Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору

Система підготовки та атестації наукових кадрів є надзвичайно складною соціальною системою, яка тісно пов’язана з академічною культурою країни, структурою і рівнем розвитку економіки та політичною системою. Тому реформування її в сучасних умовах є важливим завданням, яке потребує теоретичного осмисл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Наука та наукознавство
Дата:	2013
Автор:	Лобанова, Л.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2013
Теми:	Наука та освіта
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85947
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору / Л.С. Лобанова // Наука та наукознавство. — 2013. — № 2. — С. 53-62. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860250904820711424
author	Лобанова, Л.С.
author_facet	Лобанова, Л.С.
citation_txt	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору / Л.С. Лобанова // Наука та наукознавство. — 2013. — № 2. — С. 53-62. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Наука та наукознавство
description	Система підготовки та атестації наукових кадрів є надзвичайно складною соціальною системою, яка тісно пов’язана з академічною культурою країни, структурою і рівнем розвитку економіки та політичною системою. Тому реформування її в сучасних умовах є важливим завданням, яке потребує теоретичного осмислення, глибокого знання практичного досвіду функціонування і адекватних управлінських рішень. Від того, наскільки успішно й конструктивно відбудуться трансформаційні процеси в цій сфері на шляху до Єдиного європейського освітнього і наукового простору, наскільки самі українські вчені приймуть участь в їх реалізації, у значній мірі залежить майбутнє української науки, національні інтереси, доля демократії та незалежності України. У статті представлено результати аналізу сучасної нормативно-правової бази організації підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації та концептуальні засади її модернізації. Система подготовки и аттестации научных кадров является чрезвычайно сложной социальной системой, которая тесно связана с академической культурой каждой страны, структурой и уровнем развития экономики и политической системой. Поэтому реформирование ее в современных условиях – это важное задание, которое нуждается в теоретическом осмыслении, глубоком знании практического опыта функционирования и в адекватных управленческих решениях. От того насколько успешно и конструктивно произойдут трансформационные процессы в этой сфере на пути к Единому европейскому образовательному и научному пространству, насколько сами украинские ученые примут участие в их реализации, в значительной степени зависит будущее украинской науки, национальные интересы, судьба демократии и независимости Украины. В статье представлены результаты анализа современной нормативно-правовой базы организации подготовки и аттестации научных кадров высшей квалификации, сформулированы концептуальные основы ее модернизации. The system for training and evaluation of research personnel is an extremely complex social system, closely linked to the academic culture of a country, its economic structure and performance, and its political system. Its reform in the current context is, therefore, an important task that requires theoretical comprehension, deep knowledge of operation experiences and adequate administrative decisions. The future of Ukrainian science, the national interests and the fate of Ukrainian democracy and independence depend to a large extent on the success of transformation processes in this field on the way to the Pan-European Education and Research Area. The article contains results of the author’s analysis of the current regulatory framework for training and evaluation of research personnel of higher qualification and the conceptual background for its modernization.
first_indexed	2025-12-07T18:43:00Z
format	Article
fulltext	Наука та наукознавство, 2013, № 2 53 НАУКА ТА ОСВІТА Система підготовки та атестації на- укових кадрів у кожній конкретній кра- їні пов’язана з її суспільно-культурним середовищем і виробничо-технологіч- ною базою безліччю функціональних відносин і залежностей, тому проблеми її вдосконалення та зазначені відноси- ни й залежності обґрунтовано займа- ють одне з провідних місць у ряді су- спільних і державних пріоритетів кра- їн-учасниць Болонського процесу з ме- тою створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору. В Україні, як і в європейських кра- їнах, проблема вдосконалення системи підготовки наукових та науково-педа- гогічних кадрів в останнє десятиріччя стала особливо актуальною, оскільки, по-перше, українське наукове співто- вариство вже давно усвідомлює себе частиною загальноєвропейського на- укового співтовариства в широкому розумінні, що виходить за політичні та ідеологічні рамки. А невідповідність української системи підготовки кадрів системам інших країн створює додат- кові перепони на шляху плідної між- народної наукової співпраці. По-друге, це вкрай вагома система для розвит- ку інноваційної економіки та україн- ського суспільства в цілому на початку третього тисячоліття, коли головним активом розвитку стає інтелект, інфор- мація та знання, а суспільство набу- ває все більш когнітивного характеру і все більш залежить від якості освіти та власної міжнародної відкритості. По-третє, це надзвичайно складна со- УДК 001.378 Л.