Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків

Проблема ґенези правової думки щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей та батьків посідає одне з провідних місць у соціальному розвитку суспільства, а також у загальній системі юридичних наук, насамперед в теорії цивільного права. У статті висвітлено еволюцію суспільної думки щодо взаємних...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Наука та наукознавство
Datum:	2012
1. Verfasser:	Лобанова, Т.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Schlagworte:	Історія науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85930
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків / Т.В. Лобанова // Наука та наукознавство. — 2012. — № 3. — С. 127-133. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85930
record_format	dspace
spelling	Лобанова, Т.В. 2015-09-03T10:28:13Z 2015-09-03T10:28:13Z 2012 Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків / Т.В. Лобанова // Наука та наукознавство. — 2012. — № 3. — С. 127-133. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85930 Проблема ґенези правової думки щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей та батьків посідає одне з провідних місць у соціальному розвитку суспільства, а також у загальній системі юридичних наук, насамперед в теорії цивільного права. У статті висвітлено еволюцію суспільної думки щодо взаємних прав та обов’язків дітей і батьків, показано передумови, етапи становлення і розвитку відповідних правових норм на теренах сучасної України. Проблема генезиса правовой мысли относительно личных неимущественных прав и обязанностей детей и родителей занимает одно из ведущих мест в социальном развитии общества, а также в общей системе юридических наук, в первую очередь, в теории гражданского права. В статье отражено эволюцию общественной мысли относительно взаимных прав и обязанностей детей и родителей, показаны предпосылки, этапы становления и развития соответствующих правовых норм на территории современной Украины. The issue of genesis of legal thought on personal non-equity rights and obligations of children and parents has an outstanding position in the social development of a society and in the basic system of law sciences, first and foremost in the theory of civil law. The paper shows evolution of public thought on mutual rights and obligations of children and parents, background and phases in the development of relevant regal rules on the territory of contemporary Ukraine. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків Развитие правовьrх основ относительно личньrх неимущественньrх прав и обязанностей детей и родителей Evolution of Legal Principles Underlying Personal Non-Equity Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків
spellingShingle	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків Лобанова, Т.В. Історія науки
title_short	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків
title_full	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків
title_fullStr	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків
title_full_unstemmed	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків
title_sort	розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків
author	Лобанова, Т.В.
author_facet	Лобанова, Т.В.
topic	Історія науки
topic_facet	Історія науки
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Наука та наукознавство
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
format	Article
title_alt	Развитие правовьrх основ относительно личньrх неимущественньrх прав и обязанностей детей и родителей Evolution of Legal Principles Underlying Personal Non-Equity
description	Проблема ґенези правової думки щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей та батьків посідає одне з провідних місць у соціальному розвитку суспільства, а також у загальній системі юридичних наук, насамперед в теорії цивільного права. У статті висвітлено еволюцію суспільної думки щодо взаємних прав та обов’язків дітей і батьків, показано передумови, етапи становлення і розвитку відповідних правових норм на теренах сучасної України. Проблема генезиса правовой мысли относительно личных неимущественных прав и обязанностей детей и родителей занимает одно из ведущих мест в социальном развитии общества, а также в общей системе юридических наук, в первую очередь, в теории гражданского права. В статье отражено эволюцию общественной мысли относительно взаимных прав и обязанностей детей и родителей, показаны предпосылки, этапы становления и развития соответствующих правовых норм на территории современной Украины. The issue of genesis of legal thought on personal non-equity rights and obligations of children and parents has an outstanding position in the social development of a society and in the basic system of law sciences, first and foremost in the theory of civil law. The paper shows evolution of public thought on mutual rights and obligations of children and parents, background and phases in the development of relevant regal rules on the territory of contemporary Ukraine.
