Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій
Сучасною стратегiєю терапiї вiрусних захворювань, особливо вiрусiндукованих пухлинних новоутворень, є пошук iндукторiв апоптозу, якi б дiяли на один чи декiлька етапiв апоптотичного процесу. Дослiджено здатнiсть похiдних iзонiкотинової кислоти стимулювати апоптоз у лiмфобластоїдних клiтинах Raji на...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Доповіді НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86804 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій / А.В. Головань, С.Д. Загородня, Н.В. Нестерова // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 1. — С. 153–159. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859708734186455040 |
|---|---|
| author | Головань, А.В. Загородня, С.Д. Нестерова, Н.В. |
| author_facet | Головань, А.В. Загородня, С.Д. Нестерова, Н.В. |
| citation_txt | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій / А.В. Головань, С.Д. Загородня, Н.В. Нестерова // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 1. — С. 153–159. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Доповіді НАН України |
| description | Сучасною стратегiєю терапiї вiрусних захворювань, особливо вiрусiндукованих пухлинних новоутворень, є пошук iндукторiв апоптозу, якi б дiяли на один чи декiлька етапiв
апоптотичного процесу. Дослiджено здатнiсть похiдних iзонiкотинової кислоти стимулювати апоптоз у лiмфобластоїдних клiтинах Raji на фонi iнфекцiї вiрусом Епштейна–Барр. Показано, що йодвмiсна сполука ПВ-1 iнгiбує експресiю бiлка Bcl-2 через 48 год
в iнфiкованих вiрусом клiтинах, тобто при розвитку лiтичної iнфекцiї. Сполука ПВ-2
iндукує незначне зниження рiвня експресiї бiлка Bcl-2 на раннiй точцi, однак таке зниження не пов’язано з вiрусною iнфекцiєю, а пояснюється впливом речовини безпосередньо на процеси клiтинного апоптозу. Сумiш сполук ПВ-1 i ПВ-2 (речовина ПВ-10)
викликає пролонговане iнгiбування експресiї бiлка Bcl-2 в вiрусiнфiкованих клiтинах, що
свiдчить про залучення механiзмiв iндукцiї апоптозу, пов’язаних з репродукцiєю вiрусу. Таким чином, данi сполуки є ефективними при розвитку гострої лiтичної iнфекцiї i можуть запобiгати переходу iнфекцiї в латентний стан за рахунок iндукцiї процесiв апоптозу.
Современной стратегией терапии вирусных заболеваний, особенно вирусиндуцированных
опухолевых новообразований, является поиск индукторов апоптоза, которые бы действовали на один или несколько этапов апоптотического процесса. Исследована способность производных изоникотиновой кислоты стимулировать апоптоз в лимфобластоидних клетках
Raji на фоне инфекции вирусом Эпштейна–Барр. Показано, что йодсодержащее соединение
ПВ-1 ингибирует экспрессию белка Bcl-2 через 48 ч в инфицированных вирусом клетках,
т. е. при развитии литической инфекции. Вещество ПВ-2 индуцирует незначительное снижение уровня экспрессии белка Bcl-2 на ранней точке, однако такое снижение не связано с вирусной инфекцией, а объясняется влиянием вещества непосредственно на процессы
клеточного апоптоза. Смесь соединений ПВ-1 и ПВ-2 (вещество ПВ-10) вызывает пролонгированное ингибирование экспрессии белка Bcl-2 в вирусинфицированных клетках, что свидетельствует о вовлечении механизмов индукции апоптоза, связанных с репродукцией
вируса. Таким образом, данные соединения являются эффективными при развитии острой
литической инфекции и могут предупреждать переход инфекции в латентное состояние за счет индукции процессов апоптоза.
The search for inducers of apoptosis, which would affect one or several stages of the apoptotic
process, is the modern strategy of the therapy of viral diseases and especially of virus-induced tumor
growth. The ability of isonicotinic acid derivatives to stimulate apoptosis in Raji lymphoblastoid
cells infected with Epstein-Barr virus (EBV) is studied. It is shown that iodine-containing compound
PV-1 inhibited expression of Bcl-2 protein after 48 hours in EBV infected cells, i. e., under condition of lytic infection. Compound PV-2 induced a slight decrease in expression of Bcl-2 protein at
early point, but this decrease is caused by the direct action of the compound on the processes of
cell apoptosis, rather than by viral infection. A mixture of compounds PV-1 and PV-2 (compound
PV-10) caused a prolonged inhibition of Bcl-2 protein expression in infected cells, suggesting the
involvement of mechanisms of apoptosis associated with virus reproduction. Thus, these compounds
were effective under an acute lytic infection development and could prevent the switch to latent
infection by inducing apoptosis processes.