С. Лобанова Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору Система підготовки та атестації наукових кадрів є надзвичайно складною соціальною системою, яка тісно пов’язана з академічною культурою країни, структурою і рівнем розвитку економіки та політичною системою. Тому рефор- мування її в сучасних умовах є важливим завданням, яке потребує теоретичного осмислення, глибокого знання практичного досвіду функціонування і адекватних управлінських рішень. Від того, наскільки успішно й конструктивно відбудуться трансформаційні процеси в цій сфері на шляху до Єдиного європейського освітнього і наукового простору, наскільки самі українські вчені приймуть участь в їх реаліза- ції, у значній мірі залежить майбутнє української науки, національні інтереси, доля демократії та незалежності України. У статті представлено результати аналізу сучасної нормативно-правової бази організації підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації та концептуальні засади її модернізації. © Л.С. Лобанова 2013 Л.С. Лобанова Science and Science of Science, 2013, № 254 ціальна система, яка пронизує всі вер- стви наукової та науково-педагогічної спільноти і тісно пов’язана з політич- ною системою, академічною культу- рою, з структурою і рівнем розвитку економіки країни. Тому реформування в сучасних умовах системи підготов- ки та атестації наукових і науково-пе- дагогічних кадрів вищої кваліфікації є важливим завданням, яке потребує теоретичного осмислення, глибокого знання практичного досвіду її функці- онування і адекватних управлінських рішень. Від того, наскільки успішно й конструктивно відбудуться трансфор- маційні процеси в цій сфері на шляху до Єдиного європейського освітнього і наукового простору, наскільки самі українські вчені приймуть участь в їх реалізації, в значній мірі залежить май- бутнє української науки, національні інтереси, доля демократії та незалеж- ності України. Дискусії про необхідність вдоско- налення системи підготовки та атеста- ції наукових та науково-педагогічних кадрів у нашій країні ведуться з часів прийняття Декларації про державний суверенітет України. Але з того часу, окрім посилювання адміністративних заходів, системних змін практично не відбулося. В організаційному і ме- тодичному плані вона повністю збе- регла традиційні характеристики ра- дянської системи. У той же час укра- їнське наукове співтовариство давно сподівається, що після приєднання до Болонського процесу та внаслідок інтеграції до Єдиного європейського освітнього і наукового простору у нас буде створено чітку, прозору, демо- кратичну та відому у світі систему під- готовки та атестації наукових і науко- во-педагогічних кадрів. За результатами аналізу чинної системи підготовки та атестації нау- кових та науково-педагогічних кадрів відповідно до завдань наближення її до атестаційних процесів в рамках Єдиного європейського освітнього і наукового простору з урахуванням на- ціональних особливостей і здобутків, а також з метою розвитку інтелектуаль- ного потенціалу України, вважаємо за необхідне висловити щодо неї наступ- ні зауваження. І. Визначальною рисою створеної за часи незалежності України націо- нальної системи підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних ка- дрів став її державницький характер. І тому правомірним було існування спе- ціального державного органу виконав- чої влади - ВАК України, основними завданнями якого були загальна орга- нізація і керівництво процесом підго- товки та державної атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Однак у роки незалеж- ності цього не відбулося. До 2011 р. функції управління системою підго- товки та атестації були розподілені між ВАК і МОН України і дублюва- лися в цих установах в частині прису- дження вчених звань. Зосередження функцій державного рівня з підготовки та атестації наукових і науково-педа- гогічних кадрів в одному відомстві – МОНмолодьспорту України – виклю- чило дублювання функцій, що, начеб- то, було позитивним явищем. Але, на наш погляд, це було зроблено в ході адміністративної реформи 2011 р. по- спіхом і без урахування важливих фак- торів. Це міністерство проіснувало не- довго, і наказом Президента України № 96/2013 від 28.02.2013 р. «Про деякі за- ходи з оптимізації центральних органів виконавчої влади» знову було створено Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України, але коли мова йтиме про офіційні нормативні доку- менти з підготовки та атестації науко- вих кадрів, видані МОНмолодьспорту України, будемо називати це міністер- ство). Вирішення проблем організації та управління освітою всіх рівнів (як системи дошкільного виховання, се- редньої, професійної і вищої освіти, так і підготовки та атестації наукових і нау- ково-педагогічних кадрів вищої квалі- фікації), а також проблем науково-тех- НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ТА АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2013, № 2 55 нічного та інноваційного розвитку – це вже, як нам видається, надто широкий пласт різнопланових проблем. II. Історично склалося, що в Україні система підготовки кандидатів і докто- рів наук зосереджена у вищих навчаль- них закладах III і ІV рівнів акредитації та в науково-дослідних установах ака- демічного й галузевого сектору науки. За даними Державної служби статис- тики України, в 2010 р. аспірантури та докторантури досить рівномірно розподілялися за типами закладів, при яких вони створені. Так, при вищих навчальних закладах працювало 48% (253) аспірантур та 63% (165) докторан- тур, при науково-дослідних інститутах, відповідно, 52% (277) та 37% (98) [1, c. 14]. У 2010 р. із загальної чисельності організацій (1303), що виконували нау- кові та науково-технічні роботи в кра- їні, частка вищих навчальних закладів (вузівський сектор) становила тільки 13,6% (178 вузів), а частка організацій академічного і галузевого сектору нау- ки - 81,5% (1062 організації) [1, c. 10]. Підготовка дисертаційних робот, що відповідають вимогам чинних норма- тивних документів, передбачає активну участь аспірантів і