Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1
У статті системно представлено зміст, стан та шляхи вирішення проблем нейтралізації загроз національній безпеці України, що стосуються науково-технологічної сфери. В статье системно представлены содержание, состояние и пути решения проблем нейтрализации угроз национальной безопасности Украины, касаю...
Saved in:
| Published in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85990 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 / Б.А. Маліцький // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 31-44. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860191648837795840 |
|---|---|
| author | Маліцький, Б.А. |
| author_facet | Маліцький, Б.А. |
| citation_txt | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 / Б.А. Маліцький // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 31-44. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | У статті системно представлено зміст, стан та шляхи вирішення проблем нейтралізації загроз національній безпеці України, що стосуються науково-технологічної сфери.
В статье системно представлены содержание, состояние и пути решения проблем нейтрализации угроз национальной безопасности Украины, касающихся научно-технологической сферы.
Systematic description of threats to the national security of Ukraine, originating from poor performance of science & technology sector is given, with outlining ways for their alleviation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:06:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наука та наукознавство, 2013, № 4 31
© Б.А. Маліцький, 2013
УДК 001.89:35
Б.А. Маліцький
Визначення загроз національній безпеці
України, що походять від стану науково-
технологічної сфери. Ч.1
У статті системно представлено зміст, стан та шляхи вирішення про-
блем нейтралізації загроз національній безпеці України, що стосуються науково-
технологічної сфери.
НАУКА ТА ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
ЕКОНОМІКИ І СУСПІЛЬСТВА
1. Основні терміни, які використовують-
ся у статті та їх визначення. Низка визна-
чень термінів, уживаних в офіційних
документах, що регламентують діяль-
ність наукової та технологічної сфер, є
нечіткими, у зв'язку з чим нижче даєть-
ся авторське тлумачення цих термінів
та їх визначень.
Загрози національній безпеці в науково-
технологічній сфері – це загрози, різно-
го характеру: наукового, політичного,
управлінського, економічного, соціо-
гуманітарного тощо, що виникають у
середині науково-технологічної сфери
або породжені поза нею на глобально-
му чи національному рівні, які погір-
шують або унеможливлюють здатність
цієї сфери здійснювати ефективне ви-
конання нею завдань забезпечення на-
ціональної безпеки країни.
Знаннєве суспільство, або суспільство,
засноване на знаннях – це суспільство,
яке формується одночасно зі станов-
ленням знаннєвої економіки і джере-
лом розвитку якого є власна різнома-
нітність та власні творчі здібності чле-
нів суспільства, високий рівень сприй-
няття накопичених у світі знань. Термін
«знаннєве суспільство» включає більш
широке коло науково-технічних, со-
ціальних, політичних і етичних аспек-
тів суспільного життя, ніж інформацій-
не суспільство, і передбачає формуван-
ня відповідної інноваційної культури,
здатної забезпечити в суспільстві умо-
ви для спільного використання знань у
національних і особистісних інтересах.
Економіка, заснована на знаннях, або
знаннєва економіка – це модель економі-
ки, у якій наукові знання та їх техноло-
гічне застосування забезпечують біль-
шу частку економічного зростання, по-
рівняно з іншими відтворювальними
факторами.
Інтелектуально-орієнтована економі-
ка – це модель економічного розвитку,
у якій наукові знання та їх технологіч-
не застосування мають постійно зроста-
юче значення для забезпечення еконо-
мічного та соціального розвитку країни.
2. Визначення і класифікація загроз.
На сучасному етапі цивілізаційного розви-
тку наука, технології та інновації відіграють
ключову роль у забезпеченні національної
безпеки країн, оскільки ця сфера інтелек-
туальної діяльності і безпосередньо, і опо-
Б.А. Маліцький
Science and Science of Science, 2013, № 432
середковано впливає на ефективність усіх
сфер діяльності суспільства. Не випадково,
що у стратегіях національної безпеки бага-
тьох країн передбачено спеціальні заходи,
які стосуються науково-технологічної сфе-
ри в контексті національної безпеки.
В Україні головною метою цієї
науково-технічної діяльності та її клю-
човими завданнями у визначеному
контексті є наукове забезпечення ста-
лого ефективного розвитку країни,
створення безпечних умов реалізації
конституційних прав і свобод грома-
дян, збереження територіальної ціліс-
ності та суверенітету держави.
Успішне виконання цих завдань
обумовлено багатьма факторами різно-
манітного характеру й різного способу
впливу на стан національної безпеки.
По-перше, ключове значення
має загальний стан вітчизняної нау-
ки, її конкурентоспроможність і сту-
пінь задіяності у процесах соціально-
економічного розвитку, здатність на-
укових знань, технологій та інновацій
виконувати роль головного джерела
економічного зростання, соціального
розвитку і забезпечення обороноздат-
ності країни. Світовий досвід і, певною
мірою, власний досвід України, засвід-
чує, що за умов нездатності створити
ефективну науково-технологічну сис-
тему економіка будь-якої країни втя-
гується у світові мережеві структури в
якості периферійного сировинного та
кадрового придатку для розвинутих
країн, а також ринкової території для
реалізації продукції високотехноло-
гічних зарубіжних компаній. За таких
умов ключовою загрозою є відсутність
будь-яких перспектив для покращення
економічного й соціального розвитку
країни та надійного забезпечення наці-
ональної безпеки.
По-друге, національна безпека кра-
їни залежить від здатності вітчизняної
науки відповідними науковими засо-
бами відстежувати загрози (зовнішні
та внутрішні), які виникають на шляху
життєдіяльності країни, і оперативно
розробляти обґрунтовані рекомендації
щодо протидії цим загрозам. Хоча це є
специфічною функцією науки, проте
її здатність ефективно виконувати цю
функцію також залежить від загального
рівня розвитку науково-технологічної
системи.
Таким чином, проблему нейтралі-
зації загроз національній безпеці до-
цільно розглядати в контексті загроз,
які походять від проблем, що гальму-
ють розвиток вітчизняної науки, уне-
можливлюють її функціонування на
рівні сучасних вимог.
