Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі

Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека может разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в правотворческом процессе. The problem of convergence of actual law basis and juridical system of human rights may be r...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2003
Main Author: Іванюк, Р.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2003
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8678
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі / Р.В. Іванюк // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 182-183. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859869098237755392
author Іванюк, Р.В.
author_facet Іванюк, Р.В.
citation_txt Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі / Р.В. Іванюк // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 182-183. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
collection DSpace DC
description Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека может разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в правотворческом процессе. The problem of convergence of actual law basis and juridical system of human rights may be resolved only as a result of research of and taking into account judico-sociological factors in the law-making process.
first_indexed 2025-12-07T15:49:12Z
format Article
fulltext ЮРИДИЧНА СОЦІОЛОГІЯ 182 Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. © 2003 р. Р. В. Іванюк Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича СПЕЦИФІКА ЮРИДИКО-СОЦІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ В ПРАВОТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ Правотворчість є складним, багатогранним, юридико-соціальним процесом, детермінованим взаємодією об’єктивно-суб’єктивних факторів (економічних, природно-екологічних, політико- правових) [8, с. 76-110]. Сучасне трактування пра- вотворчості базується на концепціях тотожності та розмежування права і закону. Умовно їх можна звести до трьох основних: позитивно-норматив- ної, природно-правової та юридико-соціологічної [6, с. 83]. Згідно нормативної концепції праворозу- міння, яка превалювала в українській юридичній науці досить довгий час, під правом розуміється продукт держави, тобто наказ офіційної влади, формальне джерело позитивного права (закон, указ, постанова і т.ін.) [4, с. 24-25]. В даній інтер- претації простежується виключно легістське ото- тожнення права і закону, що є сутністю, принци- пом та смислом юридичного позитивізму. Право – це норми, які викладені в законах та інших норма- тивних актах. Достатньо очевидним, в даному ви- падку, є той факт, що під правотворчістю розумі- ється форма владної діяльності уповноважених державних органів, спрямована на утворення, змі- ну та скасування нормативно-правових актів, за допомогою яких в чинну юридичну систему за- проваджуються, змінюються чи скасовуються правові норми [1, с. 161]. Тобто в даному випадку яскраво прослідковується легістсько-позитивістське ототожнення права і закону, що приводить до змішу- вання понять "законотворчість" та "правотворчість". З позицій природно-правової концепції очеви- дно, що право – це не тільки сухі тексти законів, але і форма правосвідомості, осмислена суспільс- твом система понять про загальнообов’язкові но- рми, заборони, права, обов’язки, умови їх виник- нення та реалізації, порядок та форми захисту [5, с. 263-269]. Позитивні закони старіють і не завжди своєчасно оновлюються. Правосвідомість дає можливість більш динамічно реагувати суб’єкту права на суспільні потреби та інтереси, ніж це робить законодавець. Крім того, норматив- но-правовий акт не може бути власне правом до тих пір, поки він не вплине на свідомість індивіда. А тому, в розрізі даної концепції, під правотворчі- стю слід розуміти не тільки діяльність держави, але й окремо взятого індивіда, направлену на встановлення, зміну та скасування правових норм. Необхідно відзначити, що природно-правове трактування права критикується юридико-соціо- логічною концепцією праворозуміння [2, с. 328- 338; 3, гл. ІІ; 4, с. 270-274]. Адже навіть самі іде- альні уявлення про право не є гарантом існування правопорядку. Вони лише окреслюють можливі напрямки поведінки, проте не містять достатніх вольових імпульсів для їх здійснення. "Тобто, іс- нування права можливе, але не у вигляді простих текстів закону (вони не діють без усвідомлення) і не як правові знання та уявлення (вони дещо різ- номанітні та недостатньо дієві), але як порядок суспільних відносин у діях та поведінці людей" [5, с. 270]. Саме на такому розумінні засновані юридико-соціологічні концепції права, з позиції яких поняття правотворчості має зовсім інший зміст. Право, як об’єктивне соціальне явище, не є продуктом державно-владної волі. В даному се- нсі актуальною є позиція висловлена Євгеном Ер- ліхом, що "центр ваги розвитку права в наш час, як і в усі інші часи, знаходиться не в законодав- стві, не в юриспруденції чи судочинстві, а в са- мому суспільстві" [12]. З цього приводу, необ- хідно наголосити, що результатом правотворчості виступає не юридична норма у формі того чи ін- шого нормативно-правового акту або судового рішення, а норма права як міра поведінки, котра зазвичай формується в рамках взаємодії людей. Тобто, правотворчість з позицій юридико-соціоло- гічного підходу можна визначити як діяльність держави і суспільства, спрямовану на створення, підтримку і розвиток системи законодавчих актів та інших правових норм. Частиною правотворчо- сті є власне законодавча діяльність. Проте, на жаль, не завжди проводиться юридико-соціологі- чне обґрунтування соціальних передумов, механі- змів та наслідків дії законодавства, а саме при- чинно-наслідкових зв’язків у відносинах між ін- дивідами. "Причинний зв’язок між людьми насті- льки складний, що, вірогідно, повністю він ще довго залишиться непізнаним. Тим не менше в наші дні його існування стало достатньо очевид- ним, що будь-хто, хто здатний думати, міг прийти до висновку: перш ніж втручатися в соціальні Р.