала бути, у відповідності до наміченого планування, розширена до 3-х авторських аркушів і на липень місяць її намічалося здати до друку як брошуру20. У цьо- му ж році К.Гуслистий намірявся виступити з доповіддю на тему «До питання про походження українського народу» на виїзній сесії вже відділу філософії АН СРСР, яка мала відбутися в Києві21. На сесії планувалося заслухати, а потім обговорити три доповіді про походження, окрім українського, іще двох інших східнослов’янських народів22. Принагідно зауважимо, що провести подібну сесію (йшлося про спільну сесію трьох Академій наук східно- слов’янських республік) пропонували співробітники ІІУ Ф.Лось і М.Рубач, виступаючи на одному із засідань вченої ради у вересні 1946 р. Підготовка до сесії рішенням вченої ради покладалася на відділ історії феодалізму ІІУ23. Необхідність обговорення складних питань походження східнослов’янських народів мотивувалося необхідністю скорішого вирішення цих питань з метою представлення в новому «Короткому курсі історії України», створення якого вимагало партійне керівництво УРСР у зв’язку з необхідністю якнай- швидшого переборенням впливу школи М.Грушевського24. У зв’язку з активізацією критики школи М.Грушевського до травня 1947 р. К.Гуслистий мав підготувати до збірника «Проти буржуазно- націоналістичної концепції Грушевського», як планове завдання, статтю «Критика буржуазно-націоналістичної концепції Грушевського про похо- дження українського народу» (інша назва — «Критика націоналістичних поглядів М.Грушевського на походження українського народу»)25. 221Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. ... Прикметно, що М.Кордубі запланували статтю «Націоналістична концепція Київської Русі в працях М. Грушевського»26. Ймовірно, це завдання було знято у зв’язку з «опалою» К.Гуслистого після виходу постанови ЦК КП(б)У від 29 серпня 1947 р. Утім він усе-ж представив рукопис у вищий партійний орган27. У цій статті К.Гуслистий стверджує, що за часів Київської держави «східні слов’яни становили єдиний руський народ». Однак вчений уточнює: «процес створення цього народу не завершився через розвиток феодального роздрібнення, Батиєву навалу, через різні історичні умови в наступні століття (коло ХІV–ХV ст.) остаточно створюється великоруська, українська і білоруська народності»28. Зауважимо, що К.Гуслистий посилається з цього питання на праці Б.Грекова, М.Державіна, В.Мавродіна і О.Удальцова. В той же час (що цікаво порівняти в контексті нашої теми), у провідному ідеологічному часописі «Большевик» виступив зі статтею «Про історію українського народу» К.Литвин (про неї вже йшлося вище). Секретар КПУ(б) не поспішав поділяти концепцію давньоруської народності. Він, зокрема, називав спільними предками трьох народів — східних слов’ян, не ідентифікуючи останніх як народ чи народність. Три сучасних східно- слов’янські народи почати формуватися, на його думку, після розпаду Київської держави «із єдиного коріння»29. Втім, це «єдине коріння» в іншому місці своєї статті К.Литвин розшифровує, як «етнічну єдність Русі», єдність, що зберігалася і в часи феодальної роздробленості, коли також зберігалися економічні, політичні, церковні і культурні зв’язки30. До етногенетичної тематики був підключений також співробітник відділу історії феодалізму Д.Мишко31. Як значиться в індивідуальному звіті цього науковця за 1947 р., ним написано цього року дві популярні статті («Київ- ська Русь — колиска трьох братніх народів» та «Історична дружба росій- ського, українського і білоруського народів»), які торкалися питання походження українського народу. У другій половині 1940-х рр. «Проблема етногенезу cхідних cлов’ян» (таке формулювання фігурує в дослідних планах і звітах) була однією із найважливіших серед дослідницьких тем ІА АН УРСР32. Станом на кінець 1940-х рр. її назвали дещо інакше: «Походження cхідноcлов’янських племен за археологічними даними». У такому вигляді тема була включена до дослідницького розділу «Історичні передумови формування українського народу». Керував науковим колективом з розробки цього напрямку академік АН УРСР, директор ІА П.