Загрози національній безпеці в
науково-технологічній сфері похо-
дять як від внутрішніх (внутрішньона-
укових), так і зовнішніх (глобальних
та національних) факторів. Хоча існує
тісний взаємозв’язок між внутрішні-
ми та зовнішніми факторами, ключо-
ві механізми формування загроз і, від-
повідно, їх нейтралізації принципо-
во відрізняються. Причому зовнішні
фактори мають більш вагомий вплив
на стан науково-технологічної сис-
теми, ніж внутрішні. Це дуже важли-
во враховувати при вирішенні питань
реформування науково-технологічної
сфери. У цій справі позитивний ре-
зультат приблизно лише на третину
залежить від зміни внутрішніх фак-
торів, а найбільше значення має змі-
на зовнішніх факторів (дві третини).
З цього випливає неприпустимість
спроб реформування науки без узго-
дженого реформування систем, що
формують зовнішні умови її функціо-
нування на національному рівні.
У даний час до ключових внутрішніх
факторів відносяться наступні:
– хронічне недофінансування до-
сліджень і розробок за всі роки неза-
лежності України, відсутність ефектив-
ної системи стимулювання інвестицій-
ної активності бізнесу в цій сфері;
– скорочення чисельності дослідни-
ків, погіршення демографічної та профе-
сійної структури наукової спільноти до
рівня, після якого вже неможливо забез-
печити ефективне відтворення науково-
кадрового потенціалу країни;
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
Наука та наукознавство, 2013, № 4 33
–застарілість дослідно-експериментальної
бази наукових досліджень і втрата тех-
нологічної можливості проводити у
країні дослідження на світовому рівні;
– відрив системи підготовки на-
укових кадрів від реальної практи-
ки організації наукових досліджень,
кількісна та фахова невідповідність
аспірантури й докторантури реальним
можливостям і потребам наукової сис-
теми в кадрах, що призводить до зни-
ження якості нового поповнення нау-
ки, посилення бюрократизації та ко-
мерціоналізації системи атестації на-
укових кадрів;
– пасивність і неадекватність реф-
лексії вчених на проблеми, які виника-
ють у наукових колективах і в науці кра-
їни в цілому, посилення некритичного
ставлення до оцінки власних наукових
результатів, а також при атестації нау-
кових кадрів, «приватизація» наукових
ступенів та звань представниками біз-
несу та влади, прискорений розвиток
привладної та провладної науки;
– деградація культури наукової
дискусії та наукової етики, що ставить
під загрозу визнання нових ідей, а ча-
сом і достовірність результатів, що пу-
блікуються в наукових виданнях;
– посилення тенденцій переходу
в науковому середовищі від колекти-
вістської мотивації наукової діяльнос-
ті до переважно особистісної, що при-
зводить до зниження відповідальнос-
ті дослідника за виконання колектив-
них тем та проектів, а також до непра-
вомірного використання результатів
колективної праці у власних інтересах;
– формування під впливом глоба-
лізації відповідного типу українських
учених і політиків, які на базі отрима-
ного поверхового, а нерідко й неадек-
ватного, уявлення про переваги «захід-
ної» моделі організації науки, намага-
ються безпідставно радикальним чи-
ном перебудувати національну науко-
ву систему;
– значна структурно-організаційна
і професійна роз’єднаність наукової
спільноти, слабка міждисциплінарна
взаємодія, наростання розриву у зна-
ннях між природничими, технічними
та соціогуманітарними науками;
– деградація прикладного сектору на-
уки, низький рівень наукової активності
більшості вищих навчальних закладів;
– складність переходу соціогума-
нітарних наук (особливо економічної
науки) від марксистської методології
пізнання до «західної»; надмірне й не-
підкріплене реальними можливостями
наукового та інших потенціалів кра-
їни кількісне розширення підготов-
ки кадрів-економістів (спеціалістів з
вищою освітою, кандидатів і докторів
наук); переважна спрямованість на за-
своєння знань з загальних проблем ко-
мерціалізації і недостатня орієнтація
на підготовку фахівців у галузі високо-
продуктивного виробництва, заснова-
ного на інноваціях;
– відсутність системи державної під-
тримки участі українських учених у між-
народній науково-технічній співпраці.
До ключових зовнішніх факторів,
що призводять до виникнення за-
гроз національній безпеці в науково-
технологічній сфері, можна віднести
наступні:
Загрози глобального характеру – по-
силення конкуренції між країнами за
оволодіння ринками збуту продукції з
високим рівнем доданої вартості; заго-
стрення інвестиційного й технологіч-
ного диктату розвинутих країн та між-
народних фінансових організацій з ме-
тою консервації сировинної та низько-
технологічної укладності вітчизняної
економіки; розширення різних форм
і масштабів використання в інтересах
зарубіжних країн трудового потенціалу
України, особливо інтелектуального;
зростання в умовах глобалізації і не-
ефективної державної наукової полі-
тики міжнародної наукової нерівності,
яка проявляється в різних можливостях
країн щодо отримання якісних резуль-
татів досліджень, у рівнях дослідно-
експериментальної бази і, особливо,
у фінансовому забезпеченні науково-
дослідного процесу і в оплаті праці до-
Б.А. Маліцький
Science and Science of Science, 2013, № 434
слідників, науково-технологічному від-
ставанні у військово-технічній стратегії.
Загрози політико-управлінського ха-
рактеру – проведення протягом май-
же всього періоду самостійності Укра-
їни хибної державної політики щодо
державної фінансової підтримки нау-
кової та інноваційної сфер; ліквідація
в 2005 р. повноцінної системи стиму-
лювання інвестування бізнесом коштів
у науково-технологічну сферу; чітка
спрямованість нормативної бази з ви-
конання законодавчих актів у сфері на-
уки та інновацій на послаблення відпо-
відальності органів виконавчої влади за
виконання законодавчо встановлених
норм; перебирання Мінфіном на себе
функцій визначення стратегічних прі-
оритетів державної підтримки окремих
галузей; деформація в ході адміністра-
тивних реформ системи державного
управління науковою та інноваційною
сферами України; відсутність повно-
важних Рад з питань управління нау-
ковою та інноваційною діяльністю при
Президентові України та інших цен-
тральних і регіональних органах дер-
жавного управління; відсутність зако-
нодавчої норми участі регіональних ор-
ганів управління у фінансуванні науко-
вої та інноваційної сфер, наявність за-
конодавчого права при прийнятті дер-
жавного бюджету автоматично відміня-
ти законодавчі норми, у тому числі ті,
що стосуються фінансування науки та
інновацій; ліквідація системи держав-
ного прогнозування розвитку науки та
технологій.