|
| first_indexed | 2025-12-01T04:31:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 578.26:578.825:577.24
А.В. Головань, С.Д. Загородня, Н. В. Нестерова
Вивчення апоптозстимулюючого впливу похiдних
iзонiкотинової кислоти на моделях латентної та гострої
ВЕБ iнфекцiй
(Представлено академiком НАН України В.С. Пiдгорським)
Сучасною стратегiєю терапiї вiрусних захворювань, особливо вiрусiндукованих пухлин-
них новоутворень, є пошук iндукторiв апоптозу, якi б дiяли на один чи декiлька етапiв
апоптотичного процесу. Дослiджено здатнiсть похiдних iзонiкотинової кислоти сти-
мулювати апоптоз у лiмфобластоїдних клiтинах Raji на фонi iнфекцiї вiрусом Епштей-
на–Барр. Показано, що йодвмiсна сполука ПВ-1 iнгiбує експресiю бiлка Bcl-2 через 48 год
в iнфiкованих вiрусом клiтинах, тобто при розвитку лiтичної iнфекцiї. Сполука ПВ-2
iндукує незначне зниження рiвня експресiї бiлка Bcl-2 на раннiй точцi, однак таке зни-
ження не пов’язано з вiрусною iнфекцiєю, а пояснюється впливом речовини безпосе-
редньо на процеси клiтинного апоптозу. Сумiш сполук ПВ-1 i ПВ-2 (речовина ПВ-10)
викликає пролонговане iнгiбування експресiї бiлка Bcl-2 в вiрусiнфiкованих клiтинах, що
свiдчить про залучення механiзмiв iндукцiї апоптозу, пов’язаних з репродукцiєю вiру-
су. Таким чином, данi сполуки є ефективними при розвитку гострої лiтичної iнфекцiї
i можуть запобiгати переходу iнфекцiї в латентний стан за рахунок iндукцiї процесiв
апоптозу.
Гомеостаз органiзму пiдтримується балансом мiж загибеллю та подiлом клiтини. Порушен-
ня регуляцiї механiзмiв загибелi клiтин спричинює рiзнi види захворювання. Вiруси мають
здатнiсть уникати розвитку апоптотичного процесу в iнфiкованих клiтинах. Для цього у вi-
русному геномi закодованi iнгiбiторнi бiлки, якi блокують один iз ключових регуляторних
елементiв апоптозу. Наприклад, у геномi вiрусу Епштейна–Барр (ВЕБ) закодовано бiлок
BHRF-1, який є структурним та функцiональним гомологом клiтинного бiлка Bcl-2 i може
блокувати апоптоз, iндукований рецепторами смертi, нестачею факторiв росту, гранзимом
В, дерегуляцiєю с-myc та р53. Продукт вiрусного гена LMP-1 може пiдвищувати експре-
сiю Bcl-2, що призводить до вiрусної латентностi та необмеженого подiлу клiтин. Сучасною
стратегiєю терапiї вiрусних захворювань, особливо вiрусiндукованих пухлинних новоутво-
рень, є пошук iндукторiв апоптозу, якi б дiяли на один чи декiлька етапiв апоптотичного
процесу [1, 2].
4-(N-бензил)амiнокарбонiл-1-метилпiридинiй йодид — це нестероїдний протизапальний
препарат, який, крiм протизапальної дiї, має виражену iнтерфероногенну та антивiрусну
дiю i не виявляє значних побiчних ефектiв по вiдношенню до органiзму [3–5]. Показано
здатнiсть нестероїдних протизапальних препаратiв, таких як iбупрофен та флурбiпрофен,
викликати апоптоз в епiтелiальних клiтинах шлунка морських свинок [6].
Метою проведеного дослiдження було вивчити здатнiсть 4-(N-бензил)амiнокарбонiл-1-
метилпiридинiй йодиду i його похiдних стимулювати апоптоз у лiмфобластоїдних клiтинах
Raji на фонi ВЕБ iнфекцiї та виявити змiни рiвня експресiї бiлка Bcl-2.
© А.В. Головань, С.Д. Загородня, Н.В. Нестерова, 2014
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №1 153
Матерiали та методи. Культури клiтин. Культура клiтин Raji — лiмфобластоїднi
клiтини людини В-фенотипу з лiмфоми Беркiтта, якi мiстять 50–60 копiй геному ВЕБ в епi-
сомнiй формi i експресують лише латентнi вiруснi бiлки. Клiтини B95–8 — лейкоцити мавпи
мармазетки, якi трансформованi ВЕБ та продукують iнфекцiйнi вiруснi частинки. Куль-
тури клiтин отриманi з банку культур Iнституту вiрусологiї iм. Д. I. Iвановського РАМН
(Москва). Культивування клiтин та їх iнфiкування вiрусним матерiалом, отриманим iз су-
пернатанту клiтин В95–8, проводили за методикою Уоллза та Крофорда [7].