issn	0374-3896
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85930
citation_txt	Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків / Т.В. Лобанова // Наука та наукознавство. — 2012. — № 3. — С. 127-133. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT lobanovatv rozvitokpravovihzasadŝodoosobistihnemainovihpravíobovâzkívdíteiíbatʹkív AT lobanovatv razvitiepravovʹrhosnovotnositelʹnoličnʹrhneimuŝestvennʹrhpraviobâzannosteideteiiroditelei AT lobanovatv evolutionoflegalprinciplesunderlyingpersonalnonequity
first_indexed	2025-11-24T20:01:43Z
last_indexed	2025-11-24T20:01:43Z
_version_	1850494755869294592
fulltext	Наука та наукознавство, 2012, № 3 137 Питання «батьки та діти» і особли- вості їх взаємовідносин хвилювали люд- ство з самого початку його існування і були предметом дослідження багатьох науковців, письменників та філософів. Еволюція суспільної думки щодо вза- ємних прав та обов’язків дітей і батьків відобразилась у правових нормах різних часів і народів. Про цілком залежне становище мате- рі, дитини та безмежну батьківську владу в стародавньому світі свідчать норми, зо- крема, раннього римського права, яке без сумніву, становить основу сучасного цивільного законодавства. Перші досто- вірні відомості про римлян свідчать про те, що сімейні відносини будувались на основі влади абсолютного «домовлади- ки», якому були підвладні всі інші члени сім’ї. Поняття батьківської влади в Старо- давньому Римі передбачало здійснення батьком безперешкодно цілої низки пра- вомочностей. Батько мав право визнати чи ні новонароджену дитину; мав право розпорядження своїми дітьми, напри- клад, міг продати свою дитину, видати заміж чи одружити; здійснити домашній суд, в рамках якого батько міг присуди- ти дитину до смертної кари за ту чи іншу провинність. За більш пізнім законом Костянтина поняття батьківської влади почало звужуватись – батько міг продати новонародженого в рабство лише в разі крайньої потреби, а кодекс Юстиніана взагалі скасував таке батьківське право [1]. З плином часу сувора батьківська вла- да пом’якшувалась і, зрештою, була зведе- на до права батька застосовувати домашні міри покарання дітей та обов’язку дітей поважати батьків [2]. На Русі до прийняття християнства влада обох батьків над дітьми була ви- знана, батьки могли продати свою дити- ну, але невідомо, чи мали батьки право життя та смерті над дітьми. Як зазначає К.А. Неволін, стародавні пам’ятки літе- ратури свідчать про те, що влада батьків не була дуже суворою, діти мали певну свободу, але визначити точно рамки, у яких здійснювали свої права і обов’язки батьки і діти не є можливим. У ті часи на- родження дитини у шлюбі чи поза ним не мало суттєвого впливу на права та обов’язки дітей по відношенню до бать- ків. На підтвердження зазначеного мож- на навести приклад князя Володимира, який був народжений ключницею кня- гині Ольги від Святополка, і якому факт позашлюбного народження не завадив стати Великим князем усієї Русі [3]. З прийняттям християнства та рецеп- цією візантійського сімейного законодав- ства на Русі поступово впроваджуються норми, побудовані на канонічних уявлен- нях про шлюб та родину. Християнські уявлення про сімейний лад були закрі- плені, зокрема, в Кормчій книзі, основу якої становив російський переклад візан- Т.В. Лобанова Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей та батьків Проблема ґенези правової думки щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей та батьків посідає одне з провідних місць у соціальному розвитку суспільства, а також у загальній системі юридичних наук, насамперед в теорії цивільного права. У статті висвітлено еволюцію суспільної думки щодо взаємних прав та обов’язків дітей і батьків, показано передумови, етапи становлення і розвитку відповідних правових норм на теренах сучасної України. © Т.В. Лобанова, 2012 904a Машинописный текст 904a Машинописный текст 904a Машинописный текст 904a Машинописный текст 904a Машинописный текст 904a Машинописный текст Т.