Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)

Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)

У роботі висвітлено особливості формування системи освіти Буковини і Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (міжвоєнний період ХХ ст.). Акцентовано увагу на тому, що з приходом румунської влади на Буковину та Хотинщину відбувалася румунізація навчальних закладів, а з метою ш...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Наука. Релігія. Суспільство
Datum:2011
1. Verfasser: Житарюк, І.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2011
Schlagworte:
Історія
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86759
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940) / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 33-41. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-86759
record_format dspace
spelling Житарюк, І.В.
2015-09-30T20:46:28Z
2015-09-30T20:46:28Z
2011
Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940) / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 33-41. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
1728-3671
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86759
371(477.85)
У роботі висвітлено особливості формування системи освіти Буковини і Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (міжвоєнний період ХХ ст.). Акцентовано увагу на тому, що з приходом румунської влади на Буковину та Хотинщину відбувалася румунізація навчальних закладів, а з метою швидкого впровадження у навчальних закладах румунської мови вчителів-українців відправляли для її вивчення в румунські повіти. Зазначено, що приєднання Буковини та Бессарабії до Румунії унеможливило національно-культурний розвиток представників усіх національностей краю, за винятком румун, через шовіністичні підходи владних структур королівської Румунії.
Статья посвящена исследованию особенностей формирования системы образования Буковины и Хотинщины в период их пребывания в составе королевской Румынии (межвоенный период ХХ ст.). Акцентировано внимание на том, что с приходом румынской власти на Буковину и Хотинщину происходила румынизация учебных заведений, а с целью быстрого внедрения в учебных заведениях румынского языка учителей-украинцев отправляли для его изучения в румынские уезды. Отмечено, что присоединение Буковины и Бессарабии к Румынии сделало невозможным национально-культурное развитие представителей всех национальностей края, за исключением румын, из-за шовинистических подходов властных структур королевской Румынии.
The article is devoted to the research of development features of educational system in Bukovina and Khotinshchina in the period of their being a part of Royal Romania (interwar period of the ХХ-th century). Attention is paid to the fact that with the rise of Romanian power the romanisation of educational establishments in Bukovina and Khotinshchina took place, and with the purpose of rapid introduction of the Romanian language into educational establishments, Ukrainian teachers were sent to the Romanian districts for re-study. It is marked that accession of Bukovina and Bessarabia to Romania closed the door upon national and cultural development for representatives of all nationalities of the region, except for Romanians, because of chauvinism approaches in governmental bodies of Royal Romania.
uk
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
Наука. Релігія. Суспільство
Історія
Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)
Система образования Буковины и Хотинщины в период их пребывания в составе королевской Румынии (1918 – 1940)
System of Education in Bukovina and Khotinshchina in the Period of their Being a Part of Royal Romania (1918 – 1940)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)
spellingShingle Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)
Житарюк, І.В.
Історія
title_short Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)
title_full Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)
title_fullStr Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)
title_full_unstemmed Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940)
title_sort система освіти буковини та хотинщини за часів їх перебування у складі королівської румунії (1918 – 1940)
author Житарюк, І.В.
author_facet Житарюк, І.В.
topic Історія
topic_facet Історія
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Наука. Релігія. Суспільство
publisher Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
format Article
title_alt Система образования Буковины и Хотинщины в период их пребывания в составе королевской Румынии (1918 – 1940)
System of Education in Bukovina and Khotinshchina in the Period of their Being a Part of Royal Romania (1918 – 1940)
description У роботі висвітлено особливості формування системи освіти Буковини і Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (міжвоєнний період ХХ ст.). Акцентовано увагу на тому, що з приходом румунської влади на Буковину та Хотинщину відбувалася румунізація навчальних закладів, а з метою швидкого впровадження у навчальних закладах румунської мови вчителів-українців відправляли для її вивчення в румунські повіти. Зазначено, що приєднання Буковини та Бессарабії до Румунії унеможливило національно-культурний розвиток представників усіх національностей краю, за винятком румун, через шовіністичні підходи владних структур королівської Румунії. Статья посвящена исследованию особенностей формирования системы образования Буковины и Хотинщины в период их пребывания в составе королевской Румынии (межвоенный период ХХ ст.). Акцентировано внимание на том, что с приходом румынской власти на Буковину и Хотинщину происходила румынизация учебных заведений, а с целью быстрого внедрения в учебных заведениях румынского языка учителей-украинцев отправляли для его изучения в румынские уезды. Отмечено, что присоединение Буковины и Бессарабии к Румынии сделало невозможным национально-культурное развитие представителей всех национальностей края, за исключением румын, из-за шовинистических подходов властных структур королевской Румынии. The article is devoted to the research of development features of educational system in Bukovina and Khotinshchina in the period of their being a part of Royal Romania (interwar period of the ХХ-th century). Attention is paid to the fact that with the rise of Romanian power the romanisation of educational establishments in Bukovina and Khotinshchina took place, and with the purpose of rapid introduction of the Romanian language into educational establishments, Ukrainian teachers were sent to the Romanian districts for re-study. It is marked that accession of Bukovina and Bessarabia to Romania closed the door upon national and cultural development for representatives of all nationalities of the region, except for Romanians, because of chauvinism approaches in governmental bodies of Royal Romania.