Дослiджуванi речовини. 4-(N-бензил)амiнокарбонiл-1-метилпiридинiй йодид (ПВ-1, м. м.
354) та його похiднi: ПВ-2 (м. м. 235) — не мiстить молекулу йоду в своїй структурi та ПВ-10,
що є сумiшшю ПВ-1 та ПВ-2 у рiвних спiввiдношеннях 1 : 1. Структурнi формули дослiд-
жуваних речовин наведено в роботi [5]. Речовини вносили в концентрацiї 50 мкг/мл.
Виявлення апоптотичних клiтин. Для визначення вiдсотка апоптотичних клiтин за
станом ядер клiтини фарбували флуоресцентним барвником Hoechst 33 342 (“Sigma”, США)
за методикою, вiдпрацьованою нами та описаною в роботi [8]. Визначення вiдсотка апопто-
тичних клiтин за фрагментацiєю ДНК проводили за методикою, описаною в [9], з подаль-
шим електрофоретним роздiленням ДНК фрагментiв у 1,5% агарозному гелi.
Проточна цитометрiя. Клiтини Raji, обробленi вiрусом та дослiджуваними сполука-
ми, фiксували в 4% параформальдегiдi з наступною обробкою 90% метанолом. Як пер-
виннi антитiла використовували моноклональнi антитiла до Bcl-2 (“Sigma”, США) в розве-
деннi 1 : 500. Вториннi антитiла, FITC-кон’югованi (“Sigma”, США), вносили в розведен-
нi 1 : 100. Аналiз проводили за допомогою проточного цитометра COULTER EPICS XL
(“Beckman”, США) з програмним забезпеченням SYSTEM IITM. Отриманi данi аналiзували
за допомогою програмного забезпечення FlowJo vX.0.6 (Tree Star Inc., США).
Статистична обробка результатiв. Усi дослiдження проводили в трьох повторах. Ви-
значали середнi значення i стандартнi похибки. Рiзницю мiж середнiми оцiнювали за кри-
терiєм Фiшера i вважали достовiрною при p 6 0,05 [10]. При аналiзi результатiв, отриманих
у проточному цитометрi, статистичну обробку даних виконували в програмi FlowJo vX.0.6
(Tree Star Inc., США).
Результати та їх обговорення. Вплив дослiджуваних речовин (50 мкг/мл) на роз-
виток апоптозу в iнфiкованих клiтинах вивчали через 3, 24 та 48 год за станом ядерного
апарату. Контролями в дослiдi були неiнфiкованi та iнфiкованi ВЕБ клiтини, не обробленi
речовинами. На раннiй часовiй точцi кiлькiсть апоптотичних клiтин становила 10% як у не-
iнфiкованих, так i в iнфiкованих вiрусом клiтинах (рис. 1, а). Через 24 та 48 год дiї речовини
ПВ-1 (рис. 1, а) даний показник у варiантi неiнфiкованих вiрусом клiтин знижувався до 7%,
а у випадку iнфiкованих клiтин збiльшувався до 15%. Пiд впливом речовини ПВ-2 (див.
рис. 1, б ) кiлькiсть апоптотичних клiтин у варiантi неiнфiкованих клiтин становила 13%
через 48 год культивування, що на 2% перевищує вихiдний показник апоптозу (11%) у куль-
турi клiтин. Натомiсть в iнфiкованих клiтинах кiлькiсть апоптотичних клiтин знижувалася
до 8%. Дослiдження розвитку апоптозу при обробцi клiтин речовиною ПВ-10 (див. рис. 1, в)
показало, що в неiнфiкованих клiтинах кiлькiсть апоптотичних клiтин залишалася на рiвнi
7–8% через 48 год (початковий рiвень становив 8%), а у випадку iнфiкованих клiтин цей
показник зростав до 11 i 15% вiдповiдно через 24 та 48 год експозицiї.
