Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів

Зазначено, що наукові бібліотеки Львова XIX - початку XX ст. ставали центрами накопичення цінних та рідкісних видань і створювали сприятливий інформаційний простір для розвитку різних галузей науки. Підкреслено, що завдяки бібліотечній спадщині сучасні дослідники мають змогу користуватися рідкісними...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Кунанець, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського 2006
Теми:	Бібліотечна справа Польщі: історія і сьогодення
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/868
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наукові бібліотеки Львова XIX - початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів / Н. Кунанець // Бібл. вісн. — 2006. — N 4. — С. 52-64. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860263728914628608
author	Кунанець, Н.
author_facet	Кунанець, Н.
citation_txt	Наукові бібліотеки Львова XIX - початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів / Н. Кунанець // Бібл. вісн. — 2006. — N 4. — С. 52-64. — укp.
collection	DSpace DC
description	Зазначено, що наукові бібліотеки Львова XIX - початку XX ст. ставали центрами накопичення цінних та рідкісних видань і створювали сприятливий інформаційний простір для розвитку різних галузей науки. Підкреслено, що завдяки бібліотечній спадщині сучасні дослідники мають змогу користуватися рідкісними пам'ятками книжкового мистецтва.
first_indexed	2025-12-07T18:58:09Z
format	Article
fulltext	ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4. Á³áë³îòå÷íà ñïðàâà Ïîëüù³: ³ñòîð³ÿ ³ ñüîãîäåííÿ 52 шість цих випадків стосується межі XIX і XX ст. Це доводить, що у той час новий компонент паперу, яким була отримана з деревини маса, вважався пов- ноцінним паперовим напівфабрикатом. Висновок Проведене в Польщі обстеження стану збереженос- ті бібліотечних фондів підтвердило їхнє сильне окис- лення і вирішальний вплив кислотності на їхню збе- реженість. Близько 90 % обстежених фондів потре- бує нейтралізації, а, крім того, у значної частини існує необхідність зміцнення основи (більше 15 %). Такий же або схожий стан існує, цілком ймовір- но, в усіх бібліотеках світу. З цього випливають: нагальна потреба розвитку методів захисту фондів XIX і XX ст. і необхідність залучення коштів для цієї мети. Шляхом масової нейтралізації, яка почалася в бібліотеках Польщі, ми матимемо змогу врятувати лише частину фондів оригіналів рідкісних видань, котрі перебувають під загрозою. Тому поруч із ма- совою нейтралізацією повинні розвиватися також мікрофільмування й поцифрування (дигіталіза- ція). Важлива проблема – компетентне приймання важких рішень (які фонди рятувати в першу чер- гу і яким чином це робити). Оптимістичним результатом наших обстежень є підтвердження, що рівень окислення фондів у польських бібліотеках не збільшується, тому що примірники нових друкованих видань зазвичай уже виготовлені на безкислотному папері. Наталія КУНАНЕЦЬ, мол. науковий співробітник Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України Íàóêîâ³ á³áë³îòåêè Ëüâîâà ÕIÕ – ïî÷àòêó ÕÕ ñò., îð³ºíòîâàí³ íà ïîëüñüêîãî ÷èòà÷à: çàñíóâàííÿ òà ôîðìóâàííÿ ôîíä³â еномен Австро-Угорської імперії поля- гав перш за все в тому, що ця держава, на відміну від інших європейських країн того часу, була багатонаціональною і багатомов- ною державою. Це було одним із головних чинни- ків формування культурної, зокрема бібліотечної політики. Львів – одне з небагатьох міст, тісно пов’язане з історією багатьох національностей (українців, поляків, євреїв, вірмен). Їх компактне проживання у Львові створило неповторне куль- турне середовище. У такій політичній ситуації Га- личині і Львову, зокрема, судилося відігравати ви- значну роль у розвитку української і польської осві- ти, науки і культури. Причиною цього явища, як зазначають дослідники 1, стало прагнення і україн- ців, і поляків перетворити Галичину зі столицею у Львові на національно-культурний і політичний центр визвольних змагань за майбутнє національ- них держав. Львів для цього надавався найкраще: тут були зосереджені хоч і нечисленні, але поваж- ні наукові сили – професори вищих навчальних закладів, вчителі українських і польських гімназій, творча інтелігенція, молодь, яка навчалася у ви- щих школах Львова, Кракова, Відня, Праги та ін. З кінця ХІХ ст. Львів стає духовною столицею краю, відомою далеко за кордоном. У ньому відбувалися постійні змагання між польською та українськими громадами. Польська громадськість виступала єдиним сконсолідованим флангом під гаслом збе- реження, закріплення і поширення «польського національного стану посідання» 2 у Галичині. Аре- ною змагань між польською та українською гро- мадськістю були всі сфери суспільного життя, в тому числі і бібліотечна. Кожна з книгозбірень ставала осередком національно-культурного жит- тя своїх громад. Наука у Галичині в цей період була зацікавлена у розвитку наукових бібліотек, що спонукало за- сновників до перетворення книгозбірень в інститу- Ф 1 Зашкільняк Л. Львів як центр формування українсь- кої науки (друга половина ХІХ ст.) // Lw\w–miasto, spo»ecze½stwo, kultura. – Krak\w, 1998. – S. 387–402. 2 Кондратюк К. К. Нариси історії українського національно-визвольного руху ХІХ ст. – Тернопіль, 1993. – С. 10. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4. 53 ції інформаційного забезпечення науковців. Соціо- культурне оточення визначало місце кожної з біб- ліотек в історико-культурному процесі, її статус, місію, функції та роль у суспільстві як соціально- го інституту. Бібліотеки Галичини відчували вплив усіх сфер суспільної діяльності наукової, освітньої та культурної політики регіону. Незважаючи на складні історико-політичні події кінця ХIХ – по- чатку ХХ століття у Львові в цей період діяла роз- галужена мережа наукових бібліотек різних видів та підпорядкування, відмінних між собою за галу- зевим та мовним складом фондів. Формування бібліотечних фондів перебувало у прямій залеж- ності від соціально-етнічного стану Галичини, ді- яльності громадських рухів тощо, саме це і зумов- лювало створення наукових бібліотек за націо- нальним принципом. Формування фондів книгозбірень, що орієнтува- ли свою діяльність на обслуговування польських користувачів, розпочиналося приватними особами з наступним незначним залученням громадськості та державних асигнувань. Багаті польські родини займалися колекціонуванням книг, щоб зберегти для прийдешніх поколінь пам’ятки писемності, які б «нагадували полякам їх минувшину та зігрівали до праці для будучини» 3. Доля цих бібліотек по- дібна: після накопичення значного масиву видань вони перевозяться у Львів і передаються у громад- ське користування. Спершу це масові бібліотеки, що поступово набирають ваги в суспільстві і транс- формуються у наукові осередки. Згодом майже всі вони заповідаються населенню Галичини. Колек- ціонери спочатку зверталися за допомогою до фа- хівців, а згодом самі ставали хорошими книгознав- цями та бібліотекарями. Відомий польський науковець Й. М. Оссолінсь- кий, ще перебуваючи у Відні на посаді бібліотекаря Королівської бібліотеки, розпочав формувати при- ватну книгозбірню з питань польської історії та літе- ратурознавства. Він неодноразово звертався до авс- трійського монарха з проханням надати дозвіл на заснування польської бібліотеки у Галичині. 23 лю- того 1809 р. такий дозвіл було отримано 4. І це стало початком заснування бібліотеки, яка згодом отрима- ла назву бібліотеки Національного закладу (Інститу- ту) ім. Оссолінських. Спочатку граф хотів розмісти- ти бібліотеку у Тарнові, потім у Кракові, а згодом обрав для цієї мети Львів 5. 4 червня 1817 р. Франц І підписав офіційний документ, який давав дозвіл на створення бібліотеки у Львові та звільнив її від сплати посмертного та спадкового податку 6. 