issn 1728-3671
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86759
citation_txt Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (1918 – 1940) / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. — 2011. — № 4. — С. 33-41. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT žitarûkív sistemaosvítibukovinitahotinŝinizačasívíhperebuvannâuskladíkorolívsʹkoírumuníí19181940
AT žitarûkív sistemaobrazovaniâbukovinyihotinŝinyvperiodihprebyvaniâvsostavekorolevskoirumynii19181940
AT žitarûkív systemofeducationinbukovinaandkhotinshchinaintheperiodoftheirbeingapartofroyalromania19181940
first_indexed 2025-11-24T20:02:41Z
last_indexed 2025-11-24T20:02:41Z
_version_ 1850494767856615424
fulltext «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 33 УДК 371(477.85) І.В. Житарюк Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна СИСТЕМА ОСВІТИ БУКОВИНИ ТА ХОТИНЩИНИ ЗА ЧАСІВ ЇХ ПЕРЕБУВАННЯ У СКЛАДІ КОРОЛІВСЬКОЇ РУМУНІЇ (1918 – 1940) У роботі висвітлено особливості формування системи освіти Буковини і Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії (міжвоєнний період ХХ ст.). Акцентовано увагу на тому, що з приходом румунської влади на Буковину та Хотинщину відбувалася румунізація навчальних закладів, а з метою швидкого впровадження у навчальних закладах румунської мови вчителів-українців відправляли для її вивчення в румунські повіти. Зазначено, що приєднання Буковини та Бессарабії до Румунії унеможливило національно-культурний розвиток представників усіх національностей краю, за винятком румун, через шовіністичні підходи владних структур королівської Румунії. Актуальність дослідження. Особливої актуальності і значення на початку третього тисячоліття набуває аналіз історичного досвіду освітньої системи і наукового потен- ціалу попередніх століть, який робить можливим осмислення тенденцій, подій і фактів для вироблення стратегії на майбутнє. Розвиток вітчизняної освіти і науки характери- зується складними і суперечливими процесами, обумовленими дією безлічі різноспря- мованих чинників розвитку суспільства. Освіта як специфічна галузь суспільного життя постає, як відомо, одною з найваж- ливіших передумов розвитку суспільства і держави, утвердження особистості як універ- сальної соціальної істоти. Будучи засобом наукового пізнання світу, його закономірностей, реалізації об’єктивних тенденцій соціальних змін та задоволення потреб суспільства, освіта набуває ознак глобального виміру і відповідно потребує невідкладного розв’я- зання проблемних питань, пов’язаних, зокрема, з її модернізаційним розвитком. Історія XX століття має цілу низку малодосліджених питань, зокрема міжвоєнного періоду, коли настав період випробування для толерантної та космополітичної крайової спільноти. Розвиток політичного, соціального, освітнього та культурного життя Буковини і Північної Бессарабії 1918 – 1940 pp. був тісно переплетений зі світовими подіями. Перехід краю під владу королівської Румунії вніс кардинальні зміни у становище Буко- вини та Північної Бессарабії, змінив їх подальшу долю майже на чверть століття. На місце габсбурзької конформістсько-адаптаційної моделі Буковини і російської для Хотинщини приходить конфронтаційна модель суспільного життя, замість балансу інтересів етнічних громад насаджувалася політика національного шовінізму. Жорстка асиміляційна лінія у царині національної політики й у внутрішньому освітньому і політичному житті Румунії в цілому призвела до несприйняття й ідейного спротиву з боку інших національних спільнот краю. Політична боротьба у Центральній Європі за сфери впливу у міжвоєнний період XX ст. змушувала представників малих і середніх держав постійно корегувати власну політику в регіоні. Після Першої світової війни відбулися значні зміни в етно- демографічній структурі багатьох країн Центральної та Південно-Східної Європи, які часто супроводжувалися асиміляторськими заходами властей. Жертвами денаціоналіза- торської політики ставали насамперед ті етноси, які не могли сподіватися на могутню зовнішню підтримку, особливо це стосувалося українського. У міжвоєнний період Буковина та Північна Бессарабія опинилися в «острівній» ситуації і з останніх сил боролися за права своїх національних меншин. Так званий «маленький замкнений світ», щоб бути самодостатнім, вимушений був універсалізовува- І.