Єфіменко33. Проте, ще в 1948 р. «Проблема етногенезу cхідних cлов’ян» розроблялася як окремий розділ дослідницької проблематики ІА (розробники В.Богусевич, М.Брайчевський, Є.Махно, І.Самойловський)34. З нею також був пов’язаний і інший розділ — «Основні питання історії і культури давньоруського населення» (розробники 222 Святослав Юсов, Наталія Юсова Д.Березовець, Д.Бліфельд, В.Довженок та ін.)35. Відтак із закінченням відповідної п’ятирічної науково-дослідної проблематики з 1950 р. знову з’являється окремий розділ «Походження cхідних cлов’ян і їх матеріальна культура в домонгольский період» (розробники Д.Бліфельд, В.Богусевич, В.Гончаров, Є.Махно)36. Індивідуально названою проблематикою займався В.Богусевич, який мав підготувати окрему статтю під назвою «Походження cхідних cлов’ян» (2 арк.). У звіті значиться, що її він підготував у 1949 р.37, але до публікації справа не дійшла. Не було у цей період опублікованих наукових праць з такої теми і в інших українських археологів. Однак, вони досить активно провадили популяризаторську роботу серед студентів, школярів, широкого загалу як у Києві, так і в інших населених пунктах України (здебільшого у тих, де проводили археологічні розкопки); надавали консультації. Так у 1947 р. науковий співробітник А.Добровольський прочитав лекцію «До питання про етногенез cлов’ян», а Д.Березовець лекції на тему «Похо- дження cлов’ян» і «Київська Русь»38. У 1948 р. були прочитані співробіт- никами ІА наступні лекції: «Слов’яни і Кивська Русь» (Ф.Копилов), «Походження cхідних cлов’ян» (В.Богусевич), «Кивська Русь — колиска трьох братніх народів» (Д.Березовець; М.Брайчевський) тощо39. У підсумковому звіті за 1946–1950 рр. ІА стосовно роботи з розробки дослідницького напрямку «Історичні передумови формування українського народу» значилося, що основна увага була приділена пам’яткам матеріаль- ної культури тих етнічних утворень, котрі можуть розглядатися в якості основних компонентів у складанні східного слов’янства. Як випливає зі звіту, особливо були розроблені й висвітлені питання венедського й антського етапів східнослов’янського етногенезу. Прикметно лунала наступ- на категорична констатація: «До кінця з’ясовано автохтонний розвиток cхідноcлов’янських племен»40 (в іншій праці йдеться про «автохтонний процесс етногенезу»41). Іншою важливою констатацією була та, котра йшла до річища теорії раннього розвитку феодалізму. У звіті значилося, що встановлено значне соціальне і майнове розшарування антського суспіль- ства, тощо. Також прикметним в контексті тодішньої історіографічної ситуації було з’ясування українськими археологами (разом із російськими спеціалістами, насамперед — Б.Рибаковим) того, ніби факту, що задовго до утворення Київської держави існувало широке територіальне об’єднання cхідноcлов’янських племен. У ці ж роки ця ж тематика цікавила і науковців вишів України, зокрема — мовознавців. Проблематикою походження східних слов’ян і їхніх мов довгі роки займався, наприклад, декан і завідувач кафедрою російської мови КДУ й, одночасно, старший науковий співробітник Інституту мовознавства АН УРСР М.Грунський. В його особовому фонді зберіглося чимало 223Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. ... чернеткових матеріалів на цю тему, котрі з різних причин не були опублі- ковані або опубліковані частково (варто зауважити, що серед них є кілька праць В.