Просторові координати історичної реальності
Рецензія на книгу: Верменич Я.В. Локальна історія як науковий напрям: традиції й інновації / Наук. ред. В.А. Смолій. – К.: Інститут історії України НАН України, 2012. – 284 с....
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85965 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Просторові координати історичної реальності / В.І. Онопрієнко, Г.С. Черевичний // Наука та наукознавство. — 2013. — № 2. — С. 143-145. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859680222782160896 |
|---|---|
| author | Онопрієнко, В.І. Черевичний, Г.С. |
| author_facet | Онопрієнко, В.І. Черевичний, Г.С. |
| citation_txt | Просторові координати історичної реальності / В.І. Онопрієнко, Г.С. Черевичний // Наука та наукознавство. — 2013. — № 2. — С. 143-145. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Рецензія на книгу: Верменич Я.В. Локальна історія як науковий напрям: традиції й інновації / Наук. ред. В.А. Смолій. – К.: Інститут історії України НАН України, 2012. – 284 с.
|
| first_indexed | 2025-11-30T18:32:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2013, № 2 143
Рецензії
В історичній науці кінця XX ст. - початку
ХХІ ст. відбуваються важливі стрімкі зміни. Фор-
муються нові напрямки, що мають на меті подо-
лання постмодерністського погляду на історію
та історичну науку. Постмодернізм звільнив сві-
домість від бінарних опозицій і представив світ
більш складним, з безліччю відмінностей, які не
вписуються в універсалії. Але таке звільнення від
універсалій призвело до розуміння обмеженості
можливостей історичного пізнання. Визнання
різноманіття методологічних підходів і методів
дослідження для реконструкції минулого, ви-
кликане впливом постмодернізму з його неприй-
няттям глобальних пояснювальних схем, заклало
основи нової історіографічної культури. Профе-
сійна історична свідомість веде інтенсивний ме-
тодологічний пошук, рефлексує творчість, про-
цес творення наукового тексту.
Для сучасності є характерним не тільки вплив
постмодерну, але й «лінгвістичний поворот» у гу-
манітаристиці, що змусив звернути увагу дослід-
ників на проблеми знака та його інтерпретації,
на дослідження дискурсивних практик, на тонкі
і складні методики інтерпретації текстів. Сучасна
історіографія все більше засвоює глобальну, ціліс-
ну, полідисциплінарну пізнавальну модель наук
про людину та культуру й намагається «вписати-
ся» в сучасне інформаційно-комунікативне поле.
Історик повинен відокремлювати науко-
вий, логічно вивірений історичний дискурс від
белетристичного дискурсу. Нині спостерігаєть-
ся інтерес до проблем епістемології історичного
професіоналізму. Нова історіографічна культура
плюралістична, визнає різноманіття методоло-
гічних підходів і методів дослідження. У цій ситу-
ації історики повинні визначати своє ставлення
до науки, знаходити способи самоідентифікації,
рефлексувати над своєю власною творчістю. Спі-
віснування «конкуруючих практик» історичного
дослідження дозволяє констатувати інтенсивний
методологічний та інструментальний пошук іс-
ториків.
У різних суспільствах і в різних суспільних
колах нині поширюється інтерес до проблем
регіоналістики, локальної (місцевої) історії. По-
силення уваги до проблем історичного краєзнав-
ства, регіональної та локальної історії в нашій
країні можна пояснити не тільки зростанням іс-
торизму в суспільстві, а й децентралізацією влади
та ослабленням уваги держави до національної
історії. Міфологізованій та жорстко ідеологізо-
ваній історії кинула виклик колективна пам’ять
локальних спільнот, що не були вписані в цю на-
ціональну історію. Демістифікація національної,
державної історії відбувається в період станов-
лення громадянського суспільства.