1827 р. приватну книгозбірню було перевезено з Відня до Львова 7, а згодом засновник заповів її місту 8. На час перевезення бібліотеки до Львова її фонди нарахо- вували 10 121 назв видань у 19 055 томах, 552 руко- писи в 708 томах, 133 карти і 1445 гравюр. На осно- ві книгозбірні було створено інституцію, що мала виконувати наукові, культурні та філантропні зав- дання. Створюючи комплексну наукову установу, граф Оссолінський покладав на неї різнопланові завдання – видання часопису, організацію роботи наукового товариства і активну діяльність наукової книгозбірні. Для бібліотеки граф придбав будинок колишньо- го костелу кармеліток (нині вул. Стефаника), збу- дованого у ХVІІІ ст., який потребував реставрації та добудови додаткових приміщень. Перший ди- ректор бібліотеки Ф. Сярчинський так описав стан будинку: «броньований і оберігався від знищення лише утримуванням мурів у одному стані» 9. За- сновник бібліотеки в останні роки життя економив на всьому, відмовляючи собі у видатках, щоб під- тримати власне творіння. В 1833 р. на прохання надати Оссолінеуму ста- тус національної наукової установи цісар відмо- вив, незважаючи на те що місія бібліотеки цілком відповідала вимогам. А через рік влада зачинила бібліотеку для читачів на тривалий час. Часта зміна керівництва бібліотеки у 30-х роках ХХ ст. не сприяла налагодженню її стабільної ро- боти 10. Певний час бібліотека взагалі не мала ке- рівника та фінансового забезпечення. Становище книгозбірні у цей період описав віцекуратор: «За- клад без директора, бо його призначення було усклад- неним, без засобів, необхідних для продовження будівництва, із зменшеною структурою – через закриття друкарні та літографічної майстерні, був Íàóêîâ³ á³áë³îòåêè Ëüâîâà XIX – ïî÷àòêó XX ñò., îð³ºíòîâàí³ íà ïîëüñüêîãî ÷èòà÷à 3 Кревецький І. Ossolineum. 1828–1928 // Нова зоря. – 1928. – Ч. 39. – С. 6. 4 Dublety Ossolineum i innych lwowskich bibliotek // Maresz B. Ze Lwowa do Katowic: Przedwojenne ksi“gosbi\ry lwowskie i kresowe w Bibliotece Slaskiej. – Katowice, 2002. – S. 29. 5 Jankoowernz W., Okopie½ J. Zawsze Podkopu»: 150 lat Ossolineum. – Warszawa, 1970. – S. 21. 6 Ibid. – S. 23. 7 Fischer A. Zaklad Narodowy im. Ossoli½skich: 1817–1917. – Lw\w, 1917. – S. 34. 8 Ustawy Zakladu nar\dowego imenia Ossoli½skich. – Lw\w, 1935. – S. 23–26. 9 Fischer A. Zaklad Narodowy im. Ossoli½skich: 1817–1917. – Lw\w, 1917. – S. 31. 10 Jankoowernz W., Okopie½ J. Zawsze Podkopu»: 150 lat Ossolineum. – Warszawa, 1970. – 234 s. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4.54 зачиненим для читачів через відсутність необхід- ного керівництва» 11. Знову бібліотека була відчи- нена 1 квітня 1848 р. Уряд ставився до «Оссолінеуму» вороже, вбача- ючи в ньому інституцію не тільки наукову, але й політичну. Обшуки були звичним явищем у цій уста- нові, службовці звикли до арештів та ув’язнень 12. Але переслідування з боку австро-угорського уря- ду не вплинули на характер діяльності установи. На бібліотеку покладалася місія збереження пам’яток минулого польської культури з цілої Га- личини. В 1862 р. статус книгозбірні визначався так: «передовсім, це бібліотека, польська бібліотека, яка повинна бути старанно доглянутою, збільшувати- ся і служити для публічного використання» 13, сприяти інформаційному забезпеченню науковців, тематика досліджень яких – полоніка, усі аспекти побутування Польщі. Засновник прагнув створити наукову бібліотеку, в якій як в інших, створених польською громадськістю, польські наукові кола могли ознайомитися із досягненнями національ- ної науки і культури 14. Щорічні надходження поодиноких друків, цілих колекцій та зібрань сприяли значному збільшенню її фондів. Зокрема разпочалося значне поповнення фондів у 1870 р. – на 60 690 од. зб., з них майже 3000 дублетів, 515 атласів і мап, 1872 рукописи, 2525 автографів і 419 дипломів. Фонди продовжу- вали зростати, і у 1913 році у бібліотеці було вже 143 150 назв, 4945 рукописів. У 1925 р. фонд скла- дав 168 500 прим., 5477 рукописів, з них 2000 не- заінвентаризованих, 5289 дипломів, 2323 карт, 728 нотографічних видань. В 1939 р. до книгозбірні було приєднано зібран- ня Павліковських та Любомирських, і сумарний фонд становив 638 162 прим., у т. ч. 14 900 руко- писів, 54 266 стародруків, 3077 карт, 42 000 творів графіки, 21 623 нумізматики, 434 576 видань ХІХ–ХХ ст., 67 000 періодичних, 700 архівних до- кументів. Національному закладу імені Оссолінських вда- лося створити бібліотеку, у якій зберігалися пам’ят- ки книжкової культури і яка служила польській культурі та науці, це був осередок польської куль- турної та наукової еліти. Книгозбірня була інститу- цією, навколо якої гуртувалася польська громад- ськість і не лише м. Львова. Проте слід відзначити, що діяльність цієї бібліотеки сприяла розвитку ук- раїнознавства та української науки. Спершу «фонд бібліотеки був зв’язаний з Україною до такої міри, що галицькі українці вважали бібліотеку майже своєю установою» 16. Доля багатьох українських культурних та наукових діячів пов’язана із діяльніс- тю цієї бібліотеки. Першим кустошем був украї- нець Михалевич 17. Важливу роль відіграла вона у Á³áë³îòå÷íà ñïðàâà Ïîëüù³: ³ñòîð³ÿ ³ ñüîãîäåííÿ 11 Fischer A. Zaklad Narodowy im. Ossoli½skich: 1817–1917. – Lw\w, 1917. – S. 39. 12 Вислоцький В. 100-літній ювілей Ossolineum’a // Бібліолог. вісті. – 1927. – № 3. – S. 134. 13 Fischer A. Zaklad Narodowy im. Ossoli½skich: 1817–1917. – Lw\w, 1917. – S. 39. 14 Клоссовський А. Национальная библиотека в Вар- шаве: фонды и деятельность. – Варшава: Библиотека Народова, 1994. – S. 10. 15 Відомості подано за: Fischer A. Zaklad Narodowy im. Ossoli½skich: 1817–1917. – Lw\w, 1917. – S. 74. 16 ЛНБ, відділ рукописів (ВР), ф. О/Н, спр. 3896/1, од. зб. 3896, арк. 31. 17 Там само, арк. 1. Таблиця Динаміка руху фондів Національного закладу ім. Оссолінських за 1827–1917 рр. 15 Рік Унікальні Дублети Атласи Рукописи Автографи Дипломи Ноти документи та мапи 1827 10121 456 133 552 – – – 1830 24342 – – 748 – – – 1840 55597 – – 750 – – – 1855 47523 – – 1341 2160 165 – 1860 49654 – 321 1429 2189 193 – 1870 60690 2936 515 1872 2525 419 – 1880 75665 5603 1089 2867 2689 872 – 1890 87530 7880 1845 3371 2782 992 230 1900 107083 11440 1985 4353 3013 1447 330 1910 131200 3031 2226 4809 5278 1667 401 1913 143150 5438 2253 4945 5296 1710 413 1917 144850 5684 2258 5157 5298 1717 728 ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4. 55 галицько-українському відродженні, оскільки з нею «в’яжеться тісно літературно-наукова праця нашої «Руської Трійці» – М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича» 18. З цією бібліотекою пов’язана праця ряду інших визначних українських культур- них діячів. Поряд з цим у її фондах зберігалися «цінні скарби з обсягу Ukrainicа» 19. Діяльність М. Оссолінського стала зразком для прогресивної польської інтелігенції Галичини. Наслідуючи його, польський поет літературозна- вець Віктор Баворовський, колекціонував історич- ні документи та здобутки польської культури всіх епох та жанрів: рукописи, книги, дипломи, карти- ни, гравюри. У листі до Садока Баронча В. Баво- ровський зазначав, що він «Задумав утворити на- ціональний та науковий заклад на зразок закладу Оссолінських у сполучені з родинною ординаці- єю» 20. Установа мала формувати бібліотечний фонд, сприяти розвитку книгозбірні та забезпечу- вати польських науковців історичними джерелами з питань полоніки. Збирання книжкових фондів розпочалося в родинному маєтку в Мишковицях під Тернополем, а згодом колекцію перевезено до Львова і розміщено в отриманому у спадок будин- ку, збудованому у ХVІІ ст. на розі вулиць Липової і Сікстинської 21 (нині вул. Бібліотечна). Бібліотека поступово збагачувалася виданнями з інших приватних зібрань або найцінніших їхніх частин. Найзначніший розвиток книгозбірні відбу- вався у 1855–1860 рр. 22 Статус бібліотеки укріпи- ло створення у 1881 р. на основі книгозбірні омрі- яної В. Баворовським наукової ординації. Фонд бібліотеки фундації гр. В. Баворовського не був значним за обсягом, але зростав рівномірно і містив переважно наукові, унікальні та рідкісні ви- дання. Рукописний відділ нараховував 1246 од. зб. рукописів, у тому числі історичних актів: гераль- дичних, господарських, дотичних земель, подільсь- ких родин і маєтків, понад 124 дипломи 23. У фонді бібліотеки переважали видання гуманітарного про- філю, в т. ч. документи з історії Польщі, видання з правознавства, релігії, польської та слов’янської лі- тератури. Збірка містила документи з давньої та су- часної літератури, літературознавства, історії, куль- тури і мистецтва. Видовий склад був надзвичайно різноманітним і містив