Ще одним пiдходом для виявлення впливу речовин на стимулювання апоптозу в куль-
турi клiтин є визначення стану ДНК за допомогою горизонтального електрофорезу в ага-
розному гелi за утворенням “апоптотичної драбини” — фрагментiв клiтинної ДНК, якi ви-
никають пiд час апоптозу за рахунок мiжнуклеосомної фрагментацiї ДНК. Електрофоре-
154 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №1
Рис. 1. Кiлькiсть апоптотичних клiтин в iнфiкованих (1 ) та неiнфiкованих ВЕБ (2 ) культурах лiмфобласто-
їдних клiтин Raji пiд дiєю 4-(N-бензил)амiнокарбонiл-1-метилпiридинiй йодиду (ПВ-1) (а) та його похiдних
ПВ-2 (б ) i ПВ-10 (в) у концентрацiї 50 мкг/мл. (Метод фарбування Hoescht 33 342). На графiках наведено
середнi значення, стандартна похибка для яких 62%. Рiзниця мiж середнiми є достовiрною при p 6 0,05.
Кiлькiсть апоптотичних клiтин у контролях не перевищувала 5%
тичне роздiлення ДНК дослiджених зразкiв показало, що в контрольних зразках, не ураже-
них вiрусом, а також у зразках, iнфiкованих ВЕБ, без додавання дослiджуваних речовин
ДНК-фрагменти не утворюються (рис. 2, треки 1 i 2 вiдповiдно). Апоптотичну драбину
спостерiгали в зразках неiнфiкованих та iнфiкованих клiтин, оброблених речовинами ПВ-1
i ПВ-2, через 24 год (див. рис. 2, треки 3 i 4 ). Через 48 год ДНК-фрагменти спостерiгали
тiльки в зразках з неiнфiкованими клiтинами, обробленими речовиною ПВ-2.
Здатнiсть дослiджуваних речовин впливати на рiвень експресiї бiлка Вcl-2 в клiтинах
Raji оцiнювали через 3, 24 та 48 год. Як контрольнi були використанi клiтини, неiнфiкованi
та iнфiкованi ВЕБ i необробленi сполуками. Рiвень експресiї бiлка Bcl-2 проводили, порiв-
нюючи отриманi показники з вiдповiдними контролями. Результати наведено на рис. 3 та
в табл. 1. Пiд впливом ПВ-1 показник рiвня експресiї бiлка Bcl-2 змiнювався на ±6% у не-
iнфiкованих клiтинах у всiх часових точках. Натомiсть в iнфiкованих вiрусом клiтинах при
дiї ПВ-1 рiвень експресiї Bcl-2 протягом 24 год не змiнювався, а на 48-й годинi вiдмiчено
зменшення пулу Bcl-2 на 14%. Сполука ПВ-2 призводила до зменшення на 12% рiвня бiлка
Bcl-2 в клiтинах, неiнфiкованих та iнфiкованих вiрусом, вже через 3 год. На бiльш пiзнiх
етапах пригнiчення рiвня експресiї Bcl-2 пiд дiєю ПВ-2 не перевищувало 8%. Вплив сполуки
ПВ-10 в iнфiкованих клiтинах проявився у пригнiченнi на 15% рiвня експресiї бiлка Bcl-2 на
3-тю та 24-ту годину експозицiї i на 23% — через 48 год, тодi як в неiнфiкованих клiтинах
пiд дiєю ПВ-10 даний показник варiював у межах ±5%.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №1 155
Рис. 2. Вплив 4-(N-бензил)амiнокарбонiл-1-метилпiридинiй йодиду (ПВ-1) на фрагментацiю ДНК в iнфi-
кованих та неiнфiкованих ВЕБ культурах лiмфобластоїдних клiтин Raji через 24 год. Електрофореграма
ДНК в 1,5% агарозному гелi з “апоптотичною драбиною”. М — маркер; 1 — контроль клiтин; 2 — клiтини,
iнфiкованi ВЕБ; 3 — клiтини, обробленi ПВ-1 (50 мкг/мл); 4 — клiтини, iнфiкованi ВЕБ i обробленi ПВ-1
(50 мкг/мл)
Попереднi дослiдження цитотоксичностi та антиВЕБ активностi дослiджуваних сполук
показали, що вони мають виражену антивiрусну активнiсть. Iндекс селективностi стано-
вив 8400 для ПВ-1, 400 та 440 для ПВ-2 та ПВ-10 вiдповiдно [5].