Петрова, що датуються 1930-ми рр.). Частина з них датується другою половиною 1940-х рр. Так, приблизно до 1948 р. (кінцевий варіант) належить праця «Походження слов’ян»42. В цілому вона спирається на лінгвістичний матеріал, а серед наукових розробок — на праці О.Шахматова, М.Державіна, О.Удальцова, В.Мавродіна та ін. В основу досліджень з питань походження племен і народів вчений кладе працю Й.Сталіна «Марксизм і національне питання»43. Методологічні постулати М.Марра і його послідовника М.Дер- жавіна сприймаються М.Грунським досить критично44. Серед положень мовознавця варто виділити те, що він, слід за О.Шахматовим, вважав антів спільними предками українців, росіян і білорусів45. У Львівському університеті ряд кафедр історичного факультету спільно розробляли тему «Історичні зв’язки російського, українського і білоруського народів»46. Очевидно, що ця тема мала на увазі і проблематику походження цих народів47. Приміром, декан історичного факультету і в. о. завідувача кафедри історії України Львівського університету В.Горбатюк готував, а станом на середину 1947 р. закінчив дисертацію на ступінь кандидата історичних наук з теми «Питання утворення українського народу в світлі новішої історичної літератури»48 (іншими словами, також, як і у К.Гуслис- того, — це було історіографічне дослідження; на жаль, поки що не мали можливості з ним ознайомитися, якщо воно збереглося взагалі49). З огляду на декларовану тоді актуальність теми походження української народності В.Горбатюк прочитав лекцію з цієї проблематики на семінарі істориків вишів м. Львова. В.Горбатюк навіть підготував статтю для союзного часопису «Вопросы истории», але, вочевидь, у зв’язку зі змінами політичної ситуації, вона була знята. Реферативний виклад першого кандидатського дослідження було обнародувано лише в 1949 р. у збірнику Львівського університету50. Зазначимо, що декан історичного факультету Львівського університету подав свої міркування з приводу етногенезу східних словян і їхньої етноспільноти часів Київської Русі ще в статті, де він полемізував з поглядами М.Грушевського на історію України51. Прикметно, що аспірант кафедри — дехто В.Інкін — виступив на засі- данні кафедри з історіографічним рефератом «Етногенеза Східних Слов’ян в новішій радянській історичній літературі»52. Принагідно відмітимо, що у Львові розроблялася й тематика, пов’язана з історією Київської Русі. Так викладач Львівського педінституту Й.Донець готував кандидатську дисер- тацію на тему «Київська Русь в програмі середньої школи»53. Однією з провідних науково-дослідних тем історичного факультету Одеського університету на повоєнну п’ятирічку значилася — «історія етногенезу і пізнішого розселення слов’янства на території Північно- 224 Святослав Юсов, Наталія Юсова Західного Причорномор’я»54. Співробітники кафедри історії України історичного факультету КДУ брали участь у складанні нового плану- програми з історії України і в його обговоренні. До плану намічалося включити питання етногенезу слов’ян і українців зокрема55. У Полтавському педінституті проблематикою походження слов’ян (передусім — східних) займався доцент К.Кушнірчук, який готував з цієї теми кандидатську дисертацію. У листопаді 1947 р. він за дорученням відділу пропагіту місцевого обкому Комуністичної партії виголосив для викладачів і студентів лекцію «Походження слов’ян»56. Проблематика походження і утворення української народності (як, власне, інших східнослов’янських народностей) мала бути включеною до нового варіанту «Короткого курсу історії України». Як свідчать архівні матеріали, робота над колективним посібником розпочалася в 1946 р. після низки критичних зауважень партійних ідеологів57 та науковців вишів УРСР58. На початку 1947 р. К.