Цим актуальним викликам присвячено ре-
цензовану монографію. У ній констатується за-
вершення «ери ілюстративності» в історієписан-
ні, коли вартість історич ної праці вимірювалася
кількістю прикладів, які мали підтверджувати
апріорні тези. Відхід від метанаративів, який стає
головною тенденцією сучасного історієписан-
ня, відкриває для локальної історії зовсім інші
можливості порівняно з тими, які їй відводилися
Просторові координати історичної реальності
Верменич Я.В. Локальна історія як науковий напрям: традиції й інновації /
Наук. ред. В.А. Смолій. – К.: Інститут історії України НАН України, 2012. – 284 с.
Science and Science of Science, 2013, № 2144
в системі краєзнавства, вписаного в радянську
історіогра фічну версію. У зв’язці «час - простір»
фокус уваги перено ситься на простір, на рівень
узагальнень, співмірний із запитами конкретної
людини у просторово обмежених ареалах. а со-
ціальні процеси починають розгля датися крізь
призму проникнення в життєві світи індивідів.
Складне переплетення явищ глобалізації, регі-
оналізації, локалізації як відображення діалек-
тичної єдності основних суперечностей сучасної
епохи поставило перед істориками завдання зі-
ставлення в науковому аналізі тих підсистем іс-
торичного знання, які фокусують дослідниць ку
увагу на частковому й специфічному, на співвід-
ношенні макроісторії й локалістики.
Нова локальна історія актуалізується й розви-
вається в ситуації, коли національні метанаративи
виявилися нездатними повною мірою забезпечити
ідентифікацію індивідуума в історичному просторі.
Криза національної історіографії викликала
потребу історичної науки в інших рівнях відобра-
ження соціокультурної ідентифікації. Нова ло-
кальна історія намагається знайти ті одиниці по-
будови історичної картини, які б змогли відобра-
зити всю складність повсякденних соціокультур-
них реалій специфічного, або навіть унікального,
простору культури у взаємозв’язку з урахуванням
впливу факторів макро- і мікрорівнів.
Під «локальною історією» розуміється історія
не території, а «мікроспівтовариства», сукупності
людей, що здійснюють певну діяльність. Локаль-
на історія зосереджує увагу передусім на соціо-
культурному контектсті місцевої історії і суттєво
доповнює історію національну, звертає увагу не
на політичну історію у вузькому розумінні і не на
головні події національної історичної драми, а на
історію конкретних соціокультурних спільнот.
У монографії підкреслено, що проблема
співвідношення загальнодержавного і регіональ-
ного набуває важливого політичного, економіч-
ного і соціального значення. Йдеться про появу
у регіонів нових економічних і політичних яко-
стей, які дають їм змогу функціонувати в умовах
інтенсифікації транснаціональних зв’язків. Над-
бання локалітетами ресурсів для відносно само-
стійного існування оцінюється як настання стадії
їхнього політичного розкріпачення. На цій осно-
ві складається новий тип внутрішньодержавних
зв’язків і нова модель регіональності, в основі
якої лежить визнання свободи, багатоманітності,
полікультурності. Урахування багатоманітності
розгляда ється як фундамент для переосмислен-
ня усієї системи центр-периферійних, міжрегіо-
нальних, міжетнічних та інших відносин.
Коли мова йде про локальну історію, увага
звертається перш за все до історичного краєзнав-
ства, яке має давню традицію, стале наукове спів-
товариство, вагомі здобутки. У монографії слуш-
но відзначається, що як синтетичний тип знання
краєзнавство не надто опікується визначенням
власних дисциплінарних рамок і дослідницьких
пріоритетів. Його стихія - масовість і різпопла-
новість, розкутість суджень, поєднання дослід-
ницьких і просвітницьких завдань. Інтеграція різ-
них видів знання й виховних методів забезпечує
виконання крає знавством ще кількох надзвичай-
но важливих функцій - культуроформуючої й кон-
солідаційної. Воно володіє ми стецтвом живити
відчуття коренів, виховує любов до рідної землі і,
отже, є могутнім духовно-моральним чинником.