У культурi клiтини Raji експресуються латентнi бiлки ВЕБ, зокрема бiлок LMP-1, який
пiдсилює активнiсть антиапоптотичного бiлка Bcl-2, що iнгiбує апоптоз [2]. Антиапоптотич-
нi бiлки Bcl-2 та Вcl-xL знаходяться на зовнiшнiй мiтохондрiальнiй мембранi у виглядi ди-
мерiв, контролюючи проникнiсть мiтохондрiй, пригнiчують вивiльнення цитохрому c. Про-
апоптотичнi бiлки Bad, Bid, Bax та Bim можуть знаходитися в цитозолi та перемiщуватися
до мiтохондрiй i формувати проапоптотичний комплекс з Bcl-2 та Вcl-xL, що, у свою чергу,
стимулює розвиток апоптозу по мiтохондрiальному шляху. Апоптоз асоцiюється з актива-
цiєю декiлькох нуклеаз, якi розрiзають ядерну ДНК спочатку на великi i потiм послiдовно
на дуже маленькi фрагменти. Одним з наслiдкiв ДНК фрагментацiї є незворотна дегра-
дацiя ДНК [1, 2].
Таблиця 1. Рiвень експресiї бiлка Bcl-2 в неiнфiкованих (ВЕБ−) та iнфiкованих вiрусом Епштейна–Барр
(ВЕБ+) клiтинах Raji пiд дiєю 4-(N-бензил)амiнокарбонiл-1-метилпiридинiй йодиду (ПВ-1) та його похiдних
ПВ-2 i ПВ-10 у концентрацiї 50 мкг/мл
Зразок
3 год 24 год 48 год
ВЕБ− ВЕБ+ ВЕБ− ВЕБ+ ВЕБ− ВЕБ+
Контроль 80 80,3 72,2 78,2 77,1 84,5
Iнгiбування (−) i стимулювання (+) рiвня Bcl-2, %
ПВ-1 0 −3,5 −3 −5,5 +6,3 −14,3
ПВ-2 −12 −12 −4 −8,5 −5,5 −8
ПВ-10 −2 −15 +3,3 −14,5 −5 −23
Пр и м i т ка . Наведенi середнi значення достовiрнi при p 6 0,05. Стандартна похибка в усiх випадках 61,5%.
156 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №1
Рис. 3. Вплив дослiджуваних речовин у концентрацiї 50 мкг/мл на рiвень експресiї бiлка Bcl-2 (проточна
цитометрiя)
У результатi проведених дослiджень показано, що при вiруснiй iнфекцiї до 24-ї годи-
ни апоптотичний процес загибелi клiтин пiд дiєю ПВ-1 вiдбувається не мiтохондрiальним
шляхом, про що свiдчать виявленi низькомолекулярнi ДНК-фрагменти i незмiнний рiвень
Bcl-2, тодi як на бiльш пiзнiх етапах (48 год) має мiсце iндукцiя апоптозу iз залученням
мiтохондрiального механiзму апоптозу. Дослiдження впливу ПВ-2 на процеси синтезу Bcl-2
i стимуляцiю апоптозу виявило, що ця сполука не викликає порушень ДНК при коротко-
тривалiй експозицiї, проте спичиняє розчеплення ДНК на низькомолекулярнi фрагменти
через 24 та 48 год, що супроводжується розвитком апоптозу, але без змiни рiвня експресiї
бiлка Bcl-2, тобто синтез даного бiлка вiдновлюється. Таким чином, можна припустити,
що речовина ПВ-2 має апоптозстимулюючий вплив у культурi клiтин, але в цьому проце-
сi бiлок Bcl-2 не бере участi, тобто не вiдбувається залучення мiтохондрiального шляху.
Встановлено, що ПВ-10 в iнфiкованих ВЕБ клiтинах, на вiдмiну вiд неiнфiкованих, че-
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №1 157
рез 24 та 48 год експозицiї iндукує формування високомолекулярних ДНК-фрагментiв та
знижує рiвень Bcl-2 в iнфiкованих клiтинах i не впливає на рiвень даного антиапоптотично-
го бiлка в клiтинах, не iнфiкованих ВЕБ. Отриманi данi свiдчать про те, що ПВ-10 може
iндукувати апоптоз по мiтохондрiальному шляху при вiруснiй iнфекцiї. Можливо, що це
пов’язано з тим, що Zta-транскрипт надраннього гена BZLF1 при лiтичнiй вiруснiй iнфе-
кцiї здатний зменшувати експресiю антиапоптотичних бiлкiв Bcl-2 i Вcl-xL та iндукувати
апоптоз [2].