Гуслистий доповідав на засіданні відділу про готовність своїх трьох розділів. Показовим є той факт, що — ще в цьому варіанті курсу, написаний К.Гуслистим ІV-й розділ, містив параграф «Утворення української народності», як і в І-му томі «Історії УРСР» 1953 р. видання59. Зараховуючи себе до кола спеціалістів у даній галузі, вчений самовпевнено настоював при обговоренні на засіданні відділу своїх розділів (протокол від 21.04.1947 р.) на тому, що цей параграф має бути поданий — «коротко» і «в догматичній формі»60. Проспект «Короткого курсу історії України» обговорювався на засідан- нях кафедр вишів України, на нього писались рецензії тощо. Наприклад, проспект ретельно аналізувався співробітниками кафедри історії СРСР історичного факультету КДУ (окремі співробітники, власне, були авторами курсу, оскільки працювали в ІІУ). Серед зауважень, висловлених членами кафедри (зокрема, А.Введенським і А.Бортниковим), деякі стосувалися питань етногенезу. Так, стосовно вживання термінів «рос» і «русь», рецензенти наголошували на необхідності вказати на те, що М.Марр розумів під ними не етнографічну, а класову категорію. Названі історики наполягали, що в текст підручника необхідно включити розвиток цих положень академіка, який зроблено в працях С.Юшкова61. В розділі «Походження української народності», на їхню думку, потрібно було дати абзац і про утворення великоруської народності (про білоруську згадувалося авторами проспекту)62. Після постанови ЦК КП(б)У від 29 серпня 1947 р., авторському колек- тиву довелося кардинально переглянути вже майже готовий варіант. Фактич- но, це мав стати зовсім новий «Короткий курс історії України», відповідно до вимог постанови (він через тривалий час і втілився у виданні двохтом- ника «Історія УРСР»). Науковці мали вже до 15 жовтня 1947 р. розробити 225Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. ... схему (знову — нову!) й тези цього курсу63. В листопаді 1947 р. співробітники Інституту приступили до його написання. У новому варіанті параграф «Утворення української народності» був знятий64. Причини були наступні: по-перше, дана проблематика була науково й політично дискусійною (це засвідчила та ж нарада в ЦК КП(б)У в квітні–травні 1947 р.); по-друге, була відсутня «єдино правильна» методологічна база; по-третє, виконавець теми, К.Гуслистий втратив (щоправда, тимчасово) свій авторитет у партідеологів (з усім цим слід пов’язати також причини не виходу в світ готових етногенетичних статей і брошури вченого, а також зняття з нього завдання писати на цю тему розгромну статтю проти концепції М.Грушевського). Взагалі ж робота над «Коротким курсом» (його написання стало головним завданням істориків ІІУ65) затягувалася, в основному завдяки невирішеності в радянській історичній науці ряду принципових теоре- тичних питань (зокрема — етногенетичних), а також з необхідністю враховувати нові праці Й.Сталіна66, рішення партійних форумів тощо. Розділи курсу знову і знову рецензувалися російськими і українськими істориками, неодноразово проводилися спільні обговорення. Перше таке обговорення відбулося в грудні 1947 р. в Інституті історії АН СРСР, де участь брала вся дирекція ІІУ67. Хоча остання неодноразово доповідала, що курс вже створений, проте у ньому знову і знову знаходили недоліки, з- поміж іншого й методологічні, що вимагало його доопрацювання68. Питання про утворення і формування української народності повинно було бути відображено і на сторінках «Короткого курсу історії української літератури», який багато років готував Інститут літератури АН УРСР. Макети курсу (практично готові) обговорювалися на безкінечних засі- даннях, рецензувалися як українськими, так і російськими науковцями. Прикметним серед зауважень рецензентів було зауваження про те, що автори підручника не можуть «національно визначити Київський період, літературою якого народу, що її створив, потрібно вважати Київський період, на якій мові вона створювалася»69. Нова політична актуалізація досліджень у галузі етногенезу східних слов’ян настала в 1949 р. — рік 70-річчя Й.