В. Житарюк «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 34 тися, що досягалося завдяки поліетнічності, багатомовності, від яких Буковина та Хотин- щина не хотіли відмовлятися, а також завдяки природному інстинктові продуктивного суперництва як національних груп, так і окремих творчих індивідуальностей. Питання культурно-цивілізаційних орієнтацій було надзвичайно актуальним для буковинців і бесса- рабців упродовж усього XX століття. Крім того, на рубежі ХХ – ХХІ століть стало очевидним, що нагальними проблемами загальноцивілізаційного розвитку є національна ідея, нація, націоналізм, до того ж – і в авто- номному існуванні кожного з цих понять та феноменів, і в багатоступеневій їх взаємо- залежності. Одночасно згадана тріада існує сотні років, проте і досі викликають суперечки та полеміку як зміст історично зафіксованих реальностей, так і їх перспективи. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історію Буковини та Бессарабії міжвоєн- ного періоду вивчали дослідники різних країн, зокрема В. Ботушанський, С. Брисякін, І. Буркут, В. Димир, О. Добржанський, А. Дольник, А. Жуковський, С. Канюк, Г. Кожо- лянко, Г. Комарницький, Ю. Макар, О. Масан, П. Михайлина, Г. Піддубний, І. Піддубний, Ш. Пуріч, П. Рихло, М. Романюк, С. Сірополко, Д. Стежару, В. Фісанов, А. Цепенда, Ф. Шевченко, I. Agrigoroaiei, G. Andronie, T. Bălan, A. Boldur, N. Ciachir, Sţ. Ciobanu, G. Co- jocaru, N. Dascălu, N. Enciu, I. Fruntaşu, O. Ghibu, У. Grecu, M. Grigorovitâ, P. Garbovi- ceanu, N. Iorga, F. Lupu, О. Mayer, A. Moraru, M. Muşat, I. Nistor, I. Scurtu, R. Svetlicinâi, D. Vitencu та ін. Фактично недостатньо висвітленими залишилися питання взаємозв’язків між різними етнічними громадами краю, втручання зовнішніх сил у розвиток цих взаємин, освітні процеси тощо. Буковина та Хотинщина в міжвоєнний період XX ст. були об’єктом зацікавлення низки європейських держав. Національні меншини краю були тоді обмежені у правах політичного та культурного життя з тимчасовим послабленням наприкінці 20-х років і відновленням тиску в середині 30-х років ХХ ст. Здебільшого такі обмеження трактувалися як такі, що пов’язані із захистом країни від зовнішньої загрози, в першу чергу комуністичної. За подібних обставин політичні представники національних меншин змушені були об’єднуватися та звертатися за зовнішньою допомогою. У багатьох публікаціях і документах мова йдеться про дискримінацію національних меншин у королівській Румунії. Створюючи Велику Румунію у 1918 p., офіційний Бухарест ставив своїм завданням швидку асиміляцію всіх нерумунських національностей. У цьому сенсі особливий інтерес становлять документи, що торкалися «українського питання». Вони віддзеркалюють складні проблеми румунсько-українських стосунків і особливо румунської національної політики на Буковині та Бессарабії з позиції третьої сторони. Мета статті полягає у дослідженні особливостей формування системи освіти Буко- вини та Хотинщини у зазначений період, які є актуальними і у реаліях сьогодення. Державу Румунію було утворено з двох феодальних князівств – Валахії і Молдови, які в 1829 р. за допомогою Росії добилися автономії у складі Османської імперії. 19 серпня 1856 р. великими державами Європи було визнано певну суверенність цих князівств, але турецький султан залишався формальним їх зверхником. Самостійність князівств «гарантували» Франція, Німеччина, Австрія та Росія. У січні 1859 р. воєводою князівств обрано О. Кузу, яким у 1861 р. було створено об’єднане князівство, з 1862 р. – Румунське князівство у васальній залежності від Османської імперії. У 1864 р. Кузею підписано Декрет про аграрну реформу, який скасовував кріпосне право та ін., а в 1866 р. його усунено від влади, до якої у цьому ж році прийшов Карл Людвіг Гогенцоллерн-Зігмарінґен. 9 травня 1877 року Румунія стала незалежною (наслідок війни 1877 – 1878 рр. Росії з Туреччиною) – дата «народження» Румунії, з 1881 р. – королівство [1, с. 91-129, 193-198]. Наприкінці Першої світової війни українцями та іншими народами двох воюючих імперій (Австрії та Росії) було започатковано власну національну державу, створенням восени 1917 р. на Наддніпрянщині Української Народної Республіки. Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 35 Під час мирних переговорів у Брест-Литовську в лютому 1918 р. делегація Україн- ської Народної Республіки підняла питання про об’єднання усіх українських земель, зокрема й північної української частини Буковини в межах однієї Української держави. Коли ж цього не вдалося досягти, то вона добилася того, що у секретному протоколі до Брестського мирного договору від 9 лютого 1918 р. між Українською Народною Рес- публікою й Австро-Угорщиною остання зобов’язалася надати право українцям Східної Галичини, Північної Буковини і українського Закарпаття створити окремий коронний край із широкою автономією [2, с. 214]. Ідею об’єднання західноукраїнських земель у єдиний коронний край у межах Австрії активно підтримували буковинські українські діячі на всіх рівнях упродовж весни і літа 1918 p. На Конституанті (Установчих зборах) у Львові 18 – 19 жовтня 1918 р. повно- важні представники західноукраїнських земель, зокрема й 22 буковинці, за принципом національного самовизначення створили зі Східної Галичини, Північної Буковини й українського Закарпаття Західноукраїнську державу (спочатку в складі Австрії), обрали її керівний орган – Українську Національну Раду (УНР). 