В. Лобанова Science and Science of Science, 2012, № 3138 тійського Номоканону, доповненого по- становами руських князів [4]. Основною метою сімейного законодавства того часу було викорінення язичницьких уявлень про життя, утвердження святості шлюбу та виховання страху перед судом Божим. Саме тому поділ дітей на тих, що народже- ні в шлюбі та позашлюбних дітей, і відпо- відне регулювання їх прав та обов’язків набуло великого значення. В Кормчій книзі було закріплено, що дитина може бути визнана закононародженою лише при дотриманні двох умов, а саме, наяв- ності законного шлюбу між батьками та зачаття дитини в цьому шлюбі [5]. Руська Правда конкретизувала статус позашлюб- них дітей. Так, Просторовою редакцією було встановлено, що діти, народжені рабою поза шлюбом, не спадкують після свого батька і можуть отримати свободу лише з матір’ю [6]. Сімейний лад в Київській Русі від- різнявся, і не дивлячись на спільні риси сімейних відносин, що існували на Русі, в Древньому Римі та Західній Європі, від- мінність була. Якщо у древньому Римі норми права, що регулювали особисті не- майнові відносини сім’ї, були більш суворі до домочадців, то на Русі таких суворих пи- саних норм не було. Однак, якщо в Древ- ньому Римі та Західній Європі чоловік, батько, маючи широкі права, в тому чис- лі право життя і смерті дружини та дітей, володів високим рівнем правосвідомості, внаслідок чого закони, які надавали такі права, майже не застосовувались [7], то на Русі, не маючи такого закріпленого права, батько розпоряджався життям членів ро- дини майже необмежено. Такий стан речей деякі науковці пояснюють тим, що на Русі не закон, а народна правосвідомість давала можливість чоловіку, батьку здійснювати свою владу необмежено [8].. У XVI сторіччі виховання та пока- рання були синонімами, що підтверджує текст Домострою, пам’ятки літератури та права того часу. Ось які поради До- мострой давав батькам: виховуй дітей у заборонах і ти знайдеш у них спокій і благословення; даремно не смійся, гра- ючи з ними; карай сина свого в юності; не шкодуй немовляти биючи, якщо жез- лом виб’єш його, не помре, але здоро- вішим буде, бо ти, страчуючи його тіло, душу його рятуєш від смерті; якщо до- чка в тебе, і на неї направ свою строгість. Отже, можна стверджувати, що саме ментальність і рівень розвитку культу- ри визначали особисті права і обов’язки членів родини на Русі. Історично склалось так, що терито- рії, які належать сучасній Україні, в різні проміжки часу відходили до тієї чи ін- шої держави. У XV–XVI столітті частина українських земель була під владою Ве- ликого Князівства Литовського. Перша редакція основного джерела права того часу – Статуту Великого Князівства Ли- товського – почала діяти в 1529 році і містила, в основному, земські привілеї разом із стародавніми руськими звичая- ми [9]. Разом з тим, певною мірою Статут регулював особисті немайнові права ді- тей та батьків. Так, неабияка увага звер- талась на обов’язок дітей поважати своїх батьків. За порушення цього обов’язку, що виражався б в образі, батьки мали право позбавити дитину спадку. Окрема увага приділялась визначенню законнос- ті народження дитини. Позашлюбною вважалась дитина, що була народжена поза шлюбом та народжена у шлюбі, але яка була визнана позашлюбною у запові- ті батька або оголошена батьком такою привселюдно. Наступні редакції Статуту Великого Князівства Литовського (1566 року та 1588 року) внесли досить суттєві зміни, що свідчили про справжнє поло- ження дитини в тогочасному суспільстві. Так, Артикул 7 розділу XI редакції Стату- ту 1588 року визначав, що в разі умисно- го вбивства батьками своєї дитини, вони РОЗВИТОК ПРАВОВИХ ЗАСАД ЩОДО ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ ДІТЕЙ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 139 несуть покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік і шість тижнів, а після виходу на волю мають принести церковне покаяння чотири рази на рік [10]. Таке «м’яке» покарання свідчить про те, якими широкими правами воло- діли батьки по відношенню до своїх дітей і як мало цінилось право дитини на жит- тя. Зовсім інакше Статут карає незаміж- ню жінку, що вела життя розпусне, зава- гітніла і з переляку чи, побоюючись кари за свою поведінку, вбила свою власну дитину. Така жінка мала бути засуджена до смертної кари, і в такому стані речей вбачається зовсім не гуманне ставлення законодавця до дитини, а скоріше жор- стоке ставлення до жінки. Розвиток суспільства зумовив роз- виток особистих немайнових прав та обов’язків батьків і дітей, а також зміну суті взаємовідносин між ними. Один з найбільш відомих дослідників історії ро- сійського права М.