Починаючи з 60-х pp. минулого століття,
критика краєзнавчих підходів у Англії й Франції
супроводжується наукови ми пошуками в руслі
нової локальної історії. Йдеться про новий со-
ціоструктурний, історико-демографічний метод
дослідження соціумів, з використанням прийо-
мів мереже вого аналізу і прискіпливою увагою до
позаполітичної сфери суспільного життя. Автор-
ка зауважує, що освоєння цих підходів у Росій-
ській Федерації супроводиться гострою крити-
кою спадщи ни краєзнавства як «антикварного»
й «ерудитського» знання. Водночас виробляється
новий тип історієписання - з широким застосу-
ванням соціологічних підходів, фрон тальною
обробкою архівних даних (податкових описів,
заповітів, судових протоколів), прискіпливим
досліджен ням мотивації колективної поведін-
ки й пов’язаних з нею конфліктів. Розширення
предметного поля історичної локалістики до-
сягається за рахунок проникнення у гли бинний
світ очікувань, усього того, що називають «топо-
сом повсякденності». Альтернативою традицій-
ним «наративістським» підходам, ґрунтованим
на подієвій, переважно політичній історії, став
бурхливий розвиток соціальної історії, яка від-
шукує в системі історичного пізнання ніші для
спеціального дослідження соціальних страт, ген-
дерних проблем, расових та інших меншин.
Історичне краєзнавство є лише одним з на-
прямків вивчення місцевої історії, а сучасна про-
фесійна історіографія пропонує різноманітність
методологічних підходів до вивчення регіональ-
ної історії. Отже, нова локальна історія не стіль-
ки сперечається з краєзнавством, скільки йде
своїм шляхом досліджень спільноти людей.
Авторка слушно доводить, що рівень куль-
тури в суспільстві великою мірою залежить від
того, наскільки задіяним є потенціал збережен-
ня й освоєння новими поколіннями історичної
пам’яті. А це означає, що в потоці соціокультур-
ної трансляції має бути максимально достовірне,
вільне від міфів і вигадок знання. І хоча краєз-
Наука та наукознавство, 2013, № 2 145
навство фіксує увагу переважно на локальних по-
діях і визначних місцях, створювана ним моза їка
частковостей має зрештою вливатися в масштаб-
ний і достовірний життєпис країни та світу.
Приваблює авторська конструктивна сен-
тенція: «Складна історична доля України, в якій
локально-тери торіальні зв’язки виявилися міц-
нішими, ніж національно-державні, зумовлює
спрямування наукових пошуків у сфері пере-
осмислення місцевої історії саме в русло регіона-
лістики. Починаючи з кінця 90-х pp. іде процес
концептуалізації вітчизняної історичної регіо-
налістики як підсистеми історичного знання, з
одного боку, і оновлюваної регіональ ної науки, з
другого. Його основою є осмислення регіональ-
ності на основі нової, «просторової» дослідниць-
кої парадиг ми із застосуванням хорологічних
(ареалогічних) підходів до вивчення життєді-
яльності соціумів на різних історичних етапах.
Оскільки не час, а простір виступає у даному разі
основною структурною домінантою досліджень,
аспект новизни досягається завдяки погляду на
регіон як системо утворюючу цілісність і аналізу
під таким кутом зору проблем локалізації насе-
лення, територіальної організації, міграцій них
переміщень тощо».
Історична регіоналістика належить до того
типу міждисциплінарного знання, який фо-
кусує увагу на дослідженні мезорівня територі-
альних зв’язків, проміжного між національним
(державним) та локальним, її предметне поле
вимальовується на перетині кількох відправних
парадигм соціогуманітарного знання. Етноло-
гічна парадигма визначає параметри етноге-
незу, соціологічна - демогенезу і міграційних
процесів, семіо тична (психометрична) - орієн-
тує на вивчення ментальних процесів, комуні-
кативно-культурна - визначає ієрархію культур-
них типів і різновиди комунікативних зв’язків.