25 жовтня учасники Конституанта від Буковини створили в Чернівцях український Крайовий Комітет на чолі з депутатом крайового сейму, відомим громадським і педаго- гічним діячем Омеляном Поповичем, як складову УНР. Крайовий Комітет 3 листопада провів у Чернівцях Буковинське народне віче, яке вирішило приєднати українську частину Буковини (Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українську частину Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторо- жинецького, Радовецького і Кимполунзького повітів) до Західноукраїнської держави, ви- словило протест проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 p. y Чернівцях, оголосити Буковину «румунською землею» й об’єднати її з Банатом і Тран- сільванією. Учасники віча внесли та прийняли рішення щодо приєднання української частини Буковини до України («Віче бажає прилучення австрійської часті української землі до України»), чим було проявлено державницьке мислення щодо єдиної Соборної України. На той час українці (305 тис. осіб або 38% населення краю) та румуни (273 тис. осіб – 34% населення краю) становили переважну більшість населення Буковини, тому віче, виходячи з права самовизначення народів, прийняло рішення про поділ краю на дві частини – українську та румунську, зі створенням відповідних крайових державних інститутів. При цьому іншим національностям краю гарантувалося право мати, відпо- відно до кількості населення, певне число представників у крайових органах управління. 6 листопада 1918 р. Крайовий Комітет на чолі з О. Поповичем разом з демокра- тичною частиною Румунської національної ради на чолі з А. Ончулом мирним шляхом перебрав владу в українській (північній) частині Буковини, Румунська національна рада – у південній; у Чернівцях мали діяти українська та румунська адміністрації, у змішаних громадах – за згодою останніх. Про це було оголошено в спеціальному маніфесті укра- їнською, румунською та німецькою мовами. 7 листопада службовці української адміністрації прийняли присягу на вірність укра- їнській владі в особі О. Поповича, румунські – А. Ончулу. Однак королівська Румунія 11 листопада 1918 р. насильницьки перервала цей процес окупацією краю, чим порушила його державний суверенітет і права людини, зазначені в рішенні Буковинського народного віча 3 листопада 1918 р. Виправдовуючи перед світом цей учинок, румунські політичні діячі посилалися на «історичні» права Буковини повернутися в лоно «справжньої» ма- тері – Румунії [2, с. 214-217], [3, с. 125-126], [4, с. 48-49], [5, с. 249-250], [6, с. 128-141]. Ще не всю Буковину було окуповано, а Румунія вже почала запроваджувати свої порядки, освіту та культуру. Румунська окупація – це «найчорніша» доба в історії Буко- вини; за короткий час окупації румунський уряд знищив майже всі здобутки тривалої боротьби трудящих краю [7, с. 20], [8]. І.В. Житарюк «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 36 Наприкінці 1918 р. (Хотинщина у 1920 р.) територія Буковини стала складовою коро- лівської Румунії. Проти румунської окупації Хотинщини в січні 1919 р. повстало місцеве населення (Хотинське повстання), яке було жорстоко придушене румунськими військами. Даний період ознаменувався румунізацією українського населення та інших націо- нальностей, що позначилося на результатах переписів населення, зокрема національ- ного складу, які проводилися у румунський період. У Хотинському повіті українців було понад 60%, молдован – приблизно 23%, решта (приблизно 17%) – євреї [9]. У Хотині в 1930 р. було: 15% українців, 37% росіян, 38% євреїв, 9% румунів. Оскільки серед національностей Буковини 34% було волохів, тобто українців [7, с. 57-58], а їх найбільша частка зосереджувалася в українських по- вітах – Кіцманському та Заставнівському, то можна стверджувати, що в національній структурі населення Північної Буковини (враховуючи фальсифікації даних перепису) переважали українці. Таким чином, можна вважати, що в румунський період на території Буковини і Хотинщини в національній структурі населення переважали українці, але й значну частку становили румуни, молдовани, євреї, німці та інші національності. Отже, за територією, кількістю населення та економічним потенціалом