Загрози технолого-економічного ха-
рактеру – загострення проблем у
сировинно-добувних галузях через ви-
черпаність природних можливостей,
а також у низькотехнологічних вироб-
ництвах, включаючи падіння їх цінової
конкурентоспроможності, продуктив-
ності праці, експортних можливостей; у
розвитку ВТК та аерокосмічного комп-
лексу – унаслідок зниження привабли-
вості роботи в цих сферах та слабкої за-
требуваності всередині країни; застій у
легкій промисловості, у побутовому ма-
шинобудуванні – через відсутність су-
часного наукового забезпечення ефек-
тивного функціонування цих галузей;
збереження значних масштабів коруп-
ції внаслідок низького рівня розви-
тку інноваційно-орієнтованої, знаннє-
вої економіки, в умовах якої звужуєть-
ся простір для корупційних дій; надмір-
на комерціалізація охорони здоров’я
та освітньої сфер, що призводить до їх
прогресуючої деградації.
Загрози гуманітарно-морального ха-
рактеру – зниження в суспільстві зна-
чення науково-світоглядних концепцій
при одночасному зростанні впливу на
громадян, особливо на молодь, ненау-
кових уявлень, загравання влади з слу-
жителями релігійних культів і надмір-
не перебирання на себе церковниками
вирішення проблем духовного розви-
тку громадян країни, багатовікове на-
саджування ними надії на можливість
«чудесного» вирішення життєвих про-
блем, втрачання за цих умов значимості
загальних національних і світових цін-
ностей, розмивання науково-освітніх
підвалин формування інтелектуально-
го капіталу нації, девальвація в суспіль-
стві авторитету наукової праці та соці-
ального капіталу науки, зростання роз-
риву між рівнем формалізованого зна-
ння (наукового знання) та рівнем жи-
вого знання (досвід, навички, уміння
працівників та населення в цілому).
Загрози, які в перспективі можуть
суттєво зростати – відставання у про-
цесах переходу України на нові рівні
технологічних укладностей; знижен-
ня рівня фундаментальних досліджень;
погіршення демографічної та профе-
сійної структури наукових кадрів; по-
силення орієнтації молодих спеціаліс-
тів на працевлаштування за кордоном
або в фірмах, які зайняті в Україні по-
середницькою діяльністю, пов’язаною
з консервацією низькотехнологічно-
го статусу країни на світовому ринку;
розповсюдження інформаційних та ін-
ших продуктів, спрямованих на розми-
вання національно-культурних та нау-
кових традицій; відсутність єдиної, по-
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
Наука та наукознавство, 2013, № 4 35
збавленої політизованого нашарування
національної ідеї, заснованої на прин-
ципах розбудови знаннєвого суспіль-
ства та інтеграції в європейський про-
стір шляхом досягнення у всіх сферах
діяльності та життя високих європей-
ських стандартів на основі розбудови
інноваційно-орієнтованої економіки.
Таким чином, вже тільки масштаб-
ний перелік перерахованих вище загроз
свідчить про складність проблеми за-
побігання існуючим ризикам, а з ура-
хуванням гостроти і складності кожно-
го з них стає зрозумілим виключне зна-
чення для надійного забезпечення на-
ціональної безпеки дієздатної науково-
технологічної та інноваційної сфери.
У свою чергу для приведення цієї сфе-
ри у відповідність до сучасних вимог не-
обхідно здійснити комплекс системних
заходів, які одночасно мають охопити
сферу державної науково-технічної та
інноваційної політики, реформи в еко-
номіці, спрямовані на радикальні струк-
турні зміни виробництва з метою підви-
щення частки середньо- і високотехно-
логічних виробництв та рівня затребува-
ності результатів науки, а також рефор-
ми в науково-технологічній та іннова-
ційній сфері для забезпечення суттєвого
зростання ролі наукового та інновацій-
ного факторів у прискоренні соціально-
економічного розвитку країни.
Ключовими передумовами розроб-
ки обґрунтованих заходів щодо забез-
печення національної безпеки шля-
хом нейтралізації існуючих і можли-
вих у майбутньому загроз у науково-
технологічній сфері є, по-перше,
об’єктивна оцінка її сучасного ста-
ну в контексті аналізу рівня науково-
технологічного потенціалу та міри за-
требуваності результатів науки з боку
національної економіки і, по-друге,
визначення основних характеристик
науково-технологічної сфери та осно-
вних параметрів національної еконо-
міки, які б найкраще відповідали ви-
могам нейтралізації існуючих загроз
національній безпеці України на осно-
ві активного використання результатів
науки та інновацій.
3. Оцінка стану науково-технологічної
сфери в контексті загроз національній без-
пеці. Сучасний стан цієї сфери характе-
ризується наступними показниками,
тенденціями розвитку та проблемами.
Чисельність дослідників скороти-
лась за роки незалежності України в
три рази, що є найгіршою тенденці-
єю серед більшості європейських кра-
їн, Росії та Білорусі. Станом на кінець
2012 р. у наукових організаціях налі-
чувалось: працівників основної діяль-
ності – 129,9 тис. осіб, що складало
0,63% від зайнятого населення Украї-
ни (у Росії і Білорусі – відповідно 1,1 та
1,3%), у тому числі – 68,6 тис. дослід-
ників, що складало приблизно 3,3 до-
слідника на тисячу зайнятого населен-
ня. Це майже втричі менше, ніж у кра-
їнах ЄС-27, у 1,5 раза менше, ніж у Ро-
сії та Білорусі. Така тенденція руйна-
ції науково-кадрового потенціалу на-
буває особливо негативного значення
в порівнянні зі зростанням чисельнос-
ті держуправлінців, працівників сило-
вих структур, служителів культів. Тен-
денція скорочення чисельності пра-
цюючих у науці дослідників супрово-
джується зростанням кількості докто-
рів та кандидатів наук, працюючих в
органах державного управління, освіти
та інших сферах діяльності. Поза нау-
ковою сферою сьогодні працюють по-
над 2/3 загальної кількості осіб з нау-
ковими ступенями.