рукописи, стародруки, інку- набули, дипломи, твори графіки, образи, художні та наукові видання, комплекти архівних справ різно- манітної тематики. В 1894 р. фонд бібліотеки становили 15 571 томів книг, 1800 рукописів, 110 дип- ломів і 1000 гравюр 24. У 1925 р. бібліотека нарахо- вувала понад 40 000 томів, 38 інкунабул, 1283 руко- писів та архівних матеріалів, 500 дипломів, 288 олійних полотен, 10 000 гравюр, невеличку колек- ція музейних експонатів 25. У 1936 р. фонд нарахо- вував 37 858 прим., у тому числі 25 059 книг, 1642 ру- кописи, 45 інкунабул, 11 000 гравюр, а також 112 ди- пломів, 302 ікони, а також мапи, ноти, медалі, архів- ні матеріали (у 1934 р. – 3600). Динаміка руху фон- дів за 1905–1940 рр. така 26: 1905 р. – 18 000 прим.; 1922 р. – 30 000; 1934 р. – 53 560 прим.; 1940 р. – 40 000 прим. Серед книжкових видань було 45 інку- набул. Якщо у 1905 р. нараховувалось 1000 рукопи- сів і 6284 гравюри, то у 1936 р., відповідно, 1642 і 11 000. Історик та фаховий бібліотекар Генрік Шмітт, запрошений на цю посаду В. Баворовським, роз- поділив фонди книгозбірні для розставляння з вра- хуванням видового складу та їх історичного по- ходження. Кількісно це виглядало так: книжок – 15 571 прим.; нотних видань – 113 прим.; рукопи- сів на пергаменті та папері (без архіву Баворовсь- кого – 1080 прим.); дипломів на пергаменті та па- пері – 110 прим. Згодом фонд бібліотеки було розподілено на 6 «відділів» за його типологічно-видовим скла- дом та тематичним характером: 1. Справ (архів- ний). 2. Філологічний. 2а. Художньої літератури. 3. Точних наук. 3а. Теології. 4. Рукописів. 5. Гра- вюри, графіка. 6. Загальний. Перший відділ містив хроніки та історіографії від Галла до Нарушевича. Філологічний відділ містив видання, що стосуються граматики, праці з Íàóêîâ³ á³áë³îòåêè Ëüâîâà XIX – ïî÷àòêó XX ñò., îð³ºíòîâàí³ íà ïîëüñüêîãî ÷èòà÷à 18 Кревецький І. Ossolineum. 1828–1928 // Нова зоря. – 1928. – Ч. 39. – С. 39. 19 Там само. – С. 6. 20 Szocki J. Ksi“gozbi\r Wiktora Baworowskiego – lwowskiego kolekcіonera i fundatora biblioteki // Lw\w – miasto, spol“cze½stwo, kultura. – Krak\w, 1998. – T. 2. – S. 447. 21 Kotula R, Biblioteka Wiktora Baworowskiego we Lwowe. – Lw\w, 1926. – S. 1. 22 Ibid. – S. 43–51. 23 Dublety Ossolineum i innych lwowskich bibliotek // Maresz B. Ze Lwowa do Katowic: Przedwojenne ksi“gosbi\ry lwowskie i kresowe w Bibliotece Slaskiej. – Katowice, 2002. – S. 23–34. 24 Szocki J. Ksi“gozbior Wiktora Baworowskiego – lwowskiego kolekcionera i fundatora biblioteki // Lw\w – miasto, spol“cze½stwo, kultura. – Krak\w, 1998. – T. 2. – S. 451. 25 Відомості подаються за: Jawor W. Biblioteka fundacji W. hr. Baworowskiego we Lwowe. – Lw\w, 1926. – S. 39. 26 Kotula R. Biblioteka Wiktora Baworowskiego we Lwowe. – Lw\w, 1926. – S. 452. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4.56 лексикології. У відділі точних наук зберігалися праці з математики, фізики, астрономії. Значним був теологічний відділ. У ньому були релігійні, лі- тургійні та інші видання. У фонді відділу рукопи- сів були манускрипти польською, німецькою та ла- тинською мовами, які за галузями знань поділяли- ся таким чином: 94 рукописи були історичної те- матики, 47 – правничої, 2 – літературознавчої, 2 – нотно-музичної тематики. Унікальний фонд відді- лу графіки та гравюр формувався з полотен поль- ських художників, історичних портретів польсь- ких королів та політичних діячів. Ця збірка нага- дувала музей із функціями бібліотечної установи. Загальний відділ формувався виданнями інозем- ними мовами. Незважаючи на те, що у роки першої світової війни наступив застій у діяльності бібліотеки, її фонди постійно збільшувалися. Після верхньої екстремуми зростання колекції настали часи по- вільного її розвитку, пристосованого до обмежено- го фінансового бюджету. Щорічні надходження до бібліотеки становили близько 600 прим. Ще один бібліофіл, науковець та громадський ді- яч Юзеф Каласанти Дідушицький з 1812 р. розпо- чав колекціонувати книги у маєтку Поториця на Сокальщині (сьогодні Сокальський р-н Львівської обл.) 27, саме тому згодом зібрання отримало назву «Бібліотека Поторицька». Фонд бібліотеки містив документи з польської та світової літератури, рід- кісні видання та зібрання іконографії. Юзеф Діду- шицький займався поповненням фонду книгозбір- ні до кінця свого життя, але період найкращого її розвитку припадає на час опіки над нею його сина Володимира 28, засновника Природознавчого му- зею Дідушицьких 29 у Львові. У 1857 р. бібліотечне зібрання з 10 тис. томів 30 перевезли до Львова і розмістили в одній із кімнат Природознавчого музею. Бібліотека стала струк- турною одиницею музею і вже у 1858 р. розпочала обслуговування читачів. Згодом у 1885 р. було створено ординацію, яка опікувалася музеєм та бібліотекою, і сприяла перетворенню її у напів- публічну наукову установу 31, що було обумовлено її статутом. Фонд бібліотеки Дідушицьких 1861 р. нарахову- вав 14 505 томів з історії, польської, давньої латин- ської літератури та природничих наук, який за мовною ознакою розподілявся на чотири відділи: польський, латинський, німецький та французь- кий. Профіль комплектування фондів зумовлю- вався профілем музею – перевага надавалася ви- данням з природознавства. Станом на 1 березня 1865 р. у книгозбірні було: 18 325 друкованих то- мів; 321 од. рукописних книг; 203 документи, з яких 93 пергаментних, 1473 автографи, 2568 ма- люнків32. У 1939 р. бібліотека нараховувала 48 222 то- ми, серед них 4 інкунабули, 43 папки брошур і листівок, 334 рукописи, 1820 автографів, 3000 гра- вюр 33. У 70-х роках ХІХ ст. декілька бібліотек засновує міська влада. У 1874 р. було створено бібліотеку промислового музею (вул. Гетьманська, 20), що формувала фонд з документів історії мистецтва, культури, мистецтвознавства. Спершу вона була задумана як підручна бібліотека фахової літерату- ри для науковців установи, фонд якої складав 4612 прим. Згодом книгозбірня розмістилася у будинку музею і нараховувала 6094 заінвентаризовані оди- ниці зберігання. Фонд складався з коштовних і ба- гатоілюстрованих видань і часописів, комплекто- ваних рік за роком систематично і раціонально з обраної галузі 34. 1891 р. засновується бібліотека архіву давніх ак- тів. Згідно з покладеними на неї завданнями ця інституція зберігала всі матеріали, які стосуються історії Львова, і надавала допомогу науковцям – дослідникам першоджерел. Фонди були розташо- вані у приміщенні архіву у ратуші. Бібліографічні відомості про документи, що входили до фонду Á³áë³îòå÷íà ñïðàâà Ïîëüù³: ³ñòîð³ÿ ³ ñüîãîäåííÿ 27 Карольчак К. Зв’язки Дідушицьких зі Львовом // Lw\w – miasto, spol“cze½stwo, kultura. – Krak\w, 1998. – T. 2. – S. 77. 28 Des Loges Marjan. Biblioteka ordynacij hr. Dzieduzsyckich // Publiczne biblioteki lwowskie: Zarys dziejow / Pod redakcja L. Bernackiego. – Lw\w, 1926. – S. 54. 29 Muzeum im Dzieduszyckich. – Lw\w, 1886. – S. 27. 30 Панських І. Наукова бібліотека Державного приро- дознавчого музею НАН України // Наук. записки Державного природознавчого музею. – Львів, 2003. – Т. 18. – С. 30. 31 Des Loges Marjan. Biblioteka ordynacij hr. Dzieduzsyckich // Publiczne biblioteki lwowskie: Zarys dziejow / Pod redakcja L. Bernackiego. – Lw\w, 1926. – S. 55. 32 Алфавітний список книг, що надійшли до бібліоте- ки музею з «Поторицької бібліотеки» [1888 р.] // Наук. бібл. Держ. природозн. музею, фонд рукописів, ф. 1, оп. 1, спр. 15, 89 с. 33 Des Loges Marjan. Biblioteka ordynacij hr. Dzieduzsyckich // Publiczne biblioteki lwowskie: Zarys dziejow / Pod redakcja L. Bernackiego. – Lw\w, 1926. – S. 59. 34 Badecki K. Biblioteka miejska // Publiczne biblioteki lwowskie: Zarys dziejow / Pod redakcja L. Bernackiego. – Lw\w, 1926. – S. 58. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4. 