Методологічна функція категорії свободи в праві

Свобода как условие формирования творческой и самодостаточной личности выступает абсолютной ценностью. Являясь основным способом осуществления естественных прав человек, она должна использываться в качестве методологического ориентира и критерия позитивного права. Freedom as a condition of formation...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2003
Main Author: Донченко, О.П.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2003
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8631
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Методологічна функція категорії свободи в праві / О.П. Донченко // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 157-158. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859651828288847872
author Донченко, О.П.
author_facet Донченко, О.П.
citation_txt Методологічна функція категорії свободи в праві / О.П. Донченко // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 157-158. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
collection DSpace DC
description Свобода как условие формирования творческой и самодостаточной личности выступает абсолютной ценностью. Являясь основным способом осуществления естественных прав человек, она должна использываться в качестве методологического ориентира и критерия позитивного права. Freedom as a condition of formation of a creative and self-relying person presents itself as an absolute value. Being also a means of the realization of natural human rights, it is used as a methodological guide and criterion for the positive law.
first_indexed 2025-12-07T13:34:53Z
format Article
fulltext АКСІОЛОГІЯ ПРАВА Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 157 2003 р. О. П. Донченко Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича МЕТОДОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ КАТЕГОРІЇ СВОБОДИ В ПРАВІ Свобода є сутнісною константою у визначенні індивіда як самостійно діючого суб’єкта, наділе- ного можливістю вибору відповідно до своїх по- треб, бажань та цілей [3, с. 340]. В свою чергу, ві- льна, творча людина, яка проголошується в Україні найвищою соціальною цінністю, повинна врешті- решт не тільки декларативно, але й реально визначати нормативно оформлений зміст діяльності держави. Якщо ж вказані судження об’єднати, то сфор- мулюється тріада “свобода-особистість-право”, до- тримання якої, на наш погляд, є умовою оптимізації процесів державотворення в демократичній країні. Отже, виникає необхідність аналізу дієвості ме- тодологічної функції категорії свободи. Адже пра- во як міра, масштаб поведінки [7, с. 23-27; 1, с. 172-173] виражає ступінь поліваріантності вчин- ків ініціативної особи. В цьому розумінні можли- вість правового самовизначення суб’єктів повинна стати своєрідним “компасом”, показником істин- ності юридичних приписів та настанов. Особлива роль у конкретизації цього положення належить природному праву. Коли ми спробуємо з’ясувати, яке з основних питань соціально-філосо- фського знання сягає глибокої давнини, то не поми- лимося, стверджуючи, що в якості такого постає про-блема його співвідношення з позитивним пра- вом. Вже в античний період греки розмежовували за- кон і справедливість. Погляди мислителів були сповнені прагненням винайти абсолютні начала в праві, зумовлені самим людським буттям. Де- мокріт вважав, що “Закон намагається допомогти в житті людей. Але досягти цього можна лише то- ді, коли громадяни хочуть жити щасливо: для під- порядкованих він є тільки свідченням їх власної доброчинності” [4, с. 361]. Є різні інтерпретації природного права: космо- логічне (як божествений світовий порядок); антро- пологічне (як вираження людської сутності); раціо- нальне (як розум). Ми розглядаємо його як таке, що по суті висту- пає субстанційною основою свободи. Адже люди є вільними лише настільки, наскільки вони можуть здійснювати природні права (на життя, особисту недоторканість, вибір місця проживання, безпечне довкілля тощо). Тобто, свобода у вигляді життєво важливих інтересів індивіда набуває певного змі- сту. І завдяки цьому вона отримує достатню осно- ву, щоби виконувати роль методологічного оріє- нтира для законодавця. З іншого боку, окрім змістового наповнення будь-яке явище повинно мати спосіб свого існу- вання. В даному випадку, якщо відсутній механізм практичного втілення, то йдеться тільки про сво- боду-можливість і людина буде не здатна реалізу- вати свою самобутність через відсутність визначе- ності, а головне, гарантованості. Вести ж мову про свободу як дійсність, “наявне буття” можна лише без відриву від системи забезпечуваних державою норм. Але таке твердженя потребує доведення. Тому наступним нашим завданням є розкриття си- нтезу природного і позитивного права. Однак, перш ніж досліджувати співвідношення та інтегрцію цих концепцій, необхідно зазначити, що проблема їх єдності та взаємозв’язку, як свідчить історія та сучасність, розв’язується неоднозначно. Соціальна і політична специфіка позицій, що розглядаються, їх якісні відмінності створюють можливість різних поглядів, у тому числі й для ви- знання в якості основоположого взагалі тільки од- ного з типів праворозуміння. Так в 40-50-ті рр. в багатьох країнах відбувся перехід до позитивного підходу. Природно-правове мислення було піддане значній критиці, аргументи якої цікаві й показові. Перший аргумент стосувався нечіткості концепції внаслідок розмитості її елементів – визначень “природа” і “природне.” Другий елемент критики полягав у вказуванні на відсутність трьох основних компонентів позитивізму: примусового характеру; меж дії, встановлених державою; забезпечення державного контролю. Такі міркування не можна визнати вагомими, оскільки було зроблено сплуту- вання понять: властивості позитивного права по- милково трактувались як такі, що є обов’язковими для природного. Аналогічні дискусії досить актуа- льні і в наш час, в тому числі для сучасної юридич- ної науки [8, с. 52]. Разом із тим, у світі все більше стверджується думка, що саме взаємозв’язок вказаних концепцій [2, с. 179, 186] є необхідною підставою створення найбільш сприятливих умов для творчої самореалі- зації особистості. І не зважаючи на те, що людині О.