За сучасних умов скорочення нау-
кових кадрів (яке відбувається, в осно-
вному, унаслідок дефіцитного фінан-
сування науки, низького рівня оплати
праці в науці) фактично не має пози-
тивного рішення гостра й украй небез-
печна для країни проблема оптимізації
вікової структури науковців, яка необ-
ґрунтовано зводиться лише до надмір-
ного старіння зайнятих у науці. Віко-
ву проблему створюють не пенсіонери,
які, до речі, ще плідно працюють у на-
уці, а надмірне скорочення «середніх»
Б.А. Маліцький
Science and Science of Science, 2013, № 436
вікових груп учених і незначний при-
ток у науку молоді. У ЄС частка науко-
вих працівників віком до 44 років ся-
гала у 2010 р. 60%, тоді як в Україні
– менше 45%. Це обумовлюється ста-
більним зростанням у країнах ЄС чи-
сельності науковців і, навпаки, їх ско-
роченням в Україні. За умов, що скла-
лися в науці України, назріває серйоз-
на кадрова криза внаслідок природ-
ного (або під бюрократичним тиском)
відтоку з неї значної кількості нині
працюючих пенсіонерів.
Значні проблеми у формуванні та
забезпеченні дієздатності кадрового
складу науки створює існуюча систе-
ма підготовки та атестації наукових
кадрів, яка за роки незалежності Укра-
їни значно відокремилась від реаль-
ної практики виконання наукових до-
сліджень. Особливо це стосується ву-
зівської системи, на яку припадає по-
над 65% осіб, які здобувають науко-
ві ступені. Проте значна кількість уні-
верситетів, за даними офіційної ста-
тистики, реально не є виконавцями
науково-дослідних робіт, у той же час
вони широким фронтом здійснюють
підготовку кандидатів і докторів наук,
мають аспірантуру, докторантуру, від-
повідні спецради з захисту дисертацій.
Закономірно, що за таких умов ця сис-
тема відтворює не повноцінних дослід-
ників, а викладачів, що, до речі, дійсно
відповідає існуючим потребам вузів у
викладачах, адже вони за роки неза-
лежності високими темпами нарощу-
вали чисельність студентів. Що стосу-
ється наукової діяльності нових кан-
дидатів та докторів наук, то ,за існу-
ючими статистичними даними і екс-
пертними оцінками, більшість з них
після захисту дисертацій взагалі не за-
ймаються регулярною науковою діяль-
ністю: для цього у них немає у вузах ні
часу, ні матеріальних можливостей, а
інколи й належного бажання.
Слід взяти до уваги, що в бюдже-
ті МОН, який адміністративно та за
масштабами перебрав на себе держав-
ну функцію підготовки та атестації на-
укових кадрів, наукова діяльність у фі-
нансовому вимірі становить менше 2%
загальних бюджетних витрат, а обсяг
НДДКР, що виконується всіма уста-
новами вищої школи не перевищує
10% від загального обсягу всіх науково-
дослідних робіт в Україні (для порів-
няння – у НАН України – 52,8%, ААН
– 11,0%). Проте МОН має велику пе-
ревагу не тільки в кількісному вимірі
(кількість підготовлених кандидатів та
докторів наук, кількість спецрад тощо),
але й адміністративну та експертну пе-
ревагу у сфері атестації наукових ка-
дрів. Понад 65% членів експертних рад
є працівниками системи МОН. В умо-
вах існуючої повної підпорядкованості
системи атестації наукових кадрів Мі-
ністерству освіти і науки вона фактич-
но втратила традиційні наукові важелі
впливу на творчий рівень дисертацій. У
цій справі все більше превалюють бю-
рократичні засоби, що створює загро-
зу подальшого зниження якості дисер-
тацій і, відповідно, унеможливлює ви-
рішення на рівні сучасних світових ви-
мог проблему якісного формування ка-
дрового складу вітчизняної науки.
Проблема формування якісно-
го складу науково-кадрового потен-
ціалу науки безпосередньо залежить
від стану її фінансування. Помилко-
ве з точки зору національних інтере-
сів і національної безпеки виключен-
ня впродовж багатьох років науково-
технологічної сфери з державних пріо-
ритетів щодо вкладення в неї інвести-
цій, використання принципу залиш-
кового бюджетного фінансування на-
уки, майже повна відміна в 2005 р. по-
даткових та інших стимулів для вкла-
дання бізнесом коштів у розвиток на-
укових досліджень, технологій та ін-
новацій – все це призвело до критич-
ного падіння фінансування цієї сфери,
що не тільки унеможливлює ефектив-
не виконання наукою своєї суспільної
функції, але й веде до незворотної руй-
нації її потенціалу.
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
Наука та наукознавство, 2013, № 4 37
Рис. 1. Динаміка показника наукоємності ВВП,%
Джерело: Науково-технологічна сфера України. Держінформнауки. – 2013.
Рис.2. Динаміка обсягів фінансування науки України з бюджету
і за рахунок коштів вітчизняних та іноземних замовників (у поточних цінах у млн грн)
Джерело: Складено на основі даних Державної служби статистики України.
Основні показники фінансового забез-
печення науково-технологічної сфери.
На рис. 1–2 приведено динаміку
показника наукоємності ВВП в Укра-
їні та динаміку обсягів фінансування
науки України з бюджету й за рахунок
коштів вітчизняних замовників та іно-
земних замовлень.
Змістовний аналіз даних, наведених на
рис. 1–2, а також інших даних з офіційних
статистичних джерел та експертних оці-
нок, дозволяє зробити наступні висновки:
– в Україні виконавчими ор-
ганами влади впродовж багатьох
років не виконується законодав-
чо встановлена норма бюджетного
фінансування науки на рівні 1,7%
ВВП. Нині на НДДКР з бюдже-
ту витрачається коштів у 4,6 разів
менше, ніж законодавчо встанов-
лено;
– оскільки в загальних витратах
на науку (бюджет + національні +
іноземні замовлення) частка заро-
бітної плати суттєво превалює над
іншими витратами, включаючи ви-
трати на проведення суто дослідного
процесу, і становить приблизно 80%,
Б.А. Маліцький
Science and Science of Science, 2013, № 438
Таблиця 1
Динаміка реальних обсягів бюджетного фінансування наукової сфери
(% від запланованих бюджетних коштів
Роки 1995 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2010 2011 2012
Різниця між
обсягами
бюджетного
фінансування
науки
та сумою
нарахувань
на фонд
заробітної
плати й
обсягів
податкових
сплат, що
повертаються
в бюджет та
інші державні
фонди (% від
запланованого
в бюджеті
обсягу)
9,5 3,8 -18,4 -23,4 -13,2 -10,0 -21,0 -14,3 0,2 -2,5 17,4 15,5 22,7
Джерело: Розраховано автором та канд. екон. наук І.О. Булкіним на основі даних Державної
служби статистики України та обсягів нарахувань на оплату праці та податкових сплат персоналу.