Комбiнована терапiя ВЕБ-iнфекцiї, направлена на пригнiчення репродукцiї вiрусу та
iнгiбування функцiонування чи порушення взаємодiї мiж антиапоптотичними бiлками ро-
дини Bcl-2, може забезпечити подвiйний ефект при лiкуваннi ВЕБ-асоцiйованих захворю-
вань. Проведенi дослiдження апоптозстимулюючого впливу похiдних iзонiкотинової ки-
слоти свiдчать про здатнiсть дослiджуваних речовин iндукувати апоптоз у культурi клi-
тин Raji як по мiтохондрiальному шляху iз залученням бiлка Bcl-2, так i шляхом, що
оминає залучення бiлка Bcl-2. Показано, що йодвмiсна сполука ПВ-1 iнгiбує експресiю
бiлка Bcl-2 через 48 год в iнфiкованих ВЕБ клiтинах, тобто при розвитку лiтичної iн-
фекцiї. Дослiджувана концентрацiя на дану часову точку пригнiчує репродукцiю вiру-
су на 100%, можливо, що сполука iнгiбує синтез вiрусних гомологiв бiлка Bcl-2, а в не-
iнфiкованих клiтинах не виявляє впливу, через вiдсутнiсть додаткового джерела поси-
лення експресiї Bcl-2. Сполука ПВ-2 iндукує незначне зниження рiвня експресiї бiлка
Bcl-2 на раннiй точцi, що пов’язано не з вiрусом, а її впливом на клiтиннi процеси. Ре-
човина ПВ-10 викликає пролонговане iнгiбування експресiї бiлка Bcl-2 у вiрусiнфiкова-
них клiтинах, що свiдчить про залучення механiзмiв iндукцiї апоптозу, пов’язаних з ре-
продукцiєю вiрусу, можливо, з експресiєю надраннiх генiв, якi iндукують апоптоз при
лiтичнiй iнфекцiї, блокуванням синтезу вiрусних гомологiв Bcl-2, енхансерiв експресiї
Bcl-2, таких як LMP-1 та EBNA-2A [1, 2]. Тобто, данi сполуки ефективнi при розвит-
ку гострої лiтичної iнфекцiї i, можливо, будуть запобiгати переходу iнфекцiї в латент-
ний стан, адже iндукцiя апоптозу є необхiдною навiть на пiзнiх етапах лiтичної iнфекцiї
i тому iнгiбування апоптозу може бути критичним при переходi в латентну фазу iнфек-
цiї.
1. Solary E., Dubrez L., Eymin B. The role of apoptosis in the pathogenesis and treatment of diseases //
Eur. Respir. J. – 1996. – No 9. – P. 1293–1305.
2. Fu Q., He Ch., Mao Zh.-R. Epstein–Barr virus interactions with the Bcl – 2 protein family and apoptosis
in human tumor cells // J. Zhejiang Univ. Sci. B. – 2013. – 14, No 1. – P. 8–24.
3. Бухтiарова Т.О., Даниленко В.П., Хоменко В.С. Сучасний нестероїдний протизапальний препарат
та iндуктор iнтерферону амiзон: перспективи застосування // Укр. мед. часопис. – 2003. – 33, № 1. –
С. 72–74.
4. Фролов А.Ф., Фролов В.М., Лоскутова И.В. Амизон в химиотерапии больных с эпидемическим
паротитом // Укр. хiмiотерапевт. журн. – 2000. – № 2. – С. 19–21.
5. Загородня С.Д., Нестерова Н.В., Даниленко В.П. та iн. Дiя похiдних iзонiкотинової кислоти на
репродукцiю вiрусу Епштейна–Барр // Мiкробiол. журн. – 2011. – 73, № 2. – С. 65–72.
6. Ashton M., Hanson P. J. Disparate effects of non-steroidal anti-inflammatory drugs on apoptosis in guinea-
pig gastric mucous cells: inhibition of basal apoptosis by diclofenac // Br. J. Pharmacol. – 2002. – 135,
No 2. – P. 407–416.
7. Уоллз Э., Крофорд Д. Культивирование клеток В95–8 // Лимфоциты. Методы. – Москва: Мир, 1990. –
С. 230–249.
8. Загородняя С.Д., Нестерова Н.В., Головань А.В. и др. АнтиВЭБ активность 6-азацитидина и его
производных // Мiкробiол. журн. – 2011. – 73, № 6. – С. 41–49.
9. Herrmann M., Lorenz H.-M., Voll R. et al. A rapid and simple method for the isolation of apoptotic DNA
fragments // Nucl. Acids Res. – 1994. – 22, No 24. – P. 5506–5507.
158 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №1
10. Чекотовский Е.В. Графiчний метод у статистицi на основi програми Excel. – Київ: Знання, 2000. –
518 с.