Сталіна. Тоді вперше була опублікована його стаття «Національне питання й ленінізм» (написана ще в 1929 р.)70. Партійні ідеологи, політагітатори, врешті й науковці всіляко підносили цю статтю, адже чергові твори «корифея марксистсько-ленінської теорії» мали викликати благоговійний пієтет71. Приміром, у головному історичному журналі «Вопросы истории» надавалась ось яка характе- ристика статті: «Цей класичний твір сталінського генію має епохальне значення, він відкрив новий розділ у розробці національного питання, зробив великий внесок у марксистсько-ленінську революційну теорію»72. Втім, ще до виходу названої статті провідний етнограф С.Токарьов у 226 Святослав Юсов, Наталія Юсова теоретичній статті «До постановки проблем етногенезу» вказував, що принципову основу розробки радянськими етнографами питань етногенезу складає, передусім, «сталінське вчення щодо історичного характеру всіх сучасних націй, їх змішане походження»73. У зв’язку з публікацією статті (а також з інших причин) була піднята на вищий щабель актуалізації і етногенетична проблематика. Як це вже стало традицією, по всьому СРСР відбулися різноманітні заходи з метою обговорення та популяризації названої сталінської праці (а наразі — і всієї його теорії «нації»), зокрема — вийшла низка публікацій. Насамперед, стаття мала бути засвоєна й взята на «озброєння» представниками гуманітарної науки. З приводу положень, викладених у статті захищалися навіть дисертації. Так, у Київському університеті була захищена канди- датська дисертація з філософії на тему «Розвиток Й.В.Сталіним історії націй в праці «Національне питання й ленінізм»»74. Прикладом наукових заходів може слугувати проведення в стінах ІІУ теоретичної конференції під назвою «Сталін про формування народності і нації на Сході Європи». Захід відбувся на базі ІІУ, але із залученням також і позаінститутських істориків та громадськості75. У звіті академічної інституції за першу післявоєнну п’ятирічку вказується на велике значення цієї конференції у справі висвітлення зазначених питань на сторінках «Короткого курсу історії України»76. У цьому ж звіті вказувалося, що, хоча в 1946–1950 рр. інститут повинен був працювати над проблемами походження української народності і формування її в націю, але, фактично, справа зрушилася з місця лише після публікації названої праці Й.Сталіна77. Нова політична актуалізація спричинила також і посилену увагу з боку академічних інститутів до праць з тематики східнослов’янського етногенезу, що готувалися в провінційних вишах. Так, у жовтні 1949 р. відбулося спільне засідання науковців з Інституту археології та ІІУ АН УРСР присвячене розгляду дослідження під назвою «Етногенезис Східно- Слов’янських народів і походження Київської держави», яке підготував викладач Полтавського педінституту К. Кушнірчук, але котре майже рік «лежало» в ІІУ78, тощо. Таким чином, упродовж другої половини 1940-х р. гуманітарії-науковці (передусім — історики й археологи) УРСР мали політичне завдання досліджувати етногенез східних слов’ян, зокрема українців. Це завдання вони виконували в діалозі з місцевим ідеологічним апаратом, який накреслював досить загальні схеми, а наповненням конкретикою цих схем мусили займатися вчені. Утім, останні не завжди були оригінальними творцями концепцій етногенезу, оскільки у своїх висновках залежали від російських науковців. А, отже, співтворцями нової історичної пам’яті в галузі етногенезу були й російські гуманітарії. 227Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. ... Во второй части статьи рассматриваются конкретные попытки ученых-гуманитариев академических институтов и вузов УССР исследо- вания проблемы происхождения восточнославянских народов, прежде всего, украинского. Внимание уделено связям этих исследований с идеоло- гическими директивами и коньюнктурой, а также с этнонациональными теориями И.Сталина и Н.Марра. Ключевые слова: ученые, этногенез, восточные славяне, идеология, И.Сталин. In the second part of the article the concrete endowers of the researchers from the academic institutions and universities of the Soviet Ukraine to examine the problem of the origin of Eastern Slavic peoples, including the Ukrainian one are highlighted. The connection of these researches with the ideological doctrines, the Stalin’s and Marr’s ethnonational theories is shown. Key words: researchers, ethnogenesis, the Eastern Slavs, ideology, Stalin. 1 Сапєгін А.А. Тематичний план АН УРСР // Вісті АН УРСР. — 1941. — № 1. — С. 44–45; Академія наук УРСР у 1941 р. / Склали: С.Є.Боржковський, Т.О.Времєва та ін. — К., 1941. — С. 106. 2 Академія наук УРСР у 1941 р. — С. 28. 3 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 385. — Арк. 166. 4 Див.: НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 87. — Арк. 1. 5 Там само. — Од. зб. 65. — Арк. 47. 6 З стенограми наради в ЦК КП(б)У про боротьбу з проявами націоналізму в істо- ричній науці. — С. 58. 7 Див.: Інститут архівознавства Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського (далі — ІА НБУВ). — Ф. 32. — Оп. 1. — Од. зб. 26; Там само. — Од. зб. 112; тощо; НА ІІУ НАНУ. — Оп. 1. — Од. зб. 87; Там само. — Од. зб. 89; Там само. — Од. зб. 124; тощо; Див. також: Юсова Н. Участь Костя Гуслистого в розробці концепції «давньоруської народності» // Український історичний збірник-2003. / Гол. ред. В.Смолій. — Вип. 6. — К., 2004. — С. 403–411. 8 З стенограми наради в ЦК КП(б)У про боротьбу з проявами націоналізму в історичній науці. — С. 57. 9 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 744. — Арк. 32. 10 Див.: ІА НБУВ. — Ф. 32. — Оп. 1. — Од. зб. 112. — На 74 арк.; Там само. – Од. зб. 26. — На 87 арк.; З приводу датування названих архівних справ див.: Юсова Н. Участь Костя Гуслистого в розробці концепції «давньоруської народності». — С. 415, прим. 31.) 11 ІА НБУВ. — Ф. 32. — Оп. 1. — Од. зб. 26. — Арк. 4. 12 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 65. — Арк. 11, 13. 228 Святослав Юсов, Наталія Юсова 13 Там само. — Арк. 13. 14 Там само. — Од. зб. 89. — Арк. 4 15 Литвин К.З. Про стан і завдання ідеологічної роботи на Україні. (Скорочена стено- грама доповіді на сесії академії наук УРСР 20 листопада 1946 р.) // Вісті АН УРСР. — № 9–10. — 1946. — С. 8. 16 Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. — Ф. Р-2. — Оп. 7, т. ІV. — Од. зб. 3952. — Арк. 164. 17 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп.1. — Од. зб. 87. — Арк. 7. 18 Там само. — Арк. 5. 19 К.Гуслистий. Походження східнослов’янських народів і Київська Русь // Радян- ська Україна. — 1946. — 14 вересня. — С. 2. 20 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 87. — Арк. 4; Там само. — Од. зб. 124. — Арк. 1. 21 З стенограми наради в ЦК КП(б)У про боротьбу з проявами націоналізму в історичній науці. — С. 58. 22 Там само. — С. 58. 23 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 79. — Арк. 9, 10. 24 Див., напр.: Там само. — Арк. 8–11. 25 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 124. — Арк. 4; Там само. — Од. зб. 77. — Арк. 22. 26 Там само. — Од. зб. 77. — Арк. 22. 27 ЦДАГО України. — Ф. І. — Оп. 70. — Од. зб. 848. — Арк. 1–5. 28 Там само. — Арк. 4. 29 Литвин К. Об истории украинского народа. — С. 51. 