Таблиця 2
Динаміка зміни частки бюджетного фінансування науки
в загальному обсязі її фінансування, %
Роки 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2007 2008 2012
%
бюджетного
фінансування
науки
28,7 27,5 30,3 30,9 28,0 29,8 33,2 45,8 48,7 44,6
Джерело: Складено на основі даних Державної служби статистики України
то обсяги нарахувань на оплату пра-
ці та податкові сплати науковців є
співставними, а інколи й переви-
щують, планові обсяги бюджетних
вкладень у науку. Тобто, тим самим
держава автоматично повертає з на-
укової сфери в бюджет заплановані
в ньому видатки на науку (табл. 1);
– унаслідок майже повної відміни
в 2005–2007 рр. системи державного сти-
мулювання бізнесу для вкладання коштів
у дослідження та розробки (яка й до цього
була вкрай недостатньою) бюджетна част-
ка в загальному фінансуванні науки (яка
до цього була на рівні 27–34%, що відпові-
дало стандарту розвинутих країн) автома-
тично зросла до 45 і більше відсотків за ра-
хунок відносного скорочення частки ви-
трат на дослідження й розробки з боку біз-
несу. Фактично ця непродумана дія при-
звела до зниження рівня інноваційного
розвитку підприємств (табл. 2);
– за період економічної кризи (з
2007 р. по 2011 р.) в Україні, на відміну
від США, Росії та інших країн, відбулось
скорочення бюджетного фінансування
науки: у розрахунку на одного дослідни-
ка – на 5 тис. дол., частка бюджетного фі-
нансування в загальному обсязі фінансу-
вання НДДКР – на 10%. Зазначені вище
країни, навпаки, підвищили рівень бю-
джетного фінансування науки, розгляда-
ючи це як адекватну реакцію на кризові
явища у світовій та національних еконо-
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
Наука та наукознавство, 2013, № 4 39
міках з метою підвищення економічної
ролі науки в подоланні кризи;
– ще донедавна продуктивність
українських учених тісно корелювала
з рівнем фінансування науки: у розра-
хунку на співставну одиницю витрат
на одного дослідника результати укра-
їнського дослідника були порівняними
з рівнем результативності закордонних
дослідників. Але, починаючи з 2007 р.,
коли фінансування вітчизняної науки
досягло найнижчого рівня в порівнян-
ні з іншими країнами (рис. 3), резуль-
тативність почала знижуватись більш
високими темпами, ніж зниження об-
сягів фінансування науки, що свідчить
про початок незворотної руйнації, яка
розпочалася в науковій сфері України;
– про посилення руйнівних про-
цесів в українській науці, падіння її
науково-технологічного рівня внаслі-
док хронічного недофінансування свід-
чить і той факт, що після 2011 р. поча-
лись скорочуватися обсяги закордон-
них замовлень на виконання науково-
дослідних робіт. Оскільки світовий
обсяг НДДКР не зменшується, то цю
нову тенденцію для вітчизняної науки
можна також пояснити вичерпанням
накопичених у минулому наукових
досягнень та втратою нею внаслідок
погіршання умов праці конкуренто-
спроможних позицій на світовій аре-
ні при одночасному посиленні лідер-
ства країн з кращими показниками су-
часного розвитку науково-технічного
потенціалу, набутими за рахунок на-
рощування фінансування науково-
технічної сфери й чисельності дослід-
ників, створення привабливих умов
для залучення в цю сферу талановитих
фахівців, адекватної світовому рівню
сучасної дослідно-експериментальної
бази, що для України є абсолютно не-
характерним.
Проте жорсткий довготривалий де-
фіцит коштів вплинув украй негативно
не лише на продуктивність вітчизня-
Рис. 3. Поточні витрати на НДДКР у розрахунку на одного мешканця в Україні
та деяких інших країнах (у паритеті купівельної спроможності національних валют, дол. )
Джерело: Розраховано канд. екон. наук І.О. Булкіним на основі даних Державної служби
статистики України, Національного статистичного комітету Республіки Білорусь, Міжнародного
валютного фонду та Організації економічного співтовариства та розвитку.
Б.А. Маліцький
Science and Science of Science, 2013, № 440
них дослідників, але й на їх морально-
професійний стан. Небезпечність роз-
повсюдження у вітчизняному науко-
вому середовищі таких нових явищ, як:
пасивність рефлексії вчених на про-
блеми, що виникають у наукових ко-
лективах і в науці країни в цілому, не-
критичне ставлення до результатів на-
укових досліджень, втрачання колек-
тивістської мотивації у виконанні на-
укових досліджень і патріотичного
ставлення до своєї роботи у вітчизня-
ній науці, зневага до міждисциплінар-
ної взаємодії та до популяризації нау-
кових знань та їх ролі в розвитку сус-
пільства тощо, – полягає ще й у тому,
що вони в особистому сприйнятті на-
бувають «генетичної» спадкоємності. І
виправити таке становище стає дедалі
більш складною задачею, навіть за на-
явності кращих умов фінансування на-
укової сфери.
Ще одна гостра проблема укра-
їнської науки, пов’язана зі змінами в
науковій свідомості дослідників – це
проблема різкого переходу соціогума-
нітарних наук, у тому числі економіч-
ної науки, від марксистської методо-
логії пізнання до методології, загально-
прийнятої в «західній» науці. Цей про-
цес значно ускладнився тим, що од-
ночасно відбулася зміна економічної
та соціально-політичної укладності
країни. За таких умов соціогуманітар-
ні науки фактично перетворилися в
посередницький механізм трансферу
знання, накопиченого західною нау-
кою, у нове українське життя. Компі-
лятивний метод став головним інстру-
ментом у соціогуманітарних, зокрема
в економічних, дослідженнях, що за-
кономірно відірвало їх від реального
суспільного, політичного й економіч-
ного життя країни, обумовило низьку
ефективність їх впливу на реформу-
вання країни.
На жаль, зазначена особливість у
формуванні сучасної вітчизняної со-
ціогуманітарної науки в країні замов-
чується. Ця проблема майже зовсім не
обговорюється в науковому суспіль-
стві й жодним чином не враховується
в державній науковій політиці. Вона
отримала ще більшу гостроту з точки
зору загрози для національної безпе-
ки внаслідок того, що впродовж двох
десятків років відбувалося масштабне
кількісне зростання наукового потен-
ціалу соціогуманітарних наук, особли-
во політології та економіки, яке не від-
повідало фундаментальній базі вітчиз-
няної науки – наявності достатньої
для таких масштабів кількості викону-
ваних НДДКР, наукових керівників та
консультантів пошукувачів наукових
ступенів. Особливо це стосується еко-
номічної науки. За останні десять ро-
ків у цій галузі захищено понад 10 тис.