докторантів у вико- нанні наукових досліджень організа- цій, у яких вони проходять підготов- ку. Як свідчать наші дослідження, що за всі роки незалежності Національна академія наук України, яка, згідно з чинним законодавством, є вищою дер- жавною науковою установою в країні, відіграє провідну роль у системі підго- товки якісного наукового потенціалу вищої кваліфікації в Україні. У той же час особливе занепокоєння викликає вузівський сектор науки, де, як вид- но з наведених даних, кількість вищих навчальних закладів, які мали аспіран- туру, на 30% перевищувала кількість вузів, які виконували наукові та нау- ково-технічні роботи. Таким чином, в 75 вузах, де зовсім не виконувалися наукові дослідження, готувалися й за- хищалися кандидатські дисертації. Вибіркова перевірка також виявила той факт, що у вищих учбових закла- дах, що виконували певні наукові та науково-технічні роботи, готувалися й захищалися кандидатські і докторські дисертації з таких наукових напрямів, з яких вуз не мав жодної зареєстрова- ної дослідницької теми. До того ж, як свідчить статистика, вузівський сектор науки не забезпечено в достатній мірі необхідним керівним, консультатив- ним і експертним науковим потенціа- лом вищої кваліфікації. Така ситуація, звичайно, призводить до того, що ас- піранти й докторанти, не маючи необ- хідної наукової та експериментальної бази для підготовки дисертації, готують переважно компілятивні роботи, що не містять нових знань і не мають науко- вої цінності. У результаті підготовка кандидатів і докторів наук в таких ви- щих учбових закладах перетворюється у псевдонауковий процес для отриман- ня відповідних дипломів [2, c. 44-59]. Таким чином, можна стверджувати, що на відміну від західноєвропейських країн, в Україні система підготовки на- укових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в більшій та дійсно дієвій частині історично склалася в на- уково-дослідних установах академіч- ного і галузевого сектору науки, а не у вищих навчальних закладах. А двад- цятирічний національний практичний досвід державної атестації в роки не- залежності був набутий у спеціалізова- ному органі виконавчої влади – Вищій атестаційній комісії України. III. Як свідчить хоча й недовга, але показова, практика, після передачі до МОН України функцій організації та управління системою підготовки та атестації наукових і науково-педагогіч- них кадрів вищої кваліфікації, на при- йняття рішень щодо організації та ме- тодики атестації наукових кадрів вищої кваліфікації почали активно впливати чинники корпоративної культури цьо- го відомства, а саме - такого виду кор- поративної культури, як «культура вла- ди», що поширена сьогодні на теренах СНГ. Про це свідчить наступне. Л.С. Лобанова Science and Science of Science, 2013, № 256 Згідно з наказом міністра № 1367 від 25 листопада 2011 р., у Департаменті атестації кадрів МОНмолодьспорту України (ДАК) діють 27 експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт у якості дорадчих органів, члени яких працюють на гро- мадських засадах. Для прикладу розглянемо дві екс- пертні ради з економічних наук - Експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з пи- тань макроекономіки, світового госпо- дарства і соціально-економічного роз- витку і Експертну раду з проблем секто- рального розвитку та підприємництва, склад яких було офіційно представлено на сайті МОНмолодьспорту України. У складі першої ради працюють 28 експертів з 7 наукових спеціаль- ностей економічної науки, з них 64% від загальної чисельності (18 осіб) – представники вищих навчальних за- кладів, у тому числі 50% (14 осіб) – з вузів, безпосередньо підпорядкова- них МОНмолодьспорту України, 14% (4 особи ) - з вузів, підпорядкованих різним відомствам, але опосередко- вано (в частині стандартів, акредита- ції, ліцензування тощо) залежних від цього міністерства, та 2 особи – пред- ставники науково-дослідних установ, підпорядкованих різним органам ви- конавчої влади. У складі другої ради (28 фахівців з 6 спеціальностей) ці показники станов- лять, відповідно, 64% (18 осіб), 61% (17 осіб), 1 особа – представник ВР України та 1 особа з науково-дослідного інститу- ту Міністерства регіонального розвитку та торгівлі України. З одного боку, екс- пертів-представників вищих навчаль- них закладів можна вважати залежними від керівництва міністерства, і, з другого боку, такий склад ніяким чином не від- повідає ступеню участі вищих учбових закладів у загальній чисельності орга- нізацій, що виконують наукові та нау- ково-технічні роботи. Також очевидно, що в цих радах недостатнє представ- ництво фахівців незалежних від МОН України науково-дослідних установ, а саме, провідної системи підготовки на- укових кадрів вищої кваліфікації нашої країни – Національної академії наук України (28% - у першій, 32% - у дру- гій) і фахівців галузевого сектору нау- ки (2 особи - у першій та 2 – у другій). Таким чином, більшістю голосів можна прийняти будь-яке рішення, яке буде задовольняти керівництва ДАК і мініс- терства. На наш погляд, у Експертній раді з питань проведення експертизи дис- ертаційних робіт з питань макроеко- номіки, світового господарства і соці- ально-економічного розвитку є недо- статньою кількість фахівців з проблем світового господарства і міжнародних економічних відносин (2 особи). В умовах активних глобалізаційних і ін- теграційних процесів у всіх сферах сус- пільної діяльності і значного потоку дисертаційних робіт на ці теми наяв- ність більшої кількості фахівців з цих проблем сприяла б підвищенню якості експертної роботи. Окрім цього, слід зауважити, що в обох радах не пред- ставлені спеціалісти з таких напрям- ків дослідження, як державна науко- во-технічна та інноваційна політика та механізми їх реалізації на всіх рівнях прийняття рішень, інноваційний роз- виток, інтелектуалізація світового гос- подарського розвитку, міжнародний науково-технологічний обмін і т.