В. Іванюк Проблеми філософії права. – 2003. – Том 1. 183 процеси, їх потрібно ретельно вивчити" [9, с. 134]. В результаті нехтування даною обставиною за- кони, що приймаються, не діють і досить суттєво розходяться із юридико-соціальною практикою. Ще одна вагома роль юридичної соціології в даному напрямку визначається характеристикою ступеню впливу стратифікації суспільства на пра- вотворчий процес. Л. Мейх’ю, зокрема, досліджу- вав вплив стратифікації американського суспільс- тва на діяльність суду присяжних. Ним було вста- новлено, що особи, які належать до середнього кла- су, з більшою імовірністю попадуть до складу суду присяжних і будуть обрані старшинами колегії при- сяжних, внаслідок чого зможуть більш вагомо впли- вати на правотворчість суду [7, с. 224-225]. Досить актуальними нині залишаються про- блеми ролі стратифікації у впливі на правотвор- чість через представників інших професій, зок- рема, адвокатів, слідчих, прокурорів та інших. Значний науковий інтерес викликають також пи- тання причин появи та існування тіньової право- творчості як системи фактичних прав. Дослідни- ками спостерігається певна взаємодія між факти- чними правами і юридичним полем прав людини, яка може набувати ознак взаємовиключеності або примату та панування фактичних прав над юри- дичними. Наприклад, юридичне право на працю, закріплене в статті 43 Конституції України, прак- тично знецінюється та не діє повною мірою, якщо керівник присвоює собі фактичне право оцінки хорошої роботи як поганої [11, с. 133-135]. З упевненістю можна сказати, що всебічне вра- хування обставин взаємодії фактичного правового поля з юридичною системою прав людини – акту- альний напрямок юридико-соціологічних до- сліджень. Як висновок, автор стверджує, що ви- користання юридико-соціологічного підходу до правотворчості є ефективним та необхідним засо- бом оптимізації державно-правових перетворень, подальшого удосконалення соціально-економічних і юридичних механізмів управління суспільством. Список літератури 1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. 2. Карбонье Ж. Юридическая социология. – Б.: БГК им. И.А. Бодуэна дэ Куртенэ, 1998. 3. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современ- ная социология права.: Учебник для вузов. – М.: Юристъ, 1995. 4. Лапаева В.В. Социология права / Под ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА (Издательская групп НОРМА-ИНФРА· М), 2000. 5. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы тео- рии и философии права. – М.: ИКД “Зерцало - М”, 2002. 6. Мальцев Г.В. Понимание права. Подходы и проблемы. – М., 1999. 7. Мейхью Л. Социология права // Американс- кая социология. – М., 1972. 8. Поленина С.В. Законотворчество в Российс- кой Федерации. – М., 1996. 9. Спесер Г. Грех законодателей // Социологи- ческие исследования. – 1992. – № 2. 10. Шебанов А.Ф. Форма советского права. – М., 1968. 11. Юридическая социология. Учебник для ву- зов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская групп НОРМА-ИНФРА· М), 2000. 12. Ehrlich E. Grundiegung der Soziologie des Rechts. Mьnchen und Leipzig, 1913. Vorrede. Р. В.Иванюк СПЕЦИФИКА ЮРИДИКО-ОСОЦИОЛОГИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ В ПРАВОТВОРЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека мо- жет разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в пра- вотворческом процессе. R. V. Ivaniuk JURIDICO-SOCIOLOGICAL APPROACH TO THE STUDY OF LAW-MAKING PROCESS The problem of convergence of actual law basis and juridical system of human rights may be resolved only as a result of research of and taking into account judico-sociological factors in the law-making process.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8678
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1818-992X
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:49:12Z
publishDate 2003
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format dspace
spelling Іванюк, Р.В.
2010-06-14T11:15:23Z
2010-06-14T11:15:23Z
2003
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі / Р.В. Іванюк // Проблеми філософії права. — 2003. — Т. I. — С. 182-183. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
1818-992X
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8678
Проблемы конвергенции фактического правового поля и юридической системы, прав человека может разрешиться только как результат исследования и учёта юридико-социологических факторов в правотворческом процессе.
The problem of convergence of actual law basis and juridical system of human rights may be resolved only as a result of research of and taking into account judico-sociological factors in the law-making process.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Юридична соціологія
Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
Специфика юридико-социологических факторов в правотворческом процессе
Juridico-sociological approach to the study of law-making process
Article
published earlier
spellingShingle Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
Іванюк, Р.В.
Юридична соціологія
title Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
title_alt Специфика юридико-социологических факторов в правотворческом процессе
Juridico-sociological approach to the study of law-making process
title_full Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
title_fullStr Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
title_full_unstemmed Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
title_short Специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
title_sort специфіка юридико-соціологічних чинників в правотворчому процесі
topic Юридична соціологія
topic_facet Юридична соціологія
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8678
work_keys_str_mv AT ívanûkrv specifíkaûridikosocíologíčnihčinnikívvpravotvorčomuprocesí
AT ívanûkrv specifikaûridikosociologičeskihfaktorovvpravotvorčeskomprocesse
AT ívanûkrv juridicosociologicalapproachtothestudyoflawmakingprocess