Ф. Володимирський- Буданов, аналізуючи норми Соборного Уложення 1649 року, звертає увагу на те, що із зникненням права батьків на віддан- ня дітей в холопство, з’являється право батьків на віддання дітей «в услужение», і таке право витікає як із батьківських прав, так і з обов’язків, а саме, з обов’язку бать- ків навчати дитину та піклуватись про неї. Така сама за своєю суттю трансформація відбувається із правом батьків на життя дитини, яке з плином часу поступово пе- реходить у право батьків карати дитину з метою її виховання. Отже, дійсно можна погодитись, що з історичною послідов- ністю рабські відносини щодо дітей змі- нюються виконанням обов’язків батька- ми, та додати, що це лише початок такої трансформації [11]. Законотворчу діяльність Петра І пов’язують з послабленням батьківської влади і визнанням певних особистих прав дітей. Мова йде про ряд Указів Пе- тра І, які встановлювали пряму заборо- ну віддавати дітей у шлюб без їх згоди та давати обітницю постригу від імені своїх малолітніх дітей [12]. Саме Петро І у 1715 році започаткував у великих містах будів- ництво так званих госпіталів, де батьки могли таємно залишити небажану дити- ну. І не дивлячись на те, що його нащад- ки не підтримали цю ініціативу, і вказані установи почали закриватись одна за од- ною, це був великий крок вперед щодо захисту прав дітей, позбавлених батьків- ського піклування [13]. Досить детально особисті немайнові права дітей і батьків регулювали Права, за якими судився малоросійський народ (1743 р.), і не дивлячись на те, що вказа- ний документ так і не був офіційно за- тверджений, все ж таки за ним вивчали українське право, на нього були окремі посилання в судовій практиці [14]. Існує точка зору, що Устав благочестя 1782 року вперше конкретизував права і обов’язки дітей та батьків [15]. Основна ідея вказаного нормативного акту місти- лась у фразі: «Родители суть властелины над своими детьми; природная любовь к детям предписывает им долг дать детям пропитание, одежду и воспитание доброе и честное по состоянию». Але звертає на себе увагу той факт, що батьківська влада по суті нічим не обмежена, а батьківський обов’язок, про який йдеться в Уставі бла- гочестя, є обов’язком моральним, і мож- на погодитись з тим твердженням, що з цього обов’язку не витікали жодні гаран- товані права для дітей, а самі формулю- вання Уставу були вкрай досконалими [16]. Обов’язки ж дітей по відношенню до батьків Уставом благочестя 1782 року були чітко визначені. Діти мали почитати, слу- хатися, коритися, любити, служити бать- кам, говорити про батьків з величезною повагою, зносити батьківські поправлення і вмовляння терпляче і без нарікання [17]. З 1840 року на Лівобережну і Право- бережну Україну було поширено дію Зво- Т.В. Лобанова Science and Science of Science, 2012, № 3140 ду законів Російської імперії. Звід містив книгу першу «Про права та обов’язки сімействені», яка складалась з 381 статті. Влада батьківська трактувалась досить широко. Вона, згідно ч.1. ст. 164, т. X., належала батьку і поширювалась на ді- тей обох статей і будь-якого віку, тобто, припинялась лише зі смертю батька або позбавленням його батьківських прав. Батьки мали право виховувати дитину на свій власний розсуд, до дітей непокірних могли застосовувати домашні виправні заходи, а в тому разі, якщо такі заходи, на думку батьків, не допомагали, вони могли клопотати про ув’язнення дитини. Крім того, батьки мали змогу відмовитись від дитини, якщо вони в судовому порядку могли довести факт того, що дитина під- няла на них руку або штовхнула. Батьки мали не лише права, а й обов’язки, зо- крема, вони мали годувати, одягати, ви- ховувати дитину в доброті і чесності, а дочок батьки мали видати заміж. Діти, в свою чергу, мали такі обов’язки: корити- ся батьківській владі, виявляти до батьків щиросерду повагу, слухняність, покірли- вість, любов, служити їм, ставитись до них з повагою та зносити батьківські на- ставляння та умовляння без ремства [18]. Але можна стверджувати, що дітям нале- жали і певні права, зокрема, дитина мала право на життя. Звід чітко говорив, що батьки не мають право на життя дітей, за їх вбивство їх судять і карають згід- но з кримінальними законами. Дитина мала право на батьківське виховання, на спільне проживання з батьками, на вихо- вання в православній вірі. Звід, як і всі попередні нормативні