п., що, як свідчить практика, відбивається на процесі прийняття адекватних атес- таційних рішень. ІУ. Згідно п. 11 Положення про експертну раду з питань проведен- ня експертизи дисертаційних робіт МОНмолодьспорту України (наказ №1058 від 14.09.2011 р.) “Для розгля- ду дисертації та документів атестацій- ної справи, що надходять до експерт- ної ради, голова ради (за його відсут- ності – заступник) за узгодженням з МОНмолодьспортом призначає екс- перта (експертів)” зі свого складу, який (п. 12) “аналізує якість підготовки дис- ертаційної роботи та автореферату…; НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ТА АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2013, № 2 57 оцінює наукову та практичну цінність дисертації, а також ступінь новизни отриманих результатів, достовірність її висновків та рекомендацій… готує проект атестаційного висновку. Якщо атестаційний висновок експертної ради позитивний, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції, щодо затвердження рішення спеціалізованої вченої ради і видачі диплома про нау- ковий ступінь. Якщо встановлено, що експертизу дисертації у спеціалізованій вченій раді проведено неякісно, висно- вок зазначеної ради недостатньо аргу- ментований, то експертна рада вносить МОНмолодьспорту пропозиції щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради і відмові у видачі диплома про науковий ступінь” [3]. Але, як свідчить практика, кор- поративна культура міністерства така, що робота “узгодження з МОНмолодьспорту“ полягає в тому, що експерта рекомендує (або фактич- но призначає) представник відповідно відділу ДАК , а експертна рада фор- мально затверджує це рішення. Таким чином, це призвело до того, що члени експертної ради (доктори наук і профе- сори) стають просто статистами . Зазвичай для оцінки дисертації призначається один експерт (іноді – два експерти, якщо робота виконана на стику двох суміжних спеціальностей). Не рідкісні випадки, коли експертами призначаються науковці, які за профі- лем своїх наукових досліджень дале- кі від об’єкту і тематики досліджень, представлених у дисертації, навіть коли наукові спеціальності співпадають. А отже, проекти атестаційних висновків, які готуються для експертної ради, у та- кому випадку не завжди адекватні дійс- ності. Але корпоративна культура екс- пертних рад така, що, поважаючи думку одного свого колеги, більшістю голосів експертна рада затверджує цей проект. Це потім створює багато безпідставних проблем для спеціалізованої вченої ради, де відбувався захист, та викликає потік апеляцій до Атестаційної колегії міністерства. Для підтвердження цієї тези звернемося, наприклад, до Наказу міністра освіти і науки, молоді та спор- ту України № 53 від 25.01.2013 р. про затвердження рішень Атестаційної ко- легії міністерства, за яким було створе- но 7 апеляційних комісій для розгляду апеляцій на рішення Атестаційної ко- легії МОНмолодьспорту, а одному здо- бувачеві відмовлено в утворенні апеля- ційної комісії. Такої кількості апеляцій та апеляційних комісій у колишньому ВАК України не збиралося, здається, й за рік. Згідно з п. 11 Положення про спе- ціалізовану вчену раду (наказ №1059 від 14.09.2011р.) “спеціалізована вчена рада утворюється МОНмолодьспортом у вищих навчальних закладах III-ІV рівня акредитації та наукових устано- вах…, що проводять фундаменталь- ні та прикладні наукові дослідження, мають достатній рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації”. Пункт 2.1 Положення гласить, що “членами ради можуть бути вчені, які активно проводять нау- кову роботу у відповідній галузі науки”. Кожний офіційний опонент (п.3.8.) “на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, по- дає до ради відгук, у якому визначають- ся ступінь актуальності обраної теми, обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульо- ваних у дисертації, їх достовірність і но- визна…” . Прилюдне обговорення дис- ертації ( п.4.5), у якому “мають право взяти участь усі присутні на засіданні: члени ради – доктори наук зі спеціаль- ності, за якою підготовлена дисертація, повинні під час засідання обов’язково встановити рівень теоретичної підго- товки, його особистий внесок у розв’я- зання наукової проблеми…”. При по- зитивному рішенні у висновку спеціа- лізованої ради “повинні бути викладені найсуттєвіші наукові результати, які одержав здобувач особисто, оцінка їх достовірності та новизни, значення для Л.С. Лобанова Science and Science of Science, 2013, № 258 теорії і практики та рекомендації щодо використання” (п. 4.6) [4]. З цих чинних офіційних норматив- них документів щодо атестації науко- вих кадрів є очевидним дублювання функцій експертної ради і спеціалізо- ваної вченої ради з контролю якості дисертаційних робіт. А існуюча прак- тика свідчить, що думка одного члена експертної ради (можливо, недостат- ньо обізнаного з певного наукового напрямку чи господарської галузі дис- ертаційного дослідження, що рецензу- ється) може перекреслити компетент- не рішення багатьох учених, які дійсно вивчають такі ж об’єкти і досліджують подібні проблеми, що й здобувач нау- кового ступеню. На наш погляд, по-перше, це є офі- ційно регламентованою неповагою до офіційних опонентів і колег зі спеці- алізованої вченої ради, яка в повному розумінні слова дійсно є спеціалізова- ною, за виключенням випадків, коли спеціалізована вчена рада утворена в нелегітимний спосіб. Нажаль, такі приклади є (з офіційних джерел відома активно діюча з 2010 р. спецрада нау- кової організації, у якій працює чотири штатних доктори наук, а присуджує ця рада наукові ступені з трьох наукових