питома вага Буковини і Хотинщини у складі королівської Румунії була порівняно невеликою, але в політичному аспекті правлячі кола останньої надавали їм незрівнянно більшого значення. Румунські націоналісти Т. Балан, І. Збієра, І. Ністор, Н. Йорґа та ін. [10-13], ігнору- ючи факти автохтонності, намагалися довести, що на Буковині немає українців, а є лише українізовані румуни. Ця теорія була використана румунськими боярами при проведенні румунізації шкіл Буковини. Відповідно до цієї теорії було дано розпорядження записувати румунами всіх, хто народився після 1918 р. Політика румунізації та переслідування української мови і культури були гальмом для культурного розвитку народних мас. Заходами румунізації було перейменування населених пунктів, закриття українських читалень, обмеження видань українською мовою газет та книг тощо. Українців змушували змінювати свої прізвища на румунські, причому особливий тиск чинився властями на селян-боржників, яким після запису румунами скасовували частину боргу. Кількість румунського населення у краї збільшувалася внаслідок фальсифікації при переписі насе- лення. Так, за 20 років від перепису 1910 р. українське населення північної частини Буковини скоротилося з 283 тис. осіб до 221 тис., а кількість румунів зросла з 96 тис. до 148 тис. Зрозуміло, що такі показники можна було одержати лише шляхом фальсифікації даних перепису. В результаті проведення адміністративних реформ 1925 та 1938 років українське населення краю було поділено так, щоб створити видимість більшості румунів, що підтверджувало «історичні права» Румунії на Буковину та Бессарабію [2, с. 230-231]. На час переходу Буковини до королівської Румунії вчителів у вciх її округах та Чернівцях було 2271 особа, з яких 206 – у Чернівцях [14], [15, арк. 1-2]. З приходом румунської влади на Буковину та Хотинщину відбувалася румунізація шкіл: шкільна влада призначала вчителів-румунів до українських шкіл; стан облоги, заведений в ук- раїнській частині Буковини, вніс повну деморалізацію серед українського населення – двоє-троє селян, підмовлених румунським жандармом, зверталися від імені «громади» до Міністерства освіти з проханням ввести в школі румунську як викладову мову. Тому серед усіх 508 шкіл Буковини в 1919/1920 н.р. україномовних було лише 157, на 59 менше, ніж у 1913/1914 н.р. [16, с. 14]. У 1922 році на Буковині та Хотинщині було 541 державна та 11 приватних шкіл (табл. 1), а вакантних посад учителів математики – 265 [17, арк. 6-25]. У період румунської окупації на Буковині та Хотинщині не залишилося жодної школи з українською мовою викладання. Ліквідація українських народних (початкових) шкіл розпочалася з півдня краю і на 1920 р. було зрумунізовано 82 початкові українські Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 37 школи, а на 1927 р. вже не було жодної початкової української школи. Було закрито укра- їнські гімназії у Кіцмані, Вижниці, Чернівцях, ліквідовано кафедру української мови та літератури Чернівецького університету, а останній декрето-законом від 12 вересня 1919 р. перетворено в румуномовний. Подібне здійснювалося й щодо польсько- та німецько- мовного населення краю. Таблиця 1 – Статистичні дані про навчальні заклади Буковини та Хотинщини в 1922 р. Кількість навчальних закладів Державних Приватних Назва повіту Румуно- мовних Україно- мовних Німецько- мовних Польсько- мовних Угорсько- мовних Єврейсько- німецько- мовних Всього Німе- цько- мовних Поль- сько- мовних Всього Вашківський 5 29 - 2 - 4* 40 1 - 1 Вижницький 4 44 - 3 - 4* 55 2 - 2 Гура- Гуморулуйський 33 1 9 4 1 - 48 - - - Заставнівський - 30 - 1 - 1* 32 - - - Кимполузький 47 - 3 - - - 50 - - - Радауцький 36 - 9 1 1 2* 49 - - - Сіретський 31 - 2 2 2 - 37 - - - Сторожинецький 44 5 5 7 - 2* 63 1 - 1 Сучавський 41 - 4 1 - - 46 1 - 1 Хотинський - 27 - 2 - 2* 31 - - - Чернівецький 47 18 12 6 - 7* 90 5 1 6 Всього 288 154 44 29 4 22 541 10 1 11 * Перший клас румуномовний Крім того, з метою швидкого впровадження в навчальних закладах румунської мови, вчителів-українців відправляли для вивчення мови в румунські повіти, а замість них при- силали вчителів-румунів. Статистичні дані про навчальні заклади Буковини та Бесса- рабії (реорганізовані та створені) під час її перебування у складі королівської Румунії наведено у табл. 2 [2, с. 230], [5, с. 307], [18, с. 305-334], [19-22], [23, арк. 1]. Навчання у школах було платним і проводилося румунською мовою; школа залиша- лася недоступною для дітей трудящих, значно скоротилася кількість дітей, що відвідували школу. За офіційною румунською статистикою 1927 – 1928 рр., на Буковині було понад 168 тисяч дітей шкільного