Надiйшло до редакцiї 11.06.2013Iнститут мiкробiологiї i вiрусологiї
iм. Д.К. Заболотного НАН України, Київ
А.В. Головань, С. Д. Загородняя, Н. В. Нестерова
Изучение апоптозстимулирующего влияния производных
изоникотиновой кислоты на моделях латентной и острой ВЭБ
инфекций
Современной стратегией терапии вирусных заболеваний, особенно вирусиндуцированных
опухолевых новообразований, является поиск индукторов апоптоза, которые бы действова-
ли на один или несколько этапов апоптотического процесса. Исследована способность про-
изводных изоникотиновой кислоты стимулировать апоптоз в лимфобластоидних клетках
Raji на фоне инфекции вирусом Эпштейна–Барр. Показано, что йодсодержащее соединение
ПВ-1 ингибирует экспрессию белка Bcl-2 через 48 ч в инфицированных вирусом клетках,
т. е. при развитии литической инфекции. Вещество ПВ-2 индуцирует незначительное сни-
жение уровня экспрессии белка Bcl-2 на ранней точке, однако такое снижение не связа-
но с вирусной инфекцией, а объясняется влиянием вещества непосредственно на процессы
клеточного апоптоза. Смесь соединений ПВ-1 и ПВ-2 (вещество ПВ-10) вызывает про-
лонгированное ингибирование экспрессии белка Bcl-2 в вирусинфицированных клетках, что
свидетельствует о вовлечении механизмов индукции апоптоза, связанных с репродукцией
вируса. Таким образом, данные соединения являются эффективными при развитии острой
литической инфекции и могут предупреждать переход инфекции в латентное состояние
за счет индукции процессов апоптоза.
A.V. Golovan, S.D. Zagorodnya, N.V. Nesterova
Study of apoptosis-stimulating effect of isonicotinic acid derivatives in
models of acute and latent EBV infections
The search for inducers of apoptosis, which would affect one or several stages of the apoptotic
process, is the modern strategy of the therapy of viral diseases and especially of virus-induced tumor
growth. The ability of isonicotinic acid derivatives to stimulate apoptosis in Raji lymphoblastoid
cells infected with Epstein-Barr virus (EBV) is studied. It is shown that iodine-containing compound
PV-1 inhibited expression of Bcl-2 protein after 48 hours in EBV infected cells, i. e., under condi-
tion of lytic infection. Compound PV-2 induced a slight decrease in expression of Bcl-2 protein at
early point, but this decrease is caused by the direct action of the compound on the processes of
cell apoptosis, rather than by viral infection. A mixture of compounds PV-1 and PV-2 (compound
PV-10) caused a prolonged inhibition of Bcl-2 protein expression in infected cells, suggesting the
involvement of mechanisms of apoptosis associated with virus reproduction. Thus, these compounds
were effective under an acute lytic infection development and could prevent the switch to latent
infection by inducing apoptosis processes.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №1 159
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-86804 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1025-6415 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T04:31:58Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Головань, А.В. Загородня, С.Д. Нестерова, Н.В. 2015-10-01T17:12:21Z 2015-10-01T17:12:21Z 2014 Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій / А.В. Головань, С.Д. Загородня, Н.В. Нестерова // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 1. — С. 153–159. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86804 578.26:578.825:577.24 Сучасною стратегiєю терапiї вiрусних захворювань, особливо вiрусiндукованих пухлинних новоутворень, є пошук iндукторiв апоптозу, якi б дiяли на один чи декiлька етапiв апоптотичного процесу. Дослiджено здатнiсть похiдних iзонiкотинової кислоти стимулювати апоптоз у лiмфобластоїдних клiтинах Raji на фонi iнфекцiї вiрусом Епштейна–Барр. Показано, що йодвмiсна сполука ПВ-1 iнгiбує експресiю бiлка Bcl-2 через 48 год в iнфiкованих вiрусом клiтинах, тобто при розвитку лiтичної iнфекцiї. Сполука ПВ-2 iндукує незначне зниження рiвня експресiї бiлка Bcl-2 на раннiй точцi, однак таке зниження не пов’язано з вiрусною iнфекцiєю, а пояснюється впливом речовини безпосередньо на процеси клiтинного апоптозу. Сумiш сполук ПВ-1 i ПВ-2 (речовина ПВ-10) викликає пролонговане iнгiбування експресiї бiлка Bcl-2 в вiрусiнфiкованих клiтинах, що свiдчить про залучення механiзмiв iндукцiї апоптозу, пов’язаних з репродукцiєю вiрусу. Таким чином, данi сполуки є ефективними при розвитку гострої лiтичної iнфекцiї i можуть запобiгати переходу iнфекцiї в латентний стан за рахунок iндукцiї процесiв апоптозу. Современной стратегией терапии вирусных заболеваний, особенно вирусиндуцированных опухолевых новообразований, является поиск индукторов