кандидатських та докторських дисер-
тацій. Кількість осіб, що отримали на-
укові ступені, становить більше десяти
відсотків від загальної кількості всіх
дослідників. Ще більшою є частка ас-
пірантів у цій галузі науки – вона дося-
гає майже 20% від загальної кількості
аспірантів, що навчаються в Україні.
Боляче вдарила по формуванню
якісної економічної еліти розгорну-
та в країні широкомасштабна систе-
ма підготовки фахівців у галузі держав-
ного управління, яка стала специфіч-
ним інструментом, за допомогою яко-
го окремі депутати, політики, пред-
ставники виконавчої влади й узага-
лі заможні люди «приватизують» учені
ступені. Ключова проблема полягає в
тому, що в цьому напрямку науки при-
родно не можуть існувати умови для
об’єктивного, незалежного від існую-
чої адміністративно-управлінської до-
гматики, дослідження питань держав-
ного управління. Фактично створено
систему відтворення наукових знань,
аналогічну тій, що існувала за радян-
ських часів у специфічній для влади
«партійній» науці, яка консервує за-
старілі догми державного управління.
Небезпека посилюється тим, що сьо-
годні в органах державного управління
сконцентровано в 1,5 рази більше кан-
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
Наука та наукознавство, 2013, № 4 41
дидатів наук, ніж у дослідних інститу-
тах, причому значну частину їх станов-
лять особи, які отримали дипломи зі
спеціальності державне управління.
За роки незалежності посилилась
структурно-організаційна та профе-
сійна роз’єднаність наукової системи,
ослабла міждисциплінарна взаємо-
дія вчених, поглибився розрив у зна-
ннях між природничими, технічни-
ми та соціогуманітарними науками. Ці
зміни викликають серйозну загрозу ці-
лісності вітчизняної науки і здатнос-
ті її ефективно функціонувати як єди-
на система. Причиною посилення та-
ких тенденцій став жорсткий фінансо-
вий дефіцит, який в умовах скорочен-
ня всіх джерел фінансування, особли-
во зниження попиту на результати на-
уки з боку виробництва, призвів до не-
здорової, не продиктованої загальни-
ми інтересами розвитку науки, кор-
поративної боротьби за кошти задля
виживання. Оскільки за умов змен-
шення попиту на наукові результати
з боку бізнесу більш надійним фінан-
совим джерелом дедалі частіше става-
ли державні кошти, то частина галузе-
вої науки домоглася отримання акаде-
мічного статусу. Зокрема, поступово
з’явилися п’ять нових державних ака-
демій наук, які згодом отримали ста-
тус національних академій. Відповід-
но зросла чисельність академіків та
членів-кореспондентів. Якщо до Не-
залежності високе академічне зван-
ня мав один науковець з 400, то зараз
кожний 70-й дослідник має академіч-
не звання. Ця тенденція породила про-
блеми якісного формування вищої на-
укової еліти, призвела до розпоро-
шення державних коштів по багатьох
науково-організаційних структурах,
послабила критерії вимог до результа-
тів фундаментальної науки.
З цієї ж причини відбулися струк-
турні зміни в Національній акаде-
мії наук України. Заради отримання
більш надійної фінансової підтрим-
ки більшість госпрозрахункових струк-
тур (конструкторські бюро та дослідно-
експериментальні підприємства), які
діяли при наукових установах, перетво-
рилися теж у науково-дослідні інститу-
ти. Тим самим сталося подальше розпо-
рошення коштів на наукові досліджен-
ня й одночасно суттєво зменшилися
можливості НАН України у проведенні
дослідно-експериментальної та інно-
ваційній діяльності. За умов серйозної
деградації прикладного сектору науки
й низького рівня наукової активнос-
ті більшості вищих навчальних закла-
дів ці зміни в академічному секторі на-
уки негативно вплинули на відтворю-
вальні інноваційні можливості вітчиз-
няної науки в цілому. У поєднанні з від-
сутністю системи державного стимулю-
вання бізнесу для вкладання інвестицій
у інноваційний розвиток економіки,
а також з недостатньою для більш ак-
тивної інноваційної діяльності управ-
лінською культурою представників ві-
тчизняного бізнесу, наведені вище змі-
ни становлять зростаючу загрозу втра-
чання ефективності комплексного ви-
користання можливостей існуючого
науково-технічного потенціалу.
Особливо небезпечні тенденції
складаються в кадровому забезпечен-
ні в підприємницькому секторі нау-
ки. Лише за 2011 р. кількість науков-
ців у зазначеному секторі скоротилася
на 2665 осіб, а чисельність дослідни-
ків у галузі технічних наук за роки не-
залежності зменшилась у 3,5 раза. Такі
зміни в науково-кадровому потенціалі
України мають серйозні негативні на-
слідки, оскільки вони унеможливлю-
ють формування високотехнологічної
економіки, зокрема, створення нових
робочих місць у наукоємних галузях
виробництва, забезпечення зростання
обсягів освоєння нових видів техніки.
Про це, зокрема, свідчать певні стан-
дартні співвідношення між чисельніс-
тю дослідників, які працюють на під-
приємницький сектор, і чисельністю
робочих місць у високотехнологічному
виробництві, або між чисельністю до-
Б.А. Маліцький
Science and Science of Science, 2013, № 442
слідників та обсягами освоєння нових
видів техніки. Дані по Україні показу-
ють, що скорочення одного дослідни-
ка в галузі технічних наук призводить
до чотирьохразового скорочення обся-
гів освоєння нових видів техніки. А за
світовими «стандартами» кожне нове
робоче місце в науково-технологічній
сфері породжує 7–10 нових робочих
місць у середньо- і високотехнологіч-
них галузях виробництва.
Наведений аналіз внутрішніх фак-
торів утворення загроз національ-
ній безпеці всередині наукової спіль-
ноти свідчить, що на сьогодні склала-
ся системна деформованість вітчизня-
ної науково-технологічної сфери, яка
полягає в тому, що її темпи розвитку,
структура, методологічна база, ступінь
використання наукових результатів не
відповідають потребам забезпечення
національної безпеки України, завдан-
ням її соціально-економічного розви-
тку на сучасній інноваційній основі.