Об’єктно-предметна сфера історичної регіо-
налістики сфо кусована навколо дослідження
процесів життєдіяльності людських спільнот
і комунікативних зв’язків у межах історично
сформованих регіонів на основі врахування
особ ливостей освоєння простору, характеру
розселення, терито ріальної структури, урбані-
зованості території, збереженості чи розмитості
комплексів традиційної культури. Історична
регіоналістика нині дістала можливість виходу
на новий рівень міждисциплінарного синтезу -
з аналізом «семіотики культурного простору»,
регіональної самосві домості, асиміляційних і
трансформаційних процесів.
Регіон – це дійовий фактор формування ре-
гіональної ідентичності, соціальних і культурних
форм буття, політичних, у тому числі електораль-
них, симпатій. Тому слід підтримати сподіван-
ня автора, що новий рівень осмислення історії
місць (локусів) надасть зрештою нового імпульсу
процесам дослідження історії розселення й по-
селень, міст і сіл, міграцій, управлінських і са-
моуправлінських структур.
У рамках мікроісторії відшукуються нові під-
ходи до концептуалізації біографічної або персо-
нальної історії - з пріоритетним аналізом індиві-
дуальної свідомості й відповідних поведінкових
реакцій. Так звана історія повсякденності, яка
зараз знаходиться у фокусі сучасної соціології,
вводить у контекст історичного пізнання деталі
приватного життя, побуту, щоденних турбот лю-
дини. Прикметною ознакою часу стала водночас
зміна кута зору в бік персоналізації та гуманізації
історичного знання. Домінуючою тенденцією в
науковому пошуку стає екзистенційно-антропо-
логічний підхід, базований на людсько му вимірі
історичної реальності, з одного боку, і визнанні
цієї реальності унікальною й слабо прогнозова-
ною, з другого.
Рецензована праця приваблює глибиною
аналізу актуальних методологічних проблем
сучасної історіографії, залученням широкого
кола джерел, авторською ерудицією, критич-
ним ставленням до висновків ідеологів постмо-
дернізму, пошуком конструктивних підходів,
які розширюють дослідницьке поле сучасної
історичної науки.
Монографію Я.В. Верменич можна розгля-
дати в одному ряді з такими прикметними яви-
щами історіографічного пошуку в Україні, як
щорічні методологічні семінари, що проводить
Інститут історії України НАН України. Ці семі-
нари перетворилися на «неформальні коледжі», в
яких іде творче спілкування, обмін думками, іде-
ями, вільне обговорення пекучих проблем теорії
та історії історичної науки, і які притягують до-
слідників не лише з України, а й з Росії, Польщі,
Великої Британії та ін. Альманах теорії та історії
історичної науки «Ейдос» (опубліковано 6 випус-
ків), що виник на базі семінарів, - цінне джерело
для обміркування новітніх методологічних про-
блем історіографії. До речі, авторка монографії -
активний учасник цих семінарів.
В.І. Онопрієнко,
доктор філософських наук, професор,
Г.С. Черевичний,
кандидат історичних наук, доцент
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85965 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T18:32:02Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Онопрієнко, В.І. Черевичний, Г.С. 2015-09-03T17:19:38Z 2015-09-03T17:19:38Z 2013 Просторові координати історичної реальності / В.І. Онопрієнко, Г.С. Черевичний // Наука та наукознавство. — 2013. — № 2. — С. 143-145. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85965 Рецензія на книгу: Верменич Я.В. Локальна історія як науковий напрям: традиції й інновації / Наук. ред. В.А. Смолій. – К.: Інститут історії України НАН України, 2012. – 284 с. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Рецензії Просторові координати історичної реальності Article published earlier |
| spellingShingle | Просторові координати історичної реальності Онопрієнко, В.І. Черевичний, Г.С. Рецензії |
| title | Просторові координати історичної реальності |
| title_full | Просторові координати історичної реальності |
| title_fullStr | Просторові координати історичної реальності |
| title_full_unstemmed | Просторові координати історичної реальності |
| title_short | Просторові координати історичної реальності |
| title_sort | просторові координати історичної реальності |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85965 |
| work_keys_str_mv | AT onopríênkoví prostorovíkoordinatiístoričnoírealʹností AT čerevičniigs prostorovíkoordinatiístoričnoírealʹností |