віку, з них навчалося лише 82 тис., або 49%. У 1938 – 1939 рр. кількість учнів зменшилася до 60 тис., що складало 45,9% всіх дітей шкільного віку. Кількість безграмотних у містах сягала 68%, а в селах – 84,8%. Серед населення гірських районів на 300 чоловік був один грамотний [4], [24]. Особливо значущими в діяльності окупаційної адміністрації були працівники сис- теми народної освіти. На початку окупації націоналісти зрозуміли, що виховувати з ди- тинства своїх прихильників у своєму дусі – надійніше, ніж потім силою примушувати служити румунським інтересам. Тому за «виховання» молодого покоління узялися під час окупації. Інакомислення вони не терпіли, режим був жорстким і жорстоким. Поблажок не робили нікому. Основним предметом у школах була румунська мова, яку впроваджу- вали на Буковині та Бессарабії в період румунської окупації як єдину державну мову, доз- волену до вживання. Молдавську та українську мови бессарабців і буковинців витісняли. Румунська мова була головним важелем придушення волі всіх жителів Бессарабії і Буковини, яку впроваджували в наказовій формі. Накази про користування виключно румунською мовою було розвішано скрізь на зайнятій території. За використання іншої строго карали: простолюдинів – на місці штрафом або бичем (батогом), чиновників – в адміністративному порядку [25]. І.В. Житарюк «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 38 Таблиця 2 – Статистичні дані про навчальні заклади Буковини (реорганізовані та створені) за часів її перебування у складі королівської Румунії Навчальні заклади Кількість навчальних закладів (реорганізованих) Кількість навчальних закладів (створених до 1923 р.) Кількість навчальних закладів (створених після 1923 р.) Вищі навчальні заклади 1 - - Державні середні: школи – змішані ліцеї – для чоловіків – для жінок гімназії – для чоловіків – для жінок - - - - 1 1 3 1 - 2 1 - - 1 - - 1 - Приватні середні: школи ліцеї – для чоловіків – для жінок – змішані - 1 1 1 1 - 1 1 - - 1 2 1 Ремісничі школи – для чоловіків – для жінок - - 2 - - - Реальні – ліцеї – гімназії - 1 - - - - Педагогічні школи, семінарії: – для чоловіків – для жінок - - 1 - - - Професійні навчальні заклади: сільськогосподарські – для чоловіків – для жінок акушерські архітектурно-будівельні технічно-індустріальні – для жінок – для чоловіків – змішані школа водіїв міського господарства - - - 1 - - - - 1 - - - - 1 1 - - - - 1 - - - 1 - 1 1 - Початкові школи державні – для чоловіків – для жінок – змішані 3 3 68 1 2 4 1 - - Дитячий садок - - 1 Всього 83 22 12 У перші роки окупації в школах чергували румунські жандарми, які стежили за тим, щоб ні вчителі, ні учні не розмовляли українською мовою. Вчителі, які не володіли румунською, були «виставлені» зі школи. Румунська влада не проявляла ніякої турботи про школи, переважна більшість з яких були занедбаними, не мали навчально-матері- альної бази та перебували в непристосованих приміщеннях. Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 39 Навчальна та позашкільна робота з учнями мала, насамперед, реакційну й релігійну спрямованість. Румунський уряд докладав зусиль до втягування молоді в різні реакційні та фашистські організації. В 1939 році румунський уряд видає новий закон про посилення націоналістичного впливу на учнів, в школах активно пропагується організація «Strajă ţară» («Охорона держави»), де були створені умови для релігійного, морального і грома- дянського виховання учнів. Трудящі Буковини та передова інтелігенція, незважаючи на жорстокий терор, вели боротьбу за своє соціальне і національне звільнення, створення справді народної школи. Серед вимог, які було пред’явлено уряду, були: повне відновлення в правах національ- них меншин, право розмовляти і навчатися рідною мовою, свобода преси, культури та релігії [26]. Боротьба робітників і селян за право на освіту і навчання рідною мовою не припинялася упродовж усього періоду румуно-боярської окупації. У 1920 р. на Буковині прокотилася хвиля протестів проти румунізації навчальних закладів. У червні 1922 р. в Чернівцях відбулося народне віче за участю представників усіх районів, де було опро- тестовано румунізацію шкіл і заборону української мови. В 1925 – 1926 рр. на сільських зборах було прийнято 120 протестів, де 40 тисяч трудящих вимагали відновлення у школах викладання українською мовою [27]. У липні 1926 р. в Чернівцях відбулося багатолюдне народне віче, що зажадало права на освіту рідною мовою. Посилення боротьби за українську школу в 1928 р. досягло тимчасового успіху. За правління на- ціонал-цариністського уряду в 1929 р. було прийнято закон про 6-годинне вивчення української мови