30 Там же. — С. 50. 31 Див.: НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 126. — Арк. 3. 32 НА ІА НАНУ. — Ф. Адміністративний архів. — Оп. 1. — Од. зб. 50. — Арк. 19–22. 33 Там само. — Арк. 19. 34 Там само. — Ф. Виробничий архів. — Оп. 1. — Од. зб. 3. — Арк. 8, 9. 35 Там само. — Арк. 9–10. 36 Там само. — Ф. Адміністративний архів. — Оп. 1. — Од. зб. 20 — Арк. 10. 37 Там само. — Ф. Виробничий архів. — Оп. 1. — Од. зб. 4. — Арк. 27; Там само. — Од. зб. 19. — Арк. 19. 38 Там само. — Ф. Адміністративний архів. — Оп. 1. — Од. зб. 2. — Арк. 24–24(зв.). 39 Там само. — Ф. Виробничий архів. — Оп. 1. — Од. зб. 3. — Арк. 23, 27–29. 40 Там само. — Ф. Адміністративний архів. — Оп. 1. — Од. зб. 50. — Арк. 19. 41 Там само. — Ф. 12. — Оп. 2. — Од. зб. 268. — Арк. 7–8. 229Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. ... 42 Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. — Ф. 154. — Оп. 1. — Од. зб. 267. — На 109 арк; Там само. — Од. зб. 268. — На 188 арк.; Там само. — Од. зб. 269. — На 205 арк. 43 Див.: Там само. — Од. зб. 268. — Арк. 157. 44 Див.: Там само. — Од. зб. 267. — Арк. 93; Там само. — Од. зб. 268. — Арк. 5–8. 45 Там само. — Од. зб. 268. — Арк. 92. 46 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 551. — Арк. 76. 47 Свідченням цього є відповідні фрагменти статті В.Горбатюка: Горбатюк В.Т. М.Грушевський та його так звана школа. — С. 9–17. 48 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 798. — Арк. 5. 49 В силу суто технічних причин, коли Державний архів Львівської області (де збері- гається фонд Львівського державного університету ім. І.Франка) упродовж останніх років дуже часто та ще й вельми несподівано закривається на перевірки. 50 Горбатюк В.Т. До питання про утворення української народності // Доповіді та повідомлення ЛДУ. — Львів, 1949. — Вип. 2 (історичний). — С. 21–25. 51 Горбатюк В.Т. М.Грушевський та його так звана школа. — С. 3–39. 52 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 798. — Арк. 5. 53 Там само. — Од. зб. 551. — Арк. 22. 54 Там само. — Арк. 76. 55 ДАК. — Ф. Р-1246. — Оп. 13. — Од. зб. 182. — Арк. 15, 18–19. 56 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 1084. — Арк. 297. 57 Див. напр.: НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп.1. — Од. зб. 79. — Арк. 8–11. 58 Див., напр.: ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 798. — Арк. 4. 59 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп.1. — Од. зб. 127. — Арк. 31. 60 Там само. — Арк. 31. 61 ДАК. — Ф. Р-1246. — Оп. 13. — Од. зб. 67. — Арк. 29(зв.). 62 Там само. — Арк. 30(зв.)–31. 63 Постанова ЦК КП(б)У «Про політичні помилки і незадовільну роботу інституту історії України АН України». — С. 87. 64 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп.1. — Од. зб. 133. — Арк. 9. 65 Див.: Там само. — Од. зб. 214–215. — Арк. 2; ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 714. — Арк. 9. Прикметно, що написання «Истории БССР» було головним завданням вчених Інституту історії АН Білоруської РСР на 1946–1949 рр. Див.: Козлов А. Научно-исследовательская работа Института истории АН БССР за 1946–1949 гг. // Вопросы истории. — 1950. — № 7. — С. 157. 66 У звітах ІІУ та в інших документах саме на таку обставину прямо вказується, як на одну з причин затримки виходу «Курсу…». — Див., напр.: НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 214–215. — Арк. 8; Там само. — Од. зб. 216. — Арк. 124; Там само. — Од. зб. 218а. — Арк.74; Там само. — Од. зб. 287. — Арк. 3 та ін. 230 Святослав Юсов, Наталія Юсова 67 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 70. — Од. зб. 714. — Арк. 9. 68 Див., напр., опубліковані документи і матеріали з цього приводу, вміщені у Ч. ІІ. збірника «У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії НАН України (1936–1956)», а саме: документи за №№ 50–53, 56, 60, 62–64. 