57 Íàóêîâ³ á³áë³îòåêè Ëüâîâà XIX – ïî÷àòêó XX ñò., îð³ºíòîâàí³ íà ïîëüñüêîãî ÷èòà÷à відділу стародруків, подавалися до редакції «Біб- ліографії Польської» К. Естрайхера, а також були представлені у виданні «Стародруки бібліотеки архіву міста Львова». Фонд бібліотеки архіву давніх актів був складо- вою архіву і містив наукові видання з архівознав- ства та історіографії і опубліковані дослідження за матеріалами установи. Бібліотека накопичувала у своїх фондах поточні матеріали з питань політики, суспільної діяльності, економічного та культурно- го розвитку міста, щоб згодом передати їх до архі- ву. На той час у фонді підручної бібліотеки були найстарші видання львівських друкарень (з 1574 р.), документи, брошури і листівки, пов’язані з куль- турним та політичним життям Львова, львівські часописи, джерела з історії, краєзнавства, право- знавства, бібліографії, архівознавства, геральдики. Розподілялися вони на 4 відділи: 1. Відділ стародруків, надрукованих у Львові, або тих, що стосуються львовознавства. 2. Відділ нових видань містив друки з архівознав- ства, бібліографії, геральдики та інших галузей іс- торії, енциклопедії та іншу довідкову літературу, публікації джерел та монографії з історії та куль- тури міст Галичини, у т. ч. історії Львова. 3. Відділ продовжуваних і періодичних видань гуманітарного профілю і тих, що торкаються ді- яльності народностей, які проживають у Львові. 4. Відділ спеціальних видів видань: афіш, оголо- шень, відозв та ін., пов’язаних із життям Львова. Фонд відділу нових видань містив допоміжну до- відкову літературу, друковані дослідження за архів- ними джерелами, поточні матеріали з питань полі- тики, суспільної діяльності, економічного та куль- турного розвитку міста, щоб згодом передати їх до фондів архіву. На початку ХХ ст. бібліотека держав- ного архіву нараховувала 6000 томів, серед яких – книжкові збірки Броніслава, Владислава і Валерего Лозинських. Під час першої світової війни з її фон- дів російські війська забрали найцінніший гербов- ник, папки з документами, повні комплекти австрій- ських часописів та державних видань, цінну збірку з архівознавства. Весна народів, що розпочалася у Європі, торкну- лася і Австро-Угорщини. Національне відроджен- ня, що розпочалося у Галичині, на перший план поставило розвиток освіти та культури і було пов’язане з формуванням свідомості інтелігенції, здатної визначити стан культури у краю і запропо- нувати реальну програму її покращення. Передова інтелігенція Галичини визначила необхідність об’єднання у товариства, які в умовах австро-угор- ського панування виступили вагомим чинником збереження культури. Для них було характерним змагання за розвиток науки, за збереження рідної мови, звичаїв, формування філософської, держа- вотворчої та правничої думки. У Львові діяло по- над 100 наукових товариств, що об’єднували своїх членів за фаховим чи фахово-національним прин- ципом. Розвиток цих товариств не міг активно роз- гортатися без створення бібліотек та формування релевантних фондів. Наукові товариства заснову- вали книгозбірні для читачів, які мали вже певний рівень освіти. «Весна народів та прив’язувані до неї надії видвигнули на перший плян потребу ор- ганізації українських наукових і літературних ро- бітників у Галичині» 35, покликаних сприяти роз- витку української науки та культури, – зазначав ака- демік Я. Возняк. Поряд з українськими товарист- вами у цей період створюються польські та єврей- ські національні установи. Понад 65 товариств ор- ганізовували наукові бібліотеки, фонди яких роз- різнялися тематикою та кількістю видань. Місії цих бібліотек, які обумовлювалися статутами са- мих товариств, були аналогічним: в першу чергу на них покладалося інформаційне забезпечення наукових досліджень членів товариства та сприян- ня підвищенню їх фаху. Протягом всього періоду існування залежно від того, як змінювалися обста- вини, у яких доводилося працювати, книгозбірні товариств ставили перед собою різні завдання та методи їх вирішення. Хоча Я. Ісаєвич виділяє в ок- ремий етап розвитку бібліотек період із ХІХ до поч. ХХ ст. 36, зазначаючи, що у цей час діяли біб- ліотеки, створені у попередній період. Проте з 1848 р. по 1921 р. інтенсивно засновувалися науко- ві бібліотеки при наукових, студентських та педа- гогічних товариствах та інституціях, що стало ва- гомою віхою в історії бібліотечної справи регіону. Це дає підстави виділити його в новий етап в істо- рії наукових бібліотек Львова. Процес створення товариств пожвавився напри- кінці 60-х років XIX ст., як вважав І. Франко, цьо- му сприяла «перебудова конституції, заведення нового закону про товариства». У цей період з’яв- 35 Возняк Я. До історії української наукової і просвітньої організації в Галичині 1848 р. // Записки НТШ. – Львів, 1912. – Т. 110. – С. 163. 36 Ісаєвич Я. Історія писемності, книговидання і бібліотеки. Проблеми періодизації: Виступ на пленар- ному засіданні міжнародної наукової конференції «1000-річчя літописання та книжкової справи в Ук- раїні» // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вер- надського. – 2000. – Вип. 3. – С. 17. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4.58 Á³áë³îòå÷íà ñïðàâà Ïîëüù³: ³ñòîð³ÿ ³ ñüîãîäåííÿ ляються «організації зразу освітні, далі політичні та економічні... і народний рух звільна виходить із теоретичного розумування та сентиментального ентузіазму на поле конкретної, виразно обмеже- ної, більше – менше методичної праці» 37. Доля книгозбірень фахових та наукових товариств над- звичайно подібна. Книгозбірні геральдичного товариства, члени яко- го проводили дослідження з геральдики та генеало- гії та суміжних наук, 38 та Крайового археологічного товариства 39 здійснювали інформаційне забезпечен- ня виданнями з вузькоспеціальної тематики. У 1868 р. засновано книгозбірню 40 спілки «Взаїм- на поміч львівських друкарів» 41 («Stowarzyszenie wzajemnej pomocy drukarzy lwowskich»). Основою її фонду стала колекція книг, подарована членом това- риства А. Тромпетером 42. Книгозбірня формувала фонд виданнями з історії та розвитку друкарства та художньою літературою, серед яких було 11 рукопи- сів та стародруків 43. У 1872 р. намісництво заборо- нило діяльність товариства, а бібліотека була вилу- чена поліцією. Наприкінці березня 1873 р. бібліо- тека відновила свою роботу, а у 1875 р. перейшла під патронат об’єднання під назвою «Огнище» 44. Створене у 1873 р. Аптекарське товариство 45 бу- ло покликане сприяти складанню учнями аптека- рів іспитів, які давали право на професійну діяль- ність, та сприяти розвитку наукових досліджень у галузі фармації 46, а досягненню поставленої мети мала допомогти книгозбірня та читальня, які зосе- реджувалися на накопиченні видань із питань фар- макології, а також природничих наук. Вузькофахову книгозбірню створило у 1877 р. Товариство галицьких лікарів (Towarzystwо le- karzy Galicyskich), основним завданням якого було «сприяти розвитку лікарів у науковому напрямі» 47. Необхідність заснування фахової книгозбірні 48 визначалася у статуті Галицького лісогосподарсь- кого товариства (Towarzystwо lesnego galicyjskie- go), мета якого – впливати на розвиток лісового господарства краю, відстоювати інтереси лісників і об’єднати зусилля в організації дослідження лі- сового господарства у краї. Для сприяння успішному всебічному дослі- дженню Галичини, яке здійснювало відповідно до своєї мети Польське товариство природознавців ім. Коперніка (засноване у 1874 р. 49), була органі- зована книгозбірня, що містила 2000 назв у 3000 т. наукових праць із природничих наук, крім хімії та фізики. Польське правниче товариство ставило собі за мету розбуджувати в польському народі прагнення до проведення досліджень у галузі правознавства та суміжних наук 50, для чого «утримує бібліотеку і передплачує часописи» 51. Бібліотека товариства розташувалася у приміщенні по вул. Міцкевича, 5а, для налагодження її ефективної роботи у ста- тут було введено окремий розділ «Про читальню». Він визначав правила користування читальнею та бібліотекою, подавав основні засади їх роботи. Се- ред членів виділу товариства обирався бібліоте- кар, який опікувався читальнею та бібліотекою. Відразу ж після заснування Польського Політех- нічного товариства, що діяло у Львові з 1877 року і ставило собі за мету об’єднати техніків всіх спе- ціальностей для налагодження наукових дослі- джень, для сприяння розвитку у Галичині промис- ловості та наукового поступу інженерів (Towarzy- stwa politechnicznego we Lwowi),52 було засновано його бібліотеку. Фонд бібліотеки мав технічний 37 Франко І. З історії української молодіжи в Гали- чині. 1871–1884 // Записки НТШ. – 1903. – Кн. V. – Т. 55. – С. 2. – (Miscellanea). 38 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 376. 