впродовж тижня та 2-годинне викладання релігії рідною мовою, але після зміни низки урядів та приходу до влади в 1933 р. націонал-ліберального уряду в 1934 р. викладання української мови було заборонено. В 1929 – 1933 рр. у багатьох місцях селяни виганяли зі шкіл румунських окупантів-учителів і призначали українських. Передові вчителі проводили пропагандистсько-агітаційну роботу серед трудового насе- лення, виховуючи учнів у дусі непримиренності і ненависті до гнобителів, любові до своєї Батьківщини, Радянського Союзу. Комсомольські організації суб’єктів навчання з Чернівців, Хотина, Берегомета та інших місць нелегально вели боротьбу проти румун- ських бояр, капіталістів і поміщиків, за радянську владу і возз’єднання з Радянською Україною [2, с. 230], [28, c. 6-8]. Висновки Феномен історії освіти Буковини та Хотинщини є, певною мірою, унікальним, оскільки унаочнює процес розвитку і збереження самобутності української національ- ної школи, формування національної свідомості буковинців і бессарабців, їхніх світо- глядних засад за часів їх перебування у складі королівської Румунії. Приєднання Буковини та Бессарабії до Румунії унеможливило національно-куль- турний розвиток представників усіх національностей краю, за винятком румун, через шовіністичні підходи владних структур королівської Румунії. Створення єдиної румунської національної держави і зміни, що відбулися в еконо- мічному і політичному житті в міжвоєнний період, знайшли своє віддзеркалення і в освітній галузі. Управління системою освіти, зокрема діяльністю навчальними закладами Буковини та Північної Бессарабії, випливало з освітньої політики Румунії щодо народів, які входили до складу цієї держави, що ставила за мету зробити їх законослухняними громадянами, які мали б бути настільки освіченими, щоб задовольнити потреби розвитку економіки. Важливе значення у підготовці необхідних кадрів відіграла система освіти, в розвитку якої після 1918 року досягнуто певного прогресу, хоча темпи ліквідації непись- менності в 1920 – 1938 рр. були нижчі, ніж в 1899 – 1914 рр. До 1930 року 3/4 міського і половина сільського населення держави уміли читати і писати. Відсоток грамотного І.В. Житарюк «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 40 населення країни складав 57,1% (у різних областях був різним: 72% – в Банаті, 67,3% – у Трансільванії, 56,1% – у запрутській Молдові й Валахії і лише 38% – в Бессарабії). Зі всього грамотного населення країни лише 3% мали вищу освіту, 83% – початкову, 8,6% – середню і 3,2% – середню спеціальну. Уряд лібералів між 1922 – 1928 рр. доклав чимало зусиль для розвитку освіти. Витрати на освіту збільшилися втричі. Згідно із законом про освіту 1924 року, в школах замість чотирьох років навчання було введено сім. Вводилася також обов’язковість почат- кового навчання для дітей віком від 12 до 18 років, що передбачало строгі заходи стягнень для батьків, які не посилали своїх дітей до школи, проте це не дало очікуваних результатів. У 1922 р. в Румунії були чотири університети (у Бухаресті, Ясах, Клужі й Чернівцях), комерційна академія в Клужі, теологічний інститут в Кишиневі. Кількість студентів не- перервно зростала, досягнувши в 1926 – 1927 рр. 28 тис. На кожних 500 жителів країни припадав один студент. Держава щорічно виділяла значні суми для стипендій студентам, що навчалися у провідних зарубіжних навчальних закладах. У цілому освіта в міжвоєнний період неперервно розвивалася за допомогою збільшення кількості навчальних закладів і зміни змісту предметів навчання. Специфіка організації навчально-виховного процесу визначалася типом, структурою і завданнями, які виконував конкретний навчальний заклад. Проведений аналіз літера- турних джерел свідчить про наявність у тогочасній системі освіти королівської Румунії тенденцій до реформування навчально-виховного процесу з метою його удосконалення й наближення до європейського. ЛІТЕРАТУРА 1. История Румынии 1848 – 1917 / ред. кол.: В.Н. Виноградов, Я.С. Гросул, Ю.А. Писарев, П.В. Советов. Институт славяноведения и балканистики АН СССР. – М. : Наука, 1971. – 668 с. 2. Буковина : історичний нарис / за ред. С.С. Костишина. – Чернівці : Зелена Буковина, 1998. – 416 с. 3. Боротьба трудящих Буковини за соціальне й національне визволення і возз’єднання з Українською РСР : док. і матеріали, 1917 – 1941. – Чернівці, 1958. – С. 125-126. 4. Ботушанський В.М. Участь українців Буковини у творенні української державності (1918 – 1920 рр.) / В.М. Ботушанський // Народне віче Буковини. 1918 – 1993. Документи і матеріали обласної науково- практичної конференції, присвяченої 75-річчю Буковинського народного віча 3 листопада 1918 р. – Чернівці, 1994. – С. 48-49. 