Ця небезпека загострюється вна-
слідок того, що у глобалізованому сві-
ті посилюється боротьба за оволодін-
ня ринками збуту продукції з високим
рівнем доданої вартості, яка є набага-
то економічно ефективнішою, ніж си-
ровинна продукція, і, одночасно, по-
силення диктату технологічно розвину-
тих країн з метою консервації сировин-
ної та низькотехнологічної укладності
таких країн, як Україна та країни СНД.
Одним з інструментів здійснен-
ня такого диктату стало нав’язування
Україні, ще з початку отримання нею
незалежності, невигідних для забезпе-
чення розвитку науково-технологічної
сфери та високотехнологічних секто-
рів виробництва умов надання закор-
донних кредитів, потреба в яких зрос-
тала по мірі втрати керованості еко-
номіки з боку держави. Під такі умо-
ви потрапила в першу чергу сфера на-
укових досліджень та інновацій. Нага-
даємо, що вже перші меморандуми між
Україною та МВФ передбачали скоро-
чення вітчизняного потенціалу на 2/3.
Скорочення відбувалося дуже швид-
кими темпами. Наприклад, за перші
п’ять років незалежності наукоємніть
ВВП скоротилась у 3 рази і становила в
1995 р. 1,2%. На 90% зарубіжні кредити
використовувалися в торговій і посе-
редницькій сферах і тим самим слугу-
вали фінансовому забезпеченню заку-
півлі Україною імпортної продукції та
інвестуванню нею в науку й у високо-
технологічні галузі зарубіжних країн.
Така тенденція, на жаль, зберіга-
ється дотепер. Унаслідок цього середня
наукоємність промислового виробни-
цтва впала до рівня 0,3%, що на порядок
нижче середньоєвропейського показни-
ка. Постійно знижується рівень іннова-
ційної активності підприємств. Сьогод-
ні він у 3–4 рази менший, ніж у розвину-
тих країнах. Україна за рівнем показни-
ка Європейського інноваційного індек-
су (0,23) знаходиться в найнижчій групі
країн (з чотирьох груп) – «наздогоняю-
чі». Порівняно з іншими країнами Євро-
союзу, відставання України становить:
від «країн-лідерів» – приблизно в 3 рази
(Швеція – 0,68), від країн другої групи,
«країн-послідовниць» – у 2 рази (Вели-
кобританія – 0,48), від країн третьої гру-
пи, «помірних інноваторів» – у 1,6 раза
(Норвегія – 0,35). Порівняно низький
рівень інноваційного індексу цієї еко-
номічно розвинутої країни є обумовле-
ним значною часткою внеску в еконо-
мічне зростання сировинного фактору.
Але, на відміну від Норвегії, Україна, у
економіці якої сировинні галузі теж ма-
ють велике значення, використовує цей
фактор для забезпечення економічно-
го зростання значно гірше, ніж Норве-
гія. Наприклад, на кожну експортовану
тисячу тонн металу Україна втрачає по-
над 500 тис. дол. Значні втрати виника-
ють також від продажу деревини, про-
дукції великотоннажної хімії, викорис-
тання родючих земель для вирощування
на експорт технічних культур та зерно-
вих. З точки зору національної безпеки,
такий стан вітчизняної економіки поро-
джує багато інших доленосних для май-
бутнього країни загроз, що виходять за
суто економічні рамки.
ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
Наука та наукознавство, 2013, № 4 43
По-перше, розрахунки свідчать, що
забезпечення існуючого низькотехно-
логічного рівня виробництва і сировин-
ної спрямованості експорту унеможлив-
лює досягнення середньоєвропейського
показника ВВП у розрахунку на одного
мешканця (15–18 тис. дол.), навіть якщо
обсяги експорту подвоїти. Ситуація ще
більше ускладнюється тим, що отрима-
ні за експорт сировинної та напівфабри-
катної продукції кошти майже зовсім
не використовуються для технологічної
модернізації виробництва, як це робить-
ся, наприклад, у Норвегії чи Росії. Зна-
чна частка з них осідає в офшорних зо-
нах, витрачається на розкіш і розваги.
Наприклад, на розвиток закордонно-
го футболу (не національного) витрача-
ється в рік більше коштів, ніж вкладаєть-
ся бізнесом у науково-технічний розви-
ток країни. Такого немає в жодній краї-
ні світу. Для оплати праці одного закор-
донного тренера Україні потрібно про-
дати за кордон понад 150 вагонів мета-
лу. Охочих до таких заробітків тренерів,
футболістів та інших фахівців, які не ма-
ють жодного відношення до науково-
технологічного розвитку країни в Украї-
ні стає дедалі більше. У той же час у тому
ж гірничо-металургійному комплексі
майже 70% основних фондів потребу-
ють сучасного фізичного і технологічно-
го оновлення.
По-друге, надмірна експлуатація
природних ресурсів, особливо в існую-
чій формі, є украй неефективною з точ-
ки зору національних інтересів. Збере-
ження низькотехнологічної укладності
вітчизняної економіки обумовлює зрос-
тання міграційної трудової активнос-
ті найбільш працездатної частини насе-
лення, особливо її інтелектуальної час-
тини, що в сукупності з несприятливи-
ми соціально-економічними умовами
для нормального відтворення населен-
ня країни призводить до сталого збере-
ження депопуляційної тенденції в Укра-
їні і створює багато загроз морально-
етичного та соціально-політичного пла-
ну: формується безбатьківське поколін-
ня, аполітичне стосовно проблем своєї
країни. Сьогодні в Україні налічується
понад 1 млн дітей, які залишені батька-
ми, що працюють за кордоном, фактич-
но без батьківської опіки й настанови,
необхідної для їх становлення повноцін-
ними громадянами України.
По-третє, низька фінансова ефек-
тивність вітчизняної економіки,
слабка затребуваність з її боку су-
часних наукових результатів консер-
вує дефіцитний стан фінансування
вітчизняної науки, що в умовах гло-
балізації погіршує позиції України в
міжнародному науковому просторі,
зокрема – її можливості щодо отри-
мання наукових результатів світового
рівня внаслідок нерівностей у існую-
чій дослідно-експериментальній базі,
матеріально-технічного та інфор-
маційного забезпечення науково-
дослідного процесу і оплати праці до-
слідників. Відставання української
науки в цих напрямках наукової ді-
яльності, порівняно з європейською
наукою, надзвичайно велике і при-
близно відповідає співвідношенню
обсягів середніх витрат на одного до-
слідника відповідно в країнах ЄС та
України (190 тис. дол. : 15 тис. дол.).