39 Statut Towarzystwa archeologicznego krajowego we Lwowi. – Lw\w, 1876. – S. 7. 40 Палюх О. Бібліотека товариства «Огнище». За ма- теріалами друкарських часописів Львова кінця ХІХ ст. // Записки ЛНБ. – Львів, 2005. – Вип. 13. – С. 268–285. 41 Bednarski Sz. Materia»y do historyi o drukarniach w Polsce a mianowice drukarniach lwowskich i prowincio- nalnych. – Lw\w, 1888. – 84 s. 42 Bober A. W. Historja drukar½ i stowarzysze½ drukar- skich we Lwowie. – Lw\w, 1926. – S. 33. 43 Ibid. – S. 79. 44 «Przewodnik dla Spraw Drukarsko-Litograficznych» – lwowskie czasopismo fachowe z ko½ca XIX wieku // Roczniki Biblioteczne. – 1976. – R. 20. – Z. 1–2. – S. 37. 45 Statut galicyjskiego towarzystwa aptekarskiego. – Lw\w, 1892. – 16 s. 46 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 352. 47 Ustawa Towarzystwa lekarzy Galicyskich. – Lw\w, 1877. – S. 3. 48 Statut Towarzystwa lesnego galicyjskiego. – Lw\w, 1878. – S. 4. 49 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 350. 50 Ibid. – S. 359. 51 Statut Towarzystwa prawniczego we Lwowi. – [Lw\w], [1894]. – S. 3. 52 Dwudziestopi“cioletni jubileusz Towarzystwa politechnicznego we Lwowi. 1877–1902. – [Lw\w], [1902]. – S. 5. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4. 59 Íàóêîâ³ á³áë³îòåêè Ëüâîâà XIX – ïî÷àòêó XX ñò., îð³ºíòîâàí³ íà ïîëüñüêîãî ÷èòà÷à характер і комплектувався виданнями з питань техніки та природничих наук. Фонд книгозбірні Польського товариства опіки над здобутками мистецтва та культури (Towarzy- stwo opieki nad zabytkami sztuki s kultury) форму- вався «фаховими виданнями та часописами» 53 на кошти, виділені з річних внесків його членів, суб- венцій, дарунків на його потреби, відсотків від за- пасного та основного капіталів об’єднання, доходів від подарованої, успадкованої нерухомості та отри- маних унаслідок діяльності товариства – проведен- ня лекцій, вистав та лотерей. Бібліотекою могли користуватися лише його члени, серед яких були Я. Зубрицький, С. Заревич та ін. Для сприяння розвитку історичної науки у 1886 р. було створене польське історичне товариство та його книгозбірня 54. Засноване у цьому ж році Літературне товарист- во ім. А. Міцкевича вважало, що для досягнення статутних цілей – дослідження польської літерату- ри, а особливо творчості А. Міцкевича 55, необхід- на добірна книгозбірня. Аналогічну мету мало На- уково-літературне товариство (Towarzystwo nauko- wo-literackiego we Lwowie) – «здійснювати науко- во-дослідну роботу і поширювати зацікавлення до науки і польської літератури» 56. У 1891 р. виникають книгозбірні Католицької читальні, яка об’єднувала членів для наукового розвитку теологічного католицького вчення 57 та Товариства народознавства, яке займалося збором фольклору та звичаїв народу, що проживав у дав- ній Польщі 58. Бібліотека Польського філософського товарист- ва, заснованого у 1903 р., була організована відра- зу ж після розгортання статутної діяльності – про- веденні наукових засідань, доступних лише для членів об’єднання 59. Бібліотека містила у фондах документи з філософії і нараховувала 477 назв у 599 т., 12 назв часописів у 69 т. Для інформаційно- го сприяння розвитку нафтової промисловості у Галичині виникає книгозбірня Крайового нафто- вого товариства 60. Для згуртування меценатів, здатних фінансувати наукові дослідження, було створено Товариство для сприяння польській науці 61. З діяльністю товарист- ва пов’язані наукові дослідження Євгена Барвінсь- кого 62 польсько-австрійських стосунків. На комп- лектування бібліотечного фонду використовувалася частина отриманих від спонсорів коштів. Студентські товариства, ставлячи основний ак- цент на наукову і самоосвітню працю, намагалися забезпечити своїх членів відповідною літературою та науковим приладдям. Поряд з українськими студентськими об’єднаннями набувають розвитку товариства польських студентів вищих шкіл. Фор- ми та методи діяльності цих об’єднань визначали- ся статутами, а тематичний напрям діяльності вка- зувала сама назва. Разом з тим всі товариства за- кладали у статутах шляхи досягнення поставленої мети через організацію бібліотеки. Товариства на- давали можливість молодим авторам публікувати наукові праці, представлені на товариських відчи- тах. Створення студентських наукових організацій при вищих навчальних закладах сприяло задово- ленню наукової і соціальної потреби активної участі молоді в науковому житті краю, керівницт- ву зацікавленнями студентів та організації НДР відповідно до фаху, доступу до найновішої науко- вої літератури, що накопичувалася у фондах бібліо- тек цих товариств. Не менш важливою причиною була єдина правова санкціонована можливість створення організації, функціонування якої набу- вало форми самоврядування, створювало механіз- ми інтеграції студентів різних факультетів на- вчальних закладів у структуру міста, а також нала- годження близьких партнерських контактів з ін- шими вузькоспеціальними товариствами, що, як можна встановити з таємних наказів намісництва, мало у певній мірі характер політичної діяльності 63. Незважаючи на обіцянку свобод, товариствам до- водилося впродовж років очікувати на затверджен- ня статутів, що перешкоджало налагодженню їх поступальної роботи. Товариствам доводилося ви- гадувати способи, щоб обійти прискіпування вла- ди, постійно змінюючи статутні форми існування від кооперативу до самодопомогової спілки. Про важливість бібліотечної діяльності у цих то- 53 Statut Towarzystwa opieki nad zabytkami sztuki s kul- tury. – [Lw\w], [1916]. – S. 2. 54 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 359. 55 Ibid. – S. 374. 56 Statut Towarzystwa naukowo-literackiego we Lwowie. – Lw\w, 1868. – S. 3. 57 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz prze- wodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 382. 58 Ibid. – S. 389. 59 Ibid. – S. 357. 60 Ibid. – S. 425. 61 Ibid. – S. 369. 62 Ibid. – S. 370. 63 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 25, спр. 47, арк. 45. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4.60 Á³áë³îòå÷íà ñïðàâà Ïîëüù³: ³ñòîð³ÿ ³ ñüîãîäåííÿ вариствах свідчить той факт, що у назві більшості з них фігурувало слово «читальня» чи «бібліотека». Формуванню релевантних фондів бібліотек студент- ських товариств сприяв надзвичайно скрупульоз- ний підхід до відбору книг. На засіданнях виділів студентських товариств періодично розглядалося питання комплектування їх фондів. Щоразу обго- ворювалася доцільність придбання того чи іншого видання, необхідного для наукових досліджень чи підготовки до іспитів. Бібліотекарі були зобов’яза- ні узгоджувати списки видань, які планувалося придбати з виділами товариств, а також регулярно звітуватися, які саме книжки придбали для бібліо- теки. Такий підхід до використання коштів сприяв формуванню фондів бібліотек товариств цінними профільними науковими виданнями. Однією з найперших серед спілок, створених польськими студентами, у 1867 р. 64 з’явилася Ака- демічна читальня (Towarzystwo czytelni akademic- kiej w uniwersytecie lwowskim) 65, що орієнтувала свою роботу на потреби студентів університету та Львівської політехніки, з метою сприяння у ви- вченні різноманітних наук (Towarzystwo czytelni akademickiej we Lwowe) 66. Для інформаційного за- безпечення діяльності наукових гуртків, що залу- чали слухачів університету до дослідницької робо- ти 67, товариство заснувало книгозбірню та читаль- ню часописів. Об’єднання присвячувало багато уваги публікаціям праць своїх членів, тому розши- рювало рамки видавничої діяльності. На виділ то- вариства статутом покладалися обов’язки: утриму- вати читальню у відповідному стані, займатися придбанням та реєстрацією часописів, видавати книги та утримувати в порядку щоденники, катало- ги, пильнувати за дотриманням статуту читальні 68. У 1861 р. Товариство братньої допомоги слухачів Політехніки, створене для залучення студентів до на- полегливого та усебічного вивчення фахових наук 69, заснувало власну книгозбірню, вважаючи її діяль- ність одним із засобів досягнення цієї мети. У 1865 р. утворюється «Товариство братньої до- помоги слухачів рільничої школи в Дублянах», яке ставило собі за мету організувати позанавчальне життя студентів. Документи свідчать, що через ві- сім років товариство вже мало