апоптоза, которые бы действовали на один или несколько этапов апоптотического процесса. Исследована способность производных изоникотиновой кислоты стимулировать апоптоз в лимфобластоидних клетках Raji на фоне инфекции вирусом Эпштейна–Барр. Показано, что йодсодержащее соединение ПВ-1 ингибирует экспрессию белка Bcl-2 через 48 ч в инфицированных вирусом клетках, т. е. при развитии литической инфекции. Вещество ПВ-2 индуцирует незначительное снижение уровня экспрессии белка Bcl-2 на ранней точке, однако такое снижение не связано с вирусной инфекцией, а объясняется влиянием вещества непосредственно на процессы клеточного апоптоза. Смесь соединений ПВ-1 и ПВ-2 (вещество ПВ-10) вызывает пролонгированное ингибирование экспрессии белка Bcl-2 в вирусинфицированных клетках, что свидетельствует о вовлечении механизмов индукции апоптоза, связанных с репродукцией вируса. Таким образом, данные соединения являются эффективными при развитии острой литической инфекции и могут предупреждать переход инфекции в латентное состояние за счет индукции процессов апоптоза. The search for inducers of apoptosis, which would affect one or several stages of the apoptotic process, is the modern strategy of the therapy of viral diseases and especially of virus-induced tumor growth. The ability of isonicotinic acid derivatives to stimulate apoptosis in Raji lymphoblastoid cells infected with Epstein-Barr virus (EBV) is studied. It is shown that iodine-containing compound PV-1 inhibited expression of Bcl-2 protein after 48 hours in EBV infected cells, i. e., under condition of lytic infection. Compound PV-2 induced a slight decrease in expression of Bcl-2 protein at early point, but this decrease is caused by the direct action of the compound on the processes of cell apoptosis, rather than by viral infection. A mixture of compounds PV-1 and PV-2 (compound PV-10) caused a prolonged inhibition of Bcl-2 protein expression in infected cells, suggesting the involvement of mechanisms of apoptosis associated with virus reproduction. Thus, these compounds were effective under an acute lytic infection development and could prevent the switch to latent infection by inducing apoptosis processes. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Доповіді НАН України Біологія Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій Изучение апоптозстимулирующего влияния производных изоникотиновой кислоты на моделях латентной и острой ВЭБ инфекций Study of apoptosis-stimulating effect of isonicotinic acid derivatives in models of acute and latent EBV infections Article published earlier |
| spellingShingle | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій Головань, А.В. Загородня, С.Д. Нестерова, Н.В. Біологія |
| title | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій |
| title_alt | Изучение апоптозстимулирующего влияния производных изоникотиновой кислоты на моделях латентной и острой ВЭБ инфекций Study of apoptosis-stimulating effect of isonicotinic acid derivatives in models of acute and latent EBV infections |
| title_full | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій |
| title_fullStr | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій |
| title_full_unstemmed | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій |
| title_short | Вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої ВЕБ інфекцій |
| title_sort | вивчення апоптозстимулюючого впливу похідних ізонікотинової кислоти на моделях латентної та гострої веб інфекцій |
| topic | Біологія |
| topic_facet | Біологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/86804 |
| work_keys_str_mv | AT golovanʹav vivčennâapoptozstimulûûčogovplivupohídnihízoníkotinovoíkislotinamodelâhlatentnoítagostroívebínfekcíi AT zagorodnâsd vivčennâapoptozstimulûûčogovplivupohídnihízoníkotinovoíkislotinamodelâhlatentnoítagostroívebínfekcíi AT nesterovanv vivčennâapoptozstimulûûčogovplivupohídnihízoníkotinovoíkislotinamodelâhlatentnoítagostroívebínfekcíi AT golovanʹav izučenieapoptozstimuliruûŝegovliâniâproizvodnyhizonikotinovoikislotynamodelâhlatentnoiiostroivébinfekcii AT zagorodnâsd izučenieapoptozstimuliruûŝegovliâniâproizvodnyhizonikotinovoikislotynamodelâhlatentnoiiostroivébinfekcii AT nesterovanv izučenieapoptozstimuliruûŝegovliâniâproizvodnyhizonikotinovoikislotynamodelâhlatentnoiiostroivébinfekcii AT golovanʹav studyofapoptosisstimulatingeffectofisonicotinicacidderivativesinmodelsofacuteandlatentebvinfections AT zagorodnâsd studyofapoptosisstimulatingeffectofisonicotinicacidderivativesinmodelsofacuteandlatentebvinfections AT nesterovanv studyofapoptosisstimulatingeffectofisonicotinicacidderivativesinmodelsofacuteandlatentebvinfections |