По-четверте, нарощування струк-
турної деформованості вітчизняної еко-
номіки в бік сировинних і низькотех-
нологічних галузей у поєднанні з ре-
алізацією нав’язаної ззовні специ-
фічної програми конверсії оборонно-
промислового комплексу, у якій наці-
ональні інтереси України фактично не
враховувалися, призвело до значної де-
технологізації цього комплексу, розгра-
бування його матеріальної бази, втрати
найбільш цінної його складової – висо-
кокваліфікованих кадрів. Певною мірою
в такому ж напрямі реалізувалась і про-
грама зарубіжної фінансової підтрим-
ки перепрофілювання українських уче-
них, які працювали у сфері військово-
оборонних досліджень. Слід зазначи-
ти, що така допомога дійсно відіграла
на початковому етапі позитивну роль
для фінансової підтримки декількох ти-
сяч українських учених, які за її відсут-
Б.А. Маліцький
Science and Science of Science, 2013, № 444
ності не змогли б продовжити свою нау-
кову діяльність. Проте економічні втра-
ти України внаслідок добровільної здачі
активних позицій у розвитку ОПК, ви-
явилися на порядок більшими, ніж фі-
нансова зарубіжна допомога для його
конвертації.
Українськими вченими в 90-х рр.
було запропоновано низку проектів
проведення більш ефективної для кра-
їни конверсії, що були спрямовані на
використання матеріально-технічної
бази та висококваліфікованих вій-
ськових кадрів шляхом організації на
базі окремих військових частин різно-
манітних інноваційних структур. Зо-
крема, було розроблено документа-
цію (включаючи проекти Указів Пре-
зидента України) щодо створення на
базі тодішнього ракетного комплек-
су «Броди» аграрного технопарку, а на
базі ракетної армії, що ліквідувалась –
національного екологічного технопар-
ку для здійснення рекреаційних робіт
на територіях, які належали донедав-
на військовим базам і сховищам. Але
приватизаційний корупційний ажі-
отаж, який набув великих обертів у ті
часи, унеможливив остаточне пози-
тивне вирішення цієї проблеми. А тех-
нологічні й кадрові втрати в ОПК обу-
мовили науково-технологічне відста-
вання країни у військово-технічній
стратегії, подолання якого потребує
дуже великих коштів, кваліфікованих
кадрів, часу і найбільше – політичної
волі, а також державної дисципліни й
відповідальності органів влади та ін-
ших компонентів управління, у яких
формуються політичні загрози націо-
нальній безпеці внаслідок їх неефек-
тивності та недостатньої цілеспрямо-
ваності на забезпечення інноваційно-
го розвитку країни.
1. Стратегія національної безпеки України "Україна у світі, що змінюється" [Електронний ре-
сурс]. – URL: http://president.gov.ua/ru/documents/14823.html?PrintVersion.
2. Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство / Б. А. Маліцький. – К.: Фенікс, 2007. – 464 с.
3. Малицкий Б.А. Неолиберализм и кризис инновационного развития экономики. Формула кри-
зиса / Б. А. Малицкий. – К.: Феникс, 2009.– 64 с.
4. Малицкий Б.А. Социальный капитал науки: оценка и пути наращивания / Б. А. Малицкий. –
К. : Феникс, 2013. – 77 с.
5. Миндели Л.Э. Обеспечение национальной безопасности в сфере науки, технологий и образо-
вания [Eлектронний ресурс]. – URL: http://www.issras.ru/papers/etap01_2012.Mindeli.php
6. Булкін І.О. Іноземне фінансування НДДКР в Україні: деякі довгострокові тенденції /
І.О.Булкін // Україна в світовому науковому просторі, № 7. – 2013. – С. 40–117.
Одержано 14.10.2013
Б.А. Малицкий
Определение угроз национальной безопасности Украины,
обусловленных состоянием научно-технологической сферы
В статье системно представлены содержание, состояние и пути решения
проблем нейтрализации угроз национальной безопасности Украины, касающихся
научно-технологической сферы.
Продовження в наступному номері
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-85990 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:06:26Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маліцький, Б.А. 2015-09-05T14:32:17Z 2015-09-05T14:32:17Z 2013 Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 / Б.А. Маліцький // Наука та наукознавство. — 2013. — № 4. — С. 31-44. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85990 001.89:35 У статті системно представлено зміст, стан та шляхи вирішення проблем нейтралізації загроз національній безпеці України, що стосуються науково-технологічної сфери. В статье системно представлены содержание, состояние и пути решения проблем нейтрализации угроз национальной безопасности Украины, касающихся научно-технологической сферы. Systematic description of threats to the national security of Ukraine, originating from poor performance of science & technology sector is given, with outlining ways for their alleviation. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 Определение угроз национальной безопасности Украины обусловленных состоянием научно-технологической сферы. Часть 1 Identification of Threats to the National Security of Ukraine, Originating from the Condition of the Science and Technology Sector. Part I Article published earlier |
| spellingShingle | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 Маліцький, Б.А. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства |
| title | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 |
| title_alt | Определение угроз национальной безопасности Украины обусловленных состоянием научно-технологической сферы. Часть 1 Identification of Threats to the National Security of Ukraine, Originating from the Condition of the Science and Technology Sector. Part I |
| title_full | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 |
| title_fullStr | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 |
| title_full_unstemmed | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 |
| title_short | Визначення загроз національній безпеці України, що походять від стану науково-технологічної сфери. Ч.1 |
| title_sort | визначення загроз національній безпеці україни, що походять від стану науково-технологічної сфери. ч.1 |
| topic | Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства |
| topic_facet | Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/85990 |
| work_keys_str_mv | AT malícʹkiiba viznačennâzagroznacíonalʹníibezpecíukraíniŝopohodâtʹvídstanunaukovotehnologíčnoísferič1 AT malícʹkiiba opredelenieugroznacionalʹnoibezopasnostiukrainyobuslovlennyhsostoâniemnaučnotehnologičeskoisferyčastʹ1 AT malícʹkiiba identificationofthreatstothenationalsecurityofukraineoriginatingfromtheconditionofthescienceandtechnologysectorparti |