певні кошти. Статут товариства було затверджено Галицьким наміс- ництвом лише в квітні 1881 р. 70 Товариство згідно зі статутом надавало матеріальну допомогу сту- дентам, сприяло організації позааудиторного навчання, організовувало культурний відпочинок, створило свою бібліотеку на допомогу навчанню та дослідницькій роботі студентів. Особливістю діяльності бібліотеки цієї інституції було вміння так організувати роботу, щоб не випрошувати кошти, а ще й поповнювати матеріальний фонд то- вариства 71. На початку 90-х років діяльність Това- риства братньої допомоги слухачів рільничої шко- ли в Дублянах завмирає, і тільки з початком ХХ ст. простежується пожвавлення його роботи. Відпо- відно до інтенсивності розвитку товариства відбу- вається розквіт його бібліотеки, яка згодом реорга- нізовується в бібліотечно-видавничий відділ, ме- тою якого було видавати конспекти лекцій профе- сорів і переклад з іноземних мов навчальної літе- ратури. Змінюється його назва на «Товариство ко- лєжанське», а в 1907 р. в намісництві Галичини за- реєстровано як «Колєжанське зібрання слухачів Рільничої академії в Дублянах» 72. У листопаді 1909 р. затверджено новий статут товариства. Це створює умови для налагодження його активної діяльності та розвитку бібліотеки. Місія книгозбірні, заснованої у 1875 р. товарис- твом «Бібліотека слухачів права» (Towarzystwo Biblioteka Sluchacz\w Prawa we Lwowie), полягала у формуванні потреби у самостійному вивченні правничих наук 73, сприянні науковим досліджен- ням студентів-поляків правничого факультету Львівського університету. Товариство «Бібліотека слухачів права» було зареєстроване у Намісництві Львова 20 лютого 1875 р. Назва цієї наукової інс- титуції визначала тематичний характер її діяль- ності. Статут товариства неодноразово змінювався64 Statut Towarzystwa czytelni akademickiej w uniwer- sytecie lwowskim. – Lemberg, 1867. – S. 1. 65 Pocztki dzia»alnoÑci Cytelni Akademickiej we Lwowi. 1867–1877 // Rocznik Bibliotecne. – 2001. – S. 199–214. 66 Statut Towarzystwa czytelni akademickiej we Lwowe. – Lw\w, 1879. – S. 3. 67 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 379. 68 Statut Towarzystwa czytelni akademickiej w uniwer- sytecie lwowskim. – Lemberg, 1867. – S. 3. 69 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 381. 70 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 25, спр. 1249, арк. 38–39. 71 Токарський Ю. Дубляни: історія аграрних студій 1856–1949 / Львів. держ. аграрний ун-т. – Львів, 1996. – С. 208. 72 Там само. – С. 209. 73 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 380. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4. 61 Íàóêîâ³ á³áë³îòåêè Ëüâîâà XIX – ïî÷àòêó XX ñò., îð³ºíòîâàí³ íà ïîëüñüêîãî ÷èòà÷à протягом декількох років 74, проте завжди деклару- вав можливість досягнення поставлених завдань через утворення бібліотеки з фондом відповідної тематики 75. Діяльність товариства була спрямова- на лише на студентів, які навчалися на факультеті права. Поряд із цим ініціатива майбутніх правни- ків не була прийнятна владі, яка з часом намагала- ся обмежити роботу товариства та вступ до нього студентів інших навчальних закладів. Бібліотека слухачів права та Академічна читальня співпра- цювали у видавничому напрямі, завдяки якому то- вариствам вдавалося отримувати додаткові засоби для поповнення фондів. Випускали вони скрипти 76 та підручники викладачів університету. Видання цих матеріалів було значною підмогою для членів товариства у підготовці до іспитів 77. Це ліквідову- вало недоліки в роботі у діяльності університетсь- кої бібліотеки 78. Причому у виданих товариством текстах подавалися лише основні матеріали, необ- хідні для іспитів, але це викликало протести в уні- верситетської влади 79. Згодом розпочали роботу «Бібліотека слухачів медицини львівського університету», гурток хімі- ків – слухачів Львівської політехніки, створений у 1896/1897 навчальному році. З метою поглибленого вивчення ветеринарних наук студентами Вищої ветеринарної школи у 1882 р. було створено товариство «Бібліотека слу- хачів ветеринарії у Львові». У 1887–1888 рр. воно було реорганізоване в польське об’єднання «Брат- ньої допомоги слухачам ветеринарії» 80 з тими ж статутними завданнями. Для досягнення постав- леної мети було засновано бібліотеку. Для інформаційного забезпечення викладацької діяльності вчителів шкіл було сформовано мережу спеціальних педагогічних бібліотек, заснованих фаховими вчительськими спілками. Так, товариство «Братньої допомоги кандидатів на здачу кваліфікаційних іспитів на посаду вчите- ля народної школи у Львові» діяло з 1868 р. 81 Об’єднання організовувало курси, що всіляко сприяло вчителям у підготовці до успішного скла- дання іспиту. Для ефективного забезпечення своєї діяльності товариство організувало фахову бібліо- теку, у фонді якої накопичувалися «всі книги, що потрібні для народних шкіл, вказівки для вчителів, видання з питань педагогіки, методики, дидактики та інших наукових видань, призначених для все- бічного розвитку вчителів» 82. Керував роботою бібліотеки згідно зі статутом об’єднання його виділ 83. Серед звичайних членів товариства обирався бібліо- текар та його заступник. У 1868 р. виникло Польське педагогічне товари- ство, на яке покладалося завдання розвивати педа- гогічну науку 84, і розпочало створення мережі не- великих педагогічних бібліотек при його філіях. На допомогу польським вчителям розгорнув свою діяльність Польський шкільний музей, на який покладалася місія розвитку педагогічної на- уки 85. При ньому у 1903 р. була створена бібліотека музею (пл. Гозєвського, 4) та читальня Товариства вчителів вищих та середніх шкіл. Його бібліотека комплектувалася виданнями з освіти та шкільницт- ва, дидактики і педагогіки в цілому. Читальня спе- ціалізувалася на обслуговуванні читачів часописа- ми, тому передплачувала всі фахові часописи Гали- чини. Книгозбірня у 1930 р. нараховувала 12 525 назв видань у 13 825 томах., у т. ч. 533 брошури, 94 ру- кописи (у 100 томах), 200 мап та атласів, 11 глобу- сів, близько 500 гравюр, фотографій, таблиць, 40 ме- далей та літературу з нумізматики, 238 часописів, 6000 звітів шкіл і товариств. У 1928 р. рада гумані- тарного відділу Львівського університету пропону- вала об’єднати бібліотеки. Про те, чи відбулося це об’єднання, жодних відомостей знайти не вдалося. Події першої світової війни на теренах Галичини завдали помітної шкоди економіці та господарству регіону, що позначилося на розвитку культури. Важкого удару зазнали інституції культури, в тому числі бібліотеки, їхні фонди. 74 ЦДІА України у м. Львові, ф. 146, оп. 25, спр. 47, арк. 1–92. 75 Там само, арк. 10. 76 Видруковані на друкарській машинці стенограми лекцій і розмножені у будь-який можливий спосіб. 77 VIII Sprawozdanie Rady Zawiadowczej Towarystwa Biblioteka Sluchacz\w Prawa we Lwowie z czynnoÑci za czas od 24 païdzernika 1881 do 1 listopada 1882. – Lw\w, 1882. – S. 4. 78 Ibid. – S. 3. 79 ХVII Sprawozdanie Rady Zawiadowczej Towarystwa Biblioteka Sluchacz\w Prawa we Lwowie z czynnoÑci za czas od 5 list[opada] 1889 do 10 païdz[»ernika] 1890. – Lw\w, 1890. – S. 3. 80 Kulczycki W. Wspomnienia z pierwszych lat Lwowskiej Uczelni weterynarnei. – Lw\w, 1932. – S. 5. 81 Ustawy towarzystwa Bratnei pomocy kandydat\w kszta»ccych sie we Lwowie na nauczyceili szk\l ludowych. – Lw\w, 1868. – S. 3. 82 Ibid. 83 Ibid. 84 Lw\w: jego rozwoj i stan kulturalny oraz przewodnik po mieÑcie / SkreÑlil J. Wiczkowski. – Lw\w, 1907. – S. 364. 85 Ibid. – S. 386. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4.62 Á³áë³îòå÷íà ñïðàâà Ïîëüù³: ³ñòîð³ÿ ³ ñüîãîäåííÿ З 1922 р. розпочався новий етап в історії науко- вих бібліотек Львова. Якщо попередній, зважаючи на загальну громадянську активність населення, був найдієвішим періодом розвитку бібліотек, то наступний відзначався переорієнтацією на розгор- тання активної діяльності «потрібних» владі кни- гозбірень. Включення Галичини до складу Польщі призвело до значного розшарування установ щодо стану фінансового забезпечення. Бібліотеки, які комплектували фонди польськомовними видання- ми та пропагували пропольську ідеологію, отри- мували постійну фінансову підтримку держави. Серед наукових закладів Львова не останнє міс- це належало Військовій бібліотеці (Biblioteka woj- skowa) командування округу. Вона виникла за на- казом вищого командування у 1920 р., коли з’яви- лася необхідність у розширенні горизонтів війсь- кової науки, вивченні командирським корпусом теорії військової справи. Для цього потрібна була спеціальна бібліотека, яка б містила видання з іс- торії методики військової справи, загальних та спеціальних воєнних доктрин. Бібліотека була створена у приміщенні королів- ського арсеналу, будинок якого був збудований у 1640 р. королем Владиславом VІ. Під бібліотеку було виділено 5 кімнат на другому поверсі, які бу- ло розподілено на: наукову читальну залу, читаль- ну залу періодичних видань, приміщення для пра- цівників. Сприяла організації роботи бібліотеки бібліотеч- на рада, яку очолював начальник штабу, а членами були представники керівництва корпусу. Бібліо- течна рада складала план комплектування фондів, що містив конкретні вказівки щодо закупівлі книг, дбала про динамічне збільшення фондів, здійсню- вала нагляд над використанням книг, таким чином «була зв’язуючою ланкою між бібліотекою і офі- церським корпусом» 86. Діяльність бібліотеки, ста- ла осередком військових знань для науковців міста сприяла розвитку військової науки. Основним у профілі формування фонду Військо- вої бібліотеки була військова справа, теоретичні та практичні засади. У кінці 20-х років вона містила 7845 назв у 13 953 томах, у т. ч. 3544 брошури, 2292 мапи, 21 атлас, 45 періодичних часописів за 1928–1929 рр. Фонди базувалися на залишках авс- трійських зібрань, отриманих як військова здобич у 1919 р. та розташованих в архівному відділі ке- рівництва округу. Не менш цінною була частина фонду, у якій збегігалися австрійські статути та інструкції. Фонди бібліотеки зростали з кожним місяцем і надзвичайно швидко досягли 160 000 прим., з них – 12 500 опрацьованих. За змістом 4/5 фонду стано- вили видання з питань військової справи. У мовно- му аспекті фонд розподілявся таким чином: поль- ською мовою – 50 % фонду, німецькою – 38 %, французькою – 9 %, іншими мовами – 3 %. Відділ часописів розвивався активно і нараховував 45 назв часописів, з яких – 3/4 військової тематики – польською, французькою, німецькою мовами. Ви- дання військової тематики містили статті про ор- ганізацію, навчання та виховання військ, давали читачам цінну інформацію для творення власної військової доктрини, розвиток військової техніки та ін. Фонд бібліотеки Картографічного інституту ім. Е. Ромера становив у 1933 р. 21 000 прим., серед яких – книжки та географічні мапи. Частина її фондів тепер зберігається у Вроцлаві. Міська публічна бібліотека (Biblioteka publiczna miasta Lwowa) розпочинає свою історію з 1917 р. У цьому році її фонд нараховував 12 314 документів, що назбиралися при архіві давніх актів, і стосують- ся історії львівської громади від середньовічних часів. Цей фонд став підвалиною для створення міської бібліотеки 87. Активний розвиток розпочав- ся після того, як архівно-музейна комісія міської гміни 31 листопада 1917 р. вирішила надати утво- реній установі назву «Бібліотека королівського сто- личного міста Львова». Фонди були розташовані у приміщенні архіву у ратуші 88. Міська влада охоче розпочала творення цієї книгозбірні, оскільки оби- вателі міста відразу ж обіцяли надавати їй матері- альну підтримку. Засновники вирішили «створити можливість широкому колу дослідників та науков- ців для проведення всесторонніх розвідок у галузі культури та історії Львова» 89, цим самим визначив- ши місію майбутньої установи. Її фонди примно- жувалися не лише через закупівлю видань на дота- цію виділену владою, але передовсім завдяки зростаючій меценатській діяльності громадськості. Звернення до широкого загалу, до львівських бібліо- 86 Biblioteka wojskowa // Publiczne biblioteki lwowskie: Zarys dziejow / Pod redakcja L. Bernackiego. – Lw\w, 1926. – S. 63. 87 Biblioteka archiwalna // Regulamin archiwum akt dawnych, biblioteki archiwalnej i muzeum historycznego miasta Lwowa. – Lw\w, Nakladem Archiwum akt dawnych, 1939. – S. 26. 88 Jaworski F. Baszta prochowa i Archiwum Miejskie. – Lw\w, 1905. – S. 32. 89 Badecki K. Biblioteka publiczna miasta Lwowa. – Lw\w, 1939. – S. 13. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4. 63 Íàóêîâ³ á³áë³îòåêè Ëüâîâà XIX – ïî÷àòêó XX ñò., îð³ºíòîâàí³ íà ïîëüñüêîãî ÷èòà÷à філів, власників приватних бібліотек, друкарень, книгарень, авторів та видавців мало плідні наслід- ки. Громадськість міста обдаровувала бібліотеку впродовж десятиліть, передаючи до її фондів окре- мі видання та приватні збірки. Окрім того, владою були відчужені деякі приватні бібліотеки, які міс- тили популярні видання. Ці зібрання формувалися впродовж довгих років, не були опрацьовуваними відповідно до засад опрацювання документів архі- ву. У них був значний відсоток дублетів. Особливо плідними для формування фондів біб- ліотеки стали 20-ті роки ХХ ст. Спершу новоство- рена установа тимчасово розмістилася біля місь- кого архіву у ратуші. Набуття великої кількості колекцій сприяло вирі- шенню питання помешкання бібліотеки, оскільки невеличкі приміщення у ратуші не могли вмістити всіх її фондів. Впродовж всього існування книго- збірня розміщувалася у різних будинках. Влада на- магалася знайти приміщення, у якому можна було б не тільки зручно розмістити фонди бібліотеки, але й обладнати зручну читальну залу та абоне- мент. Проте, пошук тривав роками. Виникав задум розмістити бібліотеку у пороховій вежі, будові ХVІ ст. Було виділено гроші для реконструкції вежі, але для завершення реставрації не вистачило кош- тів. 1937 р. було складено «Статут бібліотечний» 90, який так і не був ухвалений владою. У 1938 р. бібліотеці було виділено приміщення у будинку промислового (художнього) музею. Місь- кою владою знову було надано кошти для рекон- струкції приміщень для читальної зали та абоне- мента. Накопичення значного масиву подарованої літератури змінило місію бібліотеки, що спонукало її керівництво до розподілу фонду. Ретроспективну частину фонду повернули старому власнику – міському архіву для задоволення інформаційних потреб читачів-науковців, відновивши діяльність бібліотеки архіву. Набуту завдяки меценатству час- тину фондів і покликану популяризувати книгу та задовольняти інформаційні потреби широкого кола читачів було опрацьовано із залученням спеціаліс- тів та перевезено в нове приміщення. Міська бібліо- тека була відкрита для широко загалу, перетворив- шись на масову книгозбірню, незважаючи на знач- ний фонд, який у 1939 р. нараховував 20 000 томів і був розподілений на 2 відділи – книг і періодики. Окремо було вилучено дублети з метою викорис- тання їх на обмін. Для повного документального оформлення цієї установи було зроблено оголо- шення у пресі. Але наступні роки та політичні по- дії у місті завадили реалізації розпочатої справи. Розгортали активну роботу також бібліотеки польського товариства природників ім. Коперника, Дослідного інституту хімії «Метан», засновані у 1925 р., а також Союзу українських адвокатів 91, що формував фонд юридичної літератури. Відновлюється діяльність наукових та студент- ських товариств, що була млявою, загальмованою впродовж попередніх років, а відповідно активізу- ється поповнення бібліотечних фондів. Численним товариством у Львові була Читальня студентів-богословів, яка мала на меті самоосвіту, поширення католицького світогляду серед україн- ського народу. Читальня нараховувала 173 члени. Робота проводилася в семи секціях: богослов- ській, культурно-освітній, суспільній, літератур- ній, музично-драматичній, протиалкогольній та видавничій 92. При читальні формувався невели- кий бібліотечний фонд. Активізували роботу діючі та розпочали виника- ти нові книгозбірні, створені на допомогу педаго- гічним кадрам, зосереджуючи увагу на формуван- ні фахового фонду з метою інформаційного забез- печення вчителів для сприяння удосконалення навчального процесу та дослідницької роботи у галузі педагогіки. Львівське відділення польського товариства на- родної школи у 1934 р. 93 заснувало у Львові мере- жу бібліотек, що мала 2 типи бібліотек: міські та повітові. У Львові діяло 43 філії цієї бібліотеки. У приміській зоні працювало 59 повітових бібліотек, що володіли 3230 примірниками. У 1930 р. товари- ство мало мережу із 821 читальні і 2171 читальної зали і бібліотеки 94. У Львові діяла Головна бібліо- тека товариства 95. Розгорнула широку діяльність бібліотека вищих державних учительських курсів. В 1926 р. вона уві- йшла до фондів бібліотеки державних педагогічних курсів у Львові. З початку ХХ ст. діяла бібліотека жі- 90 Badecki K. Biblioteka miejska // Publiczne biblioteki lwowskie: Zarys dziejow / Pod redakcja L. Bernackiego. – Lw\w, 1926. – S. 57–63. 