спеціальностей), або спецрада діє в тих вищих навчальних закладах, які не виконують наукові і науково-технічні роботи за певними науковими напрям- ками. По-друге, це є марною тратою робочого часу, відведеного на процес атестації, експертів-членів ради іншої спеціалізації і, по-третє, це марна трата коштів. V. У Положенні про експертну раду з питань проведення експерти- зи дисертаційних робіт у п.2 сказано, що експертна рада у своїй діяльно- сті керується Конституцією України та законами України. Тому викли- кає подив п. 20 Положення, який гласить: ”Інформація, пов’язана з розглядом дисертацій та атестацій- них справ, розголошенню не підля- гає. У разі порушення цієї вимоги… МОНмолодьспорту може прийняти рі- шення про виведення експерта зі скла- ду експертної ради” [3]. На наш погляд, зміст п. 20 Положення про експертну раду з пи- тань проведення експертизи дисерта- ційних робіт щодо членів експертної ради протирічить ст. 34 Конституції України, де записано: “Кожному га- рантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх по- глядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використо- вувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір”. А що стосується здобувачів наукових ступенів, то цей пункт про- тирічить ст. 32, яка гласить “Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах міс- цевого самоврядування, установах і ор- ганізаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею” [6]. Треба ще нагадати авторам цього Положення, що в Конституції України є стаття 1, де записано: “Україна є суверенна і незалежна, демократич- на, соціальна, правова держава” [6]. Демократія передбачає відкритість і прозорість прийняття рішень. Їх від- сутність сприяє корупції, яка досягла в Україні свого апогею і, як свідчать численні соціологічні дослідження, не обійшла стороною вищу освіту й науку. УІ. Заслуговує окремої уваги питан- ня вартості роботи експертних рад з пи- тань проведення експертизи дисерта- ційних робіт при МОН України. Згідно з п. 4 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дис- ертаційних робіт вищий навчальний заклад чи наукова установа, “науко- вого працівника якої введено до скла- ду експертної ради, забезпечує його участь в засіданнях експертної ради“ [3]. Середня чисельність однієї екс- пертної ради складає 28 осіб, сумарна чисельність членів усіх експертних рад більше принаймні 750 осіб. Прикладом для розгляду візьмемо також дві ради з НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ТА АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2013, № 2 59 економічних наук - Експертну раду з питань проведення експертизи дисер- таційних робіт з питань макроеконо- міки, світового господарства і соціаль- но-економічного розвитку і Експертну раду з проблем секторального розвитку та підприємництва. У цих радах задіяні фахівці з різних міст України. Частка членів рад з обласних центрів складає 40% в Експертній раді з питань макро- економіки, світового господарства і со- ціально-економічного розвитку і 46% - в Експертній раді з проблем секто- рального розвитку та підприємництва. Якщо припустити, що в інших радах пропорції подібні, то на одне одноден- не засідання всіх експертних рад мають приїхати близько 300 осіб. На це в умо- вах України потрібно витрати більше 220 тис. грн. (з розрахунку 750 грн. на одну особу на одне відрядження). За даними офіційного сайту міністерства «відповідно до графіка, затверджено- го МОНмолодьспортом», протягом 2012 р. було проведено 151 засідання експертних рад. Отже, тільки витрати на відрядження до Києва членів екс- пертних рад, які мешкають в інших мі- стах України, у 2012 р. склали близько 1,5 млн грн. А якщо до цієї цифри до- дати ще сумарну вартість, як мінімум, заробітної плати одного робочого дня кожного експерта (410 грн на день), що не відпрацьовано за основним місцем роботи в день засідання ради, яка, за нашими оцінками, перевищує 1,7 млн грн, то загальні витрати на функціо- нування експертних рад у 2012 р. ста- новили більше 3,2 млн грн. І тут треба акцентувати увагу, що ці витрати - це прямі втрати з організаційних причин з сфери науково-технічної діяльності. Щоб оцінити масштаб цих втрат звернемося до Закону України “ Про державний бюджет України на 2013 рік» [5]. Відповідно до цього Закону видатки бюджетних коштів МОН України за статтею “Державна атеста- ція наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, ліцензуван- ня, атестація та акредитація навчаль- них закладів, визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами іно- земних держав, проставлення апости- ля“ (код програмної класифікації ви- датків - 2201510, код функціональної класифікації – 0990) з Загального фон- ду становлять 1,8 млн грн [5]. На наш погляд, в умовах ринкової економіки і постійного недофінансування сфери науково-технічної діяльності такі за- гальні річні витрати на функціонуван- ня експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України (більше 3,2 млн грн) є занадто великими, майже вдвічі перевищують державні витрати на реалізацію всіх функцій міністерства з атестації кадрів, ліцензування, акредитації навчальних закладів тощо, і це змушує замислити- ся над доцільністю існування в такому вигляді експертних рад і такої організа- ції експертної роботи. Таким чином, урахування всіх ви- щевказаних негативних аспектів фор- мування і функціонування експертних рад з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України додає впевненості в тому, що це чисто декоративний громадський додаток до адміністративної системи, який не має серйозних важелів дії. А в умовах ринкової економіки, недостатнього фі- нансування науково-технічної сфери, недосконалості нормативно-правової бази, закритості і непрозорості при- йняття рішень, а також при наявності високо розвинутих інформаційних за- собів – це недозволенна розкіш, зручне місце і засіб для тіньових дій, що потре- бує негайної реконструкції. На наш погляд, для зниження вар- тості вибіркової експертизи дисерта- ційних робіт на державному рівні, під- вищення прозорості і відкритості про- цесу вибіркової експертизи дисертацій на здобуття наукового ступеню доктора наук, що знаходяться в стадії затвер- дження рішень спеціалізованих вчених рад, доцільно скористатися досвідом Нідерландів. За даними Інтернет- Л.