69 ІА НБУВ. — Ф. 261. — Оп. 1. — Од. зб. 185. — Арк. 79–80. 70 Сталин И.В. Национальный вопрос и ленинизм // Сталин И.В. Сочинения: В 16 т. — Т. 11: 1928 — март 1929. — Москва, 1949. — С. 333–355. 71 Пор. з міркуваннями О. Дубровського: Дубровский А.М. Историк и власть: исто- рическая наука в СССР и концепция истории феодальной России в контексте политики и идеологии (1930–1950-е гг.). — С. 367. 72 Пустовало Б.И. Одиннадцатый том сочинений И.В.Сталина // Вопросы истории. — 1949. — № 12. — С. 131–132. 73 Токарев С.А. К постановке проблем этногенеза. — С. 16. 74 ДАК. — Ф. 1246. — Оп. 13. — Од. зб. 358. — Арк. 63–64. 75 НА ІІУ НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 165. — Арк. 4. 76 Там само. — Од. зб. 214–215. — Арк. 8. 77 Там само. — Арк. 1. 78 Там само. — Од. зб. 173. — 35 арк. 231Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. ...
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85697
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0115
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:23:29Z
publishDate	2011
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Юсов, С. Юсова, Н. 2015-08-14T11:59:51Z 2015-08-14T11:59:51Z 2011 Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень) / С. Юсов, Н. Юсова // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Зб. ст. — К., 2011. — Вип. 16. — С. 219-231. — Бібліогр.: 78 назв. — укр. XXXX-0115 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85697 001.316.75. 94 (4777) «1945/1950» В другій частині статті йдеться про конкретні спроби науковців-гуманітаріїв академічних інститутів і вузів УРСР дослідити проблему походження східнослов’янських народів, зокрема, українського. Показано зв’язок цих досліджень з ідеологічними директивами і кон’юнктурою, а також з етнонаціональними теоріями Й.Сталіна і М.Марра. Во второй части статьи рассматриваются конкретные попытки ученых-гуманитариев академических институтов и вузов УССР исследования проблемы происхождения восточнославянских народов, прежде всего, украинского. Внимание уделено связям этих исследований с идеологическими директивами и коньюнктурой, а также с этнонациональными теориями И.Сталина и Н.Марра. In the second part of the article the concrete endowers of the researchers from the academic institutions and universities of the Soviet Ukraine to examine the problem of the origin of Eastern Slavic peoples, including the Ukrainian one are highlighted. The connection of these researches with the ideological doctrines, the Stalin’s and Marr’s ethnonational theories is shown. uk Інститут історії України НАН України Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень) Article published earlier
spellingShingle	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень) Юсов, С. Юсова, Н.
title	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)
title_full	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)
title_fullStr	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)
title_full_unstemmed	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)
title_short	Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)
title_sort	діяльність вчених-гуманітаріїв урср за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85697
work_keys_str_mv	AT ûsovs díâlʹnístʹvčenihgumanítaríívursrzaídeologíčnihumovdrugoípolovini1940hrrnaprikladíetnogenetičnihdoslídženʹ AT ûsovan díâlʹnístʹvčenihgumanítaríívursrzaídeologíčnihumovdrugoípolovini1940hrrnaprikladíetnogenetičnihdoslídženʹ

Діяльність вчених-гуманітаріїв УРСР за ідеологічних умов другої половини 1940-х рр. (на прикладі етногенетичних досліджень)

Institution

Similar Items