П. Донченко 158 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. від народження належать невідчужувані права, "за- хист" їм все ж таки надає форма закону. Отже, вихідним моментом встановлення внут- рішнього зв’язку між природним і позитивним правом є усвідомлення того, що при всіх своєрі- дних відмінностях обидва поняття перебувають в єдиному правовому просторі, який характеризу- ється спільною сутністю. Це, по-перше. По-друге, діалектичний підхід до розкриття динаміки та взає- мопроникнення складових цього простору показує, що в суспільному житті природне і позитивне право є не просто протилежностями, а іманентним проти- річчям у відношенні сутності правової свободи. Остання ж в такій ситуації містить специфічне нор- мативне обмеження, переслідуючи мету самозахис- ту. По-третє, згідно з проведеним аналізом, сво- бода має два джерела – змістове (природні права) і формальне (юридичні норми). Отже, правове регу- лювання полягає в її трансформуванні в юридичну сферу. Разом із цим відбувається наповнення фо- рми закону загальновизнаними цінностями, що по- яснюється за допомогою методу детермінізму [3,с.90]. Важливо зазначити, що в цьому випадку використовується не жорсткий причинно-наслідко- вий зв’язок, а причинність як взаємодія. Така інтерпретація свободи має принципове значення для теорії та філософії права, діагностики сучасної ситуації. Перш за все, це значення прояв- ляється у співвідношенні закону і права [5, с. 19- 31; 6, с. 17-26], визначенні правового закону. Ос- новною ж властивістю останнього є зумовленість його змісту таким показником як життєво важливі потреби та інтереси індивідів. Тобто, місце законо- давчого акту в соціальному житті визначається тим, наскільки він відповідає природним, суспіль- но-історичним, економічним, національним, пси- хологічним факторам і процесам цього життя. Будь- яке ж нехтування або зневажливе ставлення до ви- користання свободи в якості критерію права зумов- лює стан соціальної напруги та нестійкості у суспі- льстві. Отже, юридичний закон буде виступати в якості справедливого, “правильного” тоді, коли держав- ним законом стане природний закон свободи. Звід- си зрозуміло, що для перетворення акту державної волі в правовий акт законодавець повинен пе- ревіряти його зміст на відповідність свободі, і тільки при дотриманні цієї вимоги з’являться під- стави стверджувати про гармонізацію й ефектив- ність правотворчості та правозастосування. Список літератури 1. Иконникова Г.И., Ляшенко В.П. Основы фи- лософии права. – М.: ИНФРА-М, Издательство “Весь Мир”, 2001. 2. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. 3. Краткий философский словарь / Под ред. А.П. Алексеева. – М.: Проспект, 2001. 4. Лурье С.Я. Демокрит. Тексты. Перевод. Ис- следования. – Л.: “Наука”, 1970. 5. Нерсесянц В.С. Право и закон: их различение и соотношение // Вопросы философии. – 1988. – № 5. 6. Нерсесянц В.С. Право – математика сво- боды. Опыт прошлого и перспективы. – М.: Юрист, 1996. 7. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1997. 8. Петрова Л.В. О естественном и позитивном праве (Критические заметки по поводу учебника С.С. Алексеева) // Государство и право. – М., 1995. – № 2. О. П. Донченко МЕТОДОЛОГИЧЕСКАЯ ФУНКЦИЯ КАТЕГОРИИ СВОБОДЫ В ПРАВЕ Свобода как условие формирования творческой и самодостаточной личности выступает абсолютной ценностью. Являясь основным способом осуществления естественных прав человек, она должна ис- пользываться в качестве методологического ориентира и критерия позитивного права. O. P. Donchenko THE METHODOLOGICAL FUNCTION OF THE CATEGORY OF FREEDOM IN LAW Freedom as a condition of formation of a creative and self-relying person presents itself as an absolute value. Being also a means of the realization of natural human rights, it is used as a methodological guide and criterion for the positive law.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8631
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1818-992X
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T13:34:53Z
publishDate 2003
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format dspace
spelling Донченко, О.П.
2010-06-14T08:12:30Z
2010-06-14T08:12:30Z
2003
Методологічна функція категорії свободи в праві / О.П. Донченко // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 157-158. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
1818-992X
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8631
Свобода как условие формирования творческой и самодостаточной личности выступает абсолютной ценностью. Являясь основным способом осуществления естественных прав человек, она должна использываться в качестве методологического ориентира и критерия позитивного права.
Freedom as a condition of formation of a creative and self-relying person presents itself as an absolute value. Being also a means of the realization of natural human rights, it is used as a methodological guide and criterion for the positive law.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Аксіологія права
Методологічна функція категорії свободи в праві
Методологическая функция категории свободы в праве
The methodological function of the category of freedom in law
Article
published earlier
spellingShingle Методологічна функція категорії свободи в праві
Донченко, О.П.
Аксіологія права
title Методологічна функція категорії свободи в праві
title_alt Методологическая функция категории свободы в праве
The methodological function of the category of freedom in law
title_full Методологічна функція категорії свободи в праві
title_fullStr Методологічна функція категорії свободи в праві
title_full_unstemmed Методологічна функція категорії свободи в праві
title_short Методологічна функція категорії свободи в праві
title_sort методологічна функція категорії свободи в праві
topic Аксіологія права
topic_facet Аксіологія права
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8631
work_keys_str_mv AT dončenkoop metodologíčnafunkcíâkategoríísvobodivpraví
AT dončenkoop metodologičeskaâfunkciâkategoriisvobodyvprave
AT dončenkoop themethodologicalfunctionofthecategoryoffreedominlaw