С. Лобанова Science and Science of Science, 2013, № 260 видання «Експатика» у цій країні дис- ертації збираються в єдину електронну базу даних, і кожний уповноважений експерт або зацікавлений науковець може отримати доступ до цієї бази і оз- найомитися не тільки з новими дослі- дженнями, а й надіслати на них свою рецензію або відгук. Цей процес тре- ба добре продумати та пристосувати до умов соціальних відносин у науці в нашій країні, але, безумовно, він буде сприяти демократизації процесу атес- тації наукових кадрів вищої кваліфіка- ції та запобігати застосуванню різних тіньових схем у цій справі. VІІ. Центральна ланка захисту дис- ертацій і присудження наукових ступе- нів - це спеціалізована вчена рада. Пункт 1.8. Положення про спеціа- лізовану вчену раду (затверджено на- казом МОНмолодьспорту України № 1059 від 14.09.2011 р.), на відміну від Положення про експертну раду, гла- сить: «Робота ради має відкритий ха- рактер. Про її засідання інформується наукова громадськість. Обмеження щодо присутності на захисті дисер- тації будь-яких осіб не допускається. Здобувач має право ознайомитися з усіма матеріалами ради щодо захисту його дисертації…». Зміст цього пункту відповідає Конституції України і запо- бігає багатьом проявам корупції. У пунктах 2.5 і 2.6 Положення за- значено, що «склад докторської ради становить не менше шести докторів наук із кожної спеціальності за про- філем ради…», а «склад кандидатської ради становить не менше п’яти фахів- ців з кожної спеціальності за профілем ради, серед них – не менше чотирьох докторів наук, з них дві третини – док- тори наук з даної спеціальності, які активно проводять наукову роботу…». З цих пропорцій випливає наступне. Якщо рада приймає до захисту доктор- ські дисертаційні роботи з однієї спеці- альності, то вона може бути сформова- на у складі шести-семи осіб (шість док- торів наук-членів ради і вчений секре- тар, який може бути кандидатом наук), а з двох спеціальностей – у складі 12-13 осіб, з трьох – 18-19 осіб. Аналогічні розрахунки можна зробити і для кан- дидатських рад. Тому не зрозумілим стає зміст п. 2.8. Положення про спеці- алізовану вчену раду, у якому записано: «Рада формується у складі 15-25 осіб з рівномірним представництвом фахів- ців з кожної спеціальності». На наш погляд, така велика та непропорційна кількості спеціальностей за профілем ради чисельність висококваліфікова- них науковців в одній спецраді – це не- раціональне використання наукового потенціалу й марна трата часу фахівців спеціалізації, відмінної від дисерта- ції, що захищається, які мають бути обов’язково присутніми при захисті. Україна є країною-учасницею Болонського процесу, і, якщо адапту- вати систему підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації до європейської практики, то необхідно демократизувати на західний зразок і сам процес захисту дисертацій на здо- буття вчених ступенів. Створення по- стійно діючих великих спеціалізованих вчених рад є національною традиці- єю, яка лишилася нам у спадок з часів планової економіки, відповідного бю- джетного фінансування та відсутності інформаційних технологій. Тому вважаємо раціональним, що необхідна кількість обов’язково при- сутніх при захисті дисертації членів спецради – докторів наук з тієї спе- ціальності, за якою захищається дис- ертація, має бути не більше 6 осіб, а присутність членів спецради іншої спе- ціалізації на цьому захисті не обов’яз- кова, але при наявності бажання вони можуть бути присутніми, виступати або надсилати свої відгуки щодо дис- ертації електронною поштою вченому секретарю. Треба надати право науко- вим організаціям і вищим навчальним закладам III-ІV рівня акредитації ство- рювати спецради як постійно діючі на визначений термін (можливо за одні- єю, двома чи трьома спеціальностями певної галузі науки), так і одноразового НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ ТА АТЕСТАЦІЇ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2013, № 2 61 скликання для захисту конкретної дис- ертації. Але ці два типи спецрад мають право на існування тільки за тими на- прямками науки, за якими організа- ція виконує державно зареєстровані науково-дослідні роботи. Також треба надати спеціалізованим вченим радам право остаточного присудження нау- кового ступеню доктора філософії. Сьогодні ХХІ століття, в Україні па- нує ринкова економіка, широко вико- ристовуються розвинуті інформаційні технології, а потенційні джерела тіньо- вих схем у системі підготовки та атеста- ції наукових кадрів є чітко видимими, тому європейські практики захисту дисертацій і присудження наукових ступенів можуть служити наглядним прикладом для вдосконалення системи організації підготовки та атестації нау- кових кадрів вищої кваліфікації. В Україні вже давно назріла необ- хідність прийняття закону “Про під- готовку та атестацію наукових і нау- ково-педагогічних кадрів вищої ква- ліфікації”. Вона зумовлена тим, що нині ці питання регулюються різними законами, підзаконними актами та ві- домчими нормативними документами, прийнятими, по-перше, більш десяти- ліття тому, а, по-друге, навіть прийняті в останні роки не додали нічого, крім підсилення адміністративного тиску на застарілу радянську