91 Ювілейний альманах Союзу Українських Адво- катів. – Львів: Накладом товариства «Союз Українсь- ких адвокатів», 1934. – С. 55. 92 ДАЛО, ф. 27, оп. 3, спр. 1249, арк. 161; спр. 2995, арк. 11. 93 Katalog publicznej biblioteki Lwowskego zwizku okr“gowego towarzystwa szko»y ludowej. – Lw\w, 1912. – S. 3. 94 W czterdziestolecie pracz T.S.L. 1891–1931. – [Krak\w], [1931]. – S. 16. 95 Katalog publiczney biblioteki Lwowskego zwizku okr“gowego towarzystwa szko»y ludowej. – Lw\w, 1912. – 365 s. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2006. № 4.64 Á³áë³îòå÷íà ñïðàâà Ïîëüù³: ³ñòîð³ÿ ³ ñüîãîäåííÿ ночих науково-виховних установ імені З. Стчалков- ської, фонд якої у 1927 р. нараховував 3890 прим. Мережа бібліотек цієї установи містила головну бібліотеку з фондом 1896 прим., учительську – 413 прим. та бібліотеку-випозичальню, тобто абоне- ментний відділ, фонд якого становив 1481 прим. У 1925 р. з ініціативи тодішньої Кураторії Львів- ської шкільної округи засновується Центральна педагогічна бібліотека, на яку покладалася місія бути методичним центром 96 мережі вчительських бібліотек регіону. Згодом книгозбірня була реор- ганізована у Львівську державну педагогічну біб- ліотеку 97. Як зазначалося у її статуті, «Державна педагогічна бібліотека служить для професорів як вказівка їм в їх педагогічній роботі» 98. З 1934 р. бібліотека стала називатися Державна Централь- на Педагогічна бібліотека у Львові (ДЦПБ) («Panstwowa centralna biblioteka pedagogiczna we Lwowe»). Відповідно до статуту бібліотека функ- ціонувала як самостійна інституція Кураторії Львівської шкільної округи до 1939 р. 99 «Завдання ДЦПБ у Львові є допомогти учительству всіх ка- тегорій шкіл у дальшій освіті в педагогічно-ди- дактичному обсязі, а також можливо і науковій праці у тому напрямі» 100. Опікувалася роботою бібліотеки педагогічно-наукова комісія 101. Комісія надсилала листи до установ та організацій з про- ханням допомогти у комплектуванні фондів, ви- шукувала кошти для придбання необхідних ви- дань 102. Фонд бібліотеки інтенсивно зростав, у 1935 р. він нараховував лише 1035 прим., а вже у 1939 р. – 20 000 прим. ЇЇ фонд містив твори, бро- шури і часописи польською та іншими мовами з питань шкільництва, загальної педагогіки і дидак- тики, спеціальної методики всіх предметів, науко- вої організації шкільництва і устрою шкіл, всі шкільні підручники, а також всі інші дидактичні і педагогічні допоміжні матеріали 103, «народної ос- віти, шкільного уставознавства, спеціальної мето- дики, що стосується до шкільного і позашкільно- го виховання, фізичного виховання, шкільної гігі- єни, шкільної організації і педагогічної бібліогра- фії, всього «1800 творів, що належали до 15 львів- ських гімназійних бібліотек» 104. Універсальна бібліотека ім. марш. Пілсудського, заснована у 1935 р. Домом громадської допомоги, обслуговувала бібліотечних працівників. У 1939 р. її фонд нараховув 7800 прим. З 25 вересня 1939 р. отримала назву «Універсальна бібліотека союзу бібліотечних працівників бібліотек, архівів та му- зеїв № 20 у Будинку громадської допомоги у Льво- ві». У фонді бібліотеки товариства книголюбів з 1925 по 1930 рік було накопичено – 304 прим. Робота товариства польських бібліотекарів здій- снювалася у трьох секціях – бібліотекознавства, бібліографії, загальних бібліотек 105. Товариство проводило бібліотечні курси та організувало кни- гозбірню, фонд якої формувався виданнями з біб- ліотекознавства, архівознавства, музейної справи. У 1938 р. була заснована бібліотека Вищого інс- титуту релігійної культури, фонди якої поповню- валися виданнями релігійної тематики. Таким чином, в означений історичний період у польській громаді міста Львова вдалося сформува- ти розгалужену мережу наукових бібліотек. Кни- гозбірні ставали центрами накопичення цінних та рідкісних видань і створювали сприятливий ін- формаційний простір для розвитку різних галузей науки. Завдяки такій бібліотечній спадщині сучас- ні дослідники мають змогу сьогодні користуватися рідкісними пам’ятками книжкового мистецтва, які збиралися впродовж десятиліть. 96 Рогова П. Бібліотечно-інформаційне обслуговуван- ня освітян спеціальними фондами педагогічних бібліотек: історичні тенденції та перспективи // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2002. – Вип. 9. – С. 28. 97 Львівські бібліотеки: Інформ. нарис / Під ред. О. Габерле. – Львів, 1929. – С. 80. 98 Там само. – С. 80–81. 99 Звіти про діяльність Центральної державної пе- дагогічної бібліотеки у м. Львові // ЦДІА України у м. Львові, ф. 179, оп. 5, спр. 302, арк. 1–13. 100 Dziennik Urzedowy Kuratorium Okregu skolnego Lwowskego. – Lw\w, 1926. – S. 340. 101 Інструкція «Педагогічно-наукової комісії» // Учи- тельське слово. – 1914. – (Ч. 19). – С. 346–347. 102 Рогова П. Бібліотечно-інформаційне обслуговуван- ня освітян спеціальними фондами педагогічних бібліотек: історичні тенденції та перспективи // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2002. – Вип. 9. – С. 26. 103 Dziennik Urzedowy Kuratorium Okregu skolnego Lwowskego. – Lw\w, 1926. – S. 340–343. 104 Львівські бібліотеки: Інформ. нарис. / Під ред. О. Габерле. – Львів, 1929. – С. 80–81. 105 ЛНБ, ВР, ф. 9, оп. 1, спр. 3, арк. 2.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-868
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1029-7200
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:58:09Z
publishDate	2006
publisher	Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
record_format	dspace
spelling	Кунанець, Н. 2008-07-03T10:38:55Z 2008-07-03T10:38:55Z 2006 Наукові бібліотеки Львова XIX - початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів / Н. Кунанець // Бібл. вісн. — 2006. — N 4. — С. 52-64. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/868 Зазначено, що наукові бібліотеки Львова XIX - початку XX ст. ставали центрами накопичення цінних та рідкісних видань і створювали сприятливий інформаційний простір для розвитку різних галузей науки. Підкреслено, що завдяки бібліотечній спадщині сучасні дослідники мають змогу користуватися рідкісними пам'ятками книжкового мистецтва. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Бібліотечна справа Польщі: історія і сьогодення Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів Scientific libraries of L’viv at the XIXth –the beginning of the XXth century oriented to the Polish readers: foundation and forming of the depositories Article published earlier
spellingShingle	Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів Кунанець, Н. Бібліотечна справа Польщі: історія і сьогодення
title	Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів
title_alt	Scientific libraries of L’viv at the XIXth –the beginning of the XXth century oriented to the Polish readers: foundation and forming of the depositories
title_full	Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів
title_fullStr	Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів
title_full_unstemmed	Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів
title_short	Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів
title_sort	наукові бібліотеки львова xix – початку xx ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів
topic	Бібліотечна справа Польщі: історія і сьогодення
topic_facet	Бібліотечна справа Польщі: історія і сьогодення
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/868
work_keys_str_mv	AT kunanecʹn naukovíbíblíotekilʹvovaxixpočatkuxxstoríêntovanínapolʹsʹkogočitačazasnuvannâtaformuvannâfondív AT kunanecʹn scientificlibrariesoflvivatthexixththebeginningofthexxthcenturyorientedtothepolishreadersfoundationandformingofthedepositories

Наукові бібліотеки Львова XIX – початку XX ст., орієнтовані на польського читача: заснування та формування фондів

Репозитарії

Схожі ресурси