5. Нариси з історії Північної Буковини / Ф.П. Шевченко, П.В. Михайлина, А.С. Романець та ін. – К. : Нау- кова думка, 1980. – 339 с. 6. Піддубний І.А. Політичне життя українців Північної Буковини у перше міжвоєнне десятиліття (1918 – 1928 рр.) / І.А. Піддубний // Український історичний журнал. – 2001. – № 5. – С. 128-141. 7. Канюк С. Буковина в румунській неволі / Сергій Канюк. – Харків : Державне видавництво України, 1930. – 136 с. 8. Канюк С. Під чоботом румунських бояр / Сергій Канюк. – Харків : Вид-во ЦК МОПРу України, 1930. – 31 с. 9. Димир В. Под гнетом румунских бояр / В. Димир, Д. Стэжару. – Москва : Военгиз, 1932. – 48 с. 10. Глуговський А.М. До питання про історіографію Буковини / А.М. Глуговський // Український історич- ний журнал. – 1967. – № 7. – С. 141-146. 11. Iorga N. Basarabie noastră. Scrisă dupa 100 de ani de la răpirea ai de către Ruşi / Nісоlae Iorga. – Vălenii de munte, 1912. – 175 p. 12. Iorga N. Românizmul în Bucovinei / Nісоlae Iorga. – Bucureşti, 1903. – 245 p. 13. Sbiera I. Conceptul «Naţiune» şi însemnâtatca graiului naţional / Ion Sbiera. – Cernăuţi, 1880. – 19 p. 14. Державний архів Чернівецької області (ДАЧО), ф. 213, оп. 3, спр. 213. 15. ДАЧО, ф. 213, оп. 3, спр. 588, арк. 1-2. 16. Сімович В.І. Українське шкільництво на Буковині / Сімович В.І. – Прага, 1932. – 33 с. 17. ДАЧО, ф. 213, оп. 3, спр. 594, арк. 6-25. 18. ДАЧО. Путівник. Т. 1. Фонди дорадянського періоду. – Київ; Чернівці : ДЦЗД НАФ, 2006. – 429 с. 19. ДАЧО, ф. 213, оп. 3, спр. 87. 20. ДАЧО, ф. 213, оп. 3, спр. 262. Система освіти Буковини та Хотинщини за часів їх перебування у складі королівської Румунії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2011 41 21. ДАЧО, ф. 213, оп. 3, спр. 425, 37 арк. 22. ДАЧО, ф. 213, оп. 3, спр. 576, 35 арк. 23. ДАЧО, ф. 213, оп. 3, спр. 868, арк. 1. 24. Zece ani dela unirea Bucovinei 1918 – 1928 / Statistica animelore domestice din România. – Cernăuţi, 1928. – 302 p. 25. Комарницкий Г.Б. Мина замедленного действия. Общественно-политическое издание [Электронный ре- сурс] / Г.Б. Комарницкий. – Режим доступа : http://www.olvia.idknet.com/Mina.htm 26. Тадіян В.В. Розвиток початкової освіти в Бесарабії (1918 – 1944 рр.) : дис. кандидата пед. наук : 13.00.01 / Тадіян Владислав Володимирович. – К., 1999. – 263 с. 27. Politisches Archiv des Auswärtigen Amtes der Bundesrepublik Deutschland. – Nationalitätenfrage, Fremd- völker. – Bd. 4. – R 73651. 28. Щербина Д.Н. Развитие народного образования на Буковине : автореф. дис. на соиск. учёной степени канд. ист. наук : спец. 07.00.02 «История СССР» / Д.Н. Щербина. – Киев, 1961. – 18 с. 29. Grigorovitâ M. Îmvâţâmîtul în nordul Bucovinei (1775 – 1944) / Міrcea Grigorovitâ. – Bucureşti : Editura didactica şi pedagogica, R.A., 1993. – 547 c. И.В. Житарюк Система образования Буковины и Хотинщины в период их пребывания в составе королевской Румынии (1918 – 1940) Статья посвящена исследованию особенностей формирования системы образования Буковины и Хотинщины в период их пребывания в составе королевской Румынии (межвоенный период ХХ ст.). Акцентировано внимание на том, что с приходом румынской власти на Буковину и Хотинщину происходила румынизация учебных заведений, а с целью быстрого внедрения в учебных заведениях румынского языка учителей- украинцев отправляли для его изучения в румынские уезды. Отмечено, что присоединение Буковины и Бессарабии к Румынии сделало невозможным национально-культурное развитие представителей всех нацио- нальностей края, за исключением румын, из-за шовинистических подходов властных структур королевской Румынии. I.V. Zhitaryuk System of Education in Bukovina and Khotinshchina in the Period of their Being a Part of Royal Romania (1918 – 1940) The article is devoted to the research of development features of educational system in Bukovina and Khotinshchina in the period of their being a part of Royal Romania (interwar period of the ХХ-th century). Attention is paid to the fact that with the rise of Romanian power the romanisation of educational establishments in Bukovina and Khotinshchina took place, and with the purpose of rapid introduction of the Romanian language into educational establishments, Ukrainian teachers were sent to the Romanian districts for re-study. It is marked that accession of Bukovina and Bessarabia to Romania closed the door upon national and cultural development for representatives of all nationalities of the region, except for Romanians, because of chauvinism approaches in governmental bodies of Royal Romania. Стаття надійшла до редакції 08.08.2011.

Ähnliche Einträge