схему організації підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, і вже стали неадек- ватними умовам ринкової економіки, сучасному стану речей у цій системі та міжнародній практиці. А з ліквідацією ВАК України, яка хоча б деякою мірою намагалася збе- рігати національні здобутки в цій сфе- рі, і з передачею її функцій до МОН України діють ще накази міністерства, розроблені без урахування практич- ного досвіду та міжнародних практик. Вони, по-перше, часто несуть суто косметичні поправки до методологічно застарілих нормативних документів, а, по-друге, термін їх життя дуже ко- роткий із-за швидкого внесення змін. Недосконалість діючої на їх основі сис- теми підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації та бюрократичні перешко- ди (часто штучно створені) атестацій- ному процесу не сприяють розвиткові якісного науково-технічного потенці- алу, підвищенню престижу наукової і науково-педагогічної праці, а також за- важають стійкому поступу української науки до Єдиного європейського освіт- нього та наукового простору. На сьогоднішній день до Верхової Ради України подано три законопроек- ти «Про вищу освіту», які зареєструва- ли: група депутатів з Партії регіонів (М. Сорока, С. Ківалов та Г. Калєтнік), гру- па опозиційних депутатів під керівниц- твом теперішнього керівника профіль- ного комітету парламенту Л. Гриневич та проект, поданий В. Балогою і під- готовлений на основі міністерського тексту групою під керівництвом рек- тора НТУ ”КПІ” М. Згуровського. Щодо системи підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації ці проекти також мають суто косметич- ний характер, імітують прихильність до Болонських трансформацій у частині назви наукових ступенів (доктор філо- софії та доктор наук), зберігають існу- ючу централізовану систему управлін- ня, не змінюють по суті та не демокра- тизують на західний манер систему під- готовки та захисту дисертацій. Проекти опозиції та групи, що працювала у сті- нах НТУ “КПІ”, є прогресивними в питаннях надання права університетам самостійно визнавати іноземні дипло- ми про наукову ступінь та відповідно приймати на роботу іноземних спеціа- лістів на тих же умовах, що й вітчизня- них викладачів. Натомість, проект де- путатів-регіоналів не має нововведень і оминає Болонський процес, як і чинне законодавство. Виконаний автором порівняльний аналіз показав, що нормативно-пра- вове забезпечення системи підготовки та атестації наукових і науково-пе- дагогічних кадрів вищої кваліфіка- Л.С. Лобанова Science and Science of Science, 2013, № 262 ції в Україні в значній мірі відповідає сформульованим у ході Болонського процесу принципам організації док- торської освіти [2, с. 68-95]. Однак ряд принципів, що стосуються ринкових аспектів цієї системи, а саме - вплив ринку праці, працевлаштування, пи- тання мобільності пошукачів науко- вих ступенів, наявність інноваційних освітніх структур, розподіл відпові- дальності за якість підготовленої дис- ертації та її експертизу тощо - з відо- мих причин відсутні в українському нормативно-правовому полі. Тільки взаємозв’язок, виключення дублювання та чітке, якісне виконання своїх функцій кожною ланкою є обов’яз- ковою умовою успішної роботи всієї системи підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. Головна про- блема атестації – це забезпечення висо- кої вимогливості до дисертаційних робіт. Існуюча багаторівнева відповідальність є нераціональною як з організаційної, так і з економічної точки зору, веде до невиправданого дублювання експертних робіт і можлив сті використання різних тіньових методів оцінки. 1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. 2010. [Электронный ресурс]. – URL: www.ukrstat. gov.ua. 2. Лобанова Л.С. Системы подготовки научных кадров в европейских странах и Украине: сравни- тельный анализ в контексте формирования Единого европейского образовательного и научного про- странства / Л.С. Лобанова [науч. ред. Б.А. Малицкий]. – Киев: ДП «Информационно-аналитическое агенство», 2010. – 100 с. 3. Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (Наказ міністерства №1058 від 14.09.2011 р.). [Електронний ресурс ]. – URL: www. mon.gov.ua. 4. Положення про спеціалізовану вчену раду (Наказ міністерства №1059 від 14.09.2011 р.) [Електронний ресурс]. – URL: www. mon.gov.ua. 5. Закон України “Про державний бюджет України на 2013 рік” [Електронний ресурс]. – URL: www. zakon2.rada.gov.ua/laws/5515-17. 6. Конституція України. [Электронный ресурс]. –URL: www. zakon.rada.gov.ua/go/254k. Одержано 02.04.2013 Л.С.Лобанова Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору Система подготовки и аттестации научных кадров является чрезвычайно сложной социальной системой, которая тесно связана с академической культурой каждой страны, структурой и уровнем развития экономики и политической системой. Поэтому реформирование ее в современных условиях – это важное задание, которое нуждается в теоретическом осмыслении, глубоком знании практического опыта функционирования и в адекватных управленческих решениях. От того насколько успешно и кон- структивно произойдут трансформационные процессы в этой сфере на пути к Единому европейскому образовательному и научному пространству, насколько сами украинские ученые примут участие в их реализации, в значительной степени зависит будущее украинской науки, национальные интересы, судьба демократии и независимости Украины. В статье представлены результаты анализа современной нор- мативно-правовой базы организации подготовки и аттестации научных кадров высшей квалификации, сформулированы концептуальные основы ее модернизации.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85947
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0374-3896