документи того часу, чітко розрізняв ді- тей, народжених у шлюбі, і позашлюб- них дітей і відповідно регулював їх права та обов’язки як майнові, так і особисті. Разом з тим Звід у різні часи по-різному визначав правила, пов’язані з визнанням законними позашлюбних дітей. Напри- клад, за царя Олександра І визнавались законними діти, народжені неодруже- ною жінкою в разі її подальшого вступу в шлюб, за винятком дітей, народжених від прелюбодійства, а при царі Мико- лаї І такі діти не могли бути законними. Такий стан речей змінився з прийнят- тям у 1902 році Закону «Об утвержде- нии правил об улучшении положения незаконнорожденных детей» [19]. У той же час на українських землях, які знаходились в складі Австро-Угор- ської Імперії, діяло Загальне цивільне Уложення Австрійської Імперії 1811 року [20]. Згідно з Уложенням, дитина, на- роджена у шлюбі, знаходилась під бать- ківською владою до досягнення нею 24-річного віку. Під батьківською владою розумілись всі правомочності батька по відношенню до дитини. Так, лише бать- ко мав право визначати майбутній вид ді- яльності для дитини і виховувати її, вихо- дячи з цього. Разом батьки мали право за взаємною згодою керувати діями дітей, розшукувати зниклих дітей, вимагати від третіх осіб повернути дитину, піддава- ти дитину нешкідливому для її здоров’я покаранню. Батьки були зобов’язані виховувати дитину, батько мав забез- печувати дітей матеріально, а мати мала піклуватись про здоров’я дітей. Лише дитина, народжена в шлюбі, визнавалась законною і мала права на прізвище, герб батька. Позашлюбні діти таких прав не мали, але могли вимагати відповідного утримання і претендувати на виховання з боку батька [21]. Після розпаду Російської імперії, на території сучасної української держави було створено послідовно Українську Центральну Раду, Українську Державу (Гетьманську державу), Директорію УНР, Західноукраїнську народну республіку, але жодне з цих нових державних утво- рень не створило власного законодав- ства, яке б регулювало особисті немай- РОЗВИТОК ПРАВОВИХ ЗАСАД ЩОДО ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ ДІТЕЙ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 141 нові права та обов’язки батьків та дітей. Отже, на більшій території України за- стосовувалось законодавство колишньої Російської імперії, а на західних зем- лях – Австрійське законодавство [22]. Така ситуація панувала до 1919 року, коли в Україні почали діяти декрети но- вої влади: декрети РНК УРСР від 20 лю- того 1919 р. «Про організацію відділів за- писів актів громадянського стану», «Про цивільний шлюб та про ведення книг ак- тів громадянського стану», «Про розлу- чення». Декретом «Про цивільний шлюб та про ведення книг актів громадянсько- го стану» було скасовано обов’язковість церковного шлюбу, визнавався цивіль- ний шлюб, проголошувався принцип свободи і добровільності при укладенні шлюбу, регулювався правовий статус ді- тей в залежності від народження, але на відміну від аналогічного Декрету ВЦВК і РНК РСФРР «Про цивільний шлюб, дітей і про ведення книг актів громадян- ського стану», який було прийнято в 1917 році в Росії, не містив вказівки про зрів- няння у правах дітей, народжених у за- конному шлюбі, з позашлюбними дітьми [23]. Разом з тим, Г.К. Матвеєв вважав, що фактично практика як судова, так і адміністративна виходила з визнання рівності прав та обов’язків позашлюбних дітей та тих, які були народжені в шлюбі, і лише кровне споріднення батьків і дітей вважалось визначальним чинником від- носин між ними [24]. У 1926 році вступив в силу Кодекс за- конів про сім’ю, опіку, шлюб і акти гро- мадянського стану УРСР, який закріпив право дитини на прізвище і громадян- ство, встановив обов’язок батьків піклу- ватися про неповнолітніх дітей, у тому числі про їх здоров’я, фізичний розвиток, виховання, передбачив право батьків ви- магати у позовному порядку дітей від осіб, які незаконно утримували їх, передбачав обов’язок батьків захищати особисті та майнові інтереси неповнолітніх дітей [25]. Кодекс 1926 року також урівнював права шлюбних та позашлюбних дітей, передба- чивши детальний порядок встановлення батьківства щодо дітей народжених поза шлюбом та вперше ввів в українське ра- дянське законодавство інститут усинов- лення [26]. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р. «Про збільшен- ня державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, поси- лення охорони материнства і дитинства і заснування ордена «Материнська слава» і «Медаль материнства», враховуючи ре- алії війни, відмінив норми, які урівнюва- ли в правах позашлюбних дітей та дітей, що були народжені в шлюбі, позбавивши дитину права на прізвище батька шля- хом заборони одинокій матері звертатись до суду щодо встановлення батьківства і стягнення аліментів на позашлюбну ди- тину. Натомість Указ встановив державне аліментування позашлюбних дітей, забез- печивши дитині матеріальну основу для виховання і повністю позбавивши її осо- бистих немайнових прав по відношенню до батька [27]. 20 червня 1969 року було затверджено Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР, одним з основних завдань якого було виховання дітей сім’єю з обов’язковим піклуванням батьків про їх здоров’я, фізичний, духо- вний, моральний розвиток, навчання і підготовку для праці [28]. Кодексом було закріплено один з найважливіших прин- ципів сімейного законодавства, згідно з яким встановлювалась рівність прав і обов’язків дітей як позашлюбних, так і на- роджених у зареєстрованому шлюбі [29]. Кодекс 1969 року досить широко ре- гулював особисті немайнові права дітей і батьків. Так, батьки мали рівні права на спілкування і виховання дітей, право ви- магати повернення дітей від будь-якої особи, яка їх утримує. Цікаво, що батьки мали право і одночасно були зобов’язані Т.В. Лобанова Science and Science of Science, 2012, № 3142 виховувати своїх дітей, право на вихован- ня було невіддільне від персони батьків, але в разі зловживання цим правом або неналежного виконання обв’язку щодо виховання дитини, батьки могли бути по- збавлені батьківських прав або дитина мо- гла бути відібрана від батьків без позбав- лення батьківських прав. Дітям Кодекс 1969 року надавав право на прізвище, ім’я та по-батькові, право на спілкування з тим із батьків, хто проживає окремо, пра- во бути вислуханими при вирішенні спо- ру щодо визначення місця проживання з одним із батьків, при цьому, таке право дитина набувала лише з 10 років. Із зміною ладу в Україні та набуттям нашою державою незалежності, Кодекс про шлюб та сім’ю 1969 року притерпів ба- гато змін і доповнень, але все одно не міг достатньою мірою відповідати вимогам часу, тому виникла необхідність прийнят- тя нового нормативного акту, що в повній мірі регулював би особисті немайнові права дітей та батьків. Однак при розробці нового законодавства у науковців не було єдності у позиціях. Так, розробники про- екту Цивільного кодексу України вважа- ли, що норми сімейного права мають бути включені до Цивільного кодексу у вигляді окремої книги, інші ж вчені наполягали на розробці та прийнятті самостійного Сімейного кодексу. В результаті Верхо- вна Рада України затвердила самостійний Сімейний кодекс України , який вступив у силу з 01.01.2004 р. [30]. Новий Сімей- ний кодекс України містить главу 13, яка більш повно регулює особисті немайнові права і обов’язки батьків і дітей, але вже на сьогоднішній день потребує внесення певних змін і доповнень. Таким чином, виходячи з вищеска- заного, можна стверджувати, що станов- лення і розвиток правових норм в Україні щодо взаємних прав та обов’язків дітей і батьків йшли від надзвичайно вузького розуміння правового статусу дитини та її рабського положення у взаємовідно- синах з батьками до поступового розши- рення прав дітей і відповідного обмежен- ня прав батьків по відношенню до дітей. 1. Дроніков В.К. Римське приватне право / В.К. Дроніков. // Видавництво Київського Університету: – 1961. – 198 с. 2. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права / И.Б. Новицкий. // М.: Зерцало, 2007. – 408 с. – (Серия «Русское юридическое наследие»). 3. Неволин К.А. Полное собрание сочинений. Т. 3.– СПб, 1857. – 443 с. (С. 306–312) 4. Антокальская М.В. Семейное право: Учебник. Изд. 2-е перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 336 с. (С. 47) 5. Неволин К.А. Полное собрание сочинений. Т. 3.– СПб, 1857. – 443 с. (С. 306) 6. Неволин К.А. Полное собрание сочинений. Т. 3. – СПб, 1857. – 443 с. (С. 307) 7. Антокальская М.В. Семейное право: Учебник. Изд. 2-е перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 336 с. (С. 50) 8. Нижник Н.С. Правовое регулирование семейно-брачных отношений в русской истории / Н.С. Ниж- ник – СПб: Издательство Асканова «Юридический центр пресс», 2006. – 272 с. (С. 45–46) 9. Леонтович Ф.И. «Русская Правда и Литовский Статут» / Антологія української юридичної думки. В 6 Т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 2: Історія держави і права України: Руська Правда / Упорядники: І.Б. Усенко, Т.І. Бондарук, І.В. Музика, О.О. Самойленко; відп. редактор І.Б. Усенко. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2002. – 592 с. 10. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях: Т.1 / Уклад.: Ю.В .Білоусов, І.Р. Ка- лаур, С.Д. Гринько та ін. / ред.: Р.О. Стефанчук, М.О. Стефанчук. – К.: Правова Єдність, 2009. – 1168 с. (С. 27) 11. Владимирський-Буданов М.Ф. Обзор истории руського права / М.Ф. Владимирський-Буданов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 452 с. РОЗВИТОК ПРАВОВИХ ЗАСАД ЩОДО ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ ДІТЕЙ... Наука та наукознавство, 2012, № 3 143 12. Загоровский А.И. Курс семейного права. 2-е изд. – Одесса, 1909.– с.573 (С. 269–272) 13. Энциклопедический словарь, Ф.А. Брокгаузъ, И.А. Ефронъ. – С.-Петербургъ, 1890–1907. 14. Права за якими судиться малоросійський народ / Під редакцією Ю.С. Шемшученка. – Київ, 1997. – 7 с. 15. Неволин К.А. Полное собрание сочинений. Т. 3. – СПб, 1857. – 443 с. (С. 321) 16. Владимирський-Буданов М.Ф. Обзор истории руського права / М.Ф. Владимирский - Буданов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – С. 453–454. 17. Нижник Н.С. Правовое регулирование семейно-брачных отношений в русской истории / Н.С. Ниж- ник. – СПб: Издательство Асканова «Юридический центр пресс», 2006. – 272 с. (С. 145) 18. Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 1: Методологічні та історико-тео- ретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петри- шина. – Х.: Право, 2008 ISBN 978-966-458-089-9 – 728 с. (С. 321) 19. Личные неимущественные права ребёнка по семейному праву Российской Федерации: научно- практическое пособие. – Москва: Проспект, 2010. – 160 с. (С.15) 20. Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, сис- тема, особливості здійснення та захисту) / Р.О. Стефанчук. Монографія / відп. ред. Я.М. Шевченко. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. – 626 с. (С. 61) 21. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях: Т.1 / Уклад.: Ю.В. Білоусов, І.Р. Ка- лаур, С.Д. Гринько та ін. / за ред. Р.О. Стефанчука та М.О Стефанчука. – К.: Правова Єдність, 2009. – 1168с. (с. 1039–1041) 22. Левківський Богдан Казимирович. Особисті немайнові права та обов’язки членів сім’ї / Б.К. Лев- ківський / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Київ, 2003. – (с.27) 23. Сімейне право України: Підручн. / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2004. – 400 с. (с.36) 24. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР / Г.К. Матвеев. – К., 1960. – 64 с. (с. 11) 25. Сімейне право України: Підручник. / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2004. - 400 с. (с. 42) 26. Сімейне право України: Підручник. / За ред. В.С. Гопанчука. – К. : Істина, 2002. – 304 с. (с. 23) 27. Сімейне право України: Підручник. / За ред. В.С. Гопанчука. – К. : Істина, 2002. – 304 с. (с. 25–28) 28. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. Вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. – 272 с. (с.30) 29. Сімейне право України: Підручн. / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2004. – 400 с. (с.56) 30. Сімейне право України: Підручн. / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2004. – 400 с. (с 57). Одержано 12.07.2012 Т.В. Лобанова История развития правовых основ относительно личных неимущественных прав и обязанностей детей и родителей Проблема генезиса правовой мысли относительно личных неимущественных прав и обязанностей детей и родителей занимает одно из ведущих мест в социальном развитии общества, а также в общей системе юри- дических наук, в первую очередь, в теории гражданского права. В статье отражено эволюцию общественной мысли относительно взаимных прав и обязанностей детей и родителей, показаны предпосылки, этапы ста- новления и развития соответствующих правовых норм на территории современной Украины.

Розвиток правових засад щодо особистих немайнових прав і обов’язків дітей і батьків

Institution

Ähnliche Einträge