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:43:00Z
publishDate	2013
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
record_format	dspace
spelling	Лобанова, Л.С. 2015-09-03T16:43:14Z 2015-09-03T16:43:14Z 2013 Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору / Л.С. Лобанова // Наука та наукознавство. — 2013. — № 2. — С. 53-62. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85947 001.378 Система підготовки та атестації наукових кадрів є надзвичайно складною соціальною системою, яка тісно пов’язана з академічною культурою країни, структурою і рівнем розвитку економіки та політичною системою. Тому реформування її в сучасних умовах є важливим завданням, яке потребує теоретичного осмислення, глибокого знання практичного досвіду функціонування і адекватних управлінських рішень. Від того, наскільки успішно й конструктивно відбудуться трансформаційні процеси в цій сфері на шляху до Єдиного європейського освітнього і наукового простору, наскільки самі українські вчені приймуть участь в їх реалізації, у значній мірі залежить майбутнє української науки, національні інтереси, доля демократії та незалежності України. У статті представлено результати аналізу сучасної нормативно-правової бази організації підготовки та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації та концептуальні засади її модернізації. Система подготовки и аттестации научных кадров является чрезвычайно сложной социальной системой, которая тесно связана с академической культурой каждой страны, структурой и уровнем развития экономики и политической системой. Поэтому реформирование ее в современных условиях – это важное задание, которое нуждается в теоретическом осмыслении, глубоком знании практического опыта функционирования и в адекватных управленческих решениях. От того насколько успешно и конструктивно произойдут трансформационные процессы в этой сфере на пути к Единому европейскому образовательному и научному пространству, насколько сами украинские ученые примут участие в их реализации, в значительной степени зависит будущее украинской науки, национальные интересы, судьба демократии и независимости Украины. В статье представлены результаты анализа современной нормативно-правовой базы организации подготовки и аттестации научных кадров высшей квалификации, сформулированы концептуальные основы ее модернизации. The system for training and evaluation of research personnel is an extremely complex social system, closely linked to the academic culture of a country, its economic structure and performance, and its political system. Its reform in the current context is, therefore, an important task that requires theoretical comprehension, deep knowledge of operation experiences and adequate administrative decisions. The future of Ukrainian science, the national interests and the fate of Ukrainian democracy and independence depend to a large extent on the success of transformation processes in this field on the way to the Pan-European Education and Research Area. The article contains results of the author’s analysis of the current regulatory framework for training and evaluation of research personnel of higher qualification and the conceptual background for its modernization. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Наука та освіта Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору Нормативно-правовая база организации подготовки и аттестации научных кадров в Украине: современное состояние и пути модернизации в контексте создания Единого европейского образовательного и научного пространства Regulatory Framework for Training and Evaluation of Research Personnel in Ukraine: Current Performance and Ways of Modernization in the Context of Building up the Pan-European Education and Research Area Article published earlier
spellingShingle	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору Лобанова, Л.С. Наука та освіта
title	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору
title_alt	Нормативно-правовая база организации подготовки и аттестации научных кадров в Украине: современное состояние и пути модернизации в контексте создания Единого европейского образовательного и научного пространства Regulatory Framework for Training and Evaluation of Research Personnel in Ukraine: Current Performance and Ways of Modernization in the Context of Building up the Pan-European Education and Research Area
title_full	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору
title_fullStr	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору
title_full_unstemmed	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору
title_short	Нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в Україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення Єдиного європейського освітнього та наукового простору
title_sort	нормативно-правова база організації підготовки та атестації наукових кадрів в україні: сучасний стан і шлях модернізації в контексті створення єдиного європейського освітнього та наукового простору
topic	Наука та освіта
topic_facet	Наука та освіта
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85947
work_keys_str_mv	AT lobanovals normativnopravovabazaorganízacíípídgotovkitaatestacíínaukovihkadrívvukraínísučasniistaníšlâhmodernízacíívkontekstístvorennâêdinogoêvropeisʹkogoosvítnʹogotanaukovogoprostoru AT lobanovals normativnopravovaâbazaorganizaciipodgotovkiiattestaciinaučnyhkadrovvukrainesovremennoesostoânieiputimodernizaciivkontekstesozdaniâedinogoevropeiskogoobrazovatelʹnogoinaučnogoprostranstva AT lobanovals regulatoryframeworkfortrainingandevaluationofresearchpersonnelinukrainecurrentperformanceandwaysofmodernizationinthecontextofbuildingupthepaneuropeaneducationandresearcharea

Репозитарії

Схожі ресурси